Апостол Андрій був родом з Галілеї. Ця північна частина Святої Землі відрізнялася родючістю й мальовничістю, а жителі її - добродушністю й гостинністю. Галілеяне легко уживалися з греками, безліч яких жило в їхній країні, багато хто розмовляв грецькою й навіть носив грецькі імена. Ім'я Андрій також грецьке й у перекладі означає «мужній».

Коли Іоанн Хреститель почав проповідувати на берегах Йордану, Андрій разом з Іоанном Зевєдеєвим (що народився в одному місті з ним - Віфсаіді) пішов за пророком, сподіваючись у його навчанні знайти відповідь на свої духовні питання. Багато хто почав думати, чи не є Іоанн Хреститель очікуваним Месією, але він пояснив людям, що не Месією, а посланий тільки приготувати Йому шлях. У той час Господь Ісус Христос прийшов до Іоанна Хрестителя на Йордан для хрещення, і той, вказуючи на Добродія, сказав своїм учням: «От Агнець Божий, Котрий бере на себе гріхи Світу». Почувши це, Андрій з Іоанном пішли за Ісусом. Господь, побачивши їх, запитав: «Що вам потрібне?» Вони сказали: «Вчителю, де Ти живеш?» - «Підіть і побачите», - відповів Ісус, і відтоді вони стали Його учнями. У цей же день апостол Андрій пішов до свого брата Петра й сказав йому: «Ми знайшли Месію». Так Петро приєднався до учнів Христових.

Однак апостоли не одразу цілком присвятили себе апостольському покликанню. З Євангелія ми знаємо, що брати Андрій і Симон Петро й брати Іоанн і Іаків мали на певний час повернутися до своїх родин і зайнятися своєю звичайною роботою - рибним ловом. Кілька місяців потому Господь проходячи повз Галілейського озера побачив їх, що ловили рибу, і сказав: «Ідіть за Мною і Я зроблю вас ловцями людей». Тоді вони залишили свої човни й тенета й з того дня стали невідступними учнями Христовими.

Андрій, який раніше за інших апостолів пішов за Господом, одержав найменування Первозванного. Він перебував із Христом у плині всього періоду Його служіння. Після Воскресіння Спасителя апостол Андрій разом з іншими учнями вдостоювався зустрічей з Ним і був присутній на Елеонській горі, коли Господь, благословивши їх, піднісся на Небо.

Після зішестя Святого Духа апостоли кинули жереб, кому в яку країну йти для проповіді Євангелія. Святому Андрію дісталися країни, що лежать уздовж узбережжя Чорного моря, північна частина Балканського півострова й Скіфія, тобто Земля, на якій пізніше утворилася Київська Русь. Відповідно до переказу, апостол Андрій проповідував на Таврічеському півострові, потім по Дніпрі піднявся на північ і дійшов до місця, де згодом виник Київ. «Вірте мені, - сказав апостол своїм учням, - що на горах цих запроменіє благодать Божа: велике місто буде тут, Господь освітить цю землю святим хрещенням і спорудить тут багато церков». Потім апостол Андрій благословив київські гори й водрузив на одній з них хрест, пророкуючи прийняття віри майбутніми мешканцями Русі.

Після повернення в Грецію апостол Андрій зупинився в місті Патрос (Патра), розташованому в Коринфській затоці. Тут через покладання рук він зцілив від недуг багатьох людей, у тому числі й знатну Максиміллу, що від усього серця увірувала в Христа й стала ученицею апостола. Через те, що багато жителів Патри увірували в Христа, місцевий правитель Егеат зайнявся ненавистю до апостола Андрія й присудив Його до розп'яття на хресті. Апостол, анітрошки не злякавшись вироку, у натхненній проповіді розкрив перед тими, що зібралися духовну силу й значення хресних страждань Рятівника.

Правитель Егеат не повірив проповіді апостола, назвавши його навчання божевіллям. Потім він велів розіпнути апостола так, щоб той страждав якнайдовше. Святого Андрія прив'язавши до хреста на зразок букви X, не вбиваючи цвяхів у його руки й ноги, щоб не викликати швидкої смерті. Несправедливий вирок Егеата викликав у народі збурювання, проте цей вирок залишився в силі.

Висячи на хресті, апостол Андрій безперестану молився. Перед розлученням його душі з тілом небесне світло осяяло хрест Андрія, і в його блищанні апостол відійшов у вічне Царство Боже. Мученицька кончина апостола Андрія Первозванного сталася близько 62 року після Різдва Христова.