Головна сторінка сайту
Сторінка 3 з 5«12345»
Бібліотека » Різне » Історія України » Концентраційні табори в совєтському союзі
Концентраційні табори в совєтському союзі
Дата: Понеділок, 19.04.2010, 23:47 | Повідомлення # 11
Допити й слідства

За неписаним правилом в системі МВД, якщо слідчий не зумів підчас допитів примусити арештованого -психологічним впливом признатися до контрреволюційної вини, він має право застосувати насильство та туртури.

Методи допиту були опрацьовані негайно після створення ВЧК. Вони є різні і вживають масово до всіх арештованих, як це було напр., в 1937-38 pp. за часів єжовщини, під час беріївщини, у другу світову війну та після неї, або ж застосовують лише до окремих осіб. Фізичні методи допиту застосовують в більшості до членів українського революційно-націоналістичного підпілля в Україні (ОУН), до вояків УПА та до всіх, кого МВД підозріває в приналежності до підпільного революційно-визвольного руху в Україні та інших неросійських народів поневолених Москвою.

Слідчі МВД, а також прокуратури застосовують підчас допитів звірські методи.

Як приклад наведемо один із зразків допиту слідчого.

Арештованого викликають на допит по 12 годині ночі. Слідчий в першу чергу запитує особисті дані: прізвище, ім'я, по батькові, рік і місце народження і т. д., не згадуючи при цім за яку «провину» ув'язнено підслідчого. Потім слідчий пропонує, йому розповісти власний життєпис (автобіографію), а підчас розповіді вдає, що не тільки слухає, але навіть дещо записує для пам'яті. По закінченні розповіді уповноважений МВД (слідчий) пропонує, щоб життєпис був написаний на папері. На тому перший допит закінчується. Якщо провина, в якій обвинувачується арештованого, не має юридичних підстав, або аґентурно мало опрацьована, слідчий пропонує «признатися» до вини, заявляючи при цьому: «Ми все знаємо, нам залежить лише на тому, щоб Ви чесно самі зізнали свою провину, усвідомили її вагу, назвали співучасників, а тим самим виправдали б своєю працею і допомогою, довір'я влади до вас». Коли ж МВД вважає, що воно спіймало важливого злочинця, слідчий пропонує йому «зробити теж саме», але перед тим намагається «спіймати» арештованого в першу чергу на неправдивості його життєпису». Як правило, кожний арештований оповідаючи свій життєпис, оминає в своїй розповіді «небезпечні» місця життєпису, бо він усвідомлює собі, що перебуває в МВД.

По двох тижнях ув'язнення, МВД законно і офіційно мусить оголосити затриманому причину арешту та за якою статтею арештованого обвинувачують. Але це правило майже завжди порушується. Велика кількість арештованих перебуває в МВД по декілька місяців або й років, не знаючи причин apeшту. Лише з перебігу слідства арештант може здогадатись. Підчас масових репресій, слідчі в більшості викликали на допит один-два рази, не оголошували причину арешту, а формулювали коротко: «за контрреволюцію», оформлюючи справу навіть без власноручного підпису обвинуваченого і передавали її на розгляд «Особого Совєщанія». В концтаборі «Крутая», Ухто-Печорської системи був ув'язнений українець Вовчків, якого спіймано на вулиці міста, підчас конвоювання в м. Сухумі арештованих з НКВД до тюрми. Його заслано до концтаборів без слідства і без оголошення вини та вироку. Лише через 15 місяців йому оголошено в концтаборі, що він засуджений на 3 роки за «контрреволюційну агітацію».

Масові чистки та арешти органами МВД в СССР набувають таких велетенських розмірів, що напр., між емведистами існує навіть така приповідка: «Дайте мені людину, а справа на неї вже лежить в моїм бюрку». МВД вигадує стільки «контрреволюційних» справ, що не вистачає для них підсовєтського населення. В МВД підчас масових чисток не перевіряється чи справді та чи інша людина поповнила якийсь політичний злочин. Для нього важливим є, що арештований сам признається до вигаданої ним вини тому, лише щоби швидше скінчити своє перебування під арештом в МВД та бути спрямованим до концтаборів.** Про це знаходимо свідчення в книжці «А. Везуглова «Запіскі адвоката», Видавництво «Правда», Москва, 1957 р.

) Кожний, кого арештує МВД, наперед знає, що його засудять до ув'язнення в концтабори, лише не знає, на скільки років. Дуже часто арештовані не витримують фізичних та психічних методів допиту і вигадують на себе такі злочинства, з яких навіть слідчі сміються, але до протоколу зізнання їх записують. А. С. Вайсберґ в своїй книжці «Hexensabbath-Russland im Schmelztiegel der Sauberungen» описує, напр»., як велика група харківських студентів під впливом застосування моральних та фізичних тортур «призналася» до вини, що нібито готувала терористичний акт проти Станіслава Косіора. Студенти перебували дуже довго під слідством, а за той час і Косіора було вже оголошено ворогом народу. Тоді МВД запропонувало їм «признатися», що вони готували атентат не на Косіора, а на Кагановича. (A. Weissberg «Hexensabbath-Russland im Schmelztiegel der Sauberungen», Frankfurt a. Main, 1951, cтop.461).

Підчас допитів слідчі застосовують до арештованих (чоловіків, жінок, неповнолітніх) напр. такі методи слідства:

1) погроза зброєю і побиттям; 2) фальшування протоколів з допитів свідків; 3) «голодний» приділ харчів, заборона курити, конфіскація тютюну; 4) пропонування посиленої їжі, тютюну, алькоголю; 5) ставка віч-навіч з фальшивими (підсуненими) свідками; 6) загроза репресувати родину; 7) харчування оселедцями та позбавлення води; 8) замкнення до карцеру на 2-10 діб при харчах 200 гр. хліба та 300 гр. води на день; 9) безперервний 48 годинний допит, при чім слідчі часто змінюються; 10) побиття ґумовими та дерев'яними канчуками, шкіряними поясами, дротяними батогами; 11) побиття п'ястуками в статеві органи, вибивання зубів, побиття по голові, спині і грудях; 12) побиття до втрати свідомости, потім знову, повторне побиття; 13) притискання дверима пальців на руках і ногах; 14) карцери-ізолятори; 15) замкнення до темної камери на декілька діб; 16) замкнення до «труни», у якій в'язень не має опертя для ніг; 17) стояння з руками догори; 18) спеціяльні допити протягом декількох годин, з яскравим освітлюванням (безперервно) обличчя арештованого; 19) замкнення до холодного кам'яного «мішка» напів-зодягненого, з босими ногами; 20) декілька годин стояння на «струнко»; 21) по команді «вставати і сідати» протягом довгих годин; 22) сидіння на ніжці стільця, перекиненого догори ногами; 23) 72 годинна стійка (під наглядом) з випростованими на боки руками і т. д.

Існує дуже багато емведівських способів, щоб змусити невинну жертву наговорити на себе та вигадати неіснуючий злочин. Очевидно, що не всі методи фізичних тортур застосовують слідчі до арештованих, бо одні з них заламлюються та «признаються» до вини скоріше, інші довше, а дуже тверді характером навіть витримують всі тортури, або ж помирають від тортур в МВД. Незалежно від того, чи ув'язнений признався до вини чи не признався, МВД, за дуже малими вийнятками, не звільняє з-під арешту, а засуджує до ув'язнення в концтаборах, або на кару смерти. (Авторові цієї книжки слідчий МВД після закінчення допитів офіційно заявив: «Ми знаємо, що ви невинні, але сидіти будете». На запит: «Чому?» він відповів: «Так потрібно совєтській владі».)

Дуже важкими тортурами буває замкнення до «цементової могили». Перед замкненням слідчий попереджує: «Не признаєтесь, я зроблю так, що признаєтесь!..» В присутності арештованого він наказує конвоїрам: «Замкнути до могили». Арештанта відводять до його камери, як правило в одиночку, і не дають декілька днів їжі. На останній день дають солону рибу, але пити води не дають. Потім його замикають до «могили». «Могила» це камера з розміром 2 1,5 метра з цементовими стінами, підлогою та стелею, з електричним освітленням. Вона часто буває наповнена солоною водою до 10 см глибини. За допомогою парового опалення в камері весь час буває велика температура (горяч). Підчас перебування в «могилі» арештант божеволіє і вже згідний підписати на себе навіть вирок смерти, аби позбавитися важких мук.

Подібні методи слідства приводять до того, що тортуровані люди називають гурт своїх знайомих, які нібито з ними належать разом до контрреволюційної організації; МВД їх арештує, а ті в свою чергу називають інших знайомих і т. д. Отже, коло весь час поширюється, а масові арешти відбуваються за принципом: «ліпше арештувати 100 осіб невинних і заслати їх до концтаборів, ніж залишити невиявленого і неарештованого одного контрреволюціонера.»

Тому то такі масові арешти підсовєтського неросійського населення носять назву «чистки» або «очистки теренів».

http://memorial.kiev.ua/content/view/162/68/

Дата: Понеділок, 19.04.2010, 23:47 | Повідомлення # 12
МОСКАЛІ ТА ПОНЕВОЛЕНІ НАРОДИ В КОНЦТАБОРАХ СССР

Якщо аналізувати, за які провини ув'язнюється підсовєтське населення до концтаборів, то треба всіх концтаборовиків за національністю поділити в першу чергу на дві категорії: перша, це росіяни, а друга поневолені Москвою народи. Совєтська влада та російсько-комуністична партія з своїми розгалуженнями (компартіями) в «союзних» республіках СССР є для москалів своїми, рідними! Такої влади та компартії вони бажали ще за царського режиму і прямували до того. Советська влада, компартія і Росія для великоросів є одне поняття, вони рівнозначні, бо сам Ленін писав, що: «інтереси національної гордости великоросів збігаються з соціялістичними інтересами великоросійських пролетарів». Знаний російський філософ Бердяєв такими словами схарактеризував большевизм: «Большевизм, це третя форма російського імперіялізму. Большевизм, це чисто національний феномен; хто прагне знайти його глибину, той мусить відкрити його національні коріння та пояснити походження большевизму на основі російської історії». Ф. Бек і В. Годін, автори книжки «Русская чистка й получениє признаний», які перебували ув'язненими в совєтських концтаборах, на стор. 92 пишуть: «Більша частина росіян хоч і незадоволена окремими потягненнями Совєтського режиму, але любить совєтську владу, як свою рідну матір і не бажає іншої». («Russian Purge and the Extraction of Confession, by F. Beck»). Тому арештовані росіяни сприймають своє засудження до концтаборів та в'язниць як самозрозумілу річ, на яку не можна ображатись, бо влада засуджує і карає їх, за їхнім переконанням, справедливо і заслужено. На компартію і совітську владу взагалі росіяни не ображаються і не ставляться до них з ненавистю. Існуючий в Німеччині «Институт изучения СССР Национально-Трудового Союза» в своїх матеріялах пише так: «Автори мемуарів про стан громадян в СССР, як звичайно, добре розуміють моральну природу большевизму... часто недооцінюють його матеріяльні та психологічні можливості, доцільність совєтської системи... глибину і силу її впливів на людину». («Вестник института по изучению истории и культуры СССР» ч. 2, Мюнхен, 1952 р., стор. 142).

В своїй книжці „Das sind die Russen", von John Fischer, автор на стор. 123 пише про росіян таке: «Для більшости росіян поліційна система є настільки нормальне явище, що вони ледве чи можуть уявити собі іншу форму суспільства». Швед Р. Ессен у своїй праці „Die Russische Gleichung" написав, що «колективізм ... споконвічна російська дійсність», а далі він пише таке: «Оприччина Івана IV, охранка Миколи І. та ҐПУ большевиків і Сталіна все це є виключно і лише росіянам притаманні російські поліційні організації терору, схожі одна на одну так само, як одне яйце на інше». (R. Essen. „Die Russische Gleichung". Paul Last, Leipzig, 1943, cтop. 17 та 27).

Автори названих книжок перебували довгі роки в Росії, вивчали її та на своїй шкірі «дізналися» про совєтські концтабори. Якщо їм, припустимо, можна не «вірити» через те, що вони чужинці, то те саме стверджують і самі росіяни в своїх рецензіях на згадані книжки. Росіянин проф. А. Філіпов з приводу такого твердження чужинцями пише в своїй рецензії на згадані книжки таке: «У всіх тих ствердженнях про зв'язок між большевизмом і старою дореволюційною Росією, розуміється, є деяке зерно правди: поперше, не можна заперечувати, що большевизм був підготований тим чи іншим станом дореволюційної Росії коли б було все добре в старій Росії большевизм не міг би виникнути і, подруге, большевизм виник на ґрунті Росії, а тому не можна думати, що він нічого спільного немає ні з однією стороною російського питання; хоч не може бути неясним, що большевики свідомо, або несвідомо, рішуче відкинули багато дечого з російського минулого життя, а інше відтворили, підкреслили і посилили, а також сполучили їх поміж собою... Дуже дивно бачити закономірність большевизму тільки в тому, що це є просте відтворення минулої російської історії. Історія не є лише повторення старого, але розвиток, еволюція, перехід до нового... Не можна заперечувати того, що запровадження соціялізму в Росії означає для неї нове психологічне життя... Що ж торкається політичної поліції при царі (а тепер при большевиках! прим. автора), вона існувала так само, як і в інших демократичних державах... Так само і про Совєтський імперіялізм, який, за думкою авторів, є простим продовженням царського імперіялізму. Очевидно, що царській Росії був до революції притаманний імперіялізм. Але імперіялізм був властивий і іншим великим державам ... бо завоювання взагалі є основним засобом збільшення територіяльних розмірів держави». («Вестник Иститута по изучению истории и культуры СССР» ч. 1, Мюнхен, 1951 p., cтop. 148, 149).

З наведеного бачимо, що самі росіяни стверджують, що большевизм і Росія неподільні, політична поліція (ВЧК-ҐПУ-НКВД-МҐБ) теж від кол. царської Росії невід'ємні, а їхнє існування виправдується тими ж таки росіянами, які деклярують себе «фанатичними антибольшевиками».

Росіян арештують і ув'язнюють до концтаборів не за те, що вони принципово, психологічно, від самої природи, є противниками совєтської влади, компартії, соціялізму чи комунізму. Їх ув'язнюють як порушників державних законів совєтської влади. Лише є одна різниця: в демократичних державах людину ув'язнюють за такий доконаний державно-політичний злочин, який справді таки завдав державі велику шкоду (наприклад, шпигунство, викрадення атомової таємниці і передання її іншій, ворожій державі), а в СССР злочином вважається і політична дія, яка навіть в найменшій мірі порушує в середині держави існуючі її закони. Для росіян Росія, компартія і совєтська влада, це їхня законна, ними створена і підтримана власність. Отже, цілком зрозуміло, що кожний росіян, який порушує всі ухвалені приписи ним же установленої влади, карається згідно з своїми законами. Немає нічого дивного і в тому, що російська компартія карає і засуджує, «винно чи невинно», власних членів, не звертаючи уваги на їхню національну приналежність. Кожний член партії в СССР є в першу чергу її членом і належить до КПСС, а не до якоїсь національности. Він мусить виконувати всі партійні приписи, інструкції та її статут і на ділі перепроваджувати в життя її програму. Тим більше, що комуністична партія СССР існує як єдина «керуюча» партія. І коли в компартії виникають якісь ухили, опозиції чи незгоди, то це є внутрішньо-партійна справа, і та чи інша партійна група, що має в середині самої партії керуюче становище, згідно з своїми приписами, може застосувати ті чи інші кари, включно до кари смерти і заслання до концтаборів членів компартії. Це є внутрішнє життя самої компартії СССР, яке не повинно мати нічого спільного з загальнодержавним життям та безпартійним населенням СССР. Колишні вожді компартії, або її інші члени, яких засуджено в СССР за ухил, не були ворогами власного большевизму, совєтської влади та компартії в Росії, або агентами закордонних розвідок. Їх поставлено перед судом за те, що вони боролися проти ЦК ВКП(б), його вождя Сталіна, за зміну зовнішньої або внутрішньої партійної політики. Це все належить до внутрішньої боротьби в партії.

Але, всі чистки, що заторкують і російську націю, плянувалися в першу чергу як спеціяльно наперед продумане масове нищення неросійських поневолених народів. А щоб заховати його від світу, обдурити пересічне населення в СССР, ввести в блуд опінію світу та послабити чи відтягнути увагу неросійського населення від власної протиросійської національної боротьби, улаштовувались показові державні судові процеси, вишукувалися різні ухили.

Наприклад, підчас єжовської чистки 1936-1938 pp. сотні тисяч українського пересічного робітництва та селянства обвинувачено в троцькізмі і засуджено до концтаборів, хоч ув'язнені були безпартійні і ніякої справи з Троцьким, правими чи лівими ухильниками в партії не мали і навіть тим не цікавились.

Росіянам немає причин скаржитись на несправедливість власної влади, якщо вони порушують її закони.

Цілком інакше виглядає справа засудження та ув'язнення до концтаборів поневолених Москвою неросійських народів. Неросійські народи, серед яких найчільніше місце належиться в СССР українцям, були загарбані і силою прилучені до Росії. Царський і Совєтський режими свою владу на загарбаних ними землях тримають тільки силою: через поліцію, державні установи з російським керівництвом, членів компартії, пересічних росіян, переселених або присланих на неросійські землі, а в разі потреби і багнетами військ МВД та совєтської армії (для того виділюються або навіть комплектуються спеціяльні військові частини, у яких переважна кількість належиться росіянам) і т. д.

Для поневолених Росією народів, для їхніх законних державних теренів російсько-комуністична партія з її розгалуженнями та філіями, а також совєтська влада, є чужа, не природня їм, силою накинута влада. Неросійські поневолені народи в СССР, з часів загарбання їхніх державних теренів, ведуть непримиренну національно-визвольну боротьбу за своє національне визволення, за демократичне життя, за власні самостійні держави, з власним державним урядом. Національно-визвольна боротьба поневолених Москвою народів спрямована в першу чергу до здобуття власного державного життя у самостійних державах, до цілковитого відновлення національної відрубности, яку весь час нищить сучасна Росія, з її компартією та владою, та з власною денаціоналізаційною політикою та панславізмом.

Україна, що займає в загальній національно-визвольній протиросійській боротьбі найчільніше, передове місце, не припиняла своєї боротьби від часів поневолення її Московщиною. Ця боротьба знаходить свої активні і пасивні форми у всьому житті СССР, незалежно від місця перебування українців. Підпільні революційно-визвольні протиросійські націоналістичні організації, серед яких на передових позиціях стоїть більше 20 років Організація Українських Націоналістів (ОУН) під керівництвом Степана Бандери, УВО, СВУ, збройна підпільна українська сила УПА, українські армії часів 1917-1921 років, повстання і бої в Україні підчас колективізації та в другу світову війну, пасивний спротив загального пересічного українського населення від часів накинення Україні совєтської влади досьогодні, культурна протиросійська боротьба української наукової і технічної інтелігенції і т. д. і т. п., боротьба українського духовенства і народу за свободу релігії все це взяте разом, було і спротивом і боротьбою проти російського поневолення, денаціоналізаційної політики, русифікації з її шовінізмом, проти російсько-московської нелюдяности, масового народовбивства, боротьба за християнську віру і Українську Церкву. Це є боротьба за Українську Самостійну Соборну Державу.

Таким чином, на поневолених Москвою неросійських теренах між собою зударяються головно дві сили: російсько-поневолююча сила з її комуністично-совєтською формою, за якою заховано для національно-визвольних рухів всі підступні і розкладницько-згубні методи і протилежна, спрямована проти неї революційно-визвольна національна сила, змістом якої є людські правди і чесноти кожного народу, заповіджені Богом і наділені природою.

Тому всі закони і постанови, що ухвалюються в Москві чи її експозитурою для України й інших поневолених в СССР неросійських народів, спрямовані до того, щоб зламати, перебороти і цілковито знищити національну протиросійську боротьбу, звести нанівець і загладити всі національні прикмети, перетворити поневолені народи в один «Совєтський» народ, серед якого провідна роля належала б «старшому братові» російському народові.

Компартія СССР, совєтська влада з її функціонерами, «великоросійська» нація, вважають і розглядають поневолені ними неросійські народи, в загальній масі, як активний протиросійський елемент, як носіїв систематичного антисовєтського, протикомуністичного спротиву.

Большевизм не народився в Україні, він її завоював і поневолив. Він прийшов в Україну з Московщини, тому він завжди підтримує тільки своє, російське. А таким є повна совєтизація загарбаної України, створення під облудним гаслом «соціялістичних націй» та паперової самостійности Української Совєтської Соціялістичної Республіки, як «невід'ємної, складової» частини СССР. Мета Москви з українців, прилучивши їх до росіян, створити один Совєтський нарід, асимілювати українців та «очистити» територію України.

Як відомо, асимілюється в більшости те, що найбільше споріднене, але коли є великі різниці, тоді прямують не до асиміляції, а до винищення.

Компактну народню масу, якою є українці, важко асимілювати, отже Москва йде двома шляхами поневолення неросійських народів: Перший шлях, це намагання частинно «очистити» їх від неподатливого елементу, застосовуючи т. зв. «очищення» територій. В першу чергу Москва старається «очистити» загарбані нею неросійські терени від активного національного протиросійського діючого елементу, разом з ним всіх, хто тим чи іншим чином з ними активно або пасивно пов'язаний. Другий шлях «прочистити» інших винних чи невинних, хоч би за те, що вони, якщо сьогодні не винні, то наступного дня (за підозрою Москви) можуть бути активно-діючими проти влади і російсько-совєтської держави. Такі в загальному принципи, що їх дотримується Москва супроти поневолених нею неросійських народів, виарештовуючи і засилаючи їх до концтаборів. І те, що діялося чи діється тепер в Україні, цілком стверджує все попередньо сказане. Знищення Української Народної Республіки (УНР) та Західньої Української Народної Республіки (ЗУНР) скінчилося «очищенням» їхніх територій від української провідної верстви. «Очищення» (чистки) в Україні продовжуються від 1917 року до часів сучасного колективного керівництва включно. Масові депортації української молоді під виглядом «добровільного» переселення поза територію України, які масово перепроваджені в 1955 та в 1957 роках, найяскравіше стверджують нові методи «очищення» України від невигідного Москві елементу. Коли Москва хоче в першу чергу денаціоналізувати або «очистити» Україну від провідної української верстви, поруч із знищенням її, вона стосує також і «очистку» України від пересічної маси, бо український народ, засланий до концтаборів чи переселений до віддалених районів СССР, потрібний як фізична робоча сила. Якщо частина їх на окраїнах в жахливих умовах життя біологічно витримує і буде жити далі їхнє «щастя», однак вони вже перебувають у місцях заселення під поліційною контролею і, своєю націоналістичною загрозою стають менше небезпечними Москві. Коли ж частина з них гине в концтаборах, для московсько-комуністичних поневолювачів, це самозрозуміле і навіть не протиставиться їхній логіці, бо росіяни мають цілком відмінні, їм лише властиві, заложення логіки.

Ще в перших днях жовтневого перевороту 1917 року Ленін визначив підстави російсько-большевицької логіки так: «Якщо наш ворог галасує і проклинає нас за несправедливість до нього, для нас це добре, бо це означає, що ми діємо справедливо для себе».

За таким розумінням «ленінської справедливости», доповненої Сталіном, працює в СССР МВД, обвинувачуючи українське та інше неросійське поневолене населення як «ворогів» народу (якого?) в політичних протидержавних злочинах. Ці злочини полягають в тому, що те населення бореться за свої людські права проти власного окупанта, за свою самостійну державу, за політичну свободу і демократію, за вільне властиве йому національне життя.
http://memorial.kiev.ua/content/view/162/68/

Дата: Понеділок, 19.04.2010, 23:48 | Повідомлення # 13
ПЕРЕЛІК СОВЄТСЬКИХ КОНЦТАБОРІВ

Місця розміщень совєтських концтаборів на території СССР, як уже сказано, засекречені і про них можна довідатися тільки від колишніх ув'язнених. Згідно з різними відомостями в СССР існують такі місця ув'язнення та концтабори:** 3 свідчень чужинців-поворотців та кол. совєтських в'язнів, які є тепер на еміграції.

)

1. Абаканлаг, Красноярський край Східнього Сибіру, над р. Абакан, притока р. Єнісею.

2. Абезь, Комі АССР. Група концтаборів до яких належить і Інта мають ч. 388/1-20. В'язні працюють в копальні вугілля та на нафтопромислі, а також будують подвійну колію залізниці Котлас-Воркута. Абезь-Інта табори охоплюють собою численну кількість окремих концтаборів, які розгалужуються на таборові пункти та командіровки. Покищо відомо, що в Абезь-Інта існує 20 окремих концтаборів. Пункти таборів Абезь мають нумерацію від ч. 1; таку нумерацію від ч. 1 мають і табори Інти.

В цій групі існує окремий табір для інвалідів, лікарня для в'язнів, а також окремі жіночі табори. В Абезі німецькі військово-полонені збудували фабрики ч. 2 і ч. 4, в яких працюють в'язні .

3. Алданлаг. Місто Алдан знаходиться на Амуро-Якутській дорозі, 450 км. віддалі від залізничної станції. В'язні працюють в «Алданзолоті» та в копальнях слюди і кварцитів.

4. Актюбінськлаг, Актюбінська область, Казахська ССР, 400 км. на північний схід від Каспійського моря. В районі Актюбінська розташована велика група концтаборів. В'язні працюють у вугільних копальнях, копальнях ніклю, хрому, фосфатів та на нафтопромислі.

5. Аїм, на річці. Має, припливи р. Алдан, Хабаровський край на Далекому Сході. В'язні працюють в копальнях золота, а також на будові Якутської залізниці.

6. Аленірок. Належить до Печорстройлагу, Комі АССР. В'язні працюють на будівництвах.

7. Алєксандровська централя, Іркутська область. Величезна тюрма, з режимним політізолятором, збудована ще за царя Петра І. Знаходиться в селі Алєксандровськоє.

8. Алма-Аталаг. Алма-Ата столиця Казахстанської ССР. Табори існують від початків будови залізниці Турксіб. Група таборів має ч. 40. Багато з них розміщено на берегах озер. (Зокрема о. Ісик-Куль).

9. Акмолінськлаг, Акмолінської области. Табори розташовані в районі м. Акмолінськ і в інших місцях. Управління знаходиться в обласному центрі Акмолінськ.

10. Аллайхалаг, Якутська АССР. Невеличке місто, що знаходиться на верхній течії р. Індігірки. В'язні працюють в копальні золота.

11. Андіжанлаг, розміщений в Андіжанській області Узбекської ССР. Група концтаборів належить до таборів спеціяльного призначення і була безпосередньо підпорядкована міністрові внутрішніх справ СССР. Тепер підпорядковані Держкомітетові оборонної промисловості. В'язні працюють в уранових копальнях. Нумерацію табори мають ніби ч. 41.

12. Ангарлаг, Іркутська область. Належить до системи Тайшеттаборів і мають ч. 215. В'язні працюють на слюдяному заводі.

13. Астраханьлаг. Розміщений навколо міста Астрахані та в його районах. В'язні працюють на нафтових заводах. Існують також жіночі табори, ув'язнені яких працюють на консервних, рибних, яринових і овочевих підприємствах.

14. Азбест, поштова скринька ч. 5110/26. Нове місто Центрального Уралу. Лежить на північний схід від м. Свердловська на віддалі 60 км. Пов'язане залізницею з маґістралею Свердловськ-Тюмень. В околиці Азбесту існує 6 окремих концтаборів. В'язні (2.500 осіб) працюють на фабриці азбесту.

15. Ашалаг. Табори розташовані в Челябінській області. Табори в Аша відомі під ч. 131/2. В більшості вони розташовані на копальнях, шахтах та нафтопромислах.

16. Архангельсклаг. Табори розташовані в Архангельській області. Ці табори існують з часів організації Соловецьких таборів. Частина їх ліквідована, але натомість зорганізовано нові. В'язні концтаборів переважною більшістю працюють на лісорозробках та тартаках. Архангельська область це також область для заселення депортованих з поневолених народів СССР.

17. Аянлаг. Знаходиться в Аяно-Майському районі, Далекосхідного краю РСФСР, на березі Охотського моря. В'язні працюють при видобуванні плятини, а також будують залізницю, що пов'язуватиме Аян з Якутськом.

18. Бакулаг. Управління таборів знаходиться недалеко від м. Баку, столиці Азербайджану. Табори відомі під ч. 500. Таборові пункти в більшості розбудовані на Амшеронському півострові. В'язні працюють або на нафтопереробних підприємствах, або на нафтодобувних** Дивись ч. 19.

).

19. В Баку функціонує в'язниця пересилка для в'язнів, які відправляються до віддалених районів СССР.

20. Балигичанлаг. Знаходиться в районі Колима Хабаровського краю. Табори засекречені і нумерація їх невідома,

21. Башкирія. Центр управління таборів у м. Уфі, яке має відгалуження таборових груп, що розкинені по всій Башкирській Автономній Республіці РСФСР. Більшість в'язнів працюють на нафтопромислах.

22. Березеволаг, Тюменська область. Управління знаходиться в м. Березово. Воно розташоване на березі р. Північної Сосьви, приблизно 15-20 км. від притоки р. Обь. Табори мають загальне ч. 501. В'язні працюють на лісозаготівлях та будівництві залізниці Івдель-Салєхард.

23. Бєлушьє, Ненецька національна округа РСФСР. Управління знаходиться в с. Бєлушьє над р. Пєша, яка впливає в Чешську губу Льодового океану.

24. Біломорськлаг. Табори мають загальне число 212. Управління знаходиться в Біломорську, районовому центрі Карельської АССР. Частина в'язнів, після закінчення будови Біломорсько-Балтійського каналу, працює головним чином на допоміжних працях по ремонту та експлуатації самого каналу, на лісорозробках та на підприємствах рибної промисловости. Останніх вивезено до інших концтаборів.

25. Біробіджанлаг. Табори розташовані в районі м. Біробіджан, Хабаровської области. Назва походить від р. Біра, притоки Амуру. В'язні працюють на лісорозробках, в тартаках, в копальні залізної руди.

26. Бодайболаг. Розташований в Іркутській області, на правому березі р. Вітіма при притоці р. Бодайбо. Місто є центром Ленського золотопромислового району і зв'язане з копальнями залізницею. В'язні працюють на видобуванні золота, на лісорозробках та будують річковий причал.

27. Боровичілаг. Новгородська, область, Боровичський район. Під час війни табори були переповнені військовополоненими. Є відоме управління таборів з 10 окремими таборовими пунктами.

28. Буреялаг. Амурська область, Бурейський район. Табори знаходяться над р. Бурея, притока Амуру. В'язні працюють на видобуванні бурого та кам'яного вугілля, частинно золота і різних мінералів.

29. Бюгюкелаг. Розташований на течії р. Лени в північній частині Якутської области. Місто Бюгюке це велика військова база для північної совєтської авіяції. В'язні працюють в копальнях золота та вугільних шахтах.

30. Вайгачлаг. Табори розташовані на острові Вайгач, Льодового океану. Пересічна температура зимою мінус 24 ступенів, в липні плюс 4 ступенів. Шаліють жахливі вітри з снігами.

Табори називаються «Особлаг-Вайгач», і належать до групи таборів Воркути. В'язні працюють в копальнях олива (свинцю), обслуговують військове летовище та воєнно-морські бази. Тяглість робочого дня 12-14 годин. (Автор цієї книжки особисто перебував на остр. Вайгач).

31. Ванзеватлаг, Північний Урал, на р. Обь. Докладних відомостей немає. Табір засекречений.

32. Верещагіно, Красноярський край. Табори знаходяться по течії р. Єнісей. В'язні працюють на лісорозробках та будівництвах.

33. Верещагінолаг. Знаходиться на острові Сахалін на березі Амурського лиману. В'язні обслуговують воєнно-морські бази та працюють в рибальській промисловості. Табори засекречені.

34. Верхнє-Імбатське. Евенкійська національна округа РСФСР в Сибірі. Табори розташовані над р. Єнісей. Відомі під ч. 704.

35. Волго-Дон. Табори розташовані вподовж збудованого каналу «Волга-Дон». В'язні працювали на будові каналу. Частина таборів зліквідована і перевезена в інші місця СССР; частина залишилася для обслуги каналу.

36. Вівцерадгосп Хакаський. Знаходиться в Красноярському краю, Устабаканського району. «Вівцерадгосп» та його райони призначені для заселення депортованих, зокрема українців із Західніх Земель України.

37. Вірховкалаг (Віхорєвка). Знаходиться в Прибайкаллі, 60 км. від Заярська. В'язні працюють на різних працях: будівництво, копальні, заводи, лісорозробка.

38. Владивосток, Приморський край. В місті функціонує велика тюрма для в'язнів. Бона має також пересильну в'язницю, де скупчують в'язнів для навантаження на пароплави, потім розвозять до інших концтаборів Далекого Сходу.

39. Вєльськлаг. Архангельська область. Вєльськ залізнична станція Коноша-Котлас. Табори мають ч. 224. Управління знаходиться під Вєльськом. В'язні працюють на лісорозробках, лісосплаві, на вантажних працях та частинно в хемічній промисловості.

40. Верхоянськлаг, Якутська АССР, Верхоянський край. Табори Верхоянська мають загальне ч. 261 і розташовані вздовж ріки Яни. Один з таборів, за свідченнями поворотців, будує величезний комбінат плавлення цини та міді. В'язні працюють в більшості в копальнях міді та цини, а також на видобуванні інших кольорових металів.

41. Верхнє- Уральськ, Челябінська область, Верхньо-Уральський район. Табори розташовані по р. Урал, та навколо міста «Магнітогорськ». В районі Верхньо-Уральську започатковано розроблення різної руди та кольорових металів. В самому місті знаходиться велика в'язниця. В'язні працюють на різних роботах, в більшості в копальнях.

42. Верхній Уфалєйлаг. Табори розташовані в районі міста Верхній Уфалєй, у якому збудовано нікельовий комбінат та металюрґійний завод військового значення. Управління таборів знаходиться в місті і охоплює собою 30 окремих концтаборів. Головним чином в'язні працюють в копальнях та на заводах.

43. Вілюйськлаг. Місто є центром Вілюйського району, Якутської АССР і розташоване на р. Вілюї, притока р. Лени, 600 км. від Якутська. В'язні працюють в копальнях золота, видобувають вугілля та обслуговують сільське господарство (МТС-и).

44. Вітімлаг. Знаходиться в Якутській АССР на р. Вітіма, притока р. Лени. В'язні будують залізницю, працюють в копальнях золота, слюди та кам'яного вугілля.

45. Вологда, Місто Вологда є центр Вологодської области РСФСР. Навколо Вологди та по всій області знаходиться численна кількість концтаборів під ч. 158. З усіх таборів відомо про існування 18 таборових пунктів. Більшість в'язнів працює на лісорозробках. Вологодська область є також місцем для заселення депортованих з поневолених Москвою неросійських країн.

46. Волховлаг. Управління таборів знаходиться в м. Волхов, Ленінградської области. До 1941 року табори називалися «Волхострой», які будували велику гідроелектрівню. В'язні в більшості працювали при обслузі Волховської гідроелектрівні на р. Волхов. Після ліквідації концтаборів в'язні знаходяться на будівництві «Ладогстрой».

47. Воркуталаг. Поштова скринька 244/І-32. Воркутські концтабори знаходяться в Комі АССР, Ненецькій Національній та Ямало-Нинецькій національних округах. Управління концтаборів розташоване в новозбудованому місті Воркута, за північним колом, яке є центром вугільного комбінату «Воркутвугілля». 1941 року руками в'язнів закінчено будову залізниці Котлас-Воркута, якою тепер перевозиться вугілля через Котлас та по залізниці Архангельськ-Вологда до м. Щербаково (кол. Рибінськ), де збудовано величезний, мілітарного значення, металюрґійний комбінат.

Стара адреса двох груп концтаборів була: поштова скринька ч. 233-Р і ч. 223. Всіх в'язнів до 1954 року нараховувалося приблизно до 145.000, а 1954 року до 120.000. Відомими є табори ч. 224/1 до 224/61, тобто 61 табір. Згідно з зізнаннями поворотців-чужинців, на Воркуті нараховується до 50 шахт, у яких працюють в'язні. Головний табір має адресу: поштова скринька ч. 244/19. Табір ч. 244/32 є спеціяльного призначення для покараних в'язнів з суворим режимом. Концтабір ч. 51 виробляє цеглу, а ч. 61 цемент. До 90% складу в'язнів це засуджені за статтею 58.

В 12-му таборі ч. 223-Р «Предшахтная» ув'язнено понад 1.500 жінок, які працюють на будівництвах, земляних працях та сортуванню каміння. 14-те управління концтаборів керує ремонтно-механічними майстернями (РММ), які фактично не є майстернями, а заводом.

16-те та 17-те управління керують цегельними заводами на яких працює 9.000 жінок.

Крім того, Воркутлаг має окрему тюрму та санітарне містечко, яке фактично є концтабором для інвалідів і хворих в'язнів.

На Воркуті відбулося в червні 1953 року повстання проти компартії та російсько-совєтської влади.

48. Витегралаг, Воголодська область, Витеграський район. Табір має ч. 212 і знаходиться над р. Витегра, що впливає до Онезського озера. В'язні працюють на Онезькій іригаційній системі, лісорозробках та в копальнях.

49. Весляна. Комі АССР, на віддалі 50 км. від, залізниці Котлас-Воркута в західно-північному напрямі. Належав до Ухто-Печорських таборів. Тепер до Печорстрой.

50. Горький (кол. Нижній Новгород) на р. Волга. Управління табору знаходиться в місті і відоме під ч. 165. Є відомими 12 таборових пунктів. В'язні працюють на лісорозробках, суднобудівельному заводі та вантажниками на річковому причалі.

51. Джезказганлаг. Знаходиться в Казахстані. Табори розташовані в районах міст Джезказгану, Балхаш, Екібастуз-Уголь, Акмолінськ. Головне управління знаходиться в м. Кінгір, яким у 1952 році керував полковник МВД. Управління охоплює декілька груп таборів, з яких є відомими вісім окремих концтаборів, серед них два жіночих. Всі табори також мають ще назву «Каралас».

Дата: Понеділок, 19.04.2010, 23:48 | Повідомлення # 14
В таборах Джезказгану відбулося 1953 року повстання в'язнів. Згідно з свідченнями поворотців, більшість таборів після повстання зліквідовані, а в'язнів перевезено до інших концтаборів СССР.

52. Дрожковка. Місце розташування невідоме. Згідно з свідченнями поворотця, табір мав 2 000 в'язнів і знаходиться в Татарській АССР.

53. Дніпропетровське. Металюрґійний центр України. Місто розташоване на правому березі Дніпра. Згідно з останніми відомостями, табори ліквідовані. Функціонує лише тюрма для політв'язнів.

54. Донбас. Центр вугільної промисловости України. Табори розташовані навколо промислових міст та на копальнях. Відомими є концтабори в Краснопіллі і Кадіївці. В'язні працюють на будівництвах шахт, урядових будинків, каналізації та шосейних шляхів. В більшості це військовополонені з другої світової війни.

55. Дерев'янськлаг, Вологодська область, РСФСР. Місце для заслання депортованих поневолених Москвою неросійських народів та звільнених з концтаборів, яким МВД заборонило жити в центральних областях європейської СССР або на місці минулого замешкання.

56. Єлабуга. Місто Єлабуга знаходиться в Татарській АССР, на р. Тойма, притока р. Ками. Управління таборів розташоване в кол. манастирі, а концтабори мають чч. 97/3 і 97/4. З цілої групи концтаборів відомими є ті, в'язні яких працюють на лісорозробках та промислових підприємствах.

57. Єрофейлаг. Амурська область, Сковородинський район. Селище міського типу знаходиться над р. Уркан, ліва притока Амуру. В'язні видобувають золото та будують шляхи сполучення.

58. Жіганськ, Якутська АССР, над р. Лена. В'язні працюють в копальнях золота і мінералів. Табори засекречені.

59. Заярськлаг, Іркутська область, Заярський район. Заярськ заснований за большевицької влади і знаходиться на p. Ангарі. Місто збудоване руками в'язнів. Табір має ч. 400 і належить до групи таборів «Тайшет-Братськ». Управління таборів знаходиться в районі Заярську, а в'язні працюють переважно на будовах та в копальнях залізної руди.

60. Земля Франца Иосифа. Група островів, що розташовані на Льодовому океані за 1100 км. від європейського континенту. Клімат північно-суворий, з безперервними ночами. Кількість в'язнів на всіх островах нараховується приблизно до 3 000 осіб, серед них є також жінки. Табори засекречені. В'язні працюють в копальнях та на летовищах полярного летунства.

61. Іваново (кол. Іваново-Вознесенськ). Місто є центром Івановської области, в якій дуже розвинена текстильна промисловість. Табори також відомі під назвою «Ужлаг». В'язні в більшості працюють в лісовій промисловості, на торфорозробках та на різних будівництвах. Управління таборів знаходиться в м. Іваново.

62. Іркутська група таборів. Згідно з свідченнями поворотців, в Іркутській області існує окрема група таборів, про яку докладних відомостей немає. Вона належить до Тайшет таборів.

63. Іфтільлаг. Знаходиться в Казахстані на віддалі 60 км. від станції Сам серед Самської пустелі. Кількість і склад в'язнів невідомі, як також невідомо, які вони виконують роботи. Табори цілком засекречені, дуже пильно охороняються і про них поворотці довідуються цілком випадково.

64. «Іностранний лагер». Знаходиться за Уралом, 250 км. від залізниці серед багновищ в ньому ув'язнено виключно чужинців. Табір і його функції майже невідомі.

65. Івдельлаг. Знаходиться в Свердловській області. Місто Івдель розташоване на річці тієї ж назви, притоки р. Іртиш. Табори мають ч. 232 і належать до групи «Стройка Н. 501». «Стройка Н. 501» знаходиться в районі Салехард і будує залізницю понад Льодовим океаном. Табори збудовані з шатер, у яких живуть в'язні і в разі потреби пересуваються з одного району будівництва до іншого. Залізниця призначена для сполучення Івдель з Салехардом. В'язні працюють на будівництві залізниці, в копальнях залізної руди, вугілля, бокситів, вогнетривалої глини, мармору і т. д.

66. Іргізлаг, Казахстанська ССР, міститься серед пісків на р. Іргіз. Маленьке селище Іргіз знаходиться на північний схід від залізниці Кандагач-Ташкент. Річка Іргіз губиться серед Іргізьких пісків і дуже маловодна. Управління табору знаходиться в селищі Іргіз, збудованого в'язнями. Кількість в'язнів і число табору невідомі.

67. Іжевськлаг. Табори розміщені в районі м. Іжевська, Удмуртської АССР. Управління знаходиться в Іжевську. Відомими є тільки 14 окремих концтаборів. В'язні працюють на машинобудівельних заводах та заводах зброї, а також в лісохемічній і металюрґійній промисловості. В таборах ув'язнено виключно підсовєтське населення; чужинців і військовополонених немає.

68. Ізвєстковий. Табори знаходяться в Облученському районі. Хабаровського краю. Селище «Ізвєстковий» збудоване в'язнями, в якому знаходиться і управління концтаборів. Працюють в копальнях заліза та вапняних каменоломах. Збудовано вже великий вапняний завод і будуються два нові. Управління таборів належить до «Дальстрою» і йому безпосередньо підпорядковане.

69. Іманлаг. Табори розташовані по р. Іман, притока ріки Уссурі. Саме м. Іман знаходиться в гірському районі. В його районі видобувається золото, а по р. Іман цину та інші кольорові метали. Табори відомі під ч. 532 і належать до групи концтаборів «Дальстрой». В'язні працюють на промислових підприємствах та в копальнях золота.

70. Іркутськлаг. Іркутська область тепер стала однією з визначних промислових областей не лише Сибіру, але й СССР. В час другої світової війни, як писав в своїй книжці Вознесенський, до Іркутської области було евакуйовано ряд підприємств мілітарного значення, які там і залишилися. Після XIX, а особливо XX з'їзду компартії, в Іркутській області започатковано приспішену розбудову та будову нових металюрґійних і військових підприємств. Іркутський вугільний басейн має необчислені поклади вугілля. За свідченнями поворотців-чужинців в області виявлено й поклади урану. В області працюють такі великі заводи: металевообробної промисловости, важкого машинобудівництва, автомашин, верстатобудування, електромашин, електроприлад. Окремі райони є найважливішими по видобуванню золота. На р. Ангарі будується величезна гідроелектрівня, заводи хемічної промисловости, машинобудівництва, алюмінію.

Табори мають ч. 90 і належать до Тайшет таборів. В'язні працюють в копальнях золота, в уранових копальнях, на будівництві Ангарської гідроелектрівні, в промисловості, а також на будівництві нової залізничної дороги. Управління таборів знаходиться в селі Алєксандровськоє, де також функціонує ще царська в'язниця Алєксандровська Централя. В'язні працюють в копальнях вугілля, в лісорозробній промисловості, на гідробудівництвах.

71. Ішімбайлаг. Табори розташовані в Башкирській АССР. Ішімбайський район має нафту і відомий під назвою «Ішімбайнєфть». Управління таборів знаходиться в м. Ішімбай, що лежить на р. Біла, притока р. Ками. В'язні працюють в нафтовій промисловості та на тартаках.

72. Казалінськ. Знаходиться в Казахстані, недалеко від р. Сир-Дарья, на схід від Аральського моря. Призначення таборів та їх число невідоме. Є відомості, що там існують копальні урану.

73. Кізел. Молотовська область, РСФСР. Місто в якому розташоване управління концтаборів, знаходиться серед Уральських гір. В'язні працюють в копальнях та на різних підприємствах, зокрема на будові летовищ.

74. Княж-Погост, Комі АССР. Група концтаборів, які належали до Ухто-Печорського управління, а тепер входять до групи Усть-Ухта. В'язні працюють в нафтодобувній промисловості «Ухтонєфть».

75. Кожва, Комі АССР. Група концтаборів, що належали до Ухто-Печорського управління. Потім були приділені до «Сєвжєлдорлагу», який будував залізницю Котлас-Воркута. Кожва тепер невеличка станція на новозбудованій залізниці. В'язні працюють на будові другої колії залізниці Котлас-Воркута.

76. Колпашево, Томська область, РСФСР. Управління таборів знаходиться у м. Колпашево, яке лежить на р. Обь. Ніяких відомостей про концтабори немає, відомим е, що вони там існують. Взагалі про Томську область, яка розташована в Сибірській низині, докладних відомостей совєтська преса не подає.

77. Кокчетав. Табори існують в Кокчетавській області, Казахстанської ССР. Управління знаходиться в місті Кокчетав центрі области. За неперевіреними відомостями, частину таборів ліквідовано, а в'язнів вивезено до Сибіру.

78. Красноуральськ, Свердловської области, РСФСР. Управління таборів знаходиться в м. Красноуральськ. В'язні працюють на підприємствах металюрґійної та військової промисловости.

79. Курья, Чітинська область. Табори розташовані біля озера Курья і цілком засекречені.

80. Кустанайлаг, Кустанайської области, РСФСР, в Турганській долині, на р. Тобол. В'язні будують гідроелектрівню та працюють на промислових підприємствах.

81. Каганлаг. Табори знаходяться в Каганському районі, Бухарської области, Узбекістану. Розташовані в пустелі, а м. Каган пов'язане залізничною колією з головною залізницею Красноводськ-Ташкент. Управління знаходиться в районовому центрі. В'язні працюють переважно на будівництві залізниці та по обслуговуванню зрощуючих каналів бавовняних плянтацій. Частина затруднена на бавовняному очистному та суперфосфатному заводах.

82. Казаньлаг. Місто Казань центр Казанської АССР, лежить при р. Волга. Табори мають ч. 88 і 89 та розташовані в районі м. Казані. Є відомості, що в 1955 р. табори зліквідовані.

83. Красний Луч, Донбас, Україна. В'язні працюють на будівництві вугільних шахт та урядових будинків. Переважна більшість в'язнів це військовополонені другої світової війни (чужинці) та кримінальні злочинці з невеликим терміном ув'язнення.

84. Караґандалаг. Табори розташовані в Караґандській області, яка знаходиться в центральному Казахстані. Вона базується на залізниці Петропавловськ-Караґанда-Балхаш з новими лініями, що відходять від неї на Картали і Джезказган. Основна прикмета області посушливість і різкий континентальний клімат. Це дуже посушлива, безводна і разом з тим найбагатша на корисні копалини частина Казахстану. Найбільший вугільний басейн (Караґанда) поєднується з величезними міднорудними родовищами Джезказганом і Коуерадом, а також з родовищами заліза і марганцю. Караґандський кам'яновугільний басейн з його запасами коксового вугілля вважають третьою, після Донбасу і Кузбасу, вугільною базою СССР.

Совєтські концтабори в Караганді створено ще за часів Ягоди і збільшились під час єжовсько-беріївських чисток. Згідно свідчень поворотців-чужинців, всі концтабори Караганди мають скорочену назву «Карлаг». Яка кількість концтаборових управлінь та окремих пунктів існує в Караганді невідомо. Поворотці свідчать, що таких нараховується до 50. Численність ув'язнених також невідома. В'язні працюють переважно в копальнях, на підприємствах і будівництвах. Район села Майкуди є відомий, як місце заслання депортованих з поневолених Москвою неросійських народів.

В час другої світової війни Караґандська область відіграла надзвичайно важливу ролю своєю мілітарною промисловістю. (Н. Вознесенський, Воєнная економика СССР в период отєчєственной войны). Концтабори Караґандлагу розбудовуються далі, щоб забезпечити дармовою робочою силою численну кількість промислових невобудівель.

85. Курово. Невеличке містечко Калінінської области. Існував окремий табір для військовополонених другої світової війни. Докладніших відомостей немає. В'язні працюють на лісорозробках. Тепер зліквідований.

86. Каталаг. Іркутська область. Невелике селище при р. Ката, притока ріки Єнісею. Табори входять в систему «Ангарлагу». Згідно з свідченнями поворотців, окремі з них мають більше, ніж по 3.500 ув'язнених, які працюють на будівництві нових підприємств.

86. Кострома, Костромська область. Табори мають ч. 276 і розташовані по всій області. В більшості до таборів ув'язнюють кримінальних злочинців. В'язні працюють в лісорозробній промисловості та на підприємствах. Відомо про існування концтаборів у районі Макарієв.

88. Кіровобадлаг, Таджикська ССР. До 1948 р. існували табори чч. 12, 24, 27, 28, 41, 45, 81, 83. Частину потім зліквідовано і в'язнів вивезено до інших, в Сибір, а частину залишено для будування залізниці. Більш докладніших відомостей немає.

89. Колималаг. Табори розташовані в Якутській АССР, Хабаровському краю, на остр. Сухарний, побережжі Бухти Амбарчик, а також по течії ріки Колими. Температура на верхній течії р. Колими досягає зимою до 70 ступнів нижче нуля. Місцевість розташування таборів цілком не заселена, за виключенням в'язнів та персоналу нагляду над концтаборами. Всі табори належать до величезної групи «Дальстрой». Всі табори понумеровані під чч. 383, 383 та 384, але загальна кількість їх невідома. До системи «Дальстрой» належать також і табори Магадану. Загально серед підсовєтського населення і в'язнів всі табори «Даль-строю» мають популярну назву «Колима». Приблизна кількість ув'язнених нараховується понад 3500000 осіб. Частина таборів, які знаходяться на Чукотському півострові та на Камчатці, виділені в окрему групу і підпорядковані міністерству оборонної промисловості СССР. Відомими є такі групи та окремі табори: Індигірка; Зав'ялів острів; Анадир; Верхньо-Колимськ; Суханова; Чукотська база; Єнурміньбаза; управління «Берлаг», яке раніше називалося Тігінськоє; управління «Западноє, Сєвєрноє, Магаданськоє, «5-ий спецлаг»; Нижнє-Колимськ; Охотськ; Кухтуй; Анюй; Дебін; родовище і фабрика ім. Матросова раніше називалося ім. Берії; родовище ім. Марії Ростоков; родовище ім. Горького; Централка; Козуган з шахтою Шорт; Ариганка; Горняк; Хінже; Тенківське гірничо-промислове управління; Урґал; Вольфрамшахти; Індігірка. Більшість концтаборовиків це українці, потім інші поневолені Москвою народи, а далі військовополонені з другої світової війни; росіян значна меншість. Копальні ім. Будьонного мають уран і цину; на копальні «Централка» видобувається виключно уран; копальні «Вольфрам» мають вольфрамові поклади.

В'язні табору «Дальстрою» (Колима) працюють в копальні золота, вольфраму, урану, цини, міді, на будуванні підприємств, залізниць, шляхів, аеродромів і т. д.

90. Камчаткалаг. Табори розташовані на півострові Камчатка і виділені в самостійну групу системи «Дальстрою». Підпорядковані міністерству війни, але з емведівською адміністрацією. Управління знаходиться недалеко м. Петропавловська, а табори засекречені. В'язні будують військово-стратегічні об'єкти, бази працюють в нафтовій промисловості, на лісорозробках, в шахтах, на будові залізничних колій, а також в рибноконсервній промисловості.

91. Кандалагшалаг. Табори знаходяться в Мурманській області, на Кольському півострові. Працею в'язнів збудовано м. Нікель, в районі якого знаходяться копальні ніклю та ніклевий завод. Розбудовано та цілком перебудовано руками в'язнів і м. Мурманськ незамерзаючий порт Баренцевого моря. На Кольському півострові ув'язнені будують воєнно-морські бази. Недалеко від міста Мончегорськ знаходяться копальні мідних та ніклевих покладів. Управління концтаборів розташоване в м. Мурманськ, а також має окремі самостійні групи. Кількість в'язнів в 1955 р. дорівнювала приблизно 135.000, з яких велику більшість складали військовополонені з другої світової війни, а решта це «остарбайтери». В'язні працюють в копальнях, на будівництвах, лісорозробках, нікельському заводі та в порті Мурманськ,

92. Каракаслаг. Табори розташовані в районі Каракасу, насельний пункт на північно-західньому березі озера Зайсан в Казахстанській області. В'язні працюють в копальнях золота, поліметалів та на геологічних працях по вишукуванню корисних покладів.

93. Караул. Управління таборів міститься в селі Караул Усть-Єнісейського району, Таймирської національної округи. Табори належать до групи «Норильськлаг», а в'язні працюють на тартаках та базах Єнісейського пароплавства.

94. Каргопольлаг. Табори розміщені в Каргопольському районі Архангельської области. В'язні працюють в каменоломах, на тартаках та в лісорубній промисловості та на вапняному заводі.

95. Кашін. Концтабір знаходиться в Кашівському районі, Калінінської области, РСФСР. В'язні працюють на лісозаготівлі та на будівництвах. Зліквідовані в 1955 р.

96. Кемерово, або кол. Щєгловськ. Табори мають загальне ч. 82 і 297. Розміщені по всій Кемеровській області. Відомими є 20 окремих таборів, з них 4 жіночі. В'язні працюють у копальнях Кузбасу, на будівництвах каналів, шахт та в місцевій промисловості. Умовини та режим життя надзвичайно суворі. Кемероволаг має три окремі жіночі концтабори; режим дуже суворий.

97. Кузнецьклаг, або інакше Ленінськ-Кузнецький. Табори розташовані в Кузнецькому вугільному басейні «Кузбас». В'язні працюють у копальнях вугілля, на будівництві шахт, на хемічних та коксовоперегінних заводах.

98. Кзил-Орда. Кзил-Ординська область, Казахстанської ССР. Управління таборів знаходиться в м. Кзил-Орда. В'язні працюють на будівництві зрошувальної системи, каналах та радгоспах.

99. Кіров. Кіровська група таборів має ч. 22/14 і розташована на лівому березі ріки В'ятка в Кіровській області. Відомим є, що Кіровлаг охоплює 50 окремих таборових точок. В'язні в більшості українці, на другому місці стоять поневолені Москвою народи, а на третьому росіяни. Кіровська область також є місцем для заслання депортованих з поневолених Москвою неросійських народів.

100. Командоровськлаг (острови Берінґа). Табори розташовані на Командоровських островах в Берінґовому морі. Управління таборів знаходиться в ново-збудованому селищі Нікольське. В'язні працюють на будівництві військових баз та в рибній промисловості. Табори Командоровських островів належать до таборів «Камчатськстрой». (Свідчення поворотців).

101. Комсомольськлаг. Табори мають ч. 532. Це старі табори, що входять до групи «Далъстрой», а управління знаходиться біля м. Комсомольськ. Місто збудоване руками в'язнів та запротореної підсовітської молоді, яку ЦК ВЛКСМ примушував «добровільно» зголошуватись на будову нового міста на лівому березі р. Амур. Комсомольськ належить до Хабаровського краю. В'язні працюють на будівництві нової залізниці, в лісозаготівельній промисловості, по обслуговуванню нафтогону та у військовій промисловості.

102. Копейськ. Копейський район, Челябінської области, багатий на копальні, які постачають промисловість Челябінська вугіллям. Управління таборів знаходиться в м. Копєйськ. Відомими є існування дев'яти окремих таборових точок. В'язні працюють в копальнях, на будові нових шахт та на заводах.

103. Котлас. Відомий своїми таборами та пересильними таборовими пунктами до концтаборів Воркути і Печори. Управління знаходиться в м. Котлас, а табори розташовані в Котлаському районі; з них є відомими 21 табір. Від Котласу на Воркуту руками в'язнів збудовано залізницю, а тепер будується подвійна колія. Відомими є такі табори: «Кіровський, Сєвєрний, Харітоново, Васєнкін, Мураші, Луза, Лальск». В'язні працюють виключно на лісозаготівлі. Транспорти в'язнів до Котласу прибувають залізничними ешельонами, а звідти або перевозяться залізницею Котлас-Воркута, або відправляють пішоходом до всіх таборів «Печорлагу».

104. Красноводськлаг. Табори розташовані в районі Красноводська, а в'язні працюють у нафтовій промисловості та в копальнях озекриту вийнятковий продукт твердої нафти (земний віск). Озекрит сировина, з якої виробляють речовину, що надає тканинам ізоляцію. В м. Челкен є підземні води, багаті на бром і йодину. Спеціяльні табори видобувають з води ці коштовні продукти.

105. Краснотурінськлаг, Свердловської области. В місті Краснотурінськ розбудована алюмінева промисловість на Уралі. В районі міста працюють марганцеві та залізнорудні копальні, видобувають боксити, вогнетривку глину та інші корисні поклади. На околиці міста збудовано авіяційний завод. Управління таборів має число 286. Навколо Краснотурінська розташовано 9 окремих таборів з численними таборовими точками. Табір ч. 286/2 знаходиться за 60 км від міста, табори 286/7 та 286/9 жіночі. В'язні працюють на авіяційному заводі, в копальнях та в алюмінієвій промисловості. Жінки на житловому будівництві, в цегольні та кар'єрах бокситів і глини.

106. Красноярськлаг. Велика група концтаборів, що розкидана по цілому Красноярському краю, яких нараховується понад 100. За національним складом найбільше українців, потім латишів, литовців, естонців, а також з народів Кавказу. Є тут і чужинці (німці, японці, корейці, еспанці, голляндці і монголи). Згідно з відомостями поворотців-чужинців, в групі таборів, які мають поштову скриньку ч. 235 перебуває 55 000 ув'язнених. Окремі концтабори ч. 3 і 4 жіночі. В Красноярську функціонує таємний Совєтський інститут дослідів над атомовою енерґією. В'язні працюють в лісорозробній промисловості, на тартаках, в копальнях бурового вугілля, на будівництвах і різних заводах.

107. Куйбишевлаг. Старі табори що розміщені в Куйбишівській обл. і мають ч. 234. Управління знаходиться в таборі ч. 234/6. В'язні працюють в промисловості, на авіяційних заводах ім. Леніна та ім. Сталіна, на будівництві нових підприємств і нової залізниці. В Куйбишівській області, 12 км від Куйбишева (кол. Самара), будується в'язнями нове місто Безим'янка. Будівництво розпочато 1939 року. В 1941 році зимою в Безим'янському таборі спецбудівництва МВД нараховується 60000 в'язнів. Нове місто Безим'янка будується і тепер, а під землею міста збудовано величезні лябіринти приміщення з наймодернішим технічним устаткуванням. Побудовано підземні аеродроми, військові підприємства, електрівні та житлові мешкання.

108. Кулойлаг. Табори тягнуться вздовж ріки Кулой, Архангельської области. В'язні працюють на тартаках і лісорозробній промисловості, а також на будуванні каналу між річками Пінегою та Кулой.

109. Кунгурлаг. Табори розташовані в районі міста Кунгур, Молотовської области. Є відомим, що існує 10 окремих таборів. В'язні працюють на будівництві протиатомного сховища та підземних військових заводів. В районі Кунгур існує багато природніх печер, які розбудовуються і використовуються для резерв мілітарно-стратегічних матеріялів. Печери також обслуговують в'язні.

110. Курган-Тюбе. Район Курган-Тюбе, Таджикської ССР, є місцем для заселення депортованих з підсовєтських країн. Крім того, на терені району розташовані концтабори, в'язні яких будують зрошувальні канали для бавовняних плянтацій. Будівництво головних каналів започатковано 1930 р. та закінчено 1934 р. В 1931-1932 роках прибули великі групи ув'язнених, числом 36 000. Це були селяни з України, Сибіру і Кавказу. Всі вони загинули від різних хворіб: червоного тифу, дезинтерії, скорбуту, водянки. По війні започатковано нове будівництво зрошувальних каналів у Вахшській долині та будівництво Вахшської гідроелектрівні. В'язні працюють на будівництвах, копальнях золота, при обслуговуванні каналів та в харчовій промисловості.

111. Курильські острови. Острови відокремлюють Охотське море від Тихого океану, яких нараховується 36. На островах знайдено поклади міді, сірки та заліза. Є відомості про існування трьох окремих таборів на острові Шумшу, Кунашір і Парамушір. В'язні працюють у копальнях та при розбудові воєнно-морських і повітряних баз.

112. Кизиллаг. Концтабори розташовані в районі м. Кизил, центр Тувінської автономної области. В'язні працюють на будівництві автомагістралі, що лучить м. Кизил з м. Абаканом.

113. Кюсюрлаг. Табори розташовані в районі м. Кюсюр, Якутської АССР. Пересічна температура в січні мінус 40 ступ., в липні плюс 8 ступенів. В'язні працюють у копальнях золота та кам'яного вугілля, а також на військовому летовищі.

114. Ленінград. Велике портове місто в Московщині. В районі Ленінграду існує декілька спецтаборів, в яких ув'язнено наукових та інженерно-технічних спеціялістів СССР. В місті є три великі в'язниці.

115. Леніногорськлаг. Табори розташовані в околицях і на теренах Леніногорського району, Казахстанської ССР в Алтайських горах. В'язні працюють в копальнях поліметалю та урану. Леніногорськ належить в СССР до тих місцевостей, у яких без дозволу влади проживати заборонено. Управління таборів знаходиться в самому місті. Відомо про існування 21 окремого табору, розташованих у так званій забороненій зоні.

116. Майор-Крести. Табори розташовані в районі містечка Майор-Крести, що лежить біля ріки Індигірка, Якутської АССР. Докладних відомостей про табори немає. Табори мають військове призначення.

117. Мірноє. Збудоване в'язнями містечко знаходиться над р. Єнісей, Красноярського краю. Табори засекречені. (Свідчення поворотців).

118. Мончегорськ. Новозбудоване в'язнями містечко біля озера Монче на Кольському півострові Управління таборів знаходиться в самому місті. В'язні працюють в лісорозробній промисловості та в копальнях. Докладних відомостей немає.

119. Магдагачі. Табори розташовані в районі малого містечка Магдагачі, Амурської области. В'язні працюють в копальнях золота.

120. Магаданлаг. Група таборів належить до складу «Дальстрой», що входять у систему Колималаг. Вони розташовані в районі порту Магадан, бухта Нога во та вздовж автомагістралі Маґадан-Стахановець. в Маґадані та його околицях існують два авторемонтні заводи, ливарня і ремонтний завод тракторів, в якому працюють в'язні Оротукашлагу. В копальнях вольфраму працюють в'язні Алексістовлагу.

121. Мінічевалаг, Томської области. Табори розташовані понад річкою Мінічева, притоки ріки Томи, що впливає в свою чергу до р. Обь. Докладних відомостей про табори немає, але відомо, що в'язні працюють на будовах нових заводів.

122. Мінічаво. Табір знаходиться на ріці Кура, 350 км від м. Баку, Азербайджанської ССР. Табори засекречені.

123. Молотовськлаг. Табори розташовані в районі м. Молотовська, Архангельської области. Табори мають ч. 211. Молотовськлаг складається з 20 окремих концтаборів. В'язні працюють в лісорозробній промисловості, тартаках та на будівництві корабельно-будівельного заводу,

124. Мордовська АССР. Концтабори розкидані по цілій Мордовії. Про концтабори відомо що вони існують в районах населених місцевостей: Темніков, Кондровка, Селіші, Лембір, Саранськ, Б. Маресєво, Кабаєво, Кемля, Рузаєвка, Інсар і т. д. Мордовська АССР має поклади горючого сланцю, фосфоритів, торфу, різних будівельних матеріялів: глина камінь. В'язні працюють в копальнях, лісорозробній промисловості, на будівництві нових підприємств та на заводах електротехніки і точного приладдя (апаратури). Ці заводи були збудовані працею в'язнів.

Переважна більшість в'язнів мордовських концтаборів це українці. Весною 1956 року українські жінки-в'язні таємним шляхом переслали два листи, писані на звичайному полотні, з яких в одному звертаються до українців на еміграції, а в другому до ООН, прохаючи про захист і їхнє звільнення з концтаборів як невинних людей.

125. Магнітогорськлаг. Табори розташовані в районі м. Магнітогорську, Челябінської области. Будування Магнітогорська, центру металюргійної промисловости Уралу, розпочато 1930 року. Магнітогорські ливарні потужного металюрґійного комбінату споживають вугілля Кузбасу і Караганди, а залізну руду з Магнітної гори. Табори мають ч. 102, а управління знаходиться в м. Магнітогорськ. Відомим є про існування 38 окремих концтаборів. В'язні працюють в копальнях, ливарнях та на численних допоміжних підприємствах.

126. Марійська АССР. Автономний національний терен РСФСР, знаходиться в басейні середньої течії ріки Волги. Табори розташовані в районах міст Йошкар-Ола, Волзьк, Козьмодемьянськ. В'язні працюють в підприємствах деревнообробної та металюргійної промисловостей. Марійська АССР призначена також для заселення депортованих. Їх засилають до мартовської ділянки, в районі Ушкаль, та інші.

Дата: Понеділок, 19.04.2010, 23:48 | Повідомлення # 15
127. Маріїнськлаг. Табори розташовані в районі міста Маріїнськ та його околиць. Кемеровської области. Вони називаються «Сіблаг» і мають ч. 247. В'язні працюють на різних роботах, головним чином на ливарному заводі, в копальнях золота, лісорозробках та в сільському господарстві. Відомим є про існування 16 окремих концтаборів, з цього 2 жіночих. Табори, які обслуговують радгоспи, називаються «штрафними совхозами». В селищі Арлюк існує жіночий табір і трудова колонія ч. 16 для неповнолітніх.

128. Махачкалі. Управління знаходиться в м. Махачкала, Дагестанської АССР. Докладних відомостей про табори немає.

129. Медвежегорськ (Медвежа гора). Табори мають число 120 і розташовані в районі та лісах міста Медвежегорська, Карельської АССР. В'язні працюють в лісорозробній промисловості, копальнях кам'яного вугілля та міді.

130. Мезеньлаг. Табори розташовані понад рікою Мезень, в районі міста тієї ж назви, Архангельської области. Управління таборів знаходиться в м. Мезені. В'язні працюють в тартаках та на лісорозробках, а також на будівництвах військового значення.

131. Міасс районний центр Челябінської области. В'язні працюють в танковому заводі та в копальнях золота, а управління ч. 337/2 знаходиться в м. Міассі. Відомим е, що на танковому заводі працює 10 000 в'язнів, з них багато чужинців-спеціялістів.

132. Молотов. Табори розділені на 20 окремих точок і знаходяться в Молотовській області. В'язні в більшості працюють на промислових підприємствах, лісорозробній промисловості та на будівництві гідроелектрівні.

133. Моршанськлаг. Управління знаходиться в місті Моршанську на березі ріки Цни, Воронізької области. Відомо про існування 14 таборових точок. В'язні працюють на тартаках, в лісорозробній та деревообробній промисловості.

134. Москва. Столиця Московії. Раніше існували табори для будування каналу Волга-Москва та московського метро. Тепер вони зліквідовані, а в'язнів вивезено до інших концтаборів. Під Москвою функціонують декілька концтаборів спецпризначення.

135. Наримлаг. Старе місце заслання ще за царських часів. Знаходиться на західньому Сибірі при р. Обь. Головним місцем заслання є м. Нарим, села Колпашево, Тогур, Парабель. Докладних відомостей про табори немає.

136. Нижні Хрести. Табори належать до групи Колимлагу і розташовані на нижній течії р. Колими. (Див. ч. 89 «Колималаг»).

137. Нижній Тагіл, Свердловської области. Табори розташовані в районі міста. В'язні працюють на промислових підприємствах.

138. Норильськлаг. Велика група таборів Норильськлагу розташовані в Красноярському краю. Вона має загальне число 384. Управління знаходиться в Норильську. Відомі табори: Північна Земля острови, що відділяють Карське море від моря Лаптєвих; Хатанга, Норильськ, де знаходиться повітряно-військова база; Дудинка центр Таймирської національної округи; Ігарка має розбудовані та обладнані північні аеродроми; Діксон з аеродромом для полярного летунства; Волочанка; Усть-Порт; спецтабори: ч. 6, ч. 4, ч. 5, Медвежа, ч. 3, Кахракан та інші. За відомостями, Норильськлаг має до 45 окремих концтаборів. В районі Волочанки існує спільний табір для жінок і чоловіків. В концтаборах Норильська ув'язнені українці, кавказці, литовці, естонці, лотиші, китайці, французи, італійці, а за ними йдуть росіяни, румуни, чехи, мадяри. В квітні 1953 р. в таборах Норильська, коли начальником був генерал МВД Семьонов, відбулося повстання в'язнів під керівництвом ув'язнених українців-революціонерів, підпільників ОУН. За останніми відомостями, Семьонов за повстання з посади усунений і покараний, а на його місце призначено генерал-майора МВД Царьова. За свідченнями колишніх в'язнів-чужинців, поворотців з совєтських концтаборів, в Норильській групі концтаборів ув'язненими в переважній більшості є тепер українці, особливо з західніх областей України та чужинці.

139. Нижне-Тамбовське. Табори розташовані в Нижнє-Амурській області, 150 км від м. Комсомольськ. Управління знаходиться в м. Нижнє-Тамбовську і належить до групи «Дальстрой». В'язні працюють на будівництві нафтогону, залізниці та автошляхів.

140. Острів Нова Земля. Острів лежить на Льодовому океані і має поклади кам'яного вугілля, міді, поліметалю, горючих сланців, залізної руди та торфу. Знайдено також і нафту. Табори належать до групи управління «Воркутвугілля» і мають спеціяльне призначення та суворий режим. На Нову Землю засилають покараних в'язнів в інших таборах.

141. Новосибірськлаг. Табори розташовані при р. Обь в районі міста Новосибірськ, Новосибірської области. Управління знаходиться в місті і має ч. 494. В'язні переважно працюють в машинобудівельній, хемічній та лісорозробній промисловостях.

142. Нордвіклаг. Ця група таборів розташована навколо м. Нордвік, у північно-східньому напрямі від нього, на побережжі Хатаганської затоки моря Лаптєвих. Табори цілком засекречені і мають військове призначення, зокрема будову військових баз.

143. Нальчіклаг. В'язні працюють в копальнях сурми (хемічна речовина), молібдену, золота, на будівництві автошляхів та залізниці. Відомі 30 окремі табори. За останні часи частину таборів ліквідовано, а в'язнів з Кабардинської АССР, де знаходиться м. Нальчік, вивозять до таборів Сибіру та на Воркуту.

144. Нарьян-Мар. Місто Нарьян-Мар збудоване в'язнями і лежить при впливі ріки Печори в Печорську затоку (губу). Управління таборів знаходиться в самому місті. Нарьян-Мар в дійсності не є містом, а селищем міського зразку з дерев'яними будинками. Мешканці переважно колишні ув'язнені, які звільнені з концтаборів Печорстрой і Воркути, і яким заборонено мешкати в центральних областях СССР, або на місці свого мешкання до ув'язнення.

145. Ніколаєвськлаг. Табори розташовані в районі м. Ніколаєвська, Нижньо-Амурської области, і належать до «Дальстроя». В'язні працюють в копальнях залізних покладів, а також на кораблебудівельних заводах. З таборів «Ніколаєвськлагу» відправляють в'язнів на Колиму, Чукотку, Камчатку та до таборів Якутської АССР.

146. Олекмінськ. Управління таборів знаходиться в м. Олекмінськ, Якутської АССР. В'язні працюють переважно на будівництві залізниці Кірянськ-Якутськ. Крім того, там розприділюють новоприбулих вязнів до інших таборів Якутської АССР.

147. Ожогіно. Табори розташовані в районі невеличкого селища Ожогіно, яке лежить при озері тієї ж назви в Якутській АССР. Вони належать до «Дальстрою» і входять до групи Колимлаг. Докладних відомостей про табори немає.

148. Озерлаг. Табори розташовані в Іркутській області і належать до групи Тайшеттаборів. Насправді вся група Тайшеттаборів має назву «Озерлаг» з загальним числом 215. (Дивись «Тайшеттабори»),

149. Омськлаг. Табори розташовані в районі м. Омськ, тієї ж области і мають ч. 365/127. Управління таборів знаходиться в м. Омськ. В'язні переважно працюють в промисловості та сільському господарстві.

150. Орськлаг. в районі Орську, Чкаловської области виявлено великі поклади міді, яка містить в собі сірку та залізо. В тому ж районі також знайдено поклади ніклю, хрому, магнезиту, тальку, азбесту, вогнетривкої глини, вапняку та мармуру. В районі Орську знайдено поклади вугілля. В зв'язку з тим, в районах покладів зорганізовано концтабори ч. 260, управління яких міститься в м. Орськ. Є відомими 20 окремих концтаборів. В'язні працюють в копальнях та панцерному заводі.

151. Осташковлаг. Табори розташовані на березі озера Селігер, Калінінської области, РСФСР. Управління табору знаходиться в м. Осташкове. В'язні працюють переважно в лісорозробній промисловості.

152. Пензалаг. Табори розташовані по всій Пензенській області РСФСР. Управління знаходиться в м. Пенза. В'язні працюють в лісорозробній промисловості.

153. Подкаменная Тунгуска. Табори розташовані на березі ріки Подкамєнная Тунгуска, приплив ріки Єнісею, в Красноярському краю. В'язні працюють в копальнях.

154. Помори. Табори розташовані на березі Онезької затоки Білого моря, а управління знаходиться в місті Кем. В'язні працюють переважно в рибальській промисловості.

155. Прокоп'євськлаг. В районі міста Прокоп'євськ, Кемеровської области, розташовані концтабори під загальним числом 525. Відомим є під тим числом 11 окремих таборів, з них чч. 525/2 до 525/11 включно спецтабори. Інші 26 окремих таборів в районі Прокоп'євська мають ч. 247 (так звані «ісправітєльно-трудовиє»). Концтабір ч. 525/7 жіночий, в якому ув'язнено 3 000 осіб: румунки, грекині, німкені, українки, юґославки, болгарки, італійки, козачки. Росіянок в таборі немає. Спецтабори ч. 525/6 мають ув'язнених колишніх вояків совєтської армії, які перебували в полоні в Фінляндії. В таборі ч. 525/6 за наказом Москви всі військовополонені з Фінляндії були розстріляні.

В спецтаборі ч. 525/4 ув'язненими є козаки з Італії, а в ч. 525/8 офіцери Калмицького корпусу. В таборі ч. 525/9 ув'язнені кавказці, а в ч. 525/1 і 2 українці. В спецтаборі ч. 525/3 ув'язнені польські офіцери.

Управління таборів знаходиться в м. Прокоп'євськ. В'язні працюють в копальнях Кузбасу, на будівництві каналів, у лісозаготівельній промисловості і сільському господарстві.

156. Покур. Табори розташовані в районі селища Покур, що лежить на ріці Обь Ханти-Манської Національної округи. В'язні працюють в лісорозробній промисловості та копальнях.

157. Покча. Табори розташовані в районі невеличкого населенного пункту Покча при р. Печора, Комі АССР. Раніше належали до системи Ухто-Печорських концтаборів. Тепер за відомостями належить до «Печорстрой». В'язні працюють в сільському господарстві радгосп), лісорозробній промисловості та на будівництвах.

158. Пійорка. Про Пійорку є відомим, що там знаходиться велика в'язниця для ізоляції в'язнів, засуджених до камер-одиночок. Більше ніяких відомостей немає.

159. Птичий острів. Табори знаходяться на острові в Охотському морі і належать до системи «Дальстрой». В'язні будують аеродроми і воєнно-морську базу.

160. Потіловський політізолятор. Знаходиться в Іркутській області. Політізолятор цілком засекречений і в ньому ув'язнені колишні найвищі кремлівські володарі. ,

161. Перво-Уральськ. Управління таборів знаходиться в м. Перво-Уральську, Свердловської области. Відомим є про існування концтабору ч. 3, в якому ув'язнено 1300 в'язнів чужинців та військово-полонених з другої світової війни. В'язні працюють в промислових підприємствах і копальнях. Первоуральськлаг має такі табори: політичний засекречений поштова скринька ч. 5110/23; табір РТУ поштова скринька ч. 5110/22, знаходиться біля гумової фабрики. Табір «Кам'яниє Палатки» поштова скринька ч. 5110/28; Тісчеркалаг поштова скринька ч. 5110/25, в'язні працюють в копальнях міді; Первомайськлаг поштова скринька ч. 5110/27, знаходиться між Азбестом та Свердловським.

162. Пахта-Арал. Селище Пахта-Арал розташоване в південній частині Голодного Степу Середньої Азії. Табори мають ч. 29 і організовані ще в час єжовщини. Управління знаходиться в Пахта-Аралі. В'язні працюють головним чином на полях бавовни та будують зрошувальні канали.

163. Петрозаводськлаг. Табори розташовані в районі міста Петрозаводська, який є центром Карельської АССР. Вони мають ч. 47, з яких відомо про існування декількох окремих таборових точок. Управління знаходиться в місті Петрозаводську. В'язні працюють головно в лісорозробці і на тартаках.

164. Петропавловськлаг. Управління знаходиться в Петропавловську центрі Північно-Казахстанської области. В'язні в більшості працюють в радгоспах та на великому м'ясокомбінаті.

165. Печорлаг. Група таборів Печори відома в СССР особливо підчас ежовсько-беріївських чисток. Називалася вона «Ухто-Печора» і охоплювала собою терени Комі АССР від Котласу до Воркути. 1937 року Ухто-Печорські табори зазнали реорганізації і були розділені на окремі таборові управління: «Сєвжєлдорстрой», «Воркутастрой», «Печорлаг», «Ухта-нафта» та інші. За останніми відомостями до Печорлагу належать табори Кожна, Усть-Уса та Усть-Шугор і мають загальне число 274. Управління таборами знаходиться в м. Печора (кол. Троїцько-Печорськ). Переважна більшість ув'язнених це українці, за ними йдуть кавказці, яких спрямовано до концтаборів у 1936-1339 pp., потім росіяни, прибалтійські народи та японці і китайці. В райони Печорлагу вивозили українських селян під час примусової колективізації в Україні для їхнього поселення в лісах Комі АССР. Перед другою світовою війною та після неї до концтаборів Печори ув'язнено велику кількість вояків підпільної Української Повстанської Армії, членів Організації Українських Націоналістів (ОУН), вояків-полонених 1. Української Дивізії УНА та українське селянство Західніх Земель України. До складу Печорлагу належить також Ухталаг, де видобувають нафту та асфальтитові копальні на верхній течії р. Іжми.

166. Плесецьклаг. Табори розташовані в районі станиці Плєсєцьк, Архангельської области. В'язні працюють в лісорозробній промисловості.

167. Раменськоє. Залізнична станція напряму Москва-Рязань, Московської области. Табори розташовані в районі станції, а в'язні, виключно кримінальні злочинці з невеликим терміном ув'язнення, працюють в лісорозробній промисловості.

168. Ревдалаг. Табори розташовані в районі Ревда Мурманського краю. В'язні працюють на будівництвах та лісорозробній промисловості.

169. Режлаг. Табори розташовані в районі селища Реж, Свердловської области. В'язні працюють в копальнях азбесту, вугілля та лісорозробній промисловості. Управління знаходиться в селищі Реж.

170. Рефта. Табори розташовані в районі населеного пункту Рефта, недалеко від Свердловська. Є відомості, що в одному з таборів ув'язнено понад 800 осіб, а в другому 700.

171. Ругозеро. Цей населений пункт знаходяться в Карельській АССР, а управління табору в самому Ругозеро. В'язні працюють в лісорозробній промисловості та при будівництві залізниці.

172. Салехардлаг. Група таборів Салахардлагу належить до будівництв чч. 501 і 503. Управління знаходиться в м. Салехард, Ямало-Ненецької національної округи, РСФСР. До зони Салехардлагу, за свідченнями поворотців, вступ категорично заборонений, відомими є управління концтаборів: Новий Порт, Аксарка, Єлецькоє, Обскоє, Салехард, Лабитнангі, Длінний Лапоть. 1950 року в таборах відбулось збройне повстання ув'язнених, які захопили низку таборів і забили в боях дуже багато вохрівців.

В'язні працюють на будівельних об'єктах 501 і 503, на будівництві залізниці, військових аеродромів, електрівень та інших військових об'єктів. За відомостями табори Салехарду нараховують понад 50000 політичних в'язнів.

173. Свердловськлаг. Табори розташовані в районі міста Свердловська та Свердловської области. В'язні працюють в лісозаготівельній промисловості, в копальнях бурого вугілля, в паперово-хемічній промисловості і на підприємствах. Табори мають загальне число 239/1 і розташовані в районах міст: Нижній Тагіл, Ревда, Новая Ляля, Карпінськ, Красноуфімськ, Крічіха, Ступіно, Новая Берьозовка, Чусовой, Сєров, в районі ріки Сосьви та Ками.

174. Сталінград. В околицях міста Сталінграду розташовано понад 20 окремих таборових точок, які мають загальне число 163. Управління знаходиться в місті Сталінграді, а в'язні працюють на промислових підприємствах, відбудові міста та на різних інших будівництвах. 1954 року частину табору ліквідовано, а в'язнів вивезено до Азбесту та Первоуральську.

175. Сахалінлаг. Табори розташовані на острові Сахалін і призначені для найбільшвизначних політичних в'язнів. Управління знаходиться в м. Александровськ на Сахаліні. Сахалінська група, за свідченнями поворотців, належить до системи «Дальстрой». В'язні працювали при будівництві підземного тунелю з континенту на острів, але сталася катастрофа, тунель залило водою, величезне число в'язнів загинуло і роботу припинено. Є відомості, що в'язні збудували тепер греблю-насип з континенту на острів, по якім прокладено залізничну колію та нафтогін. Останніми часами на острові Сахалін в'язні будують повітряно-морські бази. (Про концтабори на Сахаліні писали німецькі та французькі газети в 1952-53 pp.).

176. Сталіногорськ. Табори розташовані за 180 км від Москви в районі Сталіногорська, Московського вугільного басейну. В районі працюють також копальні залізних покладів та хемічна промисловість. Управління таборів знаходиться в м. Сталіногорськ. Відомо про існування лише окремих концтаборів .

177. Солікамськлаг. Табори розташовані в Молотовській області в містах Березніков, Солікамськ, Кізел та селища Пожва. Всі табори Солікамськлагу мають загальне число 244. Управління знаходиться в м. Молотов. Відомими є управління групами таборів: Усольлаг, Кізеллаг, Березніклаг, Пожвалаг. Окремі табори відомі під такими назвами: Головний Полом, Нижній Можево, Перевалки, Тішма, Верше, Верхній Зім, Лічевка, Кокорнія, Красний Бор, Селянка, табори Пєшов та Селянка жіночі. Табір Тішма знаходиться на віддалі 300 км від Солікамську. В'язні працюють в копальнях калійної солі, на будівництві залізниці Воркута Молотовськ, в хемічній промисловості та сільському господарстві.

178. Сталінобадськлаг. Табори розташовані в районі м. Молотовобадськ, Сталінобадської области. Докладних відомостей немає. Район Молотовобадську служить місцем для заселення депортованих з поневолених Москвою країн.

179. Спаськ, знаходиться в Приморському краї. В місті функціонує центральна в'язниця для політичних в'язнів.

180. Сталіно (кол. Юзівка). Індустрійне місто на Донбасі, Україна. Існував спеціяльний табір з назвою «Стройлаг», в якому перебували полонені-чужинці другої світової війни. За останніми відомостями, табори зліквідовано, хоч вони мали 7 управлінь з загальним ч. 55. Існує ще окрема група таборів під ч. 55/18. В'язні працюють на будівництві шахт та у вугільних копальнях.

181. Сталінськлаг. Табори розташовані в Новосибірській області, управління якими знаходиться в місті Сталінськ і відоме під загальним ч. 507. В'язні працюють на алюмінійному комбінаті, панцерному заводі, в копальнях залізної руди та на заводах поліметалюрґії, а також будують військовий завод. В системі Сталінськлагу є багато жіночих таборів, один з таборів навіть в околиці м. Прокоп'євська належить до управління Сталінськлагу .

182. Сухобезводноє. Табори розташовані в районі станції Сухобезводноє, залізниці Горький-Кіров, Горьковської области. Адреса таборів: поштова скринька ч. 5110/55. Вони належать до групи таборів «Уншлаг». В'язні працюють на будівництвах нових підприємств. В таборах Сухобезводноє ув'язнені виключно полонені-чужинці з другої світової війни.

183. Саранлаг. Невеличке селище, збудоване в'язнями, яке на карті не зазначене. Знаходиться на південний захід від м. Караганди, Казахстанської ССР. Існують 5 таборів, які належать до Карагандалаг управління. В'язні працюють в копальнях вугілля. З п'яти концтаборів один жіночий числом 400 в'язнів.

184. Сальяни. Табори мають ч. 505. Управління знаходиться в м. Сальяни, районовому центрі Азербайджанської ССР. В'язні працюють в нафтовидобувній промисловості, на будівництві зрошувальних каналів, та в бавовняних радгоспах.

185. Самалаг. В'язні працюють в марганцевих копальнях та алюмінійному заводі. Відомо про існування 10 окремих таборів. Управління знаходиться в м. Сама, Свердловської области.

186. Саранськ (Потьма). Це велика група таборів «Дублагу», під загальним числом 385. Система «Дублагу» почала існувати наприкінці 1928 р. Табори розташовані в районі м. Саранськ центр Мордовської АССР. Управління знаходиться в селищі Потьма, яке належить до Пензенської области Відомо про існування 20 окремих концтаборів, з них 4 жіночих. Переважна більшість ув'язнених це українці, яких засуджено за політичними статтями, а потім інші поневолені Москвою неросійські народи. Велику кількість ув'язнено мадярів; є тут і росіяни, але в більшості кримінальні злочинці. В'язні працюють в лісорозробній промисловості, в сільському господарстві, виготовляють різну білизну, шиють для армії уніформи. В одному з жіночих таборів ув'язнено жінок з малими дітьми.

187. Свірлаг. Табори мають ч. 33, а управління знаходиться в Свірстрой, що лежить на озері Свір. В'язні працюють в копальнях слюди, каменоломах, та кар'єрах глини.

188. Сегєжалаг. Управління таборів знаходиться в невеликому селищі Сегєжа, Медвежогорського району, Карельської АССР. В'язні працюють на будівництві залізниці, в лісорозробках та на Біломорсько-Балтійському каналі.

189. Семипалатинськлаг. Табори розташовані в районах м. Семипалатинська, Казахстанської ССР. В'язні працюють в копальнях поліметалічних покладів та в місцевій промисловості.

190. Соловецькі острови. Острови знаходяться на Білому морі й адміністративно підпорядковані Архангельській області. До 1917 р. на Соловецьких островах існував російський манастир і царський ізолятор для в'язнів. Соловецькі табори мають ч. 1. а крім них на островах існує засекречений політізолятор. Є відомості, шо частина таборів зліквідована.

191. Сортавала. В'язні таборів Сортавала працюють на лісорозробній промисловості на побережжі Ладозького озера. Управління знаходиться в м. Сортавала.

192. Сретенськлаг. Управління знаходиться в м. Сретєнськ, Чітинської области. В'язні працюють в копальнях золота.

193. Савінбор. Невеличке селище на р. Печора, Комі АССР. Управління знаходиться в Савінборі і належить до групи таборів Печорлаг. В'язні переважно жінки, працюють в радгоспі «Савінбор».

194. Сеймчан. Табори розташовані понад річкою Сеймчан, що впливає до р. Колима і належить до системи «Дальстрой» («Колималаг»).

195. Середнє-Колимськ. Невеличке селище, збудоване в'язнями, що лежить на середній течії р. Колими. Управління таборів знаходиться в Середньо-Колимську і належить до «Колимлаг».

196. Станчік. Табори розташовані в дельті р. Індигірки, а управління знаходиться в невеличкому селищі Станчік. Табори належать до «Дальстроя».

197. Столбовоє. Табори розташовані в околиці невеличкого селища Столбовоє при р. Столбова, притока Амуру, Жидівської Автономної области. Належать табори до групи «Дальстроя».

198. Сиктивкар. Місто Сиктивкар центр Комі АССР. Табори розташовані в околицях міста. В'язні працюють в лісорозробній промисловості. На околиці міста існує пересильний пункт. Всі табори належать до групи Печорлагу.

199. Стародуб. Табори розташовані в районі міста Стародуб, Орловської области. Один з таборів тепер призначений для неповнолітніх, а другий для жінок з малими дітьми.

200. Суоярви. Відомим є, що табори мають ч. 89, а управління знаходиться в селищі Суоярви, Карельської АССР. В'язні будують нову залізницю та працюють в лісорозробній промисловості.

Бібліотека » Різне » Історія України » Концентраційні табори в совєтському союзі
Сторінка 3 з 5«12345»
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика