Головна сторінка сайту
Сторінка 7 з 9«1256789»
Бібліотека » Римська Біблія, пер. о. І. Хоменка » Старий Завіт » Книги великих пророків
Книги великих пророків
Дата: Середа, 21.04.2010, 20:41 | Повідомлення # 31
17. Пророцтво щодо Дамаску
1. Пророцтво щодо Дамаску: -Ось Дамаск зникне як місто, він стане купою румовища.
2. Міста Ароеру будуть покинуті; вони будуть для стад, що там лежатимуть, і нікому буде їх полохати.
3. Зникнуть твердині Ефраїма й Царство Дамаску, а з рештками Араму станеться те саме, що зо славою синів Ізраїля, - слово Господа сил.
4. І станеться того дня: слава Якова змаліє, а сите тіло його схудне.
5. І буде так, як воно буває, коли жнець бере стебелину в жменю й колоски стинає, або коли збирає колоски у Рефаїм-долині,
6. і їх лишається там лише трохи; або як то буває, коли оливи оббивають: дві або три ягідки на самім вершечку, чотири або п'ять по рясних гілляках, - слово Господа, Бога Ізраїля.
7. Тоді людина зверне погляд до Творця свого, і її очі глядітимуть на Святого Ізраїлевого.
8. І не спогляне більш на жертовники, діло рук своїх, і не подивиться на те, що зробили її пальці, на ашери та на стовпи на честь сонця.
9. Тоді твої міста будуть покинуті, як міста хіввіїв і аморіїв, що їх вони покинули перед Ізраїлем. Вони обернуться на пустиню.
10. Бо ти забув про Бога, Спаса твого, і не згадав про Скелю твоєї сили. Тому ти позаводив сади пишні й понасаджував у них лозини чужоземні.
11. Того дня, коли ти посадив їх, ти виростив їх, і твоє насіння вже зрання розквітає, та врожай зникне в день нещастя, і лихо буде невигойне.
12. Який же шум численних народів! Вони шумлять, неначе море шумить. І що за ревіння племен! Ревуть, немов великі ревуть води.
13. Та він погрожує їм, і вони далеко втікають; їх прогнано, немов полову, з гір вітром, як вихор перед буревієм.
14. Тривога під вечірній присмерк, а перед ранком їх немає. Ось такий пай тим, що нас обдирають; така доля тим, що нас грабують.

18. Пророцтво щодо Кушу (Етіопії)
1. О краю, де шумлять крила, по той бік рік кушійських,
2. ти, що шлеш послів морем на очеретяних човнах - по водах! Ідіть, швидкі посланці, до народу дебелого, засмаглого, до народу здавна страшного, народу могутнього, який інших підбиває, землю якого ріки розтинають!
3. О ви всі, що населюєте вселенну, ви, що на землі живете! Коли підіймуть стяг на горах, вважайте! Коли засурмлять, слухайте!
4. Бо так сказав Господь до мене: «Я дивлюсь мовчки з мого житла, як ясна спека при світлі сонця, як росяна хмара під жнивну спеку.»
5. Бо перед винозборами, як спаде квіт і як зелені грона почнуть достигати, він відріже ножем гіллячки і парості відітне, він їх пооббиває.

6. Усіх разом полишать хижим птицям у горах і диким звірам краю. І буде хиже птаство на них літувати й усі звірі в країні на них зимувати.
7. Тоді народ цей дебелий, засмаглий, народ цей страшний здавна, народ могутній, що інших підбиває, що його землю ріки розтинають, принесе дар Господеві сил, на місце імени Господа сил, на Сіон-гору.

20. Пророцтво щодо Єгипту та Етіопії
1. Того року, коли Тартан прийшов під Ашдод, куди послав його Саргон, цар асирійський, і коли він обліг його й звоював його,
2. того самого часу говорив Господь через Ісаю, сина Амоса. Він сказав: «Іди, скинь, волосяницю, що в тебе на крижах, та й зніми сандалі, що в тебе на ногах.» Так він і зробив та ходив голий і босий.
3. І сказав Господь: «Як слуга мій Ісая ходив три роки голий та босий на ознаку й віщування проти Єгипту й Етіопії,
4. так поведе цар асирійський єгипетських полонених і етіопських виселенців, молодих і старих, голих та босих, з відкритими спинами, Єгиптові на сором.
5. Тоді злякаються й засоромляться з-за Етіопії ті, що на неї покладались, та з-за Єгипту, що ним пишались.»
6. І мешканці цього узбережжя тоді скажуть: «От на що зійшли ті, на яких ми покладались, до яких удавались по допомогу, щоб урятуватись від царя асирійського! І як же нам тепер урятуватись?»

21. Падіння Вавилону 1-10; відповідь едомлян 11-12; пророцтво щодо арабів 13-17
1. Пророче слово про морську пустиню: Немов ті буревії, що на півдні несуться, що насуваються з пустині, зо страшного краю,
2. жахливе видіння мені з'явилось: Грабіжник грабує, спустошник пустошить. Нападай, Еламе, облягай, Мідіє! Покладу край усім стогнанням.
3. Ось чому трясуться в мене крижі, болі мене схопили, як болі породіллі. Занадто я збентежений, щоб чути; занадто стривожений, щоб бачити.
4. Серце тремтить у мене, жах мене проймає; сутінки, так мені бажані, стали для мене страхом.
5. Стіл ставлять, розстелюють скатертину, їдять, п'ють: «Уставайте, князі, намащуйте щити!»
6. Бо так сказав мені Господь: «Іди, постав сторожу! Нехай звістить, що побачить!
7. І як вона побачить кінноту, верхівців по двоє, одних на ослах, а других на верблюдах, нехай вважає пильно, дуже вважає!»
8. І закричав вартівник: «Я визираю! Я, Господи, стою на башті цілими днями, стою на варті цілими ночами!
9. І ось, я бачу, йде кіннота, верхівці по двоє!» І він заговорив і сказав: «Упав Вавилон, упав, і всі різьблені подоби його богів на землі розбиті.»
10. О ти, змолочений мій і на току битий! Що я чув від Господа сил, від Бога Ізраїлевого, те тобі звіщаю.
11. Слово пророче про Едом: - До мене кличуть із Сеїру: «Стороже, яка пора ночі? Стороже, яка пора ночі?»
12. Сторож відказує: «Надходить ранок, а потім ніч. Коли так пильно допитуєтесь, то повернітеся, повернітеся!»
13. Слово пророче про арабів: -Ночуйте в арабському лісі, валки деданські!
14. Несіте води назустріч, умліваючим від спраги, ви, мешканці Теманської країни! Стрічайте втікачів хлібом!
15. Вони бо від мечів геть утікають, від голого меча, від напруженого лука, від запалу війни.
16. Так бо сказав мені Господь: «Іще рік, рахуючи роками наймитів, і вся слава Кедара щезне.
17. І небагато лучників зостанеться у відважних синів Кедара», - бо так сказав Господь, Бог Ізраїля.

22. Пророцтво щодо Єрусалиму 1-14; і Шевни 15-25
1. Пророцтво про Долину Видіння: - Що це з тобою, що ти ввесь виліз на покрівлю?
2. Місто, повне гармидеру, шумливе та веселе місто! Твої повбивані - не мечем побиті, і мертві твої не полягли в битві.
3. Твої вожді всі разом повтікали, їх зв'язано без пострілу з лука. Усіх твоїх найхоробріших узято в полон, хоч як далеко були повтікали.
4. Тому й кажу: «Відверніть від мене очі, нехай я не плачу гірко! Не намагайтесь мене розважати над руїною дочки мого народу!»
5. Бо це день тривоги, замішання і колотнечі від Господа, Бога сил. В Долині Видіння валять мури, і крик по горах лунає.
6. Елам бере в руки сагайдака, Арам верхи сідає, а Кір виймає щита.
7. Долини твої щонайкращі заповнені возами і верхівці стали коло брами.
8. Здерто з Юдеї покривало. Ти виглядала того дня за зброєю в кедровім домі.
9. Бачите, що проломів у Давидгороді вже сила; збираєте докупи води нижнього ставу.
10. Рахуєте доми в Єрусалимі; валите доми, щоб ними мури укріпити;
11. Між двома мурами копаєте зборище для вод старого ставу. На того ж, хто це чинить, не дивитеся; ви не вважаєте на того, хто творить це здавна.
12. Господь, Бог сил, вас кликав того дня, щоб ви плакали-голосили, щоб голову голили, вереття надягали.
13. Аж ось - веселощі та радість: убиваєте биків, ріжете овець, їсте м'ясо, п'єте вино, мовляв, їжмо та пиймо, бо взавтра помремо!
14. І об'явив мені Господь сил у вуха: «Цього гріха ви не спокутуєте, аж поки не помрете», - промовив Господь, Бог сил.
15. Так сказав Господь, Бог сил: «Іди та ввійди до того урядовця, до Шевни, старшого в палаті!
16. Що тут, мовляв, у тебе, хто тут у тебе, чого ти собі витісуєш тут гробовище? Чого тешеш собі на високім місці гробовище, вирубуєш у скелі собі житло?
17. Ось Господь жбурне тебе, чоловіче, одним махом, міцно тебе схопить.
18. І тебе геть змотає й покотить, немов м'яч по землі розлогій. Там ти умреш, туди підуть і твої славні колісниці, о ганьбо дому твого володаря!
19. Я прожену тебе з твого уряду й вирву тебе з твого місця.
20. І того ж дня покличу слугу мого Еліякима, сина Хілкії,
21. і надягну на нього твою одіж і поясом твоїм я його підпережу; я передам твою владу в його руки, і він буде батьком єрусалимським мешканцям і домові Юди.
22. Я вкладу йому на плечі ключ Давидового дому; як він відчинить, ніхто не зачинить; як він зачинить, ніхто не відчинить.
23. Заб'ю його, немов кілок у твердім місці, і буде він престолом слави домові батька свого.
24. На ньому висітиме вся слава дому його батька, внуків і потомків, увесь малий посуд від тарілок до жбанів.
25. Того дня, - слово Господа сил, -кілок забитий у тверде місце похитнеться, зламається й упаде, а ввесь тягар, що був на ньому, пропаде», -бо так говорить Господь.

23. Пророцтво щодо Тиру та Сидону
1. Пророче слово про Тир: - Ридайте, кораблі таршішські, бо зруйновано вашу пристань! Вони довідались про це, коли прибули з Кіттім-країни.
2. Замовкніть, мешканці узбережжя, купці сидонські, що по морях носились,
3. по великих водах! Зерно шіхорське, врожай Нілу, був їхнім багатством, яке вони народам продавали.
4. Стидайся, Сидоне, бо ось що каже море: «Я не страждало, я не родило, я не плекало хлопців і не вирощувало дівчат!»
5. Як ця чутка долине до єгиптян, вони задрижать, довідавшись про долю Тиру.
6. Тікайте у Таршіш, ридайте, мешканці узбережжя!
7. Чи це ж те ваше веселе місто, що його початок сягає у дні днедавні, що його ноги носили далеко, щоб там жити?
8. І хто ж то призначив так проти увінчаного Тиру, купці якого були князями, а крамарі - вельможами на землі?
9. Призначив так Господь сил, щоб принизити гординю всього того, що блищить, щоб упокорити всіх вельможних на землі.
10. Пройди твій край, неначе Ніл, дочко таршішська! Пояса немає більше.
11. Він простягнув свою руку над морем, стряс царствами. Господь дав наказ Ханаанові знести свої твердині.
12. Він сказав: «Не будеш більш веселитись, ти, осоромлена дівице, дочко сидонська! Вставай, переселись у Кіттім! Та й там не матимеш спокою.
13. Ось Кіттім-країна! Він її видав на поталу звірям у пустині; піднесли башти, зруйнували палати, перемінили їх в руїну.
14. Ридайте, кораблі таршішські, бо зруйновано вашу пристань!»
15. І буде того дня: про Тир забудуть на сімдесят років, скільки живе звичайно один цар. А при кінці сімдесяти років станеться з Тиром так, як співають про блудницю:
16. «Візьми гарфу, кружляй по місті, ти, покинута блуднице! Грай гарно, співай багато, щоб тебе пригадали!»
17. А як упливе сімдесят років, Господь навідається до Тиру, що знов почне приймати блудничу нагороду та блудити з усіма царствами світу, що на поверхні землі.
18. Але його здобуток і блуднича нагорода будуть присвячені Господеві; не будуть їх складати, ані ховати їх до скарбу. Тим, що живуть перед обличчям Господнім, піде його здобуток, щоб мали вони подостатком їсти й могли пишно вдягатись.

24. Кінець часів 1-6; зруйнування міста 7-18; суд 19-23
1. Ось Господь пустошить землю і руйнує; він перевертає її поверхню і розсіває її мешканців.
2. Така ж доля стріне: так народ, як і священика, так слугу, як і його пана; так слугиню, як і її паню; так того, хто купує, як і того, хто продає; так боржника, як і позикодавця; так лихваря, як і того, що віддає лихву.
3. Земля спустошена до решти, пограбована до останку, бо Господь вирік це слово.
4. Земля сумує, заникає; марніє, заникає всесвіт; небо й земля марніють.
5. Земля під своїми мешканцями споганіла, бо вони переступили закон, порушили устав, зламали завіт відвічний.
6. Тому прокляття пожирає землю, і мешканці її несуть за те кару; тому мешканці землі гинуть, людей зосталось мало.
7. Вино сумує, лоза в'яне, зідхає кожне серце, перед тим веселе.
8. Затих гук веселий бубнів, замовкли радісні оклики, припинився святковий брязкіт гусел.
9. Не п'ють більше вина під співи; хмільні напої згірчилися п'яницям.
10. Зруйновано місто хаосу, вхід до всіх домів зачинений.
11. Плачуть по вулицях - вина не стало; зникли зовсім веселощі, прогнано з землі радощі.
12. У місті лишилося спустошення; брама розбита, в руїнах.
13. І на землі поміж народами буде те саме, що буває, коли оливки оббивають або коли збирають останні грона, як винозбір закінчиться.
14. Вони підносять голос, вітають криками Господню велич, радо гукають з моря:
15. «О, прославляйте Господа в країнах світлих, по островах морських - ім'я Господа, Бога Ізраїля!»
16. З краю землі чуємо пісні: «Слава праведному!» Я ж промовив: «Лишенько мені! Лишенько мені! Ой леле! Зрадники зраджують, зрадники зраджують зрадливо!
17. Страх, яма й пастка на тебе, що заселяєш землю!»
18. Хто втече від крику - страху, той упаде в яму; хто ж вилізе з ями, у пастку впіймається. Бо відчинилися вгорі загати й основи землі стряслися.
19. Земля розіб'ється на кавалки, земля розколеться на частини, земля здригнеться вельми.
20. Земля хитатиметься, немов п'яний, гойдатиметься, мов халупа. І затяжіє її гріх над нею; вона впаде й не підведеться більше.
21. І покарає Господь того дня високе військо вгорі та царів земних долі.
22. І їх зберуть докупи і зв'язаних кинуть у яму і замкнуть у темниці і по довгім часі покарають.
23. Почервоніє місяць, засоромиться сонце, бо Господь сил буде царювати на горі Сіоні і в Єрусалимі, і перед його старшими засяє його слава.

Дата: Середа, 21.04.2010, 20:43 | Повідомлення # 32
25. Подячна пісня 1-5; месіянський бенкет 6-12
1. О Господи, ти єси Бог мій! Я буду тебе возносити, буду хвалити твоє ім'я, бо ти вчинив предивні речі, задуми днедавні, вірні, певні.
2. Ти обернув місто в купу каміння, місто-твердиню в руїну; і замок нечестивих перестав бути містом: не відбудується повіки.
3. Тим прославлятимуть тебе народи сильні, міста людей потужних будуть тебе боятись.
4. Бо ти був бідному кріпостю, кріпостю бідному в скруті, сховком від бурі, тінню від спеки; бо лють гнобителів, немов узимку буря.
5. Як спеку на засохлу землю, втихомириш ти гомін гордих; як спеку тінню хмари, принизиш пісню лютих.
6. Господь сил учинить на оцій горі бенкет для всіх народів, бенкет, де буде ситне м'ясо, бенкет, де буде добре вино, ситне м'ясо шпиковисте, добре вино, проціджене й чисте.
7. Він знищить на оцій горі заслону, що запинає всі народи, і покривало, що вкриває всі народи.
8. Він знищить смерть навіки. І повтирає Господь з усіх облич сльози і зніме ганьбу з свого люду по всім світі, бо Господь сказав так.
9. Того дня скажуть: «Ось він, наш Бог! На нього ми надіялися, і він нас спас. Ось він Господь! На нього ми надіялися. Радуймося і веселімся його спасінням!»
10. Бо рука Господня на цій горі спочине; Моав буде розтоптаний на своїм місці, як топчеться солома в ямі для гною.
11. Коли він там простягне свої руки, немов плавак, щоб плисти, Господь принизить його гордість, хоч як би він руками силувався.
12. Високу кріпость твоїх мурів він повалить, зруйнує, розкине по землі в порох.

26. Спів перемоги
1. І того дня в землі Юдейській буде співатися ця пісня: «Є у нас міцне місто; мури й вали він нам дав, щоб нас захищати.
2. Відчиніть ворота! Нехай увійде народ праведний, що любить правду,
3. що твердий духом, зберігає глибокий мир і на тебе вповає!
4. На Господа покладайтесь повіки, бо Господь - скеля вічна,
5. бо він принизив тих, що жили на узвишшях, - високе місто; скинув його, скинув його на землю, жбурнув у порох:
6. ноги вбогих, стопи нужденних його топчуть.
7. Дорога праведного проста. Ти, справедливий, вирівнюєш путь праведному.
8. На стежці присудів твоїх ми, Господи, тебе чекали; до твого імени, до споминання тебе змагає душа наша.
9. Душа моя вночі тебе прагне, мій дух шукає тебе ревно, бо коли присуди твої сходять на землю, мешканці світу справедливости вчаться.
10. Як змилуватися над грішним, він правоти не навчиться; в країні правди чинить кривду і не вважає на Господню велич.
11. Твоя рука, о Господи, піднята, та вони її не бачать. Нехай же, засоромлені, побачать твою ревність супроти народу твого! Вогонь, призначений для твоїх ворогів, пожере їх!
12. О Господи! Ти нам мир даруєш, бож усі діла наші - ти їх чинив нам.
13. Господи, Боже наш! Інші владики - не ти! Над нами панували, та ми лише тебе - ім'я твоє - шануєм.
14. Мертві не оживуть уже більше, тіні вже більш не встануть, бо ти їх покарав і знищив, їхню пам'ять знищив цілковито.
15. Колись намножив єси люд, Господи, намножив, прославився, поширив усі границі краю.
16. О Господи, у скруті ми тебе шукали, від гніту ми кричали, бо твоя кара на нас упала.
17. Немов вагітна, коли настане час родити, в'ється, кричить у болях -отак були й ми перед тобою.
18. І ми були зачали, були в муках, але родили хібащо вітер. Ми не дали землі спасіння, і не народжуються більше мешканці на світі.
19. Та твої мерці оживуть, їхні трупи встануть. Просніться, веселіться, ви, що лежите в поросі, бо роса в тебе - роса світла, і земля поверне назад тіні!
20. Іди, народе мій, увійди у свої кімнати й замкни за собою двері, сховайся на часинку, поки гнів не перейде!
21. Бо ось Господь виходить із свого місця карати мешканців землі за їхню провину. І земля видасть кров, що ввіссала в себе, і не таїтиме більше своїх убитих.»

27. Виноградник Господній
1. Того дня Господь скарає своїм мечем, твердим, великим і потужним, Левіятана, швидкого змія, Левіятана, верткого змія, і вб'є потвору, що у морі.
2. Того дня скажуть: «Любий виноградник - співайте про нього!»
3. «Я, Господь - його сторож. Я щохвилини його поливаю і, щоб нічого з ним не сталось, я стережу його вночі і вдень.
4. Я більш не маю гніву. А якщо б були в ньому будяки й тернина, то я пішов би на них боєм, спалив би їх усіх до одного.
5. Хібащо він буде шукати захисту в мене, схоче укласти мир зо мною, - нехай же укладе мир зо мною!»
6. У майбутньому Яків закоріниться - Ізраїль зацвіте й вижене бруньки, сповнить світ плодами.
7. Хіба Господь бив його так, як бив тих, що його били? Чи вбивав його так, як убивав тих, що його вбивали?
8. Він його покарав вигнанням, виселенням; він його викинув подувом своїм сильним у день східнього вітру.
9. Ось так спокутується злочин Якова; такий буде ввесь плід, коли зніметься гріх із нього; він зітре все каміння жертовників, немов вапно, на порох стерте. Ашери й стовпи на честь сонця вже не встануть більше.
10. Бо місто-кріпость запустіло, стане безлюдне, покинуте, мов пустиня, житло. Там будуть пастися телята, там вони лежатимуть та обгризатимуть віття.
11. А коли висохнуть гілляки, їх обламають; прийдуть жінки і їх запалять. Бо люд це нерозумний; тому й Творцеві їх не шкода: Сотворитель їх не змилосердиться над ними.
12. І станеться того дня: Господь трусне колоссям від Ріки аж до єгипетського потоку, і вас, сини Ізраїля, один по одному зберуть докупи.
13. І того дня засурмлять у сурму велику й зберуться ті, що в Ашшур-землі були загубились, і ті, що розсіялися були в Єгипетській країні, і поклоняться Господеві на горі святій у Єрусалимі.

28. Пересторога супроти Самарії 1-6; проти злих священиків та лжепророків 7-29
1. Горе гордому вінцеві п'яниць ефраїмських, вином перепитих, та зів'ялій квітці їхньої пишної вроди, що на вершку багатої долини!
2. Ось у Господа - сильний та потужний, неначе буря з градом, наче вихор згубний, наче повінь вод розбурханих, великих, що з силою кидає об землю.
3. Гордий вінець п'яниць ефраїмських буде потоптаний ногами;
4. а з квіткою зів'ялою їхньої пишної вроди, що на вершку багатої долини, станеться те, що із смоквою, первоплодом, який достиг перед літом: як тільки хто його побачить, ледве попаде в руку, він його проглине.
5. Того дня Господь сил стане пишним вінцем та діядемою окраси для останку свого народу,
6. і духом правосуддя для того, що на суді засідає, відвагою для тих, що війну назад до брами проганяють.
7. Та й тії від вина заточуються, хитаються від хмільних напоїв. Священик і пророк хитаються від хмільних напоїв, вони у вині потопають; хиляться від хмільних напоїв, заточуються, коли видіння бачать, і спотикаються, коли присуди вирікають.
8. Тому столи скрізь повні блювотиння й посліду: нема чистого місця.
9. «Кого він хоче вчити знання? Кого на розум проповіддю наводити? Щойно відлучених дітей, які недавно від грудей відзвичаїлись?
10. Коли ж то він каже наказ за наказом, наказ за наказом, правило за правилом, правило за правилом, трошки сям, трошки там!»
11. Як так - він лепетанням губ, чужою мовою заговорить він до народу цього,
12. він, що до них сказав: «Ось відпочинок! Дайте знесиленому відпочити! Ось спокій!» Та вони слухати не схотіли.
13. Тоді буде до них слово Господнє: «Наказ за наказом, наказ за наказом, правило за правилом, правило за правилом, трошки сям, трошки там», - щоб вони на ходу горілиць упали, розбилися, заплутались, упіймались.
14. Слухайте ж слово Господнє, ви, глузливці, що правите народом цим у Єрусалимі!
15. Через те, що ви кажете: «Зо смертю ми союз уклали, вчинили ми з Шеолом угоду; коли бич згубний пройде, нас не досягне, бо ми з брехні зробили собі сховок, з неправди -захист» -
16. тому так Господь Бог каже: «Ось я кладу в основу камінь на Сіоні, випробуваний камінь, наріжний, цінний, закладений міцно; хто вірує, не похитнеться.
17. За мірило я візьму правило, за висок - справедливість. Град змете сховок брехні, і захист води змиють.
18. Скасований буде союз ваш із смертю, і ваша угода з Шеолом не встоїться, і коли бич згубний пройде, він вас розшматує.
19. Раз-у-раз, як буде проходити, він вас захопить; а буде проходити він щоранку, вдень і вночі. Єдино страх навчить вас.»
20. І ліжко буде занадто коротке, щоб простягнутися на ньому, і покривало занадто вузьке, щоб обгорнутись.
21. Бо Господь устане, як на Перацім-горі, розгнівається, як у Гівеон-долині, щоб учинити чин свій, чин дивний, і щоб зробити своє діло, діло незвичайне.
22. Тож не глузуйте! А то кайдани ваші стануть ще тугіші, бо я чув від Господа, Бога сил, вирок погибелі, призначений для всього краю.
23. Наставте вухо і слухайте голос мій, вважайте і слухайте моє слово!
24. Хіба орач для сівби завжди тільки оре, крає скиби та скородить ниву?
25. Хіба, зрівнявши її добре зверху, не сіє він чорнуху або не розсіває кмин, а потім не прокладає рядочками пшеницю чи ячмінь на вибраному місці або гречку на межах?
26. Він його вчить правно, Бог його як слід навчає.
27. Чорнухи певно саньми не молотять, ані коліс по кминові не котять; чорнуху палицею вибивають, а кмин - києм.
28. Хіба товчуть пшеницю? Ні! Її без кінця-краю не молотять; водять по ній кругом колеса з кіньми, її ж не розтирають.
29. І це теж від Господа сил походить: предивна його рада, велика його мудрість!

29. Облога та звільнення Арієла (Єрусалиму) 1-8; релігійне задубіння 9-14; погрози й благословення 15-24
1. Ой Арієле, Арієле, місто, де табором був Давид розташувався! Додайте до року рік, нехай свята йдуть своїм кругом!
2. Тоді обложу Арієла, і настане квиління та стогін. Ти будеш у мене, як Арієл.
3. Розтаборюся навколо тебе, я оточу тебе валами й здвигну окопи проти тебе.
4. Будеш принижений додолу, з-під землі будеш говорити, і з пороху тихенько буде здійматися твоє слово, твій голос буде з-під землі лунати, немов голос привиду якогось, і з пороху, наче щебетання, - твоя мова.
5. Та зграя ворогів твоїх буде, як дрібний порох; зграя гнобителів, немов полова, що летить геть. І станеться те зненацька, раптом.
6. І Господь сил громом тебе навідає і грюкотом та страшним шумом; бурею, вихорем та полум'ям вогню, що пожирає.
7. І ватага всіх народів, що воюють проти Аріела, все те, що воює проти нього та його укріплень і на нього натискає, буде, наче сон, мов нічне видиво.
8. І як голодному ввісні сниться, що він їсть, а прокинеться, - аж голод його мучить; або як спраглому сниться, що він п'є, а прокинеться, - аж його в'ялить, і в горлі в нього пересохло, так воно буде й з ордою всіх народів, що воюють проти гори Сіону.
9. Стуманійте, остовпійте! Осліпніть і будьте сліпими, ви, що п'яні, хоч не від вина, ви, що заточуєтеся, хоч і не від п'янкого напою!
10. Бо Господь вилив дух задубіння, він замкнув ваші очі, він закрив вам голови.
11. Видіння про це все для вас, немов слова, що в книзі під печаттю; дають її письменному й кажуть: «Прочитай це, будь ласка», а він відказує: «Не можу, бо вона під печаттю.»
12. І дають книгу тому, що неписьменний, і кажуть: «Прочитай це, будь ласка», а той відказує: «Я ж неписьменний.»
13. І сказав Господь: «Через те, що цей народ устами тільки зближається до мене й губами тільки мене шанує, а серце своє віддалив від мене, і страх його передо мною - то лише вивчена заповідь людська,
14. тому я і далі творитиму з цим народом дивне диво й чудовину, щоб мудрість їхніх мудрих пропала й розуму не стало в їхніх розумників.»
15. Горе тим, що ховають глибоко свої задуми, щоб перед Господом їх затаїти, що чинять свої справи в темряві і говорять: «Хто нас побачить, хто взнає нас?»
16. Яке ж то безглуздя! Хіба гончаря вважатимуть за глину? Чи виріб скаже про того, який його зробив: він мене, мовляв, не зробив? Чи скаже посуд до гончаря: він, мовляв, не розуміє?
17. Хіба не трошки ще, не трошечки, і Ливан перестане бути садом, а сад не будуть вважати за ліс?
18. Того дня глухі почують слова книги, очі сліпих прозріють із темряви та пітьми.
19. І бідні дедалі більше у Господі веселитимуться, і вбогі між людьми радітимуть Святим Ізраїля.
20. Бо гнобителя не стане, глузливець ізникне, пропадуть усі, що неправду берегли,
21. що засуджували ближнього словами, що наставляли судді пастку в брамі й правого неправно набік відсували.
22. Тому так говорить Господь, що відкупив Авраама, домові Якова: «Яків не буде більше стидатися, обличчя його більш не червонітиме.
23. Бо він побачить діло рук моїх у себе, він буде святити моє ім'я; Святого Яковового будуть святити, Бога Ізраїлевого жахатись.
24. Ті, що блукають духом, - мудрости навчаться, і ті, що ремствують -розуму наберуться.»

Дата: Середа, 21.04.2010, 20:45 | Повідомлення # 33
30. Проти союзу з Єгиптом
1. Ой горе дітям бунтівливим, -слово Господнє, - що плекають задуми, та й не від мене, що входять у союз, та не в моїм дусі, що гріхи на гріхи громадять,
2. що йдуть у дорогу в Єгипет, моїх уст не спитавшись, щоб шукати охорони в силі фараона, щоб захиститися в тіні Єгипту!
3. Охорона фараона вийде вам на сором, і захист у тіні Єгипту вам на ганьбу.
4. Бо князі його прибули в Цоан, посли його дійшли аж до Ханесу.
5. Та всі вони засоромляться з-за люду, що буде не на користь. Не буде їм від нього ні підмоги, ані користи, хіба тільки сором, ганьба.
6. Пророцтво про звірів у Негеві: - Через країну суму та смутку й ревучих левів, гадів та летючих зміїв вони привозять на ослячих хребтах свої багатства та на горбах верблюжих свої скарби народові, який їм допомогти не може.
7. Бо допомога Єгипту - річ марна й нікчемна. Тому я його називаю: Рагав недбалий.
8. Іди ж і напиши це перед ними на таблиці, запиши це в книгу на майбутнє, щоб було свідоцтво вічне!
9. Бо це люд бунтівливий, діти брехливі, діти, які не хочуть слухати Господнього закону,
10. що видючим кажуть: «Геть з видінням!», а пророкам: «Не пророкуйте ви нам правди, а кажіть нам лестощі, віщуйте злуду!
11. Зійдіть з дороги, зверніть із стежки, усуньте з-перед нас Святого Ізраїлевого!»
12. Тим то говорить Святий Ізраїля: «Через те, що відкидаєте це слово й покладаєтесь на хитрощі та лукавство і в них шукаєте опори,
13. буде вам цей злочин, мов щілина перед розвалом, що виявилась у високім мурі, який умить відразу розвалиться.
14. І він його розіб'є, мов гончарський посуд, який б'ють нещадно, так що серед його кавалків і черепочка не знайдеться, щоб узяти вогню з вогнища або води з копанки зачерпнути.»
15. Бо так говорить Господь Бог, Святий Ізраїля: «В наверненні й спокої ви спасетеся; у тиші та в довір'ї - ваша сила. Але ви не хотіли.
16. Ви казали: Ні! На конях ми втечемо! - тому й будете втікати. Полетимо верхи на бистрих! - тому на бистрих за вами гнатися будуть.
17. Тисяча втече на погрозу тільки одного, а на погрозу п'ятьох ви так розбіжитеся, що ваш останок буде, мов щогла на вершині гори, мов на горбі знамено.»
18. Тому Господь чекає, щоб вам учинити ласку; тому встає, щоб змилосердитись над вами. Бо Господь - Бог справедливий: щасливі всі, що надіються на нього.
19. Так, народе сіонський, що живеш в Єрусалимі, ти вже не плакатимеш більше. Він напевно змилується над тобою, коли почує твій крик; він, ледве почує, вислухає тебе.
20. Бо хоч Господь дає вам скупо хліба й мало води, та все ж таки Вчитель твій не буде ховатись, і очі твої Вчителя побачать.
21. І вуха твої почують слова позад тебе: «Ось дорога, ідіть нею!» - коли ви зійдете праворуч а чи ліворуч.
22. Тобі остогидне срібло, що покриває твої кумири, і золото, що одягає твоїх виливанців. Ти їх повикидаєш як погань: «Геть звідси!» - до них скажеш.
23. І він дасть дощ на твій посів, що ним засієш поле; і хліб, що вродить нива, буде тучний і ситний; і худоба твоя буде того дня пастися по широких пасовиськах.
24. Воли й осли, що обробляють землю, їстимуть солону пашу, провіяну лопатою та віялкою.
25. І на кожній горі високій і на кожнім пагорбі вивищенім будуть річки та вод потоки за дня великої різні, коли падатимуть башти.
26. І світло місяця буде, як світло сонця, а світло сонця буде всемеро ясніше, - як світло сімох днів, - того дня, коли Господь перев'яже рани свого народу та вигоїть синці, йому завдані.
27. Ось ім'я Господнє приходить здалека, палає гнів його, і тяжка його хмара. Уста в нього сповнені обурення, язик його, немов вогонь палючий.
28. Подих його, немов потік розлитий, що сягає шиї, щоб просіяти народи через сито згуби і щоб на щелепи поган накласти гнузду блуду.
29. І ваша пісня залунає, як у ночі, коли святкують свято, і радість серця вашого буде, як радість того, хто під сопілку йде на Господню гору, до Скелі Ізраїля.
30. І Господь дасть почути голос свій величний і явить свою грізну руку в палкому гніві й у полум'ї вогню, що пожирає, в бурі, у зливі і в кам'янім граді.
31. Бо від голосу Господнього Ашшур стрепенеться; він його києм поб'є.
32. Кожен удар караючою палицею, що Господь на нього спустить, буде під звуки гарф і бубнів, і він на них піде війною.
33. Бо вже давно Тофет готовий, призначений він і цареві: яма глибока й широка, вогню і дров у ній багато. Подув Господній її підпалить, наче сірчаний потік.

31. Проти союзу з Єгиптом
1. Горе тим, що йдуть по допомогу в Єгипет, що покладаються на коней, що надіються на колісниці, бо їх, мовляв, багато, та на кінноту, бо вона, мовляв, вельми сильна, а на Святого Ізраїлевого не зважають, Господа не шукають!
2. Та він же мудрий; він нашле лихо, і слів своїх він не відкличе; він устане на дім безбожних і проти допомоги злочинців.
3. Таж єгиптяни - люди, а не Бог, і коні їхні - тіло, а не дух. І як Господь простягне руку свою, то й помічник спіткнеться, і той, кому допомагав він, повалиться, і всі вони загинуть разом.
4. Бо так сказав Господь до мене: «Як реве лев або левеня над здобиччю своєю, і хоча б ціла юрба пастухів зібралася проти нього, крику їхнього не боїться, галасу їхнього не страхається, так Господь сил зійде воювати на гору Сіон і на його пагорб.
5. Як птахи, що літають, розпростерши крила, так Господь сил захистить Єрусалим; захистить, визволить, пощадить і врятує.
6. Вернітесь, о сини Ізраїля, до того, проти кого ви так дуже збунтувалися!
7. Бо того дня кожен відкине свої срібні кумири й свої золоті кумири, що ваші руки вам самим на гріх наробили.
8. Ашшур упаде не від меча чоловіка, і пожере його не меч людини: він буде від меча втікати, юнаки його рабами стануть.
9. Його скала втече від страху, князі його кинуть знамено», - слово Господнє, що на Сіоні має свій вогонь, і свою піч у Єрусалимі.

32. Царство справедливости 1-8; проти безжурного жіноцтва 9-20
1. Справедливістю цар буде царювати, і князі будуть царювати правом.
2. Кожний із них буде, немов сховок від вітру і немов захист у негоду немов потоки вод у сухій країні, мов тінь високої скали в землі безводній.
3. Очі видющих не будуть заплющуватись, і вуха слухаючих будуть уважати.
4. І серце легковажних науку зрозуміє, язик заїкуватих заговорить ясно й швидко.
5. Безглуздого не будуть більше звати благородним, а про лукавого не скажуть, мовляв, він чесний.
6. Бо дурний про дурниці говорить, і серце його думає про лихо, щоб чинити беззаконства, щоб проти Господа лише неправдиво говорити, щоб видирати в голодного хліб з рота, спраглого напою позбавляти.
7. Підступи хитрого нечесні; він усе про хитрощі міркує, щоб погубити бідного брехливим словом і вбогого, що захищає своє право.
8. А чесний думає про чесне, твердо стоїть при тім, що праве.
9. Жінки безжурні, встаньте, слухайте голос мій! О дочки самопевні, нахиліть вухо до мого слова!
10. По році й по кількох днях тремтітимете, ви, самопевні! Бо вже не буде винозборів і жнив більш не буде.
11. Здвигніться, ви, безжурні! Трясіться, ви, самопевні! Скиньте одежу з себе, роздягніться, підпережіть вереттям крижі,
12. б'ючи себе в груди за пишні ниви, за лозу плодючу,
13. за мого люду поле, де ростуть будяки з глодами, за всі доми щасливі та за веселе місто!
14. Бо покинуть палац, ущухне в місті галас; Офел і Бахан стануть печерами навіки, радістю диких ослів, пасовиськом стад,
15. поки не виллється на нас дух з вишніх; тоді пустиня обернеться в сад, а сад за ліс будуть уважати.
16. Тоді в пустині буде жити право, а в саду родючім перебувати справедливість.
17. І ділом справедливости мир буде, а плодом справедливости - спокій та безпека довічна.
18. Народ мій житиме в оселі миру, в житлах безпечних і в осідках спокійних.
19. Зрубають ліс, і місто буде вельми принижене.
20. Щасливі ви, що сієте біля всіх вод і випускаєте вола й осла на волю!

33. Псалом - надія в Господі
1. Горе тобі, спустошнику, якого не спустошено! Зраднику, з яким по-зрадницькому не повелися! Коли скінчиш пустошити, то й тебе спустошать, і коли втомишся зраджувати, то й тебе зраджувати будуть.
2. Господи, помилуй нас! Ми на тебе уповаємо. Будь нам раменом щоранку, нашим рятунком у час скрути!
3. Коли твій голос грізно лунає, народи втікають; коли встаєш, погани йдуть урозтіч.
4. І збирають вашу здобич, як сарана збирає; кидаються, як гусінь, на неї.
5. Вознесений Господь, бо він живе високо; він сповнює Сіон справедливістю та правом.
6. Часів твоїх безпечність буде багатством, що спасає; мудрість, знання й страх Господній буде його скарбом.
7. Ось мужні їхні кричать назовні, а посли миру гірко плачуть.
8. Дороги опустіли, немає подорожніх. Він зламав умову, зневажив свідків; люди - ніщо у нього.
9. Земля сумує, мліє; Ливан, засоромлений, в'яне; Шарон став, як пустиня; Башан, Кармель гублять листя.
10. Тепер я встану, каже Господь; тепер я піднімусь, тепер я підведусь угору.
11. Завагітніли ви сіном - породите солому; мій подих то вогонь, що пожере вас.
12. Народи будуть, як вапно горюче, немов кущі тернові порубані, що їх на вогні палять.
13. Слухайте ви, далекі, що я чиню, і ви, близькі, спізнайте мою силу!
14. Злякалися грішники на Сіоні, страх огорнув безбожних. Хто з нас буде спроможний жити коло вогню, що пожирає? Хто з нас буде спроможний жити біля полум'я вічного?
15. Той, хто по правді ходить і говорить прямодушно; хто цурається наживи із здирства; хто й руками не торкається підкупу; хто вуха затикає на слова криваві; хто заплющує очі, щоб не дивитися на лихо, -
16. він на вишинах буде жити; скелі укріплені будуть його захистом; хліба йому настачиться, води в нього не забракне.
17. Царя в його красі побачать твої очі; узрять розлогу землю.
18. Серце твоє про жах згадає: де той, мовляв, що рахував? Де той, що важив? Де той, що лічив башти?
19. Ти не побачиш більше зухвалого люду, люду глухої мови, що її годі зрозуміти, з язиком лепетливим, незбагненним.
20. Глянь на Сіон, місто наших святих! Очі твої побачать Єрусалим, житло мирне, намет непорушний; кілки його не будуть вирвані повіки, ніяка з його поворозок не порветься.
21. Бо там Господь для нас величний, - замість рік, струмків широких, де не ввійде ніякий весловий човен, ані пишний корабель не пройде.
22. Бо Господь - суддя наш; Господь - наш законодавець; Господь -цар наш; він спасе нас.
23. Линви твої послабли, щогол не тримають більше, не розпинають стягу. Тоді настане велике паювання лупу; навіть кульгаві будуть грабувати.
24. Ніякий мешканець не скаже: я - хворий. І людям, що живуть там відпустяться їхні гріхи.

34. Кінець Едома
1. Приступіть, народи, слухайте й уважайте, люди! Нехай чує земля і все, що її сповнює, вселенна й усе, що вона родить!
2. Бо гнів Господній проти всіх народів, і його обурення проти всього їхнього війська. Він їх призначив на цілковиту загладу; він на порубання їх видав.
3. Убитих їхніх будуть на вулицю кидати; і сморід їхніх трупів здійметься вгору; гори розмокнуть від їхньої крови.
4. Зітліє все небесне військо, небо звинеться, мов сувій, і все його військо упаде, як спадає лист із лози та неспіла смоква падає із смоківниці.
5. Бо мій меч упився на небі; ось він спускається на Едом і на народ, що я призначив на погибель, на засуд.
6. Господній меч сповнився кров'ю; він стучнів від жиру, від крови ягнят і козлів, від ясиру з нирок баранів, бо Бог у Боцрі справляє жертву, велике стинання в Едом-краю.
7. І буйволи зійдуть з ними, й бики з бугаями, їхній край уп'ється кров'ю, їхній порох від ситі стучніє.
8. Бо це день Господньої відплати, рік воздання для оборонця Сіону.
9. Потоки його візьмуться смолою, а порох його - сіркою; земля його стане горючою живицею.
10. Вночі і вдень не буде погасати; вічно буде здійматися дим з неї. Пустинею від роду і в рід лежатиме по віки вічні; ніхто не буде через неї проходити.
11. Пелікан з їжаком заволодіють нею, і пугач з вороном там оселяться. Господь простягне по ній шнур спустошення і вагу ворожнечі.
12. І знатних на ній більше не буде; царів там більше не будуть вибирати, і всі князі її знищені будуть.
13. В її палатах виженеться тернина; кропива й будяки в її твердинях; сама вона стане леговищем шакалів, оселею для струсів.
14. Дикі коти та гієни будуть зустрічатися, волохачі один з одним перекликатимуться. Нічна мара там буде спочивати і знайде собі спокій.
15. Там гад гніздитиметься і нестиметься, висиджуватиме яйця і виводитиме гадюченят. Там яструби будуть збиратись, кожен із самицею своєю.
16. Шукайте в Господній книзі й читайте! Нічого з усього цього там не бракує, бо це уста його повеліли, і дух його зібрав їх.
17. Сам він кидав їм жереб, його рука те поділила їм під міру. Вони повіки будуть нею володіти і з роду в рід будуть на ній жити.

Дата: Середа, 21.04.2010, 20:47 | Повідомлення # 34
35. Поворот з неволі та слава Ізраїля
1. Пустиня і суха земля хай веселиться, нехай радіє степ і процвітає нарцизом!
2. Хай квітом процвітає і веселиться, нехай радіє радістю і ликує! Слава Ливану йому буде дана, пишність Кармелю та Шарону. Вони узрять славу Господню, сяйво Бога нашого.
3. Зміцніть зомлілі руки, скріпіть хисткі коліна!
4. Скажіть тим, у кого серце полохливе: «Будьте мужні, не бійтесь! Ось Бог ваш! Помста надходить, відплата Божа: він прийде й спасе нас.»
5. Тоді прозрять у сліпих очі, й у глухих вуха відтуляться.
6. Тоді кульгавий, мов олень, підскочить; язик німого піснею озветься, бо в пустині ринуть води і в степу потоки.
7. І вигоріла земля стане ставом, джерелами води - край спраглий. Барлоги, де вилежувалися шакали, стануть гущавиною з комишу та очерету.
8. І буде там дорога чиста; дорогу ту назвуть святою: не пройде нею ні один нечистий; вона лиш їм буде служити; навіть і недоумілі на ній не заблудять.
9. Не буде більш там лева, та й звір ніякий хижий не ступить на неї; викуплені будуть там ходити.
10. Визволені Господом повернуться нею і прийдуть на Сіон з веселим співом; і вічна радість буде в них над головою. Веселощі й радощі будуть з ними, а смуток і зідхання зникне.

36. Санхериб під Єрусалимом
1. Чотирнадцятого року царювання Єзекії асирійський цар Санхериб вирушив на всі укріплені міста Юдеї й здобув їх.
2. З Лахішу цар асирійський послав у Єрусалим до царя Єзекії равшака з потужним військом, що отаборився коло водогону з верхнього ставу, на шляху, що йде через поле шаповала.
3. Вийшли до нього Еліяким, син Хілкії, що доглядав палац, Шевна, секретар, та Йоах, син Асафа, генеральний писар.
4. І каже до них равшак: «Скажіть Єзекії: - Так говорить великий цар, цар асирійський: Що то за певність, на яку ти так покладаєшся?
5. Гадаєш, що самі порожні слова важать на війні стільки, як розумна рада й сила? На кого, отже, покладаєшся, що збунтувався єси проти мене?
6. Ось ти покладаєшся на опору, на оту зламану тростину, на Єгипет, що тому, хто обіпреться на нього, пройде крізь руку та її проколе. Такий фараон, цар єгипетський, для всіх, що покладаються на нього.
7. Коли ж ти мені скажеш: Ми покладаємось на Господа, Бога нашого, - то чи ж це не той самий, що йому Єзекія позносив узвишшя й жертовники, повелівши Юді та Єрусалимові: Перед оцим жертовником, мовляв, маєте поклонятися!
8. Бийся, отже, об заклад, як ласка, з моїм паном, царем асирійським: я дам тобі 2000 коней! Тільки ж чи здобудешся на стількох їздців до них?
9. Як, отже, ти примусиш відступити хоча б одного з найменших рабів мого володаря? Але ти покладаєшся на Єгипет заради його колісниць та його комонних.
10. Хіба ж оце я тепер без Господньої волі вирушив проти цієї землі, щоб її спустошити? Господь сказав мені: Рушай проти цієї землі та зруйнуй її!»
11. Тоді Еліяким, Шевна та Йоах сказали равшакові: «Говори, будь ласка, з твоїми слугами по-арамійському, бо ми розуміємо! Не говори з нами по-юдейському в слух людей, що на мурі!»
12. Равшак же відказав: «Хіба мій володар послав мене до твого владики та до тебе, щоб ці слова сказати? Невже ж він не послав мене до людей, що сидять на мурі, щоб укупі з вами їли власний послід і власну сечу з вами пили?»
13. Тут виступив равшак і закричав на все горло по-юдейському: «Слухайте слова великого царя, царя асирійського!
14. Так говорить цар: - Нехай Єзекія вас не зводить, бо він вас не зможе врятувати!
15. І нехай Єзекія вас не підбиває надією на Господа, кажучи: Господь напевно нас вирятує: не буде це місто видане на поталу цареві асирійському!
16. Не слухайте Єзекії! Так бо говорить цар асирійський: - Учиніть зо мною мир і вийдіть до мене! Кожен з вас їстиме зо свого винограду й зо своєї смоківниці та питиме воду з своєї копанки,
17. аж поки я прийду і візьму вас у землю таку, як ваша, в землю пшениці та вина, землю хліба й виноградників.
18. Нехай же вас не баламутить Єзекія, кажучи: Господь вирятує нас! Хіба ж боги народів урятували кожен свою землю з руки царя асирійського?
19. Де боги Хамату та Арфаду? Де боги Сефарваїму? Хіба вони вирятували Самарію з моєї руки?
20. Котрий з-поміж усіх богів цих земель вирятував свою землю з моєї руки, - то щоб Господь ото мав спасти Єрусалим з моєї руки?»
21. Мовчали ті й не відповідали йому ані слова, бо такий був наказ царський: «Не відповідайте йому!»
22. І прийшли Еліяким, син Хілкії, що доглядав палац, Шевна, секретар, та Йоах, син Асафа, генеральний писар, у роздертих одежах до Єзекії та й оповіли йому слова равшака.

37. Цар Єзекія звертається до Ісаї 1-13; молитва Єзекії 14-20; Ісая заступається за Єзекію 21-38
1. Коли почув про те цар Єзекія, роздер на собі шати, покрився вереттям і пішов у дім Господній.
2. Еліякима ж, що доглядав палац, та Шевну, секретаря, вкупі зо старшими священиками, покритими вереттям, послав до пророка Ісаї, сина Амоса.
3. І ті промовили до нього: «Так говорить Єзекія: - Цей день -день смутку, кари і наруги. Дитятка бо дійшли до самого краю материнської утроби, але нема снаги вродити.
4. Якби ж то Господь, твій Бог, почув слова равшака, що його послав володар його, цар асирійський, зневажати живого Бога, і якби ж то Господь, твій Бог, покарав за слова, що чув! Тож вознеси молитву за тих, що ще зосталися!»
5. І як слуги царя Єзекії прийшли до Ісаї,
6. сказав їм Ісая: «Промовте до вашого пана: Так говорить Господь: Не бійся слів, що чув єси, що ними зневажили мене раби царя асирійського!
7. Ось я нашлю на нього дух, і він почує певну вістку й повернеться у свою землю, і я уб'ю його мечем у його ж землі.»
8. Повернувся равшак і знайшов царя асирійського, що воював проти Лівни, він бо був почув, що цар відступив від Лахішу.
9. Як же цей почув про Тірхаку, царя етіопського, і йому сказали: «Ось він вирушив, щоб ударити на тебе» - послав удруге послів до Єзекії сказати:
10. «Ви промовите так до Єзекії, царя юдейського: - Нехай тебе не ошукує Бог твій, що на нього покладаєшся, кажучи: Єрусалим не буде виданий цареві асирійському у руки!
11. Ти чував єси сам, що царі асирійські зробили з землями, як вони їх чисто зруйнували. А ти б то врятувався?
12. Хіба ж боги народів, яких мої батьки зруйнували, вирятували їх, як от: Гозан, Харан та Рецеф, і синів Едену, що в Телассарі?
13. Де цар Хамату, цар Араду і цар міста Сефарваїма, Ени та Івви?»
14. Узяв Єзекія письмо з рук послів, прочитав його й пішов у храм Господній та й розгорнув його перед Господом.
15. І молився Єзекія до Господа, кажучи:
16. «Господи сил, Боже Ізраїля, що возсідаєш на херувимах! Ти єси Бог, ти один над усіма царствами земними. Ти сотворив небо й землю.
17. Прихили, Господи, вухо твоє і вислухай! Відкрий, Господи, очі твої і поглянь! Почуй усі слова Санхериба, що він послав на зневагу живого Бога!
18. Воно бо й справді, Господи, царі асирійські спустошили всі народи та їхні землі
19. ще й кинули у вогонь їхніх богів. Та то й не боги, а діло рук людських, дерево й камінь; тому вони їх і знищили.
20. Тепер же, Господи, Боже наш, визволь нас із його руки, щоб усі царства землі зрозуміли, що, ти еси Господь, ти єдиний!»
21. Тоді Ісая, син Амоса, послав до Єзекії сказати: «Так говорить Господь, Бог Ізраїля: - Тоді, як ти молився до мене супроти Санхериба, царя асирійського,
22. ось слово, що про нього виповів Господь: Гордує тобою, глузує з тебе дівиця, дочка Сіону; хитає головою позад тебе дочка Єрусалиму.
23. Кого ти поругав, зневажив, на кого підняв голос і глянув гордими очима? На Святого Ізраїлевого!
24. Через твоїх рабів ти зневажив Господа. Ти сказав: - Безліччю моїх колісниць я на вершину гір знявся, на найкрутішу кряж Ливану. Я порубав його найвищі кедри, його найдобірніші кипариси. Я досягнув крайньої його верховини, найгустішого його саду.
25. Копав і пив я чужі води, я висушив стопами моїх ніг усі ріки Єгипту.
26. Чи ти ж не чув, що я зробив це здавна? За днів днедавніх я постановив це, а тепер здійснюю. Тому й зруйновано укріплені міста в купи румовищ.
27. Їхні мешканці безсилі, злякалися, засоромились і стали, мов трава на полі, немов зелене билля, мов зелень на дахах та луках, коли потягне східній вітер.
28. Чи ти встаєш, чи ти сідаєш, чи входиш, чи виходиш, я знаю,
29. що ти проти мене буяєш і твоє зухвальство дійшло до мого слуху; тож кільце тобі моє заправлю у ніздрі, мою гнуздечку в рот твій, і заверну тебе тим шляхом, яким ти прибув.
30. А ось тобі й знак: цього року ви їстимете зерно, що впаде на землю, другого року - що само вродить, а третього сійте й жніть та садіть виноградники й споживайте їхній плід!
31. Останок дому Юди, що спасеться, пустить знову вниз коріння й принесе вгорі плід,
32. бо з Єрусалиму вийде останок та з гори Сіону ті, що спасуться. Ревність Господа сил це вчинить.
33. Тож так говорить Господь про царя асирійського: - Він не ввійде в це місто й стріли туди не пустить, не стане перед ним із щитом, ані не насипле проти нього валу.
34. Тим самим шляхом, що прийшов, назад повернеться, а в місто це не ввійде, - слово Господнє.
35. Я боронитиму це місто, я його врятую заради мене й заради Давида, мого слуги.»
36. Тієї ж ночі вийшов ангел Господній та й убив в асирійському таборі 185 000 чоловік. І як повставали вранці, аж ось самі мертві тіла.
37. Зняв Санхериб, цар асирійський, табір та й відступив і, повернувшись, перебував у Ніневії.
38. Одного разу, як він поклонявся у храмі Нісроха своєму богові, вбили його мечем його сини, Адрамелех і Сарецер, та й утікли в Арарат-край. І син його Асархаддон став царем замість нього.

38. Недуга царя Єзекії 1-8; пісня Єзекії 9-22
1. У ті дні занедужав Єзекія смертельно. І прийшов до нього пророк Ісая, син Амоса, і сказав до нього: «Так говорить Господь: Упорядкуй твій дім, бо вмреш, не будеш жити.»
2. Тоді Єзекія обернувся лицем до стіни й почав молитися до Господа
3. і промовляти: «Ой Господи, згадай, будь ласка, що я ходив перед тобою вірно й щирим серцем і чинив те, що тобі довподоби!» Та й заплакав Єзекія уголос.
4. І ось прийшло до Ісаї таке слово Господнє:
5. «Піди й промов до Єзекії: Так говорить Господь, Бог твого батька Давида: - Почув я твою молитву, побачив твої сльози і ось додам тобі віку п'ятнадцять років
6. і визволю тебе й це місто з руки царя асирійського: я боронитиму це місто.
7. Ось тобі й знак від Господа, що справдить Господь слово, яке сказав:
8. Я заверну тінь соняшного годинника, що спустилася додолу на соняшнім годиннику Ахаза, назад на десять ступнів.» І повернулося сонце на десять ступнів, що їх уже було пройшло.
9. Пісня Єзекії, царя юдейського коли був занедужав, а потім видужав зо своєї недуги:
10. «Я сказав: Опівдні днів моїх відійду до Шеолу брам, позбавлений останку моїх літ.
11. Я сказав: Я не побачу більше Господа, Господа на землі живучих, я не узрю вже більш нікого з-поміж тих, що живуть на світі.
12. Мою хатину знесено, далеко забрано від мене, немов намет пастуший. Немов той ткач, життя моє згортаю: він відтинає мене від основи. Від дня до ночі ти мене викінчуєш.
13. Я кричу аж до ранку. Наче лев, він трощить усі мої кості. Відо дня до ночі ти мене покидаєш.
14. Наче ластівка чи журавель, скиглю я; я стогну, немов голуб. Очі мої втомились, глядівши вгору. Господи, пригноблено мене, ручись за мене!
15. Що мені казати? То він мені сказав, і сам же він зробив те. Хвалитиму тебе ввесь вік мій за біль душі моєї.
16. Господи, так живуть люди. У ньому ж і життя мого духу. Ти мене оздоровиш, ти мене оживиш.
17. Ось за мій мир я мав гіркість, гіркоту. Ти зберіг мою душу від погибельної ями, бо ти закинув усі гріхи мої позад себе.
18. Шеол тебе не хвалить, та й смерть тебе не прославляє. Ті, що зійшли в яму, не можуть уже надіятись на твою вірність.
19. Живий, живий, той тебе прославляє, як оце я сьогодні. Батько оповідає дітям про твою вірність.
20. Господь готовий мене врятувати. Тому ми будемо на струнах грати до всі дні життя нашого в домі Господнім.»
21. І сказав Ісая: «Хай принесуть печиво із смоков і прикладуть до нариву, й він видужає!»
22. І спитав Єзекія: «Який знак, що я знову зійду у храм Господній?»

39. Посольство Меродаха-Баладана до Єзекії
1. Того часу Меродах-Баладан, син Баладана, цар вавилонський, послав письмо та подарунок Єзекії, бо зачув був, що він був хворий, та видужав.
2. Зрадів Єзекія і показав послам свою скарбницю, срібло та золото, і пахощі й дорогу мазь, і збройну комору, та й усе, що було в його скарбницях. Не було нічого, чого б не показав їм Єзекія у своїм палаці та в усім своїм володінні.
3. Тоді прийшов пророк Ісая до царя Єзекії та спитав його: «Що говорили ці люди й звідки вони прийшли до тебе?» Єзекія відповів: «З далекої землі вони прийшли до мене, з Вавилону.»
4. І спитав Ісая: «Що бачили вони у твоїм палаці?» І каже Єзекія: «Бачили все, що є в моїх палатах. Нема нічого у моїх скарбницях, чого б я не показав їм.»
5. Тоді Ісая сказав до Єзекії: «Слухай же слова Господа сил:
6. Оце надійдуть дні, коли все, що є в твоїх палацах та що зібрали батьки твої по цей день, буде забране у Вавилон. Нічого не зостанеться, - слово Господнє.
7. І твоїх синів, що вийшли з тебе, що їх ти породив, візьмуть, і вони стануть скопцями в палаці царя вавилонського.»
8. І сказав Єзекія до Ісаї: «Добре слово Господнє, що ти сказав.» Коли б лиш, думав собі, мир та безпека були за мого життя!

Дата: Середа, 21.04.2010, 20:49 | Повідомлення # 35
40. Господь спасе Ізраїля 1-8; благовість Сіонові 9-11; велич Божа 12-31
1. Утіште, утіште народ мій, каже ваш Бог.
2. Промовляйте Єрусалимові до серця й вістіть йому, що скінчилась його служба, спокутувано його несправедливість, бо він прийняв з руки Господньої удвоє за всі його злочини!
3. Голос чути: - Стеліть Господові дорогу у пустині, рівняйте в степу шлях нашому Богові!
4. Нехай кожна долина заповниться, кожна гора й пагорб нехай знизиться! Нехай провалля стануть рівниною, а прикрі кручі - низиною!
5. Тоді слава Господня з'явиться, і всі творіння узрять її разом, бо так прорекли уста Господні.
6. Голос велить: - Вісти! - Я ж сказав: - Що вістити? - Всяке тіло -трава, і вся його краса - мов квітка в полі.
7. Висхне трава, зів'яне квітка, як подих Господній на неї подує. Так, народ - трава!
8. Висхне трава, зів'яне квітка; а слово Бога нашого стоятиме повіки.
9. Зійди на гору, на високу, ти, що несеш Сіонові веселі вісті! Підніми сильно голос, ти, що несеш Єрусалимові веселі вісті! Підніми голос, не бійся! Скажи містам Юдеї: «Ось Бог ваш!
10. Ось Господь Бог іде в потузі, раменом своїм панує. Ось нагорода його з ним, заплата його перед обличчям у нього.
11. Немов пастух, пастиме своє стадо, рукою власною збере їх, ягнят носитиме на грудях, дійних лагідно водитиме.»
12. Хто зміряв коли пригорщею у морі воду або небеса зміряв п'яддю, зібрав у мірку земний порох, важив на вазі гори чи пагорби на терезах?
13. Хто збагнув дух Господній, був його дорадником, учив його?
14. З ким він радиться? Хто його напоумлює на розум, вказує стежку правди, його знання навчає, дороги мудрости йому вказує?
15. Народи в нього - неначе з відра крапля; вони не більш, ніж на вазі пилинка. Острови в нього, як порошинка, важать.
16. Не вистачить Ливану на вогнище; тварин його не вистачить на всепальну жертву.
17. Усі народи перед ним - ніщо: вони в нього менші від ніщоти й порожняви.
18. Кому ви хочете уподобити Бога? Який образ йому надати?
19. Мистець виливає образ кумира, що золотар золотом покриває й срібні ланцюжки чіпляє;
20. а хто на такий принос не спроможний, вибирає дерево негниюче, вишукує мистця-умільця, щоб поставити непорушне божище.
21. Чи ви ж не знаєте, чи ви не чували? Чи ж вам не сказано від початку? Чи ви ж не зрозуміли вже від заснування світу?
22. Це він - той, що над земним кругом возсідає; і мешканці його, мов сарана для нього. Він простирає небо, як намітку, він розпинає його, мов намет на житло.
23. Він князів на ніщо обертає, а земні судді для нього - порожнеча.
24. Ледве посаджено їх, ледве посіяно, ледь їх пень у землі вкорінився, а він дихнув на них, і вони сохнуть, і буревій несе їх, мов солому.
25. Кому ж ви хочете мене вподобити, щоб я був йому подібний? - каже Святий.
26. Підійміть угору ваші очі й подивіться! Хто створив усе це? Той, хто виводить військо їх за лічбою і кличе усіх їх на ім'я. Сила його така велика й міць така потужна, що ні одного не бракує.
27. Як же це ти, Якове, говориш як, Ізраїлю, кажеш: «Доля моя від Господа закрита, право моє забув мій Бог?»
28. Чи ти ж не знаєш, чи ти не чував? Господь - Бог вічний, творець кінців землі: він не втомлюється, не знемагається, розум його недослідимий.
29. Він дає змореному силу, він знеможеному додає міць.
30. Навіть і молодь утомлюється, знемагає, і юнаки-вояки підупадають, -
31. ті ж, що на Господа вповають, відновлюють сили, немов орел, здіймають крила, біжать, не знають утоми, ідуть уперед, не знемагають.

41. Кир підбиває народи 1-7; знищення ворогів Ізраїля 8-20; боввани-ніщота 21-24; Господь - єдиний Бот 25-29
1. Мовчіть, острови, передо мною! Нехай народи відновлять свою силу! Нехай приступлять і тоді говорять, - станьмо на суд разом!
2. Хто збудив зі сходу мужа, за яким слідом іде перемога? Хто видає йому народи, хто царів підбиває? Меч його в порох їх обертає, а лук розносить, як солому.
3. Ось він за ними вганяє, іде наперед безпечно, ногами не торкається дороги.
4. Хто вчинив, хто довершив це? Той, що кличе роди від почину, - я Господь, я перший, я і з останніми той самий.
5. Бачать його острови і бояться, кінці землі трясуться. Вони зближаються, разом на суд приходять.
6. Один одному допомагає й приговорює до брата свого: «Кріпися!»
7. Мистець додає духу золотареві; той, що вигладжує молотком, бадьорить того, хто кує на ковадлі й про споювання говорить: «Воно добре», і цвяхами збиває, щоб не хиталось.
8. Ти ж, Ізраїлю, слуго мій! Ти, Якове, якого я вибрав, потомство Авраама, мого друга!
9. Ти, якого я взяв з кінців землі і покликав з її окраїн, і сказав до тебе: Ти мій слуга, - я тебе вибрав, я тебе не відкинув.
10. Не бійся, бо я з тобою! Не тривожся, бо я - Бог твій! Я додам тобі сили, я тобі допоможу, підтримаю тебе переможною правицею моєю.
11. Стидом і соромом окриються усі ті, що лютують проти тебе. На ніщоту обернуться й загинуть ті, що з тобою сварку заводять.
12. Ти будеш їх шукати, та не знайдеш тих, що на тебе нападають. На ніщо обернуться і зникнуть ті, що воюють проти тебе.
13. Бо я - Господь, твій Бог, я держу тебе за правицю, я тобі говорю: Не бійся, я тобі допомагаю.
14. Не бійся, Якове, мій черв'ячку, - слабосилий Ізраїлю! Я тобі допомагаю, - слово Господнє, Святого Ізраїлевого, твого викупителя.
15. Я тебе зроблю бороною гострою, новою, з подвійними зубами. Топтатимеш і битимеш гори на порох, пагорби обернеш у дрібну полову.
16. Ти віятимеш їх; їх вітер буде розносити, їх буря буде розсівати. Ти ж Господом будеш веселитись, Святим Ізраїля хвалитимешся.
17. Злиденні та вбогі шукають води, та її немає. Язик у них від спраги висихає. Я, Господь, їх вислухаю, я, Бог Ізраїля, їх не покину.
18. На лисих горах я відкрию ріки, серед долин - джерела. Я зроблю озером пустиню, а суху землю - водяними ручаями.
19. Я засаджу пустиню кедром, акацією, афиною та оливкою. Я посаджу в степу кипариса, явора та сосну разом,
20. щоб вони бачили й знали, вважали й зрозуміли всі разом, що то рука Господня це вчинила, Святий Ізраїля витворив те.
21. Появіть вашу справу, каже Господь, подайте ваші докази, каже цар Якова.
22. Нехай приведуть і нехай покажуть нам, що має наступити! Яке було минуле, звістіть нам, щоб ми до нього придивились і впевнились, що воно здійснилось, або яке буде майбутнє, скажіть нам!
23. Оповістіть, що станеться пізніше, щоб ми знали, що ви боги! Зробіть принаймні щонебудь, щоб усі ми здивовані дивились!
24. Та ви - ніщо, й робота ваша не варта нічого; осоружний - той, хто вас вибирає.
25. Я розбудив його з півночі, і він прийшов, зі сходу сонця - того, хто призиває моє ім'я. Він топче можних, як болото, і як гончар місить глину.
26. Хто те звістив спочатку, щоб ми знали? Заздалегідь, щоб ми могли сказати: «Це правда?» Ніхто нічого не звістив, ані не оголосив, ніхто не чув слів ваших.
27. Я перший звістив про те Сіон, послав у Єрусалим звістовника доброї новини.
28. Я розглядавсь, та не було нікого; і не було порадника між ними, щоб їх спитати, і щоб відповіли.
29. Усі вони - марнота, робота їх - надармо, порожній вітер - їхні божища литі.

42. Пісня про Слугу Божого 1-4; покликання Кира 5-9; похвальна пісня 10-17; глухі й сліпі 18-25
1. Ось мій Слуга, якого я підтримую, мій вибраний, якого вподобало моє серце. Я поклав на нього дух мій: він сповістить народам правду.
2. Він не буде кричати, ані вигукувати, і голосу свого на вулиці не дасть почути.
3. Надломленої очеретини не доламає; льону, що куриться, він не погасить; оповістить ретельно правду.
4. Він не ослабне, не подасться, аж покіль не встановить на землі правди, бо острови чекають його науки.
5. Так говорить Бог, Господь, який створив небеса і розпростер їх, який ствердив землю з усім, що вона родить; він, який дає на ній дихання людям, дух тим, що по ній ходять:
6. «Я, Господь, покликав тебе для перемоги, держатиму тебе за руку, я берегтиму тебе, поставлю тебе у завіт люду, світло народам,
7. щоб сліпим очі відкривати, виводити з в'язниці в'язнів, з темниці тих, що сидять у темряві.
8. Я - Господь: це моє ім'я! Я другому не поступлюся славою моєю, ані моєю честю - різьбленим божищам.
9. Перші пророцтва вже здійснились; нові вам звіщаю, перш ніж стануться, вам їх оповіщаю.»
10. Співайте Господові нову пісню! Нехай його хвала несеться з кінців світу! Хай ликує море і все, що в ньому, острови і їхні мешканці!
11. Нехай озветься голосно пустиня з її містами, оселі, де живе Кедар! Нехай ликують тії, що живуть на скелях, нехай радісно з вершин гірських гукають!
12. Нехай воздають Господові славу, хвалу його на островах хай розголосять!
13. Господь виходить, немов велет; неначе воїн, розбуджує завзяття; дає воєнний клич, гукає і витязем на ворогів виступає.
14. Я мовчав довго, не говорив, я стримував себе. Але тепер кричатиму, наче породілля, стогнучи й задихуючись тяжко.
15. Я спустошу гори й пагорби, я висушу всю їхню зелень, я з рік зроблю пустиню, я висушу озера.
16. Я поведу сліпих незнаним для них шляхом, спрямую їх невідомими їм стежками. Я перед ними темряву оберну на світло, криві дороги - на прості. Таке я їм учиню, нічого не пропущу.
17. Вони повернуться назад, окриті великим соромом, вони, що на кумирів уповали та до бовванів казали: Ви боги наші!
18. Слухайте, глухі! Глядіть, сліпі, дивіться!

19. А хто сліпий, як не слуга мій і хто глухий, як не посланець мій якого я посилаю? Хто такий сліпий як друг мій, глухий, як раб Господній?
20. Багато бачив ти, та не зауважив; ти відкрив вуха, але не чув нічого.
21. Господь зволив, заради своєї правди, звеличити й прославити закон свій.
22. Та це народ пограбований, обдертий; усіх їх кинуто в печери, заховано в темницях. Їх грабують, а визволителя немає; їх обдирають, а нікому сказати: Віддай!
23. А хто з-поміж вас це чує, вважає та міркує, що з того буде?
24. Хто видав Якова на грабунок, Ізраїля - дряпіжникам? Хіба ж то не Господь, що проти нього ми згрішили, його дорогами ходити не хотіли, не слухали його закону?
25. Тому й вилив на нього обурення свого гніву і лють війни. Вона палала кругом нього, та йому ні гадки; вона його палила, та йому байдуже.

43. Визволення Ізраїля 1-7; Господь - єдиний правдивий Бог 8-15; чудеса під час виходу Ізраїля 16-21; невдячність Ізраїля 22-28
1. А тепер так говорить Господь, творець твій, Якове, і твій сотворитель, Ізраїлю: «Не бійся, бо я тебе викупив, прикликав тебе твоїм ім'ям, ти - мій!
2. Чи через води йтимеш, я з тобою, чи крізь ріки, - тебе не затоплять, чи підеш крізь вогонь, - не попечешся, і полум'я тебе не обпалить.
3. Бо я Господь, твій Бог, Святий Ізраїля, я - твій спаситель. У викуп за тебе я дав Єгипет, Етіопію та Саву замість тебе, -
4. тому, що дорогий ти в мене й цінний і я тебе люблю, людей даю за тебе, народи за твою душу.
5. Не бійся, бо я з тобою! Зі сходу приведу твоє потомство, зберу тебе з заходу.
6. Півночі повелю: Віддай їх! А півдню: Не затримуй! Приведи синів моїх здалека, дочок моїх із кінців світу, -
7 усіх, хто зветься моїм ім'ям, кого я сотворив собі на славу, кого витворив і зладнав.
8. Виведи люд сліпий, хоча він має очі, глухих, хоч вони мають вуха.
9. Нехай зберуться усі народи разом, нехай зійдуться усі люди! Хто з них прорік це, проголосив нам перші пророцтва? Нехай поставлять свідків від себе й докажуть, щоб, вислухавши їх, можна було сказати: Це правда!
10. Ви мої свідки, - слово Господнє, - і мій слуга, якого я вибрав, щоб ви знали й вірили мені та зрозуміли, що це я: не було бога, який міг би бути створення передо мною, і не може бути такого, що був би створений по мені!
11. Я, я - Господь: нема спасителя, крім мене!
12. Я оповів, спас, оголосив, а не чужий бог між вами. Ви мої свідки, - слово Господнє; я - Бог.
13. Я - Бог від віку: нема нікого, хто увільнив би з руки моєї. Вчиню я щось, - хто змінить?»
14. Так говорить Господь, ваш відкупитель, Святий Ізраїля: «Задля вас я посилаю до Вавилону посольство, я розіб'ю засуви по темницях, халдеї будуть плакати - ридати.
15. Я - Господь, Святий ваш, Творець Ізраїля і Цар ваш!»
16. Так говорить Господь, що відокрив дорогу в морі, стежку у великих водах,
17. що вивів колісниці і коней сильне військо; але всі разом полягли і не встануть більше, погасли, наче ґніт, згасли.
18. «Не згадуйте про те, що було, не думайте про давнє!
19. Ось я творю щось новітнє: воно ось-ось уже сходить. Чи ж ви його не впізнаєте? Я прокладу дорогу в пустині і на безлюддях - ріки.
20. Звір дикий буде мене прославляти, шакали й струсі, бо я дам воду в пустині і на безлюддях - ріки, щоб напоїти мій вибраний народ.
21. Народ той, що я утворив для себе, хвалу мою звіщатиме.
22. Та, проте, Якове, ти не взивав до мене; не побивався, Ізраїлю, за мною.
23. Ти не приносив мені ягнят у всепальну жертву, і жертвами твоїми не виявляв мені пошани. Я не обтяжував тебе приносами і не томив тебе кадилом.
24. Ти не купував мені за гроші пахучої тростини і не ситив мене жиром твоїх жертв. Ні, ти гріхами своїми мене непокоїв, ваготою був мені з-за своїх переступів.
25. Я, я стираю твої провини заради мене самого, гріхів твоїх не згадую вже більше.
26. Пригадай мені, станьмо на суд разом, говори ж, щоб виправдатись!
27. Твій пращур согрішив, та й представники твої повстали проти мене.
28. Князі твої мою святиню осквернили, і я видав Якова на суд, Ізраїля на наругу.»

Бібліотека » Римська Біблія, пер. о. І. Хоменка » Старий Завіт » Книги великих пророків
Сторінка 7 з 9«1256789»
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика