Меню сайту

Категорії розділу
НОВИНИ УГКЦ [8]
ЦЕРКОВНІ СВЯТА [80]
ЦЕРКВА І ДЕРЖАВА [16]
НАБОЖЕСТВА [178]
ПАПА БЕНЕДИКТ XVI [18]
ОГОЛОШЕННЯ [14]
АКТУАЛЬНІ НОВИНИ [182]
РІЗНЕ [3]

Друзі сайту
Унійна Традиція УГКЦ
УГКЦ (Скала-Подільська)
В обороні католицької віри
Джублик в Закарпатті
Персональний сайт Павлюк
Молитва
Братство Св. Пія Х (BY)
Братство Св. Пія Х (RU-Mos)
Братство Св. Пія Х (RU-Pet)
Una Voce Russia
Промінь Любові
Голодомор-геноцид 1932-33
Аве Марія
Бушкрафт
Українська благодійницька мережа
Благодійний Фонд «ТИ – АНГЕЛ»
Допомога онкохворим дітям

Форма входу
E-mail/Login:
Пароль:

Головна » 2015 » Січень » 10 » Різдво в упованні на Боже Милосердя
11:23
Різдво в упованні на Боже Милосердя

Христос Раждається!

Дорогі брати і сестри!

Знову прийшов до нас цей великий і урочистий час, коли в наших святинях на повні груди лунає гімн слави пророка Ісаї: «С нами Бог, разумійте, язици, і покаряйтеся, яко с нами Бог!»... З біблійних та історичних свідчень знаємо, що кожна побожна ізраїльська сім’я очікувала цієї радісної звістки, що прийде Месія, Спаситель і Визволитель ізраїльського народу. Пророк Ісая ще за 700 років до народження Христа-Спасителя голосить таку радісну пророчу вістку Ізраїлю: «Оце ж сам Господь дасть вам знак: Ось дівиця зачала, і породить сина і дасть йому ім’я Еммануїл» (Іс. 7, 14). Ангел Господній, явившись св. Йосифові уві сні, так пояснює народження Божого Сина: «А сталося все це, щоб здійснилось Господнє слово, сказане пророком: «Ось, діва матиме в утробі й породить сина, і дадуть йому ім’я Еммануїл, що значить: З нами Бог» (Мт. 1, 22–23). Еммануїл – це вічне гасло Божого народу, це наше минуле, теперішнє, майбутнє і вічне. Де б не перебували діти Божі – у в’язниці, в лікарні, в темниці, на засланні, в повітрі, в космосі, на морі чи на суші – Він завжди з нами, Він наш Провідник, Захисник, Опікун, наш добрий і люблячий Отець.

У ці святі і благословенні дні вкотре знову і знову звучать величні слова пророка Ісаї: «З нами Бог!» Ці слова надихали і вливали в людські серця віру, надію і любов, бо: «Народ, що в пітьмі ходить, уздрів світло велике; над тими, що живуть у смертній тіні, світло засяяло» (Іс. 9, 1). Без світла усе гине, пропадає, світло дає життя, вказує нам дорогу, якою ми маємо безпечно ходити і прямувати нею до Небесної Батьківщини. Темрява – це загибель, прірва, смерть. Христос у своїй проповіді навчав: «Я – світло світу. Хто йде за Мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя» (Йо. 8, 12). Будьмо вдячні цій Вифлеємській зірці, яка провадила трьох царів до Христа-Спасителя, хай вона і нас у ці важкі часи темряви і блуду, ненависті і зла провадить до Христа, до Божої благодаті, до світла, до неба.

Радість велика: «Бо хлоп’ятко нам народилося, сина нам дано; влада на плечах у нього; і дадуть йому ім’я: Чудесний порадник, сильний Бог, Отець довічний, Князь миру» (Іс. 9, 5). Месія народиться в певний історичний час у визначеній місцевості. Пророк перераховує Його імена, які будуть вказувати на Його месіанський характер: Чудесний порадник, ніхто з людей ні перед Ним, ні після Нього не дасть людству такого світлого напрямку й розради, як Ісус Христос. У Ньому – досконала мудрість і слова вічного життя. Як найбільший Порадник для людської душі, Він виявить досконалий план спасіння. Його життя і вчинки будуть свідчити народам, що це не звичайна людина, а посланець неба. Всемогутній Бог – вся повнота божества буде втілена у Христі Ісусі. Вічний Отець – Він прийде не тільки для того, аби розказати людям про Отця Небесного, але сам буде для них співчутливим і милосердним Отцем, який знає потреби їхнього життя. Князь миру – його правління принесе мир людини з Богом, мир і гармонію між сотворінням: «Вовк буде жити вкупі з ягнятком, леопард біля козеняти лежатиме; телятко й левеня будуть пастися разом, і поганяти їх буде мала дитина. Корова й ведмедиця будуть пастися вкупі, маленькі їхні лежатимуть разочком, а лев, як віл, солому буде їсти. Немовля гратиметься коло нори гадюки, а малятко встромить руку у зміїну нору» (Іс. 11, 6–8). Пророк символічно використовує відносини між тваринами, які не можуть жити разом через загрозу смерті. Одні хижаки несуть смерть іншим. Така ситуація панувала і між людьми: одні одних гнобили, поневолювали, продавали в рабство. Христос приносить людям інший закон, заповідь любові, милосердя, співчуття, допомоги один одному. Не той християнин, хто робить на собі знак святого хреста чи святить паску і ставить свічку в храмі, а той, хто буде перебувати в Христовій любові: «Це моя заповідь, щоб ви любили один одного, як Я вас полюбив» (Йо. 15, 12).

Месія, який прийде до людей, буде «по справедливості судити вбогих, по правді оголошувати присуд для бідних у країні. Гнобителя вдарить палицею – своїм словом, безбожного погубить духом своїх уст. Справедливість буде поясом у нього на крижах, а правда підпереже його боки» (Іс. 11, 4–5). За правдою тужив, правду шукав ізраїльський народ, і тому Бог-Отець посилає Свого Єдинородного Сина, який прийняв людське тіло, щоб задовольнити прагнення людських сердець і вказати людині дорогу до правди. Христос-Спаситель, який жив між людьми, прикладом Свого життя показав, у кого та правда і як ми маємо жити у цьому світі: у світлі Божої Правди.

Істина ототожнюється з особою Сина Божого, а нашого Спасителя Ісуса Христа, який сказав: «Я – путь, істинна і життя!» (Йо. 14,6). У своїй науці Христос закликав своїх Апостолів і вірних, щоб вони жили в Божій правді й оминали брехню, яка походить від диявола: «Диявол вам батько, тож волите за волею батька вашого чинити. А був він душогубець від початку, і правди він не тримався, бо правди нема в ньому. Коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і батько лжі. Мені ж, що правду вам каже, ви не вірите» (Йо. 8, 44–45).

Свята Вифлеємська ніч – це народження Бога-чоловіка, який приніс людям любов, світло, правду, прощення і милосердя. Він розірве кайдани неволі, і для народу засяє сонце свободи. Різдво – це найбільше християнське свято, яке приносить у людські серця, родини, спільноти, народ надію на кращий завтрашній день, на кращий Новий Рік Божий. Історія нашого народу і святкування Різдва Христового перепліталася з різними історичними подіями. Святкували «мовчазно» в часи різних окупацій, національних і громадянських воєн, у часи Голодомору і «більшовицького раю». В Сибіру, Магадані, за океаном і в рідному поневоленому краю. Святкували в школі, біля верстата, з портретом Леніна і Сталіна на стіні, але в серці з Господом Богом. Святкували без коляд, з розстріляним вертепом, зі сльозами на очах і великим болем у серці і душі, коли свято переходило немовби в похорон:

Чи ви чули, люди,

Про тую новину –

Закували у кайдани

Рідну Україну.

В кайдани закули,

В тюрми посадили,

Люд невинний тисячами

В землю положили.

Сумний Святий вечір

В сорок шостім році:

По всій нашій Україні

Плач на кожнім кроці.

Плаче стара мати,

А діти питають:

«Мамо, мамо, де наш тато?

Чом не вечеряють?»

«А наш, діти, тато

В далекім Сибірі,

Споминає Святий вечір

В нашій Україні».

Але завжди була одна важлива риса святкування – ніколи не вмирала надія на кращий завтрашній день. Якщо не ми, казали батьки, то наші діти й онуки дочекаються світлого дня.

Ой на Україні зорі засвітили,

Із Вифлеєму новину сповістили:

Христос родився, нам Бог явився!

Бог правди, любові

Здійме з нас окови,

Зішле свободу нашому народу,

Зітре главу Іроду.

Здавалося, що це вже останні такі сумні свята на Україні, що більше не проливатимемо сліз жалю і горя не буде на нашій землі. Людина помилилася… Настав сумний Святий вечір 2014 року … Анексія Криму, Небесна Сотня на Майдані в Києві, війна на Донбасі, тисячі вбитих військових і мирного населення, зруйновані міста і села, тисячі дітей-сиріт, понад 500 тис. біженців, людей, які втратили дах над головою, спокійне мирне життя. Каліки, які проходять реабілітацію в інших країнах світу. І знову плаче старенька українська мати, молода вдова, маленька сирота, старенький батько за своїми синами-соколами, сестра за братом, кохана за нареченим. І знову – сумний Святий вечір у рідному краю…

У ці сумні часи нашої національної і духовної трагедії ми не маємо права втратити довіри до Господа нашого Ісуса Христа, а ще з більшою надією і упованням на Боже Милосердя маємо заколядувати:

Допоможи, Боже,

Все це перебути,

Рідній неньці-Україні

Соборність здобути.

Допоможи, Боже,

Миру ся діждати,

На другий рік веселіше

Заколядувати.

Просим Тебе, Царю,

Просимо всі нині:

Даруй волю, верни славу,

Славу Україні!

о. Василь КОВПАК, Генеральний настоятель СБССЙ / http://www.saintjosaphat.org


Схожі матеріали:

Категорія: ЦЕРКВА І ДЕРЖАВА | Переглядів: 1278 | Додав: Anatoliі☩UCT☩ | Теги: праздник, СВЯТО, Боже Милосердя, Різдво, Різдво Ісуса Христа, проповідь, Христове | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Присвячений
Дитятку Ісусу

Відправляємо:


Молитовні прохання
500

Підпишіться на оновлення:





Пошук на сайті

Нам допомагають:




Даний сайт синхронізовано під браузери Mozilla Firefox та Opera
2008-2019©Ukrainian Catholic-Traditionalist
Усі права застережено. Повне або часткове використання матерiалiв www.traducionalist.info дозволяється за умови посилання (для iнтернет-видань — гiперпосилання) на www.traducionalist.info. Увесь матеріал, представлений на сайті www.traducionalist.info, взятий з відкритих джерел. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій.

Яндекс.Метрика