Головна сторінка сайту
Сторінка 2 з 2«12
Бібліотека » Римська Біблія, пер. о. І. Хоменка » Старий Завіт » І КНИГА МАКАВЕЇВ
І КНИГА МАКАВЕЇВ
Дата: Субота, 24.04.2010, 19:51 | Повідомлення # 6
13. Симон управителем 1-11; підступ Трифона 12-30; мир з Димитрієм 31-42; здобуття Гезеру й замку 43-53
1. Довідався Симон, що Трифон стягнув велике військо, щоб іти в Юдею та її спустошити,
2. і, бачивши, як народ страшенно налякався, пішов у Єрусалим, зібрав народ
3. і заходивсь його пібадьорювати, кажучи: «Ви самі знаєте, скільки я, мої брати й дім мого батька зробили для закону й храму, і про ті війни та лиха, які ми зазнали.
4. Це з-за того загинули всі мої брати, з-за Ізраїля, - і я залишився сам.
5. Та й нині - тому не бути, щоб я щадив своє життя за ввесь цей скрутий час, бож я не ліпший за моїх братів.
6. Однак, я помщуся за мій народ, за храм, жінок і дітей ваших, бо всі погани збились докупи, щоб з ненависти звести нас із світу.»
7. На т слова ожив і піднісся дух народу,
8. і всі вголос закричали: «Ти - вождь наш на місці Юди та Йонатана, брата твого!
9. Веди нашу війну, і ми зробимо все, що нам накажеш!»
10. От і зібрав він усіх мужів-вояків та й поспішився довершити мури Єрусалиму й укріпив його навколо.
11. А потім вислав Йонатана, сина Авесалома, з достатнім військом у Яффу; той вигнав мешканців із неї та й оселивсь там.
12. Трифон же двигнувся з великим військом із Птолемаїди, щоб напасти на Юдею, мавши при собі Йонатана бранцем,
13. тоді, як Симон був отаборився біля Адіди, проти рівнини.
14. Довідавшися, що замість Йонатана настановлено Симона, його брата, який має намір розпочати з ним війну, Трифон вислав до нього послів, щоб йому сказати:
15. «То з-за грошей, що їх брат твій Йонатан винен у царську скарбницю за різні урядові справи, які виконував, тримаємо його в себе.
16. Тож вишли 100 талантів срібла і двох його синів у заклад, щоб, випущений на свободу, він проти нас не збунтувався, і ми відпустимо його на волю.»
17. Знав Симон добре, що вони підступно з ним говорять, та все ж таки послав по гроші й по хлопців, щоб не накликати на себе ворожнечу народу,
18. який сказав би: Це тому, що я не вислав грошей і хлопців, загинув (Йонатан).
19. І вислав хлопців і 100 талантів, але той слова не додержав і не випустив Йонатана.
20. Ба навіть після того заповзявся вдертись у край, щоб його спустошити, й обійшов його з дороги, що веде в Адору. Симон із своїм військом, куди б той не рухнувся, ставав йому навпроти.
21. Тоді ті, що були у твердині, вислали до Трифона послів, нагальне просивши його прийти до них через пустиню і вислати їм харчів.
22, І приготував Трифон усю свою кінноту, щоб туди прибути, але тієї ночі випав вельми великий сніг, і через сніг він не міг прибути. Тому, знявши табір, пустився він у Гілеад;
23. коли ж близько був до Басками, убив Йонатана, що там і був похований.
24. Звідти Трифон повернувся й прибув у край свій.
25. Симон послав за останками брата свого Йонатана й поховав його в Модіні, місті своїх предків.
26. Увесь Ізраїль учинив над ним велику жалобу й довго плакав за ним.
27. Симон зробив над гробом свого батька і братів високий пам'ятник, що можна було бачити здалека й що був іззаду та спереду виложений тесаним камінням.
28. Поставив також 7 пірамід одну проти одної: батькові, матері й чотирьом братам.
29. І прикрасив їх ось так: поставив довкола них високі колони, на них умістив на вічний спомин збройні трофеї, а обабіч зброї різьблені судна, що їх могли бачити всі, хто пливли морем.
30. Це та гробниця, яку він спорудив у Модіні і яка існує по сьогодні.
31. Трифон, що поводився підступно з молодим царем Антіохом, убив його
32. й сам став царем замість нього, вклавши собі на голову корону Азії, і наробив у краю багато лиха.
33. Тим часом Симон відбудував твердині в Юдеї, обвів їх високими баштами й мурами з воротами на засувах і наскладав харчів у тих твердинях.
34. Він вибрав людей і послав до царя Димитрія, щоб цей дав землі пільгу, бо всі вчинки Трифона були здирством.
35. Цар Димитрій вислав йому відповідь на його прохання і написав йому такий лист:
36. «Цар Димитрій Симонові первосвященикові, другові царів, старшим і юдейському народові, привіт!
37. Ми одержали золоту корону й пальмову вітку, яку ви нам вислали. Ми готові укласти цілковитий мир з вами й написати нашим урядовцям зробити вам полегші.
38. Те, що ми встановили з вами, буде стояти, і твердині, які ви збудували, будуть ваші.
39. Ми відпускаємо вам недобори й недоліки, яких ви допустилися по цей день, як і корону, яку ви нам винні, а якби які податки брано в Єрусалимі, то більш їх не вимагатимуть.
40. Коли ж би хто з вас був здібний записатись у наші сердюки, нехай запишеться. І нехай мир буде між нами.»
41. Року 170 усунено з Ізраїля ярмо поганське,
42. і народ у грамотах та договорах почав писати: «Першого року Симона, великого первосвященика, вождя і начальника юдеїв.»
43. Того часу Симон обложив Гезеру й оточив її навколо військом. Він збудував рухому вежу і, підсунувши її під місто, ударив нею в одну башту й заволодів нею.
44. Ті, що були в рухомій вежі, вскочили в місто, де зчинилась велика метушня.
45. Мешканці з жінками та дітьми вийшли за мур у порваній одежі й стали вголос благати Симона, щоб уклав з ними мир,
46. кажучи: «Не чини з нами за нашою злобою, але за твоїм милосердям.»
47. І замирився Симон з ними, і битва припинилась, але він вигнав їх з міста й, очистивши доми, в яких були кумири, так увійшов у місто під співи і благословення.
48. Він викинув із нього всяку нечистоту й оселив там людей, що трималися закону, укріпив його і збудував собі самому дім у ньому.
49. Ті, що були у твердині, не могли ні вийти, ні ввійти, щоб щось у краю купити чи продати, і голодували сильно, і чимало з них від голоду погинуло.
50. Вони звернулися до Симона, благаючи в нього миру, і він дав їм його, але повиганяв їх звідти й очистив кріпость від усякої гидоти.
51. Двадцять третього дня, місяця другого, 171 року юдеї ввійшли до неї з похвалами, пальмовими галузками, під звуки гарф, цимбалів та гусел, під спів пісень та гимнів, бо був знищений між Ізраїлем великий ворог.
52. Постановлено щороку з радістю святкувати це свято. Він укріпив гору, на якій був храм, від сторони твердині, і замешкав там сам з усіма.
53. Побачив Симон, що його син Іоан став уже мужем, то й зробив його вождем над усіма військами. Іоан замешкав у Гезері.

14. Димитрій потрапляє в полон 1-15; союз із Римом та Спартою 16-24; почесна грамота для Симона 25-49
1. Року 172 цар Димитрій стягнув свої війська й пішов у Мідію, щоб там шукати допомоги для війни з Грифоном.
2. Почув Арсак, цар Персії та Мідії, що Димитрій увійшов у його землі, і вислав одного із своїх начальників, щоб схопити його живцем.
3. Той вирушив і, розгромивши військо Димитрія, взяв його живцем у полон і привів до Арсака, а той кинув його до в'язниці.
4. Край Юди зазнав миру на ввесь час Симона, який шукав добра для свого народу, і влада його була їм довподоби, так само, як і його слава, повсякчасно.
5. На додаток же до тієї слави він здобув Яффу, зробив з неї пристань і відкрив доступ до островів на морі.
6. Він поширив границі Для свого народу і правив своїм краєм.
7. Він зібрав силу бранців, забрав Гезеру, Бетсур і твердиню, і викинув з неї нечистоти: не було нікого, хто б противився йому.
8. Народ орав у мирі власну землю, земля давала свій урожай, а дерева на полі - плоди.
9. Старі сиділи по майданах, всі про добробут гуторили, молодь носила пишні шати й зброю.
10. Містам постачав він харчі, укріпив їх до оборони, так що слава про його ім'я дійшла на самий край світу.
11. Він повернув мир на. землю, й Ізраїль радів з того вельми.
12. Кожен сидів собі під виноградною лозою чи смоковницею, і нікому було його лякати.
13. Зник їхній ворог із краю, а царів побито за тих днів.
14. Він додав духу всім нещасним у народі, тримався закону й усунув усіх беззаконних.
15. Він укрив храм славою та збагатив святим посудом.
16. Як чутка про смерть Йонатана дійшла до Риму та до Спарти, всі вельми засмутились.
17. Та як почули, що Симон, його брат, став первосвящеником замість нього й правив краєм і містами, що в ньому,
18. написали вони на бронзових таблицях до нього, щоб відновити з ним союз і дружбу, що були уклали з Юдою та Йонатаном, його братами.
19. Прочитано їх перед громадою в Єрусалимі.
20. Ось відпис листа, що його написали спартанці: «Правителі спартанські й місто Симонові, великому первосвященикові, старшим, священикам та всьому юдейському народові, своїм братам, привіт!
21. Посли, яких ви вислали до нашого народу, оповіли нам про вашу славу й честь. Ми були раді їхньому приходові
22. і записали те, що вони сказали, в народних постановах таким робом: Нуменій, син Антіоха, і Антипатр, син Ясона, посли юдейські, прийшли до нас, щоб відновити дружбу з нами.
23. Вподобалось народові прийняти тих мужів із честю й покласти відпис їхніх слів до громадського архіву, щоб народ спартанський мав про те згадку.» Відпис цього був виконаний і для первосвященика Симона.
24. Після того Симон послав Нуменія у Рим з великим золотим щитом, вагою 1000 мін, щоб затвердити з римлянами дружбу.
25. Довідавшись про те, народ сказав: «Як нам віддячити Симонові та його синам?
26. Він бо справді виявив себе разом з братами й домом свого батька твердим, воював і прогнав ворогів Ізраїля і дав йому свободу.» І вирізьблено це на бронзових таблицях, які й прибито до стовпів на горі Сіон.
27. Ось відпис тієї постанови: «Вісімнадцятого Елула 172 року, - це третій рік Симона, великого первосвященика, князя Божого народу, -
28. на великих зборах священиків, народу, князів народу й старших краю було вирішено ось що:
29. Чимало було воєн у краю, але Симон, син Маттатії, з потомків Йоаріва, і брати його віддали себе на небезпеку і протистали ворогам свого народу, щоб храм і закон його збереглися цілими. Вони вкрили великою славою народ свій.
30. Йонатан скупчив свій народ, став його первосвящеником і відійшов до своїх предків.
31. Тоді вороги їхні хотіли напасти на їхній край і простягнути руки на їхню святиню,
32. але Симон піднявсь і бився за народ свій. Він витратив багато власних грошей на те, щоб озброїти й оплатити військо свого народу.
33. Він укріпив міста Юдеї і Бетсур, що на границі Юдеї, в якім раніш була ворожа зброя, і поставив там залогу з мужів юдейських.
34. Він укріпив теж і Яффу, що на морі, і Гезеру на границі Азоту, де перед тим жив ворог, і де він поселив юдеїв, нагромадивши там усе, що було конечне для їхнього існування.
35. Народ бачив віру Симона і славу, яку він хотів здобути для свого народу, і настановив його начальником та первосвящеником за всі ті заслуги, за справедливість та за віру, яку зберіг він і своєму народові, шукаючи всяким способом підвищити народ свій.
36 За його часу пощастило, завдяки йому, вигнати поган із краю і тих, що були в Давидгороді, в Єрусалимі, де вони відбудували собі були твердиню, з якої робили наскоки й плюгавили навколо храм та допускалися великих гріхів супроти його святости.
37. Він оселив у ньому воїнів-юдеїв і для безпеки краю та міста укріпив його й підняв єрусалимські стіни.
38. Цар Димитрій дав йому за це верховне первосвященство
39. і зробив його одним із своїх друзів та оточив великою повагою,
40. бо довідався, що римляни звуть юдеїв друзями й братами і що вони прийняли послів Симона з честю,
41. що юдеї й священики ухвалили, щоб Симон був їхнім князем і первосвящеником назавжди, аж поки не постане пророк вірний,
42. щоб був їхнім полководцем, щоб піклувався храмом їхнім, щоб призначив урядовців над роботами, над краєм, над зброєю та над твердинями
43. і щоб піклувавсь особисто храмом, щоб усі були йому слухняні, щоб його ім'ям писано всі грамоти у краю, нарешті, щоб мав право одягатися в багряницю й носити золоті оздоби.
44. Нікому, чи то з народу чи з священиків, не буде можна відкинути щонебудь із того, ані перечити його наказам, ані без його дозволу скликати в краю збори, ані вдягатись у багряницю, ані носити золоту запинку.
45. А хто чинитиме навпроти цьому або відкине щонебудь із цього, того віддадуть під кару.»
46. І ввесь народ схвалив, щоб Симон діяв за цими установами.
47. Симон прийняв і згодився бути первосвящеником, вождем і князем юдейським і священицьким - бути на чолі всіх.
48. І звеліли вирізьбити цю постанову на бронзових таблицях і виставити на стіні храму на виднім місці,
49. а відпис її покласти у скарбниці, щоб Симон та його сини мали для вжитку.

15. Антіох VII 1-9; облога Дори 10-14; лист із Риму 15-24; розрив з Антіохом 25-36; воєнна виправа Кендебел 37-41
1. Антіох, син царя Димитрія, вислав з морських островів лист до Симона, священика та юдейського князя, і до всього народу.
2. А в тому листі стояло ось що: «Цар Антіох Симонові, первосвященикові та князеві, і юдейському народові, привіт!
3. Тому що деякі злочинці захопили царство моїх батьків, то я й вирішив відібрати його назад, щоб завести в ньому порядок, як перше. Для того я стягнув силу війська і наготував військові кораблі.
4. Я маю намір висадитись у краю, щоб покарати тих, які зруйнували край наш та спустошили багато міст у моїм царстві.
5. Тому я нині затверджую за тобою всі пільги, що тобі дали були царі передо мною, а й усі ті дари, які вони були тобі відпустили.
6. Я дозволяю тобі бити власні гроші для твого краю.
7. Єрусалим і храм будуть вільні. Вся зброя, що ти наготував, і всі кріпості, які ти спорудив та які займаєш, залишаться для тебе.
8. Усякий царський довг і все, що будеш винен у царський скарб, відпускається тобі віднині і назавжди.
9. А як повернемо собі назад наше царство, вкриємо ми тебе, народ твій і храм такою великою славою, що вона, ота ваша слава, розійдеться по всьому світі.»
10. Року 174 Антіох вирушив у край батьків своїх, і всі війська пристали до нього, так що з Трифоном зосталося їх мало.
11. Антіох розпочав гонитву за ним, та він прибув, утікаючи, у Дору, що на морі,
12. бо знав, що над ним нависло лихо й що військо покинуло його.
13. Антіох обложив Дору, маючи при собі 112 000 воїнів і 8000 кінноти.
14. Він оточив місто тоді, як кораблі підпливли з моря, і натискав на місто з суші й з моря, не даючи нікому ні вийти, ні ввійти.
15. Тим часом Нуменій з тими, що були з ним, повернувся з Риму з листами до царів і до країв. Ось що там стояло:
16. «Люцій, римський консул, цареві Птолемеєві, привіт!
17. Юдейські посли прибули до нас як наші друзі й союзники, щоб відновити стару дружбу й союз, - їх вислав Симон первосвященик і народ юдейський, -
18. і принесли з собою золотий щит вагою 1000 мін.
19. Отож, ухвалили ми написати царям та країнам, щоб не завдавали їм зла, не нападали на них, ні на їхні міста, ні на їхній край, та не вступали в союз із тими, що будуть з ними воювати.
20. Ми згодилися прийняти від них щит.
21. Коли ж деякі злочинці втекли зо свого краю до вас, видайте їх Симонові первосвященикові, щоб покарав їх за їхнім законом.»
22. Те саме написав консул цареві Димитрієві, Атталові, Аріяратові, Арсакові
23. та до всіх країв, до Сампсаму, до спартанців, до Делосу, до Мендоси, до Сікіони, до Карії, до Самосу, до Памфілії, до Лікії, до Галікарнасу, до Родосу, до Фаселіди, до Косу, до Сіде, до Араду, до Гортини, до Кніду, до Кіпру та до Кирени.
24. І відпис цього передав Симонові первосвященикові.
25. Цар Антіох розташувався табором перед Дорою, кидаючи ввесь час на неї військові загони й вживаючи облогових машин. Він замкнув у ній Трифона, так, що той не міг ні вийти, ні ввійти.
26. Симон послав йому на допомогу 2000 добірних вояків, срібла, золота й відповідного знаряддя,
27. та цар не захотів того прийняти; ба більше, він навіть зробив нечинним усе те, що був уклав з ним перше, і поставився до нього інакше.
28. Послав до нього Атенобія, одного з своїх друзів, щоб той повідомив його словами: «Ви зайняли Яффу, Гезеру і кріпость у Єрусалимі, міста царства мого;
29. спустошили їхні землі, наробили у краю великої шкоди й захопили багато місць у моїм царстві,
30. Поверніть тепер назад міста, які ви зайняли, і податки з місцевостей, що ви захопили поза межами Юдеї.
31. А як ні, то дайте замість того 500 талантів срібла, а за шкоду, якої ви накоїли, і за податки з міст других 500 талантів, інакше підемо на вас війною.»
32. Прибув Атенобій, царський друг, у Єрусалим і як побачив Симона, його креденець із золотим та срібним посудом і численну челядь, був здивований. Переказав він йому царські слова,
33. а Симон відрік на те: «Ані землі чужої ми не захопили, ані добра чужого ми не забрали, лише спадщину батьків наших, що колись була несправедливо забрана нашими ворогами.
34. Ми при слушній нагоді відібрали назад спадщину батьків наших.
35. Щож до Яффи та Гезери, які ти вимагаєш, то вони накоїли великої шкоди нашому народові та краєві нашому, - та все ж ми за них дамо 100 талантів.»
36. Той не відповів йому на це ні слова, а розгніваний, повернувся до царя й переповів йому тую мову, а й про славу Симона й про все, що бачив, тож цар і скипів великим гнівом.
37. Тим часом Трифон сів на корабель і втік в Ортосію.
38. Тоді цар настановив Кендебея верховним начальником приморської смуги й доручив йому піше та кінне військо.
39. Він наказав йому розташуватись табором проти Юдеї, звелів побудувати Кедрон, укріпити його ворота й вести війну з народом, тоді як сам пустивсь у погоню за Трифоном.
40. Кендебей прибув у Ямнію й почав мордувати народ, робити наскоки на Юдею, брати в полон людей і вбивати.
41. Він збудував Кедрон і поставив там комонних і звичайне військо, щоб вони, виходивши (вряди-годи), пильнували дороги в Юдеї, як то йому повелів був цар.

16. Юда та Іоан 1-10; смерть Симона 11-22; закінчення 23-24
1. Того часу Іоан пішов з Гезери й розповів Симонові, своєму батькові про те, що робив Кендебей.
2. Симон покликав двох своїх старших синів Юду та Іоана, і сказав їм: «Я, мої брати й дім мого батька вели війни Ізраїля з нашої молодости по нинішній день, і нам щастило визволяти Ізраїля.
3. Та нині постарівсь я, ви ж, хвалити Бога, у цвіті віку. Тож будьте замість мене та мого брата й ідіть і бийтеся за народ наш, і допомога неба буде з вами!»
4. І вибрав з краю 20 000 вояків та кіннотчиків, що двигнулися проти Кендебея, переночувавши у Модіні.
5. Вставши вранці, просунулись рівниною, аж ось назустріч їм велике військо, піше й кінне, а проміж них потік.
6. Іоан зо своїм військом вишикувались проти ворога, але, побачивши, що люди бояться переходити через потік, сам перейшов його перший. Бачивши те, вояки його перейшли слідом за ним.
7. Він розділив своїх на дві частини й розставив вершників між піхотинцями, бо ворожа кіннота була вельми численна.
8. Отож, засурмили, і Кендебей із своїм військом пустився тікати, і полягло від тяжких ран чимало з них, а решта втекла у твердиню.
9. Тоді був поранений Юда, брат Іоана. Іоан гнався за ними, аж поки не дійшов до Кедрону, що (Кендебей) відбудував був.
10. Ворог утік до башт, що на полях азотських, але (Іоан) підпалив їх, і в них загинуло зо 2000. Потім повернувся спокійно у Юдею.
11. Птолемей, син Абуба, був настановлений правителем єрихонської долини; він мав багато срібла й золота,
12. бо був зятем первосвященика.
13. Та серце в нього загорділо, і він забажав заволодіти краєм, тому й задумав, як би то підступно звести зо світу Симона та його синів.
14. Саме тоді Симон, проїжджаючи містами країни, щоб забезпечити їхні потреби, спустився в Єрихон, сам він і Маттатія та Юда, його сини, - було це 177 року, одинадцятого місяця, місяця Савату, -
15. і син Абуба прийняв їх підступно в маленьку кріпость, що зветься Док, її він збудував був, - і там зробив для них великий бенкет. Там же сховав він кілька чоловік,
16. і як Симон із синами упився, Птолемей зо своїми встали, схопили зброю, накинулись на Симона в бенкетовій залі й забили його з синами та з кількома слугами.
17. Отак учинив він велику зраду і відплатив злом за добро.
18. Птолемей написав про те звіт і послав цареві з проханням вислати йому на допомогу військо й передати йому управу краю та міста.
19. Він вислав і людей в Гезеру, щоб забити Іоана, і виправив тисячникам листи, щоб вони прийшли до нього, а він би дав їм срібло, золото й гостинці.
20. І ще інших вислав, щоб зайняли Єрусалим і гору, на якій храм.
21. Тим часом хтось метнувсь наперед і оповів Іоанові в Гезері, що його батько й брати загинули, ще й додав: «Він вислав когось, щоб і тебе вбити.»
22. Почувши це, Іоан вельми збентежився, схопив людей, що прийшли його вбити, і покарав їх на смерть, бо знав, що вони хотіли його вбити.
23. Решта чинів Іоана, його війни, подвиги, які він учинив, будування мурів, що їх він вивів, та інші його дії
24. записані в літописі його первосвященства з того часу, як став він первосвящеником після батька.

Бібліотека » Римська Біблія, пер. о. І. Хоменка » Старий Завіт » І КНИГА МАКАВЕЇВ
Сторінка 2 з 2«12
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика