Головна сторінка сайту
Сторінка 2 з 2«12
Бібліотека » Римська Біблія, пер. о. І. Хоменка » Старий Завіт » КНИГА СИРАХА
КНИГА СИРАХА
Дата: Субота, 24.04.2010, 16:08 | Повідомлення # 6
40. Людські злидні 1-11; приповістки 12-17; добре й ліпше 18-27; судьба жебраків 28-30
1. Велике завдання припало для кожного, і важке ярмо на дітях Адама, - і то вже від дня виходу з материнського лона аж до дня, як повертається до спільної всім неньки.
2. Їхні думки, сердешний страх -міркування про майбутнє, про смерти день.
3. Від того, хто сидить на престолі у славі, до того, хто, впокорений, у поросі й попелі;
4. від того, хто носить багряницю й вінець, до того, хто вгортається у грубу тканину, - скрізь лють і заздрощі, замішання й неспокій, страх супроти смерти, пересердя і сварка.
5. А під час відпочинку на постельному ложі - сон уночі лише думку заколочує.
6. Трохи відпочивши, або й зовсім ні, у сні від того втомлений, мов удень на варті, бентежений маривом серця свого, - неначе б він утікав від битви.
7. У хвилину ж, коли мав рятуватись, - пробудився та й чудується, що не було чого страхатися!
8. Для кожного створіння, від людини аж до скотини, а для грішників ще всемеро більш оте:
9. смерть і кров, чвари і меч, злидні та голод, утиски й бич.
10. Усе те створилося для беззаконних, а через них стався й потоп.
11. Усе, що з землі, знов піде в землю, а те, що з води, повернеться в море.
12. Усяке підкупство й несправедливість ізникнуть, вірність же буде стояти повіки.
13. Багатства неправедних, наче пічка, щезнуть, мов сильний грому удар, що гуркотить під час зливи.
14. Поки руки взнесені, інші радіють, та уготований цілковитий загин переступцям:
15. нащадки безбожних віття не пустять, нечестивця коріння - на голій скелі,
16. мов тростина при водах на березі річки, що раніш від іншої вирвана буде.
17. Ласка, то щось, мов рай благословенний, і добродійство перебуває повіки.
18. Життя самодостатнього й роботящого - солодке, та над одним і другим - скарбу знахідник.
19. Діти й будова міст ім'я увічнюють, але понад те - винайдена мудрість; стада й засіви надають поваги, та понад цим і тим - жінка бездоганна.
20. Вино та музика серце звеселяють, та понад одним і другим - любов до мудрости.
21. Сопілка й гарфа спів умилозвучують, та над одним і другим - любий голос.
22. Ласкавість і краса радують око, та над цим і тим - зеленая нива.
23. Час до часу стрічаються друг і товариш, та над цим і тим - жінка з чоловіком.
24. За години скрути брати й помічники, та понад цих і тих рятує -добродійство.
25. Золото й срібло скріплюють ноги, та понад це і те ціниться добра рада.
26. Багатство й сила додають відваги, та понад це і те - страх Господній: як є страх Господній, то нічого не бракує - з ним не треба й допомоги шукати!
27. Острах Господній - наче рай благословенний, він краще захищає, ніж слава сама.
28. Сину, не живи жебрацьким життям: як жебрати вже, то краще померти.
29. Той, хто заглядається на чужу трапезу, живе життям, що не є життям: чужими стравами себе він осквернює - розумний і освічений того вистерігається.
30. Устам безстидного жебрати приємно, та в нутрі його все ж вогонь займеться.

41. Смерть 1-13; чого соромитися 14-27
1. О смерте, гірка бо гадка про тебе для людини, що живе спокійно в своїх достатках, для того, хто безжурний і в усьому вдатний, а й хто має ще силу приймати поживу.
2. О смерте, присуд твій благодайний для людини, що вбога й уже безсила, що вельми стара, про все ж має журитись, - яка зневірилась і якій терпець увірвався.
3. Страху не май перед присудом смерти: згадай своїх попередників і тих, що ще будуть.
4. Це вирок Господній для кожного тіла: навіщо ж іти тобі проти волі Всевишнього? Ще десять, ще сто, ще тисяча років - в аді не будуть життю докоряти!
5. Огидні діти - грішників діти, а й ті, що перебувають в оселях безбожників.
6. Загине спадщина дітей грішників, завжди ганьба тяжітиме на їхньому потомстві.
7. Нечестивому батькові власні діти докоряють, бо саме через нього вони в неславі.
8. Горе вам, мужам нечестивим, що Бога Всевишнього закон полишили!
9. Народившись, ви на прокляття народжуєтесь, а вмираючи, матимете прокляття як долю.
10. Усе, що з землі, знов піде у землю, - тож нечестиві йдуть від прокляття на погибель.
11. Марнота людини - в тілі її; та не затреться ім'я побожного.
12. Про ім'я своє дбай, воно тобі лишиться над тисячі великих скарбів золотих.
13. Мало днів триває життя щасливе, та добре ім'я перебуває навіки.
14. Діти, бережіть мою науку в мирі; прихована мудрість і скарб незримий - яка бо користь із них обидвох?
15. Той кращий, хто приховує свою глупоту, ніж той, хто приховує власну мудрість.
16. Тож сором'язливі будьте згідно з моїм словом, - не добре бо піддаватись кожному стидові, та й не все всі по правді оцінюють.
17. Стидайтесь розпусти перед батьком-матір'ю, а брехні - перед князем та перед вельможею;
18. злочину - перед суддею та перед начальником, беззаконства ж -перед громадою та народом;
19. несправедливости - перед товаришем і другом, а крадіжки - перед місцем, в якому ти мешкаєш;
20. а й перед Божою правдою та союзом: на стіл із хлібом ліктями спиратись,
21. погорджувати кимсь, як приймаєш або даєш, мовчати до тих, які вітають тебе,
22. кидати оком на розпусну жінку, від співплеменника обличчя відвертати,
23. присвоювати частку чиюсь чи дарунок, заглядатися на жінку заміжню,
24. з служницею поводитись надто вільно, - не маєш наближатись до ложа її! -
25. проти друзів образливі слова пускати, - а давши їм щось, не роби докорів! -
26. повторювати чи переказувати те, що почуєш, а й робити явними слова таємні.
27. Ось тоді то й справді сором'язливим будеш, і ласку здобудеш серед усіх.

42. Чого соромитися 1-8; догляд за дочкою 9-11; жінки 12-14; похвальне слово Творцеві 15-25
1. Та таких ось речей аж ніяк не стидайся, і на особу не дивися, гріха уникаючи:
2. закону Всевишнього, ані союзу, ані вироку, який розсуджує нечестивих,
3. ні рахунку з товаришем у дорозі, ні поділу спадщини серед друзів,
4. ні точної міри в вазі й терезах, ні придбання прибутку великого чи малого,
5. ні зискової різниці при купецькому продажі, ані суворої кари для дітей, ані стусанів для раба ледачого,
6. ані запечатування, коли жінка -лиха, ані замка - там, де рук багато.
7. Хоч що б ти видавав, усе зваж і почисли, видаток і прибуток - усе запиши.
8. Не стидайся поправляти безумного й дурного, а й престарого, який з молодими сперечається: от тоді й матимеш справжню освіту, й усі тебе вихвалятимуть.
9. Дочка для батька - таємний клопіт, про неї журба йому сон проганяє: щоб не відцвіла, бува, ще замолоду, а коли заміжня, то щоб не знавісніла;
10. щоб не опоганилась, дівчиною бувши, щоб не завагітніла в батьківському домі; бувши ж із мужем, щоб не зраджувала, а й, заміжня, не залишилась неплідною.
11. Пильно наглядай за неслухняною дочкою, щоб не зробила тебе ворогів посміховиськом, поговором у місті, в народі пліток предметом, - щоб перед численними тебе не осоромила!
12. Не задивляйсь на вроду ніякої людини, не дозволяй собі з жінками сидіти:
13. бо від одежі міль виходить, а від жінки - злоба жіноча.
14. Краще чоловік лукавий, ніж споглядно добра жінка: жінка бо наводить ганьбу і сором.
15. Тепер же згадаю про діла Господні й оповім те, що я бачив: Господніми словами його діла здійснились.
16. Сонце, що світить, - на все споглядає, і твір Господній повен його слави.
17. Своїм святим Господь не зізволив оповісти про всі свої чудеса, що їх Господь Вседержитель укріпив, щоб усе тривало в його величі міцно.
18. Дослідив він безодню і серце людське, він прознає їхні наміри потаємні, бо кожним знанням Всевишній володіє, то й передбачає знаки часу.
19. Вік сповіщає минуле й майбутнє, і сліди викриває речей прихованих.
20. Ніяка думка його не минає, ніяке слово від нього не сховається.
21. Мудрістю своєю діла величні він оздобив, - він бо існує від віку до віку: йому не додано нічого, а й нічого не віднято, і ніякого дорадника він не потребує.
22. Любі всі чисто його діла, але ж те, що з них видно - то лише іскра!
23. Усе воно живе й перебуває повіки, для кожної потреби, - і все йому слухняне!
24. Усе йде до пари, одне проти одного, - він недостатнім не створив нічого.
25. Одне покріплює доброту другого, - тож хто насититься, на його велич споглядаючи?

43. Сонце 1-5; місяць 6-8; зорі 9-10; веселка 11-12; сніг 13-18; лід 19-22; море 23-26; похвальне слово Творцеві 27-33.
1. Пишнота висот - чистая твердь, вигляд небозводу - видіння слави! 2. Висхідне сонце звіщає на сході; яка бо предивна Всевишнього споруда!
3. Стоячи опівдні, висушує землю, - і хто бо встоїться перед його жаром?
4. Вогонь роздмухують, щоб жар здобути, та сонце палить гори утроє більше! Воно випаровує вогненну пару і блискучим промінням очі сліпить.
5. Великий Господь, що його створив, теж на слово його воно мчить своїм шляхом.
6. Та й місяць завжди о своїй порі визначає часи - знак відвічний,
7. Місяць вказує пору святкувань -світило, що зменшується, аж поки не зникне.
8. Від нього місяць має свою назву, він дивно зростає при своїх відмінах - знамено небесного війська, що світить на горній тверді.
9. Оздоба небес - яснії зорі, світляна прикраса в Господніх висотах:
10. словом Святого стоять за його велінням і не змінюються на чатах своїх.
11. Поглянь на веселку й благослови її Творця: у своєму сяйві вона бо прекрасна!
12. Оперізує небо луком осяйним: її бо нап'яли руки Всевишнього.
13. Велінням своїм він сніг шле на землю, присудом своїм блискавки мече.
14. Тож відчиняються комори його та й хмари вилітають, мов тії птахи.
15. Потугою своєю він згущує хмари, що розпорошуються градом, мов те каміння.
16. На погляд його здригаються гори, з волі його дме південний вітер.
17. Грому його гуркіт землю картає, мов та хуртовина з півночі й вихор.
18. Мов птахів вниз злітаючих, він сніг розсипає, що спадає додолу й осідає сараною: око дивується на красу його блискучу, серце чудується, як він спадає.
19. Він іней сипле на землю, мов сіль, і той, замерзаючи, колючиться шпичками.
20. Вітер холодний з півночі подме, а вже на водах крига твердне, по всій воді простелюється й воду опанцерює.
21. Він гори пожирає, пустиню випалює, зелень винищує, неначе той вогонь.
22. Гоїть усе те - хмара зненацька: роса, що спадає й оживлює по спеці.
23. За задумом власним він безодню втихомирив, а й насадив на ній острови.
24. Ті, що морем плавають, повідають про небезпеки, а ми, теє слухаючи, дивом дивуємось.
25. Там надзвичайні й предивні речі: різнородні тварини та морські потвори.
26. Завдяки йому все здійснилось добре, і все впорядковується Господнім словом.
27. Чимало б ще сказати - та не дійшли б до краю! Тож слів завершення: Він - усе!
28. Де спромогу знайти нам, щоб його прославляти? Він бо величніший від усіх своїх діл.
29. Страхітливий Господь, превеликий, і влада його - предивна!
30. Хваливши Господа, возносіте його мірою змоги - бо він ще вам понад силу; його звеличувавши, сили розгорніте, однак не втомлюйтесь, - бо до краю не дійдете!
31. Хто бачив його й міг повісти б про те? Хто б звеличив його на всю його велич?
32. Багато інших є тайн, ще більших, ніж оці: з діл його ми лише часточку бачимо.
33. Усе бо створив Господь - і мудрість дав благочесним.

44. Похвала предкам 1-15; Енох 16; Ной 17-18; Авраам 19-21; Ісаак та Яків 22-23
1. Та й славних мужів похвалімо - батьків наших за родами.
2. Багато слави придав їм Господь: велич свою явив споконвіку.
3. Вони панували у царствах своїх, ще й подвигами були вони славні; розумні своїми порадами, вони пророцтва оповіщали;
4. рядили народом, спомагаючи порадами і маючи розуміння супроти мудрости народу, - а й словом розумним своєї науки;
5. плекали музику й співи, творили писемні повісті.
6. Мужі багаті й могутні, вони в своїх оселях мирно жили.
7. Усіх їх поважали їхні сучасники, і за життя свого вони хвали зазнали.
8. Деякі з них лишили ймення, яке ще й досі з похвалою згадується.
9. Про деяких же з них згадки немає: вони зникнули, наче б не жили ніколи, а й були вони так, мов ніколи не було їх, - а з ними разом і діти їхні.
10. Та ось бо й мужі милосердні, благодіяння яких не забулись:
11. у потомстві їхнім лишиться - вийшла від них добра спадщина;
12. твердо їхнє потомство при союзі стоїть, а завдяки їм - також і їхні діти.
13. Потомство їхнє лишиться повіки, і слава їхня ніколи не померкне.
14. Їхні тіла поховані в мирі, а ймення їхнє живе у родах.
15. Про мудрість їхню повідатимуть народи, а їм похвалу громада звіщатиме.
16. Енох угодив Господеві, тож його перенесено: ось поколінням зразок каяття.
17. З Ноя був досконалий праведник: у час гніву він оновленням став, - із-за нього лишивсь на землі останок, коли ото був потоп учинився.
18. Вічні союзи з ним укладено, щоб усяке тіло потоп не нищив.
19. Авраам - великий батько багатьох народів: ніхто бо йому не дорівняв у славі.
20. Він дотримав закону Всевишнього, і з ним у союз він увійшов: на тілі його встановив він союз той і в випробуваннях виявився вірним.
21. Тим то він і запевнив його клятвою, що в його потомстві всі народи благословляться, що він його розмножить, мов порох земний, що потомство його, наче зорі, вивищить, що дасть йому спадщину від моря й до моря і від Ріки аж до країв землі.
22. Та й Ісаака також він запевнив - заради Авраама, батька його.
23. Благословення для всіх людей і союз він поклав на Якова голову: благами своїми його скріпив ще й дав йому край у спадщину; розподілив його на частини, почленував його на дванадцять поколінь.

45. Моясей 1-5; Арон 8-22; Пінхас 23-26
1. З нього він вивів милостивого мужа, який серед усіх ласку знайшов, який був і Богові, і людям любий: Мойсея, пам'ять якого - у благословеннях.
2. Учинив його славою до святих подібним, зробив його великим на страх ворогам.
3. Словом його він чуда спинив, перед царями його прославив, доручив йому провід свого народу, а й величі своєї частку йому виявив.
4. Вірного й лагідного, він освятив його, вибравши його з-поміж усіх живих.
5. Свій голос йому почути зізволив, а ввівши його в темную хмару, заповіді дав йому віч-на-віч, закон життя і те, що знати треба, щоб Якова навчати свого союзу, Ізраїля - своїх приписів.
6. Звисочив він і Арона, подібного йому святого, брата його - з коліна Леві.
7. Заключив з ним вічний союз, і надав священство йому в народі, благоліпієм його ущасливив, покрив його світлим одягом;
8. зодягнув його довершеною славою, прикрасив його сану знаками: спідньою одежею, хитоном та наплічником.
9. Оточив його ґранатовими яблуками й багатьма золотими дзвінками навколо, щоб при кожному кроці його видзвонювали, щоб звук їхній чути було у храмі - на спомин синам народу свого;
10. його шати священні - з золота, блавату та з кармазину гаптованої роботи; судовий нагрудник - з об'явленнями правди, витканий з кармазину мистецького виробу,
11. з дорогоцінним камінням, мов печатка, вирізьбленим, оправленим у золото - праці майстра-самоцвітника, - з виритим на пам'ять написом, за числом поколінь Ізраїля.
12. Вінець золотий вклав зверху завою, з відбитою на ньому печаткою посвячення, пишну відзнаку чести художньої роботи, прикрасу - втіху очам.
13. Перед тим ніщо не було таке гарне, і ніколи чужинець не надягав такого, - лише його сини та нащадки його повіки.
14. Жертви його палено суцільно -двічі щоденно, по всякий час.
15. Мойсей його висвятив, святим миром помазав - для нього з того був вічний союз, а й для його потомства, доки триває небо, щоб богослужбу й священодію виконували та іменем його народ благословляли.
16. Він його вибрав з-поміж усіх живих - приносити Господеві жертву, кадило й пахощі приємні на спомин, ще й покутувати за свій народ.
17. Заповідями своїми надав він йому; повновладу над тими постановами законів: давати Якову науку свідоцтв, Ізраїля просвічувати його законом.
18. Чужинці проти нього вчинили повстання і ревнували його в пустині: мужі, що при Датані та Авірамі, ще й ватага Кораха, злослива й гнівлива.
19. Побачив те Господь і того не сподобав, тож були вони знищені в палкім його гніві: він проти них чудо вчинив і вщент їх вигубив полум'ям вогненним.
20. Аронові ж славу він побільшив, отож і надав таку йому спадщину: призначив для нього первоплоди, передусім же зготував хліб для насичення.
21. Тим то й їдять вони жертви Господні, які він дав йому та його потомству.
22. Та в землі народу не має він спадщини, і частка між людом не існує для нього: сам бо він його частка та спадщина.
23. Пінхас, син Єлеазара - третій славою, ревнував бо він в острасі Господньому й твердо стояв, коли народ бунтувався, з шляхетною відвагою душі своєї, - тож для Ізраїля милосердя виблагав.

46. Ісус Навин і Калев 1-10; судді 11-12; Самуїл 13-20
1. Хоробрим у війні був Ісус Навин, що в пророцтвах Мойсеєвим був наступником: він був, згідно з іменням своїм, великим, щоб рятувати його вибранців, щоб відплатити ворогам бунтівливим і щоб Ізраїлеві надати спадщину.
2. Який же був він славетний тоді як, руки піднісши, мечем на міста замахнувся!
3. Хто встоявся перед ним? Він бо вів Господні війни.
4. Хіба ж не його велінням сонце спинилось, і з єдиного дня зробився подвійний?
5. Закликав він до Всевишнього могутнього, як ворог на нього налягав з усіх-усюдів, - і вислухав його великий Господь: камінний град превеликий із неба спустивши.
6. Він кинувся на той ворожий народ і вигубив противників, коли вони спускалися, - щоб народи взнали, яка сильна його зброя і що їхня війна проти Господа була.
7. Він бо йшов слідом за Всемогутнім і за днів Мойсея чинив милосердя - він сам і Калев, син Єфунне, - стояв бо він твердо супроти громади, спромігся народ стримати від гріха і втихомирив лукаве нарікання.
8. Тим то й спаслося їх лише двоє з-поміж шестисот тисяч піхотинців, - щоб у спадщину їх запровадити, в землю, що молоком та медом тече.
9. І Господь надав Калевові сили, яка аж до старощів при ньому лишилась, - тож він і зійшов на верховину землі, яку його потомство одержало в спадщину,
10. щоб зрозуміли сини всі Ізраїля, що ходити Господніми слідами - добре.
11. І судді - кожен із власним іменем, - у всіх у них серце не було віроломне, і не відвернулись вони від Господа: хай же буде пам'ять про них благословенна!
12. Хай розквітнуть їхні кості з їхньої могили, і нехай імення їхнє передасться на синів отих, що прославляться в дітях!
13. Улюблений Господом своїм Самуїл, пророк Господній, царство заснував і помазав князів над своїм народом.
14. Ім'ям Господнім судив він громаду, тож і Господь до Якова навідався.
15. За свою вірність об'явивсь він пророком: промовами довів, що в видіннях він - правдивий.
16. До Господа могутнього він віз-вав, як вороги налягли з усіх-усюдів на нього, - приніс бо в жертву ссуще ягнятко.
17. Отож Господь загримів із неба, в гуркоті великім дав свій голос почути.
18. Він винищив тирських князів і всіх філістимлянських зверхників.
19. А перед часом вічного спочинку засвідчив перед Господом та його помазаником: «Ні від кого не взяв я грошей, ні навіть сандалів пари» - тож ніхто його й не оскаржив.
20. Ба навіть як заснув, то ще пророкував він, передсказавши цареві його кінець: він з-під землі озвався голосом у пророцтві, щоб стерти беззаконність люду.

47. Натан та Давид 1-11; Соломон 12-22; Ровоам та Єровоам 23-25
1. А після нього почав Натан пророкувати за днів Давида.
2. Так, як сить відокремлюють від жертви, так Давида - з-між синів Ізраїля.
3. Він з левами бавивсь, як з козенятами, а з ведмедями - мов із ягнятами.
4. Чи ж велетня не вбив він, як був ще хлопцем? Чи не змив же він із народу ганьбу, як ото підняв руку з каменем у пращі та й ізламав гординю Голіята?
5. Візвав він тоді до Господа Всевишнього, і той надав сили правиці його - вбити мужа, у війні потужного, і ріг народу свого піднести.
6. Зажив він слави десятків тисяч, хвалено його з-за благословень Господніх, тож і надягли на нього слави вінець:
7. він бо загладив ворогів навколо, винищив геть супостатів філістимлян, зламавши їхню міць аж по сьогодні.
8. У кожнім своїм ділі воздавав він шану Святому Всевишньому словами прослави, з усього серця співав піснопіння й любив свого Творця.
9. Перед жертовником настановив співаків, і лунав їхнім голосом спів милозвучний.
10. Святам-празникам блиску надав він, досконало прикрасив чини врочисті: хвалили вони його ім'я святе, а святиня вже від ранку бриніла.
11. Простив Господь йому його гріхи й підніс навіки його потугу, дав йому царський союз і слави престол в Ізраїлі.
12. Мудрий син по нім був: завдяки йому жив щасливо.
13. Царював Соломон за мирних днів: дав йому Бог довколишній спокій, щоб він спорудив дім його імені й святилище йому приготував навіки.
14. Який же мудрий був ти замолоду, мов повноводна річка розуму!
15. Землю покрила душа твоя: приповідками-загадками сповнив її ти.
16. Дальніх островів сягнула слава твоя: був єси люблений в мирі твоїм.
17. За твої пісні, приповідки, притчі, а й відповіді - країни тебе подивляли.
18. В ім'я Господа Бога, що зветься Богом Ізраїля, зібрав ти золота, мов цини, срібла згромадив, мов олива.
19. Та прихиляв ти жінкам свої боки, то й став еси рабом власного тіла.
20. Поклав єси пляму на власну славу, осквернив своє потомство, гнів на власних дітей навів і біль пекучий - на своїх нащадків.
21. Постала тоді подвійна влада: з Ефраїму вийшло бунтівниче царство.
22. Та Господь милосердя не залишить, жадного зо слів своїх не порушить, дітей свого вибранця не занапастить, потомків того, кого любив, не знищить, - тим то й дав він Якову останок, а Давидові корінь, з якого він вийшов.
23. І спочив Соломон із своїми батьками, потомка з свого роду лишивши по собі, - найбезумнішого з народу, позбавленого глузду: Ровоама, що звів народ своєю радою.
24. А й Єровоам, син Навата, ввів Ізраїля у гріх і показав Ефраїмові нечестиву дорогу: гріхи їхні так помножились, що їх з власної землі вигнано.
25. І ласі були вони на всяке зло, поки не впала кара на них.

48. Ілля 1-11; Єлисей 12-16; Єзекія 17-25
1. І з'явивсь Ілля, пророк вогненний, і слово його смолоскипом палало.
2. Він навів на них голод і в ревності своїй їх поменшив.
3. Словом Господнім небо замкнув, а й тричі вогонь із нього звів.
4. Як ти прославивсь, Ілле, чудесами! Хто б похвалився рівністю з тобою?
5. Збудив єси мертвого з смерти і з аду - Всевишнього словом.
6. Ти скинув царів на загибель, прославлених - з їхнього ложа.
7. Ти чув на Синаї докори, на Хориві - вирок відплати.
8. Ти помазав царів на відплату, а й пророків - своїх наступників.
9. Полум'яний вихор вхопив тебе - колісниця з вогненними кіньми.
10. Ти, як написано, погрозами майбутніми гнів гамуватимеш, заки спалахне він: серце батька до сина навертатимеш і покоління відновлюватимеш Якову.
11. Щасливі ті, що тебе бачили й що заснули в любові, бо й ми життям будем жити.
12. Такий був Ілля, вхоплений вихорем, - а й Єлисей його духом сповнився: за життя свого не страхався князів, і ніхто над ним гору взяти не міг.
13. Ніяке слово його не перевищило, - а й по смерті його тіло пророкувало.
14. Він і за життя творив чудеса, - а й при смерті діла його дивні.
15. Та попри все те народ не покаявсь і не відступив від своїх гріхів, - аж поки його не виселено з рідного краю та й не розсіяно по всій землі.
16. Зосталась лиш горстка люду з князем із дому Давида: дехто чинив угодне, а дехто множив гріхи.
17. Єзекія укріпив своє місто і воду провів до нього, пробив залізом скелю й поробив на воду ритви.
18. За днів його рушив Санхериб, та відійшов, Равшака пославши, -той же руку підняв на Сіон і в гордині вихвалявся вельми.
19. Затремтіли серця в них і руки, мов породіллю, схопили їх болі:
20. візвали до Господа, до Милостивого, простягнувши до нього руки, - і Святий швидко з неба їх вислухав та й спас рукою Ісаї.
21. Він ударив на асирійський табір, і винищив їх його ангел.
22. Бо Єзекія чинив Господеві вгодне, і в путях Давида, свого батька, скріпився, - як ото Ісая пророк заповідав, у видіннях своїх великий та вірний.
23. Відступило за днів його сонце, -і цареві життя він продовжив.
24. Він бачив майбутнє духом могутнім і втішав сумних на Сіоні.
25. Аж до вічности об'явив він прийдешнє і приховане, заки воно збулося!

49. Йосія 1-7; пророки 8-10; Зоровавел та Ісус, син Йоцадака 11-12; Неємія й інші 13-16
1. Пам'ять про Йосію - мов благовонна суміш, зготована способом мироварським: в устах усіх вона, мов мед, солодка і - наче музика на бенкеті:
2. був добронаставлений, народ навертавши, ще й осоружне беззаконня викорінив.
3. Він своє серце спрямував до Господа, а за часів нечестя - скріпив благочестя.
4. Поза Давидом, Єзекією та Йосією - всі вони вельми себе спроневірили; тим то, покинувши закон Всевишнього, царі юдейські прийшли до занепаду:
5. віддали вони іншим свою потугу, і славу свою - народові чужому.
6. А ті спалили святе вибране місто, геть спустошили його дороги, -
7. за словом Єремії, яким вони нехтували, а який вже в лоні матері був посвячений на пророка, - щоб викорінювати, руйнувати й нищити, а й для того теж, щоб будувати й насаджувати.
8. А й Єзекиїл побачив видиво слави - його показано йому на колісниці херувимів,
9. він бо звістив про повідь ворожу і був для тих добрий, чиї стежки - прямі.
10. Про дванадцятьох же пророків: хай їм кості розквітнуть з могили, бо вони Якова втішали й спасли його вірою сподівання.
11. Як Зоровавела нам звеличити, що мов печатка на правиці?
12. А й Ісуса, сина Йоцадака? Дім Божий за днів своїх здвигли й збудували вони святиню Господеві, яка на вічну славу призначена.
13. Та й про Неємію пам'ять велика - він вивів нам повалені мури, поставив ворота й засуви, відбудував нам наші доми.
14. Нікого на землі не створено таким, як Еноха: він бо забраний був із землі.
15. Ніхто не вродився таким, як Йосиф - провідник братів, підпора народу: кості його були в пошані.
16. Сим та Сет між людьми були славні, та Адам - понад кожне живе створіння.

50. Первосвященик Симон 1-21; заклик хвалити Господа 22-24; заключення 25-29
1. Симон, син Онії, первосвященик, за життя свого полагодив храм і за днів своїх укріпив святиню.
2. Подвійного муру висоту спорудив він, підмурівок стрімкий в огорожі храму.
3. Водозбір було за днів його висічено - ставок великий, неначе море.
4. Зберегти старавшися свій народ від занепаду, місто укріпив він на випадок облоги.
5. Який же гарний був він, оточений народом, виступивши з-поза святилища завіси!
6. Як рання зоря між хмарами, як місяць у повні,
7. як сонце, що сяє на Всевишнього святиню, як веселка, що виблискує в оболоках слави,
8. як троянди квіт весною, як лілея при джерелах водних, як парость ладан-дерева за літньої пори,
9. як вогонь і куріння в кадильниці, як посуд із кутого злота, оздоблений різним цінним камінням,
10. як та маслина, що плодами рясна, як кипарис, що аж до хмар височіє!
11. Коли він зодягався у шати пишні й вбирав на себе прекрасні оздоби, й до вівтаря священного сходив угору, - то він прикрашав святині огорожу.
12. Коли з рук єреїв він брав частки жертв, стоявши сам при вівтаря вогнищі, оточений навколо вінком братів, неначебто паростками кедрів ливанських, неначебто стовбурами фінікових пальм,
13. усі ж сини Арона у славі своїй, Господні офіри в руках тримаючи, перед сукупною громадою Ізраїля стояли -
14. аж до закінчення служби на вівтарях, щоб прикрасити жертву Всевишньому Вседержителеві,
15. а він простягнув свою руку над чашею й виливав дещо виноградної крови, возливав із неї на вівтаря підніжок для приємного запаху Всевишньому Всецареві.
16. Тоді сини Арона підносили голос, у ковані сурми сурмили, і луна від того далеко розносилась, на спомин перед Всевишнім,
17. тоді й весь народ суцільним чином негайно ниць до землі припадав, воздавши поклоніння Господеві своєму - Вседержителеві, Богові Всевишньому.
18. І співаки звеличували його голосами своїми, і в гомоні потужному той спів був солодкий, -
19. і народ благав Всевишнього Владику, молитву заносив перед Милосердним, аж поки Господня служба тривала і поки не закінчувалось те священодійство.
20. Тоді він сходив униз, свою руку підносив над синів Ізраїля сукупною громадою, устами вирікав благословення Господнє й іменням його возносив славу, -
21. і народ удруге на коліна падав, щоб від Всевишнього благословення прийняти.
22. Тепер же благословіте Бога всесвіту, що чинить усюди великі речі, дні наші збільшує з материнського лона й вчиняє з нами за своїм милосердям.
23. Хай би він дав нам сердечну мудрість серця, хай мир настав би за наших днів - в Ізраїлі на віки вічні!
24. Хай милосердя його з нами вірно перебуває, і хай за днів наших нас він визволить!
25. Двоє народів моїй душі неприємні, третій же навіть і не є народом:
26. ті, що на Сеїр-горі, також філістимляни, ще й дурний народ, що живе в Сихемі.
27. Розумне й розсудливе повчання виписав у книзі цій Ісус, син Сираха, сина Єлеазара, з Єрусалиму, ізливши дощем свого серця мудрість.
28. Щасливий той, хто вправлятиметься в ній, і хто до серця її прийме, - той мудрим стане.
29. Якщо він так учинить, то до всього буде здатний, бо світло Господнє йому стане за стежку.

51. Подячний гимн Господеві 1-12; слово про шукання мудрости 13-30
1. Славословитиму тебе, Господи, Царю, і восхвалю тебе, Боже, мій Спасителю; славу воздам імені твоєму!
2. Бо ти був для мене покровитель і помічник, і тіло моє врятував єси від згуби, від сітей язика, що його мають обмовці, від уст отих, що брехню кують, - тож проти тих, які мене оточили, помічником моїм був ти і мене єси визволив, -
3. милосердям твоїм великим та іменням твоїм: від укусу готових мене пожерти, від руки зазіхальників на моє життя, від тих великих злиднів, які мене обсіли,
4. від вогню, що навколо, - вогню, не мною розпаленого,
5. із самих глибин адових нутрощів, від нечестивого язика й неправдивого слова,
6. від наклепу несправедливого язика перед царем! Душа моя наблизилась до самісінької смерти, й моє життя було вже долі, поблизу від аду;
7. звідусіль я був оточений - помічника не було, рятунку людського виглядав я - його не було.
8. І згадав тоді я, Господи, про твоє милосердя і про діла твої, що від віків стаються, про визволення тих, які на тебе надіються, про те, як спасаєш їх ти від рук ворожих, -
9. і возніс я з землі прохання своє, і благав, щоб звільнитись, мені від смерти.
10. До Господа візвав я - до батька мого, Господа, щоб він мене не покинув за днів тієї скрути, за часів, де діють горді й де немає допомоги. Повсякчасно буду твоє ім'я хвалити, і славословитиму його піснями.
11. І мольбу мою вислухано: ти спас мене від згуби і врятував від лихої години.
12. Тому славословитиму тебе й хвалитиму, - і благословитиму ім'я Господнє.
13. Ще юнаком, заки в мандри я пустився, шукав я щиро мудрости у своїй молитві.
14. Перед святинею благав про неї - і до кінця її буду шукати.
15. У розквіті своїм, мов достигаюче гроно, серце моє втішалося з неї, нога моя ступала дорогою прямою, і змалку вже слідом за нею ходив я.
16. Лиш вухом нахиливсь я - і вже її одержав, і знайшов собі освіту велику.
17. Їй завдяки поступив я багато, -тож прославлю того, що дав мені мудрість.
18. Рішив я ділом її вживати, шукав добра я ревно - і не осоромився!
19. За неї змагалась моя душа, у виконанні закону був я старанний; руки свої простягав я угору, і над неуцтвом сльози проливав я.
20. Душу свою спрямував я до неї, і в чистоті знайшов я її: з нею придбав я знання від початку, - тим то й полишений я не буду.
21. Тремтів усім нутром я, шукаючи її, - тим і придбав я майно прекрасне.
22. Господь язик дав мені у нагороду, - тож ним і буду його я хвалити.
23. Підійдіть же ближче до мене, неуки, і знайдіть оселю в домі повчань!
24. Чого твердите, що тих речей вам бракує, і ваші душі так сильно її прагнуть?
25. Відкрив я уста й заговорив про неї: без грошей її для себе набувайте!
26. Шию вашу вкладіте в отеє ярмо: хай ваша душа прийме повчання, бо шукати її не треба далеко!
27. Гляньте власним оком, як мало я трудився, - а таки знайшов для себе спокій превеликий.
28. Набувайте освіту й великим коштом: в ній собі придбаєте золота чимало.
29. Хай душа ваша радіє милосердям Господнім. - і ніяк не стидайтесь хвалити його!
30. Ваше діло чиніте заздалегідь, -а він своєчасно дасть вам нагороду.

Бібліотека » Римська Біблія, пер. о. І. Хоменка » Старий Завіт » КНИГА СИРАХА
Сторінка 2 з 2«12
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика