Головна сторінка сайту
Сторінка 1 з 11
Бібліотека » Церква » Різне » Перелік найбільш поширених гріхів
Перелік найбільш поширених гріхів
Дата: Середа, 12.05.2010, 01:48 | Повідомлення # 1
Перелік найбільш поширених гріхів з поясненням їх духовного змісту Гріхи проти Бога та Церкви 1)Маловірство,сумніви в істинності Святого Письма та Передання (тобто,в догматах Церкви,її канонах, законності та правильності єрархії,здійсненні богослужіння,в авторитетності писань святих отців).Відречення від віри в Бога зі страху перед людьми і турбота про земне благополуччя.Маловірство — відсутність повної,глибокої переконаності в якій-небудь християнській істині чи прийняття цієї істини тільки розумом,але не серцем.Цей гріховний стан виникає на ґрунті сумнівів або відсутності ревності у правдивому богопізнанні.Маловірство для серця — те ж саме,що сумнів для розуму.Воно розслаблює серце на дорогах сповнення волі Божої.Сповідь допомагає вигнати маловірство та скріпити серце. Сумнів — думка,що порушує (виразно і неясно)переконаність в істинності вчення Христа і Його Церкви в цілому і зокрема,наприклад,сумніви у євангельських заповідях,сумніви у догматах,тобто,якомусь члені Символу віри,в святості якогось визнаного Церквою святого або подій Священної історії,які святкує Церква,в Богонатхненності святих отців;сумнів у почитанні святих ікон і мощей святих угодників,у невидимій Божій присутності в богослужінні й таїнствах. В житті потрібно вчитися розрізняти «пусті » сумніви,збуджувані бісами,навколишнім середовищем (світом)та власним затьмареним гріхом розумом,— такі сумніви потрібно відбивати актом волі — і дійсні духовні проблеми, які треба розв'язувати,ґрунтуючись на повній довірі до Бога та Його Церкви,примушуючи себе до цілковитого саморозкриття перед Господом в присутності духівника.Краще сповідати всі сумніви:і ті,які були відкинуті внутрішнім духовним оком,і особливо ті,які були прийняті в серці і породили там сум'яття та зневіру.Таким чином очищається і просвічується розум та скріплюється віра.Сумнів може виникати на ґрунті надмірної довіри до себе, захопленості чужими думками,малої ревності в усвідомленні своєї віри.Плід сумніву — розслабленість в проходженні шляхом Спасіння,заперечення волі Божій. 2)Пасивність (мала ревність,брак старання)в пізнанні християнської істини,вчення Христа та Його Церкви. Відсутність бажання (при наявності такої можливості)читати Святе Письмо,твори святих отців,вдумуватися та осягати серцем догмати віри,усвідомлювати зміст богослужіння.Цей гріх виникає на ґрунті розумової ліні або надмірної боязні впасти в той чи інший сумнів.В результаті істини віри засвоюються поверхнево,бездумно, механічно,і врешті решт у людини підривається здатність дієво-свідомого виконання волі Божої в житті. 3)Єресі та марновірства.Єресь — це хибне вчення,яке стосується духовного світу і спілкування з ним, відкинуте Церквою як таке,що явно протирічить Святому Письму та Переданню.До єресі часто веде особиста гординя,надмірна довіра до власного розуму та особистого духовного досвіду.Причиною єретичних думок та суджень може бути також недостатньо повне знання вчення Церкви,богословська неосвіченість. Марновірства — окрема думка про практичні моменти духовного життя,яка виходить за межі Святого Передання та церковної віри,часто має корені в язичеських пережитках (магія,чаклунство,гадання,прикмети)і паразитує на церковному організмі.Сюди відносяться народні повір'я,обряди та прикмети,пов'язані з церковними святами і днями пам'яті певних святих,використання священних церковних предметів і навіть Святих Дарів в блюзнірсько- магічних цілях.Марновірства — це бур'яни на душевній ниві,що заглушують паростки духовності та правдивої віри.Паразитуючи на людській душі,вони поглинають її енергію,викривляють духовний шлях,заслоняють Істину Христову.Марновірства виникають внаслідок незнання вчення Церкви і сліпої довіри неправильним, нехристиянським джерелам і традиціям. 4)Обрядовірство .Відданість букві Писання та Передання,придання значення тільки зовнішній стороні церковного життя при забуванні його змісту та мети — ці пороки об'єднуються під назвою обрядовірства.Віра у спасительне значення лише точного виконання обрядових дій,без врахування їх внутрішнього духовного змісту, свідчить про ущербність віри та зниження благоговіння перед Богом,забуття того,що християнин повинен служити Богові в обновленні духа,а не згідно з старим законом.(Рим.7,6).Обрядовірство виникає через недостатнє вникання в Благу Вість Христову,а Він нас зробив здібними слугами Нового Завіту,не з букви,але з духу,бо буква убиває,дух же оживлює (2 Кор.3,6). Обрядовірство свідчить про неадекватне сприйняття вчення Церкви,яке не відповідає його величі,або ж про нерозумну ревність служіння,яка не відповідає волі Божій.Обрядовірство,досить поширене серед церковного народу,тягне за собою марновірство,законництво,гордість,розділення. 5)Недовіра до Бога.Цей гріх виражається у відсутності впевненості в тому,що первинною причиною всіх зовнішніх та внутрішніх життєвих обставин є Господь,який бажає нам істинного добра. Недовіра до Бога викликається тим,що людина недостатньо вжилася в євангельське Одкровення,не відчула його основного вузла:добровільного страждання,розп'яття,смерті й Воскресіння Сина Божого.Від недовіри до Бога походять такі гріхи,як відсутність постійної вдячності Йому,зневіра,розпач (особливо у хворобах,скорботах), малодушність при важких обставинах,страх перед майбутнім,суєтні спроби застрахуватися від страждань й уникнути випробувань,а у випадку невдачі -приховане або явне ремство на Бога та Його Промисел про себе. Протилежна чеснота -покладання своїх надій та сподівань на Бога,повне прийняття Його Промислу про себе..6)Ремство на Бога.Цей гріх є наслідком недовіри Богові,що може привести до повного відпадання від Церкви, втрати віри,боговідступництва та богоборства.Протилежна до цього гріха чеснота — смиренність перед Промислом Божим про себе. 7)Невдячність Богові.Людина часто звертається до Бога в періоди випробувань ,скорбот та хвороб,просячи пом'якшити або навіть позбавити від них,навпаки ж,в періоди зовнішнього благополуччя забуває про Нього,не усвідомлюючи,що користується Його благим даром,не дякує за нього.Протилежна чеснота — постійна вдячність Отцеві Небесному за всі ті випробування,втіхи,духовні радості та земне щастя,які Він посилає. 8)Мала ревність (або цілковита відсутність її)у Богоспілкуванні,духовному житті.Спасіння — це спілкування з Богом у Христі у вічному майбутньому житті.Земне життя для стяжання благодаті Святого Духа,розкриття в собі Царства Небесного,Боговселення,Богосинівства. Досягнення цієї мети залежить від Бога,але Бог не буде постійно перебувати з людиною,якщо вона не проявить всю свою ревність,любов,розум,щоб наблизитися до Нього.Все життя християнина спрямоване до цієї мети. Якщо у вас немає любові до молитви як до способу Богоспілкування,до храму,до участі в таїнствах,то це ознака відсутності ревності до Богоспілкування. Стосовно молитви це виявляється в тому,що вона буває тільки з примусу,нерегулярна,неуважна,розслаблена,з недбалим положенням тіла,механічна,обмежена лише завченими напам'ять або вичитаними молитвослов'ями. Відсутня постійна пам'ять про Бога,любов та вдячність до Нього як фон цілого життя. Можливі причини:сердечна нечутливість,пасивність розуму,відсутність належної підготовки до молитви, небажання продумати і усвідомити серцем та розумом значення молитви і зміст кожного прохання або славослів'я. Друга група причин:прив'язаність розуму,серця та волі до земних речей. Стосовно храмового богослужіння цей гріх проявляється в рідкій,нерегулярній участі в спільному богослужінні,у розсіяності чи розмовах під час служби,ходінні по храмі,відволіканні інших від молитви своїми проханнями або зауваженнями,у спізненні на початок богослужіння та виході перед відпустом і благословенням.В цілому цей гріх зводиться до невідчуття особливої присутності Божої в храмі під час спільного богослужіння. Причини гріха:небажання увійти в молитовне єднання з братами та сестрами у Христі внаслідок обтяженості земними турботами та заглиблення в суєтні справи цього світу,безсилля в боротьбі з внутрішніми спокусами,що посилаються духовно ворожими силами,які перешкоджають і утримують нас від стяжання благодаті Святого Духа, та,нарешті,гординя,небратерське,без любові ставлення до інших прихожан,роздратування й озлоблення проти них. Стосовно Таїнства покаяння гріх байдужості проявляється в рідких сповідях без належнї підготовки,у надаванні переваги загальній сповіді перед особистою,щоб безболісніше пройти через неї,у відсутності бажання глибоко пізнати себе,в несокрушеному та несмиренному душевному настрої,у відсутності рішучості покинути гріх, викорінити недобрі нахили,перебороти спокуси,замість цього — прагнення применшити гріх,виправдати себе, затаювати вчинки і думки,за які найбільше соромно.Здійснюючи тим самим обман перед Лицем Самого Господа, Який приймає сповідь,людина збільшує свої гріхи. Причини цих явищ — у нерозумінні духовного змісту Таїнства покаяння,у самовдоволенні,жалості до себе, суєтності,в небажанні внутрішньо перебороти демонський спротив.Особливо важко грішимо ми проти Пресвятих і Животворящих Тайн Тіла та Крові Христових,приступаючи до святого Причастя рідко і без належної підготовки, не очистивши душу попередньо в Таїнстві покаяння,не відчуваємо потреби причащатися частіше,не бережемо чистоту свою після Причастя,але знову впадаємо в суєту і віддаємося гріхам. Причини цього закорінені в тому,що ми не вдумуємося в зміст найвищого таїнства Церкви,не усвідомлюємо його величі та своєї гріховної недостойності,необхідності зцілення душі й тіла,не звертаємо уваги на сердечну нечутливість,не усвідомлюємо впливу впалих духів,що гніздяться в нашій душі,які відвертають нас від Причастя, і тому не противимося,а піддаємося їх спокусі,не вступаємо з ними в боротьбу,не відчуваємо благоговіння та страху Богоприсутності в Святих Дарах,не боїмося причаститися Святині «на суд і на осудження »,не турбуємося про постійне виконання волі Божої в житті,не уважні до свого серця,піддаємося суєтності,підходимо до Святої Чаші з озлобленим серцем,не примирені з ближніми. 9)Відсутність страху Божого та благоговіння перед Ним.Недбала,розсіяна молитва,неблагоговійна поведінка в храмі,перед Святинею,неповага до сану священства. Відсутність пам'яті про смерть в очікуванні Останнього суду. 10)Непослух волі Божій.Явна незгода з волею Божою,вираженою в Його заповідях,Святому Письмі,вказівках духовного отця,голосі сумління,неправильному тлумаченні волі Божої на свій лад,у вигідному для себе світлі з метою самовиправдання або осудження ближнього,ставленні власної волі вище від волі Христової,нерозумній ревності в аскетичних вправах та змушуванні інших слідувати за собою,невиконання обіцянок,даних Богові на попередніх сповідях. 11)Самовиправдання,самозадоволення.Задоволеність своїм духовним устроєм чи станом. 12)Відчай від бачення свого духовного стану та безсилля боротися з гріхом.Взагалі самооцінка власного духовного налаштування та стану;покладання на себе духовного суду протирічить сказаному Господом Ісусом Христом:Мені належить помста,я відплачу (Рим.12,19)..13)Відсутність духовного тверезіння ,постійної сердечної уваги,розсіяність,гріховне забуття,нерозуміння. 14)Духовна гордість ,приписування собі отриманих від Бога дарів,бажання самостійного володіння якимись духовними дарами та енергіями. 15)Духовний блуд ,потяг до чужих Христові духів (окультизм,східна містика,теософія).Духовне життя — це перебування в Дусі Святому. 16)Легковажно-святотатське ставлення до Бога та Церкви :вживання імені Божого в жартах,легковажне згадування про святині,прокльони,зі згадуванням Його імені,проголошення імені Божого без благоговіння. 17)Духовний егоїзм,духовне сластолюбство — молитва,участь в таїнствах тільки заради отримання духовних задоволень,втіх та переживань. 18)Нетерпіння в молитві та інших духовних подвигах.Сюди належить невиконання молитовного правила, порушення постів,невчасна трапеза,передчасний відхід із храму без особливо поважної причини. 19)Споживацьке відношення до Бога та Церкви ,коли відсутнє бажання віддати будь-що Церкві,якось потрудитися для неї.Молитовне випрошування мирського успіху,почестей,задоволення егоїстичних бажань і матеріальних благ. 20)Духовна скнарість ,відсутність духовної щедрості,потреби донести до ближніх отриману від Бога благодать словом розради,співчуття,служіння людям. 21)Відсутність постійної турботи про виконання волі Божої в житті .Цей гріх проявляється,коли ми здійснюємо серйозні вчинки,не просячи благословення Бога,не радячись і не просячи благословення у духовного отця. 22)Духовний індивідуалізм ,схильність до відокремлення в молитві (навіть під час Божественної Літургії), забування того,що ми — члени Соборної (Вселенської)Церкви,члени одного містичного Тіла Христового, співчлені один одному..Гріхи проти ближніх 1)Осудження.Схильність помічати,запам'ятовувати та називати чужі недоліки,здійснювати явний або внутрішній суд над ближнім.Під дією не завжди помітного навіть для самого себе осудження ближнього в серці формується його перекручений образ.Цей образ служить потім внутрішнім виправданням нелюбові до цієї людини,зневажливо злого ставлення до неї.В процесі покаяння цей неправдивий образ повинен бути розбитий і на підставі любові відтворений у серці правдивий образ кожного ближнього. 2)Гордість ,звеличування над ближнім,зарозумілість,«демонська твердиня ».(Цей найнебезпечніший з гріхів розглядається окремо і докладно.) 3)Самозамкнутість ,відчуженість від інших людей. 4)Зневага ближніх,байдужість.Особливо страшний цей гріх по відношенню до батьків:невдячність до них, черствість.Якщо батьки померли,чи не забуваємо ми молитовно поминати їх? 5)Марнославство,честолюбство.Ми впадаємо в цей гріх,коли є марнославними,виставляючи напоказ свою обдарованість,душевну та тілесну,розум,освіченість,і коли демонструємо свою поверхневу духовність,показну церковність,вдаване благочестя. Як ми ставимося до членів своєї сім'ї,до людей,з якими доводиться часто зустрічатися або працювати?Чи вміємо ми терпіти їх слабості?Чи часто дратуємося?Чи буваємо ми зарозумілими,образливими,нетерплячими до чужих недоліків,до чужої думки? 6)Любов першості ,бажання бути першим,командувати.Чи любимо ми,щоб нам служили?Як ставимося до залежних від нас людей на роботі і вдома?Чи любимо ми панувати,наполягати на виконанні своєї волі?Чи нема у нас схильності втручатися в чужі справи,в чуже особисте життя з наполегливими порадами та вказівками?Чи не прагнемо ми залишати останнє слово за собою,тільки б не погодитися з думкою іншого,навіть якщо він правий? 7)Догоджання людям — це зворотна сторона гріха любові першості.Ми впадаємо в нього,бажаючи сподобатися іншій людині,боячись знеславитися перед нею.Через догоджання людям ми часто не викриваємо очевидного гріха,є спільниками в неправді.Чи ми не підлещувалися,тобто,вдавано,перебільшено не захоплювалися людиною,прагнучи здобути її прихильність?Чи не пристосовувалися ми до чужих думок,смаків заради своєї вигоди?Чи бували брехливі,нечесні,лукаві,несумлінні в роботі?Чи не зраджували людей,рятуючи себе від неприємностей?Чи не перекладали свою провину на інших?Чи зберігали чужі таємниці?Вдумуючись в своє минуле,християнин,що готується до сповіді,повинен пригадати все погане,що він вільно чи невільно вчинив супроти ближніх. Чи не був причиною горя,чужого нещастя?Чи не зруйнував сім'ю?Чи винен в порушенні подружньої вірності і чи не підштовхував іншого на цей гріх звідництвом?Чи не брав на себе гріха вбивства ненародженої дитини,чи не сприяв цьому?В цих гріхах треба каятися тільки на особистій сповіді.Чи не був схильний до непристойних жартів, анекдотів,аморальних натяків?Чи не ображав святиню любові людської цинізмом,наругою? 8)Порушення миру.Чи вміємо ми зберігати мир в сім'ї,в спілкуванні з сусідами,співробітниками по роботі?Чи не дозволяємо собі лихослів'я,осудження,злих насмішок?Чи вміємо приборкувати свій язик,чи не балакучі?Чи не виявляємо зайвої,гріховної цікавості до життя інших людей?Чи уважні до потреб і турбот людей?Чи не замикаємося в собі,в своїх нібито духовних проблемах,відвертаючись від людей? 9)Заздрість,бажання зла,злорадство.Чи не заздрив чужому успіхові,положенню?Чи не бажав таємно невдачі,провалу,сумного результату чужим ділам?Чи не радів явно або потай чужому нещастю,невдачі?Чи не підбурював інших на злі вчинки,залишаючись зовні невинним?Чи не бував занадто підозрілим,бачачи у всіх лиш погане?Чи не вказував одній людині на гріх (явний чи видуманий)іншої людини,щоб посварити їх?Чи не зловживав довірою ближнього,відкриваючи іншим його недоліки або гріхи?Чи не поширював плітки,що ганьблять жінку перед чоловіком або чоловіка перед жінкою?Чи не викликав своєю поведінкою ревнощі чоловіка або жінки, озлоблення одного проти іншого? 10)Гнів,дратівливість,сварливість.Чи вмію я стримувати пориви гніву?Чи допускаю я лайливі слова, прокляття в сварках із ближніми,у вихованні дітей?Чи не сквернословлю я в звичайній розмові (щоб бути «як всі »)?Чи нема в моїй поведінці брутальності,хамства,нахабності,злої насмішкуватості,ненависті? 11)Немилосердність,неспівчутливість.Чи відгукуюсь я на прохання про допомогу?Чи готовий до самопожертви,милостині?Чи з легко мені давати в борг речі,гроші?Чи не докоряю своїм боржникам?Чи не вимагаю грубо та наполегливо повернення позиченого?Чи не хвалюся перед людьми своїми жертвами, милостинею,допомогою ближнім,очікуючи схвалення й земних нагород?Чи не був скупий,боячись не отримати те,що просять,назад? Справи милосердя слід творити таємно,бо ми здійснюємо їх не заради людської слави,а заради любові до Бога та ближнього..12)Злопам'ятність ,непрощання образ,мстивість.Зайва вимогливість до ближнього.Ці гріхи суперечать і духові, і букві Євангелія Христового.Господь наш вчить прощати ближньому гріхи проти нас до сімдесяти разів по сім.Не прощаючи інших,мстячи їм за образу,тримаючи в пам'яті зло на іншого,ми не можемо надіятися на прощення власних гріхів Отцем Небесним. 13)Спротив злу проти себе .Цей гріх виявляється в явному спротиві кривдникові,у відплаті злом за зло,коли наше серце не хоче понести завданий йому біль. 14)Ненадання допомоги ближньому ,тому,кого ображають,переслідують.В цей гріх ми впадаємо,коли через боягузтво або неправдиво зрозумілого смирення не заступаємося за того,кого ображають,не викриваємо кривдника,не свідчимо істину,дозволяємо тріумфувати злу та несправедливості. Як переносимо ми нещастя ближнього,чи пам'ятаємо заповідь:«Тягарі один одного носіть »?Чи готові завжди прийти на допомогу,жертвуючи своїм спокоєм та благополуччям?Чи не залишаємо ближнього в біді?.Гріхи проти самого себе та інші гріховні схильності,що суперечать Христовому духу 1)Зневіра,відчай.Чи не зневірювався,не впадав у відчай?Чи не допускав думки про самогубство? 2)Тілесні надмірності.Чи не руйнував себе надмірностями для плоті:об'їданням,пристрастю до солодкого, обжерливістю,невчасною трапезою? Чи не зловживав прихильністю до тілесного спокою та комфорту,багато спав,залежувався в ліжку після прокидання?Чи не був лінивим,без руху,млявим,розслабленим?Чи не маєш пристрасті до визначеного способу життя так,що не бажаєш змінити його заради ближнього? Чи не грішний пияцтвом,цим найстрашнішим з сучасних гріхів,який руйнує душу й тіло,приносить зло та страждання ближнім?Як борешся з цим гріхом?Чи помагаєш ближньому відступити від нього?Чи не спокушав непитущого вином,чи не давав вина малолітнім і хворим? Чи не маєш пристрасті до куріння,яке також руйнує здоров'я?Куріння відволікає від духовного життя,цигарка замінює тому,хто курить,молитву,витісняє усвідомлення гріхів,руйнує душевне ціломудріє,є спокусою для навколишніх,завдає шкоду їх здоров'ю,особливо дітям та підліткам. Чи не вживав наркотики? 3)Почуттєві помисли та спокуси.Чи боролися ми з почуттєвими помислами?Чи уникали спокус плоті?Чи відверталися від звабних видовищ,розмов,дотиків?Чи не згрішили нестриманістю душевних та тілесних почуттів, насолоджуванням в нечистих помислах,хтивістю,нескромним поглядом на осіб протилежної статі, самоопоганенням?Чи не згадуємо ми з насолодою колишні свої плотські гріхи? 4)Несумлінність.Чи примушуємо ми себе до служіння ближнім?Чи не грішимо ми несумлінним виконанням своїх обов'язків у роботі,вихованні дітей;чи виконуємо ми обіцянки,дані людям;чи не вводимо ми в спокуси людей запізненням на місце зустрічі або в дім,де нас чекають,забудькуватістю,необов'язковістю, легкодумством?Чи акуратні ми в роботі,в побуті,в транспорті?Чи не розкидаємося ми в роботі:забуваючи закінчити одну справу,переходимо до іншої?Чи скріплюємо ми себе в намірі служити ближнім? 5)Догоджання світові.Чи не грішимо догоджанням людським пристрастям,бездумно йдучи за прийнятим серед людей,які нас оточують,способом життя та поведінки,в тому числі й прийнятим в церковному середовищі,але не проникнутим духом любові,вдаючи благочестя,впадаючи в ханжество,фарисейство? 6)Непослух.Чи грішимо неслухняністю батькам,старшим в сім'ї,начальникам на роботі?Не виконуємо поради духовного отця,ухиляємося від покладеної ним на нас покути,цих духовних ліків,що зцілюють душу?Чи придушуємо в собі докори совісті,не виконуючи закон любові? 7)Ледарство,марнотратство,прив'язаність до речей.Чи не витрачаємо ми марно свій час?Чи вживаємо для добра подаровані нам Богом таланти?Чи не тратимо ми без користі для себе та інших гроші?Чи не грішимо ми пристрастю до вигод життя,чи не прив'язані до тлінних матеріальних речей,чи не нагромаджуємо зайве,«на чорний день »,харчові продукти,одяг,взуття,розкішні меблі,коштовності,тим самим не довіряючи Богові та Його Промислу,забуваючи,що завтра можемо стати перед Його судом? 8)Корисливість.В цей гріх ми впадаємо,коли занадто захоплюємося нагромадженням тлінних багатств або шукаючи людської слави в роботі,в творчості;коли відмовляємося під приводом зайнятості від молитви та відвідування храму навіть в недільні та святкові дні,надмірно турбуємося про багато справ,суєтні.Це приводить до полону розуму та закам'яніння серця..Перелік смертельних гріхів 1.Гордість,що зневажає всіх,вимагає для себе від інших раболіпства,готова на небо зійти і уподібнитися Вишньому;одним словом,гордість до самозахоплення. 2.Ненаситна душа,або скупість Юди до грошей,пов'язана найбільше з неправедними придбаннями,і така,що не дає людині й хвилини подумати про духовне. 3.Блуд,чи розпусне життя блудного сина,який витратив на таке життя весь батьківський маєток. 4.Заздрість,що доводить до всякого можливого злодіяння ближньому. 5.Обжерливість,або догоджання плоті,що не знає ніяких постів,з'єднані з пристрасною прив'язаністю до різних втіх за прикладом євангельського багача,який веселився цілими днями. 6.Гнів без примирення і такий,що зважується на страшні руйнування,за прикладом Ірода,який в гніві своєму повбивав Вифлеємських дітей. 7.Лінивство,або цілковита безтурботність про душу,недбальство про покаяння до останніх днів життя,як, наприклад,за днів Ноя. Особливі смертні гріхи — хула на Духа Святого До цих гріхів належать: Надмірне уповання на Бога,або продовження важкогріховного життя тільки в надії на милосердя Боже. Відчай,або протилежне до надмірного уповання на Бога почуття по відношенню до милосердя Божого,яке заперечує в Бозі батьківську доброту і доводить до думки про самогубство. Вперте невірство,яке не переконується ніякими доказами істини,навіть очевидними чудесами,яке відкидає найвідомішу правду. Смертні гріхи,які волають до неба про помсту за них: Взагалі навмисне людиновбивство (аборти),а особливо батьковбивство (братовбивство та царевбивство). Содомський гріх. Марний утиск людини убогої,беззахисної,беззахисної вдови та малолітніх дітей-сиріт. Затримання цілком заслуженої платні убогого працівника. Відібрання в людини в крайніх її злиднях останнього шматка хліба або останньої лепти,які потом і кров'ю здобуті нею,а також насильницьке або таємне присвоєння собі в ув'язнених в темниці призначених їм милостині,їжі, тепла чи одягу,і взагалі гноблення їх. Прикрості та образи батьків аж до зухвалих побоїв їх..Про вісім головних пристрастей з їх підрозділами та відгалуженням та про чесноти,протилежні їм. (За творами свт.Ігнатія Брянчанінова). 1)Об'їдання — переїдання,пияцтво,недотримання постів,ласощі,взагалі порушення помірності.Неправильне та надмірне захоплення плоттю,її життям та спокоєм,з чого складається самолюбство,від якого недотримання вірності Богові,Церкві,чесноті та людям. Цій пристрасті треба протистояти помірністю — утриманням від надмірного вживання їжі,особливо від вживання в надлишку вина,зберіганням постів,встановлених Церквою.Плоть свою треба приборкувати помірним і постійно однаковим вживанням їжі,від цього починають слабшати взагалі всі пристрасті,а особливо самолюбство,яке полягає у безсловесній любові плоті,життя і її спокою. 2)Любодіяння — блудне розпалювання,блудні відчуття і положення душі й серця.Прийняття нечистих помислів, бесіда з ними,насолода ними,бажання їх,затримування на них.Блудні мрії і заполонення.Не зберігання почуттів, особливо дотиків,в чому зухвалість,яка губить всі чесноти.Лихослів'я і читання хтивих книг.Гріхи блудні природні:блуд і перелюбство.Гріхи блудні протиприродні. Цій пристрасті протистоять ціломудрієм — ухилянням від всіляких блудних діл.Ціломудріє — це ухиляння від хтивих бесід та читання,від промовляння хтивих,скверних та двозначних слів.Зберігання почуттів,особливо зору й слуху,і ще більше дотику.Не оглядання телевізора і розпусних фільмів.Нечитання розпусних газет,книг, журналів.Скромність.Відкидання помислів та мрій блудних.Мовчання.Безмовність.Служіння хворим і калікам. Пам'ять про смерть і пекло.Початок ціломудрія — розум,який не хитається від блудних помислів та мрій; досконалість ціломудрія — чистота,що бачить Бога. 3)Сріблолюбство — любов до грошей,взагалі любов до майна рухомого і нерухомого.Бажання збагатитися. Роздуми про засоби до збагачення.Мрії про багатство.Побоювання старості,ненавмисної убогості, хворобливості,вигнання.Скупість.Користолюбство.Невірство Богові,неуповання на Його Промисел.Пристрасть або хвороблива надмірна любов до різних тлінних предметів,яка позбавляє душу свободи.Захоплення суєтними турботами.Любов отримувати подарунки.Присвоєння чужого.Лихва.Жорстокосердість до жебраків і до всіх убогих.Злодійство.Розбій. З цією пристрастю борються не нагромадженням — задоволенням себе тільки необхідним,ненавистю до розкошів,милосердям до убогих.Ненагромадження — це любов убогості євангельської.Уповання на Промисел Божий.Слідування Христовим заповідям.Спокій та свобода духу та безклопіття.М'якість серця. 4)Гнів — запальність,прийняття гнівних помислів:мрії про гнів та помсту,збурювання серця люттю,потьмарення нею розуму;непристойний крик,суперечка,лайливі,жорстокі і колючі слова,удари,штовхання,вбивство. Злопам'ятність,ненависть,ворожнеча,помста,наклепи,осудження,збурювання та образа ближнього. Пристрасті гніву протистоїть лагідність — ухиляння від гнівливих помислів і від збурювання серця люттю. Терпіння.Наслідування Христа,Який кличе учня Свого на хрест.Мир сердечний.Тиша розуму. Твердість та мужність християнські.Невідчування образ.Незлобливість. 5)Печаль — засмучення,туга,відкидання надії на Бога,сумніви в обітницях Божих,невдячність Богові за все,що стається,малодушність,нетерплячість,несамодорікання,скорбота на ближнього,ремство,відречення від хреста, спроба зійти з його. З цією пристрастю борються,протиставляючи їй блаженний плач — відчуття падіння,характерного всім людям,і власної убогості душевної.Нарікання про них.Плач розуму.Болюче сокрушення серця.Легкість совісті, благодатна розрада та радість.Надія на милосердя Боже.Вдячність Богові в скорботах,покірне їх перенесення від бачення безлічі гріхів їх.Готовність терпіти.Очищення розуму.Полегшення від пристрастей.Умертвіння для світу.Бажання молитви,усамітнення,послуху,смирення,визнання гріхів своїх. 6)Зневіра — лінь до будь-якого доброго діла,особливо до молитви.Занедбання церковного і келійного правила. Залишення безперестанної молитви і корисного для душі читання.Неувага та поспішність в молитві. Неакуратність.Неблагоговіння.Ледарство.Надмірне заспокоєння сном,лежанням.Переходження з місця на місце.Часті виходи з келій,прогулянки та відвідини друзів. Марнослів'я.Жарти.Покинення поклонів та інших подвигів тілесних.Забуття гріхів своїх.Забуття заповідей Христових.Недбальство.Позбавлення страху Божого.Жорстокість.Нечутливість.Відчай..Зневірі протистоїть тверезіння — ретельність у всякому доброму ділі.Сумлінне виконання церковного та келійного правила.Увага при молитві.Ретельне спостереження за всіма справами,словами та помислами і почуттями своїми.Крайня недовірливість до себе.Безперестанне перебування в молитві та Слові Божому.Благоговіння. Постійне чування над собою.Оберігання себе від довгого сну та зніженості,марнослів'я,жартів та гострих слів. Любов до нічних чувань,поклонів та інших подвигів,які приносять бадьорість душі.Нечасті,по можливості,виходи з келій.Спогад про вічні блага,бажання та очікування їх. 7)Марнославство — шукання слави людської.Самохвальство.Бажання та шукання земних та суєтних почестей. Любов до красивого одягу,екіпажів,прислуги та келійних речей.Увага до краси свого обличчя,приємності голосу та інших властивостей тіла.Прихильність до наук та мистецтв цього згубного віку,шукання успіху в них для придбання тимчасової,земної слави.Сором сповідати гріхи свої.Приховування їх перед людьми та отцем духовним.Лукавство.Самовиправдання.Заперечення.Складання свого розуму.Лицемірство.Неправда.Лестощі. Догоджання людям.Заздрість.Приниження ближнього.Мінливість вдачі.Потурання.Безсовісність.Вдача і життя бесівські. З марнославством борються смиренням.До цієї чесноти належить страх Божий.Відчуття його при молитві. Острах,що народжується при особливо чистій молитві,коли особливо сильно відчуваються присутність та велич Божі,щоб не щезнути і не перетворитися в ніщо.Глибоке пізнання своєї нікчемності.Зміна поглядів на ближніх, причому вони,без будь-якого примусу,здаються тому,хто так смирився,кращими від нього у всіх відношеннях. Поява простодушності від живої віри.Ненависть до похвали людської.Постійне обвинувачення та докоряння собі. Правота і прямота.Безпристрасність.Мертвість до всього.Розчулення.Пізнання таїнства,схованого в Хресті Христовому.Бажання розіпнути себе світові й пристрастям,прагнення до цього розп'яття.Відкидання і забуття улесливих звичаїв та слів,схильних з примусу,або з наміру,або зі звички прикидатися.Відкидання премудрості земної як непотрібної перед Богом (Лк.16,15).Залишення слововиправдання.Мовчання перед тими,хто ображає,вивчене в Євангелії.Відкладення всіх власних міркувань і прийняття розуму євангельського. Смиренномудрість або духовне розмірковування.Свідомий у всьому послух Церкві. 8)Гордість — презирство ближнього.Перевага себе над всіма.Зухвалість.Затьмарення,дебелість розуму й серця.Прибиття цвяхами їх до земного.Хула.Невірство.Непокірність Законові Божому й Церкві. Слідування своїй плотській волі.Читання книг єретичних,розпусних та суєтних.Непокора владі.Колюча насмішкуватість.Залишення христонаслідувальних смирення та мовчання.Втрата простоти.Втрата любові до Бога й ближнього.Неправдива філософія.Єресь.Безбожництво.Неуцтво.Смерть душі. Гордості протистоїть любов.До чесноти любові належать зміна під час молитви страху Божого в любов Божу. Вірність Господу,яка доводиться постійним відкиданням всякого гріховного помислу і відчуття.Несказанний, солодкий потяг всієї людини любов'ю до Господа Ісуса Христа і до Святої Тройці.Бачення в ближніх образу Божого та Христа;що витікає з цього духовного бачення перевага всіх ближніх над собою,благоговійне почитання їх в Господі.Любов до ближніх,братська,чиста,до всіх рівна,радісна,безпристрасна,яка горить однаково до друзів та ворогів.Замилування в молитву і любов розуму,серця та цілого тіла.Несказанна насолода тіла радістю духовною.Піднесення духовне.Розслаблення тілесних членів при духовній радості (св.Ісаак Сирін.Слово 44). Бездіяльність тілесних почуттів при молитві.Звільнення від німоти сердечного язика.Припинення молитви від духовної насолоди.Мовчання розуму.Просвічення розуму й серця.Молитвена сила,яка перемагає гріх.Мир Христовий.Відступлення всіх пристрастей.Поглинення всіх розумінь переважаючим розумом Христовим. Богослов'я.Пізнання істот безтілесних.Неміч гріховних помислів,які не можуть зобразитися в умі.Солодкість та рясна втіха при скорботах.Бачення нахилів людських.Глибина смирення та найнижчої про себе думки...Кінець безконечний!
Бібліотека » Церква » Різне » Перелік найбільш поширених гріхів
Сторінка 1 з 11
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика