Головна сторінка сайту
Сторінка 2 з 2«12
Бібліотека » Різне » Сім"я » Подружжя:таємниця відданої любові (Гільдебранд, Дітріх фон)
Подружжя:таємниця відданої любові
Дата: Середа, 12.05.2010, 01:57 | Повідомлення # 6
Нерозривність подружжя мусить подібно вважатися уні ­ кальним звершенням особливого наміру подружньої любові. Справді закоханий переживає об'єктивну чинність дарування себе та прийняття такого незрівняного,незворотного рішення, як особливе звершення своєї любові.Звичайно,це рішення пе ­ редбачає великий ризик і коли вибір супруга базувався на ілюзії,то нерозривність подружжя може стати великим хрестом для одного чи обидвох супругів.Але в самій природі подружньої любові закладена ідея сміливості,героїчності,невідступлення від ризику.Усі великі речі на землі пов 'язані з ризиком.Без ризику людське життя — in statu viae — буде позбавленим всієї величі та героїзму.Хіба монаші обіти не передбачають такого самого ри ­ зику?Якщо покликання виявляється ілюзією,монаший стан може стати важким хрестом,тягарем,який важко нести.І все ж героїчна любов Бога бажає іти на такий ризик,навіть прагне до нього. Подружжя — це не буржуазна справа,на зразок «страхуван ­ ня » щастя,яке пропонує шлях втечі від кожного можливого хреста.Хіба кожна любов як така не несе в собі великий ризик страждань?З'єднуючи своє серце з коханою людиною,хіба ми не піддаємося ризику зносити жахливі страждання через неща ­ стя,що стається з коханою особою,чи розлуку в зв'язку з її смертю?Невже нам тоді слід остерігатися любові,щоб за ­ побігти можливості великого смутку?Той,в чиєму житті домінує намір уникнути кожного можливого хреста,виключає все,що дає людському життю велич та глибину.Він ніколи не пізнає справжнього зречення — справжнього глибокого щастя. Він ніколи не зможе нічого зробити без певного застереження, залишаючись в посередній егоцентричності;він завжди буде дбати про можливість відступу. Все життя затінене смертю — «Media in vita mortis sumus » .Ми не повинні забувати,що ми не живемо в раю,але,як наслідок гріхопадіння людини,ми живемо у світі,пронизаному глибоко трагічним елементом,де щастя обов'язково огорнуте лихом. Відкуплення світу нашим Господом не усунуло дисгармонії та не припинило страждання,хоча Він надав нового значення стражданню,зробивши його способом покути і жертовності. Він преобразив його своїм святим хрестом,за яким світить проміння вічної гармонії. Так,в цьому скороминучому,земному житті все велике та важливе пов'язане з ризиком і закликає до святої сміливості,ге ­ роїчного духу беззастережного самозречення.Закон всіх вели ­ ких речей — «in statu viae » — виражений в словах нашого Госпо ­ да:«Недостойний Царства Божого той,хто,взявшись за плуга, озирається назад ».Звичайно,що оскільки всі великі рішення несуть із собою великий ризик,ми повинні добре обдумувати їх перед тим,як прийняти.Акт подружжя закликає до цілковито ­ го осмислення великого та вирішального кроку,який воно представляє,та вимагає глибокої перевірки себе.Об'єктивна форма подружжя має відповідати найглибшому смислові по ­ дружжя як найдосконалішого та найінтимнішого союзу любові і не може пристосовуватися до випадку невдачі.На цьому фоні видно невимовну глупоту та хиткість пробного подружжя.Воно само по собі суперечить природі подружньої любові.Кожен,хто навіть припускав подружжя-пробу,ніколи не переживав по ­ дружньої любові. Як тільки ми повністю усвідомимо велич та таємничу ви ­ тонченість християнського подружжя — найінтимнішої спіль ­ ноти любові в Ісусі і для Ісуса,яка належить Ісусові та освячує обох супругів,в якій двоє осіб є одно в одному тілі,яким дозво ­ лено брати участь в створенні нової людини Богом,спільноти, вознесеної до таїнства,як образ союзу Христа та Церкви,— пи ­ тання «що є правильним мотивом укладення подружжя?» — на ­ бирає великої ваги.Можна визнати лише один мотив як абсо ­ лютно відповідний для подружжя:взаємна любов та переконан ­ ня,що цей союз приведе до вічного добробуту обидвох супругів. Так само,як віра в Божественну правду,пронизану лю ­ бов'ю,є єдиним найправдивішим мотивом для навернення,так само і переконання,що це особа,яку Бог призначив для мене, і що я є особою,призначеною для іншого,і що Бог з'єднав нас обох в подружній любові,є єдиним мотивом,що може зробити цю спільноту бажаною і надати їй змісту. Лише існування такої любові,автентичність котрої потрібно добре дослідити,повинно стати вирішальною підста ­ вою для укладення подружжя.Хоча,як ми вже побачили,одру ­ жена пара має привід до любові,оскільки вона подружньо з'єднана (навіть сам факт подружнього зв'язку вимагає цієї лю ­ бові)— все ж вирішальною підставою любові повинні бути якості іншої особистості. Подружня любов — це не лише засіб заохочення подружжя в тому сенсі,що подружжя є підставою для любові і навпаки,це радше подружжя існує для звершення подружньої любові.Ми повинні одружуватися з кимось,бо ми любимо особу,призначе ­ ну нам Богом. Хоча любов є справжньою,адекватною підставою для укла ­ дення подружжя,це не означає,що всі інші мотиви є недостой- ними з моральної точки зору.Любов,що передбачає певне са ­ мозречення,може теж бути оправданням укладення подружжя. Тут ми маємо на увазі любов,що не базується на цьому непо ­ вторному радісному взаємопроникненні душ,цьому переко ­ нанні,що один призначений для іншого,але яка перейнята глибокою пошаною до партнера і надихається наміром створи ­ ти благородну життєву спільноту.Подружня любов в повноті своєї досконалості не дана кожній людині.Наприклад,ми мо ­ жемо ніколи не зустріти особу,яка повністю нам відповідає,а укладення подружжя,натхненого лише любов'ю з певними відмовами,не можна вважати морально недопустимим,хоча це, звичайно,не той випадок,де справжнє значення подружжя мо ­ же повністю себе розкрити.Багато людей є надто грубими,над ­ то непристойними,надто примітивними,щоб пережити таку досконалу подружню любов.І все ж вони можуть укладати по ­ дружжя,хоча вони переживають більш поверхневу любов.Про ­ те суто тілесні бажання без справжньої любові потрібно вважа ­ ти абсолютно недопустимим мотивом.Ці егоїстичні та зовнішні стосунки,що принижують іншу особу до чогось безособового, прямо суперечать величному значенню спільноти,що повністю з'єднує двох осіб аж поки смерть їх не роз'єднає.Це свого роду святотатство — укладати цей урочистий зв'язок,що є найбільш особистісною спільнотою любові з такого поверхового,тимча ­ сового,приземленого мотиву. Усі мотиви,що не стосуються іншої особи як такої,зацікав ­ лення економічними вигодами чи різного роду амбіції,як-от, наприклад,прагнення брати участь у світовому становищі парт ­ нера чи носити його ім'я,чи розділяти його вплив,є абсолютно негідними.Очевидно,що входження в монашу спільноту лише для того,щоб забезпечити решту свого життя,не зумівши до ­ сягти ніякого становища в світі,було б ганебно.Так само ганеб ­ ним є творити такий зв'язок,у якому двоє осіб стають одним через взаємну любов в Ісусі,заради зовнішніх переваг.Це не оз ­ начає,що подружжя,укладене з морально недопустимих при ­ чин,не може згодом стати правдивою спільнотою любові,що прославляє Бога,так само,як,можливо,коли хтось вступає до монашого ордену з недопустимих мотивів,може згодом стати добрим ченцем.Але такий подальший розвиток ніяк не виправ ­ довує негідність мотивів. На жаль,як мені видається,католики не завжди достатньо засуджують ці недопустимі мотиви.Потрібно невблаганно і цілковито відкидати їх як абсолютно негідні,і наполягати на то ­ му,що істинним мотивом подружжя може бути лише подружня любов.Навіть в католицьких колах ми часто зустрічаємо нищівну концепцію «обдуманого подружжя ».Під цим ми ро ­ зуміємо подружжя,що походить не з так званого «почуття »,а з раціонального розрахунку.Це передбачає хибну альтернативу. Очевидно,що треба перевіряти закладення подружжя і за допо ­ могою нашого інтелекту,але справжнім предметом нашої інте ­ лектуальної перевірки має бути питання,чи справді подружня любов,яку тут радше зневажливо трактують як «сентимент », існує між двома особами;чи майбутній чоловік або дружина є справді тим,ким видається;чи є тим,кого Бог призначив мені; чи запланований союз є чимось,що подобається Богові;чи є в цьому союзі якась небезпека для мого чи його/її вічного добро ­ буту.Але як тільки інтелект звертається до справ,що не стосу ­ ються подружжя,чи до справ другорядної важливості,чи навіть гірше,робить ці роздуми самі по собі мотивом подружжя,воно повністю втрачає свою відповідну роль — з'ясувати та обмірко ­ вувати цю попередньо існуючу любов,яка є справжнім мотивом подружжя.Як ми можемо ставитися до цього подружжя інакше, ніж як до необдуманого!Щоб бути обдуманими,стосунки мусять бути відповідними природі та значенню речі,якої вони стосу ­ ються. Прийняття монаших обітів є розсудливим вчинком,якщо воно є відповіддю на Божий поклик,і коли існування покли ­ кання уважно перевірено.Але коли інтелектуальні зважування вигод монашого життя з огляду на егоїстичні міркування слу ­ жать замінником покликання,мотивація суперечить значенню монашого життя;як тверезо не обдумувалося б рішення,моти ­ вація є наскрізь нерозсудливою.Так зване обдумане подружжя, на яке йдуть після холодного розрахунку,що можна покращити фінансове становище і досягнути певних професійних переваг, тому що обидвоє спокійні і добре будуть ладити і що за віком вони добре підходять один одному,подружжя,мотивацією яко ­ го є саме такі роздуми,замість подружньої любові,де нема прагнення до нерозривної спільноти з коханим чи коханою,не лише позбавлене своєї краси та повноти,але також є,очевидно, нерозсудливим. Ми зробили короткий нарис перетворення та Преображен ­ ня природного подружжя завдяки таїнству подружжя.Ми муси ­ мо ще побіжно розглянути особливу цінність цього таїнства. Кожна спільнота любові має свою особливу цінність,яка властива не лише любові закоханих,але також і спільноті лю ­ бові,де з'єднані обоє осіб.«Глядіть,як добре і як любо,коли брати живуть укупі!» (Пс.133:1).Чим глибший і центральніший цей союз любові,тим більша цінність цієї спільноти.І,як ми вже побачили,найінтимнішою спільнотою любові між людьми є подружжя.Таким чином,будучи навіть лише природною спільнотою,вона перевищує всі інші,такі,як сім'я,держава чи нація.Вона прославляє Бога більше,ніж ці. За своєю цінністю подружжя займає набагато вищий ранг, ніж всі інші земні спільноти.Чим вище добро,що формує його внутрішні принципи,тим вищий ранг спільноти.І далі,чим глибша точка в душі,до якої звертається цей союз,тим глибша і суттєвіша роль любові в ній;і,нарешті,чим ближче об'єдную ­ чий принцип стоїть до нашого надприродного призначення, тим вища спільнота.Наприклад,соціальний клуб знаходиться за рангом нижче від нації.Бо високе культурне благо має вищий ранг,ніж сприяння поверховим розвагам,що могло б бути об'єктом соціального клубу.Очевидно,що об'єднуючий прин ­ цип нації коріниться набагато глибше в особі,а взаємна любов набирає більш визначної ролі в цій спільноті. Але безмежно вищою від нації є спільнота сім'ї.Те,що об'єднує членів сім'ї,прагне до набагато глибшого рівня в особі,ніж національний елемент.Його об'єднуючий принцип далеко перевищує сферу культури і сягає в метафізичний поря ­ док.Взаємна любов відіграє тут істотну роль.Звершення цієї спільноти підносить цю любов до значно вищого рівня,а що стосується її вдосконалення,то воно значно тісніше пов'язане з надприродним,ніж у випадку нації чи держави. Але спільнота подружжя є навіть вищою від спільноти сім'ї. Об'єднуючий принцип тут торкається найглибшого коріння особистого життя.Любов — як ми вже побачили — є суттю зв'язку.її принцип охоплює не лише найінтимніше щастя кож ­ ного,але також взаємне дарування любові,палкий інтерес до духовного та морального росту коханого /коханої,стверджен ­ ня унікальної ідеї Бога,що втілена в іншій особі.Ця спільнота, як ніяка інша,задіює людину в усій її природі.Вона поши ­ рюється на всі сфери життя з найбільш центральної до найбільш периферійної.Саме тому її природа така виняткова. У подружжі як спільноті,виплеканій у Христі,а передусім в подружжі як таїнстві основним принципом стає спроба наслідувати любов Христа до Церкви.А палке бажання вічного добра коханої особи є найвищим наміром нашої любові. Таким чином,подружжя має незрівнянно більш безпосе ­ реднє відношення до Ісуса і до нашого вічного призначення, ніж всі інші земні спільноти.Для поганських помилок нашої епохи характерне переконання,що нація і держава вищі за ран ­ гом,ніж сім'я чи навіть подружжя,а передусім вважати,що інтерес нації чи держави є чимось менш егоїстичним,ніж віддання себе сім'ї чи подружнім стосункам.Ці спільноти вва ­ жаються вищими лише тому,що вони чисельніші і триваліші за подружжя.Насправді вони є набагато нижчими.Найдоско ­ наліша держава чи нація не може прославляти Бога так,як це робить досконале подружжя.Єдине вирішальне питання завжди в усіх речах — не забуваймо ніколи про це — «Що є на більшу прославу Бога?» Подружжя також є набагато вільнішим від егоїзму,оскільки первинно воно не є ми-спільотою,а я-ти спільнотою.Істинна антитеза егоїзму випливає не з усвідомлення цілого,частиною якого я є,але з любові до ближнього,якого я зустрічаю як тебе. Ми не можемо далі заглиблюватися у цю важливу проблему, але бачимо,який ранг займає подружжя серед різних спільнот і розуміємо,що воно представляє щось набагато вище від інших і що воно само по собі прославлятиме Бога,як прообраз сто ­ сунків Христа та Його Церкви,навіть якщо б не існували ніякі інші спільноти. Наш Господь Ісус Христос казав:«Де двоє або троє зібрані в Моє ім'я,там Я серед них » (Мт.18:20).Яка велична цінність за ­ кладена в серці християнського подружжя,де двоє людських істот не лише з'єднуються у зверненні своїх очей до Христа,але також творять в Христі найвеличнішу спільноту,саме існування якої вже прославляє Спасителя.Яка велична цінність прита ­ манна цій зворушливій,світлій,чистій подружній любові,що спонукає обох супругів відчувати лише один смуток,один біль, одну радість та одну любов Ісуса.Яку красу посідає цей зв'язок, що вимагає від нас цієї подружньої любові та передбачає за ­ вдання,що є прообразом нашого вічного призначення — з'єднання душі з Богом.Згадаймо святу Єлизавету з Тюрінгії, яка,проводячи ніч на молитві,тримала в руці руку свого спля ­ чого чоловіка — зворушливий вияв істинної палкої подружньої любові і священного союзу охоплених благоволінням in conspectu Dei.Хіба така спільнота,як ця,не прославляє Бога в особливо прямий та первинний спосіб? Додаймо,що християнське подружжя представляє для обох супругів шлях до досягнення постійно зростаючої єдності з Ісу- сом.Оскільки узи укладаються в Ісусі і для Ісуса,ріст подруж ­ ньої любові також означає ріст любові Ісуса.Унікальне віддан ­ ня себе коханій особі,життя в любові,яким живеш і повинен жити,відкриває наше серце і шлях до все більшої і більшої лю ­ бові.Те,що в подружній любові поза Христом піддається ризи ­ ку спорудження стіни між душею та Богом,стає тут джерелом поступу в любові Христа. Саме тому дівицтво (безженність),присвячене Богові,як стан є незрівнянно вищим від подружжя.Його вищість не по ­ ходить з браку подружньої любові до супруга,але з того факту, що замість звернення подружньої любові до Ісуса,дівицтво є подружжям зі самим Ісусом.Подружжя з Христом — це істинне призначення для кожної душі,але цього можна досягнути,не зважаючи на земне подружжя.Проте дівицтво,присвячене Бо ­ гові,актуалізує це шлюбне подружжя в рамках його власного стану. Цей стан є набагато величнішим,тому що людина свідомо дарує Ісусові велику жертву найблагороднішого земного добра, а понад усе тому,що вона прямо реалізує статус подружжя з Христом.Стан неодруженості як такий не має вищості над по ­ дружжям,але є радше нижчим.Лише дівицтво,свідомо вибра ­ не заради царства Божого та присвячене Богові — чи в монашо- му чині чи у світському — є вищим станом,,оскільки передбачає формальне вінчання з Христом,бо на відміну від людського по ­ дружжя,тут є ще один «плюс ».У дівицтві Бог не закликає нас до стоїчного ідеалу апатії,але до наповнення наших сердець найбільш інтенсивною та живою любов'ю.Горе тим,хто в цьо ­ му вищому стані,замість того,щоб стати більш палкими та чутливими,піддається певній закам'янілості серця,що віддаляє їх набагато більше від Бога,ніж тоді,коли вони вперше при ­ ступили до Нього через відречення від подружжя.Ні.Стан дівицтва є безмежно вищим,тому що він вимагає більше лю ­ бові,тому що для того,щоб бути досконалим,стан незайма ­ ності (зовсім не будучи могилою наших сердець)вимагає найбільшої глибини почуття,хоча,і це дійсно так,воно повин ­ но бути надприродно преображеним.Отже,одним словом,ка ­ толицька концепція вищості стану дівицтва показує,що це ви ­ ключно цей «плюс » любові,що складає досконалість цього ста ­ ну в очах Божих.Якщо ми хочемо зрозуміти значення та цінність подружжя,ми ніколи не повинні забувати величне слово нашого Господа:«Вогонь прийшов я кинути на землю — і як я прагну,щоб він вже розгорівся » (Лк.12:49). ЗМІСТ Вступне слово Аліси фон Гільдебранд 5 Таїнственне подружжя 7 Історія «Подружжя » 8 Розділ І Любов і подружжя 9 Розділ II Любов і таємниця таїнственного подружжя 24
Бібліотека » Різне » Сім"я » Подружжя:таємниця відданої любові (Гільдебранд, Дітріх фон)
Сторінка 2 з 2«12
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика