Головна сторінка сайту
Сторінка 1 з 11
Бібліотека » Римська Біблія, пер. о. І. Хоменка » Старий Завіт » ПІСНЯ ПІСЕНЬ
ПІСНЯ ПІСЕНЬ
Дата: Субота, 24.04.2010, 15:34 | Повідомлення # 1
ПІСНЯ ПІСЕНЬ


1.
1. Пісня пісень Соломона.


Молода:
2. Хай він мене цілує цілунками уст своїх, бо любов твоя понад вино солодша.
3. Запах пахощів твоїх найзапашніший, Розлите миро - твоє ім'я; Тому дівчата тебе люблять.
4. Тягни мене вслід за тобою: біжімо! Цар увів мене в свої хороми. Ми будемо радіти й веселитися тобою, ми будемо твою любов понад вино хвалити. Яка ж то насолода тебе любити!
5. Я чорна, але гарна, дочки єрусалимські, немов кедарські шатра, немов шалманськії намети.
6. Ви не дивітеся на мене, що я засмагла, що мене осмалило сонце. Сини моєї матері розсердились на мене, поставили мене стерегти виноградники. Та я не стерегла виноградника мого власного.
7. Скажи мені, о ти, що його моє серце любить, де ти пасеш (твою отару), де ти розташовуєш її опівдні, щоб я безцільно не блукала коло отар твоїх друзів.
Хор:
8. Якщо не знаєш, о найкраща між жінками, то йди слідом за чередою й паси твої козлята коло шатер пастуших.
9. Немов лошиця в колісницях фараона, ти в мене, моя люба!
10. Прегарні твої щоки у сережках, шия твоя - в намисті.
11. Ми тобі зробим золоті сережки зо срібними крапками.
Молода:
12. Тоді як цар був за своїм столом, нард мій розлив свій запах.
13. Торбинка мірри - любий мій для мене, на моїх грудях спочиває.
14. Гроно кипрове - любий мій для мене, у виноградниках Ен-Геді.
Молодий:
15. Яка ж бо ти прекрасна, моя люба! Яка ж бо ти прекрасна! Очі твої - голубки.
Молода:
16. Який же ти прекрасний, о мій любий! Який ти милий! Постеля наша - сама зелень.
Молодий:
17. Трями наших домів - із кедру, а наші бантини, - з кипарису.

2.
Молода:
1. Я - нарцис шаронський, лілея на долині.
Молодий:
2. Що та лілея між будяками, то моя люба між дочками.
Молода:
3. Що яблуня між лісовими деревами, то любий мій між синами! У його холодку, що так бажала, я сіла і плід його був солодкий моєму піднебінню.
4. Він увів мене в бенкетний покій, і любов - стяг його надо мною.
5. Підсильте мене тістечками виноградними, яблуками мене одушевляйте, бо я з любови знемагаю.
6. Ліва рука його під головою в мене, а правою він мене обіймає.
Молодий:
7. Я заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами й ланями пільними, щоб не будили, не розбуджували любої моєї, покіль вона того не схоче.
Молода:
8. Уважно! Мій любий! Ось він іде, він стрибає по горах, по горбках скаче.
9. Мій любий - немов олениця або оленятко. Он він стоїть за нашою стіною, крізь вікна заглядає, крізь ґрати зазирає.
10. Заговорив мій любий і сказав до мене: «Устань, моя люба! Ходи, моя прекрасна!
11. Глянь бо: зима минула, дощі прогули, прошуміли.
12. Вже квіти на землі з'явились, пора пісень настала, і голос горлиці вже чути в краю нашім.
13. Смоковниця бруньки вже виганяє, і виноград, у цвіту пахощі розливає. Устань, іди, моя люба! Ходи, моя прегарна!
14. Моя голубко, у щілинах скелястих, у сховку стрімкої кручі! Дай глянути на твоє личко, дай голос твій почути! Бо голос твій солодкий, і личко твоє принадне.»
15. Спіймайте нам лисиць, лисиць маленьких, що виноградники нівечать, наші виноградники у цвіту.
16. Мій любий - мій, а я його, -його, що пасе між лілеями.
17. Покіль день дише холодочком і тіні утікають, вернись, мій любий! Будь, як газеля або як оленятко на горах Бетер!

3.
1. На моїм ліжку вночі шукала я того, кого серце моє любить. Шукала - не знайшла його.
2. Встану, обійду навколо місто. По вулицях та по майданах шукатиму я того, кого серце моє любить. Шукала - не знайшла я його.
3. Сторожа мене зустріла, що ходить круг міста. Чи бачили ви того, кого серце моє любить?
4. Ледве повз них пройшла я і знайшла того, кого любить моє серце. Схопила я його й не пустила, аж поки не ввела в дім матері моєї, у покій тієї, що мене зачала.
Молодий:
5. Я заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами та ланями пільними, щоб не будили, не розбуджували любої моєї, покіль вона того не схоче.
6. Хто то здіймається в пустині, неначе стовпи диму, в кіптяві мірри й кадила, всіх пахощів купецьких?
7. Ось Соломонові носилки; шістдесят витязів кругом них, з-між витязів Ізраїля добірних.
8. Усі вони спритно мечем орудують, вправні до бою. В кожного меч при боці задля нічних нападів.
9. Намет весільний собі спорудив цар із дерева ливанського.
10. Стовпи його спорудив він зі срібла, із золота - його склепіння, сидіння його із пурпуру, а всередині виложений він любов'ю - від дочок єрусалимських.
11. Вийдіть, дочки сіонські, й гляньте на царя у вінці, що ним вінчала його мати у день його заручин, у день утіхи його серця.

4.
Молодий:
1. Яка ж бо ти прекрасна, моя люба! Яка ж бо ти прекрасна! Очі твої - голубки, за твоїм покривалом. Твоє волосся, мов козяче стадо, що сходить з Гілеад-гір.
2. Зуби твої, мов стрижених овець отара, що з купелі виходять. Кожний з них має свою пару, ані одному її не бракує.
3. Немов кармазинова стьожка, твої губи й твоя бесіда мила. Немов розрізане надвоє яблуко гранатове - твої скроні, за твоїм покривалом.
4. Шия твоя, немов Давидова башта, збудована для трофеїв. Тисяча щитів на ній повисло, усе зброя відважних.
5. Двоє грудей твоїх, як двоє оленяток, близняток олениці, які серед лілей пасуться.
6. Покіль день дише холодочком і тіні утікають, зійду собі на гору мірри, на ладану горбочок.
7. Уся ти гарна, моя люба, і вади нема в тобі!
8. Ходи з Ливану, о дружино! Ходи, прилинь з Ливану; Поглянь з Амана-верховини із верховини Сеніру та Хермону - з барлогів лев'ячих, з гір леопардових.
9. Ти полонила моє серце, моя сестро-дружино! Ти полонила моє серце одним лиш твоїм оком, однією перлиною твого намиста!
10. Які ж бо твої любощі прекрасні, моя сестро-дружино! Які ж бо твої любощі хороші! Понад вино! І запах твоїх пахощів понад усі бальзами.
11. З уст твоїх крапле медом, о дружино, мед і молоко у тебе під язиком, і запах твоїх шат, немов запах Ливану.
12. Садок замкнений, моя сестра-дружина, садок замкнений, криниця під печаттю.
13. Твої протоки зрошують сад гранатовий, де овочі препишні, квітучий кипр та троянди.
14. Нард і шафран, пахуча троща й цинамон, усі дерева кадильні. Мірра, алое й усі бальзами щонайліпші.
15. Ти джерело садів, криниця води живої; потоки, що з Ливану ринуть!
16. Здіймись, північний вітре! Прилинь і ти, південний! Повій на сад мій, щоб його запахи рознеслись! Нехай мій любий увійде в сад свій, та споживає плоди його препишні.

5.
Молодий:
1. Я ввійшов у сад мій, о моя сестро-дружино, збирав мірру мою з моїм бальзамом, їв мою крижку з медом, пив моє вино з моїм молоком. Їжте, о друзі! Пийте, впивайтесь, мої любі!
Молода:
2. Я сплю, та моє серце не засинає. Ось чую: стукає мій любий: «Відчини мені, о моя сестро, моя люба! Моя голубко, моя чиста! Бо голова у мене роси повна, кучері у мене - нічних капель.»
3. Я скинула із себе мою одежу: як мені її надягнути? Помила собі ноги: як мені їх бруднити?
4. Мій любий просунув руку через дірку в дверях, і нутро здригнулось у мені.
5 Я встала відчинити любому моєму, із рук моїх закапотіла мірра, з пальців моїх текуча мірра на ручку при засуві.
6. Я відчинила любому моєму, та любий мій уже відвернувся, пішов далі, дух у мені захопило, як він заговорив був. Шукала я його, та не знайшла вже; я кликала його, та він не обізвавсь до мене.
7. Знайшла мене сторожа, що круг міста ходить. Вона мене побила, поранила. Здерли з мене плащ мій тії, що доглядають мури.
8. Я заклинаю вас, дочки єрусалимські, як знайдете мого любого, то що звістите йому? Що я з любови знемагаю!
Хор:
9. Чим любий твій над любими, найкраща між жінками? Чим любий твій над любими, що нас так заклинаєш?
Молода:
10. Мій любий білий та рум'яний, його з десяти тисяч розпізнати.
11. Голова у нього з золота, із щирого; кучері у нього закручені, чорні, мов ворон.
12. Очі його мов голубки край водяних потоків, що, викупавшись у молоці, на березі сідають.
13. Щоки його, немов пахуча грядка, неначе квітники рослин запахущих. Уста його - лілеї, що крапають міррою дорогоцінною.
14. Руки його - золоті вальці, оздоблені таршіськими самоцвітами. Груди його - брили слонокости, сафірами вони вкриті.
15. Ноги його - стовпи алябастрові, поставлені на щирозлотних основах. Вигляд його, немов Ливану, він пишний - мов оті кедри.
16. Розмова його - самі солодощі, увесь він - розкіш. Такий мій любий, такий отой друг мій, о дочки Єрусалиму!

6.
Хор:
1. Куди пішов твій любий, найкраща між жінками? Куди звернув твій любий, щоб нам з тобою та його шукати?
Молода:
2. Мій любий зійшов у сад свій до грядок пахучих пасти в садах отару та лілеї рвати.
3. Я - мого любого й мій любий - мій, він, що пасе отам поміж лілеями.
Молодий:
4. Гарна ти моя люба, наче Тірца, немов Єрусалим, принадна, грізна, немов загони з прапорами.
5. Відверни від мене твої очі, бо вони мене чарують. Волосся твоє мов козяче стадо, що сходить із Гілеад-гір.
6. Зуби твої, немов овець отара, що з купелі виходить. Кожний із них має свою пару, ані одному її не бракує.
7. Немов розрізане надвоє яблуко-граната, твої скроні за твоїм покривалом.
8. Шістдесят цариць і вісімдесят наложниць було, а дівчат без ліку, -
9. одна ж єдина моя голубка, моя досконала, єдина у матері своєї, улюблена тієї, що її вродила. Побачили її дівчата й величають, цариці й наложниці і тії її вихваляють:
10. «Хто це, що наче рання зоря, сходить, гарна, мов місяць, ясна, мов сонце, страшна, мов військові загони з прапорцями?»
11. В горіховий садок зійшов я, щоб подивитись на зелень у долині, щоб подивитись, чи виноград броститься, чи цвітуть яблуні ґранатові.
12. І сам не знаю, (як то сталось): моя любов посадила мене на колісницю князя мого народу.

7.
Хор:
1. Вернись, вернись, о Суламіто! Вернись, вернись, щоб нам на тебе подивитись!
Молодий:
Чому ви дивитесь на Суламіту, неначе на танок подвійний?
Хор:
2. Які бо гарні твої ноги у сандалях, дочко княжа! Круглота твоїх стеген, неначе ланцюгові кільця, робота рук мистецьких.
3. Пупок твій - кубок круглий, вина замішаного в ньому не бракує. Лоно твоє - ворох пшениці, оточений лілеями навколо.
4. Двоє грудей твоїх, як двоє оленяток, близняток олениці.
5. Шия твоя, мов вежа із слонокости. Очі твої, немов ставки у Хешбоні при Бат-Раббім воротях. Ніс твій, немов вежа ливанська, що дивиться на бік Дамаску.
6. А голова на тобі, мов Кармель той: волосся на тобі, неначе пурпура, - цар в її заплітках упіймався.
7. Яка ж бо ти прекрасна, яка мила о моя люба у розкошах!
8. Станом твоїм нагадуєш ти пальму, грудьми твоїми виноградні грона.
9. Я мовив: Я вилізу на пальму, вхоплю з плодами її гілку! Хай груди твої будуть, мов грона виноградні, а запах твого подиху, мов запах яблук.
10. Твоя розмова, мов вино добірне, що по устах моїх і по зубах стікає.
Молода:
11. Я - для мого любого, і до мене звернене все його бажання.
12. Ходи, мій любий! Ходім у поле, та заночуймо у селах.
13. Устаньмо у виноградниках раненько, гляньмо, чи виноград броститься, чи його квіт відкрився, чи зацвіли вже яблуні гранатові. Там обдарую я тебе любов'ю.
14. Мандраґори свій запах розливають при наших дверях усякі плоди якнайкращі, нові та й старі теж, що я для тебе, любий мій, сховала.

8.
Молода:
1. Якби ж то ти був мені братом, що ссав груди матері моєї! Я, стрінувши тебе на вулиці, могла б тебе обняти і мене б не ганьблено.
2. Я повела б тебе, я привела б тебе у дім матері моєї; ти мене навчав би. Я б тебе напоїла вином пахучим, солодким суслом моїх гранатових яблук.
3. Ліва рука його під головою в мене, а права мене обнімає.
Молодий:
4. Я заклинаю вас, дочки єрусалимські, не будіть, не розбуджуйте моєї любої, покіль вона того не схоче.
Хор:
5. Хто це, що сходить від пустині, на свого любого опершись?
Молодий:
Під яблунею я збудив тебе; там тебе зачала твоя мати, там зачала та, що тебе породила.
6. Поклади мене печаттю на твоїм серці, печаттю на твою руку; любов бо, як смерть сильна; ревнощі люті, немов пекло. Стріли її - вогненні стріли, правдиве полум'я Господнє.
7. Водам великим любови не вгасити, ані рікам її не затопити. Якби хто за любов віддав скарби свого дому, зазнав би лиш погорди великої.
Закінчення:
8. Є в нас сестричка невеличка, грудей вона не має. Що нам робити з нашою сестрою, як прийдуть старости до неї?
9. Як вона - мур, збудуймо на ньому башту срібну. Як вона - двері, ми зробимо для них кедрові стулки.
10. Я - мур, і мої груди мов ті башти, тоді в його очах я була мов та, що знайшла спокій.
11. Був у Соломона виноградник у Ваал-Гамоні. Він дав був сторожам той виноградник, і кожний мав принести за плоди з нього по тисячі срібних.
12. Мій виноградник, що мені належить, перед очима в мене. Та тисяча для тебе, Соломоне, а двісті - сторожам його плоду.
13. О ти, що в садах живеш! Товариші уважно слухають твій голос. Дай же мені його почути!
14. Втікай, мій любий! Будь, як олениця або оленятко на горах бальзамових.

Бібліотека » Римська Біблія, пер. о. І. Хоменка » Старий Завіт » ПІСНЯ ПІСЕНЬ
Сторінка 1 з 11
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика