Головна сторінка сайту
Сторінка 3 з 3«123
Архів - тільки для читання
Бібліотека » Церква » Реколекції, розважання » ХРИСТОВЕ ПОСЛАННЯ ДО СВОГО СВЯЩЕНИКА (отець ЙОСИФ СХРЕЙВЕРС, ЧНІ)
ХРИСТОВЕ ПОСЛАННЯ ДО СВОГО СВЯЩЕНИКА
Дата: Понеділок, 03.05.2010, 00:48 | Повідомлення # 11
ДЕНЬ ДЕСЯТИЙ
ХРИСТОС У ЖИТТІ СВЯЩЕНИКА

І. Христос – це любов священика
Я справді люблю ніжною любов'ю всіх людей. Я вмер за всіх із невисказаним бажанням їхнього спасіння. Я готовий померти за кожного з них зокрема, якщо такий доказ Моєї любові міг би змягшити їхні серця.
Але тебе, Мій священику, Мій сину, Я люблю над усіх інших і хочу, щоб ти знав про те, щоб і Мене ти полюбив більше, ніж звичайні вірні. Я не зову тебе Моїм приятелем, бо тобі Я довірив усі Мої таємниці. І якого ж терпіння завдав би ти Мені, якщо б ти виявляв Мені за те все тільки байдужість, невільничу боязність. Я вичерпав усі Мої засоби, щоб тобі заявити Мою чистоту, безкорисну любов. Та чи тим усім Я придбав Собі повне твоє довір'я? Я від віків тебе вибрав, відділив тебе від решти людей, прийняв до участі в Моєму Священстві, зодягнув тебе в Мою силу, прикрасив у всі Мої чесноти, довірив тобі Свою честь, доручив сторожу над Моїми овечками, відкупленими ціною Моєї Крові, доручив тобі залюднювати небо. І що більше Я міг ще учинити для Своєї вибраної винниці? Чи після того всього не маю права домагатись для Себе повної любові твого серця? І чи ти не обітував Мені в день нашого союзу, що тільки Мене вибереш собі за частку твоєї спадщини?
Болісно було б Мені, коли б ти, без уваги на Моє право до тебе, опоганив нашу святу любов, звертаючи своє серце до ніщоти. Твоє ієрейське серце має бути замкненим садом, запечатаним джерелом, Святая Святих, куди лише Я, одвічний Священик, маю право вступу. Я люблю Моїх священиків. На їхні голови Я нагромадив жевріюче вугілля, щоб не могли відмовити Мені у своїй любові. Я ходжу по світі, немов той убогий старець, стукаю до всіх дверей і, немов тієї милості, благаю краплину любові до Себе. Але ще з більшою наполегливістю стукаю до серця Моїх священиків. З яким же лицем вони посміли б відмовити любому Ісусові свого гарячого прив'язання? І, втомлений виснажливою дорогою, Я сідаю щораз при шляху, як колись при Яковій криниці сідаю з надією, що догляну посеред прохожих якусь спрагнену душу, аби могти їй подати воду Моєї ласки, що струменить аж у вічне життя. І яке це щастя для Мене, коли зустріну й когось із Моїх священиків, який прагне зачерпнути любові з джерела Мого Божественного Серця.
Я прагну людської любові і прийшов на те, І щоб шукати її на землі. В небі оточують Мене Анголи й Святі та люблять Мене любов'ю чистою, без жодної домішки корисливості. Але тут, на землі, хори священиків оточують Мої вівтарі, й вони можуть Мене полюбити вільною любов'ю.
Можуть допомагати Мені відшукувати душі, створені на Мою подобу, й готові на все, аби Мені лише вчинити радість-утіху. Який же нестримний потяг відчуваю до тієї землі, на якій Я стільки полюбив і натерпівся! Сину Мій, допоможи Мені ; витворювати такі душі, що Мені були б від даними без застережень. Скажи їм, що як матимуть довір'я до Моєї доброти, то Я віддамся їм тисячу разів із любов'ю й дбайливістю такою ніжною, про яку навіть і не мріяли ніколи. Грішники вельми ображають Мого Отця. Саме задля тих наруг Я відчував невимовний біль, бо Я – Його Син Єдинородний і люблю Його безмежно. Незчисленні богохульства, неправедність, беззаконня, що їх і назвати соромно, продирають небеса аж до престолу Мого Любого Отця. Він же нічого лихого людям не заподіяв. Навпаки, тільки добро творив їм. І чи розумієш, як сильно прагну Я привернути честь тому Небесному Отцеві нищенням гріха й надолуженням за зневаги, приводячи до Його стіп збунтованих дітей? Чи розумієш, яку велику терпеливість і милосердя виявляю грішникам без уваги на їх часті упадки? А ти, священику Мій, чи й ти не хотів би допомогти Мені й потішити зі Мною Мого Небесного Отця? Навернені грішники – це Моя здобич і прикраса Мого Отця. Вони - Моя розкіш, коли після стількох невдячностей починають накінець розуміти Мою любов і приймають радо Мої добродійства й благодаті. Ієрею Мій, допоможи Мені їх навернути! Скажи їм, що жоден гріх, хоч би й який жахливий, не в силі зменшити Моєї доброти, лишень би тільки грішник жалував за свої гріхи й визнавав їх щиро. Кажи їм: навіть якби їхня душа була обтяжена гріхами без числа й гала червоною немов та багряниця, в одній хвилині приверну їм ясність найчистішої вовни, щоб тільки мали серце сокрушене й упокорене. Люблю людей. Без Мене вони не зазнають ні спокою, ані щастя; без Мене приготовляють собі вічну загибель. Як же бажаю вловити всі душі в сіті Моєї любові, щоб тільки оберегти їх від пекла! І яке це розчарування для Мене, коли, незважаючи на Мої зусилля, вириваються з Моїх рук і усуваються з-під діяння Моєї ласки, щоб кидатись добровільно у прірву. Та, сину Мій, з якою ревністю ти допомагав би Мені в Моїй праці, коли б ти зрозумів, що таке душа, створена на Мою подобу, та що таке вічне пекло! Всюди тільки любов найсильніше промовляє до серця. То і і пригадуй неустанно Мою доброту, Моє співчуття до грішників і невичерпне милосердя Моєї Матері до всіх людей. Голоси їм, що ціле небо тішиться, коли хоч один блудний син вертає до Моїх стіп. Але, сину Мій, обіцяй Мені, що Мене полюбиш більше над усіх інших. Як же Я міг би зі спокійним серцем довірити тобі те, що найдорожче Мені на світі: Моїх любих овечок, коли б ти не вповні до Мене належав? Повторюй Мені часто з апостолом Петром: "Так, Господи, люблю Тебе; Ти знаєш, що Тебе люблю".


II. Христос – потіха священика

Сину Мій, ніхто так не співчуває, як Я над твоїми внутрішніми терпіннями, що тебе нераз пригнічують. Скільки ж то разів твоє серце відчуває болісне відчуження тому, що ти – священик. Ти відлучений від людей своїм покликанням і своєю величною гідністю. Стоїш оподалік від розваги і приємностей, що дозволені мирянам, бо ж того вимагає і огляд на твоє становище й твій обов'язок, ба навіть, якби ти хотів забавитись зі світом, то сам світ не дозволив би на твою прияву у себе. В таких хвилинах смутку пригадуй собі, що Я – твій Приятель, твій Товариш на вигнанні, твій Брат, Повірник твоїх радощів і смутку. Прийди й віддай Мене в Моїй оселі. І Я веду самітне й відокремлене життя, забутий і занедбаний людьми. Ти будеш Моєю потіхою, а Я -твоєю. Я прийшов до своїх, а свої не прийняли Мене. І та невдячність людей, Моїх братів, була для Мене безнастанним хрестом. Така й твоя доля, Мій сину! І тебе опановує не раз сум, коли бачиш, що твої труди не увінчані бажаним успіхом. Твої овечки не досить чуйні на зусилля твоєї ревності, й ти вболіваєш, коли бачиш, що деякі із них заплутались у тернях гріха й неправди. Ти мав для них щиру любов священичого серця, а вони відплачуються тобі невдякою, інколи ворожим наставленням і наклепами. Не шукай у сотворінь заплати за свою ревність. Людина не в силі тобі дати, бо й сама нічого не має, крім своїх похибок і гріхів. Зате тримайся близько твого Ісуса, й знайдеш у Мене сердечну любов та щиру подяку за твою посвяту. Віддам тобі за Моїх бідних земних дітей те, чого вони не в силі тобі дати, бо Я - їх Відкупитель та Джерело всякої потіхи. Твої власні помилки й промахи стають не раз для тебе причиною смутку й знеохоти. І ти свідомий своєї негідності, щоб заступати Мене на землі. Проси в мене неустанно прощення й упокоряйся в Моїй прияві, але по-простому, із повним довір'ям, бо Я – сама Доброта й розумію нескінченні слабості кожного створіння. Хоч Я – Бог відвічний, що ясніє славою і блиском, та все Я приодягнувся добровільно в нужденний одяг людської природи, щоб могти ловити душі, які бажають полюбити нескінченну Любов. І тепер Я по світі ходжу: але вкритий у постаті Моїх священиків, їхній зовнішній вигляд, а нераз, на жаль, і їхня внутрішня чеснота – це для Мене і тільки нужденне лахміття. Якщо Мої священики покірні й свідомі своєї немочі, то вчиню з них пречудове знаряддя для навернення людей і спасіння грішників. Щоденні клопоти про твоє матеріальне буття, про здоров'я позбавляють тебе, можливо, й тієї пайки щастя, до якого маєш право тут, на землі. Якщо б ти Мені довіряв із дня на день свої непокої й понурі передбачення, скільки то потіхи Я міг би дати твоєму серцю! Всі твої справи щиро Мене займають, навіть і ті, які ти сам уважаєш за виключно особисті. Коли б ти поклався цілковито на Мене й Мене просив, аби Я тебе увільнив від усіх твоїх турбот, Я виконав би дуже радо той дружній Мій обов'язок стосовно тебе, й ти жив би в Моїй прияві з душею спокійною й серцем, що любить. Не журись ніколи про своє здоров'я. Дбай про себе остільки, оскільки наказує тобі здорова второпність, а врешті, здайся на Мене, свого Божественного Приятеля. Я – Лікар душі й тіла. Якщо буду потребувати твоїх трудів, дам тобі силу й довге життя на те. Але як і зішлю на тебе недугу, знай, що те чиню для Моєї слави й твого щастя. Думка про смерть і про обставини, що товаришитимуть їй колись, переймає тебе неспокоєм і тривогою. Згадка про таїнственний суд по смерті наповняє тебе переляком, а, може, й почуттям якогось недовір'я. І твоє життя виявлятиметься тобі змарнованим, можливо обтяженим гріхами-проступками, і жахаєшся тієї страшної хвилини, в котрій твої очі зустрінуться вперше із Божим поглядом, що все проникає. Як же Я хотів би відняти від тебе всякий зайвий страх та приготовити твоє серце до повного уповання! І чи ж, незважаючи на твої тимчасові похибки, які Я вже забув, ти не старався б сподобатись Мені й працювати для Моєї справи? Чи ти не наражався задля Мене на стільки зневаг та невдячностей? 11 є бійся смерті. Вона стане кінцем тих усяких трудів, неспокоїв, переслідувань, небезпек і спокус. Я тобі допоможу, Мій любий священику, приготуватись до спокійної смерті. Звикай у всьому покладати твої надії на Моє серце. Приймай терпіння так, як і радощі; допусти Мої - як і потіхи; нужду як обильність! Оберігай своє сумління чистим, й щодня обмивай його актами жалю й любові за провини твої й занедбання. Старайся, по мірі своєї слабої змоги, жити, працювати й терпіти задля Мене. Передовсім часто повторюй Мені, що хочеш Мене любити й Мені цілком належати. В останніх хвилинах і ного життя Моя Мати і Я чуватимемо при твоєму болісному ложі, щоб тебе потішати, спомагати й забрати зі собою, бо ж ти - Наша власність.

III. Христос – нагорода священика
Я Сам буду твоєю величною нагородою. 1 вже тут, на цій землі, даю тобі присмак тієї заплати. Той присмак - це сердечність, до якої допускаю Мого священика, що має чисте серце. Сину Мій, .і якою ж радістю Я спішу на розмову з тобою. Бо ж до кого звернуся на тій землі, щоб любити та бути любленим, як не до того, хто є другим Христом, котрому Я довірив усі скарби й Себе Самого? Ухиляйся від світового гамору і приходь до Мене, як колись Никодим приходив, а Я тебе навчу й потішу та дам тобі збагнути, який милий Господь.
Радуйся зі Мною, Мій Ієрею, приятелю Мій. Радуйся задля Моїх постійних перемог у душах. Я маю мільйони приятелів, а багато з-поміж них - це для мене правдивий рай розкошів. Тисячі матеріальних світів – це ніщо в порівнянні з красою й блиском однієї душі, збагаченої Моєю благодаттю. До Моїх послуг - безчисленні скарби, недосяжні для ока смертних. А ті скарби в силі піднести надприродну красу людей і відбити на них Мою Божу подобу. Яка ж це радість для тебе й нагорода, що ти був обраний иа знаряддя для звершування тих чудес, які захоплюватимуть Моїх Ангелів і Святих по всі віки! Я - Христос, Переможець гріха і смерті. Сили темряви збираються проти Моєї Церкви й проти її дітей. Та не бійся: Я – Цар царів, Бог сил. Усі Мої вороги мають безмежно меншу вартість переді Мною, ніж те зеренце піску, що його топчуть ногами. Тут, на землі, ти терпиш і борешся разом з Моєю Церквою, бо ти – Мій слуга, Мій священик. Зате твоя перемога запевнена, якщо уповатимеш на Мене. Яка ж це радість для тебе знати, що жодна ворожа сила не в силі пошкодити Всемогутньому, ні вирвати із Моїх рук хоча б одну душу, що мені щиро віддалася. Яке запевнення для тебе, коли літаєш, що жоден неуспіх, жодна неміч і хвороба не в силі погамувати Мого діяння, ані перешкодити у виконанні Моєї волі, для добра душ і для слави Мого Небесного Отця. Ще трохи, й невдовзі Я впокорю гордих та вивищу смиренних. Блаженний, хто витриває терпеливо та вірно в малих речах: над більшим його настановлю. Скажу йому: "Увійди в славу твого Господа". А тоді відчинять перед тобою небесну браму, і побачиш Мою славу, й засядеш при Мені по правиці Отця, іі розкошуватимеш у радощах Мого Дому, і перебуватимеш завжди зі Мною і Моєю Матір'ю, з Моїми Ангелами й Святими, і Царство Наше не матиме кінця.
Сину Мій, як же спішно Мені побачити тебе якнайскоріше при Мені й винагородити тебе за всі твої труди. Як сильно бажаю притягнути тебе до Свого Божественного Серця, тебе, що так часто споряджав Мене своїми руками на вівтар! Бажаю обдарити тебе життям вічним і Моєю Божою природою, тебе, що стільки разів наділяв Мене таїнственним буттям. Як радію вже заздалегідь, що в небесній славі зможу виявити в твоїй душі дива Мого Божого Життя, виявити тобі, що так часто приймав Мене з вірою під скромними таїнственними видами! Прикро Мені, що мушу тебе полишати ще на цій землі, посеред терпінь і різних небезпек. Але май довір'я до Мене, твого Бога. В оселі Мого Отця багато помешкань, і Я приготовлю в ньому й для тебе місце. Незабаром повернуся й заберу тебе до Себе, щоб ти був там, де Я перебуваю. А тоді побачиш своїми очима те все, у що вірив на землі: побачиш, що Я - в Моєму Отцеві, а ти - в Мені і Я - в тобі. Ти любиш Мене, а Отець Мій теж тебе любить, і разом з Духом Святим Ми примістили в тобі нашу оселю.
Сину Мій, лишаю тобі Мій мир-супокій, але не такий, як світ дає. Нехай же твоє серце не тривожиться, ані не страхається. Я оповів тобі те все, щоб Моя радість була в тобі, щоб твоя радість була завершеною.

Дата: Понеділок, 03.05.2010, 00:49 | Повідомлення # 12
ЗАКІНЧЕННЯ
МАТИ Й ЦАРИЦЯ СВЯЩЕНИКА

Непорочна Діва Марія – це Моя Мати; Вона -й твоя Мати. Я вибрав Її для нас обох. Я прикрасив Її ласками та Непорочністю. Я обдарував її всякими дарами, які тільки може мати створена істота. Я прийняв повноту священика в хвилині Воплочення в Її Непорочному Лоні, і то з послуху до одвічного присуду Мого Отця. Таким чином і ти, Мій сину, хоч безмежно негідний, став священиком зі Мною в достойному й дівственному помешканні. Я не хотів приймати людської природи й бути священиком без згоди й співпраці Моєї Найсвятішої Матері. То й ти став Її дитиною й Моїм ієреєм тому, що Вона так бажала, тому, що Вона вибрала тебе й прийняла за сина. Яким же щасливим та вдячним повинен почуватися ти, що належиш їй не тільки дитячим поривом твого серця, але й особистим вибором, який Вона вчинила Своїм Матірним Серцем та неодмінно вічною постановою спільного нам Отця Небесного. Я любив і люблю Мою Неньку над усі створіння. Та й бажаю, щоб і ти, Мій священику, який є другим Христом, так любив Її, як полюбив Її Я. Я не ставив меж Моєму піклуванню Нею. Не бійся й ти, Мій заступнику при Ній, що переступиш межі синівського прив’язання до своєї Матері. Вона – Діва вірна. Всю ту любов, що Інею обдаровують її діти, Вона відносить до Мене, І Початку і Кінця всього. Хоч Я Бог, все ж Я хотів на цій землі все посідати тільки за посередництвом Моєї Матері. Я представив їй усі Мої потреби й до Неї Я звертав усі Мої благання. Так і ти спрямовуй до Неї всі свої прохання, і отримаєш все з Її материнської руки. Я безмежно добрий і могутній та готовий усе тобі дати! Але зроблю те тільки на знак Моєї Непорочної Матері. Вона – скарбниця всіх Моїх ласк і багатств. Я у всьому хотів залежати від Неї, наче мала дитина. Якщо хочеш Мені сподобатися, дозволь Мені на майбутнє вести за твоїм посередництвом те життя покірної Їй підданості. Тому нічого не починай без Неї, не порадившись з Нею, не попрохавши в Неї світла. Я хотів Її згоди не тільки на те, щоб від Неї прийняти людське життя, але щоб і втратити те життя на хресті, бо ж Вона отримала наді Мною владу від Мого Отця. Таким чином, складеш Їй шану цілим своїм священичим життям, своєю діяльністю, своїми радощами й терпіннями та своєю смертю, бо ти – Її власність. Моя люба Мати, обдарувавши Мене людською природою, призначеною на Жертву, віддала Мене на цілопалення Предвічному Отцеві. Вона й надалі складає Мене в Жертву Божому Маєстатові, беручи невидиму участь у Святій Літургії разом із тобою, сином Своїм, священиком. Перед Моєю смертю Я довірив Її материнській турботі святого Йоана, Мого любого учня. Він представляв тоді всіх вірних, а особливо Моїх обранців, священиків. І тебе Я віддав тоді Моїй Матері, віддав у власній1 твоїй особі. Поручив Її материнській опіці твоє священиче життя. А Вона вже від тієї хвилини вирізнила тебе з-посеред усіх Своїх майбутніх дітей, і розгорнула над тобою Свій материнський Покров. Але Я тоді теж довірив Свою Матір святому Йоанові, щоб він прийняв Її до себе, заопікувався нею, потішав Її в Моїй відсутності під час земного Її побуту. Тим самим, Мій любий сину, Я повірив тобі Мою Матір, Її честь і славу та оборону Її привілеїв. Усюди маєш поширювати! Її честь. Додавай своїм вірним уповання і любові, до їхньої небесної Матері, Матері Неустанної Помочі. З ревністю пригадуй собі й своїм вірним про гіркі сльози, пролиті Нашою Матір'ю, про розпуку Її Материнського Серця, якої зазнала під час Моїх Страстей. А коли вже проб'є для тебе остання година, Вона стоятиме при твоєму ложі терпіння, як стояла колись під Моїм хрестом, тебе підтримуватиме Своєю приявністю та в хвилині смерті прийме в Свої материнські обійми твою священичу душу й представить Мені, щоб Я дав тобі вінець слави, призначений для того, хто добре боровся. І так будемо разом навіки в Домі Нашого Отця, Котрому належиться всяка слава і честь на віки вічні. Амінь.
Бібліотека » Церква » Реколекції, розважання » ХРИСТОВЕ ПОСЛАННЯ ДО СВОГО СВЯЩЕНИКА (отець ЙОСИФ СХРЕЙВЕРС, ЧНІ)
Сторінка 3 з 3«123
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика