Меню сайту

Категорії розділу
НОВИНИ УГКЦ [9]
ЦЕРКОВНІ СВЯТА [80]
ЦЕРКВА І ДЕРЖАВА [16]
НАБОЖЕСТВА [176]
ПАПА БЕНЕДИКТ XVI [18]
ОГОЛОШЕННЯ [14]
АКТУАЛЬНІ НОВИНИ [182]
РІЗНЕ [3]

Друзі сайту
Унійна Традиція УГКЦ
УГКЦ (Скала-Подільська)
В обороні католицької віри
Джублик в Закарпатті
Персональний сайт Павлюк
Молитва
Братство Св. Пія Х (BY)
Братство Св. Пія Х (RU-Mos)
Братство Св. Пія Х (RU-Pet)
Una Voce Russia
Промінь Любові
Голодомор-геноцид 1932-33
Аве Марія
Бушкрафт
Українська благодійницька мережа
Благодійний Фонд «ТИ – АНГЕЛ»
Допомога онкохворим дітям

Форма входу
E-mail/Login:
Пароль:



Є в народі давнє побожне передання, що засновником Почаєва була сама Божа Мати. Первісна назва цієї місцевости мала бути "Поча-Дїв", яка збігом часу зіллялась в одну назву: Почаїв. Інші виводять назву Почаїв від річки в Київщині: Почайна. Сьогодні Почаїв, містечко кремянецького повіту на Волині. Мешканців має 2,500, переважно Українців. Почаївська Лавра, славний манастир на всю Україну, заснований ще в XIII ст. Згадується в літописі з початком XIV ст. В 1720 р. став українським католицьким. Від 1833 року православним і від тоді названий Лаврою. При манастирі 1618 р. перша друкарня Транквіліона Ставровецького, що видав тут своє "Зерцало Богословія". Постійне друкарство було там від року 1730. Визначний осередок граверства XVIII ст. Головна церква Лаври в стилі рококо з половини XVIII ст., з фресками Пренятицького.

Але вернімось у далеку давнину Почаєва, до того часу, коли Пречиста Божа Мати вперше обявилася на горі дня 17 квітня 1198 р. Свідками цієї появи Божої Матері був "чоловік із Тернополя", пан Іван Туркул і пастушок Іван Босий, що на цій горі пас овечки. Цей Тернопілець Іван Туркул, як каже передання, побудував первісний манастир.
Другий раз обявилася Божа Мати на Почаївській скалі 15 серпня 1260 р. По тій появі Божої Матері залишилася відбитка стопи Матері Божої, що була витиснена в цій скалі і з неї витікло джерело цілющої води. Ще й сьогодні нарід оспівує цю появу Божої Матері, в гарній церковній пісні:

"Пасли пастирі вівці на горі,
Увиділи Матір Божу на скалі.
На тій скалі стопку знати,
Де стояла Божа Мати
З неї воду лють
Всім людям дають..."

Як в оповіданнях "Печерського Патерика", так і в збірці оповідань Й. Галятовського говориться про чуда Пресвятої Богородиці, п. н. ,,Небо Новоє" і повязується здебільша з українським життям.
Чудотворна ікона Матері Божої в Почаєві походить із XVI ст. її Історія така: Ця ікона Матері Божої була зразу власністю родини Гойських. Ця родина одержала була цю ікону з Царгороду. Пані Гойська завважала була, що її ікона Матері Божої видає з себе якусь дивну надземську ясність. Ця чудесна ясність піддала думку п. Гойській, що ікона мусить бути чудотворна. Вона порадила своєму братанкові Пилипові Козинському, сліпому від народження, щоб молився перед тією іконою і просив Божу Матір за привернення зору. Пилип послухав цієї ради і почав сердечно благати Пресвяту Богородицю перед її іконою за вилікування зі сліпоти. Божа Мати вислухала його благання і він одного разу в часі молитви прозрів.

Після цього Гойські почували себе недостойними держати у власному домі цю чудотворну ікону Божої Матері і подарували її до манастирської церкви в Почаєві. При цій нагоді вони ще й наділили манастир грунтами. По її смерті, спадкоємець лютеранин – Фірлей, відобрав запис, напав на манастир, пограбував його і чудотворну ікону Матері Божої забрав із собою. Аж після двадцяти років ігумен Іван Залізо виграв процес і так ікона повернулася знову до почаївської манастирської церкви Успення Божої Матері.
В році 1661 почали списувати чуда, що діялися за посередництвом чудотворної ікони Божої Матері, у манастирській хроніці. Одно з найславніших чудес сталося дня 23 липия 1675 р., це була чудесна оборона почаївського манастиря і церкви в часі нападу Турків і Татар. У тому році Турки і Татари нашли були на Україну. Бісурменські ватаги, з наказу турецького султана Могаммеда IV руйнували села й міста, вирізуючи в пень бідне населення. Хан Нуредін пройшов через Збараж і наблизився до Почаєва, щоб пограбити і знищити манастир і все те, що там було.

Застрашене населення збіглося до Почаєва з усієї його околиці, шукаючи захисту перед неволею та мордами. Турки й Татари облягли місто та почали наступ на манастир. Облога манастиря тривала від 20 до 23 липня 1675 р.
Манастир не мав охоронних мурів, тільки був обведений високим деревяним парканом. Тому Туркам не було трудно здобути манастир. Козаків і бійців не було багато в манастирських укріпленнях і тому оборона манастиря була майже неможливою. А на якусь відсіч чи поміч, не було взагалі ніякого сподівання.
Однак, ані монахи, ані ті, що схоронилися до манастиря, не тратили надії на чудесну поміч Пресвятої Богородиці. Вони у своїх гарячих молитвах благали в Неї порятунку для церкви, для манастиря і для себе. Саме тоді Турки розпочали нагальний наступ, щоб за одним ударом взяти і слабо укріплений і слабо боронений манастир.

Від ранку 23 липня 1675 р. розпочали Турки наступ на манастир. В найкритичнішій хвилині наступу, коли здавалося, що неминуча заглада вже нікого не мине, монахи почали співати кондак: "Возбраній воєводі...", а за ними весь там зібраний нарід заспівав цю прегарну пісню. І ось несподівано сталося дивне чудо: Небо розкрилося, Мати Божа явилася над манастирською церквою і розпростерла білий омофор над своєю обителлю. Коло Матері Божої, праворуч, стояв преподобний Йов Почаївський і молився. І Турки, і наші люди бачили Матір Божу, але Турки думали, що це звичайний привид і почали ще сильніше стріляти. Та кулі турецькі, що летіли на містечко, верталися до Турків і ранили їх. Турецький полководець, щоб опанувати несподівану ситуацію, кинув усі свої резерви в наступ на манастир, та в тій же хвилині і Турки, і Татари, зчинили крик: "Чудо! Чудо!" Коли ж до того Турки побачили Пресвяту Матір Божу, як Вона стала на укріпленнях манастиря, настала страшна метушня і переляк серед наступаючих лав Турків і Татар. Наступ не тільки заломився, але перемінився в страшну втечу. Турки й Татари втікали навмання. Тоді залога манастиря вийшла на відкрите поле і кинулася в погоню за втікаючими турецькими і татарськими військами. Багато-багато мусулманів лягло на полі бою, а рештки недобитків повернулися безславно до своїх.

Це чудесне врятування почаївського манастиря зазначено в історії. Всі старинні записки стверджують, що Турки й Татари залишили облогу манастиря, хоч легко можна було його здобути, бо, як я вже згадував, і укріплення було слабе і також слаба була оборона. Та могутності Пречистої Божої Матері ніяка ворожа сила не може опертися. Омофор Пресвятої Божої Матері сильніший від найсильнішої зброї ворогів.
На памятку цього чудесного врятування Почаївського манастиря повстала прекрасна пісня подяки, яку зложили люди після розгрому ворогів. Ось вона:

"Ой, зійшла зоря вечеровая
Над Почаївом стала.
Виступало турецькеє військо
Як та чорна хмара.
Турки з Татарми брами облягали,
Манастир звоювати,
Мати Божа Почаївська
Буде нас рятувати.
Отець Залізо із келії вийшов
Та слізми умліває:
,,Ой, рятуй, рятуй, Божая Мати,
Манастир загибає!"
Ой, вийшла, вийшла Божая Мати
На хресті вона стала,
Кулі вертала, Турків убивала,
Манастир рятувала.
Турок не вірить, із лука мірить
На манастир ціляє і тії стріли назад летіли,
Самі їх повбивали.
А ми люди всі, християни,
До Бога всі вдаряймо
Матері Божій, Почаївській
Поклон всі создаваймо".

В днях від 14 до 20 червня 1770 р. Екзарх всієї України, Кир Сильвестер Рудницький-Лубіяницький розсліджував правдивість тих чудес, що сталися за посередництвом чудотворної Почаївської ікони Божої Матері і визнав їх правдивими. За 110 літ, то значить від року 1721 до року 1831 записано 539 чудес, які сталися за молитвами до Пресвятої Богородиці, занесеними перед тією чудотворною іконою.
Дня 1 травня 1773 р. Апостольська Столиця видала декрет, силою якого короновано цю чудотворну Ікону Божої Матері. Коронація відбулася величаво. Понад 100,000 народу і понад 1,000 католицьких священиків взяли участь в тому торжестві. При звуках сурм і гарматніх вистрілів накладав корону на голову Матері Божої та Ісуса Христа екзарх Сильвестер. На памятку коронації вибито різні медалики. В Римі вибито 12 відмін медаликів Почаївські Богоматері.

В 1831 році, московський цар Николай І, один із найбільших гонителів нашої католицької Церкви, відобрав Василіянам Почаївський манастир. Кажуть, що при відході з манастиря оо. Василіяни забрали з собою правдиву чудотворну ікону Божої Матері, а на її місці залишили вірну копію. Правдива чудотворна почаївська ікона лежить десь в укритті, ніхто не знає, де вона захована. Але, є віра в народі, що повернеться ця чудотворна ікона Матері Божої на своє місце і тоді вернеться колишня сила і слава України.
Милі Браття і Сестри! Хай почуття наших сердець спрямує Всевишній до стіп цієї правдивої чудотворної ікони Пресвятої Богородиці, а уста наші хай висказують благання всього нашого народу: ,,Маріє! Божа Ненько! Зглянься над недолею нашого народу на його Рідній Землі! Прискори хвилю визволення, приверни славу козацьким дітям! Прожени лютого ворога з Української Землі, як прогнала була Турків з-під Почаєва! Змилуйся над нашими Рідними і не випускай нас з-під Свого могутнього Покрову.

о. НИКОЛАЙ ВОЯКОВСЬКИЙ
Присвячений
Найдорожчій Крові
Господа нашого
Ісуса Христа

Відправляємо:



Молитовні прохання
500

Підпишіться на оновлення:





Пошук на сайті




Даний сайт синхронізовано під браузери Mozilla Firefox та Opera
2008-2017©Ukrainian Catholic-Traditionalist
Усі права застережено. Повне або часткове використання матерiалiв www.traducionalist.info дозволяється за умови посилання (для iнтернет-видань — гiперпосилання) на www.traducionalist.info. Увесь матеріал, представлений на сайті www.traducionalist.info, взятий з відкритих джерел. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій.
Яндекс.Метрика