Головна сторінка сайту
Сторінка 2 з 3«123»
Архів - тільки для читання
Бібліотека » Церква » Реколекції, розважання » ХРИСТОВЕ ПОСЛАННЯ ДО СВОГО СВЯЩЕНИКА (отець ЙОСИФ СХРЕЙВЕРС, ЧНІ)
ХРИСТОВЕ ПОСЛАННЯ ДО СВОГО СВЯЩЕНИКА
Дата: Понеділок, 03.05.2010, 00:42 | Повідомлення # 6
ДЕНЬ П'ЯТИЙ
ХРИСТОС ШУКАЄ ЗА БЛУДНИМ СВЯЩЕНИКОМ

І. Смертний гріх священика
У Моїй Церкві чимало священиків, що віддані Моїй любові, посвячені Моїй справі, вповні пожертвувані зі Мною спасінню душ. Вони розсіяні по всьому світі, Мої вірні сини, незнані більшості людей, погорджувані й переслідувані. Вони ведуть тихе та геройське життя, готові йти за Мною аж на Голгофу, аж на смерть. їх усіх знаю по імені. Вони творять Мою почесну сторожу тут, на землі, а в небі стануть вінцем Моєї слави. Але, лишенько! Звідкіля ж воно, що поміж Моїми священиками можна стрінути й невдячних синів, що зближаються до Мого вівтаря з чорною, опоганеною душею? І як же болісний для Мене той терновий вінець, що сплітають Мені Мої власні діти, обранці Мого Серця! Ба, навіть, якби тільки один такий священик знайшовся на цілому світі, то цього було б досить, щоб вжахнути небо й землю. Коли б Мої жалі дійшли до них та розчулили їхнє серце! Справді, справді кажу їм: якщо повернуть до Мене з покірним жалем у серці, винищу всі їхні беззаконня, а хоч би навіть їхня душа була червона, як багряниця, надміром їхніх гріхів, учиню її білою, немов сніг.
Бідний заблуканий священику, сину Моїх болів, до тебе звертаюсь особливіше. Не погорджуй голосом твого Батька. Я – твій Бог, творець цілого твого Батька. Я - твій Бог, творець цілого твого єства. Чому ж відповідаєш Мені, що не знаєш Мене, що ти нічого від Мене не дістав? Я, твій Господь, підтримую тебе при житті. Я тримаю тебе на тонкій ниточці над прірвою. І міг би в одній хвилині ввергнути тебе в пекельну безодню. А ти користаєш якраз із тієї хвилини, щоб ображати та бити Мене в лице!
Я – твій Господь, джерело твого життя, твоєї діяльності. Твої сили й чуття тільки завдячують Мені своїм порухом, а ти зловживаєш Моїм добродійством, аби Мене ображати, зневажати, щоб відбирати в Мене Мої душі! Тайною Хрищення Я довірив тобі безмежні скарби, а ти марнуєш Мої добра для задоволення твоєї підлої пристрасті, відкидаєш Мої щедроти, і волієш залишатись у своїй нужді й наготі.
Я ж учинив тебе Своїм братом, прибраною дитиною Бога, любим сином Моєї власної Матері, святинею Пресвятої Трійці, спадкоємцем небес. А ти ганебно проганяєш Бога зі своєї душі, відрікаєшся Мене, твого Спасителя, не признаєшся до своєї власної Неньки, свідомо вчиняєш себе невільником сатани, твого й Мого ворога, і ти приготовляєш собі таким чином пекельні муки.
Мій бідний сину! Я ж так полюбив тебе, і чому ти кажеш Мені безсоромно: в чому полюбив Ти мене? Вже від віків Я вибрав тебе, тоді як і Матір Мою, Царицю Всесвіту, щоб ти допоміг Мені продовжувати Мою справу на світі. Я тебе вивищив понад Ангелів, зробив тебе, повірником Моїх властей, посередником між Богом і людьми, . спасителем душ. А ти лукавою своєю зрадою, від якої паленів би із сорому сам демон, прийняв усі Мої дари, а потім повернув їх усіх проти Мене, щоб нівечити Моє діло й викрадати в Мене душі. Щоденно відважуєшся казати Мені: "Не буду Тобі служити, а піду з ворогом Твоїм, зроблю з ним угоду і видам йому душі, відкуплені Твоєю Кров'ю". Якби тільки незнанням ти грішив або слабосильністю. Але де там! Ти ж – священик: твої уста стережуть мудрість. Ти грішиш свідомо, при повній свідомості, з чистої злоби. Ти грішиш, дарма, що відчитуєш молитви щоденно, дарма, що даєш і сам приймаєш Мої Тайни, без уваги на угризіння своєї совісті, на перестороги моєї благодаті. Я тебе виховав, вигодував, як сина любленого, ніжно, Я тебе прийняв найближче, допустив до Мого столу. Я полишив тобі у спадщину Моє добро й усю Мою владу, а ти погордив Мною. Погордив Моїм Втіленням, Моїми Страстями, Моєю Євхаристією, потоптав Моє життя, Мою науку, Мої обітниці, Мої погрози. І випробовуєш терпеливість Мою навіть у Святая Святих, навіть при Кивоті, при Вівтарі, на котрім Я жертвуюсь у твоїх руках. Ієрею Мій! Щоранку простягаєш свої святотатські руки й дотикаєш своїми брудними пальцями Непорочного Агнця. Чи ти свідомий того, що такі твої дотики жахливо вражають відразою Мою безмежну Чистоту?
Щодня, силою влади, що Я тобі дав, наказуєш Мені зійти до твоїх рук та, водночас, своїм гріхом проколюєш Мене, вбиваєш невинного Авеля в присутності Моїх переляканих Ангелів та Моєї заплаканої Матері. Який же ти злочинний, невдячний, нещасний! Ти зволікаєш душі, а свою заковуєш у кайдани. Ти іншим відкриваєш небо, а собі його замикаєш. Ти даєш вічне життя, а собі завдаєш смерть. І ось так, зраджуючи Мене, ти далі залишаєшся при Мені, виконуєш діла Мого заступника, сідаєш до Моєї трапези без сорому, а навіть й без докорів совісті! Щоденно, на вівтарі, даєш Мені поцілунок зрадника; відправляючи св. Літургію, ти продаєш Мене за нікчемну мамону, видаєш Кров Невинного, переговорюєш із Моїм ворогом, сатаною, щоб віддати йому доручені тобі душі. Бідний священику, краще було б тобі й на світ не родитись.
Але, сину Мій, дозволь, щоб серце твоє пом'якшало, поки ще час. Дозволь, щоб викиди совісті перейняли твою душу. У хвилини Мого конання в Оливному Саду Я бачив тебе й твої тайні гріхи, твої святотатства, і смертельний сум огорнув мене. Коли шматували Моє Тіло бичуванням, коли терням мою вінчали голову, коли плювали мені в обличчя, Я бачив тебе, Мій ієрею, як ти зближаєшся, щоб мене ударити, щоб Мене піддати нарузі й кидати Мені в лице свої гріхи. А на хресті, покритий кров'ю й ранами та конаючи з болю й сорому, Я слідкував за тобою Моїм поглядом, до кінця сподіваючись, що приверну тебе до Моїх стіп. Поверни ж, блудний сину, поверни до батьківського дому! Благай прощення у твого засмученого Батька та знову розпочни своє колишнє ревне життя.
Я все ще для тебе – твій Спаситель, Добрий Пастир, що готовий підняти на Свої рамена блукаючу овечку. Поверни, Мій сину! Своїм поверненням засоромиш пекло, розвеселиш Ангелів і Святих, висушиш сльози твоєї зболілої Матері, знову займеш своє, так давно опорожнене місце в Моєму Божественному Серці.

II. Смерть грішного священика

Бідний Мій сину! Заплутаний у колюче терня гріха, не ображайся цим Моїм старанням за твою грішну душу. Надто багато вона Мене коштувала, щоб Я так легко дозволив її втратити. Я залишаю дев'яносто дев'ять вірних овечок та слідую за тобою в твоїй шаленій гонитві через прірви й безодні гріха у надії, що таки пощастить Мені вкінці досягнути тебе, зворушити твоє серце та завернути тебе до Мого стада. Чи ж батько не мав би права клопотатися поверненням своєї блукаючої дитини? Хто йому докорятиме, що він тривожним своїм поглядом щоденно зорить далеко по виднокрузі з надією в серці доглянути свого сина, який повертається до дому? Не дивуйся, сину, що Я Моєю батьківською рукою не перестаю полином заправляти всі твої грішні утіхи, щоб у тобі викликати несмак-відразу до того всього. Поважно розважай у Моїй присутності останні | твої речі та жахливу долю, що тебе чекає, якщо, її, розкаяний, не повернеш до батьківського дому. Господь призначив межу твоєму життю. І тієї межі ти не переступиш. Смерть буде для тебе переходом із часу до вічності, із змінного в незмінне. Усе тут, на світі, пригадує і звіщає тобі близький, неодмінний прихід смерті. Вся природа, що живе, розвивається, нидіє й завмирає, пори року, – все те пригадує тобі, що й для тебе прийде незабаром та понура зима. І чому ж, Мій бідний сину, вперто відкидаєш від себе всяку думку про смерть? Якщо хочеш, то можеш собі якраз уприємнити й осолодити цю думку.
Смерть – це кара за гріх. Невдовзі вона з'явиться в смутному супроводі недомагань, немочі, тілесних терпінь, непевностей сумління і сумнівів щодо твоєї вічності. І заледве зімкнеш очі, а вже за кілька годин принесуть твою домовину, нашвидку вкладуть тебе до неї, цвяхами приб'ють віко, щоб нестерпний сморід твого трупа не турбував живих, похоронять твоє тіло в сиру землю, й черви кинуться на нього. Бідний священику! Якщо бажаєш Мене любити, то Я осолоджу тобі смерть згадкою про Мою Матір, що стояла під хрестом, силою Мого власного конання на Голгофі... а тоді навіть твої тлінні останки прославлятимуть Бога. І прийду до тебе тоді, коли найменше сподіватимешся того. Як злодій несподівано перехоплює прохожого серед нічної пітьми, так і смерть накинеться на тебе раптово. Як риба, впіймана на вудку, як птах у сільце, так і ти почуєш себе в лабетах смерті. А де ти помреш? Удома, на вулиці, при столі, в церкві, при вівтарі, в дорозі? Ти вже не раз, можливо, своєю стопою топтав те місце, де колись смертельно звалишся. А як ти помреш? Поєднаний зі Мною чи в стані прокляття; смертю болісною чи лагідною, з поміччю священика, в товаристві друзів і ближніх, чи, може, осамітнений і безпомічний; при свідомості чи позбавлений її; наглою чи природною смертю?
А якою буде твоя смерть? Мабуть, буде такою, як і твоє життя. Якщо ти втікав від Мене за життя, чи шукатимеш Мене в годині смерті? Якщо не придбав ти багатства замолоду, чи знайдеш його в старості? Якщо дерево було похилене аж до кінця в бік пекла, чи буде воно в силі випростуватись та нахилитись у сторону неба? Якщо пляма, відбита на твоїх ділах, носить подобу сатани, чи в силі будеш змінити його та викарбувати на твоїх ділах ім'я Ісуса? Яку нещасну смерть приготовляєш собі так холоднокровно! Ти прив'язався даремно до утіх цього світу. Старість, зморшки й сиве волосся не змогли пригасити в тобі жару грішних твоїх пожадань. Ти прив'язався до грошей, почестей, вигід, світових утіх, а тут треба те все залишити.
Наче свою долю, ти вибрав собі сотворіння, а воно відвертається тепер від тебе. Ти втікав перед Сотворителем, а тепер потрапляєш в Його руки. За життя ти занедбував своє нікчемне поступування. І в грядучому сяйві вічності проблисне твоє життя в усій жахливій гидоті. І на те видовище, розпука огорне тебе з усіх боків. Таке довге життя не в силі було тебе навернути до Бога. Як же зможеш віднайти Його в тих кількох хвилинах, що залишаються тобі. Важким тобі видавалось навернення при такому довгому житті. Чи буде тобі воно можливе в часі болісного конання? Ти не жалкував за гріх, як довго тільки міг його вчинити, як же щиро можеш його зненавидіти тепер, коли він силоміць тобою опановує. Напастований спокусами, непокоєний страшними сумнівами, оточений демонами, що вже чигають на свою здобич, нерозкаяний священик кидається на ложі терпіння, неміч тіла змагається, розум притемнюється, терпіння зростають, замішання й неспокій збільшуються з кожною хвилиною, пітьма вдирається до душі, понура мара смерті з'являється перед його очима.
Мій ієрею! Як сильно Я тебе полюбив! Скільки то вже разів Я запрошував тебе до Моїх стіп! А ти все відкидав Мене від себе. Без огляду на те, Я й далі переслідую тебе Моєю любов'ю, й переслідуватиму аж до кінця. Не можу погодитись без суму на страту того, кого Мій Отець призначив Мені на священика. Не можу споглядати без болю на те, як душа священика гине. Вона коштувала Мені найстрашніших мук Моїх страстей. Сину Мій, двері Моєї справедливості ще замкнені, і відрию їх лише тоді коли приневолиш Мене до того своєю впертістю у злому. Двері Мого милосердя стоять усе ще відкриті навстіж та запрошують тебе увійти. Як же спроможешся перенести в годині смерті Мій останній та болісний докір: "Друже Мій, яку кривду Я тобі вчинив, щоб ти аж до кінця Мене зраджував та покидав назавжди?"

III. Суд священика, що помер у нерозкаянні

Як мати, судом приневолена опустити ніж на шию свого любого сина, так і Я буду змушений колись проголосити присуд вічної смерті для тебе, Мій священику, що вперто, аж до кінця відштовхуєш Моє помилування. Призначено від віків, що умреш колись, а по смерті відбудеться твій суд. Треба буде явитись перед твоїм Сотворителем, Господом нескінченної Величі, приодягненого вже не в співчуття й милосердя до тебе, але в сувору правду, в невмолиму справедливість. На вид твого розлюченого Судді, перейме тебе невимовний жах. Його розгніваний погляд буде тобі видаватись страшнішим, ніж тисяча пекол. І ти здаш рахунок перед Ним з цілого твого життя, від першої хвилини свідомості аж до останнього свідомого й добровільного акту в останній хвилині твого життя. Суд над тобою буде справедливим. Сам Господь, найвищий Суддя, проголосить вирок. А твоє власне сумління схвалить його. Сатана буде на тому суді приявний, щоб тебе звинуватити й домагатися своєї здобичі. "Я не вмер за нього, – скаже, – а він мені служив; слушно воно, щоб той грішник мені належав навіки".
І душі, згублені тобою, будуть на тому суді і домагатимуться справедливої помсти. "Цей священик навчив нас злого, звів нас своїми лихими прикладами, копав під нами пекло; слушно, щоб і він був з нами засуджений на вічні муки".
І твій Ангел-Хоронитель, той, що ти його пересторогами погорджував, буде на тому суді. Він виявить твої жахливі гріхи, які ти вчинив в його прияві, і теж буде домагатись для тебе заслуженої кари.
Ти станеш перед Моїм Судом без змоги оправдовувати себе, без приятелів, без оборонців. Моя Мати бажала тебе спасти, але не в силі була перемогти твою впертість; тепер змушена відвернути Свій ласкавий материнський погляд від тебе. Твої земні приятелі залишили тебе. Вони не знають, яка участь тебе чекає, й мольби їхні не в силі будуть вирвати тебе із рук Божої Справедливості. І Я, що стільки благав тебе, аби ти Мене не зраджував, на суді явлюся розгніваним, невмолимим до тебе. І скільки несподіваного ще буде в той великий день наших розрахунків! Ніщо приховане не буде тоді затаєно. Всі твої лихі думки, грішні заміри, святотатства, всі твої беззаконня зблиснуть у світлі того страшного дня. За життя вважали тебе першим у гідності, чесноті, правоті. На Моєму Суді ти будеш останній, нижче найбільш негідних з-поміж Мого народу. Камінь на камені не залишиться із твого ієрейського життя, із твого будинку, так старанно вибудуваного твоєю гордістю й лицемірством. Знищу його аж до самих основ у прияві цілого світу, й румовища його порозкидаю на всі вітри. Твоє життя було безплідним, лихим. Ти без жодної користі займав місце на землі, наче те висохле дерево. Зітну Я його та вкину на сам низ пекла, на його вічну згубу.
А тоді почуєш страшний для тебе присуд: "Йди геть від Мене, проклятий! Йди в огонь вічний". Земля розверзнеться під тобою, і ти провалишся в вогненну бездну. Священику проклятий! Ти Бога проганяв із свого серця за життя, тепер Бог відкидає тебе від Себе геть. Ти волів жити на землі без свого Відкупителя, тепер будеш жити навіки прогнаний від Нього, гнаний гнівом Його безмірним. Ти погордив небом і щастям; яке Господь тобі давав, тепер будеш стогнати навіки в прірві, де вже немає ні ладу, ні гармонії, ні любові, але вічний жах розпуки й ненависть. Ти зловживав часом, тобі Богом даним, тепер для тебе не буде вже часу. Ти відпихав від себе думку про вічність, тепер вічність прилипне до тебе, як одяг, перейме тебе з усіх сторін, як безмежний і бездонний океан, і будеш у ньому занурений, як той камінь. Твоє серце було створене на те, аби Бога любити; тепер зможеш лише ненавидіти Його в пекельній безодні. Будеш ненавидіти Бога, що тебе створив. Зненавидиш Його ненаситною ненавистю, і та ненависть буде точити тебе й мучити навіки. Будеш ненавидіти свого Відкупителя, що тебе вибрав на священика; зненавидиш усі Його добродійства, всі катування, які перетерпів за тебе. Будеш ненавидіти Мою Непорочну Матір, Моїх Ангелів, Моїх Святих, твоїх ближніх і колишніх друзів. Передовсім, будеш ненавидіти себе самого, всіх проклятих, усіх пекельних демонів. А прокляті й демони відплатять тобі ненавистю за ненависть, топтатимуть тебе скажено, мучитимуть, на тобі вдовольнятимуть свою ненависть до Мене. Твоя печать священства по всі віки залишиться на тобі на твою ганьбу й кару. З тією плямою станеш навіть поміж проклятими предметом жахливої погорди й відрази.
Мій священику, чого ж ти силуєш Мене, щоб Я тебе прокляв, відштовхнув від Себе? Чи й не для тебе Я помер у бездонному морі страшних терпінь, в океані болів? Поверни, Мій сину, поверни до Мого Серця. Якби ти навіть згрішив, як Каїн та Юда, Я ще готовий простити тобі, щоб охоронити тебе від пекельних мук. Моя Небесна Ненька заступилась за тебе. Ще й тепер Вона стримує рам'я Моєї справедливості, піднесене на тебе. Вона обіцяє Мені щире твоє навернення. Не погорджуй, не легковаж тривогою її материнського Серця!

Дата: Понеділок, 03.05.2010, 00:43 | Повідомлення # 7
ДЕНЬ ШОСТИЙ
ХРИСТОС НА САМОТІ ЗІ СВОЇМ СВЯЩЕНИКОМ

І. Усамітнення священика
Сину Мій вірний, прийми Мене до свого серця. Дозволь, щоб Я відпочив у тобі, потіш Мене за такі численні й прикрі Мої розчарування. Ти завжди зі Мною, й усе, що Моє, – твоє. В тобі знаходжу Свою втіху: ти – Моя оселя, Моя святиня. То й усвідом собі те Таїнство любові, яке тебе огортає й проникає відусіль. Щасливий той, хто чинить по-правді. Щасливий, хто зрозумів, що Боже Царство - в його нутрі. Щасливий, хто там, у своєму нутрі, бере участь у Божому житті. Людина не второпає Божих речей. Вона занурена в чуттєвий світ; у ту брехливу, обманну облуду, в заслону, що криє за собою надприродну дійсність. Бодай ти, Мій священику, товариш Мені, перебуваючи зі Мною у твоїй душі. За лишись з'єднаним зі Мною, як члени з'єднані з тілом, як галузки, прищеплені до виноградини. Ти живеш, а радше не ти, це Я живу у тобі Моєю Ласкою. Моя благодать у тобі – це участь у Божій природі. Це вона освятила Мою людську природу, і Я приймаю до участі в ній усіх, хто Мене любить. Моя ласка переймає тебе аж до істоти твоєї душі, вона облагороднює її, прикрашає божественністю. Ось так Я витворюю з тебе немовби нове єство: християнина, один і той самий принцип діяння. Всі твої діла, виконувані в єдності зі Мною, походять водночас і від тебе, і від Мене: як від одної й тої самої причини, одного й того самого джерела. Таким чином, продовжую у кожному з Моїх вірних Моє життя на землі. Мою працю й розвиток Мого Царства аж по кінець віків. Усі терпіння, які ти переносиш з Моєю допомогою, стають нашим спільним добром, бо ми обидва тільки одне творимо. В той спосіб продовжую Мої страсті на світі. Кожна душа, що терпеливо переносить хрести, допомагає Мені в довершуванні того, що Мені бракує до того життя жертви. Разом хвалимо Небесного Отця, висловлюємо Йому подяку, любимо Його, разом і засядемо в Небі по Його правиці і заживемо тим самим цільним щастям.
Сину Мій, Я вже здавна перебуваю з тобою, а ш мало Мене знаєш. Знову тебе запрошую, щоб мі міг тішитися взаєминами зі Мною через благодать, а через Мене – співжиттям і з Пресвятою Трійцею. Заглибся у своє нутро простим порухом твого ума й волі. Не потрібно тобі для того зусилля уяви й почування. Господь – чистий Дух, і хоче, щоб Його шанували духом і правдою. Які ж то блаженні хвилини перебудемо разом, і які ж то тайни маю тобі довірити в справі твого власного освячення й успіхів у твоїй священичій праці.
Три Божі особи замешкують у тобі, бо тобі вділив Я благодать. У тобі Вони влаштували Своє небо, в тобі ведуть безмежно щасливе життя. Це в тобі Небесний Отець невимовним таїнством родить Мене в кожній хвилині, а від Отця й від Мене походить наш Дух Святий, наша взаємна любов. І ти не лише храм, у якому довершуються оті Таїнства, не тільки свідок-очевидець, що лише тому приглядається; ти маєш діяльну участь у тому Божому житті. Зі Мною, Божим Сином Воплоченим, ти любиш Отця Небесного, бо ти зі Мною – одно. В Мені любить тебе Небесний Отець, бо зі Мною ти – Христос. А та взаємна любов Отця й Сина – це Дух Святий. Це Він Своїми обіймами любові пригортає Мою Людську природу, тебе й усі праведні душі. Ось яким робом живеш зі Мною в надрах Отця. Ти вже не наймит. Твій Небесний Батько Сам журиться твоїми справами, вимагаючи за те від тебе тільки любові й слухняності та вірного виконання свого щоденного обов'язку. А якщо ти Божа дитина, то й ти - любий Мій брат. Моя власна Ненька стала твоєю Матір'ю. І ти зі Мною маєш право на небесну спадщину. Всі добра нашого Небесного Отця – це наша спільна власність. Живімо ж разом у тому небі твоєї душі. Дбаймо про справи нашого спільного Батька. Поширюймо Його Царство на землі, спасаючи й освячуючи душі!


II. Самота священика

Мій сину! Твоє життя таке коротке, тому живи тільки з Богом. Нехай ніщо не збурює внутрішнього співжиття твоєї душі зі Мною. Дбай лише про один ідеал, одне змагання. Будь другим Мною, приодягненим у Мого Духа, люби Мене, працюй над тим, щоб Мене й інші любили. Уникай розпорошення та роздвоєння своїх сил. Не дозволь, щоб твій ум устрявав у сумніви, несу-покої, побоювання щодо твого минулого, теперішнього й майбутнього життя. Не приковуй його невладним прив'язанням до якогось заняття, якоїсь особи. Розум тобі даний на те, щоб ти пізнавав свого Бога і дбав про найвище Добро, а для діла вибирав найкращі засоби.
Те все, що ти даєш сотворінню понад дозволену міру – Богові Всевишньому відбираєш. Збережи свободу свого серця, й будеш щасливим та знайдеш Мене в своїй душі. Гамуй ту різнорідність своїх бажань. Відкидай усякі мрії про втіхи, вигоди, почесті, які тебе так шарпають і непокоять. У день рукоположення ти Мене обрав за частку своєї спадщини. І якраз на те Я відокремив тебе від інших створінь, щоб ти Мені одному лише належав. То й зрозумій Мою Божу заздрість. Я знівечив Себе, щоб шукати тебе в нікчемності, в грісі. Збережи ж всеціло для Мене всю посвяту твого ієрейського серця. Любов, вдячність, пристойність, а навіть обов'язки твого уряду ставлять тебе в часті взаємини зі світом.
Але, коли навіть пристаєш із зовнішнім світом, твоє серце має залишатися при Мені. Не дозволь спорожнитися Йому та прив'язуватися до того всього, що його приманює. Бо інакше вестимеш життя заклопотане й ризикуватимеш ганьбою покрити свою гідність священика. І не думай, що ти сильніший і більш стійкий, ніж інші, що дались упійматися дрібною нісенітницею.
Уникай нагоди до гріха. Порви одразу всяке прив'язання, небезпечне для твоєї чесноти, або й шкідливе для доброго твого імені. Передай твоє священиче серце Діві над дівами, Матері Архієрея. Вона охоронятиме вхід до нього й наповнить його любов'ю до Мене. Саме Вона подвоїть його силу, прихилить до праці, самопосвяти, терпіння. Ти живеш на світі, але ти не з цього світу. Коли ти виконав свої обов'язки священика, коли ти виконав вимоги суспільного співжиття, занурюйся знову зі Мною в мовчання й самоту. Звільнена пружина знову набирає своє природне первісне становище. Твоє місце відпочинку після щоденних занять та клопотів – це Я Сам, це Моє Божественне Серце. Там маєш відпочивати й кріпити свої сили. Бережи свої почуття. Не личить тобі приглядатись марноті цього світу. Бо станеш невдовзі нікчемним його рабом. Дбайливо уникай усяких зайвих взаємин, усякої непотрібної переписки, всякої цікавості до новин цього світу. Ти ж маєш у собі вже цілий світ, світ надприродний. Звикай жити зі Мною, твоїм любим Братом, з нашим Отцем і нашою ненькою Небесною, з Ангелами та Святими.
Водночас пригадуй собі, що ти – священик. Те, що личить світським людям, тобі не годиться. Ти лиш на те повинен зближатись до інших людей, щоб їм нести Мої добродійства, щоб їх повчати, піднести, потішити, лікувати, а коли вони сходять на манівці, – привернути їх до Моєї вівчарні. Не жебрай собі потіхи в смертників. Ти сам на те наставлений, щоб їм мир і щастя приносити від Мене. А те щастя ти маєш черпати у Мені, бо Я - Господь усякої потіхи. Я - твій Друг, твій Брат, і ти береш участь у Моїй благодаті, Моїх привілеях. Дбай про те, аби часто входити в оте усамітнення. Там промовлятиму до твого серця щиріше. Там вкажу тобі на промахи й недомагання в твоєму житті священика, подам тобі й засоби для направи твоїх промахів; там відкрию тобі незбагненні Таїнства Мого Божественного Серця.


III. Літургічна молитва священика

Мій священику! Перед нашим Небесним Отцем разом зі Мною несеш відповідальність за увесь Мій народ. Твій обов'язок – жертвувати Богові вияви богопочитання і подяки, що їх люди занедбують Йому віддавати. Твій обов'язок захищати Моїх овечок, ціле Моє стадо й просити вибачення за ввесь людський рід. На те Я вибрав тебе на Мого слугу й доручив разом зі Мною зносити до Небесного Отця велику молитву, молитву цілої Церкви. Чи відправляєш ти побожно щодня святі Таїнства? Чи посвячуєш канонічним часам належну увагу, на яку вони заслуговують? Вони ж – приготування й завершення Моїх Таїнств. Я постановив, щоб ціла Церква, аж по кінець віків, продовжувала Моє існування на світі. Вона вже відтворила на собі роки Мого дитинства: трьома віками переслідування, гніту, смерті безлічі невинних жертв, бо заприсяглись були вороги вже в зародку, в починах придушити молоду Мою Церкву. Вона відтворила вже й роки Мого укритого життя трудівника в Назареті, приєднуючи своїми чеснотами, своєю терпеливою діяльністю варварські народи.
Вона відтворила й відтворює тепер роки Мого прилюдного життя, в якому Я голосив прилюдно Мою науку, попереджаючи її світлими чудами-знаками. Ось так Моя Церква впродовж багатьох століть розвивала всю свою могутність, організовуючи науку й мистецтво, висвітлюючи об'явлену Правду, виявляючи по всіх народах, де тільки запанувала, чуда святості й добродійного впливу. Моя Церква відтворила і тепер особливіше віддзеркалює на собі болісну, жахливу трагедію Моїх Страстей з усіма її терпіннями, упокоренням аж до смерті. Але й зі Мною буде вона мати тепер участь у вічному тріумфі Мого Воскресіння.
Кожний літургічний рік – це теж скорочений зміст усіх Таїнств Мого життя, Моєї смерті, Мого Воскресіння, Мого панування в небі з Отцем і Духом Святим. Усі християни покликані до щоденної участі в тих Таїнствах Мого життя; присвоюючи собі літургічні молитви, єднаючись з таїнством дня: з Моїми гадками, найглибшими ночуваннями, радощами й терпіннями Моєї людської природи та Моєї Небесної Неньки.
Всі християни повинні у той спосіб переживати зі Мною ціле Моє життя, щоб Я міг продовжувати в них Моє існування, тут на землі, бо вони в Мені, і Я - в них, щоб усі були завершені в єдності. То й через тебе, Мій ієрею, мають вірні і єднатись зі Мною, Моїм життям, з Моїми болями, і Моїми тріумфами. Ти – їхній посередник, їхній виразник. Коли відправляєш Службу Божу, коли співаєш псалми, відчитуєш церковне правило, толі твориш зі Мною одне вогнище: Церкви прославленої, воюючої й терплячої. Тоді ти з'єднаний з Моїми Ангелами, Моїми Святими, Моєю Божою Матір'ю, Царицею Всесвіту, зі Мною, Вселенним Посередником, Архієреєм, Початком і Завершенням усього. У твоїй ієрейській молитві ти зі Мною заступаєш усіх людей на землі, аби Моєму Отцеві заносити вияви їх богопочитання. Зі Мною ти носиш у своєму ієрейському серці всю терплячу Церкву й благаєш спільного нам Отця, щоб, з огляду на Мене, скоротив час вигнання й терпіння тих бідних душ у чистилищі.
Чи з повагою й уважно відмовляєш літургічну молитву? Чи твоє серце не блукає часто далеко від Мене, коли ти своїми устами промовляєш слова молитви? Чи шукаєш для молитви спокою й , відокремлення? Чи не занедбуєш із дрібних причин того основного для кожного священика обов'язку, позбавляючи ось так вірних права на твою молитву, а нашого Небесного Отця – слави, яка Йому належить? А може ти вже так далеко зайшов у недбалості й зухвалості, що наважився виконати той твій святий обов'язок у стані неласки зі Мною? Ах, тоді, покритий проказою лихого гріха, ти єднався без сорому, без закидів совісті з хорами чистих духів, з легіонами чистих душ, з Моєю Пречистою Матір'ю та зі Мною І твоя потворність покрила тоді всіх нас соромом перед святістю Небесного Отця. І Його безконечна Велич була примушена відкинути геть з огидою твої лицемірні мольби.
Будь же святим та чистим у Моїх очах. Бо тоді довірено заносити перед престол Всевишнього благання Святих. Тобі дозволено щоденно перебувати при дворі Царя царів, щоб Йому складати свою пошану. Тебе поставив Господь на єрусалимських мурах чуйним сторожем святої Церкви, щоб ти її охороняв своїм неустанним благанням перед нападами Божих ворогів.

Дата: Понеділок, 03.05.2010, 00:45 | Повідомлення # 8
ДЕНЬ СЬОМИЙ
ХРИСТОС НАВЧАЄ СВЯЩЕНИКА ОБОВ'ЯЗКІВ СВОГО ПОСЕРЕДНИКА

І. Використання часу
Мій Сину! Я довірив тобі п'ять талантів, щоб вони за твоїм старанням принесли плоди. І ті дорогоцінні таланти – це якраз час твого життя. Якщо ти використаєш як слід своє таке коротке життя, то воно придбає тобі вічність слави й щастя. Якщо ж, навпаки, ти зловживеш його, воно принесе тобі вічність ганьби й нещастя. Я поставив перед тобою воду й вогонь, простягни ж руку до того, що сам вибрав. Перед тобою - життя і смерть, добро та зло. І буде тобі дано, що тільки собі вибереш. Якщо ти вміло помістиш капітал свого часу, який Я довірив твоїй сторожі, то він принесе і для інших душ вічне спасіння. їхню долю Я пов'язав із твоєю долею. Якщо ти закопаєш свій талант у землю, то занапастиш зі своєї вини й свою душу, й душу ближнього.
Уважай на себе, час твого життя проминає скоро; як та тінь слизька, що вислизає з рук саме тоді, коли ти думав її тримати. Як той корабель, що бороздить море, і по ньому даремно шукатимеш слідів на воді; як той. швидкий політ птиці, що прошиває повітря, і тільки легенький проминаючий шелест крилець пригадує тобі його; як та стріла, що прямує до мети, прошиваючи вмить повітря, що одразу по ній замикається. Так і час твого життя пролітає швидко, а коли воно вже промине, ніхто й не зауважить сліду по тобі.
Той час, даний тобі крапля по краплі, наче той дорогоцінний напиток: дістаєш його хвилина за хвилиною, немовби зі скупої руки, щоб ти вважав та не зловживав ним. Що проминуло, не належить уже тобі, а що має наступити, це ще не твоє. Твоя лише одинока теперішня хвилина. Яка ж це шкода, якщо ти не вживаєш її якраз тоді, коли виливається тобі крізь пальці! Не хвалися тим, що роки твого життя вже проминули. Кожна хвилина твого пережитого життя - це вже завдаток смерті. Живучи, ти не перестаєш вмирати. Я визначив число місяців, що тобі доведеться пережити, й поставив межі твоєму життю, яких тобі не переступити. Вже від віків було вирішено в Божих замірах, у якій саме хвилині часу ти перейдеш до вічності. Використовуй же старанно цей Божий дар.
Це для тебе догідна пора - дні спасіння. Невдовзі Я прийду, і ти здаш рахунок з ужитку всіх своїх хвилин. Щасливий будеш, якщо вірним був у найменшому, сповнивши свої щоденні обов'язки. Щасливим будеш, якщо знайду тебе зайнятого розділюванням вірним добродійств Моєї науки іі Моїх Тайн. Зате яке горе для тебе, коли стріну тебе, як розтрачуватимеш добра Мого Дому, як входитимеш у порозуміння із Моїми вірними й позбавлятимеш їх Мого добра! Мій священику! Тебе наставив Я сторожем Святого Сіону. Ти не смієш мовчати ні вдень, ні вночі. Ти повинен голосити Мої заповіді Моєму народові й вказувати і і ому на його беззаконня. Я послав тебе проповідувати Євангеліє вбогим, лікувати скрушених серцем, благовістити невільникам звільнення, засмученим нести прощення й потіху. Виконуй сумлінно свій уряд священика, твори добро, поки маєш час. Будь зі Мною добрим лікарем, милосердним Самарянином, пастирем, що віддає своє життя за своїх овечок. Будь сіллю землі, світлом, що просвічує душі, закурені в темряву й тінь смерті. Не шукаймо відпочинку тут, на землі. Коліт вже час промине, тоді спочинемо разом у недрах Бога Отця. Пекло не втихає. Воно нападає зі скаженою завзятістю кожного з Моїх дітей, знає, що мало вже часу залишається йому. І чи посмієш бути менш завзято ревним в обороні Моїх дітей, ніж сатана в боротьбі з ними? Безбожні завзято псують душі, викорінюють із суспільства Мої засади, розкладають родини, всюди сіють ненависть до Мого Святого Імені.
І як же ти, Мій ієрею, можеш потурати свому лінивству, шукати своїх вигод і неробства, дозволяти собі гайнувати час? Коли б Мої священики ревніше Мене спомагали, коли б старанно послугувались у Моїй службі своїми здібностями, голосили з повагою Боже слово, коли б вони ясніли світлим прикладом святого життя, коли б із ревністю й переконанням промовляли, коли б у Пресвятій Євхаристії черпали полум'яну любов, коли б, нарешті, мали непохитне довір'я до Моєї Небесної Неньки, Я затримав би світ у його шаленому розгоні у прірву. І як же прикро Мені подумати, що колись, на вирок Мого Отця, буду приневолений зажадати від кожного Мого священика строгого рахунку за вживання кожної хвилини їхнього життя та вказати їм на пекельному дні згублені їх недбалістю й лихим прикладом душі.

II. Ревність священика
Якщо ти любиш Мене, то подбаєш про Мою честь та полюбиш усіх Моїх братів і будеш готовий віддати своє життя за їхнє спасіння. Чи знайдеться таке серце священика, що не палало б святою ревністю до душі, яка наражається на загибель? Яку ж то радість творить Мені священик, коли не знає, що це таке відпочинок, коли, забуваючи про себе, посвячується, жертвується.
Я віддав Моє життя за кожну душу зокрема, а долю кожної вклав у руки Моїх священиків. Якщо вони тільки захочуть, можуть їх спасти. Помагай же ж Мені втихомирювати Божу справедливість своєю працею, своїми жертвами, своїм життєвим прикладом, своєю молитвою. Твоя ревність, ієрею, має бути природною. Вона має зійти полум’ям любові. Не той ревний, хто природно активний, хто нетерпеливо шукає визначних учинків. Ревний той, хто живе покірно, уповаючи бажанням спасати душі з Моєю допомогою. Добро, яке твориш, – не у простому відношенні до твоїх зовнішніх успіхів. Дороги Моєї благодаті приховані перед людською мудрістю. Навертаю грішників не в міру таланту й красномовності, але в міру покірного уповання священика й синівської його любові до Мене. Скільки в тому ілюзій, природної діяльності! І яка ж то буде несподіванка в день суду для таких осіб! – Цар любові, і тільки любов в силі приносити плоди, й тільки вона буде нагороджена. Своєю ревністю ти повинен обняти духовне добро цілого :віту. Не смієш виключати матеріального і суспільного добра людського роду. Бо Я – Творець Суспільності. Тому ніхто не може відмовити священикові впливати на суспільні питання. Суспільність, відвертаючись від засад віри й моралі Моєї Євангелії, стала нездібною виконати завдання супроти власних своїх членів. Замість того, щоб спомагати їх й опікуватися ними, вона кидає безборонних у кігті свого смертельного ворога.
Це твій обов'язок, священику, спішити з поміччю твоїм братам, які мають шанс втратити спасіння, гуртувати їх у християнські товариства, щоб охоронити їхню віру й забезпечити їм добробут. І, можливо, вже віддавна ти не хотів визнавати свого обов'язку в тому? І через свою недбалість ти втратив частину свого стада. Я усталив засади, на яких кожна суспільність повинна будувати тривкі основи. Це - чесноти справедливості й любові. То й не дивно, що ціла будова хитається, та їй загрожує руїна, коли відсунути те, що становить її підвалини? Усякий нелад вже в собі містить власну кару. Нехтують Моєю Церквою та її заповідями. Не дозволяють їй проповідувати Боже слово, зберігати її приписи. Виганяють її зі школи, з робітні, родини. А Церква, уступаючи, забирає з собою мир і добробут. На її місце вдираються революція й війна. Ще не пізно. Можна Церкву наново прикликати. А твоє завдання, ієрею, – промощувати їй шлях для повернення в уми та серця людей. Проповідуй Моє Євангеліє й Заповіді християнської моралі. Безперестанку наголошуй на їхньому кінцевому впливові на цивілізацію, добробут і щастя народів. Якщо бажаєш отримати Мої ласки, нічого не починай без послуху. Спасіння душ – виключно Моє діло. Довіряю його, кому хочу.
Кличу до Моєї винниці робітників, вибраних Моїм Отцем. І чому ти проводиш життя у бажанні праць та урядів, які тобі не призначені. Не впливай на своїх Настоятелів, щоб осягнути становище, яке тобі підказує твоя амбіція, твоє лінивство або й власний інтерес. Як же нерозумно пускатися на манівці поза шлях, який Бог тобі призначив. І на скільки ж то укритих небезпек наражає тебе така поведінка!
Будь послушним Церкві, виконуй її вказівки. Хто у своїй пастирській і суспільній діяльності дотримається своїх Настоятелів, той не наражається на небезпеку загинути, й не дозволить заманити себе фальшивою популярністю чи засліпити миттєвим успіхом.
Не цінуй матеріального добробуту свого стада більше від дбання про його душі. Виконуй перш :іа все обов'язки душпастиря. Все решта –другорядне. Ти –син Церкви, священик Христа, а відтак – син своєї Батьківщини. Сину Мій! Твоя душа священика дорожча Мені над усі інші душі. Не забувай подбати про своє власне освячення, стараючись спасти ближнього. Якщо занедбуватимеш це, проповідуючи Боже слово іншим, можеш себе самого занапастити. Не наражайся без потреби й відповідальної обережності на небезпеки. Чувай над своїм серцем і очима. Терпеливо очікуй плодів своїх апостольських трудів. Ти тільки сієш, а Я Сам уже даю ріст у відповідну пору. Не знеохочуйся у хвилинах невдач. Упокоряйся перед Всевишнім, і твоя покора матиме більше вартості в Моїх очах, ніж твої успіхи. Працюй, як добрий Христовий воїн. Хоробрий воїн не заглиблюється в дочасні речі. Він дивиться, як сподобатися тому, кому віддано служить. Зброя, яку тобі вручаю, – це молитва. З нею ти – непереможний. І якщо взиватимеш неустанно і з покірним довір'ям Мою Неньку, не відмовлю тобі жодної з тих душ, які тобі довірив.
Молися за тих, що вмирають. Молитва Моїх друзів спричинює, що у вирішальній для них хвилині Я спасаю всі ті душі, котрі не відштовхують Мого останнього поклику.
Молися за Моїх рідних дітей, які заплутались в брехні-єресі або перейшли на схизму.
Молися за душі, віддані Моїй службі, особливо за Моїх священиків, щоб на останньому Страшному Суді не стали Моїм соромом в очах Вселенної.


III. Знання священика

Уста священика берегтимуть знання, а народи навчаться із його уст зберігати закон, бо він – вістун-посланець Господа Сил. Сину Мій, не дозволь, щоб через труди своєї апостольської праці ти занедбував науку. Навчай вірних Таїнств, святої Віри, пояснюй їм їх гармонійну красу, але, навчаючи інших, чи й сам не повинен знати правд святої Віри? Бо яким же нещастям це було б, якби Мій народ мав загинути тому, що його пастир занедбував науку! Ти – добрий пастир, тобі довірено провести твоє стадо на врожайне пасовище та давати йому в свій час соковиту здорову й різнородну поживу. Як батько родини, так і ти повинен шукати в своєму скарбі знання старе й нове, пристосовувати до потреб і вимог твоїх вірних, але без порушення незмінної правди Євангелії. І як же ти спроможешся виконати цю повинність, якщо занедбуватимеш науку? То ж дивись, щоб самому поглиблювати знання, то й спасеш і свою, й довірені тобі душі. Діти мають особливіше право на те, щоб ти навчав їх. Ти повинен живити їх молоком найчистішої науки й пристосовуватися до рівня їх сприйняття. Бо вони – ягнята Мого стада, улюбленці Мого Божественного Серця. Вділяй же їм хліб Мого Божого слова, часто розділюй їм окрушини зі старанням і терпеливістю, з якою мати годує свою дитину. Ти – боржник учених і невігласів. Намагайся своїм впливом досягнути й привести до Мене упереджених, вороже наставлених. З кожним поводься гідно, кожного шануй, для кожного будь добрим, щоб у твоїй особі люди пізнали й полюбили Самого Вчителя, Якого ти заступаєш. По всі часи Я настановив учених священиків, щоб висвітлювати правди віри й досліджувати зародки помилок і брехні, незнання або й лукавість яких постійно сіють на ниві Моєї Церкви. Сину Мій, якщо послух зобов'язує тебе до тих величних наук, не жалій ні праці, ні втоми, ні прикрощів. Часто зусилля видасться тобі не раз може й марним, але будь з'єднаним зі Мною, а Я вже подбаю, щоб твої труди у свій час принесли благодатні плоди в душах. Все ж таки, вважай на небезпеку, що загрожує тобі з того боку. Поглиблення богословії ставить тебе у взаємини з раціоналістами. Вони тільки на те ходять по ниві Батька родини, щоб засівати кукіль. Якщо не будеш обережним, то ті науки отруять тебе тонкою їжею, й ти сам укінці, в методах, чи навіть і в засадах підеш їм на поступки, що їх осудила Моя Церква. Сину Мій, не думай, що ти своєю вченістю перевищуєш вартість чи заслуги своїх бідних священиків, твоїх братів, що своє життя ведуть у покірних пастирських зайняттях. Не посмій ніким з них маловажити, бо твої посягання зранили б Мене. Всяка мудрість походить від Бога й перебуває із Всевишнім уже від віків. Господь дає мудрість, кому тільки бажає. По правді кажу тобі: якщо хтось покірніший від тебе та глибше утверджений у любові, він більше значить у Моїй Церкві та корисніше впливає на спасіння душ. Я – слово Боже, джерело правди й знання. Людський розум і надприродна віра живляться Моєю вічною Мудрістю. Пекельний ворог, батько всякої брехні, намагається сіяти незгоду між відкриттями науки і засадами віри. Якщо твоє знання й послух тобі дозволяють, здирай лицемірну маску з недовірства, розвіюй наклепи, виказуй, що Я –Господь, Бог усякого знання, й що поза Мною й Моєю мудрістю все інше – тільки неправда, незнання й забобони.
Жодна наука, якою б вона не була благородною й величною, не сміє відвертати тебе від твого священичого ідеалу. Ти –Моя власність. І маєш завше жити у сердечному співжитті з твоїм Божественним Учителем. Це Я тобі дав для Моєї служби і талан, і замилування, щоб ти міг поглиблювати знання, і час, потрібний, аби ти міг при-святитися науці, й вигідні умови, щоб ти міг розвивати свої здібності. Це Я просвічую твій ум, підготовляю твої сили чуттів, зберігаю твою пам'ять, підтримую твої тілесні сили, щоб ти міг з користю присвятитися науці. Ніколи не заплутуй себе в пусті пошукування, некорисні тонкощі, ніколи не посмій тратити рівноваги із-за якогось свого відкриття, бо ти залежний в усьому від Мене. Без Мого світла ти не в силі нічого осягнути, нічого прояснити. Зберігай зв'язок із Моєю Небесною Ненькою, Престолом Премудрим. Взивай її покірно дитячою молитвою. Пригадуй собі, що всяка людина, прияві Вічної Мудрості, - це тільки мізерний земний хробак, який повзає в поросі. Якщо ти вдоволений із свого становища, дослужуся тобою в Моїх замірах щодо Моєї Церкви. І навпаки, коли ти в своїй пустоті підносився, то Я буду змушений зломати тебе й відкинути геть від Себе, наче непотрібне знаряддя.

Дата: Понеділок, 03.05.2010, 00:46 | Повідомлення # 9
ДЕНЬ ВОСЬМИЙ
СВЯЩЕНИК - ПОСЕРЕДНИК РАЗОМ ІЗ ХРИСТОМ

І. Свята Літургія
Зосередься, Мій ієрею, та зближся до Мене. Ангели виповняють Мою Святиню. Херувими й Серафими з тремтінням оточують Мій Вівтар. А ти, кволе створіння, ти виходиш на ступені Вівтаря, щоб допомогти Мені продовжувати Жертву на Голгофі. Я Жертва, Я й Жертвенник; Небесному Моєму Отцеві жертвую Своє життя. Я хотів послужитись тобою, щоб ти оновив Мене на Вівтарі. Подумай же собі, до якої глибини Я понизився й на яку височінь Я тебе підніс. Як людське тіло, з'єднане з душею, становить людину; як людина, збагачена ласкою, творить християнина, так і християнин, приодягнений у священичий характер, стає священиком, другим Мною. Коли ти виголошуєш слова освячення, – це вже не звичайний собі смертний проголошує їх. Це Я Сам, Архієрей, що живу в тобі, це Я виголошую їх з тобою й через твої уста. І чи не жахаєшся вже при думці, що разом із Всемогутнім твориш одне і те ж діяння, ти родиш Богочоловіка? І чи твоє серце не зворушене й не вдячне за те, що Господь має стільки довір'я та ніжної любові? Зі святими речами треба свято поводитись. Кожного ранку приготовляйся до того великого чину: відправи святих Таїнств. Мої Ангели цілу ніч заглиблені в поклоніння перед Моїм вівтарем та зі святою нетерпеливістю й глибокою пошаною очікують твого раннього приходу. Яке ж прикре їхнє розчарування, коли бачать тебе, як ти з тріскучим поспіхом входиш до храму, навіть не підозрюючи їхньої приявності, не звертаючи своєї уваги й погляду на Божественного В'язня, Якому вони творять почесну сторожу! Якби твоя душа була бодай досить чиста, щоб ти міг увійти у взаємини з Непорочним Агнцем! Сину Мій, уважай на те, щоб ніколи не посміти відправляти Службу Божу з обтяженою смертним гріхом совістю. Заприсягнись Мені, що ніколи при вівтарі не відважишся дати Мені поцілунку Юди. Ревність за Дім Мого Отця сточувала Мене. Я не міг би стерпіти в Моїй Святині неладу або непристойності. Божий Дім це плата Царя царів. Уважай дбайливо на чистоту вівтаря. Він же - престіл, на котрий сходить Божа Велич. Дбай про чистоту церковних посудин, що торкаються Непорочного Агнця; на пристойність церковної одежі, що має Мене приодівати в твоїй особі при нашій спільній відправі Святої Жертви. Сину Мій, якщо ти Мене справді любиш, то виповнятимеш гідно, з безмежною повагою, найменші приписи св. Літургії. Відправляй уважно, з'єднаний своїм духом і серцем зі Мною, Архієреєм. Зі мною вшановуй, люби й дякуй Небесному Отцеві, від Котрого походить усяке добродійство. Зі Мною благай у Найвищого Судді прощення твоїх провин і гріхів твого народу. Зі Мною й через Мене поручай сміливо Небесному Отцеві свої прохання. Все, чого тільки попросиш Мого Отця в Моє Ім'я, те все дістанеш. По Службі Божій не залишай Мене поспішно. Залишись зі Мною ще якийсь час у сердечному співжитті, щоб подякувати Мені й благати Моєї любові, щоб просити прощення за брак твоєї пошани під час виконання святого уряду. Відколи ти священик, ти став немовби тим змістом, спільним батьком усієї Церкви. Ти носиш її в своїй душі, щоденно жертвуєш її зі Мною Небесному Отцеві. Доля жодної людини не повинна бути тобі байдужа. Коли відправляєш Службу Божу, душі з чистилища простягають до тебе свої благальні руки, закликають тебе вилити на них кілька краплин Моєї дорогоцінної Крові. Вони благають тебе, щоб ти вислухав їхні палкі бажання, їхні жалі, їхні знесилені стогони, щоб ти представив їх Мені як осіб, дорогих твоєму серцю, та в той спосіб дозволив Мені їх охолодити, вивільнити їх з того місця терпіння.
Коли відправляєш Святу Літургію, ціле небо нахиляється над тобою з повагою і вдячністю, Ангели й Блаженні оточують тебе з пошаною та кваплять тебе, щоб ти жертвував Божого Агнця. Вони просять тебе з'єднати їхнє почитання з по-читанням Божественної Жертви-приносу, яку в руках своїх тримаєш. Моя Мати, Цариця всіх священиків, теж приявна щоденно на твоїй Святій Жертві. Вона щаслива, що може через тебе, її Сина, відновлювати той принос-Жертву, яку довершила в сльозах під хрестом.

II. Євхаристійний культ

Я особливіше встановив Пресвяту Тайну Євхаристії для Мого священика. Тією Тайною перебуваю з Моїм священиком, як зі своїм приятелем. Якщо маєш серце благородне і вдячне, то часто прийдеш Мене відвідати й порозмовляти зі Мною в сердечності. В тій Тайні перебуваю осамітнений, забутий. Тому бажаю знайти такі душі, я і; і б Мені товаришили. Ти ж сам Мене замкнув у Моїй в'язниці любові, то й не забувай про Мене, відвідуй Мене й потішай. А щоб залишались отак поміж людьми, Я мушу безмірно помножувати Свої чуда. Але це роблю радо, щоб подобатись тим, які Мене люблять. Це чиню незважаючи на байдужість і прохолоду християн, на ворожі настрої Моїх ворогів, на зраду Моїх вірних слуг. Яку це прикрість чиниш Мені, Мій сину, коли вранці, входячи до церкви, ти всюди заглядаєш, а зі Мною навіть не привітаєшся, не просиш у Мене прощення за власні гріхи й гріхи твоєї пастви.
Проходячи повз Мій Кивот, думай над тими злочинами, що їх на сатанинських зборищах учинили цієї ночі безбожники над Моїми св. Видами. Як же, після такої ночі, з лицем, покритим оплюванням і брудом, відчуваю потребу твого щирого співчуття до Мене, твоєї сердечної, приятельської потіхи! Я перебуваю у св. Кивоті, щоб добро творити всім Моїм дітям, а особливо тобі, Мій священику. Я подібний до тієї виноградини, що вгинається під рясними гронами й пригнітає. Чи твоє серце, Мій сину, не відчуває потреби допомогти собі у важких хвилинах, у днях понурих, коли все тобі наперекір ведеться, коли все тобі дошкуляє, все остогидло. Я охоче був би твоєю підпорою в таких прикрих для тебе хвилинах, коли б ти захотів Мене відвідати! Серце людських дітей прагне щирої й глибокої приязні. Прийди ж ' і вилий своє серце в Моє Серце. Чи не брати ми рідні, друзі? Ми потішимо себе в нашому горі й ' розчаруванні. Тобі потрібно такого широкого серця, що зрозуміло б твою нужду; серця такого ніжного, яке б співболіло б над твоїм лихом; такого могутнього, яке вилікувало б твої рани! Я перебуваю в Кивоті із послуху до Мого Отця. Він казав Мені залишатися в ньому аж по кінець віків, щоб Своїм приниженням надолужувати Йому за зневаги зухвалих смертників. Але майже нікого не знаходжу, хто б Мені допоміг виконати те завдання, задля якого перебуваю в Кивоті. І що Я вдію, коли замість вшанування, вдячності й хвали мушу від більшості людей передати Моєму Небесному Отцеві лише погорду й брутальні наруги?
Повірено Мені жертвувати прощення грішникам у Моєму Кивоті, а вони з цинічною погордою підштовхують те примирення зі Мною. Маю складати перед Богом людські мольби, і як же їх зберу, ті їхні прохання, коли Мої святині порожні, й Мої вівтарі пусткою світять? Мій Отець благає Мене, щоб Я стримував удари Його ображеної справедливості, щоб Я віддалював від Нього день неминучої кари. І люди своїми жахливими прокльонами, своїми нечуваними святотатствами визивають Його гнів та й озброюють Його руки громами помсти. Бодай ти, Мій священику, розумій Моє сумне становище в св. Кивоті. Єднайся з почитанням Ангелів, що оточують Мій вівтар, із почитанням Святих, упокорених перед Моїм Божим Маєстатом. Духом любові й молитви єднайся з Моєю Небесною Матір'ю. І коли відвідуєш Мене, завше жертвуй данину хвали й винагороди, щоб Я міг передати її Моєму Небесному Отцеві.
Мій бенкет уже готовий, тільки запрошені відмовились прийти, і Мій Дім стоїть пусткою. Іди ж, Мій священику, по дорогах, на роздоріжжя, запрошуй до Моєї трапези убогих, нещасних і хворих, щоб світлиця наповнилась. Запрошуй передовсім найменших, дітей із серцем невинним. Дозволь їм зблизитися до Мене в св. Причасті. Бо вони мають повне право до Мого Серця. Я прагну увійти до їх душ, ще невинних й простих. Хочу їх живити Небесним Хлібом, щоб не подались у дорозі, бо ж їм ще треба пройти далекий шлях. Не забороняй малим приходити до Мене, бо Царство Небесне їм належиться.

III. Страсті Христові

Як та мати зі зворушенням переповідає своїй дитині терпіння, які перенесла, щоб врятувати їй життя, так, сину Мій, і Я бажаю, щоб ти розважав болі Моїх Страстей. Чи ж Я для тебе не щось більше, ніж рідна твоя мати?
Кожного ранку, в часі св. Жертви, запрошую тебе й твоїх вірних до стіп Мого Хреста, щоб пригадати тобі жахливі болі, які перетерпіло Моє Божественне Серце, страшні тортури, катування й безмірні пониження, які перейняв Я не Себе, щоб вирвати тебе із вічної загибелі й відродити до нового життя. І як же прикро Мені бачити, що Мої святині стоять майже пусткою тоді, коли щоранку відновлюється зворушливе дійство трагедії на Голгофі. І ти, ієрею Мій, нераз і сам байдуже береш участь у тих подіях. Ти виконуєш обряди тієї події, але з яким поспіхом і без пошани. А те все болісним відгомоном відбилось колись у Моєму конаючому Серці на хресті. Огида, страх і сум проймали Моє Серце. Який же Я був тоді осамітнений, відчужений на землі, без правдивих приятелів, посеред зіпсутих людей, похітливих і невдячних! Як уже Я тоді прагнув за небом, за Батьківським Домом, за товариством чистих і святих Ангелів, за сердечними обіймами Мого Небесного Отця.
Але Я помітив Його розгніваний лик із-за гріхів, якими Я був покритий, і Він Мене відкинув під Себе. Послав Мене на землю та перевів на жахливу пустиню, без доріг і без води, й наказав зависнути на хресті, в погорді й упокоренні. Жах перейняв Моє Серце й кинув у смертельну тривогу. Я тремтів на вид жорстоких кнутів, що мали роздирати Моє Тіло, на вид довгого терня, що мало проколоти Мою голову, на вид цвяхів, що мали прошивати Мої руки й ноги. Я бачив з острахом, як переді Мною з'являлись ганебні й варварські кати, що з глумом мали знущатися наді Мною й плювати Мені в лице; бачив і лицемірних фарисеїв, що мали зневажати Мене по дорозі на Голгофу, аж до жахливого конання на хресті. Перестрах стиснув Моє Серце на вид Моєї Непорочної Матері, нараженої задля Мене на глум і жорстокі зневаги юрби. Невимовний сором покрив Мене на вид упокорень, що очікували Мене. Я бачив, як в Ірода зодягнули Мене наче безумного блазня, як здерли з Мене Мій одяг, як виставили ганебно на погляди глумливої та хтивої юрби, як висміяли Мене як фальшивого царя на подвір'ї в Пилата, як оцінили Мене за щось підліше від Варавви, як розп'яли Мене на ганебному дереві поміж двома розбійниками. А на хресті сатана у власній особі кинув Мені ту наругу: "Якщо Ти Син Божий, зійди з хреста! Він спасав інших, а Себе не може спасти?" Я потопав у морі гріхів, і злочини людей, немов бурхливі хвилі, покрили Мене з усіх боків. Занурений у Моєму соромі, Я не смів піднести очей на Мого Отця Пресвятого, не мав відваги благати в Нього увільнення від тієї ганьби. І Я був сумний, сумний аж до смерті, сумний із-за тієї безлічі злочинів та плюгавств, що їхній тягар Я носив на Собі, Я, Син Божий. А тими злочинами зневажали вони й гнівили Мого любого Отця. Моє Серце стиснулось від болю, коли Я доглянув, що Мої терпіння для багатьох людей будуть без користі, що Мої власні учні, Апостоли, покидають Мене, Петро вирікається Мене, а Юда зраджує Мене та закінчує самогубством. Я сумно вдивлявся Моїм поглядом у майбутнє, бачив кожного священика, що Має видати Мене сатані й відпродувати йому душі, відкуплені Моєю Кров'ю. Як же те все боліло Мене!
Я сумував і тому, що з хреста Я бачив довкола Себе тільки маленьку жменю душ, які співчували Мені. Чи це мала бути ціла та Моя Церква, плід стількох Моїх трудів, нагорода за стільки добродійств, вислід стількох Моїх чудес?! Тривогою наповнилось Моє Серце на вид Моєї бідної Матері під хрестом. Попередній день прощавання роздирав її Серце й Моє, а думка про її смуток не покидала Мене аж до Мого скону. Приявна при Моєму конанні, Вона ясно бачила, що Я терпів задля Неї і задля всіх інших людей разом. Вона бачила, що без заслуг і терпінь, від віків Пресвятою Трійцею передбачених, вона не стала 6 Непорочною. Вона знала, що без Моєї любові до Неї не мав би Я стільки терпіти. То й Себе Вона вважала за причину Моїх терпінь. Але й му сіла бажати, щоб Я терпів, і якраз те бажання катувало її материнське Серце. Моя синівська відданість спонукала Мене звернути на Мою Матір, що стояла під хрестом, той протяжний Мій болісний погляд. А той погляд, притьмарений уже тінню смерті, пронизував аж до нутра її душу так, що ніколи відтоді не могла призабути Його. Під час того, як душа Моя була ось так звідусіль гнічена, океан тілесних болів залив цілу Мою Істоту. Моє Тіло роздирали залізними гаками, голову мучили колючим терням, руки і ноги пробивали цвяхами; тяжкий хрест пригнітав Мої плечі, Мої коліна кривавились від повторних упадків; кати роздвоювали Мої кості, розтягали Мої м'язи. Мій язик висушували жорстокою спрагою. Мене мучили кати, але справедливість Мого Отця керувала їхніми ударами. Моє людське Тіло було немов та таїнственна арфа, вразлива й чуйна на терпіння. Божа Всемогутність зводила настроїти той Мій інструмент так ніжно, що міг дрижати на найслабший дотик терпіння. Сам Господь Всевишній, завдаючи насилля Своєму батьківському Серцю, Собі залишив право порушувати струни тієї арфи та без милосердя добувати з них усі акорди болю. І під тягарем того Його невмолимого, але й справедливого дотику, всі нерви Мого Тіла тремтіли стогоном, а те тремтіння, немов ті болючі хвилі, переливалось то в один, то в інший бік по цілій Моїй істоті, продовжуючись і відбиваючись у безмежності.
З душею, зануреною в смертну тривогу, з тілом, скатованим терпінням, зневажений Моїми ворогами, полишений своїми, конаючи з сорому й болів, Я підніс ще Свої очі до Мого Отця та просив, аби змилосердився над Своїм Сином і показав Своє батьківське Лице Моїй людській пригніченій природі. Але страшна була відповідь справедливого Судді: Бог Святий, бачучи Мене вкритого жахливою проказою гріха, відвернувся від Мене, і Я відчув, що Мій власний Отець Мене залишив; та й прийняв ту найстрашнішу тортуру, аби лише Мої брати не були відкинені від Нього, і, схиляючи голову, Я сконав із чистого болю.

Дата: Понеділок, 03.05.2010, 00:47 | Повідомлення # 10
ДЕНЬ ДЕВ'ЯТИЙ
СВЯЩЕНИК - ПОСЕРЕДНИК ІЗ ХРИСТОМ

І. Священик-проповідник
Як Мій Отець послав Мене, так і Я посилаю Моїх священиків, щоб проповідували Євангеліє всім народам, навчаючи їх зберігати все, що Я наказав. То ж проповідуй Моє слово: в пору догідну й негідну; переконуй, благай, нагадуй з терпеливістю й наукою. Нехай твій голос лунає неустанно, мов той звук сурми. Не занедбуй пригадувати Моєму народові його злочини й проступки. Я тебе настановив проповідником, вклав Моє слово в твої уста, доручив тобі викорінювати й садити, руйнувати й будувати. Якщо щадитимеш докорів безбожному, будеш покараний смертю; якщо не будеш дбати, щоб погрозами видобувати його із гріха, то безбожний помре в своїй неправедності, а Я зажадаю від тебе його крові. Я віддав життя, щоб залишити Моєму стадові правдивих пастирів. На жаль, за ними втиснулись до вівчарні й вовки-грабіжники. Горе тим пастирям нікчемним! Себе самих вони випасають, замість юго, щоб овечок своїх годувати. Пожирають доробок Мого стада, вкривають його вовною, занедбують вести його на врожайні пасовиська. Горе тим пастирям негідним! Замість того, щоб слабосилих підтримувати, хворих лікувати, заблуканих відшукувати, вони дають їм лише строгі и невмолимі накази. Тому Моє стадо розпорошилося і стало здобиччю хижих звірів.
Сину Мій, твоє нещастя, якщо ці Мої погрози звернені до тебе. Чи ти вірний у проповідуванні Моєї науки тим, що їх Я тобі довірив? Вони ж мають повне право почути із твоїх уст слова вічного життя. Незнання правд віри, релігійна байдужість і безбожність вкривають величезну частину ниви Моєї Церкви. Це твій обов'язок: винищувати кукіль й на його місце засівати добре, благородне зерно. Не нарікай, коли невдачею вінчаються твої зусилля. Чи ти достатньо виполов ниву, чи виполов кукіль, чи поорав глибокими скибами ріллю?
Чи дбаєш з особливішою турботою про молоді парості, про дітей? Вони ж творять любий квітник у Моєму городі. Чи пояснюєш їм доступно, терпеливо й витривало правди катехизму? А може занедбуєш тих, що потреби, незнання або й забуття не приходять до церкви й ростуть немов ті дички по полі? Якщо ти по-батьківськи не дбаєш про них, то втрачу назавше ті безсмертні душі.
Проповідуй Моє слово при кожній нагоді, не чекай, що прийдуть тебе послухати із проповідниці. Шукай спізнених овечок. Подбай, щоб їх приєднати собі батьківською пересторогою, добрим словом, лагідною поведінкою, навіть невинною хитрістю. Не старайся ні трудів, ні зневаги, коли йдеться про спасіння бодай однієї Моєї дитини. Чи немає в твоїй парохії якоїсь паршивої вівці, явного грішника, якогось жебрака, що його всі відштовхують, чи нема завзятого безбожника? Які ж ті душі запущені! Ти повинен залишити дев'яносто дев'ять праведних і шукати тієї бідної покинутої вівці.
Я поставив тебе наглядачем Мого дому. Тобі доручив у відповідний час роздавати мірку збіжжя, призначену всім тим, що мешкають у Моєму домі. Горе священикові, коли Господар застав би його, як він знущається над йому довіреними душами, як він братається з грішниками, як він яму копає власному своєму стадові! Моя наука – не Моя, але Мого Отця, що Мене послав. Уважай, щоб не занечистити її домішкою надто людської мудрості, пустого знання, літературних намагань. Бо не годиться псувати благородного Євангельського вина водою твого власного розуму. Правдивий пастир дбає, щоб у своєму скарбі черпати старе й нове. Він пристосовує старі правди до сучасних вимог своїх слухачів, покірно послуговується книжками, написаними для його вжитку, не щадить ні свого труду, ні часу, аби як слід приготувати своєму народові відповідну духовну поживу.
Мій сину, не проповідуй себе самого. Нехай твої вірні, слухаючи тебе, забудуть про те, щоб вихваляти твій талант, нехай радше думають, якби то поправити своє поводження. Сам по собі ти лише дзвінка мідь, гучний кимвал. Це Я даю душам ласку розуміння твоїх слів, Я поштовхую їх до навернення. Не смій творити із проповідниці трибуни, щоб відстоювати своє власне ім'я або безмірно картати своїх вірних. Це ж було б опоганенням Моєї святині, пониженням святого твого сану. Священик – це Мій речник, вістун, Він має проголошувати мою доброту й безмежне милосердя Моєї Небесної Неньки, Прибіжища грішників. Він повинен додавати надії Моїм бідним дітям, а не пригнічувати їх безконечними жалями й гіркими докорами. Він повинен вміти, при нагоді, рішуче, але й лагідно напімнути, не псуючи того ліку отрутою своєї власної нагальності.
Сину Мій, ніколи не переставай сіяти зерна доброго слова. Вкидай усюди, при кожній нагоді, чи то прилюдно, чи в твоїх приватних розмовах, маленьке зеренце Моєї правди. Не журися за успіх твоїх трудів. Я подбаю, щоб як слід у розположених душах росло те насіння, що ти вкинеш на ниву. Простенька заувага, дрібне слово, що ти його кинеш неначе випадково, принесе свій плід, бо ти сам лише покірний сівач. Це Я, твій Ісус, Всемогутній, даю усьому зріст і розвиток.

II. Священик-сповідник
Я дав тобі ключі Небесного Царства. Тільки ті увійдуть до нього, кому ти ними відчиниш. Я довірив тобі владу давати душам вічне життя, помножувати Кивоти, де перебуває Пресвята Трійця. Ти маєш силу відпускати людям їхні гріхи, прощати їм найбільші злочини, і то не тільки раз, ллє завжди, тільки б вони жалували й визнавали гної провини. Я тебе так полюбив, як же ти маєш цінити той величний твій сан і вірно його викопувати! Колись Ангел Господній сходив у деяких порах року та порушував воду в овечій купелі. З якою то нетерпеливістю очікували хворі приходу того Ангела! Але ти, ти – Ангел Нового Завіту. Ти можеш щохвилини духовно занурювати хворих у таїнственну купіль Мого Божественного Серця іі привертати їм одразу здоров'я. Не дозволь, щоб на твої спасенні відвідини надто довго чекали ті духовно хворі сліпці й паралітики та всі ті, що позначені якоюсь неміччю. Ти – лікар милосердний. Будь же поблажливим до каянників, особливо до тих, що приходять до тебе неприготовані, нерішучі. Це бідні хворі, які зі сорому тримаються здалека від Мене. Йди сам їм назустріч, оглянь лагідно їхні рани, приготуй їх, щоб щиро визнали провини й прийняли ліки. Німий демон намагається замкнути уста тим, що приходять вишити свої гріхи. Треба буде проганяти того злого духа, приймаючи всіх грішників по-батьківськи. Лагідна й гідна постава священика приєднує всіх Моїм привітом: "Прийдіть до Мене всі втомлені обтяжені, а Я облегшу вас!"
Сину Мій, ти - пастир душ, але не плекай ілюзій! Багато душ пропадає тому, що зі сорому притаїли гріхи у св. Тайні Покути. Поміж своїми власними вірними, що видаються тобі простодушними, як діти, та чистими, як Ангели, багато приховують перед тобою великі гріхи. Бо вони бояться втратити в твоїх очах повагу, а ласки Моєї втратити не бояться. Якщо ти дбаєш про спасіння своїх овечок, покличеш собі часто на допомогу інших священиків, стримаєшся нераз і сам від слухання сповідей своїх вірних, особливо молоді, подбаєш в означений час і про св. Місію, що буде для твоєї пастви цінним добродійством. Горе тому народові, що його пастир з недбалості, захланності або й заздрощів відмовляє своїм вірним тієї благодаті над благодатями. Я виявляв милосердне співчуття до нещасних прокажених, що прибігали до Моєї доброти. А як ти поводишся із духовими прокаженими, що горнуться до твоєї сповідальниці? Ти, може, жорстко поступаєш з ними, підносиш голос, щоб їх завстидати перед іншими? Тоді ти не другий Христос! І для нещасних грішників, що поклали в тобі свою надію, вкінці й той останній проблиск проминув, і не повернуть вони більше, і Я втрачу ті душі, що їх твоє ласкаве прийняття, прихильне слово могли б спасти. Яким же ти повинен бути терпеливим та співчутливим! Чи Я не відпустив тобі всього твого боргу? І як же ти смієш виявитися твердосердним та вимогливим до інших? Будь добрим і милосердним. Бо й до тебе пристосують колись ту саму міру, якої ти вживав до інших. Коли б не Моя терпеливість, то пустотлива Самаритянка була б загинула. І скільки пустих та грішних душ Я посилаю тобі, Мій сину, до криниці правдивої води, до сповідальниці, де ти повинен очікувати грішників! Яка благодать, коли вони знаходять там Божу людину, що по-батьківськи вміє їх приєднати, людину второпну, обережну, щоб самому собі не нашкодити, метку, щоб відгадувати і відкривати прикрі тайни їхнього життя.
Чи дбаєш особливо запопадливо про хворих? Ти повинен їх відвідувати, потішати, кріпити, приготовляти доброю сповіддю до важливої вирішальної хвилини - переходу до вічності. Заступай Мене, Мій сину, в отій милосердній повинності й потішай Моїх дітей на цій долині вигнання и годині смерті. Я змилосердився над бідною вдовою з Наїма, коли її одинака несли до гробу. Я співчував з Мартою й Марією та плакав при гробі Лазаря, бо й люблю Я людей та відчуваю аж до глибини серця їхній смуток, їхнє нещастя. Не зволікай ніколи, коли покличуть тебе до хворого. Який же це сум і розчарування: на тебе чекали нетерпеливо, а ти зволікав. А яке б це було велике нещастя, коли б із-за твоєї недбалості хтось із і моїх вірних помер без сповіді. Як же ти переніс би на собі болючий докір: "Якщо б Ви були тут скоріше, отче, то наш дорогий небіжчик не покинув би цього світу без Найсвятіших Тайн".
А яка ж то потіха в домі хворого, коли священик приходить до нього не гаючись. Яка це мила несподіванка для хворого, коли бачить, як добрий пастир сідає при його ложі, нахиляється дбайливо над ним, випитує про його здоров'я й додає йому відваги доброзичливими словами. І як скоро несеться вістка по цілій парохії про таку ласкаву й милосердну поведінку пастиря, і як вельми тішаться всі, що мають такого приступного й такого поблажливого духовного батька.
Добрий священик ніколи не думає, що його завдання скінчене, коли уділить останніх Святих Тайн хворому. Хворого треба кріпити й потішати. Треба буде й не раз ще дати йому розрішення й св. Напуття. І Моє Серце теж відчуває потребу ще тіснішої з луки із тим хворим, чим ближчий він до смерті, щоб його очищати й кріпити перед жахливою годиною переходу до вічності. Всякий труд, що ти його візьмеш на себе, відвідуючи хворих, освячуючи вмираючих, потішаючи засмучені родини, буду вважати так, начеб ти Мені те все зробив, для Моєї бідної Матері, конаючої із болю під Моїм хрестом.

III. Священик – добрий пастир
Я – добрий Пастир; добрий пастир життя своє віддає за своє стадо; а наймит, що не є пастирем і котрому вівці не належать, лише вовка завважить, уже покидає своє стадо й утікає, а, вовк пориває їх і розганяє стадо. Отже, Я – добрий Пастир і знаю всіх Моїх овець, й вівці Мене знають. І яка ж це честь для тебе, Мій ієрею, що, тебе вибрали на те, аби був зі Мною добрим пастирем. І яке внутрішнє щастя ти повинен відчувати, коли твої вірні оточать тебе пошаною й синівським прив'язанням, коли діти, вбогі й засмучені, горнуться до тебе. Чи знаєш на ймення, нсіх твоїх овечок? Чи шукаєш їх по найбільш укритих місцях? Я зійшов з неба саме на те, щоб вишукувати й спасати тих, які блукають. І ти теж не підмовляйся ні від трудів, ні від утоми, ні від інших прикрощів. Добрий пастир пильно дбає^ про своє стадо. Якщо одна овечка заблукала, залишає дев'яносто дев'ять і шукає за заблуканою, а коли її віднайде, вкладає на свої рамена й відносить до загорожі. Чи розбуджується в тобі вогник посвяти, ревності й якоїсь святої заздрості на згадку, що хтось із твоїх вірних заблукав би на манівцях смерті, або коли небезпека загрожує твоєму стадові? А може ти глядиш байдужим) оком на спустошення, яке чинить посеред твого стада якесь надужиття, згіршення або й хибна наука? Добрий пастир ступає на чолі свого стада. Бо він постачає своїм овечкам достатню й різноманітну поживу. Навчає їх із проповідниці, в сповідальниці, на катехизації й у приватних розмовах. Він пристосовує своє навчання й свої розмови до віку, до сприйняття кожного. Добрий пастир приступний для всіх своїх вірних, він має для кожного слово потіхи, слово щирої заохоти та, якщо треба, й слово батьківського напімнення. Всюди проходить, творячи добро, допомагаючи, по змозі, бідним і хворим. Овечки слухають його голосу, йдуть за ним усюди, слухають радо його навчання й покірно приймають його напімнення-вказівки. Але вони не знають голосу чужої їм людини й утікають перед її приходом. Чи немає й у твоїй загороді овечок впертих, що не хочуть слухати твого голосу? Можливо вони вже не чують із твоїх уст мови правдивого пастиря, лагідного його голосу, може не бачать вже в тобі святого життя, прихильності до себе? А може ти відлякуєш їх невідповідними погрозами, нетерпеливими або й гнівливими своїми відмаганнями, невиправданими вимогами?
Тільки той пастир правдивий, який входить через браму, що веде до Моєї загороди. Хто ж вдирається іншим шляхом, той - злодій, розбійник. Сину Мій, Я взяв тебе за руку в день рукоположення. Я вчинив із тебе Мого священика. Моєму Заступникові на землі Я доручив відкрити тобі ворота до Моєї загороди. Ти увійшов до неї з праведним наміром: пасти Моє стадо й спасти таким чином усіх Моїх овечок. І чи не забув ти про це твоє зобов'язання? Чи не перебрав ти непомітно через свою скупість, гординю або й згубні приклади твого життя деяких рис неправдивого пастиря? Добрий пастир життя своє піддає за овець. Він готовий за Моїм прикладом навіть годувати їх кров'ю своєї особи, посвятити їм цілу свою істоту. Він віддає їм усі хвилини свого життя, свій відпочинок, час, вільні хвилини, свої вигоди, матеріальні користі, здоров'я, ба, навіть, своє життя.
Та й скільки ж то таких геройських священиків Я маю по всіх частинах світу! Вони творять справжню твердиню віри, завжди на окопах, напоготові, наражені на ворожий вогонь. Вони – сором для пекла, мета завзятої напасті безбожників.
І не дивуйся, Мій сину, що твої й Мої вороги намагаються заплямити ім'я Христового Ієрея й кинути навіть підозріння на невинність його житій. Не лякайся ні обчорнювань, що їх вони кидають на тебе, ні сповидного згіршення, що його видумують, навіть і тих переслідувань, що їх готують тобі. Не бійся тих усіх, що тільки тіло можуть убити, а душі твоїй не в силі зашкодити. Але чувай та молися. Година князя темряви -недалека. Скажені голодні вовки цілими зграями вже вештаються довкола Моєї загороди.
Поручай себе й своє стадо Цариці священиків. Бо Вона – пострах для сатани, Вона - могутня іі непереможна, як та лава, що готова до бою.

Бібліотека » Церква » Реколекції, розважання » ХРИСТОВЕ ПОСЛАННЯ ДО СВОГО СВЯЩЕНИКА (отець ЙОСИФ СХРЕЙВЕРС, ЧНІ)
Сторінка 2 з 3«123»
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика