Головна сторінка сайту
Сторінка 3 з 3«123
Архів - тільки для читання
Бібліотека » Церква » Монастирі, ордени, братства » Зарваниця
Зарваниця
Дата: Середа, 12.05.2010, 01:14 | Повідомлення # 11
ВАСИЛЬ ГОЛОВІНСЬКИЙ

Головінський Василь народився у Підгайцях. Закінчив теологічні студії. Згодом був старшиною УГА. Пізніше став парохом у Зарваниці. Тут отець В. Головінський розгорнув широку громадсько-політичну діяльність, за що під час пацифікації польська поліція «наділила» йому 200 буків. Згодом він виїхав до США, де у Філадельфії організував українську католицьку парафію і збудував прекрасний храм Царя-Христа. Заходами В.Головінського художник Петро Андрусів відтворив чудотворну ікону Матері Божої Зарваницької. У травні 1973 року Блаженний Отець Йосиф укоронував ікону. З того часу відновлено відпусти, які колись відбувалися у Зарваниці і були там заборонені більшовиками. На другому бічному вівтарі церкви Царя-Христа приміщена копія образу Розп'яття, який також був у Зарваниці на тому самому місці. Той, хто буває у церкві Царя-Христа у Філадельфії, має таке враження, як би побував у церкві Пресвятої Тройці у Зарваниці. Все це зроблено зусиллями отця мітрата Василя Головінського.

ІВАН ГОЛОВІНСЬКИЙ

Головінський Іван народився 25 квітня 1927 року у Зарваниці. Університетські студії закінчив із ступенем доктора психології. Працює професором університету Ратгерс в Нью-Йорку, є членом управи наукового товариства імені Шевченка. Співпрацює з різними американськими наукови­ми установами. Відомий як громадський діяч серед українців США, автор багатьох статей і наукових розвідок.

АННА ГОЛОВІНСЬКА-МАКСИМОВИЧ

Головінська-Максимович Анна (псевдонім Г.Подолянка) народилася 7 червня 1928 року в родині о. Василя і Марії Головінських у Зарваниці. Працювала бібліотекаркою у Філадельфії, активістка «Рідної школи», Союзу українок Америки та Пласту. Пише поезії у прозі, нариси та оповідання. Автор поем «Ґазда» та «Йордан».

МАРІЯ КУЗЬМОВИЧ-ГОЛОВІНСЬКА

Кузьмович-Головінська Марія – письменниця, дружина отця мітрата В.Головінського. Деякий час жила в Зарваниці, працювала в громадсь­ких установах, багато робила для піднесення релігійного та національного світогляду жінок.
Автор багатьох художніх творів. 1933 року у Львівському видавництві «Мета» вийшла її книж­ка «Вітрениця», у 1935 році – «Вівчар». А напередодні другої світової Війни – «Софія» ( видавництво «Діло»). У Торонто (Канада) побачили світ такі її книги: «Чічка» (1954), «Горбатенька» (1958), «Марія» (1962), «Попудник» (1965), «Осіннє листя» (1966), «Лісовий голуб», «Зарваниця (1973), спогади «Чужиною» (1977), «Портрет» (1978).

ВАСИЛЬ ЛІМНИЧЕНКО (МЕЛЬНИК)

Лімниченко (Мельник) Василь – письменник, перекладач, громадський, культурний і церковний діяч. Народився 1899 року в селі Небилові тепер Рожнятинського району Івано-Франківської області, і кінчив гімназію і теологічний факультет Львівського університету, і після висвячення на греко-католицького священика працював у селах Зарваниця (1923-1927) та Звенигород (1927-1944) на Тернопільщині, член католицького товариства письменників «Логос» у Львові. У 1944-1946 роках проживав у Словаччині, потім виїхав до Мюнхена, де помер 1949 року.
Автор поетичних збірок «З війни» (1920), «Хуртовина» (1921), «Клонюсь» (1926), «Дзвонять дзвони» (1939), повісті «Верховинець» (1938), релігійно-філософської публіцистики «Українські хрестоносці», «Релігія і життя» (обидві – 1948), «Післанництво українського народу» (1949) та інших. Вірші поета надруковано у збірці «Стрілецька Голгофа» (Львів, 1992).

МАНДИЧЕВСЬКИЙ ЄВГЕН
Мандичевський Євген Порфирович (псевдонім – Фр. Улянович) народився 1873 року в селі Зарваниця, тепер Теребовлянського району в сім'ї священика. Навчався у Львівському, Грацкому (Австрія) та Берлінському університетах. Учителював у гімназіях Львова, Перемишля, Тернополя. Працював редактором педагогічного журналу «Молодіж».
Виступав як новеліст і поет. Дебютував новелою «Груша» в газеті «Діло». Друкувався в «Літературно-науковому віснику», газетах «Діло», «Буковина», «Руслан», альманахах «З-над хмар і з долин» (Одеса, 1903), «Багаття» (Одеса. 1905). Видав збірки новел «З живого і мертвого» (Львів, 1901), «Судьба» і «В ярмі» (обидві – Тернопіль, 1907). Твори письменника увійшли до збірників «Українська новелістика кінця XIX – початку XX ст.» (1989), «Дзвінок з минулого»; (1991), «Тернопільщина літературна» (додаток четвертий Журналу «Тернопіль». 1992).
Помер Є.Мандичевський 1937 року.

ЯРОСЛАВ КНЯГИНИЦЬКИЙ

Отець Княгиницький Ярослав народився у 1902 році. У січні 1931 року прибув до Підгайців як катехит на місце арештованого під час пацифікації польськими окупантами у 1930 році отця Михайла Влозовського. Одночасно був співпрацівником парафії. Він організував молодь у драматичних гур­тках, ходив з нею щорічно на прощу до Зарваниці, дбав і про релігійне виховання, і про національну свідомість юнаків і дівчат. Він зумів об'єднати до спільної праці усю громаду і вже восени 1936 року в Угринові посвячено новозбудовану у гуцульському стилі церкву Святої Покрови.
Для прочан, що тисячами відвідували в літній час Зарваницю, отець Ярослав видавав часопис «Зарваниця» і організував показ фільму «Життя, муки і смерть Ісуса Христа». Згодом як парох Старого Міста багато зусиль доклав у розвиток парафії і громади. Навесні 1939 року його разом з іншими українськими діячами кинуто до Берези Картузької.
З 1951 року отець Я.Княгиницький із родиною живе у Детройті (СІНА). Тут він приєднався до спеціальної праці, розбудовуючи братсько-допомогову установу «Провидіння». Багато зробив для церкви і народу в Ютиці, де й помер 6 квітня 1972 року.

ОМЕЛЯН МАКОГІН

Макогін Омелян народився 7 грудня 1921 року у Зарваниці. Студії закінчив в Українському вільному університеті (Мюнхен). Живе у Детройті, вміщує в українській пресі статті на громадські теми. Друкує вірші, гумор під різними псевдонімами в гумористичному журналі «Лис Микита». Він референт інформації і преси в Головному комітеті підгайчан.

КЛИМЕНТІЙ ШЕПТИЦЬКИЙ

Шептицький Климентій Казімір (1864-1950), – церковний діяч, монах-студит, брат митрополита Андрея Шептицького, був послом до галицького сейму та віденського парламенту, заступни­ком голови Господнього Товариства. 1911 року вступив до монастиря отців Студитів. 3 1911, ставши ігуменом Студитів, Шептицький склав конституцію «типікон», яку апробував папа Пій XII. Член Українського Католицкого Інтернату церковного з'єднання ми­рополита Рутського (1939). Таємно іменований митрополитом Андреєм Шептицьким екзархом Росії і Сибіру (1939). Часто бував у Зарваниці на відпустах. Заарештований більшовиками у 1947 і засуджений на 25 років, помер на засланні. Є припущення, що Шептицький був таємним єпископом, бо висвячував на священиків в'язнів різних національностей. У Римі внесено справу його беатифікації. З нагоди 25-ліття Андрея Шептицького на митрополичому престолі, надрукував статтю «Митрополит Андрей і обновлення чернечої традиції» («Богословія». кн. 1-2. 1926).

З ІСТОРІЇ ЗАРВАНИЦІ

3000 років перед Христом Під час розкопок виявлено поселення
1240 – З'явлення Чудотворної Ікони Матері Божої
1241-1245 – Заснування печерного монастиря
1264 – Зцілення князя Василька
1458 – Перша письмова згадка про Зарваницю
1683-1704 – Турками спалені село, церква і монастир
1740 – З'явлення Ікони Розп'ятого Спасителя
1742 – Приїзд митрополита Атаназія Шептицького
1754.– Побудовано муровану церкву Святої Тройці
1772-1773 – Жителі м. Бережан звернулись до Чудотворної Ікони Матері Божої і Розп'ятого Спасителя. Завдяки їхнім молитвам була відвернена морова зараза.
1865 – Коронація Ікони Божої Матері.
1867 – Кардинал Йоан Сімеоні з дозволу Папи Пія IX надає Зарваниці право відпусту
1894 – Побудовано каплицю
1911 – Йосип Сліпий складає щиру подяку Матері Божій про успішне складання екзаменів у семінарії
1914-1916 – Спалені село і монастир
1922 – Побудовано монастир св. Івана Хрестителя чи­ну Студитів
1922 – Відвідання монастиря Андреєм Шептицьким
1930 – відбував Йосиф Сліпий, ректор духовної семінарії
1930 – Пацифікація Зарваниці поляками
1932 – Велика пожежа в селі
1930-1938 – Перебування єпископа Никити Будки
1935 – Відкрито кінотеатр
1939 – Захована Ікона Матері Божої від знищення безбожниками
1940 – Перший вивіз людей у Сибір
1940 – Заборона відправляти на церковній площі
1940 – Гоніння на монахів
1941-1944 – Під німецькою окупацією. Відновлення духовного життя і раптовий спад його
1944 – Згоріла дерев'яна монастирська церква
1946 – Знищено монастир
1960 – Знищено каплицю
1975-1989 – У час гоніння віруючих греко-католицької церкви митрополит Стернюк призначив о. Василя Семенюка настоятелем церкви у Зарваниці і надав йому право відновити відпусти
1988 – Святкування 1000-ліття Хрещення України, проводив владика Павло Василик з 25 священиками. Влада чинила опір
1988 – Великий похід віруючих від с. Сапови до каплиці
1989 – Відкриття церкви
1991 – Відбудовано каплицю і Хресну дорогу
1991 – Відвідання Зарваниці кардиналом Мирославом-Іваном Любачівським
1991 – Приїзд духовних отців з Канади, Аргентини, Італії, США, Австралії, Німеччини
1992 – Приїзд Австралійського єпископа Пряшка і отців чину Студитів з Канади.
1993 – Обласна Рада народних депутатів виділила землю під забудову монастиря о. Студитів на місці, де князь Василько збудував церкву
1993 – Відвідання Зарваниці архиєпископом Володимиром Стернюком.

Хресна дорога побудована у 1991 році семінаристами Тернопільської духовної семінарії УГКЦ під керівництвом ректора отця-мітрата Василя Семенюка. Закінчується вона каплицею Воскресіння, яка стоїть на місці першої церкви, спорудженої на кошти князя Василька Теребовельського в знак подяки за чудесне оздоровлення.

Бібліотека » Церква » Монастирі, ордени, братства » Зарваниця
Сторінка 3 з 3«123
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика