Головна сторінка сайту
Сторінка 1 з 212»
Бібліотека » Римська Біблія, пер. о. І. Хоменка » Старий Завіт » ЛЕВІТ
ЛЕВІТ
Дата: Неділя, 25.04.2010, 18:07 | Повідомлення # 1
Левіт

1. Жертви всепалення: з тварин 1-2; з волів 3-9; з дрібних тварин 10-13; з птаства 14-17

1. Покликавши Мойсея, сказав Господь до нього з намету зборів таке:
2. «Промов до синів Ізраїля та скажи їм: Коли хтось із-поміж вас приноситиме Господеві жертвопринос, то з товару або з отар, маєте приносити вашу жертву.
3. Коли його жертва на всепалення - з товару, то нехай принесе самця без вади; коло входу в намет зборів принесе він його, щоб знайти ласку в Господа.
4. Він покладе свою руку на голову жертви всепалення, й вона буде прийнята йому на користь - як покута за нього.
5. І заріже бичка перед Господом, а сини Аронові, священики, принесуть його кров і покроплять нею з усіх боків жертовник, що при вході в намет зборів.
6. І здере шкуру з жертви, і розшматує її на кусні,
7. сини ж Аронові, священики, запалять вогонь на жертовнику і розкладуть на вогні дрова;
8. потім сини Аронові, священики, розкладуть кусні, голову й тук на дровах, що на вогні, на жертовнику.
9. Нутрощі ж його й ноги виполоще в воді, а священик усе це воскурить на жертовнику; це всепалення, вогняна жертва приємного запаху для Господа.
10. Коли ж жертва його на всепалення з дрібного скоту, чи то з овець, чи з кіз, то нехай принесе самця без вади,
11. і заріже його на північнім боці жертовника перед Господом, а Аронові сини, священики, покроплять його кров'ю навколо жертовника.
12. І розшматує його на кусні, і священик розкладе їх укупі з головою й туком на дровах, що горять на жертовнику.
13. А нутрощі ж і ноги виполоще в воді, і священик принесе все це й воскурить на жертовнику: це всепалення, вогняна жертва приємного запаху для Господа.
14. Коли ж жертовопринос на всепалення Господеві з птаства, то нехай він принесе його з горлиць або голубенят;
15. і принесе його священик до жертовника, скрутить йому голівку та й воскурить на жертовнику, а кров його нехай видушить на стінку жертовника;
16. вола ж його з пір'ям відірве й кине збоку біля жертовника, на схід, до попелища.
17. І роздере його по крилам, не відриваючи їх, і воскурить його священик на жертовнику, на дровах, що на вогні: ось усепалення, вогняна жертва приємного запаху для Господа.»

2. Жертви з муки 1-12; про сіль 13; жертви з первоплодів 14-16
1. «Якщо хтось схоче принести Господеві безкровну офіру, з питльованої муки нехай буде його принос; нехай злиє на нього олії і покладе на нього ладану.
2. І принесе його синам Ароновим, священикам, а священик, узявши з нього повну жменю питльованої муки з олією й з усім ладаном, воскурить на спогад на жертовнику; це вогняна жертва приємного запаху для Господа.
3. Останки ж офіри будуть для Арона й синів його, як священна пайка вогняної жертви для Господа.
4. А коли схочеш принести в дар офіру, спечену в печі, нехай то будуть прісні коржі, з питльованої муки, розчиненої на олії, та ладки прісні, помазані олією.
5. Коли ж твій принос-офіра, спечена на сковороді, нехай буде питльована мука, розчинена на олії, прісна;
6. роздрібниш його на кусні й зіллєш на нього олії: це безкровна жертва.
7. А як твій принос-офіра, зготована в ринці, то нехай буде зроблена з питльованої муки з олією.
8. І принесеш так зготовану офіру Господеві і подаси її священикові, а він піднесе її до жертовника.
9. І візьме священик з офіри на спогад частину, і як кадило воскурить на жертовнику; вогняна це жертва приємного запаху для Господа.
10. Останки ж офіри будуть для Арона й синів його - як священна пайка вогняної жертви для Господа.
11. Ніяка ваша офіра, що її приносите Господеві, не буде зроблена на квасі, бо ні дріжджів, ні меду, ніколи не палитимете як вогняну жертву Господеві.
12. Ви можете принести їх як принос Господеві з первоплоду, але на жертовник, як приємний запах, вони не підуть.
13. Кожен твій принос-офіру посолиш сіллю; а щоб не забракло твоїй офірі соли Завіту Бога твого, то з усяким твоїм приносом приноситимеш і сіль.
14. А як приноситимеш офіру з первоплодів Господеві, то принесеш колоски, пражені на вогні, або нове потовчене зерно - як офіру з твоїх первоплодів;
15. наллєш на неї олії і покладеш на неї ладану: це безкровна жертва.
16. І воскурить священик, на спогад, немов кадило, частину нового зерна й частину олії з усім ладаном її: це вогняна жертва Господеві.»

3. Мирні жертви: воли 1-5; вівці 6-11; кози 12-17
1. «А як його принос-жертва мирна, і він хоче принести її з товару, самця чи самицю без вади, має принести Господеві.
2. Нехай покладе руку свою на голову жертви та й заріже її коло входу в намет зборів, Аронові ж сини, священики, покроплять її кров'ю жертовник з усіх боків.
3. І нехай принесе з мирної жертви на спалення Господеві тук, що покриває нутрощі, й увесь жир, що на нутрощах,
4. і обидві нирки з ситтю, що на них, та полядвиці, а чепець над печінкою й над нирками нехай відкине.
5. І сини Аронові воскурять це на жертовнику, зверху всепалення, на горіючих дровах: це вогняна жертва приємного запаху для Господа.
6. Коли ж з отар принос його в мирну жертву Господеві, нехай принесе самця чи самицю без вади.
7. Якщо ягня приносить у жертву, нехай принесе його перед Господа;
8. і покладе руку свою на голову жертви й заріже перед наметом зборів, Аронові ж сини покроплять його кров'ю жертовник з усіх боків.
9. Та нехай принесе з мирної жертви на спалення Господеві тук його: увесь курдюк, відділивши його по саму крижову кість; тук, що вкриває нутрощі, і ввесь жир, що на нутрощах;
10. і обидві нирки з ситтю, що на них, та що по боках, а чепець над печінкою й над нирками нехай відкине.
11. І священик нехай спалить його на жертовнику як поживу для спалення Господеві.
12. А коли принос його - коза, нехай приведе її перед Господа
13. і покладе свою руку їй на голову та й заріже її перед наметом зборів; Аронові ж сини покроплять її кров'ю жертовник з усіх боків.
14. І нехай принесе з неї - як принос на спалення Господеві - тук, що вкриває нутрощі, і ввесь жир, що на нутрощах;
15. обидві нирки й сить на них та по боках; а чепець над печінкою й над нирками нехай відділить.
16. І священик нехай спалить їх на жертовнику як поживу для спалення на приємний запах. Увесь тук належить Господеві.
17. Установа ця віковічна для ваших поколінь, де б ви не осілись: ні туку, ні крови не смієте їсти.»

4. Покутні жертви за гріх: первосвященика 1-12; громади 13-21; князя 22-26; мирянина 27-35
1. Господь сказав Мойсеєві:
2. «Промов до синів Ізраїля так: Коли хтось ізгрішить ненароком проти котрої-будь заповіді Господньої і зробить щонебудь, чого не годиться робити,
3. і якщо згрішить помазаний священик, і провина спаде на народ, то за гріх свій, що ним провинився, жертвуватиме Господеві за покуту молодого бичка без вади.
4. Він приведе бичка перед Господа до входу в намет зборів і покладе руку йому на голову та й заріже його перед лицем Господнім,
5. а помазаний священик візьме дещо крови бичка, внесе до намету зборів
6. і, вмочивши палець свій у кров, бризне нею сім разів перед Господом до завіси святині.
7. І священик намастить кров'ю роги кадильного жертовника, що стоїть перед Господом у наметі зборів, і виллє всю решту крови з бичка до підніжка жертовника всепалення, що коло входу в намет зборів.
8. Увесь же тук із бичка, принесеного в жертву за гріх, повиймає з нього: тук, що вкриває нутрощі, й ввесь жир, що на нутрощах;
9. і обидві нирки з туком, що на них, та що по боках, а чепець над печінкою й над нирками нехай відкине,
10. так, як то виймається з бика мирної жертви, - і воскурить усе те священик на жертовнику всепалення.
11. Шкуру ж із бичка й усе його м'ясо, з головою, ногами, нутрощами й калом, -
12. усього бичка винесе геть із табору на чисте місце, де висипають попіл, та й спалить його на дровах вогнем; на попелищі спалять його.
13. Як же вся громада Ізраїля згрішить ненароком, і гадки не маючи про щось грішне, і сподіє щось, чого не годиться робити, що заповіді Господні забороняють, і провиниться,
14. і коли гріх, що допустилась його, виявиться, - громада принесе в жертву за гріх бичка. Вона приведе його перед намет зборів.
15. І старші в громаді покладуть руки на голову бичкові, перед Господом, і заріжуть його перед Господом.
16. Тоді помазаний священик внесе кров із бичка до намету зборів,
17. вмочить свій палець у кров і бризне нею сім разів перед Господом до завіси святині,
18. й намастить кров'ю роги жертовника, що перед Господом у наметі зборів, і всю решту крови з бичка виллє до підніжка жертовника всепалення, що коло входу в намет зборів;
19. тук же ввесь вийме з нього й воскурить на жертовнику.
20. Він зробить з цим бичком так само, як зробив із бичком, принесеним за гріх власний, -так само зробить із ним, Отак і зробить за них священик покуту, і проститься їм.
21. Бичка ж винесуть геть із табору й спалять, як було спалено першого бичка; це жертва за гріх громади.
22. Коли ж ізгрішить князь і сподіє ненароком щось, чого не годиться робити, що забороняють заповіді Господа Бога його, й провиниться,
23. і як стане свідомим гріха, що ним ізгрішив, - має принести в жертву козла, самця без вади.
24. Він покладе руку на голову козлові та й заріже його там, де ріжуть жертву всепалення перед Господом: це жертва за гріх.
25. Священик візьме на палець трохи крови з жертви за гріх і помастить роги жертовника всепалення, а кров його виллє до підніжка жертовника всепалення.
26. Тук же його воскурить увесь на жертовнику як тук мирної жертви. Так зробить священик покуту за його гріх, і проститься йому.
27. Коли ж хтось із простого люду ненароком ізгрішить і сподіє щось, чого не годиться робити, що забороняють Господні заповіді, та й провиниться,
28. і як стане свідомим гріха, що ним ізгрішив, - має принести в жертву козу без вади, самицю, за гріх, що ним згрішив.
29. Він покладе руку на голову жертви за гріх та й заріже її на місці всепалення,
30. а священик візьме пальцем її крови та й помастить роги жертовника всепалення, всю решту ж крови виллє до підніжка жертовника всепалення.
31. Він вийме з неї увесь тук, як то виймається в мирної жертви, і священик воскурить його на жертовнику як приємний запах для Господа. Так зробить священик покуту за нього, й проститься йому.
32. Якщо принесе в жертву за гріх ягня, то нехай принесе самичку без вади.
33. Він покладе руку на голову жертви за гріх та й заріже її в покуту на місці, де ріжуть жертву всепалення;
34. священик же візьме пальцем крови її та й помастить роги жертовника всепалення, всю решту ж її крови виллє до підніжка жертовника всепалення.
35. Він вийме ввесь тук її, як виймається тук у ягняти мирної жертви, і священик воскурить його на жертовнику для жертв Господеві. Так зробить священик покуту за його гріх, що ним ізгрішив, і проститься йому.»

5. Особливі переступи 1-6; жертва за гріх із голубів і з муки 7-13; святотатство 14-16; необачні переступи закону 17-19; прогріхи супроти ближнього 20-26
1. «Якщо хтось ізгрішить тим, що почув проклін, і не об'явить його, хоч був його наочним свідком чи напевне дізнався від інших, то понесе вину на собі.
2. Або коли хто, не знаючи про те, доторкнеться до чогось нечистого, чи до стерва нечистого звіря, чи стерва нечистої тварини, чи стерва нечистого повзуна, не знаючи, що воно нечисте, то сам стане нечистим і винним.
3. Або як доторкнеться, не знаючи про те, до якоїнебудь людської нечистоти, яким би то робом вона й не занечищувала, то потім, як дізнається, стане винним.
4. Або коли хто поклянеться необачно, тільки словами, сподіяти щось лихе чи добре в тих речах, що в них люди звичайно необачно клянуться, хоч він про те не знав, а потім дізнається, - буде винен у тім, у чім поклявся.
5. І як стане винним у чімнебудь такім, мусить признатися, чим згрішив,
6. і принести Господеві покутну жертву за сподіяний гріх: самицю з отари, вівцю або козу як жертву за гріх, а священик відслужить покуту за його провину.
7. Коли ж не спроможеться на щось із отари, то принесе Господеві в покуту за провину, що її допустився, пару горлиць або пару голубенят; одне на покутну жертву за гріх, а друге на всепалення.
8. Він подасть їх священикові, а цей принесе наперед те, що на жертву за гріх, і зломить йому шийку при голівці, не відділяючи її.
9. І побризкає кров'ю жертви за гріх боки жертовника, решту ж крови видушить коло підніжка жертовника; це жертва за гріх.
10. А друге впорає як усепалення, за обрядом. Так відслужить священик покуту за сподіяний ним гріх, і проститься йому.
11. Коли ж і на пару горлиць або на пару голубенят не спромога його, то нехай принесе в офіру за гріх десятину з ефи питльованої муки; він не зливатиме на неї олії, ані не кластиме на неї ладану, бо це жертва за гріх.
12. І принесе її священикові, який візьме з неї повну жменю - як пахоші - і спалить їх на жертовнику, зверху на жертвах, палених Господеві: це жертва за гріх.
13. Так відслужить священик покуту за гріх його, що ним він де-вчому провинився, й проститься йому. Священик же одержить те саме, що й при офірі.»
14. І промовив Господь Мойсеєві:
15. «Коли хтось спроневіриться і ненароком згрішить проти Господніх святощів, має принести Господеві в жертву за провину барана з отари, без вади, вартістю стільки срібних шеклів, скільки ти оціниш, по шек-лю святині, на жертву за провину.
16. Він мусить відшкодувати це, що заподіяв святині, та ще й додати п'ятину та разом мусить віддати це священикові; а священик пожертвує барана як відшкодування, відслужить покуту за нього, і проститься йому.
17. Коли хто несвідомо згрішить і зробить щось, чого не годиться робити, що забороняють Господні заповіді, він провиниться, і гріх тяжітиме на ньому;
18. нехай він принесе священикові в жертву за відшкодування барана з отари, без вади, по твоїй оцінці, а священик спокутує за нього його провину, що нею несвідомо провинився, і проститься йому.
19. Це жертва за відшкодування; бо направду він провинився перед Господом.»
20. І сказав Господь Мойсеєві:
21. «Коли хтось ізгрішить і провиниться проти Господа, відмовляючи своєму ближньому чи то повірене на схованок, чи на заклад, чи крадене, чи інакше загарбане в нього;
22. чи, знайшовши загублене, заперечує те, чи клянеться неправдиво про щонебудь, що люди звичайно творять і грішать;
23. одне слово: коли грішить і провиняється, мусить повернути крадене, чи загарбане, чи повірене йому на сховок, чи загублене, що його знайшов;
24. чи що б воно не було, про що клявся ложно; нехай поверне його сповна та ще й додасть п'ятину до нього; він оддасть це його власникові в день жертви за відшкодування.
25. Він приведе до священика, як жертву відшкодування Господеві, барана з отари, без вади, по твоїй оцінці.
26. А священик спокутує за нього перед Господом, і проститься йому, яка б не була провина, що нею провинився.»

Дата: Неділя, 25.04.2010, 18:08 | Повідомлення # 2
6. Жертва всепалення щоденна 1-6; права священиків при безкровних жертвах 7-11; жертвоприносини при свяченні на священика 12-16; жертва за гріх 17-23
1. І промовив Господь до Мойсея:
2. «Повели Аронові й його синам, кажучи: Ось закон усепалення: жертва всепалення зостанеться на вогнищі жертовника всю ніч аж до ранку, і вогонь на жертовнику мусить там горіти.
3. Священик, надягнувши льняну ризу й льняні підштанки на тіло, забере попіл жертви, яку спопелив вогонь на жертовнику, та покладе його коло жертовника.
4. Потім, скинувши шати, надягне інші й винесе попіл геть поза табір, на чисте місце.
5. Вогонь же на жертовнику горітиме на нім, і не згасатиме ніколи, а священик запалюватиме на ньому щоранку дрова і розкладатиме на ньому всепальну жертву і спалюватиме на ній зверху тук мирних жертв.
6. Вогонь мусить постійно горіти на жертовнику, не згасаючи ніколи.
7. А ось закон про офіру: Аронові сини приноситимуть її Господеві перед жертовником.
8. І візьме один з них із неї жменю питльованої муки, олії й увесь ладан, що на офірі, та й воскурить на жертовнику в приємний запах як кадило для Господа.
9. Решту ж її їстимуть Арон та сини його; прісною їстимуть її в святому місці, на подвір'ї намету зборів.
10. Не можна пекти її заквашеною. Я призначаю їм її як частину з жертв, що згоряють для мене. Бо це пресвята річ, як і жертва за гріх і жертва за відшкодування.
11. Кожен чоловік з Аронових дітей їстиме її; це їхнє віковічне право для всіх їхніх нащадків щодо вогняних жертв Господеві; все, що доторкнеться до неї, освятиться.»
12. І мовить Господь Мойсеєві:
13. «Ось принос від Арона та синів його, що його мусять принести Господеві від дня свого помазання: десятина ефи питльованої муки як повсякчасна офіра, половина вранці, а половина ввечорі.
14. На пательні, на олії розчинену, спражиш її, і принесеш її, розламавши на куснички, та офіруєш її як приємний запах для Господа.
15. Так само зробить помазаний миром священик, наслід-ник з його потомків. Це установа віковічна. Вся офіра має бути спалена для Господа.
16. Всяка офіра священика мусить бути цілком спалена; не можна її їсти.»
17. І сказав Господь Мойсеєві:
18. «Скажи Аронові й синам його: Ось закон про жертву за гріх: вона буде зарізана на тому самому місці, де ріжуть жертву всепалення, перед Господом; це пресвята справа.
19. Священик, що приносить жертву за гріх, їстиме її; на святому місці хай її споживають, на подвір'ї намету зборів.
20. Все, що доторкнеться до її м'яса, освятиться, а коли кров її бризне на одежу, то те, на що бризнуло, випереш на святому місці.
21. Глиняну посудину, що в ній варено м'ясо, треба розбити; а коли варено його в мідній посудині, то треба витерти її й виполоскати водою.
22. Кожен мужчина зо священицтва їстиме його: це пресвята річ.
23. Не можна їсти ніякої жертви за гріх, що її кров має бути принесена в намет зборів, для спокутування в святині. Нехай на вогні буде спалена.»

7. Жертва за провину 1-6; уділ священиків 7-10; мирні жертви 11-21; вживання жиру та крови 22-27; права священиків при мирних жертвах 28-38
1. «А ось закон про жертву за відшкодування: пресвята це річ.
2. її заріжуть на тім самім місці, де ріжуть жертву всепалення, кров же розбризкають по жертовнику з усіх боків.
3. Увесь тук від неї треба принести в офіру: і курдюк і сить, що вкриває нутрощі,
4. і обидві нирки з туком, що на них по боках, та чепець, що на печінці, відділивши його зверху від нирок;
5. і священик нехай спалить їх на жертовнику як вогняну жертву Господеві: це жертва за відшкодування.
6. Кожен чоловік зо священиків їстиме її; однак, на святім місці треба її споживати: це пресвята річ.
7. Щодо жертви за гріх і щодо жертви за відшкодування - закон один: вона буде для того священика, хто нею відслужить покуту.
8. Коли ж священик приноситиме чиєсь усепалення, шкура жертви всепалення, що він її приніс, буде йому, священикові.
9. А й усяка офіра, спечена в печі, і все зготовлене на мидниці чи на сковороді, теж буде священикові, що її приносить, - йому буде вона.
10. Однак, усяка офіра, замішана з олією, або суха, буде всім синам Арона, так одному, як і другому.
11. А ось закон про мирну жертву, що приноситиметься Господеві.
12. Коли хтось приносить її на подяку, то воднораз із подячною жертвою принесе прісні коржі, замішані на олії, та прісні ладки, помащені олією, і питльовану муку, приправлену олією, спечену на коржі.
13. Разом із заквашеними хлібцями принесе свій дар, разом із своєю подячною мирною жертвою.
14. З кожної офіри принесе частину як дань Господеві, і вона належатиме священикові, що скроплював кров'ю мирної жертви; йому вона належить.
15. М'ясо з подячної мирної жертви треба їсти в день приносин, нічого не залишаючи з нього до ранку.
16. А якщо чийсь жертво-принос буде обітований або добровільний, то його треба з'їсти в день офірування; другого дня можна ще їсти, що зостанеться;
17. а що залишиться з жертвенного м'яса на третій день, треба спалити на вогні.
18. Коли ж би хтось усе таки їв м'ясо з мирної жертви третього дня, то жертвуючий не здобуде собі ласки, жертва зовсім йому не зачислиться, гидотою стане; а той, хто їв, візьме на себе гріх.
19. Коли якесь м'ясо доторкнеться до чогонебудь нечистого, не можна його їсти, на вогні його треба спалити. А інше м'ясо кожен чистий може їсти.
20. Хто з'їсть м'ясо з мирної жертви, принесеної Господеві, в стані нечистоти, той викоріниться з-поміж людей своїх.
21. А як хтось доторкнеться до будь-чого нечистого, чи нечистої скотини, або якого нечистого повзуна та й з'їсть м'яса з мирної жертви, принесеної Господеві, той буде викорінений з-поміж людей своїх.»
22. І сказав Господь Мойсеєві:
23. «Промов до синів Ізраїля таке: Ніякого туку з вола, чи з вівці, чи з кози не їстимете.
24. Тук із стерва й тук з того, що розірве звір, можна вживати до кожної потреби, їсти ж не смієте його.
25. Хто їстиме сить із скотини, що її можна принести в огняну жертву Господеві, такого викорінять з-поміж людей своїх.
26. Ніякої крови, ні крови з птаства, ні з чотироногих не їстимете, де б ви не мешкали.
27. Кожного, хто їстиме якусь кров, треба викорінити з-поміж людей своїх.»
28. І промовив Господь до Мойсея:
29. «Скажи синам Ізраїля таке: Хто приносить Господеві свою мирну жертву, нехай принесе Господеві свій дар, узятий від мирної своєї жертви.
30. Він нехай подасть власними руками те, що має бути спалене в честь Господа; тук подасть укупі з персами; перса, щоб принести як жертву коливальну перед Господом,
31. а сить священик воскурить на жертовнику; перса ж будуть Аронові й синам його.
32. Праву лопатку теж священикові здасте - як данину з ваших мирних жертв.
33. Вона буде як пайка тому з-поміж Аронових синів, хто принесе кров і сить мирної жертви.
34. Я бо застерігаю собі в синів Ізраїлевих від мирних їхніх жертв груднину коливальної жертви й лопатку жертви возношення та й віддаю їх Аронові, священикові й синам його як вічне їхнє право від синів Ізраїля.»
35. Ось уділ помазання Арона й синів його в жертвах, палених на честь Господа, з дня помазання їх у священики на служіння Господеві,
36. як заповідав Господь синам Ізраїля давати їм з того дня, коли помазав їх; це установа віковічна для їхніх поколінь.
37. Це закон про всепалення, про безкровну офіру, про жертву за гріх, про жертву за відшкодування, про жертву висвячення і про мирну жертву,
38. що заповідав Господь Мойсеєві на Синай-горі, того дня, як велів синам Ізраїля приносити дари Господеві в Синай-пустині.

8. Жертва за провину 1-6; уділ священиків 7-10; мирні жертви 11-21; вживання жиру та крови 22-27; права священиків при мирних жертвах 28-38
1. Сказав Господь Мойсеєві:
2. «Візьми Арона й синів його з ним, і шати, і миро на помазання, і бичка на жертву за гріх, і два барани й кошик опрісноків,
3. і збери всю громаду до входу в намет зборів.»
4. І вчинив Мойсей, як заповідав йому Господь, і зібралась громада до входу в намет зборів.
5. І промовив Мойсей до громади: «Ось що заповідав Господь учинити.»
6. І велів Мойсей наблизити Арона й синів його і пообмивав і'х водою.
7. Потім надягнув на нього хи-тон і підперезав його поясом; одягнув його в плащ і поклав на нього ефод, і обв'язав його мережаним пояском ефода, щоб щільно був на ньому.
8. Поклав на нього нагрудника й поклав у нагрудник Урім і Туммім.
9. Вклав на голову йому завій, а зверху на ньому, спереду, золоту плиточку, святу корону, як заповідав Господь Мойсеєві.
10. Далі взяв Мойсей олії до помазання й помазав храмину, і все, що було в ній, і освятив усе.
11. І мазнув нею сім разів жертовник і помазав його й увесь його посуд, умивальницю та її підставку, щоб освятити їх.
12. І злив олію помазання на голову Аронові й помазав його, щоб освятити його.
13. По тому велів Мойсей наблизити синів Арона і повдягав їх у хитони, попідперізував їх поясами і позагортав їх у завої, як заповідав Господь Мойсеєві.
14. Згодом звелів привести бичка, що на жертву за гріх; Арон же й сини його поклали руки свої на голову бичкові, що на жертву за гріх.
15. І зарізав його Мойсей і, взявши крови, поклав пальцем на роги жертовника з усіх боків, і розгрішив жертовник, а кров вилляв до підніжок жертовника, і освятив його, щоб відслужити над ним покуту.
16. І взявши ввесь жир, що на нутрощах, чепець на печінці й обидві нирки і сить їхню, воскурив усе те на жертовнику.
17. А бичка й шкуру і м'ясо його та кал спалив на вогні за табором, як заповідав Господь Мойсеєві.
18. І велів привести й барана, на всепалення, а Арон та сини його поклали руки свої на голову барана
19. і Мойсей заколов його й порозливав кров навколо жертовника,
20. і розшматував барана на частини і воскурив голову, частини й тук.
21. Потім, виполоскавши нутрощі й ноги в воді, пустив димом усього барана на жертовнику як всепалення приємного запаху, вогняну жертву на честь Господа, як заповідав Господь Мойсеєві.
22. Велів він привести й другого барана, барана на жертву посвячення; Арон же й сини його поклали руки на голову барана,
23. а Мойсей зарізав його і взяв з нього крови й поклав на кінчик правого вуха Аронові та на великий палець правої руки його й на великий палець правої ноги його.
24. По тому велів приступити синам Ароновим і поклав і їм крови на кінчик правого вуха та на великий палець правої руки і на великий палець правої ноги їх, і порозливав кров навколо жертовника.
25. Далі взяв тук і курдюк і ввесь жир, що на нутрощах, і чепець на печінці, й обидві нирки з їхньою ситтю і праву лопатку;
26. а з кошика з опрісноками, що стояв перед Господом, узяв одного прісного коржа й один хліб на олії, і одну ладку, і, положивши їх на кусні туку й на праву лопатку,
27. передав усе разом на руки Арона й синів його і звелів їм :оливати їх перед Господом.
28. Поїм Мойсей узяв те назад у них із рук і воскурив на жертовнику всепалення: це жертва посвячення приємного запаху, вогняна жертва для Господа.
29. Взяв Мойсей перса й простягнув у жертву перед Господом; була це пайка посвятного барана, що належав Мойсеєві, як заповідав Господь Мойсеєві.
30. Взяв він далі й оливу до помазання та крови, що на жертовнику, і покропив Арона, шати його, синів його й заразом шати синів його; ось так посвятив він Арона й шати його, синів його й шати синів із ними.
31. Мойсей сказав Аронові й синам його: «Варіть м'ясо коло входу в намет зборів і їжте його там та й хліб, що в кошику посвятної жертви, як заповіджено мені словами: Арон із синами їстимуть його.
32. А що лишиться з м'яса та з хліба, спалите вогнем.
33. Від входу ж у намет зборів не відходитимете сім днів, аж поки не закінчаться дні вашого посвячення, бо сім днів триватиме посвячування ваше.
34. А як зроблено сьогодні, так велить Господь чинити (й надалі), щоб відбути покуту за вас.
35. Сім днів перебуватимете день і ніч коло входу в намет зборів і пильнуватимете приписи Господні, щоб не померти вам; так бо наказано мені.»
36. І вчинив Арон і сини його все, що повелів Господь через Мойсея.

Дата: Неділя, 25.04.2010, 18:10 | Повідомлення # 3
9. Перша старозавітна богослужба: врочисте богослуження 1-7; жертва за гріх священиків 8-14; жертва за гріх народу 15-21; поява Господа 22-24
1. А восьмого дня покликав Мойсей Арона й синів його та старійшин Ізраїля.
2. І сказав Аронові: «Візьми собі телятко на жертву за гріх і барана на всепалення, обох без вади, та й принеси перед Господа.
3. А до синів Ізраїля скажеш: Візьміть на жертву за гріх козла, а на всепалення однорічне теля й ягня, без вади,
4. та бика й барана на мирну жертву, щоб жертвувати їх перед Господом; і безкровну офіру, замішану на олії; сьогодні бо з'явиться нам Господь.»
5. І принесли, що повелів Мойсей, перед намет зборів, і приступила вся громада й стала перед Господом.
6. Тоді Мойсей сказав: «Ось що заповідав Господь вам чинити, щоб з'явилась вам слава Господня.»
7. І каже Мойсей Аронові: «Приступи до жертовника та принеси твою жертву за гріх і твоє всепалення, і зроби примирення за себе й за людей; а потім принеси офіру за народ і зроби примирення за них, як заповідав Господь.»
8. І приступив Арон до жертовника, і зарізав телятко за гріх, що було призначене за нього.
9. І сини Аронові подали йому крови, і він, вмочивши свого пальця в кров, поклав її на роги жертовника, решту ж вилляв до підніжка жертовника.
10. А тук, нирки й чепець від печінки, що з жертви за гріх, пустив димом на жертовнику, як заповідав Господь.
11. М'ясо ж і шкуру спалив на вогні за табором.
12. Зарізав він і жертву на всепалення, а сини Аронові подали йому кров, і він покропив нею жертовник з усіх боків.
13. Подали вони йому й жертву всепалення, розшматовану на кусні, і голову, й він пустив це димом на жертовнику.
14. Виполоскав нутрощі й ноги й пустив їх димом на жертовнику, зверху на жертві всепалення.
15. Приніс він і жертву за людей: узяв козла відпущення за людей і зарізав його й зробив ним примирення, як і перше.
16. Потім приніс жертву всепалення й довершив її згідно з установою.
17. Далі приніс безкровну офіру і, взявши її повну жменю, воскурив на жертовнику, крім ранішнього всепалення.
18. Нарешті зарізав бика та барана як мирну жертву за людей; а Аронові сини подали йому кров, і він окропив нею жертовник з усіх боків.
19. Тучні частини бика та барана: курдюк, сить, що вкриває нутрощі, нирки та чепець із печінки,
20. вони поклали на перса, а він пустив їх димом на жертовнику.
21. Перса й праву лопатку приніс Арон як жертву коливальну перед Господом, так, як велів Мойсей.
22. Тоді зняв Арон руки до людей і поблагословив їх; та й зійшов наниз, принісши жертву за гріх, жертву всепалення й мирну офіру.
23. І ввійшли Мойсей та Арон у намет зборів; а як вийшли з нього, то поблагословили народ, і слава Господня з'явилася всьому людові;
24. вийшов від Господа вогонь і пожер усепалення й кусні туку на жертовнику. Побачивши те, всі люди закричали з радощів і попадали ниць на землю.

10. Смерть Аронових синів 1-5; участь священиків у жалобних звичаях 6-7; уживання вина 8-11; належність для священиків 12-15; жертовний козел 16-20
1. Аронові сини, Надав і Авігу, взяли кожен свою кадильницю й вклали до них жару та й посипали на нього ладану, і принесли перед Господом вогонь негодящий, якого він їм не заповідав.
2. І вийшло з-перед Господа полум'я та й пожерло їх, і вони померли перед Господом.
3. Тоді Мойсей сказав Аронові: ось воно те, що заповідав Господь: «На тих, що наближаються до мене, я покажу, що я святий; і перед усім народом покажу я мою славу.» І мовчав Арон.
4. Тоді Мойсей покликав Мішаела і Елцафана, синів Узієла, Аронового дядька, і сказав їм: «Приступіть і винесіть ваших небожів геть із святині за табір.»
5. Вони приступили й винесли їх у їхніх хитонах геть за табір, як повелів Мойсей.
6. Аронові ж та його синам, Єлеазарові й Ітамарові, сказав Мойсей: «Волосся на голові не запускайте, й одежі вашої не рвіте, щоб не померти вам та щоб не навести гніву на всю громаду. Родичі ваші й увесь дім Ізраїля нехай плачуть за спаленими вогнем, що його запалив Господь.
7. Ви ж від входу в намет зборів не відходьте, а то помрете; бо миро Господнього помазання покоїться на вас.» І ті вчинили по Мойсеєвому слову.
8. І промовив Господь до Арона:
9. «Коли треба буде вам входити в намет зборів, то вина й п'янких напоїв не пийте, ні ти сам, ні сини твої з тобою, бо помрете: установа це віковічна для ваших поколінь,
10. щоб могти розібрати між святим і несвятим, між чистим і нечистим,
11. та щоб навчали ви синів Ізраїля всіх установ, що дав їм Господь через Мойсея.»
12. І Мойсей сказав Аронові й Єлеазарові та Ітамарові, синам його, що зосталися живими: «Возьміте офіру, що залишилася від вогняної жертви Господеві, та й їжте її прісною біля жертовника, бо вона пресвята.
13. Ви будете їсти її на свя-тому місці, бо це твоє право й право твоїх синів - на вогняні жертви Господеві; так бо заповідано мені.
14. Ти сам і сини твої й дочки твої з тобою груднину коливальної жертви й лопатку підношеної жертви теж мусите їсти на чистому місці, бо вони дані тобі як твоє право й право твоїх синів на офіри й мирні жертви синів Ізраїля.
15. Лопатку підношеної жертви й груднину коливальної жертви принесуть разом із тучними частинами, що мають бути спалені, щоб принести їх коливальну жертву перед Господом, а потім будуть для тебе і твоїх синів із тобою як віковічне право, як заповідав Господь.»
16. Коли ж Мойсей пильно шукав козла, що був у жертву за гріх, виявилось, що його спалили. Тому він розгнівавсь на Єлеазара й Іта-мара, Аронових синів, що зостались, і запитав:
17. «Чому ви не з'їли жертви за гріх на святому місці? Таж це річ пресвята! Вона вам дана, щоб усунути провину громади та й спокутувати за неї перед Господом.
18. А що кров її не була внесена всередину до святині, то й треба вам було конче її з'їсти на святому місці, як я наказав.»
19. І відповів Арон до Мойсея: «Дивись, вони приносили сьогодні свою жертву за гріх та своє всепалення перед Господом, і таке трапилося мені! А коли б я сьогодні їв жертву за гріх, чи гаразд воно було б в очах Господа?»
20. Мойсей вислухав це та й задовольнився.

11. Про чистих та нечистих тварин 1-47
1. І Господь сказав Мойсеєві та Аронові, кажучи їм:
2. «Скажіть синам Ізраїля таке: Ось тварини, яких можна вам їсти з усіх чотириногих, що на землі:
3. всяке чотириноге з розщепленим копитом та з розколиною між ратицями, й що реми-ґас, - можна вам його їсти.
4. Однак з-поміж тих, що ремиґають або мають розколене копито, не можна вам їсти: верблюда, хоч він ремиґає, але ратиці в нього нерозколені; нечистий він вам буде;
5. борсука, що хоч і ремиґає, та не має розколених ратичок; нечистий він вам буде;
6. зайця, бо хоч і ремиґає, та не має ратичок розділених, нечистий він вам буде;
7. ані свині, хоч у неї ратиці розділені, та навіть має розщеплену стопу, бо вона не ремиґає, тож нечиста вам буде.
8. М'яса їх не їстимете й падлини їх не доторкайтесь: вони для вас нечисті.
9. З усього ж, що в водах, те можна вам їсти: все, що має поплавці й луску; чи воно буде в водах, чи в морях, чи в річках, це й їжте.
10. А все, що не має поплавців і луски, чи то в морях, чи в річках, і все, що кишить у водах, та й усяка водна тварина, буде вам гидотою.
11. М'яса їх не їжте й падлиною їх бридьтеся, бо й це гидота для вас.
12. Усе, що в водах без поплавців і луски, буде вам гидотою.
13. А з птаства ось які вважатимете гидкими, що їх не слід їсти, бо це гидь: орел, шуліка й морський орел,
14. кібець і сокіл із породою його;
15. і всякого роду ворони;
16. струсь, пугач, морська чайка й ясттруб з породою його;
17. сова, баклан і рибалка;
18. сич, пелікан та єгипетський стерв'як;
19. чорногуз, чапля з породою її, і одуд і кажан.
20. Усе комаство крилате, що рачкує на чотирьох, гидота вам буде.
21. Тих тільки з усієї крилатої комашини, що рачкує на чотирьох, можна вам їсти, що крім передніх ніг, має ще другу пару ніг, щоб скакати ними по землі.
22. Тож їстимете з-поміж них такі: всякого роду сарану, всяких цвіркунів, стрибунців із породою їхньою та різних скакунів.
23. Усяке інше крилате комаство, що рачкує на чотирьох ногах, буде гидотою вам.
24. А від таких ви ставатимете нечистими: хто доторкнеться їхнього падла, стане нечистим до вечора;
25. і хто нестиме стерво котрогось із них, мусить випрати свою одіж, і буде нечистим до вечора.
26. Всяка скотина, що має ратиці, але нероз-колені, і не ремиґає, нечиста вам. Хто б не доторкнувся її, буде нечистим.
27. Всяке чотириноге, що ходить на лапах, буде вам нечисте. Хто доторкнеться його стерва, стане нечистий до вечора.
28. А хто б ніс цю падлину, мусить випрати одежу, й буде нечистий до вечора; вони нечисті вам.
29. З дрібних же тварин, що повзають по землі, оці будуть вам нечисті: ласиця, щур і різні роди ящірок;
30. анака, коах, летаа, хомет і тіншамет.
31. Між усіма повзунами будуть вони для вас нечисті. Хто доторкнеться їх падлини, буде нечистий до вечора.
32. І все, на що впаде з їхньої падлини, буде нечисте: чи то буде дерев'яний посуд, чи одежа, чи шкура, чи мішок, чи що-небудь, що служить для якоїсь потреби, все це треба вкинути в воду й воно буде нечисте до вечора; по тому ж знову стане чистим.
33. Якби ж щось із них упало в якийсь глиняний посуд, то все, що в ньому, стане нечистим, і посуд треба розбити.
34. Всяка їжа, навіть коли хлюпне на неї така вода, буде нечиста; і всякий напій у якійнебудь такій нечистій посудині буде нечистим.
35. Усе, на що впаде щось із їхньої здохлятини, стане нечистим; піч або грубу треба знищити, бо вони нечисті, і нечисті вони вам будуть.
36. Тільки джерела та копанки, себто водозбірні, будуть чисті; а той, хто доторкнеться до їхньої падлини, буде нечистий.
37. Коли щось із їхнього падла впаде на посівне зерно, воно залишиться чистим.
38. А якщо б насіння було намочене в воді, й щось із падлини впаде на нього, то це стане нечистим.
39. Коли здохне якась скотина, що її можна вам їсти, той, хто доторкнеться її падла, буде нечистий до вечора.
40. Хто їстиме її падло, мусить випрати свою одіж, і буде нечистим до вечора; і хто нестиме її падло, мусить випрати свою одежу, й буде нечистим до вечора.
41. Кожне дрібне створіння, що совається по землі, то - гидь, не їсти його.
42. Нічого з того, що повзає на череві, чи з того, що совається на чотирьох чи багатьох ногах, тобто, ніякого дрібного створіння, що совається по землі, не їстимете, бо це гидота.
43. Не зогиджуйте себе нічим, що совається по землі, й не занечищуйте ним себе, бо через них ви могли б стати нечистими.
44. Я бо - Господь, Бог ваш; ви маєте ставати святими й бути святими, бо я - святий. Не опоганюйте себе ніяким дрібним створінням, що совається по землі.
45. Я бо, Господь, що вивів вас із Єгипетської землі, щоб бути вашим Богом; тож маєте бути святими, бо я святий.
46. Ось такий то закон про чотириногих і про птаство і про всяку живу тварину, що кишить у воді, і про всяку тварину, що совається по землі,
47. щоб розрізняти між нечистим і чистим, і між твариною, що можна її їсти, та твариною, що не можна їсти.»

12. Очищення породільниці 1-8
1. Заговорив Господь до Мойсея, кажучи:
2. «Промов до синів Ізраїля таке: Коли жінка завагітніє й вродить хлоп'ятко, буде нечистою сім днів; як під час місячного спливу, буде нечистою.
3. А восьмого дня обріжуть крайню плоть у нього,
4. вона ж тридцять три дні нехай сидить у хаті, очищаючись від крови; ні до чого святого нехай не доторкається й до святині нехай не заходить, поки не сповняться дні очищення її.
5. Якщо вродить дівчатко, буде нечистою два тижні, як під час спливу; шістдесят шість днів сидітиме вдома, очищаючись від крови.
6. Як же сповняться дні очищення її, чи за сина, чи за доньку, принесе ягня-однолітка на всепалення та голубеня чи горлицю в жертву за гріх, до входу в намет зборів, священикові.
7. А він принесе їх перед Господа і відслужить за неї покуту, і вона очиститься від свого кровотоку. Такий закон щодо тієї, яка родить чи хлоп'ятко, чи дівчатко.
8. А коли не може спромогтися на ягнятко, то нехай візьме пару горлиць або пару голубенят; одне на всепалення, а друге на жертву за гріх. І відслужить священик за неї покуту, й вона стане чистою.»

Дата: Неділя, 25.04.2010, 18:11 | Повідомлення # 4
13. Про проказу 1-59
1. Господь сказав Мойсеєві та Аронові:
2. «Коли хтось матиме на шкірі в себе на тілі опух чи прищ, чи білу пляму, що підозріла на проказу, нехай приведуть його до Арона, священика або до котрогось із його синів, священиків.
3. Священик огляне загрожене місце, що на шкірі на тілі, і якщо волосся на нім побіліє, й само воно буде глибше, ніж шкіра на тілі, то це проказа: священик, оглянувши його, об'явить його нечистим.
4. А коли пляма на шкірі в нього на тілі біла, але не виглядає глибшою, ніж решта шкіри, і волосся не побіліло, нехай священик зачинить недужого на сім днів,
5. а на сьомий день огляне його, і як побачить, що рана зосталась як була, не розкинулась по шкірі, нехай зачинить його знову на сім день.
6. Сьомого ж дня огляне його вдруге, і побачивши, що рана поблідла, і не розкинуло її по шкірі, об'явить його чистим; це тільки висип; нехай випере свою одіж, і буде чистий.
7. Коли ж висип, після того як священик оглянув його й об-явить чистим, таки розкинеться по шкірі, то нехай покажеться священикові вдруге,
8. а священик, оглянувши висип, побачить, що він розкинувся по шкірі, об'явить його нечистим; це проказа.
9. Коли на комусь покажеться щось підозріле на проказу, нехай приведуть його до священика.
10. Священик нехай його огляне, і як побачить білий опух на шкірі, і волосся на нім побіліло, й дике м'ясо на нарості,
11. то це задавнена проказа на шкірі, в нього на тілі, і священик об'явить його нечистим; не зачинятиме його, бо він нечистий.
12. Коли ж проказа розкинеться по шкірі так, що вкриє всю шкіру недужого з голови до ніг, куди б не глянули очі священика,
13. то священик, бачивши, що проказа вкрила все його тіло, об'явить чистим прокаженого: бо ввесь побілівши, став він чистим.
14. Але, як тільки з'явиться на нім дике м'ясо, він буде нечистий;
15. священик же, як побачить дике м'ясо, об'явить його нечистим; бо дике м'ясо - нечисте: це проказа.
16. Коли ж би дике м'ясо змінилось і стало білим, то недужий мусить прийти до священика,
17. а священик, оглянувши його і побачивши, що воно стало білим, об'явить його чистим: він чистий.
18. Коли в когось буде боляк на шкірі та й загоїться,
19. але на місці чиряка з'явиться білий наріст або червонаво-біла пляма, то такий має показатися священикові,
20. а священик, оглянувши й побачивши, що вона пройшла шкіру, й волос на ній взявся білим, об'явить його нечистим: це недуга прокази, що виникла на чиряку.
21. Коли ж, оглянувши його, священик побачить, що на ній нема білого волосся, і що вона не загніздилася глибше шкіри, ба навіть зблідла, нехай зачинить його на сім день;
22. і як пляма розкинеться по шкірі, то нехай священик об'явить його нечистим: це проказа.
23. Коли ж пляма залишиться, де була, не розкинеться, то це виразка від чиряка; нехай священик об'явить його чистим.
24. Або коли в когось на шкірі буде опік і виразка від опіку візьметься біло - червонавою або білою плямою,
25. нехай священик її огляне, і як побачить, що волос на плямі побілів, і на вигляд вона глибша від шкіри, то це проказа, що виникла на опіку; нехай священик об'явить такого нечистим; це проказа.
26. А як, оглянувши її, священик побачить, що на плямі нема білого волосся, і що вона не глибше шкіри, а навіть зблідла, нехай зачинить його на сім день,
27. а на сьомий нехай огляне його, і коли пляма розкинулась по шкірі, обв'явить його нечистим: це проказа.
28. Коли ж пляма залишиться на своїм місці, не розкинеться по шкірі, ба навіть зблідне, то це виразка на опіку. Священик об'явить його чистим, бо то виразка на опіку.
29. Коли в чоловіка чи в жінки буде якась рана на голові чи на підборідді,
30. нехай священик її огляне, і як побачить, що вона на вигляд глибша від шкіри, і волос на ній жовтавий, тонкий, нехай об'явить таку людину нечистою: це парші, - то проказа на голові чи на підборідді.
31. Коли ж, оглянувши запаршивілу болячку, священик побачить, що вона на вигляд не глибша від шкіри, але чорного волосся на ній нема, нехай зачинить зараженого паршами на сім день.
32. А на сьомий огляне болячку, і як побачить, що парші розкинулись, і жовтавого волосу на них нема, і що на вигляд вони не глибше шкіри,
33. нехай хворий поголиться, але паршів нехай не голить, і священик нехай зачинить його на сім день знову.
34. А на сьомий огляне парші, і як побачить, що вони не розкинулись по шкірі і на вигляд не глибше шкіри, об'явить хворого чистим, і він, виправши свою одіж, буде чистим.
35. Коли ж би після того, як хтось очиститься, стали розкидатися парші по шкірі,
36. то і священик, оглянувши його й упевнившись, що парші розкинулись по шкірі, не має чого шукати жовтавого волоска: він нечистий.
37. А коли, на його погляд, парші залишились, де були, і на них поріс чорний волос, то парші вигоїлись, він чистий, і чистим нехай обв'явить його священик.
38. Коли на шкірі в якогось чоловіка чи жінки висипляться білясті плями,
39. і священик, оглянувши їх, побачить на шкірі в них на і тілі блідаві, білясті плями, то це і лишай, що кинувся на шкірі; та людина чиста.
40. Коли в когось повилазило на голові волосся, він - лисий, але він чистий.
41. Коли волосся повилазило спереду на голові, він - лисий спереду, але чистий він.
42. Коли ж на лисині на лобі або на лисині з боків буде біло-червонувата пляма, то це проказа, що висипала на лисині спереду чи ззаду;
43. священик огляне його, і як побачить біло-червонуватий поріст на хворім місці на лисині спереду чи ззаду, подібний до прокази на шкірі на тілі,
44. то такий прокажений - нечистий, і нечистим об'явить його священик; на голові в нього проказа.
45. Хворий на проказу носитиме подерту одежу, (ходитиме) з розпущеним волоссям, він покриє підборіддя й гукатиме: Нечистий! Нечистий!
46. Доки його недуга, він буде вважатися нечистим, бо він справді нечистий; насамоті мусить жити; геть поза табором буде його оселя.
47. Якщо з'явиться проказна зараза чи то на одежі вовняній, чи льняній,
48. або на основі, або на вовняній чи льняній тканині, або на шкурі, або на чомусь із шкури,
49. і так та зараза буде зеленкувата або червонувата на одежині, чи на шкурі, чи на основі, чи на тканині, чи на будь-чому зо шкури, то це - проказа; її конче показати священикові.
50. А священик, оглянувши заразу, замкне ту заражену річ на сім день.
51. Сьомого ж дня огляне він заразу, і коли побачить, що вона розслалася по одежині, чи по основі, чи по тканині, чи по шкурі, чи будь-якім виробі зо шкури, то це злоякісна проказа; на чім вона буде, - те нечисте.
52. Він мусить спалити ту одежину, ту основу, ту вовняну чи льняну тканину, чи що не було б шкуратяне, де буде зараза, бо це злоякісна проказа: мусить те на вогні спалити.
53. Коли ж священик огляне і побачить, що зараза не розкидається по одежині, чи по основі, чи по тканині, чи по будь-чому шкуряному,
54. він накаже, щоб випрали те, на чому зараза, та й замкне його знову на сім день,
55. і як після того, як його виперуть, він його огляне і побачить, що зараза на вид не змінилася, хоч і не розкинулася, то те, на чому вона, буде нечисте; в огні мусиш його спалити: розточене воно на лицевім або виворотнім боці.
56. Але якщо священик огляне й побачить, що місце, де зараза, після прання поблідло, він віддере його від одежини, чи від шкури, чи від основи, чи від тканини,
57. і як покажеться, що вона знову роз'ятриться чи на одежині, чи на основі, чи на тканині, чи на чім зі шкури, на вогні мусиш спалити те, на чому зараза.
58. Одежину ж, чи основу, чи тканину, чи шкуряне що, після того, як випереш, і зникне з них зараза, то треба випрати ще раз, і буде чисте.
59. Це закон про заразу на вовняній чи на льняній одежині, чи на основі, чи на чомусь із шкури, щоб (знати) як об'явити їх чистими або нечистими.»

14. Обряд очищення від прокази 1-9; жертва очищення 10-20; жертва вбогих 21-32; проказа в домах, обряд очищення дому 33-53; заключення 54-57
1. І каже Господь Мойсеєві:
2. «Ось який буде закон для прокаженого: в день його очищення приведуть його до священика,
3. а священик нехай вийде за табір і огляне його, а як побачить, що проказа вигоїлась у прокаженого,
4. то звелить узяти для того, хто має очиститись, пару живих і чистих пташок, кедрового дерева, кармазину й іссопу.
5. Потім священик звелить зарізати одну пташку над глиняною посудиною з живою водою,
6. живу ж пташку візьме й разом із кедровим деревом і кармазином та іссопом умочить усе вкупі з живою пташкою в кров пташки, зарізаної над живою водою,
7. і бризне сім раз на того, хто має очиститись від прокази, і об'явить його чистим, а живу пташку випустить на волю в поле.
8. Той же, хто очищається, випере своє вбрання, поголить усе волосся на собі, викупається в воді, і буде чистим. І тоді можна буде
йому знову ввійти в табір, але він мусить пробути зовні свого намету сім день.
9. На сьомий день він знову поголить усе своє волосся, поголить собі голову, бороду й брови, геть усе волосся на собі поголить, випере свою одіж і вимиється в воді, і стане чистий.
10. А на восьмий візьме двоє ягнят без вади й одну овечку, однолітку, без вади, та три десятини ефи питльованої муки, змішаної з олією, і лог олії в офіру.
11. Все це й того, який очищається, священик, що очищає, поставить перед Господом коло входу в намет зборів,
12. і взявши одне ягня як жертву за відшкодування, з логом олії, принесе як коливальну жертву перед Господом.
13. Він заріже ягня на тому місці, де ріжуть жертву за гріх і жертву всепалення, на святім місці; бо так жертва за гріх, як і жертва за відшкодування буде священикові: пресвята це річ.
14. Потім священик візьме крови з жертви відшкодування та й помаже кінчик правого вуха в того, що має очиститись, і на великий палець правої руки і правої ноги його.
15. Далі він візьме лог олії і, наливши собі на ліву долоню,
16. вмочить свій правий палець в олію, що на лівій долоні, та й покропить нею сім раз перед Господом.
17. З решти олії, що на долоні, покладе на кінчик правого вуха в того, кого очищає, і на великий палець правої руки й ноги його, поверх крови жертви відшкодування.
18. Олію ж, що зостанеться на долоні, виллє на голову тому, хто очищається; так священик спокутує за нього перед Господом.
19. А потім принесе священик жертву за гріх, щоб спокутувати нечистоту того, хто очищається, а наприкінці він заріже жертву всепалення.
20. Принісши ж усепалення й офіру на жертовнику, священик спокутує за нього, і той стане чистий.
21. А коли він убогий і нема в нього засобів, то нехай візьме одно ягня на жертву за провину - для коливання й для покути за себе - та десятину питльованої муки, змішаної з олією, на офіру, та лог олії,
22. та пару горлиць або пару голубенят, за спромогою, і нехай буде одне на жертву за гріх, а друге на всепалення.
23. І нехай принесе їх восьмого дня для свого очищення священикові, до входу в намет зборів перед Господа.
24. Священик візьме ягня, що на жертву відшкодування, та лог олії й пожертвує їх, коливаючи ними вперед і назад перед Господом.
25. Потім заріже ягня, що на жертву відшкодування, і, взявши з нього крови, накладе її на кінчик правого вуха в того, кого очищає, та на великий палець правої руки й ноги його.
26. І зіллє священик собі на ліву долоню олії,
27. та й правим пальцем покропить нею сім раз перед Господом.
28. З олії ж, що зосталась у нього на долоні, положить на кінчик правого вуха в того, кого очищає, та на великий палець правої руки й ноги його, на місце крови жертви за провину.
29. Решту ж олії, що в нього на долоні, виллє священик на голову тому, кого очищає, щоб спокутувати за нього перед Господом.
30. А з горлиць або з голубенят, що на них спроможеться той, що має очиститись,
31. одне принесе як жертву за гріх, друге ж на всепалення, крім офіри; і відбуде священик покуту за нього перед Господом.
32. Це закон для того, хто хворий на проказу та без засобів, коли мусить очищатись.»
33. І промовив Господь до Мойсея й Арона:
34. «Як увійдете в Ханаан-землю, що оце дав я вам у посілість, і як наведу заразу прокази на якийсь дім у землі, що займете,
35. то нехай власник хати прийде до священика й заявить: Щось немов проказа показалось у мене в хаті.
36. Тоді священик, поки ще ввійде оглядати заразу, накаже спорожнити хату, щоб не стало нечистим усе, що в хаті, а потім увійде її оглядати.
37. І як, оглядаючи її, священик побачить заразу на стінах у хаті, немов зеленаві або рудаві западини, на вигляд глибші від стіни,
38. нехай вийде з хати за двері й замкне її на сім день.
39. А сьомого дня нехай повернеться й огляне знову, і як побачить, що зараза розкидається по стінах у хаті,
40. накаже повиймати каміння, що на ньому зараза, та й викинути його поза місто, на нечисте місце;
41. дім же накаже обшкрябати в середині з усіх боків, і вишкрябки висипати геть за містом, на нечисте місце.
42. І нехай візьмуть іншого каміння й покладуть замість першого, й іншої глини, щоб потинькувати хату.
43. Коли ж, після того як виймуть каміння та обшкрябають і потинькують хату, знову покажеться зараза та й стане розростатися в хаті,
44. нехай прийде священик та й огляне; і коли побачить, що зараза поширилась по хаті, то це злоякісна проказа в хаті; хата - нечиста.
45. Тоді нехай накаже хату зруйнувати, каміння, дерево й всю глину з неї, та й повиносити за місто, на нечисте місце.
46. Хто б увійшов у хату ко-линебудь, як її замкнено, буде нечистий до вечора.
47. А хто б у ній спав чи їв, мусить випрати свою одіж.
48. Якщо священик повернеться й побачить, що зараза в хаті не розіслалася після того, як хату об-тиньковано, він об'явить її чистою, бо зараза вигоїлась.
49. Тоді візьме він на очищення дому дві пташки, кедрового дерева, кармазину й іссопу,
50. і заріже одну пташку над череп'яною посудиною з живою водою.
51. Потім візьме кедрове дерево, іссоп та кармазин і живу пташку, умочить їх у кров зарізаної пташки й у живу воду та й покропить сім раз хату.
52. І очистивши хату пташою кров'ю, свіжою водою, живою птицею, кедровим деревом, іссопом та кармазином,
53. випустить живу пташку за місто в поле. Так спокутує за дім, і дім буде чистий.
54. Це закон про всякі роди прокази, про парші,
55. про заразу на одежі і на хатах,
56. про нарости прищі й про білі плями,
57. щоб навчити, коли що чисте й коли нечисте. Це закон про проказу.»

Дата: Неділя, 25.04.2010, 18:12 | Повідомлення # 5
15. Чоловіча нечистота 1-12; обрядове очищення від утоків 13-18; спливи 19-27; обрядове очищення жінки 28-30; прикінцева пересторога 31-33
1. Господь сказав Мойсеєві й Аронові:
2. «Промовте до синів Ізраїля і скажіть їм: Кожен, у кого буде течиво з тіла, через те течиво стане нечистим.
3. Нечистота його буде в течиві його, чи його тіло випускає течиво, чи стримує його: в його течиві нечистота його.
4. Всяке ложе, що на нього ляже течивий, буде нечисте, і всяка річ, що на неї сяде, буде нечиста.
5. Хто торкнеться об його ложе, мусить випрати свою одіж та обмитись у воді, і буде нечистим до вечора.
6. Хто сяде на якусь річ, що на ній сидів течивий, мусить випрати свою одіж та обмитись у воді, і буде нечистим до вечора.
7. Хто доторкнеться течивого, мусить випрати свою одіж та обмитись у воді і буде нечистим до вечора.
8. Коли течивий плюне на чистого, цей мусить випрати свою одіж та обмитись у воді, і буде нечистим до вечора.
9. Всяке сідло, що на нім їхав течивий, буде нечистим.
10. Кожен, хто доторкнеться до чогоне-будь під ним, буде нечистим до вечора; хто таке нестиме, мусить випрати свою одіж та обмитись у воді, і буде нечистий до вечора.
11. Той, до кого доторкнеться течивий, не обмивши в воді рук, мусить випрати свою одіж та обмитись у воді, і буде нечистий до вечора.
12. Череп'яну посудину, що до неї доторкнеться течивий, треба розбити, і всяку посудину дерев'яну треба вимити в воді.
13. Коли течивий видужає від течива, нехай одлічить сім день від видужання, випере свою одіж, вимиється в текучій воді, і стане чистий.
14. А на восьмий день нехай візьме пару горлиць або пару голубенят і принесе перед Господа до входу в намет зборів і віддасть їх священикові.
15. Священик одне принесе в жертву за гріх, а друге в усепалення, і спокутує за нього перед Господом, за його течиво.
16. Коли в когось стікає сім'я, мусить вимити в воді все тіло, і буде нечистий до вечора.
17. Всяку одіж і всяку шкуру, що на неї впаде сім'я, треба випрати в воді, і вона буде нечистою до вечора.
18. Коли чоловік, течивий сім'ям, ляже з жінкою, обоє мусять вимитись у воді і будуть нечисті до вечора.
19. Коли жінка буде течива, тобто матиме місячну кровотечу, сім день буде тривати в своїй нечистоті; кожен, хто доторкнеться до неї, буде нечистий до вечора.
20. Все, на що вона ляже в нечистоті своїй, буде нечистим, і все, на що сяде, буде нечистим.
21. Кожен, хто торкнеться об її ложе, мусить випрати свою одіж і вимитись у воді, і буде нечистим до вечора.
22. Кожен, хто торкнеться об якусь річ, що на ній вона сиділа, мусить випрати свою одіж, вимитись у воді, і буде нечистим до вечора.
23. Коли хтось доторкнеться ліжка або якоїсь речі, на якій вона сиділа, буде нечистим до вечора.
24. Якщо чоловік зляже з нею, й з її кровотоку перейде дещо на нього, то він буде нечистим сім день, і всяка постіль, що на неї він ляже, буде нечистою.
25. Жінка, яка довгий час, поза звичайною порою місячних спливів, має кровотечу, що триватиме поза звичайний час, увесь час нечистоти своєї буде нечистою, як і під час спливу.
26. Всяке ложе, що на нього вона ляже за всіх днів свого течива, буде для неї як ложе її спливу; і всяка річ, що на неї сяде, буде нечиста, як під час місячного спливу;
27. кожен, хто доторкнеться їх, буде нечистим; він мусить випрати свою одіж та вимитись у воді і буде нечистим до вечора.
28. А коли одужає від кровотечі, одлічить сім день, то й буде чиста;
29. а на восьмий візьме пару горлиць або пару голуб'ят і занесе їх священикові до входу в намет зборів.
30. Священик одне принесе в жертву за гріх, а друге в усепален-ня, і довершить за неї покуту перед Господом за її нечисте течиво.
31. Тож зробіть уважними синів Ізраїля щодо їхніх нечистот, щоб не померли через них, опоганюючи мою храмину, що серед них.
32. Ось такий закон про течивого, і про того, що в нього стікає сім'я і тим робить його нечистим,
33. і про ту, що нездужає від спливу, одне слово: про тих, у кого течиво, чоловік чи жінка, і про того, хто лежатиме з нечистою.»

16. Урочистий день великого відпусту (Йом Кіппур): підготова 1-10; покута за Арона й священство 11-14; покута за народ 15-19; козел відпущення 20-22; підготова всепалення 23-28; день покути 29-34
1. Після смерти двох синів Аронових, що померли, як наближались до Господа,
2. Господь промовив до Мойсея й сказав до нього: «Повідай Аронові, братові твоєму, щоб не входив повсякчас у святиню, за завісу, перед віко, що на ковчезі; щоб не вмер, як я в хмарі з'являтимусь над віком.
3. От із чим мусить Арон входити в святиню: з бичком на жертву за гріх та з бараном на всепалення.
4. Він мусить надягати священний хитон із льону, льняні підштанки мають бути на ньому, мусить підперізуватися льняним поясом і в льняне завивало обгортати голову; це священні шати, і він їх надягне, вимивши спершу своє тіло і
в воді.
5. А від громади синів Ізраїля візьме двох козлів на жертву за гріх та одного барана на всепалення.
6. І принісши бичка в жертву за свої гріхи та спокутувавши за себе й за дім свій,
7. Арон візьме обох козлів і поставить їх перед Господом при вході в намет зборів,
8. і кине про них жереб: один для Господа, а один для Азазела.
9. І приведе Арон козла, що на нього випав жереб для Господа, і принесе його в жертьу за гріх,
10. а козла, на якого випав жереб для Азазела, поставить живого перед Господом, щоб справити на нім покуту і потім пустити його Азазелові в пустиню.
11. І приведе Арон бичка на жертву за свої гріхи і, спокутувавши за себе й за свій дім, заріже бичка в жертву за власні гріхи.
12. І візьме кадильницю, повну жару з жертовника зверху, перед Господом, і дві повні пригорщі пахучого, на-дрібно стовченого ладану, і понесе в середину за завісу і
13. посипле ладану на вогонь перед Господом, щоб кадильний дим вкрив віко, що на Свідоцтві, щоб він не вмер.
14. Потім візьме крови з бичка та й покропить пальцем (нею) на віко спереду, на схід сонця, а перед віком покропить пальцем сім раз кров'ю.
15. І заріже козла, що на жертву за гріх людей, і внесе кров його в середину за завісу й учинить з його кров'ю так само, як зробив із кров'ю бичка, - бризнувши нею на віко й перед віком
16. і так очистить святиню від нечистот синів Ізраїля й від проступків та всіх гріхів їхніх; те ж саме вчинить із наметом зборів, що стоїть посеред них, серед нечистот їхніх.
17. Та щоб у наметі зборів нікого не було, як (він) входитиме покутувати в святині, аж поки звідти не вийде, відправивши покуту за себе й за дім свій і за всю громаду синів Ізраїля.
18. А як вийде до жертовника, що перед Господом, то відправить на ньому покуту, взявши крсви з бичка та з козла і поклавши її на роги жертовника кругом з усіх боків
19. та побризкавши нею сім раз з пальця; так він його очистить і освятить від нечистот синів Ізраїля.
20. А як скінчить покуту за святиню, за намет зборів і за жертовник, приведе Арон козла живого,
21. і поклавши йому обидві руки на голову, визнає над ним усі беззаконня синів Ізраїля і всі переступи їхні, і всі гріхи їхні, і покладе їх козлові на голову та й випустить його за допомогою приготованого на те чоловіка в пустиню.
22. І понесе козел на собі всі їхні беззаконня в землю безлюдну; і випустить він козла в пустиню.
23. Тоді нехай Арон увійде в намет зборів, поздіймає льняні шати, що надягнув був, як увіходив у святиню, і складе їх там;
24. вимиє собі в воді тіло в святому місці, надягне знову свою одіж і, вийшовши, принесе всепалення за себе й усе-палення за народ, і відправить покуту за себе й за народ.
25. А тук жертви за гріх воскурить на жертовнику.
26. Той же, хто випустив Азазелові козла, випере свою одіж і вимиє в воді собі тіло, і тоді зможе ввійти знову в табір.
27. А бичка, що на жертву за гріх, і козла, що на жертву за гріх, кров яких внесено для покути в святиню, нехай винесуть геть поза табір та й спалять на вогні, шкури їхні, і м'ясо їхнє і кал їхній.
28. Той же, хто палитиме їх, нехай випере свою одіж, вимиє в воді собі тіло, і тоді можна буде йому ввійти до табору.
29. Це буде вам установою віковічною: сьомого місяця, десятого дня місяця, маєте вмертвляти самих себе й нічого не робити, чи тубілець, чи чужинець, що пробуває між вами;
30. в той бо день відправлятиметься покута за вас, щоб очистити вас; і будете чисті перед Господом від усіх ваших гріхів.
31. Це день повного спочинку для вас, і ви мусите вмертвляти самих себе: це установа віковічна.
32. Покуту ж відправлятиме священик, що його помазано й висвячено, щоб священнодіяв замість батька свого; він вдягатиметься в льняні шати, шати священні.
33. Він покутуватиме за святиню й за намет зборів, і за жертовник; і за священиків і за всіх людей у громаді робитиме покуту.
34. І буде це вам установою віковічною; раз на рік робитиметься покута за синів Ізраїля за всі гріхи їхні.» І зроблено було так, як Господь заповідав Мойсеєві.

17. Єдність місця культу 1-9; заборона вживати кров 10-14; здохлі або розірвані тварини 15-16
1. Господь сказав Мойсеєві:
2. «Промов до Арона й до синів його і до всіх синів Ізраїля, і скажи їм: Ось що заповідав Господь:
3. Хто б то не був із дому Ізраїля, що заріже чи вола, чи вівцю, чи козу в таборі, або хто заріже поза табором,
4. та не приведе його до входу в намет зборів, щоб принести в жертву Господеві перед храминою Господньою, той відповідатиме за пролиту кров; бо він пролив кров, і такий чоловік буде викорінений з-поміж свого люду.
5. Це для того, щоб сини Ізраїля ті жертви, які різали звичайно в чистому полі, приносили Господеві, до входу в намет зборів, священикові, та щоб жертвували їх як мирні жертви Господеві.
6. Священик покропить кров'ю жертовник Госпо-день перед наметом зборів і воскурить тук як приємний запах на честь Господа.
7. Тож не приноситимуть більш своїх жертв козлоногим (ідолам), що за ними блудно ходили. Це буде віковічною установою для них і для їхніх поколінь.
8. Далі їм скажеш: Кожен чи з дому Ізраїля, чи з приходній, що перебуває між вами, як приноситиме всепалення або жертву,
9. і не принесе її до входу в намет зборів, щоб там жертвувати її Господеві, такий чоловік викоріниться з-поміж свого люду.
10. Хто б то не був, чи з дому Ізраїля, чи з приходній, що пробувають між вами, що їстиме хоч яку б кров, - я повернусь проти того, що їстиме кров, і викоріню його з-поміж його людей;
11. бо в крові - життя тіла, і я вам дозволив уживати її на жертовнику в покуту за ваші душі, кров бо чинить покуту, оскільки в ній життя.
12. Тим то й сказав я синам Ізраїля: ніхто з-поміж вас не сміє споживати крови, і приходень, що пробуває між вами, не сміє їсти крови.
13. Хто б то не був, чи з синів Ізраїля, чи з при-ходнів, що перебувають серед вас, коли вполює якусь дичину, чи птицю, яку можна їсти, нехай вицідить кров її й засипле землею.
14. Бо життя кожного тіла - це кров його; тим то й сказав я синам Ізраїля: Не їжте крови ні з якого тіла; а що кров то життя кожного тіла, то хто б її не їв - викоріниться.
15. Кожен, хто їстиме або здохлятину, або розірване звірем, чи то буде тубілець, чи приходень, нехай випере свою одіж і вимиється в воді; він буде нечистим до вечора; тоді ж стане чистим.
16. Коли ж не випере й не вмиється ввесь, нестиме гріх свій.»

18. Чистота звичаїв: Божа вимога 1-5; подружжя поміж спорідненими 6-18; приписи щодо чистоти 19-30
1. Господь сказав Мойсеєві:
2. «Промов до синів Ізраїля і скажи їм: Я - Господь, Бог ваш.
3. Не робіть так, як робиться в Єгипетській землі, де ви жили, і як водиться в Ханаан-землі, куди вас веду, не робіть, і за їхніми законами не живіть.
4. Мої веління виконуйте й мої закони пильнуйте, щоб згідно з ними чинити: я Господь-Бог ваш.
5. Тож пильнуйте мої закони і мої ухвали; а тому, хто їх виконує, дають життя. Я - Господь!
6. Ніхто нехай не наближається ні до якої близької родички, щоб відкрити наготу її: Я - Господь.
7. Ні батька свого, ані матері своєї наготи не відкриватимеш; вона мати твоя, наготи її не смієш відкривати.
8. Наготи жінки батька твого не відкриватимеш: то батька твого нагота.
9. Наготи твоєї сестри, дочки твого батька, або дочки твоєї матері, що народилась удома чи поза ним, - не відкриватимеш їхньої наготи.
10. Ти не будеш відкривати наготи дочки твого сина або дочки твоєї дочки, бо це нагота твоя.
11. Наготи дочки твоєї мачухи, що народилась від твого батька, та вона ж тобі сестра, - не відкриватимеш.
12. Наготи сестри твого батька не відкриватимеш; вона родичка батька твого.
13. Наготи сестри матері твоєї не відкриватимеш, бо вона родичка матері твоєї.
14. Наготи брата батька твого не відкриватимеш, тобто до жінки його не смієш наближатися: вона тітка тобі.
15. Наготи невістки твоєї не відкриватимеш: вона жінка сина твого, не відкриватимеш наготи її.
16. Наготи жінки брата твого не відкриватимеш: це нагота брата твого.
17. Наготи молодиці й дочки її не відкриватимеш; дочки в сина її ї дочки в її дочки не братимеш, щоб відкривати наготу її: вони родички твої; це було б кровозмішання.
18. Не братимеш собі жінчиної сестри за жінку як наложницю, щоб із нею мати зносини за життя жінки, відкриваючи її наготу, побіч наготи жінки твоєї за життя її.
19. Ні до якої жінки під час її місячної нечистоти не наближатимешся, щоб відкрити наготу її.
20. З жінкою ближнього твого не сходитимешся, щоб не осквернитися з нею.
21. Нікого з потомства твого не даси в жертву на вогні Молохові, і не сквернитимеш імени Бога твого: я - Господь!
22. З чоловіком не сходитимешся, як сходишся з жінкою: це гидота.
23. Ні з ніякою скотиною не зійдешся, щоб не осквернитися з нею; молодиця нехай не стає перед скотиною, щоб спаруватися: це огида.
24. Не скверніться нічим цим; бо тим усім осквернилися народи, що оце виганяю з-перед вас.
25. І як осквернилася земля, я покарав її за її провину, й вона виблювала своїх мешканців.
26. Ви ж пильнуйте моїх законів і моїх присудів, і не чиніть ніякої з отих гидот, - ні тубільці, ні приходні, що перебувають серед вас;
27. усі бо оті гидоти чинили люди цієї землі, що були перед вами, і земля осквернилась.
28. І тим робом земля не виблює вас за те, що скверните її, як виблювала народи, що були перед вами.
29. Кожен бо, хто допуститься якоїсь із тих гидот, — кожен такий буде викорінений з-поміж людей своїх.
30. Тож допильновуйте моїх заповідей, щоб не виконували якогось з отих мерзенних звичаїв та щоб не осквернились ними: я - Господь, Бог ваш.»

Бібліотека » Римська Біблія, пер. о. І. Хоменка » Старий Завіт » ЛЕВІТ
Сторінка 1 з 212»
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика