Головна сторінка сайту
Сторінка 2 з 3«123»
Бібліотека » Римська Біблія, пер. о. І. Хоменка » Старий Завіт » Книги малих пророків
Книги малих пророків
Дата: Середа, 21.04.2010, 18:59 | Повідомлення # 6
ПРОРОК ЙОІЛ

1. Сарана 1-12; заклик до покути 13-20

1. Слово Господнє, що було до Йоіла, сина Петуїла.
2. Слухайте це, ви, старші, вважайте, всі мешканці краю! Чи бувало таке за ваших днів або за днів батьків ваших?
3. Перекажіть це дітям вашим, а діти ваші - своїм дітям, а їхні діти - дальшому родові.
4. Те, що лишила гусінь, сарана пожерла; а що лишила сарана, черва пожерла; що ж лишила черва, хробаки пожерли.
5. Прокиньтесь, п'яниці, і плачте! Голосіть, ви всі, винопивці, за вином солодким, бо його віднято від уст ваших.
6. Бо наступив народ на край мій, такий сильний, що його безліч! Зуби у нього - зуби левині, ікла у нього - як у левиці.
7. Спустошив він мій виноградник, мою смоківницю обломив; він облупив її геть і кинув, - лиш галузки її біліють.
8. Ридай, як дівчина, одягнена в вереття, по нареченому свого юнацтва.
9. Зникли з дому Господнього офіри й ливні жертви; тужать священики, служителі Господні.
10. Поля спустошені, земля сумує, бо витоптано збіжжя, муст висох, і свіжа олія знемагає.
11. Сумуйте, хлібороби, виноградарі, ридайте по пшениці та по ячмені: пропали жнива в полі!
12. І виноградна лоза висхла, смоківниця зів'яла; дерево гранатове та й пальма, і яблуня - всі дерева у полі повсихали. Ба й радість, соромом побита, зникла з-посеред синів людських.
13. Надягніте, о священики, вереття і плачте! Слуги жертовника, ридайте! Ідіть, ночуйте у вереттях, слуги Бога мого, бо в домі Бога вашого не стало ні офіри, ні дивних жертв.
14. Призначте піст, скличте святкові збори; зберіте старших, усіх мешканців краю у дім Господа, Бога вашого, і взивайте до Господа:
15. «О, що за день!» Бо близько день Господній; він, немов руїна, від Всемогутнього надійде.
16. Хіба не зникла пожива у нас перед очима, ба, з дому Бога нашого веселощі й радість?
17. Зерно зотліло під скибами своїми; засіки зруйновані, розвалені стодоли, бо зів'яло збіжжя.
18. Ой, як реве скотина! Стада волів, стривожені, блукають, бо не мають паші. Навіть отари з ніг валяться!
19. До тебе, Господи, взиваю; бо вогонь пожер у степу пасовиська, спалило полум'я всі дерева у полі.
20. Навіть звірі у полі тебе прагнуть, бо потоки вод повисихали, й вогонь пожер у степу пасовиська.

2. Страшний день Господній 1-17; Бог помилує Ізраїля знову 18-27
1. Затрубіте в ріг на Сіоні, вдарте на моїй святій горі на тривогу! Нехай тремтять усі мешканці краю, бо надходить день Господній, бо він близько!
2. День темряви й пітьми, день хмари й густої мряки. Немов зірниця, розкидається по горах народ численний, сильний, якого не бувало споконвіку і після нього більш не буде аж до років найдальших родів
3. Поперед нього вогонь пожирає, а позад нього полум'я палить. Край мов райський сад, поперед нього, а позад нього - пустиня гола. Ніщо не може утекти від нього!
4. З виду він, наче коні, мов рисаки, - так вони женуться.
5. Скачуть по верхів'ях гір із гуком, немов від колісниць, і з трісканням, неначе полум'я вогню палкого, що стерню пожирає, немов потужне військо, вишикуване до бою.
6. Побачать його - і тремтять народи, у всіх обличчя бліднуть.
7. Вони кидаються, немов лицарі, лізуть на мури, мов вояки. Кожен своїм путтям прямує, ніхто з своєї стежки не звертає.
8. Не штовхає один одного, кожен своїм шляхом простує. Вони кидаються крізь стріли, й це їм не шкодить.
9. На місто нападають, біжать на мури, вдираються у доми, влізають через вікна, мов злодії.
10. Земля трясеться перед ними, тремтить небо. Затьмарюються сонце й місяць, світло зір гасне.
11. Господь гримить перед своїм військом, бо його табір превеликий; бо сильний той, хто виконує його волю, бо великий день Господній і страшний вельми. Хто може його витримати?
12. Але ще й тепер, - слово Господнє, - поверніться до мене усім вашим серцем, у пості, в плачі й у жалі.
13. Роздеріть серце ваше, а не одежу вашу, і поверніться до Господа» Бога вашого, бо він благий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, - і уболіває над нещастям.
14. Хто зна, чи не пожаліє він знову і не залишить по собі благословення, офіри й ливні жертви Господеві, Богові вашому?
15. Трубіть у ріг на Сіоні, призначте піст, скличте святкові збори!
16. Зберіть народ, скличте громаду! Старих згромадьте, зберіть дітей і немовлят при грудях! Хай вийде молодий з покою свого, і молода - з комори.
17. Хай між притвором і між жертовником плачуть священики, слуги Господні, і нехай кажуть: «Пожалій, Господи, народ твій! Не видавай твою спадщину на наругу, щоб не глумилися над нею погани. Чому мали б між народами говорити: Де Бог їхній?»
18. Тоді Господь почав ревнувати за свій край і пощадив народ свій.
19. І відповів Господь і сказав своєму народові: «Ось я пошлю вам хліб, вино й олію, і ви насититеся ними. Я вас не видам більш поганам на наругу.
20. Північного - я відверну від вас далеко, і прожену його в землю суху та спустошену: крило його переднє до східнього моря, а заднє -до західнього моря. І здійметься від нього сморід, і сопух піде від нього вгору, бо величався вельми.»
21. Не бійся, краю! Радуйся й веселися, бо Господь учинив велике!
22. Не бійтеся, тварини в полі, бо пасовиська у степу зазеленіли знову, бо дерево приносить плід свій, смоківниця й виноград дають урожай свій.
23. Сини Сіону, радуйтеся й веселіться Господом, Богом вашим, бо він дає вам раннього дощу по правді; він посилає дощ вам, дощ ранній і дощ пізній, як і перше.
24. Токи будуть пшениці повні, а тискарні будуть переливатись вином та олією.
25. Я поверну вам ті роки, які пожерла сарана, черва, хробаки та гусіль, - моє велике військо, що я на вас наслав був.
26. Ви їстимете досхочу, донаситу, і славитимете ім'я Господа, Бога вашого, що так учинив дивно з вами. Народ мій не зазнає сорому ніколи.
27. Ви зрозумієте, що я посеред Ізраїля і що я - Господь, Бог ваш, і іншого немає. Народ мій не зазнає сорому повіки.

3. Зіслання Божого Духа; день Господній
1. А після цього я виллю мій дух на всяке тіло. Ваші сини й ваші дочки будуть пророкувати, вашим старим сни будуть снитись, і ваші юнаки будуть бачити видіння.
2. Та й на рабів та на рабинь того часу я виллю мій дух.
3. Я знаки дам на небі й на землі: кров і вогонь, і стовпи диму.
4. Сонце обернеться у пітьму, а місяць у кров - раніше, ніж настане день Господній, великий і страшний.
5. І кожен, хто призве ім'я Господнє, спасеться; бо на горі Сіоні й у Єрусалимі будуть ті, що заціліють, як то Господь сказав був; і між тими, що зостануться живими, - тії, що їх Господь покличе.

4. Суд над народами
1. Ось бо в ті дні й того часу, коли заверну бранців Юди та Єрусалиму,
2. зберу всі народи і поведу їх вниз у Йосафатову долину. Там учиню суд над ними за мій народ та за моє спадкоємство - Ізраїля; вони бо його між народами порозкидали і край мій розділили.
3. Вони на мій народ кидали жереб, міняли хлопця за блудницю й дівчаток продавали за вино, і пили.
4. Та й ви, о Тире та Сидоне, чого ви хочете від мене? І ви, усі округи Філістії? Може, ви хочете помститися на мені? Але якби ви й помстилися на мені, я раптом вашу помсту вмить вам на голову повернув би!
5. Ви, що забрали моє золото та срібло, що занесли мої дорогоцінні скарби в храми ваші.
6. Ви, що синів Юди та синів Єрусалиму продавали грекам, щоб запроторити їх далеко від їхнього краю!
7. Та ось я їх підніму з того місця, куди ви їх продали; і поверну вам на голову злочин ваш!
8. Продам ваших синів і дочок ваших у руки синів Юди, а ці їх продадуть савіям, народові далекому, - бо Господь мовив.
9. Оповістіть це між народами: «Готуйтесь до війни! Збудіть хоробрих! Хай виступають, хай рушають усі вояки!
10. Куйте мечі з лемішів ваших, а з серпів ваших списи! Слабосильний нехай скаже: Я - сильний!
11. Спішіться, йдіть! Усі народи звідусіль, зберіться! Веди вниз, о Господи, твоїх хоробрих!
12. Нехай рушають, нехай зійдуть народи в Йосафатову долину! Бо там сяду я судити всі народи звідусюди.
13. Пускайте в рух серпи, бо наспіло жниво. Ідіть, топчіть, бо винотока повна; кухви переливаються, бо злоба їхня велика!
14. Натовп на натовпі в долині Суду! Бо близько день Господній у долині Суду!
15. Сонце й місяць почорніли, світло зір гасне.
16. І загримить Господь із Сіону, дасть голос свій почути з Єрусалиму, і затремтить земля й небо! Але Господь буде прибіжищем для свого люду, і кріпостю для дітей Ізраїля.
17. Ви зрозумієте тоді, що я - Господь, Бог ваш, що живу на Сіоні, моїй святій горі. Єрусалим буде святим і чужинці не переходитимуть більш через нього.
18. Того часу гори закапають вином солодким, а горби молоком тектимуть, і всі потоки у Юдеї потечуть водою. Джерело з дому Господнього проб'ється і зрошуватиме Шіттім-долину.
19. Єгипет румовищем стане, Едом -безлюдним диким краєм за насильство над синами Юди; за те, що неповинну кров на їхній землі пролили.
20. Юда ж буде заселений повіки, і Єрусалим від роду і до роду.
21. Я відплачу їхню кров, без кари не залишу. І Господь житиме на Сіоні.

Дата: Середа, 21.04.2010, 19:00 | Повідомлення # 7
ПРОРОК ЙОНА

1. Непослух Йони

1. Слово Господнє надійшло до Йони, сина Амітая:
2. «Встань, іди в Ніневію, оте велике місто, і проповідуй проти нього, бо злоба їхня піднялася до мене.»
3. Та Йона встав, щоб утікати в Таршіш, далеко від Господа. Прийшов він до Яффи, знайшов корабель, що плив у Таршіш, заплатив за переправу й вступив до нього, щоб відплисти з ними у Таршіш, далеко від Господа.
4. Але Господь кинув на море великий вітер, і на морі знялася страшна хуртовина, тож корабель ось-ось мав уже розбитись.
5. Злякались моряки і закричали кожен до свого бога, а щоб облегшити корабель, викинули вантаж, що був на ньому, в море. Йона ж зійшов у саму середину судна, ліг і заснув глибоко.
6. І підійшов до нього головний над моряками та й каже: «Як тобі спати? Вставай, візви до твого Бога, може він зглянеться над нами й ми де загинемо.»
7. І говорили один до одного: «Ось киньмо лишень жереб, щоб довідатись, через кого сталось нам це лихо.» Кинули вони жереб і жереб упав на Йону.
8. І кажуть вони до нього: «Скажи нам, будь ласка, через кого сталось нам це лихо? Яке твоє зайняття? Звідки ти йдеш, який твій край, з якого ти народу?»
9. Він відповів їм: «Я - єврей і почитаю Господа небес, що сотворив море й землю.»
10. Злякались люди вельми й сказали до нього: «Що це ти зробив?» - довідались бо, що він утікав далеко від Господа, бо він їм признався.
11. Далі його спитали: «Що нам з тобою чинити, щоб море, яке на нас розлютилось, утихло?» Море бо дедалі більше піднімалось і бушувало.
12. Він відповів їм: «Візьміть і киньте мене в море, й море перестане проти вас бушувати, бо я знаю, що то через мене прийшла на вас велика оця хуртовина.»
13. І заходились люди веслувати до берега, та не могли, бо море дедалі більше піднімалось і проти них бушувало.
14. Тоді вони візвали до Господа й сказали: «О Господи, не дай, благаємо тебе, щоб ми загинули за життя цього чоловіка, й не допусти, щоб на нас упала кров невинна, бо ти, о Господи, вчинив, як тобі було завгодно.»
15. Взяли вони Йону та й кинули в море, і море перестало бушувати.
16. Люди вельми налякались Господа й принесли Господеві жертву та обреклись обітом.

2. Йона в нутрі риби
1. Господь наготував велику рибу, щоб вона проглинула Йону. І пробув Йона .в нутрі риби три дні й три ночі.
2. З нутра риби Йона почав молитися до Господа, Бога свого.
3. Він мовив: «У моїй скруті до Господа візвав я, й він відповів мені. З нутра шеолу закричав я, і ти почув мій голос.
4. Ти кинув мене у безодню, у серце моря, і води мене оточили. Усі твої буруни й твої хвилі пройшли надо мною.
5. Я мовив: Відкинутий я з-перед очей у тебе! А все ж таки я знову глядітиму на святий храм твій.
6. Води мене обняли аж по горло, безодня мене оточила, водорість голову мені повила.
7. Аж до стіп гір спустивсь я; земля засувами повік мене замкнула, але ти вивів моє життя з ями, о Господи, мій Боже.
8. Коли моя душа в мені умлівала, про Господа згадав я, і моя молитва долинула до тебе, до храму до святого твого.
9. Тії, що пустих марнощів пильнують, кидають власну ласку.
10. Я ж голосом подяки принесу тобі жертву. Чим я обрікся, те я виконаю. Від Господа спасіння.»
11. Господь повелів рибі, й вона виблювала Йону на сушу.

3. Навернення Ніневії
1. І надійшло слово Господнє до Йони вдруге:
2. «Встань, іди в Ніневію, у те велике місто, й проповідуй йому те, що я скажу тобі.»
3. Устав Йона й пішов за Господнім словом, у Ніневію. Ніневія ж була надзвичайно велике місто: на три дні ходи.
4. І Йона почав увіходити в місто, один день ходи. Він об'явив, кажучи: «Ще сорок день, і Ніневія буде зруйнована.»
5. І повірили ніневітяни Богові: оголосили піст і понадягали веретища, від найбільшого до найменшого.
6. Вістка про це дійшла до ніневійського царя; він устав з престолу свого, скинув одежу з себе, покривсь веретищем і сів на попелі.
7. Далі, на наказ царя і його вельмож, було голосно оповіщено в Ніневії: «Ні людина, ні скотина, ні воли, ні вівці - нічого не сміють їсти, ні споживати, та й води не сміють пити.
8. Та щоб усі - від людини до скотини -понакривались веретищами й чимдуж взивали до Бога, і щоб кожен покинув свою нікчемну поведінку й насильство рук своїх.
9. Хто зна, чи Бог іще не повернеться та не роздумає й не відверне від нас палаючий гнів свій, тож ми й не загинемо?»
10. Побачив Бог їхні вчинки, що вони відвернулись від своєї нікчемної поведінки, й роздумався щодо лиха, яке був погрожував їм учинити, - і не вчинив його.

4. Досада Йони; відповідь Божа
1. І не вподобалось те Йоні вельми; запалав він гнівом,
2. і почав молитися до Господа, і мовив: «О Господи! Хіба ж не це я говорив, бувши ще у моїй країні? Тому ж я й утік був напочатку до Таршішу; знав бо, що ти - Бог милостивий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, й уболіваєш над злом.
3. Тож візьми, благаю, Господи, тепер у мене мою душу, бо ліпше мені вмерти, аніж жити.»
4. А Господь сказав: «Чи ж слушно ти розсердився?»
5. Вийшов Йона з міста й сів зо східнього боку міста. Зробив він собі там халупку, й сів під нею у холодку, визираючи, що станеться з містом.
6. А Господь Бог виростив тикву й вона знялась над Йоною, щоб була тінь над його головою та щоб позбавити його досади. Йона вельми зрадів тикві.
7. Але другого дня, як почала зоря зоріти, звелів Бог черв'якові, й він підточив тикву й вона всохла.
8. А як зійшло сонце, послав Бог посушний східній вітер, і сонце вдарило у голову Йоні так, що він зомлів, тож і побажав сам собі смерти, кажучи: «Ліпше мені вмерти, аніж жити.»
9. Бог промовив до Йони: «Чи слушно ти розсердивсь із-за тикви?» Він відповів: «Я розсердивсь через тикву так слушно, хоч би й умерти.»
10. Тоді Господь сказав: «Тобі жаль тикви, дарма що ти не поравсь коло неї й не зростив її, - що за одну ніч виросла і за одну ніч пропала.
11. А мені б то не жаль було Ніневії, великого міста, в якому живе більше ста двадцяти тисяч душ, що не вміють розрізнити правиці від лівиці, - й худоби безліч?»

Дата: Середа, 21.04.2010, 19:01 | Повідомлення # 8
ПРОРОК МАЛАХІЯ

1. Любов Бога до Ізраїля

1. Пророцтво. Слово Господнє до Ізраїля через Малахію:
2. «Я полюбив вас, каже Господь. А ви питаєте: У чому виявилась любов твоя до нас? Хіба Ісав не брат Якова? - слово Господнє. Однак полюбив Якова,
3. Ісав же знавіснів мені. Я гори його обернув у пустелю, його спадщину дав шакалам, що в пустині.
4. Якщо Едом казатиме: Нас зруйновано, та ми руїни знову відбудуєм! - то Господь сил так каже: Вони збудують, а я розвалю. І їх назвуть: Безбожности країна, народ, на який Господь розгнівався повіки.
5. Ви це побачите на власні очі й скажете: Господь і поза межами Ізраїля великий.
6. Син шанує батька, а слуга господаря, коли ж я батько, то де моя пошана? Коли я господар, де страх передо мною? - каже Господь сил до вас, священики, що моє ім'я зневажаєте й питаєте: Чим зневажаємо ми твоє ім'я?
7. Тим, що приносите на мій жертовник хліб нечистий. А ще й питаєте: Чим ми його осквернили? Та тим, що думаєте, мовляв, стіл Господній можна зневажати.
8. А як приносите сліпе у жертву, хіба ж то не зле? І як приносите кульгаве або хворе, то це не зле? Попробуй принести його начальникові твоєму, чи він буде тобою радий, чи він тебе ласкаво прийме, - говорить Господь сил.
9. Тепер, отже, благайте ж Бога, щоб змилувавсь над вами; чи прийме він когось із вас ласкаво? - говорить Господь сил.
10. Коли б то вже котрийсь із вас зачинив двері, щоб вам на моїм жертовнику не палити вогню марно! Не довподоби ви мені стали, - говорить Господь сил, - і не милі мені приноси з рук ваших.
11. Бо від сходу сонця аж до його заходу між народами велике моє ім'я, і на кожнім місці моєму імені приноситься кадило й чиста жертва; бо моє ім'я між народами велике, - говорить Господь сил.
12. Ви ж його зневажаєте, кажучи: Господній стіл,- нечистий, і страва, що кладуть на нього, зневаги варта.
13. І кажете: Глядіть, яка морока! -і маловажите ним, - говорить Господь сил. Приносите грабоване кульгаве й хворе, таке приносите у жертву! Таке б мені приймати із рук ваших? - говорить Господь.
14. Проклят шахрай, що має в череді самця і ним обрікся, але приносить Господеві в жертву хирне; бо я - Великий Цар, говорить Господь сил, і моє ім'я страшне між народами.»

2. Пересторога священикам 1-9; мішані подружжя й шлюбні розлуки 10-17
1. «Нині ж для вас, священики, ось яка осторога:
2. Коли ви не послухаєте й не приймете собі до серця, щоб дати славу імені моєму, - говорить Господь сил, - то я пошлю на вас прокляття, і проклену благословення ваші! Ба, вже їх проклинаю, бо ви не берете собі того до серця.
3. Ось я зламаю вам рамено і кину вам у лице покидьком, - покидьком святкових жертв ваших, - і викинуть вас разом із ним.
4. І зрозумієте, що я послав до вас цю осторогу, щоб мій союз був з Леві, - говорить Господь сил.
5. А той союз мій з ним був життя і щастя, і я дав йому їх, - союзом остраху, тож він мене боявся, і мого імени страхався.
6. Наука правди була на устах у нього, несправедливости не було на губах у нього; він у мирі й правоті ходив передо мною, і багатьох він відвернув від беззаконня.
7. Бо уста священика мають берегти науку, і з уст його люди очікують повчання, бо він - ангел Господа сил.
8. Ви ж відступили від дороги і багатьох привели до занепаду в законі, і повалили союз із Леві, - говорить Господь сил.
9. Тому і я вас видав на зневагу та на погорду перед усім народом, оскільки ви моїх доріг не пильнували і в ділах закону дивились на особу.
10. Чи не один у всіх нас Батько? Чи не один Бог сотворив нас? Чому ж ми одне одному ламаєм віру, сквернивши союз батьків наших?
11. Юда ламає віру, й гидота діється в Ізраїлі та в Єрусалимі; бо Юда осквернив Господа святиню, яку він любить, і взяв собі за жінку дочку чужого бога.
12. Нехай Господь викорінить того, хто так чинить, - того, хто кличе, і того, хто відповідає з Якова наметів, і того, хто офіру Господеві сил приносить.
13. Ви ще й таке робите: ви покриваєте сльозами жертовник Господній, - риданням та стогнанням, -бо він не хоче більш дивитись на приноси, приймати їх радо з рук ваших.
14. А ви ще й кажете: Чому? Та тому, що Господь був свідком міде тобою та жінкою твого юнацтва, яку ти зрадив, дарма, що то твоя подруга й твоя законна жінка.
15. Хіба він не створив їх як одну істоту, що має тіло й дух у собі? Чого ж шукає ця одна істота? - Потомства від Бога. Майте ж до вашого життя пошану, і нехай ніхто не зраджує жінки юнацтва свого.
16. Бо мені осоружний розвід, - говорить Господь, Бог Ізраїля, - і той, хто насильством покриває свою одіж, - говорить Господь сил. Майте ж до вашого життя пошану, і не поводьтеся зрадливо.
17. Ви Господа втомили вашими словами, та ще й питаєте: Чим ми його втомили? - Та тим, що кажете: Кожний, хто чинить зло, добрий в очах Господніх, він до таких ласкавий, - або: Де Бог правосуддя?

3. День Господній 1-5; десятина на храм 6-12; праведники за дня Господнього радітимуть 13-24
1. «Оце я посилаю гінця мого, й він приготує дорогу передо мною, і Господь, що ви його шукаєте, прийде негайно у храм свій. Ангел союзу, що ви його бажаєте, - ось він іде, - говорить Господь сил.
2. Хто витримає день його приходу? І хто встоїться, коли він з'явиться? Таж він, немов вогонь ливарний, неначе луг шаповалів.
3. Засяде, як той, що топить і прочищує срібло. Очистить синів Леві і переллє їх, як золото й срібло, і вони будуть тими, що приносять Господеві жертву справедливо.
4. І тоді Господеві буде любий принос Юди та Єрусалиму, як за днів давніх, за років колишніх.
5. Я прийду до вас близько, щоб суд судити, і буду скорим свідком: проти чарівників, перелюбників, кривоприсяжників та проти тих, що утискають наймита з його заробітком, удову та сироту, і що приходня позбавляють права і мене не бояться, - говорить Господь сил.
6. Тому, що я, Господь, не міняюсь, - ви, сини Якова, не вигублені.
7. З часу батьків ваших ви від моїх заповідей відступили і їх не пильнували. Поверніться ж до мене, і я до вас повернуся, - говорить Господь сил. А ви питаєте: Як нам повернутись?
8. Хіба годиться людині обкрадати Бога? Ви ж мене обкрадаєте й питаєте: В чім ми тебе обікрали? - Десятинами й приносами!
9. Ви тяжко прокляті, а все ж таки ви, увесь народ, мене обкрадаєте.
10. Приносьте всі десятини до комори, щоб була пожива в моїм домі, і таким робом випробуйте мене, - говорить Господь сил, - чи не відчиню вам загат небесних і не виллю на вас благословення понад міру?
11. Для вас я погрожу сарані-ненажері, щоб не пустошила у вас земного плоду, та й щоб виноград не став у вас безплідним у полі, - говорить Господь сил.
12. Усі народи щасливими вас будуть називати, бо будете країною втіхи, - говорить Господь сил.
13. Жорстокі ваші слова супроти мене, - каже Господь. А ви питаєте: І що ми говорили між собою проти тебе?
14. Ви кажете: То марна річ - служити Богові! Яка користь із того, що ми берегли його постанови, що ми сумні ходили перед Господом сил?
15. Тепер же називаємо щасливими зухвалих. Злочинцям теж живеться добре: вони випробовують самого Бога й живуть собі гарненько далі.
16. Тоді говорили між собою ті, що Господа бояться. Господь прислухався, почув, і перед ним почала списуватись пам'яткова книга для тих, що Господа бояться і поважають його ім'я.
17. Вони будуть моїми, - говорить Господь сил, - в той день, що я готую, стануть моїм скарбом. Я їх помилую, як чоловік милує свого сина, що йому служить.
18. Тоді ви знов побачите різницю між праведником і безбожником, між тим, хто служить Богові, і тим, хто йому не служить.
19. Бо ось надходить день, неначе піч палає. Тоді всі горді й усі злочинці будуть - солома, і спалить їх той день, що прийде, - говорить Господь сил, - і не зоставить їм ні кореня ні вітки.
20. Для вас же, що боїтеся імени мого, зійде сонце правди, і в його промінні буде спасіння. Ви вийдете вистрибом, немов на випасі телята,
21. і безбожників топтатимете, бо вони будуть, наче попіл, у вас під ногами того дня, що я готую, - говорить Господь сил.
22. Згадайте про закон Мойсея, слуги мого, що я був наказав йому на Хориві для всього Ізраїля, про заповіді та про постанови.
23. Ось я пошлю вам Іллю пророка перед приходом дня Господнього, великого і страшного.
24. І він наверне серце батьків до дітей і серце дітей до батьків, щоб я, прийшовши, не побив землі прокляттям.»

Дата: Середа, 21.04.2010, 19:03 | Повідомлення # 9
ПРОРОК МІХЕЙ

1. Суд над Самарією 1-7; і над містами Юдеї 8-16

1. Слово Господнє, що було до Міхея з Морешету, за Йотама, Ахаза й Єзекії, юдейських царів, що він сприйняв, - про Самарію і Єрусалим.
2. Слухайте, усі народи! Уважай, земле, й що її сповнює! Нехай буде Господь Владика проти вас свідком, Господь зо святого храму свого.
3. Бо ось Господь виходить з місця свого, і зійде вниз, візьме під ноги землі висоти.
4. Гори під ним розтануть, розсядуться долини, неначе від вогню віск, немов вода, що вилита на хвилі.
5. А все воно за Якова провину і за гріхи дому Ізраїля. Яка ж та Якова провина? Хіба не Самарія? Який гріх дому Юди? Хіба не Єрусалим?
6. Тому зроблю з Самарії звалище в полі; місце, щоб там садовити виноградник. Скочу її каміння у долину, й оголю її основи.
7. Всі ідоли її будуть розбиті, усі її заробітки будуть вогнем спалені, усі її кумири розіб'ю на скалки; вона бо назбирала їх заробітками блудниці, і вони стануть знов заробітками блудниці.
8. Над цим буду ридати-голосити, буду ходити босий-голий; немов шакали, буду вити і склиглити, неначе струсі.
9. Бо її рана невигойна, вона сягає аж до Юди, дійшла аж до воріт народу мого, до Єрусалиму.
10. Не сповіщайте про це в Гаті, не голосіте гірко, у Бет-Леафрі у поросі качайся.
11. Пройди в голизні й соромі, о мешканко Шафіру! Вона не вийшла, мешканка Цаанану. Плач у Бет-Ецелі візьме у вас місце його постою.
12. Як їй надіятись на щастя, тій, що живе у Мароті? Лихо бо від Господа зійшло аж до воріт Єрусалиму.
13. Запрягай у колісниці бистрих, о мешканко Лахішу! Вона була почином гріха для дочки Сіону, бо в тобі знайдено Ізраїля провини.
14. Тому мусиш прощальні дари дати для Морешет-Гату; доми Бет-Ахзіву будуть оманою для царів ізраїльських.
15. Я ще нашлю здобичника на тебе, о мешканко Мареші! Слава Ізраїля досягне аж до Адулламу.
16. Обстрижись, обголися по твоїх дітях, щиро коханих. Пошир твою лисину, як яструб, бо вони пішли геть від тебе у неволю.

2. Проти загарбників 1-5; спротив пророкові 6-11; кращі вигляди на майбутнє 12-13
1. Горе тим, що замишляють беззаконня і чинять зло на своїх ложах! Вони, як лиш засвітає ранок, його коять, бо мають в себе в руках силу.
2. Нив забажають - і їх грабують; будинків - і їх віднімають. Загарбують людину з її домом, чоловіка разом з його спадщиною.
3. Тому Господь так каже: «Ось я задумую на рід цей лихо; від нього ви не зможете відхилити ший ваших, і не здолаєте ходити просто, бо то буде лихий час.»
4. Того часу на вас укладуть приповідку, і гірким плачем будуть плакати та промовляти: «Зруйновано нас з усім! Частку мого народу він міняє; як він її від мене усуває! Замість поля наші повернути, він їх ділить.
5. Тому не буде у вас нікого, хто б кидав на пай жереб у громаді Господній.»
6. «Не проповідуйте», - проповідують. «Нехай не проповідують цього! Ганьба нас не осягне!»
7. Дім Якова говорить: «Хіба у Господа терпець урвався? Хіба такі його вчинки? Хіба слова його добра не чинять тому, хто праведно діє?»
8. Та мій народ устає вже здавна, немов ворог. Ви ж із жупаном здираєте й сорочку з тих, що приходять тихо, що й гадки про війну не мають.
9. Жінок мого народу ви проганяєте з їхніх домів милих; у дітей їхніх геть берете мою честь навіки.
10. Уставайте і йдіть геть: бо це не край спочинку, - через нечистоту, що вас руйнує руїною тяжкою.
11. Якби з'явився якийсь вітрогон і брехню придумав: «Я буду про вино вам і напої проповідувати»! - він став би проповідником цього народу.
12. Зберу тебе напевно, Якове, усього. Зберу рештку Ізраїля напевно. Згуртую їх, немов отару, до кошари; неначе череду, серед їхнього пасовиська; аж загуде від безлічі народу.
13. Проломщик піде перед ними; вони проломлять, пройдуть крізь ворота й вийдуть ними. І цар їхній пройде перед ними, і Господь на чолі у них.

3. Проти вельмож 1-4; проти неправдивих пророків 5-8; Сіон буде зруйнований 9-12
1. І я сказав: - Слухайте ж, голови Якова й князі дому Ізраїля! Чи ж не належиться вам знати справедливість, -
2. вам, що ненавидите добро й любите зло; вам, що здираєте з них шкіру й тіло з костей їхніх,
3. і що їсте народу мого тіло й лупите з них шкіру та ламаєте їхні кості й кришите їх, наче в горщику, немов у казані м'ясо?
4. Тоді до Господа будуть взивати, та він не відповість їм; обличчя своє на той час від них сховає, тим, що лихі їхні вчинки.
5. Так говорить Господь проти пророків, що його народ обманюють, що, поки мають що зубами гризти, мир віщують, а тим, хто не дає їм у рот нічого, війну проголошують.
6. Тому ніч буде вам замість видіння, і темрява - замість вгадування. Сонце зайде над пророками, і день над ними потемніє.
7. І тоді засоромляться видющі, і застидаються ворожбити; усі вони покриють собі губи, бо не буде від Бога відповіді.
8. Я ж повний сили, духу Господнього, і справедливости й потуги, щоб виповісти Яковові його переступ та Ізраїлеві гріх його.
9. Слухайте ж, голови дому Якова й князі дому Ізраїля! Ви, що бридитеся справедливістю і викривляєте усе праве;
10. ви, що будуєте Сіон кров'ю, Єрусалим - злочином.
11. Проводирі його судять за гостинці, його священики вчать за плату, пророки його вгадують за гроші, та ще й на Господа здаються, кажучи: «Хіба Господь посеред нас не пробуває? На нас біда не прийде!»
12. Тому то, через вас, Сіон буде розораний, як поле, а Єрусалим стане звалищем, гора ж, де храм, - горою, вкритою лісом.

4. Майбутнє царство Господнє на Сіоні 1-6; облога, полон і визволення Сіону 9-14
1. І станеться: в останні дні гора дому Господнього буде встановлена як вершина гір і буде вивищена над пагорбами. Народи попливуть до неї.
2. Сила народів піде й скаже: «Ходіть, зійдемо на Господню гору, до дому Бога Якова: він своїх доріг навчить нас, і ми його стежками будемо ходити, бо то з Сіону закон вийде, Господнє слово - з Єрусалиму.»
3. Він між численними племенами буде судити, і про могутні народи буде вирішувати, ген-ген далеко. Вони перекують свої мечі на рала, на серпи - свої списи. Народ проти народу не буде меча піднімати, ані не будуть більше вчитися воювати.
4. І вони - кожний з них буде сидіти під своєю виноградною лозою,- і кожний під смоковницею, і ніхто не буде їх лякати, - бо уста Господа сил сказали.
5. Бо хай усі народи ходять кожний во ім'я бога свого, ми ж будемо ходити в ім'я Господа, Бога нашого, по віки вічні.
6. «В той день, - слово Господнє, -я зберу кульгавих і прогнаних далеко позбираю, і тих, що я був зажурив.
7. З кульгавих я зроблю останок, а з порозкиданих далеко - народ могутній. І Господь буде над ними царювати на горі Сіоні віднині і повіки.»
8. Ти ж, Мігдал-Едере, пагорбе дочки Сіону! До тебе вона прийде, знов повернеться влада перша, царство дочки Єрусалиму.
9. Чого ж ти так тепер голосиш? Хіба нема царя у тебе? Або загинув твій порадник, що тебе схопили болі, неначе породіллю?
10. Звивайсь від болю, кричи, дочко Сіону, неначе породілля, бо тепер мусиш вийти з міст і мусиш перебувати в чистім полі. Підеш аж у Вавилон; там будеш вирятувана, там Господь тебе викупить з руки твоїх ворогів.
11. Тепер сила народів зібралась проти тебе, які кажуть: «Нехай його осквернять, хай наші очі надивляться отак на Сіон.»
12. Але вони не відають думок Господніх, і наміру його не розуміють, що він їх зібрав, мов снопи на току.
13. Вставай же, молоти, дочко Сіону, бо зроблю ріг твій, мов із заліза, твої копита зроблю, немов з бронзи, і ти розітреш силу народів. Ти здобич їхню присвятиш Господеві, і їхнє багатство Владиці усього світу.
14. Тепер опережися валом, Бет-Гадере! Проти нас висипано насип; суддю Ізраїля б'ють по щоці києм.

5. Месія - пастир народу
1. Ти ж, Вифлеєме-Ефрато, занадто малий єси, щоб бути між тисячами Юди. З тебе вийде мені той, хто має бути Володарем в Ізраїлі; його походження із давніх-давен, з днів споконвічних.
2. Тому він лишить їх до часу, коли породить та, що має родити; і тоді останок їхніх братів повернеться до синів Ізраїля.
3. І він стоятиме й пастиме у Господній силі та величі імени Господа, Бога свого. Вони сидітимуть, бо він тоді буде великим аж до кінців землі.
4. Такий же буде мир: коли й Ашшур увійде в край наш і топтатиме в палацах наших, то ми сім пастухів поставимо проти нього, вісім князів між людьми.
5. Вони мечем будуть пасти Ашшур-край, Німрода-край мечем прегострим. Він визволить нас від Ашшура, коли той увійде в край наш і топтатиме в границях наших.
6. Тоді останок Якова буде посеред багатьох народів, немов від Господа роса, немов та злива на травицю, - він не надіється на людину й не очікує нічого від синів людських.
7. Тоді останок Якова буде серед народів, посеред багатьох народів, мов лев між лісовою звіриною, немов левеня серед отари, що, як приходить, ногами топче, роздирає, і нікому від нього рятувати.
8. Нехай твоя рука підійметься над противниками твоїми і всі вороги твої знищені хай будуть!
9. «Ось що того дня збудеться, - слово Господнє: я викоріню з-поміж тебе твої коні й знищу твої колісниці.
10. Я розвалю міста у твоїм краю, зруйную усі твої твердині.
11. Я вирву з рук у тебе чари, і віщунів не буде більш у тебе.
12. Я викоріню твої тесані кумири, і твої ідоли-стовпи з-посеред тебе, і ти не будеш більше поклонятися перед виробом рук твоїх.
13. Я вирву з-поміж тебе твоїх ашерів, знищу твоїх ваалів.
14. У гніві та обуренні я народам відплачу, бо вони були неслухняні.»

6. Господня відплата 1-8; проти ошуканців 9-16
1. Слухайте ж, що Господь говорить: «Устань, судись перед горами, нехай пагорби чують твій голос.»
2. Слухайте, гори, Господню розправу, і зважайте, ви, землі основи, бо в Господа розправа з своїм народом, і він правуватиметься з Ізраїлем.
3. «О мій народе, що я тобі зробив? Чим тебе скривдив? Відповідай мені!
4. Я вивів тебе з Єгипетського краю і викупив тебе з дому неволі. Послав я був перед тобою Мойсея, Арона та Марію.
5. Народе мій! Згадай но, що задумав був Балак, цар моавський, що йому відповів Валаам, син Беора; від Шіттіму до Гілгалу - знати праведні діла Господні.»
6. З чим мені перед Господом з'явитись, уклонитись перед Богом Вишнім? Чи мені стати перед ним із всепаленнями, з однолітними назимками?
7. Чи будуть Господеві довподоби тисячі баранів, десятки тисяч ручаїв олії? Чи маю йому дати мого перворідня за мої переступи, плід мого лона за гріхи душі моєї?
8. Тобі сказано, о чоловіче, що є добре й чого Господь від тебе вимагає: лише чинити справедливість, любити милосердя й покірно ходити перед твоїм Богом.
9. Голос Господній кличе до міста: «Слухайте, покоління та громадо міста!
10. Хіба я можу знести бат неправильний та ефу зменшену, огидну?
11. Хіба я можу виправдати вагу лукаву та тягарці підроблені у саквах?
12. Бо багачі його, його мешканці точать брехні, і їхній язик у них в устах зрадливий.
13. Тому я й почав тебе карати й пустошити за гріх твій.
14. Ти будеш їсти, та насититись не зможеш, твій голод буде у твоїм нутрі. Набік відкладеш, але не сховаєш; а що сховаєш, те віддам мечеві.
15. Ти будеш сіяти, але не жатимеш, будеш оливки давити, але олією маститися не будеш; і виноград, - але вина не питимеш.
16. Ти бережеш звичаї Омрі й усі діла дому Ахава; ви ходите за їхніми намислами, щоб я тебе віддав на поталу, а твоїх мешканців на насміх, - і ви нестимете ганьбу народу мого.»

7. Загальна несправедливість 1-7; оновлення народу 8-10; поворот з неволі 11-13; молитва за народ 14-17; кінцевий гимн 18-20
1. Горе мені, бо я став, мов останні літні плоди, немов той виноград по винозборі: ані однієї ягідки, щоб з'їсти, ані однієї спілої вчасно смокви, яких прагну.
2. Побожні зникли з краю, нема між людьми справедливих; на кров усі роблять засідки; один на одного сіті закидає.
3. До зла їхні руки спритні; князь вимагає, суддя чинить розправу за хабар, вельможа виявляє свої забаганки, правдою крутить.
4. Найліпший з них, неначе тернина, найправедніший - немов пліт з колючок. День, оповіщений твоїми вартовими, - твоя кара - настає; тепер прийде на них тривога.
5. Не довіряйте другові, на приятеля не звіряйтесь, ба й перед тією, що лежить на твоїм лоні, стережи двері уст твоїх.
6. Бо син батька зневажає, дочка повстає на матір, невістка на свекруху, і кожному його домашні - вороги.
7. Я ж на Господа буду споглядати, надіятись на Бога мого спасіння, і мій Бог мене почує.
8. Не тішся надо мною, о мій вороже, бо хоч я впав, але я встану; хоч перебуваю в темряві, - Господь є моє світло.
9. Я буду гнів Господній нести, бо я згрішив супроти нього, аж доки не розсудить мою справу, не вчинить суду надо мною. Він виведе мене на світло, я побачу його справедливість.
10. Тоді мій ворог те побачить і сором його окриє - його, що говорив до мене: «Де Господь, Бог твій?» Очі мої дивитимуться на нього; тепер його будуть топтати, немов на вулиці грязюку.
11. День будування твоїх мурів -той день буде усунений далеко.
12. Того дня прийдуть до тебе від Ашшуру аж по міста Єгипту, від Тиру аж по Річку, від моря й до моря, від гори аж по гору.
13. Земля стане пустинею через своїх мешканців, з-за їхніх учинків.
14. Паси народ твій ґирлиґою твоєю, овець спадщини твоєї, що самі перебувають у лісі серед саду. Нехай собі пасуться у Башані та Гілеаді, як то було за днів днедавніх!
15. Як за днів виходу з Єгипту, яви нам предивні речі.
16. Народи те побачать і засоромляться, дарма, що такі сильні; на уста покладуть собі руку, вуха в них оглухнуть.
17. Вони будуть лизати порох, мов гадюка; немов тваринки, що по землі в'ються, вони, тремтівши, повилазять із своїх притулків; прийдуть зо страхом до Господа, Бога нашого, - тебе будуть боятись.
18. Хто Бог, як ти, що провину прощаєш і даруєш переступ останкові твого спадкоємства? Він не затримає гнів свій повіки, бо любить милосердя.
19. Він знову змилосердиться над нами, розтопче наші беззаконня. Ти кинеш у глибінь моря всі гріхи їхні.
20. Ти явиш твою вірність Яковові, твою ласку Авраамомі, як ти поклявсь був батькам нашим ще за днів днедавніх.

Дата: Середа, 21.04.2010, 19:04 | Повідомлення # 10
ПРОРОК НАУМ

1. Гнів Господній проти Ніневії

1. Пророцтво про Ніневію. Книга видіння Наума з Елкошу.
2. Господь - ревнивий Бог і месник! Господь відплачує, він повний гніву. Господь своїм противникам воздає, він плекає на ворогів своїх обурення.
3. Господь довготерпеливий і силою великий, але без кари винного не залишає. Господь, - його дороги в бурі й хуртовині, і хмари - порох під ногами в нього.
4. Він погрожує морю й сухим його робить, висушує всі ріки. В'яне Башан і Кармель, і цвіт Ливану в'яне!
5. Перед ним тремтять гори, і на пагорби тануть; земля перед ним піднімається, - усесвіт і всі його мешканці.
6. Хто встоїться перед його гнівом? Хто може витримати його обурення гаряче? Гнів його вогнем розливається, і скелі розпадаються перед ним.
7. Господь - благий, твердиня в день смутку, і знає тих, що на нього уповають.
8. Але він повінню, що з берегів виходить, дощенту знищить своїх противників, і пітьма буде гнатися за його ворогами.
9. Що ви намислюєте проти Господа? Він довершить руїну, і лихо більш не повториться.
10. Бо хоч вони, мов терня, що густо переплелося, хоч вони п'яні від своїх напоїв, - вони будуть пожерті цілковито, як суха солома.
11. Із тебе вийшов той, хто проти Господа зло намислює, - лихий дорадник.
12. Так каже Господь: «Хоч вони й повні сили, і їх багато, все одно будуть стяті, і зникнуть! Хоч я тебе й засмутив, та більше не засмучу.
13. Тепер розторощу його ярмо, яке тяжить на тобі, і розірву твої окови.»
14. Про тебе ж Господь заповідав: «Не буде більш потомства з твоїм ім'ям. Я викоріню з дому богів твоїх, тесаних і вилитих ідолів. Я приготую гріб твій, бо став єси нікчемним.»

2. Видовище падіння Ніневії
1. Ось на горах ноги посла доброї новини, що мир оповіщає! Святкуй, о Юдо, твої свята, виконуй твої обітниці, бо Беліял не буде через тебе більше проходити, - він згинув цілковито.
3. Бо Господь велич Якова відновить, як велич Ізраїля; пустошники бо їх спустошили, знівечили їхнє віття виноградне.
2. Пустошник вирушає на тебе. Стань на валу на варті, стережи шлях, підпережи стан свій, збери докупи всю твою потугу.
4. Щити витязів його червоні, вояки в кармазині, а колісниці у вогненному блиску криці, коли готуються до бою; хвилюються кипарисові списи.
5. По вулицях летять шалено колісниці, наввипередки котяться через майдани; на вигляд вони, неначе смолоскипи, неначе блискавки, біжать по всіх усюдах.
6. Він згадує своїх витязів, що спотикаються, бігши, кидаються під мури, і захист уже готовий.
7. Брами рік відкрито, палац зо страху вмліває.
8. Виводять царицю і ведуть у неволю, її слугині стогнуть жалібно, немов голубки, і б'ють себе в груди.
9. Ніневія, немов став, з якого води утікають. «Стійте бо, стійте!» Але ніхто й не озирнеться!
10. «Грабуйте золото, грабуйте срібло!» Ліку нема запасам, сила всілякого дорогоцінного посуду.
11. Спустошена, порожня, в руїнах! Аж серце мліє, трусяться коліна; у кожного біль у крижах, обличчя в усіх поблідли.
12. Де леговище левів, що в ньому левенята зростали, що в ньому походжали лев, левиця та левеня, і ніхто не полохав їх?
13. Лев рвав для своїх левенят кусні, душив для своїх левиць; він наповнював здобиччю свої сховки, й свої ж барлоги лупом.
14. «Оце я проти тебе, - слово Господа сил, - я пущу димом твої колісниці, меч пожере левенят твоїх. Я зітру з землі твою здобич, і голосу твоїх послів не буде більше чути.»


3. Проречення Ніневії горя

1. Ой, горе місту крови, повному брехень, грабіжницькому, - здирству кінця не видно!
2. Ось чути ляскіт бича, чути, як гуркотять колеса, басують коні, скачуть колісниці.
3. Летить кіннота, мечі блискають, вилискують ратища; сила поляглих, купи мертвих, трупам немає краю, -всі спотикаються об трупи.
4. А все це за велику силу блудів блудниці чудової вроди, спритної до чарів, що блудами своїми продає народи, і сім'ї - чарами своїми.
5. Оце я проти тебе, - слово Господа сил. Закину на обличчя тобі подолки твого плаття, твою голизну покажу народам і царствам - твій сором.
6. Жбурну на тебе брудом, я тебе знеславлю і виставлю на насміх.
7. І станеться: кожний, хто тебе побачить, утече від тебе й скаже: «Збурена Ніневія! Хто її пожаліє? Де мені для неї утішителів шукати?»
8. Хіба ж ти ліпша від Но-Аммону, що був розлігся на ріках, що воду мав навколо себе, що валом йому було море, і море було йому муром?
9. Етіопія і Єгипет були його потугою, і їй кінця не було; Пут та Лівія - його помічниками.
10. Та й він пішов у неволю, потяг у полон, а його немовлята теж були розбиті на перехрестях усіх вулиць; на його знатних кинуто жереб, і всіх його вельмож закуто в кайдани.
11. Ти теж уп'єшся, будеш непритомна; ти теж шукатимеш від ворога притулку.
12. Усі твої твердині будуть, наче смоковини зо спілими первоплодами: як їх потрясти, то падають у рот тому, що їх із'їсти хоче.
13. Глянь на народ твій: та то ж жіноцтво серед тебе! Ворота твого краю відкриті навстіж ворогам твоїм, вогонь жере твої засуви.
14. Черпай же собі воду на час облоги, скріпи твої твердині. Увійди у грязь і міси глину, візьми у руки форму на цеглини.
15. Там пожере тебе вогонь, меч посіче тебе, він пожере тебе, як гусінь! Множись, як сарана!
16. Розмножуй твоїх купців над зорі, що на небі! Гусінь розсіється і розлетиться.
17. Твої князі, неначе сарана; твої урядовці, неначе стрибунців рій, що розташовується табором на мурах за холодної днини, - але як зійде сонце, вона вмить зникає, і місця, де була, не знати.
18. Поснули пастирі твої, асирійський царю! Витязі твої відпочивають, народ твій по горах розбігся, і нікому його збирати.
19. На твою рану нема ліків, тяжке твоє нещастя! Хто лиш почує вість про тебе, заплеще в долоні над тобою: над ким бо не переходила безнастанно твоя злоба!

Бібліотека » Римська Біблія, пер. о. І. Хоменка » Старий Завіт » Книги малих пророків
Сторінка 2 з 3«123»
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика