Не зважаючи на те, що Ватикан затвердив вирок, винесений в УГКЦ священику Ковпаку, існують підстави вважати, що його діяльність, як і діяльність лефевристів загалом, має підтримку в певних римських колах. Сам нинішній Папа Бенедикт є прихильним до поміркованого традиціоналізму. Ще бувши кардиналом, він 5 травня 1988 р. підписав протокол примирення з архієпископом М. Лефевром. Нещодавно Папа видав офіційний дозвіл звершувати так звану Тридентську месу – чин меси латинською мовою, який вживався у літургійній практиці Католицької Церкви до реформ ІІ Ватиканського собору. Служіння меси тільки за цим чином і відкинення літургійної реформи є одним з головних положень лефевризму.

Традиціоналізм в середовищі УГКЦ полягає у використанні під час богослужіння тільки церковнослов’янської мови, особливому підкресленні латинських богословських доктрин, традицій та обрядів. Починаючи зі створення митрополитом Андреєм Шептицьким орієнтованого на східну духовну і богослужбову традицію студистського чернечого чину, в Греко-Католицькій Церкві триває процес її делатинізації, наближення її богослужбового та богословського життя до традицій і форм Східної Церкви. Ці процеси непокоять певні ватиканські кола, які вбачають в них загрозу для єдності УГКЦ з Римом. Саме тому опозиційні рухи в греко-католицькому середовищі, які декларують мету тіснішої єдності з Римом, знаходять підтримку та порозуміння з боку цих кіл. (http://www.uaorthodox.info/ua/catalog/Publikatsiyi/Fakti_i_komentari/UGKTS_ne_unikla_rozkoliv.html)

Отже, традиціоналізм покликаний не допустити відлученню УГКЦ від Католицької Церкви, про що все частіше починають обговорювати у церковних колах і у ЗМІ. Прочитайте http://www.cerkva.info/2006/07/12/print:page,1,ygkc.html  і це http://www.kommersant.ua/doc.html?DocID=688904&IssueId=35683

про неможливість надання УГКЦ статусу Патріархату (використовую матеріали не-католицьких джерел для більшого обєктивізму). Ні УПЦ КП, ні РПЦ ні Католицька Церква не визнають за УГКЦ статусу Патріархату. Саме в цьому і полягає, на нашу думку, загроза у майбутності УГКЦ. Маючи надмірні амбіції щодо повернення "у лоно Київської Церкви" і наочно запроваджуючи усі допустимі міри по оправославленню, поверненню виключно на східний, православний обряд, ліквідації слідів латинізації обряду шляхом репресій (екскомунік) і переслідувань духовенства, яке тримається старого обряду, "фільтрація" майбутніх кандидатів на висвячення, "ідеологізація" навчальної програми семінаристів і ще багато чого приводить до висновку про незворотню мету УГКЦ відлучитися від Католицької Церкви і приєднатися у лоно Східної Православної Церкви. Хто за цим стоїть, достеменно невідомо. Відомо тільки те, що все почалося у 1946 році, коли "офіційно" проголосили приєднання УГКЦ до Російської Церкви. З того часу почалася кампанія "навернення" греко-католицького духовенства до МП. Хто не піддавався - того знищували, хто піддавався, той попри отримані срібняки ставав офіційним агентом спецпідрозділів радянського уряду, таким чином звершував тактику приєднання УГКЦ до МП. Це тривало до проголошення незалежності України. Часи змінилися, політичні режими змінилися, зате "агенти у рясах" залишилися, багато хто з них отримав вищі ієрейські свячення і продовжують політику Російської Церкви, для якої не завада ні зміна часів ні зміна політичних режимів. СРСР розпався, але політика СРСР триває досі у всіх сферах як політико-економічній, так і в культурно-релігійній. Звісно ж в наш час пропагується ідея утворення Єдиної Помісної Київської Церкви як створення чогось самобутнього, українського... відчувається патріотичний нахил щодо звільнення "Нашої Церкви" від впливу іноземних держав (Ватикан чи Росія). Але все це ми уже пройшли і знаємо, що дружба з Росією - це ворожнеча самим із собою. Якщо ми так прагнемо православя - ми будемо його мати, ми будемо мати "Київську Церкву", але ми далі будемо драбами, бо ніхто нам Патріархату не дасть, тож змушені будемо знову гнути спини під російським ярмом. А на сьогоднішньому етапі Російська Церква - це перш за все ідеологічна машина і гілка політичної влади, яка "мирним" способом повертає Україну у лоно СРСР http://uaoc.net/2009/11/03/rym-mutuje/