Головна сторінка сайту
Сторінка 1 з 212»
Бібліотека » Різне » Сім"я » Подружжя:таємниця відданої любові (Гільдебранд, Дітріх фон)
Подружжя:таємниця відданої любові
Дата: Середа, 12.05.2010, 01:52 | Повідомлення # 1
Гільдебранд,Дітріх фон Подружжя:таємниця відданої любові.Львів:Видавництво Українського Католицького Університету,2003.40 с.ISBN 966-7034-36-4. «Подружжя » Дітріха фон Гільдебранда є спробою заново осмислити затрачені у наш час смисл та мету подружжя.Автор починає свій аналіз із самого явища подружнього життя,розглядає його смисл та мету,а в другій частині подає нам цікаву спробу осмислення подружжя як Таїнства. Дітріх фон Гільдебранд (1889-1977)— відомий німецький філософ, професор Фордгамського Університету (США),представник реалістич ­ ної феноменології.Через загрозу фізичного знищення змушений був по ­ кинути Німеччину і переїхати спочатку до Австрії,а після її анексії — до США.Папа Пій XII називав Гільдебранда доктором Церкви ХХ-го століття. Праця написана легкою мовою.Розрахована на широке коло читачів. Hildebrand,Dietrich von Marriage:Mystery of the Faithful Love.Lviv:Ukrainian Catholic University Press,2003.40 p.ISBN 966-7034-36-4. Marriage,by Dietrich von Hildebrand,is an attempt to re-consider the meaning and goal of married life,which has been lost in our times.The author begins his analysis with the very phenomenon of married life,considering its meaning and goal.In the second part he makes an interesting attempt at re ­ thinking marriage as a Sacrament. Dietrich von Hildebrand (1889-1977)was a well-known German philoso ­ pher,professor at Fordham University (USA),and a representative of the school of realistic phenomenology.Because of danger to his life,he was forced to leave Germany and move,at first to Austria,and,after its annexation,to the USA.Pope Pius XII called Hildebrand «the 20 lh century Doctor of the Church ». The work is written in an easy-to-read style and intended for a wide circle of readers. видання четверте,виправлене Copyright © 2003 by Інститут Родини і Подружнього Життя Львівської Богословської Академії Усі права застережено ISBN 966-7034-36-4
ВСТУПНЕ СЛОВО
Аліси фон Гільдебранд «Кохання — це рай;подружжя — пекло »,— писав Лорд Байрон 150 років тому.У той час він не міг передбачити ту ней ­ мовірну популярність,яку ця ідея здобуде сьогодні. У нашому суспільстві краса і велич подружньої любові були настільки очорненими,що тепер більшість людей розглядають подружжя як ув'язнення:як умовну,нудну юридичну справу, що загрожує любові і нищить свободу. Мій чоловік,Дітріх фон Гільдебранд,мав цілком протилеж ­ ну думку.Задовго до його навернення в католицизм,він був пе ­ реконаний,що спільнота любові в подружжі є одним із най ­ глибших джерел щастя.Він бачив велич і красу єднання су- пругів в подружжі,яке символізується їхнім фізичним поєднан ­ ням,що у таємничий спосіб веде до створення нової людини. Він визнавав,що кохання за самою своєю суттю прагне до безмежності і вічності.Тому справді закохана особа хоче зв'яза ­ ти себе назавжди з коханою людиною,що є справжнім дарун ­ ком,який дає подружжя. Тим часом любов,у якій нема беззастережного віддання, зраджує саму свою суть.Той,хто відмовляється віддати себе (чи той,хто розриває зв'язок для того,щоб почати інший),обдурює самого себе.Він плутає збудження від новизни зі справжнім ща ­ стям. Така почуттєва поразка,настільки типова для нашого віку,є проявом складної емоційної незрілості,яка підриває саме підґрунтя суспільства.Частково вона коріниться в неправиль ­ ному трактуванні свободи.Багато людей критикують подружжя тому,що не усвідомлюють,що людина також і реалізує свою свободу,коли вона вільно зв'язує себе з іншою особою в по ­ дружжі. Ці критики подружжя не бачать,що постійність,а особли ­ во вірність є суттєвою характеристикою правдиво великої осо ­ бистості:людина вибирає залишатися вірною до того,що вона бачить,навіть тоді,коли воно може бути згодом заплямоване. У питанні любові і подружжя «пекло » випливає не з вір ­ ності,а з браку вірності,що робить людину практично незв'язаною,але насправді самотньою,загнаною в царину свавільності і задушливого суб'єктивізму. На противагу Лорду Байрону і загальному переконанню, подружжя — це друг і захисник любові між чоловіком і жінкою. Подружжя дає любові основу,притулок і ту атмосферу,виключ ­ но в якій вона може рости і розвиватись. Подружжя навчає супругів покори,даючи їм зрозуміти, якою недосконалою є любов людини.Щоразу,коли ми прагне ­ мо кохати і бути коханими,ми не досягаємо мети і у відчаї по ­ требуємо допомоги.Тому така злука священними узами є не ­ обхідна.Вона наділяє нашу любов силою,потрібною для пере ­ ходу через бурхливе море людського життя. Ні одне кохання не позбавлене тяжких періодів.Але,як вдало зауважив К'єркегор,оскільки воно містить в собі волю, відданість,обов'язок,відповідальність,подружжя скріплює су ­ пругів настільки міцно,що воно може боротися за порятунок коштовного дару їхньої любові.Воно дає їм велику впевненість, що з Божою поміччю вони подолають труднощі і вийдуть пере ­ можцями.Таким чином,додаючи формальний елемент до ма ­ теріального 1 елементу любові,подружжя гарантує їй майбутнє і захищає від спокус,які виникають на шляху людини. У стосунках без віддання себе найменша перешкода,най- незначніші труднощі є переконливою причиною для розлуки. На жаль,людина,яка завжди виявляє стільки бажання перема ­ гати у битвах з іншими,мало або зовсім не проявляє ініціативи у подоланні себе.Для неї набагато легше розірвати стосунки, ніж боротися.І К'єркегор називає це «втомою,що,як правило, часто наступає,як тільки бажання задовольняється ». Подружжя закликає кожного супруга боротися проти себе задля коханої особи.Саме тому воно стало таким непопуляр ­ ним сьогодні.Люди не хочуть більше здобувати найбільшої з усіх перемог — перемогу над собою. Відкидати подружжя — це,як говорить К'єркегор,догоджа ­ ти своїм слабостям.І лише слабодухі лихословлять подружжя. Вони втікають від битви,вони здаються ще перед її початком. Лише подружжя здатне врятувати любов між чоловіком і жінкою і поставити її понад непередбаченими обставинами що ­ денних змін і настроїв.Без цього зв'язку не існує жодних підстав перетворити буденність життя у пісню. Матеріальний =змістовний (прим,перекладача). ТАЇНСТВЕННЕ ПОДРУЖЖЯ У творі «Подружжя:таїнство відданої любові » мій чоловік розглядає теми,які висвітлюють цінність і важливість природ ­ ного подружжя і показують,яку роль відіграє подружжя у служінні відданій любові. У той же час мій чоловік бачив,що навіть в найщасливішо- му з природних подруж смертна людина — сотворіння дня (як називає її Платон)— залишається страшенно обмеженою і скінченною.Тому кожне суто природне кохання є обов'язково трагічним:воно ніколи не досягне вічної злуки,до якої природ ­ но прагне. Але коли мій чоловік навернувся в католицизм,він відкрив чудовий,новий вимір подружжя:його таїнственний характер як джерело ласки.Святий Павло висвітлив величну важливість священного подружжя,називаючи його «великою таємницею », яку можна порівняти з любов'ю Христа до своєї Церкви (Ефес. 5,32).Природна любов блідне у порівнянні з красою любові, яка має початок у Христі. Подружжя як таїнство дає людям надприродну силу, потрібну для перемоги в справжній битві.І кожна така перемо ­ га,спільно досягнена у боротьбі із звичкою,рутиною,нудьгою, зміцнює узи,які існують між чоловіком і жінкою,і дає мож ­ ливість їхній любові розквітнути новим цвітом. А також через те,що воно відкрито і таїнственно єднає су ­ пругів з безмежною любов'ю,якою Христос любить кожного з них,таїнственне подружжя перевищує величезні обмеження природного подружжя і досягає безмежного і вічного характеру, до якого прагне кожна любов. Стає зрозумілим,що після свого навернення в Римо-като- лицизм мій чоловік (який вже був великим рицарем захисту природної любові)став ще більш ревним лицарем у захисті над ­ природної любові,яка стоїть вище природної і притаманна таїнству подружжя.Його захоплення величною красою й таємничістю відданої любові в подружжі привело до написання цієї книжки.
Дата: Середа, 12.05.2010, 01:53 | Повідомлення # 2
ІСТОРІЯ «ПОДРУЖЖЯ » Приготування до написання «Подружжя » фактично поча ­ лося у 1923 році,коли мій чоловік прочитав лекцію на тему по ­ дружжя на Конгресі Католицької Академічної Асоціації в Ульмі,в Німеччині.Вона мала грандіозний успіх. У своїй лекції він аргументував,що потрібно розрізняти такі поняття,як смисл подружжя (тобто любов)і його ціль (тоб ­ то дітонародження).Він зобразив подружжя як спільноту лю ­ бові,яка згідно з дивовижним божественним промислом дося ­ гає своєї мети в дітонародженні. І хоча до цього часу офіційне католицьке вчення майже ви ­ нятково підкреслювало важливість дітонародження як мети по ­ дружжя,практика Церкви завжди імпліцитно визнавала саме любов як смисл подружжя.Церква завжди признавала подруж ­ жя тих,хто через вік чи інші причини не могли тішитися щас ­ тям мати дітей. Усвідомлюючи те,що він прокладав новий шлях (роблячи таким чітким розрізнення між метою і смислом подружжя),мій чоловік шукав підтримки своїх ідей у церковних властей.Так він звернувся до його Еміненції Кардинала Пачеллі,на той час папського нунція в Мюнхені.Цьому майбутньому Папі Римсь ­ кому (Пію XII)мій чоловік виклав свої погляди і,на його вели ­ ку радість,одержав повну підтримку своєї позиції. Схвалення кардинала Пачеллі та успіх лекцій про подружжя заохотили мого чоловіка розширити і розвинути лекцію до ма ­ лої книжечки,яку ви зараз тримаєте у руках. З часу першої публікації «Подружжя » німецькою мовою во ­ но було перекладене на більшість європейських мов і ніколи не втрачало популярності,витримавши чотири видання протягом 14 років. Особливо сьогодні ця книжка,відкриваючи велике христи ­ янське покликання,є обов'язковою для кожного,хто хоче справді достойно пережити цю велику тайну любові. Тома Кемпійський говорить нам,що «любов — це велична річ ». Таким і є подружжя. РОЗДІЛ І ЛЮБОВ І ПОДРУЖЖЯ Чоловіки,любіть своїх жінок, як Христос полюбив Церкву. Св.Павло (Еф.5,25) Велич подружжя,найтіснішого і найбільшого із зв'язків, вознесена Христом до гідності таїнства,одразу відкрита нам у цьому заклику св.Павла,в якій він порівнює подружню любов з любов'ю Христа,воплоченого Слова,до Його святої Церкви. Жодне природне людське благо не було так високо вознесе ­ не в Новому Завіті.Жодне не було вибране,щоб стати одним із семи таїнств.Жодне не було наділене честю безпосередньо бра ­ ти участь в установленні Царства Божого.І воно саме в собі пропонує безмежно коштовне добро,яке вже є присутнім у природному подружжі,багатство і велич якого воно розкриває. Перед тим,як розглядати природу,смисл і красу християнсько ­ го подружжя,яке св.Павло називає «великим таїнством у Христі і Святій Церкві »,ми проаналізуємо суть і значення по ­ дружжя в сфері природи та в її специфічному характері стосов ­ но усіх інших угрупувань і спільнот.Тільки так ми зможемо зро ­ зуміти,що було так велично прославлене Ісусом Христом,і розвіяти неправильні трактування природи подружжя,які так часто зустрічаються. Декілька уривків зі Святого Письма возвеличують подруж ­ жя,подаючи його як образ стосунків між Богом і душею.Вони зображають цей зв'язок так,як недосконала картина зображає досконалу модель,як Старий Завіт є прообразом Нового.Хри ­ стос називає себе обручником душі,а Пісня Пісень зображає зв'язок Христа і душі у формі заручин.Чому Святе Письмо ви ­ бирає саме цей зв'язок як образ?Тому що подружжя — це найтісніший і найінтимніший з усіх земних зв'язків,в якому більше,ніж в інших,людина повністю віддає себе іншій без будь-яких заощаджень,де інша як ціла особистість є об'єктом любові і де взаємна любов є темою,інакше кажучи,суттю,яд ­ ром стосунків. Любов є також найглибшою суттю у стосунках душі до Бо ­ га.Без сумніву,ми зобов'язані поклонятися і виявляти послух вічному Царю Слави,Сяйву Вічного Світла.Він є наш Господь.
Дата: Середа, 12.05.2010, 01:54 | Повідомлення # 3
Нашим обов'язком на землі є беззастережне служіння Йому у всьому.Адже Він три рази питає св.Петра:«Чи любиш ти Ме ­ не?» Чи не говорить головна заповідь,яка містить усі закони і пророків,— «Люби Бога твого усім серцем своїм,всією душею твоєю,всією силою твоєю і всім помислом твоїм »?Подружжя вибране як символ досконалого зв'язку між душею і Христом, тому що тут центром і серцевиною також є любов. Жодна земна спільнота не була так винятково встановлена в самій своїй суті через взаємну любов.У дружбі головну роль відіграє спільність думки чи духовних інтересів і спільного досвіду.Виховання і піклування про своє чадо займає суттєве місце у взаємовідносинах батьків і дитини.В основі зв'язку ди ­ тини і батьків закладені вдячність і послух заради захисту й без ­ пеки.Звичайно,що й родинні стосунки можуть бути преобра- жені лише любов'ю і повинні проникнутись нею.Але хоча вони й можуть розкрити своє справжнє значення лише на основі лю ­ бові і лише під її стягом,суттю та винятковим принципом таких стосунків не є взаємна любов.Із суб'єктивної точки зору любов не входить так винятково в суть їхніх зв'язків,як у випадку по ­ дружжя,їх об'єктивний характер не заснований на любові в та ­ кий самий спосіб.Вони також не є призначені для любові та ­ кою мірою. На противагу,в подружжі основним суб'єктивною настано ­ вою та об'єктивною підставою (raison d'etre)стосунків,які та ­ кож таємничо служать для народження нової людини,є взаємна любов.Подружжя — це чудове єднання двох в любові і через любов.Згодом ми побачимо,що у священному подружжі ця любов є піднесеною до таємничої спільноти любові та життя в Христі і для Христа.Це передбачає унікальну взаємну любов, власне в якій подружня пара возвеличує Ісуса Христа.Любов — це первинний смисл подружжя,а народження нової людини є первинною його метою.Соціальна функція подружжя і його важливість для держави є чимось другорядним та підпорядкова ­ ним.Ми зрозуміємо це краще,якщо на хвилину відійдемо від величі подружжя як таїнства і розглянемо його в якості лише природної спільноти.Ми відкриємо специфічні характеристи ­ ки подружньої любові. Навіть в католицьких колах побутує помилка,що подружня любов відрізняється від любові друзів чи любові батьків і дітей лише чуттєвою сферою.Цілком незалежно від чуттєвості по ­ дружня любов сама по собі означає цілком новий тип любові. Вона містить унікальне взаємне самовіддавання,що є визна- чальною характеристикою цього типу любові.Правда,що в кожному з типів людина віддає себе в той чи інший спосіб.Але тут віддання є абсолютно повним і остаточним.Не лише серце, але ціла особистість дається іншій.Коли чоловік і жінка люб ­ лять одне одного в такий спосіб,вони віддають себе один одно ­ му з того самого моменту,коли починають любити.Чоловік хо ­ че належати жінці,і щоб вона належала йому;а жінка хоче на ­ лежати чоловікові,і щоб він їй належав. Усяка любов,звичайно,прагне до взаємності,яка позбавле ­ на навіть тіні егоїзму.Але в подружній любові присутнє сильне бажання досягти не тільки зворотної прихильності загалом,але унікальної любові,в якій кохана належить коханому цілковито і винятково,а він,в свою чергу,хоче належати у такий самий спосіб їй.Ця любов прямує до унікального союзу,навіть частко ­ во його творить,до спільноти,де двоє осіб складають замкнуту єдність,яка може існувати лише між ними.Подружня любов встановлює взаємовідносини,в яких кожна із сторін є звернена виключно до іншої. Взаємовідносини людей відбуваються у двох абсолютно різних формах:двоє людей можуть єднатися завдяки спільному інтересу,спільно звертаючись до чогось зовнішнього,сторон ­ нього.Вони обоє можуть мати однакове ставлення стосовно людини чи якоїсь речі,вони можуть разом сумувати чи тішити ­ ся,можуть прийти до спільного рішення,можуть разом склада ­ ти подяки.Це можна назвати ми-взаємостосунками,де партне ­ ри залишаються пліч-о-пліч,де вони йдуть поруч навіть рука в руку. Але двоє осіб можуть також повернутись одне до одного і зустрітись лицем в лице і,торкаючись одне одного взаємопро- никливим поглядом,дати початок таємничому злиттю їхніх душ.Вони стають свідомими один одного і кожен,роблячи іншого об'єктом свого споглядання і відповідей,може духовно заглибитись в єство іншого.Це є я-ти взаємини,де обидва партнери вже не пліч-о-пліч,а віч-на-віч. З усіх земних союзів подружня любов є найбільш яскравою формою я-ти взаємин.Кохана людина стає об'єктом наших ду ­ мок,почуттів,бажань,надій та прагнень,вона стає центром на ­ шого життя у сфері створених благ.Той,у кого серце наповнене такою подружньою любов'ю,живе не тільки з коханою люди ­ ною,але для неї.Звичайно,що такі я-ти взаємостосунки у своїй найчистішій формі існують лише між людською душею та її небесним нареченим — Ісусом.Зрештою,ми повинні жити лише для Нього,і в подружжі обидвоє партнерів також разом живуть для Нього.Але в сфері створених благ подружня любов означає жити один для одного,і,порівняно з іншими людськи ­ ми взаємостосунками,обидвоє партнерів живуть у чітко вира ­ женій я-ти спільноті. Це дарування себе,специфічна характеристика подружньої любові,яка відрізняє її від дружби чи будь-якої іншої форми любові,також проявляється у вирішальному характері слів:«Я тебе люблю ».Не завжди легко сказати,чи когось,кого ми доб ­ ре знаємо і хто нам дуже подобається,можемо в цей самий час називати другом,так само,як іноді важко просто відповісти «так » чи «ні » на питання,чи подобається хтось нам чи ні.Але між любов'ю подружньою та іншими формами любові різниця полягає у тому,що на питання,чи хтось любить чи ні іншу лю ­ дину в цьому сенсі відповідь звучить цілком чітко:«так » чи «ні ». Ця любов передбачає чітке рішення;такою любов'ю ми одно ­ значно вибираємо особу.Вислів «Я тебе люблю » є характерним для цього рішення.Додавання до цих слів ще чогось,як-от «я дуже сильно тебе люблю » чи «я безмежно тебе люблю » тільки б зменшувало їхню силу.Замість посилення воно радше послаб ­ лює значення простого:я тебе люблю. Також той факт,що ця любов може з'явитися зовсім не ­ сподівано і навіть дійти до зрілості при першій зустрічі двох осіб,наголошує на типовій відмінності між цим та будь-яким іншим видом любові.У цій любові особистість коханої людини в одну мить відкривається у своїй цілісності.Тоді ми здатні збаг ­ нути іншого набагато глибше,ніж звичайно,коли численні дріб'язкові речі відволікають і притуплюють наш погляд сірою буденною атмосферою.Остання ніколи не сягає за межі «зовнішнього і поверхового аспекту ».Так само,як в надпри ­ родній любові до нашого ближнього ми одним поглядом про ­ никаємо в сокровенну,таїнственну суть іншої особи,в якій, крізь усі недосконалості,обмеженість,зарозумілість,нікчем ­ ність вона відображає Бога,— в природній подружній любові таємничо відкривається індивідуальність партнера і глибоке, потаємне значення,яке пронизує всі його дари і таланти,весь ритм його буття,відкривається одним поглядом через усі його недосконалості.Ми,так би мовити,пізнаємо Божественний план,що лежить в основі створення цього окремого індивіда, так само як у любові до ближнього людина пізнає в даному індивіді загальний смисл вільної,духовної особи,створеної Бо ­ гом на Свій власний образ. Звичайно,будь-яка любов передбачає глибше розуміння іншої людини,глибше охоплення її справжнього єства,яке хо ­ ча й недосконало,але світить через численні перепони та сла ­ бості.Нема нічого більш помилкового,ніж вислів:«Любов сліпа ».Любов є тим,що дає нам зір,відкриваючи нам також і помилки іншого в повноті їхньої важливості і змушуючи нас страждати через них.Але подружня любов інтуїтивно відкриває нам ціле єство іншого в таємничо яскравій цілості.Вона пока ­ зує не лише гідні похвали риси,але також особливу чарівність індивідуальності в цілому,яка пронизує все і характеризує суть його буття — чарівність,яка повністю може бути зрозумілою лише для доповнюючої особи і може мати всю свою важливість лише для неї одної. Особливий характер подружньої любові відзначається та ­ кож і тим фактором,що ця любов може виникнути лише між чоловіком і жінкою,а не між особами однакової статі,як у ви ­ падку дружби і батьківської чи синівської любові.Однак було б неправильно зводити цю характеристику до статевої сфери і твердити,що подружня любов — це лише дружба плюс статеві стосунки,включаючи різницю статей.Було б надзвичайно по ­ верхневим вважати відмінність між чоловіком і жінкою суто біологічною,яка насправді показує нам два взаємодоповнюючі типи духовної особи людського виду.Звичайно,чоловік і жінка мають,зрештою,лише одне завдання:«відродитися в Христі » і славити Бога своєю святістю;і все ж вони представляють два різні типи людини,обоє наділені своєю важливістю,згідно з божественним планом,і своєю особливою цінністю,не беручи до уваги функцію дітонародження.Візьмемо,наприклад,чо ­ ловіка і жінку,які були святими і розглянемо,як вони,кожен у свій особливий спосіб,досягли unum necessarium,і як в той са ­ мий час вони ідеально сповнили значення своєї природи як чо ­ ловік і як жінка.Звертаючи наш погляд до Пресвятої Діви,ми бачимо,що вона,яка з усіх творінь є найбільш подібною до Христа,не може постати в нашій уяві інакше,як жінка,і що во ­ на,Цариця всіх Святих,є жінкою в найвищому і найве- личнішому сенсі цього слова. Ні.Різниця між чоловіком і жінкою є метафізичною.Бага ­ то років тому піфагорейці прорекли це,залічивши чоловічість та жіночість до рангу категорій,хоча в цьому,звичайно,вони були неправі.Над цим також задумались і середньовічні теоло ­ ги,коли вони підняли питання про те,чи ангели поділені на чо ­ ловіків та жінок.У будь-якому випадку,для людини як виду ця різниця представляє два прояви особи,аналогічно,— якщо та ­ ке порівняння допустиме — до різних монаших чинів,які,хоча й однакові щодо своєї мети,представляють різні шляхи наслідування Христа.Ці два типи,чоловік і жінка,мають унікальну здатність доповнювати один одного.їх значення один для одного є чимось цілком неповторним.Вони сотворені одне для одного в особливий спосіб і можуть виключно як одухотво ­ рені особи творити єдність,в якій вони взаємно доповнюють одне одного.Подружня любов,включаючи дарування себе, вирішальний характер якої полягає у тому,що партнери творять пару,я-ти спільноту,в якій ціла особистість коханої особи таємничо реалізується,не зважаючи на всі перешкоди,може існувати лише між двома типами одухотвореної особи:чо ­ ловіком і жінкою,бо лише між ними може існувати цей допов ­ нюючий характер. Закоханість — це стан,який багато людей зневажливо роз ­ цінюють як «запаморочення »,сам по собі є лише кульмінацією повного усвідомлення коханої людини,в якій чарівність іншої істоти повністю розкривається,здійснюється повнота щастя я- ти спільноти.І справді,бути закоханим — стан,такий далекий від презирства,такий далекий від того,щоб бути наслідком падіння людини,що,в рамках природного порядку,лише він є справді натхненним станом,у якому ми рвемо усі пута млявості, лінощів та флегматичності щоденного життя — як це чудово за ­ уважив Платон у своєму «Федрі » — і стає справді прообразом наших стосунків з Христом:«Мій любий — мій,а я його,— його,що пасе між лілеями » (Пісн.П.2:16).Таким чином,зако ­ ханість возвеличена як образ найвищих і найвеличніших сто ­ сунків до Сина Божого.Нехай ніхто не чинить закиди,що це ілюзія і запаморочення,яке швидко проходить,базується лише на зовнішніх ознаках іншого.Бо є поверхнева і глибока зако ­ ханість,так само,як є поверхнева і глибока дружба. Проте ця загальна можливість поверхневості не виступає ні проти любові,ні проти дружби.Так само,як не може факт,що хтось помиляється,нічого довести проти виявлення характеру коханої особи,який — як ми вже бачили — передбачається у стані закоханості.Хто заперечуватиме той факт,що,не зважаю ­ чи на наше молитовне життя,пізнаючи багато про душу та її зв'язок з Богом,все ж не виключена самообман?Передовсім «справжнє кохання »,навіть у своїй поверхневій формі,ні в яко ­ му разі не можна плутати з чуттєвим прагненням.Закоханість завжди передбачає повагу,лицарське ставлення до коханої осо- би,навіть певний елемент покірності,ніжність душі,розтанен- ня твердості власного «Я ».Людина,справді закохана,стає ніжною і навіть чистою.Навіть тоді,коли ця любов поверхнева і базується лише на зовнішніх якостях коханої особи,ці якості, підміняючи і представляючи красу і добро цілої особистості, підносять душу закоханої людини до стану,в якому вона долає егоцентричну обважнілість та інертність.Закоханість не має нічого спільного ні з простим чуттєвим запамороченням,ні з сатанічною опанованістю,ні з чуттєвим заполоненням Дон Жу- ана.Бажання тривалості та цілковитої винятковості є однією з основ,які лежать в самій природі «закоханості »,так само,як і в основі подружньої любові.Хто каже:«Я зараз закоханий у цю людину,але не знаю,чи вона подобатиметься мені надалі »,— не закоханий по-справжньому.Навіть якщо хтось дійсно поми ­ лився і його любов згодом минула,«закоханість »,подібно до подружньої любові,чітко вказує на бажання вічного тривання і цілковитої винятковості. Згодом ми ще повернемося до цього елементу тривалості та винятковості в подружній любові.Зараз лише зауважимо,що «закоханість » також належить до подружньої любові.Це не оз ­ начає,що вона обов'язково буде продовжуватись на однаково ­ му рівні стільки,скільки триватиме подружня любов;але ця «закоханість » мусить відновлюватись у певні моменти.Безу ­ мовно,подружня любов повинна завжди мати в собі таку мож ­ ливість і виявляти цю характеристику.На величезну різницю між «закоханістю »,яка є лише кульмінацією глибокої подруж ­ ньої любові,і «закоханістю » як незалежним явищем,думаю, навіть не потрібно вказувати,як також і на те,що її нормальна функція полягає в представленні повної реалізації подружньої любові. Подружня любов є надто далекою від того,щоб бути сумою дружби і чуттєвості.її характеристики,описані вище,відрізня ­ ють її від всіх інших форм любові,служачи мостом до сексуаль ­ ної сфери і роблячи можливим органічне з'єднання двох. Поєднання дружби і чуттєвості є неможливим.Це було б поєднанням різнорідних елементів.Чуттєва сфера у жодному разі не може бути освяченою несумісним поєднанням цього ти ­ пу.Лише в подружній любові,де чоловік і жінка поєднані уні ­ кальним союзом,де вони дарують себе одне одному в найглиб ­ шому сенсі цього слова і належать одне одному в цілковитому взаємопроникненні їхніх душ,зв'язок із чуттєвою сферою стає зрозумілим.
Дата: Середа, 12.05.2010, 01:55 | Повідомлення # 4
Лише в цьому порядку величне значення сексуальної сфери може реалізуватись в союзі двох людей,в цілковито ­ му духовно-чуттєвому єднанні згідно зі словами нашого Госпо ­ да і Спасителя Ісуса Христа:«І вони будуть двоє в одному тілі ». Іноді зустрічаються твердження,що полігамія заборонена лише позитивним законом Божим і що моногамія не обов'язко ­ во бере свій початок у природі подружжя,ні не вимагається звичайною елементарною моральністю.Нема нічого більш по ­ милкового.Не лише подружжя,а й подружня любов сама в собі виключає полігамію.Подружня любов в самій своїй суті спрямо ­ вана лише на одну людину.Характеристики повного взаємного дарування себе і виключного звернення до коханої особи так само,як факт,що двоє партнерів творять пару,виключає мож ­ ливість того,щоб ця любов була одночасно звернена до більш ніж однієї особи.Мати двох чи більше друзів,навпаки,не супе ­ речить принципу дружби і не означає чогось поганого.Але не ­ можливо є для чоловіка любити двох жінок подружньою лю ­ бов'ю.Уся цінність зв'язку була б зруйнована;коротко кажучи, це було б справді неможливим. Виведення суттєвої виключності подружньої любові із за ­ гального егоїстичного власництва людини було б абсолютно помилковим.Власник гарему,який трактує своїх жінок як зви ­ чайне рухоме майно,яким він володіє,не бажає,щоб хтось інший втручався.А це,звичайно,— справжнісіньке егоїстичне власництво.Цей власник гарему не має ні найменшого понят ­ тя про справжню подружню любов.Винятковість в подружній любові є результатом усвідомлення того,що ця унікальна любов може існувати лише між двома особами,принаймні,поки вона існує.І цей чудовий союз був би зруйнований і розірваний,як ­ би один з партнерів полюбив ще одну особу подружньою лю ­ бов'ю.Ця винятковість стосується як самої людини,так і її ко ­ ханого партнера;і невірність одного завдає іншому стільки ж жаху,як і невірність іншого,і сприймається як розрив і руйну ­ вання союзу. Але подружня любов ще не є подружжям,хоча вона і містить в собі змістовну предтечу його суті.Подружжя — це ре ­ алія об'єктивного порядку,встановлена лише урочистим актом, і передбачає формальний акт волі:двоє осіб явно віддають себе один одному,повністю підтверджуючи це віддання на ціле своє життя.Подружжя є вповні реалізоване,коли обидва партнери внаслідок цього акту завершують це віддання в тілесному єднанні.Подружжя — це спільнота об'єктивної дійсності,що включає в себе двох осіб і раз встановлена,триває як така неза- лежно від почуттів чи ставлень партнерів одне до одного,хоча вона накладає на них специфічні обов'язки. Існування подружньої любові між партнерами робить по ­ дружжя бажаним і надає йому змісту,але саме по собі не вста ­ новлює цього об'єктивного зв'язку.Серед різних людських досвідів існує такий,який не є суто внутрішнім актом стосовно іншої особи,таким як любов,повага,радість і т.д.,але який творить об'єктивну,незалежну від людини реалію.Так обіцянка творить обов'язок стосовно іншої особи і право цієї іншої осо ­ би вимагати виконання.Наказ вищого творить обов'язок вико ­ нання його підлеглим.Відпущення гріхів священиком в ім'я Боже творить фактичне знищення нашої провини.Певні рішення законної державної влади можуть стати законом і т.д. Так само акт добровільного віддання себе іншій людині з наміром створити сталий та інтимний союз любові творить об'єктивний зв'язок,який,раз встановлений,відходить зі сфе ­ ри довільного рішення даних людей.Згодом ми побачимо,як цей урочистий акт шлюбу досягає безконечно більшої важли ­ вості і сили,якщо він свідомо здійснений во Христі і якщо він містить якоюсь мірою посвяту обох партнерів Христові.Вислів «шлюбний контракт » не є вдалим словосполученням,оскільки він суттєво відрізняється від будь-якого іншого реального кон ­ тракту.Помимо характеристик взаємності,він нагадує контракт не більше,ніж обіцянка чи якийсь інший акт цього типу.Союз, бажаний в подружній любові,стає завдяки цьому акту об'єктив ­ но реальним в своєму найповнішому сенсі,і ніяка інша земна спільнота любові не може стати об'єктивною до такої міри.Те ­ пер обидва партнери належать повністю одне одному,їх об'єднує об'єктивний зв'язок.Вони вже більше не двоє,а одно. Актові шлюбу притаманне надзвичайне рішення.На від ­ міну від подружньої любові,воно не стає буттям самого себе, але є вільним актом подібно до акту волі в найбільш чіткому значенні цього слова.Воно позначає,як у монаших обітах,по ­ чаток нового статусу,раптово відбувається величезна зміна.Ве ­ личне творіння дає паростки,які стають квітами,і ставить най ­ вищі вимоги до обидвох партнерів. Цей вирішальний характер подружжя,на підставі якого відбувається зміна,яка виносить його поза сферу вашого впли ­ ву,також має якісну аналогію в тілесному відданні.Фізичне єднання чоловіка та жінки встановлює таку цілковиту інтим ­ ність між двома людьми,що у своїй суті це віддання дійсне раз і назавжди.Це не просто минуща інтимність,яка не встановлює об'єктивних стосунків.Вона означає чітке рішення найвищої важливості.Це справді віддання себе іншому і по суті передба ­ чає ту саму винятковість,яку ми знаходимо у подружній лю ­ бові.З огляду на своє значення та природу цей акт може бути звершений лише з однією особою,бо,згідно зі словами Господа нашого,«Вони будуть двоє в одному тілі ».Він встановлює зв'язок такої безмежної лагідності,ніжності і такої глибинної близькості,такої по суті сталої,яка означає настільки цілкови ­ те віддання,що не може повторитись з іншою людиною доти, доки особа,якій було повністю себе віддано,живе.Усі ці еле ­ менти містяться у цьому найглибший єднанні. Але цей зв'язок стає вповні реальним лише тоді,коли є наслідком урочистого акту шлюбу.Тому яким жахливим є зло ­ вживання цим найповнішим і найінтимним відданням!На яку деградацію та профанацію приречений цей союз,призначений для повної реалізації спільноти любові,зоб'єктивованої в по ­ дружжі! Оскільки подружжя за своєю природою є в першу чергу спільнотою любові,смисл фізичного єднання не обмежується лише його однією функцією — дітородженням.Звичайно,нема більшої таємниці в природному порядку речей,як той факт,що цей найтісніший з усіх зв'язків породжує людину з безсмертною душею,хоча душа,в кожному випадку,є прямим творінням Бо ­ жим,що він приводить на світ нову особу,призначену любити Бога і поклонятись Йому,нову особу,створену на Його образ. Але ця первинна мета не є єдиним смислом цього фізичного ак ­ ту.Говорячи суб'єктивно,це навіть не є його первинним зна ­ ченням.Його смисл — це,в першу чергу,творення величної спільноти любові,в якій,згідно із словами нашого Спасителя, «Двоє будуть одно в одному тілі ».Жінка,яка згідно з книгою Буття була створена з тіла чоловіка (знак,який навіть тоді вка ­ зував на їхню близькість і призначив жінку бути невіддільним супутником чоловіка),справді з'єднана з ним в цей спосіб у по ­ дружжі. На противагу концепції протестантів та пуритан,яка навіть суб'єктивно розцінює дітонародження як єдине значення фізичного єднання,стара католицька шлюбна молитва гово ­ рить про подружжя як про «таємницю любові ».Методист Уайтфілд гордо заявляє,що любов не мала нічого спільного з його залицянням,кажучи:«Слава Богу!Якщо мені хоч трохи, дійсно відоме моє серце,то я знаю,що я вільний від цієї глупої пристрасті,яку в світі називають словом любов » 1 .Але стара ка ­ толицька молитва говорить так:«О Боже,в часі створення люд ­ ства,творячи жінку з чоловіка,Ти вже тоді визначив,що вони будуть союзом тіла і солодкої любові...Господи Боже,Ти сотво ­ рив людину чистою і непорочною,і надалі Ти бажаєш,щоб у зродженні поколінь одне походило з іншого через таємницю любові » 2 . Той факт,що нова людина повинна з'явитися у такий спосіб,є справді частиною урочистої величі цього найбільш інтимного союзу.Цей чудовий,Богом призначений зв'язок між таємничим зродженням нової особи і цією найбільш інтимною спільнотою любові (яка вже сама в собі є надзвичайно важли ­ вою),висвітлює велич та важливість цього союзу.Таким чином, для того,щоб зберегти шанобливе відношення супругів до таємниці в цьому союзі,мусить завжди,навіть суб'єктивно, підтримуватись цей загальний зв'язок між дітородженням та спільнотою любові,принаймні як загальна можливість цього акту.Тяжко собі навіть уявити більший брак пошани до Бога, ніж втручання в цю тайну з осквернюючими руками з метою зруйнувати її.Як жахливо,що людина хоче зруйнувати те,що так таємничо заснував сам Бог,вважаючи тих двох,з'єднаних в найвищий земний союз любові,гідними брати участь у Його творчій силі.Йти проти Божих планів через осквернююче втру ­ чання,можливо,навіть таким чином відкидаючи у порожнечу те буття,яке Бог призначив до існування,— це блюзнірська са ­ мовпевненість! Навіть якби з якоїсь причини,поза сферою людського впливу,стало очевидним,що дітородження неможливе,фізич ­ ний союз між чоловіком та жінкою все ж зберігає свою суб'єктивну важливість та притаманну йому красу.Хіба по ­ дружня любов не є сама в собі настільки величною,щоб освя ­ тити та бути достатньою підставою для цього зв'язку?Хіба при ­ чина створення жінки не вказана в книзі Буття:«Не є добре чо ­ ловікові бути самому;створімо йому поміч подібну до нього ». Чи може бездітне подружжя розцінюватись як невдача,як щось,що не сповнило свого смислу?Чи можемо ми справедли ­ во твердити,що було б краще,якби такого подружжя взагалі не існувало?Чи не може воно мати своє повне,визначене Богом 1 P.Kuckhohn,Die Auffassung der Liebe in der Literatur des 18. Jahrhunderts und der Deutschen Romantik,Halle,1932,p.12. 2 Wintersig,«Liturgie und Frauenseele » in the Sacramentum Fuldense. значення просто як найвища спільнота любові і славити Бога цим фактом?Чи не є ідеал подружжя сповнений навіть до ви ­ щого ступеня,коли обидвоє партнерів,хоча й бездітні,нале ­ жать один одному в найбільш досконалій подружній любові,в незмінній вірності один одному,в імітації союзу душі з Богом, ніж у випадку з багатодітними подружжями,де партнери не ­ щирі один з одним і оскверняють священний зв'язок браком любові і відданості?Чи повинно подружжя відмовитися від статевих стосунків лише тому,що стало відомо про немож ­ ливість мати дітей?Хіба не ясно,що подружжя — це символ со ­ юзу душі з Богом,що йому як такому притаманна велична важ ­ ливість і що воно існує в першу чергу заради себе самого,а не виключно заради якогось результату,який від нього походить? Досліджуючи глибше,ми бачимо,що кожне внутрішньо сповнене подружжя є плідним в найглибшому сенсі цього сло ­ ва.Той факт,що найбільш тісна із спільнот любові між двома людьми породжує нову особу,таємничо відображає плідність любові як такої.Бо ми не повинні забувати,що кожна правди ­ ва любов володіє безмежною духовною плідністю і що подруж ­ ня любов знаходить притулок в цій духовній плідності цілком незалежно від дітородження.Ця плідність виявляє себе в пориві душі,що притаманний любові,в новому її пробудженні,яке стимулює її до духовного росту та вищого морального життя. Вона виявляє себе у взаємному впливі,який супруги підсвідомо здійснюють одне на одного,в духовному піднесенні одне одно ­ го,яке стає можливим завдяки взаєморозумінню між ними. Кожне подружжя,в якому подружня любов є в такий спосіб ре ­ алізована,дає духовний плід,стає плідним навіть тоді,коли во ­ но не має дітей. Лише усвідомивши грандіозність та велич цього тілесного єднання як повної реалізації подружньої любові,лише зро ­ зумівши,що,крім первинної мети дітонародження,первинний смисл цього єднання полягає у звершенні подружньої любові, можна зрозуміти жах гріха безладних статевих стосунків.Те,що призначене злучати двох осіб разом в найвищий,в найінтимніший союз,щоб з'єднати їх в «одному тілі »,цілкови ­ тому і дійсному відданні себе,використовується як джерело чуттєвої похоті і таким чином ганебно осквернюється.І це оск ­ вернення залишається таким самим незалежно від того,чи діти є результатом цього гріховного союзу чи ні.Те,що цей гріх не ­ чистоти полягає у зловживанні зв'язком,який Бог призначив для найтіснішої спільноти між двома людьми,виразно показа- но в словах св.Павла:«Чи не знаєте,що той,хто пристає до блудниці,є з нею одним тілом?Бо «будуть,— каже,— двоє одним тілом ».(1.Кор.6,16)Якби дітородження було не лише метою,але також і єдиним смислом цього союзу,було б незро ­ зумілим,врешті-решт,чому незаконний зв'язок мав би бути гріховним,коли його результатом є діти,а подружжя чистим і величним,коли воно служить лише спільноті любові в бездітному подружжі.Проте оправдання цього фізичного єднання випливає не з подружньої любові як такої,а лише із її пов'язання з урочистим актом укладення шлюбу,про який ми вище згадували.Оскільки він включає чітко висловлене урочи ­ сте віддання,через яке людина входить в настільки цілковитий та інтимний зв'язок з іншою особою,він передбачає не лише просту наявність подружньої любові,але також урочистий акт укладення подружжя,в якому одна особа віддає себе вільно та безповоротно коханій особі на усе життя. Оскільки спільнота любові представляє найглибше значен ­ ня подружжя,любов не є лише попередньою умовою подруж ­ жя,але також почуттям,яке обидвоє партнерів повинні робити об'єктом своєї волі,чимось,що мусить плекатись та бути захи ­ щеним.Любов є також завданням та обов'язком для обидвох партнерів.Якщо подружжя є унікальною проекцією цієї особ ­ ливої подружньої любові,то воно,будучи укладене,вимагає любові від обох партнерів — не лише любові ближнього,але й подружньої.Кожний супруг має право на любов іншого.І підтримувати її в абсолютній величі та чистоті,в її сліпучому сяйві,в її глибині та життєвій повноті — завдання,яке постає перед обома партнерами з укладенням їхнього подружжя.Важ ­ ко,звичайно,постійно зберігати в тій самій цілковитій ясності та подиві образ іншої особи,так чудово відкритий любов'ю,бо наше лінивство,наша млявість,наше постійне скочування на щось периферійне притуплює наш зір.Ми повинні боротися проти цього,бо це породжує гріх проти храму,який ми спору ­ дили в нашому подружжі.У певному сенсі ми вже стаємо нещи ­ рими з іншим,коли перестаємо бачити його зсередини,коли ми більше не розуміємо глибший характер його буття,але диви ­ мося на нього так,як би ми дивилися на інших людей — ззовні. Для тих,хто вважає,що особливий вид любові,який ми на ­ зиваємо подружньою любов'ю,є нічим іншим,як запаморочен ­ ням,буде природним,якщо з бігом часу ця любов зів'яне і за ­ лишить по собі лише дружбу.Проте ми,для кого подружня лю ­ бов включає глибше розуміння іншого і для кого вона є Богом встановленим зв'язком в подружжі,мусимо боротись проти по ­ слаблення цієї любові,проти «впадання у сплячку »,подібно,як ми мусимо завжди боротись — в незрівнянно вищій сфері — щоб підтримувати нашу любов до Ісуса в неослабній чуйності. Так само,як для когось в монаших згромадженнях виконання правил згромадження — це постійні зусилля,подружжя вимагає відмови від усіх сторонніх справ,які можуть відвернути увагу від коханої особи і зруйнувати внутрішнє зосередження,яке притаманне любові.Але це завдання змінюється залежно від індивідуального характеру подружжя.Так само,як в надпри ­ родній сфері Бог дає людству ласку в різних кількостях і вима ­ гає від них за мірою одержаного (Євангеліє подає нам притчу про талани),так само подружжя вимагає від чоловіка і жінки за ­ лежно від того,наскільки їхнє подружжя наближається до ідеа ­ лу і наскільки гармоніюють їхні характери.Чим більша любов, яку вони від початку відчували одне до одного,чим більша лю ­ бов,яка потенційно міститься в природі злуки двох осіб,тим більша взаємна любов від них вимагається.Якщо поєднання двох осіб включає можливість цієї абсолютної подружньої лю ­ бові,тоді це стає обов'язком для обох партнерів з часу,коли бу ­ ло укладене подружжя,боротися за здійснення цього ідеалу.Во ­ ни повинні докласти всіх зусиль,щоб ця найвища любов розви ­ валась.Вони повинні уникати всього,що могло б затьмарити чи спотворити цю любов:наприклад,надмірне заглиблення чо ­ ловіка в свої службові справи,чи жінки — у свої хатні турботи. Але понад усе вони повинні остерігатися байдужості і плавання за течією щоденних звичок,кожного разу заново відтворюючи невимовно коштовний дарунок,який Бог дарував у формі душі коханої особи.Вони не повинні ніколи губити суті чудової таємниці,що інша особа,яку вони кохають,кохає також,що вона живе для коханої особи,що володіє чимось набагато ви ­ щим від всього того,чим можна володіти в цьому світі. Проте якщо злука двох осіб,чоловіка і жінки,не створює можливості для цієї подружньої любові,якщо не може бути до ­ сягнута ця абсолютна внутрішня єдність,то завдання,яке ста ­ виться перед обома партнерами,змінюється.У такому випадку від них не вимагається досконалої подружньої любові,бо су- пруги не можуть дати цю любов один одному,якщо поєднання їхніх характерів не закладено Богом.їхнім завданням тут є до ­ сягти найвищої можливої спільноти в рамках можливостей їхнього індивідуального випадку.Вони також повинні жити одне для одного і уникати всього того,що могло б їх відчужува- ти одне від одного чи якоюсь мірою розлучати їх.Вони повинні старатися бачити один одного в найвищому світлі. Це тим більше стосується нещасливого подружжя.Якщо є абсолютний брак любові з однієї сторони чи якщо один партнер постійно страждає через іншого (спробуймо згадати подружжя святої Моніки),обов'язок жити відповідно до об'єктивного зв'язку,створеного подружжям,зберігається незалежно від факту,що злука двох партнерів не уможливлює реалізації іде ­ альної подружньої любові.Один супруг може любити іншого лише особливою любов'ю,любов'ю ближнього,любити його, тому що це з ним був сплетений вузол подружжя.У цьому особ ­ ливому випадку завдання полягає в першу чергу у жертвуванні і самозреченні,в піклуванні про спасіння іншого. Підсумовуючи сказане,перед кожним партнером,окрім обов'язків,які має кожне подружжя (взаємна любов і подружня вірність),Бог ставить особливе завдання.Тому необхідно зро ­ зуміти особливе значення (logos)кожного індивідуального по ­ дружжя,особливе покликання,яке Бог ставить перед супруга- ми,— реалізація ідеального подружжя або героїчне страждання, несення хреста нещасливого подружжя.Особливе,божественне значення кожного індивідуального подружжя змінюється відповідно до того,якою є найвища можливість,яку можна до ­ сягти в даній спільноті двох осіб. Але це не повинно наводити нас на думку,що об'єктивна форма подружжя як така не прагне до суб'єктивного звершення абсолютної спільноти любові і що всі інші подружжя,порівня ­ но з Божим планом подружжя,це невдачі.Подружжя як таке існує не як випробування для супругів чи як школа самозречен ­ ня,а для єднання двох осіб через безмежну любов у цілковиту єдність і,таким чином,в найбільш величний спосіб для відоб ­ раження єднання між Ісусом і душею.
Дата: Середа, 12.05.2010, 01:56 | Повідомлення # 5
РОЗДІЛ II ЛЮБОВ І ТАЄМНИЦЯ ТАЇНСТВЕННОГО ПОДРУЖЖЯ Тим то покине чоловік свого батька і свою матір,і пристане до своєї жінки,і вони обоє будуть одне тіло.Це велика тайна,а я говорю про Христа і Церкву (Еф.5:31,32). Ми говорили вже про те,що первинний смисл подружжя, який служить образом зв'язку між душею і Богом,полягає у найтіснішому єднанні в любові,внаслідок чого двоє осіб стають одно — одним серцем,однією душею,одним тілом.Але ж яке відношення має ця спільнота до Ісуса,до спасіння душі,до Царства Божого?Розглянемо спочатку надприродне значення таїнственного подружжя.Розглянемо,що змінюється у природ ­ ному подружжі і що з природного подружжя переноситься у са ­ ме таїнство.А далі перейдемо до величної цінності подружжя і його незрівнянно високого становища,яке воно посідає серед всіх інших земних спільнот.Той,кого ми почули через слова св. Івана,одного разу казав:«Ось нове все творю » (Одкр.21,5).Він так само возніс подружжя,найбільш благородну спільноту люд ­ ства,до небачених досі висот і наділив її витонченою гідністю. Подружжя як стала спільнота любові,будучи величною са ­ мою по собі як суб'єктивно,так і об'єктивно,є ще більш велич ­ ною в Христі і Святій Церкві.Християнське подружжя,урочи ­ сто звершене у Христі і для Христа,у світлі вічності,несучи з собою сенс найглибшої відповідальності,радикально відрізняється навіть від найбільш благородного подружжя,в якому супруг бачить іншого лише в рамках природного поряд ­ ку.Світ різниць розділяє ці два подружжя. Подружня любов переживає глибоку,навіть якісну зміну в живих членах Містичного Тіла Христа.Вона не втрачає вище- перечислених характеристик:взаємна самовіддача,характер я- ти спільноти,життя один для одного і формування цілковитої єдності,закритої для інших земних речей.Вона ні в якому разі не перестає бути подружньою любов'ю в повному значенні цьо ­ го слова.Надприродне не забирає цього найкращого земного добра,а преображає його.«Чим більша людина,тим глибша її любов »,— сказав Леонардо да Вінчі.А Лякордер говорив:«Не ­ ма двох видів любові — земної і божественної.Це одне і те саме почуття з єдиною відмінністю,що останнє є безмежним ».По- яке оточує ціле життя людини,що її глибина може братися за міру глибини і величі цілої людини.Вона пропонує найвище і найблагородніше земне щастя,яке наповнює душу більш,ніж будь-яка інша цінність на землі.Вона найбільш благородна з природних сил,яка понад усе інше керує світом.Так,Пісня Пісень каже:«Якби чоловік був змушений віддати все майно свого дому за любов,він би віддав це,як ніщо ». Ця подружня любов є повністю збережена у християнсько ­ му подружжі.Але вона набуває абсолютно нової глибини, цілком нової ваги,чистоти і безкорисливості в тих особах,які бачать все свідомо у Божому світлі,які свідомі того,що всі речі набувають істинного значення лише в Ісусі і через Нього,і які розглядають своє власне освячення і освячення інших на славу Бога як споконвічне,правдиве завдання людини.Подружня любов тут побудована на величній християнській надприродній любові (caritas,agape).Це не означає,що вона не представляє щось абсолютно нове,відмінне від любові до ближнього і що вона не повинна зберігати свою особливу природу.Це означає радше те,що любов у Християнському подружжі є цілком свідомою того,що кохана людина є сотворена Богом,навіть більше — створена на образ Божий.Її безсмертна душа є відкуп ­ лена кров'ю Ісуса,люблена Ісусом безмежною і вічною лю ­ бов'ю.Вся індивідуальна краса,а особливо атмосфера коханої особи,яка у винятковий спосіб торкається душі супруга,є незрівнянно облагородженою,коли вона проявляється як певні аспекти безмежної цінності духовної особи,яка стала Храмом Духа Святого. Поки ми не сприйматимемо іншу особу,як образ Божий,як безсмертну душу,призначену для вічної єдності з Богом,як бла ­ годаті,доти не збагнемо істинної величі і урочистості,якою наділена кохана людина і яка пов'язана з призначенням,глиби ­ ною і красою,які ця особа покликана здійснити.Як сильно зростає і поглиблюється подружня любов,коли в коханому ми пізнаємо члена Містичного Тіла Христа,який належить до ньо ­ го так,як і ми самі.Якою повагою і чистотою мусить проника- тись подружня любов через усвідомлення цієї таємниці!Який величний ритм,набагато більший від того,що може дати навіть найбільш палка і благородна природна любов,він мусить місти ­ ти!Тут ми бачимо,в якому сенсі подружня любов християнина також охоплює надприродну любов нашого ближнього.У такий спосіб,подружня любов у своїй цілісності зазнає глибоких змін і набуває незвичайної урочистості,небаченої глибини,бо,люб ­ лячи партнера,ми одночасно любимо і Христа.У коханій особі ми любимо Христа. Як наслідок цього,подружня любов набуває характеру чис ­ тоти і безкорисливості,яких ви не знайдете навіть в найвищій природній любові.Вона,як кожна істинна любов,передбачає щире бажання зробити коханого щасливим.Той,хто любить, дбає про щастя партнера більше,ніж про своє власне.Закохана особа живе в коханій,шукаючи щастя іншого,а не задоволення від своєї власної любові.Але в надприродно зміненій по ­ дружній любові цей намір зростає до палкого бажання вічного блага для коханої людини.її вічний добробут не лише бажаний так само,як спасіння нашого ближнього,але бажаний з певним усвідомленням,що ця особа призначена для мене і що її спасіння стосується мене в особливий спосіб і понад усе інше. Співпраця над освяченням коханої особи стає осердям нашої любові,велично возносячи її понад життя цього світу.Вона охоплює кохану особу не лише в рамках цього життя і для цьо ­ го життя,але також і для вічності.її вічний добробут — це кульмінаційний момент всього,що стверджує ця любов.Це на ­ дає їй зворушливої безкорисливості,якої не знає навіть найви ­ ща природна любов. І далі,в природній любові існує небезпека перетворення ко ­ ханої особи в абсолютний центр нашого життя.Ця любов може виродитися в ідолопоклонство.У надприродній подружній лю ­ бові цієї небезпеки просто не існує.Вона свідомо будує себе в любові rex et centrum omnium cordium (Царя і центру всіх сердець). її абсолютний «логос » — це участь в безмежній любові,,якою Ісус любить душу коханої особи.Вона не стає ні менш палкою,ні менш зверненою до коханої людини.Навпаки,вона набуває та ­ кої посвяти і довершеності,яких людина із звичайним при ­ родним мисленням не може собі навіть уявити.Бо зречення за ­ ради добра є тим глибшим і сильнішим,коли це добро бачене у правильному,Богом визначеному порядку.Будучи далеко від надміру любові,будь-яке ідолопоклонство є радше її перекру ­ ченням,а отже,применшенням любові. Як ми раніше бачили,подружня любов,як і кожна істинна любов,наділена внутрішньою духовною плідністю,яка,хоча і пов'язана в таємничий спосіб з дітородженням,ні в якому разі не зведена лише до цього.Заклик «Вгору піднесімо серця », який характеризує подружню любов,не дозволяє закоханим стати цілковито поглинутими одне одним,але породжує в обох духовний ріст;їхня любов возносить їх вгору.У їхніх душах ви ­ ростає одвічна турбота про вдосконалення партнера.Істинна, глибока любов завжди споруджує святиню,даючи притулок для обох супругів,здіймаючи свої склепіння високо над ними.Все глибше і глибше проникнення в цю святиню є частинкою дій істинної любові. Надприродне Преображення подружньої любові вкладає новий зміст в її духовну плідність.Сам Ісус зводить святилище для цієї любові,і правдива любов у Христі спонукає кожного з супругів вести іншого до Ісуса.Справжня любов наповнена не лише невпинним бажанням бачити кохану особу,все більше і більше перетворену в Христі,вона не лише приєднується до бо ­ жественної любові Ісуса заради іншого;але вона,по суті,сама плекає цю зміну,як і,в свою чергу,любов коханої особи піднімає коханого до висот. Але навіть більш важливим,ніж Преображення подружньої любові,є Преображення подружжя,яке,в свою чергу,впливає і на подружню любов,що ми згодом побачимо.Яким би велич ­ ним не був природний зв'язок,встановлений урочистим актом шлюбу,який виражає волю належати один одному в постійній спільноті,тим не менше рішення,свідомо реалізоване в Бозі, творить зв'язок безмежно вищої гідності і реальності.Так,як клятва має більшу вагу,ніж просте запевнення,як взивання імені Божого породжує набагато серйозніший та урочистіший обов'язок,так само і в подружжі.Лише в подружжі,сповненому в Бозі,об'єктивність і чинність,внутрішньо притаманні кожному подружжю,знаходять своє повне вираження.Лише тут дося ­ гається повна реалізація єдності і спільноти любові в існуванні, яке не залежить від мінливих схильностей чи почуттів супругів. Ця спільнота являє собою лише любов,заради якої обидва партнери мусять боротися і жертвувати чимось.Лише тут по ­ дружжя стає дійсністю,яка існує не тільки виключно заради су ­ пругів,але є чимось,заради чого існують вони самі. Християнське подружжя охоплює навіть більше,ніж все це. Воно не лише укладене в Бозі,але й обітниця партнерів про взаємну вірність є також даною і Христові.Цей урочистий союз не просто укладається з чоловіком та жінкою.він стосується і Христа,якому вони обоє належать,як члени Його Містичного Тіла.Тому акт подружжя стає посвяченням Богові,яке можна порівняти з монашими обітами.Це не лише означає,що обид ­ ва партнери віддають себе один одному в Бозі;вони наново віддають себе Христові,який є в іншому;священний зв'язок дається у руки Христу,довіряється Йому;узи подружжя нале ­ жать Йому.Розкрити цей зв'язок в його ідеальній формі,плека ­ ти його,як святилище,від всякого осквернення — це богослу ­ жіння.Ми не повинні розуміти це лише в широкому сенсі так, як,скажімо,ми можемо назвати професійну роботу,спеціально присвячену Богові божественною службою,але в набагато більш радикальному сенсі,аналогічному до монашого стану, хоча й набагато нижчого ступеня.Тому що природа подружжя як такого через свою прославу Бога в унікальному втіленні лю ­ бові несе в собі більш глибокий зв'язок з Ним і в особливий спосіб формально коріниться в Бозі,тому що воно є чимось урочисто укладеним у Христі.Зрештою,коли Господь і Спаси- тель Ісус Христос встановив зв'язок між подружжям і Собою, він таким чином інтимно злучив його в особливий спосіб з Бо ­ гом. Чим більше добро і чим більш прямо воно за своєю приро ­ дою пов'язане з Богом,тим безпосередніше воно прославляє Бога.Таким чином,все,що стосується ідеального розвитку по ­ дружжя,стає богослужінням в більш чіткому сенсі,ніж про ­ фесійна робота,яка не є безпосередньо і за своєю природою пов'язана з царством Божим.Той факт,що подружжя урочисто укладене во Христі і довірене Йому з повною згодою,встанов ­ лює більш інтимний та органічний зв'язвк з Богом,ніж той, який виходить з простого акту приношення чогось Богові. Отож,воно з'єднане з Богом не лише через наші особливі дії, але Сам Христос встановлює цей зв'язок. Оскільки об'єктивні узи подружжя потрійно з'єднані з Бо ­ гом і належать не лише партнерам,але й Христові,всі акти лю ­ бові — здійснення покликання,яке закладене в подружжі,та реалізація його значення як найвищої спільноти любові — ста ­ ють богослужінням в більш чіткому та радикальнішому сенсі, ніж професійна робота,виконана з наміром прославити Бога. Це набагато перевищує те,в який спосіб всі речі — навіть найбільш дріб'язкові — можуть і повинні стосуватися Бога, згідно зі словами св.Павла:«Чи ви,отже,їсте,чи п'єте,чи щонебудь робите,усе робіть на славу Божу!» (1 Кор.10:31). Таким чином,узи християнського подружжя стають чимось святим,подібним до монашого стану,який бере свій початок у складенні обітів.Хоча монаший стан,як ми згодом побачимо, набагато перевищує подружжя своїм священним характером. Однак Ісус наділив подружжя гідністю,яка є чимось цілком но ­ вим щодо всього,що вище розглядалося.Він возніс його до рангу таїнства.Він зробив з цього священного особливого зв'язку особливе джерело ласки.Він перетворив подружжя — вже святе саме по собі — у щось освячуюче.У цьому відношенні подружжя навіть перевищує монаший стан,хоча останній наба ­ гато перевищує його,як ми щойно відзначили,власною внутрішньо притаманною святістю.Виходячи зі священного характеру подружжя,його потрібно порівняти зі свяченнями. Незважаючи на внутрішню святість функцій,закладених в самій ідеї священства,які за самою своєю природою породжу ­ ють освячуючі ласки,священство,за своїм характером як таїнство,є джерелом особливих ласк,вмістилищем ласк.Те са ­ ме стосується і подружжя.Свячення не лише несуть з собою ла ­ ски,але породжують ласки і є джерелом особливих ласк.Так са ­ мо і подружжя удостоєне стати одним з семи таємничих спо ­ собів участі в божественному житті.Можливо,подружжя як таїнство є найбільш близьким до священства,оскільки воно ні не заторкає відродження так,як таїнство Хрещення та Покаян ­ ня,ні не є удосконаленням цього відродження та союзу з Хрис- том так,як таїнство Євхаристії.Подібно до священства,воно доступне лише певним вибраним людям,що мають до нього особливе покликання. Це вже не наше завдання розвивати далі цю суто теологічну сторону нашої проблеми,а тому наголошу лише на одному: таїнственний характер подружжя якось в особливий спосіб вхо ­ дить в саму його суть.Він бере початок не з моменту благосло ­ вення священика,але з моменту рішення обох партнерів.Саме вони є служителями цього таїнства.Те,що таїнство ре ­ алізується через взаємну згоду на цей союз (що є прообразом союзу Христа та Церкви),і що в уділенні цього таїнства обоє подругів священнодіють стосовно один одного,в чудовий спосіб виявляє нам первинне значення подружжя як спільноти любові.Наступна особлива характеристика подружжя — це вхо ­ дження таїнства в суть подружжя.Те,що таїнственний характер в цьому випадку був закладений в саме подружжя та так інтим ­ но пов'язаний з властивою йому святістю,є подальшим дока ­ зом високої цінності подружжя. Вище ми побачили,як тривалість та виключність закладені в самому намірі подружньої любові,як подружжя представляє спільноту,в яку входять вільно,але яка,будучи вже встановле ­ ною,не може за бажанням бути відміненою.Це дійсність,що лежить поза сферою довільних рішень супругів,обов'язково пе ­ редбачає існування Бога та вічне призначення людини,хоча вона не обов'язково містить в собі суб'єктивне відношення до Бо ­ га в укладенні подружжя.Якщо б ми сприймали світ лише як механізм,що не керований Всемогутнім та безмежно добрим Богом,світ,в якому наше буття повністю припиняється зі смер ­ тю,тоді об'єктивність,яка перебуває поза сферою довільних рішень партнерів,була б нонсенсом.Як тільки визнається бут ­ тя Бога,узи подружжя одразу ж виходять за межі довільних рішень супругів,навіть якщо вони суб'єктивно не відносять се ­ бе до Бога.Тому кожне справжнє подружжя,навіть серед язич ­ ників,не може бути розірваним з примхи партнерів.Але те,що його нерозривність не є абсолютною,доведено «павловим привілеєм » 1 .Лише таїнственне подружжя як прообраз союзу Христа та Церкви має повноту чинності та дійсності,що робить його абсолютно нерозривним.Проте нерозривність таїнствен- ного подружжя — це не лише результат позитивного Божого за ­ кону,суттєво не пов'язаного з природою подружжя,а радше, варто сказати,що в ньому подружжя віднаходить досконалість свого витонченого значення.Елемент рішення,яке передбачає акт укладення подружжя і яке,як ми вже вище побачили,також входить в унікальний характер фізичного зв'язку,знаходить своє повне звершення та реалізацію у зв'язку,укладеному в Христі,довіреному Христові,який представляє Його союз з Церквою.Адже сам Спаситель відновив цю чітку нероз ­ ривність,коли Він говорив про первісний стан в раю велични ­ ми словами:«Що,отже,Бог получив,людина хай не розлучає » (Мт.19:6). У нашій Святій Церкві є декілька речей,які породжують так багато конфліктів,так багато дезертирств та відступництв,се ­ ред них є і догма про нерозривність подружжя.Часом вона ви ­ магає найбільшої з жертв — відмови від щасливого подружжя тих,хто нещасливо одружений.Як безглуздо та дріб'язково бу ­ ло б,якщо би замість пошуку підстав нерозривності подружжя в притаманній йому величі,ми припускали б,що щось,що має такі вирішальні наслідки,встановлено Богом лише з якихось другорядних причин,як наприклад,з огляду на ту роль,яку по ­ дружжя відіграє для держави чи суспільства,не говорячи вже про деякі біологічні роздуми.Як поверхово є не бачити ради ­ кальну нерозривність подружжя,яка випливає з самої його природи — інтимної спільноти любові,а робити спробу вивес- 1 Див.Кодекс Канонів Східних Церков (розділи про подружя) прим,упорядника. ти цю нерозривність з таких утилітарних міркувань,як за ­ побігання занепаду суспільства,безпечне виховання дітей і т.д. Всі ці роздуми лише непрямо стосуються нерозривності. Те саме можемо сказати про випадок,коли б хтось поясню ­ вав підставу нескасовнсті священства (характер нескасов- ності),кажучи,що це необхідно для того,щоб зміцнити довіру мирян до священика,замість того,щоб шукати причину в самій природі священства та притаманній йому величі.Ні.Христи ­ янське подружжя відповідно до його значення як найбільш інтимної створеної спільноти любові є,за своєю природою,та ­ ким величним і так тісно пов'язаним з Христом,що навіть як ­ що зв'язок є нещасливим,він залишається нерозривним. Нерозривність подружжя має важливий зворотній ефект на подружню любов.Багато вважають її за щось гнітюче і сумне, щось,що забирає в любові її крила та надає їй примусового ха ­ рактеру.Вони думають,що любов зів'яне від усвідомлення,що узи зв'язують,незалежно від того,чи любов ще триває чи ні. Але ніщо не є менш правдивим.Бо для справді закоханого усвідомлення нерозривного з'єднання з коханою особою во Христі,творення об'єктивно нерозривної спільноти,чинність якої лежить поза сферою мінливих людських слабкостей,є дже ­ релом найвищого задоволення.Бо він хоче бути з коханою,і він вдячний і щасливий за те,що цей союз може реалізуватися до такої великої міри і,що він возноситься понад всі емоційні мінливості. Подружня любов містить в собі намір навіть виходу поза са- мовіддання,що властиво любові як такій.Вона прагне до об'єктивного самовіддання раз і назавжди,безповоротного віддання,що триває незалежно від суб'єктивної непостійності. Тут ми заторкнули властиве цій любові над-багатсво,притаман ­ ний їй героїчний елемент.Подібна над-багата любов спонукає певних осіб віддати себе раз і назавжди винятково Богові.Таким чином вони прагнуть зв'язати себе вічними узами,щоб здійснити цей об'єктивний та безповоротний дарунок себе, який,будучи одного разу здійсненим,стає незалежним у своїй чинності від наших бажань та почуттів.Такі особи переживають можливість безповоротного самовіддання як особливе звер ­ шення їхньої любові.
Бібліотека » Різне » Сім"я » Подружжя:таємниця відданої любові (Гільдебранд, Дітріх фон)
Сторінка 1 з 212»
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика