Головна сторінка сайту
Сторінка 1 з 3123»
Бібліотека » Римська Біблія, пер. о. І. Хоменка » Старий Завіт » БУТТЯ
БУТТЯ
Дата: Неділя, 25.04.2010, 19:23 | Повідомлення # 1
БУТТЯ

1. Сотворення всесвіту: світло й небозвід 1-8; земля 9-13; небесні світила 14-19; птахи та водяні єства 20-23; суходіл, тварини, люди 24-31

1. На початку сотворив Бог небо й землю.
2. Земля ж була пуста й порожня та й темрява була над безоднею, а дух Божий ширяв над водами.
3. І сказав Бог: "Нехай буде світло!" І настало світло.
4. І побачив Бог світло, що воно добре та й відділив Бог світло від темряви.
5. Назвав же Бог світло - день, а темряву назвав ніч. І був вечір і був ранок - день перший.
6. Тоді сказав Бог: "Нехай посеред вод буде твердь і нехай вона відділяє води від вод!"
7. І зробив Бог твердь і відділив води, що під твердю, від вод, що над твердю. Тож сталося так.
8. І назвав Бог твердь - небо. І був вечір і був ранок - день другий.
9. Тоді сказав Бог: "Нехай зберуться води, що під небом, в одне місце і нехай з'явиться суша." І так сталося.
10. І назвав Бог сушу - земля, а збір вод назвав морями. І побачив Бог, що воно добре.
11. Бог сказав: "Нехай земля зростить рослини: траву, що розсіває насіння, і плодові дерева, що родять плоди з насінням, за їхнім родом на землі." І так сталося.
12. І вивела земля з себе рослини: траву, що розсіває насіння за своїм родом, і дерева, що родять плоди з насінням у них, за їхнім родом. І побачив Бог, що воно добре.
13. І був вечір і був ранок - день третій.
14. Тоді сказав Бог: "Нехай будуть світила на тверді небесній, щоб відділяти день від ночі й нехай вони будуть знаками для пір (року), для днів і років;
15. нехай будуть світила на тверді небесній, щоб освітлювати землю." І так сталося.
16. І зробив Бог два великі світила: світило більше - правити днем, а світило менше - правити ніччю, і зорі.
17. І примістив їх Бог на тверді небесній, щоб освітлювати землю,
18. та правити днем і ніччю і відділяти світло від темряви. І побачив Бог, що воно добре.
19. І був вечір і був ранок - день четвертий.
20. Тоді сказав Бог: "Нехай закишать води живими створіннями й нехай птаство літає над землею попід твердю небесною."
21. І сотворив Бог великих морських потвор і всілякі живі створіння, що повзають та кишать у воді, за їхнім родом, і всіляке птаство крилате за його родом. І побачив Бог, що воно добре;
22. і благословив їх Бог, кажучи: "Будьте плідні і множтеся та наповняйте воду в морях, і птаство нехай множиться на землі."
23. І був вечір і був ранок - день п'ятий.
24. Тоді сказав Бог: "Нехай земля виведе з себе живі створіння за їхнім родом: скотину, плазунів і диких звірів за їхнім родом." І сталося так.
25. І сотворив Бог диких звірів за їхнім родом, скотину за родом її, і всіх земних плазунів за їхнім родом. І побачив Бог, що воно добре.
26. Тож сказав Бог: "Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу, і нехай вона панує над рибою морською, над птаством небесним, над скотиною, над усіма дикими звірями й над усіма плазунами, що повзають на землі."
27. І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх.
28. І благословив їх Бог і сказав їм: "Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі; пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звірем, що рухається по землі."
29. По тому сказав Бог: "Ось я даю вам усяку траву, що розсіває насіння по всій землі, та всяке дерево, що приносить плоди з насінням: вони будуть вам на поживу.
30. Всякому ж дикому звіреві, всякому небесному птаству, всьому, що повзає по землі й має в собі живу душу, я даю на поживу всяку зелень трав." І так сталося.
31. І побачив Бог усе, що створив: і воно було дуже добре. І був вечір і був ранок - день шостий.

2. Суботній відпочинок 1-3; Едем 4-9; джерела та ріки 10-14; доручення людині 15-17; людина й тварини 18-20; жінка 21-25
1. Так закінчено небо й землю з усіма її оздобами.
2. Бог закінчив сьомого дня своє діло, що його творив був, і спочив сьомого дня від усього свого діла, що творив був.
3. І благословив Бог сьомий день і освятив його; того бо дня спочив Бог від усього свого діла, що творячи зробив був.
4. Таке було походження неба й землі, коли сотворено їх. - Коли Господь Бог творив небо й землю,
5. не було ще на землі ніякої польової рослини й не росла ще ніяка трава на полі, бо Господь Бог не посилав дощу на землю, і не було людини, щоб порати землю.
6. Але виходила волога з землі й напувала всю поверхню землі.
7. Тоді Господь Бог утворив чоловіка з земного пороху та вдихнув йому в ніздрі віддих життя, і чоловік став живою істотою.
8. Господь Бог насадив сад у Едемі, на сході, й оселив там чоловіка, що його був утворив.
9. І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, принадне на погляд і добре для поживи, і дерево життя посеред саду та й дерево пізнання добра й зла.
10. З Едему ж виходила ріка, щоб зрошувати сад, і звідти розділялась вона на чотири течії.
11. Ім'я першої - Пішон; це та, що обтікає ввесь Хавіла-край, де є золото.
12. А золото цього ж краю добре. Там же є пахуча смола й онікс-камінь.
13. Ім'я другої ріки - Гіхон; вона обтікає ввесь Куш-край.
14. Ім'я третьої ріки - Тигр; вона тече на схід від Ашшуру. Четверта ж ріка - Ефрат.
15. Узяв Господь Бог чоловіка й осадив його в Едемському саді порати його й доглядати його.
16. Та й дав Господь Бог чоловікові таку заповідь: "З усякого дерева в саду їстимеш;
17. з дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш, бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, напевно вмреш."
18. Тоді сказав Господь Бог: "Не добре чоловікові бути самому; сотворю йому поміч, відповідну для нього."
19. І сотворив Господь Бог з землі всіляких польових звірів і всіляких птахів піднебесних і привів їх до чоловіка побачити, як він назве їх; як саме чоловік назве кожне живе сотворіння, щоб воно так і звалось.
20. І дав чоловік назви всякій скотині, всякому птаству піднебесному і всякому звіреві польовому, але для чоловіка не знайшлося помочі, йому придатної.
21. Тоді Господь Бог навів глибокий сон на чоловіка, і коли він заснув, узяв одне з його ребер і затулив те місце тілом.
22. Потім з ребра, що його взяв від чоловіка, утворив Господь Бог жінку і привів її до чоловіка.
23. І чоловік сказав: "Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла. Вона зватиметься жінкою, бо її взято від чоловіка."
24. Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом.
25. А були вони обоє, чоловік і його жінка, нагі, та (одне одного) не соромилися.

3. Спокуса та падіння 1-7; викриття провини 8-13; кари 14-20; вигнання з раю 21-24
1. З усіх же польових звірів, що їх сотворив Господь Бог, найхитріший був змій. Він і сказав до жінки: "Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева, що в саді?"
2. Жінка відповіла змієві: "Нам дозволено їсти плоди з дерев, що в саді.
3. Тільки плід з дерева, що посеред саду, Бог наказав нам: "не їжте його, ані не доторкайтесь, а то помрете"."
4. І сказав змій до жінки: "Ні, напевно не помрете!
5. Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог, що знає добро й зло."
6. Тож побачила жінка, що дерево було добре для поживи й гарне для очей і приманювало, щоб усе знати; і взяла з нього плід та й скуштувала й дала чоловікові, що був з нею, і він теж скуштував.
7. Тоді відкрилися їм обом очі, й вони пізнали, що вони нагі; тим то позшивали смоківне листя і поробили собі пояси.
8. Але почули вони луну від Господа Бога, що ходив собі садом під час денної прохолоди, і сховався чоловік із своєю жінкою від Господа Бога серед дерев саду.
9. Тоді Господь Бог покликав чоловіка і спитав його: "Де ти?"
10. Той відповів: "Я чув твою луну у саді й злякався, бо я нагий, тож і сховався."
11. Він же сказав: "Хто тобі сказав, що ти нагий? Чи не їв ти з дерева, що я наказав тобі не їсти?"
12. Чоловік відповів: "Жінка, яку ти дав мені, щоб була зо мною, дала мені з дерева, і я їв."
13. Тоді Господь Бог сказав до жінки: "Що ти це наробила?" Жінка відповіла: "Змій обманув мене, і я їла."
14. Отож Господь Бог сказав до змія: "За те, що ти вчинив це, будь проклятий з-поміж; усякої скотини та з-поміж усіх диких звірів. На череві твоїм будеш повзати і їстимеш землю по всі дні життя твого.
15. Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп'ястися йому в п'яту."
16. А жінці сказав: "Помножу вельми болі твої і твою вагітність, в болях будеш народжувати дітей. І тягти буде тебе до твого чоловіка, а він буде панувати над тобою."
17. Адамові ж сказав: "За те, що ти послухав голос твоєї жінки і їв з дерева, з якого я наказав тобі не їсти, проклята земля через тебе. В тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого.
18. Терня й будяки буде вона тобі родити, і їстимеш польові рослини.
19. В поті лиця твого їстимеш хліб твій, доки не вернешся в землю, що з неї тебе взято; бо ти є порох і вернешся в порох."
20. Тоді Адам дав своїй жінці ім'я Ева, бо вона була мати всіх живих.
21. Та й зробив Господь Бог Адамові та його жінці одежу з шкури і одягнув їх.
22. І сказав Господь Бог: "Оце чоловік став, як один з нас, знаючи добро і зло. Тож тепер, аби лишень він не простяг своєї руки й не взяв ще й з дерева життя, а з'ївши, не став жити повіки!"
23. Тому вислав його Господь Бог з Едемського саду порати землю, що з неї був він узятий.
24. І вигнав він Адама й поставив від сходу до Едемського саду херувима з полум'яним миготливим мечем, щоб стерегти дорогу до дерева життя.

4. Пастух та рільник 1-16; потомство Каїна 17-22; Ламех та його жінки 23-24; Сет 25-26
1. Адам спізнав Еву, свою жінку: вона зачала й породила Каїна та й сказала: "Я придбала людину з Господньої ласки."
2. Потім вродила також брата його Авеля. Авель був вівчар, а Каїн порав землю.
3. По якомусь часі Каїн приніс Господеві жертву з плодів ріллі.
4. Та й Авель приніс жертву - з первістків свого дрібного скоту, і то з найгладкіших. І споглянув Господь на Авеля і на його жертву,
5. на Каїна ж і на його жертву не споглянув. Розсердився Каїн вельми і похмурнів.
6. І сказав Господь до Каїна: "Чого ти розсердився? Чому похмурнів?
7. Коли чиниш добре, будь погідний, а коли ні - гріх на порозі чигає: він і так оволодів тобою, але мусиш над ним панувати."
8. І сказав Каїн до Авеля, свого брата: "Ходімо но в поле." І коли вони були в полі, Каїн напав на Авеля, свого брата, й убив його.
9. Тоді Господь сказав до Каїна: "Де Авель, брат твій?" Той відповів: "Не знаю. Хіба я сторож брата мого?"
10. А Господь промовив: "Що ти вчинив? Ось голос крови брата твого кличе до мене з землі.
11. Тепер же проклятий ти від землі, що відкрила свої уста, щоб прийняти кров брата твого з твоєї руки.
12. Коли оброблятимеш землю, вона вже більше не дасть тобі свого врожаю. Втікачем і волоцюгою будеш на землі."
13. І сказав Каїн до Господа: "Кара гріху мого занадто велика, щоб її винести!
14. Проганяєш оце мене сьогодні з цієї землі, й від лиця твого мушу ховатись і втікачем та волоцюгою маю бути на землі; і перший, хто мене зустріне, вб'є мене."
15. Тоді Господь сказав до нього: "Якщо хтось уб'є Каїна, то зазнає помсти всемеро." Та й поклав Господь на Каїні знак, щоб не вбивав його той, хто зустріне його.
16. І відійшов Каїн від лиця Господа й оселився в краю Нод, на схід від Едему.
17. Каїн спізнав свою жінку, і вона зачала й вродила Еноха; він збудував також місто й назвав це місто іменем свого сина - Енох.
18. В Еноха ж народився Ірад; Ірад породив Мегуяела; Мегуяел породив Матусаїла; Матусаїл породив Ламеха.
19. Ламех узяв собі дві жінки: одній було на ім'я Ада, а ім'я другій Цілла.
20. Ада породила Явала. Він був батько тих, що живуть у шатрах і випасають худобу.
21. Ім'я брата його Ювал. Цей був батьком усіх гуслярів та дударів.
22. Цілла ж і собі породила Тувал-Каїна, що кував з міді й заліза всяке знаряддя. Сестра Тувал-Каїна була Наама.
23. Ламех сказав своїм жінкам: "Адо й Цілло, слухайте мій голос. Жінки Ламехові, зважайте на моє слово; бо я забив чоловіка за мою рану, а дитя (у відплату) за синяк.
24. Як за Каїна була всемеро помста, то за Ламеха в сімдесят сім разів."
25. Тоді Адам знову спізнав свою жінку, й вона вродила сина й назвала його Сет, бо, мовляв, Бог дав мені другого нащадка замість Авеля, що його вбив Каїн.
26. У Сета теж народився син, і він дав йому ім'я Енос. І тоді почали закликати ім'я Господнє.

Дата: Неділя, 25.04.2010, 19:24 | Повідомлення # 2
5. Від Адама до Ноя 1-32
1. Ось книга родоводу Адама. Коли Бог сотворив людину, він створив її на подобу Божу.
2. Сотворив він їх - чоловіка й жінку, і благословив їх, і дав їм ім'я "людина" тоді, коли сотворив їх.
3. Як прожив Адам 130 років, то народився в нього син на його подобу й на його образ, і дав він йому ім'я Сет.
4. Віку ж Адамового, після того, як народився Сет, було 800 років, і породив він інших синів і дочок.
5. Всього прожив Адам 930 років і аж тоді помер.
6. Як Сетові було 105 років, народився в нього Енос,
7. а породивши його, жив Сет ще 807 років і породив синів та дочок.
8. Всього Сет прожив 912 років аж тоді помер.
9. Як Еносові було 90 років, народився в нього Кинан,
10. а породивши його, жив Енос ще 815 років і породив інших синів і дочок.
11. Усього прожив Енос 905 років і по тому помер.
12. Як Кинанові було 70 років, породив він Магалалієла,
13. а породивши його, жив Кинан ще 840 років і зродив синів та дочок.
14. Всього прожив Кинан 910 років і по тому помер.
15. Як Магалалієлові було 65 років, він породив Яреда,
16. а породивши його, жив Магалалієл ще 830 років і породив інших синів та дочок.
17. Усього прожив Магалалієл 895 років і тоді помер.
18. Як Яредові було 162 роки, він породив Еноха,
19. а породивши його, жив Яред ще 800 років і породив інших синів та дочок.
20. Усього прожив Яред 962 роки й по тому помер.
21. Як Енохові було 65 років, він породив Матусаїла.
22. Енох же ходив з Богом, а породивши Матусаїла, жив іще 300 років і породив інших синів та дочок.
23. Усього прожив Енох 365 років.
24. Енох ходив з Богом, та не стало його, бо Бог узяв його.
25. Як Матусаїлові було 187 років, він породив Ламеха,
26. а породивши його, Матусаїл жив ще 782 роки і породив інших синів та дочок.
27. Усього прожив Матусаїл 969 років і по тому помер.
28. Як Ламехові було 182 роки, він породив сина,
29. і дав йому ім'я Ной, кажучи: "Цей порадує нас у нашій праці та й у трудах рук наших, що їх зазнаємо від ріллі, проклятої Богом."
30. А породивши Ноя, жив Ламех ще 595 років, і народились у нього інші сини та дочки.
31. Всього прожив Ламех 777 років і тоді помер.
32. Як Ноєві було 500 років, він породив Сима, Хама та Яфета.

6. Занепад звичаїв 1-4; заповідження кари 5-8; Ной 9-12; споруда ковчегу 13-22
1. І сталось, як почали люди множитися на землі та народилися в них дочки,
2. побачили сини Божі людських дочок, що були гарні, та й стали брати їх собі за жінок, хто котру вподобав.
3. І сказав Господь: "Не перебуватиме дух мій у чоловікові назавжди, бо він також є тіло, й тому віку його буде 120 років."
4. Були ж того часу велетні на землі - були вони й потім, коли сини Божі жили з дочками людськими, й ці їм родили. То були славетні велети давнини.
5. Побачив Господь, що людська злоба на землі велика та що всі думки й помисли сердець увесь час тільки злі,
6. і жалував, що створив людину на землі, тож на серці йому стало важко;
7. і сказав: "Знищу з лиця землі людину, яку я сотворив: людину, скотину, плазунів і птиць піднебесних, бо каюсь, що створив їх."
8. Та Ной здобув ласку в очах Господніх.
9. Ось родовід Ноя. Ной був чоловік праведний і досконалий між сучасниками; він ходив з Богом.
10. Ной мав трьох синів: Сима, Хама та Яфета.
11. Але земля зіпсувалася супроти Бога і була переповнена насильства.
12. Глянув Бог на землю, а ось вона зіпсована, бо кожне тіло занапастило свою путь на землі.
13. І сказав Бог до Ноя: "Я ухвалив покласти кінець кожному тілу, бо земля переповнена насильством через них. Отож я знищу їх разом із землею.
14. Зроби собі ковчег із соснового дерева. Зробиш його з переділами й просмолиш його зсередини та ззовні смолою.
15. Зробиш його так: триста ліктів завдовжки, п'ятдесят завшир і тридцять заввиш.
16. Дах зробиш у ковчезі й зведеш його на один лікоть вище. Двері в ковчезі зробиш збоку. Збудуєш його поверхами: долішній, середній і верхній.
17. Оце я наведу потоп вод на землю, щоб вигубити під небом всяке тіло, що в ньому віддих життя. Все, що є на землі, загине.
18. Але з тобою я зроблю союз. Ти ввійдеш у ковчег, ти, твої сини, твоя жінка й жінки твоїх синів з тобою.
19. З усього, що живе, з усякого тіла введеш у ковчег подвоє з кожного роду, щоб зберегти їх живими з тобою. Нехай будуть самець і самиця,
20. З кожного роду птаства, з кожного роду скоту й з кожного роду земних плазунів, по двоє з кожного роду прийдуть до тебе, щоб зберегти їх живими.
21. Ти ж візьми для себе всяких харчів і збережи їх у себе, щоб ти й вони мали що їсти.
22. І Ной зробив усе так, як велів йому Бог; саме так і зробив він.

7. Входження у ковчег 1-16; потоп 17-24
1. Господь сказав до Ноя: "Увійди ти і вся твоя родина в ковчег, бо тебе одного з цього роду побачив я праведним передо мною.
2. Зо всякої чистої скотини візьмеш по семеро до себе, самців і самиць, а з нечистої скотини по парі, самця й самицю.
3. З птаства піднебесного теж по семеро, самців і самиць, щоб зберегти живим насіння по всій землі.
4. Ще бо сім днів, і я пошлю дощ на землю, сорок днів і сорок ночей, і вигублю з лиця землі всі сотворіння, що їх я створив.
5. І зробив Ной усе, як велів йому Господь.
6. Було ж Ноєві шістсот років, як стався потоп на землі.
7. І ввійшов Ной, сини його, жінка його й жінки синів його з ним у ковчег перед потопом вод.
8. З чистої скотини і з нечистої скотини, з птаства й зо всього, що повзає по землі,
9. прийшли до Ноя в ковчег по парі, самець і самиця, як велів Бог Ноєві.
10. І сталося, по семи днях хлинули води потопу на землю.
11. На шістсотім році Ноєвого віку, другого місяця, сімнадцятого дня місяця, - цього дня прорвались усі джерела великої безодні й небесні загати розімкнулись,
12. і лив дощ на землю - сорок днів і сорок ночей.
13. Того ж самого дня ввійшов Ной і Сим, Хам та Яфет, сини Ноя, його жінка і три жінки його синів з ним у ковчег,
14. вони - і всякого роду звірі, всякого роду скот, всякого роду земні плазуни, всіляке птаство і все, що має крила.
15. Увійшло до Ноя в ковчег по парі всякого створіння, в якому віддих життя.
16. Ті, що ввійшли, були самець і самиця з усякого створіння, як велів йому Бог, і Господь зачинив його.
17. І був потоп на землі сорок днів; води, прибуваючи, підняли ковчег, і він звишився над землею.
18. Води ж зростали, і прибуло їх дуже багато на землю, а ковчег носився по верху вод.
19. І зросли води на землі сильно дуже й укрили всі найвищі гори, що були під небом.
20. Води піднялись угору на п'ятнадцять ліктів і закрили гори.
21. Всяке створіння, що рухається на землі загинуло: птаство, скот, звірі, всі плазуни, що повзають на землі, і всі люди.
22. Все, що має віддих життя в ніздрях та що живе на суші, згинуло.
23. Ось так вигинуло всяке створіння, що було на землі: люди, скот, плазуни і птаство піднебесне - їх вигублено з землі; остався тільки Ной та й ті, що були з ним у ковчезі.
24. І панували води на землі сто п'ятдесят днів.

8. Потоп припиняється 1-8; птахи розвідують 9-12; вихід із ковчегу 13-22
1. Згадав Бог про Ноя, про всіх звірів і про всяку скотину, що були з ним у ковчезі, і навів Бог вітер на землю й води стали відпливати.
2. Джерела безодні й небесні загати замкнулись, і дощ із неба припинився.
3. Води ж стали раз-у-раз із землі відступати, і як проминуло сто п'ятдесят днів, опали;
4. і сьомого місяця, сімнадцятого дня (місяця) ковчег осів на горах Арарату.
5. А води опадали дедалі аж до десятого місяця, а першого дня десятого місяця стало видно верхів'я.
6. По сорока днях відчинив Ной вікно, що його був зробив у ковчезі,
7. і випустив крука, і той літав туди й сюди, поки не висохли води на землі.
8. Тоді він випустив голуба, щоб побачити, чи опала вода з поверхні землі.
9. Та голуб не знайшов місця, де вчепитися ногами, і повернувся в ковчег до нього, бо води вкривали ще поверхню землі. Ной простягнув руку й узяв його до себе.
10. Ще сім днів почекав він і знову випустив голуба з ковчега.
11. І повернувся голуб до нього надвечір із свіжозірваним оливковим листком у дзьобі, тож і довідався Ной, що води з землі відплили.
12. Тоді почекав він ще других сім днів і випустив голуба, та цей уже не повернувся до нього.
13. На шістсот першім році свого віку, першого місяця, першого дня цього місяця, коли води висохли на землі, Ной зняв покрівлю з ковчега й глянув, - аж ось поверхня землі була суха,
14. а другого місяця двадцять сьомого дня земля ствердла.
15. Тоді Бог сказав до Ноя:
16. "Вийди з ковчега, ти, твоя жінка, твої сини й жінки твоїх синів з тобою.
17. Все живе, що з тобою, з усякого тіла, птаство, скотину, плазунів, що повзають по землі, виведи з собою: нехай кишать на землі, плодяться й розмножуються на землі."
18. І вийшов Ной із синами, з жінкою й з жінками своїх синів.
19. Усі звірі, всі плазуни, все птаство, усе, що рухається на землі, порода за породою, вийшло з ковчегу.
20. Тоді Ной спорудив Господеві жертовник, узяв усякого роду чистих тварин і всякого роду чистих птахів і приніс усепалення на жертовнику.
21. Господь почув лагідний запах і сказав сам до себе: "Не проклинатиму вже більше землі через людину, бо помисли людського серця злі вже з молодощів, і не губитиму ніколи всього, що живе, як то я вчинив був.
22. Покіль земля землею, - сівба й жнива, холод і спека, літо й зима, день і ніч не перестануть більше бути."

Дата: Неділя, 25.04.2010, 19:26 | Повідомлення # 3
9. Божий наказ Ноєві 1-7; союз примирення 8-17; прокляття й благословення 18-29
1. Бог поблагословив Ноя і його синів та й сказав їм: "Будьте плідні, розмножуйтесь і наповнюйте землю.
2. Страх і ляк супроти вас нехай буде на кожній земній тварині, на кожній піднебесній птиці, на всім, що повзає по землі, й на всіх морських рибах: вам на вжиток дані вони.
3. Все, що рухається й живе, буде вам на їжу: так, як дав я вам усі зелені рослини.
4. Тільки м'яса, що в ньому ще життя, себто кров, не їстимете.
5. Від усякої тварини я вимагатиму вашої крови - життя, поготів від людини, від кожної людини вимагатиму (відповідальности за) життя людини.
6. Хто проливає кров людини, того кров буде пролита людиною; бо на подобу Божу створено людину.
7. Ви ж будьте плідні, розмножуйтесь і розселюйтесь на землі та множтесь на ній."
8. І сказав Бог до Ноя та його синів:
9. "Оце я установляю мій союз з вами і з вашим потомством після вас,
10. та з кожним живим створінням, що з вами: з птаством, із скотом, з кожним звірем земним і зо всіма тваринами, які вийшли з ковчега.
11. Я встановляю мій союз із вами: ніяке тіло не буде більше знищене водами потопу, ні потопу вже не буде, щоб пустошити землю."
12. Далі сказав Бог: "Ось знак союзу, що його я укладаю між мною й між вами та між усякою живою твариною, що з вами, на вічні покоління:
13. мій лук покладаю я в хмарах, і він буде знаком союзу між мною і між землею.
14. І буде, що як наведу я хмари над землею, з'явиться лук у хмарах,
15. тоді згадаю я про мій союз, який між мною і вами та між усякою твариною живою і всяким створінням. То й води не стануть більше потопом, щоб вигубити всяке створіння.
16. Коли той лук буде в хмарах, я гляну на нього, щоб згадати про вічний союз між Богом і між усякою твариною живою та всяким створінням, що на землі."
17. І сказав Бог до Ноя: "Ось знак союзу, що його я роблю між мною і всяким створінням, що на землі."
18. Сини ж Ноя, що вийшли з і ковчега, були: Сим, Хам і Яфет. Хам був батько Ханаана.
19. Троє оцих були сини Ноя і від них заселилась уся земля.
20. Ной почав порати землю і насадив виноградник.
21. Та й випив він вина й і упився в своїм наметі так, що й обнажився.
22. Побачив же Хам, родоначальник Ханаана, що батько тілом світить, та й заходився оповідати про те своїм братам на дворі.
23. Тоді взяли Сим і Яфет накривало собі на плечі і, підступивши спинами, прикрили наготу батька свого; обличчя ж їх були обернені від нього, то й не бачили наготи батька.
24. І прокинувся Ной від вина свого та й довідався, що вчинив з ним його підстарший син
25. і сказав: "Проклятий нехай буде Ханаан! Останнім рабом нехай він буде своїм братам!"
26. Ще й додав: Благословен Господь, Бог Сима! Нехай Ханаан буде рабом його!
27. Нехай поширить Бог Яфета, нехай живе в шатрах Сима! А Ханаан нехай буде рабом їх.
28. Після потопу жив Ной 350 років.
29. Усього ж прожив Ной 950 років і аж тоді вмер.

10. Родовід Ноєвих синів 1-32
1. Ось потомки синів Ноя: Сима, Хама та Яфета, в яких народилися сини по потопі.
2. Сини Яфета: Гомер, Магог, Мадай, Яван, Тувал, Мешех та Тірас.
3. Сини ж Гомера: Ашканаз, Ріфат і Тогарма.
4. Сини ж Явана: Еліша, Таршіш, Кіттім та Доданім.
5. Від них вийшли народи, що розселились по островах та по краях, кожен за своєю мовою, за своїми племенами, у своїх народах.
6. Сини ж Хама: Кут, Міцраїм, Пут і Ханаан.
7. А сини Куша: Сева, Хавіла, Севта, Раема та Савтеха. Сини ж Раеми: Шева та Дадан.
8. Куш зродив Німрода, який був першим могутнім на землі.
9. Він був великий ловець перед Господом, тому й кажуть: "Неначе Німрод, великий ловець перед Господом!"
10. Початки його царства були: Вавилон, Єрех, Аккад і Кальне в Шінеар-краю.
11.3 цього краю вийшов Ашшур і збудував Ніневію, Реховот-Ір, Калаг,
12. та Ресен, що між Ніневіею і Калагом; а було це велике місто.
13. Міцраїм зродив лудіїв, анаміїв, легавіїв, нафтухіїв,
14. патрусіїв, каслухіїв, від яких пішли філістії та кафтерії.
15. Ханаан же зродив Сидона, свого первородного, і Хета,
16. та й євусіїв, аморіїв, гіргашіїв,
17. хіввіїв, аркіїв, сініїв,
18. арвадіїв, цемаріїв і хаматіїв: по тому родини ханаанські розійшлися.
19. Ханаанська границя сягала від Сидона в напрямі Герару аж до Гази, а в напрямі Содому, Гомори, Адми й Цевоїму - аж до Лета.
20. Оці були сини Хама за їхніми родинами та за їхніми мовами, в їхніх краях та в їхніх народах.
21. У Сима, батька всіх дітей Евера, а старшого брата Яфетового, теж народилися сини.
22. Ось сини Сима: Елем, Ашшур, Арпахшад, Луд і Арам.
23. Сини ж Арама: Уц, Хул, Гетер і Маш.
24. Арпахшад породив Шелаха, Шелах породив Евера.
25. В Евера ж народилися два сини: одного звали Пелег, бо за його життя поділилася земля, а його брата - Йоктан.
26. Йоктан породив Алмодада, Шелефа, Хацармавета, Єраха,
27. Гадорама, Узала, Діклу,
28. Овала, Авімаела, Шеву,
29. Офіра, Хавілу і Йована. Всі вони були синами Йоктана.
30. Вони осілися від Меші в напрямі Сефар до гори, на сході.
31. Це сини Сима за їхніми родинами та за їхніми мовами, в їхніх краях та за їхніми народами.
32. Такі то були родини синів Ноя за їхніми родами та за їхніми племенами; від них розповсюдились народи по землі після потопу.

11. Вавилонська вежа 1-9; родовід Сима 10-26; прихід Аврама 27-32
1. Уся земля мала одну мову й одні слова.
2. І сталося, що люди, пересуваючися зо сходу, знайшли рівнину в Шінеар-краю й осілись там.
3. Вони сказали один до одного: "Нумо лишень робити цеглу та випалювати її." І була цегла їм за камінь, а земляна смола за заправу.
4. Та й сказали: "Ану збудуймо собі місто й вежу з верхом до неба та й утворім собі ім'я, щоб ми не розпорошувались по всій землі."
5. Тоді зійшов Господь побачити місто й вежу, що їх сини чоловічі будували
6. і мовив Господь: "Оце вони один народ і мова в них усіх одна, і це щойно початок їхньої праці: тож що вони не задумають, не буде їм важко зробити.
7. Отож зійдімо наниз і помішаймо там їх мову, щоб не розуміли одне одного."
8. І розсіяв їх Господь звідтіля по всій землі, й вони перестали будувати місто.
9. Тому то названо його Бабел (Вавилон), бо там Господь помішав мову всієї землі й звідти розсіяв їх Господь по всій землі.
10. Ось родовід Сима: як Симові було сто років, він породив Арпахшада, два роки після потопу.
11. Породивши Арпахшада, жив Сим ще 500 років і зродив синів та дочок.
12. Як Арпахшадові було 35 років, він породив Шелаха;
13. породивши Шелаха, жив Арпахшад 403 роки і породив синів та дочок.
14. Як Шелахові було 30 років, він породив Евера;
15. породивши Евера, жив Шелах 403 роки і породив синів та дочок.
16. Як Еверові було 34 роки, він породив Пелега;
17. породивши Пелега, жив Евер 430 роки і породив синів та дочок.
18. Як Пелегові було 30 років, він породив Реу;
19. породивши Реу, жив Пелег 209 роки і породив синів та дочок.
20. Як Реу було 32 роки, він породив Серуга;
21. породивши Серуга, жив Реу 207 років і породив синів та дочок.
22. Як Серугові було 30 років, зін породив Нахора;
23. породивши Нахора, жив Серуг 200 років і породив синів та дочок.
24. Як Нахорові було 29 років, він породив Тераха;
25. породивши Тераха, жив Нахор 119 років і породив синів та дочок.
26. Як Терахові було 70 років, він породив Аврама, Нахора і Гарана.
27. Оце родовід Тераха. У Тераха народилися Аврам, Нахор і Гаран. Гаран же породив Лота,
28. і помер Гаран на очах батька свого, в своїм ріднім краю, в Урі Халдейськім.
29. І взяли собі Аврам і Нахор жінок, жінка ж Аврама звалася Сараї, а жінка Нахора звалась Мілка, дочка Гарана, що був батьком Мілки й батьком Іски.
30. Сараї ж була неплідна, не мала дітей.
31. Взяв Терах Аврама, свого сина, та Лота, свого внука, сина Гарана, і Сараї, свою невістку, жінку Аврама, свого сина, та й з ними вийшов з Уру Халдейського, щоб іти в Ханаан-край. Так прийшли вони в Харан і там осілись.
32. Терах прожив 205 років, і вмер Терах у Харані.

12. Вибір Аврама 1-3; вихід 4-9; в Єгипті 10-20
1. Господь сказав до Аврама: "Вийди з землі твоєї, з твоєї рідні, і з дому батька твого в край, що його я тобі покажу.
2. А я виведу з тебе великий народ і поблагословлю тебе; та й зроблю великим твоє ім'я, а ти станеш благословенням.
3. Благословитиму тих, що тебе благословляють, і проклинатиму того, хто тебе проклинає. Тобою всі племена землі благословлятимуться."
4. І пішов Аврам, як сказав йому Господь, пішов і Лот з ним. Було ж Аврамові 75 років, коли він вийшов із Харану.
5. Взяв Аврам Сараї, свою жінку, Лота, свого братанича, і все майно, що набули, і людей, що придбали в Харані, та й рушили в дорогу в Ханаан-край і прийшли в Ханаан-край.
6. Аврам пройшов його аж до місця Сихем, до діброви Море. А жили тоді в тому краї ханааняни.
7. І з'явився Аврамові Господь і сказав: "Потомкам твоїм дам я цю землю!" І спорудив він там жертовник Господеві, що з'явивсь йому.
8. Звідти ж він рушив у гори, на схід від Бетелу, і нап'яв свій намет між Бетелем, на захід, та Аї, на схід, і там спорудив жертовник Господеві та й закликав ім'я Господнє.
9. Тоді кочував Аврам, мандруючи дедалі на південь.
10. Голод виник у краю, і Аврам зійшов у Єгипет, щоб перебути там, бо голод у країні був тяжкий.
11. І як наблизився він, щоб увійти в Єгипет, сказав до Сараї, своєї жінки: "Ось я знаю, що ти жінка гарна з виду.
12. Побачать тебе єгиптяни, то й скажуть: "Це його жінка", і мене вб'ють, тебе ж лишать живою.
13. Скажи, мовляв, ти моя сестра, щоб заради тебе не було мені лиха та щоб вижив завдяки тобі."
14. І справді, ледве Аврам увійшов у Єгипет, побачили єгиптяни, що жінка була вельми гарна.
15. Побачили її і фараонові вельможі та й розхвалили перед фараоном, і взято жінку в палати фараона,
16. що обійшовся з Аврамом добре заради неї, і були в нього вівці, воли, осли, раби, рабині, ослиці й верблюди.
17. Та ударив Господь фараона і його дім тяжкими карами за Сараї, жінку Аврама.
18. От і прикликав фараон Аврама та й каже: "Що ти це мені вдіяв? Чому не сказав мені, що вона твоя жінка?
19. Чому ж сказав: "Вона - моя сестра". Я й узяв її собі за жінку. Ось тобі твоя жінка, візьми її та йди геть"
20. І повелів фараон своїм людям, щоб випровадили його з жінкою й зо всім, що було в нього.

Дата: Неділя, 25.04.2010, 19:27 | Повідомлення # 4
13. Лот відходить 1-13; обітниця 14-17
1. Отак вийшов Аврам з Єгипту в Негев, він і його жінка й усе, що було в нього, та й Лот з ним.
2. Був же Аврам вельми багатий на скотину, на срібло й на золото.
3. Зайшов він, кочуючи, від Негев аж до Бетелу, до того місця, де був раніше його намет, між Бетелем та Аї;
4. до місця, де спершу спорудив був жертовник і там закликав ім'я Господа.
5. І в Лота, що ходив з Аврамом, також були вівці, худоба й намети.
6. Та земля не вміщала їх, щоб жити вкупі, бо їх майно було велике, й вони не могли жити разом.
7. І ото постала сварка між пастухами Аврамового скоту й пастухами Лотового скоту. Жили тоді в краю ханааняни і перізії.
8. Тож каже Аврам до Лота: "Навіщо та сварка між мною і тобою, між моїми і твоїми пастухами? Таж ми - родичі!
9. Хіба не ввесь край перед тобою? Відлучись, прохаю, від мене. Як ти підеш наліво, я візьму направо, а як ти звернеш праворуч, то я подамсь ліворуч."
10. І звівши очі, уздрів Лот усю долину Йорданську, яка перед тим, як зруйнував Господь Содом та Гомору, була наводнювана, неначе сад Господній, немов єгипетський край, ген аж до Цоару.
11. І вибрав собі Лот усю долину Йорданську й рушив на схід, тож так вони розлучилися один з одним.
12. Аврам осівся в Ханаані, а Лот у містах у долині, розкладаючи намети аж до Содому.
13. Люди ж содомські були злі й грішники великі перед Господом.
14. Господь сказав Аврамові після того, як Лот відлучився від нього: "Зведи очі й поглянь з місця, де стоїш, на північ, на південь, на схід і на захід;
15. бо всю землю, що ти її бачиш, дам тобі і твоєму потомству навіки.
16. Зроблю твоє потомство, як земний порох; хто зможе злічити земний порох, той і твоє потомство злічить."
17. Отож устань і пройди всю землю, завдовж і завшир, бо я дам її тобі.
18. І згорнув Аврам свої намети і прийшов і осівся біля Мамре, що в Хевроні, та й спорудив там жертовник Господеві.

14. Війна зо східніми царями 1-7; знищення Содому та Гомори 8-12; допомога Аврамова 13-16; Мелхіседек 17-24
1. І сталося за часів Амрафела, царя Шінеару, Аріоха, царя Елласару, Кедорлаомера, царя Еламу, й Тідала, царя Гоїму,
2. що вони вчинили війну з Берою, царем Содому, Гіршею, царем Гомори, з Шінеавом, царем Адми, і з Шемевером, царем Цевоїму, та з царем Бели, себто Цоару.
3. Всі вони зібралися в Сіддім-долині, себто в Солянім морі.
4. Дванадцять років служили вони Кедорлаомерові, а на тринадцятому збунтувались.
5. На чотирнадцятому ж році рушив Кедорлаомер з царями, що були з ним, і розбив рефаїв в Аштерот-Карнаїм, зузіїв у Хамі, еміїв у Шаве-Кіріятаїм,
6. і хоріїв у горах Сеїр, аж до Ель-Парану, що при пустині.
7. Повернувшися звідтіля, прибули вони в Єн-Мішпат, себто Кадеш, і звоювали всю землю амалекитян, а також аморіїв, що жили в Хацацон Тама-Рі.
8. І вийшов цар Содому, цар Гомори, цар Адми, цар Цевоїму, і цар Бели, себто Цоару, й вишикувались у Сіддім-долині проти них до бою;
9. проти Кедорлаомера, царя Еламу, Тідала, царя Гоїму, Амрафела, царя Шінеару, та Аріоха, царя Елласару: чотири царі проти п'ятьох.
10. Була ж Сіддім-долина повна ям з ропою; і коли цар Содому й цар Гомори втікали, то попадали туди; ті ж, що зосталися, втекли в гори.
11. Забрали (переможці) все добро Содому й Гомори, й усі їхні харчі та й пішли геть.
12. Взяли й Лота, Аврамового братанича, з його майном - він жив тоді в Содомі - і так відійшли.
13. Аж ось прийшов один, що врятувався, і оповів Аврамові євреєві, що жив у діброві Мамре, аморія, брата Ешкола та Анера, які були союзниками Аврама.
14. Як же Аврам почув, що його братанича взято в полон, озброїв своїх вправних слуг, що народилися в його домі, числом триста вісімнадцять, і погнався за тими аж до Дану.
15. Вночі він із слугами, окремими загонами, вдарив на них, розбив їх і гнався за ними аж до Хови, що на північ від Дамаску.
16. Він відібрав усе майно, а й Лота, свого братанича, з його добром, і привів назад, також і жінок з людьми.
17. Коли ж він, розбивши Кедорлаомера з царями, які були з ним, повертався назад, цар Содому вийшов йому назустріч у Шаве-долину, себто в Царську долину.
18. А Мелхіседек, цар Салему, виніс хліб і вино - він був священик Бога Всевишнього -
19. поблагословив його й мовив: "Хай благословен буде Аврам Богом Всевишнім, що сотворив небо й землю.
20. Благословен хай буде Бог Всевишній, що видав ворогів твоїх тобі в руки!" І дав йому (Аврам) десяту частину з усього.
21. А цар Содому сказав до Аврама: "Дай мені людей, майно ж візьми собі."
22. Аврам же відповів цареві Содому: "Здіймаю мою руку до Господа Бога Всевишнього, який створив небо й землю,
23. що я ні нитки, ні ремінця від постолів, нічого не візьму з того, що тобі належить, щоб ти не сказав: "Я збагатив Аврама".
24. Для себе я не хочу нічого, хіба те, що з'їли слуги, та крім частки, належної мужам, які прийшли зо мною: Анер, Ешкол і Мамре - вони нехай візьмуть свою пайку."

15. Обітниця й віра 1-6; укладення союзу 7-21
1. Після того, що сталося, було таке слово Господнє до Аврама у видінні: "Не бійсь, Авраме; я тобі щит. Твоя нагорода буде вельми велика."
2. Аврам же відповів: "Владико Господи, що даси мені? Я ходжу бездітним, і господарем дому мого стане Елієзер з Дамаску."
3. Далі сказав Аврам: "Ось ти не дав мені потомства і хтось зо слуг мого дому стане моїм спадкоємцем."
4. Тож знову слово Господнє було до нього: "Не він буде твоїм спадкоємцем, а те, що вийде з твого лона, буде твоїм спадкоємцем."
5. І вивів він його надвір і мовив: "Глянь же на небо і злічи зорі, коли можеш їх злічити!" І сказав до нього: "Таке буде твоє потомство."
6. І повірив (Аврам) Господеві, й він зарахував йому те за праведність.
7. Потім сказав Господь до нього: "Я - Господь, що вивів тебе з Уру Халдейського, щоб дати тобі оцю землю в посідання."
8. Він же відповів: "Владико Господи, по чому я знатиму, що я її посяду"?
9. Тоді сказав Господь до нього: "Візьми мені трилітню ялівку і трилітню козу і трилітнього козла і горлицю та голубеня."
10. Появив він йому все те, порозтинав надвоє і поклав кожну половину навпроти другої, а птиць не розтяв.
11. Злетілись хижі птахи на ті трупи, але Аврам прогнав їх.
12. Коли ж; заходило вже сонце, глибокий сон опав на Аврама, жах і велика темрява налягла на нього.
13. І сказав Господь до Аврама: "Знай певно, що твої потомки будуть чужинцями в землі не своїй; будуть рабами, і гнітитимуть їх чотириста років.
14. Та над народом, в якого вони будуть рабами, я вчиню суд, і вони вийдуть звідтіля з майном великим.
15. Ти ж підеш до твоїх батьків у мирі, й тебе поховають у старості щасливій;
16. а на четвертому поколінні вони повернуться назад сюди, бо досі ще не сповнилися гріхи аморіїв."
17. Тим часом зайшло сонце і стало дуже темно; аж ось димуюче вогнище і світич полум'яний пройшли між розтятими частинами.
18. Того дня зробив Господь союз з Аврамом, кажучи: "Твоєму потомству я даю цю землю від ріки Єгипетської до Великої ріки, ріки Ефрату;
19. кеніїв, кенізіїв, кадмоніїв,
20. хеттитів, перізіїв, рефаїв,
21. аморіїв, ханаанян, гіргашіїв та евусіїв."

16. Зарозумілість Агарі 1-6; народження Ізмаїла 7-16
1. Сараї ж, Аврамова жінка, не родила йому дітей. А була в неї рабиня єгиптянка, на ім'я Агар.
2. Тоді Сараї сказала до Аврама: "Господь зробив мене безплідною: ввійди но до моєї рабині, може я матиму дітей завдяки їй." Послухав Аврам бажання Сараї.
3. І взяла Сараї, Аврамова жінка, свою рабиню Агар єгиптянку, при кінці десятого року, як Аврам оселився в Ханаан-краю, та й віддала її Аврамові, своєму чоловікові, за жінку.
4. Ввійшов він до Агарі, й вона зачала. Як же відчула, що зачала, то стала зневажати свою господиню.
5. Тоді Сараї промовила до Аврама: "Нехай ота зневага до мене та впаде на тебе. Я сама дала тобі в обійми мою рабиню, а вона, відчувши себе вагітною, стала мною погорджувати. Нехай Господь судить між мною і тобою!"
6. Аврам же сказав до Сараї: "Ось у твоїх руках твоя рабиня. Роби з нею що хоч." Запопалася тоді Сараї до неї жорстоко аж вона втекла геть їй з очей.
7. Зустрів її ангел Господній коло джерела в пустині, коло джерела, що при дорозі до Шур,
8. і сказав: "Агаре, рабине Сараї: звідкіля йдеш? Куди прямуєш?" Вона ж відповіла: "Від Сараї, моєї господині, втікаю."
9. Тоді ангел Господній сказав до неї: "Вернися до твоєї господині й покорися під її руку."
10. Далі ангел Господній говорив до неї: "Я сильно розмножу твоє потомство, так що його не можна буде і злічити: таке воно буде численне."
11. По тому ангел Господній сказав до неї: "Ось ти зачала й вродиш сина й даси йому ім'я Ізмаїл, бо Господь почув твою скорботу.
12. Він буде дикий чоловік: його рука буде проти всіх, і рука всіх проти нього; він оселиться перед усіми своїми братами.
13. І назвала Агар ім'я Господа, що говорив до неї: "Бог, що з'явився мені", бо казала вона: "Чи ж я теж не бачила Бога, і побачивши його, живу ще?"
14. Тому й прозвано ту криницю: криницею Живого, що мене бачить. Це та криниця, що між (місцевостями) Кадеш і Беред.
15. Ось так Агар породила Аврамові сина й Аврам дав ім'я своєму синові, якого Агар породила, Ізмаїл.
16. Було ж Аврамові вісімдесят шість років, коли Агар породила йому сина.

Дата: Неділя, 25.04.2010, 19:29 | Повідомлення # 5
17. Авраам 1-8; обрізання 9-14; обіцянка сина 15-22; обрізання Ізмаїла 23-27
1. Як Аврамові було дев'ятдесят дев'ять років, з'явився Аврамові Господь і сказав йому: "Я - Бог всемогутній. Ходи зо мною і будь бездоганний.
2. Я зроблю союз мій між мною й тобою й розмножу тебе вельми-вельми."
3. І припав Аврам на лице своє до землі, а Бог сказав до нього:
4. "Ось мій союз із тобою: Ти бо станеш батьком многоти народів.
5. Отож уже більше не зватимешся Аврам, лише Авраам буде твоє ім'я, бо батьком многоти народів я тебе зроблю.
6. Я зроблю тебе дуже-дуже плодовитим, виведу з тебе народи, навіть царі вийдуть із тебе.
7. І встановлю я мій союз між мною й тобою і між твоїми потомками, в їхніх поколіннях, як союз вічний, щоб бути Богом тобі й потомкам по тобі.
8. Я дам тобі і твоїм потомкам край, де ти пробуваєш (як чужинець), увесь Ханаан-край, у вічне посідання, і буду їм Богом."
9. Далі сказав Бог до Авраама: "Ти берегтимеш союз мій, ти й твої потомки, в їхніх поколіннях.
10. Ось мій союз, що його маєте берегти між мною й вами, і між потомками по тобі: кожного чоловіка серед вас обрізати.
11. Ви обріжете тіло на передній вашій шкірці, й це буде знаком союзу між мною й вами.
12. На восьмім дні (життя) мусить бути обрізане в вас кожне ваше хлоп'я, у ваших поколіннях; і той, хто народився в господі та куплений за гроші від якогонебудь чужинця, себто не з твого роду.
13. Мусить бути обрізаний і той, хто народився в твоїй господі, і той, хто куплений за гроші, (так) буде мій союз на вашому тілі союзом вічним.
14. А необрізаного чоловічої статі, що його тіло на передній шкірці не обрізано, такого викорінити з його народу: він поламав мій союз."
15. І ще сказав Бог до Авраама: "Щодо Сараї, твоєї жінки, то не зватимеш її більше Сараї, бо Сара буде її ім'я.
16. Я благословлю її і дам тобі від неї сина; я поблагословлю її і виведу з неї народи та й царі народів вийдуть з неї."
17. Припав тоді Авраам на лице своє і засміявся, кажучи сам до себе: "Невже в столітнього син народиться? Невже Сара, що має дев'ядесят років, породить сина?"
18. А до Бога промовив Авраам: "Нехай Ізмаїл живе перед тобою!"
19. Бог же сказав: "Так! Сара, твоя жінка, вродить тобі сина, й ти назовеш його ім'ям Ісаак. Я укладу з ним союз мій, союз вічний, для потомства по ньому.
20. Та й про Ізмаїла я вислухав тебе. Отже я поблагословлю його, вчиню його плодовитим і розмножу його вельми-вельми. Дванадцять князів вийдуть з нього і я виведу з нього великий народ.
21. Але мій союз укладу з Ісааком, якого вродить тобі Сара за рік у цю саму пору."
22. Коли Бог скінчив говорити з Авраамом, то відійшов від нього.
23. Взяв тоді Авраам Ізмаїла та й усіх, що вродилися в його господі, і всіх куплених за гроші - всю чоловічу стать свого дому - та й обрізав у них тіло на передній шкірці, того ж самого дня, як Бог йому був сказав.
24. Було ж Авраамові дев'ядесят дев'ять років, як обрізано в нього тіло на передній шкірці.
25. А Ізмаїлові, його синові, було тринадцять років, як обрізано в нього тіло на передній шкірці.
26. Того самого дня обрізано Авраама й Ізмаїла, сина його.
27. Всіх чоловіків у його домі, тих, що вродилися в господі, і куплених за гроші від чужинців, обрізано з ним.

18. Відвідини 1-8; звістування 9-16; Божі задуми 17-19; Авраам заступається за Содом і Гомору 20-33
1. Господь з'явився йому в діброві Мамре, як він сидів при вході до намету під час денної спеки.
2. Підвів він свої очі та глянув - три чоловіки стоять перед ним; як тільки він їх побачив, метнувся від входу намету їм назустріч і вклонився до землі,
3. та й каже: "Мій Владико! Як я знайшов ласку в твоїх очах, не минай, прохаю, слуги твого.
4. Нехай принесуть трохи води, помийте собі ноги, відпочиньте під деревом.
5. Я ж принесу хліба, щоб ви покріпились, а потім підете: на те ж бо й зайшли до вашого слуги." А вони відповіли: "Зроби так, як сказав."
6. Тоді кинувсь Авраам у намет до Сари й каже: "Зготуй хутенько три сита питльованої муки, заміси й нароби паляниць."
7. По тому Авраам побіг до корів, узяв телятко, ніжне й ситне, і дав слузі, а цей скоренько впорав його.
8. Тоді взяв він сиру, молока й телятко, що його напоготовив, та й поставив перед ними. Сам же стояв коло них, під деревом, коли вони їли.
9. І промовили вони до нього: "Де Сара, твоя жінка?" Він відповів: "Ось тут у наметі."
10. (Один) і каже: "Я вернуся за рік о цій порі, й Сара, твоя жінка, буде мати сина." А Сара слухала це при вході до намету, що був іззаду нього.
11. Авраам же й Сара були старі, дожили пізніх літ, і в Сари перестало бувати, що звичайне в жінок.
12. Тож і засміялася Сара, кажучи сама до себе: "Оце б то, зів'янувши, та здобутись на таку втіху? І чоловік мій вже старенький."
13. Але Господь сказав до Авраама: "Чого ж це сміялася Сара, кажучи: "Чи ж справді можу родити, бож я стара!"
14. Хіба для Господа є щось трудне? За рік в отій самій порі повернусь я до тебе, й Сара матиме сина."
15. Сара ж перечила, кажучи: "Я не сміялася" - бо вона злякалась. Та він сказав: "Ні, ти таки сміялась."
16. Встали ці чоловіки звідсіля й повернули на Содом, а Авраам ішов з ними, проводивши їх.
17. При тому Господь думав: "Чи затаїти перед Авраамом те, що роблю?
18. З Авраама ж напевно вийде народ великий та могутній, і через нього благословенні будуть усі народи землі.
19. Бо я вибрав його на те, щоб він наказав своїм дітям і своєму домові по собі берегти путі Господні, творивши правду й суд, щоб Господь сповнив на Авраамові те, що обіцяв йому."
20. Далі Господь сказав: "Скарги, що здіймаються з Содому й Гомори, вельми великі і гріх їхній дуже тяжкий.
21. Зійду та побачу, чи воно так насправді, чи ні, як у скаргах, що доходять до мене, щоб знати."
22. І повернулись оті чоловіки звідтіля та й пішли на Содом, а Авраам ще стояв перед Господом.
23. Тоді приступив Авраам ще ближче й сказав: "Невже ж ти справді хочеш погубити праведного з грішним?
24. Ануж є в цьому місті п'ятдесят праведних. Чи справді їх погубиш і не простиш місцю задля п'ятдесятьох праведних, що в ньому?
25. Хіба ж можеш таке вчинити! Чи вб'єш праведного разом з грішним? Чи прирівняєш праведника до грішника? Невже суддя всієї землі не чинитиме по Правді?"
26. Господь же сказав: "Коли знайду в Содомі, в місті п'ятдесят праведників, помилую все місце задля них."
27. Тоді Авраам у відповідь: "Оце насміливсь я говорити до Господа, а я земля і порох.
28. Може до п'ятдесят і бракуватиме п'ять, тож чи зруйнуєш ти через тих п'ятьох ціле місто?" Господь сказав: "Не зруйную, коли знайду там сорок п'ять."
29. І знову заговорив він до Господа, кажучи: "А може їх там знайдеться сорок?" І відрік: "Не зроблю того заради тих сорока."
30. Тоді Авраам сказав: "Благаю лишень Господа не гніватися, коли я ще скажу: а може їх там знайдеться тридцять?" І відповів: "Не зроблю, як знайду там тридцять."
31. Тоді той знову: "Оце насміливсь я говорити до Господа: а може їх там знайдеться тільки двадцять?" На це Господь відрік: "Не зруйную заради двадцятьох."
32. Нарешті Авраам промовив: "Не в гнів нехай моєму Господеві промовлю ще раз: а може їх там знайдеться хоч десять?" І відповів: "Не зруйную і заради десяти."
33. Перестав Господь говорити до Авраама й відійшов, а Авраам повернувся на своє місце.

19. Гріх Содому 1-14; сірка й вогонь 15-29; Лотові дочки 30-38
1. Коли обидва ангели прийшли над вечір у Содом, Лот сидів коло міських воріт. Як тільки Лот їх побачив, став їм навстрічу, вклонився лицем до землі,
2. і мовив: "Прошу ж вас, люди добрі, заверніть у дім вашого слуги та заночуйте, помивши собі ноги; а раненько встанете й підете далі в дорогу свою." Та вони відповіли: "Ні, ми переночуємо на майдані."
3. Однак він дуже наполягав на них, і вони завернули до нього та увійшли в його дім. А він зробив їм гостину, напікши опрісноків, і вони попоїли.
4. Ще вони не лягли, як міські чоловіки, содомські люди, від молодого до старого, увесь (без вийнятку) народ, обступили дім
5. і стали гукати до Лота та й казали: "Де люди, що прийшли до тебе цієї ночі? Виведи їх до нас, хочемо їх спізнати!"
6. Лот же вийшов до них до входу й, зачинивши за собою двері,
7. мовив: "Брати мої, не робіть, прошу, лиха!
8. Он у мене дві дочки, що не знали ще мужа: дозвольте, я виведу їх до вас, а ви робіть собі з ними, що вам любо. Тільки цим людям не робіть нічого, бож вони ввійшли під покрівлю мого дому."
9. А ці відказали: "Геть звідсіля! Прийшов не знати звідки, щоб жити, як чужинець, і хоче суд судити. Ось і навчимо тебе більше, ніж їх!" І стали налягати вельми на чоловіка, себто на Лота, і підступили, щоб висадити двері.
10. Тоді мужі простягли руки, втягли Лота до себе в хату й зачинили двері;
11. людей же, що були під дверима, від найменшого до найбільшого, вдарили сліпотою, і вони марно намагалися знайти двері.
12. Тоді мужі промовили до Лота: "Хто тут іще з твоїх? Зять, сини, дочки, хто б не був з твоїх у місті, виведи їх із цього місця,
13. бо ми зруйнуємо це місце, тому що великі скарги знялися проти них перед Господом, і Господь послав нас, щоб їх вигубити."
14. Лот вийшов і промовив до своїх (майбутніх) зятів, які мали взяти його дочок, кажучи: "Вставайте, виходіте з цього місця, бо Господь хоче зруйнувати це місто." Та його зятям здавалося, що він жартує.
15. Коли ж займалося на світання, ангели заходилися квапити Лота, кажучи: "Вставай, бери свою жінку та обох дочок, що тут з тобою, щоб не загинути тобі, як упаде на місто кара."
16. Але він зволікав. Тоді мужі взяли за руку його з жінкою та обох дочок, бо Господь пощадив його; та й вивели його й полишили за містом.
17. А як вивели їх поза місто, один сказав: "Рятуй своє життя, не оглядайся позад себе й не зупиняйсь ніде в усій околиці! Тікай у гори, щоб ти не загинув."
18. А Лот: "Ні бо, Господи!
19. Оце твій слуга знайшов у твоїх очах ласку й велика твоя милість, як учинив ти зо мною, вирятувавши моє життя; та я не можу втекти в гори без того, щоб не скоїлося мені лихо й щоб мені не вмерти.
20. Ось близько он те місто: туди можна б утекти - та й маленьке воно! Дозволь мені туди врятуватись; чи ж воно не досить маленьке, - щоб жити далі?"
21. І відповів йому: "Гаразд, зроблю тобі й цю милість, не буду руйнувати міста, про яке говориш.
22. Поспішай і втікай туди, бо я не можу нічого зробити, поки ти туди не ввійдеш." Тому й названо це місто Цоар.
23. Сонце сходило на землю, як Лот увійшов у Цоар;
24. тоді Господь зіслав на Содом та Гомору дощ із сірки й вогню Господнього з неба,
25. і винищив ті міста й усю долину та й усіх мешканців цих міст із тим, що росло на землі.
26. Жінка ж Лота озирнулась позад себе - і стала соляним стовпом.
27. Авраам же, вставши вранці, пішов на місце, де стояв був перед Господом,
28. і глянув у бік Содому та Гомори й усієї долини та й бачить: аж ось дим із землі йде вгору, наче киптява з печі.
29. І сталось, коли Бог руйнував міста округи, згадав він про Авраама й вислав Лота споміж згарищ, як руйнував ті міста, що в них жив Лот.
30. Лот же вийшов із Цоару і, зійшовши вище, осівся на горі з обома дочками, бо боявся жити в Цоарі. Він оселився в печері, він сам і обидві його дочки.
31. Тоді старша до меншої каже: "Батько наш старий, та нема в краю нікого, щоб увійшов до нас, як то звичайно всі на світі роблять.
32. Ходім но, упиймо нашого батька вином та віддамось йому, щоб зберегти рід батьковий."
33. І упоїли тієї ночі вином свого батька. Увійшла старша й лягла з батьком, та він не спостеріг, ні як вона лягла, ні як устала.
34. Другого дня каже старша до молодшої: "Вчора я спала з батьком. Упиймо його вином ще й цієї ночі, й увійди ти та й віддайся йому, щоб зберегти рід батьковий."
35. І впоїли вином свого батька й тієї ночі. Пішла менша й лягла з ним, та він не спостеріг, ні як вона лягала, ні як уставала.
36. І зачали обидві дочки Лота від свого батька,
37. і породила старша сина й назвала його ім'ям Моав. Він предок сьогоднішніх моавитян.
38. Менша також породила сина й назвала його ім'ям Бен-Аммі. Він предок сьогоднішніх аммоніїв.

Бібліотека » Римська Біблія, пер. о. І. Хоменка » Старий Завіт » БУТТЯ
Сторінка 1 з 3123»
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика