Головна сторінка сайту
Сторінка 1 з 212»
Бібліотека » Римська Біблія, пер. о. І. Хоменка » Старий Завіт » ВИХІД
ВИХІД
Дата: Неділя, 25.04.2010, 19:00 | Повідомлення # 1
Вихід

1. Ізраїль у Єгипті 1-7; неволя 8-14; вбивання хлопчиків 15-22

1. Ось імена синів Ізраїля, що поприходили в Єгипет з Яковом, кожен з родиною своєю:
2. Рувим, Симеон, Леві, Юда;
3. Іссахар, Завулон та Веніямин;
4. Дан та Нефталі, Гад та Ашер.
5. А всіх осіб, що були народились від Якова, було душ сімдесят, коли Йосиф був уже в Єгипті.
6. І вмер Йосиф і всі брати його, і ввесь рід той.
7. Ізраїльтяни розплодилися й розрослися та намножилися й окріпли так сильно понад міру, що край був наповнився ними.
8. А настав тоді новий цар над Єгиптом, що не знав Йосифа.
9. І каже своєму народові: "Бачте! Ізраїльтяни, - вони численніші, вони сильніші від нас.
10. Нумо ж візьмімся до них мудро, щоб не намножились та щоб, як вибухне війна, не пристали до ворогів наших та не стали воювати на нас і не пішли собі геть з краю."
11. І поставлено над ними доглядачів при роботах, щоб допікати їм новими тягарами; і будували вони фараонові міста-зерносховища Пітон і Рамсес.
12. Але що більш їх гнітили, то дедалі більш намножувалися вони та розросталися, отож єгиптяни занепокоїлись з приводу синів Ізраїля ще більше.
13. І нещадно запрягали вони синів Ізраїля до тяжких робіт;
14. І отруїли їхнє життя тяжкою працею на глинищах та цегельнях та всякою польовою роботою, та всілякою іншою примусовою роботою, що нею їх обкладали.
15. І каже цар єгипетський єврейським повитухам, - одній з них на ім'я Шіфра, а другій Пуа:
16. "Як помагатимете єврейкам, то придивляйтеся, коли родять: як син - убивайте, а як дочка - нехай живе."
17. Побоялися ж повитухи Бога і не чинили так, як велів їм єгипетський цар, але залишали при житті хлоп'яток.
18. Тоді прикликав єгипетський цар повитух та й каже до них: "Чому ви чините таке й лишаєте хлоп'яток при житті?"
19. А повитухи фараонові: "Бо єврейки не такі, як єгиптянки: молодиці вони повні життя, і поки прийде до них повитуха, а вони вже й вродили."
20. І було повитухам добре від Бога, а народ множився й вельми спотужнів.
21. А за те, що боялись повитухи Бога, дав він їм гарне потомство.
22. Тоді повелів фараон усьому народові своєму: "Усякого сина, що вродиться в євреїв, кидайте в річку; а кожну дочку лишайте живу."

2. Народження та рятунок Мойсея 1-10; втеча в Мідіян 11-22; поклик 23-25
1. Один чоловік із дому Леві пішов і взяв собі за жінку дочку одного левія.
2. Завагітніла жінка і вродила сина; бачивши ж, який він гарненький, таїлась із ним три місяці.
3. А що не могла вже більше з ним таїтись, то взяла для нього кошичок з очерету, обмазала його маззю та смолою, поклала в нього хлоп'ятко і сховала його в комишах узберіг річки.
4. Сестра ж його засіла здалека, бажала бо знати, що з ним станеться.
5. Аж ось зійшла фараонова дочка скупатися в річці, слугині ж її ходили собі край берега річки; вгледіла вона кошичок в комишах і послала рабиню, щоб узяла його.
6. Відчинила вона його, побачила дитинку, а ось воно хлоп'ятко плаче. Змилосердилася вона над ним і каже: "Це єврейська дитинка."
7. Каже тоді його сестра дочці фараоновій: "Хочеш, побіжу й покличу тобі мамку з єврейок, щоб вигодувала тобі дитятко?"
8. І відповіла їй фараонова дочка: "Побіжи!" Побігла дівчина й покликала матір дитинки.
9. І каже їй фараонова дочка: "Візьми оце дитятко та вигодуй його мені, а я дам тобі за це заплату." Взяла жінка дитятко й вигодувала його.
10. А як дитятко виросло, привела його до фараонової дочки, і він став їй за сина. І надала йому ім'я Мойсей, кажучи, з води, мовляв, витягла я його.
11. Раз якось, у той час як Мойсей був уже дорослий, вийшов він до братів своїх та й приглядався до їхніх тяжких робіт; і побачив як один єгиптянин б'є єврея, одноплемінника його.
12. Озирнувся він туди й сюди і, бачивши, що нема нікого, убив єгиптянина та й сховав його в піску.
13. Іншого дня вийшов він знову та побачив, як двоє євреїв б'ються; і каже до того, що скривдив: "Чого б'єш ближнього свого?"
14. А той: "Хто тебе настановив князем і суддею над нами? Чи не задумав ти вбити й мене, як убив єгиптянина?" Злякався Мойсей та й каже собі: "Таки виявилося діло."
15. Та й фараон дізнався про цей вчинок і намислював усе, як Мойсея вбити. От і втік Мойсей від фараона й зупинився аж у Мідіян-землі; і присів там коло однієї криниці.
16. А в мідіянського священика було семеро дочок. Прийшли вони черпати воду, щоб наповнити пійла та напоїти батькових овець.
17. Але надійшли чабани і відігнали їх; тоді Мойсей устав і допоміг їм, понапував їм овець.
18. Коли ж вони прийшли до Реуела, свого батька, він і питає: "Чому так скоро повернулися сьогодні?"
19. А вони: "Якийсь єгиптянин відборонив нас від чабанів та ще й начерпав нам води й понапував нам вівці."
20. І каже він дочкам своїм: "А де ж він? Чому то ви лишили того чоловіка? Закличте його до їди."
21. І погодився Мойсей зостатись у того чоловіка, а цей видав Ціпору, дочку свою, за Мойсея.
22. І породила вона сина, і він дав йому ім'я Гершом, кажучи: "Захожий я в чужій землі."
23. Та за той довгий час умер цар єгипетський. Сини ж Ізраїля стогнали від праці й голосили, й лемент їхній від тяжкої роботи знявся до Бога.
24. Почув Бог їхній стогін та й згадав союз свій з Авраамом, Ісааком та Яковом.
25. І побачив Бог, як ото йдеться Ізраїлеві та й зрозумів його.

3. Палаючий кущ 1-6; посланництво Мойсея 7-22
1. Мойсей же пас вівці в Їтра, тестя свого, священика мідіянського. Раз погнав він був вівці поза пустиню і прийшов до Божої гори, до Хориву.
2. І з'явився йому ангел Господній у вогняному полумені посеред куща. Глянув він, аж ось вогнем палає кущ, а не згоряє.
3. І каже Мойсей сам до себе: "Підійду лишень ближче та подивлюсь на це велике диво, чому то не згоряє кущ?"
4. Побачив Господь, що він наближався подивитись, та й кликнув до нього з-посеред куща: "Мойсею, Мойсею!" І відповів той: "Я тут!"
5. І сказав: "Не наближайся сюди! Скинь взуття з твоїх ніг: місце бо, що на ньому стоїш - земля свята."
6. А далі: "Я - Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісаака, Бог Якова." І закрив Мойсей лице своє, боявся бо дивитися на Бога.
7. І промовив Господь: "Бачу я, бачу бідування народу мого, що в Єгипті, і чую голосіння, що його спричинюють доглядачі. О, я знаю біль його!
8. Тому я й зійшов рятувати його з рук єгиптян і вивести його з тієї землі в землю простору і гарну, що тече молоком та медом, на житла ханаанян, хеттитів, аморіїв, перізіїв, хіввіїв та евусіїв.
9. І ось голосіння синів Ізраїля дійшло до мене, я бачив утиски, що ними пригнітають їх єгиптяни.
10. Іди ж, оце пошлю тебе до фараона, щоб вивів ти народ мій, синів Ізраїля, з Єгипту."
11. І сказав Мойсей до Бога: "Хто ж я такий, щоб мені йти до фараона і вивести синів Ізраїля з Єгипту?"
12. А Бог на те: "Я буду з тобою; ось це буде тобі за знак, що сам я тебе послав: як виведеш людей з Єгипту, служитимете Богу на цій горі."
13. І сказав Мойсей до Бога: "Як прийду ж оце я до синів Ізраїля і скажу до них: Бог батьків ваших прислав мене до вас, а вони запитають мене: Як йому на ім'я? - то що мені їм відповісти?"
14. І промовив Бог до Мойсея: "Я той, хто є." І додав: "Так промовиш до синів Ізраїля: ,,Я - є" післав мене до вас."
15. І сказав Бог знов до Мойсея: "Так промовиш до синів Ізраїля: Господь Бог батьків ваших, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова післав мене до вас. Таке моє ім'я навіки, і таке моє найменування з роду в рід.
16. Іди ж но, збери старшин Ізраїля і промов до них: Господь Бог батьків ваших явився мені; Бог Авраама, Ісаака і Якова, і сказав: Уважно зорив я за вами та всім тим, що коять вам в Єгипті;
17. і постановив я вивести вас з єгипетського бідування в землю ханаанян, хеттитів, аморіїв, перізіїв, хіввіїв й євусіїв, в землю, що тече молоком та медом.
18. І коли вони послухають голосу твого, ввійдеш ти й старшини Ізраїля до царя єгипетського та скажеш до нього таке: Господь, Бог євреїв, зустрів нас, тож підемо за три дні ходи в пустиню принести там жертву Господеві, Богу нашому.
19. Я ж добре знаю, що єгипетський цар не дозволить вам вийти, хіба-що буде примушений силою.
20 Тоді я простягну мою руку й вдарю по Єгипті всіма, моїми чудесами, що творитиму посеред нього, і тоді він вас відпустить.
21. Я дам цьому народові ласку в очах єгиптян так, що як будете виходити, не підете з порожніми руками;
22. а кожна жінка позичить у своєї сусідки та в своєї господині посуд золотий та срібний і одежі, що понадіваєте на синів та дочок ваших; і тим робом пооббираєте єгиптян."

4. Чудодійна палиця 1-17; поворот у Єгипет 18-26; зустріч з народом 27-31
1. І відповів Мойсей та й каже: "Адже ж вони не повірять мені, ані не послухають мого голосу; ба більше, вони скажуть: Не явивсь тобі Господь."
2. І промовив до нього Господь: "Що це в тебе в руці?" І сказав Мойсей: "Палиця."
3. І промовив Господь: "Кинь її на землю!" Кинув він її на землю, і стала з неї гадина. І втік Мойсей від неї.
4. І сказав Господь до Мойсея: "Простягни руку твою та візьми її за хвіст". І простяг руку й схопив її, і стала з гадини знову палиця в його руці.
5. "(Це зробиш), щоб повірили вони, що явивсь тобі Господь, Бог батьків їх, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова."
6. Сказав йому Господь знову: "Засунь же руку твою собі за пазуху." І засунув руку собі за пазуху та й вийняв її знову. І ось рука його побіліла від прокази, як сніг.
7. Тоді сказав Господь: "Засунь знов руку твою собі за пазуху." І засунув він знову руку собі за пазуху і, як вийняв її з-за пазухи, стала вона як решта його тіла.
8. "Отже, як не повірять тобі і як знехтують першим чудом, то повірять другому чудові.
9. Якже ж не повірять ані одному з цих двох чудес і не послухають твого голосу, то візьмеш води з ріки та й виллєш на сушу, і з води, що візьмеш з ріки, стане кров на суші."
10. Сказав Мойсей Господові: "Змилуйся, Господи! Не проречистий я ні здавна, ні з того часу, як ти став говорити до раба твого; таж тяжкомовний я і тугоязикий."
11. А Господь йому: "Хто дав уста людині? Хто сотворив німого або глухого, чи видющого або сліпого? Хіба не я, Господь?
12. Тож іди, я буду в устах твоїх і навчу тебе, що маєш говорити."
13. Але він сказав: "Молю тебе, Господи, пошли кого хочеш."
14. І запалав Господь гнівом на Мойсея та й сказав: "Хіба нема Арона, левія, брата твого? Я знаю, що він вміє добре промовляти; та ось він і сам уже йде тобі назустріч, і зрадіє серцем, як побачить тебе.
15. Ти промовлятимеш до нього, вкладатимеш слова в уста його; я ж буду в устах у тебе і в устах у нього і навчатиму вас, що вам чинити.
16. Він промовлятиме за тебе до народу; він буде тобі устами, а ти будеш йому богом.
17. І оцю палицю візьми з собою в руки, нею творитимеш чудеса."
18. І пішов Мойсей та й вернувся до Їтра, тестя свого. І сказав йому: "Піду та повернусь до братів моїх у Єгипті та побачу, чи вони ще живі." І сказав Їтро Мойсеєві: "Іди собі здоровий у мирі."
19. І сказав Господь Мойсеєві в Мідіяні: "Іди, повертайся в Єгипет, бо повмирали всі, що замишляли на твоє життя."
20. Взяв Мойсей жінку свою і синів своїх, посадив їх на осла та й повернувся в Єгипет. І палицю Божу взяв він у руку.
21. І сказав Господь Мойсеєві: "Ось ти пускаєшся в дорогу, щоб повернутись у Єгипет, гляди ж: усі ті чудеса, що я вложив тобі в руку, ти їх виконаєш перед фараоном. Я ж закаменю його серце, і він не відпустить людей.
22. Ти ж фараонові скажеш: Ось так говорить Господь: Мій син, мій первенець - Ізраїль.
23. Кажу тобі: відпусти сина мого, щоб він служив мені; як не схочеш відпустити, знай, я вб'ю сина первородня твого."
24. І сталось у дорозі, на ночівлі, стрів його Господь і хотів убити.
25. Взяла Ціпора гострого кременя та й обрізала крайню шкірку свого сина і приторкнулась нею до ніг його кажучи: "Кров'ю окуплений жених ти мені."
26. І Господь полишив його тому, що вона сказала "кривавий жених", із-за обрізання.
27. І сказав Господь Аронові: "Вийди назустріч Мойсеєві в пустиню." І вийшов, і зустрівши його на горі Божій, поцілував його.
28. І розповів Мойсей Аронові всі слова Господні, що з ними послав його, і всі чудеса, що наказав йому.
29. Пішли Мойсей з Ароном і позбирали всіх старійшин Ізраїля.
30. І переповів Арон усі слова, що був сказав Бог до Мойсея, і (цей) зробив чуда на очах у людей.
31. І повірили люди; і почувши, що Господь навідався до синів Ізраїля та що зглянувся на їхнє бідування, вони, поклоняючись, припали лицем до землі.

Дата: Неділя, 25.04.2010, 19:02 | Повідомлення # 2
5. Зустріч із фараоном 1-9; посилення гнету 10-14; скарги й докори 15-23
1. Після того ввійшли Мойсей та Арон до фараона й кажуть: "Так мовить Господь, Бог Ізраїля: Відпусти мій народ, щоб святкували мені свято в пустині."
2. А фараон відповів: "Хто такий Господь, щоб я мав послухати його голосу та відпустити Ізраїля? Не знаю Господа, й Ізраїля не відпущу."
3. Вони ж сказали: "Бог євреїв зустрів нас; хочемо, отже, піти за три дні ходи в пустиню і принести там жертву Господеві, Богу нашому, щоб не вдарив на нас мором або мечем."
4. І відповів їм цар єгипетський: "Чому то ви, Мойсею й Ароне, відтягаєте людей від праці? Ідіть собі до своєї роботи."
5. Вів далі фараон: "Ось така сила-силенна того народу, більше як мешканців цієї землі, а ви ще хочете відтягати його від його роботи."
6. І дав фараон того ж самого дня такий наказ начальникам та доглядачам народу:
7. "Не постачайте вже більш людям соломи на цеглу, як досіль було; самі вони нехай ходять та призбирують собі солому.
8. А вимагайте від них стільки цеглин, скільки й досі вироблювалося; не поменшуйте нічого, бо вони ліниві, тому й кричать: ми бажали б піти та принести жертву Богу нашому!
9. Нехай тяжить робота на цих людях, нехай її пильнують, не зважавши на пусті теревені."
10. Повиходили начальники та доглядачі над людьми та й кажуть до народу: "Ось що велить фараон: Я вже не даватиму вам більш соломи.
11. Ідіте, самі збирайте собі солому, де знайдете; бо нічого не буде знижено з роботи вашої."
12. І порозходились люди по всій єгипетській землі збирати собі стерню замість соломи.
13. Доглядачі ж квапили їх, наказуючи: "Виробляйте стільки щоденної роботи, як і тоді, коли була заготовлена солома."
14. І бито доглядачів з синів Ізраїля, що їх настановили над ними фараонові доглядачі, примовляючи: "Чому не виготували призначену вам кількість цеглин і вчора й сьогодні?"
15. Прийшли доглядачі з синів Ізраїля до фараона скаржитись та й кажуть: "Чого знущаєшся так із рабів твоїх?
16. Соломи не дають рабам твоїм, а цеглу, мовляв, виробляйте. А до того ще й б'ють рабів твоїх; а народ твій винен."
17. А він і каже: "Ліниві ви, ліниві! Тому то й верзете: Підемо принести жертву Господеві.
18. А зараз забирайтеся до праці; соломи вам не даватимуть, а цегли, скільки визначено - постачайте."
19. Побачили доглядачі ізраїльські, що з ними погано, коли такий наказ: не зменшувати щоденного числа у виробі цегли.
20. Та саме як виходили вони від фараона, спіткались із Мойсеєм та Ароном, що стояли там, ждучи їх;
21. і кажуть їм: "Нехай Господь розсудить та скарає вас; зробили ж бо ви нас ненавидними перед фараоном та його слугами, дали ви меча їм у руки нас повбивати."
22. Тоді звернувся Мойсей до Господа й каже: "Господи, чому допустив єси таке лихо на цих людей! Чому ти послав мене?
23. Бо з того часу, як я ввійшов промовляти до фараона твоїм ім'ям, він по чав знущатися з людей оцих; а визволити твого народу ти не визволив."

6. Божі задуми 1-9; знову перед фараоном 10-13; родовід 14-27; друга місія 28-30
1. Після того ввійшли Мойсей та Арон до фараона й кажуть: "Так мовить Господь, Бог Ізраїля: Відпусти мій народ, щоб святкували мені свято в пустині."
2. А фараон відповів: "Хто такий Господь, щоб я мав послухати його голосу та відпустити Ізраїля? Не знаю Господа, й Ізраїля не відпущу."
3. Вони ж сказали: "Бог євреїв зустрів нас; хочемо, отже, піти за три дні ходи в пустиню і принести там жертву Господеві, Богу нашому, щоб не вдарив на нас мором або мечем."
4. І відповів їм цар єгипетський: "Чому то ви, Мойсею й Ароне, відтягаєте людей від праці? Ідіть собі до своєї роботи."
5. Вів далі фараон: "Ось така сила-силенна того народу, більше як мешканців цієї землі, а ви ще хочете відтягати його від його роботи."
6. І дав фараон того ж самого дня такий наказ начальникам та доглядачам народу:
7. "Не постачайте вже більш людям соломи на цеглу, як досіль було; самі вони нехай ходять та призбирують собі солому.
8. А вимагайте від них стільки цеглин, скільки й досі вироблювалося; не поменшуйте нічого, бо вони ліниві, тому й кричать: ми бажали б піти та принести жертву Богу нашому!
9. Нехай тяжить робота на цих людях, нехай її пильнують, не зважавши на пусті теревені."
10. Повиходили начальники та доглядачі над людьми та й кажуть до народу: "Ось що велить фараон: Я вже не даватиму вам більш соломи.
11. Ідіте, самі збирайте собі солому, де знайдете; бо нічого не буде знижено з роботи вашої."
12. І порозходились люди по всій єгипетській землі збирати собі стерню замість соломи.
13. Доглядачі ж квапили їх, наказуючи: "Виробляйте стільки щоденної роботи, як і тоді, коли була заготовлена солома."
14. І бито доглядачів з синів Ізраїля, що їх настановили над ними фараонові доглядачі, примовляючи: "Чому не виготували призначену вам кількість цеглин і вчора й сьогодні?"
15. Прийшли доглядачі з синів Ізраїля до фараона скаржитись та й кажуть: "Чого знущаєшся так із рабів твоїх?
16. Соломи не дають рабам твоїм, а цеглу, мовляв, виробляйте. А до того ще й б'ють рабів твоїх; а народ твій винен."
17. А він і каже: "Ліниві ви, ліниві! Тому то й верзете: Підемо принести жертву Господеві.
18. А зараз забирайтеся до праці; соломи вам не даватимуть, а цегли, скільки визначено - постачайте."
19. Побачили доглядачі ізраїльські, що з ними погано, коли такий наказ: не зменшувати щоденного числа у виробі цегли.
20. Та саме як виходили вони від фараона, спіткались із Мойсеєм та Ароном, що стояли там, ждучи їх;
21. і кажуть їм: "Нехай Господь розсудить та скарає вас; зробили ж бо ви нас ненавидними перед фараоном та його слугами, дали ви меча їм у руки нас повбивати."
22. Тоді звернувся Мойсей до Господа й каже: "Господи, чому допустив єси таке лихо на цих людей! Чому ти послав мене?
23. Бо з того часу, як я ввійшов промовляти до фараона твоїм ім'ям, він по чав знущатися з людей оцих; а визволити твого народу ти не визволив."

7. Арон пророком 1-7; чудесна палиця 8-13; перша кара: кров 14-25; друга кара: жаби 26-29
1. Сказав Господь до Мойсея: "Гляди ж, я настановив тебе як бога фараонові; а Арон, твій брат, буде тобі пророком.
2. Ти говоритимеш йому все, що я тобі заповідаю, а Арон, брат твій, промовлятиме до фараона, щоб відпустив синів Ізраїля з землі своєї.
3. Я ж зроблю запеклим серце фараонове і намножу знаки мої і дива мої в землі Єгипетській.
4. Та фараон вас не послухає. Але я наложу руку мою на Єгипет і виведу полки мої, люд мій, синів Ізраїля, з землі Єгипетської великими карами.
5. І взнають єгиптяни, що Я Господь, як простягну мою руку проти Єгипту і виведу синів Ізраїля з-поміж них."
6. Зробили Мойсей та Арон як Господь велів їм, так то й вчинили.
7. Було ж Мойсеєві вісімдесят років, а Аронові вісімдесят три, як промовляли до фараона.
8. Господь заговорив до Мойсея й Арона, кажучи:
9. "Якщо фараон вам скаже: Дайте якийсь про себе чудесний знак, тоді ти промов до Арона: Візьми твою палицю та й кинь перед фараоном, нехай стане гадюкою."
10. Прийшли Мойсей та Арон до фараона й вчинили так, як сказав Господь. Кинув Арон свій костур перед фараоном і перед його слугами, і став він гадюкою.
11. Та фараон теж скликав мудреців і чарівників, і вони, чаклуни єгипетські, зробили те саме своїми чарами.
12. Кожен кинув свою палицю, і палиці стали гадюками; та палиця Аронова пожерла їхні палиці.
13. Але серце фараонове затвердло, і він не послухав їх, як і передсказав був Господь.
14. Сказав Господь Мойсеєві: "Закам'яніло серце фараона; не схотів відпустити народу.
15. Іди до фараона завтра вранці, і саме як виходитиме на води, виступиш йому назустріч на березі річки, з палицею, що сталась гадюкою, в руці твоїй.
16. І промов до нього: Господь, Бог євреїв, послав мене до тебе сказати: Відпусти народ мій, щоб мені послужив у пустині; та ось ти не послухався й досі.
17. Тому каже Господь: Ось, із чого пізнаєш, що я Господь: ось вдарю палицею, що в мене в руці, по воді в річці, і вона візьметься кров'ю.
18. І риба, що в річці, вигине, і засмердиться ріка, і єгиптяни гидуватимуть пити воду з річки."
19. І сказав Господь Мойсеєві: "Скажи Аронові: Візьми палицю твою і простягни руку твою на єгипетські води: на їхні ріки, на їхні рови, на їхні стави, на всі їхні водоймища, щоб узялися кров'ю; і буде кров по всій землі Єгипетській, навіть у дерев'яних та кам'яних посудинах."
20. Вчинили Мойсей та Арон так, як велів їм Господь; і підняв він палицю і вдарив по воді в річці перед фараоном і перед його слугами; і перемінилась уся вода в річці в кров.
21. Риба в річці вигинула, і засмерділася ріка, і не могли єгиптяни пити води з річки; кров була по всій землі Єгипетській.
22. Але і чаклуни єгипетські теж зробили таке своїми чарами; і серце фараонове затвердло, і не послухав їх, як і передсказав був Господь.
23. Повернувся фараон, увійшов до палати, і було йому й це байдуже.
24. Всі єгиптяни стали копати понад рікою, шукаючи води до пиття, бо не могли пити води з річки.
25. Минуло сім днів, як ударив Господь по річці.
26. Господь сказав Мойсеєві: "Піди до фараона та промов до нього: Так каже Господь: Відпусти народ мій, щоб послужив мені.
27. Коли ж затнешся не відпустити, ось я поб'ю ввесь край твій жабами.
28. І закишить річка жабами, і повилазять вони і поналазять у палати твої, і в спальню твою, і на ліжко твоє, і в будинки слуг твоїх, і цілого твого народу, і в печі твої, і в діжі твої.
29. Навіть на тебе самого і на людей твоїх і на слуг твоїх лізтимуть жаби."

8. Друга кара: жаби 1-11; третя кара: комарі 12-15; четверта кара: песі мухи 16-28
1. Господь сказав Мойсеєві: "Скажи Аронові: Простягни руку твою з палицею твоєю на ріки, на рови, і на стави, і наведи жаби на Єгипетську землю."
2. І простяг Арон руку свою на єгипетські води і понаводив жаб, і вкрили жаби землю Єгипетську.
3. Але й чаклуни зробили таке саме своїми чарами й понаводили жаб на Єгипетську землю.
4. Тоді прикликав фараон Мойсея та Арона і каже: "Моліть Господа, щоб прогнав жаб від мене і від моїх людей, і я відпущу народ принести жертву (Господеві)."
5. І відповів Мойсей фараонові: "Вкажи мені ясно, коли маю молитися за тебе і за слуг твоїх і за людей твоїх, щоб зникли жаби від тебе і по твоїх будинках, та щоб тільки в ріці зостались?"
6. А він сказав "Узавтра." Відповів Мойсей: "Буде по твоєму бажанню, щоб ти взнав, що немає іншого, як Господь, Бог наш.
7. Щезнуть від тебе жаби і по твоїх будинках, і від слуг твоїх, і від народу твого, тільки в річці зостануться."
8. Вийшли Мойсей і Арон від фараона. І став Мойсей благати Господа за сказане про жаби, що ним поклявся фараонові.
9. І зробив Господь по слову Мойсея; і поздихали жаби по домах, по дворах і по полях.
10. Загрібали їх величезними купами, аж земля від них засмерділась.
11. Але як тільки побачив фараон, що полегшало, то закам'яніло його серце, і не слухався Мойсея і Арона, як і перед сказав Господь.
12. Господь казав Мойсеєві: "Скажи Аронові, щоб підніс свою палицю та вдарив порох землі, і зробиться він комарями по всій землі Єгипетській."
13. Так і вчинили вони. І простяг Арон руку свою з палицею і вдарив порох землі, і налетіла комашня на людей і на худобу; увесь порох землі взявся комарями по всій землі Єгипетській.
14. Чаклуни намагалися зробити те саме, вивести своїми чарами комарів, та не змогли. І насіли комарі на людей і на худобу.
15. Тоді чаклуни промовили до фараона: "Це перст-палець Божий." Та закам'яніло серце фараона і не послухав їх, як і передсказав був Господь.
16. Сказав Господь Мойсеєві: "Встань рано вранці і стань перед фараоном саме тоді, як він виходитиме на воду, і промов до нього: Ось що каже Господь: Відпусти народ мій, щоб послужив мені в пустині.
17. Бо як не схочеш відпустити народ мій, то я пошлю на тебе, на твоїх слуг, на твій народ і на твої палати песі мухи. І доми єгиптян, а навіть земля, на якій живете, будуть повні мух.
18. Я зроблю того дня виняток для Гошен-землі, де живе мій народ, і там не буде мух, щоб зрозумів ти, що я Господь серед землі.
19. Я встановлю різницю між моїм народом і твоїм народом; завтра буде цей знак."
20. Так і зробив Господь. І налетіли мухи великими роями у фараонові палати і в будинки слуг його; і в цілу Єгипетську землю; і тяжко потерпіла земля від мух.
21. Покликав фараон Мойсея та Арона й каже: "Ідіть, принесіть жертву Богу вашому в землі цій."
22. А Мойсей відповів: "Не годиться так робити; бо ми маємо приносити Господу, Богу нашому, жертви, що ними гидують єгиптяни; як же ми могли б принести у них перед очима мерзотні для них жертви? Вони вкаменували б нас.
23. За три дні ходи маємо піти в пустиню, щоб принести жертву Господу, Богу нашому, як він велів нам."
24. Відповів фараон: "Я відпущу вас принести жертву Господеві, Богу вашому, в пустині; тільки, глядіть, не віддаляйтесь. Та помоліться за мене."
25. І сказав Мойсей: "Оце я йду від тебе і помолюсь до Господа. Завтра вранці мухи зникнуть від фараона, від його слуг і від його народу; та нехай фараон не глузує собі більше, не відпускаючи народу принести жертву Господеві."
26. Вийшов Мойсей від фараона й помолився Господеві.
27. Зробив Господь по слову Мойсея, і щезли мухи від фараона, і від слуг його, і від народу його: не зосталось ні однієї.
28. Та серце фараона затвердло й цього разу, і не відпустив народу.

Дата: Неділя, 25.04.2010, 19:03 | Повідомлення # 3
9. П'ята кара: мор 1-7; шоста кара: чиряки 8-12; сьома кара: град 13-35
1. Сказав Господь Мойсеєві: "Піди до фараона і скажи йому: Так говорить Господь, Бог євреїв: Відпусти народ мій, щоб послужив мені;
2. бо, як не схочеш відпустити людей моїх і далі задержуватимеш їх,
3. то рука Господня вдарить вельми тяжким мором на твою скотину на полях, на коней, на ослів, на верблюдів, на волів і на овець.
4. Та Господь розрізнить ізраїльський скот від скоту єгипетського: зо всього, що належить синам Ізраїля, ніщо не згине."
5. І призначив Господь реченець, кажучи: "Узавтра Господь виконає на землі це слово."
6. Другого дня Господь сповнив слово, й згинув увесь єгипетський скот; між скотом же синів Ізраїля не впало ні одне.
7. Послав фараон (довідатись), та ось між скотом синів Ізраїля не впало ані однісіньке. Та закам'яніло серце фараона і не відпустив людей.
8. Господь сказав Мойсеєві й Аронові: "Понабирайте собі повні жмені сажі з печі, й нехай Мойсей сипле нею перед фараоном проти неба.
9. І вона стане тонким пилом по всій землі Єгипетській, і по всій землі Єгипетській на людях і на скотині понариває чиряки, що зопукляться гноїстими пухирями."
10. Набравши сажі з печі, стали вони перед фараоном, і сипнув нею Мойсей проти неба, і понаривали чиряки на людях і скоті та прорвались гнійними пухирями.
11. Чаклуни ж не могли з'явитись перед Мойсеем через чиряки; бо обкинуло чиряками і чаклунів і всіх єгиптян.
12. І закам'янив Господь серце у фараона, і він не послухав їх, як і передсказав був Господь Мойсеєві.
13. Господь сказав Мойсеєві: "Встань рано-вранці та й ставсь перед фараоном і скажи йому: Так каже Господь, Бог євреїв: Відпусти народ мій, щоб послужив мені.
14. Бо цього разу пошлю всі мої кари на тебе, на слуг твоїх і на народ твій, щоб ти пізнав, що нема нікого, як я, на всій землі.
15. Бо вже тепер простягти б тільки руку мою, щоб вдарити тебе й народ твій мором, так і щез би ти з землі.
16. Та тільки на те й пощадив я тебе, щоб показати тобі потугу мою, і щоб ім'я моє проповідувано по всій землі.
17. Чи ж іще виноситимешся над моїм народом і не відпустиш його?
18. Ось узавтра в цю пору я спущу страшний град, якого ще в Єгипті не було з того дня, як він постав, аж посьогодні.
19. Тож скоренько пошли захистити твій скот і все, що в тебе в полі; бо на всяку людину та скотину, що знайдеться на дворі й не повернеться до дому, вдарить град, і воно погибне."
20. Хто зо слуг фараонових злякався слова Господнього, той звелів своїм рабам утікати зо скотом під піддашшя.
21. А хто не взяв собі до серця слова Господнього, той лишив рабів своїх і скот на полі.
22. Господь сказав Мойсеєві: "Простягни руку свою до неба, і нехай гряне град по всій землі Єгипетській, і на людей і на скот, і на всяку польову рослину в Єгипетській землі."
23. Простяг Мойсей палицю свою до неба, і спустив Господь громи та град, і впав огонь на землю, і сипав Господь градом по землі Єгипетській.
24. І вдарив град з блискавицями такий страшенний, що не було такого в цілім Єгипті з того часу, як люди замешкали в ньому.
25. І побив град по всій землі Єгипетській усе, що було в полі, людину й скотину, і всю польову рослинність побив град, і всі дерева на полях град потрощив.
26. Тільки в Гошен-землі, де проживали сини Ізраїля, не було граду.
27. І послав фараон по Мойсея та Арона і промовив до них: "Цим разом я згрішив; Господь правий, я ж і народ мій винні.
28. Моліться до Господа; досить уже тієї страшної громовиці й градобою, я відпущу вас, не мусите вже довше зоставатись."
29. І відказав йому Мойсей: "Як тільки вийду з міста, здійму руки мої до Господа, і вщухне громовиця, і град перестане бити, щоб ти зрозумів, що Господня є земля.
30. Та знаю, що ні ти, ні слуги двірські твої, не боїтесь ще Господа Бога."
31. Льон і ячмінь були побиті, бо ячмінь колосився, а льон був у цвіті.
32. Пшениця ж і жито не були побиті, бо ще не посходили.
33. Вийшов Мойсей від фараона з міста й зняв руки свої до Господа; і вщухли громи та градобій, і дощова злива над землею.
34. Як же побачив фараон, що перестали і злива, і град, і громи, взяв і далі грішити, і закаменив своє серце, він і слуги його.
35. І стало твердим серце у фараона, і не відпустив він синів Ізраїля, як і був передсказав Господь Мойсеєві.

10. Восьма кара: сарана 1-20; дев'ята кара: тьма 21-29
1. Господь сказав Мойсеєві: "Піди до фараона; я бо закаменив серце його і його слуг, щоб виконати оці мої знаки посеред них,
2. щоб ти оповів це синам і внукам твоїм, що я зробив з єгиптянами і які знаки створив посеред них, щоб ви знали, що я - Господь."
3. Прийшли Мойсей та Арон до фараона та й промовили до нього: "Так говорить Господь, Бог євреїв: Доки відмовлятимешся покоритися мені? Відпусти мій народ, щоб послужив мені;
4. бо як не схочеш відпустити народу мого, то ось завтра наведу я сарану на край твій.
5. І вкриє вона лице землі так, що землі не стане видко, і поїсть останок того, що заціліло у вас ще від граду, та огризе всяке дерево, що росте на ваших полях.
6. Вона наповнить будинки твої, і будинки усіх слуг твоїх, і будинки всіх єгиптян; такого ще не бачили ні батьки, ні предки твої з того часу, як вони зайняли цю землю й по цей день." Та й обернувшись він вийшов від фараона.
7. І промовили слуги фараона до нього: "Докіль цей наворожуватиме на нас нещастя? Відпусти геть цих людей послужити Господеві, Богу їх. Чи й досі ти не помітив, що Єгипет погибає?"
8. І завернули Мойсея та Арона до фараона, а він каже їм: "Ідіть, принесіть службу Господеві, Богу вашому. А хто ж це хоче йти?"
9. Відповів Мойсей: "З юнаками та старими нашими підемо, з синами і дочками нашими, з вівцями й волами нашими підемо; бо то свято Господнє для нас."
10. І сказав до них: "Нехай Господь буде так з вами, якщо я відпущу вас і приналежне вам! Глядіть, бо щось лихе ви замишляєте собі.
11. Ні! Не бути цьому! Ідіть собі ви, чоловіки, та й послужіть Господеві, цього ж бо якраз самі домагаєтесь." Та й вигнали їх з-перед фараона.
12. Сказав Господь Мойсеєві: "Простягни руку твою над Єгипетською землею, і налетить сарана на Єгипетську землю й пожере всю траву в краю, усе те, що заціліло від граду."
13. І простяг Мойсей палицю свою над Єгипетською землею. Господь же навів на країну східній вітер увесь той день і всю ніч; а надранком нагнав східній вітер сарану,
14. що налетіла на всю землю Єгипетську; вона спустилася скрізь у Єгипті тьмою тьменною. Ніколи раніше не було такої сарани, та й потім ніколи не буде.
15. І вкрила лице всієї землі , аж земля почорніла; і пожерла вона всю зелень польову і плоди дерев, що заціліли; не зосталось нічогісінько зеленого на дереві, ані на кущі в полі по всій Єгипетській землі.
16. Метнувсь фараон покликати Мойсея та Арона та й сказав: "Згрішив я перед Господом, Богом вашим, та й перед вами.
17. І оце, благаю, простіть мені ще цей раз мій гріх і помоліться Господу, Богу вашому, щоб відвернув від мене тільки оцю смерть."
18. То і вийшов Мойсей від фараона та й став молитись Господеві.
19. І навів Господь вітер західній, такий сильний, що зняв сарану вгору та кинув у Червоне море; не зосталось ні однісінької в цілім краю Єгипетськім.
20. Та Господь окаменив серце фараонове, і не відпустив він синів Ізраїля.
21. Господь сказав Мойсеєві: "Простягни руку твою до неба, і постане так густа темрява над Єгипетською землею, що її можна б дотикатися."
22. Простяг Мойсей руку свою до неба, і постала густа темрява по всій Єгипетській землі аж на три дні.
23. І не бачив один одного, і ніхто не міг рухнутися з місця свого протягом трьох днів; в оселях же синів Ізраїля було світло.
24. Тоді прикликав фараон Мойсея та й каже: "Ідіть служити Господеві, тільки отари та череди ваші нехай зостануться, челядь же ваша нехай (теж) іде з вами."
25. Сказав Мойсей: "Ти сам мусиш дати нам у руки жертви й приноси, щоб ми могли принести їх Господеві, Богу нашому.
26. Наша скотина теж піде з нами, не залишиться ні копита; бо з неї братимемо на службу Господеві, Богу нашому; бо ми й самі не знаємо, чим служитимемо Господеві, аж покіль не прийдемо туди."
27. Але закаменив Господь серце фараонове, і не схотів він відпустити їх.
28. І сказав йому фараон: "Геть від мене! Та бережись, щоб не з'являвсь більш передо мною, бо того дня, коли побачиш моє лице, смерть тобі!"
29. Мойсей відповів: "Правду сказав ти: вже не бачитиму лиця твого."

11. Загроза десятої кари 1-10
1. Господь сказав Мойсеєві: "Ще одну тільки кару наведу на фараона й на Єгипет. А тоді вже він відпустить вас звідси; не лише відпустить вас усіх, але навіть прожене вас силою звідсіль.
2. Тож накажи людям, щоб кожен чоловік від сусіда свого і кожна жінка від сусідки своєї визичили собі посуд срібний і посуд золотий."
3. Господь же дав народові ласку в очах єгиптян. Та й Мойсей самий був людина визначна в Єгипетській землі, в повазі у фараона та в народі.
4. І сказав Мойсей: "Так говорить Господь: Опівночі я пройду почерез Єгипет,
5. і помре всякий первісток у землі Єгипетській, від первенця фараона, що сидить на троні, аж до первенця рабині за жорнами, і всяке первородне у скотини.
6. І буде ридання велике по всій землі Єгипетській, якого не було ще ніколи і не буде.
7. Ні на одного ж із синів Ізраїля ні собака не гавкне, ні на людину, ні на скотину, щоб знали ви, що Господь кладе різницю між єгиптянами і між синами Ізраїля.
8. І прийдуть усі ці твої слуги до мене, та й впадуть ниць передо мною, кажучи: Виходь ти сам і всі люди, що при тобі. І тоді я вийду." Та й вийшов від фараона, палаючи гнівом.
9. І сказав Господь Мойсеєві: "Не слухає вас фараон, щоб я намножив більше чудес у землі Єгипетській."
10. Мойсей же та Арон зробили всі ті чудеса перед фараоном, та закаменив Господь серце фараонове, і не відпустив синів Ізраїля з землі своєї.

Дата: Неділя, 25.04.2010, 19:05 | Повідомлення # 4
12. Закон про пасху 1-14; про опрісноки 15-28; смерть первенців 29-33; вихід з Єгипту 34-42; пасха чужинців 43-51
1. І наказав Господь Мойсеєві та Аронові в землі Єгипетській:
2. "Місяць цей нехай буде вам початком місяців, перший нехай буде він вам між місяцями року.
3. Промовте до всієї ізраїльської громади так: Десятого дня цього місяця візьміть собі кожен для своєї сім'ї ягня: одне на хату.
4. Коли ж сім'я буде замала на (ціле) ягня, нехай разом з найближчим у межу сусідом візьме ягня по лічбі душ; розрахуйте, щоб ягняти було досить для кожного, хто скільки зможе з'їсти.
5. Ягня ж нехай вам буде без вади, самчик, одноліток; можете взяти його з баранців або з козенят.
6. І держатимете його до чотирнадцятого дня цього місяця, і тоді нехай уся громада синів Ізраїля разом заріже його надвечір.
7. І нехай візьмуть крови й помажуть нею одвірки і наддвірок у домах, де їстимуть його.
8. Нехай їдять м'ясо тієї самої ночі; спеченим на вогні нехай їдять його, з опрісноками та з гіркими зелами.
9. Не їжте ніякої сировини, ні звареного в воді, а тільки жарене на вогні, і з головою його і з ногами та з нутрощами.
10. І не зоставлятимете нічого до ранку; що ж з нього зосталось би до ранку, спалите на вогні.
11. А їстимете його ось так: стегна ваші попідперізувані, обув'я ваше на ногах ваших, і костури ваші в руках у вас; і їстимете похапки: пасха то Господня.
12. Тієї ночі перейду по землі Єгипетській і уб'ю всякого первенця в землі Єгипетській, від людини до скотини, і над усіми богами єгипетськими вчиню суд; я - Господь.
13. Кров буде вам знаком по домах, де будете, і як побачу кров, мину вас, і не впаде на вас ніяка смертна язва, як каратиму Єгипетську землю.
14. І стане вам цей день на спомин, і ви святкуватимете його як свято Господнє; як установу вічну для всіх ваших родів святкуватимете його.
15. Сім днів їстимете опрісноки; вже першого дня повиносите геть закваску із хат ваших; бо кожен, хто, від першого дня до сьомого, їстиме квашений хліб, той викоріниться з-поміж Ізраїля.
16. Першого дня відбудуться в вас святі збори, і сьомого дня будуть святі сходини. Нічого в ті дні не робитимете; тільки що треба з'їсти кожному, те одне можете зготувати.
17. Додержуйтесь приписів опрісноків, бо в той день виведу я полки ваші з землі Єгипетської; тим і шануватимете цей день із роду в рід як установу вічну.
18. З вечора чотирнадцятого дня першого місяця їстимете опрісноки до вечора двадцять першого дня цього місяця.
19. Сім днів щоб не було розчину по домах ваших у вас: бо хто їстиме квашене, той буде викорінений з громади Ізраїля, чи він чужинець, чи тубілець.
20. Нічого квашеного не їжте; по всіх ваших оселях їжте опрісноки."
21. Скликав тоді Мойсей всіх старших Ізраїля, і промовив до них: "Ідіть, і підшукайте собі ягня для родин ваших і заколіть пасху.
22. І візьміть по в'язаночці іссопу, і вмочіть у кров, що в мисці, та й доторкніться наддвірку і обох одвірків кров'ю з миски; і ніхто з вас нехай не виходить за хатні двері до ранку.
23. Ходитиме Господь побивати єгиптян, і побачить кров на наддвірку та одвірках, то мине ці двері і не попустить губителеві ввійти в ваші хати, щоб побивати вас.
24. Ви берегтимете цей наказ як віковічну установу для вас і для дітей ваших.
25. А як увійдете в землю, що Господь дасть вам, як і обіцяв, то будете триматися цього обряду.
26. Якби ж часом ваші діти вас спитали: Що це за обряд у вас?
27. То ви відповісте: Це жертва пасхальна в честь Господа, що пройшов мимо хат синів Ізраїля в Єгипті, як побивав єгиптян, щадивши хати наші." І похилили голови люди й припали лицем до землі.
28. Пішли сини Ізраїля й вчинили, як повелів Господь Мойсеєві та Аронові, так і вчинили.
29. Опівночі повбивав Господь усіх первенців у Єгипетській землі, від первенця фараонового, престолонаслідника, до первенця полоненого в тюрмі, та всіх первістків скоту.
30. Тоді ж схопився фараон уночі, і всі слуги його, і всі єгиптяни; і настало ридання в Єгипті; бо не було хати, де не було б мерця.
31. Вночі таки покликав фараон Мойсея й Арона та й каже: "Вставайте, забирайтеся з-поміж людей моїх, ви самі й сини Ізраїля. Ідіть і служіть Господеві, як ви домагались.
32. Теж і вівці ваші і товар ваш забирайте, як ви бажали; ідіть геть та й мене благословіть."
33. Та й єгиптяни натискали на людей, бажаючи щоскоріш випровадити їх з краю; бо, мовляли, всі ми пропадемо.
34. Позабирали люди тісто своє ще не вкисле, і діжі, загорнені в одежу, несли на плечах.
35. Вчинили сини Ізраїля по слову Мойсея, і визичили в єгиптян посуд срібний та посуд золотий і одіж.
36. І дав Господь ласку людям в очах єгиптян, що йшли їм наввипередки; і так обібрали вони єгиптян.
37. І рушили сини Ізраїля в дорогу від Рамсесу до Суккот, яких шістсот тисяч чоловіків піхотинців, крім їхніх сімей.
38. І мішаного народу сила знялось із ними, і вівці й худоба, дуже велика отара.
39. З тіста, що взяли з Єгипту, понапікали вони тоненьких опрісноків; бо тісто ще не було вкисло; їх бо виганяли з Єгипту, то вони не могли гаятись та й навіть не приготували собі припасів на дорогу.
40. Проживали ж сини Ізраїля в Єгипті років чотириста тридцять.
41. І по чотириста тридцятьох роках, цього самого дня, усі полчища Господні вийшли з Єгипту. 42. Ніччю чування була та ніч для Господа, щоб вивести їх із землі Єгипетської. Тому ніч це Господня, щоб чували в ній на честь Господа сини Ізраїля з роду в рід.
43. Господь сказав Мойсеєві і Аронові: "Ось пасхальна установа: нехай ніякий чужинець не їсть пасхи.
44. Всякий же раб, куплений грошовою ціною, як обріжеш його, тоді може її їсти.
45. Приходько й наймит щоб її не їли.
46. В одній хаті їстимуть (її); нічого з м'яса не виносити поза дім, ані кісточки не переломите в ньому.
47. Уся громада ізраїльська має святкувати пасху.
48. А якби хто чужий, пробуваючи в тебе, захотів святкувати пасху Господню, нехай обріжуть усю його мужеську стать, і тоді нехай приходить і святкує, як і тубілець. Ніхто необрізаний не сміє її їсти.
49. Закон один щоб у вас був і тубільцеві і чужинцеві, що перебуває серед вас."
50. Усі сини Ізраїля вчинили як повелів Господь Мойсеєві та Аронові, так і виконали це.
51. Отож того самого дня вивів Господь синів Ізраїля з землі Єгипетської за полками.

13. Посвячення первенців Господеві 1-16; по дорозі до Червоного моря 17-22
1. І промовив Господь до Мойсея, кажучи:
2. "Посвяти мені всіх первенців; усе, що між синами Ізраїля вперше розкриває матірню утробу, в людини і в скотини, воно моє."
3. І промовив Мойсей до людей: "Пам'ятайте на той день, коли ви вийшли з Єгипту, з дому неволі; бо могутньою рукою вивів вас Господь звідти; тож не їжте нічого квашеного.
4. Сьогодні, в місяці Авів, ви виходите.
5. І коли введе тебе Господь у землю Ханаанську, Хеттитську, Аморійську, Хіввійську й Євусійську, яку поклявсь твоїм батькам тобі віддати, в землю, що тече молоком та медом, заховуватимеш у цьому місяці такий обряд:
6. сім днів їстимеш опрісноки, а сьомого дня свято в честь Господа.
7. Сім днів їстимеш опрісноки, і нічого квашеного, щоб і не видко було в тебе; дріжджів щоб не видно було в тебе по всій твоїй країні.
8. І поясниш синові твоєму у той день, кажучи: Це за те, що Господь учинив мені, коли я виходив з Єгипту.
9. Нехай це буде знаком на руці твоїй і пам'яткою між очима в тебе, щоб закон Господній був в устах твоїх: могутньою бо рукою вивів тебе Господь з Єгипту.
10. Ти допильнуєш цієї установи в свою пору з року в рік.
11. А як приведе тебе Господь у землю Ханаанську, як то клявся тобі й батькам твоїм, та й дасть її тобі,
12. відділиш усе, що вперше виходить із матірнього лона, Господеві; з усіх первістків твого скоту самці будуть Господеві.
13. Всяке осля-первісток викупиш ягням: коли ж не викупиш, скрутиш йому шию. Всякого людського первенця з-поміж синів твоїх маєш викупити.
14. І як спитає тебе син твій узавтра: Що воно таке? - скажеш йому: Могутньою рукою вивів нас Господь з Єгипту, з дому неволі.
15. А тому, що фараон уперся не відпустити нас, Господь побив усіх первенців у землі Єгипетській, від первенця людини до первістка скотини; тим і приношу в жертву Господеві всіх первістків самчиків, а всіх первенців із моїх синів викуповую.
16. Нехай це буде знаком на руці твоїй, і печаттю між очима твоїми; могутньою бо рукою вивів нас Господь з Єгипту."
17. Як відпустив фараон людей, Бог не повів їх по дорозі до землі Филистимлянської, хоч вона і ближча; бо, сказав собі Бог, народ розкається, як прийдеться йому воювати, та й захоче повернутися в Єгипет.
18. І звернув Бог народ на шлях у червономорську пустиню. Отож добре вистроєні вийшли сини Ізраїля з Єгипетської землі.
19. Забрав Мойсей і Йосифові кості з собою, бо клятвою такою заприсяг він синів Ізраїля: "Коли Бог колись помилує вас, то винесіть із собою кості мої звідси."
20. І вирушили вони з Суккота та й отаборились в Етамі, уз край пустині.
21. Господь же йшов перед ними вдень хмаровим стовпом, щоб проводжати їх у дорозі, а вночі вогненним стовпом, щоб їм присвічувати; так що вони могли йти і вдень і вночі.
22. І не зникав хмаровий стовп задня, і стовп вогненний уночі перед народом.

14. Перед Ваал-Цефоном 1-4; початок погоні 5-9; сила Господня 10-14; перехід через море 15-25; загибель єгиптян 26-31
1. І заговорив Господь до Мойсея, кажучи:
2. "Промов до синів Ізраїля, щоб завернули та отаборились перед Пігахіротом, між Мігдолом і морем, перед Ваал-Цефоном; навпроти нього, край моря, отаборитесь.
3. І подумав фараон про синів Ізраїля: Заблукались у краю, пустиня затиснула їх у собі.
4. Я ж закаменю серце в фараона, щоб ганявся за ними; і прославлюсь на фараоні і на всьому його війську, і зрозуміють єгиптяни, що я - Господь." Так і вчинили.
5. І сповіщено царя єгипетського, що народ утік; тоді обернулося серце фараона та його слуг проти народу, і вони сказали: "І що ж ми наробили, що випустили Ізраїля з нашого підданства?"
6. І повелів запрягти свою колісницю, і взяв з собою своїх людей;
7. зібрав також шістсот колісниць добірних та всі інші колісниці єгипетські, і бійців до кожної.
8. Господь же закаменив серце в фараона, царя єгипетського, і погнався він за синами Ізраїля, що походували під рукою високою.
9. Єгиптяни ж погналися за ними і наздогнали їх фараонові коні, колісниці, комонники та військо, як таборували при морі, коло Пігахіроту, напроти Ваал-Цефону.
10. І як наблизився фараон, підвели сини Ізраїля очі, аж ось єгиптяни женуться за ними; і злякалися сини Ізраїля вельми та й заголосили до Господа.
11. Та й кажуть до Мойсея: "Хіба тим то, що немає в Єгипті кладовищ, ти позабирав нас умирати в пустині? Що ж це ти накоїв нам, що вивів нас із Єгипту?
12. Хіба ми тобі цього не казали ще в Єгипті: Дай нам спокій! Ми будемо єгиптянам служити; бо ж краще нам бути в неволі, ніж гинути в пустині."
13. Відповів же Мойсей народові: "Не бійтеся! Стійте на місці, то побачите, що зробить Господь, щоб вас сьогодні спасти. Бо тих єгиптян, що їх бачите сьогодні, не побачите більш вовіки!
14. Господь бо воюватиме за вас, ви ж будьте спокійні."
15. І сказав Господь Мойсеєві: "Чого голосиш до мене? Вели синам Ізраїля, нехай вирушають.
16. Ти ж підійми твою палицю та простягни твою руку над морем і розділи його, і нехай сини Ізраїля сушею пройдуть через середину моря.
17. Ось я закаменю серце єгиптян, і вони підуть за вами слідом, і тоді покажу на фараоні і на всім його війську, на колісницях і на вершниках його, мою славу.
18. І взнають єгиптяни, що я - Господь, як покажу на фараоні, на колісницях і на вершниках його мою силу."
19. І повернувся тоді ангел Божий, що йшов поперед табору Ізраїля, та й спинився позад них; і стовп хмаровий, що йшов перед ними, спинився позад них.
20. Він спинився поміж єгипетським табором та ізраїльським табором; і була хмара темрявою для одного табору і світилом для другого. І не наближався один табір до другого всю ніч.
21. І простяг Мойсей руку над морем, і відганяв Господь море всю ніч сильним східнім вітром, і зробив море сухим, і води розділились;
22. і сини Ізраїля ввійшли і йшли серединою моря по суші; вода була для них стіною праворуч і ліворуч.
23. Єгиптяни погнались, і рушили слідом за ними всі фараонові коні, колісниці і вершники в середину моря.
24. В ранішню сторожу глянув Господь із вогненного та хмарового стовпа на єгипетський табір та й стривожив його;
25. позагальмовував колеса їхніх колісниць, так, що ці з трудом просувались наперед. І закричали єгиптяни: "Спасаймось перед Ізраїлем, бо Господь воює за нього проти єгиптян."
26. Тоді Господь сказав Мойсеєві: "Простягни руку над морем, і нехай води хлинуть назад, на їхні колісниці і на їхніх вершників."
27. І простяг Мойсей руку над морем, і на світанку воно повернулося знову на своє звичайне місце; єгиптяни ж, утікаючи, йшли йому назустріч. Отак то кинув Господь єгиптян у середину моря.
28. Злились води знов докупи та й затопили колісниці, вершників та все фараонове військо, що ввійшло було за ними в море; ані один із них не зостався.
29. Сини ж Ізраїля йшли по суші, посеред моря, і води для них стояли, як стіна, праворуч і ліворуч.
30. Отак вирятував Господь у той день Ізраїля з руки єгипетської, і побачив Ізраїль єгиптян мертвими на березі моря.
31. І як побачив Ізраїль, з якою потугою Господь побив єгиптян, став народ боятися Господа та й повірив Господеві й слузі його Мойсеєві.

Дата: Неділя, 25.04.2010, 19:06 | Повідомлення # 5
15. Пісня Мойсея 1-19; пісня Марії 20-21; гіркі води 22-27
1. Тоді Мойсей і сини Ізраїля заспівали Господеві ось яку пісню: Заспіваю Господеві, славно бо прославився; коня і вершника скинув у море.
2. Сила і міць моя - Господь, він став мені рятунком. Він мій Бог, і я його прославлю, Бог батька мого, і я вихвалятиму його.
3. Господь - муж войовник, Господь - ім'я йому.
4. Полки і колісниці фараона вкинув у море, виквіт вождів його втопивсь у Червонім морі.
5. Безодні їх покрили, пішли на дно неначе камінь.
6. Твоя правиця, Господи, прославилась у силі, твоя правиця розгромила ворога.
7. Ти величчю надмірною своєю знищив супротивників. Послав ти гнів твій, що, мов стебло, пожер їх.
8. Від подиху ярости твоєї збились у купу води, і стали валом хвилі, згусла хуртовина на дні моря.
9. Ворог сказав: Пущуся за ним, дожену, розділю здобич, насичу жагу свою. Я вийму меч мій, моя рука їх знищить.
10. Ти дмухнув вітром, їх укрило море; мов оливо, втонули у водах глибоких.
11. Хто, як ти, Господи, між богами, хто, як ти, у святості величній, страшний у славі, що твориш чудеса?
12. Ти простягнув правицю, пожерла їх земля. Ти провадив у милості своїй народ, що врятував його.
13. Привів його потугою своєю до житла святого твого.
14. Почули те народи, затремтіли; жах огорнув мешканців Філістії.
15. Тоді зжахнулися едомські дуки, страх охопив князів моавських, ханааняни ж усі поникли духом.
16. Страх напав і жах великий, від сильної руки твоєї вони окаменіли, докіль пройшов народ твій, Господи, докіль пройшов народ цей, що ти його собі придбав.
17. Ти ввів їх і насадив на власній горі своїй; на місці, що зготував, Господи, собі для житла, у святині, що твої руки, Господи, заснували.
18. Господь царює назавжди і ввіки.
19. Коли фараонові колісниці й вершники ввійшли в море, Господь повернув на них морські води; сини ж Ізраїля пройшли по суші, серед моря.
20. Взяла тоді Марія, пророчиця, Аронова сестра, літаври у руку; і вийшло все жіноцтво за нею з бубнами та хороводами.
21. І приспівувала їм Марія: Співайте Господеві, славно бо прославився; коня і вершника скинув у море.
22. І повелів Мойсей Ізраїлеві вирушати з-над Червоного моря; і двинули вони до Шур-пустині, і йшли три дні пустинею та й не знаходили води.
23. Прийшли вони в Меру, та води з Мери не могли пити, бо гірка була; тим і прозвали те місце Мера.
24. І нарікали люди на Мойсея, говоривши: "Що нам пити?"
25. А він заголосив до Господа; і вказав йому Господь дерево; вкинув він його у воду, і вода стала солодкою. Там дав він їм закон і суд, там випробував їх.
26. І сказав: "Коли ти пильно слухатимешся голосу Господа, Бога твого, і чинитимеш те, що йому довподоби, і вважатимеш на його накази, і дотримуватимешся всіх його установ, ані одної з тих недуг, що я навів був на Єгипет, не наведу на тебе: я бо Господь, твій цілитель."
27. Потім прийшли в Елім, де було дванадцять водних джерел і сімдесят пальм. І отаборились там над водою.

16. Нарікання народу 1-8; наліт перепелиць та манна 9-21; приписи про суботу й про манну 22-36
1. З Еліму рушила вся громада синів Ізраїля й прийшла у Сін-пустиню, що між Елімом та Синаєм, у п'ятнадцятий день другого місяця після їхнього виходу з Єгипетської землі.
2. І нарікала вся громада синів Ізраїля на Мойсея та Арона в пустині.
3. Говорили до них сини Ізраїля: "О, коли б ми були повмирали від руки Господньої в Єгипетській землі, сидівши, було, круг казанів з м'ясом та ївши хліба досхочу! А то вивели ви нас у цю пустиню, щоб голодом поморити всю громаду."
4. І сказав Господь Мойсеєві: "Ось я дощем посиплю вам хліб із неба, і виходитимуть люди, і збиратимуть щодня денну пайку, щоб випробувати їх, чи ходитимуть за моїм законом, чи ні.
5. Шостого ж дня нехай заготують, що принесли, і нехай буде вдвоє більше того, що збирають щодня."
6. І промовили Мойсей та Арон до всіх синів Ізраїля: "Ввечорі взнаєте, що це Господь вивів вас із землі Єгипетської;
7. а вранці побачите славу Господню, бо він почув нарікання ваші на Господа. Ми ж, що ми таке, що нарікаєте на нас?"
8. Далі Мойсей сказав: "Побачите славу Господню, як дасть вам Господь увечері їсти м'яса, а вранці досхочу хліба, бо чув Господь нарікання ваші на нього. Ми ж, Що ми таке? Не на нас нарікання ваші, а на Господа."
9. Мойсей сказав Аронові: "Промов до всієї громади синів Ізраїля: Виступіть перед Господом, бо він почув ваші нарікання."
10. І сталось, як промовляв Арон до всієї громади синів Ізраїля, поглянули вони на пустиню і побачили славу Господню, що явилась у хмарі.
11. Тоді Господь заговорив до Мойсея:
12. "Чув я нарікання синів Ізраїля. Скажи їм таке: Ввечорі їстимете м'ясо, а вранці насититеся досхочу хлібом, і зрозумієте, що я - Господь, Бог ваш."
13. І справді ввечері сталось так, що налетіли перепелиці і вкрили табір, а вранці впала роса довкола табору.
14. Коли ж роса зникла - ось на пустині зверху щось дрібненьке, крупчасте й тоненьке, мов іней по землі.
15. Побачили це сини Ізраїля та питають один одного: "Що це таке?" Не знали бо, що воно таке. А Мойсей сказав їм: "Це хліб, що дав Господь вам на поживу.
16. А ось що повеліває вам Господь: Нехай кожен збирає його, скільки йому треба, омер на кожного, по числу душ ваших; кожен із вас нехай візьме для тих, що в нього в наметі."
17. Так і зробили сини Ізраїля та й назбирали, хто багато, а хто мало.
18. А як міряли омером, то ані той, хто назбирав багато, не мав лишнє, ані тому, хто назбирав мало, не бракувало; кожен, скільки на прохарчування кому було треба, зібрав.
19. І сказав до них Мойсей: "Нехай ніхто не зоставляє з того щось до ранку."
20. Та не послухали вони Мойсея, і декотрі позоставляли дещо з того до ранку; і завелись у ньому хроби, і засмерділось; тож Мойсей розсердився на них.
21. Збирали вони його кожного ранку, кожен скільки на їжу кому було треба, а як припікало сонце, воно тануло.
22. Шостого ж дня вони назбирали манни вдвоє, по два омери на кожного. Прийшли всі видатні в громаді та й оповіли про це Мойсеєві;
23. а він сказав їм: "Це й є те, що повелів Господь: завтра спочинок, свята субота в честь Господа; що маєте пекти, печіть, і що варити, варіть; усе ж що лишиться, сховайте про запас до завтрішнього ранку."
24. Зоставили вони те до ранку, як повелів Мойсей, і не засмерділось воно, і не позаводились у ньому хроби.
25. Тоді сказав Мойсей: "Їжте його сьогодні, бо сьогодні субота на честь Господа; сьогодні не знайдете нічого в полі.
26. Шість днів збирайте; сьомого ж дня, в суботу, його не буде.
27. І повиходили деякі з народу і сьомого дня збирати, та не знайшли нічого.
28. Тоді Господь сказав Мойсеєві: "Докіль будете відмовлятися пильнувати заповідей моїх та закону мого?
29. Дивітесь: Господь дав вам у суботу відпочинок, тим то дає вам шостого дня на два дні хліба. Кожен нехай сидить на своєму місці; ніхто нехай не виходить у сьомий день поза свою оселю."
30. Отже, народ відпочивав сьомого дня.
31. І назвали сини Ізраїля це "манна"; була вона схожа на коріяндрове сім'я, біла, а смак її, як у медівника.
32. І сказав Мойсей: "Ось що заповідав Господь: Наповніть нею омер на схов для нащадків ваших, щоб бачили хліб, що ним годував я вас у пустині, як вивів вас із землі Єгипетської."
33. І сказав Мойсей Аронові: "Візьми посудину, усип туди повний омер манни та й постав її перед Господом, на схов для ваших потомків."
34. Як заповів Господь Мойсеєві, так і поставив Арон манну перед Свідоцтвом (кивотом Завіту) на переховування.
35. Сини ж Ізраїля їли манну сорок років, доки не прийшли в заселену землю; їли вони манну, докіль не прийшли до границь Ханаан-землі.
36. Омер же - це десята часть ефи.

17. Вода із скелі 1-7; війна з амалекитянами 8-16
1. Уся громада синів Ізраїля рушили із Сін-пустині, переходами, за наказом Господнім, і отаборились вони у Рефідимі, де не було питної води людям.
2. І став народ сваритися з Мойсеєм, викрикуючи: "Дай нам води пити!" Мойсей їм каже: "Чого лаєтеся зо мною? Навіщо спокушаєте Господа?"
3. Але народ був там жадібний води, то й нарікав на Мойсея словами: "Навіщо оце ти вивів нас із Єгипту, щоб спрагою заморити нас і дітей наших і скот наш?"
4. Заголосив Мойсей до Господа: "Що діяти мені з цими людьми? Ще трохи, і укаменують мене."
5. І відповів Господь Мойсеєві: "Вийди поперед людей; візьми з собою кілька старшин ізраїльських, і палицю, що нею вдарив по Нілу, візьми в руку, та й іди.
6. Ось я стану перед тобою там, на скелі, на Хориві, і коли вдариш ти по скелі, вода зрине з неї, і люди питимуть." Так і зробив Мойсей на очах старшин Ізраїля.
7. І назвав те місце: Масса і Меріва, через сварку синів Ізраїля і тому, що спокушали Господа словами: "Чи є Господь між нами, чи нема?"
8. Та ось надійшов Амалек і задер бій з Ізраїлем у Рефідимі.
9. Сказав Мойсей до Ісуса: "Вибери собі людей та вийди вранці в бій з Амалеком; я ж стану на вершині горбка з жезлом Божим у руці."
10. Зробив Ісус так, як повелів йому Мойсей, і почав битися з Амалеком. А Мойсей, Арон та Хур вийшли на вершину горба.
11. І сталось: як піднімав руки Мойсей, то брав гору Ізраїль, а як опускав, брав гору Амалек.
12. Коли ж руки Мойсея обважніли, взяли камінь та й підклали йому, і він сів на ньому; Арон же і Хур підтримували йому руки, один з одного боку, другий з другого. Так руки його витримали твердо до заходу сонця.
13. І розгромив Ісус Амалека й його людей вістрям меча.
14. Тоді сказав Господь Мойсеєві: "Запиши це на спомин у книгу і вклади Ісусові в серце, що я зітру пам'ять Амалека з-під небес."
15. І спорудив Мойсей жертовник і дав йому ім'я: "Ягве-Ніссі."
16. Сказав бо: "Тим, що рука знялася проти Господнього трону, війна Господня проти Амалека з роду в рід."

18. Їтро в Мойсея 1-12; Їтро - дорадник Мойсея 13-27
1. Довідався Їтро, мідіянський священик, тесть Мойсея, про все, що сподіяв Бог Мойсеєві та Ізраїлеві, своєму народові, як Господь вивів Ізраїля з Єгипту.
2. І взяв Їтро, тесть Мойсея, Ціпору, Мойсееву жінку, після того, як був її відіслав,
3. з обома її синами. Першому на ім'я Гершом, мовляв, приходень я у чужій землі,
4. а другому ім'я Еліезер, Бог бо отця мого, мозляв, поміч моя й вирятував мене від меча фараонового.
5. Прийшов ото Їтро, тесть Мойсея, і сини його і жінка його до Мойсея в пустиню, де він стояв табором, під горою Божою;
6. і переказав до Мойсея: "Я, тесть твій Їтро, приходжу до тебе і жінка твоя й обидва сини твої з нею."
7. І вийшов Мойсей назустріч тестю своєму, вклонивсь йому низько, поцілував його, і, привітавши один одного, ввійшли вони в намет.
8. І оповів Мойсей тестеві своєму про все, що сподіяв Господь фараонові та єгиптянам заради Ізраїля, про всі біди, що спіткали їх у дорозі, і як вирятував їх Господь.
9. Радий був Їтро тим усім добром, що Господь зробив Ізраїлеві, що визволив його з руки єгиптян,
10. та й каже: "Благословен Господь, що визволив вас із руки єгипетської та з фараонової руки, що визволив народ з єгипетської неволі.
11. Тепер я знаю, що Явге більший від усіх богів, бо (визволив від тих, які) ним гордували."
12. І приніс Їтро, тесть Мойсея, всепалення і жертву Богові; прийшов же й Арон і всі старшини Ізраїля, щоб спільно з тестем Мойсея їсти перед Богом.
13. На другий день сів Мойсей судити людей, що стояли довкруги нього зранку до вечора.
14. Побачив тесть Мойсея все, що він чинив з людьми, та й каже: "Що це ти таке виробляєш з людьми? Чому судиш сам, а всі люди стоять коло тебе зранку до вечора?"
15. І каже Мойсей тестеві своєму: "Бо люди приходять до мене шукати поради в Бога.
16. Коли зайде в них якийсь спір, приходять до мене, і я розсуджую між сторонами й з'ясовую їм установи й закони Божі."
17. На те відповів Мойсеїв тесть: "Не гаразд робиш.
18. Знесилишся докраю сам і люди навколо тебе: бо занадто тяжка це для тебе праця, і несила справитись з нею тобі одному.
19. Ось лише послухайся мене; пораджу я тобі, і Бог буде з тобою. Будь ти сам за людей перед Богом та й появлятимеш справи до Бога.
20. Ти навчатимеш їх рішень і закону, вказуватимеш шлях, що ним повинні йти, і діла, що їх чинити мусять.
21. Але вибери з-між усього народу людей здатних, богобоязних, людей надійних, некористолюбних, та й постав їх над ними тисяцькими, соцькими, півсоцькими та десяцькими,
22. і нехай судять народ повсякчас. Лише і кожну велику справу нехай спрямовують до тебе, усі ж малі справи нехай судять самі. Так зробиш собі легшим тягар, бо вони нестимуть його разом з тобою.
23. Якщо ти так зробиш, і повелить це тобі Бог, сам устоїш і весь цей люд могтиме ладнати свої справи на місцях."
24. Послухався Мойсей ради тестя свого і зробив усе, як той пораяв.
25. Вибрав він з усього Ізраїля людей здатних і поставив їх головами над людьми: тисяцькими, соцькими, півсоцькими й десяцькими.
26. І стали вони судити народ у всяких випадках; до Мойсея спрямовували справи важчі, а всякі дрібніші справи вирішували самі.
27. Нарешті відпровадив Мойсей свого тестя, та й пішов він собі у свій край.

Бібліотека » Римська Біблія, пер. о. І. Хоменка » Старий Завіт » ВИХІД
Сторінка 1 з 212»
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика