Головна сторінка сайту
Сторінка 2 з 2«12
Бібліотека » Римська Біблія, пер. о. І. Хоменка » Старий Завіт » ЧИСЛА
ЧИСЛА
Дата: Неділя, 25.04.2010, 18:01 | Повідомлення # 6
19. Руда ялівка 1-10; занечищення від дотику до мерця 11-22
1. Промовив Господь до Мойсея і до Арона:
2. “Ось установа закону, що заповідає Господь: Скажи синам Ізраїля, щоб привели до тебе руду ялівку без хиби, без ніякого ґанджу, що не було ще ярма на ній.
3. І віддасте її священикові Єлеазарові, а він виведе її геть за табір, і заріжуть її перед ним.
4. І візьме Єлеазар священик собі на палець її крови й покропить сім разів на передній бік намету зборів.
5. А потім спалять ялівку на його очах: шкуру, м'ясо й кров спалять із калом її.
6. Далі візьме священик кедрового дерева, іссопу й кармазину та й кине всередину до багаття, де горітиме ялівка.
7. І випере священик свою одіж і вимиється у воді, а потім можна буде йому ввійти до табору, проте він буде нечистий до вечора.
8. І хто палив ялівку, випере свою одіж у воді, вимиється у воді, та буде нечистий до вечора.
9. Попіл же з ялівки збере якийнебудь чистий чоловік та й висипле його за табором на чистому місці, і зберігатимуть його для громади синів Ізраїля, на воду для очищення, бо то жертва за гріх.
10. Хто збирав попіл з ялівки, випере свою одежу - і буде нечистий до вечора. Це буде синам Ізраїля й приходневі, якийперебуває поміж ними, віковічна установа.
11. Хто доторкнеться до мерця, до трупа якоїнебудь людини, буде нечистий сім день;
12. він очиститься тією водою третього й сьомого дня, і буде чистий; а коли не очиститься третього й сьомого дня, не буде чистий.
13. Кожен, хто доторкнеться до мерця, до трупа якоїнебудь людини, що вмерла, і не очиститься, той осквернив житло Господнє і мусить бути викорінений з Ізраїля; бо він не був окроплений водою очищення, він, отже, буде нечистий - нечистота його ще на ньому.
14. Ось закон: коли хтось умре в шатрі, то кожен, хто ввійде в шатро, і кожен, хто е в ньому, сім день буде нечистий.
15. Усяка відкрита посудина, на якій нема прив'язаної покришки, буде нечиста.
16. Кожен, хто в полі торкнеться вбитого мечем чи мерця (що сам умер), чи людських костей, чи гробу, буде сім день нечистий.
17. І для такого нечистого візьмуть попелу з жертви, спаленої за гріх, і наллють на нього в посудину свіжої води.
18. Хто чистий, візьме іссопу, вмочить у воду та й покропить шатро і все начиння, і всіх людей, що там будуть, і того, хто торкнеться костей чи вбитого, чи просто мерця, чи гробу.
19. Чистий окропить нечистого третього й сьомого дня; і коли він його сьомого дня очистить, той випере свою одежу, вимиється у воді й стане ввечері чистий.
20. Людина ж, що стане нечиста і не очиститься, буде викорінена з-поміж громади, вона бо осквернила святиню Господню: водою очищення її не окроплено, вона нечиста.
21. Це буде для них віковічною установою; і хто кропитиме водою очищення, випере свою одіж, і хто торкнеться очищаючої води, буде нечистий до вечора.
22. Усе, до чого нечистий торкнеться, стане нечисте; і хто до нього доторкнеться, буде нечистий до вечора.”

20. Смерть Марії, сестри Мойсея 1; вода із скелі 2-13; перехід черед Едом 14-21; смерть Арона 22-29
1. Сини Ізраїля прийшли цілою громадою у Сін-пустиню першого місяця, і народ зупинився у Кадеші. Там умерла Марія, і там її поховано.
2. А що не було води для громади, зібрались вони проти Мойсея та Арона,
3. і став народ сваритися з Мойсеєм та промовляти: “Ох, коли б ми були померли, як то повмирали брати наші перед Господом!
4. І навіщо привели ви громаду Господню в оцю пустелю, - щоб і нам тут загинути, і скотині нашій?
5. І навіщо вивели ви нас із Єгипту, -щоб завести нас в оце погане місце, де нема ні землі на сівбу, ні смоковниць, ні винограду, ні гранатів, ні питної води.”
6. Пішли отож Мойсей та Арон від громади в намет зборів і впали обличчям до землі; і з'явилась їм слава Господня. 7. І сказав Господь до Мойсея:
8. “Візьми жезло та збери громаду, ти й твій брат Арон, і на очах їхніх промовите до скелі, і вона дасть вам воду; виведете їм воду зо скелі, і напоїш громаду та їхню скотину.”
9. Узяв Мойсей жезло з-перед Господа, як він повелів йому.
10. І зібрав Мойсей з Ароном громаду перед скелею, і сказав їм: “Слухайте, ворохобники, чи добудемо вам із цієї скелі воду?”
11. І звів Мойсей руку і вдарив жезлом об скелю двічі; і линула сила води, і напилася громада й скотина.
12. Господь же сказав Мойсеєві та Аронові: “За те, що ви не вірили мені, коли треба було показати мою святість в очах Ізраїля, не введете ви цю громаду в землю, що її я дав їм.”
13. Це вода Меріва, де сини Ізраїля ремствували на Господа, і він явив їм свою святість.
14. Мойсей же вислав посланців з Кадешу до едомського царя, щоб ті сказали: “Так каже твій брат Ізраїль: Ти знаєш усі прикрості, що нас спіткали;
15. як батьки наші спустилися в Єгипет, і як ми жили в Єгипті довгий час, і яке лихо єгиптяни заподіяли нам та батькам нашим;
16. і як закликали ми до Господа, і він почув наш голос, і зіслав янгола, і вивів нас із Єгипту; і ось тепер ми у Кадеш-місті, що на самій твоїй границі.
17. Дозволь нам, будь ласка, пройти через твою землю. Не будемо ми йти ні полями, ані виноградниками, і не питимемо води з криниць; ми перейдемо царським шляхом, не звертаючи ні направо, ні наліво, аж поки не перейдемо через твої границі.”
18. Та Едом відказав йому: “Не перейдеш ти в мене, а то з мечем вийду проти тебе.” 19. Сини ж Ізраїля повідали йому: “Ми битим шляхом підемо, а коли питимемо воду, чи то ми, а чи скотина наша, заплатимо тобі за неї; нічого іншого не хочемо, як тільки пішки пройти.”
20. Та він відповів: “Не перейдеш!” І вийшов Едом проти нього з силою озброєного люду.
21. Отак затявсь Едом і не дав Ізраїлеві перейти через свою землю; і звернув Ізраїль набік від нього.
22. Рушили сини Ізраїля з Кадешу та й прийшли цілою громадою до Гор-гори.
23. Господь сказав Мойсеєві та Аронові під Гор-горою, що на границі Едом-землі:
24. “Арон мусить прилучитись до свого народу, бо він не ввійде в землю, що я віддав синам Ізраїля, за те, що ви спротивились моєму велінню при водах Меріви.
25. Візьми Арона та Єлеазара, його сина, і виведи їх на Гор-гору.
26. Зніми з Арона його шати й вдягни в них Єлеазара, його сина; Арон же приєднається до вмерлих, умре там.”
27. І вчинив Мойсей так, як заповідав Господь; зійшли вони на Гср-гору перед очима всієї громади.
28. Зняв Мойсей з Арона його шати та й вдягнув у них Єлеазара, сина його. І вмер Арон там на верху гори, а Мойсей спустився з гори з Єлеазаром.
29. Коли ж уся громада побачила, що Арон помер, заходився плакати за ним увесь дім Ізраїля аж тридцять днів.

21. Знищення Ханаану 1-3; мідяний змій 4-9; Зайордання 10-20; погром аморіїв 21-32; цар Ог башанський 33-35
1. Прочув Ханаан, цар арадський, який жив у Негеві, що Ізраїль іде Атарім-шляхом, то став з ним до бою й полонив декого з них.
2. Тоді Ізраїль обрікся Господеві, кажучи: “Якщо віддаси народ цей у мої руки, то я віддам міста їхні на цілковите знищення.”
3. Вчув Господь голос Ізраїля та й віддав ханаанян в його руки, і він знищив їх та їхні міста. І названо те місце Хорма.
4. І рушили вони від Гор-гори шляхом до Червоного моря, щоб оминути Едом-землю. Та люди в дорозі підупали на дусі,
5. і почали вони нарікати на Бога й на Мойсея: “Для чого вивели ви нас із Єгипту, - щоб повмирати в цій пустелі? Хліба нема, води нема, а той легенький хліб набрид нам!”
6. Тоді Господь наслав на людей вогненних гадюк, і почали вони кусати їх. І вимерло в Ізраїля сила народу.
7. Прийшли люди до Мойсея та й кажуть: “Згрішили ми, бо говорили проти Господа й проти тебе; помолися ж до Господа, щоб віддалив від нас гадюк.” І Мойсей помолився за народ.
8. Господь же мовив до Мойсея: “Зроби собі вогненну гадюку й повісь її на стовпі, а як укусить когось гадюка, то він погляне на неї й зостанеться живий.”
9. І зробив Мойсей мідяного змія й повісив його на стовпі; і коли когонебудь кусала гадюка, то він звертав очі на мідяного змія й лишався живий.
10. Вирушили сини Ізраїля далі в дорогу та й отаборилися в Овоті.
11. Рушили вони з Овоту й стали табором в Іє-га-Аварім, у пустелі, що перед Моавом на схід сонця.
12. Звідтіль же знялися й отаборилися над потоком Зеред.
13. Двигнувшися звідти, стали табором на другому боці Арнона, що в пустелі, яка виходить із краю аморіїв; бо Арнон то границя Моава, між моавитянами та аморіями.
14. Тим то й сказано у книзі воєн Господніх: Вагев біля Суфа й долина Арнона,
15. і схил долин, що простягається аж до Ар та спирається об границі Моава.
16. А звідти рушили до Бееру; це той колодязь, про котрий казав Господь Мойсеєві: “Збери народ, дам їм воду.”
17. Тоді то Ізраїль заспівав таку пісню: Угору вода з криниці, приспівуйте їй.
18. Криниця, що копали дуки, князі народу рили берлом та жезлами. - 3 пустині ж двигнулися до Маттани.
19. А з Маттани у Нахлієл, з Нахлієлу до Бамоту;
20. з Бамоту в долину, що на полях Моава до верху Пізга, який височіє над сухим степом.
21. І вислав Ізраїль посланців до Сихона, аморійського царя, щоб сказали вони:
22. “Дозволь мені перейти через твою землю; не будемо звертати ні на поля, ні на виноградники, не питимемо води з колодязів; головним шляхом ітимемо, аж поки не вийдемо поза твої границі.”
23. Та не дозволив Сихон Ізраїлеві перейти через свою землю; зібрав він увесь люд свій та й вийшов проти Ізраїля в пустелю, а прибувши до Ягци, заходився воюватися з Ізраїлем.
24. Та Ізраїль посік його мечем і посів його землю від Арнона до Яббока, аж до аммоніїв; Язер бо був границею аммоніїв.
25. І здобув Ізраїль усі міста оті й оселився в них: у Хешбоні та в усіх приналежних до нього місцевостях.
26. Бо Хешбон був містом Сихона, аморійського царя; і цей бився з попереднім моавським царем та й забрав у нього всю землю до Арнона.
27. Тим то й співають: Увійдіте до Хешбона, віщі! Хай буде відбудований, нехай постане знову місто Сихона;
28. бо вийшов вогонь із Хешбона, з міста Сихона пожежа, та й пожерла міста Моава, поглинула узвишшя над Арноном.
29. Горе тобі, Моаве! Пропав ти, народе Кемоша! Видав синів своїх він на поталу, дочок своїх у неволю Сихонові, цареві аморіїв.
30. Але на них ми ринулись, і загинув Хешбон, пропав Дівон, зруйнували ми все аж до Нофи, що близько лежить коло Медви.
31. - Отак осівсь Ізраїль у землі Аморійській.
32. Мойсей послав на розвідини до Язеру; і здобули вони приналежні до нього села та й вигнали аморіїв, що там були.
33. Потім завернули й пішли вгору шляхом до Башану. Та вийшов проти них Ог, цар башанський, сам він та ввесь люд його, воюватися з ними біля Едреї.
34. Сказав Господь Мойсеєві: “Не бійся його, бо я віддав у твої руки його й увесь народ його й увесь край його і зробиш із ним те, що зробив єси з Сихоном, царем аморійським, який жив у Хешбоні.”
35. І повбивали вони його та синів його й увесь народ його, тож не лишився ні один із них живий; і здобули його країну.

22. У степах Моава 1; Балак та Валаам 2-41
1. Вирушили сини Ізраїля та й отаборились у степах моавських, по другому боці Йордану, навпроти Єрихону.
2. Балак же, син Ціпора, довідався про все, що заподіяв Ізраїль аморіям.
3. Злякалися моавитяни вельми того люду, бо було його багато, і огорнув їх страх перед синами Ізраїля.
4. І казали моавитяни старшим мідіянським: “Ось тепер об'їсть оця голота геть усе навкруги нас, як то об'їдає віл траву в полі.” А був тоді царем моавським Балак, син Ціпора.
5. Послав він посланців до Валаама, сина Беора, у Петор, що над рікою, в землі синів його народу, щоб покликати його та й сказати: “Ось народ вийшов з Єгипту й покрив обличчя землі, та й осівся навпроти мене.
6. Тож прийди, прошу, та прокляни мені народ оцей, бо він дужчий за мене. Може, вдасться мені розбити його й вигнати з країни; бо знаю, кого ти благословиш, той благословен, кого ж прокленеш, проклят буде той.”
7. І пішли старші моавські та мідіянські з дарунками в руках за заклинання. Прийшли вони до Валаама та й переказали йому слова Балака.
8. Той же повідав їм: “Переночуйте отут сю ніч, і я дам вам відповідь так, як Господь мені скаже.” Князі моавські й зостались у Валаама.
9. Прийшов Бог до Валаама та й каже: “Що то за люди в тебе?”
10. Валаам і відказує Богові: “Балак, син Ціпора, цар моавський, послав мені сказати:
11. ось народ вийшов з Єгипту та й укрив обличчя землі; тож прийди, проклени мені його, може я подужаю його в бою і вижену геть.”
12. І каже Бог Валаамові: “Не йди з ними й народ не проклинай, він бо благословенний.”
13. Устав Валаам уранці й сказав князям Балака: “Йдіть самі у вашу країну, бо не схотів Господь дозволити мені йти з вами.” 14. Устали й князі моавські, а прийшовши до Балака, повідали: “Не схотів Валаам іти з нами.”
15. Тоді послав Балак знову князів, ще поважніших, ніж ті, й було їх більше.
16. Прибули вони до Валаама та й кажуть до нього: “Так мовить Балак, син Ціпора: Не відмовляйся, прошу, прийти до мене.
17. Я тебе вельми за те вшаную і вчиню все, що мені скажеш; прийди ж, будь ласкав, проклени мені народ отой!”
18. Відрік Валаам і повідав слугам Балака: “Навіть якби Балак давав мені дім свій, повний срібла й золота, то я не міг би переступити наказ Господа, Бога мого, ні в малому, ні у великому.
19. Але все ж таки зостаньтеся, прошу, ви й цієї ночі тут, а я довідаюся, що скаже мені Господь знову.”
20. Прийшов Бог уночі до Валаама та й каже до нього: “Та вже коли ті люди прийшли по тебе, то вставай, іди з ними; але чинитимеш тільки те, що я тобі повім.”
21. Устав Валаам уранці, осідлав ослицю і рушив у дорогу з моавськими князями.
22. Гнів Божий запалав за те, що пішов він, і ангел Господній став на шляху, щоб загородити йому: той же був верхи на ослиці й двоє слуг його з ним.
23. Уздріла ослиця ангела Господнього, що стояв на дорозі, й голий меч у руці в нього та й звернула з дороги й пішла полем. І почав Валаам бити ослицю, аби завернула на шлях.
24. Але ангел став на вузькій стежці між виноградниками: стіна з одного боку й стіна з другого боку.
25. Як же уздріла ослиця ангела, то присунулася до муру й придавила трохи Валаамову ногу; він знову став бити її.
26. Тоді ангел Господній пройшов далі наперед і став на вузькому місці, де було не спосіб звернути ні праворуч, ні ліворуч.
27. Уздрівши ж ослиця ангела Господнього, лягла під Валаамом додолу; і запалав Валаам гнівом та й запопався бити ослицю палицею.
28. Розтулив тоді Господь рота ослиці, й вона мовила до Валаама: “Що бо я скоїла тобі, що б'єш мене вже втрете?”
29. І відказав Валаам ослиці: “Бо ти глумишся з мене; був би в мене меч у руці, я вбив би тебе на місці.”
30. А ослиця до Валаама: “Чи я ж не твоя ослиця, на якій ти завжди їздив відколи живеш і аж посьогодні? Хіба я звикла так поступати з тобою?” А він до неї: Ні.
31. Тут відкрив Господь очі Валаамові, й побачив той ангела Господнього, що стояв на дорозі, та голий меч у руці в нього. І вклонився він, і припав обличчям до землі.
32. Ангел же Господній запитав його: “За що бив єси свою ослицю аж тричі? Ось я вийшов перепинити тобі дорогу, бо путь твоя супротивна мені.
33. Ослиця бачила мене й завернула передо мною оце вже тричі. Була б вона не завернула передо мною, давно вже я вбив би тебе, її ж лишив живою.”
34. І каже Валаам до ангела Господнього: “Згрішив я, та проте не знав, що стояв єси проти мене на стежці. Отож, коли воно не гаразд на твій погляд, повернусь я назад.”
35. А ангел Господній до Валаама: “Та йди вже з тими людьми, але казатимеш тільки те, що я скажу тобі.” То й пішов Валаам із князями Балаковими.
36. Як почув же Балак, що прибув Валаам, то вийшов йому назустріч в Ір-Моав, що на межі Арнона, на самому кінці границі.
37. І каже Балак до Валаама: “Хіба не посилав я посланця мого по тебе? Чого ж не прибув єси до мене? Чи то я, може, не спроможен пошанувати тебе як слід?”
38. А Валаам до Балака й каже: “Ось я прибув до тебе. Та хіба ж то Моя воля - промовляти щонебудь? Що вкладе мені Господь в уста, те й скажу.”
39. Вирушили Валаам з Балаком та й прибули в Кіріят-Хуцот.
40. Приніс Балак жертву з великої та дрібної скотини й послав Валаамові та князям, що були з ним.
41. Другого ж дня вранці взяв Балак Валаама та й вивів його вгору на Бамот-Ваал, звідки видно було край народу.

Дата: Неділя, 25.04.2010, 18:03 | Повідомлення # 7
23. Перше та друге благословення Валаама Ізраїлеві
1. І каже Валаам до Балака: “Споруди мені тут сім жертовників і напоготов семеро бичків та семеро баранів.”
2. Вчинив Балак, як повелів Валаам, і принесли Балак з Валаамом по бичкові й по баранові на кожному жертовнику.
3. І каже Валаам до Балака: “Стань біля твого всепалення, а я піду; може, Господь вийде мені назустріч, тож те, що покаже він мені, оповім тобі.” І пішов собі на голий верх гори.
4. Вийшов Бог назустріч Валаамові; Валаам і каже до нього: “Приготував я сім жертовників і приніс бичка й барана на кожному жертовникові.”
5. І вклав Господь в уста Валаамові слова й мовив: “Повернися до Балака та й скажеш йому так.”
6. Повернувся він до нього, аж ось він стоїть коло свого всепалення, сам він і всі князі моавські.
7. Тож заходився він віщувати та й каже: “З Араму привів мене Балак, цар моавський, із гір, що на сході: Йди, проклени мені Якова, йди, заклени Ізраїля.
8. Та як мені проклинати того, кого не прокляв Бог? Як заклинати того, кого Господь не закляв?
9. Зверху скелі бачу його я, з високих гір на нього дивлюся. Ось народ, що окремо живе, що не до лічби з людьми іншими.
10. Хто порох Якова полічив би? Хто порахував би Ізраїля чвертку? Коли б мені та смертю праведних померти, коли б то кінець мій такий був, як їхній!”
11. Отож Балак до Валаама: “Що вчинив єси зо мною? Проклясти ворогів моїх узяв я тебе, ти ж їх благословляєш!”
12. Той же відповів: “А хіба я не повинен пильнувати, щоб теє говорити, що Господь мені в уста вклав?”
13. Тоді Балак до нього й каже: “Йди зо мною на інше місце; звідти побачиш тільки край народу, усього ж його не побачиш; проклени мені звідти.”
14. І вивів його на Чатівницьке поле, на верх гори Пізга, спорудив там сім жертовників і приніс бичка й барана на кожному жертовникові.
15. І каже до Балака: “Постій тут коло твого всепалення, а я піду назустріч Богові.”
16. Вийшов Бог назустріч Валаамові, вклав йому слова в уста й мовив: “Повернися до Балака та й повідаєш йому так.”
17. Повернувсь він до нього, аж ось той стоїть біля свого всепалення, і князі моавські з ним. Балак його й питає: “Що сказав Господь?”
18. І став той віщувати й мовив: “Устань, Балаку, слухай, припади вухом до мене, Ціпорів сину!
19. Бог не людина, то й не рече неправди, не чоловік він, то й не має чого каятись. Чи може ж він твердити, а ділом не ствердити? Чи може сказати, а не доказати?
20. Тож таке веління благовістити я мушу: він поблагословив, а я не відкличу.
21. Бо немає у Якова неправди, гріха на Ізраїлі немає. Госдодь, його Бог, із ним, величний володар у нім перебуває.
22. Той Бог, що з Єгипту його вивів, - для нього він мов буйвіл сильний.
23. Немає в Якова, нема чарування, не знане в Ізраїлі ворожіння; свого часу буде провіщено Якову та Ізраїлю, що Бог творитиме.
24. Ось люд, що встає, неначе та левиця, що зводиться вгору, мов той лев; не ляже він перше, ніж пожере здобич та крови нап'ється з убитих.”
25. І каже Балак Валаамові: “Краще вже й не проклинай його. Але й не благослови!”
26. Відповів Валаам Балакові, кажучи: “Чи я ж тобі не казав, усе, що промовить Бог, я мушу зробити?”
27. Тоді Балак до Валаама: “Ходімо, візьму тебе ще в інше місце. Може ж, Богові буде вгодно, щоб ти прокляв мені його звідти.”
28. І взяв Балак Валаама з собою на верхів'я Пеора, що височить понад сухим степом.
29. І каже Валаам Балакові: “Споруди мені тут сім жертовників і споготов мені тут семеро бичків та семеро баранів.”
30. І зробив Балак, як сказав Валаам, і приніс бичка й барана на кожному жертовнику.

24. Трете благословення Ізраїлеві через Валаама
1. Валаам же побачив, що Господеві вгодно поблагословити Ізраїля, тож не пішов він уже, як перед тим, назустріч віщуванням, а обернувсь обличчям до пустелі.
2. А підвівши Валаам очі, уздрів Ізраїля, що таборився за колінами; і зійшов на нього дух Божий,
3. і заходився він віщувати, мовивши: “Слово Валаама, сина Беора, слово мужа з одкритими очима;
4. слово того, що чув глагол Божий, що бачить видіння Всемогутнього, що падає і прозріває.
5. Що за красні, Якове, намети в тебе, - Ізраїлю, твої оселі!
6. Вони, немов луки, розкинулись, немов сади понад ріками, немов дуби, Господні садженці, немов оті кедри, що над водою.
7. Вода ллється з його відер і насіння його у воді обильній; могутніший, ніж Агаг, його володар, і царство його знесеться високо.
8. Той Бог, що з Єгипту його вивів, - для нього він мов буйвіл сильний. Тож пожере він народи йому ворожі, кості їхні поторощить, стрілами їх повбиває.
9. Лягає й спочиває мов той лев, мов та левиця, - хто ж бо його збудить? Благословен, хто тебе благословляє, і проклят, хто проклинає тебе.”
10. Запалав Балак гнівом на Валаама, сплеснув руками та й каже: “Проклясти ворогів моїх я покликав тебе, а ти ось утретє те тільки й робиш, що їх благословляєш.
11. Геть забирайся у свій край! Мав я на думці гарно тебе вшанувати, та ось Господь не судив тобі тую честь.”
12. А Валаам і каже до Балака: “Хіба ж я вже посланцям, що ти посилав був по мене, не сказав:
13. навіть якби Балак давав мені дім свій, повний срібла й золота, я не переступив би наказ Господній, не вчинив би щось добре чи лихе з власної волі, а сказав би те лише, що Господь до мене промовив.
14. Та ось тепер, коли пускаюсь я в дорогу до мого народу, - ходи, об'явлю тобі, що народ отой зробить із твоїм у майбутньому.”
15. І заходився він віщувати, мовивши: “Слово Валаама, сина Беора, - слово мужа з одкритими очима;
16. слово того, який чує глагол Божий, який знає про задуми Всевишнього, який бачив видіння Всемогутнього, що і падає, і прозріває.
17. Бачу його, та не під теперішню пору; дивлюся на нього, та не зблизька. Зійде бо зірка з Якова, здійметься берло з Ізраїля, боки Моавові поторощить, і розгромить всіх синів Сета.
18. Заволодіють вони Едомом, підпаде Сеїр під ворожу владу, - Ізраїль же зійде вгору.
19. Нащадок Якова панувати стане і знищить з міста те, що лишилось.”
20. І уздрів він Амалека й заходився далі віщувати, мовивши: “Хоч Амалек і первенець між народами, але загине він навіки.”
21. Далі добачив Кенія і знову почав віщувати: “Сильний твій осідок, гніздо твоє лежить на скелі.
22. Але Кеній загине, Ашур полонить тебе.”
23. І віщим нарешті духом промовив: “Ой горе тим, хто залишиться живий, коли Бог оте здійснить!
24. Припливуть від хеттитів судна, підіб'ють Ашура, підіб'ють Евера, тож так само й він навіки загине.”
25. Устав Валаам та й пішов собі й повернувся до свого краю. А й Балак пішов своєю дорогою.

25. Розпуста в Ваал-ПеорІ 1-5; Пінхас-рятівник 6-9; нагорода йому 10-15; помста 16-18
1. Оселивсь Ізраїль у Шіттімі, тож запопався народ блудувати з дочками Моава.
2. Закликали вони його на жертви своїм богам, а народ споживав і поклонявся їхнім божищам.
3. Ваал-Пеорові піддавсь Ізраїль, тим то гнів Господній запалав на Ізраїля.
4. Господь сказав Мойсеєві: “Візьми всіх чільних у народі й повісь їх (на покуту) перед Господом проти сонця, щоб палючий гнів Господній перейшов.”
5. І наказав Мойсей суддям Ізраїля: “Кожен з вас нехай повбиває тих з-поміж ваших людей, що пристали до Ваал-Пеора.”
6. Та ось приходить один із синів Ізраїля й приводить до братів своїх якусь мідіянку, перед очі Мойсея і перед очі всієї громади синів Ізраїля, що плакали коло входу до намету зборів.
7. Побачив те Пінхас, син Єлеазара, сина Арона священика, тож устав він з-посеред громади, вхопив списа в руку,
8. пішов слідом за ізраїльським чоловіком у середину шатра й пробив їх обох, ізраїльтянина та жінку, у живіт. І відвернулася пошесть від синів Ізраїля.
9. А полягло вже було від неї 24 000.
10. Господь промовив до Мойсея:
11. “Пінхас, син Єлеазара, сина Арона священика, одвернув обурення моє від синів Ізраїля, ревнувавши за мою честь посеред них; тим я не вигубив синів Ізраїля у моїх ревнощах.
12. Тож об'яви: Ось я даю йому союз миру,
13. що буде йому та його потомству союзом віковічного священства за те, що ревнував за свого Бога й спокутував синів Ізраїля.”
14. А ймення вбитого ізраїльтянина, котрого прошито разом з мідіянкою, було Зімрі, син Салу; був він князь батьківського роду Симеоніїв.
15. А ім'я забитої жінки мідіянки було Козбі; була вона дочкою Цура, родоначальника одного з племен мідіянських. 16. Господь промовив до Мойсея:
17. “Киньтеся на мідіян та повбивайте їх,
18. вони бо по-ворожому вчинили, підступно обдуривши Пеором та Козбі, дочкою мідіянського царя, сестрою їхньою, вбитою під час мору з-за Пеора.”

27. Право спадкоємства для дочок Ізраїля 1-11; Ісус Навин, заступник Мойсея 12-23
1. Тоді приступили дочки Целофхада, сина Хефера, сина Гілеада, сина Махіра, сина Манассії, з родини Манассії, сина Йосифа. Ось імена його дочок: Махла, Ноа, Хогла, Мілка та Тірца.
2. І стали перед Мойсеєм та Єлеазаром священиком, перед князями й усією громадою, коло входу в намет зборів, та й кажуть:
3. “Батько наш помер у пустині, не був він із тієї юрби, що зібралась була проти Господа, з прибічників Кораха; помер він за свій гріх. Синів же не було в нього.
4. Чого б то ймення батька нашого мало зникнути з його роду тільки через те, що в нього нема сина? Дайте й нам власність між братами нашого батька.”
5. Виклав Мойсей їхню справу перед Господом.
6. Господь же сказав Мойсеєві:
7. “Справедливо мовлять дочки Целофхада; мусиш дати їм власність і спадщину поміж братами їхнього батька, переведеш і батьківщину їхню на них.
8. А синам Ізраїля скажеш: Коли хтось умре й не лишить синів, то переведете його спадщину на дочок його.
9. Коли ж немає дочок у нього, дасте його братам спадкоємство його.
10. А коли й братів немає в нього, то віддасте його спадщину братам його батька.
11. Коли й батько його не має братів, то віддасте спадкоємство найближчому родичеві з його родини, і він посяде його.” Це буде синам Ізраїля судова постанова, як заповідав Господь Мойсеєві.
12. Сказав Господь Мойсеєві: “Вийди на цю Аварім-гору та й подивись на землю, що я призначив синам Ізраїля.
13. І як побачиш, то приєднаєшся і ти до лона народу твого, як уже приєднався Арон, твій брат, -
14. за те, що обидва ви спротивились були моєму велінню у Сін-пустині, під час бунту громади, замість прославити мене перед їхніми очима при водах. Це вода Меріва, коло Кадешу в Сін-пустині.”
15. Мойсей же промовив до Господа:
16. “Нехай Господь, Бог духів усіх живих, поставить над громадою чоловіка,
17. щоб виступав і йшов перед ними та щоб виводив і вводив їх, щоб не була Господня громада мов та отара без пастуха.”
18. Повідав же Господь Мойсеєві: “Візьми собі Ісуса Навина, чоловіка, що має духа в собі, і поклади на нього твою руку.
19. Постав його перед Єлеазаром священиком та перед усією громадою і передай йому свою владу перед їхніми очима,
20. й приділи йому своєї гідности, щоб уся громада синів Ізраїля слухала його.
21. Стане він перед священиком Єлеазаром, а той питатиме за нього про суд Урім перед Господом; за словом його вони виходитимуть і за словом його входитимуть, він сам і всі сини Ізраїля, вся громада.”
22. І вчинив Мойсей так, як заповідав йому Господь; узяв він Ісуса та й поставив його перед Єлеазаром священиком та перед усією громадою;
23. він поклав на нього руки й передав йому владу, як заповідав Господь через Мойсея.

28. Жертви на різні святкові дні
1. Промовив Господь до Мойсея:
2. “Повели синам Ізраїля й скажи їм: Пильнуйте, аби належні мені приносини, хліб мій для вогненних жертв на приємний для мене запах, приношувано мені в означений час.
3. Скажеш їм: Ось яку вогненну жертву маєте приносити Господеві: двоє ягнят однолітніх без вади, щодня, як повсякчасне всепалення;
4. одне ягня принесеш у жертву вранці, а друге надвечір;
5. а як офіру - одну десятину ефи питльованої муки, перемішаної з чверткою найліпшої олії.
6. Це повсякчасне всепалення, що було принесене на Синай-горі на приємний запах як вогненна жертва Господеві.
7. А як возливання - чверть гіну вина на одне ягня; у святині мусиш приносити возливання Господеві з щирого вина.
8. Друге ж ягня принесеш у жертву надвечір, так само офіру й возливання, як уранці, принесеш йому як вогненну жертву на приємний Господеві запах.
9. А суботнього дня - двоє ягнят однолітків без вади, і як офіру - дві десятини питльованої муки, перемішаної з олією, та возливання до того.
10. Це всепалення в суботу, щосуботи, окрім повсякчасного всепалення та возливання до нього.
11. Щоразу, коли настане у вас новий місяць, приноситимете на всепалення Господеві двох бичків, одного барана, семеро ягнят однолітків без вади.
12. А до кожного бичка - три десятини питльованої муки, перемішаної з олією, як офіру, для барана ж - дві десятини питльованої муки, перемішаної з олією, як офіру.
13. І для кожного ягняти по десятині питльованої муки, перемішаної з олією, як офіру - на всепалення, на приємний запах, як вогненну жертву Господеві.
14. Возливанням же до них будуть: пів гіна до одного бичка, третина гіна до барана й чверть гіна до кожного ягняти. Це місячне всепалення, кожного нового місяця, по всі місяці року.
15. Принесіте також Господеві одного козла в жертву за гріх, окрім повсякчасного всепалення, з возливанням до нього.
16. Першого місяця, чотирнадцятого дня місяця - Пасха Господеві.
17. А п'ятнадцятого дня того місяця теж свято - сім день опрісноки треба їсти.
18. Першого дня будуть святі збори, ніякої важкої роботи не робитимете.
19. Принесете вогненну жертву всепалення Господеві: двох бичків, одного барана та семеро ягнят однолітків, щоб були вони у вас без вади.
20. А як офіру до них - питльованої муки, перемішаної з олією, три десятини ефи на одного бичка та дві десятини на барана;
21. по десятині принесете на кожне з сімох ягнят;
22. і одного козла в жертву за гріх, щоб справити за вас покуту.
23. Ви принесете це крім вранішнього всепалення, всепалення повсякчасного.
24. Щодня при-носитимете так само, протягом сімох днів, хліб вогненної жертви на приємний Господеві запах, окрім всепалення, що приноситься щодня, та возливання до нього.
25. А сьомого дня будуть у вас святі збори; ніякої важкої роботи не робитимете.
26. У день первоплодів, коли принесете Господеві нову офіру, на свято седмиць, будуть у вас святі збори; ніякої важкої роботи не виконуватимете.
27. Принесете всепалення на приємний Господеві запах: двох бичків, одного барана, семеро ягнят однолітків;
28. а як офіру до них - питльованої муки, перемішаної з олією, три десятини ефи на одного бичка, дві десятини на барана,
29. по десятині на кожне з сімох ягнят;
30. а й одного козла, щоб справити за вас покуту.
31. Крім щоденного всепалення та офір, принесете ці жертви й возливання до них - усе без вади.”

29. Осінні свята: новий рік 1-6; велика покута Йом Піппурім 7-11; Кучки 12-39
1. “Сьомого місяця, першого дня місяця, матимете святі збори; жадної важкої роботи не робитимете: буде то день гучних сурем для вас.
2. Принесете всепалення приємного запаху Господеві: одного бичка, одного барана, сімох ягнят однолітків без вади;
3. і офіру до них: питльованої муки, перемішаної з олією, три десятини на бичка, дві десятини на барана
4. і одну десятину на кожне з сімох ягнят,
5. та одного козла на жертву за гріх, щоб справити за вас покуту, -
6. усе те, крім місячного всепалення з офірою до нього й щоденного всепалення з офірою та возливанням до нього, - за обрядом, на приємний запах, як вогненну жертву Господеві.
7. А десятого дня того самого місяця будуть у вас святі збори: будете вмертвляти себе; ніякої роботи не робитимете.
8. І принесете у всепалення приємного запаху Господеві: одного бичка, одного барана, семеро ягнят однолітків без вади;
9. і до них офіру - питльованої муки, перемішаної з олією: три десятини до бичка, дві десятини до барана,
10. по десятині до кожного з сімох ягнят;
11. одного козла на жертву за гріх, окрім жертви за гріх на спокутування та щоденного всепалення з офірами й возливанням до них.
12. П'ятнадцятого ж дня сьомого місяця матимете святі збори; ніякої важкої роботи не виконуватимете й святкуватимете свято на честь Господа сім день.
13. Принесете у всепалення вогненну жертву приємного запаху Господеві: тринадцять бичків, двох баранів, чотирнадцять ягнят однолітків без вади,
14. з офірою до них питльованої муки, перемішаної з олією: три десятини до кожного з тринадцятьох бичків, дві десятини до кожного з двох баранів,
15. по десятині до кожного з чотирнадцятьох ягнят,
16. і одного козла як жертву за гріх, окрім всепалення щоденного з офірою та возливанням до нього.
17. Другого дня дванадцять бичків, двох баранів, чотирнадцятеро ягнят однолітків без вади,
18. з офірою й возливанням до бичків, до баранів та до ягнят, за числом, за обрядом,
19. і одного козла на жертву за гріх, окрім щоденного всепалення з офірою й возливанням до нього.
20. Третього дня одинадцять бичків, двох баранів та чотирнадцятеро ягнят однолітків без вади,
21. з офірою та возливанням до бичків, до баранів та ягнят, за їхнім числом, за обрядом;
22. і одного козла на жертву за гріх, окрім щоденного всепалення з офірою та возливанням до нього.
23. Четвертого дня - десятеро бичків, двох баранів, чотирнадцять ягнят однолітків без вади,
24. з офірою й возливанням до бичків, до баранів та до ягнят, за їхнім числом, за обрядом;
25. і одного козла на жертву за гріх, окрім щоденного всепалення з офірою та возливанням до нього.
26. П'ятого дня - дев'ятеро бичків, двох баранів, чотирнадцятеро ягнят однолітків без вади,
27. з офірою й возливанням до бичків, до баранів та ягнят, за числом, за обрядом,
28. ще й одного козла на жертву за гріх, окрім всепалення щоденного з офірою та возливанням до нього.
29. Шостого дня - восьмеро бичків, двох баранів, чотирнадцять ягнят однолітків без вади,
30. з офірою та возливанням до бичків, до баранів та ягнят, за числом, за обрядом,
31. ще й одного козла на жертву за гріх, окрім всепалення щоденного з офірою й возливанням до нього.
32. І сьомого дня - сімох бичків, двох баранів, чотирнадцять ягнят однолітків без вади,
33. з офірою й возливанням до бичків, до баранів і ягнят, за числом, за обрядом,
34. ще й одного козла на жертву за гріх, окрім щоденного всепалення з офірою й возливанням до нього.
35. Восьмого ж дня будуть у вас урочисті збори; ніякої важкої праці не виконуватимете.
36. Принесете на всепалення вогненну жертву приємного запаху Господеві: одного бичка, одного барана, сімох ягнят однолітків без вади,
37. з офірою та возливанням до бичка, до барана й до ягнят, за числом їхнім, за обрядом,
38. ще й одного козла на жертву за гріх, окрім щоденного всепалення з офірою та возливанням до нього.
39. Оці жертви приноситимете Господеві на ваші свята, окрім обітниць та добровільних приносин ваших на всепалення, офіру, возливання й мирні жертви ваші.”

30. Закони про обітниці
1. Мойсей повчав синів Ізраїля згідно з усім тим, що заповідав йому Господь.
2. Промовив Мойсей до голів у колінах синів Ізраїля: “Ось що заповідав Господь:
3. Коли чоловік склав обітницю Господеві, чи заприсягся клятвою накласти на себе якесь зобов'язання, то не можна йому ламати своє слово; мусить він виконати все, що висловив устами.
4. А коли жінка складе обітницю Господеві, а чи візьме на себе якесь зобов'язання в домі батька свого, за її дівування,
5. і батько, довідавшися про її обітницю чи зобов'язання, що вона взяла на себе, нічого їй не скаже, то всі її обітниці чинні й усі її зобов'язання, що їх узяла на себе, чинні.
6. Коли ж батько заборонить їй того дня, як довідається про її обітниці й зобов'язання, що їх узяла вона на себе, то вони не будуть чинні, й Господь простить їй, бо її батько заборонив їй.
7. Якже ж вона вийде заміж, мавши на собі обітниці або зв'язавши себе якимсь необережним словом,
8. і чоловік її, того дня, коли довідається про те, не скаже їй нічого, то її обітниці будуть чинні й зобов'язання, що взяла їх на себе, будуть чинні.
9. Коли ж її чоловік того дня, як довідається, заперечить їй, то тим він зробив обітницю, що на ній, нечинною, так само й необачне слово уст її, що ним була зобов'язалась, отож Господь простить їй.
10. Обітниця вдови або розлученої і все те, чим вона себе зобов'язала, буде чинною для неї.
11. Якже ж якась жінка склала обітницю або клятьбою взяла на себе якенебудь зобов'язання в господі у свого чоловіка,
12. і чоловік її, довідавшись про те, не каже їй нічого, не перечить, то всі її обітниці чинні й усі зобов'язання матимуть силу.
13. А коли чоловік зробить їх нечинними того дня, як довідається про них, то що б не вийшло з її уст, чи то обітниці, чи зобов'язання, які вона взяла на себе, - все те буде нечинне, бо нечинними зробив їх чоловік її, тож Господь простить їй.
14. Усяку обітницю й усяке заприсяжене зобов'язання вмертвляти себе чоловік може потвердити й може зробити нечинним.
15. Коли ж її чоловік з одного дня на другий не сказав їй нічого, то тим він згодився з усіма її обітницями або з усіма зобов'язаннями, що на ній; він затвердив їх, бо мовчав того дня, коли був про них довідався.
16. Якже ж, довідавшись про них, зробить їх нечинними пізніше, то понесе гріх за свою жінку.”
17. Це установи, що повелів Господь Мойсеєві, стосовні чоловіка та жінки, батька та дочки за її дівування в батьковій господі.

31. Війна проти мідіян 1-24; розподіл здобичі 25-47; пожертви провідників 48-54
1. Промовив Господь до Мойсея:
2. “Помстись на мідіянах за синів Ізраїля, і тоді приєднаєшся до своїх предків.”
3. Тож Мойсей звернувся до народу: “Озбройте людей поміж вами на війну, і нехай ідуть на мідіян, щоб виконати Господню помсту на мідіянах.
4. По тисячі чоловік із кожного коліна, від усіх колін Ізраїля, поставите до війська.”
5. І вибрали з-поміж тисяч Ізраїля по тисячі з коліна, 12 000 озброєних на війну.
6. І вислав Мойсей їх, по тисячі з коліна, на війну, їх і Пінхаса, сина священика Єлеазара; і святий посуд, і сурми для сполоху були з ним.
7. Вирушили вони в похід проти мідіян, як заповідав Господь Мойсеєві, і повбивали всіх чоловіків.
8. Поміж іншими полеглими вбили вони царів мідіянських: Еві, Рекема, Цура, Хура та Реву - п'ятьох царів мідіянських;
так само й Валаама, сина Беора, вбили вони мечем.
9. Позабирали сини Ізраїля в полон мідіянське жіноцтво та дітей, і всю скотину, й отари та здобутки їхні пограбували.
10. Усі ж міста їхні, де вони жили, з усіма їхніми оселями, спалили вогнем.
11. Узяли вони всю здобич і все награбоване, людей і товар
12. та й привели бранців, награбоване й здобич до Мойсея та до Єлеазара священика й до громади синів Ізраїля у табір, на степах моавських, що над Йорданом, проти Єрихону.
13. І вийшли Мойсей, священик Єлеазар та всі князі громадські аж поза табір їм назустріч.
14. І розгнівався Мойсей на воєводів, на тисячників та на сотників, які повернулися з військового походу,
15. та й каже до них: “Ви зоставили живими всіх жінок.
16. Таж то вони, за порадою Валаама, звели синів Ізраїля відступити від Господа заради Пеора; тим і кинулась пошесть на Господню громаду.
17. Тож повбивайте всіх дітей чоловічої статі й усіх жінок, що спізнали чоловіка, також повбивайте.
18. А всіх дітей жіночої статі, що ще не знали чоловіка, позоставляйте живими для себе.
19. Самі ж розташуйтеся поза табором сім день; кожен, хто вбив чоловіка, і кожен, хто приторкнувся до вбитого, - всі ви очиститесь на третій день і на сьомий, ви самі й бранці ваші.
20. І всяку одіж і всяку річ із шкури й усе, що зроблено з козячої шерсти, ще й усяку дерев'яну посудину теж очистите.”
21. А й священик Єлеазар сказав до бійців, що виправлялись у похід: “Ось установа закону, що Господь заповідав Мойсеєві: 22. Золото, срібло, мідь, залізо, цинк та оливо,
23. усе, що витримує вогонь, переведете крізь вогонь, і буде воно чистим, та нехай буде очищене також і очищаючою водою; а все те, що не витримує вогню, переведете крізь воду.
24. Виперете на собі одяг сьомого дня і станете чисті, а тоді ввійдете до табору.”
25. Промовив Господь до Мойсея:
26. “Перелічіть, ти, Єлеазар священик і голови родин усієї громади, скільки було взято в полон людей та скотини,
27. і поділіть здобич по половині між тими, хто воювали, хто ходили в похід, та між рештою громади.
28. Від бійців, що виправлялись у похід, візьмеш данину для Господа: одне з п'ятисот, з людей, з великої скотини, з ослів та з дрібної скотини.
29. Візьмеш її з їхньої половини та й оддаси священикові Єлеазарові - як жертву возношення Господеві.
30. А з половини, що припаде синам Ізраїля, візьмеш одне з п'ятдесяти, з людей, з великої скотини, з ослів, з дрібної скотини та з усякої іншої скотини, і віддаси левітам, що пильнують службу біля Господнього житла.”
31. І зробили Мойсей та Єлеазар священик так, як заповідав Господь Мойсеєві.
32. Було ж здобичі, що зосталась від захопленого військовим людом, дрібної скотини 675 000,
33. великої скотини 72 000,
34. ослів 61 000,
35. а жінок, що не знали чоловічого ложа, всіх 32 000 душ.
36. Половина, тобто пай тих, що виправлялись на війну, була: дрібного скота 337500;
37. а данина для Господа з дрібної скотини була 675;
38. великого скота 36000, а данина для Господа 72;
39. ослів 30 500, а данина для Господа 61;
40. людей же було 16000, а данина для Господа 32 душі.
41. Мойсей же віддав священикові Єлеазарові данину на жертву возношення Господеві, як повелів Господь Мойсеєві.
42. А половина, що випала синам Ізраїля, яку Мойсей відділив від половини, що припала військовим людям,
43. тобто половина, що пішла громаді, була: дрібного скота 337 500;
44. великого скота 36 000;
45. ослів 30 500;
46. і людей 16000 душ.
47. З половини, що випала синам Ізраїля, взяв Мойсей одне з п'ятидесяти, з людей та скотини, та й віддав левітам, що пильнували службу в Господній храмині, як заповідав Господь Мойсеєві.
48. Приступили до Мойсея воєводи, що проводили в поході, тисячники та сотники,
49. та й кажуть до нього: “Слуги твої перелічили всіх вояків, які були доручені нам, і не бракує в нас ні одного чоловіка.
50. отож ми й приносимо Господеві дар, що хто знайшов із золотих речей: обручки, ланцюжки, перстені, сережки й намиста, щоб відправити за наші душі покуту перед Господом.”
51. Мойсей же та Єлеазар священик узяли в них те золото: все то речі майстерної роботи.
52. Усього ж золота, що його тисячники та сотники принесли в жертву возношення Господеві, було 16 750 шеклів.
53. А прості військові затримали взяту собі здобич, тільки для себе.
54. І взяли Мойсей та Єлеазар священик золото в тисячників і сотників та й внесли його у намет зборів - як спомин від синів Ізраїля перед Господом.

Дата: Неділя, 25.04.2010, 18:05 | Повідомлення # 8
32. Побажання колін Гада та Рувима 1-5; осторога Мойсея 6-15; нова угода 16-38; півпокоління Манассії 39-42
1. Було ж у синів Рувима й у синів Гада багато скотини, сила-силенна. Побачили вони, що Язер-земля та Гілеад-земля були добрі для товару,
2. та й прийшли й кажуть до Мойсея, священика Єлеазара та князів громадських: -
3. “Атарот, Дівон, Язер, Німра, Хешбон, Елале, Севам, Нево та Беон,
4. земля, що Господь завоював перед громадою Ізраїля, - земля, добра для скотини, а в нас, рабів твоїх, така її сила!
5. Якщо ми знайшли, - кажуть, - ласку в твоїх очах, то дай цю землю рабам твоїм у власність; не переводь нас через Йордан!”
6. І відказав Мойсей синам Гада та синам Рувима: “Як? То брати ваші підуть на війну, а ви собі сидітимете тут?
7. Хочете знеохотити синів Ізраїля, щоб вони не йшли в ту землю, яку Господь дав їм?
8. Ось так зробили й батьки ваші, коли я посилав їх із Кадеш-Барне Розглянути землю.
9. Добрались до Ешкол-долини, подивилися собі на землю та й кинули між синів Ізраїля нехіть, щоб вони не йшли в землю, яку дав їм Господь.
10. Запалав тоді Господь гнівом та й поклявся словами:
11. Ті люди, що вийшли з Єгипту, від двадцятьох років і вище, не побачать землі, про яку я клявся Авраамові, Ісаакові та Якову, бо не були вони мені цілком слухняні,
12. крім Калева, сина Єфунне, кенізія, та Ісуса Навина, - ці бо завжди йшли за Господом. -
13. Отак зайнявся Господь гнівом проти Ізраїля і заставив його блукати пустелею сорок років, аж доки не вимер увесь той рід, що коїв речі, не благоугодні очам Божим.
14. І оце замість батьків ваших повстали ви, нащадки грішників, щоб іще збільшити палючий гнів Господній на Ізраїля!
15. Коли відвернетесь ви від нього, то він і далі триматиме цей народ у пустелі, і ви погубите цей увесь люд.”
16. Приступили вони тоді до Мойсея та й кажуть: “Побудуємо тут кошари для стад наших та оселі для родин наших,
17. а самі чимдуж озброїмось і рушимо поперед синів Ізраїля, аж доки не приведемо їх на їхні місця; родини ж наші лишаться в укріплених оселях із-за мешканців країни.
18. Ми не повернемось до господи нашої, поки кожен із синів Ізраїля не дістане свою спадщину.
19. Бо ми не хочемо ділити з ними спадкоємство по другому боці Йордану, тим що нам дістанеться наша спадщина сьогобіч Йордану, на схід сонця.”
20. Відрік їм Мойсей: “Коли зробите ви так, коли озброїтесь на війну перед Господом,
21. і кожен з вас, озброєний, перейде за Йордан перед Господом, покіль Господь не прожене ворогів своїх з-перед себе,
22. і покіль увесь край не буде йому підбитий, і лише по тому повернетесь, то тоді ви будете безвинні перед, Господом та перед Ізраїлем, і край оцей буде вашою власністю перед Господом.
23. Коли ж не зробите так, то згрішите перед Господом; затямте, що спіткає вас тоді кара за гріх ваш.
24. Отож будуйте собі оселі для ваших дітей та кошари для дрібної скотини, зробіть те, що висловили устами.”
25. Сини Гада та сини Рувима відповіли Мойсеєві: “Вчинять твої слуги так, як велить наш пан.
26. Діти наші й жінки наші, отари наші й уся скотина наша нехай будуть тут, і в містах Гілеада
27. Слуги ж твої, кожен озброєний до бою, підуть перед Господом на війну, як велить нам пан.”
28. Дав же Мойсей щодо них наказ Єлеазарові священикові та Ісусові Навинові й головам батьківських колін синів Ізраїля.
29. Сказав їм Мойсей: “Коли сини Гада й сини Рувима, усі озброєні, перейдуть з вами за Йордан, щоб воювати перед Господом, і країна буде вам підбита, тоді дасте Гілеад-землю їм у посілість.
30. Коли ж не перейдуть озброєні з вами, то мусітимуть оселитися з вами у Ханаан-землі.”
31. Сини ж Гада та сини Рувима відрекли: “Як повідав Господь твоїм слугам, так і зробимо:
32. перейдемо озброєні перед Господом у Ханаан-землю, але нехай наша спадщина буде нам у власність сьогобіч Йордану.”
33. І дав Мойсей їм, синам Гада, синам Рувима та половині коліна Манассії, Йосифового сина, царство Сихона, царя аморіїв, і царство Ога, царя Башану: землю з її містами та їхніми околицями, міста в країні довкола.
34. І відбудували сини Гада - Дівон, Атарот, Ароер,
35. Атрот-Шофан, Язер, Йогвегу,
36. Бет-Німру, Бет-Гаран, - укріплені міста й кошари для дрібної скотини.
37. Сини ж Рувима відбудували Хешбон, Елале, Кіріятаїм,
38. Нево, Ваал-Меон, змінивши їхні ймена, і Сівму; і дали вони назви містам, що їх побудували.
39. А сини Махіра, сина Манассії, двигнулися на Гілеад і посіли його, прогнавши аморіїв, що жили там.
40. Мойсей віддав Гілеад Махірові, синові Манассії, і він осівся там.
41. Яір же, син Манассії, виправився і посів містечка та й назвав їх “містечками Яіра”.
42. Новах вирушив і зайняв Кенат з приналежними містами та й назвав його своїм ім'ям “Новах”.

33. Місця постою від Єгипту до Сипаю 1- 15; від Синаю до Кадешу 16-36: на Гор-горі 37-40; від Гор-гори до моавських степів 41-49; присуд 50-56
1. Ось місця, в яких отаборювалися сини Ізраїля, що вийшли полками з Єгипетської землі під проводом Мойсея та Арона.
2. Мойсей записував місця, з яких вони за наказом Господнім вирушали, кочувавши. Ось їхні зупинки під час походів.
3. Рушили вони з Рамсесу першого місяця, п'ятнадцятого дня першого місяця; другого дня після Пасхи вийшли сини Ізраїля, з піднесеною рукою, перед очима всіх єгиптян,
4. під час коли єгиптяни ховали тих, яких був побив Господь між ними - усіх первенців, - і коли Господь чинив суд над їхніми богами.
5. Рушили, отже, сини Ізраїля з Рамсесу та й отаборилися в Суккоті.
6. Тоді вирушили з Суккоту та й отаборилися в Етамі, що на краї пустині.
7. Піднялися з Етаму, звернули на Пігахірот, що проти Ваал-Цефона, та й отаборились перед Мігдолом.
8. Двигнувшися з Пігахіроту, перейшли серединою моря в пустиню і, промандрувавши три дні ходи в Етам-пустині, отаборились у (місцевості) Мера.
9. Вирушивши з Мери, прийшли в Елім; а в Елімі було 12 джерел та 70 пальм, і там вони стали табором.
10. Двигнувшися з Еліму, отаборились над Червоним морем. 11. Двигнувшися з-над Червоного моря, отаборились у Сін-пустині.
12. Вирушивши ж із Сін-пустині, стали табором у (місцевості) Дофка.
13; А вирушивши з Дофки, отаборилися в Алуші.
14. Двигнувшися з Алуша, отаборилися в Рефідимі; і не мали там знову води до пиття.
15. Двигнувшися ж із Рефідиму, стали табором у Синай-пустині.
16. Рушивши з Синай-пустині, отаборились у Ківрот-га-Таві.
17. А рушивши з Ківрот-га-Тави, стали табором у Хацероті.
18. Вирушивши з Хацероту, отаборились у Рітмі.
19. Вирушивши з Рітми, отаборились у Ріммон-Переці.
20. Вирушивши з Ріммон-Перецу, отаборилися в Лівні.
21. Двигнувшися з Лівни, стали табором у Ріссі.
22. Рушивши з Рісси, отаборились у Кегелаті.
23. Двигнувшися з Кегелати, отаборились під Шефер-горою.
24. Двигнувшися з-під Шефер-гори, отаборилися в Хараді.
25. Вирушивши з Харади, стали табором у Макгелоті.
26. Вирушивши з Макгелоту, отаборилися в Тахаті.
27. Вирушивши з Тахату, стали табором у Тераху.
28. Двигнувшися з Тераху, отаборились у (місцевості) Мітка.
29. Двигнувшися з Мітки, стали табором у Хашмоні.
30. Рушивши з Хашмони, отаборились у Мосероті.
31. Двигнувшися з Мосероту, отаборились у Бне-Якані.
32. Рушивши з Бне-Якану, отаборились у Хор-га-Гідгаді.
33. Двигнувшися з Хор-га-Гідгаду, стали табором у Йотваті.
34. Вирушивши з Йотвати, отаборилися в Авроні.
35. Рушивши з Аврони, стали табором в Еціон-Гевері.
36. Двигнувшися з Еціон-Геверу, стали табором у Сін-пустині, тобто у Кадеші.
37. Вирушивши ж із Сін-пустині, отаборилися на Гор-горі, на краю Едом-землі.
38. І зійшов Арон священик, на наказ Господній, на Гор-гору та й помер там на сороковий рік по виході синів Ізраїля з Єгипетської землі, п'ятого місяця, першого дня місяця.
39. Було ж Аронові 123 роки, коли він помер на Гор-горі.
40. Це тоді Ханаан, арадський цар, що жив у південній частині Ханаан-землі, почув про прихід синів Ізраїля.
41. І двигнулися вони з-під Гор-гори та й отаборилися в Цалмоні.
42. Вирушивши ж із Цалмони, отаборились у Пуноні.
43. Двигнувшися з Пунону, стали табором в Овоті.
44. Двигнувшися з Овоту, отаборилися в Іє-Аварімі, на границі Моава.
45. Рушивши з Іє-Аваріму, отаборились у Дівон-Гаді.
46. Рушивши з Дівон-Гаду, стали табором в Алмон-Дівлатаймі.
47. Двигувшися з Алмон-Дівлатайму, отаборились під Аварімськими горами, навпроти Нево.
48. А вирушивши з-під Аварімських гір, отаборились у степах моавських, над Йорданом, проти Єрихону.
49. Отаборились вони здовж Йордану від Бет-га-Ешімоту до Авел-га-Шіттіму, у степах моавських.
50. І промовив Господь до Мойсея у степах моавських, над Йорданом, проти Єрихону:
51. “Скажи синам Ізраїля й повідай їм: коли, мовляв, перейдете через Йордан у Ханаан-землю,
52. то проженете всіх мешканців тієї землі з-перед себе, знищите всі їхні кумири, розіб'єте всіх їхніх вилитих ідолів та всі їхні узвишшя спустошите.
53. Тим робом заволодієте землею й осядетеся в ній, бо вам віддав я ту землю в посідання.
54. Розділите ж землю за жеребом між вашими родинами; більшій дасте більшу спадщину, меншій - меншу спадщину. Поділ спадкоємства зробите за вашими батьківськими колінами.
55. Коли ж не виженете мешканців тієї землі з-перед себе, то ті з них, які залишаться, будуть вам колючками в очах і терниною в боках; вони допікатимуть вам у тій землі, де ви оселитесь,
56. і те, що мав я на думці зробити з ними, зроблю з вами.”

34. Границі обітованої землі 1-15; уповноважені 16-29
1. Промовив Господь до Мойсея:
2. “Повели синам Ізраїля і повідай їм: Як прийдете в Ханаан-землю, то ось земля, що випаде вам у спадщину: край Ханаан у своїх границях.
3. Південна сторона простягатиметься у вас від Сін-пустині здовж границі Едому. Південна границя простягнеться вам від кінця Солоного моря на сході.
4. Далі піде ваша південна границя до узгір'я Акраббім і перейде у Сін та й потягнеться на південь від Кадеш-Барне, а звідти вийде до Хацар-Адару й перейде до Ацмону;
5. від Ацмону повернеться вона по Єгипетського потоку та й дійде до моря.
6. А західньою границею буде вам Велике море, воно буде вам границею від заходу.
7. А ось вам північна границя: від Великого моря проведете її собі до Гор-гори;
8. від Гор-гори проведете її до просмику Хамат, і сягне вона до Цедаду.
9. Далі простягнеться вона до Зіфрону й закінчиться у Хацар-Енані. Це буде для вас північна границя.
10. Східню границю проведете собі від Хацар-Енану до Шефаму;
11. потім спуститься вона від Шефаму до Рівли, на схід від Джерела, далі знову вниз торкнеться вона об східній берег Кіннерет-моря,
12. а звідти піде геть наниз уздовж Йордану та й вийде до Солоного моря. Такий буде ваш край з усіма його границями навколо.”
13. І повелів Мойсей синам Ізраїля: “Це земля, що за жеребом її дістанете як спадщину, як заповідав Господь дати її дев'ятьом з половиною колінам;
14. бо коліно синів Рувима й коліно синів Гада, за числом їхніх батьківських родин, а також і півколіно Манассії - вже дістали своє спадкоємство.
15. Двоє колін з половиною дістали вже свою спадщину потойбіч Йордану, проти Єрихону, на схід сонця.”
16, Промовив Господь до Мойсея:
17. “Ось імена мужів, що ділитимуть вам землю у спадщину: священик Єлеазар та Ісус Навин;
18. візьмете по одному князеві з кожного коліна, щоб розділити землю у спадщину,
19. А ось імення князів: з коліна Юди - Калев, син Єфунне;
20. з коліна синів Симеона - Самуїл, син Амігуда;
21. з коліна Веніямина - Елідад, син Кіслона;
22. з коліна синів Дана - князь Буккі, син Йоглі;
23. з синів Йосифа, з коліна синів Манассії - князь Ханієл, син Ефода;
24. з коліна синів Ефраїма - князь Кемуел, син Шіфтана;
25. з коліна синів Завулона - князь Еліцафан, син Парнаха;
26. з коліна синів Іссахара - князь Палтієл, син Азана;
27. з коліна синів Ашера-князь Ахігуд, син Шеломі;
28. з коліна синів Нафталі - князь Педагел, син Амігуда.”
29. Це ті, що їм Господь заповідав розділити у спадщину між синами Ізраїля Ханаан-землю.

35. Міста левітів 1-8; охоронні міста для притулку 9-15; убивця 16-21; випадкове вбивство 22-29; свідки 30-34
1. Промовив Господь до Мойсея у степах моавських над Йорданом, проти Єрихону:
2. “Повели синам Ізраїля, щоб із спадкоємної посілости своєї надали левітам міста на поселення, та нехай також дадуть їм пасовиська навкруги міст.
3. Міста їм будуть, щоб жити там, а пасовиська для їхнього товару, для отар їхніх та для всякої худоби.
4. Пасовиська навкруги міст, які дасте левітам, простягатимуться від валів міста й далі в поле на тисячу ліктів навколо.
5. Відміряєте за містом зо східнього боку дві тисячі ліктів, із західнього боку дві тисячі ліктів і з північного боку дві тисячі ліктів, з містом посередині; і то будуть для них пасовиська навколо міст.
6. Міста ж, які віддасте левітам, -шість міст нехай будуть охоронні, куди міг би сховатись убивця; а крім тих дасте їм ще 42 міста.
7. Усіх міст, що їх віддасте левітам, буде 48, з їхніми пасовиськами.
8. Щождо міст, які віддасте з посілостей синів Ізраїля, то в котрого коліна їх більше, візьмете більше, а в кого менше - візьмете менше; кожне коліно дасть із своїх міст левітам згідно з тим, що успадкує.”
9. Господь промовив до Мойсея:
10. “Скажи синам Ізраїля й повідай їм: Як перейдете через Йордан у Ханаан-землю,
11. то виберете собі міста, щоб були вам містами захисту, щоб можна було туди втекти вбивці, який убив когось ненароком.
12. Міста оті будуть вам за непорушний притулок від месника, щоб убивця не загинув перше, ніж стане на суд перед громадою.
13. Міста ж, які ви призначите для того, будуть у вас-шість охоронних.
14. Три міста будуть потойбіч Йордану, а три у Ханаан-землі; то будуть міста захисту.
15. Для синів Ізраїля, для чужинця й для приходня, що перебуває між вами, будуть оті шість міст притулком, щоб можна було туди втекти кожному, хто б ненароком убив когось.
16. А коли він ударив когось залізним знаряддям так, що той помер, то він душогубець і, як душогубець, мусить бути покараний смертю.
17. Абож коли він ударив когось, кидавши каменюку, від якої можна загинути, так, що той помер, то він душогубець і, як душогубець, мусить бути покараний смертю.
18. Абож коли ударив когось чимсь дерев'яним, що ним можна вбити, і той помер, то він душогубець і, як душогубець, мусить бути покараний смертю.
19. Кровомесник сам може скарати душогубця; будь його десь зустріне, то сам може його вбити.
20. Коли хтось із ненависти штовхне когонебудь або навмисне кине щось на когонебудь так, що той помре,
21. або, ворогуючи, вдарить його рукою так, що той помре, то вбивця мусить умерти; він - душогубець; кровомесник може вбити душогубця, як тільки зустріне його.
22. Коли ж випадком, не ворогуючи, штовхне когонебудь або кине на когонебудь чимось не навмисне,
23. абож, не бачивши того, пустить на нього каменем, від якого можна вмерти, і коли той справді помре, а він же не ворогував з ним і не бажав йому зла, -
24. то нехай громада розсудить згідно з цими правилами між тим, хто вдарив, та кровомесником,
25. і вирятує вбивцю з рук кровомесника та поверне його назад до міста захисту, куди він був утік; він пробуде в ньому аж до смерти первосвященика, помазаного святим миром.
26. Коли ж убивця вийде за межі міста захисту, куди був утік,
27. і кровомесник зустріне його за межами міста захисту й уб'є його, він не буде винний;
28. бо вбивця мусить сидіти у своєму охоронному місті аж до смерти первосвященика, і лише по смерті первосвященика може повернутись у свою власну землю.
29. Ці веління будуть вам установою правосуддя для ваших потомків, де б вони не осілися.
30. Кожного, хто вб'є людину, після переслухання свідків, треба вбити; одного лише свідка не вистачає, щоб засудити когось на смерть.
31. Не прийматимете викупу за душогубця, який повинен умерти: він мусить умерти.
32. Не прийматимете викупу й за такого, хто втікши з міста захисту, хоче повернутися і жити у своїй землі перед смертю первосвященика.
33. Не допускайте, щоб осквернилася земля, де ви живете; кров бо оскверняє землю, і нічим не можна очистити землю від пролитої на неї крови, як тільки кров'ю того, хто кров пролив.
34. Не оскверняйте землю, на якій живете й серед якої живу я, бо я - Господь, який живу серед синів Ізраїля.”

36. Дочки Целофхада 1-12; закінчення 13
1. Батьки-голови в родині синів Гілеада, сина Махіра, сина Манассії, з родини синів Йосифа, приступили й промовили перед Мойсеєм та перед князями, батьками-головами синів Ізраїля,
2. кажучи: “Господь заповідав нашому панові пороздавати синам Ізраїля землю у спадщину за жеребом; і панові нашому було заповідано від Господа передати спадщину Целофхада, нашого брата, його дочкам.
3. Коли ж вони вийдуть заміж за когонебудь із синів інших колін Ізраїля, їхня спадщина буде віднята від спадщини наших батьків і додана до спадщини того коліна, до якого вони пристануть, і тим робом, зменшиться спадщина, яка припала нам за жеребом.
4. Та як у синів Ізраїля настане ювілей, то їхня спадщина приєднається до того коліна, до котрого вони пристануть, і батьківський приділ нашого коліна зменшиться їхньою спадщиною.”
5. Тоді Мойсей, за Господнім наказом, повелів синам Ізраїля таке: “Правду каже коліно синів Йосифа.
6. Ось що заповідав Господь про дочок Целофхада: Нехай собі виходять заміж за того, хто їм довподоби, аби лише виходили за когонебудь з родини їхнього батьківського коліна
7. та щоб ніяке спадкоємство синів Ізраїля не переходило від коліна до коліна, бо кожен із синів Ізраїля має залишитися при спадщині свого батьківського коліна.
8. Отож кожна дочка, що успадкує батьківщину в якомусь коліні синів Ізраїля, повинна вийти заміж за когонебудь із родини свого батьківського коліна, щоб кожен із синів Ізраїля зберіг свою батьківщину,
9. і щоб спадщина не переходила від одного коліна до другого, а щоб кожне коліно синів Ізраїля трималося свого спадкоємства.”
10. Як заповідав Господь Мойсеєві, так і вчинили дочки Целофхада.
11. І повиходили Махла, Тірца, Хогла, Мілка та Ноа, дочки Целофхада, заміж за синів своїх дядьків,
12. повіддавалися за чоловіків з родин синів Манассії, сина Йосифа, і таким робом їхня спадщина залишилась при коліні їхньої батьківської родини.
13. Ось такі заповіді й присуди, що їх дав Господь через Мойсея синам Ізраїля у степах моавських, над Йорданом, проти Єрихону.

Бібліотека » Римська Біблія, пер. о. І. Хоменка » Старий Завіт » ЧИСЛА
Сторінка 2 з 2«12
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика