Головна сторінка сайту
Сторінка 1 з 212»
Бібліотека » Римська Біблія, пер. о. І. Хоменка » Старий Завіт » ЧИСЛА
ЧИСЛА
Дата: Неділя, 25.04.2010, 17:53 | Повідомлення # 1
1. Перепис усіх боєздатних
1. Господь промовив до Мойсея в Синай-пустині, в наметі зборів, першого дня другого місяця, на другий рік по виході з Єгипетської землі:
2. “Перелічіть усю громаду синів Ізраїля, за родинами їхніми, за батьківськими домами їхніми, рахуючи на ймення поголовно всіх чоловічої статі.
3. Від двадцятьох років і старше, кожного, хто здатний до військової служби в Ізраїлі, перелічіть їх за полками їхніми, ти й Арон;
4. і нехай будуть з вами представники від колін, один від кожного, всі голови у своїх батьківських домах.
5. Ось імена тих мужів, що стоятимуть при вас: від Рувима: Еліцур, син Шедеура.
6. Від Симеона: Шелумієл, син Цурішаддая.
7. Від Юди: Нахшон, син Амінадава.
8. Від Іссахара: Натанаїл, син Цуара.
9. Від Завулона: Еліяв, син Хелона.
10. Від синів Йосифа: від Ефраїма: Елішама, син Амігуда; від Манассії Гамлієл, син Педацура.
11. Від Веніямина: Авідан, син Гідоні.
12. Від Дана: Ахієзер, син Амішаддая.
13. Від Ашера: Пагієл, син Охрана.
14. Від Гада: Еліясаф, син Реуела.
15. Від Нафталі: Ахіра, син Енана.”
16. Оці були вибрані з громади, князі з батьківських колін, що були голови над тисячами в Ізраїлі.
17. Мойсей та Арон узяли цих людей, що були призначені поіменно,
18. і першого дня другого місяця скликали всю громаду й списали за їхніми родами, за батьківськими домами, рахуючи на ймення, від двадцятьох років і вище, поголовно.
19. Як заповідав Господь Мойсеєві, так і перелічив він їх у Синайській пустині.
20. І було синів Рувима, первістка Ізраїля, їхніх нащадків, порахованих за їхніми родинами, за батьківськими домами, за числом імен їхніх, поголовно, разом усіх чоловіків, від двадцятьох років і старше, усіх здатних до війни,
21. порахованих з коліна Рувима, 46 500.
22. Синів Симеона, нащадків їхніх, порахованих за їхніми родинами, за батьківськими домами їхніми, за числом імен їхніх, поголовно, разом усіх чоловіків, від двадцятьох років і старше, усіх здатних до війни,
23. порахованих синів Симеона, 59 300.
24. Синів Гада, нащадків їхніх, порахованих за їхніми родинами, за батьківськими домами їхніми, за числом імен їхніх, поголовно, разом усіх чоловіків, від двадцятьох років і старше, усіх здатних до війни,
25. порахованих з коліна Гада, 45650.
26. Синів Юди, нащадків їхніх, порахованих за їхніми родинами, за батьківськими домами їхніми, за числом імен їхніх, поголовно, разом усіх чоловіків, від двадцятьох років і старше, усіх здатних до війни,
27. порахованих з коліна Юди, 74600.
28. Синів Іссахара, нащадків їхніх, порахованих за їхніми родинами, за батьківськими домами їхніми, за числом імен їхніх, поголовно, разом усіх чоловіків від двадцятьох років і старше, усіх здатних до війни,
29. порахованих з коліна Іссахара, 54 400.
30. Синів Завулона, нащадків їхніх, порахованих за їхніми родинами, за батьківськими домами їхніми, за числом імен їхніх, поголовно, разом усіх чоловіків від двадцятьох років і старше, усіх здатних до війни,
31. порахованих з коліна Завулона, 57400.
32. Синів Йосифа від Ефраїма, нащадків їхніх, порахованих за їхніми родинами, за батьківськими домами їхніми, за числом імен їхніх, поголовно, разом усіх чоловіків від двадцятьох років і старше, усіх здатних до війни,
33. порахованих з коліна Ефраїма, 40 500.
34. Синів Манассії, нащадків їхніх, порахованих за родинами їхніми, за батьківськими домами їхніми, за числом імен їхніх, поголовно, разом усіх чоловіків від двадцятьох років і старше, усіх здатних до війни,
35. порахованих з коліна Манассії, 32 200.
36. Синів Веніямина, нащадків їхніх, порахованих за їхніми родинами, за батьківськими домами їхніми, за числом імен їхніх, поголовно, разом усіх чоловіків від двадцятьох років і старше, усіх здатних до війни,
37. порахованих з коліна Веніямина, 35 400.
38. Синів Дана, нащадків їхніх, порахованих за їхніми родинами, за батьківськими домами їхніми, за числом імен їхніх, поголовно, разом усіх чоловіків від двадцятьох років і старше, усіх здатних до війни,
39. порахованих з коліна Дана, 62 700.
40. Синів Ашера, нащадків їхніх, порахованих за їхніми родинами, за батьківськими домами їхніми, за числом імен їхніх, поголовно, разом усіх чоловіків від двадцятьох років і старше, усіх здатних до війни,
41. порахованих з коліна Ашера, 41 500.
42. Синів Нафталі, нащадків їхніх, порахованих за їхніми родинами, за батьківськими домами їхніми, за числом імен їхніх, поголовно, разом усіх чоловіків від двадцятьох років і старше, усіх здатних до війни,
43. порахованих з коліна Нафталі, 53400.
44. Оце перечислені, що їх зрахували Мойсей і Арон та дванадцять князів Ізраїля, по одному з кожного батьківського дому.
45. Усіх же порахованих синів Ізраїля, за батьківськими домами їхніми, від двадцятьох років і старше, усіх здатних до війни в Ізраїлі,
46. усіх нараховано 603 550.
47. Левітів же, за батьківськими домами їхнього коліна, не пораховано між ними.
48. Сказав бо Господь Мойсеєві:
49. “Тільки Леві коліно не перелічуватимеш і не даси до перепису між синами Ізраїля,
50. а поставиш їх над храминою свідоцтва й над усім знаряддям її та над усім, що до неї належить. Вони носитимуть храмину і все її знаряддя, вони служитимуть при ній і отаборяться навколо неї.
51. І коли треба буде переносити храмину, левіти розберуть її; коли ж храмині треба буде зупинитись, левіти поставлять її. Хто ж не з левітів наблизиться до неї, тому смерть.
52. Сини Ізраїля отаборяться, кожний у своєму таборі і кожний під своїм прапором, за полками своїми.
53. Левіти отаборяться навколо храмини свідоцтва, бо інакше гнів Божий упаде на громаду синів Ізраїля; левіти вартуватимуть при храмині свідоцтва.”
54. Вчинили сини Ізраїля все; так, як заповідав Господь Мойсеєві, вчинили вони.

2. Порядок отаборювання та походу
1. Господь промовив до Мойсея та Арона:
2. “Сини Ізраїля отаборяться, кожен з них під своїм прапором, під знаменом батьківського дому свого. Проти намету зборів і навкруги нього стануть табором.
3. Спереду, на схід, під своїм прапором стане табором Юда, за своїми полками: вождем синів Юди буде Нахшон, син Амінадава.
4. Його полки, згідно з переліком, мають 74 600 чоловік.
5, Коло нього поруч стане табором коліно Іссахара: вождем синів Іссахара буде Натанаїл, син Цуара.
6. Його полки, згідно з переліком, мають 54 400 чоловік.
7. Далі коліно Завулона: вождем синів Завулона буде Еліяв, син Хелона.
8. Його полки, згідно з переліком, мають 57 400 чоловік.
9. Усього табір Юди нараховує 186 400 чоловік, за полками їхніми; вони рушатимуть перші.
10. На південь, під своїм прапором, стане табором Рувим, за своїми полками; вождем синів Рувима буде Еліцур, син Шедеура.
11. Його полки, згідно з переліком, мають 46 500 чоловік.
12. Коло нього стане табором коліно Симеона; вождем синів Симеона буде Шелумієл, син Цурішаддая.
13. Його полки, згідно з переліком, мають 59 300 чоловік.
14. Далі коліно Гада; вождем синів Гада буде Еліясаф, син Реуела.
15. Його полки, згідно з переліком, мають 45 650 чоловік.
16. Усього табір Рувима нараховує 151 450 чоловік, за полками їхніми; вони рушатимуть другими.
17. Потім двигнеться намет зборів, тобто табір левітів, посередині таборів; як стоятимуть у таборі, так і рушатимуть, кожен на своєму місці, під своїм прапором.
18. На захід, під своїм прапором стане табором Ефраїм, за своїми полками; вождем синів Ефраїма буде Елішама, син Амігуда.
19. Його полки, згідно з переліком, мають 40 500 чоловік.
20. Коло нього буде коліно Манассії; вождем синів Манассії буде Гамлієл, син Педацура.
21. Його полки, згідно з переліком, мають 32 200 чоловік.
22. Потім коліно Веніямина; вождем синів Веніямина буде Авідан, син Гідоні.
23. Його полки, згідно з переліком, мають 35 400 чоловік.
24. Усього табір Ефраїма нараховує 108 100 чоловік, за полками їхніми. Вони рушатимуть третіми.
25. На північ, під своїм прапором стане табором Дан, за своїми полками; вождем синів Дана буде Ахієзер, син Амішаддая.
26. Його полки, згідно з переліком, мають 62 700 чоловік.
27. Коло нього стане табором коліно Ашера; вождем синів Ашера буде Пагієл, син Охрана.
28. Його полки, згідно з переліком, мають 41 500 чоловік.
29. Потім коліно Нафталі; вождем синів Нафталі буде Ахіра, син Енана.
30. Його полки, згідно з переліком, мають 53400 чоловік.
31. Усього табір Дана нараховує 157600 чоловік. Вони рушатимуть останніми під своїми прапорами.”
32. Це сини Ізраїля, перелічені за батьківськими домами їхніми. Усього порахованих у таборах, за полками їхніми, було 603 550 чоловік.
33. Левітів же не пораховано між синами Ізраїля, як заповідав Господь Мойсеєві.
34. Сини Ізраїля вчинили все так, як заповідав Господь Мойсеєві, чи то як отаборювалися за прапорами своїми, чи то як рушали кожен за своїми родинами та за батьківськими домами своїми.

3. Число та обов'язки левітів 1-39; викуп первенців 40-51
1. Ось потомки Арона та Мойсея тоді, коли Господь розмовляв з Мойсеєм на Синай-горі.
2. Ось імена синів Арона: Надав, первенець, Авігу, Єлеазар та Ітамар.
3. Це імена синів Арона, священиків, що були помазані та висвячені, щоб служили священну службу.
4. Надав та Авігу вмерли перед обличчям Божим, коли приносили невідповідний вогонь перед Господом у Синай-пустині; дітей же в них не було. Тож служити священиками залишились Єлеазар та Ітамар, підлеглі Аронові, батькові своєму.
5. Господь промовив до Мойсея:
6. “Вели колінові Леві приступити, щоб стояли коло священика Арона та услуговували йому.
7. Вони дбатимуть про все, що йому потрібно, йому та всій громаді при наметі зборів, виконуючи слугування при житлі.
8. Вони доглядатимуть усе приладдя в наметі зборів і дбатимуть про те, що потрібно для синів Ізраїля, виконуючи слугування при житлі.
9. Левітів віддаси Аронові та синам його; з-між синів Ізраїля вони будуть цілковито віддані йому.
10. Арона ж та синів його поставиш, щоб пильнували священичу службу; коли ж сторонній хтось приступить, то буде покараний смертю.”
11. Господь промовив до Мойсея:
12. “Ось я взяв левітів з-поміж синів Ізраїля замість усіх первістків, що їх першими приводить мати між синами Ізраїля, і будуть левіти моїми.
13. Мій бо всякий первенець; з того дня, коли я повбивав усіх первістків в Єгипетській землі, я присвятив собі всіх первістків в Ізраїлі, від людини до скотини: для мене вони будуть: я - Господь.”
14. Господь промовив до Мойсея в Синай-пустині:
15. “Перелічи синів Леві за батьківськими домами їхніми, за їхніми родинами, рахуючи всіх чоловічої статі від місяця і вище.”
16. І перелічив їх Мойсей, за словом Господнім, як було йому звелено.
17. Сини Леві, за їхніми йменнями, були такі: Гершон, Кегат і Мерарі.
18. Імена синів Гершона, за родинами їхніми, були такі: Лівні та Шімі.
19. Сини Кегата, за їхніми родинами: Амрам, Іцгар, Хеврон та Узієл.
20. Сини Мерарі, за їхніми родинами: Махлі та Муші. Це родини левітів, за батьківськими домами їхніми.
21. Від Гершона походить родина Лівніїв та родина Шіміїв: це рід Гершоніїв.
22. Нараховано їх було, числивши всіх чоловічої статі від одного місяця й вище, 7 500.
23. Родини Гершоніїв отаборилися за храминою на захід.
24. Вождем батьківського дому Гершоніїв був Еліясаф, син Лаела.
25. Сини Гершона мали доглядати в наметі зборів храмину й намет і покриття його та завісу коло входу до намету зборів,
26. і запони у дворі, і завісу при вході до двору, що навколо храмини та жертовника, і його мотуззя на всяку його потребу.
27. Від Кегата походить родина Амраміїв, родина Іцгаріїв, родина Хевроніїв та родина Узієліїв. Це рід Кегатіїв.
28. Число всіх чоловічої статі, від одного місяця і старше, 8 600; вони пильнували службу при святині.
29. Родини синів Кегата отаборилися з боку храмини, на південь.
30. Вождем батьківського дому в родинах Кегатіїв був Еліцафан, син Узієла.
31. Вони мали доглядати ковчег і стіл, і світильник, і жертовники, і посуд у святині, що була для служби, і завісу, і всяку службу при них виконувати.
32. Вождем над вождями левітів був Єлеазар, син Арона священика; був він головним доглядачем над тими, хто були на варті при святині.
33. Від Мерарі походять родина Махліїв та родина Мушіїв; це родини Мераріїв.
34. Нараховано їх було, числивши всіх чоловічої статі, від одного місяця й вище, 6 200.
35. Вождем батьківського дому в родинах Мераріїв був Цурієл, син Авіхаїла. Вони отаборилися з боку храмини на північ.
36. Сини Мерарі мали доглядати дошки храмини та засуви її, і стовпи, і підніжки, і ввесь посуд її, і всяку роботу при них виконувати,
37. і стовпи навколо двору, і підніжки їхні, і кілки, і мотуззя їхнє.
38. Спереду храмини, перед наметом зборів, на схід сонця, отаборились Мойсей і Арон та сини його, що були на варті коло святині, замість синів Ізраїля. Коли ж сторонній якийсь приступив би, то мусів умерти.
39. Усіх левітів, що їх на повеління Господнє порахував Мойсей з Ароном, числивши за родинами їхніми, усіх чоловічої статі, від одного місяця й вище, було разом 22 000.
40. Господь сказав Мойсеєві: “Перелічи всіх первістків чоловічої статі в синів Ізраїля, від одного місяця й вище та почисли ймення їхні.
41. Візьмеш левітів для мене - я Господь - замість усіх первенців синів Ізраїля і скотину в левітів замість усіх первістків із скотини синів Ізраїля.”
42. І перелічив Мойсей, як заповів йому Господь, усіх первенців синів Ізраїля.
43. І було пораховано всіх первенців чоловічої статі від одного місяця й вище, за числом імен їхніх, 22 273.
44. Господь промовив до Мойсея:
45. “Візьми левітів замість усіх первенців синів Ізраїля і скотину левітів замість їхньої скотини: левіти будуть моїми: я - Господь.
46. І як викуп за тих 273 первістки з синів Ізраїля, що їх більше від левітів,
47. візьмеш по 5 шеклів за голову; по шеклю святині візьмеш; 20 гер на 1 шекель.
48. І даси гроші як викуп за тих, що їх більше над число, Аронові та синам його.”
49. І взяв Мойсей викупні гроші за тих, що були понад число викуплених левітами.
50. Від первенців із синів Ізраїля взяв грішми 1365 шеклів, по шеклю святині.
51. Мойсей, за наказом Господнім, віддав викупні гроші Аронові та синам його, як заповідав Господь Мойсеєві.

Дата: Неділя, 25.04.2010, 17:56 | Повідомлення # 2
4. Обов'язки левітів 1-33; перелік левітів 34-49
1. Промовив Господь до Мойсея та Арона:
2. “Перелічіть синів Кегата, що між синами Леві, за родинами їхніми, за батьківськими домами їхніми,
3. усіх тих, що від тридцятьох років і вище аж до п'ятдесятьох років, усіх, що зобов'язані до служби, щоб виконувати діло в наметі зборів.
4. Служба синів Кегата у наметі зборів буде така: ходити коло найсвятіших речей.
5. Коли табір вирушатиме, Арон та сини його ввійдуть, спустять внутрішню завісу та вкриють нею ковчег свідоцтва,
6. і покладуть на нього покривало з борсучих шкур, і розстелять на ньому багряне простирало та й позсовують у нього носила.
7. А на столі предкладання розстелять блаватно-порфіровий обрус та й поставлять на нього миски, кубки та кадильниці, і чаші для возливання; і повсякчасний хліб теж буде на ньому.
8. На все те накинуть плахту з кармазину і покриють покривалом з борсучих шкур та й повсовують у нього носила.
9. І візьмуть багряну плахту та й накриють світильник і світичі його, і щипці, і гасильниці, і ввесь посуд на олію, що її вживають до нього,
10. і обгорнуть його з усім його знаряддям у покривало з борсучих шкур та й покладуть на ноші,
11. а на золотий жертовник накинуть багряну плахту і покриють його покривалом з борсучих шкур та й повсовують у нього носила.
12. І візьмуть усю посудину, що у святині вживається до служби, та й покладуть у багряну плахту і покриють покривалом з борсучих шкур і вкладуть на ноші.
13. І виберуть попіл з жертовника та й накриють його обрусом з порфіри.
14. І складуть на ньому ввесь посуд, що вживається на службі при ньому: жарівниці й вилка та кочерги, і кропильниці, і все знаряддя до жертовника; і накриють усе те покривалом з борсучих шкур та й повсовують у нього носила.
15. А як Арон та сини його закінчать покривати святі речі й увесь святий посуд, коли рушатиме табір, тоді прийдуть сини Кегата, щоб нести їх; але так, щоб не торкалися святих речей і від того не повмирали. Ось такий обов'язок синів Кегата коло намету зборів.
16. Єлеазар же, син Арона священика, доглядатиме олію для світильника, пахуче кадило, повсякчасну офіру і миро для помазання: доглядатиме всю храмину й усе, що є в ній, так святиню, як і знараддя її.”
17. Господь промовив до Мойсея та Арона:
18. “Глядіть, щоб покоління Кегатіїв не зникло з-поміж левітів.
19. А щоб вони жили, щоб не померли, коли приступатимуть до святих речей, ви чинитимете з ними так: нехай Арон та сини його входять і призначають кожного з них до служби та до ноші.
20. Самі ж вони не сміють увіходити й дивитись на святе, хоч би й на хвилину, бо інакше помруть.”
21. Господь промовив до Мойсея:
22. “Перелічи також синів Гершона, за батьківськими домами їхніми, за родинами їхніми.
23. Від тридцятьох років і вище, аж до п'ятдесятьох років перелічиш їх, усіх зобов'язаних до роботи, щоб служити службу в наметі зборів.
24. Служба ж родин Гершоніїв при роботі та переносі буде така:
25. вони нестимуть завіси храмини і намет зборів, покривало його і покривало з борсучих шкур зверху на ньому, і завісу коло входу до намету зборів,
26. і запони з двору, і завісу, що при вході до воріт у дворі, який навколо храмини та жертовника, і мотузи до них, і все їхнє службове знаряддя; і зроблять усе, що треба зробити коло них.
27. До розпорядимости Арона та синів його буде вся служба Гершоніїв, у всьому, що вони мають переносити й робити; і ви призначите їх доглядати все, що матимуть нести.
28. Така служба родин Гершоніїв при наметі зборів; і виконуватимуть вони свою службу під доглядом Ітамара, сина Арона священика. 29. Синів Мерарі теж перелічиш за родинами їхніми, за батьківськими домами їхніми.
30. Від тридцятьох років і вище, аж до п'ятдесятьох перелічиш їх, усіх зобов'язаних до роботи, щоб служити службу в наметі зборів.
31. Ось ті речі, що доручено нести їм, і вся їхня служба у наметі зборів: дошки та засуви, і стовпи, і підніжки до храмини,
32. стовпи у дворі навколо та підніжки їхні, і кілки, і мотуззя з усім знаряддям їхнім для кожної їхньої потреби; перелічите поіменно речі, що їх доручено їм нести.
33. Така служба родин Мераріїв згідно з усякою їхньою роботою при наметі зборів, під наглядом Ітамара, сина Арона священика.”
34. Тож перелічили Мойсей та Арон і князі громадські синів Кегата за родинами їхніми та за батьківськими домами їхніми,
35. від тридцятьох років і вище, до п'ятдесятьох років, усіх зобов'язаних до роботи та до служби в наметі зборів.
36. І було нараховано їх за родинами 2750.
37. Це пораховані з родин Кегата, всі, що були на службі при наметі зборів, яких порахував Мойсей з Ароном на наказ Господній, даний Мойсеєві.
38. Перелічено й синів Гершона за родинами їхніми та їхніми батьківськими домами,
39. від тридцятьох років і вище, аж до п'ятдесятьох років, усіх зобов'язаних до роботи та до служби у наметі зборів.
40. І було пораховано за родинами їхніми, за батьківськими домами їхніми, 2630.
41. Це пораховані з родини Гершона, всі, хто були на службі при наметі зборів та що їх порахував Мойсей з Ароном на наказ Господній.
42. І перелічено родини синів Мерарі, за їхніми родинами, за батьківськими домами їхніми,
43. від тридцятьох років і вище, аж до п'ятдесятьох років, усіх зобов'язаних до роботи та до служби у наметі зборів.
44. І було нараховано їх за родинами їхніми 3200.
45. Це пораховані з родини синів Мерарі, що їх порахували Мойсей та Арон на наказ Господній, даний Мойсеєві.
46. Усіх перелічених левітів, що почислив їх Мойсей з Ароном та з князями Ізраїля, за родинами їхніми, за батьківськими домами їхніми,
47. від тридцятьох років і вище, аж до п'ятдесятьох років, усіх зобов'язаних до роботи при богослужбі та переношуванні в наметі зборів,
48. було 8580.
49. За наказом Господнім через Мойсея, кожен був призначений до своєї служби та до свого обов'язку; а призначені були ті, яких повелів Господь Мойсеєві.

5. Різні закони: відділення нечистих 1-4; відшкодування 5-10; ревнощі 11-31
1. Господь промовив до Мойсея:
2. “Повели синам Ізраїля, щоб видалили геть із табору кожного прокаженого і кожного течивого, і кожного, хто став нечистий від мерця.
3. Так чоловіка, як і жінку видалите геть із табору, щоб не оскверняли табір, серед якого я витаю.”
4. Так і зробили сини Ізраїля і видалили їх геть із табору. Як повелів Господь Мойсеєві, так і зробили сини Ізраїля.
5. Господь промовив до Мойсея:
6. “Скажи синам Ізраїля: коли який-небудь чоловік або жінка вчинить якийсь гріх на шкоду ближньому, спроневірившися Господеві, і відчуватиме провину,
7. то нехай визнає свій гріх, що ним згрішив, і відшкодує повнотою та ще й наддасть п'ятину тому, кого пошкодив.
8. А коли в того нема ніякого родича, щоб повернути йому шкоду, то відшкодування буде Господеві, для священика, опріч покутного барана, що ним за винного відправиться покута.
9. Усяка жертва возношення, з усяких святих речей синів Ізраїля, що принесуть священикові, йому належатиме.
10. Святі речі належатимуть тому, хто їх приносить; що ж хтось дає священикові, його буде.”
11. Господь промовив до Мойсея:
12. “Скажи синам Ізраїля і повідай їм: Коли чиясь жінка зійде на манівці й спроневіриться йому,
13. і хтось інший зляжеться з нею так, що чоловік про те не знає, бо вона осквернилась потайки і нема свідків проти неї, саму ж її не впіймано на вчинку,
14. і як охопить його дух ревнощів і заходиться він ревнувати свою жінку, чи то справді осквернилась вона, а чи ні,
15. то той чоловік приведе свою жінку до священика й принесе ради неї дар, десятину ефи ячмінної муки; він не литиме олії на неї і не кластиме до неї ладану, бо це офіра за ревнощі, офіра на спомин, що нагадує провину.
16. Нехай священик звелить їй приступити і поставить її перед Господом.
17. Потім візьме святої води у глиняну посудину, візьме й пороху, що на долівці у храмині, та й вкине його у воду.
18. Отже поставить жінку перед Господом і, відкривши їй голову, покладе їй на руки поминальну офіру, тобто офіру за ревнування; а сам триматиме в руці гірку воду, що наводить прокляття.
19. І заклинатиме жінку священик і казатиме їй: Якщо не лежав ніхто з тобою, і якщо ти, бувши за твоїм чоловіком, не зійшла на манівці нечистотою, то будь непошкоджена від цієї гіркої води, що наводить прокляття.
20. Якщо ж ти, бувши за твоїм чоловіком, зійшла на манівці й осквернила себе, і лежав хтось із тобою, окрім твого чоловіка,
21. то тут заклене священик жінку клятьбою прокляття і скаже до неї: Нехай Господь видасть тебе на прокляття й злорічення серед твого народу і допустить, щоб зів'яло твоє лоно і опух живіт твій.
22. Нехай оця вода, що стягає прокляття, увійде в твою утробу, щоб твій живіт опух і щоб лоно твоє зів'яло. - А жінка відповість: Амінь, амінь.
23. І запише священик ті прокляття на аркуші та й змиє їх гіркою водою,
24. і подасть жінці напитися гіркої води, що наводить прокляття, щоб вона ввійшла в неї для гіркости.
25. Потім священик візьме з руки жінки офіру за ревнування і поколихає нею перед Господом, і принесе її до жертовника,
26. і візьме жменю з офіри як кадило та й пустить димом на жертовнику, а потім дасть жінці напитися води.
27. А як дасть їй води напитись, то, коли вона осквернила себе і спроневірилася своєму чоловікові, то станеться, що вода прокляття увійде в неї у всій своїй гіркоті, і опухне живіт у неї, і зів'яне лоно в неї, і стане вона проклята серед своїх людей.
28. А коли жінка не осквернила себе, коли вона чиста, то не зазнає ніякої шкоди і матиме потомство.
29. Це закон про ревнування: чи то коли жінка, бувши за чоловіком, зійде на манівці й осквернить себе,
30. чи то коли чоловіка охопить дух ревнощів, і він заходиться ревнувати свою жінку; він поставить її перед Господом, а священик виконає над нею увесь закон цей.
31. Так проститься чоловікові його провина, а жінка понесе кару за гріх свій.”

6. Обітниця назореїв 1-21; священиче благословення Арона 22-27
1. Господь промовив до Мойсея:
2. “Скажи синам Ізраїля і повідай їм: Коли чоловік чи жінка врочисто обрікається назорейським обітом, щоб посвятитися Господеві,
3. то від вина й п'янких напоїв буде стримуватись; ні винного, ні оцту з інших п'янких напоїв не питиме і жадного виноградного соку не питиме, і не їстиме ані свіжого, ані сушеного винограду.
4. Увесь час свого назорейства не їстиме нічого, що зроблено з виноградної лози, чи то воно з винограду незрілого, чи з лушпиння.
5. По ввесь час його назорейського обіту бритва хай не торкається його голови; поки не сповняться дні, що на них він посвятився Господеві, він буде святий; він запустить волосся на голові в себе.
6. По ввесь час його посвячення Господеві не ввійде туди, де буде мертвий.
7. Ні ради батька свого, ні ради матері своєї, ні заради брата, ні задля сестри не оскверниться він, коли помер хтось із них, бо знак посвячення Богові своєму в нього на голові.
8. По всі дні назорейства свого буде він святий Господеві.
9. А коли хтось несподівано помре при ньому і він осквернить свою посвячену голову, то в день очищення обстриже голову собі; сьомого дня обстриже її.
10. Восьмого ж дня принесе священикові, до входу в намет зборів, дві горлиці або двох голуб'ят.
11. А священик принесе одне як жертву за гріх, а друге на всепалення і спокутує його вину з-за мерця, і знов освятить його голову того самого дня,
12. і поновить дні його назорейства Господеві та й принесе однолітнє ягня в жертву за провину; попередні ж дні пропадуть, бо назорейство його було осквернене.
13. Ось закон про назорея: того дня, коли сповниться час його назорейства, приведуть його до входу в намет зборів,
14. і він принесе свою жертву Господеві: однолітнє ягня без вади на всепалення та однолітню ягничку без вади на жертву за гріх; і одного барана без вади на мирну жертву,
15. і кошик опрісноків-коржів з питльованої муки, замішаної на олії, та опрісноків-паляниць, помащених олією, до того й належні офіри та возливання.
16. І принесе це все священик перед Господа і виконає жертву за гріх та у всепалення за назорея.
17. А барана принесе як мирну жертву Господеві вкупі з кошиком опрісноків, і принесе офіру та возливання до Того.
18. І назорей обстриже, коло входу в намет зборів, свою посвячену голову і візьме посвячене волосся та й покладе на вогонь, той, що під мирною жертвою.
19. Потім священик візьме варену лопатку з барана та одного опрісного коржа з кошика й одну опрісну паляницю та й покладе на руки назореєві, після того як той обстриже своє посвячене волосся.
20. І принесе священик їх у жертву колихання перед Господом; це свята частина для священика, окрім колиханої груднини та піднесеної лопатки; а після того назореєві можна пити вино.
21. Це закон про назорея, який склав обітницю, про його жертву Господеві за своє назорейство, крім того, на що його спромога; він мусить повестися згідно з своєю обітницею, яку обітував, і за приписами закону про назорейство.”
22. Господь промовив до Мойсея:
23. “Скажи Аронові та синам його: так будете благословляти синів Ізраїля, мовивши до них:
24. Нехай Господь благословить тебе і охороняє тебе!
25. Нехай Господь світить обличчям своїм до тебе та милує тебе!
26. Нехай Господь оберне обличчя своє до тебе і дасть тобі мир!
27. Так закликатимуть ім'я моє на синів Ізраїля, і я благословлятиму їх.”

7. Приносини князів колін
1. Коли Мойсей, закінчивши ставити храмину, помазав та освятив її з усім її знаряддям, помазав та освятив також і жертовник з усім його знаряддям,
2. князі Ізраїля, голови батьківських домів, князі колін, що стояли на чолі перепису, принесли дари.
3. Склали вони свої дари перед Господом: шість критих возів і дванадцять волів, один віз на двох князів і один віл на кожного, і привели їх до Господа.
4. І сказав Господь Мойсеєві:
5. “Візьми їх від них, вони будуть на службі при наметі зборів, і передай їх левітам, кожному згідно з його службою.”
6. І взяв Мойсей вози й волів та й віддав їх левітам.
7. Два вози й четверо волів віддав він синам Гершона, згідно з їхньою службою,
8. а чотири вози й восьмеро волів віддав синам Мерарі, згідно з їхньою службою під наглядом Ітамара, сина Арона священика.
9. Синам же Кегата не дав нічого, бо їм була доручена служба коло святих речей; на плечах мусіли вони носити їх.
10. Принесли князі дари для посвяти жертовника, коли помазано його; принесли вони дари свої до жертовника.
11. І Господь сказав Мойсеєві: “Нехай князі щодня по одному приносять дари свої для посвяти жертовника.”
12. І той, хто першого дня приніс дари свої, був Нахшон, син Амінадава, з коліна Юди.
13. Дар його був: один срібний полумисок 130 шеклів вагою; один срібний кубок 70 шеклів, по шеклю святині, обидва повні питльованої муки, замішаної на олії, для офіри;
14. одна золота посудинка 10 шеклів вагою, повна кадила;
15. один бичок, один баран, одне ягня однолітнє на всепалення,
16. один козел на жертву за гріх;
17. а на мирну жертву: пара волів, п'ятеро баранів, п'ятеро козлів, п'ятеро ягнят однолітків. Це приносини Нахшона, сина Амінадава.
18. Другого дня свій дар приніс Натанаїл, син Цуара, князь коліна Іссахара.
19. Дар його був: один срібний полумисок 130 шеклів вагою; один срібний кубок 70 шеклів, по шеклю святині, обидва повні питльованої муки, замішаної на олії, для офіри;
20. одна золота посудинка 10 шеклів вагою, повна кадила;
21. один бичок, один баран, одне ягня однолітнє для всепалення;
22. один козел на жертву за гріх;
23. а на мирну жертву: пара волів, п'ятеро баранів, п'ятеро козлів, п'ятеро ягнят однолітків. Це принос Натанаїла, сина Цуара.
24. Третього дня свій дар приніс князь синів Завулона, Еліяв, син Хелона.
25. Дар його був: один срібний полумисок 130 шеклів вагою; один срібний кубок 70 шеклів, по шеклю святині, обидва повні питльованої муки, замішаної на олії, для офіри;
26. одна золота посудинка 10 шеклів вагою, повна кадила;
27. один бичок, один баран, одне ягня однолітнє на всепалення;
28. один козел на жертву за гріх;
29. а на мирну жертву: пара волів, п'ятеро баранів, п'ятеро козлів, п'ятеро ягнят однолітків. Це дар Еліява, сина Хелона
30. Четвертого дня приніс свій дар князь синів Рувима, Еліцур, син Шедеура.
31. Дар його був: один срібний полумисок 130 шеклів вагою; один срібний кубок 70 шеклів, по шеклю святині, обидва повні питльованої муки, замішаної на олії, для офіри;
32. одна золота посудинка 10 шеклів вагою, повна кадила;
33. один бичок, один баран, одне ягня однолітнє на всепалення;
34. один козел на жертву за гріх;
35. а на мирну жертву: пара волів, п'ятеро баранів, п'ятеро козлів, п'ятеро ягнят однолітків. Це приносини Еліцура, сина Шедеура.
36. П'ятого дня свій дар приніс князь синів Симеона, Шелуміел, син Цурішаддая.
37. Дар його був: один срібний полумисок 130 шеклів вагою; один срібний кубок 70 шеклів, по шеклю святині, обидва повні питльованої муки, замішаної на олії, для офіри;
38. одна золота посудинка 10 шеклів вагою, повна кадила;
39. один бичок, один баран, одне ягня однолітнє на всепалення;
40. один козел на жертву за гріх;
41. а на мирну жертву: пара волів, п'ятеро баранів, п'ятеро козлів, п'ятеро ягнят однолітків. Це дар Шелуміела, сина Цурішаддая.
42. Шостого дня приніс свій дар князь синів Гада, Еліясаф, син Реуела.
43. Дар його був: один срібний полумисок 130 шеклів вагою; один срібний кубок 70 шеклів, по шеклю святині, обидва повні питльованої муки, замішаної на олії, для офіри;
44. одна золота посудинка 10 шеклів вагою, повна кадила;
45. один бичок, один баран, одне ягня однолітнє на всепалення;
46. один козел на жертву за гріх;
47. а на мирну жертву пара волів, п'ятеро баранів, п'ятеро козлів, п'ятеро ягнят однолітків. Це дар Еліясафа, сина Реуела.
48. Сьомого дня приніс свій дар князь синів Ефраїма, Елішама, син Амігуда.
49. Дар його був: один срібний полумисок 130 шеклів вагою; один срібний кубок 70 шеклів, по шеклю святині, обидва повні питльованої муки, замішаної на олії, для офіри;
50. одна золота посудинка 10 шеклів вагою, повна кадила;
51. один бичок, один баран, одне ягня однолітнє на всепалення;
52. один козел на жертву за гріх.
53. а на мирну жертву: пара волів, п'ятеро баранів, п'ятеро козлів, п'ятеро ягнят однолітків. Це приносини Елішами, сина Амігуда.
54. Восьмого дня свій дар приніс князь синів Манассії, Гамлієл, син Педацура.
55. Дар його був: один срібний полумисок 130 шеклів вагою; один срібний кубок 70 шеклів, по шеклю святині, обидва повні питльованої муки, замішаної на олії, для офіри;
56. одна золота посудинка 10 шеклів вагою, повна кадила;
57. один бичок, один баран, одне ягня однолітнє на всепалення;
58. один козел на жертву за гріх; 59. а на мирну жертву: пара волів, п'ятеро баранів, п'ятеро козлів, п'ятеро ягнят однолітків. Це дар Гамлієла, сина Педацура.
60. Дев'ятого дня свій дар приніс князь синів Веніямина, Авідан, син Гідоні.
61. Дар його був: один срібний полумисок 130 шеклів; один срібний кубок 70 шеклів, по шеклю святині, обидва повні питльованої муки, замішаної на олії, для офіри;
62. одна золота посудинка 10 шеклів вагою, повна кадила;
63. один бичок, один баран, одне ягня однолітнє на всепалення;
64. один козел на жертву за гріх;
65. а на мирну жертву: пара волів, п'ятеро баранів, п'ятеро козлів, п'ятеро ягнят однолітків. Це приносини Авідана, сина Гідоні.
66. Десятого дня приніс свій дар князь синів Дана, Ахієзер, син Амішаддая.
67. Дар його був: один срібний полумисок 130 шеклів вагою; один срібний кубок 70 шеклів, по шеклю святині, обидва повні питльованої муки, замішаної на олії, для офіри;
68. одна золота посудинка 10 шеклів вагою, повна кадила;
69. один бичок, один баран, одне ягня однолітнє на всепалення;
70. один козел на жертву за гріх;
71. а на мирну жертву: пара волів, п'ятеро баранів, п'ятеро козлів, п'ятеро ягнят однолітків. Це дар Ахієзера, сина Амішаддая.
72. Одинадцятого дня приніс дар свій князь синів Ашера, Пагієл, син Охрана.
73. Дар його був: один срібний полумисок 130 шеклів вагою; один срібний кубок 70 шеклів, по шеклю святині, обидва повні питльованої муки, замішаної на олії, для офіри;
74. одна золота посудинка 10 шеклів вагою, повна кадила;
75. один бичок, один баран, одне ягня однолітнє на всепалення;
76. один козел на жертву за гріх;
77. а на мирну жертву: пара волів, п'ятеро баранів, п'ятеро козлів, п'ятеро ягнят однолітків. Це дар Пагієла, сина Охрана.
78. Дванадцятого дня приніс дар свій князь синів Нафталі, Ахіра, син Енана.
79. Його дар був: один срібний полумисок 130 шеклів вагою; один срібний кубок 70 шеклів, по шеклю святині, обидва повні питльованої муки, замішаної на олії, для офіри;
80. одна золота посудинка 10 шеклів вагою, повна кадила;
81. один бичок, один баран, одне ягня однолітнє на всепалення;
82. один козел на жертву за гріх;
83. а на мирну жертву: пара волів, п'ятеро баранів, п'ятеро козлів, п'ятеро ягнят однолітків. Це приносини Ахіри, сина Енана.
84. Дари від князів Ізраїля на посвяту жертовника в день його помазання були, отже такі: 12 срібних полумисків, 12 срібних кубків і 12 золотих посудинок.
85. Кожний срібний полумисок важив 130 шеклів, а кожен кубок 70 шеклів. Усього срібла, що пішло на посуд, було 2400 шеклів, по шеклю святині.
86. На 12 золотих посудинок, наповнених кадилом, вагою 10 шеклів кожна посудинка, по шеклю святині, пішло всього золота 120 шеклів.
87. Усього товару на всепалення було: 12 бичків, 12 баранів, 12 ягнят однолітків, з їхніми (безкровними) офірами, та 12 козлів на жертву за гріх.
88. А всієї великорослої скотини на мирну жертву було: 24 бички, 60 баранів, 60 козлів та 60 ягнят перволітків. Це дари на посвяту жертовника, коли він був помазаний.
89. Коли Мойсей увіходив до намету зборів розмовляти з Богом, він чув голос, що промовляв до нього з віка на ковчезі свідчення між двома херувимами, - так бо промовляв до нього.

Дата: Неділя, 25.04.2010, 17:57 | Повідомлення # 3
8. Світильники 1-4; посвячення левітів 5-26
1. Господь промовив до Мойсея:
2. “Скажи Аронові й повідай йому: Коли ставитимеш угорі світичі на світильникові, то нехай сім світичів світяться на передньому боці світильника.”
3. І зробив Арон так: на передньому боці світильника поставив він світичі, як заповідав Господь Мойсеєві.
4. А світильник був кованої роботи з золота; і підстава його і квітки були кованої роботи. Мойсей зробив його за зразком, що його Господь показав йому.
5. Промовив Господь до Мойсея:
6. “Візьми левітів з-поміж синів Ізраїля та очисть їх.
7. Та ось що мусиш з ними вчинити, щоб очистити їх: покропи їх водою, яка очищає гріхи, і нехай вони обголять бритвою все своє тіло, повипирають одіж свою й очистяться.
8. І нехай візьмуть бичка та офіру до нього з питльованої муки, замішаної з оливою; а другого бичка візьмеш на жертву за гріх.
9. І приведеш левітів до намету зборів і скличеш усю громаду синів Ізраїля.
10. І припровадиш левітів до Господа, а сини Ізраїля покладуть руки свої на левітів.
11. Арон же приведе левітів як офіру перед Господа, від синів Ізраїля, щоб служили службу Господеві.
12. І покладуть левіти руки на голови бичкам; одного принесеш у жертву за гріх, а другого на всепалення Господеві, щоб відправити покуту за левітів.
13. Потім поставиш левітів перед Ароном та перед синами його і віддаси їх в офіру Господеві.
14. І вилучиш левітів з-поміж синів Ізраїля, щоб були моїми.
15. А після того левіти ввійдуть до служби у наметі зборів. Отже ти їх очистиш і приведеш як жертву.
16. Вони бо цілком належать мені з-поміж синів Ізраїля; замість усіх, що першими приводить мати, усіх первородних синів Ізраїля, взяв я їх собі.
17. Мені бо належить усе первородне між синами Ізраїля, чи то людина, а чи скотина; з того дня, коли я повбивав усіх первістків в Єгипетській землі, присвятив я їх собі.
18. Я взяв собі левітів замість усіх первістків між синами Ізраїля,
19. та й оддав їх Аронові й синам його, щоб вони їм належали з-поміж синів Ізраїля, щоб замість синів Ізраїля служили при службі в наметі зборів і щоб за них відправляли покуту, щоб не впала на синів Ізраїля кара, коли приступатимуть до святині.”
20. Тож Мойсей з Ароном та всією громадою синів Ізраїля вчинив щодо левітів усе, що заповідав Господь Мойсеєві про левітів; так і вчинили з ними сини Ізраїля.
21. Очистились левіти, повипирали свою одежу, і Арон привів їх як жертву перед Господа та відправив за них покуту, щоб очистити їх.
22. І після того увійшли левіти до намету зборів, щоб служити свою службу під наглядом Арона та синів його. Як заповідав Господь Мойсеєві про левітів, так і вчинили з ними.
23. Господь промовив до Мойсея:
24. “Це закон про левітів: від двадцяти п'яти років і вище ставатимуть вони до служби у наметі зборів,
25. а від п'ятдесятьох років залишать службу, не служитимуть більше.
26. Вони допомагатимуть братам своїм при наметі зборів, доглядаючи за всім, роботи ж не робитимуть. Так зробиш з левітами щодо їхньої служби.”

9. Друга Пасха в Синай-пустині 1-5; Пасха нечистих 6-13; Пасха чужинців 14; хмара над храминою 15-23
1. Господь промовив до Мойсея в Синай-пустині, другого року по виході з Єгипетської землі, першого місяця:
2. “Нехай сини Ізраїля відсвяткують Пасху в призначений час.
3. Чотирнадцятого дня цього місяця надвечір святкуватимете її у свій час; за всіма установами й за всіма приписами її святкуватимете її.”
4. І сказав Мойсей синам Ізраїля, щоб святкували Пасху.
5. І святкували вони Пасху першого місяця, чотирнадцятого дня місяця, надвечір, у Синай-пустині. Згідно з усім, як заповідав Господь Мойсеєві, вчинили сини Ізраїля.
6. Та були деякі, що осквернилися трупом і не могли на той день святкувати Пасху; тож приступили вони того дня до Мойсея й до Арона
7. і мовили до них: “Ми осквернилися трупом. Та чого б то нам мало бути заборонено принести дари Господеві у свій час серед синів Ізраїля?”
8. І каже до них Мойсей: “Заждіть лишень, я послухаю, що Господь повелить щодо вас.”
9. І Господь промовив до Мойсея.
10. “Промов до синів Ізраїля словами: Кожний з вас та ваших потомків, хто оскверниться трупом чи буде у великій дорозі, святкуватиме Пасху на честь Господа.
11. Але він святкуватиме її другого місяця, на чотирнадцятий день, надвечір; з опрісноками й гірким зіллям їстиме він її,
12. так, щоб не лишалось нічого з неї до ранку і кістки не ломлено в ній, виконуючи все за обрядом Пасхи.
13. Коли ж би хтонебудь, бувши чистий і не в дорозі, занедбав святкувати Пасху, той викорінений буде з-поміж людей своїх, бо не приніс жертву Господеві в призначений час. Людина та нестиме кару за свій гріх.
14. Коли ж чужинці, що перебувають з вами, захочуть святкувати Пасху на честь Господа, нехай святкують за установами та приписами її; той самий обряд нехай буде в вас, так для чужинця, як і для тубільця.”
15. Того ж дня, коли поставлено храмину, хмара вкрила храмину, отой намет свідоцтва, а ввечері вона стала мов полум'я над храминою, і так було аж до ранку.
16. Так було ввесь час: хмара вкривала її за дня, а вночі вона ставала мов полум'я.
17. І щоразу, коли знімалась хмара над наметом, сини Ізраїля рушали в дорогу; а на тому місці, де хмара опускалася, там отаборювалися сини Ізраїля.
18. За наказом Господнім рушали сини Ізраїля в дорогу, і за наказом Господнім отаборювались; і ввесь час, коли хмара перебувала над храминою, стояли вони табором.
19. І коли хмара перебувала довгий час над храминою, то сини Ізраїля пильно дотримувалися наказу Господнього і не рушали.
20. Часом хмара стояла лиш кілька днів над храминою; за Господнім велінням ставали вони табором і за Господнім велінням рушали далі.
21. А часом хмара зоставалася з вечора до ранку, вранці ж підносилась, і тоді й вони рушали; було, що хмара стояла ввесь день і ніч, а потім піднімалась, і тоді вони рушали далі.
22. Або два дні, або місяць, або й довше - як хмара перебувала над храминою, сини Ізраїля стояли табором і не пускалися в дорогу; коли ж вона піднімалась угору, то й вони йшли в дорогу.
23. За Господнім велінням ставали вони табором, і за Господнім велінням вирушали в дорогу, пильнуючи волю Господню згідно з наказом Господнім, як передав його Мойсей.

10. Срібні сурми 1-10; в дорогу від Синаю 11-36
1. Господь промовив до Мойсея:
2. “Зроби собі дві срібні сурми; кованої роботи зробиш їх, і будуть тобі на те, щоб скликати громаду і щоб знімати табір.
3. Коли засурмлять в обидві, то зійдеться до тебе вся громада коло входу в намет зборів.
4. А коли засурмлять тільки в одну, то зберуться до тебе князі, тисяцькі Ізраїля.
5. Коли засурмите на поготівля, двигнуться табори, розташовані на схід.
6. А коли засурмите на поготівля вдруге, вирушать табори, що на південь. Сурмитимуть на сполох, коли рушатимуть у дорогу.
7. Сурмитимете і тоді, коли треба буде скликати всю громаду, та тільки не так, як на поготівля.
8. Сурмитимуть же сини Арона, священики, в сурми, і вони будуть вам для повсякчасного вжитку в ваших поколіннях.
9. Коли підете, у вашому краї, проти ворога, що натискає на вас, то засурмите в сурми на сполох, і згадається про вас перед Господом, Богом вашим, і врятуєтеся від ворогів ваших.
10. І за днів радощів ваших, і на свята ваші, і коли з'являтиметься молодик, сурмитимете ви в сурми при всепаленнях ваших і при мирних жертвах ваших; і вони нагадуватимуть про вас перед Богом вашим: я - Господь, Бог ваш.”
11. Другого року, другого місяця, дванадцятого дня місяця знялася хмара вгору над храминою свідоцтва.
12. І сини Ізраїля рушили в мандри Синай-пустинею, і спинилась хмара у Паран-пустині.
13. Рушили, отже, вперше на наказ Господній через Мойсея.
14. Першим рушив прапор табору синів Юди, за полками їхніми; над військом його був Нахшон, син Амінадава.
15. А над військом коліна синів Іссахара був Натанаїл, син Цуара.
16. Над військом же коліна Завулона був Еліяв, син Хелона.
17. І коли храмину було розібрано, вирушили сини Гершона й сини Мерарі, несучи її.
18. Потім вирушив прапор табору Рувима, за полками їхніми; над військом його був Еліцур, син Шедеура.
19. Над військом же коліна синів Симеона був Шелумієл, син Цурішаддая.
20. А над військом коліна синів Гада був Еліясаф, син Реуела.
21. Рушили й Кегатії, що несли святі речі, тож поки вони прийшли, інші вже поставили були храмину.
22. По тому вирушив прапор табору синів Ефраїма, за полками їхніми; над військом їхнім був Елішама, син Амігуда.
23. А над військом коліна синів Манассії був Гамлієл, син Педацура.
24. Над військом же коліна Веніямина був Авідан, син Гідоні.
25. Потім вирушив прапор табору синів Дана, що був іззаду, мов сторожа всім таборам, за полками їхніми; над його військом був Ахієзер, син Амішаддая.
26. Над військом же коліна синів Ашера був Пагієл, син Охрана.
27. А над військом коліна синів Нафталі був Ахіра, син Енана.
28. Такий був похідний лад синів Ізраїля, коли вони рушили в дорогу.
29. Мойсей сказав до Ховава, сина Реуела, мідіянина, свого тестя: “Ми простуємо до того місця, про яке мовив Господь: Я його дав вам. - Ходи з нами, і добре тобі буде серед нас, бо Господь обіцяв добро Ізраїлеві.”
30. А той до нього й каже: “Не піду я з вами, я піду радше в мою землю, в мій рідний край.”
31. Мойсей і каже: “Не покидай нас, прошу тебе, ти бо знаєш, де нам ставати табором у пустелі, то й будеш нам очима.
32. Тож як підеш із нами, то ті блага, які вчинить нам Господь, ми вчинимо й тобі.”
33. І двигнулися вони від Господньої гори три дні дороги, і кивот Господнього завіту йшов три дні дороги перед ними, щоб знайти їм місце для постою.
34. І хмара Господня була над ними вдень, коли рушали вони табором.
35. А як рушав ковчег, мовив Мойсей: “Устань, Господи! Нехай розсипляться вороги твої! Нехай розбіжаться від обличчя твого ті, що ненавидять тебе!”
36. Коли ж ставав, то Мойсей мовив: “Спочинь, Господи, серед незліченних тисяч Ізраїля!”

11. Ізраїль нарікає на манну 1-15; сімдесятеро найстарших 16-30; перепелиці 31-35
1. Почали люди гірко нарікати, і дійшло нарікання до вух Господніх; почув Господь та й запалав гнів його, і зайнявсь між ними вогонь Господній і пожер кінець табору.
2. Заголосили люди до Мойсея, і Мойсей заблагав до Господа, то вогонь і погас.
3. І названо те місце Тавера, бо палав між ними вогонь Господній.
4. І забаглося мішаній юрбі, що була між ними, їсти так, що й сини Ізраїля собі стали плакати: хто, мовляв, дасть нам м'яса їсти?
5. Пригадуємо собі рибу, що задарма їли в Єгипті, огірки, дині, пір, цибулю, часник;
6. а тепер душа наша прагне: нема нічогісінько, сама лише манна перед нашими очима.
7. Була ж манна, наче коріяндрове насіння, а колір її, як колір буелія.
8. Народ розсипався і збирав її і молов на жорнах або товк у ступах, то й варили її в горщиках і пекли пляцки; а на смак була вона, мов тістечко на олії.
9. І коли вночі спадала роса на табір, то спадала на нього й манна.
10. Вчув Мойсей, що народ плаче по сім'ях, кожен коло входу до свого шатра, і гнів Господній запалав вельми, то й стало йому прикро.
11. І сказав Мойсей до Господа: “Чому вчинив ти таке з своїм слугою? Чому не знайшов я ласки в очах у тебе, що он тягар усього цього народу звалив єси на мене?
12. Чи то ж я зачав увесь той народ? Чи то ж я породив його, що ти мені кажеш: носи його, мовляв, на лоні в себе, як то нянька носить немовлятко, аж до землі, про яку ти клявся їхнім батькам?
13. Звідкіль узяти мені м'яса, щоб нагодувати ввесь народ оцей? Ось вони з плачем насіли на мене, кажучи: Дай нам м'яса їсти!
14. Не під силу мені одному нести ввесь люд оцей; занадто тяжкий він для мене.
15. Якщо й далі так обходитимешся зо мною, то ліпше, молю, вбий мене, коли я знайшов ласку в очах твоїх, щоб я не бачив горя мого.”
16. І промовив Господь до Мойсея: “Збери лишень мені сімдесят чоловіків із старшин в Ізраїлі, про яких знаєш, що вони люди розсудливі та вміють правити народом, і приведи їх до намету зборів; нехай стануть там з тобою.
17. Я зійду й говоритиму там із тобою, і візьму від духу, що на тобі, та й покладу на них, то вони й нестимуть з тобою тягар народу, щоб не одному тобі нести його.
18. А людям скажи: Освятітеся на завтра, й їстимете м'ясо; за те, що ви плакали вголос перед Господом, примовлявши: О коли б то ми вже мали м'яса! В Єгипті було нам так добре! - дасть вам Господь м'яса, і їстимете.
19. Не один день їстимете, і не два дні, і не п'ять день, і не десять день, і не двадцять день,
20. а цілий місяць, аж покіль не знудиться й не опротивіє вам, ви бо погордували Господом, який серед вас, і плакали перед ним, нарікаючи: Чого це, мовляв, вийшли ми з Єгипту?”
21. І сказав Мойсей: “Народу, що між ним я обертаюся, 600 000 піхоти, а ти кажеш, дам вам м'яса, щоб їли цілий місяць.
22. Хіба вистачило б для них, якби повбивати дрібну й велику скотину? Хіба вистачило б для них, якби виловити всю рибу в морі?”
23. Господь мовив до Мойсея: “А хіба рука Господня вкоротилась? Ось побачиш, чи справдиться слово моє, чи ні.”
24. Вийшов Мойсей і передав народові слова Господні; потім зібрав сімдесят чоловіків із старших народу й поставив їх навкруги намету.
25. І зійшов Господь у хмарі та й говорив з ними; і взявши з духу, що був на ньому, поклав на сімдесятьох старших; як тільки спускався на них дух, то вони пророкували, а поза тим не пророкували.
26. Двоє чоловіків залишилися були в таборі: один на ім'я Елдад, а другий Медад; і спустився на них дух; були вони записані, але не вийшли були до намету, отож стали вони пророкувати в таборі.
27. Прибіг якийсь хлопчина та й оповів Мойсеєві, кажучи: “Елдад та Медад пророкують у таборі.”
28. А Ісус Навин, що услуговував Мойсеєві змалку, урвав йому мову, кажучи: “Мій пане Мойсею, заборони їм!”
29. Мойсей йому й каже: “Чого то ти заздриш замість мене? Ох, коли б то ввесь люд Господній та й зробився пророком! Коли б то Господь зіслав свій дух на них!”
30. І повернувсь Мойсей до табору, сам він і старші Ізраїля.
31. І повіяло вітром від Господа, і нанесло перепилиць від моря та й накидало їх у табір - десь на день ходи в один бік і десь на день ходи в другий, навкруги табору, а поверх землі близько на два лікті.
32. Кинулись люди збирати перепелиць - увесь той день і всю ніч ще й увесь другий день; навіть хто найменше назбирав, мав десять хомерів, тож і розстелили їх навколо табору.
33. М'ясо було ще в них на зубах, ще його й не з'їли, а гнів Господній уже запалав на людей, і вдарив Господь їх тяжким мором.
34. Тим і названо те місце Ківрот-га-Тава, там бо поховано людей, що були ласі.
35. З Ківрот-га-Тави рушив народ до Хацероту, і в Хацероті зупинився.

Дата: Неділя, 25.04.2010, 17:58 | Повідомлення # 4
12. Жінка-кушійка 1-8; проказа Марії, сестри Мойсея 9-16
1. Марія ж з Ароном нарікали на Мойсея з-за жінки-кушійки, він бо взяв жінку-кушійку,
2. і говорили: “Чи тільки ж до Мойсея промовляв Господь? Хіба й до нас не говорив він?” Господь почув те.
3. З Мойсея ж був собі вельми тихий чоловік, понад усіх людей на світі.
4. Тож зараз і сказав Господь до Мойсея, Арона та до Марії: “Вийдіть ви троє, йдіть до намету зборів.” І вийшли вони троє.
5. І зійшов Господь у хмарному стовпі, ставши коло входу в намет, і покликав Арона й Марію; і коли вони вийшли обоє,
6. сказав: “Ось слухайте мої слова: Якби хтось із вас та був пророком, я б, Господь, у видінні об'явивсь йому, і в сні говорив із ним.
7. Не так слуга мій Мойсей, а повіреник він у всьому моєму домі.
8. Устами до уст розмовляю я з ним, і ясно, не загадками, і бачить він образ Господній. Як же то ви посміли нарікати на Мойсея, на слугу мого?”
9. І, палаючи гнівом супроти них, відійшов Господь.
10. Скоро ж хмара відступила від намету зборів, Марія зробилась білою, мов сніг, від прокази. Обернувсь Арон до Марії, аж вона прокажена.
11. Тож каже Арон до Мойсея: “Пане мій, благаю тебе, не накладай на нас кару за гріх, і що по-дурному вчинили ми.
12. Молю тебе, нехай вона не буде, мов та мертва дитина, що вроджується на світ із напівзогнилим тілом.”
13. І закликав Мойсей до Господа словами: “Благаю тебе, Боже, уздорови її.”
14. Господь же сказав Мойсеєві: “А що якби її батько плюнув їй у вічі, то чи не була б вона осоромлена на цілих сім день? Тож нехай зачинять її на сім день поза табором, а потім нехай приймуть назад до себе.”
15. І відокремили Марію на сім днів за табором; народ не вирушав у дорогу, аж поки вона не повернулася.
16. По тому ж народ вирушив із Хацероту та й отаборився у Паран-пустині.

13. Князі Ізраїля на розвідинах 1-24; звіт з розвідин 25-33
1. Промовив Господь до Мойсея:
2. “Пошли людей та нехай розглянуть Ханаан-землю, що ось я хочу дати її синам Ізраїля; пошлете їх по одному з батьківського коліна та щоб усі з них були князями.”
3. І послав Мойсей їх із Паран-пустині за Господнім наказом; самих таких чоловіків послав, що були головами в синів Ізраїля.
4. Ось їхні ймення: від коліна Рувима Шаммуа, син Заккура.
5. Від коліна Симеона Шафат, син Хорі.
6. Від коліна Юди Калев, син Єфунне.
7. Від коліна Іссахара Їгал, син Йосифа.
8. Від коліна Ефраїма Ошеа, син Нуна.
9. Від коліна Веніямина Палті, син Рафу.
10. Від коліна Завулона Гаддієл, син Соді.
11. Від коліна Йосифа, коліна Манассії, Гадді, син Сусі.
12. Від коліна Дана Аммієл, син Гемаллі.
13. Від коліна Ашера Сетур, син Міхаела.
14. Від коліна Нафталі Нахбі, син Вофсі.
15. Від коліна Гада Реуел, син Махі.
16. Це ймення мужів, яких послав Мойсей, щоб розглянули землю. Ошеу ж, сина Нуна, назвав Мойсей - Єгошуа (Ісус).
17. Послав їх Мойсей, щоб розглянули Ханаан-землю і мовив: “Здійміться звідсіль у Негев та й зійдіть на гору,
18. та огляньте землю, яка вона, і люд, що в ній живе, сильний він чи слабий, мало його чи багато,
19. і який той край, де він живе, чи добрий чи поганий, і які міста, що в них живе він, чи відкриті чи укріплені,
20. і яка земля, родюча вона чи ялова, чи е на ній дерево а чи ні. Та будьте сміливі й принесіть плоди землі.” А була саме пора дозрівання винограду.
21. То й пішли вони й розглянули землю від Сін-пустині до Рехову, що в напрямі Хамату.
22. Зійшли вони у Негев і дійшли до Хеврону, а там же були Ахіман, Шешай і Талмай, діти Анакові. Хеврон же збудовано сім років перед Цоаном в Єгипті.
23. І дійшовши до Ешкол-долини, зрізали вони там вітку з однією виноградною китицею та й несли її удвох на жердині, опріч ґранат і смоков.
24. Місце ж те названо Ешкол-долиною з-за грон, що зрізали там сини Ізраїля.
25. Повернулися вони з розглядин краю під кінець сорока днів.
26. І, прибувши, прийшли вони до Мойсея та Арона й усієї громади синів Ізраїля в Паран-пустині, у Кадеші, і принесли вістку їм та всій громаді й показали їм плоди землі.
27. Тож оповіли йому, кажучи: “Прийшли ми в землю, куди ти посилав нас; вона таки й справді молоком та медом тече, ось і плоди її.
28. Тільки ж народ, що в ній живе, сильний та й міста укріплені, вельми великі; бачили ми там і потомків Анака.
29. Амалек живе в землі Негев; а Хеттит і Євусій та Аморій живуть у горах, Ханаан же живе при морі і здовж берегів Йордану.”
30. Тоді Калев заходився втихомирювати людей, що були проти Мойсея, і промовив: “Ми таки підемо й посядемо її, стане бо сили в нас її підбити.”
31. Чоловіки ж, які ходили з ним (на розглядини), твердили: “Ні, мовляв, не в силі ми напасти на той народ; він від нас сильніший.”
32. І рознесли вони між синами Ізраїля недобрі вістки про землю, яку розслідили, кажучи: “Земля, що нею ми пройшли, щоб розвідати її, то така земля, яка пожирає своїх мешканців, а всі люди, що їх ми бачили там, великі на зріст.
33. Бачили ми там і велетнів, синів Анака, з роду велетнів; і самим нам здавалось, наче ми та сарана, і такими, певно, й були ми в їхніх очах.”

14. Ізраїль бунтується проти Бога 1-25; кара за бунт 26-38; поразка неслухняного Ізраїля 39-45
1. Тоді зчинила вся громада великий галас, і люди плакали тієї ночі.
2. І нарікали на Мойсея та на Арона всі сини Ізраїля; і вся громада мовляла до них: “Ой, бодай би ми померли в Єгипетській землі чи бодай би померли в цій пустині!
3. І навіщо то Господь веде нас у ту землю? Щоб полягти нам від меча та щоб жінки наші й діти зробилися здобиччю? Чи ж не ліпше нам повернутися в Єгипет?”
4. І мовляли одне до одного: “Настановімо собі вождя та й повернемось у Єгипет.”
5. Мойсей же з Ароном упали ниць перед усією громадою синів Ізраїля.
6. А Ісус Навин та Калев, син Ефунне, що ходили на розглядини землі, пороздирали на собі одіж
7. і промовили до всієї громади синів Ізраїля: “Земля, що нею переходили ми, щоб розглянути її, - земля ота вельми добра.
8. Коли Господь милостив нам, то він приведе нас у ту землю і дасть її нам: то бо земля, що справді тече молоком та медом.
9. Тільки проти Господа не бунтуйтесь і не полохайтесь людей тієї країни, бо вони для нас, мов хліб. Захисту в них немає, а Господь з нами: не лякайтесь їх.”
10. Та вся громада заговорила, щоб побити їх камінням; аж тут об'явилася слава Господня всім синам Ізраїля у наметі зборів.
11. Промовив Господь до Мойсея: “Так доки ж люд оцей зневажатиме мене, і доки вони не довірятимуть мені, не зважатимуть і на чуда всі ті, що я явив був серед них!
12. Вдарю на них мором і вигублю їх; і виведу з тебе народ більший та сильніший, ніж вони.”
13. І сказав Мойсей до Господа: “Почують єгиптяни, з-поміж котрих випровадив ти з великою потугою твоєю оцей люд, і що скажуть?
14. Та й мешканці цієї країни теж чули, що ти, Господи, посеред людей твоїх, що тебе, Господи, вони віч-на-віч бачать та й що хмара твоя стоїть над ними, і у стовпі хмарному ти йдеш поперед них за дня, а полум'яним стовпом уночі.
15. Тож як уб'єш ти люд оцей, як одного чоловіка, то народи, до яких дійшла чутка про тебе, скажуть:
16. Тому винищив Господь цих людей у пустині, що не здолав їх у ту впровадити землю, про яку їм клявся був.
17. Нехай же возвеличиться сила Господа мого, як то ти обітував.
18. Господь повільний до гніву й багатий милосердям, прощає гріх і переступ, хоч і не залишає нічого безкарно, а карає гріх батьків на дітях до третього й четвертого покоління.
19. Прости ж гріх люду цього з великого милосердя твого, так, як зносив єси люд цей від Єгипту аж досі!”
20. І сказав Господь: “Прощаю на твоє слово.
21. Але так, як я живий і як слави Господньої повна вся земля,
22. усі ті люди, які бачили мою славу й мої чудеса, що я сотворив в Єгипті й у пустині, і таки спокушали мене, ось уже вдесяте не слухали мій голос, -
23. ті люди не побачать землі, що про неї клявсь я їхнім батькам; усі ті, що зневажали мене, не побачать її.
24. Слугу ж мого Калева, за те, що був іншого духу та вірно слідував за мною, введу я в землю, до якої він уже ходив, і нащадки його володітимуть нею.
25. Нехай Амалек та Ханаан живуть собі в долині, а ви взавтра оберніться і рушайте геть у пустиню в напрямі до Червоного моря.”
26. Господь промовив до Мойсея та Арона:
27. “І доки ця ледача юрба нарікатиме на мене? Чув я нарікання синів Ізраїля, що ним докоряють мені.
28. Тож скажи їм: Як живу я - слово Господнє, - зроблю з вами так, як ви наговорили в мої вуха.
29. У пустелі цій поляжуть ваші трупи, усі ви, що були перелічені, усім вашим числом, від двадцятьох років і старше, ви, що нарікали на мене. -
30. Ніхто з вас не ввійде в землю, в якій я, піднісши вгору мою руку, (поклявся) вас оселити, - крім Калева, сина Єфунне та Ісуса Навина.
31. Дітей же ваших, що про них ви казали, мовляв, вони здобиччю стануть, - їх я введу туди, і вони спізнають землю, якою ви нехтували.
32. Ви ж трупом ляжете в цій пустелі.
33. Діти ваші блукатимуть сорок років пустелею, щоб спокутувати ваші беззаконня, поки не зогниють ваші трупи в пустині.
34. За числом сорока днів, що ви розвідували землю, рахуючи один рік за один день, понесете ви кару за гріхи ваші сорок років, щоб зрозуміли, що то значить, як я вас покину.
35. Сам я, Господь, сказав, що так зроблю з ледачою юрбою цією, яка повстала проти мене; в оцій пустині вони загинуть, тут і помруть.”
36. І ті чоловіки, що їх Мойсей посилав на розвідини землі й що, повернувшися, пустили погану поголоску про ту землю і довели всю громаду до нарікання на Мойсея,
37. чоловіки оті, що розпустили лихі вісті про землю, померли на місці перед Господом.
38. Тільки Ісус Навин та Калев, син Єфунне, зосталися живими з тих чоловіків, що ходили на розвідини землі.
39. І коли промовив Мойсей ті слова до синів Ізраїля, засумували люди вельми.
40. А другого дня, вставши вранці, щоб зійти на верх гори, казали: “Ось ми тут, готові вийти на те місце, про яке казав Господь, бо ми згрішили.”
41. І каже Мойсей: “Чому ви переступаєте Господній наказ? Не пощастить вам.
42. Не здіймайтеся, бо нема між вами Господа, - бо інакше поб'ють вас вороги ваші.
43. Там амалекитяни та ханааняни проти вас, поляжете від їхнього меча, бо ви відвернулися від Господа, і Господь не буде з вами.”
44. Та вони таки вперлися вийти на верх гори, хоч ковчег союзу та Мойсей не рушили з-посеред табору.
45. Спустилися тоді амалекитяни та ханааняни, що жили в тих горах, та й розбили їх, і сікли їх аж до Хорми.

15. Безкровні приносини: офіри й жертви 1-31; кара порушника суботи 32-36; китиці на кінцях одежі 37-41
1. Промовив Господь до Мойсея:
2. “Скажи до синів Ізраїля та повідай їм: Коли прийдете в землю вашого поселення, яку оце хочу вам дати,
3. і коли приноситимете вогненну офіру Господеві, чи всепалення, чи жертву, щоб виконати обітницю, чи як добровільні дари у ваші свята, щоб воскурити на честь Господа приємний запах з худоби або з овець,
4. то хто приноситиме Господеві свої приносини, принесе також в офіру десятину ефи питльованої муки, змішаної з чвертю гіна олії, -
5. і додаси до всепалення чи жертви вина на возливання, чверть гіна на кожне ягня.
6. При барані принесеш як офіру дві десятини ефи питльованої муки, змішаної з третиною гіна олії.
7. Вина ж на возливання принесеш третину гіна як приємний запах на честь Господа.
8. А коли принесеш у всепалення чи на жертву бичка, щоб виконати обітницю, чи мирну жертву Господеві,
9. то треба принести до бичка як офіру три десятини ефи питльованої муки, змішаної з половиною гіна олії;
10. а як возливання - принесеш половину гіна вина, щоб воскурити як приємний запах на честь Господа.
11. Так робитимуть при кожному волі й при кожному барані, і при ягняті, і при козеняті.
12. Скільки б не приносили жертв, для кожної зробите так.
13. Кожен тубілець вчинить так, приносивши вогненну жертву як приємний запах на честь Господа.
14. І коли якийсь приходень, що перебуває з вами, або хтось інший між вами у ваших майбутніх поколіннях захоче принести вогненну жертву як приємний запах на честь Господа, то нехай і він так робить, як ви робите.
15. Установа буде одна для вас і для приходня; установа віковічна у ваших поколіннях: як ви, так і приходень буде перед Господом.
16. Закон о один і одне право буде для вас і для приходня, що перебуває з вами.”
17. Господь промовив до Мойсея:
18. “Скажи синам Ізраїля і повідай їм: Коли прийдете в землю, в яку оце веду вас,
19. і коли почнете їсти хліб з тієї землі, то маєте принести дар возношення Господеві.
20. Першого калача з вашого тіста принесете - як дар возношення; принесете його так само, як дар з току.
21. Від першого вашого тіста даватимете Господеві дар возношення у майбутніх поколіннях ваших.
22. Коли ж пропустите щось ненароком і не виконаєте всіх цих заповідей, що Господь об'явив Мойсеєві,
23. себто всього того, що Господь повелів вам через Мойсея, з того дня, як Господь заповів ці заповіді, і потім, у всіх ваших поколіннях,
24. то коли станеться щось таке помилково, з необачности громади, вся громада принесе у всепалення одного бичка як приємний запах на честь Господа, з належною офірою і возливанням, за обрядом, і одного козла на жертву за гріх.
25. І священик відпокутує за всю громаду синів Ізраїля, і проститься їм, бо то була помилка й вони принесли належну вогненну жертву Господеві й жертву за гріх перед Господом за свою помилку.
26. І проститься всій громаді синів Ізраїля і приходневі, що перебуває між ними; бо на ввесь люд упаде всяка помилка.
27. Коли ж одна особа згрішить ненароком, то нехай принесе козу однолітку за гріх.
28. І священик відпокутує перед Господом за душу, що помилково згрішила, ненароком, відправивши за неї покуту, і проститься їй.
29. Чи то для тубільця з-посеред синів Ізраїля, а чи для чужинця, що перебуває між вами, закон один буде у вас для того, хто ненароком провиниться.
30. Хто ж, піднявши руку, заподіє щось лихе, чи буде то тубілець, а чи приходень, то такий ображає Господа і мусить бути викорінений з-поміж свого люду.
31. Зневаживши слово Господа й зламавши його заповідь, душа ота приречена на знищення; гріх її буде на ній.”
32. Раз якось, коли сини Ізраїля були в пустині, знайшли вони чоловіка, що збирав суботнього дня дрова.
33. І взяли його ті, що знайшли, як він збирав дрова, та й привели до Мойсея та до Арона й усієї громади,
34. і віддали його під сторожу, бо ще не знати було, що треба з ним вчинити.
35. І Господь сказав Мойсеєві: “Той чоловік мусить умерти; нехай поб'є його камінням уся громада за табором.”
36. І вивела його вся громада за табір та й побила камінням на смерть, як заповідав Господь Мойсеєві.
37. Сказав Господь Мойсеєві:
38. “Промов до синів Ізраїля і повідай їм, щоб вони й нащадки їхні поробили собі китиці на кінцях своєї одежі та щоб чіпляли ті китиці на кінцях багряними шнурочками
39. І будуть вам китиці на те, щоб ви, бачивши їх, згадували про всі заповіді Господні й виконували їх, і щоб ви не блукали за вашим серцем та вашими очима, які поривають вас до блуду;
40. щоб, пам'ятаючи та виконуючи всі мої заповіді, були ви святими у вашого Бога.
41. Я - Господь, Бог ваш, який вивів вас із Єгипетської землі, щоб бути вам Богом. Я - Господь, Бог ваш.

Дата: Неділя, 25.04.2010, 18:00 | Повідомлення # 5
16. Покарання Кораха з прибічниками за бунт проти Мойсея
1. Корах, син Іцгара, сина Кегата, сина Леві, і Датан з Авірамом, сини Еліява, сина Паллу, сина Рувима,
2. повстали проти Мойсея, і з ними 250 чоловік із синів Ізраїля, князі в громаді, радники на зборах, люди значні.
3. Зібрались вони проти Мойсея та Арона та й промовили до них: “Годі вам! Уся громада, всі - святі, і Господь серед них. Чого ж ви пнетесь високо над Господньою громадою?”
4. Почувши це Мойсей, впав обличчям до землі.
5. А згодом промовив до Кораха й усіх його прибічників: “До завтра! А там сповістить Господь, хто його й хто святий, щоб допустити його до себе; кого він вибрав, того й допустить до себе.
6. Зробіть так: возьміте з собою кадильниці, ти, Кораху, й ви всі з його громади,
7. і покладіть узавтра до них жару, а зверху посипте кадила перед Господом; той, кого вибере Господь, буде святий. Буде з вас, сини Леві!”
8. Промовив далі Мойсей до Кораха: “Ось послухайте, сини Леві.
9. Чи то ж мало вам, що Бог Ізраїля вилучив вас із громади синів Ізраїля та й допустив до себе, щоб ви виконували службу в храмині Господній і стояли перед громадою, послуговуючи їй?
10. А що Господь допустив тебе й усіх твоїх братів, синів Леві, з тобою до себе, то вам оце захотілося ще й священства?
11. Адже ти й усі твої прибічники повстали проти Господа; Арон бо - що він таке, що ви нарікаєте на нього?”
12. І послав Мойсей, щоб покликали Датана й Авірама, синів Еліява, та вони відказали: “Не підемо.
13. Хіба мало того, що ти вивів нас із землі, молоком та медом текучої, щоб поморити нас у пустелі; ти хочеш іще й князювати над нами?
14. Ані в землю, молоком та медом текучу, не привів ти нас, ані клаптика поля, ані виноградника у спадщину не дав нам. Хочеш осліпити очі цих людей? Не підемо.”
15. Розлютився вельми Мойсей і мовив до Господа: “Не зважай на їхню офіру! Ні одного осла не взяв я від них і не заподіяв лиха ні одному з них.”
16. І сказав Мойсей до Кораха: “Ти й усі твої прибічники, станьте взавтра перед Господом, сам ти й вони, та Арон,
17. і візьміть кожен свою кадильницю і покладіть до неї ладану, і принесіть кожен свою кадильницю до Господа, 250 кадильниць; ти й Арон, кожен свою кадильницю.”
18. Узяли вони кожен свою кадильницю, поклали до них жару, насипали зверху ладану та й поставили коло входу в намет зборів разом з Мойсеєм та Ароном.
19. І коли Корах скликав проти них усю громаду до входу в намет зборів, слава Господня з'явилась усій громаді.
20. І промовив Господь до Мойсея та Арона:
21. “Відлучіться від цієї юрби, я вигублю їх в одну мить.”
22. І припали вони обличчям до землі й сказали: “О Боже, Боже духів усіх живих! Один чоловік согрішив, а гнів би твій мав бути на всю громаду?”
23. Господь же промовив до Мойсея:
24. “Скажи до громади: Відійдіть геть навкруги від житла Кораха, Датана й Авірама.”
25. Устав Мойсей та й пішов до Датана й Авірама, а за ними пішли старші Ізраїля.
26. І повелів він людям: “Відступіться від шатер цих злих людей і не торкайтеся нічого, що належить їм, щоб не загинути вам у їхніх гріхах.”
27. І відступилися люди геть навкруги від жител Кораха, Датана й Авірама; а Датан з Авірамом вийшли та й поставали коло входу в свої шатра з жінками, дітьми й немовлятами своїми.
28. І сказав Мойсей: “Ось із чого ви розумієте, що Господь послав мене зробити все те, що я зробив, та що не з власної волі чинив я.
29. Коли вони помруть, як усі люди вмирають, і така сама доля спіткає їх, як усіх людей, то не послав мене Господь.
30. Коли ж Господь сотворить нечуване щось, і земля роззявить рота свого й поглине їх та все, що є в них, і вони зійдуть живими в Шеол, тоді знайте, що ці люди зневажили Господа.”
31. Ледве закінчив він тую мову, як земля під ними розступилася,
32. роззявила рота свого та й поглинула їх самих, домівки їхні й усіх людей, що були в Кораха, та все майно.
33. І провалилися вони й усе, що було в них, живими в Шеол, і земля закрилась над ними, і вони зникли з-поміж громади.
34. І ввесь Ізраїль, що був навколо них, на зойк їхній кинувся тікати; казали бо: “Щоб і нас не проглинула земля!”
35. І вийшов вогонь від Господа й пожер 250 чоловік, що принесли були кадила.

17. Вигребання кадильниць 1-5; нарікання народу 6-15; палиця Арона 16-28
1. Промовив Господь до Мойсея:
2. “Скажи Єлеазарові, синові Арона священика, щоб вигребав з пожарища кадильниці та геть струсив з них жар, вони бо посвячені.
3. З кадильниць отих людей, що проти самих себе згрішили, нехай зроблять тонко ковані бляшки на покриття жертовника, бо їх принесено до Господа, і вони стали святими; будуть вони знаком для синів Ізраїля.”
4. Узяв Єлеазар священик мідяні кадильниці, що їх були принесли ті, які згоріли, та й посплощував їх на покриття жертовника,
5. на спомин синам Ізраїля, щоб ніхто чужий, хто не з потомства Арона, не приступав кадити перед Господом і щоб і з ним не сталось, як із Корахом та його прибічниками, - як ото Господь йому був заповідав через Мойсея.
6. Другого дня вся громада синів Ізраїля стала нарікати на Мойсея та Арона, кажучи: “Погубили ви люд Господній.”
7. І коли громада збиралася проти Мойсея та Арона, вони звернулись до намету зборів, і ось хмара вкрила його, й з'явилася слава Господня. 8. Мойсей та Арон підступили до намету зборів.
9. Промовив Господь до Мойсея:
10. “Відійдіть від цієї громади, я погублю їх в одну мить!” І впали вони обличчям до землі.
11. Мовив Мойсей до Арона: “Візьми кадильницю та поклади до неї з жертовника жару й насип ладану, і йди чимдуж у громаду та відправ за них покуту, бо спалахнув гнів Господній, і почався мор.”
12. Узяв Арон, як сказав Мойсей, кадильницю та й метнувсь у громаду, але мор уже почався між людьми. Насипав він ладану та й заходився справляти покуту за людей.
13. Стояв він між мертвими й живими, і мор припинився.
14. Померло ж від мору 14 700, крім тих, які померли з-за Кораха.
15. І повернувсь Арон до Мойсея, до входу в намет зборів, коли мор припинився.
16. Господь промовив до Мойсея:
17. “Скажи синам Ізраїля і візьми від них по палиці, від кожного покоління, від князя кожного покоління, дванадцять палиць. І на палиці кожного напишеш його ім'я.
18. Ім'я ж Арона напиши на палиці Леві; одна бо лише буде палиця для голови покоління їхніх батьківських домів.
19. Потім покладеш їх у наметі зборів, перед свідоцтвом, де я звичайно зустрічаюся з тобою.
20. І станеться так, що палиця того, кого я вибрав, процвіте; і таким робом я втихомирю навколо мене шемрання синів Ізраїля, що нарікають на вас.”
21. Сказав це Мойсей синам Ізраїля, і подали йому всі їхні князі по палиці від кожного князя, за батьківськими домами їхніми, 12 палиць; і палиця Арона була між їхніми палицями.
22. І поклав Мойсей палиці перед Господом у наметі свідоцтва.
23. Другого дня ввійшов Мойсей у намет свідоцтва, аж ось розквітла палиця Арона, з дому Леві: пустила бруньки, зацвіла квітками й вродила стиглі миґдалі.
24. Виніс Мойсей усі палиці з-перед обличчя Господнього до всіх синів Ізраїля, і побачили вони, і кожен узяв свою палицю.
25. Господь сказав до Мойсея: “Принеси назад Аронову палицю до кивоту завіта, щоб зберегти її як осторогу й ознаку проти синів ворохобних, і нехай припиняться їхні нарікання на мене, щоб не вимерли вони.”
26. І Мойсей зробив так, як заповідав йому Господь, - так і вчинив він.
27. Сини ж Ізраїля промовили до Мойсея: “Глянь лишень, пропадаємо ми, гинемо, всі ми гинемо!
28. Хто тільки наблизиться до храмини Господньої, зараз умирає. Чи то ж усім нам загинути дощенту?”

18. Обов'язки та права священиків і левітів
1. Промовив Господь до Арона: “Ти сам і твої сини й батьківський дім твій з тобою відповідатиме за провину проти святині; та й за переступи щодо вашого священства.
2. І братів твоїх із коліна Леві, з покоління батька твого, ти також допустиш із собою до святині, щоб були вони при тобі й услуговували тобі, коли ти й сини твої з тобою будете перед наметом свідоцтва.
3. Нехай пильнують службу коло тебе й коло всього намету; до посуду ж святині й до жертовника нехай не приступають, щоб не вмерли вони, ні вони, ані ви.
4. Вони будуть при тобі й пильнуватимуть служби при наметі зборів у всякій роботі в наметі; сторонній же не сміє наближатися до вас.
5. Ви доглядатимете святиню і жертовник, щоб не було вже більше гніву на синів Ізраїля.
6. Я взяв братів ваших левітів з-поміж синів Ізраїля, вони передані вам як дар для Господа, щоб виконувати роботу при наметі зборів.
7. Ти ж і сини твої з тобою пильнуватимете ваше священство в усьому, що належить до жертовника й усередині за завісою; як дар передаю вам службу священства; хто ж чужий наблизиться, буде покараний смертю.”
8. Господь промовив до Арона: “Ось я передаю тобі догляд за моїми жертвами возношення. Усе, що посвячують сини Ізраїля, даю я тобі як правну частку і твоїм синам як віковічне право.
9. Ось, що буде твоє з найсвятіших дарів: з усіх жертв, усі їхні приносини на всяку офіру, на всяку жертву за гріх і на всяку жертву за провину, що їх вони приносять мені, - як найсвятіші дари будуть вони тобі й твоїм синам.
10. У пресвятому місці споживатимеш їх; усі чоловічої статі їстимуть їх; вони будуть святими для вас.
11. І воно буде твоє: возношення колихальних жертв синів Ізраїля даю тобі й синам та дочкам твоїм з тобою як віковічне право; кожен чистий у твоєму домі може їх їсти.
12. Усе найліпше з олії, все найліпше з вина й зерна, їхні первоплоди, що приносять їх Господеві, - даю тобі їх.
13. Первоплоди з усього, що родить їхня земля, і що вони принесуть Господеві, твої будуть; кожен чистий у твоєму домі може їх їсти.
14. Усе посвячене в Ізраїлі твоє буде.
15. Усе первородне від усякого тіла, що принесуть Господеві, чи то людина, чи скотина, твоє буде; тільки первородна дитина мусить бути викуплена, і первородне від нечистої скотини мусить бути викуплене.
16. Ти візьмеш за них викуп, від одного місяця життя їхнього, 5 шеклів срібла за твоєю оцінкою, по шеклеві святині, по 20 гер у шеклі.
17. Первістка ж корови або вівці, або кози не викуповуватимеш: вони бо посвячені. Кров'ю їхньою окропиш жертовник, а тук їхній пустиш димом як вогненну жертву на приємний запах Господеві.
18. М'ясо їхнє буде твоє; як колихальна груднина та як права лопатка - буде твоє.
19. Усі жертви возношення святих речей, що їх сини Ізраїля возносять Господеві, даю тобі й синам та дочкам твоїм з тобою у віковічне право; союз непорушний - вічний перед Господом з тобою, а через тебе - й з твоїм потомством.”
20. Господь сказав Аронові: “Не матимеш у їхній землі ніякого спадкоємства, і частки тобі не буде між ними. Я - твоя частка й твоє спадкоємство серед синів Ізраїля.
21. Ось я дав синам Леві у спадщину всі десятини Ізраїля за службу, що вони служать її при наметі зборів.
22. І таким робом сини Ізраїля не приступатимуть більш до намету зборів, щоб не взяти їм гріха на душу й не вмерти.
23. Самі левіти нехай служать службу, вони нехай несуть за те відповідальність. Це установа віковічна у ваших поколіннях. А серед синів Ізраїля вони не матимуть спадщини.
24. Бо дав я левітам у спадщину десятину синів Ізраїля, що вони возносять на жертву Господеві; ось чому сказав я їм, що між синами Ізраїля вони не матимуть ніякого спадкоємства.”
25. Господь промовив до Мойсея:
26. “Скажеш левітам і повідаєш їм: Коли візьмете від синів Ізраїля десятини, що я вам дав від них як вашу спадщину, то принесете з них жертву возношення Господеві, десятину від десятини.
27. І зарахується вам жертва вашого возношення так, як би було це зерно з току чи вино з точила.
28. Таким робом і ви теж вознесете Господеві жертву возношення від усіх ваших десятин, що їх берете від синів Ізраїля, і, як возношення Господнє, дасте Аронові священикові.
29. Від усього, що вам припаде, вознесете всяке возношення Господеві, тобто з усього, що найкраще, щоб його посвятити.
30. І скажеш їм: Коли возноситимете, що найкраще з десятини, то порахується вам, левітам, як прибуток із току й як прибуток з виноградного точила.
31. Вам можна буде його їсти у всякому місці, вам самим та домам вашим; бо це вам плата за службу в наметі зборів.
32. З-за того не буде на вас жадної провини, ви не оскверните тим святих дарів і не вмрете, коли тільки віддасте з того, що найкраще.”

Бібліотека » Римська Біблія, пер. о. І. Хоменка » Старий Завіт » ЧИСЛА
Сторінка 1 з 212»
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика