Меню сайту

Категорії розділу
НОВИНИ УГКЦ [8]
ЦЕРКОВНІ СВЯТА [81]
ЦЕРКВА І ДЕРЖАВА [16]
НАБОЖЕСТВА [178]
ПАПА БЕНЕДИКТ XVI [18]
ОГОЛОШЕННЯ [14]
АКТУАЛЬНІ НОВИНИ [182]
РІЗНЕ [3]

Друзі сайту
Унійна Традиція УГКЦ
УГКЦ (Скала-Подільська)
В обороні католицької віри
Джублик в Закарпатті
Персональний сайт Павлюк
Молитва
Братство Св. Пія Х (BY)
Братство Св. Пія Х (RU-Mos)
Братство Св. Пія Х (RU-Pet)
Una Voce Russia
Промінь Любові
Голодомор-геноцид 1932-33
Аве Марія
Бушкрафт
Українська благодійницька мережа
Благодійний Фонд «ТИ – АНГЕЛ»
Допомога онкохворим дітям

Форма входу
E-mail/Login:
Пароль:

Із книги

 "Зі страхом і трепетом здійснюйте ваше спасіння" (Ієромонах Николай Куць)


ПЛАЧЕВНІ НАСЛІДКИ ЗАТАЮВАННЯ ГРІХІВ НА СПОВІДІ

 

Якщо комусь із нас трапиться заскалити собі ногу чи руку, чи в око впаде щось, ми обов’язково і мерщій намагаємось звільнитись від тієї скалки, бо неможливо спокійно з цим жити і працювати. Кожний гріх є більшою чи меншою скалкою в нашій душі, яку треба якнайшвидше витягти. Не можна легковажити жодним тяжким гріхом, тому християни каються і визнають гріхи на сповіді кілька разів (не менше 4 рази) на рік, а якщо є потреба, то і частіше. Визнавати треба всі гріхи, нічого не затаюючи. Дуже нерозумно роблять хворі, затаюючи якусь важку хворобу чи якісь важливі ознаки хвороби перед лікарем, роблячи тим собі велику шкоду для здоров’я і тривалості життя. Ще більше нерозумно поступають ті каянники, які на сповіді затаюють якісь, чи бодай один тяжкий гріх.

 Одна жінка здійснила тяжкий смертний гріх і не насмілилась від нього висповідатись – це від стиду і огидності гріха. Вона робила добрі вчинки: давала милостиню, постила, ночами не спала, а молилась. Вона сповідалась від інших гріхів і святотатськи причащалась Божественних Тайн, думаючи, що знайде милість у Бога і Він їй простить затаєний гріх за її добрі вчинки. Коли вона тяжко захворіла, то висповідалась від всіх інших гріхів, але цей великий гріх нещасна жінка не відважилась визнати на сповіді перед смертю. Вона лише плакала і, святотатськи прийнявши Божественні Тайни, померла.

Через багато днів одна із її дочок молилась у кімнаті. Раптом відчула такий сморід, що не могла стояти, так було їй погано. Вона почала бігати по хаті, щоб зрозуміти, звідки йде сморід. І тут вона побачила над ліжком тінь, настільки бридку і страшну, що вже не могла встояти на ногах, а впала на землю і стала кликати Господа Ісуса Христа і Його Матір на допомогу. І ось з тіні донісся голос: «Не бійся, дочко, я – твоя бідна мати». Після цих слів дівчина посміливішала. Вона встала і сказала: « Як це можливо, моя мамо, що ти настільки бридка і страшна, адже ти була такою доброчесною». Та відповіла: «Пам’ятаєш, як я тобі одного разу сказала, що здійснила смертний гріх? І що я ніколи від нього не висповідалась ніякому духівнику через фальшивий стид від зробленого? За цей гріх я приречена на вічні муки і буду мучитись безконечно, – і мені не дають користі інші добрі вчинки, які я робила. В пеклі немає покаяння. Коли у мене був час, я не виправилась через своє невіжество, хоч це не вимагало великої праці. В той час, як я відділилась від тіла, мене схопили лукаві біси і передали на Суд Христовий. Христос подивився на мене суворим поглядом і відвернув лице від мене, сказавши голосно і грізно: « Іди від мене, проклята, в геєнну огненну!» І зараз же я опинилась в глибокому пеклі у муках. І більше немає для мене помилування. Одне лиш, щоб для вас, живих, бути пересторогою – Небесний Суддя дозволив мені з’явитися зараз, щоб ти повідомила всім про мою муку, щоб ви уникнули того, що я терплю. Скажи своєму братові, щоб він виправив свій спосіб життя. І ти облиш малювати лице і розкішно наряджатися. Фарбами ти все одно не зробиш лице миловидним, а багато жінок з однієї лише цієї причини віддані мукам. Якщо ти мене не послухаєш, то теж станеш моєю супутницею в цьому темному і безрадісному місці. Це я тобі сказала, щоб не збільшилась моя скорбота, коли я побачу, що і ви будете мучитись зі мною в пеклі».

Коли дівчина все почула, вона почала задавати різні запитання про пекельні муки. Мати не відповіла на них, а промовила: «Я тільки це повинна була тобі сказати, і не питай мене більше нічого». І вона зникла, а в кімнаті залишився такий сморід, що до неї більше не міг ніхто заходити. Дівчина поставила ліжко в іншому місці і багато днів лежала немічна, скована страхом і жахом від побаченого та почутого. Вона покликала свого духівника, отця Серафима, і докладно все йому розповіла. Так зустріч з матір’ю стала відома у всьому місті і про це було записано в книзі, щоб нащадки читали і ретельно берегли себе, щоб не трапилося з ними таке нещастя.

В іншому містечку жила багата і благородна жінка. Вона допустилась безстидного беззаконня і не сказала про нього нікому із духівників через фальшивий стид за зроблене (щоб ніхто не довідався). Одного дня до міста зайшов якийсь чужинець-ієромонах разом з послушником, вони йшли на поклоніння до Гробу Господнього. Коли жінка побачила їх в церкві, що вони відправляють святкову службу, вирішила висповідатись у нього, тому що він чужинець і її не знає. Вона пішла до сповідальниці і розповіла йому про свої гріхи. Але коли вона хотіла сказати про це величезне беззаконня, то за сприянням диявола на неї напав такий стид, що вона почервоніла і не змогла нічого сказати.

А послушник ієромонаха був людиною простою і добродушною. Він стояв і здалеку бачив, як з кожним гріхом із уст жінки виповзала змія. Потім він побачив великого змія. Він тричі показував свою голову, щоби вийти із уст, і за третім разом вповз в середину і більше не показався. Тоді й інші змії, які вийшли спочатку, знову ввійшли в її уста, бо вона не сказала про найбільше беззаконня. Духівник прочитав розрішальну молитву і рушив у дорогу. Але послушник розповів йому про побачене. Духівник тоді зрозумів в чому справа і зараз же повернувся назад, щоби сказати про побачене жінці і спонукати її визнати й інші беззаконня. Коли вони зайшли до її помешкання, то знайшли її мертвою. Оплакавши її, помолились, щоб Господь повідомив їм , що сталось з її душею.

І ось вони бачать, що жінка сидить на страшному драконі, а два інші змії обкрутили її і спричиняють ні з чим не зрівнянний біль. Вона говорить їм: « Я грішна жінка, яка сьогодні сповідалась. Оскільки я не сказала про одне допущене мною беззаконня, то Небесний Суддя віддав мене на муки дракону. Я буду вічно мучитись в пеклі. Зараз у мене, бідної, немає зовсім надії на спасіння». Сказавши це, вона зникла.

Інша схожа історія. Жив в Італії один король. У нього була благоговійна і добра дочка, яка давала велику милостиню і щиро турбувалася про бідних. Одного разу вона попросила батька відпустити її, щоб стати монахинею. Але через велику любов до неї батько не хотів з нею розлучатися. Він порадив їй, для більшої користі, залишитися вдома і здійснювати добрі справи, ніж стати монахинею і приносити користь лише самій собі. Дівчина пішла проти своєї волі, щоби не бути непослушною батькові, жила, як і перше, побожно. Але підступний диявол не міг терпіти такого доброчинного життя дівчини. Він почав нападати на неї тілесними спокусами. Вона полюбила одного гарного юнака, королівського слугу. Диявол так натискав на неї спокусами, що переміг її, і вона згрішила з цим юнаком. Невдовзі зрозуміла, що буде матір’ю. Вона так переживала, що від стиду хотіла відібрати собі життя, щоб ніхто із людей про це не дізнався. Але потім послухала одну стару жінку, яка служила в неї. Вона дала їй отруту, якою умертвила плід і ніхто не дізнався про те, що сталось. Лише сама вона сумувала і була пригноблена цими двома страшними гріхами.

Король, побачивши, яка дочка нещаслива, подумав, що вона страждає через те, що він не пустив її в монастир, і спитав чи не бажає вона постригтись в монашество. Дочка, почувши це, зраділа. Батько віддав її в славний монастир, де вона постриглась і ретельно дотримувалась всього чину монашого життя. Але там ніхто її не бачив радісною. Коли приходили її відвідати родичі чи жінки з палацу або інші княгині, чи навіть сам король, вона, перемовившись декількома словами і подякувавши їм, йшла в келію. Там вона оплакувала свої беззаконня, про які, нещасна, ніколи не говорила духівнику на сповіді, – тобто про блуд-розпусту і вбивство. Лише на одинці плакала перед Богом, просячи прощення. Опісля в тяжкій хворобі вона висповідалась від всіх інших гріхів крім цих двох і, причастившись святотатсько Божественними Тайнами, померла.

Через тридцять днів вона явилась ігуменії і сказала, що терпить муки. Та спитала, як таке можливо, коли вона була настільки побожною, благоговійною і ревною в служінні Богові. Нещасна відповіла: « Я затаїла два великих гріхи, які не сказала духівнику на сповіді, думаючи через своє невіжество, що достатньо плакати за них перед Христом. Але він відкинув мене за це навіки, а інші благодіяння мені не приносять користі.

Люди, оберігайтеся затаювання якихось гріхів! Краще тут зазнати трохи стиду, хоч би хтось був і княгинею чи князем, ніж вічно стидатись і безконечно мучитись. Бо тут ти скажеш одній людині, яка нікому не розповість, навіть якщо їй будуть відрубувати голову, а там ти будеш виставлений(а) на загальну і страшну ганьбу. І не говори, що, мовляв, я не те, що не бажаю висповідатись від свого беззаконня, а боюсь тому, що дехто з духівників і архиєреїв неуважні і розповідають про гріхи, приносячи тим, хто їм сповідався, сором. Послухай, людино, якщо священик безумно відречеться від самої істини – Христа, і не пожаліє свою душу, йому не повірять, тому що він, якщо порушує тайну сповіді, – не має віри і ніхто йому вірити не буде. А якщо навіть дехто і повірить, то краще нехай довідається небагато людей, ніж тобі терпіти муки, як вище згадані особи. Повір мені: якщо б небесний Суддя дав можливість одній з цих жінок воскреснути, вона пішла б по всіх столицях і містах, сміло розповідаючи всім про своє беззаконня, лише щоб не мучитися в пеклі вічно. І справді, не бійся людей і не стидайся ні трошки, бо велике страждання перемагає менше.

І ще одна схожа історія. В одному монастирі була монахиня, племінниця ігуменії. Вона покохала юнака, який часто приходив у монастир, щоби подивитись на сестру. Названа монахиня так прагнула його, що шукала способу і відповідного моменту, щоби з’єднатися з ним тілесно, тобто щоб тілесно згрішити. Тому що в думках і уяві вони вже часто блудодіяли-розпустували. В таких грішних бажаннях молода монахиня померла, так і не здійснивши бажання, тому що їй не дозволяли обставини. Перед смертю вона висповідалася від всіх решти гріхів, але про своє грішне прагнення духівнику не сказала, що згрішила б, якби були відповідні обставини і умови. Прийнявши святотатсько Святе Причастя, померла.

Ігуменія дуже любила цю монахиню, бо вона була їй родичкою. Коли згадувала про неї, то молилась Господу, щоб Він об’явив, в якому місці раю вона знаходиться. Так вона молилась під час посту і плакала багато днів і врешті побачила її. Дівчина була сумна і бридка, і сказала ігуменії: «Знай, мати моя, що я мучусь».

Ігуменію здивували ці слова. «Хіба це можливо? Адже ти – дівчина. Ти з дитинства прийшла в монастир, дотримувалась всіх чинів і правил монашого життя. Чому ж ти мучишся?» Нещасна вказала вище названу причину. Ігуменія відповіла: «Я не вірю в це. Милосердний Бог за одну лише нестримну похіть тіла, якої ти не задовільнила, не буде тебе мучити вічно». А вона говорить: «Не дивуйся, я справедливо осуджена. Очі Всевишнього Бога не можуть терпіти ні брудного вчинку, ні брудної думки – все це потрібно змити святою сповіддю, а я хоч не зробила гріха тілесного, але в думці завжди грішила. Я тільки не знайшла відповідного місця і часу, щоб допуститися гріха вчинком. Знай, що багато не лише мирян, але й монахів мучаться за те, що нещиро сповідались з гріхів. Остережи сестер-монахинь, щоби вони ретельно сповідались, якщо хочуть спастися». Коли ігуменія все зрозуміла, дуже пожалкувала про втрату племінниці.

Не будьте недовірливі, возлюблені, бо багато разів ми бачили протилежне. Багато-хто спасався тому, що в нього був лише намір здійснити добро, хоч це йому не вдалося. Спасся благорозумний розбійник. Багато й інших прикладів наведено в церковних книгах. Дехто осягнув спасіння доброю думкою, не встигши зробити добро.

Отже добру думку і бажання багатий дарами Бог нагороджує. Але які муки чекають за лукаву і мерзенну думку і бажання? Є багато прикладів і повчань, які можна навести на підтвердження сказаного. Але достатньо одного повчання, найсправедливішого, яке вийшло з Божественних уст Христа: «Кожен, хто погляне на жінку з пожадливістю, вже згрішив з нею в своїм серці». Бог не помиляється, Його слова повчальніші за навчання всіх земних вчителів. Хто може заперечити ці Євангельські слова?

Отож, дорогі в Христі, будемо уважнішими і турботливішими до нашого вічного спасіння, щоби не прийшов час невтішно і вічно плакати, не знаходячи помочі. Поплачмо зараз небагато, щоби там тішитися вічно в Христі Ісусі – Господі нашому. Йому ж слава на віки!

Присвячений
Непорочному Зачаттю
Пречистої Діви Марії

Відправляємо:



Молитовні прохання
500

Підпишіться на оновлення:





Пошук на сайті




Даний сайт синхронізовано під браузери Mozilla Firefox та Opera
2008-2019©Ukrainian Catholic-Traditionalist
Усі права застережено. Повне або часткове використання матерiалiв www.traducionalist.info дозволяється за умови посилання (для iнтернет-видань — гiперпосилання) на www.traducionalist.info. Увесь матеріал, представлений на сайті www.traducionalist.info, взятий з відкритих джерел. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій.
Яндекс.Метрика