Головна сторінка сайту
Сторінка 3 з 3«123
Бібліотека » Різне » Історія України » Довідник з історії України (А-М) / Підкова Ігор
Довідник з історії України (А-М) / Підкова Ігор
Дата: Четвер, 10.07.2014, 12:31 | Повідомлення # 11
В результат невдалої спроби зайняти галицький княжий стіл, Б. у 1144 був позбавлений Звенигородського
удільного князівства. Зазнавши поразки, втік на землі нижнього Дунаю, де з 1146 згадується як князь
берладський (назва походить від м.Берладь, що знаходилось на одноіменній річці - лівій притоці Серету).
Згодом подався до Києва, де служив при дворі князя Всеволода Ольговича та його брата Святослава. У
1158 Б. знову на Дунаї, де, організувавши загони половців та берладників, у наступному році вирушив у
похід проти галицького князя Ярослава Осмомисла. Маючи б-тисячне військо, обложив головне місто
Галицького Пониззя - Ушицю, але незважаючи на підтримку місцевого населення зазнав поразки. Подався
до Києва, а згодом - до Греції, де у 1162 був отруєний у м.Солуні (Салоніки).
БЕРЛАДНИКИ - збірна назва переселенців з земель Київської держави, насамперед з Галицького
князівства, які у 12 ст. оселилися у нижньому Подунав'ї (т. за. Галицьке Пониззя). Головним містом Б. було
м.Берладь (нині м.Бирлад у Румунії). Займалися, головним чином, рибальством, полюванням та іншими
промислами. У літописах вперше згадуються у 1159, коли вони пдтримуючи галицького князя Івана
Ростиславича (Берладника), взяли участь у поході проти Ярослава Осмомисла, і напали на м.Ушицю та
Кучелмин. Згодом, у 1160 Б. здобули м.Олешшя у пониззі Дніпра, але біля м.Дциня зазнали поразки від
київського князя Ростислава Мстиславича. Після цього письмові джерела не подають відомостей про Б.
БЕРНАРДИНЦІ - див. ЦИСТЕРЦІАНЦІ. “БЕРТЕЛЕМІ ЛІНІЯ” (“Бартелемі лінія”) -умовна назва лінії, яку
спеціальна комісія держав Антанти на чолі з генералом Бертелемі 24.2.1919 запропонувала вважати
східним кордоном Захмної Області Української Народної Республіки На поч. лютого 1919 Найвища Рада
країн Антанти, намагаючись припинити українсько-польську війну 1918-19. вислала для переговорів з
урядами ЗОУНР і Польщі про перемир'я спеціальну комісію на чолі з ген. Бертелемі. До складу делегації
входили представники Великобританії (лорд Картон де Віарт), США, (професор Лорд), Італії (майор Стабіле)
та ряд військових експертів. Провівши попередні переговори з представниками польського уряду у Львові,
члени місії 22.2.1919 прибули у Ходорів, ставку Начальної Команди УГА. 24.2.1919 на вимогу місії Антанти
було укладено перемир'я. Припинення воєнних дій, яке вступило в силу з 25.2.1918 зупинило успішний
наступ українських військ в ході Вовчухівськоі операції 1919. Під час переговорів за участю делегацій
ЗОУНР і Польщі в Ходорові, а потім у Львові ген. Бертелемі в ультимативній формі вимагав встановлення
демаркаційної лінії між воюючими сторонами по “Б. л.” Цей план передбачав встановлення західного
кордону ЗОУНР по східній межі Львівського, Перемиш-лянського і Бібрського повітів і далі по р. Стрий.
Таким чином до Польщі відходило 40% території Сх. Галичини (в тому числі Львів і ДрогобицькоБориславський нафтовий басейн залишалися у складі Польщі). 28.2.1919 українська делегація
(О.Бурачинський, С. Витвицький і М.Лозинський) викинула пропозиції місії Бертелемі. 23.1919 воєнні дії на
українсько-польському фронті відновилися (див. також Західно-Українська Народна Республіка, українськопольська війна 1918-19).
БЕССАРАБІЯ (Бассарабія) - Історична область між Прутом, Дністром і гирлом Дунаю. Значна частина Б.
входить до складу Молдови. Землі на крайньому півдні і півночі Б. належать до України. Територія Б. здавна
заселялась племенами скіфів, гетів, даків, антів (з 4 ст.), уличів, тиверців. В 9-10 ст. Бессарабія була у склад
Київської держави, пізніше - Галицько-Волинського князівства. З середини 14 ст. увійшла до складу
Молдовського князівства. В 1514 разом з Молдовою загарбала султанська Туреччина. В середині 16 ст. у Б.
здійснили походи козацькі загони на чолі з Д. Вишневецьким (1553,1564), І.Свірговським (1574), Іваном
Підковою, (1577), С. Наливайком (1594). Й період національно-визвольної війни українського народу під
проводом Б.Хмельницького 1648-57 відбулися Молдовські походи 1650 і 1652. Після зруйнування в 1775
Запорізької Січі козаки заснували на півдні Б. Задунайську Січ. За Бухарестським мирним договором 1812 Б.
увійшла до складу Російської імперії. Лютнева революція 1917 в Росії спричинила посилення українського
національного руху в Б. Створювались українські школи, організовувались осередки “Просвіти”. Українське
населення тієї частини Б., де українці становили більшість, домагались від Генерального Секретаріату УЦРУНР приєднання цих земель до Української Народної Республіки. В середині січня 1918, скориставшись
складним міжнародним становищем України, румунські війська окупували територію Б. В умовах румунської
окупації бессарабський парламент Сфатул Церій (Рада Країни) проголосив 25.11.1918 приєднання Б. до
Румуни. Проти цього рішення виступили українські депутати В. Цеганко, Чумаченко, Панцір, Прічницький та
ін. за що були заарештовані і розстріляні. Українське населення Б. на багатотисячних мітингах і зборах
протестувало проти анексії Румунією українських етнічних земель у Б. - Акерманщини, Ізмаільщини, Західної
Одещини (Південна Бессарабія) і Хотинщини (Північна Бессарабія). На поч. січня 1919 на Хотинщині
вибухнуло народне повстання проти румунських окупантів, яке було жостоко придушене регулярними
військами (див. Хотинське повстання 1919). У вересні 1924 у Б. відбулося Татарбунарське повстання 1924,
яке завершилось кривавою розправою над учасниками виступу і політичним процесом (1925) у Кишиневі над
керівництвом повстання. За даними румунського перепису 1930 українське населення у Пд. Б. становило
74,2%, а у Пн.-36,6%, молдавани і румуни - 19,2%, німці - 9,2%, євреї - 3%. Протягом 20-30-х років
румунський уряд проводив політику румунізаціїі українського населення Б.
Перебуваючи постійно під жорстоким політичним тиском, українське національно-культурне життя у Б.
розвивалось слабо. Існували нечисленні осередки товариств “Просвіта”, читальні, театральні гуртки. Серед
керівників українського національного руху у Бессарабії були В.Корчовий. О.Яловий. М.Галин, І.Гаврилюк,
В.Гетманченко, М.Палій та ін. 28. 1940 територія Бессарабії увійшла до складу СРСР. Акерманський,
Ізмаїльський і Хотинський повіти відійшли до УРСР (див. також Адміністративно-територіальний устрій

України).
БИЧ ЛУКА (1875-1944) - український політичний діяч на Кубані, юрист, економіст. З літа 1917 - член
Військової Ради Кубані, а з жовтня -Крайової Ради (Установчих Зборів). В грудні 1917 брав участь у
прийнятті Конституції Кубанського Краю (офіційна назва Кубанської Республіки). Очолював Законодавчу
Раду Республіки. Після прийняття 16.2.1918 акту про державну незалежність Кубані, очолив перший
крайовий уряд, який офіційно заявив про вступ Кубанського Краю на федеративних засадах до складу
Української держави. Після розгрому кубанських крайових органів денікінцями у 1920, емігрував за кордон.
Жив у Чехо-Словаччині. З 1922 - доцент, згодом проф. права Української Господарської Академії у
Подебрадах. Автор ряду наукових праць з господарсько-фінансових проблем.
БІБІКОВ ДМИТРО ГАВРИЛОВИЧ (1792-22.2(63).1870)-російський державний діяч, ген. від інфантерії,
учасник Вітчизняної війни 1812. В 1837-52 - київський, подільський і волинський ген.-губернатор. В Україні Б.
активно проводив політику російського великодержавного шовінізму. Брав участь у розгромі КирилоМефодіївського братства, скасував дію Литовського статуту 1588 (1840) та ліквідував греко-католицьку
церкву (1839) у Правобережній Україні, конфіскував маєтки католицького духовенства. З метою русифікації
України здійснив заміну місцевих чиновників на російських. В 1847-48 провів інвентарну реформу, яка
законодавче закріплювала поміщицьку земельну власність. В 1852-55 -міністр внутрішніх справ Російської
імперії.
БІБЛІОТЕКА ІМЕНІ С. ПЕТЛЮРИ - заснована в Парижі у 1929. В 1940 нараховувала у своїх фондах 15 тис.
книг. В приміщенні бібліотеки знаходився музей С. Петлюри. В 1940 німці зруйнували будинок бібліотеки і
знищили бібліотечний фонд. У 1946 бібліотека відновила свою діяльність.
БІБЛІОТЕКА НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНІ Т. ШЕВЧЕНКА - створена в 1892 у Львові разом з
реорганізацію товариства ім. Т.Шевченка у наукове. В 1894 бібліотека мала 600 книг, на початку 1914 - 70
тис. книг, а в 1939 - близько 300 тис. томів. В бібліотеці зберігалась найповніша і найсистематичніша збірка
україністики - пере-важноукраїнськихдруків19-20ст.,стародруків 16-18 ст., комплекти преси. Рукописний
відділ мав рукописи-14-20 ст. з території весі України. Тепер фонди бібліотеки зберігаються в Львівській
науковій бібліотеці їм. В. Стефаника АН України.
БІЗАНЦ АЛЬФРЕД (1890 - п. після 1945) -австрійський та український військовий діяч, пдполк. УГА та Армії
УНР. Н. в с. Дорнфельд (тепер с. Тернополя Пустомитівського р-ну Львівської обл.) За походженням німець.
В роки першої свгтової війни - офіцер австрійської армії. З листопада 1918 командир Львівської (Сьомої)
бригади УГА, групи військ “Південь”. В березні 1919 бригада Б. визначилась в ході Вовчухівської onepauji
1919. 7.6.1919 Львівська бригада УГА розпочала Чортківський наступ 7979. Заді бригади. пд час цієї операції
Б. було присвоєно звання підполк. В серпні 1919 його частина успішно діяла під час наступу об'єднаних
українських армій на Київ. В січні 1920 підрозділ Б. у складі частин Української Галицької Армії, внаслідок
епідемії тифу і повної ВЩСуТНОСТІ боЄПрИПаСІВ
БІзанцА. потрапив у критичне
становище, був змушений перейти на службу в Червону Українську Галицьку Армію. 24.4.1920 група військ
під командуванням Б. вийшла зі складу ЧУГА і, прорвавши польську лінію фронту в р-ні Михнівки, вирушила
на з'єднання з частинами Армії УНР. На поч. 40-х рр. Б'. -референт українських справ в Управлінні
Генеральною Губернію. В 1943-44 Б. очолював Військову управу Дивізії “Галичина”. В 1945 Б. був
заарештований радянськими спец-службами і засланий. Дальша його доля невдома.
БІЛАС ВАСИЛЬ (17.9.1911 - 23.12.1932) - член Української Військової Органвації^а Організації Українських
Націоналістів. Небіж ДДанилишина.
Входив до складу дрогобицької бойової групи ОУН, створеної З.Кос-саком. 19.8.1931 разом з
ДДанилишиним за дорученням Крайової Екзекутиви ОУН на ЗУЗ здійснив замах на керівника східного
відділу міністерства закордонних справ Польщі Т.Голувка. Брав участь у_експропріаційних актах з метою
отримання коштів для діяльності ОУН у Бориславі (31.7.1931) і Трускавці (8.8.1931). 30.11.1932 Б. разом з
ДДанилишиним, Ю.Березинським, В.Стариком, М.Жураковським. С.Мащаком та ін. бойовиками здійснив
напад на пошту у м. Городок Ягайлонський (тепер міородок Львівської обл.) з метою отримання коштів для
діяльності українських націоналістичних організацій ОУН і УВО. Під час відступу після завершення операції
заарештований разом з Д.Данили
Бібліотека » Різне » Історія України » Довідник з історії України (А-М) / Підкова Ігор
Сторінка 3 з 3«123
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика