Головна сторінка сайту
Сторінка 2 з 9«123489»
Бібліотека » Римська Біблія, пер. о. І. Хоменка » Старий Завіт » Книги великих пророків
Книги великих пророків
Дата: Середа, 21.04.2010, 19:20 | Повідомлення # 6
13. Сусанна
1. Був чоловік, що жив у Вавилоні, на ім'я Йоаким.
2. Він узяв собі жінку, на ймення Сусанна, дочку Хілкії; була ж вона вельми вродлива й богобоязна,
3. бо батьки її були справедливі й виховали свою дочку за законом Мойсеєвим.
4. Був же Йоаким дуже багатий і мав сад біля свого дому. Юдеї приходили до нього, бо він був найвидатнішим з усіх.
5. Того року були призначені суддями двоє старих з народу, про яких Господь сказав: «Несправедливість вийшла з Вавилону, від старих суддів, які вважали себе провідниками народу.»
6. Вони приходили часто до дому Йоакима, і всі ті, що мали судові справи, вдавались до них.
7. Опівдні, як народ розходився, Сусанна входила в сад свого чоловіка й прогулювалася собі по ньому.
8. Двоє старих побачили, як вона щодня входила й прогулювалась, і запалали вони пристрастю до неї.
9. Розум у них пішов обертом, а очі завернулись так, що вони не бачили більш неба й забули про справедливі присуди.
10. Обидва вони запалали любов'ю до неї, але не говорили один одному про муку свою,
11. бо стидалися признатись у своїм бажанні мати її.
12. Щодня вони пильно стежили за нею, щоб побачити її.
13. Раз якось і каже один одному: «Ходімо додому, час обідати.» І вийшли й розійшлися,
14. але, повернувшися, знову прийшли на те саме місце. Спитали один одного про причину й признались у своїй пристрасті, а тоді разом умовились про час, коли б їм застати Сусанну саму.
15. Якже вони очікували слушного дня, сталось, що вона, як то звичайно робила й раніше, ввійшла лише з двома дівчатками й хотіла скупатися в саду, бо було гаряче.
16. А не було там нікого, крім двох старих, що, сховавшись, наглядали за нею.
17. Вона сказала дівчаткам: «Принесіть мені олії й пахощів, та замкніть ворота до саду, щоб я могла скупатись.»
18. Ті зробили, як вона звеліла: замкнули ворота до саду й вийшли бічними дверима, щоб принести, що їм було наказано; про старих же, що сховались, вони не знали.
19. Як же дівчатка вийшли, обидва старі встали, підбігли до неї
20. і сказали: «Ворота до саду замкнені, ніхто нас не бачить; ми палаємо пристрастю до тебе, тож пристань на наше бажання й стань нашою, -
21. а як ні, ми посвідчимо на тебе, що з тобою був хлопець, і тому, мовляв, ти й вислала геть від себе дівчаток.»
22. Зідхнула Сусанна й мовила: «Скрутно мені звідусіль: бо як зроблю це - смерть мені, а як не зроблю - не втекти мені з рук ваших;
23. але волію, не зробивши цього, потрапити у ваші руки, ніж согрішити перед Богом.»
24. І скрикнула Сусанна сильним голосом, але обидва старі й собі закричали наперекір їй.
25. Один побіг, щоб відчинити ворота до саду.
26. Як же почули ті, що були в домі, крик, кинулися через бічні двері побачити, що сталось.
27. І як старі розповіли по-своєму про справу, слуги засоромились вельми, бо про Сусанну ніколи чогось такого не говорилось.
28. Наступного дня, коли народ зібравсь у її чоловіка Йоакима, прийшли й обидва старі, сповнені злочинного наміру проти Сусанни - видати її на смерть,
29. то й сказали перед народом: «Пошліть за Сусанною, дочкою Хілкії, жінкою Йоакима.» Ті послали.
30. І прийшла вона сама, її батьки, її діти й усі її родичі.
31. Сусанна ж була вельми вродлива й гарна з лиця.
32. І оті беззаконні звеліли зняти намітку з неї, бо вона була покрита, - щоб насититись її красою.
33. Домашні її й усі, що її бачили, плакали.
34. А обидва старі встали серед народу й поклали свої руки їй на голову.
35. Вона ж, плачучи, глянула догори на небо, бо її серце звірилось на Господа.
36. Старі промовили: «Тоді, як ми самі ходили собі по саду, ввійшла ота з двома дівчатками й зачинивши ворота до саду, відпустила дівчаток.
37. Аж тут прийшов до неї хлопець, що був сховався, та й злігся з нею.
38. Ми ж, сидівши в закутку в садку, як побачили злочин, побігли до них,
39. то й побачили, що вони були разом, та не могли його схопити, бо він був дужчий від нас, отож, відчинивши ворота, вискочив;
40. цю ж ми схопили й спитали, хто такий той хлопець.
41. Та вона не схотіла нам сказати. Це ми свідчимо.» Зібрані повірили їм - як старшим у народі і як суддям - і засудили її на смерть.
42. Тоді Сусанна скрикнула сильним голосом і сказала: «О вічний Боже, знавче скритих речей, який відаєш усе раніш, ніж воно стане!
43. Ти знаєш, що на мене зроблено ложне свідоцтво, і ось я мушу вмерти, хоч я й не вчинила нічого з того, що оці мені злісно закидають.»
44. І почув Господь її голос,
45. і як ведено її на смерть, Бог збудив святий дух молодого хлопця на ім'я Даниїл,
46. і цей скричав сильним голосом: «Я невинний у крові цієї!»
47. Тоді увесь народ обернувсь до нього й сказав: «Що то за слово, що ти промовив?»
48. Він же, ставши посеред них, заговорив: «То ви такі дурні, сини Ізраїля? Не розсудивши й не розібравши ясно справи, засудили ви дочку Ізраїля!
49. Поверніться назад до суду, бо оці зробили на неї неправдиве свідоцтво.»
50. Увесь народ повернувся чимдуж, і старі сказали до нього: «Сідай отут посеред нас і повідай нам, бо Бог дав тобі право старости.»
51. Даниїл до них і каже: «Розлучіть їх одного від одного далеко, я їх розсліджу.»
52. Як же вони були розлучені один від одного, він покликав одного з них і мовив до нього: «О застарілий у злі! Ось упали гріхи, що ти був накоїв,
53. судивши суди несправедливі, засуджувавши невинних і відпускавши винних, тоді як Господь наказав: Невинного й справедливого не смієш убивати.
54. Отож, якщо ти бачив оцю, скажи, під яким деревом ти їх обох бачив укупі?» Той відповів: «Під ялиною.»
55. А Даниїл сказав: «Добре збрехав, на свою ж голову, бо ангел Божий уже взяв від Бога наказ розтяти тебе надвоє.»
56. Відпустив він цього й звелів привести другого та й сказав до нього: «З сімени Ханаана, а не Юди! Краса звела тебе, і пристрасть, перевернула твоє серце!
57. Так ви чинили з дочками Ізраїля, й ті, налякані, вам піддавались, але дочка Юди не знесла вашого беззаконня.
58. Скажи мені, отже, під яким деревом ти захопив їх разом.» Той відповів: «Під дубом.»
59. Даниїл промовив до нього: «Добре збрехав і ти на твою голову, бо ангел Божий з мечем у руці вже чекає, щоб розпанахати тебе надвоє, аби вигубити вас.»
60. І скричали усі збори сильним голосом й благословили Бога, що спасає тих, які надіються на нього.
61. А далі встали на обох старих, бо Даниїл власними ж їхніми губами довів, що вони дали ложне свідоцтво, і з ними зроблено так, як вони заслугували за свій злий намір супроти ближнього, -
62. вчинено з ними за законом Мойсея й убито їх, і того дня була врятована кров невинна.
63. Хілкія ж і його жінка хвалили Бога за свою дочку Сусанну разом з Йоакимом, її чоловіком і з усіма родичами, бо у ній не знайшлося нічого ганебного.
64. А Даниїл від того дня й надалі став великим перед народом.

14. Бел і дракон
1. Цар Астіях був похований коло своїх батьків, і його царство забрав до себе Кир персянин.
2. А Даниїл був довірений царя і поважаний більш від усіх його друзів.
3. А був тоді у вавилонян бовван, на ім'я Бел; на нього щодня витрачали 12 артивів питльованої муки, 40 овець і 6 метрет вина.
4. Цар також ушановував його й ходив щодня йому поклонятись; Даниїл же поклонявся своєму Богові.
5. Раз якось цар сказав йому: «Чому ти не поклоняєшся Белові?» А він на те: «Бо я не вшановую рукотворених бовванів, лише живого Бога, який сотворив небо й землю і який має владу над усяким тілом.»
6. Цар сказав йому: «Чи ж тобі не здається, що Бел - живий бог? Або чи ти не бачиш, скільки він їсть і п'є щодня?»
7. Даниїл сказав, усміхаючись: «Не обманюй самого себе, царю! Він бо всередині - глина, а зовні бронза, й він ще ніколи не їв і не пив.»
8. Тоді цар, розгніваний, покликав своїх жерців і сказав їм: «Як не скажете мені, хто поїдає ці харчі, то помрете; а як докажете, що Бел їх поїдає, то помре Даниїл, бо він зневажив Бела.»
9. Даниїл же промовив до царя: «Нехай буде зроблено за твоїм словом.» Жерців же Бела було 70, крім жінок та дітей.
10. От і прибув цар з Даниїлом у дім Бела.
11. Сказали жерці Бела: «Ось ми вийдемо геть; ти ж, царю, поклади страву, замішай і постав вино, замкни двері й запечатай їх твоєю печаттю. І коли, прийшовши вранці, знайдеш, що не все спожив Бел, ми помремо, а як ні, то Даниїл, що оббрехав нас.»
12. Їм же й байдуже, бо вони зробили були під столом потайний вхід, через який завжди входили й поїдали все.
13. Коли вони вийшли, цар поклав страву для Бела.
14. Даниїл же наказав своїм слугам принести попелу й розсіяти по всьому храмі в присутності одного тільки царя. Вийшли вони, зачинили двері, запечатали їх царською печаттю й пішли собі.
15. Уночі прийшли, як звичайно, жерці з жінками та дітьми й усе поїли й повипивали.
16. Рано-вранці встав цар, і Даниїл з ним.
17. Цар сказав: «Чи цілі печатки Даниїле?» Той відповів: «Цілі, царю.»
18. Як тільки відчинили двері, цар глянув на стіл і скрикнув сильним голосом: «Великий ти, о Беле, і нема в тобі ніякого обману!»
19. Даниїл засміявся й затримав царя, щоб не входив досередини, мовивши: «Глянь на підлогу й розпізнай, чиї це сліди.»
20. Цар сказав: «Я бачу сліди чоловіків, жінок і дітей.»
21. І розгнівавшись, цар звелів схопити жерців з жінками й дітьми. Йому показано й таємні двері, через які ті входили й поїдали, що було на столі.
22. Тоді цар звелів їх повбивати й видати Бела Даниїлові, а цей зруйнував його та його храм.
23. Був також там дракон великий, і вавилоняни його почитали.
24. Цар сказав до Даниїла: «А вже про цього ти не можеш сказати, що він - не живий бог. Тож поклонись йому.»
25. Даниїл відповів: «Господеві, Богові моєму, поклонюся, бо він - живий Бог. Ти ж, царю, дай мені дозвіл, і я уб'ю дракона без меча й без палиці.»
26. Цар сказав: «Даю тобі.»
27. Тоді Даниїл узяв смоли, ситі й волосу, зварив усе те разом, зробив з нього корж і кинув драконові в пащеку. Дракон того наївся і розсівся. І сказав Даниїл: «Бачите, що ви вшановуєте!»
28. Як же почули про це вавилоняни, обурились вельми й зібрались на царя, говоривши: «Цар став юдеєм; він знищив Бела, убив дракона і вимордував жерців.»
29. Потім прийшли до царя й сказали: «Видай нам Даниїла, а як ні, то вб'ємо тебе й дім твій.»
30. Побачив цар, що йому погрожують вельми, і був примушений видати їм Даниїла.
31. Вони вкинули його в яму для левів, і він перебув там шість день.
32. Було ж у ямі сім левів, яким давали щодня два трупи й дві вівці, але тоді їх не дали їм, щоб вони пожерли Даниїла.
33. А був у Юдеї пророк Авакум; він наварив юшки, накришив у миску хліба й пустився в поле, несучи те женцям.
34. Ангел Господній і сказав до Авакума: «Занеси сніданок, що при тобі, у Вавилон Даниїлові, що в ямі для левів.»
35. Авакум сказав: «Господи, я ніколи не бачив Вавилону і ями для левів не знаю.»
36. Тоді ангел Господній схопив його за чуба, переніс за волосся його голови і поклав його зверху над ямою - одним подувом свого подиху.
37. І закричав Авакум: «Даниїле, Даниїле! Візьми сніданок, що послав тобі Бог!»
38. А Даниїл: «Ти згадав про мене, Боже, й не покинув тих, що тебе люблять.»
39. Устав Даниїл і їв, а ангел Божий зараз же повернув Авакума назад на його місце.
40. Сьомого дня прийшов цар плакати за Даниїлом; прийшов він до ями й заглянув до неї, - аж ось Даниїл сидить.
41. Скрикнув цар сильним голосом і промовив: «Великий ти, Господи, Боже Даниїла, і немає другого, крім тебе.»
42. І витягнув його, а тих, що хотіли його погубити, звелів вкинути в яму, й вони вмить перед ним були пожерті.
43. Тоді цар сказав: «Нехай усі мешканці землі тремтять перед Богом Даниїла, бо він Спаситель, він творить знаки й чудеса на землі, він урятував Даниїла з ями для левів.»

Дата: Середа, 21.04.2010, 19:22 | Повідомлення # 7
КНИГА ПРОРОКА ЄЗЕКИЇЛА

1. Покликання пророка 1-3; видіння 4-28

1. У тридцятому році, четвертому місяці, на п'ятий день місяця, як був я між вигнанцями над Кевар-річкою, відчинились небеса, і я побачив видіння Божі.
2. На п'ятий день місяця, - це був п'ятий рік вигнання царя Йоахина,
3. надійшло слово Господнє до Єзекиїла, сина Вузі, священика, в землі Халдейській, над Кевар-річкою. І там була рука Господня над ним.
4. Бачив я: Схопився хуртовиною вітер з півночі, величезна хмара й вогонь клубом, блиск навколо неї, а з середини щось, немов бурштин з-посеред вогню,
5. і з-посеред нього з'явилось щось, немов подоба чотирьох тварин, що нагадували людські подоби.
6. У кожного було чотири обличчя, і в кожного було четверо крил.
7. Ноги в них були прямі, а стопи ніг, як стопи у теляти, і блищали вони, немов гладенька мідь.
8. Під крильми в них з чотирьох боків були людські руки; обличчя в них і крила в них - у всіх чотирьох.
9. А крильми торкались вони одне одного. Обличчя у них і крила в них не обертались, як вони йшли: кожне простувало перед себе.
10. Подоба облич їхніх була: спереду людське лице в усіх чотирьох, правобіч - левине лице в усіх чотирьох, ліворуч - бичаче лице в усіх чотирьох, (ззаду) орлине лице в усіх чотирьох.
11. Крила їхні були випростані догори. Кожне мало по двоє крил, що торкались одне одного, а двоє вкривали тіло,
12. і кожне простувало перед себе: куди поривав їх дух, туди вони йшли; вони не обертались, як ішли.
13. А з-посеред звірів виднілося щось, як жар, жевріюче, як смолоскипи, що ходили туди й сюди між тваринами; і вогонь блищав, а з вогню вилітали блискавки.
14. І звірі рухались туди й сюди, немов блискавиці.
15. Придививсь я до тих звірів, аж ось на землі коло тих звірів по колесу, коло всіх чотирьох їх.
16. Видом і виробом були колеса, немов блискучий хрисоліт, і всі четверо були однаковісінькі, а виглядом своїм і виробом, здавалось, одне колесо було в другому.
17. Вони могли йти на чотири боки й не обертались, як ішли.
18. Обіддя їхнє здавалося високим, як я дивився; обіддя їхнє, у всіх чотирьох, було повне очей по всьому колі.
19. І коли звірі йшли, то йшли й колеса коло них, а як звірі здіймались від землі вгору, здіймались і колеса.
20. Куди поривав їх дух, туди вони йшли, і колеса здіймались разом з ними, бо дух звіря був у колесах.
21. Коли ті йшли, ішли й вони; коли ті стояли, то й вони стояли. Як же ті здіймались від землі, здіймались і колеса разом з ними, бо дух звіря був у колесах.
22. Над головами ж у звірів була так, немов би твердь небесна, немов з блискучого кришталю, що розпростирався над їхніми головами.
23. А під твердю їхні крила були простягнені одне до одного. В кожного було їх по двоє, що вкривали їм тіло.
24. Як вони йшли, я чув шум їхніх крил, немов шум вод великих, неначе голос Всемогутнього, неначе страшний гомін, немов галас у таборі; а як зупинялись, то спускали крила.
25. І розлягався шум з-понад тверді, що в них над головами. Як вони зупинялись, то спускали крила.
26. Понад твердю, що в них над головами, було щось немов би сапфір-камінь, що виглядав, як престол. А на тім, що скидалось на престол, видно було вгорі подобу чоловіка.
27. І бачив я щось, наче бурштин, щось наче вогонь навкруги нього, починаючи від того, що було схоже на крижі, і вище. А вниз від того, що було подібне до крижів, бачив я немов би вогонь і блиск навкруги нього.
28. Немов веселка, що видніється у хмарах дощового дня, так виглядав навколо блиск той. Так виглядала слава Божа. Побачивши її, упав я лицем до землі й почув голос, що говорив.

2. Післанництво Єзекиїла
1. Він сказав мені: «Сину чоловічий! Стань на ноги: я говоритиму з тобою.»
2. Як він це казав мені, увійшов у мене дух, і поставив мене на ноги, і я почув того, хто говорив до мене.
3. Він сказав до мене: «Сину чоловічий! Я посилаю тебе до синів Ізраїля, до народу бунтівничого, що збунтувався проти мене, - вони і їхні батьки відступили від мене аж по цей день.
4. До синів із безсоромним лицем і запеклим серцем, - до них я тебе посилаю. Ти скажеш їм:
Так говорить Господь Бог:
5. Чи слухатимуть вони,чи не слухатимуть - це бо дім бунтівників, - та нехай знають, що був пророк між ними.
6. Ти ж, сину чоловічий, не лякайсь їх, і не лякайсь їхніх слів; навіть, як вони будяками й терниною тебе оточать, і тобі доведеться жити між скорпіонами. Не лякайсь їхніх слів, і виду їхнього не бійся; вони бо дім бунтарів.
7. Ти скажеш їм мої слова, чи слухатимуть вони, чи не слухатимуть, бо це дім бунтарів.
8. Ти ж, сину чоловічий, слухай, що я говоритиму до тебе; не будь бунтівником, як дім бунтівників. Відчини рота й спожий, що я даю тобі.»
9. Глянув я - аж ось рука простягнута до мене, а в ній сувій.
10. Розгорнув він його передо мною, аж він записаний з обидвох сторін, і виписані були на ньому: жалощі, стогін і скарги.

3. Завдання пророка 1-15; він вартий Ізраїля 16-21; пророк онімів 22-27
1. Сказав він до мене: «Сину чоловічий! Спожий те, що тут перед тобою; спожий оцей сувій, та й іди, говори до дому Ізраїля.»
2. Я відкрив уста, і він дав мені спожити той сувій
3. і сказав до мене: «Сину чоловічий! Нагодуй твої нутрощі й наповни твою утробу цим сувоєм, що передаю тобі.» Я спожив його, і був він устам моїм солодкий, як мед.
4. Тоді він сказав до мене: «Сину чоловічий! Іди до дому Ізраїля і говори до них моїми словами.
5. Посилаю бо тебе не до народу з темною Мовою й незрозумілим язиком, а до Дому Ізраїля.
6. І не до різних народів з темною мовою й незрозумілим язиком, що їх слів ти не збагнув би, - якби я послав тебе до них, вони тебе послухали б,
7. - дім же Ізраїля не схоче тебе слухати, бо вони не хочуть мене слухати, тим, що ввесь дім Ізраїля твердолобий і запеклого серця.
8. Ось я зроблю твоє лице твердим, як їхні лиця, і лоб твій твердим, як їхні лоби.
9. Як алмаз, що твердіший від каменя, зроблю я твій лоб. Не бійся їх і не страхайся їхніх облич, бо вони дім бунтарів.»
10. Далі мовив до мене: «Сину чоловічий! Усі мої слова, що говоритиму до тебе, прийми собі до серця і вислухай твоїми вухами.
11. Оце ж іди - простуй до вигнанців, до синів твого народу. Говори до них і скажи їм: Так говорить Господь Бог! - Чи слухатимуть вони, чи не слухатимуть.»
12. І підняв мене дух угору, і я почув позад себе луну величезного гомону: «Благословенна слава Господня на притаманнім місці!»
13. То був шум крил звірів, що били одне об одне, і гуркіт коліс коло них, і гук величезного гомону.
14. Отже підняв мене дух й узяв мене, і я йшов, сумний і стривожений серцем, і рука Господня тяжіла на мені важко.
15. Прибув я так у Тел-Авів, до вигнанців, що жили над Кевар-річкою, туди, де вони пробували, і провів між ними сім днів у безтямі.
16. А по сімох днях надійшло до мене слово Господнє:
17. «Сину чоловічий! Я поставив тебе на варті дому Ізраїля: як почуєш з моїх уст якесь слово, то попередиш їх від мене.
18. Як я скажу безбожникові: Ти помреш! - і ти його не попередиш і не говоритимеш, остерігаючи безбожника від лихої його дороги, щоб він жив, - то безбожник той умре в своїм грісі, я ж домагатись буду з твоїх рук його крови.
19. Коли ж ти попередиш безбожника, і він не навернеться від своєї безбожности й від лихої дороги, то він умре в своїм грісі, а ти врятуєш твою душу.
20. І коли праведник відступить від своєї праведности й учинить зло, і як я поставлю перед ним щось, об що він спотикнеться, і він умре - тому, що ти його не попередив, - він помре в своїм грісі, і не згадаються більше справедливі вчинки, що він учинив, але я домагатимусь від тебе його крови.
21. Коли ж ти остережеш праведника, щоб не грішив, і він не грішитиме, то він житиме, бо дав остерегти себе, і ти врятуєш твою душу.
22. Рука Господня була там на мені, і він сказав мені: «Встань, вийди на рівнину, і я там говоритиму з тобою.»
23. Встав я і вийшов на рівнину, і ось - постала там слава Господня, така слава, яку я бачив коло Кевар-річки, і я впав лицем до землі.
24. Тоді увійшов у мене дух і поставив мене на ноги; і став він говорити до мене й сказав мені: «Іди та зачинися у твоїй домівці.
25. Сину чоловічий, ось накладуть на тебе мотуззя, і зв'яжуть тебе ним, і ти не з'явишся посеред них більше.
26. Я приліплю тобі язик до піднебіння, ти занімієш і не будеш їм дорікати, бо це дім бунтарів.
27. А як я буду говорити до тебе, то відімкну тобі уста, і ти будеш до них говорити: Так говорить Господь Бог: Хто хоче слухати - слухай, а хто не хоче слухати - нехай не слухає, бо це дім бунтарів.»

4. Єзекиїл віщує руїну Єрусалиму 1-3; покутує за народ 4-17
1. «Сину чоловічий! Візьми собі цеглину, поклади перед собою й накресли на ній місто - Єрусалим.
2. Споруди проти нього облогу: збудуй проти нього рухомі башти, насип навкруги нього вали, порозставляй табори проти нього й постав навкруги тарани проти нього.
3. Далі візьми собі залізну пательню й постав її, наче залізну стіну, між тобою та містом, і оберни твоє лице проти нього. Воно буде в облозі, ти його обляжеш. Це буде знаком для дому Ізраїля.
4. Ляж на лівий бік і візьми на себе беззаконство дому Ізраїля. Скільки днів лежатимеш, стільки нестимеш їхні гріхи.
5. Я вчиню тобі так, що роки їх беззаконства відповідатимуть дням - сто дев'ятдесят днів нестимеш гріхи дому Ізраїля.
6. А як завершиш їх, то ляжеш знову - на правий бік, - і нестимеш гріхи Юди, сорок днів. Я вчиню тобі так, що день відповідатиме рокові.
7. Ти обернеш своє лице до облоги Єрусалиму, а й твоє оголене плече, і пророкуватимеш проти нього.
8. Ось я кладу на тебе мотуззя, щоб ти не міг обернутись з боку на бік, аж докіль не скінчаться дні твоєї облоги.
9. Візьми собі пшениці, ячменю, бобу, сочевиці, проса й вики та й усип до однієї посудини, і зроби собі хліб з того. Ти їстимеш його стільки днів, скільки лежатимеш на боці, тобто сто дев'ятдесят днів.
10. Ти їстимеш твій харч на вагу - щодня по двадцять шеклів. Від пори до пори його їстимеш.
11. Воду теж питимеш ощадно - щодня шосту частину гіна.
12. Ти їстимеш його (той харч) ячмінними ладками, а спечеш його на людськім посліді, у них перед очима.»
13. Господь сказав: «Отак сини Ізраїля їстимуть хліб свій нечистий між народами, куди я їх порозганяю.»
14. І я сказав: «Ой Господи Боже! Та я ж ніколи не поганив душі моєї. Ні падла, ні того, що роздер звір, не їв я змолоду й досі: ніколи в уста мої не входило нечисте м'ясо.»
15. Тоді він сказав до мене: «Гаразд! Дозволяю тобі товарячий гній замість людського посліду: на нім спечеш хліб твій.»
16. Далі сказав до мене: «Сину чоловічий! Ось я понищу в Єрусалимі запаси хліба, і вони їстимуть хліб на вагу й у смутку, і питимуть воду виміряну ощадно й у страсі,
17. бо в них забракне хліба й води, і вони дивитимуться один на одного з жахом і знидіють у своїх гріхах.»

5. Доля жителів Єрусалиму 1-4; пояснення символів 5-17
1. «Сину чоловічий! Візьми собі гострого меча, як голярську бритву; візьми його й проведи ним по голові й по підборідді твоїм. Потім візьми вагу й поділи волосся.
2. Третину спалиш на вогні посеред міста, як сповняться дні облоги; другу третину візьмеш і покришиш її мечем навкруги міста; останню ж третину розвієш вітром, і я добуду меча з піхви позад нього.
3. Візьмеш з того волосся трохи й зав'яжеш його в полу твоєї одежі.,
4. А з цього ще візьмеш (трохи) і вкинеш у вогонь і спалиш його у вогні. З нього спалахне вогонь на ввесь дім Ізраїля. Ти скажеш до всього дому Ізраїля:
5. Так говорить Господь Бог: Ось Єрусалим! Я поставив його посеред народів і навкруги нього країни.
6. Він же збунтувався проти моїх законів з більшою безбожністю, ніж погани, та проти моїх установ гірш, ніж країни навкруги нього, бо вони відкинули мої закони й за моїми установами не ходили.
7. Тим же то так говорить Господь Бог: Тому, що ви бунтуєтесь більш від поган, що навкруги вас, за установами моїми не ходите, законів моїх не виконуєте, ба й законів поган, що навкруги вас, не виконуєте,
8. тому ось що говорить Господь Бог: Ось я так само проти тебе: я виконаю проти тебе мій суд перед очима народів.
9. Учиню з тобою таке, чого не чинив іще ніколи й чого ніколи не чинитиму більше, - за всі твої мерзоти.
10. Тому батьки посеред тебе їстимуть власних дітей, а діти їстимуть своїх батьків. Я вчиню над тобою суд, я пущу ввесь останок твій на всі вітри.
11. Тому - клянусь, як от живу я, - слово Господа Бога: За те, що ти осквернив мою святиню всіма гидотами твоїми й усіма мерзотами твоїми, я теж відкину тебе, і моє око не пожалує, і я не матиму милосердя.
12. Третина в тебе вимре від чуми й загине з голоду посеред тебе; третина поляже від меча навколо тебе, останню ж третину я пущу на всі вітри й добуду меча з піхви позад них.
13. Так довершиться гнів мій і вгамується моя на них досада, і я помщуся. Тоді зрозуміють, що то я, Господь, говорив у моїй горливості, як довершиться над ними моя досада.
14. Я вчиню з тебе пустку й наругу між народами, що навкруги тебе, і перед очима всіх перехожих.
15. Ти будеш наругою й посміховищем, пересторогою й жахом для народів, що навколо тебе, як я вчиню над тобою суд у гніві й досаді й у лютих карах, - це я, Господь, виповів це;
16. як пошлю згубні стріли голоднечі вам на погибель, бо я їх пошлю, щоб вас погубити, накину на вас голод і понищу в вас запаси хліба.
17. Пошлю на вас голоднечу й лютого звіря, що позбавить тебе дітей. Чума й кров завітають до тебе, і я наведу меч на тебе. Я, Господь, сказав це.»
6. Пророцтво щодо гір Ізраїльських 1-10; ідолопоклонство призвело до руїни 11-14

1. Надійшло до мене таке слово Господнє:
2. «Сину чоловічий! Оберни твоє лице до гір ізраїльських і пророкуй проти них.
3. І скажи: Гори ізраїльські! Слухайте слово Владики Господа: Так говорить Владика Господь до гір, до горбів, до байраків і до долин: Ось я наведу на вас меч і знищу ваші висоти.
4. Ваші жертовники будуть повалені, ваші стовпи на честь сонця будуть порозбивані, а ваших поранених на смерть я покладу трупами перед вашими божищами.
5. Я покладу трупи синів Ізраїля перед їхніми бовванами й порозкидаю кості ваші навкруги жертовників ваших.
6. Скрізь, де б ви не оселились, міста будуть знищені, і висоти зруйновані, щоб знищити й спустошити ваші жертовники, щоб порозбивати й знищити ваші божища, щоб порозвалювати ваші стовпи на честь сонця, щоб знищити діла ваші.
7. Поранені на смерть падатимуть серед вас, і ви зрозумієте, що я - Господь.
8. Коли деякі з вас врятуються від меча між народами, коли ви будете розкидані по їхніх країнах,
9. ваші врятовані згадають мене між народами, куди їх позаймають у полон, як я розіб'ю їхнє блудне серце, що відпало від мене, та їхні очі, що блудять за бовванами, і самі вони гидуватимуть собою з-за всіх своїх мерзот, що накоїли;
10. і зрозуміють вони, що то я - Господь, і що я не даремно погрожував учинити їм це лихо.»
11. Так говорить Господь Бог: «Сплесни руками й тупни ногою, і скажи: Ох лишенько! - з-за всіх огидних мерзот дому Ізраїля - вони поляжуть від меча, голоднечі й чуми!
12. Хто далеко - помре від чуми, а хто близько - поляже від меча, хто ж в облозі - згине від голоднечі. Отак я довершу на них гнів мій.
13. Вони зрозуміють, що я - Господь, як їхні смертельно поранені лежатимуть серед їхніх бовванів, навкруги їхніх жертовників, по всіх високих горбах, по всіх верхів'ях гір, під кожним зеленим деревом, під кожним дубом рясним, скрізь, де вони палили запашні кадила всім своїм бовванам.
14. Я простягну мою руку проти них і зроблю країну безлюдною пустелею, від пустині до
Рівли, по всіх їхніх оселях. І вони зрозуміють, що я - Господь.»

Дата: Середа, 21.04.2010, 19:24 | Повідомлення # 8
7. Кара нависла
1. Надійшло до мене таке слово Господнє:
2. «Ти, сину чоловічий, скажи: Так говорить Господь Бог до Ізраїльської країни: Кінець! Прийшов кінець на чотири сторони світу.
3. Оце - кінець тобі! Я пошлю на тебе гнів мій і судитиму тебе за твоїми вчинками, і оберну всі твої гидоти на твою ж голову.
4. Око моє не пощадить тебе, і я не матиму милосердя, бо я оберну на твою ж голову твої вчинки, і твої гидоти будуть посеред тебе, і ви зрозумієте, що я - Господь.»
5. Так говорить Господь Бог: «Лихо за лихом, ось воно надходить.
6. Кінець надходить, кінець на тебе надходить! Ось він надходить!
7. Прийшла судьба на тебе, мешканцю краю! Надійшов час, зближається день тривоги, а не веселого гомону по горах.
8. Оце я скоро виллю мою досаду й довершу на тобі гнів мій, і судитиму тебе за твоїми вчинками, і оберну всі твої мерзоти на твою ж голову.
9. Око моє не пощадить, і я не матиму милосердя; я оберну твої вчинки на твою ж голову, і твої гидоти будуть посеред тебе, і ви зрозумієте, що то я - Господь - караю.
10. Ось він, той день! Ось надійшов! Прийшла корона, зацвіло берло, гординя розбуялась.
11. Насильство встає, щоб стати берлом злоби; і сліду з них не лишиться, ні з їхньої юрби, ні з їхнього гармидеру; нема в них більше сяйва.
12. Настав час, наблизився день. Хто купив, не веселися, а хто продав, не журися, бо гнів вибухне над усією його юрбою галасливою.
13. Бо хто продав, не повернеться більш до проданого, хоч би й зостався між живими, бо гнів вибухне над усією його юрбою галасливою; він не повернеться, та й ніхто своїм беззаконням не продовжить свого життя.
14. Засурмлять у сурму, все напоготові, та ніхто не рушає до бою, бо гнів мій вибухнув проти всієї його юрби галасливої.
15. Меч зовні, чума й голод усередині; хто в полі, від меча поляже, а хто в місті, того пожере голод і чума.
16. А хоч деякі з них і повтікають, вони будуть на горах, неначе низинні голуби,- усі вони помруть, кожен у своїм беззаконні.
17. Руки в усіх послабнуть, а коліна всіх, мов вода, стрясуться.
18. Вони повдягаються у вереття, і страх їх огорне, а на обличчі в усіх них буде сором; всі ж голови будуть обголені.
19. Срібло своє на вулицю повикидають, а золото буде в них, як сміття. Ні срібло їхнє, ні золото не зможуть їх врятувати в день Господнього гніву. Душі своєї ним не наситять і нутра свого не наповнять, бо саме з них постала їхня беззаконність.
20. В дорогоцінних прикрасах вони вбачали свої гордощі й робили з них подоби своїх бовванів мерзенних; я ж оберну їх на обриду їм.
21. Я видам його чужим на здобич, і нечистивим, що в країні, на грабування: вони осквернять його.
22. Я відверну від них моє лице, і мій скарб буде осквернено. Харцизи увійдуть до нього й його спустошать.
23. Зроби ланцюг, бо земля сповнилась вироками проливати кров, а в місті скрізь насильство.
24. Я приведу щонайлютіші з народів, і вони посядуть їхні доми. Я покладу край гордощам потужних, і святині їхні будуть осквернені.
25. Надійде жах; вони шукатимуть спокою, та його не буде.
26. Нещастя прийде за нещастям, чутка наздожене чутку. Вони шукатимуть видіння у пророка, та закону в священика не стане, ні поради в старших.
27. Цар буде сумувати, князя огорне жах, а в людей простих будуть дрижати руки. Я вчиню з ними згідно з їхніми вчинками; я їх судитиму за їхнім судом і вони зрозуміють, що я - Господь.»

8. Ідолопоклонство в єрусалимському храмі
1. У шостому році, у шостому місяці, на п'ятий день місяця сидів я в моїй домівці, а передо мною сиділи старші юдейські, коли там з'явилась надо мною рука Господа Бога.
2. Дивлюсь я, аж тут щось, подобою схоже на людину. Від того, що скидалось у нього на крижі, униз - вогонь, а від крижів угору - немов сяйво, неначе блиск бурштину.
3. Він простяг неначе руку й узяв мене за волосся, і дух підняв мене між небом та землею і приніс мене в Божих видіннях до Єрусалиму, у внутрішню браму, що звернена на північ, де стояв бовван ревнощів, що побуджує ревнощі.
4. І ось слава Бога Ізраїля постала там, схожа на те видіння, що я бачив на рівнині.
5. І сказав мені: «Сину чоловічий! Підведи твої очі до півночі!» І я підвів мої очі на північ, аж ось на північ від жертовної брами той бовван ревнощів, при вході.
6. І сказав він мені: «Сину чоловічий! Чи бачиш ти, що вони коять? Ті великі мерзоти, що виробляє тут дім Ізраїля, щоб віддалити мене від моєї святині? Та ти побачиш іще більші мерзоти!»
7. І він привів мене до входу в дворище. Подививсь я: аж ось у мурі щілина.
8. І сказав мені: «Сину чоловічий! Зроби діру в мурі.» Пробив я діру в мурі, і ось двері.
9. І сказав мені: «Увійди та подивись на гидкі мерзоти, що вони там коять.»
10. Увійшов я і побачив усякого роду гадів і гидких тварин, і всяких бовванів дому Ізраїля, вимальованих скрізь навколо по стінах.
11. І сімдесят мужів зо старших дому Ізраїля, а серед них Яазанягу, син Шафана, стоять перед ними; кожен з кадильницею в руках, і пахощі від кадила линули вгору.
12. І сказав до мене: «Чи бачиш, сину чоловічий, що старші дому Ізраїля коять потай, кожен у своїй кімнаті з образами? Бо кажуть: Господь нас не бачить, Господь покинув країну.»
13. Далі сказав до мене: «Та побачиш іще куди гірші мерзоти, що вони виробляють.»
14. І привів мене до входу в ворота дому Господнього, що на півночі; аж ось там сидить жіноцтво, голосячи по Таммузі.
15. І сказав до мене: «Чи бачиш, сину чоловічий? Та ти побачиш іще гірші, ніж ці, гидоти.»
16. І він повів мене до внутрішнього дворища Господнього дому, і ось там коло входу в Господню святиню, між сіньми та жертовником, стоїть з двадцять п'ять людей, спиною до Господньої святині, а лицем до сходу. Вони поклонялись до сходу, до сонця.
17. І він сказав до мене: «Бачиш, сину чоловічий? Ще мало домові Юди тих гидот, що тут коять; вони ще розповсюджують по землі насильство і знову доводять мене до гніву. Дивись, вони прикладають галузку до носа.
18. За те ж і я чинитиму з ними в гніві: око моє не пощадить, не змилосерджусь і хоч би вони і як голосно до моїх вух взивали, я їх не почую.»

9. Руїна Єрусалиму
1. Тоді він скрикнув грімким голосом мені у вуха: «Наближайтеся, бичі міста, кожен зо знаряддям руйнування у руці!»
2. І ось прийшло шестеро мужів від верхніх воріт, що на півночі, кожен із знаряддям убивства в руці. Посеред них був один, одягнений у льняну одежу, з писарським приладом при боці. Увійшли вони й поставали коло мідяного жертовника.
3. Слава Бога Ізраїля піднялася з-над того херувима, на якім була, до порога дому. І він прикликав того, що був одягнений у льняну одежу і що при боці в нього був писарський прилад.
4. І сказав йому Господь: «Пройди посеред міста, посеред Єрусалиму, та й поклади знак на чолі в людей, що зідхають і сумують із-за всіх гидот, що діються посеред нього.»
5. А другим він сказав - так , що я чув: «Ідіте позад нього містом і бийте; нехай не жалує ваше око, не майте милосердя;
6. старого і хлопця, дівицю, малечу й жіноцтво вбивайте на смерть; а з тих же, що мають на собі знак, не руште нікого. Та починайте від моєї святині.» І почали вони від старших мужів, що були перед храмом.
7. Він сказав до них: «Оскверніть храм. Закидайте дворища трупом, а потім вийдете.» І вони вийшли і вбивали по місті.
8. Як вони били, зоставсь я один, упав на лице й закричав: «Ой Господи Боже! Невже ти вигубиш увесь останок Ізраїля, виливаючи твій гнів на Єрусалим?»
9. А він мені сказав: «Безбожність дому Ізраїля та Юди велика, вельми велика; країна повна крови, а місто повне насильства, бо вони кажуть: Покинув Господь країну, Господь не бачить.
10. Оце ж і моє око не пощадить, і я не помилую. Оберну їхні вчинки на їхню ж голову.»
11. І ось тут чоловік, одягнений у льняну одіж, у якого при боці писарський прилад, звітував, кажучи: «Я зробив так, як ти мені наказав був.»

10. Видіння Бога й херувимів
1. Глянув я, коли ж на тверді, що над головами у херувимів, щось наче сапфір-камінь, щось наче престол було видно над ними.
2. І він сказав чоловікові, одягненому в льняну одіж: «Увійди проміж колеса під херувимів, набери повні пригорщі жару, що між херувимами, та висип на місто.» І він увійшов на моїх очах.
3. Херувими ж стояли праворуч від храму, як той чоловік увійшов, і хмара сповнила середній двір.
4. Тоді слава Господня знялась із херувимів до порогу храму, і храм сповнився хмарою, і двір був повен сяйва слави Господньої.
5. І чути було шум крил херувимів аж до крайнього двору, мов би голос Всемогутнього Бога, як він говорить.
6. Коли ж повелів чоловікові, одягненому в льняну одежу: «Набери жару з-поміж коліс, - між херувимами», - увійшов той і став коло коліс.
7. І простягає один херувим руку до вогню, що між херувимами, і взяв та й подав у пригорщу одягненому в льняну одежу. Той прийняв і вийшов.
8. Було ж у херувимів видно подобину людської руки під крильми.
9. Глянув я: аж ось коло херувимів четверо коліс, по одному колесу коло кожного херувима, і на вид ті колеса мов би з хрисоліту.
10. Видом же всі четверо були однакової подоби, так ніби одне колесо було в другому.
11. Як вони йшли, то йшли на чотири свої боки; ідучи, вони не обертались, бо вони йшли туди, куди була звернена голова, тож ідучи, не обертались.
12. Тіло ж у них усе, і спина й руки, крила й колеса були по всьому колу повні очей, по всіх чотирьох колесах.
13. Колеса ж ці, як я чув, називано «галгал».
14. У кожного з них було чотири обличчя. Лице в одного - лице херувима; лице в другого - лице людини, у третього - лице лева, а в четвертого - лице орла.
15. І херувими знялись угору: це були ті живі істоти, що я бачив при Кевар-річці.
16. Як ішли херувими, то йшли й колеса коло них, і як херувими простягали крила, щоб ізнятись над землею, то й колеса збоку не відвертались від них.
17. Як вони зупинялись, то й колеса зупинялись, а як вони здіймались угору, то й колеса здіймалися з ними, бо оживляючий дух був у них.
18. Тоді слава Господня відійшла з-над порогу в храмі й стала над херувимами.
19. Херувими ж розгорнули крила й знялися з землі вгору перед очима в мене, летівши, і колеса разом з ними. Зупинились вони коло входу в східню браму храму, а над ними слава Бога Ізраїля зверху.
20. Це були ті тварини, що я бачив під Богом Ізраїля при Кевар-річці, і взнав я, що то були херувими.
21. У кожного - по чотири обличчя, і в кожного - по чотири крила, і щось наче людські руки були в них під крильми.
22. А лиця їхні здавалися цілком схожими на лиця, що я бачив при Кевар-річці. Кожен ішов навпростець поперед себе.

11. Нове серце, новий дух
1. Потім підняв мене дух угору й приніс до східньої брами Господнього дому, що була на схід сонця. І ось коло входу в двері було двадцять п'ять чоловік. Між ними зауважив я Яазанію, сина Аззура, і Пелат'ягу, сина Бенаягу, князів народних.
2. Господь сказав мені: «Сину чоловічий! Це ті люди, що в них лихе на думці й що дораджують лихе в цім місті.
3. Вони кажуть: Чи ж не скоро будуть будинки ставити? Воно (місто) казан, ми - м'ясо.
4. Ось тому пророкуй проти них, пророкуй, сину чоловічий!»
5. І зійшов на мене дух Господній і сказав до мене: «Промов! Так говорить Господь: Ви так говорите, доме Ізраїля, і що в вас на думці, я знаю.
6. Багато ви поклали трупом у цьому місті й закидали вулиці його побитими.
7. Тому й каже Господь Бог так: Побиті, що ви поклали трупом серед нього - (вони) м'ясо, а воно (місто) - казан, вас же я повиводжу з нього.
8. Меча ви боїтесь - меча я наведу на вас, - слово Господа Бога.
9. Я повиводжу вас геть із нього і пооддаю вас у руки чужинцям, і вчиню над вами суд.
10. Від меча поляжете. На ізраїльській границі судитиму вас, і зрозумієте, що я - Господь.
11. Не буде воно для вас казаном, і ви не будете м'ясом у ньому: на ізраїльській границі судитиму вас.
12. І ви зрозумієте, що я - Господь, у заповідях якого ви не ходили й закону якого не виконували, а виконували закон народів, що навкруги вас.»
13. І ось, як я пророкував, умер Пелат'ягу, син Бенаягу. І впав я на лице й кликнув голосно: «Ой Господи Боже! Невже ж ти хочеш вигубити останок Ізраїля?»
14. І надійшло до мене таке слово Господнє:
15. «Сину чоловічий! Твоїм братам, твоїм родичам і всьому домові Ізраїля вкупі - їм говорять мешканці єрусалимські: Далеко ви від Господа, нам віддана земля в посілість.
16. Тому скажи: Так говорить Господь Бог: Хоч я позасилаю їх далеко між поган та порозкидаю їх по землях, а все ж таки я буду для них на час святинею в тих землях, куди вони позаходили.
17. Тому скажи: Так говорить Господь Бог: Я позбираю вас із-поміж народів, зберу докупи вас із тих земель, де ви порозсівані, і дам вам Ізраїльську землю.
18. Вони поприходять туди й повикидають звідти всі її гидоти і всі її мерзоти.
19. Я дам їм одне серце й вкладу в них новий дух, я вийму з їхнього тіла камінне серце й дам їм серце тілесне,
20. щоб вони за моїми заповідями ходили та моїх законів пильнували і їх виконували. Тоді вони будуть моїм народом а я буду їхнім Богом.
21. А чиє серце пристане до їхніх бовванів та мерзот, то вчинки тих я оберну їм на голову», - слово Господа Бога.
22. Тоді піднесли херувими свої крила, і колеса рушили разом з ними, слава ж Господа, Бога Ізраїля перебувала над ними зверху.
23. І знялася слава Господня з-посеред міста та й зупинилась над горою, що на схід від міста.
24. І підняв мене дух угору та й переніс мене в видінні, духом Божим, у Халдею, до вигнанців, і видіння, що я бачив, зникло від мене.
25. І я оповів вигнанцям усе те, що Господь показав мені.

Дата: Середа, 21.04.2010, 19:25 | Повідомлення # 9
12. Пророк символічно появляє втечу царя 1-16; і облогу міста 17-28
1. І надійшло до мене таке слово Господнє:
2. «Сину чоловічий! Ти живеш серед дому бунтарів; вони мають очі, щоб бачити, та не бачать; мають вуха, щоб слухати, та не слухають, бо вони дім бунтарів.
3. Ти ж, сину чоловічий, наготуй собі клунки для виселення та й виберися серед ясного дня в них на очу, і переселися з твого місця на інше, на їхніх очах: може їм відкриються очі, що вони дім бунтарів.
4. Винось же твої клунки, клунки вигнання, вдень, у них на очу, та й вийдеш увечорі на їхніх очах, як то виходять на вигнання.
5. У них на очу пробий собі діру в стіні й вийди нею.
6. На їхніх очах візьмеш клунок на плечі й вийдеш потемки, закривши собі вид, щоб не дивитись на країну; я бо поставив тебе знаком домові Ізраїля.»
7. І зробив я так, як мені заповідано: клунки мої, в дорогу на вигнання, я повиносив удень, як подорожні клунки, а ввечорі пробив рукою діру в стіні й вийшов у темноті, поклавши клунок на плечі, у них на очу.
8. Вранці ж надійшло таке слово Господнє до мене:
9. «Сину чоловічий! Чи дім Ізраїля, дім бунтарів, не питав тебе: Що це ти робиш?
10. Відкажи ж їм: Так говорить Господь Бог: Це - віщування проти князя в Єрусалимі й проти всього дому Ізраїля, що живе там.
11. Скажи: Я для вас знаком. Як я вчинив, так станеться: вони підуть на вигнання, у неволю.
12. А князь, що серед них, візьме клунок на плечі й вийде потемки, через мур, що проломлять, щоб вийти через нього. Він закриє собі обличчя, щоб не бачити країни.
13. Я розставлю на нього мою сіть, і він упіймається в мої тенета. Я одведу його в Вавилон, у Халдейську землю, та він її не буде бачити, й умре там.
14. А всіх, що вколо нього, помічників його, й усе його військо порозвіваю на всі вітри, і позад них меча добуду.
15. Вони взнають, що я - Господь, як я розсію їх проміж народами й порозвіваю їх по всіх країнах.
16. Але я збережу з них кілька чоловік від меча, від голоднечі та від чуми, щоб вони розповіли про всі їхні мерзоти поміж народами, куди поприходять, щоб ті знали, що я - Господь.»
17. І надійшло до мене таке слово Господнє:
18. «Сину чоловічий! Ти їстимеш твій хліб у тривозі і воду твою питимеш у турботі й у страсі,
19. і скажеш людям краю: Так каже Господь Бог про мешканців Єрусалиму, в землі Ізраїльській: Хліб свій їстимуть вони з острахом і воду свою питимуть полохливо, бо їхня країна з усім, що є в ній, буде зруйнована з-за насильства її мешканців.
20. Міста їхні, людні нині, будуть зруйновані, а земля стане пустинею, і взнаєте, що я - Господь.»
21. І надійшло до мене таке слово Господнє:
22. «Сину чоловічий! Що то за поголоска у вас в Ізраїльській землі: Дні минають, та всі видіння марні?
23. Оце ж скажи їм: Так каже Господь Бог: Я покладу край цій поговірці, її в Ізраїлі не будуть повторювати більше. Зате скажи їм: Час близько, і справдиться кожне видіння.
24. Бо ніяке видіння в домі Ізраїля не буде більше марним, і ніяке віщування не буде більше облудним.
25. Бо це я, Господь, буду говорити, і яке я слово проречу, воно справдиться, не буде проволоки більше. Таки за ваших днів, о доме бунтівничий, я виречу слово і виконаю його», - слово Господа Бога.
26. І надійшло до мене таке слово Господнє:
27. «Сину чоловічий! Ось дім Ізраїля говорить: Видіння, що оцей бачить, збудеться по довгім часі; він пророкує про далеке майбутнє.
28. Та ти скажи їм: Так говорить Господь Бог: Не буде більше проволоки ані єдиному моєму слову. Слово, що я проречу, справдиться» - слово Господа Бога.

13. Проти лжепророків 1-16; і пророчиць 17-23
1. Надійшло до мене таке слово Господнє:
2. «Сину чоловічий! Пророкуй проти пророків Ізраїля! Пророкуй і скажи тим, що пророкують із свого серця: Слухайте слово Господнє.
3. Так говорить Господь Бог: Горе безумним пророкам, що йдуть за власним духом і не бачать нічого.
4. Пророки твої, Ізраїлю, мов ті шакали в руїнах.
5. Ви не стали на проломах у мурі й не обвели муром дому Ізраїля, щоб твердо в бою стояти, коли настане день Господній.
6. Вони бачили пусті видіння й прорекли пророцтва неправдиві, кажучи: Слово Господнє. Та Господь їх не посилав, вони ж чекають, щоб він справдив їхнє слово.
7. Хіба ви не пусті видіння бачили та неправдиві пророцтва прорікали, кажучи: Слово Господнє, - тоді як я того не говорив?
8. Тим же то так говорить Господь Бог: За те, що ви балакаєте по-пустому й бачите неправдиві видіння, - ось я проти вас, - слово Господа Бога.
9. Моя рука буде проти пророків, що пусте бачать і що неправду прорікають. У раді мого народу їх не буде, у книгу дому Ізраїля їх не впишуть і в землю Ізраїля вони не ввійдуть, і ви взнаєте, що я - Господь Бог.
10. За те, власне за те, що вони баламутять народ мій, кажучи: Мир! - тоді як нема миру, і як він ставить мур, вони мастять його глиною.
11. Скажи отим, що мастять глиною: Прийде злива, випаде кам'яний град, здійметься буря з вітром,
12. і мур той розвалиться! Хіба вам тоді не скажуть: Де він, той тинк, що ним ви тинкували?
13. Тим же то так говорить Господь Бог: Я пошлю бурю з вітром у моїм обуренні, у моїм гніві зійде злива, і в моїй люті згубний град камінний,
14. і розвалю той мур, що ви мастили глиною, і повалю його на землю, що й підвалини буде видно, і він упаде, і ви з ним загинете, і взнаєте, що я - Господь.
15. Я виллю гнів мій на мур і на тих, що його мастять глиною; я скажу до вас: Немає муру й тих, що його тинкували,
16. пророків Ізраїля, що пророкували Єрусалимові та бачили для нього видіння миру, коли не було миру, - слово Господа Бога.
17. Ти ж, сину чоловічий, обернись лицем проти дочок твого народу, що пророкують із свого серця, і пророкуй проти них,
18. і скажи: Так говорить Господь Бог: Горе тим, що шиють стьожки для кожного суглобу на руках та роблять намітки на голову всякої величини, щоб ловити душі! Невже ви хочете переловити душі мого народу й врятувати власні?
19. Ви безчестите мене перед моїм народом за пригорщі ячменю та за шматок хліба, погублюючи душі, що не повинні вмирати, і обіцяючи життя тим, що не повинні жити, бо ви ошукуєте мій народ, що любить слухати брехні.
20. Тому ось що говорить Господь Бог: Ось я проти ваших стьожок, якими ви ловите душі, як пташок. Я позриваю їх у вас із рук і пущу на волю душі, що ви намагаєтесь упіймати, як птиці.
21. Я пороздираю ваші намітки і визволю народ мій з рук ваших, і вони не будуть більше здобиччю в руках ваших, і ви взнаєте, що я - Господь.
22. Тому, що ви засмучуєте серце праведника оманою, тоді як навіть я не завдав йому смутку, тому, що підбадьорюєте безбожного, аби не навернувся зо своєї поганої дороги, щоб жити,
23. ви не матимете більше пустих видінь і не будете більше віщувати. Я визволю народ мій з ваших рук, і ви взнаєте, що я - Господь.»

14. Проти ідолопоклонників 1-11; особиста відповідальність 12-23
1. Прийшло до мене кілька старших Ізраїля і посідало передо мною.
2. І надійшло до мене слово Господнє:
3. «Сину чоловічий! Мужі ці поставили своїх бовванів у себе в серці й тримають увесь час перед очима в себе цю спонуку до гріха. Чи ж погодитись мені на те, щоб вони мене запитували?
4. Тому говори з ними й скажи їм: Так говорить Господь Бог: Кожен з дому Ізраїля, що триматиме бовванів у себе в серці й що покладе перед очима в себе привід до гріха та прийде до пророка, -такому відповім я, Господь, - не зважаючи на безліч його бовванів,
5. щоб узяти дім Ізраїля за серце, їх, що відступили від мене заради своїх бовванів.
6. Тому скажи домові Ізраїля: Так говорить Господь Бог: Наверніться, відверніться від ваших бовванів і відверніть ваше обличчя від усіх гидот ваших;
7. бо коли хтось із дому Ізраїля або з чужинців, що перебувають у Ізраїлі, відцурається мене, щоб поставити своїх бовванів у себе в серці, та матиме привід до гріха ввесь час перед собою, і прийде до пророка, щоб через нього в мене питати ради, то я, Господь, відповім йому від себе.
8. Я оберну моє обличчя проти такого, зроблю його ознакою та притчею, і викоріню його з-поміж мого народу, і ви взнаєте, що я - Господь.
9. Коли ж пророк дав би звести себе й став щось говорити, то це я. Господь, звів того пророка. Я простягну мою руку проти нього й викоріню його з-поміж мого народу Ізраїля.
10. Вони візьмуть на себе вину за гріх свій; яка вина пророка, така вина того, хто його питає,
11. щоб дім Ізраїля не відхилявся більш від мене та щоб не осквернявся усіма своїми гріхами, а щоб були моїм народом, а я їхнім Богом», - слово Господа Бога.
12. І надійшло до мене таке слово Господнє:
13. «Сину чоловічий! Коли б якась країна згрішила проти мене, мені спроневірившись, і я простягнув би проти неї мою руку й понищив у ній запаси хліба та послав на неї голоднечу, і почав губити в ній людину й скотину;
14. і коли б у ній знайшлося оцих троє мужів: Ной, Даниїл та Іов, - то вони спасли б своєю справедливістю (лише) самих себе, - слово Господа Бога.
15. Або коли б я наслав дикого звіря на ту країну, так, що він її позбавив би всіх її дітей, і вона стала б пусткою, якою ніхто б не проходив з-за звірини,
16. то ці три мужі в ній - клянусь, як от живу я, - слово Господа Бога, - не врятували б ні своїх синів, ні своїх дочок; лише вони самі спаслися б, країна ж стала б пусткою.
17. Або коли б я послав меч на країну й повелів: Перейди, мечу, країною! - і почав вигублювати в ній людину й скотину,
18. і якби ці три мужі були в ній - клянусь, як от живу я, - слово Господа Бога, - вони не врятували б ні своїх синів, ні своїх дочок; вони лише самі спаслися б.
19. Або коли б я послав на ту країну чуму й вилив на неї моє обурення в крові, вигубивши в ній людину й скотину,
20. і якби Ной, Даниїл та Іов були в ній - клянусь, як от живу я, - слово Господа Бога, - вони не врятували б ні своїх синів;, ні своїх дочок; вони врятували б своєю справедливістю лише самих себе.
21. Так говорить Господь Бог: Навіть як я пошлю мої чотири найстрашніші кари - меч, голод, лютого звіря й чуму - на Єрусалим, щоб вигубити в ньому людину й скотину,
22. то все таки зостанеться у нім рештка, що спасеться, що виведе синів і дочок (із міста). Ось вони виходять до вас, щоб ви побачили їхні вчинки й їхні діяння та щоб утішились по тім нещасті, що я приніс на Єрусалим, і по всім тім, що я навів на нього.
23. Вони вас потішать, коли побачите їхні вчинки та їхні діяння, і взнаєте, що то не дармо я вчинив усе те, що вчинив у нім», -слово Господа Бога.

15. Ізраїль - суха виноградна лоза
1. Надійшло до мене таке слово Господнє:
2. «Сину чоловічий! Чим виноградна деревина ліпша, ніж кожна інша деревина, ніж галузка, що росте на дереві в лісі?
3. Хіба з неї беруть поліно, щоб зробити якесь начиння? Хіба виробляють з неї кілок, щоб щось повісити на ньому?
4. Ні, її кидають у вогонь на здобич, вогонь палить обидва її кінці, та й середина її обгоряє: хіба вона годиться на якесь начиння?
5. Ось як вона була ще ціла, і на ніяке начиння не була вживана, тим менше, як її спалив вогонь, і всередині вона обгоріла, - чи ж начиння з неї зроблять?
6. Тим же то так говорить Господь Бог: Як виноградну деревину, між деревом у лісі, що я віддав вогню на здобич, так само видам мешканців Єрусалиму.
7. І я оберну проти них моє обличчя. Вони уникли вогню, та вогонь пожере їх. І взнаєте, що я - Господь, коли оберну проти вас моє обличчя.
8. Зроблю пустинею країну, бо вони були мені невірні», - слово Господа Бога.
Дата: Середа, 21.04.2010, 19:26 | Повідомлення # 10
16. Символічна історія Єрусалиму 1-43; він гірший від Содому 44-63
1. Надійшло до мене таке слово Господнє:
2. «Сину чоловічий! Вистав перед очі Єрусалимові всі її гидоти,
3. скажи: Так говорить Господь Бог до Єрусалиму: Рід твій та походження - з Ханаан-краю. Батько твій - аморій, мати - хеттитка.
4. При народинах твоїх, тоді як ти на світ з'явилась, ні пупця тобі не обрізано, ні водою тебе не обмито, щоб була чиста, ні сіллю не натерто, ані в пелюшки не повито.
5. Нічиє око тебе не пожалувало, щоб із милосердя до тебе хоч одне щось із цього тобі зробити. Ні, тебе викинуто в поле, гидуючи тобою, коли ти народилась.
6. І йшов я мимо тебе й побачив, як ти вовтузилась у власній крові, і сказав тобі: Живи у твоїй крові,
7. рости, немов трава в полі. Ти виросла, зробилась великою й дійшла до прекрасної вроди. Позаокруглювались у тебе груди та й волосся виросло густо, тільки була ти гола, невкрита.
8. Я переходив попри тебе й уздрів, і ось видно було, що прийшла твоя пора любови. І я накинув полу одежі моєї на тебе й прикрив твою голизну. Я присягнув тобі; увійшов у союз з тобою, - слово Господа Бога, - і ти стала моєю.
9. Я викупав тебе в воді, обмив із тебе кров і намастив тебе олією.
10. Я одягнув тебе в гаптовану одежу, обув тебе в сап'янці, підперезав тебе вісоном і вкрив тебе шовком.
11. Я прикрасив тебе оздобами, надів тобі на руки обручки, а на шию намисто.
12. Я дав тобі каблучку до носа, і кульчики до вух і пишний вінець тобі на голову.
13. Ти розкошувала в золоті й у сріблі, одіж твоя була - вісон, шовк і гаптована тканина. Питльованою мукою, медом і олією ти годувалась. Прекрасною ти стала, хоч би й у цариці.
14. І слава твоя пронеслась проміж народами з-за твоєї вроди, бо вона (врода) була досконала величчю, яку я поклав на тебе, - слово Господа Бога.
15. Ти ж, покладаючись на твою вроду й послуговуючись твоєю славою, запопалася блудувати, і щедро блудувала з кожним перехожим.
16. Ти вживала твою одежу, щоб робити з неї собі узвишшя барвисті, та й на них блудувала.
17. Ти взяла прикраси твої з мого золота й мого срібла, що я був дав тобі, і наробила собі з них чоловічих подоб, щоб блудувати з ними.
18. Ти взяла твою гаптовану одежу й нею їх покрила; мою олію й мій ладан ти перед ними поклала.
19. Та й хліб мій, що я був дав тобі, питльовану муку, олію й мед, якими я годував тебе, усе те ти поклала перед ними, на приємний запах їм, - слово Господа Бога.
20. Ти взяла твоїх синів і твоїх дочок, що мені була породила, і принесла їх їм у жертву, щоб вони їх споживали. Чи ж то не досить тобі було блудування твого?
21. Ти різала моїх дітей, ти віддавала їх їм, проводивши їх через вогонь, на честь їм.
22. І при всіх твоїх гидотах та блудодійствах. ти й не згадала про час твоїх молодощів, як була гола й невкрита, вовтузилась у власній крові.
23. А після всіх твоїх злочинів - о горе, горе тобі! - слово Господа Бога, -
24. ти спорудила собі кубло, зробила собі узвишшя на всякому майдані.
25. На кожному роздоріжжі споруджувала собі узвишшя, сквернила твою вроду й розставляла ноги для кожного перехожого, помножуючи твої блудійства.
26. Ти блудувала з єгиптянами, сусідами твоїми, кремезними тілом; ти множила твої блудодійства, щоб довести мене до гніву.
27. І ось простяг я мою руку і зменшив твої посілості, й видав тебе на потіху твоїх ненависниць, дочок філістимлянських, що й самі червоніли від твоєї розпусної поведінки.
28. Ти блудувала з синами Ашшура, та й того не було тобі досить. Блудувала, та не насичувалась.
29. Ти помножила твої блудодійства з крамарським краєм, із Халдеєю, та й тим не наситилась.
30. Яке ж мало бути втомлене твоє серце, - слово Господа Бога, - як ти все те коїла, вчинки сороміцької блудниці!
31. Як ти споруджувала собі кубло на кожному роздоріжжі й робила собі узвишшя на кожному майдані. Однак, ти не була звичайною блудницею, - бо ти нехтувала їхньою платнею,
32. лише жінкою-перелюбкою, що замість свого мужа - чужих приймала.
33. Блудницям дають дарунки; ти ж сама давала гостинці твоїм полюбовникам, і підкуповувала їх, аби звідусіль приходили до тебе на твої блудодійства.
34. Із тобою, у твоїй розпусті, навпаки було, ніж як то діється з іншими жінками; бо за тобою не бігали, як за блудницею, лише ти сама платила, тобі ж плати не давали. Отака розбещена ти була!
35. Тому, блуднице, послухай слова Господнього.
36. Так говорить Господь Бог: За те, що ти оголювала свій сором і тілом світила розпусно до твоїх полюбників та до твоїх гидких бовванів, за те, що ти їм віддавала кров дітей твоїх,
37. за все те я позбираю любовників твоїх, що тобі були довподоби, усіх тих, з якими ти любилася, разом із тими, що їх ти ненавиділа; я їх зберу звідусіль проти тебе, і оголю тебе перед ними, і вони побачуть твій сором.
38. Я судитиму тебе судом, що на жінок чужоложниць і кроворозливниць, і приведу на тебе гнів мій і мої ревнощі.
39. Я видам тебе їм у руки, і вони знесуть твоє кубло і зруйнують твої узвишшя, зірвуть із тебе одіж, відберуть твої прикраси та й покинуть тебе голою та невкритою.
40. Потім нашлють на тебе юрбу, поб'ють тебе камінням і порубають своїми мечами.
41. Вони спалять вогнем твої будови і зроблять над тобою суд на очах багатьох жінок. Я покладу край твоєму блудуванню, і ти не платитимеш за розпусту вже більше.
42. Зжену на тобі моє обурення, і відступляться від тебе мої ревнощі, і вгамуюсь, і не гніватимусь більше.
43. За те, що ти не спогадала про дні твоїх молодощів, дратувала мене всіма тими вчинками, я оберну твої вчинки на твою ж голову, - слово Господа Бога. Хіба ти не чинила блудодійства на додаток до всіх твоїх мерзот?
44. Ось кожен, хто приповідками говорить, скаже про тебе: Яка мати, така й доня.
45. Ти, дочка, вдалась у твою матір, що покинула свого чоловіка й своїх дітей. Ти - сестра твоїх сестер, що покинули своїх чоловіків і своїх дітей. Мати ваша - хеттитка, батько ваш - аморій.
46. Старша сестра твоя - це Самарія з дочками своїми, що живе ліворуч від тебе, а менша сестра твоя, - що живе праворуч від тебе - це Содом із своїми дочками.
47. Ти не тільки їхніми дорогами ходила та їхні гидоти витворяла, - ти зіпсувалась гірш від них усіма вчинками твоїми.
48. Клянусь, як от живу я - слово Господа Бога: Твоя сестра Содом із дочками не чинила такого, як ти з твоїми дочками чинила.
49. Ось який був злочин Содому, сестри твоєї: гординя, ненажерливість, безжурне ледарство. Такі були її злочини та її дочок. Бідному й злиденному вони не помагали.
50. Вони залишилися й заходилися чинити мерзоти супроти мене, а я, побачивши те, їх відкинув.
51. Самарія не нагрішила й половини того, що ти нагрішила. Ти намножила більше гидот, ніж вони, і ти виправдала твою сестру всіма мерзотами, що їх ти натворила.
52. Неси ж і ти твій сором, ти, що заступалася за твоїх сестер. Твоїми гріхами, від яких ти змерзенніла більше від них, ти їх виправдала. Стидайся ж і ти й неси твій сором, бо ти виправдала твоїх сестер!
53. Я відновлю їх! Я відновлю Содом із дочками. Я відновлю Самарію з її дочками, я відновлю тебе посеред них,
54. щоб ти несла твій сором і стидалась усього того, що коїла, коли їх потішила.
55. Сестра твоя Содом з дочками своїми повернуться до попереднього свого стану, і Самарія з дочками своїми повернеться до попереднього свого стану, і ти з дочками твоїми повернетесь до попереднього вашого стану.
56. Чи ж не була сестра твоя Содом у тебе на устах поговіркою за часу гордощів твоїх,
57. ще перед тим, як об'явилась ганьба твоя? Так як ти тепер стала предметом погорди в дочок сирійських та всіх, що навколо них, та в дочок філістимлянських, що тебе з усіх боків зневажають!
58. Злочин твій і твої гидоти - ти понесеш їх, - слово Господнє.
59. Так бо говорить Господь Бог: Я вчиню з тобою, як ти чинила, зневаживши присягу й порвавши союз зо мною.
60. Та я спогадаю про союз мій із тобою за днів молодощів твоїх і встановлю з тобою союз віковічний.
61. Ти спогадаєш про твою поведінку й засоромишся, коли я візьму твоїх сестер, старших і менших від тебе, і дам їх тобі за дочок, - та не з моєї умови з тобою.
62. Я встановлю з тобою мій союз, і ти взнаєш, що я, - Господь,
63. щоб ти згадала й засоромилась, і не посміла більш зо стиду й уст відкрити, як я прощу тобі все, що ти коїла», - слово Господа Бога.

17. Притча про двох орлів 1-10; її значення 11-21; передсказ Месії 22-24
1. Надійшло до мене таке слово Господнє:
2. «Сину чоловічий! Загадай загадку й скажи притчу домові Ізраїля;
3. промов: Так говорить Господь Бог: Орел великий, з великими крильми, з широкими крильми, ввесь вкритий зозулястим пір'ям, злетів на Ливан-гору. Схопив він вершок кедра,
4. зірвав найвищу з його віток та й переніс у крамарську землю, посадив у купецькому місті.
5. Потім узяв насіння з тієї землі й посадив на полі для засіву; над великими водами, немов вербу, він посадив його.
6. І виросло воно й стало виноградною лозою, розлогою, низькорослою. Віття її мало до нього повернутись, коріння під ним бути. Зробилось воно виноградною лозою, пустило паростки й розкинулось галуззям.
7. Та був іще один орел великий, з великими крильми, розкішним пір'ям; і ось та виноградина погнала до нього своє коріння, до нього простягнула своє віття, щоб він її зрошував, ліпше, ніж грядка, де її посадили,
8. хоч вона посаджена була на родючім полі, над великою водою, так що могла (й без того) розпускати віття, приносити плоди й стати пишною лозою.
9. Тому скажи: Так говорить Господь Бог: Чи буде все гаразд із нею? Хіба орел не повириває коріння в неї? Хіба не позриває плодів з неї, так що всі бруньки на її паростях посохнуть? Не треба буде ні великої потуги, ні людей багато, щоб вирвати її з корінням.
10. Ось вона посаджена. Чи буде все гаразд із нею? Чи не засохне вона, як на неї подує східній вітер? На тій грядці, де виросла, засохне.»
11. І надійшло до мене таке слово Господнє:
12. «Скажи бунтівничому домові: Чи не здогадуєтеся, що воно значить? Скажи: Ось вавилонський цар прийшов у Єрусалим. Він забрав його царя та його князів та й відвів їх до себе в Вавилон.
13. Узяв він нащадка з царської родини та й зробив із ним союз, присилував його поклястись і забрав вельмож тієї землі з собою,
14. щоб царство було принижене, щоб не могло підвестися, щоб додержувало союзу й стояло при нім.
15. Той же зрадив його, пославши своїх послів у Єгипет, щоб йому дали коней і багато війська. Чи пощастить йому? Чи врятує себе той, хто таке сподіяв? Він зламав мій союз. Чи ж він себе врятує?
16. Клянусь, як от живу я, - слово Господа Бога, - в країні того царя, що настановив його царем і що його він погордив присягою та зламав угоду, у нього, в Вавилоні він умре.
17. Своїм великим військом і численним людом фараон його не врятує на війні, як насиплють вал і побудують башти, щоб вигубити людську многоту.
18. Він зневажив клятву, зламав союз, дав свою руку іншому, - отак учинив він. Ні! Він не знайде рятунку!
19. Тому Господь Бог так каже: Клянусь моїм життям! Це мою клятву він зневажив, це мій союз зламав він. Я оберну йому це на його голову!
20. Я закину на нього мою сітку і він потрапить у мої тенета. Я приведу його в Вавилон і буду там з ним судитися за його віроломство супроти мене.
21. Його втікачі з усіх його полків поляжуть від меча; котрі ж зостануться, розсиплються на всі вітри, і взнаєте, що то я - Господь - говорю.
22. Так говорить Господь Бог: Я візьму верховіття високого кедра, з високих паростків його я зірву найніжніший і посаджу його на горі високій та величній.
23. Я посаджу його на горі ізраїльській високій. Він пустить віття й плід уродить, і стане пишним кедром. І житиме під ним усяке птаство, усе пернате в тіні його галуззя буде жити.
24. Всі польові дерева взнають, що я - Господь, що я принижую дерево високе, що я підвищую дерево низеньке, що я висушую дерево зелене, а дерево сухе сподіюю квітучим. Я, - Господь, - сказав так, і так учиню.»
Бібліотека » Римська Біблія, пер. о. І. Хоменка » Старий Завіт » Книги великих пророків
Сторінка 2 з 9«123489»
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика