Головна сторінка сайту
Сторінка 2 з 2«12
Бібліотека » Римська Біблія, пер. о. І. Хоменка » Старий Завіт » ЛЕВІТ
ЛЕВІТ
Дата: Неділя, 25.04.2010, 18:14 | Повідомлення # 6
19. Заповідь святости 1-8; опіка над вбогими 9-10; крадіжка, брехня, обман, ненависть до брата, мішання худоби й насіння, зносини з невільницею 11-22; первоплоди овочів, поганські жалобні звичаї, обов'язок пошанування 23-37.
1. Господь сказав Мойсеєві:
2. «Промов до всієї громади синів Ізраїля і скажи їм: Святими ви мусите бути, бо я - святий, Господь, Бог ваш.
3. Кожен шануватиме свого батька й матір свою, і субот моїх пильнуватимете; я - Господь, Бог ваш.
4.Не звертайтесь до ідолів, і литих божків собі не робіть; я - Господь, Бог ваш.
5. Як приноситимете Господеві мирну жертву, приносьте її так, щоб осягнути його ласку.
6. Вам можна буде її їсти того самого дня, коли принесете її, і другого дня; а що зостанеться на третій день, треба спалити на вогні.
7. Коли ж би хто усе таки їв її на третій день, то тому що вона зіпсувалась, не була б (бого) вгодною.
8. Якби хтось її їв, узяв би на себе провину, бо збезчестив би річ, посвячену Господеві, - він викорінився б з-поміж людей своїх.
9. Коли справлятимете жнива на вашій землі, то не дожинатимеш аж до країв поля і не збиратимеш колосся, що попадало.
10. Так само з виноградинка твого не збиратимеш грон до останнього, і грона, що попадали, не підбиратимеш; для вбогого й приходня покинеш їх. Я -Господь, Бог ваш.
11. Не крадіть, не брешіть, не ошукуйте один одного.
12. Не присягайте іменем моїм ложно; бо так зневажиш ім'я Бога твого: я - Господь.
13. Не визискуй ближнього твого й не грабуй. Не затримуй у себе наймитової платні до ранку.
14. Не проклинай глухого, а перед сліпим не клади нічого, об що він міг би спіткнутись; бійся Бога: я - Господь.
15. Не чинитимете несправедливости на суді; не потуратимете вбогому, але й не зважатимете на багатого: по правді судитимеш твого ближнього.
16. Не ходитимеш обмовляти поміж земляків твоїх і не будеш байдужим, як буде в небезпеці твій сусід: я - Господь.
17. Не будеш ненавидіти брата твого в твоїм серці; докориш щиро ближньому твоєму, щоб не взяти на себе його гріха.
18. Не будеш мститися і не будеш злопам'ятним супроти твоїх земляків. Любитимеш ближнього твого, як самого себе: я - Господь.
19. Установ моїх пильнуйте: не спаровуватимеш твоєї скотини з двох порід: не засіватимеш твоєї ниви мішаним насінням, і не вдягатимешся в одежу з двоякої тканини.
20. Коли якийсь чоловік зійдеться з жінкою, а вона повірена рабиня іншого, але не відкуплена, ані не випущена на волю, нехай буде покараний, та не на смерть, бо вона не вільна.
21. Він мусить принести Господеві до входу в намет зборів як жертву за провину барана,
22. а священик бараном за провину відправить покуту перед Господом за нього, за гріх, що допустився, і проститься йому гріх, що ним згрішив.
23. Як увійдете в країну й понасаджуєте всілякого овочевого дерева, то вважатимете їхні овочі нечистими; три роки будуть вони для вас нечисті, не можна їх їсти.
24. А на четвертий рік усе, що на них вродиться, буде святе, на хвалу Господеві.
25. Аж п'ятого року можете їсти плоди з них, і тим робом матимете більший врожай; я - Господь Бог ваш.
26. Не їстимете м'яса з кров'ю; не будете ворожити, ані чаклувати.
27. Не підстригатимете кругом на голові волосся, і не обтинатимете країв вашої бороди.
28. Не робитимете заради мерця нарізок на вашому тілі, ані не знакуватимете себе; я - Господь.
29. Не збезчещуй дочки твоєї, віддаючи її розпусті; щоб і країна не розпустувала та не сповнилася соромними ділами.
30. Субот моїх пильнуйте, і перед святинею моєю благоговійте: я - Господь.
31. Не вдавайтесь до заклиначів мертвих та до знахурів по пораду не ходіть, щоб не осквернитись вам ними; я - Господь, Бог ваш.
32. Перед сивим волосом мусиш підвестись і особу старого шанувати; і боятимешся Бога твого: я - Гоподь.
33. Коли якийсь приходень перебуває в вашім краю з вами, не гнобіть його.
34. Приходень, що перебуває між вами, буде для вас як земляк посеред вас; любитимеш його, як себе самого, приходнями бо ви були в землі Єгипетській. Я - Господь, Бог ваш.
35. Не кривдитимете на суді, в мірі, в вазі, в мірках.
36. Вага вірна, тягарці вірні, ефа вірна й гін вірний буде в вас: я - Господь, Бог ваш, що вивів вас із землі Єгипетської.
37. Тож пильнуватимете всіх моїх установ і всіх моїх присудів, і виконуватимете їх: я - Господь.»

20. Карні закони: служба Молохові 1-5; заклиначі мертвих та знахурі 6-8; подружжя, родина та чистота 9-26; про відьом 27
1. Господь сказав Мойсеєві:
2. «Ти до синів Ізраїля промовиш: Хто з синів Ізраїля чи приходнів, що перебувають в Ізраїлі, дасть когось із свого потомства Молохові, покарати його смертю; його земляки нехай поб'ють його камінням.
3. Я звернусь проти такого чоловіка й викоріню його з-поміж людей його; бо він із дітей своїх оддав Молохові, осквернивши мою святиню та збезчестивши моє ім'я.
4. А коли земляки заплющать очі на того чоловіка, як віддаватиме когось із дітей своїх Молохові, і не схочуть його вбити,
5. я зверну моє лице проти нього й проти роду його й з-поміж його люду викоріню його та всіх, що розпустували слідом за ним, щоб розпустувати за Молохом.
6. Хто звернеться до заклиначів мерців і знахурів, щоб слідом за ними блудувати, я звернуся проти нього й викоріню його з-поміж його люду.
7. Ви ж освячуйте себе і будете святими, бо я - Господь, Бог ваш.
8. Ви пильнуватимете установ моїх і виконуватимете їх; я - Господь, що освячую вас.
9. Хто проклинає свого батька чи свою матір, того мусять покарати смертю; він кляв свого батька й свою матір, тож кров його нехай упаде на нього.
10. Хто чужоложить із жінкою ближнього свого, на смерть мусять бути скарані і перелюбець і перелюбка.
11. Той, хто сходитиметься з батьковою жінкою, наготу свого батька відкрив він; обоє мусять бути покарані смертю; кров їхня на них.
12. Хто зійшовся б із невісткою своєю, смертю мусять покарати їх обоє; кровозмішання вчинили; кров їхня на них.
13. Коли чоловік зійдеться з чоловіком так, як із жінкою, обидва вчинили гидоту; смертю мусять їх покарати; кров їхня на них.
14. Хто бере собі за жінку дочку й матір її - це ганьба; вогнем нехай спалять його й їх, щоб не було такої ганьби серед вас.
15. Чоловік, що спарується зо скотиною, мусить бути скараний на смерть; а скотину треба вбити.
16. Коли жінка наблизиться до якоїсь скотини, щоб злучитися з нею, мусиш убити жінку й скотину; вони мусять згинути; кров їхня нехай упаде на них.
17. Коли чоловік візьме свою сестру, дочку батька свого або дочку матері своєї, та й побачить наготу її, а вона побачить наготу його, мерзота це; їх обох треба викорінити перед очима людей свого народу; наготу своєї сестри відкрив, мусить понести кару за гріх свій.
18. Коли чоловік зійдеться з жінкою в час її спливу і, оголивши наготу її, відкриє її течиво, і вона відкриє свою кровотечу, обох їх викорінити з-поміж людей їхніх.
19. Наготи сестри матері твоєї й сестри батька твого не відкриватимеш; бо це - обнажувати свою родичку; вони понесуть кару за гріх їхній.
20. Коли хтось зійдеться з тіткою своєю, наготу дядька свого відкрив він; понесуть кару за гріх свій, бездітними помруть.
21. Коли хтось візьме жінку брата свого - це огида; наготу брата свого відкрив, бездітними будуть.
22. Пильнуйте всіх моїх установ й усіх моїх присудів, і виконуйте їх, і не виблює вас земля, куди веду вас жити.
23. Не наслідуйте звичаїв народів, що їх прожену з-перед вас, бо тому що вони чинили все те, то вони й стали мені гидкими.
24. Вам же кажу я: ви заволодієте їхньою землею; я вам даю її в посілість, землю, що тече молоком і медом; я, Господь, Бог ваш, що відрізнив вас від інших народів.
25. Ви мусите відрізняти тварину чисту від нечистої, птаство чисте від нечистого, і не сквернити себе твариною, чи птицею, нічим, що повзає по землі, і що я вказав вам як нечисте.
26. Тож будете мені святими, бо святий я, Господь, що відрізнив вас від народів, щоб ви були моїми.
27. Чоловік або жінка, що будуть викликати мертвих або відьмувати, мусять бути скарані на смерть; камінням нехай поб'ють їх; кров їхня упаде на них.»

21. Похоронні звичаї та священик 1-6; подружжя священиків 7-9; священикові заборонено жалобу 10-12; подружжя первосвященика 13-15; перешкоди до священства 16-24
1. Господь сказав Мойсеєві: «Промов до священиків, Аронових синів, і скажи їм: ніхто з них нехай не осквернює себе померлим із своїх людей,
2. хібащо то буде близька родина його, як от мати його, батько його, син його, дочка його, брат: його,
3. сестра його - дівиця, що перебуває при нім, що ще не мала чоловіка; задля неї може осквернитись.
4. Як він жонатий, то не сміє осквернитися померлим з рідні, опоганюючи себе;
5. вони не вистригатимуть лисини на голові в себе, і краю борід своїх не підгтригатимуть, і на тілі в себе не робитимуть нарізок.
6. Святими будуть перед своїм Богом і не плюгавитимуть імени Бога свого, бо вони приносять вогняні жертви Господеві, хліб Бога свого, тож і мусять бути святими.
7. Повії або знеславленої не братимуть собі за жінку; відпущеної чоловіком теж не братимуть; бо священик посвячений Богові своєму.
8. Ти будеш уважати його за святого, бо він приносить хліб Бога твого; святим він буде для тебе, бо святий я, Господь, що освячую вас.
9. Коли дочка котрогось священика обезчестить себе розпустою, вона тим знеславить батька свого; вогнем таку спалити.
10. А священик, верховний між своїми братами, той, що на голову його злито миро, і що дана йому власть зодягатися в священні шати, не повинен тримати свого волосся розпущеним,роздирати на собі одежі,
11. ні наближатися до жадного мерця; навіть ради батька чи матері своєї не буде оскверняти себе.
12. Нехай не виходить зо святині, щоб не осквернити святині Бога свого, бо посвячення миром, яким був помазаний для Бога свого, на нім; я - Господь.
13. Дівицю візьме собі за жінку.
14. Вдовицю, відпущену, знеславлену і розпусницю - цих не братиме, - тільки дівицю зо свого народу мусить узяти собі за жінку;
15. і таким робом не знеславить свого потомства серед народу свого, я бо - Господь, що освячую його.»
16. Господь сказав Мойсеєві:
17. «Промов до Арона так: Ніхто з твого покоління, в прийдешніх родах їхніх, що матиме будь-яку ваду на тілі, нехай не приступає, щоб приносити хліб Бога свого;
18. ніхто бо, що матиме якусь ваду, нехай не приступає, як от сліпий, чи кульгавий, чи кирпатий, чи нечумазний;
19. або такий, у кого переламана нога, чи переламана рука;
20. чи горбатий, чи кволий, чи з більмом на очах, чи коростявий, чи лишаю-ватий, чи з ушкодженими ядрами.
21. Ніхто з роду Арона священика, що матиме яку ваду, не може приступити, щоб приносити вогняні жертви Господеві; він має ваду - не приступатиме, щоб приносити хліб Бога свого.
22. їсти він може хліб Бога свого, себто з пресвятих і святих дарів.
23. Але підходити до завіси й наближатись до жертовника він не сміє, бо має ваду на собі; тож нехай не осквернює святині моєї: я бо - Господь, що освячую їх.»
24. Переказав Мойсей усе це Аронові, синам його й усім ізраїльтянам.

22. Те, що Господеві, - бездоганне, святе святим 1-9; хто може споживати жертвуване 10-16; бездоганність жертви 17-25; жертви з новонароджених тварин 28-33
1. Господь сказав Мойсеєві:
2: «Скажи Аронові й синам його, щоб поважали святі речі, що їх сини Ізраїля посвячують мені, та щоб не сквернили імени святого мого: я - Господь.
3. Тож скажи їм: Хто б то не був у ваших поколіннях, кожен із ваших нащадків, що з нечистотою на собі приступить до святих речей, посвячених від синів Ізраїля Господеві, той викоріниться з-перед мого обличчя: я - Господь.
4. Ніхто з Аронових нащадків, що буде прокажений або течивий, не їстиме святих приносів, поки не стане чистим; а й той, що доторкнеться когось, що занечистився від трупа, або такого, в кого стікає сім'я,
5. або такого, що доторкнеться повзуна чи людини, що можуть зробити його нечистим хоч якою б там нечистотою;
6. хто цього доткнеться, буде нечистим до вечора, й не можна йому їсти святих речей, хібащо вимиється в воді.
7. А зайде сонце, то стане чистим, і можна йому буде потім їсти святі речі, бо то харч його.
8. Здохлятину й те, що розірве звір, не їстиме, щоб не осквернитись тим. Я - Господь.
9. Нехай виконують мої веління, щоб не взяти на себе гріха в цьому та щоб не вмерти, осквернюючи їх: я - Господь, що освятив їх.
10. Хто неуправнений, не їстиме святого; комірник або наймит священика не їстиме святого.
11. Коли ж священик купить раба за свої гроші, той може їсти в нього, і ті, що народжуються в його домі, можуть їсти з його хліба.
12. Дочка священика, що вийде заміж за мирянина, не може вже більш їсти святих приношень.
13. Коли ж би дочка священика повдовіла чи була відпущена чоловіком бездітна, і вернулась у домівку батька свого, батьківський хліб, як замолоду, можна їй їсти; зо сторонніх же ніхто не може його їсти.
14. Коли хтось ненароком з'їсть святе, нехай віддасть священикові, додавши п'ятину поверх того.
15. Нехай (священики) не осквернюють святих речей, що сини Ізраїля приносять Господеві,
16. і не вводять їх у гріх, який треба б спокутувати, коли б їли ці святі приноси. Я бо Господь, що освячую їх.»
17. Каже Господь Мойсеєві:
18. «Промов до Арона й до синів його та до всіх синів Ізраїля, і скажи їм: Коли, хоч хто б він був з дому Ізраїля, чи з приходнів в Ізраїлі, схоче принести жертву, чи з якоїсь обітниці, чи з доброї волі, як то звичайно приносять Господеві всепалення,
19. то щоб бути угодним, мусить принести самця, без вади, зо скотини, чи з овець, чи з кіз.
20. Нічого, що має якийсь ґандж, не приноситиме, бо не буде вам угодним Богові.
21. І коли хтось приносить мирну жертву Господеві, щоб виконати обітницю або як принос добровільний, зо скоту чи з овець, то, Щоб бути угодною, жертва мусить бути без ґанджу; ніяк не може бути на ній жадної вади.
22. Сліпого, чи скаліченого, чи уломного, чи болячкуватого, чи коростявого, чи запаршивілого, - таких не приноситимете Господеві і не подаватимете їх як вогняну жертву на жертовник.
23. Бика або вівцю, що буде нечумазне, з уломним носом і зо скороченим хвостом, можеш принести як добровільний дар; але як обітниця воно невгодне.
24. Тварини, в якої ядра роздавлені, або розтовчені, або вирвані, або вирізані, не приноситимете Господеві; таких приношень у вашім краю не робитимете,
25. ані з рук чужинців не прийматимете таких пожертв, щоб їх приносити вашому Богу як поживу, бо вони уломні, і з вадою не будуть для вас угодні.»
26. Сказав Господь Мойсеєві:
27. «Теля, чи ягня, чи козеня, як уродиться, нехай пробуде сім день при матері своїй; з восьмого ж дня і потім буде угодним на вогняну жертву Господеві.
28. Чи то корову, чи вівцю не будете різати одного дня з її маленьким.
29. Коли жертвуватимете подячну жертву Господеві, жертвуйте так, щоб була боговгод-на від вас.
30. Того самого дня треба її з'їсти, не зоставляйте нічого до ранку. Я - Господь.
31. Пильнуйте мої заповіді й виконуйте їх; Я - Господь.
32. Ви не сквернитимете імени мого святого, щоб я святився серед синів Ізраїля. Я - Господь, що освячую вас,
33. що вивів вас із Єгипетської землі, щоб бути вам Богом. Я - Господь.»

Дата: Неділя, 25.04.2010, 18:16 | Повідомлення # 7
23. Празники - святкові дні: субота 1-3: пасха та свято опрісноків 4-8; сніп первоплоду 9-14; п'ятдесятниця 15-21; залишки для вбогих 22; пів місяця у Сьомому місяці 23-25; судний день 26-32; свято кучок 33-44
1. Господь сказав Мойсеєві:
2. «Промов до синів Ізраїля й скажи їм: Празники Господні, за яких ви скликатимете святі збори, - ось вони, мої празники.
3. Шість день можна працювати, а сьомого дня - субота цілковитого спочинку, святих зборів; ніякого діла не робитимете; спочинок це для Господа по всіх оселях ваших.
4. Ось празники Господні, святі збори, що їх скликатимете в свій час.
5. Першого місяця, чотирнадцятого дня місяця, над вечір, Пасха Господня.
6. А п'ятнадцятого дня того ж місяця свято опрісноків на честь Господа; сім день їстимете опрісноки.
7. Першого дня будуть у вас святі збори, ніякої тяжкої роботи не робитимете.
8. Сім днів приноситимете вогняні жертви Господеві, а сьомого дня (будуть) святі збори; ніякої тяжкої роботи не робитимете.»
9. І сказав Господь до Мойсея:
10. «Промов до синів Ізраїля і скажи їм: Як увійдете в землю, що оце хочу вам дати, і там жатимете жниво, то принесете сніп, первоплід ваших жнив, священикові,
11. а він принесе його перед Господа, щоб зробити вас угодними йому; принесе він його другого дня після суботи.
12. Ви ж у той день, як будете приносити снопа, жертвуватимете у всепалення Господеві ягня, без вади, однолітка,
13. а в офіру йому - дві десятини питльованої, змішаної з олією, муки - як вогняну жертву на приємний запах Господеві, а на питну жертву йому - чверть гіна вина.
14. Ні хліба, ні праженого зерна, ні сирого зерна не їстимете аж до самісінького того дня, поки не принесете дар вашому Богу; це установа віковічна для ваших поколінь і у всіх оселях ваших.
15. Від другого дня після суботи, себто від дня, коли принесете як і коливальну жертву снопа, полічите собі сім повних тижнів,
16. і полічивши аж до другого дня після сьомої суботи п'ятдесят днів, принесете нову офіру Господеві.
17. Із ваших осель ви принесете два хліби як жертву на коливання, з двох десятин питльованої муки; нехай будуть спечені на заквасі як первоплід Господеві.
18. І принесете з хлібом семеро ягнят без вади, однолітків, та одного бичка й двох баранів; вони будуть на всепалення Господеві; а з ними офіру на питну жертву - як вогняну жертву, як приємний запах Господеві.
19. Ви принесете одного козла на жертву за гріх і двоє ягнят однолітків на мирну жертву;
20. а священик принесе їх разом із хлібним первоплодом у коливальну жертву перед Господом, їх присвятити Господеві на користь священика.
21. Того ж самого дня скличте святі збори; і вони святими будуть для вас; ніякої тяжкої роботи не робитимете; це установа віковічна в усіх оселях ваших для поколінь ваших.
22. Як збиратимеш жниво на своїй землі, не дожинатимеш країв твоєї ниви, і не будеш підзбирувати колосків після жнив; убогому та приходневі їх залишиш. Я - Господь, Бог ваш.»
23. Господь сказав Мойсеєві:
24. «Промов до синів Ізраїля так: Перший день сьомого місяця буде для вас великим пам'ятковим відпочинком, під гру святкових труб, із святими зборами.
25. Ніякої тяжкої роботи не робитимете, принесете вогняні жертви Господеві.»
26. Господь сказав Мойсеєві:
27. «Десятий день сьомого місяця буде днем покути; святі збори будуть у вас, ви будете вмертвляти самих себе й приносити вогняні жертви Господеві.
28. Не робитимете ніякої роботи в той день, бо це день покути, щоб спокутувати за вас перед Господом, Богом вашим.
29. Тим то кожен, хто не вмертвлятиметься в той день, викоріниться з-поміж людей своїх.
30. Кожен, хто того дня робитиме якесь діло, вигублений буде мною з-поміж людей його.
31. Ніякої роботи не робитимете: установа віковічна для ваших нащадків у всіх оселях ваших.
32. Це цілковитий відпочинок для вас; ви будете вмертвляти самих себе; дев'ятого дня того місяця ввечорі, від вечора до вечора, будете цілком спочивати.»
33. І сказав Господь Мойсеєві:
34. «Промов до синів Ізраїля так: П'ятнадцятого дня цього сьомого місяця - свято кучок, сім день, на честь Господа.
35. Першого дня будуть святі збори. Ніякої тяжкої роботи не робитимете.
36. Сім день приноситимете вогняні жертви Господеві; восьмого дня будуть у вас святі збори, і спалюватимете вогняні жертви Господеві; це врочисте зібрання; ніякої тяжкої роботи не робитимете.
37. Ось такі празники Господні, що в них скликатимете святі збори, шоб приносити вогняні жертви Господеві: всепалення, офіру, кров'яну жертву і питну жертву, кожну в свій день,
38. крім субот Господніх, і крім дарів ваших, і крім усіх обітниць ваших, і крім усіх добровільних приношень ваших, що схочете дати Господеві.
39. А п'ятнадцятого дня сьомого місяця, як позбираєте врожай із землі, святкуватимете свято Господнє протягом сімох днів; першого дня буде цілковитий відпочинок, і восьмого дня цілковитий відпочинок.
40. Першого дня виберете собі найпишніших плодів із дерев, пальмового віття, гілля густолистих дерев, і верболозу, що над бурчаками, і веселитиметесь перед Господом, Богом вашим, сім день.
41. Тож так святкуватимете його як свято на честь Господа, сім день щороку; установа віковічна для ваших поколінь; сьомого місяця святкуватимете його.
42. У кучках житимете сім день; кожен тубілець із Ізраїля житиме в кучках,
43. щоб нащадки ваші знали, що в кучках оселив я синів Ізраїля, як вивів їх із Єгипетської землі, я - Господь, Бог ваш.»
44. І Мойсей об'явив синам Ізраїля свята Господні.

24. Олія до свічників 1-4; хліб Завіту 5-9; покарання богохульника 10-16; покарання кривдників 17-23
1. Промовив Господь до Мойсея:
2. «Накажи синам Ізраїля, щоб принесли тобі чистої олії з розчавлених оливок для світильника, щоб тримати лямпи засвіченими повсякчасно.
3. Арон поставить його ззовні завіси завіту в наметі зборів, щоб з вечора до ранку горів перед Господом повсякчасно. Це повсякчасний закон для ваших нащадків.
4. На щирозолотому свічнику він порозставляє лямпадки, які горітимуть повсякчасно перед Господом.
5. Візьмеш питльованої муки та й спечеш із неї дванадцять коржів, дві десятини ефи кожний,
6. і покладеш їх у два ряди, по шість до ряду, на чистому столі перед Господом;
7. а на кожен ряд покладеш чистого ладану, що буде на хлібі як пахощі на спалення перед Господом.
8. Що кожної суботи напоготовлятимуть його перед Господом, повсякчасно, як віковічний союз від синів Ізраїля.
9. Він (хліб) буде Аронові й синам його, й вони їстимуть його на святому місці, бо, як пресвята річ із вогняних жертв Господеві, належиться йому по віковічному праву.»
10. Раз зайшов між синів Ізраїля один, що його мати була ізраїльтянкою, а батько єгиптянином, то зчинилась у таборі суперечка між сином ізраїльтянки та одним ізраїльтянином.
11. І став син ізраїльтянки хулити ім'я (Господа) і клясти його. І приведено його до Мойсея. Мати ж його звалась Шеломіт, дочка Діврі, з покоління Дана.
12. І віддано його під сторожу, поки Мойсей не об'явить їм, що валить Господь.
13. І Господь сказав Мойсеєві:
14. «Виведи богохульника поза табір, і нехай усі, хто чув, покладуть свої руки йому на голову, і нехай уся громада його каменує.
15. До синів же Ізраїля промовиш: Хоч хто б то був, що клястиме Бога свого, понесе кару за свій гріх.
16. Хто хулить ім'я Господнє, того скарати смертю, вся громада нехай каменує його; чи приходень, чи тубілець, як хулитиме Ім'я, мусить умерти.
17. Хто вбив би на смерть яку людину, його треба скарати смертю.
18. Хто вб'є яку скотину, мусить за неї віддати, скотину за скотину.
19. Хто зранить свого ближнього, - що вчинив він, те й йому нехай учинять.
20. Перелом за перелом, око за око, зуб за зуб; яке ушкодження він заподіяв людині, такого нехай завдадуть йому.
21. Хто вб'є скотину, мусить за неї повернути; хто вб'є людину, мусить бути скараний смертю.
22. Одно право буде в вас, так для приходня, як і для тубільця; я бо - Господь, Бог ваш.»
23. І коли Мойсей об'явив це синам Ізраїля, вони вивели богохульника поза табір та й укаменували його. І вчинили сини Ізраїля так, як заповідав Господь Мойсеєві.

25. Суботній рік 1-7; ювілейний рік 8-22; викуп землі 23-28; посідання дому 29-31; спадщина левітів 32-34; відсотки й лихва 35-38; земляки як піддані 39-43; чужинці й невільники 44-46; викуп ізраїльських невільників у чужинців 47-55
1. Господь сказав Мойсеєві на Синай-горі:
2. «Промов до синів Ізраїля й скажи їм: Як прийдете в край, що я вам хочу дати, то нехай земля спочиває свою суботу Господеві.
3. Шість років засіватимеш своє попе і шість років обтинатимеш свій виноградник, і збиратимеш урожай із них.
4. А на сьомий рік буде цілковитий відпочинок для землі, відпочинок на честь Господа; поля твого не засіватимеш і виноградника твого не будеш обтинати.
5. Що само собою після останніх твоїх жнив виросте, не жатимеш, і грон у неповідтинаному твоєму винограднику не збиратимеш, рік цілковитого відпочинку буде для землі.
6. Те, що вродить земля сама під час відпочинку, буде вам на харч, тобі й рабові твоєму, й рабині твоїй, і наймитові твоєму, й комірникові твоєму, що в тебе перебувають,
7. і скотині твоїй, і звірині, що на твоїй землі, ввесь урожай піде на харч.
8. Відлічиш собі сім седмиць років, сім разів по сім років, так що час сімох седмиць років буде тобі сорок дев'ять років,
9. і повелиш сьомого місяця десятого дня місяця сурмити голосно в труби. В день покути повелите сурмити голосно в трубу по всій землі вашій;
10. і вважатимете за святий п'ятдесятий рік, і проголосите волю всім мешканцям краю. То буде ювілей для вас, і кожен повернеться в свою посілість і до роду свого.
11. П'ятдесятий рік буде для вас ювілейним роком. Не будете сіяти, ані збирати того, що само вродиться, і не збиратимете з непрочищеного виноградинка,
12. бо це ювілей, святий це час для вас; з поля їстимете врожай його.
13. В цей ювілейний рік кожен з вас нехай повертається до своєї посілости.
14. Якщо ти продаєш щонебудь своєму ближньому чи купуєш у свого ближнього, не кривдіть одне одного.
15. По числу років після ювілею купуватимеш у ближнього твого, а він продаватиме тобі за числом років жнив.
16. Що більше років, то більшу ціну йому поставиш, що менше років, то меншу ціну поставиш, бо число жнив він продає тобі.
17. Нехай ніхто не кривдить ближнього свого, бійся Бога свого, бо я - Господь, Бог ваш.
18. Якщо виконуватимете мої установи і пильнуватимете мої приписи, та здійснюватимете їх, то житимете в краю безпечно,
19. і земля даватиме плоди свої, і їстимете до наситу, і житимете на ній безпечно.
20. Коли ж спитаєте: Що будемо їсти сьомого року, бож ми не будемо сіяти та не збиратимемо врожаю?
21. - то я зсилатиму на вас моє благословення в шостому році, щоб зародило на три роки.
22. А як посієте восьмого року, то їстимете ще з старого врожаю аж до дев'ятого року, - поки наступить новий урожай, ще їстимете зо старого.
23. А землі не продаватимете назавжди, бо земля моя. Ви ж приходні й комірники в мене.
24. Тим то по всім краю, де ваша власність, допустите право на викуп землі.
25. Ось чому, коли твій брат зубожіє й продасть дещо зо своєї посілости, його близький родич може прийти з правом викупу й викупити, що продав брат його.
26. А коли в когось нема викупника, а сам же він здобудеться на те, щоб викупити,
27. то нехай порахує роки від продажу, і поверне решту (належности) тому, кому продав, і повернеться до своєї посілости.
28. Коли ж він не спроможеться настільки, щоб звернути йому, то нехай продане буде аж до ювілейного року в того, хто купив; а як буде об'явлено ювілей, він повернеться до своєї посілости.
29. Коли хтось продасть житловий дім в обведеному муром місті, то він матиме право викупу до кінця року від часу продажу; цілий рік матиме право викупу.
30. Якщо ж не викупить до кінця повного року, то дім, що в обведеному муром місті, буде назавжди того, хто його купив і нащадків його; не буде вільним під час ювілею.
31. Хати по селах, що не обведені навколо муром, вважатимуться нарівні з полями, що в краю; вони матимуть право викупу і під час ювілею будуть звільнені.
32. Щождо міст левітів, то доми, Що будуть там їхньою власністю, можуть бути викуплені ними повсякчасно.
33. А коли хто з левітів не викупить дому, що був проданий У місті їхньої власности, то дім під час ювілею буде вільний; доми бо в містах левітів - це їхня власність посеред синів Ізраїля.
34. І вигони навкруги їхніх міст не можна продавати, бо це їхня віковічна власність.
35. Якщо твій брат зубожіє й буде в злиднях у тебе, допоможи йому, наче б він був приходень або комірник, щоб він міг жити при тобі.
36. Не братимеш від нього відсотків, ані лихви, а боятимешся Бога твого, й нехай брат твій живе при тобі.
37. Грошей не позичатимеш йому на відсотки, і не даватимеш йому харчів на лихву:
38. я - Господь, Бог ваш, що вивів вас із Єгипетської землі, щоб дати вам Ханаан-землю, і бути в вас Богом.
39. Коли брат твій зубожіє в тебе й продасться тобі, ти не присилуєш його до невільничої праці;
40. нехай буде при тобі як наймит, як комірник, і нехай служить тобі до ювілейного року,
41. а тоді нехай відійде від тебе на волю, сам він і його діти, і нехай повертається до своєї родини, нехай повернеться й до посілости батьків своїх.
42. Бо вони мої слуги, що їх я вивів із Єгипетської землі; їх не можна продавати, як запродуують невільників.
43. Не верховодитимеш над ним із суворістю, боятимешся Бога твого.
44. Щодо раба та рабині тобі до послуг, то в народів, що навколо вас, набувайте собі раба та рабиню.
45. Так само з дітей комірників, що перебувають у вас, і з їхніх сімей, що народились у вашім краю, можете собі купувати рабів і тримати їх собі як власність.
46. Ви можете навіть зоставити їх вашим дітям після вас як власність у спадщині і назавжди послуговуватись ними; над братами ж вашими, дітьми Ізраїля, - не верховодитимете одне над одним із суворістю.
47. Якщо чужинець або комірник, що перебуває коло тебе, забагатіє, брат же твій у нього заборгує та й продасться чужинцеві або комірникові, чи нащадкам родини чужинця,
48. то після того, як продався, матиме право на викуп; хтонебудь із братів його може викупити його;
49. або його дядько, або син дядька, або хтось із кревних, з його родини, може викупити його, або сам може викупитися, як його спромога.
50. Він полічить із тим, хто купив його, від року, коли йому продався, аж до ювілейного року, і ціна, що за неї продався, буде відповідна до лічби років, немов би йшло про наємну заплату в нього.
51. Якщо ще багато років зостанеться, то відповідно до них та ціни, що за неї його куплено, поверне вартість свого викупу.
52. Коли ж мало років зостанеться до ювілейного року, то нехай, полічивши їх, відповідно до них заплатить викуп за себе.
53. Як наймит, з року в рік, буде в нього; нехай не поводиться з ним суворо на твоїх очах.
54. Коли ж не викупиться таким робом, то вийде на волю в ювілейнім році, сам він і діти його з ним,
55. бо це мої раби - діти Ізраїля; вони мої раби, яких я вивів із землі Єгипетської: я - Господь, Бог ваш.»

26. Нагороди за пильнування закону 1-13; кари за переступлення 14-39; новий союз ласки 40-46
1. «Не робіть собі кумирів, ні тесаних ідолів, ні стовпів не ставте собі, ні каменя з образами нехай не буде в вашій землі, щоб перед ними падати ниць; бо я - Господь, Бог ваш.
2. Субот моїх пильнуйте і святиню мою шануйте; я - Господь.
3. Коли ходитимете в моїх установах і пильнуватимете мої заповіді, і будете їх виконувати,
4. то я насилатиму вам дощі о відповідній порі, і земля даватиме свій урожай, і дерево, що в полі, приноситиме свої плоди.
5. Молотьба триватиме у вас до збирання винограду, а збір винограду триватиме до сівби; ви їстимете хліб ваш до наситу і житимете безпечно у своєму краю.
6. Я встановлю мир у краю, й зможете лягати (спати), і ніхто не буде вас турбувати; я повиганяю хижого звіря з країни, і меч не проходитиме по краю вашім.
7. Ви будете гнатися за вашими ворогами, й вони падатимуть від меча перед вами.
8. П'ятеро вас гнатиме сотню, а сотня вас гнатиме десять тисяч, падатимуть вороги ваші від меча перед вами.
9. Я обернусь до вас і розплоджу вас, і розмножу вас, і дотримаю мого союзу з вами.
10. Ви не то що зможете прохарчуватися попередньоліт-німи врожаями, ба навіть виноситимете старе перед новим урожаєм.
11. Я поставлю мою храмину посеред вас: не буду бридитися вами.
12. Я ходитиму проміж вас і буду вашим Богом, а ви будете моїм народом.
13. Я - Господь, Бог ваш, що вивів вас із Єгипетської землі, щоб ви не були там рабами; я поломив занози ярма вашого, щоб ви ходили випростані.
14. Коли ж ви мене не послухаєте і не виконуватимете всіх оцих заповідей моїх,
15. коли зневажатимете мої установи й гордуватимете веліннями моїми, не здійснюючи всіх заповідей моїх та ламаючи союз мій,
16. то ось що я зроблю з вами: напущу на вас страх, сухоти й пропасницю, від них померкнуть очі й погасне життя. Намарно будете засівати своє зерно, бо вороги ваші пожеруть його.
17. Я звернусь проти вас, і вас поб'ють вороги ваші; над вами володарюватимуть ненависники ваші, і ви втікатимете, хоч і ніхто не буде гнатися за вами.
18. Якщо і тоді не послухаєте мене, я семикратно обкладу вас карами за гріхи ваші.
19. Я зламаю вашу зарозумілу силу, і зроблю небо над вами як залізо, а землю вашу як мідь.
20. Намарне витратиться ваша сила, бо земля ваша не даватиме врожаю, ні дерево з краю не даватиме свого плоду.
21. А коли ж ви все таки будете противитися мені, і не схочете слухати мене, я скараю вас сім разів
більшою карою, ніж ваші гріхи.
22. Я пущу на вас дикого звіря, що вигубить дітей ваших, і винищить скоьину вашу, і вас зведе нінащо, так що спорожніють шляхи ваші.
23. Коли ж ви й після цього не дасте мені вас направити, а виступатимете проти мене,
24. то я теж піду проти вас і покараю вас семикрат-но за гріхи ваші.
25. Я наведу на вас меч, що помститься за зламаний союз. Ви позбираєтесь у ваших містах, а я впущу посеред вас чуму, і ви впадете ворогові до рук.
26. Як я відніму в вас піддержку вашу, - хліб, тоді десять молодиць пектимуть хліб ваш в одній печі і розділюватимуть вам по вазі, й ви їстимете й не насититесь.
27. Коли ж і після цього не послухаєте мене і повстанете проти мене,
28. я теж виступлю в гніві проти вас і покараю вас усемеро за гріхи ваші.
29. Ви їстимете тіло синів ваших, і тіло дочок ваших їстимете.
30. Я зруйную ваші висоти, і розіб'ю ваші стовпи на честь сонця і кину ваші трупи на звалища бовванів ваших, і душа моя гидуватиме вами.
31. Міста ваші оберну в пустиню, зруйную святині ваші і не прийму приємного запаху ваших воскурень.
32. Я спустошу країну так, що вороги ваші, які поселяться в ній, зжахнуться над нею.
33. Вас самих я порозкидаю між народами, я вийму з піхов меча за вами; і спорожніє земля ваша, а міста ваші перетворяться в руїни.
34. Тоді земля зазнає відпочинку протягом усього часу її запустіння, як ви самі опинитесь у землі ворогів ваших; тоді відпочине земля й розкошуватиме своїми суботами.
35. По всі дні запустіння свого спочиватиме вона за те, що не відпочивала своїми суботами, як жили ви на ній.
36. А тим, хто з вас зостанеться, на серце наведу страх у країнах їхніх ворогів; так що гнатиме їх шелестіння листя, як затремтить від вітру, і втікатимуть, як утікають від меча, і падатимуть, хоч ніхто не гнатиметься за ними.
37. І спотикатимуться один через одного, наче перед мечем, хоч ніхто не гнатиметься за ними; ви не встоїтесь перед ворогами вашими.
38. Ви загинете між народами, і пожере вас земля ворогів ваших.
39. Хто ж зостанеться з вас, ті зотліють за свої беззаконня по ворожих землях; вони зотліють і за беззаконня батьків своїх, як і батьки їхні.
40. Вони зізнаються у власних беззаконнях і у беззаконнях батьків своїх, - і в тих віроломствах, що мені вчинили, йдучи явно проти мене.
41. Із-за того й я повстав проти них і вигнав їх у землю ворогів їхніх. І тоді впокориться їхнє необ-різане серце, і тоді вони спокутують свої беззаконня.
42. Я згадаю союз мій із Яковом і союз мій із Ісааком, та й союз мій із Авраамом я теж згадаю, і землю я згадаю.
43. Але спершу вони мають покинути її; і вона зазнає своїх субот, як вони її полишать; та й самі вони спокутують свої беззаконня за те, що приписами моїми погордували й установами моїми гидували.
44. Та навіть і тоді, як перебуватимуть у землі ворогів своїх, я їх від себе не відкину, і не полишу їх так, щоб їх вигубити та зламати союз мій із ними; я бо - Господь, Бог їхній.
45. Тож і згадаю заради них самих союз мій із їхніми предками, що вивів їх із Єгипетської землі перед очима в народів, щоб бути їхнім Богом, я, Господь.»
46. Це установи, й приписи й закони, що поставив Господь між собою та синами Ізраїля на Синай-горі, через Мойсея.

27. Обітниці та десятини 1-34
1. Господь сказав Мойсеєві:
2. «Промов до синів Ізраїля й скажи їм: Коли хтонебудь обітує Господеві грошову вартість якоїсь особи,
3. то за чоловіка від двадцятьох до шістдесятьох років оцінка буде п'ятдесят срібних шеклів, по шеклю святині,
4. а за жінку оцінка буде тридцять шеклів;
5. а як матиме від п'ятьох до двадцятьох років, то за чоловічу стать оцінка - двадцять шеклів, а за жіночу - десять шеклів;
6. від одного місяця до п'ятьох років, за хлопця оцінка буде п'ять шеклів срібла, а за дівчину - три шеклі.
7. Як же комусь шістдесят років або більше, то оцінка буде: за чоловіка п'ятнадцять шеклів, за жінку десять шеклів.
8. Коли ж той, хто робить обітницю, вбогий і не може дати по оцінці, то нехай поставлять його перед священиком, і священик оцінить його по його спромозі.
9. А коли то скотина, з якої приносять у жертву Господеві, то все, що дається Господеві, вважатиметься за святе;
10. її не можна ні перемінити, ні підмінити, ні кращої на гіршу, ні гіршої на кращу; коли ж хтось замінить скотину за скотину, то одна й друга стануть святими.
11. Коли ж то буде якась скотина нечиста, що не приноситься Господеві в жертву, то нехай її поставлять перед священиком,
12. і священик оцінить її, чи добра, чи не добра; як її священик оцінить, так і буде.
13. Якщо б він схотів викупити її, нехай додасть п'ятину до оціненої вартости.
14. Коли хтось присвятить дім свій як святиню Господеві, нехай священик оцінить його, чи він варт багато, чи мало; і як його священик оцінить, так і мусить бути.
15. Коли ж той, хто присвячує, схоче викупити свій дім, то нехай додасть п'ятину поверх оцінки, й дім буде його.
16. Коли хтось присвятить Господеві якесь спадкове поле, то його Оцінка буде за мірою висіву його, п'ятдесят срібних шеклів за один омер ячменю.
17. Коли від ювілейного року присвятить своє поле, то оцінка зостанеться цілою.
18. А коли по ювілейному році присвятить своє поле, то нехай священик полічить йому гроші за мірою років, що зостаються до наступного ювілейного року, і нехай буде відчислене від оцінки.
19. Якби ж той, хто присвятив, схотів викупити поле, нехай додасть п'ятину ціни, за яку його оцінено, й воно зостанеться за ним.
20. Коли ж не викупить поля або продасть його іншому чоловікові, то потім не можна його вже більш викупляти.
21. І хоч поле стане звільнене в ювілейному році, однак воно буде присвячене Господеві як поле обітоване; воно перейде в посідання священика.
22. А коли присвятить Господеві куплене поле, що не належить до його спадщини,
23. то нехай священик полічить йому відповідно до ціни аж до ювілейного року, а він заплатить її у той же день, як священний дар Господеві.
24. В ювілейному році поле повернеться до того, в кого він купив його, й належатиме йому як спадкова власність.
25. Кожна оцінка нехай буде шеклями святині; двадцять гер на один шекель.
26. Щодо первородця від скотини, що вже як первородне належиться Господеві, то ніхто не може його присвятити, чи з великорослої воно скотини, чи з дрібної (чи це віл чи ягня), - воно належиться Господеві.
27. Коли ж скотина нечиста, нехай викупить її за оцінкою, додавши до неї п'ятину; як же не викупить, то нехай продасться за оцінкою.
28. З усього свого майна, що хтось його присвятить Господеві як обітоване, чи людину, чи скотину, чи власне спадкове поле, - нічого не можна продавати, ні викуплювати; все, що обітоване, пресвяте Господеві.
29. Ніхто обітований з-між людей не може бути викуплений: він має таким померти.
30. Всяка десятина від землі, чи від засівів із поля, чи від плодів із дерева, буде Господеві, (вона) свята Господеві.
31. А хто схоче викупити якусь частину з десятини, нехай додасть до неї п'ятину.
32. Десятина з великорослої чи з дрібної скотини; десятина з усього, що проходить під ґирлиґою пастуха, буде свята Господеві.
33. Не треба вибирати чи краще, чи гірше, й вимінювати його не можна; коли ж його перемінено, то й воно саме, й те, чим замінено його, стане святим Господеві; викупляти його не можна.»
34. Ось такі заповіді, що Господь заповідав Мойсеєві для синів Ізраїля на Синай-горі.

Бібліотека » Римська Біблія, пер. о. І. Хоменка » Старий Завіт » ЛЕВІТ
Сторінка 2 з 2«12
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика