Головна сторінка сайту
Сторінка 2 з 2«12
Бібліотека » Римська Біблія, пер. о. І. Хоменка » Старий Завіт » КНИГА ІОВА
КНИГА ІОВА
Дата: Середа, 21.04.2010, 21:20 | Повідомлення # 6
36. Четверта промова Елігу
1. І знову Елігу взяв говорити:
2. «Зажди но трошки, і я тобі з'ясую, | бо ще чимало можна сказати про Бога.
3. Сягну знанням моїм далеко | і визнаю Творцеві моєму слушність.
4. Воістину в словах моїх нема неправди, | і звершений знанням стоїть біля тебе.
5. Так! Бог силою великий, однак, не гордує чистим серцем.
6. Він не дає грішникові жити, | він бідолашним чинить правосуддя,
7. і праведника не позбавляє права. | Він царів ставить на престолі, | саджає їх назавжди! Але що загорділи,
8. тому вони закуті в кайдани, | обплутані мотуззям нужди!
9. Він виявляє їм діла | й переступи їхні, бо вони загорділи.
10. Він відкриває їм вухо на навчання, | від беззаконства велить відвернутись.
11. І як вони послухаються, почнуть йому служити, | то проведуть свої дні у щасті, літа свої в утісі.
12. А коли не послухаються, то пройдуть через Яму | і пропадуть у невіданні.
13. Щождо лукавих серцем, що гнів свій зберігають, | і що не звали на допомогу, коли їх в'язано,
14. то їхня душа загине замолоду, | життя їхнє - між розпусниками.
15. Він бідного рятує власною його бідою | і в злиднях об'являється для його вух.
16. Отож і тебе він вирве з пащі скрути, | її тобі заступить достаток щедрий, | і стіл твій буде повен туку.
17. А наповнишся нечестивими осудами, | то спіткають тебе суд і розправа.
18. Вважай, отже, щоб не звели тебе достатком | і щоб дар великий не збив тебе з дороги!
19. Хіба твої багатства безконечні щось тобі допоможуть? | Або твоєї сили всі потуги?
20. О, не бажай тієї ночі, | коли народи з своїх місць ізникають!
21. Остерігайсь, не нахиляйсь до кривди: | тим бо й випробувано тебе стражданням.
22. Бог, справді, силою великий, | і хто такий учитель, як він?
23. Хто йому вкаже його дорогу? | Хто скаже: Ти дієш кривду.
24. Тож пам'ятай: ти маєш величати його діло, | яке оспівують люди.
25. Усі люди над ним розважають, | кожний здалека дивиться на нього.
26. Так! Бог великий, не нам його збагнути! | Число його років не має ліку.
27. Він притягає води краплі | і прочищує їх на дощ у парі;
28. спускають його хмари, | і на натовп людей виливають.
29. Хто зможе зміркувати, | доки сягають хмари | або гуркіт грому у його наметі?
30. Він розстелює над ним свій оболок | і вкриває вершини гір.
31. Ними годує він народи, | дає поживу подостатком.
32. Він бере блискавицю обома руками, | велить їй бити у ціль.
33. Він нею чабана попереджає, | та й скот, що нюхом чує бурю.»

37. Елігу говорить далі
1. «Тому й здрігнулося моє серце | і зрушилось із свого місця!
2. Слухайте, слухайте гомін його голосу | і грюкіт, що з уст його виходить.
3. Під усім небом він його розпросторює, | і блискавка його аж до кінців землі сягає.
4. Позаду нього реве голос; | Бог гримить голосом величним | і блискавиць своїх не зупиняє, | коли лунає голос його.
5. Бог своїм голосом гримить предивно, | творить діла великі, нам незбагненні!
6. Він каже снігові: Падай на землю! | Великим зливам: Лийте чимдуж!
7. Кожній людині кладе печать на руку, | щоб усі, кого створив він, те могли знати.
8. Звір утікає у свій сховок, | сидить у своїх барлогах.
9. З півдня буревій надходить, | є холод із півночі.
10. Від Божого подуву лід береться, | й поверхня вод твердіє.
11. Він хмари вогкістю вантажить, | і оболок розпускає його світло,
12. що колами кружляє | і крутиться згідно з його наміром, | виконуючи все, що він йому накаже, | на овиді земного кругу;
13. воно виконує його волю чи то як кару, | чи як милосердя.
14. Слухай же це, Іове! | Стань і роздумуй про дивні діла Божі.
15. Чи знаєш, як Бог їм повеліває, | як його хмара блискає світлом?
16. Чи розумієш рівновагу хмари, | чудні діла Найзвершенішого у знанні?
17. Коли нагріється твоя одежа, | коли земля відпочиває під вітерцем із півдня, -
18. чи міг би ти з ним нап'ясти небо | тверде, мов дзеркало, вилите?
19. Навчи нас, що маємо йому сказати, | і не сперечатимемось більш, бо справа темна.
20. Чи буде йому звіщено, як я говорю? | Чи як хто скаже що, дійде до нього?
21. Та й тепер не видно було світла, | хмари його затьмили, | але повіяв вітер і їх геть розвіяв,
22. і надійшло з півночі золотисте сяйво. | Навкруги Бога страшна велич!
23. Всесильний! Не можем його осягнути! | Великий силою і правом, | повний правоти - не утискає.
24. Тому й бояться його люди, | він же й не споглядає на усіх, що у серці велемудрі.»

38. Слово Боже
1. Озвавсь Господь із бурі до Іова і мовив:
2. «Хто то такий затемнює мої задуми | нерозважливими словами?
3. Підпережи, як мужеві годиться, твої крижі: | бо я питатиму тебе -спробуй мене навчати!
4. Де був єси, як я закладав землю? | Скажи, як маєш розум.
5. Хто визначив їй міру, - може знаєш, | або хто простягнув лінію над нею?
6. На чім підвалини її оперто, | або хто поклав її наріжний камінь
7. під радісні співи ранніх зір, | під оклики веселі всіх синів Божих?
8. Хто зачинив ворітьми море, коли воно, ринувши, виходило з материнського лона?
9. Коли я зробив для нього одіж-хмару | і пелену для нього - густу мряку?
10. Границю я йому призначив, | поклав засуви й ворота
11. й мовив: Ось покіль дійдеш, далі не перейдеш! | Ось тут розіб'ються твої надимані хвилі!
12. Чи на віку твоєму ти повелів колинебудь ранкові, | вказав зорі належне місце,
13. щоб вона ухопила за краї землю | і щоб безбожників струсила з неї?
14. Вона міняє вид свій, мов глина для печатки, | стає барвистою, немов одежа.
15. І в грішників відібрано їхнє світло, | і ломиться піднесена рука.
16. Чи ти зійшов колись до джерел моря? | Походжав дном безодні?
17. Чи відкрилися тобі ворота смерти? | Чи бачив єси брами смертельної тіні?
18. Чи обійняв оком світ широкий? | Скажи, коли усе те знаєш!
19. Де та дорога - до світла оселі, | і темрява, - де її місце,
20. щоб привести їх до їхнього житла, | направити їх до їхнього дому?
21. Ти знаєш, бо ж ти вже тоді народився, | і число днів твоїх велике.
22. Доходив ти колись до сховищ снігу? | Чи, може, бачив склади граду,
23. що я тримаю на час-пору смутку, | на день війни та битви?
24. Де та дорога, що нею світло ділиться | і шириться по землі східній вітер?
25. Хто зливі канали риє, | дорогу гуркотові грому,
26. щоб дощ послати на безлюдну землю, | пустиню, де нема нікого?
27. Щоб напоїти пустизну та пустелю, | щоб виростити в степу тирсу?
28. Чи має дощ батька? | Хто родить роси краплі?
29. З чийого лона лід виходить? | І іній з небес, - хто його породжує?
30. Мов камінь, тверднуть води, | обличчя безодні замерзає.
31. Чи міг би ти зв'язати вузли Квочки? | Чи Косаря мотуззя розв'язати?
32. Чи вивести у свій час ранню зорю, | Віз із його дітьми повести?
33. Чи знаєш ти небес закони? | Чи можеш їхній порядок на землі встановити?
34. Можеш зняти голос твій до хмари, | щоб рясний дощ спустивсь на тебе?
35. Чи можеш розсилати блискавиці, щоб вони пішли | й тобі сказали: Ось ми!
36. Хто вклав в ібіса мудрість? | Хто півневі дав розум?
37. Хто мудро може зчислити хмари | і бурдюки небесні вихиляти?
38. Як пил стає болотом | і як грудки злипаються до купи?
39. Невже то ти полюєш для левиці здобич | і голод левенят заспокоюєш,
40. коли, причаївшися, вони лежать у барлогах, | сидять, в гущавині засівши?
41. Хто воронові харч готує, | як його діти пищать до Бога, | блукаючи без поживи?»

39. Слово Боже (далі)
1. «Чи знаєш час, коли гірські кози котяться? | Чи спостеріг пологи ланей?
2. Можеш порахувати місяці, за яких вони вагітні ходять? | Чи знаєш час, коли вони родять?
3. Вони злягають, приводять своїх діток | і пускають плід свій.
4. Діти їхні кріпнуть, ростуть у пустині, | відходять і не повертаються вже більше.
5. Хто пустив дикого осла на волю? | Хто розв'язав пута онагра,
6. якому я призначив степ на житло, | солонці на перебування?
7. Він кпить з гармидеру у місті, | крик погонича не чує.
8. Він нишпорить по горах, на своєму пасовиську, | вишукуючи всяку зелень.
9. Чи схоче служити тобі буйвол? | Чи заночує він при яслах у тебе?
10. Чи ти прив'яжеш йому до шиї посторонок? | Чи боронуватиме він за тобою ниву?
11. Чи покладешся на нього, тим що велика в нього сила, | і лишиш на нього твою працю?
12. Чи будеш певний, що він назад прийде | і завезе зерно на тік твій?
13. Крило у струся красне, | пір'я й пух у нього гарні?
14. Коли кладе на землі свої яйця | і на піску їх вигріває,
15. він забуває, що нога їх може роздушити, | що дикий звір їх може розтоптати.
16. До власних дітей він жорстокий, | мов би вони не його були; | йому байдуже, що праця його марна.
17. Бо Бог позбавив його глузду, | не наділив його розумом.
18. Але скоро здійметься, махнувши крильми, | з коня й комонного сміється!
19. Хіба то ти даєш коневі силу? | Вдягаєш гривою його шию?
20. Силуєш його, неначе сарану, стрибати? | Його величне іржання жах наводить.
21. Він риє копитами землю й силою радіє, | кидається назустріч зброї.
22. Він зо страху сміється, нічого не боїться, | перед мечем не відступає.
23. Над ним гуркоче сагайдак, | вогненний спис і ратище.
24. В тріпотливому запалі він мов глитає землю, | не може встоятись коли сурма засурмить.
25. Щоразу, як засурмить, він іга-га! - каже, | здалека чує битву, | грімкий голос старшин і військовії кличі.
26. Чи то твоєю мудрістю літає сокіл, | на південь простягає крила?
27. Чи на твій наказ орел летить угору, | гніздо собі на висоті звиває?
28. Живе на скелі і ночує, | на верхах зубчастих та на твердинях.
29. Звідти чигає він на здобич, | очі його бачать далеко.
30. Його орлята кров смокчуть: | де труп - і він там!»

40. Смиренна відповідь Іова і дальше слово Боже
1. Озвавсь Господь до Іова і казав:
2. «Невже суперник не перестане сперечатись із Всесильним? | Хай відповість, хто закидає Богові!»
3. Відповів Іов Господові й мовив:
4. «Як я був легковажним, що тобі відкажу? | Я краще покладу собі на уста руку.
5. Раз говорив я, та більше не повторю; | двічі, та більше вже не буду.»
6. Озвавсь Господь з бурі до Іова й мовив:
7. «Підпережи, як мужеві годиться, твої крижі! | Буду тебе питати, ти будеш мене навчати.
8. Чи хочеш справді скасувати моє право? | Чи хочеш мене осудити, щоб виправдатися самому?
9. Хіба таке рамено у тебе, як у Бога, | чи можеш загриміти голосом таким, як у нього?
10. Приоздобся, отже, в сяйво й славу, | у пишноту й велич одягнися!
11. Вилий докраю гнів твій; | глянь на всіх гордих і смири їх!
12. Глянь на всіх пишних, принизь їх; | роздави грішників на місці!
13. Зарий їх усіх у землю, | замкни їх у в'язницю!
14. Тоді я теж тобі признаюсь, | що твоя десниця може тебе врятувати.
15. Ось бегемот, що я створив. | Він їсть траву, як віл.
16. Глянь, що за сила в його крижах, | що за потуга в його черева м'язах!
17. Махне хвостом, неначе кедром, | жили його бедер переплелися.
18. Кості його, неначе мідні труби, | члени його, немов залізні прути.
19. Він - Божих діл початок, | він створений тираном над товаришами.
20. Гори дають йому поживу, | там граються усі звірі дикі.
21. Під лотосами він собі лягає, | сховавшись в очереті та болоті.
22. Лотоси вкривають його тінню, | навкруги нього водяні верби.
23. Йому байдуже, як ріка бушує, | він не боїться навіть, коли Йордан по рот сягає.
24. Чи може хто його за очі взяти | чи проколоти глодом йому носа?
25. Чи витягнеш гачком ти левіятана? | Чи прив'яжеш мотузкою його язика?
26. Чи вправиш ти йому тростину в ніздрі | і чи проколеш йому щелепу?
27. Чи він тебе благатиме вельми? | Чи говоритиме він лагідно з тобою?
28. Чи заключить союз із тобою, | чи візьмеш його за слугу назавжди?
29. Чи, немов пташкою, будеш ним забавлятись, | для твоїх дівчаток його прип'явши?
30. Чи спільники-рибалки продадуть його, | поділять його між покупцями?
31. Чи можеш стрілами прошити його шкуру | та риб'ячою острогою голову йому пробити?
32. Як покладеш на нього руку, готовсь на бій, | та більш того не зробиш!»

41. Слово Боже (далі)
1. «Марна була б твоя самовпевненість: | уже самий вигляд його валить на землю.
2. Хіба він не страшний, коли його збудити? Хто може перед ним устоятись?
3. Хто був напав на нього й зоставсь цілим? | Ніхто у цілій піднебесній.
4. Не промовчу й про його члени, | і розповім про його силу незрівнянну.
5. Хто підняв колинебудь перед його одежі? | Хто пройшов крізь його подвійний панцер?
6. Хто відчинив ворота його пащі?! Кругом зубів його страх!
7. Спина його - щитів шереги, | замкнених щільно, мов камінною печаттю.
8. Один до одного пристає тісно, | так, що між ними повітря не проходить.
9. Кожен до кожного щільно прилипає, | вени зрослись докупи нероздільно.
10. Чхне він - аж заблисне,| очі у нього, немов вії світанку,
11. З пельки у нього вилітають смолоскипи, | вискакують огненні іскри.
12. З ніздер у нього дим виходить, | мов з казана, що на вогні парує.
13. Своїм подихом він запалив би вугілля, | з пащі у нього полум'я виходить!
14. У його шиї сидить сила, | поперед нього жах стрибає.
15. М'язи на його тілі грубі; | як натиснути на них, - не подаються.
16. Серце його тверде, мов камінь, | тверде, мов спід у жорнах!
17. Як він устане, на хвилі страх надходить; | морські буруни геть утікають.
18. Меч ударить його й одскочить, | також і копіє, спис та стріла.
19. Залізо йому - солома, | мідь - дерево трухляве.
20. Вистріл з лука не спонукає його до втечі, | каміння з пращі - то йому полова.
21. Ціп йому, мов стеблина, | а свисне спис, то він собі сміється!
22. Під ним - черепки гострі; | неначе борона, проходить по болоті.
23. Під ним, мов у казані, кипить безодня, | йому море, мов горщик на пахощі.
24. По собі він лишає світлу стежку; | глибінь стає, мов голова сива.
25. Рівні він на землі не має, | він створений безстрашним.
26. Він позирає на все гордо: | він цар над усіма гордими звірями!»

42. Визнання Іова та епілог
1. Відповів Іов Господеві й мовив:
2. «Знаю, що ти все можеш; | усе, що задумаєш, зробити спроможен.
3. Хто ж то такий, що затемнює задум невіданням? | Тому я говорив про те, чого не розумію; | про чуда, мені незбагненні, що їх не знаю.
4. Вчуй же, я буду говорити; | питатиму тебе, - навчай мене.
5. Я чув лиш те, що говориться про тебе, | але тепер на власні очі тебе виджу!
6. Тому смиряюся і каюсь | на поросі та на попелі.»
7. Промовивши ці слова до Іова, Господь сказав до Еліфаза з Теману: «Запалав я гнівом проти тебе й проти обох твоїх друзів, бо ви не говорили про мене по правді, як мій слуга Іов.
8. Оце ж візьміть із собою 7 бичків та 7 баранів та йдіть до мого слуги Іова, і принесіть за себе всепалення, і нехай Іов, слуга мій, помолиться за вас, і я зглянуся на нього, і не заподію вам нічого прикрого за те, що ви не говорили про мене по правді, як мій слуга Іов.»
9. Еліфаз із Теману, Білдад з Шуаху й Цофар з Наамату пішли й вчинили, як сказав їм Господь, і зглянувся Господь над Іовом.
10. Господь повернув Іовові його становище, бо Іов заступався за своїх друзів; Господь збільшив усе, що було в Іова, удвоє.
11. Тоді прийшли до нього усі його брати, усі його сестри й усі його давні знайомі, і їли хліб з ним у його хаті, розважаючи його та втішаючи його в усьому тому нещасті, що на нього зіслав був Господь; кожен подарував йому дуката, кожен золоту каблучку.
12. І благословив Господь нове становище Іова більш, ніж старе, і було у нього 14 000 овець, 6000 верблюдів, 1000 пар волів і 1000 ослиць.
13. І народилось у нього семеро синів і три дочки.
14. Одну назвав він Голубка, другу Пахуча квітка, а третю Рожок на помаду.
15. Не було у всій країні таких вродливих жінок, як Іовові дочки. І дав їм батько спадщину між їхніми братами.
16. Жив Іов після цього ще 140 років і бачив своїх дітей і дітей своїх дітей аж до четвертого покоління.
17. І вмер Іов старим, нажившися на світі.

Бібліотека » Римська Біблія, пер. о. І. Хоменка » Старий Завіт » КНИГА ІОВА
Сторінка 2 з 2«12
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика