Головна сторінка сайту
Сторінка 2 з 2«12
Бібліотека » Римська Біблія, пер. о. І. Хоменка » Старий Завіт » ІІ КНИГА САМУЇЛА
ІІ КНИГА САМУЇЛА
Дата: Неділя, 25.04.2010, 17:40 | Повідомлення # 6
21. Помста гівонітів над Сауловим домом 1-14; останні війни з філістимлянами 15-22
1. Був за днів Давида голод протягом трьох років поспіль, і шукав Давид обличчя Господнього, і Господь сказав: “Це через Саула та через його скривавлений дім, тому що він повбивав гівонітів.”
2. Тоді покликав цар гівонітів і сказав до них, - гівоніти ж не були із синів ізраїльських, були вони з рештки аморіїв, і хоч заприсяглись були їм сини ізраїльські, та Саул з ревности заради Ізраїля і Юди намагався вигубити їх, -
3. тож Давид і каже до гівонітів: “Що я маю вам зробити і чим спокутувати, щоб ви благословили спадкоємство Господнє?”
4. Гівоніти ж відповіли йому: “Не в золоті, ні в сріблі тут справа між нами та Саулом і його домом; і не нам, щоб когось стратити в Ізраїлі.” І питає він: “Що ж ви хочете, щоб я зробив вам?”
5. Вони відповіли цареві: “Того чоловіка, що винищував нас і хотів вигубити нас, щоб уже більше ми не існували в цілій ізраїльській землі, -
6. нехай нам видані будуть семеро з його потомків, і ми повісимо їх у Гівеа на горі Господній.” І сказав цар: “Я видам їх.”
7. Але цар пощадив Мерібаала, Йонатанового сина, Саулового внука, задля присяги перед Господом, що була між ними - між Давидом та Йонатаном, Сауловим сином.
8. І взяв цар обох синів Ріцпи, Айєвої дочки, що їх вона народила Саулові: Армонія і Мерібаала та п'ятьох синів Мерави, Саулової дочки, що народила вона Адрієлові, Барзіллаєвому синові з Мехоли.
9. І видано їх у руки гівонітам, а вони повісили їх на горі перед Господом. Так семеро їх загинуло разом; вони згинули в перші дні жнив, на початку ячмінних жнив.
10. Ріцпа ж, Айева дочка, взяла ряднину, розстелила її собі на скелі, від початку жнив, аж поки не полилась на них вода з неба, і не допускала птиць піднебесних сідати на них вдень, ані польових хижаків уночі.
11. Коли сповістили Давидові, що зробила Ріцпа, Айева дочка, Саулова наложниця,
12. пішов Давид і взяв кості Саула й кості Йонатана, його сина, від мешканців Явеш-Гілеаду, що їх були викрали з майдану в Бет-Шані, де їх повісили були філістимляни того дня, як побили були Саула в Гілбоа.
13. І забрав він звідтіль кості Саулові й кості Йонатана, його сина, і позбирано кості повішених.
14. І поховали кості Саула та Йонатана, його сина, у Веніяминовій країні, в Целі, в гробі Кіша, його батька. І сповнено все, що наказав цар. Після того змилосердивсь Господь над краєм.
15. І знову була війна між філістимлянами та Ізраїлем. Зійшов Давид зо своїми слугами, і розпочали вони бій. Та Давид утомився.
16. А Есві-Бенов, один із потомків рефаїв спис якого важив триста шеклів міді, і він був підперезаний новим мечем, - задумав він убити Давида.
17. Та Авішай, син Церуї, прийшов йому на допомогу і вдарив філістимлянина й убив його. Тоді Давидові мужі заприсяглись йому, кажучи: “Ти не ходитимеш більше з нами в бій, щоб не згасло Ізраїлеве світло.”
18. Після того була ще одна війна з філістимлянами у Гові. Тоді Сібхай-хушій забив Сафа, що був з потомків рефаїв-велетнів.
19. Та коли знову була війна з філістимлянами у Гові, Елханан, Ягре-Оргімів син, з Вифлеєму, забив брата Голіята з Гату, а ратище його списа було як ткацьке воротило.
20. Була ще раз війна під Гатом. Був там чоловік високого росту, мав він по шість пальців на кожній руці і по шість пальців на кожній нозі - разом двадцять чотири. Був він теж з роду рефаїв.
21. Коли зневажив він Ізраїля, то Йонатан, син Шімеа, Давидового брата, вбив його.
22. Оці чотири походили з рефаїв в Гаті; полягли вони від руки Давидової й слуг його.

22. Пісня Давида
1. І заспівав Давид до Господа того дня, як Господь врятував його з рук усіх ворогів його та з руки Саулової, словами цієї пісні,
2. і промовив: “Господь - моя скеля, моя твердиня, мій спаситель,
3. мій Бог, моя скеля, до нього прибігаю! Мій щит і ріг мого спасіння, моя твердиня й моє прибіжище, мій спаситель, що від напасти рятує мене.
4. Закличу до всехвального Господа і визволюсь від ворогів моїх,
5. бо оточили мене хвилі смерти, пекельні річки настрашили мене.
6. Ланцюги Шеолу обплутали мене, передо мною тенета смерти.
7. У моїй скорботі закликав я до Господа, і до Бога мого візвав я; і почув він із храму свого мій голос, і мій крик дійшов до його вух.
8. Задрижала й стряслася земля, основи небес затремтіли, бо він закипів гнівом.
9. Дим знявсь у нього з ніздер, і вогонь палючий у нього з уст, вугільним жаром запалало від нього.
10. І схилив небеса, і зійшов, і чорна хмара під ногами у нього.
11. І верхи на херувимі летів він, і мчав на крилах вітру.
12. Огорнувсь темнотою, мов наметом, чорними водами, густими хмарами.
13. Від блиску, що перед ним, запалало гаряче вугілля.
14. Загримів з небес Господь, і Всевишній дав свій голос.
15. І зіслав він свої стріли й розсіяв їх, метнув блискавицею й розігнав їх.
16. І показались морські дна, і відкрились підвалини всесвіту від погрози Господньої, від подуву духу гніву його.
17. Простяг з висоти руку, взяв мене, витяг мене з вод великих.
18. Врятував мене від ворога мого потужного, від ненависників моїх, сильніших за мене.
19. Нападали вони на мене в день мого нещастя, але Господь став мені підпорою.
20. Вивів він мене у простори, він спас мене, бо я йому довподоби.
21. Воздав мені Господь за моєю справедливістю, згідно з чистотою Рук моїх винагородив мене.
22. Бо я зберіг путі Господні і беззаконням не відступив від мого Бога.
23. Усі бо його присуди передо мною, і ухвал його я не цурався.
24. Але був я досконалий перед ним і зберігав себе від гріха.
25. Тож винагородив мене Господь за моєю справедливістю і за моєю чистотою перед його очима.
26. З милостивим ти милостивий; з досконалим ти досконалий.
27. З чистим ти чистий; з хитруном ти обачний.
28. Ти рятуєш народ смиренний, а очі гордих хилиш низько.
29. Ти бо мій світильник, Господи, мій Боже, що освітлюєш мою темряву.
30. Завдяки тобі пробиваю я вал, завдяки моєму Богові перескакую мур.
31. Шлях Божий досконалий, слово Господнє випробуване вогнем; він - щит для всіх, що прибігають до нього.
32. Хто ж бо Бог, окрім Господа? Або - хто скеля, опріч нашого Бога?
33. Бог, кріпость моя сильна, робить мою дорогу бездоганною.
34. Він зробив мої ноги бистрими, як ноги сарни, і поставив мене на моїх височинах.
35. Він навчив мої руки воювати, і мої рамена напинати мідяного лука.
36. Ти дав мені твій щит спасіння, і твоя опіка зробила мене великим.
37. Ти зробив широкими підо мною мої кроки, і стопи мої не захитались.
38. Я переслідував моїх ворогів і нищив їх, і не повертавсь, поки не вигубив їх.
39. Я зламав їх, розбив їх, і більш не встали вони, упали вони мені під ноги.
40. Ти оперезав мене силою на бій, і підбив під мене моїх противників,
41. ти обернув моїх ворогів до втечі, і моїх ненависників порозганяв.
42. Заблагали вони, та нікому було рятувати; до Господа - та він не відповів їм.
43. Я порозкидав їх, як пил земний, мов грязюку на вулиці, роздавив, розтоптав їх.
44. Ти вирятував мене від чварів народу, поставив мене на чолі народів. Народ, що його я не знав, служить мені,
45. чужинці підлещувались мені, ледве почувши-послухавши мене.
46. Чужинці, страхом пройняті, вийшли з своїх твердинь, тремтіли.
47. Нехай живе Господь, і нехай буде благословенна моя скеля, нехай буде піднесений Бог - скеля мого спасіння,
48. Бог, що дав мені помститися, що підбив під мене народи.
49. Ти визволив мене від ворогів моїх і вивищив мене над моїми ненависниками, ти звільнив мене від насильника.
50. Тим прославлятиму тебе, Господи, в народах, співатиму імені твоєму.
51. Ти дав великі перемоги своєму цареві, зробив ласку своєму помазаникові - Давидові та його потомству навіки.”

23. Останні слова Давида 1-7; Давидові богатирі 8-39
1. Ось останні слова Давида: слово Давида, Єссеєвого сина, слово мужа, поставленого високо, помазаника Бога Якова, любого співця Ізраїля:
2. “Дух Господній промовляє через мене, слово його в мене на язиці.
3. Промовив Бог Ізраїлів, Ізраїлева скеля промовила до мене: Пануватиме над людьми справедливий, пануватиме богобоязливий.
4. Немов світ уранці, коли сходить сонце, безхмарного ранку, від його проміння попід росою вийшла з землі трава, -
5. чи ж не так воно з моїм домом у Бога? Він бо заключив зо мною вічний союз, союз повнотою впоряджений, певний. Так! Він виростить усе моє спасіння й усе моє бажання.
6. А нікчемні всі, - мов терня, що ніхто не бере його в руку, -
7. ніхто їх не доторкається, хібащо з залізом та деревом, і палять їх на вогні дощенту.”
8. Ось імена Давидових витязів: Ішбаал, Гахмоній, головний над трьома. Він підняв свого списа на вісімсот мужів і вигубив їх за одним разом.
9. По ньому - між трьома богатирями - Єлеазар, син Додо, Ахохів син; він був з Давидом у Пасдаммімі, коли філістимляни зібрались були там на бій. Мужі ізраїльські повернулись назад,
10. але він устав й бив філістимлян, аж доки не стомилась його рука, що мов прилипла до меча. Того дня дарував був Господь велику перемогу. Народ повернувся за ним тільки для того, щоб забрати здобич.
11. За ним був Шамма, Аггеїв син, з Гарару. Філістимляни зібрались були біля Лехі, де був лан поля, засіяний сочевицею. Хоч військо втекло було від філістимлян,
12. він став серед поля, обороняв його й побив філістимлян. І дарував Господь велику перемогу.
13. Раз якось троє з тридцятьох зійшли були до Давида під час жнив, у печеру Адулам, саме як частина філістимлян розтаборились у Рефаїм-долині.
14. Тоді Давид був у твердині, а філістимлянська залога була у Вифлеємі.
15. Запрагнув Давид, тож каже він: “Хто принесе мені води з криниці, що у Вифлеємі при воротях?”
16. І продерлися три богатирі у філістимлянський табір, зачерпнути води з криниці, що в Вифлеємі при воротях, узяли й принесли її Давидові. Однак він не хотів її пити, але вилив її (в жертву) Господеві,
17. кажучи: “Далеким хай воно буде від мене, Господи, щоб я таке вчинив! Чи це ж не кров мужів, що важили своїм життям?” І не хотів він її пити. Ось таке доказали ці три витязі.
18. Авішай, Йоавів брат, син Церуї, був головний над тридцятьма. Він підняв списа на трьохсот і вбив їх. Вславився він між тридцятьма.
19. Він був найвизначніший з-поміж тридцятьох, що став їх провідником, але не дорівнював трьом.
20. Беная, син Єгояди, з Кавцелу, славний подвигами муж, добив був двох Арієлових синів з Йоаву. Він же зійшов і вбив лева в середині ритви, того дня, коли саме упав сніг.
21. Вбив він також якогось єгиптянина, велетня; в руках єгиптянина був спис, але він зійшов до нього з палицею, вирвав з рук у нього списа й забив його власним же його списом.
22. Такі ось подвиги вчинив Беная, Єгояди син, чим зажив собі великої слави з-поміж тих тридцятьох героїв.
23. Він був найбільше шанований поміж тридцятьма, але він не дорівнював трьом. Давид поставив його над своїм двірським вояцтвом.
24. Азаел, Йоавів брат, був один із тридцятьох; і Елханан, син Додо, з Вифлеєму,
25. Шамма з Хароду, Еліка з Хароду,
26. Хелец Палтій, Іра, Ікешів син, з Текоа,
27. Авіезер з Анатоту, Сібхай із Хуші,
28. Цалмон з Ахоху, Маг-рай із Нетофи.
29. Хелед, Баани син, із Нетофи; Ітай, Рівая син, з Гівеа, веніяминянин,
30. Беная із Пірато-ну, Хідай із Нахле-Гаашу,
31. Аві-Алвон з Арави, Азмавет із Бахуріму,
32. Еліяхба з Шаалвіму, Яшен-Гуній, Йонатан,
33. син Шамми, з Гарару, Ахіям, Шараріїв син, з Гарару.
34. Еліфелет, Ахазбаїв син, з Маахи; Еліям, Ахітофелів син, з Гіло.
35. Хецрай із Кармелю, Паграй з Арбі.
36. Їгал, Натанів син, із Цови; Баній із Гаду,
37. Целек з Аммону, Нахрай із Беероту - зброеноша Йоава, сина Церуї,
38. Іра з Їтра, Гарев з Їтра,
39. Урія хеттит. Усіх разом тридцять сім.

24. Перепис народу 1-10; пошесть в Ізраїлі 11-17; поєднання з Богом 18-23
1. Знову запалав гнів Господній на Ізраїля та побудив Давида проти них, кажучи: “Піди, перелічи Ізраїля та Юду.”
2. І звелів цар Йоавові, начальникові війська, що був. з ним: “Пройди почерез усі коліна ізраїльські від Дану до Версавії і порахуй народ, щоб я знав число народу.”
3. І відповів Йоав цареві: “Нехай Господь, твій Бог, додасть народові сто разів стільки, як його є, і нехай очі царя, мого пана, бачать те, одначе чому, мій пан, забажав того?”
4. Проте, царський наказ до Йоава й до воєвод переважив, і рушили Йоав і воєводи з-перед царя переписувати народ ізраїльський.
5. Перейшли вони Йордан і почали в Ароері, направо від міста, що серед Гад-долини, а потім в Язеі.
6. Прийшли вони до Гілеаду і в край хеттитів до Кадешу; і дійшли до Дану в околиці Сидону.
7. Прибули вони в твердиню Тир, і в усі міста хіввіїв та ханаанян, і пішли далі в Негев Юди, в Версавію.
8. Обійшовши через увесь край, повернулись вони по дев'ятьох місяцях і двадцятьох днях у Єрусалим.
9. І дав Йоав цареві число переписаного народу: і було в Ізраїлі 800 000 боєздатних мужів, що володіли мечем, а в Юди 500 000.
10. Та Давидове серце було неспокійне після того, як він почислив народ. Тоді Давид сказав до Господа: “Согрішив я тяжко, зробивши це. Отож, Господи, прошу, прости провину твого раба, бо вчинив я дуже нерозумно.”
11. Коли Давид устав уранці, прийшло Господнє слово до пророка Гада, Давидового видющого:
12. “Іди й скажи Давидові: Так говорить Господь: Три речі я пред'являю тобі, вибери собі одну з них, щоб я виконав її тобі.”
13. І прибув Гад до Давида та й оповідає йому, кажучи до нього: “Чи має панувати в твоєму краї три роки голод; чи волієш три місяці втікати від ворога, що гнатиметься за тобою; чи хочеш, щоб була три дні чума у твоєму краї? Тепер обміркуй і розсуди, що маю відповісти тому, хто послав мене.”
14. Давид відповів Гадові: “Я пригноблений вельми, однак воліємо потрапити в руки Господні, бо його милосердя велике, людям же в руки впасти не хочу!”
15. І послав Господь чуму на Ізраїля від ранку аж по призначений час; і вмерло, від Версавії до Дану, 70 000 чоловік.
16. Коли ангел простягнув був руку на Єрусалим, щоб вигубити його, то Господь зглянувся на лихо та сказав ангелові, що вигублював люд: “Досить уже! Затримай твою руку.” Тоді ангел Господній був якраз на току Орни євусія.
17. Коли побачив ангела, що вбивав народ, сказав Давид до Господа, мовлявши: “Дивись, це ж я згрішив, я провинився! Ці овечки -що вони зробили? Нехай твоя рука буде проти мене та проти дому батька мого!”
18. І прийшов того дня до Давида Гад і каже до нього: “Іди, постав Господеві жертовник на току Орни євусія.”
19. І пішов Давид згідно з Гадовим словом, як велів був Господь.
20. Коли побачив Орна, що цар із своїм двором простує до нього, вийшов Орна й уклонився цареві лицем до землі.
21. І спитав Орна: “Для чого цар, мій пан, прийшов до свого слуги?” А Давид відповів: “Купити в тебе тік для побудови жертовника Господеві, щоб відійшла від народу пошесть.”
22. Орна ж каже до Давида: “Нехай цар мій пан, візьме й жертвує те, що добре в його очах! Ось і воли для всепалення, і вози та ярмо від волів на дрова.
23. Все це Орна дає цареві.” Далі Орна каже до царя: “Нехай Господь, Бог твій, буде ласкавий до тебе.”
24. Але цар відповів до Орни: “Ні, я таки хочу придбати його від тебе за гроші, я не можу принести Господеві, моєму Богові, всепалення, що мені нічого не коштує.” І купив Давид тік і волів за п'ятдесят срібних шеклів.
25. І збудував там Давид жертовник Господеві та приніс всепалення й мирні жертви. І Господь змилосердився над краєм, і пошесть усунулась від Ізраїля.

Бібліотека » Римська Біблія, пер. о. І. Хоменка » Старий Завіт » ІІ КНИГА САМУЇЛА
Сторінка 2 з 2«12
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика