Головна сторінка сайту
Сторінка 4 з 9«12345689»
Бібліотека » Римська Біблія, пер. о. І. Хоменка » Старий Завіт » Книги великих пророків
Книги великих пророків
Дата: Середа, 21.04.2010, 19:38 | Повідомлення # 16
40. Новий храм
1. На двадцять п'ятому році нашої неволі, на початку року, в десятий день місяця, в чотирнадцятому році по зруйнуванні міста, того самого дня, лягла на мене рука Господня, і Господь привів мене
2. у Божих видіннях в Ізраїльську землю й поставив мене на дуже високій горі. На горі ж: тій, з півдня, було щось наче міська будівля міста.
3. Привів він мене туди - аж ось там чоловік із виду, наче мідь. В руці в нього був льняний шнур і тичка до міряння, а стояв він коло воріт.
4. І промовив той чоловік до мене: «Сину чоловічий! Дивись добре й слухай твоїми вухами, й уважай пильно на все, що я тобі покажу, бо на те й приведено тебе сюди, щоб тобі це показати. Звісти домові Ізраїля все, що побачиш.»
5. І ось - зовнішній мур оточував храм зо всіх боків. В руці ж у чоловіка була тичка до міряння, шість ліктів, а кожний лікоть був як звичайний лікоть і долоня. Він зміряв ширину будівлі: одна тичка; висоту: одна тичка.
6. Тоді пішов до воріт, що лицем були на схід, зійшов по сходах і зміряв поріг у брамі: одна тичка завширшки;
7. і комору: одна тичка завдовжки й одна тичка завширшки; а між брамами 5 ліктів; поріг же у брамі коло сіней брами зсередини: одна тичка.
8. Зміряв і сіни в брамі: одна тичка,
9. стовпи їхні: 2 лікті; сіни в брамі були всередині.
10. Комор же в східній брамі було 3 по одному боці й 3 по другому боці; всі 3 були однієї міри. Так само й стовпи з обидвох боків були однієї міри.
11. Далі зміряв ширину входу в брамі: 10 ліктів; а довжина брами: 13 ліктів.
12. Перед коморами були бильця, 1 лікоть завширшки по однім боці й 1 лікоть по другім боці. Самі ж комори були 6 ліктів по однім і 6 ліктів по другім боці.
13. Потім зміряв браму від даху однієї комори до даху другої: 25 ліктів ширини від одного отвору до другого.
14. Зміряв сіни: 20 ліктів; навкруги брами був двір зо всіх боків.
15. Від переднього боку вхідної брами до переднього боку сіней ізсередини: 50 ліктів.
16. На коморах і на їхніх стовпах були вікна з ґратами досередини, в воротях навкруги. Так само й у сінях були навкруги вікна досередини, а на стовпах були пальми.
17. Тоді привів мене на зовнішній двір, а там були кімнати й цегляний поміст навколо двору; 30 кімнат на тім помості.
18. Поміст був по боках брами, відповідно до довжини брами; це був нижній поміст.
19. Він зміряв ширину двору від нижньої брами усередині до внутрішньої брами зовні: 100 ліктів на схід і на північ.
20. Щодо брами, зверненої на північ, до зовнішнього двору, то він зміряв її довжину й ширину.
21. Світлиці при них, 3 по однім боці й З по другім боці, стовпи й сіни були тієї ж міри, як і при першій брамі: 50 ліктів завдовжки й 25 ліктів завшир.
22. Вікна її, сіни її та пальми її були тієї ж міри, як у брамі, зверненій на схід; а сходилось до неї по сімох східцях, і сіни її були досередини.
23. У середнім дворі була брама, проти північної брами, відповідно східній брамі. Він зміряв від брами до брами: 100 ліктів.
24. Потім повів мене на південь, а там була брама, звернена на південь. І зміряв її комори, її стовпи та її сіни, що були всі однієї міри,
25. В ній були, як і в сінях, навкруги вікна, такі самі, як і другі вікна, 50 ліктів завдовжки й 25 ліктів завширшки,
26. і сходи на 7 східців, а сіни її були звернені досередини, і пальми на стовпах, одна по цім боці, а одна по тім боці.
27. Усередині у дворі також була брама, на південь. Він зміряв від брами до брами: 100 ліктів.
28. Далі привів мене у внутрішній двір через південну браму й зміряв південну браму; вона була тієї самої міри.
29. Комори її, стовпи її і сіни її були тієї самої міри. В ній були, як і в сінях, вікна навкруги; всього 50 ліктів завдовжки й 25 ліктів завширшки.
30. Довкруги були сіни: 25 ліктів завдовжки і 5 ліктів завширшки.
31. Сіни її виходили на зовнішній двір, а на стовпах її були пальми, і сходи до них по 8 східців.
32. Потім привів мене до східньої брами і зміряв: вона була тієї самої міри.
33. Комори її, стовпи її і сіни її були тієї самої міри. В ній були, як і в сінях, вікна навкруги, всього 50 ліктів завдовжки й 20 ліктів завширшки.
34. Сіни її виходили на зовнішній двір, на стовпах її були пальми по цім боці й по тім боці, і сходи до неї по 8 східців.
35. Далі привів мене до північної брами і зміряв: вона була тієї самої міри.
36. Комори її, стовпи її, сіни її були тієї самої міри. Вікна її навкруги - 50 ліктів завдовжки й 25 ліктів завшир.
37. Сіни її виходили на зовнішній двір, на її стовпах були пальми по цім і по тім боці, і сходи до неї по 8 східців.
38. Були також кімнати з входом до неї коло ворітних стовпів; там обмивано жертви на всепалення.
39. У сінях при брамі було два столи по однім боці й два столи по другім боці, щоб різати на них жертви всепалення, жертви за гріх і за провину.
40. При зовнішньому боці, коло входу в північну браму, було 2 столи, і при другім боці сіней коло брами 2 столи.
41. По однім боці 4 столи й 4 столи по другім боці брами, усього: 8 столів, що на них зарізувано жертви.
42. Крім того, 4 столи на всепалення, з тесаного каменя, півтора ліктя завдовжки, півтора ліктя завширшки та один лікоть заввишки; на них кладено знаряддя різати всепальні жертви та інші жертви.
43. Всередині навколо були приправлені канти, на одну долоню. На цих столах кладено жертовне м'ясо.
44. Потім привів мене у внутрішній двір; було ж у внутрішнім дворі дві кімнати; одна була коло північної брами, звернена лицем на південь, а друга була коло південної брами, звернена лицем на північ.
45. І сказав мені: «Ця кімната, що звернена лицем на південь, для священиків, які служать службу при храмі.
46. А кімната, що звернена лицем на північ, для священиків, що служать службу при жертовнику. Це сини Цадока, ті з синів Леві, що приступають до Господа, щоб йому служити.»
47. І зміряв двір: 100 ліктів довжини й 100 ліктів ширини, чотирикутний; а перед храмом був жертовник.
48. Далі привів мене до храмових сіней і зміряв сінні стовпи: 5 ліктів по однім боці й 5 ліктів по другім боці; а ширина дверей була 3 лікті по однім боці й 3 лікті по другім боці.
49. Довжина сіней була 20 ліктів, а ширина - 12 ліктів, і сходилось до них десятьма східцями. При колонах же були пілястри, один по однім боці, а другий по другім боці.

41. Святая-святих
1. Тоді ввів мене у храм і зміряв його стовпи: 6 ліктів ширина по однім боці й 6 ліктів ширина по другім боці.
2. Ширина дверей: 10 ліктів, а по боках дверей - 5 ліктів по однім боці й 5 ліктів по другім боці. І зміряв його довжину - 40 ліктів, і ширину - 20 ліктів.
3. І ввійшов усередину й зміряв стовп при дверях -2 лікті, потім двері - 6 ліктів, а ширина дверей - 7 ліктів.
4. І зміряв її (середини) довжину - 20 ліктів і ширину - 20 ліктів перед храмом, і сказав мені: «Це - пресвяте.»
5. І зміряв стіну храму - 6 ліктів, ширина бокових світлиць - 4 лікті.
6. Світлиці ж були одна над одною, числом 30, трьома поверхами; в мурах храму були для світлиць навкруги виступи, що служили підпорою для світлиць, так що вони не приторкались до стіни самого храму.
7. Ширина збільшувалась від поверху до поверху, мірою того, як сходити вгору, і так довкола храму.
8. Навкруги храму було видно поміст. Підвалини світлиць були мірою на цілу тичку - 6 ліктів.
9. Ширина зовнішньої стіни бокових світлиць - 5 ліктів; і був вільний простір між боковими світлицями храму,
10. і між кімнатами - 20 ліктів завширшки, усе навкруги храму.
11. Входи ж до бокових світлиць вели на вільний простір, один вхід на півночі, а другий від півдня. Ширина вільного простору - 5 ліктів навкруги.
12. Будівля перед закритим простором на західнім боці була 70 ліктів завширшки; стіна ж цієї будівлі була 5 ліктів завширшки навкруги, і 90 ліктів завдовж.
13. І зміряв храм - 100 ліктів завдовжки; закритий простір, будівля та її мури - 100 ліктів завдовжки.
14. Ширина лицевого боку храму й закритого простору зо сходу - 100 ліктів.
15. І зміряв довжину будівлі перед закритим простором ззаду та його стіни по однім і по другім боці - 100 ліктів. Храм усередині, зовнішні сіни,
16. пороги, ґратовані вікна, ходи на трьох поверхах, проти порогу, були навкруги обкладені деревом, від підлоги до вікон, вікна ж були ґратовані.
17. Від входу аж до середини храму, та й зовні, і по всій стіні навкруги зсередини й знадвору були вирізьблені
18. херувими й пальми; пальма між двома херувимами й у кожного херувима по два обличчя:
19. людське обличчя, звернене до пальми по однім боці, та левине обличчя, звернене до пальми по другім боці; і так було в усьому храмі навкруги.
20. Від землі аж понад двері були вирізьблені херувими й пальми; так само й по стіні храму.
21. Стовпи храму були чотиригранні. Перед святинею було щось немов
22. дерев'яний жертовник - 3 лікті заввишки, 2 лікті завдовж та 2 лікті завшир. Роги його, підніжок його й стінки його були з дерева. І він сказав мені: «Це стіл, що перед Господом.»
23. У храмі й у святині були двері на два крила.
24. Двері з двома крильми, що кожне обертається на двох завісах, дві до одного крила і дві до другого крила.
25. На дверях храму були вирізьблені херувими й пальми, такі самі, які були вирізьблені на стінах;
а перед сіньми назовні був дерев'яний дашок;
26. і ґратовані вікна з пальмами по однім і по другім боці по сінних стінах і бокові світлиці храму з дашками.

42. Келії для священиків
1. А потім вивів мене на зовнішній двір, на північ, і привів мене до кімнати, що проти закритого простору, проти будівлі, зверненої на північ.
2. Спереду вона була 100 ліктів завдовжки, на північ, і 50 ліктів завширшки.
3. Проти брами внутрішнього двору й проти кам'яного помосту зовнішнього двору був хідник перед потрійним хідником,
4. а перед кімнатами сутки - 10 ліктів завширшки, всередині, й 100 ліктів завдовжки; двері їхні - лицем на північ.
5. Верхні кімнати були вужчі, бо хідники забрали в них дещо місця, як і в кімнат нижніх та середніх;
6. бо вони були на 3 поверхи, і таких колон, як на дворах, не було в них; тим і були вони вужчі, ніж нижчі й середні кімнати, починаючи від землі.
7. І зовнішній мур; рівнобіжний з кімнатами, у напрямі зовнішнього двору проти кімнат - 50 ліктів завдовжки.
8. Бо довжина кімнат зовнішнього двору була 50 ліктів, і перед храмом 100 ліктів.
9. Під цими кімнатами був вхід зо східнього боку, для того, хто б увіходив туди з зовнішнього двору.
10. По ширині дворового муру, на схід, проти закритого простору й проти будівлі були кімнати.
11. Перед ними був прохід, і мали вони такий самий вигляд, як кімнати, що були з північного боку, таку ж довжину, таку ж ширину, усі їхні виходи, їхній розклад і їхні двері - такі ж самі, як і в тих.
12. Вони були схожі на входи до південних кімнат: вхід на краю кожного проходу, проти муру на схід, при вході.
13. І сказав він мені: «Кімнати на північ і кімнати на південь, що перед закритим простором, це святі кімнати, де священики, що приступають до Господа, споживатимуть пресвяті жертви. Там вони покладатимуть пресвяті жертви, офіри, жертви за гріх і жертви за переступ, бо то святе місце.
14. Увійшовши у святиню, священики не вийдуть звідти на зовнішній двір, докіль не зоставлять там своєї одежі, що в ній служили, бо вона свята. Вони надягнуть іншу одіж, і тоді можна їм буде наблизитись до місця для народу.»
15. Скінчивши ж міряти храм ізсередини, вивів мене брамою, зверненою на схід, та й став міряти її ззовні.
16. І зміряв тичкою до міряння східній бік - 500 ліктів, тичкою до міряння навкруги.
17. Потім зміряв північний бік - 500 ліктів, тичкою до міряння навкруги.
18. Далі зміряв південний бік - 500 ліктів, тичкою до міряння навкруги.
19. Нарешті зміряв західній бік - 500 ліктів, тичкою до міряння.
20. З чотирьох боків зміряв мур, - 500 ліктів завдовжки й 500 ліктів завширшки - щоб відділити святе від несвятого.

43. Господь оселюється у новому храмі
1. І привів мене до брами, до тієї, що звернена лицем до сходу.
2. І ось слава Бога Ізраїля йшла від сходу. Голос його був, немов шум вод великих, і земля засяяла від його слави.
3. Це видіння було таке, яке я бачив, коли він прийшов був, щоб зруйнувати місто, таке, яке я бачив при Кевар-річці; і я впав лицем до землі.
4. Слава Господня ввійшла в храм брамою, що звернена лицем до сходу.
5. І підняв мене дух і ввів мене у внутрішній двір, і ось слава Господня сповнила храм.
6. Я почув когось, хто говорив до мене з храму, й муж стояв коло мене.
7. Він сказав мені: «Сину чоловічий! Це місце мого престолу й місце для стіп моїх ніг, де житиму серед синів Ізраїля повіки. Дім Ізраїля не буде більше поганити мого святого імени, - ні люди, ні їхні царі, - своїми блудодійствами та трупами своїх царів,
8. ставивши свій поріг коло мого порога, свої одвірки коло моїх одвірків, так що тільки стіна була між мною та ними. Вони поганили моє святе ім'я своїми гидотами, за те ж я і вигубив їх у моїм святім гніві.
9. Тепер же вони відкинуть від мене свої блудодійства й трупи своїх царів, і я житиму серед них повіки.
10. Ти ж, сину чоловічий, звісти домові Ізраїля про цей храм, щоб вони соромилися своїх беззаконств. Нехай зміряють його розташування;
11. і коли будуть соромитись усього того, що накоїли, то покажи їм вид храму й його розклад, його виходи і входи, всі правила його й усі його установи та всі його закони. Напиши це в них перед очима, щоб вони пильнували усі ці правила й усі ці установи та виконували їх.»
12. Це закон про храм. На верху гори ввесь простір, що навкруги нього, - пресвяте місце. Такий закон про храм.
13. А ось розміри жертовника в ліктях - лікоть же був, як звичайний лікоть і долоня: підстава - лікоть, ширина - лікоть, а краї навкруги по всіх краях його - п'ядь. Ось висота жертовника:
14. від підвалини, що в землі, до нижнього виступу - 2 лікті, а завширшки - 1 лікоть; від малого виступу до великого виступу - 4 лікті, а завширшки - лікоть.
15. Вогнище - 4 лікті, а над вогнищем угорі було 4 роги.
16. Вогнище було 12 ліктів завдовжки й 12 ліктів завшир, чотирикутне, на всі чотири боки рівне.
17. Виступ був 14 ліктів завдовжки й 14 ліктів завширшки, на всі чотири боки рівний; і кантик навкруги - пів ліктя, і підвалина навкруги - лікоть; сходи ж до нього зо сходу сонця.
18. І сказав мені: «Сину чоловічий! Так говорить Господь Бог: Ось установи про жертовник на той день, як його зроблять, щоб приносити на ньому всепалення й розливати на ньому кров.
19. Ти даси священикам-левітам, з роду Цадока, що приступають до мене, щоб мені служити, - слово Владики Господа, - молодого бичка на жертву за гріх.
20. Візьмеш його крови й помажеш чотири роги й чотири кути виступу й кантик навкруги, і тим робом очистиш його й зробиш покуту.
21. Потім візьмеш бичка на жертву за гріх, і спалять його в призначеному місці храму за святинею.
22. А другого дня принесеш у жертву за гріх козла без вади, й очистять жертовник так, як його очистили бичком.
23. Як же скінчиш очищення, принесеш у жертву молодого бичка без вади й козла з отари без вади.
24. Ти принесеш їх перед Господом, а священики кинуть на них соли й пожертвують їх на всепалення Господеві.
25. Сім день будеш приносити у жертву за гріх по козлу на день; так само нехай буде приношувано по молодому бичку без вади й по барану з отари без вади.
26. Сім день будуть робити покуту та очищати жертовник, і так освятять його.
27. А як мине цей час, на восьмий день, і далі, священики будуть приносити на жертовнику ваші всепалення й ваші мирні жертви, і я буду до вас прихильним» - слово Владики Господа.

Дата: Середа, 21.04.2010, 19:40 | Повідомлення # 17
44. Нова служба - нові служителі
1. Тоді привів мене назад до зовнішньої брами святині, що звернена на схід; вона була зачинена.
2. Господь сказав до мене: «Брама ця буде зачинена, не буде відчинятися, ніхто не ввійде нею, бо Господь, Бог Ізраїля, увійшов нею; вона буде зачинена.
3. Лише князь - як князь - у ній сяде, щоб їсти хліб перед Господом; він увійде сіньми тієї брами і нею ж вийде.»
4. Потім привів мене північною брамою навпроти храму. Глянув я -аж ось слава Господня сповнила Господній храм, і я упав лицем до землі.
5. Господь сказав до мене: «Сину чоловічий! Вважай пильно, дивись добре й слухай твоїми вухами усе, що я тобі говорю про установи Господнього храму й про його закони. Вважай добре на тих, що входять у храм усіма виходами святині.
6. Ти скажеш бунтарям - домові Ізраїля: Так говорить Господь Бог: Досить з вас усіх ваших гидот, доме Ізраїля,
7. що ви робили, вводивши чужинців, необрізаних серцем і необрізаних тілом, щоб вони пробували у моїй святині та сквернили храм мій та приносивши мій хліб, сить і кров, і ламавши мій союз усіма вашими гидотами.
8. Ви не відбували служби при моїй святині; ви поставили інших замість себе, щоб відбувати службу при моїй святині.
9. Так говорить Господь Бог: Ніякий чужинець, необрізаний серцем і необрізаний тілом, не ввійде в мою святиню, ніякий чужинець, що перебуває серед синів Ізраїля.
10. Левіти ж, що покинули мене тоді, як Ізраїль блукав далеко від мене, ходивши за своїми бовванами, понесуть кару за свій злочин.
11. Вони служитимуть у моїй святині вартовиками при храмових воротях і прислужниками при храмі. Вони будуть заколювати людям всепалення та інші жертви й стояти перед ними, щоб їм служити.
12. За те, що були їм до послуг перед їхніми бовванами та що були для дому Ізраїля спокусою до гріха, я підняв проти них мою руку, - слово Господа Бога, - і вони понесуть кару за свій злочин.
13. Не будуть вони приступати більш до мене, щоб служити мені та щоб дотикатись до моїх святих і пресвятих речей: вони понесуть ганьбу за ті гидоти, що чинили.
14. Я призначу їх до служби при храмі, до всякої роботи й до всього, що треба буде там чинити.
15. Священики ж левіти, сини Цадока, що служили службу в моїй святині тоді, як сини Ізраїля блукали далеко від мене, ті приступатимуть до мене, щоб служити мені, й стоятимуть передо мною, щоб приносити мені сить і кров - слово Господнє.
16. Вони входитимуть у мою святиню й приступатимуть до мого стола, щоб мені служити; вони будуть у мене на службі.
17. Як увійдуть брамою внутрішнього двору, вдягнуться у льняну одежу; не носитимуть вовни, як служитимуть у брамі внутрішнього двору й у храмі.
18. Завивала на головах у них будуть льняні й ногавиці на бедрах - льняні; не надягатимуть нічого такого, що викликає піт.
19. А як виходитимуть на зовнішній двір до народу, то скидатимуть одежу, що в ній служили, і, поклавши її у кімнатах святині, надягатимуть іншу одежу, щоб не освячувати людей своєю одежею.
20. Голови собі не будуть голити, і волосся не будуть запускати; чепурненько стригтимуть вони собі голови.
21. Ніхто зо священиків не питиме вина, як увіходитиме у внутрішній двір.
22. Ні вдови, ні розведеної не братимуть за себе, а лише дівицю з потомства дому Ізраїля або вдовицю, що овдовіла по священикові.
23. Вони навчатимуть мій народ розбирати, що святе й що несвяте, та вияснювати йому, що чисте й що нечисте.
24. У спірних справах будуть суддями. Судитимуть за моїм правом; мої закони та мої установи будуть пильнувати на всі мої свята; свято дотримуватимуть мої суботи.
25. До мерця не можна їм приступати, щоб не осквернились; тільки з-за батька й матері, з-за сина й дочки, з-за брата й незаміжньої сестри можна їм осквернитися.
26. По очищенні треба порахувати 7 день,
27. і того дня, як увіходитиме знову в святиню, у внутрішній двір, щоб служити в святині, принесе жертву за свій гріх - слово Господа Бога.
28. Вони не матимуть насліддя: я - їхнє насліддя. Ніякої посілости не дасте їм в Ізраїлі: я їхня посілість.
29. Вони споживатимуть офіри, жертви за гріх і жертви за переступ. Все, що в Ізраїлі присвячено на знищення, нехай буде для них.
30. Найліпше з усіх первоплодів, усі приноси, хоч які б були ті приноси ваші, будуть для священиків; найліпше з вашого тіста дасте священикові, щоб звести на ваш дім благословення.
31. Нічого здохлого, ані розірваного, будь то птиця чи якась інша тварина, священики їсти не будуть.»

45. Новий розподіл землі 1-12; десятина 13 -17; свята 18-25
1. «Як ділитимете по жеребку землю в насліддя, то відділите святий наділ країни Господеві, 20 000 ліктів завдовжки, і 25 000 ліктів завширшки. Цей наділ буде святий на всьому своєму просторі навкруги.
2. З цього наділу відпаде на святиню чотирикутник, 500 ліктів на 500 ліктів навколо, і вільний простір на 50 ліктів навколо нього.
3. З цього відміряного простору відміряєш 25 000 ліктів завдовжки й 10 000 ліктів завширшки, де стоятиме святиня, пресвяте.
4. Це буде святий наділ краю для священиків, що служать у святині, що приступають до служби Господеві. Це буде місце для їхніх будинків і святе місце для святині.
5. Буде 25 000 ліктів завдовжки й 10 000 ліктів завширшки для левітів, що служать при храмі; їхня власність на доми в містах, де будуть жити.
6. Ви дасте у власність місту 5 000 ліктів завширшки на 25 000 ліктів завдовжки, коло наділу святині; це належатиме всьому домові Ізраїля.
7. Князеві ж призначите пай по однім і по другім боці святого наділу й власности міста, на захід із західнього боку й на схід зо східнього боку, довжиною, рівною одному з паїв, від західньої до східньої границі землі.
8. Це буде його власність в Ізраїлі, і мої князі не утискатимуть більш мій народ; вони лишать землю домові Ізраїля за його колінами.»
9. Так говорить Господь Бог: «Годі вам, князі Ізраїля! Перестаньте чинити насильство й грабувати,чиніть суд і правду, припиніть ваші здирства над моїм народом - слово Господа Бога.
10. Тримайтеся справедливої ваги, справедливої ефи й справедливого бату.
11. Ефа й бат нехай будуть однакової міри: бат нехай буде десятина хомера, й ефа нехай буде десятина хомера; міра їхня нехай взорується на хомер.
12. У шеклі 20 гер; 5 шеклів будуть 5 шеклів і 10 шеклів будуть 10 шеклів. Міна матиме в собі 50 шеклів.
13. Ось принос, що маєте робити: шосту частину ефи від хомера пшениці й шосту частину ефи від хомера ячменю.
14. Установа ж для олії: 1 бат олії на 10 батів, тобто на кор, що має в собі 10 батів, або на 1 хомер, бо 10 батів - то 1 хомер.
15. Одну вівцю від отари, що має 200 овець, від родин Ізраїля, на офіру, на всепалення й на мирні жертви. Це буде на покуту за вас - слово Господа Бога.
16. Увесь народ краю має давати цей принос князеві в Ізраїлі.
17. А князь має приносити всепалення, офіри й возливання на свята, кожного нового місяця й у суботи - на всі празники дому Ізраїля. Він має приносити жертву за гріх, офіру, всепалення й мирні жертви, щоб скласти покуту за дім Ізраїля.»
18. Так говорить Господь Бог: «У першому місяці, на перший день місяця, візьми собі молодого бичка без вади й очисть від гріха святиню.
19. Священик візьме крови з жертви за гріх і покропить її на одвірки храму й на чотири роги жертовника й на одвірки брами внутрішнього двору.
20. Так само зробиш сьомого дня місяця за тих, що завинили ненароком або з простоти. Так зробите покуту за храм.
21. У першому місяці, на чотирнадцятий день місяця, має бути в вас Пасха; сім день їстимете опрісноки.
22. Того дня князь принесе за себе й за ввесь народ країни бичка в жертву за гріх.
23. Протягом сімох днів свята приноситиме всепалення Господові, щодня по 7 бичків і по 7 баранів без вади, і щодня по козлу в жертву за гріх;
24. а як офіру -принесе по ефі за бичка й по ефі за барана, та по гіну олії на ефу.
25. Сьомого місяця, на п'ятнадцятий день місяця, на свято, принесе протягом сімох днів таку саму жертву за гріх, таке саме всепалення, таку саму офіру й стільки ж олії.»

46. Субота й новомісяччя 1-11; права та обов'язки князів 12-18; кухня 19-24
1. Так говорить Господь Бог: «Брама внутрішнього двора, що звернена на схід, буде замкнена шість робітних днів; а в суботній день і в день нового місяця буде відімкнена.
2. Князь увійде знадвору через сіни коло брами й стане в одвірках її. Тоді священики принесуть його всепалення та його мирні жертви, і він поклониться лицем до землі на порозі воріт та й вийде, а ворота зостануться незамкненими аж до вечора.
3. А народ країни поклониться перед Господом при вході в цю браму щосуботи й що нового місяця.
4. Всепалення, що принесе князь Господеві суботнього дня, буде з шістьох ягнят без вади та з барана без вади;
5. із офіри - ефа на барана, а на ягнята - офіра за спромогою; олії ж один гін на ефу.
6. Новомісячного дня то буде молодий бичок без вади й шестеро ягнят і баран без вади.
7. Офіру ж до них дасть - ефу на бичка й ефу на барана, а офіру на ягнята за спромогою; олії ж по гіну на ефу.
8. Коли ж увіходитиме князь, то входитиме через сіни коло брами; тією ж самою дорогою й виходитиме.
9. А як увіходитимуть люди країни перед лице Господнє в свята, то той, хто ввійде північною брамою, щоб поклонитися, вийде південною брамою, а той, хто ввійде південою брамою, вийде північною брамою; ніхто не повернеться тією самою дорогою, якою ввійшов; він вийде протилежною.
10. Князь буде серед них: він увіходитиме, як вони входитимуть, і виходитиме, як вони виходитимуть.
11. У свята і в урочисті дні офіра буде: ефа на бичка й ефа на барана, на ягнята ж за спромогою; олії ж по гіну на ефу.
12. Коли князь схоче принести добровільне всепалення або добровільну мирну жертву Господеві, то йому відчинять браму, звернену на схід; він принесе своє всепалення й свої мирні жертви так само, як приносить у суботній день, і вийде; а як вийде, замкнуть за ним браму.
13. Він принесе щодня у всепалення Господеві ягня - однолітка без вади; щоранку принесе його
14. А як офіру - щоранку принесе до нього шосту частину ефи й олії третю частину гіна, щоб замісити муку. Це офіра для Господа, віковічна установа, назавжди.
15. І будуть приносити ягня, офіру й олію щоранку, як повсякчасне всепалення.»
16. Так говорить Господь Бог: «Коли князь дасть комусь із своїх синів дар зо своєї спадщини, то цей дар належатиме його синам, він буде їхньою спадковою власністю.
17. Коли ж він дасть зо своєї спадщини дар якомусь із своїх слуг, то той дар належатиме йому до року визволу, а потім повернеться до князя. Тільки спадщина, що він дасть своїм синам, зостанеться за ними.
18. Заборонено князеві брати спадщину в людей, позбавляючи тим їхньої власности. Він зо своєї власности наділить своїх синів спадщиною, щоб нікого в мого народу не було вивласнено.»
19. Він привів мене тим входом, що збоку в брамі, до святих кімнат для священиків, звернених на північ, і ось там одне місце в глибині на захід,
20. і сказав мені: «Це те місце, де священики варитимуть жертву за гріх і жертву за переступ, де пектимуть офіру, не виносивши їх на зовнішній двір, щоб освячувати людей.»
21. Потім вивів мене на зовнішній двір і провів мене по чотирьох кутах двору, і ось у кожному куті двору було подвір'я.
22. У чотирьох кутах двору було чотири малих подвір'їв, 40 ліктів завдовжки й 30 ліктів завширшки; усі чотири однієї міри.
23. Навкруги всіх чотирьох їх була огорожа, а внизу під огорожею були зроблені навколо печі.
24. І сказав мені: «Це приміщення для кухарів, де слуги храму варитимуть жертви народу.»

47. Джерело з-під святині 1-12; границі держави 13-23
1. Потім привів мене назад до входу в храм, аж ось з-під порога храму тече вода на схід, бо храм стояв лицем на схід. Вода текла з-під споду з правого боку храму, на південь від жертовника.
2. І вивів мене північними ворітьми й зовні обвів мене до зовнішніх воріт, звернених на схід, аж ось вода точилася з правого боку.
3. Пішов той чоловік на схід, і державши в руці шнурок, відміряв 1 000 ліктів, і перевів мене через воду; води було по кісточки.
4. Відміряв ще 1 000 й перевів мене через воду; води було по коліна. І ще відміряв 1 000 й перевів мене; води було по крижі.
5. І ще відміряв 1 000, та потік уже був такий, що я не міг перейти, бо вода була так високо, що треба було плисти, не можна було перейти потоку.
6. І сказав мені: «Бачиш, сину чоловічий?» І повів мене й привів назад на берег потоку.
7. Як я повернувсь назад, аж ось на берегах потоку дуже багато дерев по цім і по тім боці.
8. І сказав до мене: «Ця вода тече в східній край: вона пливе Аравою й увіллється в море; вона ввіллється в море, й вода в ньому стане здоровою.
9. Скрізь, де пройде той потік, кожна жива тварина, що рухається в ньому, буде жити. Риби буде дуже багато, бо там, де пройде ця вода, оздоровить усе, і де пройде той потік, усе буде жити.
10. На берегах його стоятимуть рибалки; від Енгеді до Енеглаїму будуть розіп'яті неводи; риба в ньому буде така сама, як риба у великім морі, і буде її дуже багато.
11. Його болота й його затони не стануть здоровими, їх полишать на сіль.
12. Понад потоком, на його берегах, по цім і по тім боці, ростимуть усякі овочеві дерева; листя на них не буде в'янути, і плоди на них не будуть переставати родити; вони будуть щомісяця достигати: бо вода для них тече зо святині. Плоди їхні будуть на харч, а листя - на ліки.»
13. Так говорить Господь Бог: «Ось вам границі землі, що ви розділите в насліддя дванадцятьом колінам Ізраїля, давши Йосифові дві частки.
14. Ви унаслідуєте всі рівно, так як то я був поклявся, піднявши мою руку, дати її вашим батькам. Ця земля випаде вам у насліддя.
15. Ось границя країни з північного боку: починаючи від Великого моря через Хетлон - до входу Хамат, до (місцевостей) Цедад,
16. Берот, Сівраїм, що між дамаським та хаматським краєм, Хацер Енон, що на границі Хаврану.
17. Границя, отже, буде йти від моря до Хацер-Енону, до дамаської границі на півночі й до хаматської границі. Це з північного боку.
18. А зо східнього боку, між Хавраном та Дамаском, між Гілеадом та Ізраїльською землею, Йордан буде границя аж до східнього моря, до Тамару. Це зо східнього боку.
19. Південний бік, на південь, від Тамару до вод Меріви коло Кадешу попри потік до Великого моря - це з південного боку, з півдня.
20. Західній бік: Велике море від границі аж перед вхід у Хамат. Це з західнього боку.
21. Ви поділите собі цю землю за колінами Ізраїля.
22. Ви поділите її за жеребом у насліддя собі й чужинцям, що перебуватимуть у вас, що породили дітей у вас. Ви обходитиметеся з ними як із тубільцями між синами Ізраїля: вони з вами розділять по жеребку насліддя серед колін Ізраїля.
23. В якому коліні перебуває чужинець, у тому й дасте йому насліддя» - слово Господа Бога.

48. Поділ Св. Землі 1-14; місто Боже 15-35
1. «Ось імена колін: на крайній півночі по дорозі до Хетлону коло входу Хамат, Хацер-Енон, дамаська границя на півночі здовж Хамату, від східньої до західньої границі - Дан, одну частку.
2. Попри границю Дана зо сходу на захід - Ашер, одну частку.
3. Попри границю Ашера зо сходу на захід - Нафталі, одну частку.
4. Попри границю Нафталі зо сходу на захід - Манассія, одну частку.
5. Попри границю Манассії зо сходу на захід - Ефраїм, одну частку.
6. Попри границю Ефраїма зо сходу на захід - Рувим, одну частку.
7. Попри границю Рувима зо сходу на захід - Юда, одну частку.
8. Попри границю Юди зо сходу на захід буде частка, що ви виділите, 25 000 ліктів завширшки, а завдовжки нарівні з іншими частками, зо сходу на захід; серед неї буде святиня.
9. Частка, що виділите Господеві, буде 25 000 ліктів завдовжки й 10 000 завширшки.
10. Це їм - священикам - належатиме свята частка: на північ 25 000, на захід 10 000 завширшки, на схід 10000 завширшки, на південь 25 000 завдовжки; серед неї буде святиня.
11. Висвяченим священикам із синів Цадока, що відбували мою службу, що за часу відступництва синів Ізраїля, не відступили як левіти,
12. їм належатиме частка, виділена з частки країни як пресвята річ, коло землі Леві.
13. Щодо левітів, то їхня земля так само, як земля священиків, буде 25000 ліктів завдовжки й 10000 - завширшки; вся довжина 25 000 ліктів, а ширина - 10 000 ліктів.
14. З цієї частки не можна їм нічого продати, ні виміняти; не можна буде відчужити цієї найліпшої частини краю, бо вона посвячена Господеві.
15. Щодо останку 5 000 завширшки на 25 000, то він буде для несвященного вжитку міста, для мешкань і для замістя. Місто буде всередині.
16. Ось його розмір: північний бік - 4500 ліктів, південний бік - 4500 ліктів, східний бік - 4500 ліктів і західний бік - 4500 ліктів.
17. Місто матиме замістя, на північ 250 ліктів, на південь 250 ліктів, на схід 250 ліктів і на захід 250 ліктів.
18. А що зостанеться з довжини попри святу частку - 10 000 на схід і 10 000 на захід - попри святу частку, то прибуток з неї буде на харчування робітників у місті.
19. Робітників, що будуть працювати в місті, братимуть з усіх колін Ізраїля.
20. Вся виділена частка буде 25 000 ліктів на 25 000. Ви виділите четвертину святої частки у власність міста.
21. Останок буде князеві з одного й з другого боку святої частки й власности міста попри 25 000 ліктів виділеної частки на схід до східньої границі, а на захід попри 25 000 ліктів до західньої границі, розмірно до частин. Це належатиме князеві. Свята частка й святиня храму будуть посередині.
22. Починаючи від власности левітів і від власности міста, що перебувають по середині того, що належить князеві, усе між границею Юди та границею Веніямина, належатиме князеві.
23. Решта колін від сходу на захід: Веніямин, одну частку.
24. Попри границю Веніямина зо сходу на захід - Симеон, одну частку.
25. Попри границю Симеона зо сходу на захід - Іссахар, одну частку.
26. Попри границю Іссахара зо сходу на захід - Завулон, одну частку.
27. Попри границю Завулона зо сходу на захід - Гад, одну частку.
28. Попри границю Гада, з південної сторони на південь, границя йтиме від Тамару до вод Меріви, Кадешу, здовж потоку аж до Великого моря.
29. Це земля, що ви поділите по жеребку в насліддя колінам Ізраїля, це їхні частини, - слово Господа Бога.
30. А ось виходи міста: з південного боку 4500 ліктів.
31. Брами міста будуть зватись іменами колін Ізраїля. Три брами на північ: брама Рувима - одна, брама Юди - одна, брама Леві - одна.
32. Зо східнього боку 4500 ліктів і три брами: брама Йосифа - одна, брама Веніямина -одна, брама Дана - одна.
33. З південного боку 4500 ліктів і три брами: брама Симеона - одна, брама Іссахара - одна, брама Завулона - одна.
34. З західнього боку 4500 ліктів і три брами: брама Гада - одна, брама Ашера - одна, брама Нафталі - одна.
35. Усього навкруги - 18 000 ліктів. Ім'я ж міста з того дня буде: «Господь там».

Дата: Середа, 21.04.2010, 19:49 | Повідомлення # 18
КНИГА ПРОРОКА ЄРЕМІЇ

1. Покликання Єремії

1. Слова Єремії, сина Хілкії, із священиків, що були в Анатоті, у Веніяминовім краю,
2. до якого надійшло слово Господнє за часів Йосії, сина Амона, царя юдейського, тринадцятого року його царювання,
3. та за часів Йоакима, сина Йосії, царя юдейського, до кінця одинадцятого року Седекії, сина Йосії, царя юдейського, аж до виселення Єрусалиму у п'ятому місяці.
4. І надійшло до мене таке слово Господнє:
5. «Перш, ніж я уклав тебе в утробі, я знав тебе; і перш ніж ти вийшов з лона, освятив я тебе; пророком для народів я тебе призначив.»
6. Я ж промовив: «Ой Господи Боже! Я не вмію говорити, бо я дитина.»
7. А Господь сказав до мене: «Не кажи: Я дитина, - бо до всіх, до кого я пошлю тебе, ти підеш, і все, що накажу тобі, ти говоритимеш.
8. Не страхайсь перед ними, бо я з тобою, щоб тебе врятувати, - слово Господнє.»
9. Тоді простяг Господь свою руку й доторкнувсь моїх уст і сказав до мене: «Ось я поклав мої слова тобі в уста.
10. Оце настановляю тебе я нині над народами й над царствами, щоб ти викорінював і руйнував, вигублював і валив, будував і насаджував.»
11. Надійшло до мене ще й таке слово Господнє: «Що бачиш, Єреміє?» - Я відказав: «Бачу вітку мигдалеву.»
12. І сказав до мене Господь: «Гаразд бачиш: я бо пильную моє слово, щоб його здійснити.»
13. І надійшло до мене вдруге таке слово Господнє: «Що бачиш?» Я відказав: «Бачу, кипить казан. Він видніє з півночі.»
14. Тоді Господь сказав до мене: «З півночі зірветься лихо на всіх мешканців землі.
15. Бо ось я прикличу всі племена царств північних, - слово Господнє, - і поприходять вони й поставлять кожне престол свій перед входом у брами Єрусалиму, проти всіх мурів його навколо та й проти всіх міст юдейських.
16. Я виголошу над ними суд мій за всі їхні ледарства, за те, що вони покинули мене й воскурювали ладан іншим богам та припадали ниць перед ділом рук своїх.
17. Ти, отже, підпережи твої крижі, встань і говори до них усе, що я накажу тобі; не лякайсь їх, а то я нашлю на тебе страх перед ними.
18. Я бо сьогодні ставлю тебе, немов місто-твердиню, немов залізний стовп, немов мур мідяний проти всієї землі: проти царів юдейських, проти князів їхніх, проти священиків їхніх і проти людей простих.
19. Вони війною підуть на тебе, однак тебе не подолають, бо я з тобою, - слово Господнє, - щоб тебе врятувати.»

2. Невдячність та відступство Ізраїля
1. І надійшло до мене таке слово Господнє:
2. «Іди, скажи прилюдно в Єрусалимі: Так говорить Господь: Я згадую про любощі твого юнацтва, про любов твоїх заручин, коли ти ішла за мною у пустиню, у незасіяну землю.
3. Ізраїль - свята частка Господня, первенець його плодів. Усі, що його їстимуть, вважатимуться за злочинців, біда на них надійде, - слово Господнє.»
4. Слухайте слово Господнє, Яковів доме, і всі сім'ї Ізраїльського дому!
5. Так говорить Господь: «Яку ваші батьки знайшли у мене кривду, що відцурались від мене, пішли за марнотами й марнотою стали?
6. Вони не спитали, де, мовляв, Господь, що вивів нас із землі Єгипетської, водив нас пустинею, степовою землею та проваллями, грунтами сухими й під смертною тінню, землею, що нею ніхто не проходить і ніхто в ній не оселюється.
7. Я вас увів у землю врожайну, щоб ви живились її щедротами та її благом. А ви ввійшовши, осквернили мою землю, мою спадщину осоружною вчинили.
8. Священики не говорили: Де Господь? - Законники мене не знали, і пастирі від мене відступились, ба й пророки ім'ям Ваала пророкували і ходили за речами, що стати у пригоді не можуть.
9. Тим то я буду правуватися ще з вами, - слово Господнє, - та ще й з дітьми дітей ваших я судитимусь.
10. Підіть лишень на острови кіттіїв і придивіться, пошліть у Кедар і вважайте пильно, чи там колись так бувало.
11. Хіба колинебудь проміняв якийсь народ богів своїх, хоч то й не боги? Народ же мій проміняв свою славу на те, що користи не дає.
12. Здивуйся ж на те, небо, вжахнися страшно, збентежся вельми, - слово Господнє!
13. Подвійний бо злочин учинив народ мій: покинули мене, джерело води живої, і повикопували собі копанки, копанки діраві, що води не держать.
14. Чи то ж Ізраїль раб? Чи він рабом у домі народився? То чому ж зробився він добиччю?
15. І рикали на нього левенята, голос із себе видавали. Землю його обернено на пустиню, міста його спустошено, ніхто в них більше не живе.
16. Навіть син Нофа й Тахпанхеса тобі обгризуть потилицю.
17. Чи ж не тому це тобі сталось, що ти покинув Господа, Бога твого, коли він вів тебе у дорозі?
18. Ось і тепер: пощо тобі йти до Єгипту - пити воду з Нілу? Або пощо тобі йти в Асирію - пити з її ріки воду?
19. Твоя ж власна безбожність тебе покарає, і твої відступства докором тобі будуть. Знай же й зрозумій, яке це лихо, яка гірка це річ, що покинув ти Господа, Бога твого. Нема в тобі страху мого, - слово Господа, Бога сил.
20. Бо з давніх-давен я зламав твоє ярмо, порвав твої вужівки. А ти мовила: Не буду служити! - і тим часом, розлігшись, блудувала на кожному узвишші ще й під кожним деревом ряснолистим.
21. Я насадив тебе, як виноградину добірну, усю з найліпшого насіння; як же це ти перетворилась на дикий паросток лози, мені чужої?
22. Тим то хоч би ти й вимилась золою, взяла собі багато лугу, - гріх твій усе ж таки буде позначений передо мною, - слово Господа Бога.
23. І як смієш ти казати: Я не опоганилась, я за Ваалами не бігала? Глянь на дорогу твою у Долині, визнай, що накоїла єси, ти, молода верблюдице легконога, що шляєшся своїми стежками.
24. Ослиця дика що звикла до пустині; коли в гарячому бажанні вона втягає вітер, - хто може хіть її спинити? Ніхто не втомлюється з тих, які її шукають; вони в погульнім місяці її знаходять.
25. Вважай же, щоб босими не стали твої ноги, а й щоб не висохло твоє горло! Але ти кажеш: Даремна річ! Ні! Бо я вподобала чужинців, тож і бігатиму за ними.
26. Як злодій соромиться, коли його впіймають, так дім Ізраїля осоромився: вони й їхні царі, і їхні князі, і їхні священики, та й їхні пророки.
27. Вони супроти колод мовлять: Ти - батько мій; а до каменя: Ти породив нас! Бо до мене вони обернулись плечима, а не обличчям. Але під час їхнього лиха вони репетують: Устань, порятуй нас!
28. А де ж твої боги, що ти був наробив собі? Нехай устануть, коли можуть, у день твого нещастя тебе врятувати. Бож скільки міст у тебе, стільки у тебе й богів, Юдо.
29. Чого ж бо то вам перечитися зо мною? Адже ви всі від мене відступили, - слово Господнє.
30. Надаремно було синів ваших карати; вони науки не прийняли. Власний меч ваш пожер пророків ваших, неначе лев губитель.
31. Ну, і рід же з вас! Вважайте на Господнє слово: Чи ж був я Ізраїлеві пустинею, чи краєм був безпросвітним? Чого ж це народ мій говорить: Ми звільнилися! - не повернемось більше до тебе.
32. Чи ж забуває дівчина свої прикраси, чи молода - убори свої? А мій народ мене забув, - безліч днів тому.
33. Як метко прямуєш ти дорогою своєю, шукаючи любови! Тому ти навіть і повій доріг твоїх навчила.
34. Ба й на полах у тебе видно кров бідних та невинних, яких ти не впіймала на розбишацтві.
35. Ти таки кажеш: Я невинна, гнів його напевно відвернувся від мене. - Ось я судитимусь з тобою, бо ти твердиш: Я не згрішила.
36. Яка легковажна ти, що міняєш свою дорогу! І від Єгипту ти сорому теж зазнаєш, як від Асирії зазнала.
37. Від нього теж ти вийдеш, на голову поклавши руки; бо Господь відкинув тих, на яких ти звірялась, і не пощастить тобі з ними.»

3. Каяття та навернення народу
1. «Коли чоловік відпустить свою жінку, і вона піде від нього, і стане за жінку мужеві іншому, то чи можна йому повернутись до неї? Чи ж не цілком сплюгавилась та жінка? Ти з багатьма коханцями блудила, а мала б то повернутись до мене? Слово Господнє!
2. Зведи свої очі на пагорби високі й розглянься: Де ти не злягалась? Для них сідала єси край дороги, немов араб у пустині. Опоганила край блудом своїм і злобою своєю.
3. Тим і дощі припинились, і не було дощу весняного. Чоло у тебе стало, мов у блудниці, ти соромитись не хотіла.
4. І ось тепер хіба не кличеш ти до мене: Мій батьку! Ти - друг мого юнацтва.
5. Чи збереже він гнів свій назавжди, затримає його повіки? Отак говориш, але злочини далі коїш, коли є нагода.»
6. І сказав мені Господь за царя Йосії: «Чи бачив єси, що зробила зрадниця Ізраїлева? Вона ходила на кожне узвишшя й під кожне дерево ряснолисте, й там блудувала.
7. І я сказав: Накоївши усього того, повернеться до мене; та не повернулась. Бачила це невірна сестра її Юдея.
8. І хоч невірна її сестра Юдея й бачила, що я відіслав Ізраїлеву дочку за всі її блуди і дав їй розвідного листа - вона все ж таки не злякалась, а пішла й собі заходилася блудувати.
9. І блудуванням своїм легкодумним опоганила землю, і зчиняла перелюб з каменем та деревом.
10. Та навіть по всьому цьому зрадлива її сестра Юдея не всім своїм серцем, а тільки лукаво, до мене повернулась, - слово Господнє.»
11. Тоді Господь сказав до мене: «Зрадлива дочка Ізраїлева показала себе справедливішою, ніж невірна Юдея.
12. Іди й промов оці слова вголос на північ і скажи: Повернися, зраднице, Ізраїлева дочко, - слово Господнє; не покажу тобі мого обличчя у гніві, я бо милосердний, -слово Господнє, - не гніватимусь повіки!
13. Визнай лише свою провину, бо ти була невірна Господові, Богові твоєму: розтринькала єси любов твою з чужинцями під кожним деревом ряснолистим і мого голосу не слухала, - слово Господнє.
14. Поверніться, о відступницькі діти, - слово Господнє, - бо я ваш Владика. Я візьму з вас по одному з міста, по двоє з родини та й приведу вас на Сіон.
15. Я дам вам пастирів до душі мені, що пастимуть вас мудро та розумно.
16. І як намножитесь і будете плодючі на землі, за тих днів, - слово Господнє, - не говоритимуть більш: Кивот Господнього завіту; і на думку він нікому більш не спаде, і не згадуватимуть про нього, і не жалкуватимуть його, й робити його більше не будуть.
17. На той час Єрусалим зватимуть: Трон Господній, - і всі народи збиратимуться в Єрусалим заради імени Господнього, і не ходитимуть уже більше за пожаданням лихого свого серця.
18. На ті часи дім Юди ходитиме з домом Ізраїля і обидва вони разом прийдуть з північної землі в землю, що я наділив батькам вашим у спадщину.
19. Я думав собі: Як би мені поставити тебе понад дітьми й дати тобі розкішну землю, найкраще між народами спадкоємство? Я думав: Ти зватимеш мене: Мій Батьку! - і зо мною не перестанеш ходити.
20. Але як жінка зраджує коханця свого, так і ви зрадили мене, доме Ізраїля, - слово Господнє.
21. По узвишшях чути голос, плач і благання дітей Ізраїлевих, бо вони викривили свою дорогу, забули Господа, Бога свого.
22. Вернітеся, о відступницькі діти, я вилікую ваші відступства!» Ось ми прийшли до тебе, бо ти єси Господь, Бог наш.
23. Справді, узвишшя - марнота, гамір по горах. Справді, у Господі, нашому Бозі, Ізраїля спасіння.
24. Ганьба пожерла труди батьків наших уже з наших молодощів: овець їхніх і товар їхній, синів їхніх і дочок їхніх.
25. Лягаймо в нашу ганьбу, і стид нехай нас покриє, бо проти Господа, Бога нашого, ми согрішили, ми й батьки наші, вже з молодощів наших і понині - і ми не слухали голосу Господа, Бога нашого.»

4. Умови прощення 1-4; вороги з півночі 5-31
1. «Коли хочеш повернутись, о Ізраїлю, - слово Господнє, - то повернись до мене. І коли відкинеш твої гидоти з-перед мене, то не блукатимеш.
2. А й божитимешся: Жив Господь! У правді, правоті, справедливості тоді народи ним благословлятимуться і ним похваляться.»
3. Так бо говорить Господь до мужів Юдеї та до Єрусалиму: «Розорюйте собі нові ниви і не стійте поміж будяками.
4. Пообрізуйтеся заради Господа, усуньте необрізаність вашого серця, ви, мужі Юдеї та мешканці єрусалимські, щоб вогнем не вибухнув гнів мій і не горів, - і нікому б гасити його з-за ледарства вчинків ваших.
5. Оповістіть у Юдеї й розголосіть у Єрусалимі; скажіть: Сурміть сурмою по країні! Кричіть уголос, промовляйте: Збирайтесь, ходімо у міста-твердині!
6. Поставте стяг у напрямі Сіону, втікайте, не спиняйтесь, бо я наведу з півночі лихо і велике нещастя.
7. Виповзає лев з гущавини своєї, вирушає губитель народів, виходить із свого місця, щоб пусткою зробити край твій; міста твої будуть зруйновані, без мешканців залишаться.
8. Тому веретищем підпережіться; плачте, лементуйте, не відвернувсь бо від нас палкий гнів Господній.
9. І станеться в той день, - слово Господнє, - що у царя зомліє серце й у князів; священики вжахнуться, і пророки стуманіють.
10. І скажуть: Ой, Господи Боже! Вельми завів єси люд цей і Єрусалим, казавши: Мир у вас буде! А
меч, тим часом, аж до душі доходить!
11. Тоді казатимуть цьому народові та Єрусалимові: Вітер палкий повіяв з узвиш у пустині в напрямі до дочки народу мого; та не на те, щоб провівати й не для того, щоб прочищати.
12. Занадто сильний вітер прийшов до мене. Ось і я виречу суд над ними.
13. Здіймається він, неначе хмара, а колісниці його, немов вихор; коні його від орлів прудкіші. Горе нам! Ми бо пропащі.
14. Змий злобу з твого серця, Єрусалиме, якщо хочеш урятуватись. Докіль у тобі перебуватимуть думки твої зловісні?
15. Бо з Дану голос вістить, з гори Ефраїм лихо голосить.
16. Дайте народам про те знати, оповістіть у Єрусалимі. З далекої землі приходять облягати, здіймають проти міст юдейських свій галас.
17. Мов польові чати, вишиковуються вколо нього, бо збунтувався проти мене, - слово Господнє.
18. Твої вчинки й твої діяння тобі це спричинили. Ось твоя злоба! Така вона гірка, що доходить аж до серця твого.
19. Ой моє нутро, моє нутро! Умліваю я. Ой оболони мого серця! Серце ниє у мене. Ніяк не змовчу, бо звук сурми, душе моя, почула єси, військовий сполох.
20. Нещастя за нещастям звістують, спустошено цілу країну. Раптом зруйновано мої намети, умить - мої опони.
21. Чи довго бачитиму стяги, звук сурми буду чути?
22. Бо народ мій безглуздий; вони мене не знають. Дурні з них діти, і розуму в них немає; розумні вони зло чинити, а діяти добро не вміють.»
23. Глянув я на землю, і ось вона пуста й пустошня; на небо - і не було на ньому світла.
24. Глянув на гори, а вони тряслися, і всі горби хитались.
25. Глянув, і ось ані людини, й небесні птахи геть порозлітались.
26. Глянув, аж ось плодюче поле -пустиня, і всі його міста в руїнах -перед Господом, перед палким його гнівом.
27. Так бо сказав Господь: «Пусткою пойметься уся країна, та я не вигублю дощенту.
28. Тим то земля засумує, і потемніє вгорі небо; бо я сказав так, я так призначив, а в тому я не поступлюся.»
29. Від галасу комонних та лучників ціле місто втікає; вони ховаються по нетрях, здираються на скелі. Усі міста покинуто, ані одного в них мешканця.
30. І ти, пограбована, що діятимеш? Вдягаєшся у кармазини, приоздоблюєшся у золоті окраси, побільшуєш очі красилом, - та марне оте прикрашання твоє! Погорджують тобою твої коханці, вони життя у тебе відібрати прагнуть.
31. Я чую крик, немов би породіллі, немов би зойк тієї, що вперше народжує; крик дочки Сіону, що стогне, що простягає руки: «Ой лишенько моє! Душа моя перед убивцями умліває!»

5. Причини ворожої навали
1. Пройдіть лишень вулицями Єрусалиму, розгляньтесь добре та й розпитайтесь; шукайте по його майданах, чи знайдете кого, що суд чинив би, що шукав би правди, - і я йому прощу.
2. Хоч вони й кажуть: Як жив Господь! - та все ж клянуться вони неправдиво.
3. О Господи, чи ж твої очі не шукають правди? Ти бив їх, та їм неначе б і не боліло; ти вигубив їх, але вони зреклися науки. Обличчя їхні стали твердішими за камінь, не бажають вони навертатись.
4. Я думав собі: Вони, напевно, люди прості, вони дурні, бо путі Господньої не знають, - закону свого Бога.
5. Піду ж я до знатних та розмовлюся з ними, вони бо путь Господню відають та й закон свого Бога. Але вони всі разом ярмо поламали, вужівки розірвали.
6. Тим то й б'є їх лев із лісу, з степу вовк їх нищить, леопард на їхні міста чигає, роздирає хто б з них не вийшов, бо їхніх переступів сила, і відступництвам їхнім міри немає.
7. «Ради чого б я мав тобі простити? Діти твої мене покинули й присягаються лжебогами. Коли я ситив їх, вони перелюби чинили й купами юрмились коло дому блудниці.
8. Вони, немов коні годовані, жеребці гарячі, іржуть - кожний до сусіда жінки.
9. Тож не маю за те їх покарати? -слово Господнє. Чи ж народові, як оцей, не відплачу я?
10. Вилазьте на його мури і руйнуйте, - та не дощенту! Усуньте його парості, бо вони не Господні.
11. Бо дім Ізраїля і дім Юди тяжко мене зрадили», - слово Господнє.
12. Вони Господа відцурались і мовляли: «Таж його немає! І не поб'є нас лихо, і не побачимо ні меча, ні голоднечі.
13. Пророки стануть, немов вітер, і слова в них немає. Нехай так станеться з ними!»
14. Тому Господь сил так говорить: «За те, що висказуєте такі речі, я зроблю слова мої вогнем в устах у тебе, а народ цей - дровами, і він пожре їх.
15. Я наведу на вас, доме Ізраїля, народ іздаля, - слово Господнє; - то народ запеклий, народ давнезний, народ, мови якого ти не знаєш, ані не розумієш, що він говорить.
16. Як гріб відкритий, сагайдак у нього і всі вони витязі.
17. Він поїсть врожай і хліб твій; він поїсть синів твоїх і дочок твоїх; він поїсть овець твоїх і товар твій; він поїсть твій виноградник і смокви твої; зруйнує міста-твердині, що на них звіряєшся, мечем звоює.
18. Та навіть тоді, - слово Господнє, - я вас не вигублю дощенту.
19. Коли ж будете питати: За що вчинив нам усе це Господь, Бог наш? - відкажеш їм: Як мене ви покинули й служили чужим богам у землі вашій, так чужинцям служитимете в землі не вашій.
20. Оповістіть це в домі Якова, звістіть про те в Юдеї, кажучи:
21. Слухай оце, дурний народе, що маєш очі, та не бачиш; маєш вуха, та не чуєш!
22. Мене не боїтеся? - слово Господнє, - передо мною не будете тремтіти? Я ж поклав пісок границею морю, вічний закон, який воно не переступить; хоча й хвилі бушують, та здолати не можуть; хоч вони й ревуть, але його не переступлять.
23. А в народу цього серце вперте й ворохобне; вони збунтувались і геть подались.
24. І не подумають у своєму серці: Біймося Господа, Бога нашого, що дощ дає ранній і пізній своєї пори, що для нас зберігає призначені жнив тижні.
25. Провини ваші це відвернули, і гріхи ваші відняли від вас це добро.
26. Бо між людьми моїми є безбожні, що чигають, як ото птахолови засідають, ставляють сильця, людей ловлять.
27. Як клітка, повна птиць, так у хатах їхніх повно обману. Тому вони завеличались і розбагатіли;
28. розтовстіли так, аж лисняться, у злі переступили всяку міру; справ на суді не розглядають, сироти справ, - і щастить їм, а права бідного на суді не захищають.
29. Чи ж за таке не покараю? - слово Господнє, - чи такому, як оцей, народові та не відплатить моє серце?
30. Жахливе й страшне сталось у цім краї.
31. Пророки пророкують іменем неправди, священики правлять, як хочуть. Народ же мій це любить! І що ви чинитимете, як тому кінець настане?»

6. Облога та завоювання Єрусалиму
1. Втікайте геть, о діти Веніямина, з-посеред Єрусалиму, засурміте в Текоа! У Беткеремі знак дайте! Бо лихо гряде з півночі й страшна погибель.
2. Уродливу й витончену дочку Сіону я спустошу.
3. До неї прийдуть пастухи з своїми чередами. Навколо неї шатра напинають, кожен випасає своє займище.
4. Готуйте війну проти неї! Вставайте, й ходім опівдні! Горе нам! Бо день хилиться, бо тіні вечірні розтяглися.
5. Вставайте, і вночі ходімо, порозвалюймо її палаци!
6. Бо так говорить Господь сил: «Рубайте дерево її, насипайте вал проти Єрусалиму: це місто мусить зазнати кари; воно сповнене насильства!
7 Як з криниці ллється вода, так із нього ллється лукавство. Лиш „Ґвалт! Руїна!" чути в ньому, передо мною постійно біль і рани.
8. Прийми науку, о Єрусалиме, а то душа моя відвернеться від тебе, а то вчиню тебе пустинею, безлюдною землею.»
9. Так каже Господь сил: «Обберуть зовсім, як виноградник, останок Ізраїля. Пройди рукою ще раз, як збирач винограду, по винограднім вітті.
10. До кого мені говорити, кого заклинати, щоб зважили? Глухе бо в них вухо, вони чути не можуть. Слово Господнє - це їм на насміх, не до смаку воно їм.
11. Тому я повен Господнього гніву і втомився його в собі тримати. Вилий його на дітей на вулиці, на хлопців юрбу, бо займуть мужа з жінкою у полон, старого з повнолітнім.
12. Попереходять їхні доми до інших, поля вкупі з виноградниками; бо я простягну мою руку на мешканців краю, - слово Господнє!
13. Бо від найменшого до найбільшого усі лиш дбають за наживу; і від пророка до священика усі чинять оману.
14. Рану народу мого лікують легковажно, кажучи: Мир! Мир! - а миру немає.
15. Стидались би своїх мерзенних учинків! Та вони вже сорому не мають, не тямлять навіть, що то - стидатись. Тому й попадають між тими, що впадуть; коли навідаюсь до них, вони спіткнуться», - слово Господнє.
16. Так говорить Господь: «Спиніться на дорогах і роздивіться, та розпитайтеся про стежки днедавні: де дорога добра, то й ступайте нею, і знайдете спокій душам вашим. Вони ж сказали: Ми не підемо нею.
17. І я поставив вартових над вами. Вважайте на звук трубний! Вони ж мовляли: Не будемо зважати!
18. Тож слухайте, народи, і знай, громадо, що з ними буде.
19. Слухай, о земле! Оце наведу на народ отой лихо, виплід їхніх мислей; бо вони на слова мої не зважали і закон мій відштовхнули.
20. Навіщо мені ладан із Шеви і пахуча трость із країв далеких? Ваші всепалення не люблю я, і ваші жертви мені не довподоби.»
21. Тому Господь так каже: «Оце покладу спотики перед отим народом, об які батьки й сини спотикнуться разом, сусід і його приятель погинуть.»
22. Так говорить Господь: «Ось іде народ з північної країни, великий люд здіймається з найдальших закутин світу.
23. В руках їхніх лук зо списом; вони жорстокі, не мають милосердя. Голос їхній реве, як море; вони верхи на конях. Готові як один до бою проти тебе, дочко Сіону.»
24. Почули ми про нього вістку, помліли у нас руки; туга нас огорнула, біль, як у породіллі.
25. У поле не виходьте і по дорозі не ходіте, бо там ворожий меч і жах навколо.
26. Дочко мого народу, підпережись вереттям і в попелі качайся! Справляй жалобу, мов по синові одинакові, лементуй прегірко, бо раптом надійде на нас погубник.
27. Я баштою й твердинею зробив тебе в моїм народі, щоб ти розпізнавав і випробовував їхню дорогу.
28. Всі вони бунтарі запеклі, наклеп розносять. Вони: мідь і залізо - всі зіпсовані.
29. Міх дме сильно, щоб оливо вогнем пожерти. Ливар витоплює надармо: жужлі не відділились.
30. Негодящим сріблом їх звати будуть, Господь бо їх відкинув.

7. Марна сама надія тільки на храм і на жертви
1. Слово, що надійшло до Єремії від Господа:
2. «Стань у дверях дому Господнього і промов там оце слово, скажи: Вислухайте слово Господнє, ви всі юдеї, що входите в ці двері поклонитись Господеві!»
3. Так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: «Направте путі ваші й ваші вчинки, і я дам вам жити на цьому місці.
4. Не покладайтесь на слова оманні, а саме: Храм Господній! Храм Господній! Храм Господній!
5. Бо як ви цілковито направите путі ваші й учинки ваші, як будете чинити праведний суд мій між собою;
6. чужинця, сироту й удову не утискатимете, безвинної крови не проливатимете на цьому місці, й за чужими богами не ходитимете, собі на лихо,
7. тоді я дам вам жити на цьому місці, на землі, що я приділив батькам вашим на вічні віки.
8. Ось ви покладаєтесь на слова оманні, але воно вам не допоможе!
9. Як то? Ви крадете, вбиваєте, чужоложите, кривоприсягаете, кадите перед Ваалом, бігаєте слідом за чужими богами, що їх не знали,
10. а так приходите й стаєте передо мною в цьому домі, що носить моє ім'я, та й говорите: Ми у безпеці! - лише щоб далі коїти всі ці гидоти?
11. Чи не зробився в очах ваших дім цей, що носить ім'я моє, вертепом розбишак? Ось я, сам я це бачив, - слово Господнє!
12. Підіть лишень до мого житла, що в Шіло, де я спочатку оселив був моє ім'я, та й подивітесь, що я вчинив з ним за ледарство мого народу Ізраїля.
13. Тож і тепер - за те, що ви допускались усіх тих учинків, - слово Господнє,- хоч і говорив я до вас раз-по-раз, часто, та ви не послухали, хоч закликав я до вас, та ви не озвались, -
14. учиню так само з цим домом, що носить моє ім'я і що ви на нього покладаєтесь, та й з тим місцем, що я дав вам і батькам вашим, як учинив з Шіло.
15. Я вас відкину з-перед мого обличчя, як був відкинув усіх братів ваших, саме - усе потомство Ефраїма.
16. Ти, отже, не заступайся за народ цей, не благай і не молися за них ревно, не наполягай на мене, бо я не вислухаю тебе.
17. Хіба не бачиш сам, що вони коять по містах Юдеї, по вулицях Єрусалиму?
18. Діти збирають дрова, а батьки запалюють вогонь; жінки ж місять тісто, щоб напекти медяників небесній цариці та возлити ливні жертви чужим богам, щоб мене ображати.
19. Та чи ж мені вони допікають, -слово Господнє, - а не самим собі на свій же власний сором?»
20. Тим то так говорить Господь Бог: «Ось виллється мій гнів і моє обурення на це місце, на людей і на скотину, на польові дерева й на плоди землі, і загориться та й не згасне.»
21. Так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: «Додавайте всепалення ваші до ваших жертв і їжте м'ясо;
22. бо я не говорив і не заповідав батькам вашим про всепалення, жертву, в той день, як я виводив їх з Єгипту,
23. лише дав їм таку заповідь: Слухайте мій голос, бо я буду Богом вашим, а ви будете людьми моїми. Ходіте кожною дорогою, що я вам вказую, щоб вам було добре.
24. Вони ж не слухали й не нахиляли вуха свого, а йшли за власними думками в запеклості свого злого серця, та й пішли назад, а не наперед,
25. від того часу, як вийшли батьки ваші з Єгипетського краю та й по цей день; і хоч я посилав до вас усіх слуг моїх пророків, часто, день-у-день,
26. ви ж не слухали мене, не нахиляли свого вуха; ні, ставали дедалі більш тугошиїми, чинили гірше, ніж батьки їхні.
27. Ти промовлятимеш до них усі ці слова, але вони тебе слухати не будуть; ти кликатимеш їх, але вони до тебе озиватися не будуть.
28. Тому скажеш до них: Це народ, що не слухає голосу Господа, Бога свого, й науки не приймає! Зникла правда, пропала з уст у них!
29. Обстрижи твоє волосся й відкинь його геть. Затягни по узвишшях жалобну пісню; Господь бо відштовхнув, відкинув народ, який викликає гнів його.
30. Бо сини Юди вчинили зло перед очима моїми слово Господнє. Поставили свої гидоти в домі, який носить моє ім'я щоб його осквернити.
31. Звели узвишшя Тофету, що у долині Бен-Гіннома, щоб там палити синів своїх і дочок своїх, чого я не заповідував і чого я й на мислі не мав.
32. Тому ось прийдуть дні, - слово Господнє, - коли це місце не зватиметься більше Тофет і долиною Бен-Гіннома, лише долиною Різанини, бо вони ховатимуть у Тофеті, - бо не стане місця.
33. А труп людей отих буде поживою птаству небесному й звіреві, що на землі, і нікому буде їх відганяти.
34. Тоді я спиню по містах Юдеї і по вулицях єрусалимських звук радощів та звук веселощів, спів молодого й спів молодої, - бо край стане пустинею.»

8. Нові дороги й погрози, марна надія на закон
1. «Того часу, - слово Господнє, - повикидають з їхніх гробів кості царів юдейських, кості князів їхніх, кості священиків, кості пророків та кості мешканців єрусалимських.
2. І порозкидають їх перед сонцем і перед місяцем, і перед усім військом небесним, яких вони любили, яким служили, за якими ходили, яких шукали й перед якими припадали. Їх не збиратимуть і не ховатимуть: вони погноєм будуть на землі.
3. І волітимуть ліпше вмерти, а ніж жити, усі ті, що залишаться від цього ледачого гнізда, що зостануться по всіх місцях, куди я їх повикидаю, - слово Господа сил.
4. І ще кажи їм: Так говорить Господь: Хіба ж як хтось упаде, то не встане? Або як зіб'ється з дороги, то не повернеться?
5. Чому ж ото цей люд єрусалимський відступився відступництвом тривалим, цупко тримається обману і повернутись не бажає?
6. Я пильно прислухався, та вони не говорять як треба. Ніхто не кається у своїм ледарстві, щоб сказати: Що це я вчинив? - Кожний бігом звертає з дороги, неначе кінь, що у бій стрімголов поривається.
7. Навіть і бусель у небі знає свою пору; і горлиця й ластівка, і журавель пильнують часу їхнього приходу. Народ же мій не знає Господнього розпорядку.
8. І як ви можете казати: Ми мудрі! Закон Господній з нами! Так, певно, але брехливе перо писак перетворило його на брехню.
9. Осоромились мудрі, збентежились і впіймались. Вони відкинули слово Господнє; яка ж там у них мудрість?
10. За те я віддам жінок їхніх іншим, поля їхні займанцям; бо від найменшого до найбільшого усі вони про наживу дбають. Пророки й священики - усі вони чинять обман.
11. Гоять рану народу мого легкодушно, кажучи: Мир! Мир! - коли миру немає.
12. Стидались би отакі гидоти коїти! Але вони й сорому ніякого не мають; не тямлять навіть, що то значить червоніти. Тому й попадають між тими, що впадуть; під час відвідин їхніх вони спотикнуться, - слово Господнє.
13. Я так хотів би з них врожай зібрати, - слово Господнє, - але на винограді нема грон, ані смоков на смоковниці, ба й листя - і те зів'яло. Дав я їм (заповіді), та вони їх топчуть.»
14. Чого ми сидимо? Збирайтесь, та ходімо у міста-твердині й там загинемо, бо Господь, Бог наш, згинути судив нам. Отруйною водою напоїв за те нас, що проти Господа ми згрішили.
15. Ми ждали миру, - нічого доброго не було; часу одужання, - та ось страхіття.
16. Від Дану чути іржання його коней; від звуку хропіння його жеребців уся земля трясеться. Вони прийшли й пожерли край з усім, що було в ньому; міста й їхніх мешканців.
17. «Ось бо пошлю на вас гадюк та василисків, проти яких заговору немає; і будуть вас кусати, - слово Господнє.
18. На мій біль не знаходжу ліку, серце моє в мені мліє.
19. Ось чути крик доньки мого народу з далекої країни: Хіба вже на Сіоні Господа немає? Хіба Царя його нема на ньому? - Чого своїми різьбленими ідолами мене обурюють, марнотами чужими?»
20. Жнива минули, скінчилось літо, та ми не врятувались.
21. Через рану дочки мого народу я увесь у ранах, я прибитий, жах мене огортає.
22. Хіба ж нема бальзаму в Гілеаді, хіба там лікаря немає? То чого ж дочка мого народу не приходить до здоров'я?
23. Хто моїй голові дасть воду? Моїм очам - джерело сліз, щоби я день і ніч міг плакати по забитих дочки мого народу?

Дата: Середа, 21.04.2010, 19:49 | Повідомлення # 19
9. Єремія вболіває над зіпсуттям Юди
1. «Хто дасть мені у пустині притулок подорожніх? Я покину тоді народ мій і піду геть від нього, бо всі вони перелюбники, зрадників зграя.
2. Напинають язика свого, брехні лука. Зміцнились у краю, та не для правди, від одного бо ледарства до другого переходять; мене ж не знають, - слово Господнє.
3. Стережіться одне одного і ні на якого брата не звіряйтесь, бо кожен брат лукаво чинить і кожен сусід наклеп розносить.
4. Кожен обманює сусіда свого і правди вони не говорять. Язик свій призвичаїли неправду говорити, лукавлять аж до очманіння.
5. Твоя оселя посеред обману; з-за обману не хочуть мене знати», - слово Господнє.
6. Тому так мовить Господь сил: «Ось я розтоплю їх і випробую; як же мені інакше вчинити з дочкою народу мого?
7. Нагострена стріла - язик їхній, він тільки про обман говорить. Мирно із своїм сусідою розмовляють своїми устами, а в серці своїм засідку готують.
8. Як же мені їх не скарати, - слово Господнє, - як же народові, як оцей, моя душа не мала б відплатити?
9. Над горами здійму плач і ридання та по пасовиськах у пустині жалобну пісню: вони бо випалені, ніхто там не проходить, ревіння худоби більш не чути. Від птаха у небі і до звіря - усе порозбігалось, повтікало.
10. Я зроблю з Єрусалиму купу каміння, кубло шакалів; а з міст Юдеї вчиню я безлюдну пустку.»
11. Хто такий мудрий, щоб це зрозуміти? Хто той, до кого уста Господні говорили, і хто міг би вказати? Чому загинув край, вигорілий, мов пустиня без перехожих?
12. Господь сказав: «А що вони кинули закон мій, який я поклав був перед ними і не слухали голосу мого, і за ним не діяли,
13. лише ходили за пожаданням свого серця, за Ваалами, чого їх навчили батьки їхні, -
14. то на те так мовить Господь сил, Бог Ізраїля: Я нагодую їх, народ цей, полином і напою отруйною водою.
15. Я їх порозсіваю поміж народами, яких вони не знали, ні вони самі, ані їхні батьки, і пошлю слідом за ними меч, аж поки їх не знищу.»
16. Так каже Господь сил: «Розважте ж і покличте голосільниць, нехай прийдуть! Пошліть за мудрими жінками, нехай прийдуть.
17. І незабаром здіймуть над ними лемент, щоб очі наші слізьми стікали і наші вії виливалися водою.
18. Бо плач голосний чути з Сіону: Як нас пограбовано, як тяжко соромом побито, ми бо покинули країну, наші бо житла нас повикидали!»
19. Ба, слухайте, ви, жінки, слово Господнє: хай вухо ваше прийме слово з уст його. Навчіть ваших дочок ридати, й одна одну - жалобно співати.
20. Бо смерть продерлась у наші вікна, ввійшла в палати наші, щоб вигубити з вулиць діток, молодиків з майданів.
21. Поляжуть люди трупом, немов гній на чистім полі, немов снопи позад женця, та нікому буде збирати.
22. Так говорить Господь: «Хай не хвалиться мудрий мудрістю своєю, хай не хвалиться сильний силою своєю, хай не хвалиться багатий своїм багатством.
23. Ні! Хто хвалиться, хай хвалиться тим, що розуміє і знає мене, що я - Господь, який творю милость і суд, і справедливість на землі; мені бо це довподоби, - слово Господнє.
24. Ось настануть дні, - слово Господнє, - і я покараю всіх обрізаних в їхньому необрізанні:
25. Юдею, Єгипет, Едом, синів Аммона та Моава, і всіх, що голять скроні, що живуть у пустині, всі бо ті народи й увесь дім Ізраїля необрізані серцем.»

10. Ніщотність бовванів і всемогутність Божа
1. Слухайте слова, що Господь до вас говорить, ви, доме Ізраїля!
2. Так каже Господь: «Поганської дороги не навчайтесь і знаків небесних не страхайтесь, бо їх страхаються погани.
3. Бо бовван поган - нікчемність; то лиш колода, вирубана в лісі, оброблена ремісником із сокирою в руках.
4. Її окрашують золотом та сріблом, цвяхами та молотками її прибивають, щоб не хиталась.
5. Вони, мов опудала на баштані, і не розмовляють вони. Їх треба носити, ходити бо не можуть. Не бійтеся ж їх, бо вони не зашкодять, та й доброго зробити вони не спроможні.»
6. Рівні тобі, о Господи, немає! Великий єси й велике твоє потужне ім'я!
7. Хто тебе не боїться, о царю народів? Бо це тобі належить, бо між усіма мудрими в народах, у всій їхній царській гідності рівні тобі немає.
8. Але всі вони гуртом дурні й безглузді; наука їхня пуста, вона - лиш колода!
9. Коване з Таршішу срібло та золото з Офіру, робота майстра та рук ливарника, з блавату й пурпури їхня одежа, всі вони - робота майстрів спритних.
10. Господь Бог - Бог правдивий; він живий Бог і Цар вічний. Від його гніву земля трясеться, його обурення народи не в силі перенести.
11. Ви їм так маєте сказати: «Боги, що неба й землі не сотворили, зникнуть із землі й з піднебесся.»
12. Він створив землю силою своєю, він всесвіт утвердив мудрістю своєю, і розумом своїм нап'яв небо.
13. Коли видасть свій голос - води ревуть у небі, з кінців землі піднімає він хмари. Він з блискавками дощ утворює і висилає вітер із своїх сховищ.
14. І кожен виявляється дурнем, невігласом; кожен ливар свого боввана соромиться, бо вилитий ним ідол - омана, немає в ньому духу.
15. Вони - марнота, вироби облудні, під час їхньої кари вони згинуть.
16. Не така, як вони, Яковова частка, бо він - Творець усього, й Ізраїль - його покоління-спадщина, Господь сил - його ім'я.
17. Збери з землі твої клунки, ти, що сидиш в облозі.
18. Бо так говорить Господь: «Ось я повикидаю тим разом далеко мешканців цього краю і в скруту зажену їх, щоб знайшли мене».
19. Горе мені! Яка руїна! Болюча моя рана. Та я сказав: «Це лиш недуга, мушу її перетерпіти!»
20. Пограбовано намет мій і порвано все моє мотуззя. Діти мої пішли геть від мене, нема їх більше. Намет мій нікому знову напинати, мої опони розставляти.
21. Бо пастухи стали дурними, Господа не шукали, а через те не мали щастя, й усі стада їхні ось порозкидано.
22. Гук чути! Вже недалеко! Великий галас із північної країни, щоб обернути міста юдейські на пустиню, на притулок шакалів.
23. Я знаю, Господи, що дорога чоловіка не в його волі і не в людині, коли вона ходить, лежить напрям її кроків.
24. Карай нас, Господи, але правно, не у гніві твоєму, бо інакше обернеш нас на ніщо.
25. Вилий обурення на народи, що тебе не знають, і на родини, що імени твого не взивають, бо вони з'їли Якова, його пожерли і житло його спустошили.

11. Порушення союзу, змова проти Єремії
1. Слово, що надійшло до Єремії від Господа:
2. «Слухайте слово завіту цього і скажіть людям юдейським і мешканцям єрусалимським.
3. А скажи їм: Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Проклят чоловік, який не слухає слів завіту цього,
4. що я заповідав батькам вашим того дня, коли виводив їх з Єгипетського краю, з залізної печі, сказавши: Слухайте голос мій і чиніте так, як вам заповідаю, і будете моїм народом, я ж буду вашим Богом;
5. щоб міг я здійснити клятву, якою клявся батькам вашим, що дам їм землю, текучу молоком і медом, як воно й є нині.» І відказав я: «Нехай так буде, Господи!»
6. І сказав до мене Господь: «Проголоси в містах юдейських і по вулицях єрусалимських усі ці слова: Слухайте слово завіту цього й виконуйте його.
7. Батьків бо ваших попереджав я повсякчасно, коли виводив їх з Єгипетського краю, аж по цей день, нагадувавши уранці й раз-у-раз: Слухайте мій голос!
8. Вони ж не слухали й не нахиляли вуха свого; кожен ходив уперто за своїм ледачим серцем; тому й навів я на них усе сказане в цьому завіті, що заповів був їм робити, - але вони не виконували.»
9. І Господь сказав до мене: «Постала змова між людьми Юди та мешканцями єрусалимськими.
10. Вони повернулися знову до беззаконств праотців своїх, що зреклися слухати мої слова й пішли за іншими богами, щоб їм служити. Так дім Ізраїля, як і дім Юди порушили союз мій, який я заключив був з їхніми батьками.»
11. Тому ось як говорить Господь: «Я наведу на них лихо, від якого не спроможуться врятуватись, і хоч вони взиватимуть до мене, я їх не слухатиму.
12. Тоді підуть міста Юдеї та мешканці єрусалимські взивати богів, перед якими вони воскурювали, але вони їм ніяк не допоможуть під час їхньої недолі.
13. Скільки бо міст у тебе, стільки й богів у тебе, Юдо, і скільки вулиць у Єрусалимі, стільки настановили ви й жертовників гидоті, жертовників, щоб Ваалові кадити!
14. Тому не молися за цей народ і не здіймай за них крику, ні благання, бо я їх слухати не буду, коли взиватимуть до мене у своїй недолі.
15. Чого ж то моя улюблена шукає в моїм домі, вона, що з багатьма лукаве намислювала? Хіба ж святе м'ясо віддалить від тебе лихо? Чи зможу тим очистити тебе?
16. Зеленою, прекрасною маслиною з пишним плодом назвав тебе був Господь. Під звук великого гриміння запалив він вогонь над нею, і пообсмалювалось її віття.
17. Бо Господь сил, що насадив тебе, вирік на тебе лихо за злочин дому Ізраїля та дому Юди, що вони скоїли собі на шкоду, щоб мене розгнівити, кадивши Ваалові».
18. Господь об'явив мені, і я знаю: тоді ти появив мені їхнє нечестя.
19. А я, немов плохе ягнятко, що на заріз ведуть його, - а я й не відав, що вони лихі думки замислили супроти мене: «Зрубаймо дерево у повній силі й вирвім його з землі живих, щоб ім'я його не згадувалося вже більш!»
20. Ти ж, Господи сил, що справедливо судиш, вивідуєш нутро й серце, дай мені побачити твою відплату їм, бо на тебе поклавсь я в ділах моїх.
21. Тому так каже Господь про людей анатотських, що чигають на твою душу й кажуть: «Не пророкуй во ім'я Господнє, а то помреш від наших рук.»
22. Тому так каже Господь сил: «Ось я їх покараю: хлопці погинуть від меча, сини їхні й дочки їхні помруть із голоду.
23. І не буде в них останку, бо я наведу лихо на людей анатотських у рік їхніх відвідин.»

12. Єремія скаржиться на те, що грішникам щастить
1. Ти правий будеш, Господи, якби мені спало на думку сперечатися з тобою! А все ж таки позиватисьму з тобою. Чому доля безбожників щаслива, і всім віроломним добре ведеться?
2. Ти насадив їх, і вони коріння пустили, вони ростуть і дають плоди. Ти на устах у них близько, від серця ж їхнього далеко.
3. Мене ж, Господи, ти знаєш, мене ти бачиш і вивідуєш серце моє, яке воно супроти тебе. Відлучи ж їх, мов тих овечок, призначених на заріз, і наготуй їх на день їхнього вистинання.
4. Доки має земля сумувати, а трава сохнути на всім полі? З-за ледарства її мешканців гинуть звірі й птахи. Бо вони кажуть: «Він нашого кінця не бачить.»
5. Коли ти біг з пішими, і вони тебе втомили, то як побіжиш навипередки з кіньми? І коли ти в затишнім краю не безпечний, що, однак, чинитимеш у чагарах йорданських?
6. Бо й брати твої й дім батька твого, й вони зрадливі супроти тебе, і кричать голосно вслід за тобою. Не йми їм віри, хоч би й гарні слова до тебе говорили.
7. Я покинув дім мій, я відцурався спадщини моєї; що мені було найлюбіше, віддав я те ворогам у руки.
8. Спадщина моя мені зробилась, немов лев у лісі: зняла свій рик на мене; за те ж вона мені й осоружна стала.
9. Спадщина моя стала мені рябим птахом, що на нього звідусіль хижі птиці нападають. Ходіть, збирайтеся, всі звірі дряпіжні, кидайтесь на поживу!
10. Гурт пастухів спустошив мій виноградник, ногами потоптав мою частку, мою любу частку вчинив пустим степом.
11. Її обернено на пустиню, і плаче вона, зруйнована, передо мною. Спустошено всю землю, і нікому взяти те до серця.
12. По всіх пагорбах у пустині спустошники позбігались; бо меч Господній пожирає від кінця й до кінця землі, немає миру ні одній людині.
13. Посіяли пшеницю, а будяки пожали; натомились надаремно. Соромляться свого врожаю з-за палкого гніву Господнього.
14. Так говорить Господь: «Усіх моїх злих сусідів, що шарпають спадщину, яку я дав був у посілість моєму народові Ізраїлеві, я повириваю з їхньої землі, а й дім Юди вирву з-посеред них.
15. Потім же, повиривавши їх, я знову змилосерджуся над ними й поверну їх, кожного в його спадкоємство й кожного в його країну.
16. І коли вони навчаться досконало доріг мого народу і клястимуться моїм ім'ям: Як жив Господь! - як то вони були навчили мій люд клястися Ваалом, - то осядуться серед народу мого.
17. Коли ж не слухатимуть, то я вирву зовсім народ той, вигублю його, - слово Господнє!»

13. Символічні пророцтва про зруйнування Єрусалиму
1. І так сказав мені Господь: «Іди, купи собі льняний пояс і підпережи ним собі крижі, та в воду не клади його.»
2. І купив я пояс, як заповів Господь, і підперезав собі крижі.
3. І надійшло слово Господнє до мене вдруге:
4. «Візьми пояс, що купив єси, що на крижах у тебе, встань та й піди на Ефрат і сховай його там у щілині в скелі.»
5. Пішов я та й сховав його на Ефраті, як заповідав мені Господь.
6. Як же уплило чимало часу, сказав мені Господь: «Піди на Ефрат і візьми звідти пояс, що я заповідав тобі сховати там.»
7. Пішов я на Ефрат, розшукав і взяв пояс з того місця, де його сховав був, і ось - пояс зогнив і став непридатним.
8. І надійшло до мене таке слово Господнє:
9. «Так говорить Господь: Отак я знищу гординю Юди й велику гординю Єрусалиму.
10. Цей злий народ, що не хоче слухати моїх слів, що ходить за своїм запеклим серцем і біжить слідом за іншими богами, щоб їм служити й перед ними ниць припадати, стане таким, як цей пояс, ні до чого не придатний.
11. Бо як пояс прилягає чоловікові до стану, так я пригорнув до себе ввесь дім Ізраїля і дім Юди, - слово Господнє, - щоб вони були моїм народом і славою моєю, і хвалою моєю, і окрасою моєю; та вони не послухалися.
12. Оце ж промов до них це слово: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Кожний глечик наповниться вином. Коли ж тобі відкажуть: Хіба ж ми не знаємо, що кожний глечик наповнюють вином? -
13. ти їм скажеш: Так говорить Господь: Ось я сповню вином аж до перепою всіх мешканців цієї землі і царів, що сидять на Давидовім престолі, і священиків, і пророків, і всіх мешканців Єрусалиму;
14. і порозбиваю одного об одного, батьків і синів укупі, - слово Господнє! Не помилую, не змилосерджусь і не пожалую - геть вигублю їх.»
15. Слухайте й уважайте та не зносьтеся гордо, бо це Господь говорить.
16. Воздайте Господеві, Богові вашому, за його величчю, заки ще не стемніло й заки ще ноги ваші не спотикаються по горах у сутінку. Ви чекаєте світла, та він його на тьму оберне, темряву з нього вчинить.
17. Коли ж не послухаєте цього, душа моя потай оплакуватиме гординю вашу; вона буде плакати гірко, очі мої у сльозах розпливуться, бо займуть у полон стадо Господнє.
18. Промовте до царя й до цариці: «Сядьте низенько, бо впав з голови вашої вінець вашої слави.
19. Міста на півдні позамикані, й нікому їх відчинити. Увесь Юда пішов на вигнання, - вигнання цілковите.»
20. Зведи, Єрусалиме, твої очі й подивися на тих, що йдуть із півночі. Де стадо, що було тобі віддане, ті пишні твої вівці?
21. Що скажеш, як настановить старшувати над тобою твоїх коханців, яких ти сама принадила до себе? Чи не схоплять тебе болі, як жінку, що породжує?
22. І коли скажеш у твоєму серці: За що мені таке судилось? - за превелику твою беззаконність піднято тобі поли та оголено твої ноги.
23. Хіба може чорношкірий перемінити свою шкіру або леопард -плями свої? Отак і ви, - чи зможете добро чинити, звикши зло робити?
24. «Я їх порозвіваю, мов полову, що її розвіває вітер із пустині.
25. Такий твій жереб, частка, призначена тобі від мене, - слово Господнє - бо ти мене забула й звірилась на неправду.
26. Я ж сам закину твою нижню одіж на твоє обличчя, що й сором твій буде видно.
27. Твої перелюби, твоє яріння, твоя зухвала розпуста! По пагорбах і в полі бачив я твої гидоти. Горе тобі, Єрусалиме! Очиститись не хочеш. Докіль ще будеш зволікати?»

14. Молитва Єремії під час посухи
1. Слово, що надійшло до Єремії з нагоди великої посухи:
2. «Сумує Юда, його міста зомліли, лежать на землі, сумують, і крик Єрусалиму здіймається до неба.
3. їхні вельможі посилають слуг своїх по воду: ті до криниць приходять, та води не знаходять, повертаються з порожніми жбанами. Застиджені і соромом пригнічені, голову собі покривають.
4. Земля свій урожай припинила, бо не було дощу в країні. Застиджені і соромом пригнічені хлібороби голови собі покривають.
5. Ба й лань у полі родить та й кидає своє маленьке, бо трави немає.
6. Дикі осли стають на пустарях і, мов шакали, вітерець вдихають; очі гаснуть у них, бо трави немає.»
7. Хоч наші беззаконства й проти нас свідкують, та ти, о Господи, вчини з нами імени твого ради; відступства бо наші превеликі, ми согрішили перед тобою.
8. О Господи, Ізраїля надіє, Спасителю його в скруті! Чому ти - ніби чужинець у цій країні, неначе подорожній, що зайшов, аби переночувати?
9. Чому ти - мов перелякана людина, немов чоловік, що допомогти не може? Таж ти, о Господи, єси між нами, і ми звемось твоїм ім'ям. Не покидай нас!
10. Господь про люд цей так говорить: «Люблять блукати, ніг своїх не спиняють!» За те Господь їх не любить; тепер згадав він їхні провини, і карає гріхи їхні.
11. І сказав до мене Господь: «Не заступайся за цим народом йому на добре.
12. Навіть як будуть постити, я не зважатиму на їхню молитву, та й як будуть приносити всепалення й офіри, я не прийму їх. Ні! Мечем і голодом, і мором вигублю я їх».
13. Тоді я мовив: «Ой Господи Боже! Та то ж пророки їм говорять: Не побачите меча, та й голоду у вас не буде, лише сталий мир дам вам на цьому місці.»
14. Господь же відказав мені: «Неправду ті пророки пророкують моїм ім'ям. Не посилав я їх і не повелівав їм, і не говорив до них. Оманливі видіння, марні віщування та пусті мрії серця свого - ось що вони вам пророкують.
15. Тим то так говорить Господь: Пророки, що пророкують моїм ім'ям, - я не посилав їх! - і що говорять: Ні меч, ні голод не спаде на цю землю, - від меча та голоду погинуть вони, оті пророки!
16. Люди ж, яким вони пророкують, будуть покинуті по вулицях єрусалимських від голоднечі й меча, і нікому буде їх ховати, - самі вони, жінки їхні, сини їхні й дочки їхні. Я виллю на них їхню ж злобу.
17. Промовиш до них оце слово: Хай мої очі проливають сльози день і ніч без упину, бо тяжке нещастя спіткало дівицю, дочку мого народу, вельми болюча рана.»
18. Вийду у поле, аж ось мечем побиті; увійду у місто - аж тут жах голоднечі. Пророки й священики блукають по країні безпорадні.
19. Хіба ж ти зовсім відкинув Юду? Хіба душа твоя гидує Сіоном? Чому побив єси нас так, що нема нам і ліку? Ждемо ми на мир, та добра немає; ждемо на рятунок, аж ось тривога.
20. Ми знаємо, Господи, нашу безбожність, провини батьків наших, ми бо згрішили перед тобою.
21. Не нехтуй нами, імени твого ради; не зневажай престолу величі твоєї, Згадай! Не розривай союзу твого з нами.
22. Чи ж є між марними поганськими богами такі, що б дощ спускали? Чи ж небо дає зливу? Чи ж то не ти, о Господи? Боже наш, на тебе вповаємо, бо ти твориш усе те!

15. Даремно заступатися за грішного Юду 1-9; пророк скаржиться 10-18; Господня відповідь 19-21
1. Господь сказав мені: «Навіть якби Мойсей та Самуїл приступили перед мене, серце моє не повернеться до цього народу. Прожени їх з-перед моїх очей, нехай ідуть собі геть.
2. Як же вони тобі скажуть: Куди нам іти? - то відкажи їм: Так говорить Господь: Кому суджена смерть - на смерть; кому меч - під меч; кому голод - умирай з голоду, кому неволя - у неволю!
3. Я пошлю на них чотири роди кар, - слово Господнє: меч, щоб убивав; собак, щоб розшарпували; небесне птаство та земних звірів, щоб жерли й вигублювали.
4. Зроблю з них жах усім царствам землі за Манассію, сина Єзекії, царя юдейського, за те, що він витворяв у Єрусалимі.
5. Хто змилосердиться над тобою, Єрусалиме? Хто буде мати жалощі до тебе? Хто з дороги зверне, щоб спитати: Як маєшся?
6. Ти відштовхнув мене, - слово Господнє, - відступився назад від мене. Я простягнув мою руку проти тебе і тебе занапастив; досить вже милосердя.
7. Я їх лопатою розвіяв по містах цього краю. Зробив бездітними, вигубив народ мій, бо вони не відвертались від своїх призвичаєнь.
8. Удовиць їхніх буде у мене більше, ніж піску морського. Я навів на них - на матір та на юнаків - спустошника опівдні, напав на них зненацька страх і переляк.
9. Зомліла тая, що сімох породила, вмирає вона. Сонце її зайшло, як іще день був, вона застиджена сумує. Решту ж їх я віддам під меч, - слово Господнє, - перед їхніми ворогами.»
10. Ой горе мені, моя нене, що ти вродила мене, чоловіка, з яким сперечаються й сваряться у цілій країні. Не позичав я нікому й не визичив ні в кого, а всі вони мене проклинають.
11. То певно, Господи, що я служив тобі якнайкраще. Я заступався за ворога перед тобою за лихої години й у час смутку.
12. Хіба можна зламати залізо, залізо з півночі й мідь?
13. Багатства твої й твої скарби віддам на луп, без плати, за всі твої гріхи у всіх твоїх границях.
14. Виправлю тебе з твоїми ворогами в землю, якої ти не знаєш, бо вогнем загорівся гнів мій; на вас він палатиме.
15. Ти знаєш усе, Господи! Згадай мене, навідайся до мене й відплати моїм гонителям за мене; не погуби мене із-за твоєї довготерпеливости. Знай, що за тебе я терплю наругу.
16. Коли твої слова надходили до мене, я їх проковтував. Слово твоє було радістю для мене й веселощами мого серця. Бо я ношу твоє ім'я, Господи, Боже сил.
17. Я не сідав у гурті глумливців і не веселився. Під важкою твоєю рукою я сидів самітний, бо сповнив єси мене гнівом.
18. Чому біль мій без краю, і моя рана невигойна, загоїтись не хоче? Невже ти став для мене ручаєм оманним, непевною водою?
19. А на це Господь так: «Якщо ти навернешся, я приведу тебе знову, стоятимеш передо мною. Як говоритемеш гідно, щиро, станеш моїми устами, тож тії обернуться до тебе, тобі ж не треба буде до них обертатись.
20. Учиню тебе для тих людей непоборним мідяним муром. Вони на тебе натискатимуть, але тебе не подолають, бо я з тобою, щоб тобі допомагати й тебе рятувати, - слово Господнє.
21. Я визволю тебе з рук безбожних, і з рук насильників тебе врятую.»

16. Єремія - символ руїни Ізраїля
1. І надійшло до мене слово Господнє:
2. «Не бери собі жінки, і нехай не буде в тебе ні синів, ні дочок у цій місцевості.
3. Так бо говорить Господь про синів і дочок, що народяться у цій місцевості, і про матерів, що їх родитимуть, і про батьків, що їх плодитимуть у цій країні:
4. Вони помруть жахливою смертю, і не будуть їх ані оплакувати, ані ховати; погноєм лежатимуть на землі. Мечем і голодом будуть вигублені, і труп їх стане поживою птаства небесного й дряпіжного звіря.»
5. Бо так говорить Господь: «Не входь у хату смутку, і не ходи плакати та жалувати з ними, бо я забрав спокій у цього народу, -слово Господнє, - і змилування, і милосердя.
6. Повмирають великі й малі у цій країні, і не будуть їх ані ховати, ані оплакувати; і ніхто не буде робити на собі нарізи, ані обстригати голови.
7. І не будуть ламати хліба для того, хто в журбі, на розраду по мертвому, і не даватимуть келеха, щоб утішити його по батькові чи матері.
8. Так само не входь у хату, де бенкетують, щоб з ними сидіти, їсти та пити.
9. Так бо говорить Господь сил, Бог Ізраїля: Ось я урву в цій місцевості в вас на очу, за вашого життя, голос радощів та голос веселощів, співи для молодого й співи для молодої.
10. Як перекажеш отому народові всі ці слова, і вони казатимуть до тебе: За що Господь вирік проти нас усе те велике лихо, і яка наша провина, і в чому наш гріх, що ми його вчинили супроти Господа, Бога сил? -
11. то ти їм скажеш: За те, що ваші батьки покинули мене, - слово Господнє, - та й пішли слідом за іншими богами, служили їм та припадали перед ними, мене ж покинули й закону мого не пильнували.
12. Ви ж коїте ще гірше від батьків ваших, і кожен живете упертістю свого злого серця, не слухаючи мене.
13. За те я викину вас із цієї країни в землю, якої ні ви, ні батьки ваші не знають, і служитимете там день і ніч іншим богам, бо я не змилосерджуся більше над вами.
14. Ось настане час, - слово Господнє, - коли вже не казатимуть: Як жив Господь, що вивів синів Ізраїлевих з Єгипту, -
15. лише: Як жив Господь, що повиводив синів Ізраїлевих із північної землі й з усіх земель, куди був їх порозкидав. Я бо їх таки заверну назад у землю, котру наділив був батькам їхнім.
16. Так, я нашлю багато рибалок, - слово Господнє, - що їх ловитимуть, а потім вишлю силу мисливців, що полюватимуть на них на кожній горі, на кожному пагорбі та в усіх щілинах у скелях.
17. Бо мої очі на всіх путях їхніх; не сховані вони від мене, і їх беззаконство не скрите мені від очей.
18. Насамперед одплачу їм удвоє за їхнє беззаконство й за гріх їхній, бо вони осквернили мою землю трупами своїх гидот і мерзотами своїми сповнили моє спадкоємство.»
19. Господи, сило моя й моя твердине! Моє прибіжище за лихої години! До тебе прийдуть народи з кінців землі й скажуть: «Авжеж, лише неправду успадкували батьки наші, марноту, в якій нема користи.»
20. Чи ж може чоловік собі богів робити? Та й не боги вони!
21. Тим то й покажу я їм тим разом, покажу їм мою руку й мою потугу, і вони збагнуть, що Господь - моє ім'я.

17. Ідолопоклонство Юди та кара за нього 1-11; молитва Єремії 12-18; суботній спочинок 19-27
1. Гріх Юди - різцем залізним записаний, зубцем алмазним вирізьблений на таблиці їхнього серця і на рогах їхніх жертовників,
2. на пам'ятку їхнім дітям: - жертовники, їхні й ашери під кожним деревом зеленим, на пагорбах високих
3. і на горах у полі. Багатства твої й усі твої скарби віддам на луп; тим заплатиш за всі твої гріхи у всіх твоїх границях.
4. Ти випустиш з руки спадщину, що я тобі дав був. Зроблю тебе рабом твоїх ворогів у землі, якої ти не знаєш, бо зайнявсь вогонь мого гніву, який палатиме повіки.
5. Так говорить Господь: «Проклят той, хто уповає на людину і покладає на тіло свою силу, чиє серце відступає від Господа.
6. Він, мов та билина у степу без листя, не спроможна бачити добра, коли воно надходить, і живе на сухих місцях у пустині, на землі солоній та безлюдній.
7. Щасливий чоловік, який на Господа вповає і чия надія в Господі.
8. Він, немов дерево, посаджене над водою, що до потоку простягає своє коріння; як прийде спека, воно не боїться, і листя його зеленіє; під час посухи йому байдуже, воно не перестає родити.
9. Лукаве над усе у світі серце людське - і ледаче! Хто його збагнути може?
10. Я, Господь, вивідую серце, випробовую нутро, щоб відплатити кожному за його діяннями, за плодами його вчинків.
11. Неначе куропатва, що висиджує чужі яйця, так і той, хто придбав багатство неправно. Посередині свого життя він його втратить, а при смерті дурним виявиться.»
12. Престоле слави, вознесений споконвіку, о місце нашої святині!
13. Надіє Ізраїля, о Господи! Всі, що тебе покинули, осоромляться. Всі, що від тебе відступають, будуть викорінені з цього краю, бо вони покинули джерело води живої - Господа.
14. Вилікуй мене, о Господи, щоб я одужав, спаси мене, щоб я врятувався, бо ти - моя надія!
15. Ось вони мені говорять: «Де ж воно, те слово Господнє? Нехай вже збудеться нарешті!»
16. Однак же я не клопотався перед тобою про лихо і не бажав я дня нещастя, ти бо те знаєш! Що з уст моїх вийшло, те лежить перед твоїм обличчям.
17. Не будь страховищем для мене, бо ти прибіжище моє в лихій годині!
18. Нехай гонителі мої соромляться, мені ж не дай осоромитись; нехай вони бояться, мені ж не дай полохатися. Наведи на них лихоліття і побий, ще раз побий!
19. Так сказав мені Господь: «Іди й стань у воротях синів народу, що ними входять і виходять царі юдейські, та й на всіх брамах єрусалимських,
20. і промов до них: Слухайте слово Господнє, царі юдейські, і ви, всі юдеї, та всі мешканці єрусалимські, що входите цими брамами!
21. Так говорить Господь: Бережіться, йдеться про ваші душі! Не носіте суботнього дня жадних тягарів і не вносьте їх єрусалимськими брамами.
22. Та й не виносьте суботнього дня жадних тягарів з домів ваших і не робіть ніякого діла, а святкуйте день суботній так, як це я заповідав батькам вашим,
23. хоч вони й не слухали й не прихиляли вуха свого, а виявили себе тугошиїми, щоб не слухати й не приймати науки.
24. Коли ж ви справді послухаєте мене, - слово Господнє, - і не вноситимете дня суботнього ніякого тягару брамами цього міста та святкуватимете суботній день і не робитимете за нього ніякого діла,
25. то брамами цього міста входитимуть царі й князі, що сидять на Давидовому престолі, що їздять колісницями й кіньми, вони й князі їхні, мужі юдейські та мешканці єрусалимські. Місто це буде заселене повіки.
26. І приходитимуть з міст юдейських і з околиць єрусалимських, і з землі Веніяминової, і з рівнини, і з гір, і з півдня, та й приноситимуть усепалення й жертви, й офіри, й кадило, і приноситимуть подячні жертви у дім Господній.
27. Коли ж не послухаєте мене, щоб святкувати день Господній та не носити тягарів і не вносити їх через брами Єрусалиму дня суботнього, то я запалю вогонь у його брамах, і він пожере палаци єрусалимські й не погасне.»

18. Невдала глиняна посудина 1-17; поновна змова проти Єремії 18-23
1. Слово, що надійшло до Єремії від Господа:
2. «Устань та й іди в хату до ганчаря: там я дам тобі почути мої слова.»
3. І пішов я у хату до ганчаря, і застав його при праці на кружалі.
4. І як посудина, що її він ліпив із глини, не виходила, як то трапляється з глиною в руці ганчаря, то він робив з неї знов іншу посудину, яка йому була довподоби.
5. Тоді надійшло до мене таке слово Господнє:
6. «Чи я ж не можу вчинити з вами, доме Ізраїлів, так, як оцей ганчар? - слово Господнє. Ось те, що глина в руці ганчаря, те й ви в руці у мене, доме Ізраїля.
7. Часом постановлю я викорінити, знищити й вигубити якийсь народ або якесь царство.
8. Як же той народ, проти якого я говорив, відвернеться від свого ледарства, то я відвертаю те лихо, яке задумав йому заподіяти.
9. Часом же я постановлю збудувати й насадити якийсь народ або якесь царство,
10. а вони ж запопадуться коїти зло перед очима в мене й не слухають голосу мого; тож тоді я й скасую те добро, яке вирішив був йому сподіяти.
11. Оце ж скажи мужам юдейським і мешканцям єрусалимським: Так говорить Господь: Ось я готую на вас лихо й замислюю проти вас задуми. Тож наверніться кожен від своєї злої дороги, вчиніть добрими ваші путі й ваші вчинки.
12. Вони ж кажуть: Шкода й говорити! Ми таки ходитимемо своїм робом і кожен з нас чинитиме за впертістю свого лихого серця.
13. Тим же то так говорить Господь: Спитайте між народами, чи хто чував колинебудь таке? Жахливу мерзоту діва Ізраїлева вчинила.
14. Чи покидає сніг високу ливанську скелю? Чи висихають води по горах, які течуть холодні?
15. Мій же народ мене забув! Кадить марноті! Спотикнулись на своїх дорогах, на путях древніх, щоб блукати жахливими стежками, бездоріжжям,
16. щоб зробити свою землю запустінням, сміховищем відвічним. Кожен, хто переходитиме нею, жахнеться й похитає головою.
17. Неначе східній вітер, я розвію їх перед їхніми ворогами. Плечима, не обличчям, до них обернуся за лихої для них години.»
18. Вони сказали: «Ану вчинімо змову проти Єремії, бо й без священика закон не пропаде, ані порада без мудрого, ані слово без пророка. Нумо лишень, побиймо його власною його мовою, присікаймося до кожного його слова!»
19. Зглянься, Господи, надо мною! Послухай, що мої противники говорять.
20. Чи личить злом за добро платити? Вони ж мені копають яму. Згадай, як я стояв перед тобою, благавши добра їм, щоб відвернути від них гнів твій.
21. Віддай же за те синів їхніх на голоднечу, під меч видай самих їх. Жінки їхні нехай стануть бездітними й удовами! Мужі їхні нехай помруть мором, а юнаки їхні хай від меча в бою поляжуть.
22. З хат їхніх хай лемент лунає, коли ти зненацька наведеш на них ватагу; вони бо копають яму, щоб мене впіймати, і розставляють потай сіті на мої ноги.
23. Ти ж, Господи, знаєш усі їхні смертельні задуми проти мене. Не прости їхньої несправедливости і не змивай з-перед твого обличчя гріха їхнього. Нехай вони поваляться перед тобою, а й знищ їх у час гніву твого.

19. Єремія у Бен-Гінном-долині: притча з розбитим глечиком
1. Так сказав Господь Єремії: «Іди, купи собі глиняний глечик у ганчаря; і візьми з собою старших з народу й зо священиків.
2. І вийди в Бен-Гінном-долину, що за Череп'яною брамою, та й промов там слова, що скажу тобі.
3. Скажи: Слухайте слово Господнє, ви царі юдейські, і ви, мешканці єрусалимські! Так говорить Господь сил, Бог Ізраїлів: Ось я наведу на це місце таке лихо, що хто про нього почує, у того задзвенить у вухах, -
4. за те, що вони покинули це місце й учинили його чужим, кадять бо на ньому богам іншим, яких не знали ні вони, ні батьки їхні, ні царі юдейські, й за те, що сповнили це місце безвинною кров'ю.
5. Вони спорудили узвишшя на честь Ваала, щоб палити вогнем своїх синів як всепалення Ваалові; а того не заповідав я й не встановлював, ба й на думку воно мені не спадало.
6. Тим то й настане час, - слово Господнє, - коли це місце не зватимуть більш Тофетом і Бен-Гінном-долиною, лише долиною Різанини.
7. Я позбавлю розуму Юду та Єрусалим на цім місці і допущу, щоб вони впали від меча на очах ворогів їхніх і від руки тих, що чигають на їхню душу; трупи ж їхні віддам на поживу птаству небесному й дряпіжному звіреві.
8. Учиню це місто запустінням та сміховищем; хто б тільки проходив ним, дивуватиметься й посвистуватиме над його ранами.
9. Зроблю так, що вони їстимуть тіло власних синів і власних дочок, і кожен їстиме тіло свого ближнього, опинившись в облозі та в нужді, коли притиснуть їх вороги й ті, що чигають на душу їхню.
10. І розіб'єш глечик перед очима тих мужів, що йтимуть із тобою,
11. і скажеш до них: Так каже Господь сил: - Отак розіб'ю народ цей й це місто, як розбивають глечик, який не можна більше зліпити докупи. І ховатимуть на Тофеті, бо не буде де ховати.
12. Отак вчиню з цим місцем, - слово Господнє, - і з його мешканцями. Я вчиню місто це таким, як Тофет.
13. Будинки єрусалимські й доми царів юдейських будуть нечисті, як оце місце Тофет, - усі доми, що на їхніх покрівлях кадили вони усьому війську небесному й возливали ливні жертви чужим богам.»
14. Повернувшися ж Єремія з Тофету, куди посилав його Господь пророкувати, став на подвір'ї дому Господнього та й промовив до всього народу:
15. «Так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: Ось я наведу на це місто і на всі сусідні міста все те лихо, що ним погрожував йому, вони бо виявили себе тугошиїми й не слухали слів моїх.»

Дата: Середа, 21.04.2010, 19:52 | Повідомлення # 20
20. Пророк Єремія та священик Пашхур 1-6; страждання Єремії 7-18
1. Як же Пашхур, син Іммера, священик, старший наглядач у Господнім домі, зачув, що Єремія оті речі пророкує,
2. то звелів він бити пророка Єремію й посадити його, забитого в колоди, в горішній Веніяминовій брамі у домі Господнім.
3. Але другого дня випустив Пашхур Єремію з колодок. Єремія ж до нього й мовив: «Не Пашхур» дає тобі Господь ім'я, а «Звідусіль Жах.»
4. Так бо говорить Господь: «Ось, я поставлю тебе на пострах тобі самому й усім твоїм приятелям. Вони поляжуть від ворожого меча на очу в тебе. Та й усього Юду видам на поталу вавилонському цареві, і він забере їх у полон до Вавилону й мечем їх поб'є.
5. І дам усі багатства цього міста й усе його майно та й усі його дорогоцінності, всі клейноди царів юдейських у руки ворогам їхнім, а вони їх розграбують, заберуть та й повезуть у Вавилон.
6. А й ти, Пашхуре, й усі, що в тебе у хаті живуть, підете у неволю. До Вавилону прийдеш і там помреш, і там тебе й поховають, тебе та й усіх твоїх приятелів, яким пророкував єси неправду.»
7. Ти ввів мене в оману, о Господи, і я дав себе ввести в оману. Схопив єси мене, подужав. Я став посміховищем щоденним, кожний глузує з мене.
8. Щоразу бо, як почну я говорити, мушу кричати та голосити: «Насильство! Утиск!» Слово бо Господнє щодня стало для мене приводом до ганьби та наруги.
9. Я собі думав: Не споминатиму про нього, і його ім'ям не промовлятиму більше! Та в серці у мене вогонь палючий, затаєний у костях моїх. Змагавсь я затамувати його, та не спромігся.
10. Я чув, як багато обмовляло мене: «Звідусіль Жах! Донесіте! Донесемо на нього!» Усі заприязнені зо мною чигали на моє падіння: «Може він упіймається, і ми його подолаєм та й помстимося на ньому.»
11. Але Господь зо мною, немов воїн сильний, тим то гонителі мої спотикнуться, не подолають. Окриті соромом великим будуть, бо не пощастило їм, стидом побиті вічним, невигладним.
12. Господи сил! Ти, що вивідуєш праведного, що бачиш нутро й серце! Дай мені узріти відплату твою над ними, бо я на тебе звірився з моєю справою.
13. Співайте Господеві, хваліте Господа, бо він рятує душу вбогого з рук лиходіїв.
14. Проклят той день, коли я на світ родився! Нехай не буде благословен той день, коли породила мене моя мати!
15. Проклят той чоловік, що приніс батькові моєму вістку: «Вродився в тебе хлопчик», та й звеселив його вельми.
16. Хай тому чоловікові станеться, як тим містам, що Господь їх зруйнував безпощадно, щоб він чув тривожні крики вранці, гомін війни опівдні, -
17. за те, що він не вбив мене у материнському лоні так, щоб мати моя стала мені гробом, а утроба її була завжди вагітна.
18. Чи то ж на те я вийшов з материнської утроби, щоб дізнавати муки та печалі й коротати вік свій у зневазі?

21. Седекія звертається до пророка Єремії 1-10; відповідь пророка 11-14
1. Слово, що надійшло від Господа до Єремії, коли прислав цар Седекія до нього Пашхура, сина Малахії, і священика Софонію, сина Маасії, аби мовили:
2. «Спитай Господа про нас, бо Навуходоносор, цар вавилонський, воює проти нас; чи не сподіяв би Господь для нас чого такого, як усі його чудеса, щоб той від нас відступив?»
3. Єремія ж їм на те: Ось що скажіте Седекії:
4. Так говорить Господь, Бог Ізраїля: «Ось я оберну назад воєнне знаряддя, яке в руках ваших, яким ви воюєте проти царя вавилонського та халдеїв, що вас облягають поза мурами, і зберу його докупи серед цього міста.
5. Сам я воюватиму проти вас простягнутою рукою і кріпким раменом у гніві, пересерді й великім обуренні.
6. Поб'ю мешканців цього міста - людину й скотину - великою пошестю: вони погинуть.
7. А потім, - слово Господнє, - віддам Седекію, царя юдейського, з його слугами та людьми, і з тими, що зостались у цьому місті після пошести, меча й голоду - у руки Навуходоносорові, вавилонському цареві, в руки ворогам їхнім та в руки тих, що чигають на їхнє життя; і він їх повбиває вістрям меча без жалю, без пощади й без милосердя.
8. А до народу цього промов: Ось як говорить Господь: Оце даю вам або дорогу життя, або дорогу смерти:
9. хто зостанеться в цім місті, поляже від меча, голоду й пошести; хто ж вийде й видасть себе халдеям, які вас облягають, залишиться живим, і життя його буде йому замість здобичі.
10. Я бо оберну обличчя моє проти цього міста йому на лихо, а не на добро, - слово Господнє. У руки вавилонському цареві віддам його, і він спалить його вогнем.
11. Домові юдейського царя скажеш: Слухайте слово Господнє!
12. Доме Давидів! Ось як говорить Господь: Розсуджуйте суд уже зранку, рятуйте пригнобленого з руки гнобителя, а то, немов вогонь, вибухне гнів мій і палитиме, і нікому буде гасити з-за поганих ваших учинків.
13. Оце я проти тебе, мешканко в долині, скеле на рівнині, - слово Господнє. Проти вас, що мовляєте: Хто на нас устане? Хто вламається в доми наші?
14. Я вас покараю за плодами ваших вчинків, - слово Господнє, - і розкладу вогонь в її лісі, і пожере він усе навкруги неї!»

22. Пророк погрожує царському домові карою
1. Так говорить Господь: «Іди в палату юдейського царя та й промов там оце слово
2. й проречи: Слухай слово Господнє, царю юдейський, що сидиш на Давидовому престолі, ти й твої слуги, й народ твій, і всі, що входять через ці ворота.
3. Так говорить Господь: Чиніте суд і справедливість, рятуйте пригнобленого з руки гнобителя, не утискайте, не чиніте кривди чужинцеві, сироті й удовиці та не проливайте безвинної крови на цьому місці.
4. Бо тільки тоді, як ви справді виконаєте це веління, увіходитимуть дверми цього палацу царі, що сидять на Давидовому престолі, згори на колісницях і верхи на конях - самі вони й слуги їхні й народ їхній.
5. Коли ж не слухатимете цих слів, то я клянуся самим собою, - слово Господнє, - що цей палац руїною обернеться.
6. Бо так говорить Господь про палац юдейського царя: Ти у мене немов Гілеад, немов вершина Ливану. Проте, вчиню тебе пустинею, містом безлюдним.
7. Я напоготовлю проти тебе руїнників, кожного з своїм знаряддям, і повирубують вони найкращі твої кедри й у вогонь повкидають.
8. Багато народів пройдуть через це місто й говоритимуть один до одного: За віщо то Господь учинив отак із цим великим містом?
9. І відказуватимуть їм: Бо вони покинули завіт Господа, Бога свого, і поклонялись іншим богам та служили їм.»
10. Не плачте за мертвим і не побивайтеся за ним. Плачте гірко за тим, хто відходить, бо він не повернеться вже більше й не побачить рідної землі своєї.
11. Бо так говорить Господь про Шаллума, сина Йосії, юдейського царя, що царював на місці батька свого Йосії: «Він вийшов з цього місця й не повернеться сюди більше,
12. а вмре на тому місці, куди взято його в неволю; цієї ж землі не побачить ніколи.»
13. Горе тому, хто будує свій дім несправедливістю і свої світлиці беззаконством, хто силує ближнього дарма працювати й не дає йому заробітку;
14. хто говорить: «Збудую собі пишні палати, широкії світлиці»; хто прорубує собі вікна викладає кедриною й малює на червоно.
15. Гадаєш, що ти цар на те, щоб перевищити кедринею інших? Батько твій їв і пив так само, але зате творив суд і справедливість; от чому й велось йому добре.
16. Він розсуджував справу бідного й сіромахи, тому й велось йому добре. Хіба ж якраз це й не означає знати мене? - слово Господнє.
17. Твої ж очі й твоє серце тільки й дбають про наживу, а ще про те, як би кров безвинну пролити та як би утиск і насильство чинити.
18. Тим то так говорить Господь про Йоакима, сина Йосії, царя юдейського: «Не голоситимуть по ньому: Леле, брате мій! Леле, сестро! Не голоситимуть по ньому: Леле, володарю, леле величносте!
19. Неначе осла, його поховають: витягнуть і викинуть геть за браму єрусалимську.»
20. Вийди на Ливан та й кричи, і на Башані здійми твій голос. Кричи з гір аваримських,бо всі твої коханці загинули.
21. Я говорив до тебе, як ти був щасливий. Та ти відказав: Не буду слухати! Така вже була твоя вдача змалку, що ти не слухаєш голосу мого.
22. Усіх пастирів твоїх порозносить хуртовина, коханці ж твої підуть у полон. От тоді й наберешся сорому й стиду за все твоє ледарство.
23. О ти, що живеш на Ливані, що гніздишся на кедрах! Як ти стогнатимеш, коли вхоплять тебе муки, болі, неначе в породіллі!
24. «Так певно, як живу, - слово Господнє, - навіть як би Конія, син Йоакима, царя юдейського, був перснем на моїй правиці, то я й тоді б зірвав його.
25. Віддам тебе в руки тим, що чигають на твоє життя, і в руки тим, кого боїшся, - у руки Навуходоносорові, вавилонському цареві, та й у руки халдеям.
26. І викину тебе вкупі з матір'ю твоєю, що тебе породила, в чужу землю, де ви не народились, - там ви й помрете.
27. У землю ж, куди бажатиме душа їхня повернутись, - туди вони не повернуться!»
28. Хіба ж він якийсь посуд нікчемний, пощерблений, отой чоловік Конія, або начиння, що ніхто його не потребує? Завіщо ж прогнано його й родину його викинуто в землю, якої не знають?
29. Ой земле, земле, земле! Слухай слово Господнє!
30. Так говорить Господь: «Запишіть цього чоловіка: Бездітний чоловік, нещасний протягом усього свого віку, - бо нікому з його роду не пощастить сидіти на Давидовім престолі, ані володіти в Юдеї.»

23. Пророцтва проти лихих пастирів
1. Горе пастухам, що занапащують і розганяють овець моєї отари, - слово Господнє.
2. Тим то так говорить Господь, Бог Ізраїлів, до пастирів, що пасуть народ мій: «Ви порозганяли моїх овець, ви їх розполохали, а не наглядали за ними. Оце ж я скараю вас за ваші лихі вчинки, - слово Господнє!
3. Я позбираю останок моєї отари з усіх земель, куди повиганяв їх на їхні пасовиська, і будуть вони плодитись та множитись.
4. І поставлю над ними вівчарів, що їх пастимуть; і вже не будуть страхатись, ані боятись, і ні одна з них не загубиться, - слово Господнє.
5. Ось настане час, - слово Господнє, - і я пробуджу для Давида праведний пагін, що владарюватиме як цар і буде мудрим, буде чинити на землі суд і справедливість.
6. За його днів спасеться Юда, й Ізраїль житиме безпечно. Ось ім'я його, яким його будуть звати: Господь - наша справедливість.
7. Тим то настане час, - слово Господнє, - що не будуть казати більше: Жив Господь, що вивів синів Ізраїля з Єгипту,
8. лише: Жив Господь, що вивів і привів потомків дому Ізраїля з північної землі й з усіх земель, куди їх був вигнав; і вони житимуть у рідній країні.»
9. Про пророків: Серце моє розбите в мене в грудях, трясуться усі мої кості. Я - немов п'яний, немов чоловік, якого подолало вино, з-за Господа й з-за його святих слів.
10. Земля бо перелюбників повна, від прокляття плаче земля, повисихали у степу пасовиська. Вони до зла змагаються, і сила їхня - у кривді.
11. «Навіть пророк і священик - і ті безбожні, ба й у домі моїм знайшов я їхнє ледарство, - слово Господнє.
12. Тим то дорога їхня стане їм, мов слизька стежка; потраплять вони у темряву й упадуть у ній, зішлю бо на них лихо у час їхньої кари, - слово Господнє.
13. Та й у пророків самарійських бачив я недоумкувате: пророкували вони ім'ям Ваала й збивали з дороги Ізраїля, народ мій.
14. А й у пророків єрусалимських бачив я жахливе: перелюби, життя нечестиве; там підтримують руки злочинців, не відвертаються від своєї злоби. Вони для мене всі, немов Содом, а мешканці його, немов Гомора.»
15. Тим же то так говорить Господь сил про тих пророків: «Ось я їх нагодую полином і напою отруйною водою. Бо від пророків єрусалимських розійшлась безбожність по всій країні.»
16. Так говорить Господь сил: «Не слухайте слів тих пророків, що вам пророкують: вони нісенітниці вам верзуть. Оповідають марення серця свого, а не з уст Господніх.
17. Вони кажуть тим, що зневажають моє слово: Мир вам буде! І всім тим, що ходять за своїм упертим серцем: Лихо не спіткає вас!
18. Чи стояв же хтось у Господній раді? Хто бачив і чув його слово? Хто сприймав його слово, прислухавсь до нього?
19. Ось Господня хуртовина, гніву вибух; розбушувалась буря й ударила на голову безбожних.
20. І не відвернеться гнів Господній, покіль не довершить він і не виконає задумів серця свого. При кінці днів ви зрозумієте це достотно.
21. Не посилав я тих пророків: самі вони позбігались! Не говорив я їм, - самі пророкували!
22. Коли ж вони стояли в моїй раді, нехай оповістять мої глаголи людові моєму, нехай відвернуть його від його злої дороги й від ледачих його вчинків.
23. Чи то ж я Бог лише зблизька, - слово Господнє, - а не Бог і здалека?
24. Чи може хтось денебудь у потайне місце сховатись, де б я його не побачив? - слово Господнє. Чи я ж не сповнюю небо й землю? - слово Господнє.
25. Я чув, що говорять пророки, як вони моїм ім'ям неправду пророкують, мовивши: Я бачив сон! Я бачив сон!
26. Чи довго ж іще так буде в серці пророків, які неправду пророкують і які віщують оману з свого серця?
27. Невже ж вони мають на думці своїми снами, що їх оповідають кожен ближньому своєму, довести люд мій до того, щоб вони забули моє ім'я так, як батьки їхні забули моє ім'я заради Ваала?
28. Пророк, що бачив сон, нехай його як сон оповідає! А той, хто має моє слово, нехай говорить моє слово вірно! Що ж полові до чистого зерна?
29. Чи ж моє слово не схоже на вогонь, - слово Господнє, - на молот, що розбиває скелю?
30. Тому я проти пророків, - слово Господнє, - які один в одного викрадають мої глаголи.
31. Ось я проти пророків, - слово Господнє, - що розпускають свій язик, щоб проректи віщування.
32. Ось я проти тих, які пророкують брехливі сни, - слово Господнє, - які оповідають їх і пантеличать народ мій своїми брехнями й своїм зухвальством. Я не посилав їх і не велів їм, і нема
з них ніякої користи для цього народу, - слово Господнє.
33. Коли ж цей народ - чи то пророк, чи то священик - тебе спитає: Яка, мовляв, вагота від Господа? -то ти їм скажеш: Ви - вагота для Господа, і я вас викину геть, - слово Господнє!
34. Коли пророк або священик, або хтось з народу скаже: Вагота від Господа! - то я скараю того чоловіка з його домом.
35. Ось як маєте один одному і брат братові казати: Що відповів Господь? - або: Що сказав Господь?
36. А того слова „Вагота Господня" не згадуйте вже більше, бо інакше такому чоловікові його власне слово стане ваготою Господньою; ви бо перекручуєте слова живого Бога, Господа сил, нашого Бога.
37. Так треба говорити пророкові: Що відповів тобі Господь? - або: Що сказав тобі Господь?
38. Коли ви й далі говоритимете ,,Вагота Господня", то ось як говорить Господь: Що ви ввесь час говорите це слово, а саме: „Вагота Господня", хоч я й наказав вам не говорити „Вагота Господня",
39. то ось власне тому я вас, як річ ваготливу, підніму й відкину геть від обличчя мого; вас і місто те, що дав був вам і батькам вашим.
40. Я покладу на вас ваготу вічної наруги й вічного, невигладного сорому.»

Бібліотека » Римська Біблія, пер. о. І. Хоменка » Старий Завіт » Книги великих пророків
Сторінка 4 з 9«12345689»
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика