Меню сайту

Категорії розділу
НОВИНИ УГКЦ [9]
ЦЕРКОВНІ СВЯТА [80]
ЦЕРКВА І ДЕРЖАВА [16]
НАБОЖЕСТВА [176]
ПАПА БЕНЕДИКТ XVI [18]
ОГОЛОШЕННЯ [14]
АКТУАЛЬНІ НОВИНИ [182]
РІЗНЕ [3]

Друзі сайту
Унійна Традиція УГКЦ
УГКЦ (Скала-Подільська)
В обороні католицької віри
Джублик в Закарпатті
Персональний сайт Павлюк
Молитва
Братство Св. Пія Х (BY)
Братство Св. Пія Х (RU-Mos)
Братство Св. Пія Х (RU-Pet)
Una Voce Russia
Промінь Любові
Голодомор-геноцид 1932-33
Аве Марія
Бушкрафт
Українська благодійницька мережа
Благодійний Фонд «ТИ – АНГЕЛ»
Допомога онкохворим дітям

Форма входу
E-mail/Login:
Пароль:

Головна » 2016 » Липень » 12 » 12 липня 2016 року - Святих славних і всехвальних апп. Петра і Павла
23:15
12 липня 2016 року - Святих славних і всехвальних апп. Петра і Павла
Святим Апостолам завдячуємо скарб Христової віри. Вони передали нам Христову науку, від них маємо св. Євангелію і апостольські листи, вони поклали тривку основу для Христової Церкви. Наша Східна Церква з великою урочистістю святкує 12 липня (29 червня) празник, що в наших богослужбових книгах має таку назву: „Святих Славних і Всехвальних Первоверховних Апостолів Петра й Павла”. Обидва ці Апостоли визначні своїм характером, своєю ревною апостольською працею та своїм великим культом у Церкві.

З огляду на їх превелике значення для Церкви, їхній культ починається від їхньої смерті. Їхні гроби в Римі були всім християнам добре знані й втішалися великою пошаною. Св. Єронім (+ 420) каже: „Коли я ще як юнак учився у Римі, то зі своїми ровесниками звичайно в неділю ходив я на гроби Апостолів і Мучеників”. Їхній культ стає загальний у 4-му столітті у Східній і Західній Церквах. Костянтин Великий (+ 337) збудував у Царгороді величний храм на честь 12 Апостолів, де він і похований. Найдавніші церковні календарі вже мають їхній празник.

Про велике значення св. Апостолів для нас прегарно говорить наш Слуга Божий Митрополит Андрей Шептицький. „Апостоли в повному значенні того слова - пише він - є нашими батьками по вірі. Через їх руки Бог дав людству й кожному народові у християнській Церкві все, що належить до Божої апостольської традиції. У своєму аскетичному житті як і в проповіді не можемо, отже, забувати, що все маємо з їхніх рук. Їх апостольським трудам і їх молитвам завдячуємо все, що маємо... На перше місце висувається св. Апостол Павло, який у своїх Посланнях дав Церкві таке рясне Боже Об'явлення й такі рясні Божі науки... Круг церковного року висуває на перше місце Апостола Петра, призначуючи йому два дні в році, це є Поклін його Кайданам 16 січня і 29 червня”. (Про Почитання Святих, 1941).

Тропар та кондак

Тропар, глас 4: Апостолів первопрестольні і вселенної вчителі, Владику всіх моліть, щоб мир вселенній дарував і душам нашим велику милість.

Кондак, глас 2: Сильних і боговісних проповідників, найвищих апостолів твоїх, Господи, прийняв ти в насолоду дібр твоїх і упокій, бо болісті їх і смерть прийняв ти радше всяких плодів, єдиний Серцевідче.

І нині: Богородичний, глас 2: В молитвах невсипущу Богородицю і в заступництвах незамінне уповання гріб і умертвіння не втримали. Бо як Матір Життя до життя переставив той, хто вселився в утробу приснодівственну.

 

2 послання ап. Павла до Коринтян 11, 21-12, 9

Браття, в чому б хто не виявив сміливости, - говорю мов безумний! - я також можу її показати. Вони Євреї? Я теж. Вони Ізраїльтяни? Я теж. Потомки Авраама? Я теж. Слуги Христові? Говорю неначе нерозумний: Я більш від них. Багато більше в трудах, багато більше в тюрмах, під бичами надмірно, у смертельних небезпеках часто. Від юдеїв я прийняв п'ять раз по сорок без одного ударів, тричі мене бито киями, раз каменовано, тричі корабель зо мною розбивався; день і ніч провів я у безодні; в подорожах часто, у небезпеках на ріках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від земляків, у небезпеках від поган, у небезпеках у місті, у небезпеках від фальшивих братів; у праці та в труді, часто в недосипанні, у голоді та спразі, часто в постах, у холоді й наготі. Крім того всього, моє щоденне піклування - журба про всі Церкви. Хтось слабкий, а я не слабкий? Хтось спокушається, а я не розпалююся? Коли ж треба хвалитися, то я моєю неміччю буду хвалитись. Бог і Отець Господа Ісуса - Він благословен во віки! - знає, що я не говорю неправди. В Дамаску правитель царя Арети стеріг місто дамаскинян, щоб мене схопити, але мене спущено віконцем у коші по мурі і я втік із його рук. Чи треба хвалитися? Воно не личить. То я перейду до видінь і до об'явлень Господніх. Знаю чоловіка в Христі, що чотирнадцять років тому, - чи то в тілі, не знаю, чи то без тіла, не знаю, Бог знає, - був узятий до третього неба. І знаю, що той чоловік - чи в тілі, чи без тіла, не знаю, Бог знає, - був узятий у рай і чув невимовні слова, яких не можна людині говорити. Таким буду хвалитися, собою ж не буду хвалитися, хіба лиш моїми немочами. Коли ж я схочу хвалитися, не буду безумний, бо скажу правду; але стримуюся, щоб про мене хто не сказав більше, ніж у мені бачить або від мене чує. А щоб я не згордів надзвичайними об'явленнями, даний мені пакосник тіла, посланець сатани, щоб мені пакості діяв, щоб я не вивищувався. За це я тричі благав Господа, щоб він відступив від мене, та Він сказав мені: Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя об'являється в немочах. Отож, я краще хвалитимусь моїми немочами, щоб у мені перебувала сила Христова.

Євангеліє від Матея 16, 13-19

В той час, прийшовши у сторони Кесарії Филипової, Ісус запитував Своїх учнів, кажучи: Що кажуть люди про Мене, Сина Людського, хто Він? Вони ж сказали: Одні-то — Іван Хреститель, другі-то — Ілія, інші ж — Єремія або один з пророків. Сказав їм Ісус: А ви, як кажете, хто Я? І, озвавшися, Симон Петро сказав: Ти єси Христос, Син Бога живого. А Ісус, відповівши, сказав йому: Блажен єси, Симоне, сину Йони, бо плоть і кров не явила тобі, але Отець Мій, що на небесах. І Я ж тобі кажу, що ти є Петро, і на цім камені збудую Церкву мою, і ворота адові не подолають її. І дам тобі ключі Царства Небесного; і що тільки звяжеш на землі, буде зв'язано на небесах; і що тільки розрішиш на землі, буде розрішено на небесах.

Проповідь

«Між апостолами найвищі і вселенної учителі.

Моліте Владику всього, щоб дарував світові

і душам нашим велику милість» (Тропар свята).

Чи може корабель плисти без капітана, чи може військо бути без командира, чи може бути громада без провідника? Напевно, що ні!

Сьогодні ми зібралися у храмі, щоб разом вшанувати пам'ять двох великих учителів, провідників, керманичів християнства, стятих апостолів Петра і Павла. Тих, хто своєю ревною працею, а також і своїм життям старалися донести до всіх країв Вселенної слова найбільшого учителя - Ісуса Христа. Тим самим виконуючи настанову, яку було дано учням: «Ідіть і навчайте усі народи» (Мт. 28.19), для спасіння найбільшого скарбу - людської душі, щоб «почувши увірували, і увірувавши спаслися» (Пор. Ді. 13.48). Саме для того, щоб якнайбільше Божого люду могло спастися, Ісус Христос дав доручення апостолам і їх наступникам: єпископам, священикам, щоб навчали, були провідниками і керманичами християн.

Святий апостол Петро - галилейський рибалка, який трудився на морі для своєї сім'ї, і від тої праці Христос кличе Симона - Петра до праці духовної, щоб став він одним із рибалок людських душ, а найбільшим планом Спасителя було те, що той маловідомий рибалка став твердим стовпом, могутньою опорою нової Церкви. «Тож Я тобі заявляю, що ти - Петро (скеля), і що Я на цій скелі збудую мою Церкву і що ворота пекельні не здолають її. Я дам тобі ключі Небесного Царства, і що Ти на землі зв'яжеш, те буде зв'язане на небі; і те, що ти на землі розв'яжеш, те буде розв'язане й на Небі» (Мт. 16.18-19).

А рівно із урядом навчання, Петро отримав владу першості, тобто пильнувати порядок у Церкві. Отже, апостол Петро є першим наступником Ісуса Христа на землі і видимим главою Церкви: «Я дам тобі ключі» (Мт. 16.18), відповідальним за церковний лад: «...і те, що ти зв'яжеш на землі» (Мт. 18.18). В такий спосіб Спаситель передає Свою опіку в Церкві Петрові.

Задля Христа і Його науки Петро залишив усе: родину, працю, майно, плани на майбутнє, а також своє колишнє життя. Прийняв Христове покликання і наслідував Його. Він вибрав ту частку, що не може бути віднятою (Пор. Лк. 10.42). Це служіння Божому покликанню і людям у плані утвердження їх віри, для спасіння кожної душі, що почує голос Сина Божого, через вчення Церкви.

Святий апостол Павло став учителем Церкви Христової також, залишивши свою перспективну світську кар'єру, покинув свій стан, коли біля Дамаску у видінні почув Христа. В той час, коли апостоли голосили Слово Боже, коли вони хрестили людей тисячами, бо ті, почувши про розп'ятого і воскреслого Христа, ставали на бік християнства, приймаючи Хрещення від апостолів, то Савло як ревний фарисей із фарисеїв, не розуміючи, що робить, переслідував християн, отримував задоволення, думаючи, що тим самим приносить службу Богові. Але коли почув голос із неба: «Савле, Савле! Чому переслідуєш Мене?» А він запитав: «Хто Ти, Господи?» А цей: « Я Ісус, Якого ти переслідуєш. Встань та йди в місто, і тобі скажуть, що маєш робити» (Пор. Ді. 9.17). В скорому часі Савло прийняв хрещення і став ревним апостолом Павлом. Трудився в проповідях, в подорожах, у важкій праці, в терпіннях і ув'язненні, не лякаючись здолати тисячі кілометрів, приймаючи усякі негаразди, лише, щоб спокутувати свої провини в незнанні, а рівно ж віддає своє життя, щоб підтвердити апостольське, християнське визнання: «Ти - Христос, Син Бога живого» (Мт. 16.16). В церковній історії ми маємо нагоду переконуватись безліч разів, що багато мужчин, жінок, дітей підтверджували своїм життям це визнання і задля цього посвячували своє життя, щоб бути спасенними у Царстві Божому.

І сьогодні Христос питає нас, і то особисто: «За кого Мене вважаєш ти!» Христос, напевно, більше потребує від нас сьогоднішніх, як і колись, виявлення своєї віри в ділах, засвідчуючи свою обітницю, дану у Хрещенні: «Бо по ділах ваших спізнають вас, що ви є Мої учні».

Дорогі брати і сестри у Христі! Сьогодні ми святкуємо пам'ять двох міцних стовпів Церкви Христової. Апостолів Петра і Павла, котрі своєю працею привели до Христа багато людей і утвердили у вірі. Молімося і просімо у первоверховних апостолів, щоб вони молили Бога за нас і наші душі, і щоб ми могли завжди визнавати і засвідчувати з глибини наших сердець: «Ти - Христос, Бога живого Син». Амінь.

о. Михайло Бранець

 

Вчімося мудрості і чеснот від Свв. Апп. Петра і Павла

Св. Апостол Петро – Верховний Пастир Церкви, поставлений на цей уряд самим Христом, хоч був низького походження, рибалка. За свій твердий характер отримав від Господа ім’я Скала – по євр. Кифа, по-гр. Петро. Відзначався великою відданістю і любов’ю до Вчителя. Маючи велику і жертвенну любов до Господа, кинувся в море, і поспішив, щоб по воді прийти до Нього, але оточений сумнівами, злякався і почав потопати, і закликав до Ісуса: "Господи, спаси мене”. Ісус зараз же подав йому руку. І тим він дав нам приклад у всіх небезпеках просити руки помочі від Бога.

Св. Петро також дав нам приклад, що не можна надмірно довіряти своїм силам. Він тричі, за пророцтвом Господа, відрікся від Нього, але знову сила Божа проявилася в немочі, бо опісля трикратно заявив свою вірність і любов до Вчителя: "Господи, Ти все знаєш, і Ти знаєш, що я люблю Тебе”, а сльози покути і жалю в нього не просихали аж до смерті. Знаючи його безмежну відданість і посвяту, Христос настановляє його Головою Церкви.

Св. Петро так сильно полюбив свого Вчителя, що віддав за Нього своє життя на хресті, а що не вважав себе гідним померти так, як Спаситель, тому просив, щоб розп’яли його головою донизу.

Просімо у Св. Петра відданості, жертвенної любові до Бога та ласку правдивого покаяння і жалю за гріхи.

Св. Апостол Павло – взірець християнської ревності. Він був правдивим і невтомним працівником у Христовому винограднику. Посідав найвищі школи і знання. Не був одруженим, тому цілковито посвятився на службу Христові. У праці і ревності ніхто з апостолів не міг з ним зрівнятися. Проте, задля своєї глибокої покори, завжди називав себе найменшим і останнім з апостолів. Він також є для нас прикладом мудрості, чистоти та любові до Бога. Завжди покладався на Божу ласку і силу: "Все можу в Христі, що мене укріпляє”. Багато працював і багато перетерпів для Христа: "…у тюрмах, під ударами надмірно, …від юдеїв прийняв п’ять разів по сорок ударів…, тричі киями бито, тричі корабель розбивався; день і ніч перебував у безодні; часто у подорожах, у річкових небезпеках, небезпеках від розбійників, від земляків, від поган, у небезпеках у місті, в пустині, на морі, від братів неправдивих, у праці та втомі, у недосипаннях, у голоді, спразі, в постах, у холоді і наготі, у переслідуваннях…” (ІІ Кор. 11, 24-28).

Удостоївся за життя побувати на небі, як про це сам згадував. Здобув велику ступінь святості, про що також свідчать його слова: "Вже не я живу, але Христос живе у мені”.

Віддав своє життя за Христа, був убитий мечем.

Просімо у св. Павла мудрості, ревності, покори та любові до Бога.

Молитва

Святі Верховні Апостоли Петре і Павле! Тверді і непохитні стовпи Св. Церкви Католицької, що душі свої за Христа віддали і кров’ю вашою ґрунт Його удобрили. Вислухайте молитви і зітхання дітей ваших, які серцем смиренним сьогодні приносимо. Бо в беззаконнях творимо діла свої і за це в бідах, мов серед хмар, перебуваємо, бо на єлей доброго життя дуже збідніли ми, тому обезсилені і противитись не можемо проти вовків хижих, які чигають на життя наше. Ви отримали від Господа владу над демонами, тож захистіть нас від їхнього смертоносного і згубного впливу на нас. О, сильнії! Допоможіть нести немочі наші, не покидайте нас, щоб не були відкинені ми від любові Божої, але добрим заступництвом вашим захистіть нас. Хай помилує Господь всіх нас за молитвами вашими, хай простить гріхи наші і хай сподобить зі своїми святими блаженного Царства Агнця Свого. Бо Йому належить честь і слава, і поклін во віки віков. Амінь.

Св. Петре, випроси для мене в Бога ласки відданості і жертвенної любові до Бога, щоб я ніколи надмірно не покладався на свої сили, але уповав на Господа, а також ласку правдивого покаяння і жалю за мої гріхи.

Св. Павле, випроси для мене в Бога ласку мудрості, ревності, покори, а також ласку все зносити і терпіти з любові до Бога.

Життя Свв. Верх. Апп. Петра і Павла

Хто не знає двох великих мужів Петра і Павла! Спитай старого, спитай дитину, кожне скаже тобі, хто вони були. Їх пам’ять, їх слава є тісно пов’язана з пам’яттю й славою Святої Католицької Церкви.

Святі Петро і Павло були не лише Апостолами, але ще й мучениками. Обидва вони вмерли в Римі за панування поганського цісаря Нерона, Петра розп’ято на хресті 29 червня, 69 року. Павлові стято голову щось у рік пізніше.

Петро за молодих літ називався Симоном. Не був він одинаком, у свого вітця Йони – мав ще брата Андрея. Їх обидвох покликав до себе Христос на Апостолів.

Як Спаситель перед смертю закладав на землі свою Церкву, перемінив ім’я Симона на Петра й постановив Його своїм намісником. Так сказав тоді до нього: "Ти є Петро (тобто є камінь) і на тобі, – себто на Петрі, на камені, – збудую свою Церкву й пекельні ворота її не переможуть. І тобі дам ключі від небесного царства… що зв’яжеш на землі, то буде зв’язане на небі, а що розв’яжеш на землі, то буде розв’язано на небі”. "Паси ягнята мої, паси вівці мої. Я молився за тебе, щоб ти не упав на вірі і ти колись скріплений утверджуй своїх братів”. Тими словами поставив Ісус Христос св. Петра за видимого голову Св. Церкви. І св. Петро задержав цю власть і цю гідність через ціле своє життя до смерті, і то як єпископ у Римі. По ньому його наслідники, римські єпископи – Папи, перейняли його власть й ставали намісниками Христовими у Святій Католицькій Церкві.

Щаслива Католицька Церква, що дістала видимого керманича святого Петра! Без нього не було б у ній спокою, не було б гаразду. Кожне товариство, хоч би воно було й мале, мусить мати голову, мусить бути в нім хтось найстарший, що всім орудує й усім розпоряджається. Має бути лад в родині, то мусить бути один господар; має бути порядок у селі, в місті, краю, – там мусить бути один найстарший; має бути спокій у державі, то мусить бути в ній або князь, або король, або цісар – словом, мусить бути голова. Чи ж не так? Ну а Церква – це найбільше товариство, ця найбільша родина на цілім світі, що обіймає всі народи, всі краї, всі віки, чи вона має бути без голови? Чи це можливе? Ні. Сам простий розум каже, що коли в Церкві має бути лад, то мусить бути голова.

Ось глядіть. Ви знаєте, що в Св. Письмі Христос називає свою Церкву домом, містом, царством, державою. А з того що виходить? Виходить те, що так, як у місті, що так, як у царстві й державі, так і в Святій Католицькій Церкві мусить бути, з волі Ісуса Христа один провідник, одна голова.

Чому? На це питання відповість св. Йоан Золотоустий: "Візьми з корабля керманича, – каже він, – то корабель погубиш. Забери з війська полковника, то воїнів віддаси в руки ворога. Є у хаті підвалина, тим у війську проводар, тим на кораблі керманич. Як стіни без підвалин не тримаються, розвалюються, так упадають доми, міста й народи, коли забереш їм начальника. Подібно, – каже св. Йоан Золотоустий, – і Церква минеться й згине, якщо б не стало їй голови”.

Так – св. Петро, то начальник, то видимий голова Католицької Церкви. Про те свідчить і Святе Письмо, про те говорять святі Вітці, те визнає також історія від давних часів. Навіть наші св. Книги зовуть св. Петра: "Першим понад усіх апостолів”. Вони кажуть, що він є ключарем Небесного Царства, що він є славний пастир цілого Христового стада.

Чуєш, як гарними похвалами виносить наша св. Греко-Католицька Церква святого Петра? Чуєш, як вона визнає його за Христового намісника? А ти, що на те? Чи охотно й відверто визнаєш також ту правду?

Св. Павло замолоду був тяжким ворогом Ісуса. Але так, як сонце топить лід, так Спаситель чудом змінив його тверде серце, опісля покликав ще, щоб він проповідував Св. Євангеліє. Ревно, невтомно й охотно боровся цей Апостол за славу Божу аж до смерті. Він написав 14 посланій, що їх по нинішній день Св. Церква переховує в Св. Письмі.

Дякуй Г. Богу, що ти є членом Католицької Церкви. Проси Його й моли, щоб за молитвами святих апостолів Петра і Павла приєднав до неї ще інші народи, що відпали від неї, особливо наших нез’єдинених українців.

Молитовник християнської родини, десяте доповнене видання.

 

Почитання Святих Апостолів Петра і Павла

"Днесь радісний празник засяяв усім країнам: прецінна пам'ять премудрих і верховних апостолів Петра й Павла"
(Стиховна вечірні празника).

Святим апостолам завдячуємо скарб Христової віри. Вони передали нам Христову науку, від них маємо святе Євангеліє й апостольські листи, вони поклали тривку основу під Христову Церкву.

Про велике значення святих апостолів для нас говорить слуга Божий митрополит Андрей Шептицький. "Апостоли в повному значенні того слова, — каже він, — є нашими батьками по вірі. Через їх руки Бог дав людству й кожному народові у християнській Церкві все, що належить до Божої апостольської традиції. У своєму аскетичному житті, як і в проповіді, не можемо, отже, забувати, що все маємо з їхніх рук. Їх апостольським трудам і їх молитвам завдячуємо все, що маємо... На перше місце висувається святий апостол Павло, який у своїх Посланнях дав Церкві таке рясне Боже Об'явлення й такі рясні Божі науки... Круг церковного року висуває на перше місце апостола Петра, призначуючи йому два дні в році — Поклін його кайданам 16 січня і 29 червня" (Про Почитання святих, 1941).

Східна Церква з великою урочистістю святкує 29 червня празник, який в наших богослужбових книгах має таку назву: "Святих славних і всехвальних первоверховних апостолів Петра й Павла". Обидва ці апостоли визначні своїм характером, своєю ревною апостольською працею та своїм великим культом у святій Церкві.

Святий Апостол Петро

Ісус Христос, маючи великі плани щодо особи святого Петра, на початку покликання апостола змінює його ім'я Симон на символічне Петро-Кифа, що означає скала, бо той повинен бути скалою, що двигатиме основу Церкви. Святий Петро має близькі стосунки з Христом в часі діяльности останнього. Він свідок Христового прославлення на Таворі, від імени всіх апостолів визнає Христове божество, разом із святим Йоаном готує пасху для Христа. Він є свідком Христового конання в Оливному Городі. Христос платить податок до храму за себе і за Петра.

Після Господнього вознесення святий Петро стає головою апостолів і першої християнської громади в Єрусалимі. Під його проводом відбувається вибір нового апостола на місце Юди. Він скликає до Єрусалима перший собор Христової Церкви. Святий Йоан Золотоустий називає Петра "первородною вівцею із стада доброго Пастиря".

Любов Христа Господа — це головний мотив його апостольської діяльности, трудів і жертви. Та любов вкінці завела його на муки і смерть за свого улюбленого Вчителя. Існує передання, що Петро вважав себе негідним умирати на хресті, як Христос, тому просив, щоб його розіп'яли стрімголов. Цю традицію підтверджує єпископ Євсевій († κ. 340) у своїй Історії Церкви та святий Йоан Золотоустий у проповіді на празник святих апостолів Петра й Павла, де каже: "Радуйся, Петре, що вмер на хресному дереві розп'ятий стрімголов". Святий Петро загинув у Римі за цісаря Нерона (54-68) між 64 і 67 роками після Христа. Святий Йоан Золотоустий, ідучи за традицією, подає 29 червня як день його смерти.

Святий Апостол Павло

Павло не належав до числа дванадцяти апостолів, але за свою повну посвяти апостольську працю, надлюдські жертви й муки у Христовій службі, отримав титул верховного апостола, як і святий Петро. Він єдиний з апостолів, хто мав кращу освіту та з народження був римським громадянином. Сам Ісус Христос чудом його навертає і покликає на апостола по дорозі до Дамаска. Після свого навернення з гонителя християн він серцем і душею стає ревним і мужнім апостолом Христа. "Павло був вовком, — каже святий Йоан Золотоустий, — і став ягням. Був терням і став виноградом. З ворога став другом, з бур'яну — хлібом... Хулитель став богословом, гонитель — благовісником, мучитель — керманичем, зрадник — сподвижником" (Про святих дванадцятьох апостолів).

У своїй апостольській праці святий Павло показав сильний характер, велику силу волі та гарт духа. Він день і ніч, цілі літа був безбоязним проповідником правди святого Євангелія. Його безмежна любов до Христа не знає перешкод, не знає труднощів, ніколи не ставить меж жертовности. Він відбуває великі місійні подорожі, організовує нові Церкви, завжди готовий на муки і смерть за Христа.

Апостол народів не тільки відомий як проповідник, добрий організатор, але й як визначний богослов і письменник. До нас дійшли 14 листів, які Павло написав до різних Церков чи осіб, у яких викладає Христову науку. Святий Павло віддав своє життя за Христа, загинувши від меча в Римі 29 червня 65 або 67 року по Христі.

Культ Петра і Павла у Святій Церкві

З огляду на велике значення апостолів для святої Церкви їхній культ починається від їхньої смерти. Їхні гроби в Римі були добре відомі всім християнам, і зазнавали великої почести. Святий Єронім († 420) каже: "Коли я ще як юнак учився в Римі, то зі своїми ровесниками звичайно в неділю ходив я на гроби апостолів і мучеників", їхній культ стає загальний у IV ст. у Східній і Західній Церквах. Костянтин Великий († 337) збудував у Царгороді величний храм на честь дванадцяти апостолів, де його і поховали.

Найдавніші церковні календарі вже містять празник на їх честь. Первісно не всі Церкви святкували пам'ять святих апостолів Петра й Павла однаково. Календар Фурія Філокала з середини IV ст. вшановує пам'ять Петра й Павла 29 червня. Сирійський календар з 411 року 28 грудня зазначає: "Павла й Петра, верховних апостолів". Подібно і грузинський місяцеслов має їхній празник 28 грудня. Календар Полемія Сильвія († 455), єпископа міста Сіттен у північній Італії, день смерти Петра й Павла подає 22 лютого. Антіохійський місяцеслов з IV ст. має празник святого Петра 28 червня, а святого Павла — 29 червня. Несторіяни вшановують пам'ять обох верховних апостолів у другу п'ятницю після празника Богоявлення. З проповіді на празник святих Петра й Павла святого Софрона Єрусалимського довідуємося, що четвертий день після Христового Різдва в Єрусалимі був присвячений цим двом апостолам, їхній празник у Римі в V ст., як свідчить папа Лев I († 461), мав навіть восьмиденне попразденство.

Визначні Отці Церкви, як святий Йоан Золотоустий, святий Августин, святий Амвросій та инші залишили нам гарні похвальні науки в честь святих апостолів Петра й Павла. Найбільше проповідей на їхню честь має святий Йоан Золотоустий. "Рим має двоє світлих очей, — каже він, — це тіла тих святих апостолів. Не так ясне небо, коли сонце розливає свої проміння, як світлий город римлян, що освітлює всі кінці вселенної тими двома світлами" (Твори, Т. 9, с. 856). "О, блаженна двійце, — говорить він в иншій науці, — що вірно вловила душі всього світу! Петро — начало правої віри, великий священнодіятель Церкви, наставник християн, скарб вишніх сил, апостол, наділений честю самим Христом. Павло — великий проповідник правди, похвала вселенної, небесний чоловік і земний ангел, слава Церкви; орел, що вознісся до неба, ліра Святого Духа... Павло й Петро — церковні світила, що кожноденно просвічують Церкву, скарбники Святого Духа, просвітителі вселенної, посуди благодати, тлумачі Святої Тройці, пояснювачі Божественного Слова... Колони Церкви, великі світильники вселенної" (Твори, Т. 8, с. 615-616).

Святий Амвросій у дні Петра й Павла навчає: "Цей день, брати, усім нам і всьому світові добре знаний, бо сьогодні пам'ять святих Петра й Павла, їхній празник не може вкритися ні в одній частині світу". Святий Августин в одній із своїх проповідей в їхню честь каже: "Хоча з передання знаємо, що вони не загинули в один час, то все-таки пам'ять обидвох празнуємо в одному дні, тому що апостол Павло на один рік пізніше загинув того самого дня, якого Петро із в'язів тіла переставився у світ ангелів".

На основі проповідей святого Йоана Золотоустого службу на цей празник уклали святі Андрій Критський, Йоан Дамаскин, Косма Маюмський та инші. Головний зміст служби празника Петра й Павла — це значення апостолів для Христової Церкви, їхня ревність, посвята й жертва. На стиховні малої вечірні читаємо: "Петре, осново апостолів, каменю Христової віри, християн начало... Павле, проповіднику народів, опікуне християн, світильнику вселенної, голосні уста Христа живого Бога... Петре, верховний ученику; Павле, ідеале апостолів". Стихири великої вечірні величають їх такими похвалами: "Страшні мечі духа, світлі окраси Риму, всієї вселенної кормителі, Нового Завіту Богом писані духовні таблиці... Основники Церкви, справжні колони, основа і труби божественних Христових наук і страждань... Петре, каменю й осново віри, і Павле, посудино вибрана".

На хвалитних стихирах утрені свята Церква закликає всіх вірних до прослави верховних апостолів та до радісної участи в їхньому празнику: "Настав для Христової Церкви визначний празник апостолів, який вимолює спасення нам усім... Радуйтеся, світильники для тих, що в темряві, ясні зорі духовного Сонця. Радуйтеся, Петре й Павле, непорушні основи божественних наук, друзі Христові, прецінні посуди, прийдіть невидимо поміж нас і наділіть надприродними дарами тих, що піснями славлять ваш празник".

Наступного дня після празника святих апостолів Петра й Павла, ЗО червня, Східна Церква празнує пам'ять усіх Христових апостолів. У науці на цей день святий Йоан Золотоустий ось так славить святих апостолів: "Ви — непохитні колони правдивої віри, слава Церкви, скіпетри царства... Тут Петро навчає Рим, там Павло проповідує світові. Андрій навчає мудреців Геллади. Симон приводить варварів до Бога. Тома хрещенням вибілює етіопців. Юдея почитає престол Якова. Олександрія припадає до трону Марка. Лука й Матей пишуть Євангелія. Йоан тайновідець, як за життя так і по смерті має у своїй опіці Ефес. Вартоломей учить лікаонійців стриманости. Филип чудом рятує Єрапіль. Всі безнастанно чинять усім і всюди добродійства. Сам їхній прах і в гробницях безсмертний. Тепер вони слуги, а потім засядуть як судді світу" (Твори, Т. 8, с. 619).

о. Юліян Катрій, ЧСВВ. Пізнай свій обряд. — Рим: Видавництво оо. Василіян. www.saintjosaphat.org


Схожі матеріали:

Категорія: ЦЕРКОВНІ СВЯТА | Переглядів: 5203 | Додав: Anatoliі☩UCT☩ | Теги: СВЯТО, Петра і Павла, святих, церковні празники, апостоли, Апостол Павло, 12 липня 2011 року, Апостол Петро, празник | Рейтинг: 4.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Присвячений
Найсвятішому Серцю Христовому

Відправляємо:

Молебень


Молитовні прохання
500

Підпишіться на оновлення:





Пошук на сайті




Даний сайт синхронізовано під браузери Mozilla Firefox та Opera
2008-2017©Ukrainian Catholic-Traditionalist
Усі права застережено. Повне або часткове використання матерiалiв www.traducionalist.info дозволяється за умови посилання (для iнтернет-видань — гiперпосилання) на www.traducionalist.info. Увесь матеріал, представлений на сайті www.traducionalist.info, взятий з відкритих джерел. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій.
rtb
Яндекс.Метрика