Головна сторінка сайту
Сторінка 1 з 3123»
Архів - тільки для читання
Бібліотека » Церква » Реколекції, розважання » ХРИСТОВЕ ПОСЛАННЯ ДО СВОГО СВЯЩЕНИКА (отець ЙОСИФ СХРЕЙВЕРС, ЧНІ)
ХРИСТОВЕ ПОСЛАННЯ ДО СВОГО СВЯЩЕНИКА
Дата: Понеділок, 03.05.2010, 00:35 | Повідомлення # 1
Це "Христове послання до свого священика"
присвячую Гвідо де Фонгаллянові, який помер у 1925 р.,
маючи 12 років. Той хлопчина мріяв стати священиком,
але Христос йому заповів: "Ти будеш Моїм Ангелом".
Нехай же Божественний Учитель дозволяє йому виконати
це завдання свого Ангела-Вістуна, щоб він голосив оці
Xpиcтoвi слова всім священикам цілого cвiтy, а також
священикам-провідникам українського народу.



НАПЕРЕДОДНІ ВВЕЧЕРІ

Сину Мій, прийди до Мене! Запрошую тебе як другого Мойсея, щоб ти вийшов на святу гору. Бажаю порозмовляти з тобою на самоті. Адже ж ти – провідник Мого народу!
Не страхайся Мого Божого Маєстату. Я – твій Христос, твій Відкупитель. Не втікай від Мене, як колись Адам у земному paї, не зважай на свою, можливо, й наготу духову. Я не прийшов, щоб тебе відштовхнути своїми докорами, але щоб притягнути тебе до Moєї сердечности та приодягти красою Moєї ласки.
Не уникай Moєї розмови. Бо до кого підеш? Чи ж не в Мене слова вічного життя? Й куди втечеш від Мене? Та ж тебе пронизує Моє Божество та носить тебе Моя всемогутня рука. В Meні – твоє буття, pyx i життя. А розмова зi Мною не має в co6i нічого прикрого, гіркого. Я ж – радость ангелів, розкіш братів Moїx. To ж Я створив людське серце, а також i твоє, щоб наповняти йoгo Моєю благодаттю та Моїм щастям. Без Мене залишишся грішним та нещасним.
I не дивуйся, що Моя безконечна Велич схиляється аж до твоєї мaрнocтi та запрошує тебе до сердечної розмови. Я ж – Брат твій, Я став подібним до тебе. I чи не вчинив Я тебе Моїм священиком, другою особою Моєю? I чи не вибрав Я тебе з-поміж тисячі інших, щоб наділити тебе Моєю силою та довірити Toбi тут, на землі, діло Moєї любові?
Вважай на Мою присутність. Я перебуваю в твоїй душі. Якщо ти відкинеш від свого серця всяку іншу журбу, почуєш Мій голос. Слухай уважно: буду говорити до Тебе. Бо скільки речей маю тобі переповісти, стільки справ довірити. Вже стільки разів, коли ти Мене тримав у своїх руках при вівтарі, Я хотів почати розмову з тобою, сину Мій, та поділитися з тобою Моєю любов'ю до тебе. Але ти був тоді зайнятий чимсь іншим, ти був розсіяний. Май довір'я, сину Мій. Я прийшов, щоб тебе просвітити, щоб Моєю присутністю, Моїм дотиком вигоїти рани твоєї душі, рани навіть найбільш глибокі. Я знаю всі твої рани, навіть ті, які бажав би ти заховати.
Не перешкоджай Мені чинити добро. Не відштовхуйся від Мене своїм недовір'ям. Якщо вже Мій священик нехтує Мною, той священик, якого щоденно допускаю до Моєї трапези, то хто ж тоді буде Мені товаришем у Моїй самоті Кивота, . допоможе Мені прославляти Мого Отця Небесного?
Під час цих реколекцій не вишукуй усіляких думок та високих гадок. Твій розум – темрява. Я – сяйво світу. Якщо будеш покірний, Я явлюся тобі.
Не шукай у реколекціях насолоди, потіхи. Моє царство в тобі – це ж чуття; любов, яку бажаю розвинути в тобі,– це щось надприродне. Та любов перетворить твою душу без твого відома, вчинить її охочою творити Мою волю. Молись, доручай себе Матері Моїй, Матері Неустанної Помочі – Цариці священиків. Вона вчинить тебе податливим на Мій голос.

Дата: Понеділок, 03.05.2010, 00:36 | Повідомлення # 2
ДЕНЬ ПЕРШИЙ
СВЯЩЕНИК - ДРУГИЙ ХРИСТОС

І. Одвічне покликання священика
Мій сину! Ти не випадково покликаний до буття-існування та приодітий Тайною Священства.
Коли Мій Отець призначав Мене Своїм Ієреєм, тоді й тебе призначив Моїм слугою. Вже від піків незмінною Божою постановою маєш визначене місце близько Мене, твоє ім'я виписане на Моїй правиці. Вже від віків ти призначений до участі в Моїй священичій гідності. Мій Небесний Отець вже від віків постановив, що матиму Матір, яка дасть Мені людську природу, та подасть принос для Моєї хресної Жертви.
І силою тієї ж Своєї постанови, Мій Отець хотів, щоб і Я мав священиків. Вони мають дати Мені таїнственне буття, дати Мені змогу ще й тепер жертвувати Себе Моєму Отцеві на вівтарі.
Скількома вузлами ти з'єднаний зі Мною й Моєю Матір'ю! І це вже від вічності. І без твоєї полі, без твоєї заслуги.
Не ти вибрав Мене. Це Я вибрав та вчинив ггбе священиком, щоб ти ішов та приносив рясні плоди. Ніхто не в силі прийти до Мене, коли Мій Отець не покличе йото. Ніхто не бере на себе уряду священика, коли не покликаний Самим Богом, як наприклад, Арон.
Я волів тебе понад тисячу інших, незважаючи на твою марність, твої гріхи, твою нікчемну невдяку.
Вже напередодні Моєї смерті, коли Я встановив Тайну Священства, Я особливо згадував тебе. І думка, що ти будеш колись Моїм священиком, Моїм другом, Моїм співпрацівником, додала Мені терпіння. Коли ж, після останньої Моєї Вечері, Я молився за Моїх учнів і за тих, що на їхній голос повірять у Мене, то Моє око з уподобою спочило на тобі, і за тебе Я молився тоді й для тебе Я випросив уже заздалегідь ласку, потрібну до виконання твоїх величних урядів. А вмираючи на хресті, Я побачив коло Моїх стіп Мого вірного учня. В ньому Я пізнав тебе, і разом з Моїм учнем Я довірив тебе Моїй Ненці, щоб доглядала тебе, аби журилась твоїм священством.
Коли ж, після Мого Воскресіння, Я посилав Моїх Апостолів проповідувати Євангелію, Я вже й тобі заздалегідь визначив місце, яке ти займеш колись у Моїй Церкві, і приготував тобі душі, доручені тепер твоїй дбайливості.
Мій сину! Я полюбив тебе вже тоді, коли ти ще не міг знати про Мене. І нетерпеливо очікував тієї хвилини, коли появишся на землі, щоб ти міг зайняти місце при Мені. І з яким великим старанням Я вибрав тобі у власному Моєму Серці освячуючу благодать, що мала пов'язати Мою душу з твоєю та приготувати повну злуку зі Мною у Тайні Священства. Вже з дитячих літ, коли ти ще нічим не відрізнявся від своїх ровесників, уже тоді Мої Ангели доглядали тебе. Вони з повагою й пошаною піклувалися про тебе, бо знали, що ти – Мій обранець. Вони слідкували за тим, щоб усувати від тебе небезпеки для твоєї душі і тіла. Поступово приготовляли тебе тайним натхненням, щоб у тобі зродилось бажання стати священиком. Вони заступались за тебе по твоїх гріхах, щоб Я не пожалував, що тебе вибрав Собі на службу. У день твого рукоположення Я віддалив тебе від інших сотворінь та прихилив до Свого Серця. Я послав тобі Мого Духа Святого, а Він пройняв твого душу й викарбував на ній Свою божественну печать – знак Мого власного Священства.
Перед небом і землею Я дав тобі участь у Своїй могутності, доручив тобі повну владу наді Мною й над паствою, відкупленою Моєю Кров'ю.
І той знак, викарбуваний на тобі, залишається нестертим. Адже Господь заприсягнув і ніколи ІІЖЄ не відкличе Свого слова: "Ти – священик навіки, по чину Мелхиседека". То й, Сину, ти вже Мій. Ти – Моя Жертва, ти – знаряддя Мого милосердя для грішної людини, ти – Мій священик, ти – другий Я.
Не розвівай Моєї надії, яку Я поклав на тебе. Не розтрачуй скарбів, нагромаджених у твоїй душі, не надуживай тією всемогутністю, що нею Я тебе оздобив. Уже відтепер ти повинен повторювати зі Мною при кожній обставині: "Справами Отця Мого маю зайнятись".

II. Священик – посередник разом із Христом

Я – Альфа й Омега, початок і кінець усього. Я був учора, Я є сьогодні й буду навіки.
Я – первороджений від усього створіння, Я – зміст усіх Божих діл. Я – все в усіх речах.
Я – Агнець Божий. Поміж людьми, по всіх місцях, у всі часи приноситься Моєму Отцеві єдина Жертва, Жертва Його Воплоченого Сина! І дав Я тобі завдання допомагати Мені в Моєму уряді Архієрея людського роду. Тому дав Я тобі владу Самого Сотворителя. Ти родиш Мене на вівтарі, даєш Мені таїнственне буття, даєш Мені те буття щоденно силою простого слова, промовленого в Моєму Йменні; ти покриваєш Мою людськість і Моє Божество видами частиці хліба й краплини вина.
Я дав тобі право навчати, проповідувати правду; тобі передав ключ Божого Знання; тобі відкрив книгу, запечатану сімома печатями, книгу, що її лише Агнець може розпечатати; тобі довірив усі Мої тайни, щоб ти їх переповів Моєму народові. Тобі Я застеріг привілей родити Мене і в душах, давати їм участь у Моїй власній Божій природі, творити з них святині Духа Святого, дітей Мого Отця Небесного, спадкоємців Мого Небесного Царства.
Тобі Я уділив силу воскрешати душі, умертвлені гріхом, та відзискувати їм право на життя нічне. І це стільки разів, скільки сам захочеш.
Чи розумієш тепер, до яких вершин Я тебе підніс та як дуже тебе потребую. Я – Бог твій! Той поможи Мені. Будь Моїм священиком, будь посередником зі Мною й через Мене поміж Богом і людьми. Переживаю за людей, яких обрав Собі за братів. Бачу їх на шляху, покритих ранами гріха, й нікого немає, хто б намастив їм ті рани цілющою оливою й вином.
Тебе Я зробив милосердним самарянином, щоб вилікував усі недуги та вгамовував усі їхні болі. Не відмовляйся, сину, від того милосердного свого обов'язку. Душі, відкуплені Моєю кров'ю, розбіглися, як ті вівці без пастиря, наражаючись па всіляку неправду й безправ'я. Я вручив тобі Мій Божий жезл. Ступай перед ними, бережи їх під фальшивої науки, опирайся мужньо згіршенням та відганяй від Моєї пастви хижих вовків. Яка це шкода була б для Мене, яке нещастя для тебе, якщо бодай одна з Моїх овечок пропала б через твою недбалість!
Я сильно бажав би, але не можу залишатись видимо присутнім на цій землі, щоб потішати засмучених, навчати невігласів, спомагати нещасних та лікувати безліч тих, які пригнічують Моїх дітей. Але Я тебе сотворив, Мій ієрею, тебе, другого Мене. І ти маєш бути зі Мною добрим пастирем, вірним приятилем, батьком для блудного сина, милосердним лікарем. Помагай же Мені всіма своїми силами, заступайся за Мене серед грішників і нещасних. Дозволь Мені відкрити Моїм дітям, через твоє посередництво, скарби ніжності й милосердя Мого Серця. Перед Моїм відходом із цього світу Я встановив Пресвяту Євхаристію, бо шкода було Мені розлучатися із Моїми дітьми та залишати їх сиротами. І Я тобі доручив, щоб ти зносив Мене щодня з небес на вівтар та гостив у Кивоті. Лишенько! Який же Я покинутий, призабутий у тій Моїй в'язниці любові! Хоч ти відчуй ту Мою прикрість, що робить Мені те байдуже опущення. І чому ж не приводиш до Моїх стіп тих, що Я їх так полюбив, та що Мене стільки потребують? Не бійся, якщо відтепер почнеш бути зі Мною посередником, тоді Я забуду про твою колишню недбалість і виправлю шкоду й лихо, що заподіяла твоя байдужість. Полюби Мене та благай у Моєї Матері ласки, аби в майбутньому стати Моїм справжнім священиком.

III. Священик – приношення-жертва з Христом

Я – Священик і Приношення, Жрець і Жертва. У Старому Завіті приношення – жертви мали тільки вартість з огляду на Мою майбутню Жертву на хресті. В Новому Завіті Я став Жертвою, яка приноситься від одного кінця світу до другого, по всіх вівтарях землі. І залишуся Я в св. Євхаристії як Жертва аж до завершення віків, понижений в очах Мого Отця, в ніщо обернений перед Його безконечною величчю. Я справді живу в цілій Церкві, але Мене переслідують Мої вороги, Мною погорджує більшість людей, і часто зраджують Мене Мої власні діти. Сину Мій, ти покликаний вічною постановою на священика, і і і їло ж постановою призначений на жертву зі Мною. Моя Мати, даючи Мені людську природу, дала Мені змогу стати священиком та принести Себе в жертву Моєму Отцеві.
Але коли Вона погодилась на цю Мою Жертву, Серце її прошив меч болю. Ось так і ти даєш Мені таїнственне буття й приносиш у жертву на вівтарі, як і Вона жертвувала Мене на Голгофі. І якщо ти – другий Я, ти не можеш Мене жертвувати, щоб не жертвувати цілопально й себе самого. При вівтарі ти споживаєш Моє Тіло й Мою Кров. Але ти не в силі єднатись із жертвенним Агнцем, якщо сам не перемінишся в жертву. Не відмовляйся від тієї незрівнянної честі стати жертвою разом зі Мною. Не жахайся, що братимеш участь у Моєму жертовному стані. Пшеничне зерно не спроможне кільчитись і принести плід, якщо не вкинули його в землю на розклад-загибель. Син Чоловічий не міг би увійти до Своєї слави, доки не перетерпів смерть на хресному дереві. Немає тепер відкуплення, спасіння без пролиття крові.
І ти повинен працювати над спасінням душ. То й маєш зі Мною вмерти та бути похороненим, щоб і разом зі Мною воскреснути та засісти у славі по Моїй правиці. Світ буде тішитись, а ти сумуватимеш, але будь терпеливий; терпіння й смуток проминуть, а твоя радість не матиме кінця. Блаженний, хто зрозумів таїнство Христа. Блаженний, хто не згіршується на вид Мого пониження. Блаженний, хто не дивується допустам, що Я їх посилаю найкращим Моїм слугам. Щасливий священик, що радо бере особливішу участь у Моїх терпіннях, а доповнити має їх у своєму тілі. Блаженний, хто вірно залишається зі Мною аж до Голгофи, хто мужньо наражається на наруги й переслідування, аби бути Мені вірним. Сину Мій, твоя терпеливість більше Мені до вподоби, ніж твоя завзятість. Своїм терпінням приносиш кращий плід, аніж своєю діяльністю. Твої невдачі приводять Мені більше душ, ніж твої успіхи. Будь же зі Мною жертвою. Коли так тримаєш Мене в своїх руках на вівтарі, коли підносиш святого Агнця, передавай і себе разом зі Мною нашому спільному Небесному Отцеві, жертвуй себе всім Його замірам теперішнім і майбутнім, над тобою й над паствою твоєю, на життя теперішнє й на вічність.
Чи хочеш бути Моїм учнем? Вибирай та йди за Мною. Світ зненавидить тебе, буде тебе переслідувати, погордить тобою: бо ти – Мій священик, твої ризи проповідують йому покуту, твоя чеснота докоряє за безправ'я. На цьому світі Я зазнав тільки ворожнечі від більшості людей, зазнав байдужості й чорної невдяки. І ти не будеш тішитися на землі ні спокоєм, ні вдячністю людей; не годиться, щоб з учнем краще поводитися, ніж з Учителем. Я терпів на землі з причини самоти Мого Серця, через опущення Моїми учнями, навіть Моїми найкращими приятелями. І ти братимеш участь у тому хресті-терпінні. А тоді пригадай собі, що Я завжди з тобою. Моя Мати йшла вірно за Мною аж на Голгофу. Вона й тебе ніколи не опустить. Не раз душевні терпіння, дошкульні сумніви знеохочуватимуть тебе на вид твоїх важких обов'язків і твоєї немочі. Єднай тоді ті твої терпіння із Моїм смутком на Оливній горі, з обридливою відразою й жахом, що тоді переймали Мене. Не раз тілесні терпіння непокоїтимуть тебе й підкошуватимуть твої сили, які ти хотів би присвятити Моїй службі. Тоді пригадай собі, що ти жертва зі Мною, що ти своїм терпінням збираєш більше заслуг, ніж усякими іншими своїми вчинками.
Вкінці наближається смерть, і ти затремтиш, бо пригадаєш численні свої невірності та суворість Мого суду. Єднайся тоді з Моїм конанням на хресті. І Мене в тій хвилині залишив Мій Отець, щоб заслужити тобі ласку: щоб і тебе пригорнув Отець, незважаючи на твою нужду.
Кріпися, сину Мій! Неси мужньо свого хреста та йди за Мною. Я не дозволю, аби ти подався під його тягарем. А тих терпінь, що Мій Отець призначає тобі, аби уподібнити тебе до Мене, не бійся, не грянуть вони на тебе всі нараз. Я їх порозсіваю впродовж усього твого життя та з ними попереплітаю потіхи й сердечні радощі.
Моє ярмо миле, і Мій тягар легкий. Чи ж Я не сильний Ізраїля? Чи Я не був силою для мучеників серед їх жорстоких терпінь?

Дата: Понеділок, 03.05.2010, 00:38 | Повідомлення # 3
ДЕНЬ ДРУГИЙ
ХРИСТОС – СВЯТІСТЬ СВЯЩЕНИКА

І. Священик повинен бути святим
Ієрею Мій! Ти – повсякчас у Божих думках, ти з'єднаний зі Мною, Святим Святих, та з Ненькою Моєю Непорочною. Який же обов'язок накладає на тебе ця твоя небесна гідність, щоб і ти був Святий! У Службі Божій ти бачиш Мене на престолі, смиренного, повністю відданого твоїй волі. Чи ж не повинен і ти бути святим та невинним, щоб так близько нахилятися над саму Святість, над саму Невинність? Чи ж і твої очі не повинні бути чисті й прозорі, як очі голубки, щоб витримувати погляд самої Чистоти? Чи ж і твої руки не повинні бути без плями, щоб ось так сміти дотикатись Мене й приносити в Жертву Агнця Непорочного? Глянь тільки, до якої світлої невинності Я підніс Мою Матір, щоб могла виповнити таке величне завдання, щоб удостоїлась гостити Мене в Своєму лоні й носити на Своїх руках. Поглянь же на себе. І ти подібний до Моєї Матері в гідності й у владі, бо теж призначений родити Мене на вівтарі, носити Мене на руках, відроджувати в душах. Як покірний Йосиф, так і маєш жити в Божественній Родині. Я хотів, щоб він був святим і чистим, бо довірив йому охороняти Мою Неньку й Мене. Та наскільки ж повинен бути святішим від праведного Йосипа! Тобі Я довірив честь Моєї Неньки, тобі передав Себе, як ту дитину безборонну, тобі залишив старання відшукувати душі, в яких Я міг би зародитись, як колись народився у вефлеємській печері. Коли ти правиш Службу Божу, тисячі Ангелів переповнюють Мою святиню, вони заглиблені в поклонінні й величанні. Вони – тільки Мої слуги, а ти – Мій священик.
Ти приступаєш до жертовника, й маєш на те повне право. Ти наказуєш Мені сходити з неба та зароджуватись у твоїх руках. Оскільки Я вище доставив тебе понад Моїх Ангелів, якою ж то святістю повинен ти перевищити, притемнити їхню праведність! Святою Тайною Рукоположення став ти посередником зі Мною між Богом і людьми, і то назавжди. Ти повинен передавати Моєму Отцеві пошану і подяку, яку виявляють створіння до Нього. І яким чином прийме Мій Отець їх, якщо твої руки заплямлені? Тобі доручено усмиряти роз’яреного Справедливого Суддю, благати в Нього прощення за таку безліч людських злочинів. І як же ти втихомирив би Його, коли б сам був грішним? Твій обов'язок – випрошувати для твоїх ближніх потрібні благодаті. І як же вислухав би тебе Господь, якщо б ти сам був Його ворогом? Я довірив тобі опіку над душами, відкупленими Моєю Кров'ю, то й це твій обов'язок – берегти невинність усіх тих, що Мені належать. Та вважай! Якщо ти не будеш ангелом чистотою, сам твій подих осквернить непорочність тих душ. Я прийшов кинути вогонь на землю, а ти – жевріючий смолоскип, що той вогонь несе в душі. Чи зможеш запалити його в інших душах, коли твоє серце холодне, як лід? Я вибрав тебе, щоб ти шукав заблуканих овечок та, знайшовши їх, брав на свої рамена й відносив до Мого стада. Але, якщо ти недобрий пастир, Мої овечки повтікають геть від тебе, бо не пізнають чужого голосу. І так постраждають ті дорогі Мої душі, для котрих Я пролив Мою Кров, і то з твоєї вини. Ти – світло для світу. За моїм бажанням, ти – на вершині, як той маяк, аби добрим прикладом далеко кидати ясність. Яким же чином будеш ясніти, коли твій світильник гасне? І чи не примушуєш Мене забрати його зі свого місця? Та не турбуйся, сину Мій, за таку велику відповідальність! І не знеохочуйся роздумуванням над твоєю слабкістю. Знаю добре, що Мою благодать Я довірив крихкій посудині. Знаю, що ти тільки порох, й твоя природа схиляє тебе до злого вже від молодечого віку. Знаю велику кількість твоїх ворогів і пастки, які вони наставляють на тебе, бо ти – Мій священик. Але молись, прибігай до Мене неустанно, й отримаєш поміч. І не тільки ти за себе молишся. З тобою молиться теж Моя Мати, Пречиста Діва. Ти позначений печаттю Святого Духа. І Він молиться в тобі невимовними благаннями. І чого ж іще тобі боятися? Всі Мої добра належать тобі, а твої справи-інтереси – це й Мої справи. Чи ж твоя перемога-тріумф не слава для Мене?! І чи міг би Я довірити тобі таку велику владу, не даючи тобі ласки гідно її виконувати? Чи міг би Я покласти на тебе обов'язок та, водночас, відмовити тобі у допомозі? Не бентежся своєї нужди. Пекло – ніщо проти Мене, ані про ти того, хто спирається на Мене. Я – Господь пануючих, Бог сил воюючих. Усі Мої й твої вороги – це щось менше, ніж краплина води, яка мерехтить у посудині. Якщо хочеш бути святим, можеш це осягнути з Моєю допомогою. Поручайся безнастанно Моїй Матері. Я вчинив її твоєю неустанною помічницею. Ніхто не в силі вирвати Мені з рук душ, які люблять Мене та взивають Моє ім'я.


II. Священик і освячуюча благодать

Я полюбив тебе відвічною любов'ю, ось чому в Моєму милосерді Я притягнув тебе до Себе. Я полюбив тебе настільки, що аж прилучив тебе до Мого священства аж так, що з тебе вчинив Себе самого. Я полюбив тебе й вибрав з-поміж тисяч інших, бо бажав довірити тобі Моїх ягнят. Чи й Мене ти полюбиш за це? Чи полюбиш .Мене більше, ніж усіх інших? Чи заприсягнеш Мені вічну любов? Я знаю, що ти ніщо та й тільки гріх. Коли Я тебе призначав на священика, то не звільнив від твоєї нужди й кволості. Я справді вчинив тебе Богом у гідності, але й залишив тобі тягар людських немочей, щоб Моя сила виявилась у твоїй слабкості. Я настановив тебе винищувати гріх, але й ти сам наражаєшся на його примани.
Я настановив тебе розділяти надприродне життя, але, водночас, ти й сам у небезпеці себе самого занапастити. І все для того, аби велич Моїх дарів не засліпила тебе. Проте Я приготував тобі й Мою благодать: освячуючу ласку. Вона – частина тієї благодаті, що освячує Мою людську природу. Нею ти входиш у саму Божу природу, в саме життя Всевишнього. Це Я – благородна щепа виноградної лози, а ти – тільки дика галузка. Щепа й галузка живуть одним життям. Той самий поживний сік Моєї ласки переходить із щепи на галузку й приносить плоди. Через гріх ти був дичкою. Я тебе прищепив на Себе, благородне оливне дерево, і ти став одним єством зі Мною. Ти береш участь у Моїй Природі, в Моєму Божому Житті, у Моїй діяльності. Я – Голова, а ти – частина Мого містичного Тіла. Та сама кров оживляє голову й члени, та сама освячуюча ласка спливає з Мене на тих усіх, що зі Мною з'єднані любов'ю. Залишись у Мені: Я – Дорога, Правда й Життя. Без Мене ти не в силі діяти, без Мене -- ти всохла галузка, яку треба кинути у вогонь.
Святим Хрищенням ти став, як усі християни, членом Мого містичного Тіла. Священичим рукоположенням Я прийняв тебе до участі в Моїй гідності Голови Церкви. Благодать хрищення дала тобі сили жити справді по-християнськи. Благодать рукоположення дозволяє тобі свято виконувати твої обов'язки священика. Раніше ти був звичайним вірним, займався тільки своїм власним спасінням. Тепер береш участь у гідності Голови, і серце твоє розширюється, щоб обняти цілу Церкву.
Я все творю згідно законів ладу, ваги й міри. Осягаю весь світ, від краю до краю, але й управляю всіма лагідно. Пристосовую засоби до цілі, ласку – до гідності, поміч – до потреби. Своєю священичою гідністю ти значно перевищуєш Херувимів і Серафимів, але й ласка, яку ти отримав через рукоположення, теж відповідає тій гідності.
Моїй Церкві Я вчинив два великі чуда: створив Мою Матір і священика. Хоч просте Вона сотворіння, все ж Моя Мати стала гідною породити Самого Бога. І ти, ієрею Мій, хоча звичайний смертник, став достойним родити Мене гідно ласкою рукоположення на жертвеннику і в душах. І та ласка дає тобі право на всяку поміч, якої тільки потребуєш, щоб бути святим та гідно представляти Мене перед людьми.
І як же Мені прикро, коли бачу, що Мої любі священики знеохочуються, замість того, аби кинутись до Моїх стіп із покірним жалем у серці! Не будь малодушним. Відживи в собі ту ласку, яку отримав при свяченні. Нехай вона приносить плоди святості тобі й твоїм братам.
Якби ти тільки знав, до якої великодушності стосовно тебе Я зобов'язався в той день, коли ти став Моїм священиком! Якби ти зрозумів, яке право маєш стосовно Мого Серця та скарбів, прихованих у Ньому, силою твого священства!
Але для багатьох та Моя щедрість залишається марною. Багатства Моєї любові криються в найглибшому кутку їхньої душі, як ті невичерпні скарби, заховані на морському дні.


III. Священик і діюча благодать – молитва

Сину Мій! Залишись зі Мною на самоті, і Я навчу тебе молитися. Але будь уважним. Віддали від себе всяке добровільне розсіяння, покинь усякі турботи, залиш буденні клопоти. Треба нам разом роздумувати в сердечній щирості про вічні справи. Не вважай розмову зі Мною якимсь важким тягарем. Не поводься супроти Мене, як це, звичайно, роблять люди зі сильними світу цього. Відвідують їх без любові, в крайній потребі; говорять з ними без щирості, із простої чемності і залишають їх швидко і без жалю. Я не Могутній світу цього. Я – твій Ісус, лагідний і покірний, благий і милосердний. Я прагну любити й бути любленим. Я тебе збагатив Моєю освячуючою ласкою. А в день рукоположення Я примножив той скарб у твоїй душі. Але треба зворушити той скарб з Моєю допомогою. І ту поміч даю тобі завжди, як тільки просиш її у Мене. Чи міг Я ще більше упростити завдання твоєї святості, як узалежнити його від молитви? Проси і дістанеш, стукай і відчиню тобі, шукай і знайдеш. Отже, якщо потребуєш мудрості, проси її в Мене, бо ж Я - Вічна Премудрість. Коли слабосилий або нездужаєш, звертайся до Мене, бо Я - Лікар милосердний. Якщо ти бідний, простягни руку, бо Я - Скарб безмірний. Коли ти грішний, прийди до Мене, бо Я прийшов спасти грішників і простити всі твої провини.
Дотепер ти мало дістав, бо слабо просив. Чи мати може призабути свою дитину, що її носила? І якби навіть вона забула про плід своєї утроби, то Я не забуду про тебе. Я тебе створив, Я тебе носив уже від твого дитинства, и носитиму і в старості твоїй. Я тебе вибрав та вирізнив понад усіх інших, щоб тебе вчинити Моїм другом, Моїм довірником, Моїм братом.
І чого ж ти боїшся? Я тебе виписав на Моїй руці, та пам'ять про тебе однак стоїть Мені перед очима. Чи ж Я не твій Батько, твій Відкупитель? Ти ще не склав своїх уст до молитви, а Я вже тебе почув. Ти ще не благав у Мене допомоги, а Я вже вислухав тебе. І яка ж це прикрість для Мене, коли бачу, що Мій любий священик зближається до Мене з якимсь прихованим у серці, тайним недовір'ям! Чи не помер Я на Хресті, щоб йому якраз з поміччю прийти, щоб його помітити, щоб його спасти? І що ж міг Я ще вчинити, щоб переконати Моїх власних дітей у Моїй безмірній любові до них, у Моїй ласкавості безмежній? Що міг би Я ще зробити, щоб прогнати з їх серця той рабський страх, який паралізує їхній політ молитви та в'яже руки Моєї доброти й Моєї любові? Я – Всемогутній. Усі народи землі переді Мною, начеб й не існували. Я – повнота всього завершення. Я - Пан, Володар. Перший і Останній усього. Я - безодня скарбів і милосердя, тому й шукаю бездонної нужди, щоб могти вирівняти її. Признайся у своїй нікчемності й безмежній нужді, а Моя повнота наповнить тебе ущерть.
Я створив слабку й нікчемну людину, щоб приодягти її в Мою силу, в Мою могутність, в Мою власну Божу Істоту. Я - Господь Святий, що замешкую величні верхів'я небес, але й знаходжу розкіш, перебуваючи в смиренному серці людських дітей. Сину Мій, нівеч себе в Моїй присутності, бо ти ніщо і гріх, а потім уже з довір'ям підноси свої благальні руки до Мене, твого Батька. На хресті Я тримав цілий день Мої рамена, простягнені до них, що Мене зневажали й катували; і як сильно Я бажав притягнути їх усіх до Мого Серця, щоб їм простити. Та скільки більше бажаю любов'ю обняти Моїми раменами тебе, що покірно жалуєш за свої провини.
Я бачу, як розбрелось Моє стадо, як Моїх овечок заражено неміччю й різними недугами, бо їхні пастирі занедбали зближуватися до Мене, не розуміючи Моєї доброти. Ніхто вже не дбає про те, аби Моїх бідних та хворих дітей згуртувати довкола престолу Мого милосердя, ніхто не говорить їм про Моє милосердя, про Моє співчуття до людської немочі. Ніхто вже не навчає Мого народу взивати Мою Неньку, Котру Я настановив Прибіжищем грішників, Утіхою засмучених, Поміччю християн.
Ієрею Мій, сьогодні кладу Мої слова в твої уста. Іди й повторяй своїм вірним те, чого Я тебе навчив: "Хто молиться, дістає; якщо попросиш чого в Мого Отця у Моє їм я – дасть Тобі". Я дав слово і ніколи не відкличу його: Мої дари, як і Мої обітниці, - невідкличні. Як дощ і сніг, що спадають із хмар, не повертають назад у хмари, але всякають у землю, роблять її плідною, так і жодне слово, що вийшло з Моїх уст, не поверне до Мене з нічим; воно вчинить усе те, чого тільки Я хотів; воно збагатить усіх тих, до кого тільки воно звернене.

Дата: Понеділок, 03.05.2010, 00:39 | Повідомлення # 4
ДЕНЬ ТРЕТІЙ
ХРИСТОС ДАЄ СВЯЩЕНИКОВІ СВОЇ ЧЕСНОТИ

І. Покора священика
Моя людська істота перед Богом, це – ніщо. Тому й знівечив Я Себе перед Маєстатом Мого Отця. Я прийняв вид раба, став подібним до земного черва, тому й хотів, щоб уважали Мене за останнього з-поміж людей, за людину, засуджену на терпіння. Тільки Йому, Моєму Отцеві, Началу всього, Єству безконечному, Верховному Володареві, нехай буде честь і слава по віки вічні. А мені, Синові Чоловічому, сотворінню ніщо ти, по Моїй людській природі, нехай припаде пониження й сором. Я, Святий поміж Святими, і сущно відділений від грішників, прийняв на Себе твій гріх і гріхи всіх людей.
Тому й заслужив на всі удари Божого гніву. Слушно насичено Мене зневагами та роздавлено під всемогутнім раменем Божого гніву. І прокляття, що належалось гріхові, слушно пристало до Мене, як той одяг; впало на Мене, як той раптовий струмінь; перейняло Мене до самих костей, як та олива. Якщо зі Мною так поводились за те, що Я тільки перейняв на Себе гріхи інших, то чого ж лише не заслужив собі той, хто сам учинив гріх? Якщо так суворо поступали з зеленим деревом, то що вже станеться з мертвим? Сину Мій, до якого жахливого стану привів тебе гріх! Чи ж і не слушно, щоб ти ціле своє життя пережив у добровільному пониженні в очах Мого Отця, перед людьми та перед своїм власним сумлінням?
Ти з істоти тільки створіння, безмежно залежне в усьому від Того, хто тебе сотворив і відкупив та тебе освячує. І ти не в силі ні існувати, ні діяти, ані рухатись без дієвої допомоги Мого всемогутнього рамена. А в надприродному ладі ти неспроможний навіть збагнути простого спасенного бажання, не можеш мати жодної путньої думки, ні зробити одного кроку вперед, щоб наблизитись до Бога. Ти нездібний утриматись хоч-би лише одну хвилину в Божій приязні, не можеш устоятись, витривати в ній, якщо не підтримає тебе Моя благодать. Твоя природа, що впала в гріх, здібна до всіх злочинів. Ти тільки та краплина води, що губиться в безмежному морі, але та краплина має в собі зародок усієї злоби, всієї моральної погані цілого світу. І якщо б Моя поміч не випереджувала тебе, ти дійсно здійснив би всі можливі злочини. Впокорися перед Моїм Отцем. Признай свою безмірну нужду, а Господь наблизиться до тебе, очистить твою душу, полюбить тебе. Май завжди в Моїх очах серце сокрушене й смиренне. Не присвоюй собі жодної здібності-талану, ніякого успіху, ніякого доброго діла, ніякого Божого дару. Особливо не чванися тим, що ти піднесений до такої високої гідності Мого священика, бо те все ти даром дістав, без жодної твоєї заслуги. Добре відмежуй, що в тобі Боже, а що твоє. Від себе маєш тільки ніщо і гріх та право на пекло. Все інше – це Моя власність, наслідки Моєї доброти й милосердя до тебе.
Люби життя укрите, шукай його. Не світлим таланом своїм, не природною діяльністю, не рухливістю навернеш душі до Мене. Віддали від своєї поведінки все те, що людське, щоб виключно бути Моїм знаряддям, відгуком Мене Самого. Будь покірним супроти ближнього, зноси його уломності, розумій його немочі, вибачай йому похибки. Приєднуй душі своєю терпеливістю, лагідністю, ввічливою поведінкою. Носи радо на собі тягар інших. Будь слугою всіх. Твоє завдання як священика – служити, а не, щоб тобі служили. Будь покірний супроти себе самого, радо визнавай свої недоліки, приймай упокорення задля твоєї нездарності, задля неуспіхів. Любуйся мовчанням, наругами, погордою, що ними обкидує Мене світ у Моїй власній особі та в особі Моїх священиків. І якщо важко тобі зрозуміти оцю Мою науку покори, проси Мене, проси покірну Діву з Назарета, Мою Неньку й твою, благай, щоб Я відкрив тобі очі. Побачиш, як ти, покритий від стіп до голови язвою, побачиш, який то заразливий хробак точить усі сили твоєї душі, як усі нерви твого єства заражені саме тією отрутою.
Але, Мій бідний сину, ти не бачиш того і ти думаєш, що ти здоровий, гарний, ясний, гідний поваги й подиву. Проси в Мене, і Я скину з твоїх очей ту луску, що не дозволяє тобі заглянути в душу зі всією її нуждою й наготою. До кого ж Я наближуся, як не до скрушеного й упокореного серця? Покірне серце живе в правді, вдоволене зі своєї ніщоти, не присвоює собі прав, що тільки Богові належаться, Єству суверенному. Якщо хтось вважає себе малим, нехай прийде до Мене. Навпаки, до серця гордовитого Я відчуваю відразу, бо воно носить на своєму чолі пляму сатани, батька гордості й брехні.
Навчайся в Мене лагідності та покори серця, і знайдеш уже за життя спокій для своєї душі.

II. Чистота священика

Я люблю чисті душі. Моя Мати була Непорочною, Мій вибраний батько був праведний та чистий Йосиф, Мій любий учень був Апостол-дівственник. І в рядах поколінь Я радо оточував себе почтом чистих священиків. Ніщо брудне не сміє наблизитися до Мого Жертвенника. Який же то гарний у Моїх очах той рід чистих душ! Вони для Мене – вінець слави, окраса та забороло Моєї Церкви, а засоромлення та пострах для демонів. Я й тебе покликав, Мій сину, щоб і ти належав до Мого славного почту, щоб у небі займав місце у рядах Непорочного Агнця.
Як же Я полюбив тебе! Чистота священика – це дорогоцінна перла, але ти носиш її в крихітній посудині. Я залишив тобі твою людську природу з її нахилом до злого, з її пристрастями та її тайною симпатією до гріха. Але, водночас, Я обдарував тебе Моєю Божою силою, Моєю ласкою в хвилині твого священичого рукоположення, й не перестаю підтримувати тебе Моїми надхненнями. Я лишив тобі смертне тіло з його неміччю, несталістю, ворохобністю, але й приготував тобі небесну поживу, ангельський хліб, Моє Тіло й Мою Кров, щоб втихомирювати в тобі той вогонь гріха, аби кріпити твої сили та підтримувати твою бадьорість. Я дозволяю ангелові сатани, щоб ставив тобі засідки, аби вів із тобою невпинну боротьбу, але одночасно Я довірив тебе Моїй Ненці, Тій, що знищила голову змієві. Вона буде боротись за тебе, якщо ти вірно взиватимеш її допомоги. З її підмогою ти певний перемоги. Але знай, що треба тобі сторожити та молитись і в старості, аж до смерті. Прийми боротьбу відважно. Ніхто не спокушуваний понад сили. Але й ніхто не буде увінчаний, якщо не боротиметься належно, законно. Мій священику, будь чистий! Ти береш участь у Материнстві Діви над дівами. Вона дала Мені людське буття, а ти даєш Мені таїнственне буття. Яким же ти повинен бути чистим та непорочним за її прикладом! Я відлучив тебе від інших людей, щоб ти тільки Мені належав. Твої гадки, твої змагання, твої бажання, твої почування, твоя діяльність – усе те Мені повинно належати. Як Я, так і ти маєш служити посередником між Богом і людьми. Ти маєш навчати вірних, напоминати їх, заохочувати й прощати їм гріхи. Будь чистим! Як же б ти смів без тієї чесноти глядіти в очі людям, сідати до сповідальниці, не червоніючи зі сорому, без викидів совісті слухати тайн, з яких звіряються тобі грішники, спонукати їх до тонких і болючих виявів, впоїти їм відразу до того жахливого недуга нечистоти, якщо вони доглянули, що вона точить твоє власне серце? Як же ти посмів би прилюдно проповідувати чистоту звичаїв, величати красу невинності, мужньо ставитись до таких згіршень, якщо ти сам не посмів би казати без страху, що спростують: "Хто з вас докаже мені цей гріх"? І яке нужденне було б твоє серце, коли б ти мав удавати чесноту, а твоя совість була б злочинна! Твій уряд такий, що ти постійно стикаєшся з брудом гріха. Той нечистий бруд промовляє до тебе, дивиться на тебе, оточує тебе, дотикається тебе, ступає за тобою. І як же тобі не заразитись ним, якщо не будеш чувати та постійно триматися Моєї Божественної руки? Ти не смієш задовольнитись напівчистотою. Стежка нечистого пороку дуже слизька. Якщо тільки на крок необережно посковзнешся, чи зможеш затриматися, щоб не впасти у прірву?
Будь покірний, не довіряй собі. Я бачив, як стовпи Моєї Церкви падали, а здавалось, що вони непохитні, як Єронім на пустині. І не думай, що ти міцніше утверджений у чесноті та менше наражений на небезпеки, менше податний на приману гріха, ніж інші. Якщо ти ще досіль не впав, знай, що Я Сам охоронив тебе від ударів нечистого пороку, співчуваючи в твоїй немочі. Коли б ти зухвало надіявся на себе, то Я був би змушений відмовити тобі у помочі, залишити тебе твоїй власній нужді. Будь чистий у своїх думках, бажаннях, своїй уяві, своїх поглядах, словах, своїх учинках, цілому свому поводженні. Будь поважний та скромний у своїх взаєминах, своїх розмовах, усій своїй поведінці. Будь приступний і чемний супроти всіх, але з ніким не панібратайся. Роздавай щедро свій час, свої сили, свої талани, але заздрісно зберігай дівичість свого серця. Чувай над своїми чуттями. Одна іскорка, один необережний погляд у силі розпалити в тобі вогонь, що тліє на споді під попелом, та може знищити найбільш випробувану чесноту. Умертвляй своє тіло та схиляй до послуху, щоб, проповідуючи іншим, самого себе не занапастити. Перед нагодою до гріха втікай, як перед гадюкою. Якщо б довелося тобі пожертвувати навіть своє око або руку, щоб обминути гріх, не вагайся цього... Бо інакше впадеш, пропадеш... Визнавай покірно свої провини, прибігай до своєї Матері, Пречистої Діви, а потім знову почни боротьбу, але з довір'ям.

III. ХРИСТОС НЕ ШУКАВ ВЛАСНИХ ВИГОД

Безкорисність священика
Я сповнив тут із послуху діло, яке призначив Мені Мій Отець. А те діло – це відкуплення людського роду Моєю працею, трудами, вбогістю, впокоренням, терпінням і смертю. Я прийшов, щоб стати Жертвою за людський рід, щоб узяти на Себе його гріхи, щоб перетерпіти за нього кару, врешті, Моїми Страстями та Жертвою на хресті здобути йому вічне життя. А ти, Мій священику, перейняв добровільно на себе завдання продовжувати тут, на землі, Моє жертвенне життя, щоб спасати людей. Я став поживою для душ. І ти тепер маєш дозволити, аби твої вірні присвоювали собі, як ту поживу і твій час, і твої сили, і твої здібності, щоб вони користувались, уживали твоєї терпеливості, твого здоров'я і твого добра, без надії на меншу якусь користь для тебе тут, на землі. Виноградна ягода призначена на те, аби її топтали й гнітили, бо інакше не видасть свого соку, цінного напитку. Священик був на те створений на Мій взірець, щоб був, скажу тобі, потоптаний душами, посвячуючи їм свій час, свої вигоди, ба навіть своє життя. Яке то розчарування було б для Мене, коли б на схилі твого життя Я знайшов твоє гроно непорушеним й твою чашу порожньою! Я не мав на землі де й голови прихилити. Я родився і виріс убого, помер оголений на хресті. А на Моє погребення Я мав чужий гріб. Як мало личить тобі, Мій сину, так запопадливо дбати про земні добра. Наше спільне Царство не з цього світу. Не маємо тут, на землі, постійного помешкання. І чому тобі аж так прив'язуватись до речей, що проминають? То й ніколи не турбуйся й не кажи: "Що буду їсти, що пити та в що одягнуся?" Невірні клопочуться усім тим. А ти маєш у небі Всемогутнього Батька. Він подбає про тебе. Він же живить навіть небесних птахів. Дбай перш за все про те, щоб поширювати Моє Царство на землі. Будь ієреєм зі Мною, а все інше тобі дасть у свій час Мій Отець, що на небесах. Ти зі Мною відкупитель, жертва, пастир Мого Стада. Добрий пастир не обдирає своїх овечок, навпаки, віддає за них своє життя. І ти чини так само, а Мої овечки почують твій голос і через тебе осягнуть спасіння. Зі своїми вірними ніколи не вступай у суперечки за добра цього світу. Така поведінка пастиря згіршувала б їх, та відштовхувала б від тебе Моїх овечок. Якщо хтось хоче забрати тобі плащ, дай йому навіть свою одежу. Зі Мною, що прийшов відкупити людей, поступали, як з людиною, яка позбавлена всякого права. І з тобою теж так поступатимуть, бо учень не більший від Учителя. І ти, Мій сину, нераз скривдив Мене так жорстоко, коли ображав Мене після стількох добродійств. Що сталося б із тобою, якщо б Я поступив з тобою по всій строгості Моїх прав? І що сталося б із Моїм стадом, якщо священик вимагав би від нього строгої справедливості? Не тут, на землі, маєш домагатися своїх прав. Тут ти жертва зі Мною, призначена на потоптання ногами. Ти маєш брати участь у тій жертві аж до Голгофи. Але не страхайся: у вічності лад знову буде повернено. А там уже Мої священики, що ступали за Мною в убогості й пониженні, судитимуть дванадцять поколінь Ізраїля. Тоді засядуть вони по Моїй правиці поміж князями Мого народу. Твори добро, доки час. Вирікайся своїх вигод, свого спокою, надмірного дбання про здоров'я. Ти дістав даром, то й даром, без вирахування, роздавай. Якщо захочу вжити тебе до Мого діла, то й збережу твої сили. Якщо посилаю тобі недугу, знай, що роблю те з намірів милосердя до тебе.
Я прийшов служити, а не щоб Мені служили. І ти повинен бути слугою всіх, маєш спішити на найтихіші взивання нещасної душі. Який же то був би нелад, якщо ти щадив би себе та занедбував безсмертну душу, відкуплену Моєю Кров'ю! Горе тобі, коли б Я мав колись звернути проти тебе ту скаргу-докір: "Діти просили хліба, і нікого не було, щоб їм вділити його". Нехай же той, хто хоче бути першим, вважає себе останнім. Якщо ти вивищений у гідності, понижуй себе впокоренням. Ти великий твоїм урядом, будь же малим у своїх очах. Поставлений понад своїх вірних священичою гідністю, ти повинен вважати себе за найменш гідного, щоб отак гідно виповнити такі величні чинності.
Не чекай зухвало, Щоб аж грішники до тебе приходили; випереджуй їх своєю добротою та услужністю. Я залишив світлі небесні височини, щоб шукати пропащої вівці. Чи не міг би й ти зійти із престолу твоєї гідності, щоб наблизитись лагідно до бідних грішників? Своєю лагідною та ввічливою присутністю більше душ Мені придбаєш, ніж своїми красномовними бесідами. Своєю лагідністю та покорою знайдеш ключ до найщільніше замкненого серця. Будь досконалим, як Отець Мій Небесний досконалий. Він зсилає дощ на ниву грішника, як і на ниву праведника. Він і надалі підтримує життя та дає дочасні добра безбожникові, навіть і тоді, коли невдячник надуживає Божого добродійства, щоб блюзнити. Приймай простодушно вияви вдячності, які люди тобі виявляють. Вона не стосується тебе, але Того, Кого ти представляєш як священик. Але й не дивуйся, якщо ти на своєму шляху зустрінешся з невдячністю. І Я був напоєний нею, тому дозволяю, щоб і ти скоштував її гіркоти. Тобі не треба любові і вдячності смертних людей. Пригадай собі тільки, що своєю гідністю священика ти займаєш визначне місце близько при Мені, близько при Моїй любій Неньці. Всяка інша любов у порівнянні з Нашою любов'ю до тебе повинна бути тобі пустою й крихкою.

Дата: Понеділок, 03.05.2010, 00:41 | Повідомлення # 5
ДЕНЬ ЧЕТВЕРТИЙ
ХРИСТОС ДОКОРЯЄ ЗАНЕДБАНОМУ СВЯЩЕНИКОВІ

І. Спокуса священика
Маю милосердя до тебе, Мій сину, бо знаю, що ти наражений на багато небезпек. Сатана просив, щоб тебе пересіяти через густе сито спокус, але Я молився за тебе. Не будеш ніколи спокушуваним понад сили. В Моїй Церкві маю багато великодушних душ. Вони жертвуються як цілопальні жертви для спасіння й освячування Моїх священиків. Скільки вже разів вони взяли на себе ті напасті-спокуси, що тобі були призначені та яким ти, певно, був би піддався! Та все ж і ти не будеш вільний від боротьби. Ніхто не дістане вінця, якщо не боротиметься відважно.
Світ напастує тебе своєю ненавистю, бо ти - Мій священик. Як той птахолов ловить здобич у свої сіті, так і світ намагається оплутати тебе сітями своїх хибних засад-поглядів. Засади світу ворожі Моїй Євангелії. Прихильники світу висміюють простодушність праведного та живу його віру. Вони кпинами обкидають набожні вправи та суворе життя священика. Світовим духом переймають тебе приклади духовної холоднечі, вигідного життя, захланності та легкодушності, що надають тобі, можливо, й твої співбрати -священики, здібніші та більш впливовіші, ніж ти. Згіршення – це річ неминуча, але горе тому, хто його дає. Тому чувай і молися! Твоя власна зіпсута природа – це твій найбільш завзятий ворог.
Твоє серце вже змалку схильне до зла-гріха; твоє тіло - це пута-кайдани, що приковують тебе до землі; твоя зрадлива воля - у таємних взаєминах із твоїм ворогом. Спокуса промощує собі до тебе дорогу очима, вухами, язиком, уявою, пам’яттю й розумом. Увесь світ відданий злому. Все тут на землі – тільки пожадання тіла, пожадання очей та житейська гординя. Всюди безсоромно панує гріховна примана. Тому чувай і молися!
Сатана має дозвіл спокутувати людських дітей. Як бачить, що вже мало йому часу залишається, вештається довкола тебе, як той лев ревучий, шукає моменту, аби тебе пожерти. Його підтримує й підтримуватиме аж до краю та надія, що таки вкінці впадеш, Мій ієрею, у смертний гріх, а з гріха - в пекло. Тому й порушує всі пружини вдень і вночі, щоб перемогти твою терпеливість, знеохотити тебе і втягнути в безодню. У своєму ганебному ремеслі він набув уже досвід століть; він знає і твої слабі сторони, і твої минулі гріхи, і твої теперішні провини. І послуговується всією пекельною хитрістю та проклятою скаженістю, щоб зробити пролом у твоїй священичій душі. Його перемога над Моїм священиком для нього це - новий тріумф наді Мною. Мій Небесний Отець дозволив, щоб і Мене сатана напастував, але він не мав наді Мною жодної влади. Чи ж треба й тобі дивуватись, що він усе своє завзяття загострив проти тих, котрих Я залишив на землі, особливо проти священиків, Моїх заступників, що продовжують Моє діло. Спершу сатана буде тебе спокушати захланністю. Він буде тебе квапити збирати добра цього світу, щоб ти перемінював у хліб навіть придорожнє каміння. Під приводом дбання про майбутнє та життя згідно із твоїм становищем, ти станеш невдовзі, якщо тільки не берегтимешся, твердим для вбогих, невмолимим у домаганні своїх прав. Із власною твоєю паствою заплутаєшся в суперечки, будеш, може, і своїх вірних позивати перед світський суд, а вкінці тебе зовсім опанує демон захланності. І Мої вірні, засмучені й згіршені, відвернуться від тебе, від Моєї Церкви, від Моїх Тайн, і не покличуть тебе на допомогу у своїх останніх хвилинах життя. Тебе буде спокушати теж демон гордості. Він тебе переконуватиме, що піднесений гідністю священства на вершини святині, ти вищий над звичайних собі смертних та гідний пошани й честі. Він тобі скаже, що твоя воля й твої примхи повинні бути найвищим законом, і що ти не повинен терпіти найменшого спротиву. І станеш зарозумілим, неприступним для малих і бідних, нетерпеливим, гнівливим, безсердечним, згірдливим супроти підлеглих, вибагливим щодо рівних, зарозумілим критиком і бунтарем супроти наставників. А ти, Мій священику, не спокушай Господа Бога твого своїми безумними вимогами. Бог тебе постановив на чолі Своїх вірних. Не гордись. Будь покірним і простим, як кожен з них. Тебе буде спокушати демон хтивості. Вважай же на себе! Твоя перша необережність потягне тебе непомітно у ще важчі упадки. Спершу тобі вдасться їх приховувати, а потім на твою ганьбу стануть вони уже явно відомі, і втратиш добру славу та стягнеш неславу на Моїх священиків і на Мою Церкву. А твій приклад занапастить душі, твоя апостольська праця стане безплідною; твої святотатства стягнуть на тебе Моє прокляття, а твоє серце затвердне в злому, і ти будеш падати щораз глибше. І, може, аж до старості твоєї, як це було із Соломоном, будеш почитати свої пристрасті, як ті погані божища, і влаштуєш їм святиню в своєму серці, і жертвуватимеш на їхньому вівтарі свою честь священика, своє спасіння та спасіння бідних душ, що впали жертвою твого беззаконня. Сину Мій, ти маєш почитати тільки Господа Бога твого і Йому одному ти повинен служити. Працюй над своїм спасінням з боязню і трепетом. Поки що ти стоїш на ногах, але молися та чувай, щоб не впасти. Розпочни хоробру та великодушну боротьбу. Чому б не довершити тобі того, що стільки вже священиків учинило? Моє рам'я не стало коротшим для тебе, й джерело доброти, що б'є із Мого Божественного Серця, не висохло. Розпочинай боротьбу щоденно; вже зранку черпай сили на Службі Божій, у св. Причасті та молитвою підтримуй себе впродовж цілого дня. Сам Ангел Мій товаришить тобі, в небезпечній твоїй мандрівці, і якщо взиватимеш його на допомогу, він оборонить тебе в хвилині небезпеки. Непорочна Діва покриває тебе Своїм материнським покровом та Своєю стопою трощить у голову змія, що перебуває в тобі.
І Я, любий твій Брат, узяв тебе за руку в день твого свячення. Якщо будеш Мене просити, проведу тебе через усі небезпеки. Як Бог уже з тобою, то хто може встоятись проти тебе?


II. Священик холодний

Сину Мій, ти – вибрана посудина. Я тобі довірив незміримий скарб благодаті, щоб ти був святим та непорочним переді Мною, щоб ти гідно носив Моє Ім'я посеред народів. Але благодать не Службу Божу, без надприродного духа, без спасенного враження для інших, без приготування, благодарення? А твої сповіді, чи не занадто вони рідкі, недбалі, без жалю за щоденні гріхи, без сильної постанови знову повернутись до колишньої ревності? А твої відвідини Мене, утаєнного у Кивоті, такі рідкі, такі короткі! Ніколи ще, Мій любий друже, ти не дозволив собі на довшу щиру розмову зі Мною, щоб Я міг поговорити з тобою сердечно. Яке ж те все прикре для Мене! Не бійся прослідкувати в Моїй присутності найглибше джерело своєї душі при світлі Моєї ласки. І чи не добачаєш ти у ньому пустих світських думок, невторопних вільних поглядів, слабо поборюваних пожадань? Чи не маєш жалкувати, що часто дбав про свої вигоди, свою честь, свої матеріальні інтереси? Чи не помічаєш у своєму серці якоїсь тайної відрази, заздрості, несправедливої підозри, браку покори і слухняності щодо настоятелів? А в твоїх взаєминах із вірними, чи не піддаєшся надто жалюгідній нетерпеливості, невторопності і вразливості, що знеохочують тебе, засмучують твоїх приятелів, дивують чужих, згіршують вірних? Яка шкода буде для тебе, якщо ніхто не вкаже нужденного стану твоєї душі. Але й хто б не відважився вказати твої провини-промахи, не зачепивши твоєї гордості, не викликавши твого обурення? Зверхні погляди приховуєш ще пристойно. У зовнішній поведінці ти ще священик, представник Бога.
Пригадую тобі слова св. Письма: "Земля, що її часто зрошує роса Моєї благодаті, а приносить тільки терня і колючки, вже близька до прокляття". Зрештою, і відгомін жалів твоїх згіршених вірних і затривожених настоятелів ще не раз до тебе доходить. Інколи якийсь невиразний неспокій про долю й вічність огортає твою душу. Але на всі ті добрі нагадування ти не зважаєш, ти їх не слухаєш, на них ображаєшся. І ти грузнеш помалу все глибше в гріховне болото, нечуйний через усе своє життя, затверділий аж до старості, можливо йдо смерті. Якщо б це був твій образ, бідний Мій сину, то не бійся визнати його. Поверни до свого Спасителя тепер, коли можеш ще його віднайти. Пригадай собі, з якої висоти ти впав. Пригадай собі свої ревні літа, що ти їх провів в семінарії, постанови твої з часів рукоположення, пригадай собі ревність перших священичих років. Знову розпочни завзяту й постійну боротьбу проти своїх лихих нахилів. Не прощай собі ніякого промаху. Будь вірний своїм побожним вправам. Божественну Літургію відправляй щоденно так, неначеб мав її правити востаннє.
Віднови свою побожність до Моєї Матері, щодня присвячуй їй своє священиче життя. Не полишай Мене Самого топтати грона у Моїй винниці. Не розвівай надії, яку Я поклав на тебе.


III. Сповідь священика

Я знаю неміч людини. Вона подібна до того сухого листя, що його найслабший подув спокус скидає на землю. Це не польова квітка, що скоро розвивається, але й невдовзі в'яне та вмирає. Це та тінь, щезаюча й слизька, що ніколи не залишається в одному положенні. Людина родиться від жінки, животіє короткий час, та йте життя ще переповнене всілякою нуждою. І як же може вона бути чистою в Моїх очах, коли вона дійсно тільки порох. Та Я не погорджую твором Моїх рук. Якщо грішник упокориться переді Мною та визнає свою нужду, Я його прийму й обніму, наче батько свого віднайденого сина.
В Моєму милосерді Я тебе притягнув до Себе та приготував тобі купіль у Моїй власній Крові. Я установив Тайну Покути передовсім для Моїх священиків, щоб могли чистими й непорочними приступати до Вівтаря. Але дивись, Сину: навчаючи інших, не забувай і себе спершу навчити. Чим вищий ти в гідності, тим важчі зобов'язання тяготіють на тобі. Перед сповіддю заглянь уважно в своє сумління: на твої обов'язки християнські, священичі, душпастирські. Добрий пастир поводиться зі своєю паствою лагідно, терпеливо, безкорисливо. Він щедро уділяє своїм вірним поживу здорової науки, невсипно розрішає грішників, пошукує заблуканих овечок, відвідує, потішає та покріпляє хворих. Та чи працюєш ти ревно над поширенням Мого Царства, над зміцненням його у своїй власній душі? Чи намагаєшся гідно вшановувати Таїнства св. Віри та притягати Моїх вірних до Вівтаря, де Я для них перебуваю? Брат, споможений братом, подібний до укріпленого міста. Той брат – це сповідник, якому правильно й часто маєш сповідати свої провини. Нехай же він буде для тебе вірним другом, що тебе напоминає й заохочує. Якщо ти знайшов такого друга, не покидай його, бо ти знайшов скарб. Будь же стосовно нього щирим, відкрий йому глибину своєї душі та свої найбільш укриті слабості, інакше він буде тим сліпцем, що сліпця веде: не вбереже тебе від упадку в яму. Зближайся до Мого престолу милосердя покірно, з довір'ям. Щиро розбуди в своєму серці досконалий жаль за твої минулі й теперішні гріхи, розважаючи безмірну любов, яку Я тобі виявив, і жахливі Мої терпіння, щоб відпокутувати твої гріхи, безмежну образу, яку ти заподіяв Богові, найвищому Добру. Обіцяй Мені вірність на майбутнє та відкинь далеко від себе нагоди до гріха. Ніколи того не буде, щоб когось з Моїх братів, навіть найбільш нужденних і найгірших грішників, що простягають до Мене благальні руки, Я покинув. Моє Божественне Серце безмежне в любові. Воно забуває прикрощі, які йому заподіяли гріхи, аби лише душа каялася та щиро визнала свої недоліки. І Я не задовольняюсь тим, щоб тільки покровом Мого милосердя прикрити твої гріхи. Ні! Я їх нищу, щоб Божа справедливість не могла їх більше віднайти. Як Схід далекий від Заходу, так далекі вже Мої спомини, Моя пам'ять про гріхи, відпущені щирим жалем. Ієрею Мій, чи віриш непохитно в Мою доброту? Чому ж ти після своїх провин вагаєшся приступити до свого Відкупителя? Я – Бог милосердя. Страшенна безліч людських гріхів не в силі вичерпати Моєї нескінченної доброти. Як лід топиться на сонці, так твої провини щезають у безодні Мого милосердя. Одне лише гамує повінь Мого милосердя та не дозволяє їй просочитись до душі грішника: тверда впертість у злому та в недовір'ї до Мене. Я ж простив Самаритянці, Закхеєві, Магдалині, Петрові, хотів навіть Юді, зрадникові, простити, але він завжди відкидав Мої запросини. Переглянь Моє Євангеліє: якщо знайдеш хоч одне тверде слово бодай для одного грішника, який щиро розкаявся, прийди до Мене й докоряй Мені.
Але ні! Я мандрував по землі, творячи добро, уздоровляючи всяку слабкість, усяку неміч-недугу. Я не доломив надломаної тростини, не догасив тліючого льону. Я не взивав небесних громів на тих, що вперто відмовлялися прийняти Мене. Я тільки повторював грішникам: "Іди й більше не гріши, віра твоя спасла тебе".
Моєю любов'ю переслідую Я всіх грішників, і ніколи не знеохочуюся жорстокими наругами, що їх вони кидають Мені в лице. При вході до їхнього житла, Я стою покірний, лагідний, терпеливий, виставлений не раз на глум прохожих та очікую й надіюся, що бодай колись вони Мені відчиняться й приймуть свого Спасителя. А якщо відкидатимуть Мене до кінця, то, незважаючи на ті зневаги, пошлю їм в останній хвилині Мою Матір. Вона стоятиме при їхньому ложі, як колись стояла під хрестом розкаяного розбійника. І в тих останніх хвилинах Вона спробує змягшити, розчулити їхні закам'янілі серця. І як послухають її, дам їм вічну радість, розкоші Мого неба. Людина тілесна не второпає цих речей. Вона не в силі зміряти висоту, глибину й ширину Моєї любові. Але Я вмер за кожну душу, і в Моїх страстях Я витерпів найстрашніші терпіння, особливо за Моїх священиків. Коли Моє Серце таке терпеливе й добре для всіх людей, то для Тебе, Мій сину, воно до переливу переповнене милосердям і ніжною любов'ю. Нехай же приступають до Мене всі ті, що тільки обтяжені тягарем їхніх гріхів, а Я принесу їм полегшення.

Бібліотека » Церква » Реколекції, розважання » ХРИСТОВЕ ПОСЛАННЯ ДО СВОГО СВЯЩЕНИКА (отець ЙОСИФ СХРЕЙВЕРС, ЧНІ)
Сторінка 1 з 3123»
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика