Головна сторінка сайту
Сторінка 1 з 11
Архів - тільки для читання
Бібліотека » Церква » Монастирі, ордени, братства » Свято-Успенська Унівська Лавра Студійського уставу (http://monks.ugcc.org.ua)
Свято-Успенська Унівська Лавра Студійського уставу
Дата: Вівторок, 09.03.2010, 23:50 | Повідомлення # 1
Харизма

Для кожної людини, яка бажає спасатися у студійській чернечій спільноті, правилом життя є сама Євангелія Господа Нашого Ісуса Христа. А єдиною метою, до якої прагнуть ченці, є святість життя та спасіння душі. (Впродовж усієї істо­рії християнства східне чернецтво знає про таку настанову щодо на­слідування Христа через святість власного життя). Студити прагнуть досвідчувати Бога та стяжати Його благодать у своїх душах і серцях спільною та приватною молитвами, а також різними аскетичними впра­вами, добрими ділами, милости­нею для бідних та упосліджених

У Типіконі, що його уклали слуга Божий митрополит Андрей і бла­женний архимандрит Климентій Шептицькі, читаємо: "Як східні монахи боремося за досконалість, дотримуючись правил святих от­ців, і то Отців Сходу, тому хочемо заховувати всі монаші традиції Сходу".

Отже, харизма життя кожного монаха-студита і спільноти загалом - шукати Господа і, знайшовши Його, тісно поєднатися з Ним.

Головний настоятель. Адреса

Свято-Успенська Унівська Лавра, с. Унів, Перемишлянський р-н., Львівська обл. - 81216, тел.: (03263) 5-81-21.

Формаційні доми

Новіціят - у Свято-Успенській Унівській Лаврі, бо згідно з типіконом, головним монастирем для виховання монахів-початківців повинна бути Лавра Студійського уставу в Уневі. І так буде, доки кожна автономна кеновія не зможе забезпечити своїх архаріїв добрим чернечим вихованням. У монастирях Студійського уставу завжди має бути достатня кількість монахів, які належать до духо­венства: піддияконів, дияконів і священиків, щоб якнайдостойніше відправляти церковні богослуження. У студійному домі св. Йоана Богослова, що в Рудному, пере­бувають монахи студити Львівської духовної семінарії. Вони щоденно користають з повного церковного правила та виконують різні мо­настирські послушанія (обов'яз­ки). Уряд семінарії зобов'язує братів лише сумлінно ставитися до вимог навчальної програми.

ImageДочірні монастирі і доми

Дім св. Йоана Богослова (Львів-Рудно);

Місійна станиця (Висова, Пере­мишль, Польща);

Монастир свв. Мучеників Бориса і Гліба (м. Полоцьк, Білорусія);

Монастир Походження Древа Хреста Господнього (с. Підкамінь, Бродівський р-н., Львівська обл.);

Монастир св. Михаїла (вул. Винниченка, 22, м. Львів, тел. (факс) 74-23-09, e-mail: studyty@svichado.comЦя адреса електронної пошти приховується від різних спамерських та пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати java-script. );

Монастир св. пророка Іллі (с. Дора-Яремча, Коломийський р-н., Івано-Франківська обл.);

Свято-Іванівська лавра (вул. Чер­неча гора, 1);

Свято-Преображенський монастир (м. Городок, Львівська обл.);

Свято-Троїцький монастир (с. Зарваниця, р-н., Тернопільська обл.);

Скит св. Андрія Первозванного (с. Осмолода, урочище Лужки, Івано-Франківська обл.).

Всього дочірних монастирів є 7, враховуючи 1 монастир у Білорусі, 1 скит, 1 студійний дім, 1 місійну станицю у Польщі і станицю в м. Києві.

Чисельність монашої спільноти

Загалом є 84 членів спільноти, а саме: єромонахів - 23, єродияконів - 4, схимонахів - 22, архаріїв-рясофорів - 20, архаріїв - 5, новиків та послушників - 10.

Чисельність монахів за кордоном

За кордоном, у місійній станиці (Перемишльсько-Варшавська мит­рополія, Польща), в Полоцькому монастирі (Білорусія), та на на­вчанні (у Греції, Німеччині, Римі) перебуває 9 осіб.

Освітній рівень монахів

З вищою освітою - 36 осіб (з ви­щою богословською - 28), з незакінченою вищою - 8 осіб, зі середньою - 42 особи.

Середній вік

Середній вік монахів - 36 років.

Дата заснування і засновник

Митрополит Андрей Шептицький 1898 року, будучи єромонахом Чи­ну св. Василія Великого, заснував при Кристинопільському (тепер - Червоноградському) монастирі не­велику монашу спільноту. її основ­ним завданням стало відродження чернечого життя за Студійським уставом. У 1901 році, в селі Олеську, на Львівщині, також зібралася громада. То були рільники та ре­місники, які спільно молилися та працювали. Саме ці дві монаші спільноти - кристинопільську та олеську - слуга Божий митрополит Андрей розвинув за давнім монашим уставом студитських монасти­рів. Для цих благочестивих ченців у 1904 році зусиллями митропо­лита збудовано лавру в Скнилові, поблизу Львова. Після її знищення у час українсько-польської війни 1918 року митрополит разом зі сво­їм братом Климентієм відновлює чернече життя в Унівській обителі (Львівщина). Як лавра вона отри­мала права матірного осередку всіх чоловічих чернечих спільнот, які тоді дотримувалися Уставу св. Теодора Студита. Для монахів Студійського уставу митрополит Андрей - найперше не засновник, а непересічна духовна особистість, яка відродила в Укра­їнській Греко-Католицькій Церкві життя східного чернецтва. Отже, від нього, нашого першого архи­мандрита, у Греко-Католицькій Церкві розпочинається нова історія монашества Студійського уставу.

Діяльність

Чернечі обителі - Свято-Успенська Унівська Лавра (Унів, на Львів­щині), Свято-Троїцький монастир (Зарваниця, на Тернопільщині) та монастир Походження Дерева Хреста Господнього (с. Підкамінь, Бродівщина) належать до святих місць, де наша Церква особливо почитає Господа і Пресвяту Бого­родицю.

Монахи Унівської Лаври опіку­ються дітьми-сиротами шкільного віку, катехизують дітей в Унівській сільській школі, займаються рос­линництвом, тваринництвом, го­родництвом і бджільництвом. У монастирській майстерні виго­товляють предмети церковного вжитку (свічки, офірки та вугілля до кадила).

Ченці, які вчаться у Львівській ду­ховній семінарії, катехизують при церкві св. Михаїла, у Львові, дітей різних вікових груп. Загалом на катехизації є 150 осіб. Щороку монастир у м. Яремчі (Іванофранківщина) приймає на відпочинок та на оздоровлення 150-200 дітей-чорнобильців. При Унівській лаврі є реколекційний будинок на 40 місць. Тут провадять реколекції монахи, мо­нахині, священики, миряни нашої Церкви. Скажімо, уже восьмий рік Український католицький уні­верситет організовує в монастирі літню богословську школу. Музей старовинних ікон розта­шований в Унівській лаврі, а його фонди та реставраційний цех - у монастирі св. Михаїла (Львів). При обителі св. Йоана Хрестителя, у Львові, діє релігійне видавництво "Свічадо", а при церкві - марійська дружина.

Монастирські храми в Уневі та Львові виконують парохіяльні функції. Унівська лавра також опі­кується парохією, що неподалік від Унева, у с. Сивороги.

Історія

У вересні 1898 р., на хуторі Новий Двір, Кристинопільського василіянського монастиря, о. Андрей Шептицький започатковує новіціят. У жовтні декількох монахів-новиків переведено до Василіянського мо­настиря села Волсвин. Майбутній митрополит призначив їм духовно­го провідника і придбав найнеобхідніші речі. У 1901 р. у с. Олеську також зібралася громада молодих чоловіків - селян і ремісників, які мешкали в гурті та ділили свій день на молитву і працю. Про це дові­дався митрополит Андрей і заопі­кувався ними. З цих двох об'єд­наних гуртків зародився перший у Галичині монастир студитів. Таку назву вибрано з огляду на те, що від самого початку ця монаша громада бажала дотримуватися Студійського уставу, який у Княжу добу прийняла чернеча громада Києво-Печерської лаври, а потім всі инші монастирі Київської Руси. Як бачимо, митрополит Андрей, засновуючи перший новий монас­тир Студійського уставу, хотів за­початкувати чернече життя в Гали­чині за традицією монашого життя в княжій Київській державі. Для духовного проводу та відпо­відної організації перших студитів митрополит поселив їх ближче до свого осідку: спершу у Львові, у 1901 р., а потім у Скнилові, де у 1904 р. побудував монастир - Скнилівську лавру преподобного Антонія Печерського. Через два роки уклав для цієї лаври перший Студитський типікон - збірник пра­вил чернечого життя. Лихоліття Першої світової війни обер­нулися переслідуванням Церкви і українського народу. У 1914 р. сер­би знищили дочірний студитський монастир в Камениці (Боснія) - найвизначніший на тоді релігійний та культурний осередок українців у діяспорі. На жаль, у 1918 р., під час українсько-польської війни, Скнилівську лавру цілковито знищено. Напередодні Першої світової війни в Скнилівській обителі було близь­ко 50-ти монахів. З початком вій­ськових дій австрійський уряд частину монахів мобілізував до війська, а решту відправив до угорських концтаборів. Під час українсько-польської війни у 1918 р. будівлі лаври були спалені. Отож, монахи вимушено перебралися до свого львівського осідку - Студіону - і перебували там доти, доки митрополит у 1919 р. не перевів їх до Унівської резиденції галицьких митрополитів. Студіон (монастир св. Йосафата) посів у 1909 р. при­міщення колишньої дяківської бурси. Там був головний осередок студитської книгозбірні, яка в 20-х рр. минулого століття нараховувала понад 10 тис. томів періодичних богословських та наукових видань. У час більшовицької окупації біб­ліотеку вивезено до Москви. У 1921-22 рр. у Львові також по­стала Лавра св. Івана Хрестителя, якій митрополит Андрей віддав свої маєтності на Чернечій Горі (тепер - Музей народної архітектури і побуту, або Шевченківський Гай). Особливого розквіту чернече жит­тя набуло в матірній обителі студійських монастирів - Свято-Ус­пенській Унівській лаврі. Монахи займалися ремеслами, сільським господарством. При монастирі були малярська школа і палітурна майстерня. З 1935 р. започатковано невелику друкарню, де монахи ви­давали щомісячник "Ясна путь". Лавра утримувала сиротинець, де проживало 40 дітей. До ІІ світової війни було засновано ще кілька монастирів: у Зарваниці (Поділля), у Дорі-Яремчі (Гуцульщина), в Осмолоді (урочище Лужки, Лемківщина), а також три місійних станиці на Підляшші. Загалом на цей час був 221монах, серед них - 117 схимонахів, 22 єромонахи і 13 дияконів. У 1936 р. архимандрит студитів, митрополит Андрей, знову при­готовляє своє чернецтво до нових терпінь та будить духовну мужність сповідників Христової віри: "При­готовляйтеся на часи, в які (прийдеться) доведеться Вам за Христа та Його Церкву терпіти, а може й життя в жертву принести". Його слова, знову сказані на смертному одрі в 1944 р., все-таки стверджу­вали, що по хреснім терпінні Цер­кви буде її воскресіння: "Наша Церква буде знищена, розгромлена більшовиками. Але ви держіться, не відступайте від віри, від Ка­толицької Церкви. Тяжкий досвід, який впаде на вашу Церкву, є хвилевий. Я виджу Відродження нашої Церкви. Вона буде гарніша, величніша від давньої та буде обні­мати цілий наш нарід...". У воєнний та повоєнний час муче­ницькою смертю загинуло 8 ченців. Багато засуджених перебували на засланні в Сибіру та Казахстані. Монахів систематично пересліду­вали в їх обителях. Духовне життя треба було плекати в умовах під­пільної Церкви. Частина монахів перебралася через Німеччину до Канади, де вони посіли монастир у Вудстоку. Після звільнення з в'яз­ниці патріярх Йосиф подбав про відкритя студитського монастиря неподалік від Рима. Важкі умови плекання духовного життя в Україні суттєво спричи­нили зменшення монахів. Довго­тривале переслідування Церкви за тих сумних часів не вгасило віри, молитви, плекання чернечого життя і в Унівській обителі, монастирські приміщення якої спершу перетво­рили на концтабір для духовенства, яке не перейшло на православ'я, а пізніше - на притулок для преста­рілих. У монастирі монахи працю­вали в підсобному господарстві. Багато старих немічних ченців там і закінчили своє земне життя. Завдяки Божій помочі співбрати в посництві навіть за піввікове ко­муністичне засилля не зреклися свого чернечого служіння, але молилися, користаючи з допомоги своїх священиків, що вночі до­їжджали в обитель. У маленьких тісних келіях вони почергово, про­тягом майже всієї ночі, служили кілька воскресних Св. Літургій. Монахи зберегли молитву і вірою вознесли хресну жертву до Божого престолу. Брат Доротей, останній монах із чернечої братії, що зали­шився в Унівській лаврі, упокоївся там у 1986 р.

У 1947 р. заарештовано і на 22 роки вивезено у страшну Володимирську в'язницю єромонаха, ігумена Климентія, де він і помер. Студитську родину тоді очолив отець - архимандрит Никанор Дейнега, якого пізніше висвячено на єпископа. У жахливих умовах під­пілля він, важкохворий, жертовно служив монахам та монахиням. Після його смерти в 1982 році архимандритом став єромонах, ігумен Юрій Макар. 1985 року єромонах Юліян Вороновський стає ігуменом, а вже в 1990 році - архимандритом.

На хвилі спонтанних політичних перемін кінця 80-х - початку 90-х рр. ХХ ст. склалися сприятливі умови для становлення правового суспільства та визнання основних прав і свобод особистости: свободи сумління та віросповідування. Скорботна п'ятниця Христової Церкви змінилася пасхальним ликуванням її воскресіння. Тоді 28 студитів вийшло з підпілля. Нині Унівська лавра є матірною обителлю для решти семи монас­тирів.

Бібліотека » Церква » Монастирі, ордени, братства » Свято-Успенська Унівська Лавра Студійського уставу (http://monks.ugcc.org.ua)
Сторінка 1 з 11
Пошук:

© 2008-2014 Свята Традиція УГКЦ

Створити сайт безкоштовно