Головна сторінка сайту
Сторінка 3 з 7«1234567»
Бібліотека » Різне » Українознавство » ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ (Віталій РУСАНІВСЬКИЙ)
ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ
Дата: Четвер, 22.04.2010, 11:45 | Повідомлення # 11
Висловлювалася думка, що під псевдонімом Клирик Острозький виступав Мелетій Смотрицький 1.

1 Возняк М.С. Названа праця. — С. 479.

У написаному П. Скаргою «Берестейському соборі і обороні його» польською й староукраїнською мовами, староукраїнська — це написана кириличними літерами і з деякою зміною фонетичних особливостей та ж польська мова. Пор.: Jeszcze mieli nadzieję ich m. panowie posłowie, iż się miało do dobrego przywieść, gdy im też sam i.m. pan woiewoda słowną tako otuchę czynił (193) — Ешче мели надею ихъ милость панове послове, иж се мело до доброго прывести, кгды имъ тежъ самъ его милость панъ воєвода славъную такую отуху чинилъ (194).

При збереженні спільної для всіх східних слов’ян лексики на позначення основних понять, стосовних людини, її побуту, суспільного життя і навколишнього світу (чоловЂкъ, мужъ, жона, дЂти, потомки, сынъ, дочка, зять, дЂдъ, баба, сирота, сусЂдъ, дЂдизна, отчизна, материзна, село, селище, городъ, волъ, корова, гуси, свини, рЂчка, лЂсъ, садъ і т. д.), українські джерела відтворюють специфічно народну лексику, що частково доповнює, а частково й заміняє спільносхіднослов’янську (шати, податки, роучница, оугода, перезимокъ, роля, прозвище і под.). Галицькі, закарпатські, волинські, полтавські та інші ділові документи засвідчують діалектні побутові слова: ни[ч] (1608; АО, 122); сестринецъ 1700, Паньк, 38), млинарь (1666, 47), чва[р]такъ (1695, 57); вшиткои сумы (1672, 63), кбол жита (1639, 74), сага (XVII ст., АПГУ, II, 33), оденокъ (І, 131), увьзмен (II, 47) та ін. /88/

У XVII ст. у лексиці давньої української літератури відбуваються активні процеси творення нової суспільно-політичної та адміністративно-правової лексики. З’являються назви нових суспільних станів (в козацтво ся пописали — 1684, АЗР, V, 181; многіє змежи поспольства люде — 1686, 189); городовую старшину — 1674, 135); за згодною сентенцією всЂх станов — 1658, 103; всей старшинЂ и чернЂ — 1655, 95; вшелякоЂ кондиции людем — 1653, 90; шляхетнымъ и посполитым людемъ — 1648, 78; войсковыхь людей — 1653, 89), утверджуються давні і виникають нові назви військових і цивільних посад (гетманъ... войска реєстрового Запорожского — 1648, АЗР, V, 78; полковникови Переяславскому, любъ наказному его — 1651, 86; асауломъ, сотникомъ, атаманомъ — 1652, 88; канцеляристу — 1674, 134; панъ бунчужный войсковый — 1677, 147; атаманъ кошовый — 1679, 155; обозному, хорунжому, подъ-асаулови, трубачамъ, цыруликови, добошеви — 1679, 159, войт — 1660, 108; бурмистры, райцы и лавники — 1670, 125; судія полковый, полковый писаръ, асаулъ полковый — 1655, 93), одиниць територіального поділу і органів самоврядування (до майстрату — 1653, 90; рады енеральной — 1656, 101; на той урядь гетманства — 1658, 103; з войскомъ Низовымъ — 1679, 155; повЂтъ — 1677, 141) і под. Виробляються нові форми звернення до урядових осіб (яснЂвельможному его милости добродЂевы — 1686, 192), поряд з давніми назвами видів маєтності (и съ данью медовою, и съ деревомъ бортнымъ и зо всЂми кгрунтами и пожитками — 1655, 95) з’являються нові: на добрахъ наших (1648, 84); товару рогатого (1678, 149). Поповнюються новими словами лексичні групи на позначення професій, мір довжини, ваги, податків, видів документації, грошових одиниць, військових підрозділів та ін. Адміністративно-правова й суспільно-політична лексика твориться переважно за допомогою відновлених на українському грунті східнослов’янських суфіксів (игуменства того спокойно заживал — 1655, АЗР, V, 94; на гетьманство принять — 1658, 101), шляхом переосмислення давніх лексем (громадЂ — 1656, 97; рыцерствомъ у значенні «козацтвом» — 1677, 14 і под.), зростає за рахунок запозичень.

У XVII ст. значно розширюється коло ділових документів. Крім колишніх дарчих, договірних, купчих і подібних грамот, з’являються цілі томи юридичної літератури, в яких широко представлена українська народна лексика. Великим культурно-освітнім осередком в Україні було, зокрема, Львівське Ставропігійне братство, з якого /89/ вийшли такі відомі діячі української науки й культури, як Іван (Іов) Борецький, Лаврентій Зизаній, Захарія Копистенський, Юрій Рогатинець, Памво Беринда та ін. Тут же була зосереджена друкарська діяльність Івана Федорова 1. У мові цих документів уживаються слова на позначення предметів і явищ природи, назви людей різного віку і різної статі, фізичних і психічних станів людини та співвідносних з ними процесів і дій, пов’язаних з функціонуванням окремих частин людського організму та ін. При цьому варто відзначити, що слова певних семантичних груп і на сьогодні зберегли те значення, яке вони мали в документах Ставропігійного братства. Зокрема, це стосується дієслів мовлення («verba dicendi») 2, слів на позначення житла та його частин, серед яких нерідко трапляються й діалектизми (стрихъ, пецъ, прибудинки і под.) 3, а особливо предметів домашнього вжитку (фляшка, конва, коновичка, цебрик, скриня, олмария «шафа», «скриня», «шкатулка», «вмурована в стіні шафа для зберігання дрібних речей», солом’янка «солом’яна посудина для зберігання зерна», замокъ, клю[ч], ретязь, свЂча/свЂчка, лямпа, кгнотъ та ін. 4 Дуже широко представлені тут назви понять, пов’язаних з давньою формою організації ремесла: будовничий, муляръ, лЂпяръ/липаръ, шкляръ/скляръ, столяръ, тесля, слюсаръ, коваль, кравець, швецъ, кушнЂръ, поворозникъ, сафнянник «той, що виробляє саф’ян», сЂдларъ, фарбЂръ, горчаръ, интреликгатор «палітурник», рЂзникъ, рурмистръ та ін. 5 З’являються слова, пов’язані з виготовленням книжок. Це такі, як друк (з нім. Druk), друкарня, лЂтера (з лат. lit[t]era) та ін. 6

1 Худаш М.Л. Лексика українських ділових документів кінця XVI — поч. XVII ст. — К., 1961. — С. 7.

2 Там же. — С. 38.

3 Там же. — С. 43.

4 Там же. — С. 44-45.

5 Там же. — С. 59-61.

6 Там же. — С. 71.

Розширення тематики ділових документів, творів інших стилів, зокрема художніх, веде за собою поповнення лексики старої української мови суто народними словами. Поряд з побутовими назвами (чоботъ, панчохъ — 1653, АЗР, V, 96; коморы — 1670, 124; напоев — 1672, 120; горЂлку — 1684, 181; оброку для коней — 1680, 161 і под.) у /90/ пам’ятках широко представлені народні назви місцевості, шляхів сполучення, рельєфу (байраковъ — 1677, 147); на шляху — 1680, 161; копець — 1688, 173; понадъ яромъ — 1682, 173; руднЂ, пасЂки, луки — 1676, 173; запесочи около ДнЂпра — 1658, 103), назви осіб за певною ознакою (брехуна, 1648, 80; выродокъ — 81, утЂкачов — 1678, 149), назви будівель і транспортних засобів (килько хатъ — 1681, 126; млынъ мучной u ступный млынъ — 1670, 124; байдаками и шугалеями — 1670, 124; дубовик со збожьемъ — 1674, 133; подводъ — 1655, 96) та ін. Дуже активно поповнюються прислівники й службові слова (серед останніх особливо виділяються складні прийменники): завжды (1648, АЗР, V, 30), неоткладнЂ (81); щоденниЂ (1655, 96), сквапливо (1675, 135), якомога (1677, 146), завчасу (1679, 157), упорожнЂ (1680, 165), гуртомъ (1684, 180), поблизу (1685, 182); по надъ Десною (1676, 137), змежи (1677, 146) і под.

Абстрактна лексика твориться за допомогою давніх іменникових суфіксів -ость, -ство та -ье. Разом із словами, успадкованими з давньокиївської мови, з’являються специфічно українські новотвори (знищенья — 1682, АЗР, V, 166, издырствами — 1648, 79), широко представлена народнорозмовна абстрактна лексика (за порадою — 1680, 161; повагою — 1676, 138; помсту — 1682, 168) і запозичення з польської та латинської мов.

Стара українська літературна мова наповнюється народною фразеологією, усталеними метафорами типу въ неволническое подданское ярмо запрягли (1648, АЗР, V, 79) і под. Мова юридичних документів і приватного листування урядових осіб набуває розкованості, у ній виявляються риси індивідуальних стилів. Так, можна говорити про власний стиль гетьмана І. Мазепи, гетьмана Ів. Самойловича. Останній широко використовує народну фразеологію, знаходить виразні слова для відтворення психологічного стану людини, напр.: Уже єсте, правЂ, голову намъ проЂли, просячи о посылки скорые (1677, 144); также о Яненченку, если оный в КорсунЂ гнЂздить собЂ мЂшканье (1678, 152); Хочай холодно u голодно, u до дому далеко, a однакъ потерпи в. м. [ваша милость. — В.Р.] еще (153); a немалъ зъ плачемъ просили насъ, абысмо им тое проступство вибачили (1694, 180).

Серед фонетичних рис народної мови, які пробивалися в текстах крізь традиційну орфографію, як і в попередні періоди розвитку /91/ старої української літературної мови, треба відзначити звучання Ђ як і (всихъ; произдЂ); перехід /о/ та /е/ в /у/ й /і/ (Бугаювку, килько, у манкувскіе лЂсы, завюл, кролюм, на нюм, в нюй, о всюм, отновлюн, приоздоблюн, сынум, квЂтув, з друкув, свуй, жаднуй, слув, з вЂкув та ін.), поплутання на письмі и з ы (в сылЂ, непостыжимого), чергування /у/ з /у/ (Юрася вчилъ, вмирають, вгожати, ввесь, вкгрунтованый і навпаки — ускакують), м’яке /ц’/ (ловець, отець, мЂсяць, з праць, таємниць, шаленень, глупець). На відміну від попереднього періоду, всі ці фонетичні риси виявляються не спорадично, а масово. Серед них особливо важливі перехід /Ђ/ в /і/, /о/ та /е/ в /і/, що різко відділяють українські тексти від білоруських.

Найвиразнішими морфологічними й морфонологічними рисами української мови у всіх стильових різновидах є вживання флексії -ови/-еви в давальному відмінку однини іменників чоловічого роду (святителеви, неприятелеви, сынови, духови, помощникови, Іосифови, цареви, господови, збавителеви, народови, монастиреви, сотникови, атаманови), чергування к, г, x із з, ц, c у давальному і місцевому відмінках однини іменників жіночого роду (услузЂ, у дорозЂ, на рЂцЂ, на стрЂсЂ), послідовне вживання кличного відмінка (отче, брате, тщателю, царю, пане, откупителю, боже, Михайле, архістратиже, зрителю, Гавріиле, архаггеле, служителю, друже, госпоже), форми неозначених займенників, творені за допомогою частки -сь (зъ чіеесъ побудки — 1677, АЗР, V, 146), використання частки як-(яко) у формах найвищого ступеня прикметників (яко найпрудшей, яко найранЂй, яко найскорЂй), поширеність форм давньоминулого часу (приеха[л] есми бы[л], присла[л] бы(л), приеха(л) бы(л) — ДМВН, 21), майбутнього часу на -му, -меш, -ме (которого злыи матимуть за бога — УП, 83, ...на остатокъ тЂло твоє умершоє торгатимут — ДОС, 33); у третій особі теперішньо-майбутнього часу дієслів першої дієвідміни дедалі більшого поширення набирають форми без кінцевого -ть (каже, може, не омине, повчає, зоставує, буде, забуде, обере, живе, показує, лЂтає, має, ся найдує, обфитує, подає, готує; О предвЂчных чудес боже, Кто ж твоє величество выславити може — УП, 251); у третій особі множини теперішньо-майбутнього часу флексія -ть, як і в сучасній літературній мові, м’яка (вмирають, убивають, пожирають, повчають, мЂняють); кінцеве -л в дієсловах минулого часу рясніше, ніж раніше, переходить у чоловічому роді у -в (улюбив, угодив, приходив, указав, /92/ приняв, повстанув). Стосовно форм минулого часу дієслів треба підкреслити ще таку особливість, як велика поширеність особових форм-рефлексів колишнього перфекта; показниками особовості виступають форми колишнього допоміжного дієслова быти або ж їх скорочені варіанти: -м, -єсь (-сь), -єсьмо (-сьмо, -сьмы), -єсьте (-сьте); при цьому вони можуть бути як у постпозиції, так і в препозиції, можуть входити в структуру дієслова, виступати самостійно і поєднуватися з іншими словами, переважно зі сполучниками, напр.: Єслим кого образил, молю вас, простЂте (УП, 234), я-м рад, же-м ся повторе вырвалъ зъ бЂды (175), Напочатку нЂчого не далесь нам злого (169), О великій Риме, такъ прелести родиш и всякій злости ты вже переходиш, Абысь антихриста мЂв себЂ любовна (127), И мы признаваем, Же смо єго не были годными (170), О наставнице добродЂтели и покоры всякои, якосмы перше заживали жалости великои (138), просвЂти нас, абысьмо от всЂх познани были (143), Єслисмо слыхали того пана зацность и славу, вЂдаймо тыж єго и святобливую справу (153), Мысь-мы зараз за тым до Виθлеєма пришли (197), А чому ж вы ими єсте погордЂди (133); подібні показники виступають і в умовному способі, напр.: бы-сьми ся не погодили (АЗР, IV, 153); проте частіше тут виступають рефлекси колишнього аориста: быхом (абыхомъ), быхмы (абыхмы)>хмы, быхмо (абыхмо)>хмо, напр.: Обы нам бог дал очи, гдє отець наш, мЂти, Были быхмо з щасливых щасливій дЂти (УП, 167); інколи флексія умовного способу -хмы виступає і в минулому часі замість -сьмо: Виθлеєму хмы пристойную честь отдали (206) 1.

1 Докладніше про це див.: Русанівський В.М. Структура українського дієслова. — К., 1971. — С. 91-93.

У третій особі однини й множини наказового способу уживається частка нехай, напр.: Нехай он съ святыми веселиться въвЂки (УП, 213), Нехай же нам боязнь не панує (140), Нехай же дружатся съ Клином римляне (129), Нехай же ганьбу отнесуть, нехай ся запалають (139); в окремих випадках замість української частки нехай виступає польська нех: Єст ли ту кто сь пастухов, нех ся озывает (196). У першій особі множини наказового способу, як і в усі попередні періоди розвитку української літературної мови, послідовно виступає флексія -Ђмо: явЂмо, почтЂмо, пріймЂмо, не дадЂмо, хранЂмо. Окрема розмова буде про аорист, коли йтиметься про виражальні особливості художньої літератури. /93/

Українська і білоруська літературні мови мали близький синтаксис. У ньому, на відміну від синтаксису тодішньої російської мови, гіпотаксис виразно переважав над паратаксисом. В урочистому стилі використовувалася латинська традиція, що прийшла в Україну і Білорусію через польську мову, закінчувати речення дієсловом. Проте з другої половини XVII ст. порядок слів у реченнях стає вільнішим, що відповідає народнорозмовним синтаксичним моделям. Пор.: И через того жъ посла своего царь Казаньский до насъ всказалъ, абыхмо посполу съ нимъ на непріятеля нашого за-одинъ были, и на томъ тотъ нашъ посолъ присягу вчинилъ (1507, АЗР, II, 14) — Которые невольники ишли на Рашковъ и Умань; и тые повЂдаютъ, ижъ видЂли понизше Умани одинъ шляхъ на четверть мили ушырЂ (1686, АЗР, V, 192). У літературній мові дедалі ширше використовується пряма й невласне пряма мова, еліпси, неозначено-особові конструкції. Народнорозмовні синтаксичні форми особливо наростають від початку XVII ст., напр.: Видалем часто наших, кгды их погребано, Землею и камьньєм въ гробєх прикладано (1622, УП, 336), Не знаю, за що мене быто (1710, ДНРМ, 39); Аже онъ питает (,): Чи купили, чи такъ узяли (,) Такъ ми ему, Проценку, говоримо (,): Украли (1711, 52).

Процес поповнення української літературної мови народними словами з усіх сфер суспільного життя, побуту, пізнання навколишнього світу відбувається дуже інтенсивно. Порівняймо вживання слів, належних до двох тематичних груп — адміністративно-управлінської і військової, — в двох актових документах Житомирського городового уряду 1609 р. з наповненістю відповідних лексичних полів у пам’ятках XIV-XV ст. В «Положене позву ωд тых же кн̃ж. Корецъких по кн̃з. Ружинського» і в «Протестацыи княжны корецкое на к. Ружинского и малжонку єго» від 3 лютого 1609 р. 1 з 33 слів, належних до адміністративно-управлінської лексики, 14 (близько третини) ужито таких, які не засвідчені документами XIV—XV ст.

1 Ділова мова Волині і Наддніпрянщини XVII ст.: Зб. акт. документів. — К., 1981. — С. 158-162.

До слів, що були відомі двома-трьома століттями раніше, належать: воєводство, воеводич, опекун, кгвалтовный, маетность, служебникъ, учинокъ, бояринъ, подданый, держава «володіння», добро «посідання», войтъ, право посполитое, кгвалтъ, мещанинъ, речи /94/ рухомые, пожитокъ. Такі ж деривати з цієї групи лексики, як княжна, наехане «напад», злупене «пограбування», воротныи, подстароста, дЂдинка, помочникъ, кгвалтовникъ та ін., у «Словнику староукраїнської мови XIV—XV ст.» не фіксуються, хоч слова з відповідними коренями на той час були. Що ж до військової лексики, то вона зросла ще помітніше: з 17 слів, ужитих у двох згаданих документах і належних до цієї тематичної групи, в XIV-XV ст. не засвідчено 10. Це лексеми гармата «військове спорядження» (з гаръматою), дЂло «гармата», гаковница «різновид гармати», мушкетъ, сагайдакъ, труба, сурма, нарихтовати (всю гармату [...] нарихтовавши), штурмъ.

Цікаво згадати ще про одне явище із сфери поширення ділової мови. Вона стає єдиною щодо форми в Правобережній і Лівобережній Україні. Правда, на Правобережжі посилаються на короля, а на Лівобережжі на органи самоврядування. Пор.: На вряде кгро[д]ски[м], в з[м]ку его кор. мс̃ти Жито[р]ски[м], передо [м]ною, Яно[м] Ча[й]ковски[м], по[д]старости[м] житоме[р]ски[м], стано[в]ши ωчевисто, шляхе[т]ны[и] па[н] Амъбрози[и] Во[и]цехо[в][с]ки[и], презе[н]това[л] ту[т], на враде, коне[и] девятеро, мастю а[л]бо ше[р]стю перъши[и] коне два вороныхъ, третяя кляча половая, четве[р]ты[и] ку[н] тысавы[и], пятая и шостая кляча тысавые, семая кляча сывая, ωсмая кляча вороная, девятая кляча зворона гнЂдая (ДМВН, 191-192); В року ахн̃д (1654) мца іюліА к̃е (25) днА. Передо [м]ною, Иваном Батіемъ, Ωстапомъ Са[х]ненкомъ, ω[т] пн̃а по[л]ковънина нака[з]ного ми[р]горо[д]ского зо[с]ланыхъ <•> и передо мъною Иваномъ Пилипе[н]комъ, // атаманомъ нака[з]ны[м] ло[х]ви[ц]кимъ <•>, и при мнЂ, Матъвею Е[м]ченку, во[и]ту, Феωдору Козлу, Феню Проце[н]ку, бу[р]мистура[х] вряду Лофицкого<•>, ставши ωчеви[с]то, Феωдо[р] запади[н]ски[и]<•>, котори[й] ска[р]гу свою на Ивана и Гри[ц]ка Гуе[в]ще[н]ковъ<•> такъ же и на А[н]дріА Кривъче[н]ка и На[д]точіА, то по[д]ступъцовъ свои[х], переклада[л] ω то... (ЛРК, 27).

Здавалось би, широке проникнення власне української лексики в літературну мову знизить інтерес до церковнослов’янської мови. Насправді ж інтерес до неї посилився: українці вважали її священною мовою, а тому дбали про її впорядкованість.

Уже йшлося про те, що наприкінці XVI ст. з ініціативи створених в Україні і в Білорусії братств укладалися перші граматики і /95/ словнички тієї мови, яка прийшла на Русь разом із Святим письмом. XVII ст. збагатило українське культурне життя значно складнішими працями, такими, як «Грамматіки словенское правилное синтагма» М. Смотрицького (1619 р.) та її скорочена крем’янецька переробка «Грамматіки или писменница языка словенского» (1638 р.), а також знаменитий «Лексіконъ славеноросскій» Памва Беринди (1627 p.). M. Смотрицький, крім української, добре знав церковнослов’янську і грецьку мови, а також латинську (у 1615 р. він видав у Кельні граматику грецької мови). Маючи таку підготовку, український учений написав один із найвидатніших творів давнього слов’янського мовознавства. Як зауважує В.В. Німчук, «Грамматїку» написав молодий учений, добре обізнаний із тодішньою європейською та вітчизняною граматичною наукою і церковнослов’янськими текстами, досвідчений педагог, що викладав церковнослов’янську мову у школах Вільна, Острога, Києва» 1. Передмова до книжки написана староукраїнською мовою. У ній автор зауважує, що «дЂткамъ оучитисА починаючимъ Букварь звикле рекши Алфавитарь з тои же ґрамматїки вычерпненый... до выученъА подаванъ нехай будеть». Як зразки для створення своєї граматики М. Смотрицький використав відому грецьку граматику візантійського вченого К. Ласкаріса, грецьку й латинську граматики німецького гуманіста Ф. Меланхтона та латинську граматику славетного португальського філолога Альвара. У граматиці описані чотири її головні складові частини: «Орθографія, Етvмологїа, Сvнтаξїс, Просωдїа». Викладаючи правила орфографії, М. Смотрицький уперше регулює написання великої букви: її слід уживати на початку віршованої строфи, після крапки, на початку власних назв, слів на позначення санів, наук, наукових категорій 2.

1 Німчук В.В. Мовознавство на Україні в XIV—XVII ст. — К., 1985. — С. 92.

2 Там же. — С. 101.

Далі йдеться про місце виносних літер (тільки в кінці слова), про уважність при вживанні флексій в іменах і дієсловах, про недопустимість написання хв замість ф та ін. В «Етvмологїи» автор викладає вчення про традиційні вісім частин мови: имА, мЂстоименїє, глаголъ, причастїє, нарЂчїє, предлогь, союзъ, междометїє. Частини мови поділяються на скланАємыА і нескланАємыА. До імен зараховуються іменники, прикметники, числівники і займенники /96/ прикметникової відміни. Відмінність між іменником і прикметником автор вбачає в особливостях їх словотворення: первообразный (злато) і производный (златый). Прикметники й похідні іменники поділяються на сім різновидів: отчеименный або притАжателный (Павловъ, Павлова або Павловна), отечественный (ЛвовАнинъ, ЛвовАныни), властелинный (Воеводичь, воеводинна, старостАнна), языческїй (Рωхсъ, Рωссини), глаголный (слышанїє, слышатель), ωтименный (солнечный), оумалителный (словице), оуничижительный (женище). Ім’я має сім відмінків: именителный, родителный, дателный, винителный, звателный, творителный, сказателный. Іменники, прикметники й займенники мають три числа: единственное, двойственное, множественное. Займенники мають ше «лица»: первоє (азъ), второє (ты), третїє (онъ). «Глаголъ» автор поділяє на «личный», шо має всі три особи трьох чисел, і «безличный», позбавлений другої і третьої особи однини, а подекуди й третьої особи множини. Атематичні дієслова (єсмь, ямь, вЂмь) дістають у нього назву «стропотных». Як зазначає В.В. Німчук, М. Смотрицький вперше вводить у слов’янську граматику поняття перехідності і неперехідності дії: глаголъ «Преходителный» (люблю) і «СамостоАтелный» (стою) 1.

1 Німчук В.В. Мовознавство на Україні в XIV—XVII ст. — С. 114.

Дієслівні форми відповідають дев’яти категоріям: залогъ, начертаніє, видъ, число, лицо, наклоненїє, родъ, спряженїє. Що таке «начертанїє»? Це безпрефіксні (ємлю) і префіксальні дієслова, які в свою чергу поділяються на однопрефіксні (приємлю) і двопрефіксні (восприємлю). Поняття виду у Смотрицького не збігається з сучасним: «совершенный» у нього означає первинні дієслова (чту, стою), a «производный» — дієслова, ускладнені якоюсь додатковою семантичною ознакою, — означають або наростання певної якісної ознаки (теплею, бЂлЂю), або повторюваність дії (бЂгаю, читаю). Чисел, як і в імені, три: єдинственноє, двойственноє і множественноє. Часові форми поділяються на імперфект (бихъ), аорист (бїАхъ), плюсквамперфект (бїАнъ бывахь), перфект (бїєнъ быхъ), які в нього мають відповідно такі назви: преходяшеє, прешедшеє, мимошедшеє, непредЂлное; крім того були ще «настоящее» і «будущеє». В.В. Німчук відзначає, що оскільки цих форм минулого часу не було в живих мовах, М. Смотрицький не зміг /97/ чітко розрізнити форм перфекта, імперфекта й аориста 1. Автор граматики першим виділив дві дієвідміни: на -еши (бїю — бїєши) і на -иши (слышу — слышиши). Поряд з «причастїємь» і «дЂєпричастїємъ» автор виділяє ще «причастодЂтїє». Останнє надумане. Як справедливо вважає В.В Німчук, цією категорією автор намагався передати грецький прислівник на -εον та латинський герундій. Внаслідок цього постали такі форми, як писателно, читателно, творително 2. Дуже докладно описані в граматиці прислівники. Правда, сюди потрапили й форми наказового способу дієслова (прїйди, прїйдЂте, принеси та ін.). Вперше було представлено вчення про сполучення слів і речень. Всі типи синтаксичних зв’язків між словами у простому реченні описано старанно й правильно. Далі йде розділ «ω Просодїи стіхотворной», заголовок якої промовляє сам за себе: це коротка наука віршування. Автор викладає вчення про стопи і віршові розміри (метри: спондій, порріхїй, трохей, іамвъ, дактиль, анапесть, амфіврахий та ін. В останньому розділі «Ω страстехъ реченїй» ідеться про зміни, які допускаються в слові (мЂнїє зам. имЂнїє, баграница зам. багрАница, радуисА зам. радуйсА і под.). І хоч у «ГрамматицЂ» відчутний вплив живої української мови, все ж вона, як зазначає В.В. Німчук, «загалом близька до системи старослов’янської мови пізнього періоду. Це забезпечило їй небачений авторитет у середовищі вітчизняних і зарубіжних філологів аж до початку XIX ст. Живомовні східнослов’янські і специфічні українські елементи не розхитали її «класичних» старослов’янських норм, а пов’язали їх із сучасністю, наблизили до життя» 3. Як відзначив М. Возняк, «Граматика» Смотрицького стала прототипом для сербських шкільних підручників Степана Вуяновського й Авраама Мразовича наприкінці XVIII ст., для граматики Христакі-Дупнічанина, спробою зближення народної мови з церковною у болгар, стала зразком для граматики Добровського, а на українськім грунті мала сильний вплив на граматику Івана Могильницького й інші галицькі граматики» 4.

1 Німчук В.В. Мовознавство на Україні в XIV—XVII ст. — С. 116—117.

2 Там же. — С. 124.

3 Там же. — С. 134. Докладніше про особливості граматики М. Смотрицького див. у названій праці на с. 89—145.

4 Возняк М.С. Названа праця. — С. 489. /98/

Дата: Четвер, 22.04.2010, 11:46 | Повідомлення # 12
Скороченим варіантом граматики М. Смотрицького була «Грамматіки, или писменница языка словен(ъ)скага», яка була видана у Кременці 1638 р. Автор переробки не встановлений, але цікаво, що він критично поставився до оригіналу: відкинув теорію віршування, розроблену М. Смотрицьким на основі грецьких зразків, опустив штучний поділ звуків за грецькими зразками і параграф «ω Просодіи». Власне граматичний матеріал дуже близький до того, який поданий у М. Смотрицького, але дещо скорочений і спрощений. На думку В.В. Німчука, «Будучи в основі своїй скороченою переробкою праці М. Смотрицького «Грамматіки, или писменница языка словен(ь)скага» 1638 р. не внесла помітних нових елементів у граматичну теорію і практику українського мовознавства XVII ст. Однак у ній яскраво виражене прагнення до зрозумілого й стислого викладу навчального матеріалу» 1.

Великою лексикографічною працею, яка сприяла піднесенню авторитету як церковнослов’янської, так і тодішньої книжної української мови, був «Лексіконъ славенорωсскїй и именъ тлъкованїє» Памва Беринди (1627, Київ). Автор поставив перед собою два завдання, які не суперечили одне одному: зміцнити престиж церковнослов’янської мови шляхом кодифікації її лексики і разом з тим утвердити норми книжної української мови з опорою на народну мову. П. Беринда активно використовує відомі на той час у Європі словники, зокрема Максима Святогорця (Максима Грека) — російського автора, Мануїла Ритора — візантійського автора, що жив на межі XV—XVI ст., використав він і покрайні глоси з книг білоруського першодрукаря Франциска Скорини, а також слов’янські азбуковники попередніх століть. Для тлумачення власних імен — друга частина «Лексікона» — П. Беринда взяв за зразок додаток до багатотомного видання Біблії, здійсненого в 1569—1573 рр. у м. Антверпені 2.

1 Німчук В.В. Мовознавство на Україні в XIV—XVII ст. — С. 154.

2 Німчук В.В. Памво Беринда і його «Лексіконъ славеноросскїй и именъ тлъкованїє» // Передмова до видання Лексикон словенороський Памви Беринди. — К., 1961. — С. XVIII.

Передмову до словника написано староукраїнською мовою: «Широкій й великославный ıазык Славенскїй. Мл(с)тивыи Панωве Балабанωве, маючи ωквитое залеце[н]е нетолко ω[т] писм Бгословски[х] и гvмнω[в] црковны[х] з’ еллинскогω ним’ протлумачоных’, /99/ але и з’ б[ж]: Лvтургіи, и иныхъ таемниц’ которыи сА ты[м] ıазыко[м] в’ великой и малой Рωссїи, в’ Сєрбїи, Болгарїи, и по ины[м] сторонамъ ω[т]правую[т]: и[ж] тру[д]ности теж слωвъ до вырозумЂнА темны[х] многїи в’ собЂ мает’ (Бер., 3). До одного церковнослов’янського слова П. Беринда наводить інколи один український відповідник, а інколи й декілька (у тім числі полонізмів), напр.: абїе: оуже, зараз, внетъ (пол. wnet), скоро, вскокъ, рыхло (пол. rychło); дръжавствую: паную, в’ поссесїи маю, рАжу, справую, єстемь преложонымъ, кролє(м), цЂсарє(м); жилище: мешканьє, домъ; злакъ: зеленость на тра†или на былинах, любо на листехъ деревъ, χλόη, албо ıарина ωгороднаа, паша, трава з розмаиты[м] sЂльємъ. або всАкаА трава квитучаа, sельє. Останній приклад засвідчує у перекладній частині й грецьке слово. До цього П. Беринда вдається нерідко, інколи використовує й латинські відповідники, напр.: излишнїй: παριτρος збы[т]ны[и]; инокъ: μονχςιχος μονηρης μοναχος. γ. ο, μοнах з єлл: и ла[т]: и сло[в]: чернéць, але ино[к] сло[в]: то[л]: в рсо[с] єдинокь, або уєдиненый, ацд̃і . Пустынни[к] разумЂтисА мóжеть: заречéнїе, при: σροηςιο приреченье, обеца[н]є, рукоимство. Коли автор словника не знаходить в українській мові однослівного відповідника, він тлумачить церковнослов’янське слово, а інколи додає й своє судження про позначуваний об’єкт, напр.: ЗемлемЂрїє, или землемЂрство: з’ еллин: ґеωметрїа, сирЂчь, размЂрителнаа. Есть сіе художество sЂло полезно къ размЂренїю градо(в)ства, и путій, и къ инымъ веще[м] паче болши[м]; Изумленіе: ωшалЂньє, захожЂнье в’ голову з’ горАчки, албо ωморочЂнье ω[т] пїанства. У перекладну частину можуть потрапляти й церковнослов’янські слова та форми; напр.: зри: виждъ, смотри, позирай, дивисА, домышлАйсА, догадуйсА, глАди, познавай; зрАху: дивлАхусА; иждивенїе: изнуренїе, выдато[к], накладаньє.

Словник П. Беринди тривалий час був найповнішою слов’янською лексикографічною працею і справив помітний вплив на розвиток словникарства у інших слов’янських і навіть неслов’янських народів. Для України він мав непересічне значення, оскільки чітко розмежовував дві вживані у той час мови: церковнослов’янську і вирослу на її основі староукраїнську. Треба відзначити, що повага до культової мови особливого типу, не пов’язаної з буденним життям, існувала завжди в усіх народів, в тому числі й у тих, у яких /100/ служба велася рідною мовою. Діячі церкви усвідомлювали, що культовий стиль — це особливе мовлення, яке не повинно опускатися до буденності. Відомий чеський граматист Я. Благослав писав у своїй «Граматиці», шо для передачі Божого слова «не годиться вживати абиякі, легкі, корчемні слова, що закон божий не для того перекладено чеською мовою, щоб його тільки пастухи на пасовиську читали, знаходячи в ньому звичайну для себе мову, але більше для того, щоб він у спільному зібранні богобоязливих людей різних станів з великою поважністю як воля або право свого найвищого цісаря і володаря всього живого читаний був і щоб гідно в їхніх вухах звучав» 1.

Треба згадати ще про одну важливу лексикографічну працю, яка хоч і була написана в Москві, але мала прямий вплив на розвиток староукраїнської літературної мови. У 1649 р. російський цар попросив київського митрополита Косова прислати учених мужів для перекладу Біблії. Ними виявилися Арсеній Сатановський і Єпіфаній Славинецький. Останній на основі латинського лексикону А. Калепіна, відомого всій Європі, створив перекладний латинсько-український словник, який у XVII-XVIII ст. поширювався в численних списках. Є тут і російські відповідники 2.

1 Цит. за працею: Králik O. Humanismus a počatky českého mluvnictví. — In: Poeta Travničkovi a F.Wollmancwi. — Brno, 1948. — S. 262.

2 Див.: Німчук B.B. «Лексіконъ латинский» та «Лексікон словено-латинский» і їх місце в історії старої лексикографії // Передмова до Лексикона Є. Славинецького та А. Корецького-Сатановського. — К., 1973. — С. 25.

Разом із А. Сатановським Є. Славинецький виготував «Леξікон словено-латинський». Перший словник — найбільший за обсягом тогочасний лексикон: його реєстр містить близько 27 тисяч слів (у «Лексиконі» П. Беринди близько семи тисяч). Після латинського слова спершу наводиться церковнослов’янський відповідник, потім український, напр.: conclusio за[к]люченїє, конецъ (ЛСК, 135); eminor, пречу, грожу (177); peiero, клятвопреступаю, ложнЂ кленуся (304) і под. Проте може бути й навпаки, напр.: pecus, dis, pecu, ско[т], говядо (304).

У XVII ст. церковнослов’янська мова чітко протиставляється українській літературній не як її стилістичний варіант, а як окреме явище. Про це свідчить поява в XVI—XVII ст. і українсько-церковнослов’янських розмовників, і церковнослов’янського /101/ «Лексикона словенороського» П. Беринди, і граматик церковнослов’янської та староукраїнської мов, і передмов до богослужбових книг, написаних паралельно обома мовами.

Граматикою староукраїнської мови була «Граматика словенская» І. Ужевича. Правда, це рукописна праця, написана до того ж у Парижі. Відома вона в двох варіантах: перший з них, написаний латинською мовою в 1643 р., зберігається тепер в Національній бібліотеці в Парижі, другий, написаний тією ж мовою в 1645 р., знаходиться в бібліотеці м. Арраса на півночі Франції. Видані вони тільки в 1970 р. стараннями І.К. Білодіда та Є.М. Кудрицького 1. Текст пам’ятки доводить, що І. Ужевич був знайомий з граматиками Л. Зизанія і М. Смотрицького. Зокрема, він прийняв поділ слів на вісім частин мови, слідом за М. Смотрицьким виділив чотири відміни іменників, у парадигмах іменних частин мови подав шість відмінків. Очевидно, використовуючи український матеріал, автор все ж таки прагнув створити універсальну «словенську» граматику, оскільки він не зафіксував кілька виразних українських граматичних рис, зокрема закінчення -ови в давальному відмінку однини іменників чоловічого роду, в деяких різновидах відмінювання іменників не наводиться кличний відмінок. Проте в більшості випадків граматика відображає особливості живої і літературної мови того часу. Який з рукописів є досконаліший? Як доводить В. В. Німчук 2, арраський. Він у багатьох питаннях досконаліше інтерпретує структуру української граматики. В арраському варіанті є елементи порівняльного аналізу української мови з іншими слов’янськими. Так, автор пише про те, що інфінітив у поляків закінчується на -с, наприклад, pisać, czytać, проте русини, богеми, морави та інші народи Слов’янщини, як і «свята» мова, мають неозначену форму на -ити або -ить, наприклад, писати і писать, чути, бити 3.

1 Граматика слов’янська І. Ужевича / Підготували до друку Г.К. Білодід, Є.М. Кудрицький. — К., 1970.

2 Німчук В.В. Мовознавство на Україні XIV—XVII ст. — С. 182.

3 Там же. — С. 189.

Як зауважує В.В. Німчук, «Невелика за обсягом «Граматика» І. Ужевича є непересічним явищем в історії української лінгвістики. Українська мовна система в ній викладена вдало, хоч у автора виникали труднощі при витлумаченні деяких слов’яноукраїнських граматичних /102/ особливостей (наприклад, орудного й місцевого відмінків, дієприслівника) засобами латинської схеми й термінології. В історію філології І. Ужевич увійшов як учений, що перший лінгвістично опрацював українську мову. Неминуще значення має і фактичний матеріал його праці» 1.

У XVII ст. з’являються й словники з українським реєстром. Тут мається на увазі рукописний словник «Синоніма словенороська». Вперше звернув увагу на цю пам’ятку П. Житецький 2.

1 Німчук В.В. Мовознавство на Україні XIV—XVII ст. — С. 198.

2 Житецкий П. Очерк литературной истории малорусского наречия в XVII веке c приложением словаря книжной малорусской речи по рукописи XVII века. — К., 1889. — С. 3.

Він твердив, що в ній українська лексика представлена досить виразно, хоч і не повно. Учені вважають, що цей словник — спроба обернути «Лексикон» П. Беринди, подавши українську частину в реєстрі, а церковнослов’янську — в перекладній частині. Звичайно, це було не просто. Адже до одного церковнослов’янського слова П. Беринда, як правило, подавав декілька українських (як ми вже пересвідчилися, не тільки українських) відповідників, а авторові «Синоніми» треба було до одного українського (і не тільки українського) слова подати декілька церковнослов’янських синонімів, наявних у «Лексиконі». Правда, це може бути й одно слово: бичую уязвляю, бляскь блистанїе, блазенство уродство, блукаюся скитаюся, блазню хулю і под. Але частіше все ж одному українському слову відповідає два і більше церковнослов’янських слів: бедра лядвія, чресла; безвстыдний мЂдноличенъ, безстуденъ; бичь жезлъ, бичъ; благаю умилостивляю, умилосерджаю; лЂчу цЂлю, врачую; лЂпшый лучшїй, уншїй; лЂторасль ω[т]расль, народокъ; лыси[й] плишивъ, возли[с]; мешкаю жите[л]ствую, живу, ωбитаю; многомовность многоглаголанїе, велерЂчїе; мнозтво множество, многое множество, бездна; набываю стяжаю, стяжаваю, притяжую, притяживаю, сънабдЂваю, сънискаю, приωбрЂтаю і т. ін. Перекладаються і словосполучення: верхь ωдержую ωдолЂваю; великіе речи мовлю велерЂчую; веселя справую бранЂкую, брачуся; внЂвецъ ωбертаю, испражняю, упражняю, истребляю, искореняю; войско шикуючій подвигополо[ж]никь; волнимь зостаю свобождаюся, изменяюся; жалую плачливе ωкаяваю; жалобу ω[т]правую сЂтую; жартовнии рЂчи шутовныя радо[ст] творная; нагороду рицеромъ даваючїй, подвигоположникь, даровник і под. /103/ У реєстрі можуть виступати і фразеологізовані словосполуки: не даю покою стужаю, ωsлобляю, возмущаю, удручаю; переношу ωкомъ презираю пренебрегаю; до шкоды привожу напраснствую та ін. Чимало в реєстрі полонізмів: живїолъ «стихія», заисте «справді», «істинно», зайзрость «заздрість», залеценїе «вказівка», засадзка «засада», «западня», звлаща «зокрема», зґелкь «шум», «гам», «гомін», зєдноченіе «з’єднання», зупелность «цілість», «повнота», коляцїя «вечеря», контентую «задовольняю», креть «кріт», кропля «крапля», ксїонже «князь», лїоси «жереби», лотръ «негідник», лупЂжца «грабіжник», ляментъ «плач», менжне «мужньо», мисюрка «шолом», мнозтво «багато», мнЂмаю «суджу», «думаю», моцъ «сила», мусъ «примус», «насильство», брухъ «живіт», быдло «скот» і под.

У XVII ст. бурхливо розквітає художня література. За жанрами її можна поділити на поезію, драматургію, а частково й прозу. Крім того, поезія складається з двох різновидів: панегірично-полемічного і побутового, а драми поділяються на класичні й народні.

Українські поети першої половини XVII ст. (О. Митура, К. Транквеліон-Ставровецький, Д. Андрієвич, П. Беринда, Г. Дорофієвич, М. Смотрицький, К. Сакович, Н. Зінкович, Т. Земка, Віталій та ін.) включилися в полемічну боротьбу, але кожен свій збірник присвячували одному з владців, описуючи віршами його герб, тобто творячи панегірик. Дехто з цих поетів писав по-церковнослов’янському, це, наприклад, Н. Зінкович:

Твари словеснои

Яже небеснои

Имяше сладости

Вкушати радости (УП, 362);

по-церковнослов’янському пише й поет, відомий під іменем Віталій:

О велія излишества и срама,

что прочеє реку, народъ безъ брама,

Или кумиръ въ мирЂ истуканный.

Паче черв земленъный окаянный (181);

Проте цей поет вдається й до староукраїнської мови, як і переважна більшість його сучасників:

БЂжи, бЂжи въ землю обЂтованъную,

Святым отъ вЂка уготованъную,

Да ся къ пристанищу прійти сподобиши,

Идеже Христовых ся благ насладиши (184). /104/

Панегірично-полемічна література багата епітетами. Ось, наприклад, як оздоблює свої твори Д. Андрієвич: горкие слези, путь правый, скрутная смерть, пелынный плач, ясная походня, щирая любов, гоненія срокгіи, меч обосЂчный, никчемный крук, чистый голубь, тяжкій недуг, безкровная офЂра, гойные слезы, смертелное жало, претяжкое стогнанье, любый отець, хлЂб щоденний та ін. Як бачимо, епітети добираються або з народної мови, або з конфесійної літератури.

До одного іменника може стосуватися одразу декілька епітетів, як наприклад у К. Транквіліона-Ставровецького:

Слава тебЂ, Христе, цару преславний,

Чудный боже, силный, вседержавный,

Сыну божій предвЂчный,

У хвалах аггельских уставЂчный (УП, 245).

ПресвЂтлая небесная царице,

О госпоже моя обрадованная,

Радуйся, богом избранная,

Прежде міра предувЂдЂнная,

Пречистая дЂва нетлЂнная (255).

Кохаються поети XVII ст. і в метафорах, напр.: Отцу нашему длужей нить живота вити (353); Святе пожекгнал марность того свЂта (356); Чашу [см]ертную пьет (169); Тепер знаєм, як была солодка и смачна Манъна его науки (171); Духовным голодом нам тлЂти (173); по ком слез обфитое море? (173); До отчизны, дЂтоньки, квапитися треба, Не хочете ль для земли утратити неба (175); зъноси крест свой скромне (176); СтрумЂнь золотый, ясне ся улыстуючій, водами живыми гойне обфитуючій, Буйные рЂки наук з себе выливает (191); Сын божій предъвЂчный той у вЂчной сла†паче солнца сіяет, той нас свЂтоноснім безсмертієм одЂвает (277); Ісус Христос на облацЂ пресвЂтлом, до неба въходить на маєстат бозкои вельможное славы свои (281). Часто образ будується на протиставленні протилежних понять, напр.: Земля, которая тернье u осет плодила, Тая нынЂ хлЂб небесный буйно зродила (201).

У пошані у них і порівняння, напр.: Прагнула тя душа наша, прагнули тя и кости мои, як земля прагнет дождя в лЂтній знои (139); C котрого уст, якь свЂча, наука походить (190); Єдны, яко снЂг, бЂлыми ся найдуючи, А другіє принамнЂй, якъ вовна будучи (208); И вся помпа того свЂта, як дым, щезает (214); Як чистое злото, господній слова (117); але твоя крЂпость, яко паутина (120); кров праведную, яко воду пролил (129). /105/

Улюбленими словами поетів-панегіристів є солнце, мЂсяць, звЂзды, свЂтло як символи істинної віри, а також орел, лев як символи сили, напр.: Але и солнечное горячеє коло променьми блисътает (138); Книги — солнце душам, мысли освящають (131); Прикладным житьєм свым як солнце стати (233); Нехай прето слава их дотоль не вступует, поколь мЂсяць з звЂздами бЂг свой отправует (223); А вЂра c побожностью, яко лелЂя, свЂтло процвитает (228); Вы на то духом святым назначени И орлами небесними наречени (268); И в сылЂ страшный яко львове (268). Використовується й традиційна барочна символіка, характерна для тодішнього мистецтва, особливо в панегіриках на честь гербів, напр.:

Рыцер зъ ужем мудрое символ єст сталости,

Шабли — цнот богословских и в вЂpe цалости,

Трубы значат науки... (341).

Автори віршів удаються до порівнянь своїх сучасників з героями античного світу і з відомими постатями часів Київської Русі, підкреслюючи цим зв’язок свого часу з всесвітньою історією і визнаючи себе нащадками Київської Русі, напр.:

Яко єдин Ахілес, так то вЂк свой травня (219);

Бо если выхваляет Кгреція Нестора,

Ахіллеса, Аякса, а Троя Гектара,

Атенчики славят кроля Периклеса,

И славного оного зъ Темистоклеса,

Рим зась зъ смЂлости своего хвалить Курциуша

И зъ щасливых потычок славить Помпеюша,

Теды теж и Россія Петра Са[га]йдачного

Подасть людем, в помятку вЂка потомного (334);

Милость въ сердцу палает, як мовить Сенека (325); ВолЂл сам, енъ Кодрус — кроль въ Атенах въ Греции Смерть поднять, бы ойчизна толко была въ цЂлЂ (325); Кто бы хтЂл достатечне справи описати Петра Конашевича и на свЂт подати МусЂл бы у кгрецкого поета Гомера зычить розуму, альбо тыж у Димостена (330); Влодемира, Всеволода, цного Ярослава Мужества, вЂры и цнот всЂх при том гербЂ слава В тобЂ тепер сіяет (343); За Олекга, росского монархи, плывали Въ чолнах по мору и на Царьград штурмовали (323).

Касіян Сакович славить запорізьке військо як надійного захисника України: Украина тымъ войском въцале зоставаєт, А где запорозцов /106/ нЂт, татарин впадает (323). Чимало в цій поезії фразеологізмів типу: Каждый з насъ што сЂял тут, там будет жати (334); филіозоф, розумом острЂйший, Мусить гордои думьт роги схилити (233); Помнечи на оно пословьє: Смерть у зубы не гледить» (177); въ порохъ ся обернути (214). Деякі крилаті вислови є, мабуть, авторськими афоризмами, напр.: Не торгуй душею, второє не купиш (123); Не наши пастыри церкви супостаты, иже ускакують тыном, а не враты (132).

Як і в полемічній прозовій літературі, автори панегірично-полемічних віршів полюбляють уживати поряд декілька синонімів, але, очевидно, жанр не дозволяє робити це так широко, як у прозі. Тому маємо: Кресу назначоного, термину, годины (169); Не тот живет, хто живет на свЂтЂ мизерне. Леч хто свято, побожне живот свой проводить (174); Зброя ваша і оружіє, з духа святого устроенное (265); Чловек, якъ тЂнь, сон, трава, якъ цвЂт увядает (326).

В поезії на побутові теми і в прозі старовинні форми аориста не використовуються. Що ж до поетів-панегіристів, то вони досить часто вдаються до цих форм як засобу піднесення урочистості мови: Єгда вознесеся господь на небеса (131); Той за враги своими молися И на милость тЂх склонися (241); Вы въ малЂ наказани бысте И великіи дары въспріясте (266); В которій бог невидимый... На земли нынЂ въ плоти видиме явися (272); Денесь бо вЂм спасеніе міру явися, крестом твоим вражда розорися (245).

У згоді з народною мовою автори користуються здрібнілими формами іменників: з дЂточками, сироточками/сиротоньки, синогорличка і под.

Звернімося до лексики. Побутові слова — суто українські: блискавиця, болото, бЂла голова «жінка», вертеп, будинок, гостинец «дорога», добродЂй, зброя, кабанина, каплун, мЂсяць, обличе, очи, оброк, палац, пелюшки, походня «факел», пташок, родич, саломаха, стежка, тенета, хмара, шпиталь і под. Абстрактна лексика також переважно українська: вдячность, дитинство, жаль, забава, завада, згода, зрада, знищене, кривда, личба, надЂя, нарЂканья, новина, оздоба, панованє, пожиток, покора, покута, помста, потреба, праця, пріязнь, пригода, радость, ратунок, смуток, справа, статечность, таємниця, туга, упадок, утиск, утрата, утЂха і под.

Особливо багато представлена українська лексика дієсловами: брыдитися, будовати, витати, ся встыдати, вартовати, выблукати, /107/ гамувати, дбати, дрыжати, ся дочекати, занедбати, збудовати, згинути, ся змагаючи, квитнути, кохатися, лЂноватися, навернути, одержати, оздобити, обачити, образити, оточити, оборонити, ошукувати, пам’ятати, панувати, пильнованій, поважати, прагнути, псувати, пытати, притуляти, ратовати, рушати, смакувати, сприкритися, спЂвати, стурбовати, сподЂватися, тужити, турбовати, ся тЂшити, чути, шановати, шукати та ін. Поширені й народнорозмовні прислівники: вдячне/вдячно, гойне, добре, завжды, заледве, запевне, зараз, колись, напочатку, нЂколи, невимовне, поважне, побожне, прудко, статечне та ін.

Церковнослов’янізмів теж чимало. Уже йшлося про те, що автори віршів полюбляли вживати аорист. Удавалися вони й до інших фонетичних, граматичних і лексичних церковнослов’янізмів: неповноголосся, /щ/ на місці /ч/, двоїни, дієприкметників, сполучників, абстрактної лексики, напр.: глас въ небо подносить (253); пещ, огнем горящую, в хлад претворив (260); и всЂ полки бЂсовскіи звЂтяжити И вскорЂ тЂх под нозЂ мои подложити (253); понеже, зрЂти, господствующих, сожитель, избранныи, творящи, хранитель, спасеніе, създанїе, милосердїє, мщенїє, сладость, премудрость та ін.

Польські слова, особливо абстрактні, автори панегірично-полемічних віршів також уважають за свої: безецный, ведлуг, венц, долегливость, дябол, ся жегнати, звитязство, зганбенье, менжне, менжство, моцне, наддер, невстидливость, несмертелность, окрутенство, позрене, понудливость, повшехній, потенжне, рачити, сконд, умЂєстность, хентнє та ін. Через польську мову йде потужний потік західноєвропейських, переважно адаптованих німецькою мовою, запозичень. З походження майже всі вони латинізми: аппетыт, астролокгіа, декрет, експедіціа, елемент, інъструмент, комедія, конъдыція, пелькгримство, порт, рееєстръ, серпенътин, тиран, триумф, тракгедія, флекгма, фундамент, цимерман та ін.

Про живі процеси розвитку у цій, здавалось би, штучній мові промовляє наявність у ній неологізмів: от Христа бЂгуны (123); не красомовцы (124); жабоястный народ (128); ноч чорнооблач(н)ая (138); зеленовласія древа (141); вЂтры благопрохладные (141); высокомовный (206); человЂколовцы (264); пламенноносныи серафимы (281).

Передмови до збірок віршів, як і до словників, пишуться теж староукраїнською мовою: так формуються основи української прози. /108/ Ось уривок з передмови до відомої книжки К. Транквіліона-Ставровецького «Перло многоценное» (1646 р.):

«Ласкавый чителнику! Подобает вам напруд то вЂдати, для чого автор важил ся подвиймовати так великую й тяжкую працу около тои презацнои книги, реченои «Перло многоцЂнноє». АбовЂм правдиве годна такового титулу славного, кгды ж перли родяться въ глубинЂ морской от блискавици и c трудностью на свЂт виносятся. Такъ и въ той книзЂ слова на честь, и славу, и хвалу имени бозкому суть яко перла многоцЂнныи, родженыи от молнии небеснои, от свЂтлости духа святого, въ глубынЂ небеснои премудрости» (231).

Кирило Транквіліон-Ставровецький був також автором книжок «Зерцало богословія», «Учительноє євангеліє» та ін. У «Зерцалі богословія» автор викладає тодішні погляди на світ: невидимий (ангельський), видимий (небо і земля), людський і злосливий (світ зла). Описуючи видимий світ, К. Ставровецький перераховує стихії, з яких він складається, називає відомих йому живих істот, з’ясовує суть блискавки, сутність людини. Як на небі живе Бог, так у горішній частині людини, в голові, в білім і безкровнім мозку міститься «ум невидимий, самовластний, безсмертний, вічний», найперша сила душі, а при нім інші сили розумної душі: воля, пам’ять, доброта, гадка, розум, хитрість, уява, застанова, радість і любов 1. Отже, тут уживаються слова на позначення абстрактних понять, стосовних людської психіки.

Найвідомішим представником побутової поезії був Климентій Зіновіїв. Іван Франко зараховував книжку віршів цього поета до найкращих надбань українського письменства 2.

1 Возняк М.С. Названа праця. — С. 448.

2 Франко І. Апокрифи і легенди з українських рукописів. Зібрав, упорядкував і пояснив д-р Ів. Франко // Пам’ятки укр.-руської мови і літератури. Видає Комісія археограф. Наук. т-ва ім. Шевченка. — Львів, 1896. — Т. 1. — С. І—II.

До нашого часу дійшло 272 твори цього ієромонаха. Він писав про все, на що була спрямована його увага в навколишньому світі. Про це найвиразніше говорять заголовки його віршів: ω люде[х] правдивы[х], и хотящихъ правды научитися; наука; ω вЂтрЂ; ω огнЂ; ω те(р)пеніи бж̃ом; ω люде[х] грЂшны[х]; ω снЂдаемыхъ звЂрми; ω прибивающи[х]сА землею; ω умираючи[х] мл[д]ца[х] и дв̃ицах по принятіи шлюбо[в]: або по простЂ[и] мовячи, послЂ /109/ вЂнча[н]А зараз; ω чинячи[х] пакости мн̃[с]тыра(мъ) и црква[мъ]; ω цыганахъ и жыдахъ; ω люде[х] мл[с]тивы[х]; ω винЂ або тежъ ω горЂлцЂ; ω zлы[х] жена[х], ім[ъ] же нико[г]да не яти вЂры; ω жена[х] сва[р]ливыхъ и zлоязычны[х]; ω гончаряхъ: слово вЂ[р]шовое похвалное; ω ратаяхъ; ω ткачах і т. д.

«Творчість Климентія, пише І.П. Чепіга в передмові до збірки «Климентій Зіновіїв. Вірші. Приповісті посполиті», — припадає на часи, знаменні не стільки яскравістю зовнішньополітичних подій, скільки загостреністю і суперечливістю внутрішнього життя України кінця XVII — початку XVIII ст. Києво-Могилянська колегія згуртувала навколо себе видатних наукових і літературних діячів: Іоаникій Галятовський, Лазар Баранович, Антоній Радивиловський, Іннокентій Гізель, Варлаам Ясинський, Стефан Яворський, Дмитро Туптало, Іван Величковський, а також маловідомі і зовсім не відомі письменники з «літературних низів» творили українське письменство» 1.

Не можна сказати, що вірші К. Зіновіїва одноманітні. Зовсім ні: серед них є епіграми, елегії, морально-дидактичні вірші, канти, псалми, молитви, орації, пісні і навіть панегірики, хоч вони виконані в іншому стилі, ніж у галицько-київських поетів-панегіристів. Фонетичні особливості віршів К. Зіновієва мало чим відрізняються від творів галицько-київських віршописців. Сам К. Зіновіїв походив, безперечно, з Лівобережної України. Є в нього проривне ґ, етимологічне /о/ частіше, ніж у його колег панегіристів, передається через у; на місці етимологічного е, що перейшло в і в новозакритому складі, виступає Ђ (хмЂл[Ђ], мЂдны[х], камЂн[ъ]л, ремЂн[ъ] і под.) 2;

1 Чепіга І.П. Визначна пам’ятка українського письменства // Зіновіїв Климентій. Вірші. Приповісті посполиті. — К., 1971. — С. 10.

2 Докладніше див. про це в названій праці І.П. Чепіги. — С. 17—27.

більше, ніж у панегіристів, трапляється поплутання ы та и (крывымъ, зымою, умыра(т), вымывати, птыца і под.), широко відбито чергування /у/ з /в/ (вчащаетъ, навча[т], вмираю[т], вшкоджае[т], вчит[ъ] і под.); давньокиївському ръ відповідає українське ры (трывогу, грымитъ); /л/ нерідко переходить у /ў/ (вовны, ковбасцЂ, мовчанка, вовчіе, в човнЂ та ін.). Є тут і суто чернігівські фонетичні особливості, зокрема, тверде /р/ (ратовати, господара, бурани, золотара(м)), тверде /ц/ (обЂцати, тво[р]цы, ошуканцах, молодица, птыца) та ін. /110/

Що К. Зіновіїв пройшов певну школу, дивуватися не доводиться. Але пише він зовсім не так, як його колеги-панегіристи. Його можна було б назвати «натуралістом»: він пише про те, що бачить, анітрохи не дбаючи про якісь там епітети, метафори, алегорії й інші художні засоби, напр.:

Да і тые будники в нш̃о(и) землЂ бувають:

що потомъ ту(р)камъ сукна

хва(р)боват выро(б)ляют.

А наробивши много, то яко(с) то збуваютъ:

уже о то(мъ) не знаю, раз†люде знаютъ.

І знаю(т) тепе(р) дЂло люде на свЂтЂ всяко:

и дете(и) якіи е(ст) самы, уча(т) же тако.

І си(х) часъ есть будищ(ъ) где буды бували:

давные люде (б) тое и нн̃Ђ признали.

І прислуха(и)сА ко(ж)ды(и) що стары(и) мови(т) на глумЂ:

a молоды(и) нехай бере(т) добре собЂ на умъ.

І поташники (ж) неха(и) здоровы пробувають,

а за вЂршъ се(и) ласкаве мА похваляють (Зін., 171 — 172).

Здавалось би, за такої творчої установки К. Зіновіїва в текстах буде дуже багато побутових слів. Але автор — моралізатор, тому тут на передній план виступають слова, що характеризують людину, її ставлення до інших людей й навколишнього світу: неборакъ, хорый, господынА, простакъ, брыдити, працовати, дывовати, сА цурати, ратовати, шукати, зневажати, ображати, кра[с]ти, памятати, скоштовати, гани[т], cА журити, поважати, шкодити, вадити і под.; назви реалій менш поширені: борошно, калытка, кий, горЂлка, жорна, страва, лю[л]ка, тютюн, сагайдак, хмыз, суржи[к] (суміш житньої й пшеничної муки — українсько-російського суржика тоді ще не було. — В.Р.), штани та ін.; поширені назви осіб за професією і родом заняття: винникъ, ворожка, докторъ, козакъ, кухаръ, кул[ъ]бачникъ, пороховникъ, солЂтерникъ, сЂдляръ, цЂлюрикъ та ін.; є тут слова на позначення майна (худоба, достатокъ, статокъ), частин людського тіла (груди, кулак, лытка, ωчи, шия), особливостей природних утворень (долына, горы, пустыня, море), віку (дорослый, дытина, молодиця), родинних стосунків (родыч, родите[л]ка), приміщень (хата, ко[р]чма, шынокъ), природних сил (повЂтря, лихаА годына), часових понять (часо[м], зыма, лЂто, впя[т]). Невеликою кількістю прикладів, але все ж представлена тут і українська абстрактна лексика: зневага, приго-/111/да, рада, справа. Не цурається К. Зіновіїв і церковнослов’янізмів, переважно фонетичних, напр.: мразъ, град, драгий, даждъ, повЂждъ, увЂждъ; трапляються й лексичні: обрящемъ, sЂло, уповаю, согрешеніА, дЂтыщ; інколи наводяться й уривки церковнослов’янських текстів: Ища(и) рече обряще[т] и прося[и] получитъ (71). Порівняно рідкі полонізми, але все ж вони є, як і у всіх різновидах тодішньої літературної мови: латво, жекгнаетъ, не[н]дзный, ба[р]зо, ме[н]щызна, контентова[т], вЂкуисты, цвичене, ведлу(г), залецат та ін. Значно зростає кількість запозичень з латинської мови, звичайно ж, через польську: фундаментъ, елементъ, крvсталъ, декрет, структура, натура, тала[н]тъ.

Художніх засобів К. Зіновіїв не визнає. Проте порівняннями користується досить часто. Звичайно ними починаються окремі вірші, напр.: Яко ωгнь пре[д] водою хо[ч] не ра[д] смиряе[т]: тако и радо[ст] из[ъ] сму[т]ком житіА не мае[т] (79); Яко не пу[д]кованы[и] ко[н] в зымЂ попо[л]заеть: та[к] и чл̃къ до всяки[х] грЂхо[в] ла[т]во скланяеть (126); Якъ птыца свои[мъ] носо[м] сыта повЂдає, та(к) чл̃къ который собЂ промышляе (175). Чого не бракує творам К. Зиновіїва, це народних приказок і прислів’їв, напр.: Ко[л]ко в шелягу срЂбра то[л]ко у нихъ правды (45); Рече приповЂ[ст] во[л]къ що споткає то зъяде (46); дывнаА рЂчь, що в хатЂ пЂчъ (78); мусЂт на свЂтЂ такъ жи[т] я[к] набЂжи[т] (81); не може[т] інъ бЂдны[и] где певно сЂдЂти: и едного мЂсца я[к] потреба нагрЂти (83); а поку[л] взы[и]дет сл̃нце выЂ[ст] ωчи роса (83); А женам (письма — В.Р.) як пятого колеса такъ треба (100); Якъ посполите мовя(т) іскра поле з[ъ]паляе[т] (106); А іна в гречку скачет (111); коло огню я[к] муха в[ъ] укропЂ ве[р]ти(т)сА (159). Не всі фразеологізми, зафіксовані в текстах, потрапили в «ПриповЂсти [або те[ж] присловіА] посполитые», що додаються до віршів, хоч тут зафіксовано 1560 сталих виразів. В окремих випадках текстовим прислів’ям у словнику фразеологізмів відповідають їх варіанти, напр.: Як вовкъ, що стрЂвъ, то з[ъ]Ђвъ (259); Искра и поле выжже[т], и сама згинетъ (228).

Зібравши українські прислів’я і приказки, К. Зіновіїв вельми прислужився нашому знанню про давню українську народну мову. Поряд із власне українськими народними афористичними висловами (Бг̃ъ ламав и нам дававъ — 213; Бувши конемъ та [с]тати воло[м]ъ — 215; Без господара и това[р] плаче — 215; Багаты[и] диви[т]сА я[к] вбоги[и] /112/ живи[т]сА — 215; Все тое буде в ладу я[к] у меду — 217; Великь дубь да дупнать — 218; Где люде(и) купа не боли(т) у пупа — 219; Дома[ш]него zлодЂА не встерегтисА — 220; Ду[р]нА ни сЂю[т] ни пашу[т], са[м] сА роди[т] — 221; дме[т]сА я[к] пузы[р] на водЂ — 221; Добра и бре(д)нА, да не щоднА — 221; Мы c тобою, якъ рыба з водою — 223; мЂское теля[т]ко, я[к] сЂлское дытя[т]ко — 233 та переважна більшість інших) трапляються й такі, які народилися в попівсько-чернечому середовищі (бувши в РимЂ, да папЂжа не видати — 215; Во[л]но бг̃у що хотЂти то чинити — 217; Коли даха то и взяха — 229).

У віршах, як і в іншій літературі, трапляються форми третьої особи однини дієслів першої дієвідміни без закінчення -тъ/-ть: лЂзе, ргЂже, буде, може, поможе. Оскільки приказки відтворюють у більшості своїй живу мову, тут ці форми уживаються значно частіше: попсує, поре, меле/змеле, лопоче, взы[и]де, коле, каже, грЂе, гине, хоче, живе, влизе, гние, бреше і под. Тут уперше трапляються дієслова із суфіксом основи -ува- (замість традиційного -ова-, який був поширений ще навіть у XIX ст.): пробувати, забувати, але здравствовати, цр[ст]вовати. Форми минулого часу чоловічого роду з голосною перед /л/ нерідко виступають з /в/: вчинивь, починивь, наставивь, поставивь та ін. У приказках це вже майже норма: одубЂвъ, змЂшавъ, вылежавъсА, хотЂвъ, лЂтовавъ, дождавъ, давъ, догодовавъсА, по[и]мавъ, слуха[в], побачивъсА, з[ъ]мЂшавъ, вчинивъ, zaкoлynuвъ, zаробивъ, zаливъ, zбивъ, zвЂвъ, zавывъ та ін. Дотримуючись тодішніх літературних норм, K. Зіновіїв у віршах уживає форми минулого часу з допоміжним дієсловом — показником особи: Бо[м] з жалю мое[г][о] мо(г)лъ пра[в]ду написати (194); в прешлы[х] много кни[г] перечитале[мъ]; А ты ecu Хр[с]тови мл[с]ть не показалъ (194). У приказках і прислів’ях вони відсутні. Час від часу К. Зіновіїв послугується і формами аориста: повыше рЂхъ (31); до тре[х] дни[и] стра[ж] даше (32); бяше, сокрысА, о[т]крысА і под. Цікаво, що флексія -т в третій особі однини й множини теперішньо-майбутнього часу завжди тверда: мовятъ, подобаєтъ, желаетъ, бываетъ, животворитъ.

Дата: Четвер, 22.04.2010, 11:46 | Повідомлення # 13
Найбільшою заслугою К. Зіновіїва є, звичайно, зібрані ним приказки, прислів’я та інші фразеологізми, які, хоч інколи й модернізовані, підведені записувачем під норми літературної мови, як він їх собі розумів, все ж дають правильне уявлення про тодішню народну українську мову. /113/

Звернімося до драматургії. Спершу між віршами, що виконувалися учнями братських шкіл, і першими п’єсами не було істотної різниці. Так, у різдвяних віршах П. Беринди, написаних у 1616 р. «На рж[с]во гд̃а Бг̃а и сп̃са нашего Іс̃ Ха̃» замість дійових осіб виступають втωрый отрокъ, трєтїи отрокъ, четвертыи отрокъ, пАтіи отрокъ, шестыи отрокъ і седмыи отрокъ. У кожного з них своя партія. У віршах Андрія Скульського «Христось Пасхон» (1630 р.) уже як дійові особи виступають ляментъ матки, Іоаннь — θелогъ, Іосифъ, Никодимъ, Сvмон Киринейчинъ, Маріа Магдалена, Ликъ Мvроносиць, От зебраня всЂхъ. У драмі Іоаникія Волковича «Розмышлян’є о муцЂ Христа Спасителя нашего» (1631 р.) три побожні душі, десять вісників, милість Божа. Згодом, як побачимо далі, кількість учасників дійства набагато зростає.

Драми поділялися на великодні і різдвяні. Усі вони були своєрідним злиттям на українському ґрунті двох течій європейської драми-театру містерій та єзуїтського театру, що стали відомі в Україні завдяки польському посередництву. Як зазначає відомий дослідник історії давнього українського театру проф. В. Рєзанов, «у Польщі по костелах та по приватних господах грали п’єси, що обробляли були ті самі основні мотиви, які ми бачимо в західноєвропейській різдвяній містерії: пророкування про Христа, благовістя, як Йосип шукає притулку в Віфліємі, Різдво та поклоніння пастирів, Ірод та поклоніння волхвів, винищення немовлят і плач Рахілин» 1. У стінах Києво-Могилянської колегії читалися курси піїтики, одним із розділів якої була наука про драматичну поезію. Згідно з барочною традицією, алегоричні фігури зображувались так: Мудрість (Prudentia) — жінка в короні, що в лівій руці тримає берло, оповите віттю з шовковиці, у правій — кулю; коло неї журавель з каменем у кігтях; це може бути також зображення жінки у вінку із шовковиці, у правій руці тримає стрілу, у лівій — дзеркало; Душа блаженна (Anima beata) — вродлива дівчина з прозорим покривалом; на ньому змальовано діву, що загнуздала лева, на якому вона сидить і править ним; Воля (Voluntas) — сліпа діва з крилами у царській діадемі; з простягнутою рукою, начебто вона чогось шукає 2.

1 Рєзанов Вол. Драма українська. І. Старовинний театр український. Вип. І. Українська академія наук. Збірник історично-філологічного відділу № 7а. — К., 1926. — С. 13.

2 Рєзанов В. Драма українська. III // Українська академія наук. Збірник історично-філологічного відділу. Ч. 7. — К., 1926. — С. 23. /114/

З ряду різдвяних і великодніх драм випадає «Драма про Олексія чоловіка Божого» (1673—1674). У ній розробляється мандрівний сюжет про Олексія, сина римського сенатора Евфіміана, який, одружившись, одразу ж утік з дому, покинувши молоду дружину й батьків, і повністю присвятив себе Богові й самоудосконаленню, за що його душа потрапила на небо. Тут багато дійових осіб: поряд з Олексієм, його батьками, дружиною, римським імператором, боярами, мужиками і под. виступають ангели, алегоричні фігури щастя, нищеты убогои, а також Юнона, Фортуна та ін. Як ця драма, так і всі раніше названі, написана староукраїнською літературною мовою і практично не відрізняється від мови поезії: українські фонетичні, граматичні і лексичні особливості в ній виявляються досить виразно, напр.:

Ище з каждого хору выпавши, дорогу

ЗвЂцали до пекла за гордость против Богу (Др. укр. V ч., 127).

А сие, що сут на мнЂ, дорогие шаты

ЗамЂню зъ якимъ старцем на подлые латы (129);

Юно: Парыс троянчикъ, знаєш щасливым был поты,

Поки моей дознавал ласки и охоты (130);

У цій драмі трапляються й фрагменти, написані народною мовою, напр.:

Вакуло, братко, ходи! и ты, Селивоне!

Скажу вам щос, ходи лиш и ты, Харитоне, — Иж Господь Богь веселе дал Евθимияну,

Сенатору рымскому, а нашому пану (145);

НЂт, бачитца, не чули; я, правда, быв з дому

Отгодився, ходив там в лугь по солому (146).

У дусі народної традиції в мові «мужиків», — а це саме їхня мова тут представлена, — уживаються демінутиви, напр.:

Нехай ваши волики, козки, козенятка,

І ввес статочок здоров й егнятка! (149);

правда є демінутиви і в мові матері Олексія:

Скажи ми, старенки дЂду (159).

Наостанок, добре начастувавшись, «мужики» побилися, і з їхніх уст можна почути народні прокльони і порівняння, напр.:

За якую вы трясцу бьетеся? Да стойте! (153);

Тылко, прошу вас, болшей, як волки, не выйте (151).

Дехто з учених уважає, що цей уривок є інтермедією 1.

1 Гудзій М.К. Українські інтермедії XVII—XVIII ст. // Українські інтермедії XVII-XVIII ст. — К., 1960. — С. 8.

Але справа в тому, що інтермедії не були пов’язані з основним змістом драми, /115/ тоді як тут цей зв’язок явно простежується. Цікаво, що в драмі «Торжество єстества человеческого» мовою, близькою до народної, розмовляють євреї, які прийшли поставити сторожу біля гробу Ісуса Христа:

Я жычу, що би добро воинов наняти,

Хочь бы пришло им за то доброю мзду дати:

Ученици его всЂ пилно поглядают,

В ночи его викрасти и сховати мають (Др. укр., III, ч. 7, 243). Як уже про це йшлося, «Драма про Олексія, чоловіка Божого», написана в цілому староукраїнською мовою, проте лист його (хартія), в якому він описує своє життя, викладено мовою церковнослов’янською: Понеже о прародителномъ благородиЂ величатися никомуже не подобаеть, всЂ бо имут роду праотца брение, и иже диадимою облеченные, и иже на гноище поверженныЂ, тЂм же и аз не о родЂ моемъ хваляся, ниже славы моея от человЂкъ желая, явленна себе по сканчаниЂ моем мирови творю: но сего єдиного ради, яко да благодат божию, яже во мнЂ не тща бысть, человЂцы увидевше прославят Отцам небесного (Др. укр., V, ч. 7, 183).

Кілька слів про дієслівні форми. У драмах, написаних у 60—80 роках XVII ст., майже не вживається аорист — його, як і в українській поезії, заступає перфект, в якому на особу вказують релікти допоміжного дієслова быти: Выбач, облубенице, же тя опустилемъ (153);

Алексие юноша! На всюмъ естес гречный,

Тылко предсявзяти своем не статечный:

Взялес тораз пред себе, абыс служил Богу

И до неба простую торовал дорогу (142);

На веселе смо к твоей милости поспЂли (147).

Мова драм помітно змінюється на кінець XVII ст. — початок XVIII ст. Про причини цього явища і його наслідки йтиметься в наступному розділі. Тепер же треба відзначити, що староукраїнську літературну мову поступово змінює так звана слов’яноруська; це видно з таких творів, як «Царство натуры людскои» (1698 р.), «Свобода» (1701 р.), «Мудрость предвЂчная», «Торжество Естества человЂческаго» (1706 р.) та ін. Лексичних церковнослов’янізмів тут шукати не доводиться — вони майже в кожному рядку: зате українізми трапляються рідко, пор. грясти, скорбь, сЂмо, десница, отселЂ, нЂсть, вЂсть, зде, возлЂжати, алчный і под. Аорист у текстах теж не поодиноке явище: свободихомъ, сокрыхомъ, слышахомъ, внЂмахомъ, обрЂтосте, /116/ сниде, изукраде, угаси, угрызе; форми родового відмінка однини прикметників, прикметникових займенників і активних дієприкметників утворюються за допомогою флексії -аго: погибшаго, любимаго, угоднаго, краснаго, сластнаго, таковаго; пасивні дієприкметники на -нн виступають здебільшого в короткій формі: предложенну, обагренну, принесенну, плЂненна, избранный, изгнанный, возвышенна, возданна, распаленна і под. Тому вірші мають такий вигляд:

Сядьте, рабы мои, ту. Азъ со дЂтищемъ

Гряду моимъ до онъде, тамо бо поищемъ

МЂста, наньже мя Господь возва; возвратимся

Къ вамъ, токмо Саваоθоу тамо поклонимся (Др. укр., III, ч. 7, 98).

Не можна сказати, що в цих драмах зовсім немає українізмів, як лексичних (кайдани, почвари, хмари, пущу стрылы, выгнанец), так і граматичних (пролЂйте, обратЂте) та ін. Поети кінця XVII — поч. XVIII ст. значно вправніші віршувальники: вони поєднують силабічну систему з силабо-тонічною, користуються багатою римою:

Весна з цвЂтами, тучно лЂто c класи,

ОсЂнь з гроздиемъ, а зима со часи хладными, плачи!

Луно полная, плачу к измЂни

Людской НатурЂ райские отмЂни, —

Утоли плачи (129).

У першій половині XVII ст. з’являються моралізаторські твори, написані майже народною мовою. Це, наприклад, «Диалогъ о смерти» 1629 р. 1, в якому ангел розповідає людині, котра незабаром має покинути світ, яких гріхів вона допустилася. Щоб переконатися в тому, що народна мова тут превалює, прочитаймо ці два уривки:

ЧоловЂкъ. А где на свои бога(тст)ва и мае(т)ности и такъ самую великую кому ω(с)тавлю?

Ангель. ІА тебЂ радылъ, чтобы ти дав’но в ни[х] пересталъ сıа кохати, ωхотнЂеше сего часу умиралъ бы єси (ДОС, 265);

ЧоловЂкъ. И такь же без всıакои надЂи и потЂхи мЂю уме[р]ты?

Ангель. Єжели себЂ за живота что доброго не [з]готовалъ, ıа ω томъ ба[р]з вон[т]плю (265).

1 Яворский Ю.А. Пропавшая западнорусская книга «Диалог о смерти» 1629 г. // Известия Отделения русского языка и словестности Императорской академии наук. 1912 г. Т. XVII кн. 1-я. — СПб., 1912. — С. 264-280.

У цій невеликій пам’ятці добре представлені форми майбутнього часу на -муть: ТЂдо твоє уме[р]лоє торгати му[т] (269); Ты[х] /117/ грЂховь, которїє за тобою ити мутъ (276); страшити му[т]тебе заказаныıа речи (276); И[х] же сами тилко заживати му(т), что на семъ свЂтЂ в Гд̃а Бг̃а вЂровали (278).

Оскільки людина з хвилини на хвилину може померти, мова з нею ведеться про моральні категорії, а тому пам’ятка засвідчує абстрактну лексику, стосовну як позитивних якостей людини, так і негативних. Отже, з одного боку совЂсть, сумленїє, ми[с]ли, воля, честь, повага, милость, щастıа, го[д]ность, радо[ст], надыıа/надежда, упованїє, з другого, — грЂхъ, страхь, з’лость, лакомство, пиха, гнЂвъ, ωбжи[р]ство, нечистота, зайзро[ст], лЂнивство, кривда, горе[ст], безчестїє, преступленїє. Є тут також досить потужний пласт лексики, що позначає всілякі «прелесті людські», через які треба було в свій час переступити, щоб згодом потрапити до раю. Це виногради, гроши, gру[н]та, добра, з’лото, з’лотоглавъ, ключи, конЂ добріє, маєтности, огради «городи», пе[р]ла, пожи[т]ки, пола, сади, ска[р]би, скрынЂ, сребро, роскоши і под. Щедро представлена тут і лексика, що позначає частини людського організму: тЂло, глова, бокъ, го[р]ло, руки, палцЂ, ноги, стопа ножная, кожа, се[р]дце, пе(р)си, ωци, ıазикъ, зубы, члени, уста, шїıа, уши, чело і под.

Кілька слів про мову інтермедій. Дві найдавніші інтермедії, написані польським письмом, увійшли до драми Я. Гаватовича «Tragedia albo wizerunk śmierci przeświętego Jana Chrzciciela, przeslańca Bożego», яка була поставлена в 1619 p. у Кам’янці Струмиловій (Галичина). Тут наявні діалектизми (льибой «либонь», добиток «худоба»), полонізми (вшиток «весь», мацовати «оцінювати», здрайця «зрадник», вшакось «адже»), широко представлена побутова лексика, зокрема назви страв, напр.:

Било мясо, просята,

Били пєчоне курчата,

были там и вароноє,

Та били и смажоноє.

Все хорошо! Из юшкою

Білою та и жолтою,

И тисто било варєне;

Смажоне та и печоне;

И пироги тамо били

Да и борщика зварили;

Та била и капустая,

И горох, била кашая, /118/

Та била там и ботвіна,

И вшелякая звЂрина (У ін., 47).

Обігруються також сюжети українських приказок (Ось кота в міху купив-єм! — 37), практикуються лайка й прокльони (О, бісу твоєй матери! — 38; біс в його маму — 40; та біс тя тут приніс! — 43). Разом з тим не можна категорично твердити, що мова інтермедій до драми Я. Гаватовича повністю віддалена від староукраїнської літературної мови, адже тут виступають ті ж морфологічні форми, що і в панегіриках та драмах: минулий час чоловічого роду однини має як суфікс -в/-ў (імиў, збавіў, зоставіў, купив-єм, всадив), так і традиційний -л (пубрал, виграл, пойшол, шукал); перша особа множини теперішнього/майбутнього часу може утворюватись як за допомогою закінчення -мо, так і його скороченого варіанта -м (поваремо, ідемо, маємо; наварим); іменники чоловічого роду у називному відмінку множини здебільшого приймають закінчення -ове (побратимове, братьонкове, панове) і под. І все ж на відміну від основного тексту мова інтермедій значно розкованіша, складається з діалогів і полілогів типу:

Mаксім . Ей, Денісу,

Іди ш же ти собі к бісу!

Коли не будет пирога,

Будеж плакати на Бога!

Деніc . Вшакось ся ти наіл в небі?

Рицко. Як я, баламуте, тебе

Почну паліціў взбірати —

Не будеж ти жартовати! (48).

Майже чистою українською народною мовою розмовляють персонажі інтермедій із Дернівського збірника (кінець XVII — поч. XVIII ст.), напр.:

А чем же-с мя змалу до школи не давав,

Але-с ми вЂвъцЂ и телята пасти казав?

А тепер я до науки охоти не маю

И той азъбуки прочетати не знаю (54).

На відміну від попередніх інтермедій, персонажі яких українські селяни, у Дернівському збірнику діють українці (русини, козаки), німець, поляк, єврей, циган. І кожен з них розмовляє своєю мовою, крім євреїв — у них мова — зіпсована українська, німця, який з німецької мови одразу ж збивається на польську; як не дивно, польською мовою розмовляє і циган. Отже, інтермедії XVII — поч. XVIII ст. відбивають ту мовну ситуацію, яка склалася на той час в Україні. /119/

Важливим центром громадсько-політичного життя в Україні в другій половині XVII ст. була Києво-Могилянська колегія, якій належало провідне місце в боротьбі проти католицької експансії та унії. Цей науково-освітній заклад був видатним осередком в усьому східно- та південнослов’янському світі, а також у деяких інших країнах Європи, зокрема в Молдавії тощо. В стінах колегії працювали такі видатні діячі української науки й культури, як Л. Баранович, І. Гізель, А. Радивиловський, С. Полоцький. З цими іменами пов’язана така галузь тодішньої літератури, як полемічно-публіцистична проповідь 1.

І. Галятовський у 1659 р. опублікував збірку своїх проповідей під назвою «Ключъ розумЂнїя», в якій, зокрема, виклав основи складання казань. І. Галятовський належав ще до тієї генерації українських релігійно-культурних діячів, які обстоювали спілкування людини з Богом зрозумілою мовою: «СтарайсА, жебы всЂ люде зрозумЂли тоє, що ты мовишъ на казаню... (Галят., 517 зв.). На думку І. Галятовського, проповідь повинна грунтуватися не лише на історіях, узятих із Старого й Нового заповітів, але й містити відомості «ω звЂро[х], птахахъ, гадахъ, рыбахъ, деревахъ, зЂпах[ъ], камЂнАхъ и розмаитыхъ водахъ, которыи в[ъ] морю, в[ъ] рЂкахъ, в[ъ] студнАхъ и на инших мЂстцахъ знайдуютсА» (519 зв.). Як твердять дослідники, твори І. Галятовського становлять собою другий, пізній період православно-католицької полеміки 2.

1 Чепіга І.П. «Ключ розуміння» Іоаникія Галятовського — видатна пам’ятка української мови XVIII ст. // Передмова до видання: Галятовський Іоаникій. Ключ розуміння. — К., 1985. — С. 7.

2 Там же. — С. 23.

Серед усіх розгляданих досі творів, написаних староукраїнською літературною мовою, мова творів І. Галятовского найближча до народної. Крім таких фонетичних рис, які простежуються в попередніх творах (и та і замість Ђ; у, ю замість о; Ђ замість етимологічного е в новозакритому складі; зрідка поплутання ы та и і под.), трапляється поплутання е з и (минЂ, Динисович, шерокω), фіксується втрата голосного /і/ на початку слова (мати<имати, шмараґдъ<измарагдъ, єрихωнськїй<ієрихонскїи); тверде /р/ свідчить про північно-український вплив на мову І. Галятовського (тры, рысуют(ъ), крыкъ, в монастиру, ратуно(к), по мору, Юрый та ін.); префікс і прийменник /120/ от- перед дзвінкими приголосними набуває форми ω(д) (ω(д) востока, длА ω(д)ваги, ω(д) невидимых(ъ), ω(д)далъ, ωдвернули). У формі чоловічого роду минулого часу /л/ або переходить у /у/ (після голосних), або відпадає (після приголосних): не мли̃въсА, зрозумЂвъ, умеръ і под. Звичайно, це ще не норма, але вже й не помилкові написання. Дуже активно, порівняно зі своїми попередниками, користується І. Галятовський формами на -но, -то: Адама з[ъ] раю выгнано (314 зв.), бычамы и жылами бито ст̃огω Геωргїа (350); пытано, що за правда (353 зв.); утАто єму голову (230); По двохъ днАхъ тую голову до тЂла приложено и з[ъ] честїю погреблено (290).

У своїх порадах священикам, як скласти казання, І. Галятовський зазначає: «Єсли будешъ слово бж̃оє проповЂдати, а нЂкто єгω не зрозумЂетъ, себе самого будеш[ъ] проповЂдати и высловляти» (218). І хоч сюжети цього письменника досить специфічні, українізмів у нього, зокрема й побутових слів, немало: фляшка, пожыток, гроши, сажавка, з[ъ]боже і под. Описуючи «чудеса», які творилися в честь святих, І. Галятовський намагається прив’язати їх до місця й часу, напр.: В земль ИнфлАнтской в(ъ) мЂстЂ ДерптЂ, на успенїе прес̃тои бц̃а єдна невЂста геретичка казала служебци своєи лазню длА себе готовати (288). Автор «Ключа» для створення ефекту достовірності користується багатьма іменами. Тут і біблійні Єvагрій, МонωнїА, θома, Лазар, Авраамъ, Соломонъ, тут і пророки Їєзекіиль, Данїиль, єретики АполЂнар, Діωскоръ, Севир, Арїй, поети ВЂргЂлїушъ, ОвЂдЂушъ, царі Александръ Македонский, Леонъ, Ачикирей (цар татарский), Костантин, папи римські Бонафатїй, АндрїАнъ, Леω, патріарх константинопольський фловїАнъ, апостоли Петро і Павло, святий Нїколай та ін. Даючи поради, як складати казання, І. Галятовський удається до етимології імен: Албо єсли умерлого звано Дороθей, будешъ мовити, же Дороθей выкладаетъ сА даръ бж̃ій, и ωбернеш[ъ] сА до людей, мовАчи: православныи хр[с]тїАне и нашегω Дороθея, которогω видимо на марахъ, мусимо даром[ъ] бжїимъ назвати (223).

І. Галятовський дістав добру освіту. Тому в його текстах зустрічається багато посилань і не тільки на Святе письмо. Він добре знав класичну літературу, про що свідчить хоча б такий приклад: Прировнаю я монастыръ до конА ТроАнского, которого Греки учинили з[ъ] дерева на кшталть гωры великои и великоє войско в[ъ] немъ замкнули /121/ и написали з[ъ]верху: «Офера богинЂ Мїнер※. А сами, ωд[ъ] мЂста ωдступивши, скрылисА (97).

Не гребує цей автор і поширеними в Україні апокрифами. Наприклад, у проповіді на Різдво Христове Галятовський говорить, що Христос, «яко Бог перестрашив бовванів у Єгипті, що на землю попадали й покришилися». З апокрифу автор запозичив у тій самій проповіді подробицю, що Бог, виганяючи Адама з раю, дав йому шкіряну одежу 1.

1 Див.: Возняк М.С. Названа праця. — С. 576.

Час від часу І. Галятовський, остерігаючись неправильного розуміння, використовує своєрідні внутрітекстові глоси, як наприклад: длА тогω мовилъ до неи аг̃лъ Гаврїилъ: «РадуйсА ωбрадованнаА» (Витай, ласки повнаА) (123); Для того ап(с)лъ Павелъ житїє людскоє бЂгомъ называетъ, мовАчи: «Теченїє скончахъ», бЂгъ скончилемъ (134).

У переважній більшості твори І. Галятовського — повчання на різні теми. Уже йшлося про те, що він дає поради священнослужителям, як приготувати казання. Але він вчить і мирян, як себе поводити в різних обставинах, що можна їсти й пити і под., напр.: З[ъ] звЂpАт[ъ], в[ъ] водЂ плываючих(ъ), не годилосА тых(ъ) Ђсти, которыи не мають пюръ и луски (101); Зъ звЂрАтъ четвероногихъ, по землЂ ходячих, не волно было тыхъ Ђсти, которыи не мають копыта, надвоє роздЂленного, и которыи покарму не пережовують. Такіми звЂрАтами называют[ъ]сА люде, которыи не ω[т]дЂлАють злыхъ учинкωвъ ω[т] добрыхъ (101).

У лексичному складі «Ключа» багато запозичень з латинської і грецької мов: деґрадовати (лат. degrado) «поступово втрачати цінні якості, занепадати», катедра (гр. καθεδρα) «місце для викладача, лектора, промовця», декретованій (лат. dekretum) «ухвалювати якусь постанову, надаючи їй сили закону», фалшивый (лат. falsus) «неправдивий», сенс (лат. sensus) «значення», матерія (лат. materia) «речовина», натуралЂстъ (від лат. natura — природа») «природодослідник», кондыцыя (лат. condicio) «умови договору», концепт (лат. conceptus) «думка, поняття» і под. Користується автор і запозиченими термінами, якими позначаються частини твору (промови): θема (гр. τεμα) «предмет судження або викладу», наррацыя (лат. narratio) «виклад», еξордїумь (лат. exordium), «вступ», конъклюзїА (лат. conklusio) «завершення». /122/

Порівняно зі своїми попередниками І. Галятовський більше вживає запозичень у галузі суспільно-політичної лексики: монархїА, аристокрацїА, демокрацїА, цесарь, потентатъ, сенаторъ і под. Цікава розвідка про коштовне каміння: карбункул, іасписъ, хризолитъ, бериллій, ґаґаток, аметистъ, шмараґдъ та ін. Кожному каменеві дається характеристика: шмараґд любить чистость, бо котораА панна при себЂ шмарагдь носить, поки єсть панною, шмараґдъ зостаетъ в[ъ] цЂлости, а скоро паніенство утратить, заразъ шмараґдь зламлетьсА надвоє (113).

Висловлюючи ті чи інші сентенції, автор «Ключа» вдається до протиставлення антонімів: Якъ телесность свЂтлости, якъ горкость солодости, якъ болезнь здоровю и якъ смерть животу, такъ невЂрныи люде вЂрнымъ, злыи добрымъ противАтъсА, ненавидАтъ ихъ и преслЂдуютъ (129).

При всій своїй близькості до народної мови «Ключ розуміння» й інші твори І. Галятовського не позбавлені церковнослов’янізмів. Проте вони не є окремими вкрапленнями в український текст, а вводяться в твір як окремі фрази з творів апостолів, напр.: апстолъ Павел: По ω[т]шествїи моємъ внїйдутъ волцы тАжцы въ васъ, не щадяще стада (54); ...Бо мови[т] ап[с̃]лъ Павелъ: ВЂмы бо, якω аще земнА нш̃а храмина тЂла разоритъсА, созданїе ω[т] бг̃а имамы храмину нерукотворенну, вЂчну на нв̃сехъ (60); Такъ были Петръ и Андрей послушныи, которыи ловили рыбы в[ъ] морЂ Галїлейскомъ, a гд̃ы ихъ заволалъ Xc̃ до себе на ап[с]лство, мовАчи: «ГрАдЂте ко мнЂ и сотвору вы ловца члв̃комъ», они заразъ покинувши сЂти свои, пошли за Хм̃ъ (96); Такъ мовиль еv[г]листъ Лука: «БЂ єму ωбЂщанно дх̃омъ сты̃мъ не видЂти смерти прежде даже не видить Ха̃ г[с]нА (250).

І. Галятовський настільки удосконалив староукраїнську літературну мову, що вона цілком могла прийняти на себе функції загальноукраїнської літературної мови. Чому цього не сталося, з’ясовується в наступному розділі.

Продовжувачем мовної традиції І. Галятовського був А. Радивиловский. У збірниках проповідей «Огородокъ Марій Богородицы» й «ВЂнецъ Хрістовъ зъ проповЂдій недЂльныхъ, аки зъ цвЂтов рожаныхъ на украшеніє православно-кафолическои святои восточнои церкви сплетеный» він дотримувався принципу, щоб кожну проповідь /123/ могли «зрозуміти прості люде» 1.

1 Возняк М.С. Названа праця. — С. 581.

Прислужився староукраїнській літературній мові і Дмитро Туптало (Тупталенко). Його «Четьї-Минеї» і «Літопис або збірний хронограф» написані тодішньою українською літературною мовою, що зміцнювало її суспільні позиції.

А тепер треба розглянути ще один жанр давньої книжної мови — літописи. До наших днів їх збереглося декілька: С. Величка (1718 р.) «Сказаніє о воинЂ козацкои з полякамі чрезъ SЂновіА Богдана Хмєлні[ц]кого Гетмана Войскъ Запорожскіхъ восмі лЂтєхъ точівшойсА», Самовидця, Г.І. Грабянки, Лизогубівський літопис «Короткий літопис Малої Росії з 1506 до 1770 рік» та ін.

Випадково — не випадково, але власне війні Богдана Хмельницького з польським військом передують ті ж знамення, які попереджали князя Ігоря не йти проти половців: «З тых убо знаковъ, первый роком пред тою войскою быст — великеє над звичай, в ден пятка страстного, слонца і змЂненіє і затмЂне; вторий потомъ, — комета, от давнихъ лЂтъ невиданная, являлася на н[е]бЂ по заході слонца, чрез дней дванадцят; третий, — саранча великая НЂгдЂсь уродившис, и нашедши пред самимъ, тая междуусобнія домашнія войны зачатієм, в землю польскую, всЂ травы и збожжа въ ней позъидала и винищила» (Вел., 31). Правда, Хмельницький у перших битвах був щасливіший за Ігоря. Він не хвалився своїми перемогами, але дав можливість їх описати.

Мова літопису С. Величка наближається до церковнослов’янської, але не зливається з нею. У ній дуже багато природних українських слів на позначення осіб (господаръ, злодюга, ледащица, полоняникь, товарышъ, брехунъ, паливода), прикмет (своєволный, цекавый, нестатечний), дій і процесів (розмовляти, одержати, простовати, дяковати, повстати), абстрактних понять (здирство, утискы, зъбитки, помста, зрада, намова, ганба, пиха, каране, оборона, ухвала, ратунокь, жаль, повага, шкода), реалій (обухъ, пЂхвы, яр, круча, долина, гостинецъ, подарунок), допоміжних слів (однакъ, въкупЂ) і т. ін. Природно, оскільки йдеться про війну, в тексті багато назв зброї та іншого військового спорядження, а також військових звань: гетман, кошовий, клейноты, короговъ, бунчукъ, булава, печат срЂбная войсковая, котли новий мЂдний великий, арматы полевые легкие, порох, мушкетъ, полонь, пушкар, намет, зъброя, пЂстолетъ, копьє, обухъ, панцыръ, шабля, мЂсюрка, карвани, телембасъ. /124/

C. Величко одержав добру освіту. Видно, він добре володів латинською мовою, бо, як ніхто інший з його сучасників, широко використовує запозичені слова: унЂверсал, прокгърессъ, фундаторъ, асъсистенція, фантазия, субстанция, реляція, інструментъ, кгазета, аффектъ, коррупция, респектъ, окъказия, клявзуля, аппеляція, претенция, персона, iнстиgовати, спецификованный, конференция, ординансъ, симпатия, елекъция, декълярация, секретаръ, сукъцессъ, корреспонденція, проgрессъ, президиумъ, аппартаментъ, викторія, зъкассовати, документъ, аппеліовати, дирекъція, консенс, субстанція, термЂнъ, фортуна, суплЂковати, протекъция, резолюция та ін.

Не цурався літописець і церковнослов’янської мови. Писав він по-староукраїнськи, але не уникав ні церковнослов’янських слів, ні граматичних форм. Напр.: Потомъ Козаки пословъ до короля посылають вопросити: єго ли повелЂніємъ сія быша, їли ни (10); но нЂстъ тако: зане же от помененной войны Остраниновой гетмани войска Запорожского, чрез трактать у Маслового ставу заключенный, іспразднишася, и комисарЂ полскіє вмЂсто гетмановъ козацких над Козаками установлени бяху (14); Єго же отецъ, Іоанъ Быховецъ, при тогобочныхъ чигринскихъ гетманахъ бЂ канцеляристомъ, и тамо тотъ Хмелницкого ДЂяний діаріушъ, переписалъ билъ себЂ (31). Особливо кохається С. Величко в формах аориста, напр.: И не всує Поляки, жалЂючи утрати Украины оноя, тогобочнея, раємъ, свЂта Полского въ своихъ унЂверсалах єя нарицаху и провозглашаху (3); пор. ще: мняху, совЂтоваху, начаша, рЂхъ, написаномъ, бяше і под.

Йдучи за латинською традицією, літописець, як правило, розміщує присудки-дієслова в кінці сурядних і підрядних речень, напр.: Вещъ бист тако: понеже Козаковъ мужики, оставивше отечество, и к ним присовокупившеся зЂло умножили, и тако множайшіє полскіє велможи многия — и великія на УкраинЂ імЂнія и села себЂ стяжали; мняху же доходи свои дивними прибитками размножити, аще би Козакамъ свобода в странЂ оной отята била; тЂмъ же совЂтоваху королю, даби Козаковъ обуздалъ и усмирилъ (9).

І все ж, незважаючи на схильність автора до церковнослов’янщини, він не гребував і простонародними формами. Як уродженець Лівобережжя, форми з колишнім суфіксом -іє він передає через -я з попередньою подвійною приголосною: браття, Запорожжя, угоддя, при показанню, въ завЂдованню, c челяддю, прибиття, привитання, на смерканню, для зловлення, о взяттю та ін. Трапляються у С. Величка /125/ форми майбутнього часу з афіксами -му, -меш, -ме, напр.: а они, яко люди дишкретнше, умЂтимуть тое вашой ханской м[и]л[о]сти часу свого отвдячити, упевняю (44). Досить поширені характерні для української мови подвійні дієслівні префікси, що вказують на поширеність дії на декілька об’єктів: позакопували, позасікали і под. Чимало вживається типових українських синтаксичних форм. Це і присудкові форми на -но, -то (велено вдарити в котлы — 30), і форми на означення приблизного часу «з + іменник з часовим поняттям у називному відмінку однини» (зъ тиждень на квартерЂ своей проживши — 25), і спосіб вираження наближення з прийменником до (заразъ велено Хмелницкому прийти до хана — 25) та ін. Користується С. Величко і називними реченнями: Вієздъ Хмелницкого зъ войскомъ зъ СЂчи; зълученеся єго зъ козаками реєстровыми, ДнЂпромъ до Кодаку при Барабашу плынувшими; разъгром первый Поляковъ на Желтой ВодЂ (5).

Що повсякденною мовою С. Величка була українська народна, свідчать фразеологізми: всякъ... имЂлъ своє на мысли (30); іскати и гонити вЂтра в полю (33): кого Б[о]гъ покарати восхощетъ, то первЂe помЂшаеть и уменшитъ єму цекавости и разуму єго (41); в прахъ и пепелъ обернути (46); въ ярмо неволничоє єго запрягти (47) та ін.

Мова літопису в цілому розважлива, автор приділяє чимало уваги деталям, але не уникає й картинних описів, напр.: Єгда же разсвЂнуло, и слонце огнезрачнии, и ясно блистателныи свои по всей подн[е]б[е]сной разлияло лучи, тогда заразъ войска козацкого конного до СЂчи значная собралася квота (29); Кгды войско тоє по прерєчоных двох битвахъ на конь въсЂло, и в далший походъ зъ Хмелницкимъ рушило, увидЂвши co стороны, албо зъ гори якой оноє, можно было сказать, же то сут ниви, красноцвЂтущим голендерскимъ, албо влоскимъ макомъ засЂянныи и проквЂгнувшии (41).

Треба згадати й про «Печерський патерик», який упорядкував Сильвестр Косів.

Отже, в XVII — першій чверті XVIII ст. староукраїнська літературна мова досягла свого розквіту: удосконалився її офіційно-діловий стиль, мова полемічної літератури, набула поширення навчально-проповідницька проза, активізувався розвиток поезії і драматургії, осмислювалась староукраїнською мовою власна історія, але вже намітилися й певні ознаки «втомленості» цієї мови, які стали особливо виразними на середину XVIII ст.

Дата: Четвер, 22.04.2010, 11:46 | Повідомлення # 14
ПРИЧИНИ ЗАНЕПАДУ СТАРОУКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ.
НАРОДНОРОЗМОВНЕ ДЖЕРЕЛО ЯК МАТЕРІАЛ ХУДОЖНЬОЇ ТВОРЧОСТІ

Після того, як Синод у 1720 р. видав указ, затверджений Петром І, про те, що в Києві і Чернігові книжки мають друкуватися тільки такою мовою, яка нічим не відрізняється від московської, над староукраїнською літературною мовою нависла серйозна загроза. Дальші синодальні укази з вересня 1721 р., січня й грудня 1727 р., березня 1728 р. щораз більше обмежували діяльність печерської друкарні. Церковна література, яка переважала в той час, видавалася тепер церковнослов’янською мовою, до якої в минулому столітті й доклали рук київські учені (С. Полоцький, С. Яворський, Є. Славинецький та ін.), все ж була знаряддям розвитку російської культури. Не могла не позначитись ця обставина й на розвитку навчальної і навіть художньої літератури. Правда, лишається ще рукописна література, представлена колядками, різдвяними віршами, виголошувана спудеями й мандрівними дяками, а також традиційні ділові документи, діаріуші, різноманітні господарські й лікарські довідники й порадники.

Заступлення староукраїнської літературної мови церковнослов’янською починається ще з кінця XVII — початку XVIII ст. у драмах «ДЂйствія на страсти Христовы», «Царство Натури Людской», «Мудрость предвЂчная», «Торжество Естества ЧеловЂческаго» та ін. Пор.:

О смутная во свЂтЂ явися година!

Жалю неутоленнаго открыся причина:

Властителскую силу прїять зависть въ свЂтЂ,

О любовсномъ нигдеже не слыхать совЂтЂ! (Рєз., 7, 67).

У драмі «ДЂствіє, на страсти Христовы списанное», звідки наведено цей уривок, панує церковнослов’янська лексика, морфологія і фонетика. Тут послідовно передається dj як жд (вражда, жажда, вождь) tj як щ (хощутъ, помощъ, рещи), уживаються короткі /127/ дієприкметники (хотяй, приятъ, изъятъ), форми слів прикметникового відмінювання в родовому відмінку однини мають флексії тільки -аго (таковаго, живаго, погибшаго), з форм минулого часу дієслів уживається тільки аорист (разгнЂвася, израсти, сотворихомъ, свободихомъ, сокрыхомъ, сотвористе); лексика переважно церковнослов’янська, причому виступає вона здебільшого у відповідних церковнослов’янських формах (утолити, токмо, узы, зЂло, житїе, потщахся, желанїе, послушанїе, грядемъ, владЂнїе, скорбиши, токмо, сЂмо, глаголемъ, ушеса, узрЂте, отрочищъ, внемлЂте, дабы, ничтоже сумнЂтеся і под.); час від часу трапляються й українізми (отправують, зажию, скутокъ, нехай познаю, люде, мЂти, ся хранити, расторгнємо, належить, нехай не гинеть, мусит, мушу, отдаемо, хмары і т. ін.); незмірно рідше, ніж у творах, написаних староукраїнською мовою, уживаються фонетичні українізми, зокрема Ђ, як і в староукраїнській мові, вимовляється як і (стрылы-горЂлы); виступають українські фонетичні риси і в церковнослов’янських морфологічних формах, зокрема в аористі (прийдохъ); чимало випадків, коли церковнослов’янські слова одягаються в українські морфологічні і синтаксичні форми (распалимо, укоримо, убиймо, предадЂмо, вовержемъ до рову).

Отже, цю мову вже не можна назвати староукраїнською, але це й не та церковнослов’янська мова, яка зафіксована в працях М. Смотрицького і П. Беринди. Ім’я їй — слов’яноруська (словенороська). Зародившись наприкінці XVII — на початку XVIII ст., вона пишним цвітом розквітає після 1720 р., зокрема в великодній драмі М. Довгалевського «Власнотворчий образ человЂколюбія Божія» (1737 р.), у драмах «Владимір» Ф. Прокоповича, «Разговор Великороссіи c Малороссієй» С. Дівовича, «Милость Божія» та ін.

Тут запанувало неповноголосся (драгий, вдасть, древо, владати, златій, сладост), tj послідовно передається через щ (вимощний, хощет), a dj через жд (яждь, даждь, предаждь, надЂжда); лексика майже суцільно церковнослов’янська; це насамперед слова з абстрактним значенням (владЂніе, брань, нужда, распря, помышленіе, надобіе, благостыня), слова-означення (сицевый, изобилній, прекословенъ, вопиющій), назви конкретних речовин, предметів і осіб (персть, одЂяніе, вериги, иго, страдалець), дієслова (ясти, зрЂти, вопити, возрадоватись, воспЂти), незмінні слова (зане, паки, понеже) та ін. На /128/ відміну від слов’яноруської мови кінця XVII — початку XVIII ст., тут не вживаються форми наказового способу з нехай: замість нього виступає да (да не пію); аорист як форма вираження минулого часу панує (восхотЂ, испи, воста, кляхъся, лишихся, прогнЂвахъ, восхотЂхъ, глаголаше, совЂщаше), проте інколи вживається і форма перфекта (отпустилъ еси); українізми трапляються значно рідше, ніж у попередній період (мЂет, намЂри, ловитва, мусить, от якой та ін.). Літера Ђ послідовно читається як [і] (человЂка — владика, сила — дЂла, мЂрЂ — ВЂри, человЂка — превелика, быти — владати), проте це не може вважатися суто українською фонетичною рисою, оскільки така вимова на той час була вже перенесена в російський варіант церковнослов’янської мови.

Звернімося до драм-мораліте. В рукописі XVIII ст. драми про боротьбу церкви проти диявола та про «митарства» та ж слов’яноруська мова, що і в драмах попереднього — великоднього і різдвяного циклу:

Врата адова тя не одолЂють,

Врази изчезнуть твои і истлЂють,

Мужайся крЂпко, на брань готовися,

Христу-жениху прилЂжно молися,

Иже c тобою выну хощет быти;

І азъ тя буду от всЂхъ врагь хранити (Рєз., 6, 133).

У трагедокомедії Варлаама Лащевського «О награжденніи в семъ свЂтЂ приїсканньїхь дЂлъ, мзды в будущей жизни вЂчной» (середина XVIII ст.) церковнослов’янською мовою викладається історія християнства з називанням імен його гонителів:

Лють Неронъ, аки воду, кровъ мою піяше;

Діоклитіанъ трупомъ мнимъ ψсы кормяше;

Севиръ, Декій з Траяномъ люты на мя бЂста;

Не бЂ в горах, ни в лЂсах сокритися мЂста...

Арій мя первій вполы в части раздираше;

Язви по немъ Македонъ, урани Несторій,

Приложиша болЂзней буи Діоскоры (Рєз., 6, 140).

Що ж сталося із староукраїнською літературною мовою? Адже вона, як і сучасна російська літературна, мала в основі старослов’янську мову, але поступово поновилася народними словами, прийняла систему національної граматики, з давніх-давен грунтувалася на народній фонетиці. Але російська літературна мова вижила й зміцніла, а староукраїнська не стала сучасною літературною мовою. /129/ Слов’яно-руську мову, природно, не можна вважати прямим продовженням староукраїнської: якщо староукраїнська була національною мовою, то слов’яноруська була штучним витвором, що спирався тільки на церковнослов’янську мову. Українські автори XVIII ст., пишучи свої твори, свідомо чи не свідомо, хотіли влитися в загальноросійський культурний контекст. Точніше, вони не вливалися в нього, а творили його, бо російська література тільки-но починала розвиватися. Оскільки в Росії в XVIII ст. панувала церковнослов’янська мова, українські письменники із староукраїнської мови переходили на слов’яноруську, щоб їх розуміли і в Росії. Не останнє місце в цьому їх рішенні відігравав і указ про заборону друкувати книжки наріччям, відмінним від прийнятого в Росії. Правда, в рукописах ця тенденція інколи змінювалась на абсолютно протилежну. Скажімо, в «Літопису» Самовидця мова набагато природніша, ніж у завершеному в 1710 р. Літописі Граб’янки і в літописі С. Величка.

У цьому зв’язку не можна не згадати про таке своєрідне явище середини XVIII ст., як спроби витворити на народній основі єдину східнослов’янську літературну мову. Початок цій тенденції поклав, очевидно, С. Полоцький. Він вирішив виробити свою літературну мову, яка не була б незрозумілою москвичам. Про це він говорить у передмові до свого «Ритмологіона»:

Писахъ въ началЂ по языку тому,

иже свойственный бЂ моєму дому.

Таже увидЂвъ многу пользу быти

славенску ся чистому учити,

взяхъ грамматику, прилЂжахъ читати,

Богъ же удобно даде ю ми знати...

Тако славенскимъ рЂчемъ приложихся;

елико далъ Богь знати, научихся;

сочиненіе возмогохъ познати

и образная въ славенскомъ держати.

Ця тенденція своєрідно виявилася згодом у творчості Г.С. Сковороди. Визначаючи особливості його мови, більшість дослідників розцінює її як пряме продовження староукраїнської літературної мови. Проте якщо бути об’єктивним, то вона стоїть від староукраїнської мови ще далі, ніж від слов’яноруської.

Г.С. Сковорода, як і російські та українські письменники XVIII ст., активно користувався абстрактною лексикою, створеною за допомогою суфіксів -ость, -ство, -ніє. Дослідники визначають, що численні — близько сотні — широко відомі тепер у російській мові слова на -ость вперше засвідчують твори письменників XVIII ст. Це, наприклад, деликатность, дерзновенность, жадность, надменность та інші у А. Кантеміра, стремительность, сущность, цельность у В. Тредіаковського, бессовестность, церемониальность у О. Сумарокова, нелепость, тленность у М. Ломоносова, це, можливо, й нужность, дЂлностъ, наличность «зовнішність» у Г. Сковороди. Активно використовує Г. Сковорода запозичення з німецької, що були характерні для російської літературної мови цього часу: маршируют, бомбандируют та ін. Слід звернути увагу на те, що в цих словах зберігаються німецький суфікс -ир-, який був характерний для російської мови і незвичний для української. Українські слова й вирази Г. Сковорода бере не стільки з старої літературної мови, скільки з розмовної і фольклорної. В його поезії співають «жайворонок меж полями, соловейко меж садами» (Сков., І, 70); фольклорною пісенністю позначені такі рядки, як:

Стоит явор над горою,

Все кивает головою.

Буйны вЂтры повЂвают,

Руки явору ламают (76).

З розмовно-побутової мови у поезію Сковороди проникають вирази стягает грунта; жереш так, как солому пожар; высоко вгору дмешся (76); звЂряку злу заколеш (77); пріймись до дЂла (81); в дурнЂ не пошитись (91) та ін. Українським побутом віє від образка «Но что сынам з батком, поспавшим з оранья, Сама варит мати в домЂ (96). З явною стилістичною настановою використовує письменник українські прислів’я та приказки: Есть в Малороссіи пословица: далеко свинья от коня (128). Широко використовується й українська народна лексика: на похилом... дубЂ (114), потичок, черницы «чорниці», витатся, цап, зблЂднет, привитайся, вгору, метелик, низесенький і под. Проте власне російський мовний матеріал не менш багатий, ніж український. Поруч з українськими фразеологізмами нерідко виступають російські. Ось типовий з цього погляду приклад: Я и сам не люблю превратной маски тЂх людей и дЂл, о коих можно сказать малороссійскую пословицу: стучит, шумит, гремит... А что там? кобылья мертва голова бЂжит. Говорят и великороссійцы: летала высоко, a сЂла не даліоко, — о тЂх, что богато и красно говорят, а нечево слушать (107). /131/ Пор. ще: не красна изба углами, а красна пирогами (129); в полЂ пшеница годом родится, а доброй человЂк всегда пригодится (130); доброе братство лучше богатства (131); СовсЂм телЂга, кроме колес (422) та ін. Письменник залучає російські розмовно-побутові слова й форми: слушать врак, пущай, итить, камушки, хотиш, кукушка, ругаться, далече, козліонку; тут же й вирази мовного етикету: сударыня, почтенная госпожа, его благородіє; окремо треба відзначити використання Г. Сковородою типової для тодішньої російської поезії, пройнятої духом класицизму, образності. Темні ліси й гаї, прохолодні річки й ручаї — об’єкти постійних поетичних звернень і порівнянь. Знаходимо їх і у М. Ломоносова (Меня не жажда струй прозрачних, Но шум приятной в рощах злачных Поспешно радостна влечет — 1746, Т.Л.С., 124), і у О. Сумарокова (Негде в маленьком леску, При потоках речки, Что бежала по песку, Стереглись овечки — 1770, 215), і у Г. Сковороди (О источников шум, журчащих водою, О лЂс темній прохлажденній, о шумящы кудри волосов древесных — Сков., І, 96). Нарешті, поет-філософ передає особливості російської вимови: живіошь, поіошь, всіо, вперіод, вріошь, войдіот, полніохенька, цыпліонок, в серіодкЂ, такой зеленой, молодой (109), не многова, ничево; широко використовуються слова з російськими демінутивними суфіксами: батюшка, голубушка, матушка та ін. Отже, як про це вже мовилося, мова Г. Сковороди — це не пряме продовження старої української, а якісно нове явище, покликане репрезентувати собою єдину східнослов’янську літературну мову.

Як же оцінювати слов’яноруську мову й мову Г. Сковороди з погляду їх належності до української літературної мови? Відповідь на це питання не проста. Тут можна було б провести аналогію з церковнослов’янською мовою часів Київської Русі: будучи в цілому чужою мовою, вона разом з тим функціонально була руською, бо обслуговувала культурні потреби русинів. Проте в XVIII ст. ситуація склалась дещо інша: служачи культурним потребам українців, і слов’яноруська і спільносхіднослов’янська мова Г. Сковороди, витіснили з ужитку уже освячену двома століттями староукраїнську літературну мову. Таким чином, обидві літературні мови об’єктивно відігравали деструктивну роль. Але, руйнуючи староукраїнську мову і відкриваючи тим самим простір для поширення в Україні російської літературної, ці штучні мови розчищали місце для творення /132/ нової української літературної мови — уже не на церковнослов’янській, а на суто народній основі. Та й не скрізь староукраїнська літературна мова була витіснена: в Західній Україні вона трималася ще й у XIX ст., правда, покрита флером слов’яноруської. Не одразу занепала староукраїнська мова і в Східній Україні — вона довго трималася в усній і в рукописній формі у віршах школярів. Нею писалися й виголошувались колядки, твори духовного й світського змісту, акростихи і под. Вона мала в собі ще сильний елемент старослов’янщини, особливо у вишуканих літературних творах, але в колядках дедалі більше зближалася з народною мовою. Порівняймо уривок з акростиха з уривком із колядки:

Излій мнЂ Боже, со небесе росу,

Да сему пЂнію начало принесу.

Откуду начну слези проливати,

Страннаго ми житія дЂла возвЂщати?

Ахъ, уподобихъ ся вранови нотному,

В денъ и в нощи в грЂсехъ пребывающому.

Навикохъ на все дЂла моя злая,

Прето лишень буду небеснаго рая (Возн. II, 245);

Звичай тии в давних школяров бували,

Же по вЂршахъ коляди ся упоминали.

Чого и ми не хотячи понехати,

Мусимся к милостям вашим утЂкати (Возн., 50-51).

Школярські вірші позначені почуттям гумору, зокрема в описах власного життя-буття:

Але бо в нашой школЂ мало що доброго чувати.

Хвала Богу, маємся все хандого,

Ест що исти и пити, иногдЂ нЂчого (52);

Осей же я студента зе Лвова,

Учивъ мене еденъ дякъ...

Не девуйся, панови, що я недорЂкій,

Але в мене розумъ великій (65);

От юж и я, панове, щом ся бил забавилъ,

Алем ся пред особи вашЂ барзо пилне ставил.

О школних речех рад бим вам повЂсти,

Але вам здровя кажучи, хочет ми ся исти (48).

Про особливості мови цих творів промовляють уже наведені уривки. Варто відзначити ще декілька рис спеціально. /133/

У школярських віршах частіше, ніж раніше, трапляються демінутиви: матуся, синку, борщик, дитятко, оченки, козочки і под.; форми теперішньо-майбутнього часу першої дієвідміни у третій особі однини практично втрачають флексію -т (-ть): гадає, не має, повЂжає, спотикае, справуе, керує, дурЂе, говЂе, лЂзе, не слухає, брикає, умЂе, умлЂе, хоч берет, ратуетъ, убЂгаетъ; у минулому часі після голосних форми чоловічого роду мають здебільшого -в, хоч зберігається й -лъ: укравъ, дбавъ, давъ, воювавъ, утинавъ, але сховалъ; часто трапляються форми давноминулого часу: волЂв бим бувъ, А я той доламан под пЂчъ бил сховалъ (49); іронічно-простацька мова не стоїть на перешкоді, а навпаки, сприяє появі вульгаризмів типу: А що то вас до церкви так много напхало? (66); дуже широко представлена побутова лексика, особливо назви їжі й напоїв: галушки, ковбаса, книши, каша, солонина, порося, печеня, горЂлка, мед, бринзя, масло, сало, лой, палениця, хлЂбъ, пампух у маслЂ, брага, перепЂчка, сухар, колач, кЂсЂлъ і ін.; зафіксовані й народні звичаї: вечЂрн[и]цЂ; полонізми майже зникають, але все ж іще трапляються: пожегнати, зацний, пєнькне, тераз, бозство, владза, моцъ, голдовати; з ними конкурують церковнослов’янізми: хощет, рожденный, свобожденній, Гой, гой, во вишних слава поюще, На земл[и] мир гл[агол]юще (37); оскільки це мова освіченої верстви населення, в ній досить часто зустрічаються запозичення, особливо з латинської мови: триу[м]фуеть, резидуе, респект, концепт, фортуна, процесия, елемент, триумф і под.; народний характер мови зумовлює появу в ній численних фразеологізмів типу и куска хлЂба в губЂ не має (49); c хаты якъ опарений утЂкавъ (68); Не дивуйте, п[а]н[ство], щом збрехав як пес (70). Як і класична українська поезія XVI—XVII ст., самодіяльна поезія XVIII ст. відзначається різноманітністю строфічної побудови, напр.:

ПрійдЂте, крикнЂте на триумфъ согласно,

СпЂвайте, плещайте днесь Марій красно,

Се бо Царица Во церковъ входить

И владичица Молитвы творить

(1737, 206).

У цей час уже існували й посібники, в яких викладалася наука творення віршів. Були вони і в XVII ст., але писані латинською мовою. Велика кількість поетик збереглася з XVIII ст. Тут, крім курсів, читаних невідомо ким, збереглися поетики відомих професорів /134/ Києво-Могилянської академії, українських письменників XVIII ст. Серед них чи не найбільшим авторитетом користувалася поетика М. Довгалевського Hortus poēticus (1736—1737 рр.). Будучи сам письменником, М. Довгалевський у дусі барочної поезії розглядає вірші як сад, а себе — як дбайливого садівника. Тому відповідні розділи і підрозділи у його «Саді поетичному» мають назви квіток, плодів і под. Поезія, на його думку, це вимисел, який спирається на наслідування природи і наслідування творів знаменитих авторів. Залежно від предмета зображення поезія поділяється на епічну, трагічну, комічну, сатиричну тощо. Велике значення в поетиці М. Довгалевського відводиться, як і взагалі в мистецтві бароко, емблематиці. Як зауважив І.В. Іваньо, «чимало з’являлося й творів, що мали наслідком синтез двох видів мистецтва — графіки і віршування. В поетичній теорії відводиться емблематичній та ієрогліфічній поезії чільне місце» 1. Що ж до самої поезії, то М. Довгалевський дає їй таке визначення: «Поезія, поема і поет — це грецькі терміни, які походять від слова ποιώ або ποιετής, з якого випливають ποϊησις, ποίημα, ποίητύς, які означають видумку, творіння й наслідування» 2.

1 Іваньо І.В. «Поетика» Митрофана Довгалевського. Передмова до видання: Довгалевський Митрофан. Поетика (Сад поетичний). — К., 1973. — С. 17.

2 Довгалевський Митрофан. Поетика (Сад поетичний). — С. 33.

Дата: Четвер, 22.04.2010, 11:47 | Повідомлення # 15
Суто народна мова, як і в XVII ст., представлена в інтермедіях до різдвяних і великодних драм. Учитель піїтики Києво-Могилянської академії ієромонах Митрофан Довгалевський написав, як про це вже йшлося, різдвяну драму «Комическое дЂйствиіе» і великодню драму «Властотворній образ чедовЂколюбія божія». До кожної з цих одноактних п’єс додано по п’ять інтермедій, що перегукуються з окремими явами тієї і другої п’єси. Це побутові сценки, в яких діють полякастроном, мужик, Пархім (українець), циган, литвин (білорус), баба, циганка, козак, лях, поляк (окремо), жид, москаль та ін. Українці розмовляють українською мовою, поляки — польською, литвин — білоруською, москаль — московською, цигани — українською з елементами імітації під циганську і т. ін. Цікаво, що чорт закидає поцерковнослов’янськи:

Се уже обрЂтохом сожителя сЂни,

Котораго аз ношу на раменах нинЂ. /135/

Сей мнЂ завсегда во всем послужливъ биваеть

І всю мою заповЂдь в себЂ сохраняеть (127).

Цією ж мовою розмовляють дяки-пиворізи:

Хто здЂ таков, хваляся, себе величаше?

Аще прійдеть кто к нему — нЂчого не даше.

А мы, було, як когдась на мЂсцЂ бували,

То до мене всЂ странии в школу прихождали (134).

Етимологічне /о/ тут майже послідовно переходить в /у/, а /е/ — в /’у/: Пархум, на пул, постул «постіл», плуд, пруч, вун, стуйте, тулко, макутра, не буйсь, принюс; форми третьої особи однини першої дієвідміни звичайно уживаються без -т (зійде, нЂ дбає, гадає, буде, покаже, помаже), але форми з -т уживаються також (береть, проженеть, знаеть, прибЂгаетъ), можливо, це не давні традиційні літературні форми, а діалектні; майбутній час на -му, -ме, -меш уживається також: пам’ятатимеш, чернЂтимуть; порівняно з іншими літературними творами тут особливо поширені демінутиви: хорошенко, швиденко, низенко, старенкая, раденкая, першенкій, горЂлица, бичатко; багато представлена в цих творах фразеологія, як приказки і прислів’я, так і сталі вирази, які заступають собою лексичні одиниці, напр.: Об вовку мова — вовк тут же (104); Все, бувало, як Марко по пеклу, товчется (121); око коле на циганскіе жупаны (120); Ни свЂт, було, ни зоря, то й потелЂпався (121); жунка гризе голову (122); НЂ сее, нЂ тее (123); Нумо мы в ноги (124); все ж не дает просвЂтку (136). Є в цій мові і прокльони, нерідко з вульгарним відтінком: А що бак ти у чорта, искажи, за птиця? Чи миш, чи кажан, чи перепелиця? (100); Ат чорт его знае, да и чортова мати (104); Нащо ж було наперед брехать, як собацЂ (122); Тху, на тебе все лихо (122).

Народну мову зберігала народна пісня. Проте різниця між розмовною мовою і мовою фольклору була досить хистка. Як відзначав М. Возняк з приводу однієї з найраніше записаних пісень про козака та Кулину, цей твір «не є народнім.., про се, на мою думку, не можна й спорити, хоч загалом в такім разі треба мати на увазі дві річі: перше, що кождий твір усної словестності в своїм первозначності є індивідуальним, не колективним твором, друге, що велика частина так званих творів усної словесності се колишні літературні твори» 1. /136/

1 Матеріали до історії української пісні і вірші. Тексти й замітки. Видає Михайло Возняк. — Львів, 1913. — Т. 1. — С. 3.

Чи не найпоширенішими пам’ятками науково-практичного жанру XVIII ст. були травники, лікарські та господарські порадники. Рукописи медичного характеру за змістом становили порадники з ботаніки, фармакопеї та фармакології, медицини в цілому, анатомії, фізіології. Господарські порадники містили дані про ведення господарства, зокрема домашнього, про землеробство, тваринництво, бджільництво, кулінарію та ін. Такого змісту пам’ятки були відомі уже в XVI ст., а особливо в XVII ст. 1 З численних праць такого типу середини й другої половини XVIII ст. опубліковані лікарські порадники «ЛЂкарства писа[нъ]ніє, которими бє[з] мє[ди]ка в дому всАкъ поратоватисА можетъ», «Книга ЛЂчебн[а]А ω[т] многи[х] лЂкарствъ» і господарський порадник «Практика сіА, или оувЂщеніе, працовитымъ господаремъ, вел[ь]ми пожиточная, з[ъ] которой каждый познати можеть постановление пришлого року зимы, весны, лЂта и ωсени, наветь ка[ж]дого м[с̃]ца и дня, яко и коли ω[т]мЂнности во[з]духовъ небесныхъ и оурожаевъ земныхъ сподЂватися» 2.

1 Лікарські та господарські порадники XVIII ст. / Підготував до видання В.А. Передрієнко. — К., 1984. — С. 6.

2 Там же.

Літери ы, и, Ђ вживаються тут в основному етимологічно правильно, хоч інколи ы виступає замість и, a Ђ замість и (попЂлъ, слн̃це не свити[т]). Літерою г передається фрикативна вимова звука /г/; для позначення вибухового звука /ґ/ уживається g або г (для пу[р]gаціі, флАґму); замість давньоруських ръ, лъ, рь, ль послідовно виступають сполучення ри, ли (покришивши, покри[в]чана, грими[т]; /р/ переважно тверде (на горачи[мъ], co трома, заωрують).

З лексичного погляду пам’ятка цікава тим, що тут багато представлена термінологія, особливо анатомічна й медична. Людський організм описаний досить повно: голова, затилок голови, очи, нога, локоть, серце, скронЂ, шия, пулс, великий палец, малий палец, утроба, плеура, горло, селезена, нирки, ко[ст]ки, крижи та ін. Назвам хвороб також приділено не меншу увагу: хороба, гора[ч]ка, жолтянка, фебра, гипоко[н]дрія, запаленіє, боле[з]нь меля[н]холЂчна, шаленство, дихавиця, заде[р]жан[ъ]е, набракло[ст], плястер, пароξиzм, gанgрена, фистула, рана. Цікаво, що автори порадників (а їх було, принаймні, троє) досить широко користуються латинською термінологією, /137/ яку вони передають українськими літерами, хоч інколи вдаються й до оригінальних написань: ка[р]ду[с] бенедикта, прошок на те[р]ціяну и квартану 3-дн[е]в[н]а и 4-дне[в]на, ка[н]церъ, спиритус вЂтриолЂ, absorbercia kremor; з медициною пов’язані назви рослин, їх квітів і плодів, які використовуються для виготовлення ліків: мак, миgда[лъ]ни ядерка, ядерка брос[ъ]квинови, насЂня кропу, квЂт бузиновий, рож сухая, материнка, мел[ъ]лЂса, руменекъ, рута, кропъ, вло[с]кій (марач), сЂмя конопляное, яловець, кора ясена та ін. Досить поширені також назви їжі, приправ, хімічних речовин, що можуть виступати як інгредієнти ліків: оцет, во[д]ка, бЂлокъ зъ яйця, галун, кофе, хлЂбъ, горЂлка, соль, сироватка, родзинка, олива, сок полиневий, купервас. Щоб текст порад був максимально доступним, автори використовують синоніми: целЂдонія, то е[ст] ростопашъ, або я[с]ко[л]чино зел[ъ]е (ЛГП, 19); по жменЂ, або по го[р]стЂ (20); назви місяців також подаються як синоніми: спершу йде народна назва, а потім її латинський відповідник: Знакь Па[н]ни панує о[т] дня 21 серпня, то ест авгу[ст], до 23 вресня, або ωтябра (17); зна[к] недведя панує о[т] дня 22 пазде[р]ника, то е[ст] октября, до 21 lystопада, то е[ст] новембра (17) і под.

З морфологічних рис треба відзначити майже повну відсутність у пам’ятці форм теперішньо-майбутнього часу першої дієвідміни з флексією -т(-ть); більш того, буває відсутній і суфікс основи -є-: не може, буде, биває (і бива), витяга.

Духовне життя тодішньої України відбивали приватні, або авторські щоденники. Це щоденник генерального хорунжого М.Д. Ханенка, що охоплює період з 1719 по 1789 р., щоденник Я.А. Марковича (1717—1767 рр.), «краткій журналъ о пое[з]дЂ в Москву Ясновельмо[ж]н[ог][о] Єго милости п[а]на Даніила Апостола» та ін. 1 Крім сільськогосподарської і промислово-виробничої лексики, тут представлена лексика, пов’язана з розвитком суспільства: похідні слова на означення урядів: асаулство, атаманство, гетманство, полковництво; чиновників: протоколистъ, копЂисть, канцеляристъ, коммисЂантъ; документів: оріиналъ, екземпляръ, дуплікатъ, подорожняя і под. 2 /138/

1 Горобець В.Й. Лексика історично-мемуарної прози першої пол. XVIII ст. — К., 1979. — С. 6-9.

2 Там же. — С. 95—97.

Мову діаріушів ріднить з офіційно-діловою спеціальна фразеологія: слухати справу, посадит в турму, держат подъ карауломъ, забит в колодки і под. 1

Цінні свідчення про народні звичаї дають назви різноманітних народних способів відзначення дозвілля і не толерованих церквою свят: вечерници, зговорини, закладини, новосЂлле, именини, родини, рочини, девятини і под. 2

Адміністративно-судові документи велися в основному в сотенних канцеляріях. Незважаючи на те, що духовне життя в Україні було пригнічене московською владою, давні традиції місцевого самоуправління, а з ними й мова ще довго зберігалися. Судочинство здійснювалось за нормами Литовського статуту та Магдебурзького права. Мабуть, певний вплив на нього мали й «Права, по которым судится малороссийский народ» 1743 р., хоч офіційно царський уряд і не затвердив їх 3.

1 Горобець В.Й. Лексика історично-мемуарної прози першої пол. XVIII ст. — С. 98-99.

2 Там же. — С. 100—101.

3 Див.: Передрієнко В.А. Передмова до видання: Ділова і народно-розмовна мова XVIII ст. — К., 1976. — С. 6.

Писалися ці документи типовою староукраїнською літературною мовою, але народних елементів тут було набагато більше, ніж в інших стилях. Йшлося тут про суто побутові речі: убивства, крадіжки, ґвалтування і под. Деякі абзаци написані народною мовою, напр.: В понеделъковій, сентабря <,> 8 <,> день, сего году, порался онъ на току около пашнЂ вранцЂ, якъ начало слонце зходит<>>. И женучи овци на пасбу, козака рудовского Стефана Джеваgы овчаръ θедоръ Криворутченко <;> кликнуль его, Паламара, и объявилъ, что члв̃Ђкъ <:> а хто онъ таков, не вЂдает<:> убитій. Якій лежалъ <;> близъ Івана Товкачовского хуторця, в якой онъ, Паламаръ, з женою и дЂтми своими, в единой хатЂ жиеть (ДНРМ, 282).

Мова сотенних канцелярій типово поліська. Тут майже регулярно /о/ чергується з /у/, а /е/ з /’у/: ослунъ, стеругъ, в голодний рук, жунка, люгъ, привюв, зъвювши; досить послідовно відбувається подовження приголосних на місці колишнього /je/: челобиття, оружжя, платтє, по сознаттю, на життю. У чоловічому роді минулого часу після голосних виступає або традиційне -л (пришолъ, не мислиль, /139/ ехал, пилъ, спалъ, слишалъ, ходилъ), або — частіше — -в (убивъ, бивъ, скончився, покинувъ, ударивъ, скочивъ, не чувъ, просивъ, чувъ, сЂявъ, пришов, випивъ); після приголосних у цій формі -л відсутнє (побЂгъ, принес, помер). У третій особі однини дієслів теперішньомайбутнього часу може бути присутнє закінчення -ть (повЂдаеть), але частіше його немає (не знае). Традиційно вживається форма перфекта, переважно в першій особі множини: ходилисмо, поzналисмо, велЂлисмо. Досить часто виступає давноминулий час: пошолъ билъ, сказалъ билъ, обомлЂлъ былъ. У сфері синтаксису треба відзначити активне використання безособових форм на -но, -то: A зъ за того замка украдено у его рЂчей немало (ДНРМ, 138); Наглянувъ въ пасЂку <,> -аж там въже пчоли побрато (174); И бито мене и коня взято (192); убито у БорисполЂ чл̃вка Демка Нестеренка до смерти (272); характерною для української мови є конструкція, що означає приблизність міри і складається з іменника в родовому відмінку множини й числівника, що може прилягати до іменника безпосередньо або ж поєднуватися з ним за допомогою прийменника с: И самъ з ними випивъ чарокъ д†горілки (275); лЂтъ съ пят (139); для надання мові офіційності писарі досить часто вдаються до церковнослов’янського сполучника понеже.

Офіційно-діловий стиль, природно, не може оминути назв осіб, які займають ті чи інші посади в сотні, місті, селі. Це, скажімо, атаманъ городовий, воитъ, бурмистръ, сотникъ, старшина енералная, урадникъ, розищикъ, асавулъ, бунчужний енералний войсковий, ωбозный, хоружий полковий, писар городовий. Цю низову урядову піраміду увінчує гетман. Адміністративна лексика переплітається з юридично-судовою: скарга, протекція, жалоба, зълочинца, розискъ, допрос, свЂдителство, отвЂтчикъ, допрошуванний, челомбите, судія та ін. Серед цієї лексики чимало запозичень з латинської мови: публикация, інквизиція, аппеляция, конътроверсия, документъ, секвестръ, претенсЂя, аппробація, сатисфакция, аддукція та ін.

Серед добр, на які найчастіше зазіхають злодії, є худоба: кони, волы, корова, теля, кляч, товар («худоба» взагалі). Не минають злодії і витворів рук людських: колесо, хомут, скатерт, казанець, мушкетъ, свердло, долото, сокира, подкова, коса, серп, верстат кушнЂрский, овчина, стругъ, ножны, шкатулка, носатка, пистолетъ, путо, барило, чарка, гапъликъ, перстень, образокъ, куманъ, пороховниця, ланцугъ, шворен, стругъ, скобля, ручница, зеркало, кулбака, крес ручничнии, /140/ подушка, уздечка, финжалъ, тарЂлка, пляшка, тринога та ін. Чимало тут і назв одягу, взуття та напівфабрикатів: кожух, плахта, пража, запаска, чоботи, панчохи, пояс, полотно, сорочка, намитка, хуста, шапка, кунтушъ, киндякъ, жупанъ, сподница, шнуровка, стіонжка, кошуля, ручникъ, кожушина, опанча, кеца та ін. Представлені й напої та потравний, але не дуже багато: сало, олЂя, горЂлка, мука, пшоно, соль, хлЂбъ. Коли розглядалася певна судова справа, свідками виступали присутні при вчиненні злочину; часто це були родичі злочинця або потерпілого. Тому лексика на позначення родичів і свояків представлена досить повно: мужъ, жена, дочь, сынъ, брат, сестра, брат двоюродный, шваgер, невЂстка, ωтец, матъка, тесть, дЂдъ, прадЂдъ, братинна, тютка, дядина, дядко, дЂвер та ін. Варто згадати й про вживані в цих документах прізвища. На той час на Лівобережжі вже запанував словотвірний тип із суфіксом -енко: Двирниченко, Голотенко, Соломченко, Лисенко, Дворяниченко, Ващенко, Куриленко, Криворутченко. Проте вживаються й безсуфіксні прізвища (Кулябка, Нинка, Тригуб, Скиба, Джeвaga), прізвища на -ский (Корчевский, Криловский, Товкачовский), -инъ (Волошинъ), -овъ/-евъ (Гавриловъ, Василиевъ), -ичъ (Савичъ).

Приватне листування ще недалеко відійшло від ділового стилю: люди діляться зі своїми рідними й знайомими тими ж проблемами, які інколи приводять їх у суд. Тому В.А. Передрієнко цілком справедливо зауважує, що приватні листи в умовах XVIII ст. окремого стилю ще не становлять 1.

1 Передрієнко В.А. Передмова до видання: Приватні листи XVIII ст. — К., 1987. — С. 7.

Цікаво зазначити, що тут, як і в мові сотенних канцелярій, майже зникають полонізми, які так густо вживалися в староукраїнській мові XVII ст.

Відмінність між діловими документами і приватними листами виявляється насамперед у прізвищах. Якщо в ділових документах переважає словотвірний тип з суфіксом -енко-, то в приватних листах він чи не на останньому місці: Жученко, Стороженко, Євдошенко. Очевидно, прізвища на -енко — хлопські і дрібної шляхти. Про це, зокрема, промовляє й такий контекст: поддано[г][о] моего Якова Тестяненка (ПЛ., 119). Великошляхетські прізвища мали іншу структуру: це були або безсуфіксні імена, інколи тюркського походження (Ширай, Кочубей, Мачуга, Лизогубъ, Псіоль, Борозна), /141/ або прізвища з суфіксом -ский (Скоропадській, Іскрицки[й], Gалецкий, Пекалицкий, Сементовски[й], Старжинскій, Есимон[ъ]тов[ъ]скій, Кониски[й], Новицкий, Сухан[ъ]скій), або з суфіксом -ичъ (Богдановичъ, Волкевичъ, Василевичъ, Савичъ, Войцеховичъ, Григо[р]евичъ, Гудовичъ, Ґроновичь, Демяновичъ та ін.); трапляються прізвища й з суфіксом -овъ (Дуровъ, Игнатовъ, Кусковъ, Лаптевъ); найчастіше прізвища словотвірне непохідні або ж складаються з двох коренів (Борозна, Бурляй, Гайка, Грабянка, Ґалаґань, Дудка, Коваль, Конопка, Кривоносъ і под.).

Кожен лист, природньо, починається із звернення. Як правило, вони досить розгорнуті, але включають у себе слова добродЂй (добродЂйка), панъ, благодЂтель і под., напр.: мой велце м[с]цЂви[й] пн̃е, зичливи[й] прт̃лю и брате (47); Сердечны[й] брате и благодЂтелю, м[с]цЂ пне Григори[й] Скорупка (58); Бл̃горо[д]ны[й] м[с]цЂ пне Лашкевичъ, мнЂ велце осо[б]ливы[й] до[б]родЂю! (71); Премлсердий мой г[с]дръ кумъ и мно[г][о]мл[с]тиви[й] добродЂй (82); Сердечній мой шваgре и добродЂю (95); але в сімейних листах формула звернення могла й спрощуватися. Ось Анастасія Миколаївна Савич звертається до свого чоловіка Петра Федоровича Савича: Петрусенку, серце! (155).

Щодо фонетичних і граматичних особливостей, то приватні листи мало чим відрізняються від ділових документів. Тим більше, що вони походять з тієї ж території — Східного Полісся. Тут фіксується подовження приголосних на місці колишнього /je/: весЂ[л]ля, огороженную коллемъ, заму[ж]же, з[ъ] припи[с]сю і под. У третій особі однини теперішньо-майбутнього часу кінцеве -т може бути, хоч здебільшого опускається: вимовляе[т], не имЂет, не зможе, купує; досить часто вживається форма майбутнього часу недоконаного виду з флексіями -му, -меш, -ме: проситиму, владЂтиметъ, користоватиме[т]сА, ожидати[му], разоратимутъся. У формах минулого часу чоловічого роду однини після голосних кінцеве -л закономірно переходить у -в: не получивъ, не посилавъ, попродавъ, не дававъ, поморивъ, писавъ, бувъ, мучивъ; але форми з -лъ за традицією ще трапляються: получилъ, ізволилъ, билъ; після приголосних -лъ не вживається: втекъ, могъ. У народній мові Лівобережжя релікти перфекта навряд чи зберігалися. Але в літературній мові вони були однією з її ознак: заде[р]жалемъ, не посилале[м], не вЂдалемъ, писале[м], не получиле[м], аби-мъ я учинилъ оплатку (52). /142/

За винятком юридичної термінології, лексика приватних листів переважно народна. Дієслова тут походять із живомовного джерела: забаритися, поратовати, порадити, чекати, спріятелити[с], дбати, полЂпшати і под. Слова на означення грошей свідчать про те, що єдиної системи не було: ходили копи[й]ки, таляри, золоті, рубли. Природа жанру вимагала називання родичів і свояків: отец, матка, жена, братъ, сестра, сватъ, племЂнникъ, шваgер, теща, доче[р], братанич, кум, пасинокъ, дядко. Досить розгалуженою була й військово-адміністративна лексика: воитъ, сотникъ, полковникъ, писар полковій, бурмистр майстрату, хоружий, староста, з[ъ]начковий товариш, бунчуковий товариш, обозний енералний, асаулъ полковий, судия енералъны[й].

Природа приватних листів не дає змоги для широкого використання фразеології. І все ж окремі сталі сполуки тут трапляються: вири не доймаете (48); скоро свЂть (81); в ми[с]лЂ не снилося (92); И положено в[ъ] довгий ящикъ (97); впокою не дае[т] (134).

Мова листів у цілому українська, якщо не брати до уваги традиційних написань. Проте вже відчувається вплив російської мови: оче[н] дорого, нелзя, изво[л]те, з[ъ]десь — наявна навіть російська тенденція до самоприниження: домишко, за трудишки мои.

Вихованець Київської академії Іван Некрашевич (друга половина XVIII ст.) будучи священиком у селі Вишеньках, написав кілька творів церковнослов’янською, літературною староукраїнською і народною українською мовою. Це, зокрема, «Споръ души и тЂла», віршований лист до свого сусіда І. Филиповича, діалог «ИсповЂдь» і, можливо, «Суплика або замыслъ на попа». Церковнослов’янською мовою написані «Споръ души и тЂла» та «ИсповЂдь». Правда, фонетичні особливості в обох творах суто українські. Так, у «СпорЂ» склади з Ђ римуються зі складами, що містять /і/: сЂти — уловити, добродЂтель — хранитель, к дЂлу — силу, вЂчно — самолично, нечисто — мЂсто. Часто сплутуються на письмі и та ы, що вимовляються як середнє /и/: забив, воздихаю, от его защити. Звук /в/ має інваріант /ў/, /р/, як взагалі в північноукраїнських говорах, тверде. Чимало тут і суто народних лексико-граматичних форм типу мене, тую, живучи, покаймось, здЂлаймо, паметствуймо, пектися і под. Письменник майстерно володіє ритмом і римою. На відміну від своїх попередників, він не обмежується дієслівною римою: у нього іменник римується з /143/ дієсловом, іменник з прикметником і под., напр.: слава — права, сЂти — ловити, слова — готова, клячу — собачу, тягучи — сучій і т. ін. Твори І. Некрашевича небагаті на художні засоби: метафори здебільшого запозичуються з Біблії; запитання, повтори, заклики, звертання, сентенції — це все ті стилістичні засоби, без яких не обходиться в той час жодна урочиста промова чи вірш-панегірик. Беручи традиційну тему й традиційний жанр, Некрашевич намагається внести в свою обробку деякі самостійні риси, незалежні від традиції, тобто вводить власний оригінальний літературний струмінь 1. Н. Кістяківська запрошує читача уявити собі, як «розгулявшись, розмахавшись» танцює священицька родина, звільнившися од святкової праці, як вона смачно п’є «хоть и по пять» і помилуватися здійсненням сміливого задуму, гідного пензля голландської школи 2.

1 Кістяківська Н. Сатиричне та побутове письменство XVIII в. Вип. 1. Твори Івана Некрашевича (Розвідка та тексти). — К., 1929. — С. XVII—XVIII.

2 Там же. — С. XX.

Треба ще раз підкреслити, що в небагатій творчій спадщині І. Некрашевича засвідчені три вживані тоді літературні мови: слов’яноруська («Споръ души і тЂла»), «Письмо, написанное к Івану ФилЂповичу», «Письмо, написанное к отцу Арсенію КринЂцкому»), староукраїнська («ИсповЂдь 1789 года февраля-дня», «Разговоры душЂ съ тЂломъ») і зароджувана новоукраїнська («Ярмарок», «Письмо, писанное к гнЂдинскому с[вященнику] Іоанну ФилЂповичу и его сыну Петру, и къ дячку Стефану КринЂцкому», «Замыслъ на попа»).

У слов’яноруській мові І. Некрашевича переважають церковнослов’янські слова, морфологічні форми, фонетичні особливості. І все ж є тут і повноголосні форми (обороном), і чергування /у/ з /ў/ (когда ж случится в’кого взявши потеряти — Некр., 7; влови[т]), і типово українські наголоси (гово’рить-переспо’рить); і, звичайно ж, поодинокі українські слова (заробить, треба, панщина, пановати, позыка, хата, журитися).

У староукраїнській мові кількість суто українських особливостей стрімко наростає. Власне, староукраїнською мовою говорить тільки піп-сповідник. Селяни, яких він закликає покаятися в гріхах, спілкуються з ним північноукраїнською говіркою. У мові попа церковнослов’янські форми трапляються дуже рідко. У мові селян спостерігається подовження приголосних перед /je/ (в весЂлляхъ), /144/ досить часто замість /о/ в новозакритому складі виступають його рефлекси /у/ та /’у/ (муй, колядувокъ и щедровок, пятюнку, грЂхювъ, на вечюрки, рюкъ); у мові попа форми дієслів теперішньо-майбутнього часу третьої особи однини першої дієвідміни уживаються переважно з закінченням -тъ (видитъ, караетъ), у мові селян — без цього закінчення (буде, не пускає, завдає); форми минулого часу чоловічого роду після голосних приймають як -лъ, так і -въ (не знал, творилъ, не звалъ, не грешивъ, переставъ); досить багато представлена й українська лексика (ледащо, збавити, горую, будовами, ворожка та ін.); трапляються й фразеологічні звороти (А мы будемъ пилненко на усъ те мотати — 14; очи продере свои — 15).

Нарешті, мова народна. І. Некрашевича можна назвати попередником І. Котляревського. З найбільш помітних фонетичних особливостей треба б назвати поширене на Поліссі скорочення слів (добре бра, що тобЂ усюди шанцюе — 9), перехід етимологічного /о/ в новозакритих складах в /у/ та /’у/ (мабуть, все ж таки цими літерами позначаються дифтонги: калинювка, вюнъ, пюпъ, празникювъ, пувкопи, покюйникъ, не втюкъ, тюлко, небюжчикъ, Бюгъ та ін.), подвоєння приголосних перед колишнім /je/ (силомЂццю, покаяння, стояння, по весЂлляхъ), пропуск /ж/ між голосними (Дай хиба що я кау, бо въэ жъ то тягучи — 10, каешъ, кауть — 10); форми зворотних дієслів в інфінітиві інколи пишуться відповідно до їх вимови (расходицца, хочетця). Як у народній мові, поширені тут демінутиви: веселенко, здоровенко, варенушка, горЂлочка. І. Некрашевич милується в фразеологічних зворотах, напр.: Щоб не грызли головы (10); Якъ би намъ свого попа гарно в шоры убрати (19); над нами крутить веремЂю (19); Хоть и за дЂломЂ прійдеть, то все рило дує (20); Бо тепер и без вЂна вже й нЂ до порога (27); ГодЂ жь іому мирянамъ за шкуру сала заливати (27).

Отже, староукраїнська літературна мова у XVIII ст. продовжувала функціонувати, але перспектив дальшого розвитку не мала. Нею користувалися школярі, мандровані дяки, які складали різдвяні великодні вірші, вчені поети, що користувалися поетичними рекомендаціями М. Довгалевського; за традицією вона використовувалась у ділових документах, зокрема в записах сотенних канцелярій; народні пісні й різноманітні рекомендації господарського й медичного характеру також подавалися староукраїнською мовою. Але /145/ оскільки друкована продукція нею не видавалася, її колишня слава поступово згасала. Література високого звучання тепер видавалася або слов’яноруською, або й тодішньою російською мовами, а розважальні твори почали з’являтися народною мовою. Уперше народна мова зазвучала з теренів Полісся. Отже, три мови використовувалися в культурному житті України XVIII ст.: староукраїнська, слов’яноруська (або російська) і народна українська. Здавалось би — які широкі можливості! Але якщо вдуматись, то не можна не погодитись з думкою Н. Кістяківської про те, що «Руїна викликала страшенний занепад у письменстві XVIII ст. Воно лишається десь на боці від великого битого шляху, яким посувається тодішнє усне мистецтво; воно не доходить до друкарні; воно утворюється десь по кутках, переважно в нижчій верстві більше-менше освіченого громадянства, та переховується в рукописах, що частенько гинуть, залишаючи з діяльності часом не аби-якої ваги авторів — мізерні уривки та шматки, часом навіть тільки ймення та прізвище. Круг спостережень та думок нечисленних авторів стає тісним, вузьким, обмеженим рамцями провінціального побуту» 1.

1 Кістяківська Н. Сатиричне та побутове письменство XVIII в. Вип. 1. — C. 1.

Бібліотека » Різне » Українознавство » ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ (Віталій РУСАНІВСЬКИЙ)
Сторінка 3 з 7«1234567»
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика