Головна сторінка сайту
Сторінка 1 з 11
Архів - тільки для читання
Бібліотека » Церква » Монастирі, ордени, братства » Василіянський чин святого Йосафата, Василіянський чин
Василіянський чин святого Йосафата, Василіянський чин
Дата: Вівторок, 09.03.2010, 23:58 | Повідомлення # 1
Василіянський чин святого Йосафата, Василіянський чин, Отці Василіяни, Чин святого Василія Великого (ЧСВВ), Orcto Sancti Basilii Magni (OSBM)

ImageХаризма

Плекання спільнотного життя за­для власного освячення, через ви­конання обітів й заповідей любови та задля спасіння ближніх, через проведення місій і реколекцій, наукову та видавничу діяльність, душпастирство і працю з молод­дю.

Головний настоятель. Адреса

Протоархимандрит Василіянського чину св. Йосафата, Curia Generalizia, Vіа S. Giosafat, 8 (Aventino), 00153 Roma, Italia, тел.: (3906) 5780362, факс: (3906) 5741976, e-mail: curiaosbm@virgilio.itЦя адреса електронної пошти приховується від різних спамерських та пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати java-script.

Провінційний настоятель в Україні. Адреса

Протоігумен Провінції Найсвятішого Спасителя в Україні, вул. Б. Хмельницького, 36, м. Львів 79019, тел.: (0322) 72-95-69, (032) 293-55-33, факс: (032) 297-55-85, e-mail: osbm@sc.net.uaЦя адреса електронної пошти приховується від різних спамерських та пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати java-script.

Формаційні доми

ImageКандидатура і новіціят - Монастир св. Миколая, с. Крехів, Жовківський р-н., Львівська обл. 80352, тел.: (8-03-252) 6-12-47, 6-64-46;

Монастир св. Миколая, с. Малий Березний, Великоберезнянський р-н., Закарпатська обл. - 89040, тел.: (8-03-135) 2-16-74.

Дім студій - Монастир св. Йосифа, Василіянський інститут філософ­сько-богословських студій ім. Мит­рополита Йосифа В. Рутського, вул. Широка, 6, Львів-Брюховичі - 79491, тел.: (8-0322) 59-36-37, e-mail: vifbs@catholic.orgЦя адреса електронної пошти приховується від різних спамерських та пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати java-script.

Монастирі і резиденції

Резиденція св. Івана Хрестителя, вул. св. Миколая, 12, м. Бар, Він­ницька обл. - 23000, тел.: (8-04­341) 2-53-83.

Монастир Благовіщення, вул. Монастирська, 36, с. Бороняво, Хустський р-н., Закарпатська обл. - 90442, тел./факс: (8-03-142) 68­242.

Монастир Чесного Хреста Господ­нього, вул. Міцкевича, 19, м. Бучач, Тернопільська обл. - 48400, тел.: (8-03-544) 2-13-77, 2-15-31, тел./факс (8-03-544) 2-22-91, e-mail: teodoziy_maykovych@yahoo.comЦя адреса електронної пошти приховується від різних спамерських та пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати java-script.

Монастир Пресвятої Тройці, Bazilijonu vienuolynas, Ausros Vartu, 7b, 2001 - Vilnius, Lietuvos Respublika, тел.: +370 (5) 212-25-78, e-mail: pavloi@mail.ruЦя адреса електронної пошти приховується від різних спамерських та пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати java-script.

Резиденція св. Йосафата, вул. Ко­вельська, 47, м. Володимир-Волинський, Волинська обл. - 44700, тел.: (8-03-342) 2-39-57.

Монастир Преображення Господа Нашого Ісуса Христа, с. Гошів, Долинський р-н., Івано-Франків­ська обл. - 77520, тел.: (8-03-477) 3-05-32.

Монастир Преображення Господа Нашого Ісуса Христа, с. Дземброня, Верховинський р-н., Івано-Франківська обл. - 78707.

Монастир св. Онуфрія, м. Добромиль, Старосамбірський р-н., Львівська обл. - 82042, тел.: (8-03­238) 3-31-24.

Монастир святих апостолів Петра і Павла, вул. Стрийська, 1, м. Дро­гобич, Львівська обл. - 82100, тел.: (8-03-244) 3-90-58, 2-24-71, тел./факс: 5-10-23.

Монастир Різдва Христового, вул. Василіянська, 4, м. Жовква, Львів­ська обл. - 80300, тел.: (8-03-252) 61-908.

Резиденція Серця Христового, с. Званівка, Артемівський р-н., До­нецька обл. - 84528.

Монастир Вознесення Господа Нашого Ісуса Христа, вул. Львів­ська, 48, м. Золочів, Львівська обл. - 80700, тел.: (8-03-265) 4-34-83, тел./факс: (8-03-265) 4-21-57.

Монастир Христа Царя, вул. Не­залежності, 181, м. Івано-Фран­ківськ - 76002, тел.: (8-03-422) 2-32-86, факс: 3-03-27.

Монастир св. Михаїла, вул. Макаренка, с. Імстичево, Іршавський р-н., Закарпатська обл. - 90134, тел.: (8-03-144) 2-17-20.

Резиденція Св. Тройці, м. Кам'я-нець-Подільський, вул. Зарванська, 10, Хмельницька обл. - 32300, тел.: (8-03-849) 2-32-42.

Монастир св. Василія Великого, вул. Вознесенський узвіз, 7, м. Ки­їв - 04053, тел.: (8-044) 486-14-69, тел./факс: (8-044) 486-44-08.

Монастир Різдва св. Івана Хрес­тителя, с. Краснопуща, Бережан­ський р-н., Тернопільська обл. - 47510.

Монастир св. Онуфрія, с. Лаврів, Старосамбірський р-н., Львівська обл. - 82076, тел.: (8-03-238) 6-11­74, 2-13-52.

Резиденція св. Василія Великого, вул. Карпенка-Карого, 5, 55-й мік­рорайон, м. Луцьк - 43000, тел.: (8-0332) 72-99-09.

Монастир Благовіщення, с. Підгірці, Бродівський р-н., Львівська обл. - 80660, тел.: (8-03-266) 3-07­18, 3-07-16.

Монастир Успення Матері Божої, с. Погоня, Тисменицький р-н., Івано-Франківська обл. - 77400.

Парохія Покрову Пресвятої Бого­родиці, вул. Тімірязєва, 17, смт. Покотилівка, Харківський р-н., Харківська обл. - 62458, тел.: (8-057) 783-43-26.

Монастир Різдва Божої Матері, с. Улашківці, Чортківський р-н., Тернопільська обл. - 48562, тел.: (8-03-552) 6-51-47.

Резиденція св. Володимира Вели­кого, вул. 200-річчя Херсона, 53, м. Херсон - 73000, тел.: (8-0552) 54-71-45.

Монастир св. Юрія, вул. Б. Хмель­ницького, 21, м. Червоноград, Львів­ська обл. - 80100, тел.: (8-03-249) 3-98-46, e-mail: osbmcer@ic.net.uaЦя адреса електронної пошти приховується від різних спамерських та пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати java-script.

Чисельність монашої спільноти

В українській спільноті є 303 василіяни, з них - 12 іноземців, що працюють в Україні.

З єрейськими свяченнями - 101, братів - 79, новиків і кандидатів - 43.

Чисельність монахів за кордоном

Загалом у Чині, не враховуючи кандидатів, є 601 монах, деякі з них належать до инших Східних Церков свого права: Румунської, Угорської, Словацької та Мука­чівської єпархії. На сьогодні 42 василіяни з України перебуває за кордоном.

Освітній рівень василіян в Україні

З вищою освітою - 125, з незакінченою вищою - 69, зі середньою - 107, з неповною середньою - 2.

Середній вік ченців Провінції

Середній вік василіян - 34 роки.

Дата заснування і засновник

Засновником василіянських монас­тирів у 357-358 рр. є святий Василій Великий (329-379), уродженець Кесарії Кападокійської, походив з вельми заможної і глибоко побож­ної християнської родини, яка дала багато святих. Початкову освіту Василій здобув від батька, профе­сора красномовства в Неокесарії. Згодом - студії у Кесарії, Царгороді, Атенах. Після блискучого закінчення навчання популярність і великі успіхи на професорській кафедрі цілком полонили душу Василія. Оточений славою і світ­ськими почестями, він забув про мрії своєї юності: покинути світ й жити тільки з Богом. І лише ро­динна трагедія (смерть брата Навкратія), благання хворої матері й переконливе нагадування сестри Макрини вплинули на переміну життя Василія. Він охрестився і розпочав аскетичне життя в Анесії.

У 357-358 рр. Василій подорожував по Єгипті й Близькому Сході, щоб там почерпнути досвід монашого життя. Повернувшись додому, збудував монастир, заклавши вже свої правила, які згодом розвинув. Вони стали основою не лише для східного чернецтва, але й знач­ною мірою для західного, адже і св. Венедикт мав їх за взірець, бо правила св. Василія - це "Євангелія в практиці", які ґрунтуються на цитатах Святого Письма. Під Бо­жим натхненням він зумів вказати якнайкращий спосіб для втілення науки Євангелії в життя людини. Своєю активною апостольською працею св. Василій втілював Божу заповідь любови (про це зокрема свідчать його понад 350 листів). Турбуючись справами Церкви й виступаючи за "нікейське" віро­визнання, для підтримки правовір'я, Василій Великий у 360 році їздив аж до охопленого аріянізмом Царгороду. Протягом 360-362 рр. організовував монаші спільноти в провінціях Понту, Кападокії і Вір­менії, мав багатьох учнів, завдяки чому монаше життя в Малій Азії закріпило правдиве віровизнання і стало головним розсадником хрис­тиянського відродження. У 362 р., за цісаря Юліяна Від­ступника, старенький єпископ Кесарії Діяній висвятив Василія на диякона і попросив його допо­магати боронити правдиву віру. Невдовзі Василій написав полеміч­ний твір "Проти Евномія". Наступ­ник Діянія - Євсевій - у 364 р. висвятив Василія на священика. Так майбутній святий продовжував організовувати чернецтво, упо­рядковував літургійні відправи в митрополії, піклувався вбогими, захищав скривджених. Особливо відзначився діяльною підтримкою голодуючих у 368 році. Народ на­звав його "спасителем Кесарії". У червні 370 р., після смерти Євсевія, синод, хоч із труднощами, але вибрав на митрополичий престіл Василія.

У 375 р. Василій Великий написав найвизначніший твір "Про Святого Духа". У боротьбі з аріянізмом ви­являв священичу стійкість до тієї міри, що навіть найжорстокіші погрози не захитали його. Палаючи Божою любов'ю до нуж­денних, він розвинув великомас­штабну соціяльно-добродійну акцію, збудувавши побіч Кесарії ціле містечко, яке вдячний народ назвав Василіядою. Уже в IV ст. св. Василій організовував школи, лікарні, готелі, притулки для сиріт, залучаючи чернецтво до опіки над ними. І цей спосіб служіння богопосвячених осіб досі є ідеалом як для Східної, так і для Західної Католицької Церкви. Помер св. Василій у 379 р., не про­живши й 50 років, однак записав своє ім'я золотими літерами у "книзі життя" й залишив світлий ідеал до наслідування.

Діяльність

Василіяни зосереджуються на праці у кількох найважливіших на­прямках, це - душпастирство, місії та реколекції, духовний провід, видавнича та виховноосвітня діяльність.

Найбільше часу та зусиль монахи присвячують душпастирству, адже до монастирських церков завжди приходить багато людей. У кожній парохії вірним уділяють св. таїн­ства, катехизують дітей, молодь та передподружні пари. Багато часу василіяни проводять у сповідаль­ниці. Також організовують апос­тольство молитви, марійську та вів­тарну дружини, товариства - "Міс­тична Троянда" та "Благовість" у Львові, "Еммануїл" в Івано-Фран­ківську тощо. Василіяни обслуго­вують Спілку української молоді у Києві, католицьких скаутів Єв­ропи у Львові, Жовкві, Імстичеві, Званівці. При багатьох храмах ді­ють товариства анонімних алкого­ліків (АА).

Василіянські монастирі є також постійними місцями паломництв, великих відпустів. Окремою ділянкою праці є капеланство: монахи працюють в лічниці Львівського медичного уні­верситету ім. Д. Галицького, у виправній колонії №30 м. Львова, у благодійній спільноті "Віра і Світло". Єромонахи також служать у єпархіях, відповідаючи за різні сфери діяльности (марійські дру­жини, шкільництво тощо). За прикладом митрополита Й. В. Рутського та св. Йосафата василіяни є проповідниками. Сьогодні цю ділянку праці координує дирек­тор місій, єромонах Корнилій Яремак. Священики-василіяни прово­дять реколекції для єпархіального духовенства, для инших чинів та згромаджень УГКЦ. Вже декілька років при Підгорецькому монастирі діє реколекційний дім, де миряни беруть участь у за­критих реколекціях. Подібні реколекції відбуваються у Золочеві. Василіяни провадять українську секцію Ватиканського радіо у Римі, де священики часто відправляють Святу Літургію, а брати співають. Також ченці охоче співпрацюють з регіональним радіо, зокрема в Івано-Франківську. Єромонахи Василіянського чину духовно обслуговують сестер василіянок, сестер євхаристок, сес­тер служебниць, сестер Пресвятої Родини, сестер мироносиць, сестер св. Анни.

Українська провінція на базі ви­давництва "Місіонер" та Жовківської друкарні видає та реалізовує релігійно-філософську літературу. З 1990 р. відновлено видання най­давнішого релігійного журналу УГКЦ "Місіонар", а з 2003 р. від­новлено "Календар Місіонаря" Під проводом отців василіян діє Інститут філософсько-богослов­ських студій у Брюховичах та Ко­легіум ім. св. Йосафата у Бучачі (Тернопільщина). Василіяни пра­цюють у Папській колегії ім. св. Йосафата та Папському інституті Покрову Матері Божої (Рим), у Богословській академії Ужгорода, в Українському католицькому уні­верситеті, у Харківській колегії ім. Патріярха Мстислава, УАПЦ, у Львівській академії ветеринарної медицини ім. С. Гжицького. Також священики разом з братами пе­ріодично проводять уроки христи­янської етики в школах.

Історія Василіянського чину

Василіянські монастирі започат­кував один з найвизначніших отців Східної Церкви св. Василій Вели­кий. До сьогодні його правила ра­зом з иншими аскетичними твора­ми є основою конституцій Чину, хоча за понад тисячолітню історію спосіб життя василіянських мона­хів дещо змінювався. Монаше жит­тя на Україні своїм корінням сягає перших років християнства. Але, без сумніву, найбільший вплив на розвиток цього життя мали св. Антоній та Теодосій Печерські. Найвідомішими реформаторами василіянського життя були - св. Тео­дор Студит, св. Теодосій Печерський, а св. Йосафат Кунцевич разом з Київським митрополитом Йосифом Велямином Рутським на початку XVII ст. ґрунтовно рефор­мували тогочасне монаше життя, надаючи йому структуру сучасних чинів, впроваджуючи централіза­цію монастирів.

У 1617 р. у Новгородовичах (Бі­лорусія) на І Капітулі ченці п'яти монастирів під проводом митр. Й. В. Рутського об'єдналися й утворили Конгрегацію Пресвятої Трійці. Митрополит надав ченцям свої "Спільні правила св. Василія Великого" та "Партикулярні Пра­вила", було укладено "Капітульні Конституції". Так постав новий об'єднаний Чин під проводом протоархимандрита. В. Рутський через віднову ченців відновлював Східну Церкву. Прикладом святости став св. Йосафат, який у 1623 р. му­ченицькою кров'ю скріпив і утвер­див новозаснований Василіянський чин.

У 1739 р., внаслідок об'єднання монастирів у Західній Україні, які приєдналися до Унії й провадили давній східний спосіб життя, по­стала Василіянська конгрегація Покрову Матері Божої. За наказом папи Венедикта ХЩ у 1743 р. обидві конгрегації зібралися на Дубненську капітулу і об'єдналися в Руський чин святого Василія Великого. Конгрегація Пресвятої Трійці мала тоді 66 монастирів та 445 ченців, а Конгрегація Покрову - 129 монастирів та 700 ченців. Перед 1772 р. на Правобережній Україні, а саме на Поділлі, Волині, Підляшші, Холмщині, у Литві й Білорусі було 202 василіянські монастирі, в яких служили понад тисячу ченців. У Вільні, Супраслі, Уневі, Почаєві були друкарні. Василіяни організовували духовні семінарії, колегії і школи. Після заборони діяльности єзуїтів у Польщі василіяни перебрали і їхні школи, що свідчить про рівень і спроможність ченців у "золоту добу" Чину.
До 1839 р. з Василіянського чину вийшли майже всі київські мит­рополити (16 із 17), близько 60 єпископів та багато їх помічників. У 1780 р. Чин поділено на 4 провін­ції: Пресвятої Трійці (Литовська), Покрову Матері Божої (Руська або Польська), Святого Миколая (Білоруська) та Найсвятішого Спа­сителя (Галицька). Однак після 1795 р., коли монастирі трьох Про­вінцій відійшли до Росії, монаше життя в них до 1839 р. цілковито зліквідовано. Сотні ченців ув'яз­нено або заслано, инших розігнано або насильно переведено до ро­сійських монастирів. З трудноща­ми Чин перетривав в Австрійській імперії, де внаслідок державних реформ 1882 р. залишилось тільки 14 монастирів з 60 ченцями. Однак Боже провидіння знову по­дбало про відродження чернечого життя, а через нього - і нашої Цер­кви. У 1882 р. о. Климентій Сарницький, протоігумен Провінції Найсвятішого Спасителя, зверта­ється до Святішого Отця Лева XIII, щоб він дозволив представникам Товариства Ісусового провести реформу Чину. 12 травня 1882 р. папа Лев ХІІІ видав Апостольський лист "Singulare Praesidium", в яко­му виклав план реформи, відомої як Добромильська, що тривала до 1904 р. Над нею працювало 47 єзу­їтів. Тепер василіяни знову широко розвинули місійну і реколекційну, душпастирську і видавничу, а та­кож наукову діяльність. Не можна оминути визначних постатей Чину і Церкви - митрополита Андрея Шептицького, владик - блаж. Йосафата Коциловського, блаж. Пав­ла Ґойдича, Йосафата Федорика, отців - Платоніда Філяса, Єремію Ломницького, Діонісія Ткачука, Мелетія Лончину, Лазаря Березовського, Юліяна Дація, Павла Теодоровича, Йосафата Скрутеня, Романа Луканя, Андрія Труха. У Добромильську реформу виник­ла потреба душпастирства в діяспорі. Туди подалися реформовані василіяни, вирушивши до Бразилії, Канади, Америки. Перед 1939 р., крім Галичини, постали нові провінції: св. Миколая (увійшли Закарпаття, Угорщина, Югославія), Провінція американо-канадська, віце-провінції св. Йосифа (у Бра­зилії та Румунії). Тоді у Провінції Найсвятішого Спасителя було 378 ченців, у Провінції св. Миколая - 163 ченці, в Американо-Канадській - 92 ченці, у Бразилії - 14 і в Румунії - 39. Разом у Василіянському чині було 652 ченці. 1939 рік приніс нове випробування віри. У Дрогобичі закатовано Яки­ма Сеньківського та Северіяна Бараника. У 1945 - 1950 рр. комуніс­тична влада зліквідувала усі мо­настирі європейських провінцій, а ченців ув'язнювала, засилала, катувала, розганяла. Тепер монахи перейшли у підпілля. 1990 року настало відродження релігійного життя. Знищені, пе­ретворені на лікарні чи інтернати, монастирі почали відновлювати. Також засновано нові, особливо на Сході України. На 2001 р. у Василіянському чині було 616 ченців.
http://monks.ugcc.org.ua/index.p....emid=40

Бібліотека » Церква » Монастирі, ордени, братства » Василіянський чин святого Йосафата, Василіянський чин
Сторінка 1 з 11
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика