Головна сторінка сайту
Сторінка 1 з 3123»
Архів - тільки для читання
Бібліотека » Церква » Монастирі, ордени, братства » Зарваниця
Зарваниця
Дата: Середа, 12.05.2010, 01:08 | Повідомлення # 1
ПЕРЕДНЄ СЛОВО ДО ЧИТАЧІВ

Нині, у час національного і духовного відродження українського народу, відновлюються наші давні звичаї і традиції. Одним із таких прекрасних релігійних обрядів є паломництво до святих місць, до осередків культу Ісуса Христа і Божої Матері.
Як свідчить історія, на прощу до Єрусалима, Києва, Почаєва ходило багато людей, які відмолювали гріхи, випрошували у Бога здоров'я, кращу долю для свого народу. Відомо, що ігумен Києво-Печерської лаври Данило звершив паломництво до Святої Землі. Побували там Андрей Шептицький, Йосиф Сліпий та інші святителі Української Церкви. Продовжуючи добрі традиції своїх попередників, сьогоднішні віруючі теж відвідують святі місця.
Не заростає стежка до чудотворної ікони Матінки Божої у Зарваниці Теребовлянського району Тернопільської області, яку називають українським Люрдом. Сюди щорічно кожної неділі і на свята – від Вознесіння аж до Покрови – приходять паломники на відпуст.
Укладачі книжки «Зарваниця», яку пропонують відвідувачам цього Святого Місця, мають на меті ознайомити з історією появи чудотворних ікон Пречистої Діви Марії та Розп'ятого Спасителя, з іменами тих, кого благословила у світ Зарваниця, з літературними творами, молитвами і піснями на честь чудотворних ікон. Отож, під час прочитання цієї книжки, ви побувайте у Зарваниці. Приступіть до святої Сповіді і святого Причастя, помоліться за здоров'я і прощення гріхів своїх рідних, знайомих, за спасіння душ померлих.
Зарваницька Мати Божа чекає на вас!

Дата: Середа, 12.05.2010, 01:09 | Повідомлення # 2
ЗАРВАНИЦЯ: ДЖЕРЕЛО УКРАЇНСЬКОГО ДУХУ

Серед гарної подільської природи, у мальовничій місцевості розкинулося село Зарваниця. Широкими долинами несе свої тихі води ріка Стрипа, що впадає у Дністер. З трьох боків село обступили невисокі гори, вкриті густим лісом. Багато різноманітних дерев, печер і каньйонів утворили своєрідний пейзаж. Зарваниця розташована на віддалі 18 км від Підгайців, 40 – від Теребовлі, 22 км – від Бучача. На північний схід від Зарваниці розташоване село Вишнівчик, а на північний захід – село Котузів, на південний захід – Гниловоди, на південь – Сапова з присілком Полісюки. Археологічні знахідки стверджують, що на місцевості, де зараз розташована Зарваниця, у часи трипільської культури було людське поселення (за 3000 років перед Христом). Під час розкопок археологом Р.Охоцьким було знайдено домовину з кістяком і кам'яною сокирою, а також домовини мідного періоду і скіфського часу (VII і VI ст. перед Христом).
В історичних записах Зарваниця згадується в 1458 році. За народними переказами, з появою чудотворної ікони Божої Матері село отримало свою сучасну назву з 1240 року. Це були роки татаро-монгольського іга на Україні. У 1240 році татаро-монголи зруйнували Київ. Впала Десятинна Церква і багато монастирів. Рятуючи своє життя, монахи розбіглися. Уцілілі з них пробралися у Галичину під захист місцевих князів, з якими рахувався хан Батий.
Один з київських монахів, уродженець Галичини, крокуючи до Теребовлі, знесилений від голоду і ран, заночував у лісі. Монах щиро молився за свій знедолений край, благаючи заступництва Матері Божої. У безконечних молитвах заснув. Уві сні з'явилась Пречиста Діва Марія, поблагословила його і торкнулася до нього своїм омофором. Монах прокинувся, побачив невидане диво. Ранковий туман, що стелився сріблястою долиною, переливався різнокольоровими барвами ранішнього сонця. А посеред долини був надприродний блиск. Перемагаючи біль від ран, він підійшов до кринички, де побачив ікону Матері Божої, віддзеркалення якої світилось у повітрі над долиною. Монах впав на коліна і щиро молився, омиваючи свої рани. Невдовзі повернулись до нього сили, і на честь цього дива монах збудував в одній печері келію і примостив туди ікону.
А місце, де застав його сон, назвав Зарваницею. Люди почули про чудесне зцілення монаха і почали приходити звідусіль з надією на видужання. У щирих молитвах просили заступництва у Матері Божої. Слава про Зарваницю рознеслася всією Галичиною і Поділлям. Навіть є історичні згадки, що князь Теребовлянський Василько, побувавши у Зарваниці, став здоровим після тяжкої недуги. На знак подяки він побудував церкву на місці, яке зараз називають «Білий камінь». За довгі роки тисячі людей побували в цьому святому місці і бачили багато див.
З часом село розбудувалося. Часті набіги татар руйнували його, та воно знову відбудовувалося, поверталися люди на свої землі. Першими власниками Зарваниці були – Ходоровський, Уминський, Станіслав Вестемп. В актах за 1548 рік згадується дружина Станіслава Вестемпа – Катерина як вдова. В 1590 році брати Яків та Матвій Вестемпи поділилися селом. Наступним власником був Еронім Вестемп, що в 1598 році став галицьким мечником.
1606 рік був роком з'єднання Зарваниці. Христофор Куровський подарував свою частину Зарваниці Еронімові Вестемпу, а після його смерті власником села став зять Вестемпа Стефан Овадовський.
У часи турецьких нападів на Україну (1683-1704 рр.) Зарваниця була знищена, церква і монастир спалені. Багатьох селян і монахів вороги повбивали, забрали в полон. Але люди знову повернулися до свого села, відбудували його. Також відбудували церкву і монастир, який називався «кляштором». Кляштор-монастир проіснував аж до першої світової війни.
На місці знищеного кляштора побудовано резиденцію для пароха, а неподалік, на городі, зведено будинок для сестер-василіянок, в якому було відкрито захоронку для дітей. Створювались братства «Марійська дружина», «Старше братство», хор, духова музика. В 1740 році з'явилася чудотворна ікона Розп'ятого Спасителя. Її побачив першим житель села Стефан Рисан. Одного літнього вечора, виїхавши в поле, він помітив промінь з неба, що освітлював образ Розп'ятого Спасителя. Воли, якими їхав селянин, під дією цього світла поклякали на коліна.
Образ Розп'ятого Ісуса забрали і помістили в дерев'яній церкві. Під час пожежі 1754 року церква згоріла, а образ залишився неушкодженим. Як дорогу чудотворну реліквію, його урочисто перенесли до новозбудованої церкви, яку спорудили в 1754 році при допомозі графа Мйончинського, тодішнього власника села.
Церкву будували кам'яну із знищеного турками замку у Полісюках, що за 2 кілометри від Зарваниці. Це був четвертий храм з часу заснування Зарваниці – Церква Пресвятої Тройці. На місці, де стояла дерев'яна церква, що згоріла, О. В. Білинський поставив кам'яний хрест. Цей хрест стоїть донині посеред села.
Згодом власником села стає родина Охоцьких. Виходець з неї Роман Охоцький проводив археологічні розкопки на території села. Деякий час Зарваницею, як містечком, користувалися євреї. Після скасування 1848 року панщини у Галичині селяни отримали землю і почали заводити свої господарства. Деякі з них розживалися і багатіли. Та не всім однаково щастило. Бідні люди покидали свої землі та їхали в чужі краї на заробітки. Євреї скуповували селянське майно. Так Зарваниця перейшла в їхні руки.
Митрополит граф Андрей Шептицький багато своїх сил і коштів спрямував на те, щоб викупити у євреїв цю святу землю. Зарваниця переходить у володіння Андрея Шептицького. У ці роки австрійський уряд сприяв відбудові Греко-Католицької Церкви. Він не заперечував українізації церкви і народних шкіл.
За пароха о. Порфирія Мандичевського в 1867 році відбулася коро­нація чудотворної Ікони Божої Матері і її перенесення з каплиці до мурованої церкви. Було привезено з Італії волами дерев'яну проповідальницю, яка й збереглася досі. Папа Пій IX надав зарваницькій іконі відпустового значення. З того часу починаються відпустові дні.
Парох Зарваниці о. Боршкевич на кошти добровільних пожертвувань зарваничан у 1894 році побудував під лісом біля кринички муровану каплицю і величаво її відкрив.
Велику славу Зарваниця здобула за пароха о. Петра Зілинського – історика і богослова. Своєю просвітницькою діяльністю він підніс Зарваницю понад усі відпустові місця.
Зарваниця ставала все більш знаною у світі. Щонеділі й свята у літні місяці тисячі людей йшли сюди. Це були цілі процесії з різних місць Західної України. Найбільше було паломників у травневі дні, Зелені Свята, на свята Івана Хрестителя, Петра і Павла, Спаса, Успіння Пресвятої Богородиці, Покрови. Починалися урочистості з відправи Служби Божої у церкві або каплиці біля церкви, а потім процесією йшли до каплички і кринички. Там відправляли молебні й освячували воду. Ба­гато привозили хворих людей. Вони на колінах благали Бога і Пречисту Діву Марію, щоб подали їм зцілення від різних недуг. В історії Зарваниці є тисячі свідчень про чудесні зцілення хворих та інші дива. Коли в 1772-1773 році морова зараза загрожувала населенню м. Бережан, то люди звернулись до заступництва Пречистої Діви Марії і до Розп'ятого Спасителя в чудотворній Іконі, до освяченої води із кринички. Епідемія відійшла, і сотні хворих одужали.
Дуже гарно проходили вечірні відправи, які закінчувалися походом прочан до каплиці та джерела. Це було якесь казкове видовище, де сотні людей із запаленими свічками, зі словами молитви й піснями йшли через усе село. Потім живий потік людей обступав криничку і каплицю, що притулилася до підніжжя невисоких лісистих гір. Звуки молитов і пісень у ці тихі вечори відгукувалися якимось таємничим відлунням у горах, підносилися аж до небес. Мерехтіння вогників воскових свічок відбивалося у Стрипі.
У відпустові дні стояли десятки сповідальниць, де кожний прочанин міг через посередництво священика просити Господа про прощення гріхів і спокутування їх. Народні умільці продавали релігійну атрибути­ку, загальногосподарські вироби. Біля церковної огорожі сиділо багато лірників і кобзарів, що оспівували Бога і благали його, щоб послав кращу долю для українського народу. Народні поети читали вірші. Майстри народної кухні частували людей смачними стравами. Приходили сотні дідів-жебраків, що сідали вздовж доріг і просили милостиню, яку щедро отримували. Діди розповідали про героїчну історію українського народу. Подекуди стояли намости самодіяльних театрів. Це була народна ідилія, яка сприяла збереженню національної свідомості та духовності народу.
Населення Зарваниці радо приймало прочан на нічліг і щедро пригощало. За це була велика вдячність усім зарваницьким людям і мешканцям навколишніх сіл. Не було в цей час ворожнечі між віруючими різких релігійних громад і церков. Багато римо-католиків, євреїв, греків брало участь у відпустах. Народ був згуртований і давав відсіч усім політиканам, які хотіли роз'єднати народ і Україну.
Завдяки щедрій допомозі митрополита Андрея Шептицького в 1922 році побудовано монастир святого Івана Хрестителя чину Студитів. Цей монастир є на узгір'ї на південному заході від села. Ігуменом був Климентій Шептицький, а настоятелем – Никон. Біля монастиря стояла дерев'яна церква, яку в часи відпустів відвідували прочани. Багато зарваничан і віруючих з навколишніх сіл Сапови і Полісюків ходили до церкви цілий рік. Усі монахи були національно свідомі, високоосвічені. У монастирській бібліотеці зберігалося багато книжок релігійного і світського змісту, котрими могли користуватися всі. Все це сприяло піднесенню культурного і духовного життя селян.
Монахи вели взірцеве господарство. Працювали самі і наймали на роботу місцевих жителів за відповідну платню. Бідним людям і калікам жертвували хліб із своєї пекарні. На річці Стрипі працював монастирсь­кий млин. Після реконструкції, крім помолу зерна, він давав електричний струм для монастиря і села.
При монастирській церкві заснували хор із сільських хлопців і дівчат, керував ним Максим Кушлик; організували курси для дітей-школярів. Вони вивчали історію і ґеоґрафію України, духовні науки. Хлопців вчили також садівництву, городництву, народному промислу – плетенню з лози. Створили ці курси ієромонах о.Андрій і ієродиякон о.Теофан. Неодноразово в Зарваницю приїжджав Йосип Сліпий – майбутній кардинал Греко-католицької церкви.
Багато свят місцеві мешканці пов'язували з народними традиціями, обрядами і повір'ями. Після жнив відбувалися фестивалі (фестини), де проводились різні ігри та забави. Виступали хори й окремі співаки, майстри гумору. Селяни виставляли свої вироби і різну городину, яку виростили за літо.
Кобринський спільно з о. Княгиницьким переобладнали стару корчму під сільський кінотеатр. Мешканці села і прочани мали змогу дивитись кінофільми.
Багато праці у розбудову Зарваниці вклав о. Головінський. При підтримці владики Никити Будки він побудував парафіяльний дім, дзвіницю, відновив церкву, впорядкував церковну площу, поставив хрест до ювілею хрещення України та інше. За різними доносами на о.Головінського польська влада під час «пацифікації» жорстоко побила його і дружину Марію, спалила читальню «Просвіти».
Зарваниця дала багато воїнів Української Галицької Армії і легіону Українських Січових Стрільців, воїнів Української Повстанської Армії. Тут жило і живе чимало людей, що залишили записи про село. На цьому його історія не закінчується, а продовжується на сторінках нашої книжки, у літературних творах і спогадах.
Мирон САГАЙДАК.

Дата: Середа, 12.05.2010, 01:09 | Повідомлення # 3
ЗАРВАНИЦЯ У ДУХОВНОМУ І ХУДОЖНЬОМУ СЛОВІ

МОЛИТВА до Пресвятої Богородиці в Чудотворній Іконі в Зарваниці (уложена Митрополитом Атаназієм Шептицьким)

Місце Божого й Твойого вдоволення я прийшов посітити. Мати милосердія, щобим уздрів велич благодати, Тобі даної Богом, непостижиму Твою славу й невисказане милосердя, в котрому я, недостойний, бажаю Тебе почитати.
Ти достойніша всякої чести, Ти наповнена Божими ласками, Ти, Царице неба й землі! Отсе недужі через Твоє посередництво отримують здоров'я, пригноблені горем удаються до Тебе, дізнають полегші; всі, що Тебе в молитвах почитають і Твойого Покрова шукають, осягають у Тебе ласки. За приміром тих і я, недостойний та скаяний, удаюся до тебе. Пречиста, в надії Твойого милосердя й невисказаної Твоєї благодати. Подай мені, як і іншим грішникам, на цьому місці Твойого вдоволення поміч і заступи мене недостойного перед Твоїм єдинородним Сином, Господом моїм Ісусом Христом, щоби справед­ливий повзятий свій гнів за мої погрішення перемінив у милосердя й відпущення. Не дай мені погибати в моїх гріхах, но Ти, яко джерело ласки, подай багатство цьої ж ласки мені, прохаючому; дай окаянному, котрий Тя молить, в Імени Сина Твойого Єдинородного, щобим удостоївшися Твоєї любови, міг з Тобою Його славити на вічні віки, амінь.

МОЛИТВА до Розп'ятого Спаса Ісуса Христа в чудотворній Іконі в Зарваниці (Уложена Митрополитом Атаназієм Шептицьким в р. 1742)

О Пресолодкий Ісусе, Спасителю мій!
Ти зійшов з неба на землю, із Вітцівських нідр в утробу Пречистої Діви; прийняв чоловічество й поніс всі труди й терпіння на те, щоб мене прийняти знову до неба, з котрого разом з праотцями через неповздержаність я був вигнаний. Ти свойого життя не пожалував, щоби мене через гріх помершого оживотворити. Ти зістав до хреста прикований й дозволив на ньому бути вгору піднесений, щоб я побачив, як ти є добрим, милосердним й милостивим. Ти приклонив Твою Божественну голову, щоби мене уцілувати: розпростер свої всемогучі руки, щоби мене до Твойого серця, розжареного любов'ю, притягнути.
І що ж я на це? О темното, о злобо моя! Я не доглянув лише Твоєї любови до мене, не прийшов, не прив'язався до Тебе. Я полюбив радше дочасну красу цього світа як Тебе, невисказане, безконечне добро. Отже сьогодні, коли споглядаю на Тебе, пізнаю й себе. Тебе як благого, милосердного й себе окаянного. А це увидівши, обминає мене страх, припадаю до божественних Твоїх стіп і з каючимся Давидом кличу: «Помилуй мя, Боже, по великій милості Твоїй і по множеству щедрот Твоїх, очисти беззаконія моя».
О всемилостивий Ісусе! Ти зволив приходячим тут і посішаючим Тебе в цій святій Іконі темним прозріти: просвіти й мене світлом Твоєї ласки, щобим міг пізнати всі мої гріхи.
Ти отворив єси німим уста: дай і мені, онімівшому соромом і злобою, щобим совершенно сокрушенним серцем виповів всі мої гріхи. Ти очистив прокажених на тілі: очисти ж і мою душу, споганену болотом гріха.
О Ісусе, бездно любови! Вислухай благання Свойого слуги, котрого ні сріблом, ні золотом, лише своєю неоціненною найсвятішою кров’ю викупив єси. Вислухай мене, кличу зі зітханням, і не відверни від мене Свойого лиця, щоби знов ворог моєї душі з наругою не сказав мені: Отсе ?) укріпився на йому. Дай мені тут на землі Тебе в серці, в умі і в устах всегда мати; а потім жити з Тобою в небесному царстві в безконечні віки віків, амінь.

АКАФІСТ ЧУДОТВОРНІЙ МАТЕРІ БОЖІЙ ЗАРВАНИЦЬКІЙ
Кондак 1
Непереможній Владарці у славній Зарва-ниці співаємо оцю подячну і благальну пісню. А Ти, що маєш несказанну силу молитви найчистішої, спаси нас, бо кличемо:
Радуйся, Пречистая наша заступнице!

Ікос 1
Ангелами оточена, з'явилася Пречистая Мати ченцеві побожному, що чудом з татарських рук вирятувавсь, як Київ святий зруйнували. Благав він про захист вседіву, і в сні Пресвятая йому омофор подала. І зарвав він рукою край ризи, і спасся; прокинувшись, знайшов він ікону предивну Владичиці світу. Віщеє це місце нарік Зарваницею, там поселився, молитву творив, славив Бога, і всіх нас навчив до Богородиці кликати:
Радуйся, Богородице Діво Пречистая,
Радуйся, Божого люду святая заступнице,
Радуйся, царице землі Української,
Радуйся, непереможная наша
Владичице, Радуйся, Мати предвічної радості,
Радуйся, людства надіє всепітая,
Радуйся, міст і сіл християнських хранителько,
Радуйся, над ворогами перемого пресвітлая,
Радуйся, Маріє всеблагословенная,
Радуйся, спасения вселенної,
Радуйся, джерело благодаті Господньої,
Радуйся і моли за нас Бога Спасителя,
Радуйся, Пречистая наша заступнице!

Кондак 2
Бачачи безліч предивних ізцілень, дарованих Господом людям, які в Зарваниці перед Твоєю іконою, о всесвятая, молилися, з усіх усюд богомольці спішать Тобі в ній поклонитися, співаючи Господеві: Алилуя!

Ікос 2
Тайну незбагненну зневажив був Галицький князь беззаконний, розігнавши побожних прочан, що ішли в Зарваницю молитися. Занедужав він тяжко, покаявся, Діві Пречистій вклонився, і перед іконою здоров'я вернулось йому, і він вдячно закликав:
Радуйся, всемогутня царице небесная,
Радуйся, людських немочей зцілення,
Радуйся, перемого гордині пекельної,
Радуйся, утвердження смирення блаженного,
Радуйся, всесильний покрове понижених,
Радуйся, захисте всіх беззахисних,
Радуйся, похвало усіх праведників,
Радуйся, осоромлення грішників,
Радуйся, всіх владик земних Владичице,
Радуйся, Госпоже преєдина вселенної,
Радуйся, Мати Царя всіх і Господа,
Радуйся, подателько превеликої милості,
Радуйся, Пречистая наша заступнице!

Кондак З
Силою Всевишнього благословенна Зарваницька ікона Твоя, Богомати Пречистая, тож вислуховує Бог милосердний усі молитви, які творить народ перед нею із вірою, співаючи Йому: Алилуя!

Ікос З
Маючи захист надійний в Тобі, Богородице Діво, до Зарваниці збирається люд християнський, згадує, як із каплиці Ти кулі турецькі звертала, як бусурмани із жахом втікали, як мерли негідні, і кличе до Тебе:
Радуйся, всехвальная наша заступнице,
Радуйся, вірних спасения предивнеє,
Радуйся, християнського люду стіно непохитная,
Радуйся, обороно православних всесильная,
Радуйся, Богом Всевишнім возлюблена,
Радуйся, богодостойная Діво священная,
Радуйся, від ворогів видимих і невидимих визволення,
Радуйся, гріхів стародавніх відпущення,
Радуйся, світу очищення,
Радуйся, джерело води життєдайної,
Радуйся, премилосердна Владичице,
Радуйся, знищення смерті прелютої,
Радуйся, Пречистая наша заступнице!

Кондак 4
Бурею пристрастей охоплені, до Господа звертатись не сміємо, грішнії, тож до ікони Твоєї, о Богомати, усі прибігаємо, щоб через Тебе, Пречиста, співати Творцю: Алилуя!

Ікос 4
Почувши про знак пречудесний, що Ти подала, найсвятішая Мати, Рисану Стефа-нові у Зарваниці, коли він знайшов між колоссям у полі ікону святую Розп'яття -підтвердження, що вік свій прожив у законі Господнім. Дивуючись, Богові дяку складаєм за Тебе, Пречиста, і разом із праведником Стефаном до Тебе кличемо:
Радуйся, всечесная Діво Владичице,
Радуйся, сяйво чеснот пребожественних,
Радуйся, праведників побожних увінчання,
Радуйся, нагородо усіх чистих серцем,
Радуйся, ознако Господньої милості,
Радуйся, світоносний престоле Всевишнього,
Радуйся, одушевлений храме Всесильного,
Радуйся, людей похвало преєдиная,
Радуйся, зірнице преясная,
Радуйся, душ наших просвітлення,
Радуйся, пекла сокрушения,
Радуйся, брамо небесная,
Радуйся, Пречистая наша заступнице!

Кондак 5
Богопровідною зіркою сяє для нас Зарваницька ікона Твоя, о всепіта Владичице, бо твердо Господнього шляху тримаються всі, хто перед нею із вірою кличе Всевишньому: Алилуя!

Ікос 5
Коли бачимо, як предивно Ти опікуєшся всіма, хто із вірою прибігає перед Зарва-ницький Твій образ, ГІречистая, славимо Божу премудрість і Його милосердя без-межнеє, а Тобі, Богородице, кличемо:
Радуйся, Богородице Діво всехвальная,
Радуйся, Пресвята Одигітріє,
Радуйся, бо до неба дорогу Ти вказуєш,
Радуйся, бо Ти не даєш заблудитися,
Радуйся, одушевленная ліствице,
Радуйся, херувимський престоле,
Радуйся, бо Тобі серця мрії ми носимо,
Радуйся, бо до Тебе в скорботах ми кличемо,
Радуйся, сліз удовиних осушення,
Радуйся, утіхо сиріт і покинутих,
Радуйся, веселко новозавітняя,
Радуйся, до Бога ясная стежечко,
Радуйся, Пречистая наша заступнице!

Кондак 6
Здійснення всіх пророцтв у Тобі відбулося, Пречистая. Через Тебе Бог Слово на землю зійшов, серед нас поселився і навчив нас у Дусі та істині співати: Алилуя!

Ікос 6
Освітило людей світло істини - Господь Вседержитель, Твій Син, о всепіта, прийшов до Своїх, щоб спасти всіх, і навчив нас до Тебе взивати:
Радуйся, Діво Маріє всехвальная,
Радуйся, чудо чудес незбагненнеє,
Радуйся, в недолі надіє єдиная,
Радуйся, грішних людей упованіє,
Радуйся, солодом радості сповнена,
Радуйся, бо Тобою Дитя нам дароване,
Радуйся, істинна Богородителько,
Радуйся, гріха ненависного знищення,
Радуйся, поміж святих найсвятішая,
Радуйся, молитвеннице за люд грішний всесильная,
Радуйся, землею і небом звеличена,
Радуйся, ангелами і людьми оспівана,
Радуйся, Пречистая наша заступнице!

Кондак 7
Маючи до грішних людей милосердя безмежне, дарував нам Творець чудотворну ікону Твою, Богородице, і вислуховує молитви усіх, хто із вірою перед нею кличе Йому: Алилуя!

Ікос 7
Новий дивний твір показав нам Господь, всеблагая, коли чудодійною силою Він наділив Зарваницький Твій образ. Тож усі, хто зцілився ним, Богові славу співають, а Тобі, благодатная, кличуть:
Радуйся, чудо, з усіх чудес найдивнішеє,
Радуйся, просторе вмістилище Бога безмежного,
Радуйся, золотий посуде, манною сповнений,
Радуйся, людей обороно непереможная,
Радуйся, джерело зцілень душепожиточне,
Радуйся, пекельної муки уникнення,
Радуйся, подателько каяття щирого,
Радуйся, провини великої прощення,
Радуйся, визволення від сітей ворога злоначального,
Радуйся, просвітлення всіх заблуканих в темряві,
Радуйся, Божественна осново тілесної шати Спасителя,
Радуйся, людської природи обоження,
Радуйся, Пречистая наша заступнице!

Кондак 8
Побачивши, що благодать Бог дарує усім, хто на прощу до Зарваниці приходить, паломників безліч спішить до ікони святої, співаючи Господеві: Алилуя!

Ікос 8
Усі були на землі, та неначе на небо вознеслись молодята, коли в Зарваниці, перед ясним Твоїм образом, о всесвятая, благословення у Тебе просили на спільну житейську дорогу. І, тут заручившись, іконами Твоїми вони обмінялися і заспівали:
Радуйся, всесвятая Владичице,
Радуйся, покровителько подружжя чесного,
Радуйся, благословення родини побожної,
Радуйся, радосте церкви домашньої,
Радуйся, допомого в родинних потребах і клопотах,
Радуйся, навчителько любові жертовної,
Радуйся, Мати свята князя миру і спокою,
Радуйся, Родителько предвічної мудрості,
Радуйся, бо чудо в Кані на твоє прохання здійснене,
Радуйся, бо навчаєш Ти Господа слухати,
Радуйся, бо вчиш Ти робити усе, що лиш скаже Господь,
Радуйся, під покровом Твоїм ми життя у Христі проживемо,
Радуйся, Пречистая наша заступнице!

Кондак 9
Усі ангельські сили співають Тобі величальну пісню, о Мати Пречистая, і ми, Твій покров повсякчас відчуваючи, вдячно співаєм Творцю: Алилуя!

Ікос 9
Бачимо, що промовці велемовні, як риби, німіють, бо збагнути не можуть предивної сили Твоїх чудотворних ікон, Богомати. Ми ж, із вірою та упованням до них прибігаючи, кличемо:
Радуйся, предстателько наша всесильная,
Радуйся, неустанна за людство молільнице,
Радуйся, звабливих стріл ворожих відвернення,
Радуйся, зцілення всіх, хто до Тебе побожно звертається,
Радуйся, страшна таємнице Божественна,
Радуйся, чудо преславнеє,
Радуйся, від пекла лютого визволення,
Радуйся, спасенне пристанище грішних людей,
Радуйся, праматері Єви оновлення,
Радуйся, скарбе великий вселенної,
Радуйся, скверни і мерзоти світу очищення,
Радуйся, знищення прокляття давнього,
Радуйся, Пречистая наша заступнице!

Кондак 10
Світ спасти бажаючи, наділив чудодійною силою Зарваницьку ікону Твою, приснодіво, Всевишній, щоб у лик Твій пренепорочний побожно вдивляючись, вчилися люди співати Йому: Алилуя!

Ікос 10
Захист наш і рятунок ікона Твоя, всеблаженная Мати, тож несем перед неї всі наші жалі і прохання, кличучи:
Радуйся, брамо Божая, Радуйся і визволи нас від брами пекельної,
Радуйся, провіднице заблуканих,
Радуйся і вкажи нам путь покаянную,
Радуйся, сходе сонця духовного,
Радуйся і возсіяй нам спасеніє,
Радуйся, паросте від кореня Єсеєвого,
Радуйся і допоможи злії пристрасті викорінити,
Радуйся, Мати всещедрості,
Радуйся і випроси нам гріхів прощення,
Радуйся, смерті умертвлення,
Радуйся, і веди нас до вічності,
Радуйся, Пречистая наша заступнице!

Кондак 11
Пісня найкраща не виявить тих почуттів, благодатная Діво, що охоплюють нас, коли ми перед образом дивним у Зарваниці смиренно співаєм Христу: Алилуя!

Ікос 11
Світлопромінним світильником сяє Твій лик пречудовий на Зарваницькій іконі, о Мати всехвальна. Тобі пісню серця несемо, Тебе прославляєм і кличемо:
Радуйся, квітко найкраща вселенної,
Радуйся, царська лілеє між тернами,
Радуйся, єдина всенепорочная Діво,
Радуйся, Мати любові безмежної,
Радуйся, бо породила Ти нам життя вічнеє,
Радуйся, бо світло преясне Тобою явилося,
Радуйся, Мати правдивої радості,
Радуйся, бо смуток гріховний прогнала Ти,
Радуйся, необмежене із Богом з'єднання,
Радуйся, Адама до раю повернення,
Радуйся, просвітлення темряви смертної,
Радуйся, торжество віри правдивої,
Радуйся, Пречистая наша заступнице!

Кондак 12
Благодать Божа ллється прещедро на всіх, хто з любов'ю і вірою шану віддать поспішає Тобі, Богородице, в Зарваниць-кому образі ясному, співаючи вдячно Господеві: Алилуя!

Ікос 12
Оспівуючи численні чуда, що явив нам Творець через Зарваницьку ікону Твою, всесвятая, дивуємось Божій премудрості і милосердю безмежному. Тобі ж, всебла-женная, кличемо:
Радуйся, Пресвята Діво і Богородице,
Радуйся, джерело чудес несказанних,
Радуйся, доме святий невимовної Божої слави,
Радуйся, світлосяйний престоле Всевишнього,
Радуйся, в скорботах утіхо єдиная,
Радуйся, радосте понад усі радості,
Радуйся, запоруко блаженства вічного,
Радуйся, всіх страждальців прибіжище,
Радуйся, до Тебе з вірою кличемо,
Радуйся, до Тебе очі звертаємо,
Радуйся, у Тебе захисту просимо,
Радуйся і спаси нас, благаємо,
Радуйся, Пречистая наша заступнице!

Кондак 13
О всехвальна Мати, прославлена у чудотворній іконі в Зарваниці, прийми нинішнє моління наше, порятуй нас від усякої напасті, і моли, Пречиста, про спасения всіх, хто з вірою співає: Алилуя!
(І знову повторяється ІКОС 1 і КОНДАК 1 ).

Дата: Середа, 12.05.2010, 01:11 | Повідомлення # 4
МОЛИТВА ДО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ В ЧУДОТВОРНІЙ ІКОНІ ЗАРВАНИЦЬКІЙ

До місця уподоби Божого і Твого прийшов (ла) відвідати Тебе, Мати милосердя. Дай мені, о Пречиста Діво, Царице неба і землі і Мати нашого краю, щоби уздоровлений(на) побачив(ла) велич Твоєї благодати. Тобі від Бога дану, незбагненну Твою славу і невисказане милосердя Твоє. Ось недужі через Твоє заступництво одержують здоров'я, змучені до Тебе прибігають, – дізнають полегші, всі, що Тебе в молитвах славлять і Твого покрова шукають, дізнали ласк Твоїх, бачать. За їх прикладом і я недостойний(на) і грішний(на) прибігаю до Тебе, Преблагословенна, в надії Твого милосердя і невисказаної Твоєї благодати. Поможи мені і заступи мене негідного (ну) перед престолом серця Твого Сина, відверни справедливий свій гнів за мої прогріхи, переміни в милосердя і в відпущення. Не дай мені погибати в гріхах моїх, но з джерела ласки Свого Непорочного Серця подай мені просячому (ій) поміч тепер, а особ­ливо в годині смерті. Амінь.

МОЛИТВА
Господи! Оружиє на диявола
Хрест твій дав єси нам.
(стіх, хвл.,гл.8)
Господи Ісусе Христе! Волею розп'ятий на хресті: давший нам чудотворний образ своїх терпінь, як доказ любови до нашого народу. Дозволь нам сьогодні піти за Тобою на Голгофу, де стояло Хресне дерево, зрошене Пречистою Твоєю Кров'ю, з котрого зійшло спасення світу. Господи, розп'ятий Боже, Царю царів! Вкритий струпами кривавих ран, прийми нас враз з Магдалиною у стіп Твого Чудотворного розп'яття, щоби я плакав(ла) слезами покути, щоб я в годині смерти моєї почув (ла) Твої слова: «Ще нині будеш зі мною в раю!» О, Христе чесний, розп'ятий Боже між небом і землею, з терновим вінком на голові, з пошматованим тілом, зросивши землю нашу святою кров'ю Твоїх мучеників. Простягни свою благослов­ляючу руку на мене грішного(ну) молитвою любови. «Отче, відпусти їм». Даруй мені жаль за гріхи, спасай від невірства і спокус світа, запали в мені вогонь любови Свого Пресвятого Серця, щоби кликав: «Боже, згрішив(ла) я на небо і перед Тобою». О Ісусе, розп'ятий на чудотворно­му образі в Зарваниці. Через твоє наймилосердніше серце з любови до Тебе, конаюче, копієм пробите, через серце Непорочної Твоєї Матері Марії, семи мечами болів пробите і під хрестом завмираюче, задля якої мені нічого відмовити не можеш, бо з Хреста ще Сам віддав мені Тебе за Матір, кажучи: «Ото Мати Твоя!» Господи! Веди мене з хрестом в руці по тернистій дорозі земного життя, щоби він кріпив мій нарід у вірі, в спокою цілого світу благослови його любов'ю Свого Пресвятого Серця, щоб він в надії на життя вічне ніс в своєму зболілому серці Твої солодкі Рани. Дай йому сили витримати в боротьбі зі злом, перенести допуст Божої кари. Дай йому згоду, любов і ласку навернути загублені овечки Твого стада: «Щоб був він один пастир, одна віра, одна свята католицька церква, торжествуюча як на небі, так і на землі на віки вічні. Амінь».

ПІСНЯ ДО ПРЕЧИСТОЇ ДІВИ МАРІЇ В ЧУДОТВОРНІЙ ЗАРВАНИЦЬКІЙ ІКОНІ

Там у гаю серед борів, В селі Зарваниця
Є чудесна Мати Божа Й цілюща криниця.

З давен-давна прибігають Там люди з мольбами,
І впадають пред Пречисту, Славну чудесами.

Й осягають ласк там з неба, Потіх у моліннях,
І дізнають там полегші Недужі в терпіннях.

І Пречиста Діва Мати В чудесній іконі,
За прибігших всіх до Неї Стає в обороні.

Оборони ж нас, Пречиста, Від гріха тяжкого,
І ублагай за нас, грішних, Христа, Сина Твого.

І позволь нам тут безгрішно Сей вік наш дожити,
А колись з Тобою в небі На віки зажити!

ПІСНЯ ДО РОЗП'ЯТОГО ІСУСА ХРИСТА В ЧУДОТВОРНІЙ ЗАРВАНИЦЬКІИ ІКОНІ

О пресолодкий Ісусе!
Що в чудотворній Іконі
Прославився в Зарваниці,
Ми днесь Тебе з серця молим:
Змилосердися над нами,
Даруй прогрішення;
Ми каємось за гріхи всі
Й благаєм спасення.
Ми з вірою упадаєм
Перед образ Твій чудесний –
молим Тя, уділи нам
Своїх ласк небесних.
Вхорони нас від нещасть всіх.
Порятуй у потребі
І зготуй нам ясну вічність
із Тобою в небі.
Вислухай ті мольби наші,
Щиро Тя благаєм,
І на Твою милість, Спасе,
Ми дуже вповаєм.
Ми віримо в Твою ласку,
Спаси Ти, наш Боже!
Хто ж, як не Ти, у потребах
Нас грішних споможе?
Хто ж пролляв за нас кров,
Христе, «С п а с ен і я рад и»?
Хто ж, як не Ти, ізбавить нас
Від вічной заглади?
І тепер помилуй Ти нас,
Грішних чоловіків,
І позволь нам прославляти
Тя в небі – навіки!

НА ПОДІЛЛІ В ЗАРВАНИЦІ
На Поділлі в Зарваниці,
Славній із княжих часів —
Там царює Божа Мати
Більше ніж сімсот років.
Багато путників стягає
Із далеких сторін.
Мольби всіх вона приймає,
За це їй несуть поклін.

П р и с п і в:
О Маріє, Зоре зір,
Ти даєш нам ласк без мір.
Неустанний Твій покров.
Поміч дати все готов.

Чуйте, світу всі народи,
В Зарваницю всі спішіть.
І від себе Божій Неньці
Там поклін в жертві зложіть.
Бо та Мати милостива —
То цариця в сім життю.
Для нещасних печалива,
Поведе нас до раю.

П р и с п і в:
О Маріє, Зоре зір,
Ти даси нам ласк без мір.
Неустанний твій покров
Поміч дати все готов.

Прирікаєм сину Твому
Уникати все гріха.
І тебе ми все благаєм:
Хорони нас всіх від зла.
Бо ти наша Божа Мати,
Візьми нас під свій покров,
Уділи нам благодати,
Глянь на нашу ти любов.

П р и с п і в:
О Маріє, Зоре зір,
Ти даєш нам ласк без мір.
Неустанний твій покров
Поміч дати все готов.

Записано від жительки Зарваниці
Зіновії ПАТРИ

ПІСНЯ ПРО ЗАРВАНИЦЮ
Сумне село Зарваниця,
Де розбитая каплиця.
Ворог міну підкладає,
Мати Божа ся збирає.
Мати Божа заплакала,
А каплиця затріщала.
Мати Божа відступила,
Каплиця ся завалила.
Приходіть до мене, люди.
Бо від мене поміч буде.
В мене церква і каплиця,
І ще добрая водиця.
Беріть, люди, пийте воду,
Матимете прохолоду.
І вмивайте своє тіло,
Щоб воно вас не боліло.
Господу Богу молімся,
Ісусу Христу вклонімся,
Бо він добре бачить з неба:
Він нам дасть, чого нам треба.
Василь ЩУРАТ

Дата: Середа, 12.05.2010, 01:11 | Повідомлення # 5
ЗАРВАНИЦЯ

З татарських рук приймав смерть Київ.
Чого живцем вогонь не виїв,
Ішло під меч, ішло в неволю,
Втік лиш один чернець на волю.

Степом, яром, вздовж рік, лісами,
Як заєць, витравлений псами,
Біг, не спиняючись на хвилю,
Аж став на галицькім Поділлю,

Аж став над Стрипою-рікою,
А темна ніч над головою.
У тілі жар, на тілі рани,
Куди не звернеться, не гляне, –

Самітно, пусто, мертво, глухо,
Не бачить зір, не чує вухо;
Лиш у блакиті мріють зорі,
І вітер з листям плаче в борі.

Заплакав же чернець в знесилі:
«О, Ти, що в найприкрішій хвилі
Ведеш усіх до Свого Сина,
Моя Провіднице Єдина,

Вкажи мету моїм дорогам,
Моїм стражданням і тривогам...»
Впав на коліна, серце томить,
А сон підходить, силу ломить;

Заснув сердешний на мураві
І бачить в сні, немов на яві:
Над ним Пречиста, коло Неї
Два ангели, в руках лілеї...

Він руку простягає вгору,
Вона край свого омофору
Йому дає, дає – й підносить,
Аж ось і небо землю росить.

Проснувсь чернець. Глядить: поляна
Над річкою. А річка зрана
Під ясним сонцем аж палиться,
Зирк на траву, – щось в ній блиститься.

Іде, – криничку бачить чисту,
А над криничкою Пречисту
З малим Дитяточком на лоні.
Пізнав її в святій іконі.

Впав під іконою святою:
«Отут зрівнявся я з метою! –
Сказав – Тут я молитись буду,
Щоб на всяк час для всього люду

Моя мета метою стала.
А місце, де крізь сон зарвала,
Хай риз святих слаба десниця,
Нехай назветься у Зарваниця».

Василь ЩУРАТ

ТУРЕЦЬКИЙ НАБІГ

Під Зарваницею, де нині
В Полісюках лежить в руїні
Старезний замок, що про лихо
Лиш з бур'янами шепче тихо,
Сказав би він, коли б мав мову,
Про давнину і людям слово,
Про ріки крови, про пожари,
Про те, як і його татари
Палили, взявши Зарваницю;
Як в лісі віднайшли каплицю.
Сказав би замок, але годі,
Є вість глуха про те в народі,
Як із каплиці Божа Мати
Звертала кулі та гармати,
Звертала кулі та рушниці;
Як невір втік з-під Зарваниці,
Що вже займалася пожаром;
Як знову силувався даром
Від замку до каплиці влізти:
Як та сховалася без вісти
В підземні пропасти безслідні;
Як мерли із страху негідні;
Як Мати Божа у каплиці
Явилась знову в Зарваниці...

ТКАЛЯ
Лягла на ткацьку хату змора.
Отець помер, а мати хора
Лежить, не рушиться в постелі.
Вже шестий місяць невеселі
Думки тривожать дочку ткалю,
Тче шестий день вже полотенце,
Вже шесту ніч пливе човенце,
Пливе то в сей, - то в той бік ляди.
Мабуть, вона не дасть вже ради.
Бо голова без сну, як п'яна,
А тут скінчити би до рана,
Добути гріш на хліб, на ліки,
І так вже винна до аптеки.
Плавай, човенце!.. Ні, не сила,
На руки голову звісила, –
Заснула... Аж тут скрип, у хату
Ввійшла особа. До верстату
Простісічко тихцем підходить
Згас каганець, їй се не шкодить,
Від неї ясність б'є о стіни,
Що в хаті видко, як за днини.
На ляді нитку кожну видко,
Човенце скаче швидко, швидко,
Трас! – І в останнє стукнула ляда.
Збудилась ткаля: «Чи сну зрада?
З чиїх же рук півсетки тії»?...
А голос каже: « 3 рук Марії».

Роман ЗАВАДОВИЧ

Зіркою зійди ясною, райдугою в Україні,
Заблисти промінням сонця з голубої вишини
І простри золототканий Твій Покров над нашим краєм,
І покрий його, й від лиха нам його оборони!

Років тисяча минає, як над Києвом старинним
Засіяло, наче сонце, світло Божого Хреста.
Років тисяча минає, як у церквах України
Нарід молиться, Покрово, наша Мати Пресвята,

Князі й лицарі могутні, воєводи і бояри
У покорі, на колінах, перед образом Твоїм
Все вимолювали ласку, щоб нещастя і негоди
Стороною обминали їхній Рідний Край і дім.

Піднімав до Тебе руки з кованого сріблом трону
Володар земель розлогих, князь преславний Ярослав,
І Тобі, Спасіння Мати, під опіку й охорону
Нарід свій і Край-Державу із довірою віддав.

І хоробрі запорожці, що за Рідний Край і Віру
У завзятому змаганні проливали свою кров,
Віддали себе довірно у часах війни і миру
Під Твою святу опіку, під Твій Матірний Покров.

І усе новітнє військо Української Держави,
І стрілецтво, і вояцтво, і повстанські курені,
Генерали й отамани, як ішли у бій кривавий,
В Тебе помочі благали й оборони в боротьбі.

Непохитне в Вірі серце, чисту душу у Любові
Мужній нарід України в подарунок дав
Тобі, в Зарваниці чудотворній, у Почаєві, у Львові
До твоїх святих престолів йшов у радощах й у журбі.

А коли в чужину їхав долі кращої шукати,
У сльозах із болем серця Рідну Землю він прощав,
Брав Твою святу ікону, непорочна Божа Мати,
І Тебе в чужій землиці рідним словом величав.

І пішла Ти, Божа Мати, з тими, що Тебе любили,
На скитання в чужі землі, в невідомий, дальній світ,
Щоб скріпляти їхню Віру, щоб душі не загубили,
Щоби в серці зберігали прадідівський заповіт.

Під Твоїм Покровом, Мати, малодушність нас не зломить,
І відступництво не зрушить Церкви нашої основ.
Ми ніколи не забудем, звідки ми прийшли і хто ми,
Бо нас все кріпити буде Твоя Матірна Любов.

Зіркою зійди ясною, райдугою в Україні,
Заблисти промінням сонця з голубої вишини
І простри золототканний Твій Покров над нашим краєм,
І покрий його, й від лиха нам його оборони.

Степан МОЧУК
ТАЄМНИЧА ПЕЧЕРА
Присвячується селу Зарваниці

Щоби щиро жити з Богом,
То треба молитись,
Йти на відпуст у каплицю
І Бога просити.

Раз пішов і я на відпуст,
Як всі богомольці.
Там пробув чотири днини
В молитві і пості.
Мене друзі залишили
І пішли додому.
Я самітній у каплиці
Ще молився Богу.

Після відпусту тоді
Взявся мандрувати
І дороги сам не знав
До своєї хати.

І побачив я печеру,
Барвінком повиту,
Дай, гадаю, завітаю
І буду молитись.

Та печера була давня –
мохом поростала.
В ній, напевно, звірина
Зиму зимувала.

Темна нічка захопила
Мене у печері.
Потужився мовчки спати
На м’якій постелі».

Раптом мене оточили
Всі лісові гади.
Думаю, від цих сусідів
Не дам собі ради.

І печера зачинилась
Вже на цілу зиму.
Я подумав, що кінець,
Що отут загину.

Молитовник в руки взяв,
Щоби помолитись, і тут
Ангел увійшов,
Щоби засвітити.

Світив Ангел день і ніч,
Щоб я не лякався,
Хоч печера зачинилась,
Та я не боявся.

Мене Ангел хоронив
Господнім указом.
Зготували ми вечерю,
Щоб поїсти разом.

Коло столу посідали
І звірята гожі.
Мене радісно вітали,
Як Ангели Божі.

Вони мене так приймали,
Як гостя якого,
Піднесли мені на таці
Хліба запашного.

А з лушпинки з-під горіха
Я води напився.
Молитовник взяв у руки
І далі молився.

До весни я перебув
У м'якій печері.
Звірям я пообіцяв
Коровай печений.

Погодилися звірята
Коровай прийняти.

Показали ще й дорогу
До моєї хати.

Повернувся я додому,
Як жнива поспіли,
Нажав жита я сніпок –
Жито лиш доспіло.

Я те жито змолотив,
Сам змолов на жорнах.
Ввечері в діжі муку
Розчинив проворно.

Напалив я у печі
І спік короваї.
До печери їх заніс
За нашим звичаєм.

Звірі радо прийняли –
З апетитом їли.
Бога славили усі
Так, як тільки вміли.

Я подякував звірятам
За спільну гостину –
Знов на зиму повернувся
У свою хатину.

Людям молитовник я
Все буду читати
І дорогу до каплиці
Завжди пам'ятати.

с. Заруддя
Зборівського району
Тернопільської області

Ярослав ПІВТОРАК
ДО ЗАРВАНИЦІ

Приносить невблаганний час
Не тільки радощі до нас.
Зненацька тихої години
Приходить горе до людини.
Куди подітися одній,
Знайти де серцю супокій?
І Мати Божа в Зарваниці
Утішить ваші скорбні лиця.
Несіть гріхи, спокути біль,
Ідіть, принижені й слабі.
Всевишня ласка, слово Боже
Підняти дух вам допоможе.
Осквернена пітьмою зла
Знов Зарваниця ожила,
І знов для галицького люду
Вона духовним центром буде
З отцями до людей прийшов
Владика Любачівський знов
У Зарваницю на Покрову
І віру уселяв Христову,
І Літургію відправляв,
Христову Матір він благав:
– О, Неба і Землі Царице!
Воскресла наша Зарваниця!
Візьми народ під свій покров
У світлі наших молитов.

Петро МУХА
НА ВІДПУСТІ

На зарваницьких крутосхилах
Збираються прочан гурти.
Дай, Божа Матінко, їм сили,
Гріхи їм, Боже, відпусти.
Нехай ковток води святої
Зросить їм змучені уста,
Щоб кожен з них у супокої
Для України жити став,
У болях власного сумління
Очистився від скверни зла,
Щоб до людей, як воскресіння,
Нарешті злагода прийшла.
Хай принести життя в офіру
Заради волі всі могли,
Щоб наше слово, нашу віру
Більш не топтали вороги.
На зарваницьких крутосхилах
Збираються прочан гурти. Дай,
Божа Матінко, їм сили,
Гріхи їм, Боже, відпусти!

Зіновій ГАРНИХ
МУЧЕНИК

Присвячую о. Зіновію Монастирському

Безбожник нашу віру знищить
З всіма святинями хотів –
Взявсь за церкви і кладовища,
В Сибір заслав святих отців.
А інших вбив в глухих темницях,
Та слово Боже не убить –
Святий отець із Зарваниці
Не зрікся віри ні на мить.
Тавро наруги Монастирський
Стерпів, як мученик святий,
Але катюгам большевицьким
Душі він не занапастив.
Орати землю йшов у поле,
Зерном надії засівав.
Давав підмогу людям кволим –
Святе причастя дарував.
І пильнували крок за кроком
Недремні зграї яничар,
Щоб де у хаті ненароком
Підпільно не ожив вівтар.
А він – борець за церкву милу –
Пройшов життя тернистий шлях.
І праведником ліг в могилу
Із Божим словом на вустах.

Василь ЛІМНИЧЕНКО (МЕЛЬНИК)
ХТО НАМ ХРАМИ ПОПАЛИВ?

Ніченька темная,
Тиха, таємная,
Горда на чар забуття!
Ти – моя чорная
Смута пусторная,
Я – твоє вірне дитя.
Бурею сточені,
Вихром столочені
Скелі родимих Карпат!
Тихі, засмучені,
Пусткою змучені,
Наче і я... я ж вам брат!
Гори високії
Та одинокії,
Земле без крови й катів!
Ви ще не зрощені,
Ви ще не скошені
Так, як край моїх братів!
Хмари розвіяні,
Вітром леліяні,
Де ваша міць, де ваш грім?
Ви вже розбилися,
Громи ж лишилися
Там, де мій брат, де мій дім!
Чисті та вільнії,
Буйні весільнії
Співи пісень чарівних!
Чом ваш схвильований
Гомін розкований
В моїм народі притих?
Нащо безсильнії
Стони могильнії
Рідне село прилягли?
Де борці ділися?
Де розлетілися?
Де їх гроби? Де лягли?
Всіма зусиллями
Хоча із хвилями
Вітру блукать по полях.
І розридатися...
І роззиратися,
Де хто з юнацтва поляг?
Понад могилами
Дужими крилами
Моїх жалів злопочу,
Щоб з розпорошених,
Хробами точених,
Кожен мерлець мене чув.
І роздираюся...
І розспіваюся
Співом пекельних скорбот
«Гордо ви гинули,
Гордо ви линули,
Та заслабий був ваш льот!»
Люди ж невтомлені,
Кріси незломлені
Є ще між нами й тепер,
Але розлючений
Нарід замучений
Духом, либонь, вже завмер.
Бо посварилися
Прочани на відпочинку
Й світом розбрелися
Діти чарівних долин.
І, затривожені,
Хворі, знеможені,
Ходять... немов блудний син.
І розридаюся...
1 розспіваюся
Смутком скривавлених нив:
«Браття-невольники,
Вічні «розкольники»,
Хто ж нам храми попалив?!»

ПІСНІ, ЯКІ СКЛАВ О.ЗІНОВІЙ МОНАСТИРСЬКИЙ НА УСПЕННЯ В ЗАРВАНИЦІ

(співати як «Назарета...»)

На Успення в Зарваниці,
У п'ятдесят сьомому році,
Сталась славна тут подія:
Вдруге з'явилась Марія.
Коропецька жінка бідна
Була з'яви цеї гідна.
Туга, жаль серця стиснули,
Як каплицю тут замкнули.
Вона собі обіцяла,
Як у воді потопала:
Що Марії не забуде,
До Зарваниці прибуде.
Квилила все: Божа Мати,
Не дай мені потопати, загибати,
Як спасеш мене щасливо,
Розкажу всім про це диво.
Навколішках як ходила,
До Марії тут молилась,
Хоч каплиця вже замкнена:
«Мати Божа, будь славлена».
Втім ясність сяє в криниці,
Недалеко від каплиці.
Мати Божа тут з'явилась
І в криничці прославилась.
Бог це місце прославляє,
Ясність й з'ява рік триває.
Оживляє в людях віру
В Христа і Діву Марію.
З'яву многі оглядають,
Поклін Неньці, Христу дають
Що це місце так вславили,
Дивне диво всім явили.

ЧУДНА З'ЯВА В ЗАРВАНИЦІ
(співати, як «Вихваляйте доли, гори...»)

Чудна з'ява в Зарваниці
У шістдесят другім році
Була тридцятого квітня,
В другий день свят Великодня.
Хоч людей всіх розігнали
криниці засипали,
Все ж таки тут малі хлопці
Бавились біля каплиці.
З них школяр Фірман Зіновій
Йде до криниці найперший
Трошки її вичистити, Божій
Неньці честь зложити.
Матір Божа це приймає
І до нього промовляє:
«Очищайте! Очищайте!
Мене, діти, прославляйте!»
Руку бачать вони чудну
Над водою, жовто-ясну,
А з криниці голос каже:
«Очищайте! Очищайте!»
Шість тих учнів, як герої,
Очищають бруд з криниці,
Кладуть квіти довкруг неї
На славу з'яви Марії.
Після цього всі бавляться,
До сумерку веселяться
Біля каплиці святої,
Богом вже тут славленої.
І ми йдім до Зарваниці,
До чудесної криниці,
Божу Матір прославляймо,
Душі з гріхів очищаймо.
Тож ставаймо, мов ці діти,
В чистоті Богу служити,
Чудну Неньку величаймо,
Квіти чеснот в дар складаймо.

СЛАВНА З'ЯВА Є МАРІЇ
(співати, як «Назарета...»)

Славна з'ява є Марії
Християн усіх надії
У шістдесят третім році,
У вересні в Зарваниці.
По Успенню у неділю
Ікону бачить Марії
Рисан Михаїл в криниці,
Далі від руїн каплиці.
Двічі сюди повертає,
Ясніше з'яву оглядає.
Його жінка і дитина
Із ним з'яви була гідна.

18-ГО СЕРПНЯ
(співати, як «Назарета...»)

Вісімнадцятого серпня
О півсьомої сполудня
Була з'ява в Зарваниці
У шістдесят восьмім році.
Як молились при криниці
Всі прочани з Тудорова,
Тоді дивна ясність стала,
Небо, ліс – все огортала.
Немов блискавка яскрава,
Грала сяєвом чудовим,
В ній Марія з Христом сяє,
З неба до людей звертаєсь.
Від Марії йдуть проміння,
Мов від сонця у полуднє,
Зарваниця вся здригаєсь,
До криниці тут збігаєсь.
Тоді темні два хлоп'ята
Дізнають тут ласк великих;
У ясності зрять Марію,
Славлять чудом цю подію.
Йдім слідами тудорівців,
Несім жертви чеснот вінці,
Все і всюди в кожній хвилі
Славмо Неньку у недолі.

Бібліотека » Церква » Монастирі, ордени, братства » Зарваниця
Сторінка 1 з 3123»
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика