Головна сторінка сайту
Сторінка 1 з 11
Архів - тільки для читання
Бібліотека » Церква » Церковна наука, повчання » ПОДРУЖЖЯ
ПОДРУЖЖЯ
Дата: Неділя, 07.03.2010, 23:15 | Повідомлення # 1
НАУКА ДЛЯ ПОДРУЖЖЯ

І. Бог - засновник подружжя
Родина в раю. Святе Письмо каже, що Бог створив першого чоловіка на Свій образ та на Свою подобу. Але Адам був одинокий. Тому Бог сказав: „Не добре бути чоловікові одинокому; сотворім йому помічницю, схожу до нього”. I Бог зіслав на Адама глибокий сон та з його ребра сотворив Єву - матір усіх живучих.
Сам Бог дав Адамові подругу. Адам, побачивши її, закликав: „Це кість із костей моїх і тіло з тіла мого!”
Опісля ж сказав такі слова: „Чоловік залишить батька свого й матір, а злучиться з жінкою своєю і будуть обоє одне тіло”.
Адам і Єва - це дві особи, але одне тіло й кров одна. Бо ж тіло Єви, є тілом Адама, а її кість - його кістю. „Зв’язок подружжя, - каже один учений, - є так сердечне, що подруги залишають навіть родичів. Він є настільки тісним, що розв’язує всякі інші зв’язки”. „Муж, що любить свою жінку, - каже Апостол, - любить самого себе”.
Сам Бог поблагословив першу пару людей і щедро наділив їх ласками. Мужчина відчув у своєму серці любов до жінки, створеної рукою Божою та повагу до її високих прикмет. Єва ж отримала ласку охоронного послуху мужчині й досконалого віддання йому, заради любові до Бога. Невісті, - каже Апостол, - не позволяю панувати над мужем, бо спочатку був створений Адам, пізніше - Єва”.
Обох покривав одяг невинності. Низькі думки не мали до них доступу. Вони, як були одне тіло, становили одночасно одне серце й одну душу. Бог поблагословив перших людей, кажучи: „Ростіть і множтеся й наповнюйте землю”.
У тих словах Бог поставив головну ціль подружжя. Тому вважайте, подруги! „Не журіться і не кажіть: що будемо їсти або що будемо пити, у що одягнемося”. Служіть Богові вірно, і Той, що годує птиці й одягає польові лелії, не забуде й про вас і ваших дітей. Бог обіцяв, що людей, дбалих про Його право, забезпечить всім, що необхідно до життя. „Коли послухаєте голосу Господа Бога Свого і будете виконувати всі Заповіді Його, - каже Мойсей до свого народу, - дасть вам Бог багатство всяких благ”.
Отже, першою справою рук Божих є подружжя. Адам - володар усіх створінь; Єва, щиро віддана йому подруга-мати людського роду. Тому Бог наділив владою перших людей, кажучи: „Пануйте над рибами морськими й над птицями небесними, над усіма звірями й над цілою землею”.
Як рослина виходить із зерна, а птиця вилуплюється з яєчка, так Бог хотів, щоб тіло нової людини походило з крові батька і матері, а душу щоб одержувало від Бога. Яка це чудесна тайна походження людини! А ціль потомства - спочатку наповню свою землю, а потім - небо. Тому подружжя є святе. Таким, що треба поважати та й очима віри дивитись на нього. I за ніщо інше не карає Господь так тяжко людей, як за гріх, що нищать християнське подружжя!

II. Подружжя після гріха перших родичів

Подружжя в поган або язичників.
З гріхом первородним повінь зла й нещасть залила світ. Бог прокляв землю, а князем світу став диявол. Люди забули про святі початки подружжя й почали керуватися звірячими бажаннями, що в їх серцях розпалило пекло.
Поганський мужчина бачив у жінці лише те, що земне й минуще. А як погасав у ньому вогонь пристрасті, то він безсоромно проганяв жінку зі свого дому й брав собі другу. Існувала полігамія.
Поганська жінка, позбавлена належного софі достоїнства, стала невільницею мужа, погорджена й обдерта, з почуттям сорому, впала ще нижче від свого мужа. А які нещасні були поганські діти! Язичники часто приносили в жертву своїм ідолам власних дітей.
Втратилася навіть єдність, нерозривність подружжя. Жиди розлучалися з жінками, що ж говорити про поган! Подружжя й родина так глибоко впали, що для їх піднесення треба було приходу Божого Сина з неба на землю.

III. Христос підносить подружжя до гідности Тайни

Пресвята Родина в Назареті. Син Божий став людиною й жив у Назареті тридцять літ, як Член Пресвятої Родини. Ця Родина - це найкращий взірець для усіх християнських родин!
Св. Йосиф - це зразок для християнських мужів і батьків. Він ставиться до Пречистої Діви з найбільшою пошаною, охороняє її, дбає за її прожиття, не покидає її в прикрих хвилях, залишається при Ній до смерті. Подумай, ти, мужу, батьку, на скільки журб і праць спромігся св. Йосиф для Ісуса й Марії! Згадай хоч би Його втечу до Єгипту. Святий Йосиф був Головою Святої Родини, але Його старшинство полягало у службі Ісусові й Марії.
Марія - Непорочна Діва й Мати. Вона - зразок для тебе, християнська жінко й мамо. Згадай послух Марії для опікунові св. Йосифові! Вона допомагала йому у тяжкій праці, радо відбувала в його товаристві прикрі подорожі й потішала його в годині смерті. Глянь на Марію при яслах у Вифлеємі. Подивись на Неї під хрестом на Голготі. Наслідуй її покору, мовчазність та терпеливість.
Про дванадцятилітнього Ісуса каже Св. Письмо, що мешкав з Йосифом та Марією у Назареті, та що був їм підданий. Уяви собі Ісуса в шістнадцять років життя, у двадцять і двадцять чотири, коли Він слухає Йосифа й Марію і виконує їх доручення! Він, хоча Син Божий, допомагає св. Йосифові в тяжкій теслярській роботі.
Йосиф, Марія й Ісус - прегарний зразок християнської родини! Тож ви, мужі й батьки, наслідуйте св. Йосифа. Ви, жінки й матері, наслідуйте Пречисту Діву Марію, а тоді дасть, Бог, що й ваші діти будуть наслідувати Ісуса.

IV. Християнське подружжя – це таємничий образ злуки Христа зі святою Церквою

Христос - зразок мужа. „Тайна це велика, а я говорю про Христа і про Церкву”, - каже святий Павло.
Зв’язок християнського подружжя - це образ Христа зі св. Церквою.
Зрозумій це, мужу! Христос обручився зі своєю Церквою й за неї, Свою Обручницю, пролив усю кров до останньої каплі. До тебе ж стосуються слова Апостола: „Мужі, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву”.
Христос - голова св. Церкви, а ти мужу - голова своєї жінки й дітей. Керуй своєю сім’єю з почуттям великої відповідальності - всеціло жертвуйся для добра дружини і дітей.
Історія людства свідчить, що жінки можуть стати для своїх родин і для свого народу благословенством, або нещастям. На їх руках виховується майбутнє. Матері! Не-вісти! Будьте самі святі, а ваші діти підуть за вашим прикладом. Матері, самі любіть свій нарід, а ваші діти стануть героями у боротьбі за кращу долю свого народу. Яка мати - такі діти, такий нарід.

V. Християнське подружжя - це таємничий образ
з’єднання Ісуса Христа зі св. Церквою,
тому воно повинно мати такі прикмети: єдність, нерозривність і святість.

1. Єдність подружжя. Христос заснував лише одну Церкву й за цю Свою Обручницю й Матір християн пожертвував Себе. Так серце чоловіка має належати лише одній жінці, а серце жінки - лише одному мужеві.
2. Нерозривність подружжя. Зв’язок Христа зі святою Церквою нерозривний. Подібно й зв’язок подружжя. „Що Бог злучив, чоловік нехай не розлучує”.
Св. Церква завжди оберігала нерозривності подружжя. Папа Климент волів швидше, щоб ціла Англія відірвалась від католицької Церкви, як позволити королеві Генріхові VIII розлучитися зі своєю законною жінкою.
Тільки з дуже важливих причин може духовна власть позволити подругам жити окремо, але ніколи не можна позволити подружній шлюб розірвати й заключити друге подружжя.
3. Святість подружжя. Свята є злука Христа з Його Церквою. Святий також зв’язок подругів. Христос підніс Християнське подружжя до достоїнства Тайни. Ціллю подружжя є взаємна допомога подругів до правдивого християнського життя. Християнське подружжя - це перше й найважніше місце, де защіплюються християнські чесноти й християнська побожність. Автентичне християнські подружжя дають святій Церкві ревних священиків і монахів, а для неба - Святих.

VI. Святий Дух освячує християнські подружжя щедрими ласками

День вінчання. День вінчання для подругів - день великий ласк. Того дня вони одержують від Бога й св. Церкви благословення на заснування нової християнської родини. Як багато залежить від того, чи наречені приготуються по-християнськи до цього дня ласк та чи проведуть його по -Божому! Побоюватись треба про дочасну й вічну майбутність тих, що приступають до подружньої присяги з виключно земними думками та цей величний день шлюбу духовно профанують.
Християнське подружжя – це постійний досмертний зв’язок чоловіка і жінки. Дух Святий наділяє християнських подругів ласкою, щоб вони могли вірно виконувати свої обов’язки й разом служити Богу, заслуговуючи собі на вічне життя.
Правдиве християнське подружжя - це човен, що в ньому разом дві особи пливуть до небесної пристані.
Спільне поживання та взаємна допомога для освячення себе - це ціль подружжя, якою Бог наділяє подругів Своєю ласкою. Муж одержує ласку, щоб міг по-божому керувати родиною, як Христос керує св. Церквою. Жінка дістає ласку, щоб могла сумлінно виконувати свою роль дружини і матері. Християнські дружини і подруги отримують ласку, можливості виховувати дітей для Бога й для неба.
Світові люди вважають за найголовніший обов’язок виховувати дітей для світу. Правдиві християни вважають за найперший і найважливіший обов’язок - виховати дітей для Бога, а вже потім для земних справ.
Християнські подруги отримують, накінець ласку, щоб могли терпеливо зносити хрести подружнього життя.
Звичайно, джерелом хрестів подружнього життя, є взаємні похибки й нетерпеливості подругів. Більшими хрестами треба назвати: недуги, нестатки, проблеми у вихованні дітей. А вже найтяжчим хрестом грішне життя одного з подругів. Хто ж дає подругам силу ці прикрі хрестики й тяжкі хрести зносити терпеливо з користю для душі? Святий Дух у святій Тайні Подружжя. Тертуліян, що жив у перших віках християнства, так описує правдиве щастя християнського подружжя: „Яке гарне прожиття подругів, що мають одну й ту саму віру, одну й ту саму надію та однією й тією самою дорогою прямують до однієї і тієї самої мети! Вони разом моляться, разом постять, взаємно себе повчають, взаємно застерігаються і взаємно собі уступають. Разом вони спішать до дому Божого, разом приступають до Господньої Трапези, разом тішаться і разом сумують. Одне перед одним з нічим не криється, одне одному не є тягарем. Обидвоє з бажанням відвідують недужих, спішуть з поміччю потребуючим, подають милостиню бідним. Вони не є собі перепоною в побожності, не ховаються одне перед одним з подячними молитвами, не кладуть на собі знамена св. хреста потайки, не відмовляють молитов перед їдженням таємно. Уста обидвох співають псальми й похвальні пісні на честь Божу і обидвоє стараються перевищити одне одного в ревній службі Божій. А Христос дивиться на них з любов’ю, вислуховує й обдаровує їх щедрими ласками”.

Дата: Неділя, 07.03.2010, 23:16 | Повідомлення # 2
ПРО ЖИТТЯ ПОДРУГІВ

1. Будьте зговірливі. „Це моя заповідь, щоб ви любили один одного, як я вас полюбив”. Ці слова Г. Н. Ісуса Христа відносяться до всіх, а передовсім до подругів. А „любов має бути сильна як смерть”, каже святе Письмо... „Води многі не в силі згасити любові й ріки не затоплять її.”
Св. Франц Салійський навчає подругів і каже: „Любіться взаємно не лише любов’ю природною (бо така любов є й у тварин); любіться взаємно не лише розумною людською любов’ю (бо це трапляється також і в поган). Я кличу до вас словами великого Апостола Павла: „Мужі, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву, а ви жінки будьте послушні своїм мужам у всьому, як Церква є послушна Христові”.
Джерелом правдивої любові може бути лише взаємоповага і любов. „Любов подружня, - сказав якийсь розумний чоловік, - спирається на духовних і моральних основах, ніколи не зменшується, а завжди облагороднюється”. Подруги, що мають одне серце й одну душу, коли терплять разом, кожне з них терпить наполовину менше, а коли тішаться разом, кожне з них тішиться в два рази більше. Один батько дав своїй замужній дочці таку науку: „Поважай сама себе, поважай свого мужа й жадай від нього поважання для себе!
Подруги мають належати лише собі, і то силою любові, що виключає всяку невластиву схильність до інших осіб. Вони повинні пам’ятати, що належить їм уникати того всього, що може їм спричинити недовіру та зависть. Подруги не можуть також ніколи забувати, що Ісус Христос назвав віроломством навіть думку про чужу особу.
„Любіться - каже один Святий - ваша любов нехай буде завжди жива. Не дозвольте, щоб ваша любов перетворилась у зависть”. „Зависна жінка, - каже Св. Письмо, - спричиняє біль серця”.
Жийте зі собою у згоді! Жінка повинна бути завжди лагідна. Бо „легше жити, - каже Св. Письмо, - з львом і з гадиною, ніж з гнівливою жінкою”.
Уникайте сварок! А коли б випадково зайшло якесь непорозуміння, „хай сонце не зайде у вашім гніві”. Коли ввечері відмовите слова молитви, „остави нам, яко же і ми оставляєм”, подайте собі руки і поєднайтеся.
Нема людини без блудів та похибок. Тому треба терпеливо зносити взаємні ухиблення, а розголошувати їх не вільно. Жінка хай пам’ятає, що вона лагідністю найлегше опанує серцем мужа, а коли він живе грішно, то найшвидше наверне його молитвою й терпеливістю.
2. Освячуйте себе. Подруги мають не лише жити в згоді - вони повинні також себе взаємно освячувати.
„Це воля Божа - каже Св. Письмо - щоб ви освячували себе взаємно”. Християнський мужу й батьку! Тобі належить дбати не лише за власну душу, але також за душу своєї жінки й усіх дітей. Зразком для тебе є Ісус Христос, що пролив усю Свою Кров до останньої краплі, щоб спасти Свою Обручницю - св. Церкву.
Коли вода й вогонь зійдуться разом, то вогонь тратить силу, а вода шипить і перемінюється в клуби вогкої пари. Зате, коли два вогні наближаються до себе, вони лучаться й ясною полумінню підносяться в гору. Коли муж і жінка правдиво побожні, то їх спільне життя помагає їм стати чим раз святішими.
Подруги повинні радо читати добрі книжки й радо слухати Божого слова. Вони повинні будувати себе взаємно добрим прикладом. З любов’ю одне одного напоминати, Служби Божі й Святі Причастя жертвувати одне за одного, словом виконати зглядом себе справи душевного милосердя.
Едварда I, короля Англії поранила отруєна стріла. Його жінка виссала отруту з рани, щоб врятувати життя мужа. Чи ж християнська жінка не повинна б спромогтись найбільших жертв, щоб врятувати душу свого мужа?
3. Муж нехай керує лагідно, жінка нехай слухає для любові Божої. Мужу! Бог дав тобі власть наказувати - керуй же в ім’я Боже, як заступник Христа Господа! Твої накази хай по прикладу Ісусовім служать для добра родини! Чим ти будеш послушніший Богові, тим більше будуть тебе слухати жінка й діти.
Жінко! Наслідуй Матір Божу й будь слухняна для любові Божої, бо так Бог хоче! Покірливістю ти опануєш серце свого чоловіка. „Жінки, - каже св. Павло, - будьте слухняні своїм чоловікам, як Господеві, бо чоловік – голова жінки, як і Христос - голова Церкви... Як Церква піддана Христові, так і жінки своїм чоловікам у всьому”.
Розповідають про одну святу жінку, що її чоловік своїми наказами перервав їй чотири рази молитву. Вона на кожний раз охоче вставала від молитви й з радістю виконувала доручення мужа. Коли потім вернула, щоб продовжувати молитись, побачила в молитовнику золотом виписану молитву, що її залишила, щоб виконати приказ. Так Бог нагородив її послух.
Коли жінки нарікали перед св. Монікою на своїх чоловіків Свята мала звичай казати: „Нарікайте швидше на себе, ніж на чоловіків. Коли мій чоловік гнівний, я ніколи йому не суперечу, але мовчу й прошу Бога терпеливості для нього”.
Повчання між подругами мають бути у властивий час та у властивий спосіб. Лише тоді вони вінчаються добрими успіхами, коли їх робиться обережно, без непотрібного засоромлення того, кого навчаємо, та словами, повними щирої любові.
4. Зносіть терпеливо хрести життя. Життя подругів - це життя хрестів. Як багато болів мусить перенести мати, поки на світ приведе дитину, як багато журби дає батькові грішна поведінка сина або доньки! Як багато терплять подруги від слабості в родині, або з нестатку. Одначе - в хресті спасення!
„Тим, хто Бога люблять, усе помагає до доброго”, а насамперед хрест, хоч би навіть незаслужений. У Тайні Подружжя подруги одержали ласку терпеливо зносити хрести.
Тому на випадок терпіння моліться словами псалмоспівця: „На Тебе Господи, я надіюсь, Ти Бог мій, у руках Твоїх моя доля”.
Одна побожна жінка мала чоловіка, що десять років хворів. Усе тіло недужого було неначе одна рана. Він повністю був вкритий страшними гниючими ранами. Вірна жінка услугувала недужому з найбільшою ввічливістю й робила все, щоб недужий якнайменше відчував нестаток. Коли помер, вона гірко оплакувала його втрату. Правдива любов пізнається в терпеливому зношенні хрестів.
Блаженна Серафима жалілась біля стіп розп’ятого Христа на прикрості та лиху поведінку мужа. Втім їй видалось наче б Христос промовив до неї: „Ти жалієшся?! Згадай про те, що Я терпів. А хто Я, а хто ти?”. Від цієї пори блаженна з найбільшою терпеливістю зносила всі прикрості подружнього життя.
В одній побожній книжці оповідається про мужа, що останні роки життя провів дуже побожно. Причиною, що спонукала його віддатися на досконалу службу Богові, була лиха вдача та примхи жінки. Він не знайшов щастя в подружжі, тому шукав потіхи в Бога. Отже, „тим, що Бога люблять, усе помагає до доброго”.
Замітка: Хрести є для багатьох нещасливих подругів заслуженою карою. Хто замолоду забув про Бога, а в судженім чи в судженій бачив(-ла) божище, якому приніс(-ла) в жертву свою невинність і спокій совісті, хай не дивується, що опісля спочила на ньому(-ній) караюча рука Божа.
Дата: Неділя, 07.03.2010, 23:17 | Повідомлення # 3
ОБОВ’ЯЗКИ БАТЬКІВ


Батько й мати.
Чим для струмка є джерело, а корінь для дерева, тим є родина для народів і цілої суспільності. Головне завдання родини - добре виховати дітей. Нема для дітей більшого щастя, як мати добрих батьків, а для батьків нема більшої втіхи, як добре вихована дитина.
Кожний розумний і сумлінний батько, коли, вмираючи, залишає неповнолітніх дітей, найбільше журиться тим, хто добре виховає його сироти. Останнім словом такого чоловіка буває нагадування жінці: „Виховуй діти по - Божому!”
Розповідають, що якийсь розбійник засуджений на смерть просив, щоб міг ще розмовляти з матір’ю. Коли мати прийшла, він ударив її з цілої сили в лице й сказав: „Якщо ти була б виховала мене добре, а не розпускала, я не був би засуджений до шибениці!” Це був останній злочин нещасного: але його слова варто запам’ятати”.

Перед хрещенням дитини.

„Невіста в блаженнім стані, - каже один славний лікар, - не в силі зробити дитині більшого добродійства, як коли в тім часі збереже узгоджене відокремлення й буде поводитися чесно та благородно”. Майбутня вдача й нахили дитини є здебільшого в руках матері.
У тім часі мати повинна безумовно остерігатись всяких стресів, напруженої праці, спиртних напоїв, муж повинен бути для неї якнайбільше вирозумілий. - „Хто про своїх не дбає, той вирікся віри й є гірший від невірного”.
Мало допоможе пізніше навіть найкраща наука, коли дитина не отримує від батьків доброї вдачі, цієї найціннішої спадщини. „Не далеко яблуко падає від яблуні”, „який батько, такий син”. Ці приповідки справджуються. Діти дуже часто успадковують від батьків схильність до алкоголізму, до розкоші, до гордості і т.і. Лікарі кажуть, що коли мати в тім часі вживає спиртних напоїв, то пізніше дитина дуже часто хворіє на різні недуги та передчасно вмирає. Недорозвинені діти - це також сумний наслідок вживання батьками спиртних напоїв. Тому батьки, що уживають спиртні напої - це найбільші кривдники своїх майбутніх дітей!
Батьки, живучи в тім часі, якнайпобожніше й часто приступайте до святих Тайн, а це принесе благословення вашим дітям.
Мати папи Пія IX пожертвувала його Ісусові й Марії, поки ще прийшов на світ. Те саме вчинила й мати папи Льва XIII. Тож після Бога ми завдячуємо тим великим керманичам святої Церкви, також і їхнім матерям.

Св. Хрещення. Дитина після св. Хрещення є не тільки дитиною своїх батьків, але й дитиною Ісуса Христа і св. Церкви. Вона дістала право увійти в Небесне Царство.
Батьки не повинні відкладати на довший час хрещення дитини. Бо хто певний, що дитина, сьогодні ще зовсім здорова, не занедужає завтра і не помре? У конечній потребі може охреститися кожна людина. Вода до хрещення може бути тоді звичайна. А хреститься так: водою поливається навхрест головку дитини (вода повинна дійти до шкіри) і кажеться одночасно оці слова: „Хрещається раб (-а) Божий (-а) (подати ім’я) в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь.”
День Святого Хрещення дитини - це святий день. Не вільно його зневажати розгульними забавами або пиятиками. Цей день треба провести хоч весело, але тверезо й чесно.
Після св. Хрещення. „Що буде з цієї дитини?” - так казали люди, коли народився св. Йоан Хреститель. Те саме можна сказати про кожну дитину. З дитини, однак, буде те, що з неї зроблять батько й мати. На вас, батьки, лежить обов’язок подбати, щоб здійснилися слова священика, сказані в часі св. Хрещення до дитини: „Прийми, дитино, цю палаючу свічку і намагайся завжди світити світлом добрих справ, щоб, коли прийде Господь, ти могла вийти Йому назустріч і відразу із Ним увійти до Небесної слави”.
Від вас, батьки, у великій мірі залежить те, щоб колись світло добрих діл дітей ваших світило перед людьми, і щоб люди дивлячись на святість їхнього життя, прославляли Небесного Отця! Через Святе Хрещення Бог засіяв у серці дитини зерно віри, надії і любові. Тож дбайте ви, батьки, щоб ці святі зерна прийнялись, виросли та принесли стократний плід.
Дбайте про тілесне добро дитини. Дитина - це дуже немічна істота. Тому Бог доручив люблячим батькам, щоб вони опікувалися нею.
Обов’язок матері в тому, щоб вона сама грудьми годувала свою дитину, бо дитина має до цього повне право. Коли в разі потреби, мати повинна би скористатись послугами іншої жінки, дивіться, щоб була це особа здорова. Разом з кормом може дитина перейняти злі нахили від чужої, жінки!
Говорять про римського цісаря Тиверія, що він тому був пияком, що його мамка була пиячка. Щаслива дитина, коли з молоком матері може також перейняти материнську любов та благородність!
Сумлінні батьки вважають своїм святим обов’язком подбати, щоб дитина завжди діставала відповідну поживу й одяг. Вони ніколи не лишають дитину без нагляду. Коли дитина захворіє, вони зроблять усе, що в їх силах, щоб зберегти їй життя і здоров’я. Сумлінні батьки найменше до 15 років не дадуть дитині спиртних напоїв. Сумлінна мати не позволить дитині спати коло себе, бо це дуже шкідливо для здоров’я дитини.
Ще більше дбайте про душу дитини! Пречиста Діва Марія в сорок днів після народження Ісуса Христа пішла до єрусалимського храму пожертвувати Богові Свого Сина. Християнські матері наслідують у тому Пречисту Діву, коли в три тижні після народження дитини йдуть до церкви на „вивід”. I цього побожного звичаю не повинні забувати.
„Ви є царське священство..., - каже св. Петро, - щоб ви голосили чесноти Того, що покликав вас з темряви до чудного Свого світла”. Батьки мають обов’язок в імені св. Церкви стати для своїх дітей першими вчителями, пастирями й апостолами. Погляньмо на себе, чи так воно в нас є?

Дата: Неділя, 07.03.2010, 23:18 | Повідомлення # 4
I. БУДЬТЕ ВЧИТЕЛЯМИ СВОЇХ ДІТЕЙ

Учіть дітей в ім’я Боже. Глибше, ніж будь-яка інша наука, входить в серце дитини слова побожного батька й богобоязної матері. Тому Апостол каже до родичів: „Батьки, виховуйте дітей у науці й карності Господній”.
Учіть їх при допомозі природи. Ти, батьку, йдеш з дитиною лугом, полем або лісом. Дитина зриває квітки й розглядає цікаво довкола. Скажи їй, що всю цю красу створив Небесний Отець. Скажи їй, що за все те треба Богові дякувати й Бога любити. Таким чином ти станеш для своєї дитини першим учителем релігії.
Учіть їх при допомозі християнських образів. Ідеш з дитиною біля хреста, скажи ж їй дещо про Божественного Спасителя й про Його страсті. А навіть у своєму домі, де так багато маєш образів, можеш, пояснюючи дитині значення кожного образа, навчити її Правди Св. Віри.
Поясніть їм церковний рік. Розкажіть, напр., дітям у часі Різдвяних свят про народженого Ісуса, в часі Йорданських - про хрещення Ісуса в Йордані. У великім пості - про муки Христові, на Великдень - про славне Воскресіння нашого Спасителя і т.д. Навчіть їх теж високо цінувати святі речі. Не повинно також в жодній християнській родині бракувати Св. Письма, Катехизму чи Молитовника. Учіть своїх дітей змалку любити добру книжку й пресу!
Все звертайте думку дітей до Бога. Трапиться вдома недуга, скажіть дітям: „Моліться, діти, до Бога, а Бог поверне недужому здоров’я”. Як недужий видужав, нагадайте дітям, щоб подякували Богові за цю ласку. Записуйте дітей до школи, нагадуйте їм, щоб просили Бога помочі в науці. Коли діти виросли й мають вирішити: вибрати подружній чи чернечий (священичий) стан, скажіть їм, щоб гаряче просили в Бога світла й помочі у цій важливій справі. Особливо припильнуйте, щоб дітей добре приготували до першої Св. Сповіді й до першого Св. Причастя.

Дата: Неділя, 07.03.2010, 23:19 | Повідомлення # 5
II. БУДЬТЕ ПАСТИРЯМИ СВОЇХ ДІТЕЙ

Бережіть дітей. Христос сказав про Себе. „Я - пастир добра”. Добрими пастирями для своїх діточок мають бути також батько й мати. А добрий пастир є провідником овечок, є їх сторожем. Якщо овечка загубиться, добрий пастир не спочине, доки її не відшукає.
Будьте провідниками дітей у любові до Бога. Намагайтеся довести їх до того, щоб вони любили Бога більше, ніж цілий світ; більше, ніж вас, своїх родичів. „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм і всією душею своєю і усією думкою своєю”!
1. Учіть їх любити ближнього. „По цім пізнають усі, що ви мої учні, як будете мати любов між собою”.
2. Правдиву любов до Бога ми показуємо тим, що зберігаємо Божі Заповіді. Пильнуйте ж дітей, щоб вони дотримували десяти Божих Заповідей.

Десять Божих Заповідей і виховання дітей

/. Заповідь. Виховуйте дітей у дусі святої віри. Нехай діти ніколи не опускають ранішньої, або вечірньої молитви. Навчіть пристойно, етично і побожно поводитись в храмі. Припильнуйте, щоб ніколи не занедбували вивчення катехизму. Призвичаюйте їх, щоб у неділі та свята читали вдома релігійну книжку.
//. Заповідь. Не дозволяйте дітям божитися, або вимовляти ім’я Боже, або Святих зневажливо.
///. Заповідь. Ведіть дітей у святковий день на Службу Божу. Не дозволяйте дітям того дня на ніяку тяжку працю. Та й самі ви, батьки, вважайте, щоб не дати своїм дітям лихого прикладу зневаги свята чи неділі.
IV. Заповідь. Живіть так, щоб діти вас шанували, любили й слухали. Пошану здобувайте собі поведінкою без докору, любов - пожертвуванням для добра дітей, послух - розумними приказами.
V. Заповідь. Не допустіть ніколи до ворожнечі вдома. Наклонюйте дітей до взаємної уступчивості й услужності. Вчіть їх берегти здоров’я. .Охороняйте їх перед нахилом до напитків і до курення. Не дозволяйте їм збиткуватись над тваринами. У відношенні до слуг, хай діти вчаться чемності, до недужих та калік милосердя. Самі ж вистерігайтесь усього, щоб могло б дітей згіршити й охороняйте дітей перед згіршенням від чужих людей.
VI. Заповідь. Чувайте над невинністю дітей. Не дозволяйте їм на найменшу нескромність у поведінці! Нагадуйте їм всюди присутнього Бога. Уважайте, щоб не попали в які скриті гріхи, що руйнують душу й тіло. Гостро карайте за найменшу провину в цих речах.
VII. Заповідь. Виховуйте дітей в почутті справедливості. Карайте найменші присвоєння чужої власності. Не дозволяйте того, щоб діти робили шкоду в чужім саді, або на чужім полі. Як продавець помилився, відішліть дитину, щоб віддала те, що він видав через помилку.
VIII. Заповідь. Карайте дітей за неправду, але карайте без гніву, без пристрасті, справедливо. Не позволяйте дітям говорити чогось злого про кого-небудь. Ніколи не послуговуйтеся дітьми до вивідів, або підслухів у чужій хаті.
IX. Заповідь. Навчіть дітей коротких зітхань до Бога, або коротких молитов і кажіть їм, щоб ці зітхання, чи молитви частіше повторювали так при праці, як і в часі відпочинку, і це охоронятиме їх від злих думок.
X. Заповідь. Виховуйте дітей так, щоб привчались ощадності, невибагливості в одежі та щоб з того, що мають, були завжди вдоволені.
Приказуйте своїм дітям в ім’я Боже. Скажіть їм: „Діти, ви мусите слухати родичів, бо така є Божа воля”. А так виховуйте дітей на сумлінних людей.
„Уважайте, щоб ви не погордили одним з цих малих; бо кажу вам, що Ангели їх на небесах завжди оглядають обличчя Отця Мого Небесного”!)
1). Стережіть своїх дітей та їхньої невинності. Пастир кладеться на відпочинок серед своїх овець і стереже їх також серед ночі.
Християнські родичі! Бог постановив вас сторожами ваших дітей. Пильнуйте отже, щоб діти не побачили або не почули вдома чогось такого, що могло б принести шкоду їхній невинності. Не кажіть, що напр., трилітня дитина нічого не розуміє! Досвід учить, що перші враження глибоко записуються в уяві й не лишаються без впливу на пізніше поведення дітей. Звертайте також пильну увагу на те, з ким ваші діти товаришують, з ким і як бавляться.
Велику правду сказав один священик: „Я бачив дітей, що розвивались гарно неначе пучки рожеві; але бачив я тих самих дітей, як вони в’янули неначе ті пуп’янки, що їх підгриз укритий хробак. Причиною цього був тайний гріх самоосквернення”. А легше устерегти дітей перед тим гріхом, що вбиває тіло і душу, як уже впавших навернути на дорогу чесноти. На випадок такого нещасного стану дитини, найліпший на це спосіб - це часта Св. Сповідь.
Одна мати мала звичай молитися щовечора так довго, доки діти не поснули. На запитання, чому так довго молиться, відповіла: „Злий дух ходить також серед ночі й шукає діточих душ, щоб їх пожерти”.
Ще більше стережіть дітей дорослих. Каже Святе Письмо: „Пильно стережи доньки..., щоб не нанесла тобі сорому перед людьми”! Не дозволяйте дорослим дітям на танці й розривки там, де ваше око над ними не чуває. Не позволяйте їм на приязні з особами протилежної статі, коли немає надії на скоре вінчання. Від суджених жадайте такої скромності, як цього вимагає їх честь і цілої вашої родини. Пам’ятайте, що ваші діти є людьми й можуть згрішити, тому стережіть їх.
Дітей, що провинилися карайте в ім’я Боже. Любов треба лучити з рішучістю, а рішучість відносно дітей -з любов’ю. Дитина повинна вас не лише любити, але й боятися.
Пам’ятайте про слова Святого Письма: „Хто сина не карає - ненавидить свого сина”.
Кара не має бути лише карою; вона має бути для дитини, що провинилася також цілющим ліком.
Лікар не приписує одного й того самого ліку на всі хвороби, а на кожну недугу дає окремий лік. Подібно чинять розумні родичі. Вони за малу крадіжку покарають дитину, напр., постом; за незгідливість скажуть, напр., клячати, а за іншу яку дрібну провину відберуть, напр., дитині те, що їй любе. Зате знову на випадок упору, непослуху, прокльонів, нескромності буває тілесна кара, звичайно, відповідним ліком. Однак, не можна позволити, щоб другі діти висміювали покарану дитину.

Ніколи не карайте в гніві!

Коли дитину караєте, карайте її з достоїнством судді та карайте так, щоб дитина розуміла, що ви чините це лише дуже нерадо. Не карайте за якесь мимовільне ухиблення, або незручність. А карайте за проступки, що їх дитина вчинила свідомо.
Деякі батьки самі вчать дітей говорити неправду. Це діється тоді, коли батьки так гостро поводяться, що дитина боїться признатись до провини. Деякі знову родичі явно кажуть дітям говорити неправду - перед чужими людьми.
Не дозволяйте своїм донькам на вибагливий одяг! Пам’ятайте, що в надмірнім дбанні про красу, криється початок упадку, джерело морального зіпсуття.
Правдивим нещастям наших часів можна б назвати вибагливість в одягах і шукання розваг. Тож пильнуйте своїх дітей! Привчайте їх до працьовитості і до ощадності, а охороняйте від лихих сторонніх впливів. Не беріть, однак, дітям за зле, коли вони вдома усміхнені, веселі - хоч би трохи надмірно. „Нехай діти бавляться”, сказав один Святий, - коби лише не грішили”.
Ще дві уваги. Перша увага: батько і мати повинні бути одної думки, коли йдеться про повчання чи покарання дитини. Різниця в думках батька й матері впливає на дитину дуже негативно і формує недовіру до батьків.
Друга увага. Чим град для поля, засіяного пшеницею, тим злий приклад батьків для душі дитини. Як батьки дають дітям злий приклад, вони не є вже пастирями дітей, але їх ворогами, губителями. До таких батьків відносяться такі слова Божественного Спасителя: „Хто згрішить одного з тих малих... краще йому було б, якби повішено йому на шию млинський камінь і утоплено його в глибині морській”.
Шукайте загубленої овечки. Як дитина зблудить, доложіть всякого намагання, щоб її знову навернути на дорогу чесноти. Пам’ятайте, що любов батька, а ще більше, любов матері, може дуже багато.
Один юнак пішов навчатись і там, потрапивши в товариство недовірків, стратив віру, пізніше жив грішно й зруйнував здоров’я. Він знав, що нема виходу й не один лікар не мав відваги обіцяти йому, що одужає. Однак, хоч вже над берегом гробу і пекла, не хотів чути про Святу Сповідь і покуту. Випадково попав йому до рук образочок, який покійна мати дала йому в день його першого Святого Причастя. На образку він вичитав сердечні слова матері, що їх виписала, заклинаючи його, щоб він ніколи не позабував про Ісуса, що Його прийняв у Святім Причасті. Слова матері зворушили нещасного до сліз. Він зажадав священика, щиро та з жалем висповідався й вмер смертю розкаяного праведника.
Християнська мати! Коли це читаєш, може, якраз гірко плачеш. Може, й твій син або твоя доня знаходиться на злій дорозі. Не трать надії. Згадай на св. Моніку! Вона шістнадцять літ молилася за навернення свого грішного сина Августина. I син не лише навернувся, але й став ще великим святим.
Лихі життєві обставини, що серед них дитина може знаходитись, дуже часто руйнують те, добре, що в її серці защіпили батьки. Такими обставинами є: товариство зіпсутих людей, заняття, або служба далеко поза рідною землею, мандрівка по чужих краях, нещасне подружжя, зубожіння і т. п. Одначе, добре християнське виховання, що його дитина винесла з дому, не піде зовсім надармо; спогади про дитячі літа воскресають і, бодай в частині, стають забралом проти зла.
Моліться за дітей. За дітей моліться і жертвуйте за них Богу щоденні свої праці, журби та терпіння! Даремні усі труди хлібороба, як Бог не поблагословить його праці. Подібно й ви не будете мати потіхи з дітей, як Бог не поблагословить ваших наук, журб та намагань у вихованні дітей. „Без мене ви нічого не зможете”, - сказав Божественний Спаситель. Батьки, якщо бажаєте, щоб Бог поблагословив ваші намагання у вихованні діточок, мусите собі цю ласку випросити. Й щасливі ті діти, що мають побожного батька-матір, що не занедбують молитви. Насамперед, не забувайте про дітей у часі Служби Божої: доручайте їх милосердному Серцю Господа нашого Ісуса Христа; наслідуйте в тім св. Моніку. Дбайте також, щоб діти не пропускали ранішньої або вечірньої молитви. Так само й самі моліться і дітей припильнуйте, щоб молилися завжди перед їжею та після їжі.
Подбайте для кожної дитини про молитовник, відповідний для її віку. (В о. Василіян у Львові можна придбати потрібний молитовник для своєї дитини).
Батько, що не дбає про виховання і християнську формацію своїх дітей, не вартий називатися батьком! Подібно не заслуговує на ім’я матері така мати, що шукала б розваг поза домом та через те не дбала б про виховання діточок.
Найбільше треба за дітей молитися, коли вони виросли та мають вступати в стан подружній, монаший чи священичий. Пам’ятайте, що від щасливого вибору в цій речі залежить дочасне, а не рідко и вічне щастя вашої дитини! Тож моліться, щоб Бог просвітив вас у тому, як маєте дитині порадити. Моліться також, щоб Бог просвітив розум вашої дитини й звернув її серце до особи, що могла б принести вашій дитині земне щастя й допомогу, збагнути щастя вічне. Найкращим станом у християнстві є стан монаший. Щасливі родичі, що дитину виховують у такій гарній любові до Бога, що вона забажає посвятитись Богові на досконалу службу в монастирі! Величний і святий стан священичий. Потрібно довго і ревно молитися, щоб син вибрав саме таку дорогу – служіння Богові і людям.
Благословляйте дітей. Благословляйте дітей щоденно, доки підуть на спочинок. Зробіть над ними знак св. Хреста, коли вибираються у дальшу дорогу: виїжджають кудись, починають якусь важливішу справу. „Благословення батька будує доми”, - каже Св. Письмо. Навіть погани високо цінували благословенство батьків.
Життя минає дуже швидко. Як легко буде вмирати батькам, Ідо зуміли добре виховати своїх діточок! Одна жінка, що 14 років хворіла, сказала перед смертю: „Хоч я витерпіла дуже багато, однак чуюся щаслива. Маю п’ятеро дорослих дітей, а всі вони добрі”. Ти, батьку, ти, мамо, коли підете на вічний спочинок, ваші діти будуть вас згадувати й будуть молитися, щоб Бог нагородив вас за те, що ви їх виховували по-християнськи. Тому найбільше дбайте за добре виховання дітей, бо від цього найбільше залежить їхня доля на цьому світі й спасіння їхніх душ у вічності!
Дайте своїм дітям добру долю. Обов’язком родичів є також подбати про земне добро дітей. Це значить, що родичі повинні дати їм спосіб до життя. У Старім Завіті був припис, щоб кожний жид умів якесь ремесло. Цей припис зобов’язував навіть багачів.
Християнські батьки! Учіть дітей і не пускайте їх у світ без вміння заробити на хліб. У кого діти мають бажання до науки, той нехай не закопує їх таланту, а посилає до вищих шкіл. У кого діти до наук нездатні, нехай учить їх ремесла. Залишити дитину без кусня хліба в руках, значить те саме, що засудити її на недостаток та поневіряння між чужими людьми. Не кажіть: „Нема за що дітей учити”. Не завжди це правда. Кому Бог дав діти, тому також дає на діти. Будьте ощадні і працьовиті, і знайдеться потрібний гріш на науку. Не марнуйте важко зароблені гроші на напої, тютюн, на непотрібні наряди; не витрачайте марно часу - працюйте та заробляйте. Будьте певні: знайдете спосіб, щоб дітям забезпечити кусень хліба.
Піклуйтеся про домашніх. Каже четверта Божа Заповідь: ”Шануй вітця й матір”. Любіть, отже, своїх родичів і своїх свекрів. Тіштеся, коли Бог дає їм довгий вік. Пам’ятайте, що хто зле обходиться зі своїми родичами, з тим колись його діти обійдуться ще гірше! Апостол каже: „Хто за своїх не дбає, той гірший від поганина”.
Пам’ятайте, що ви слугам заступаєте місце родичів. Тож поводьтеся з ними людяно. Не обтяжуйте їх надмірною працею. Не жалійте їм хліба. Не обривайте їм обіцяної заплати. Пам’ятайте й за їхні душі! Тому бережіть їх перед згіршенням. Посилайте. на Службу Божу й до Святих Тайн. Нагадуйте й учіть їх, як годиться християнам.
Образ жінки. Хто знайде жінку порядну, ціна її від перел дорожча; серце мужеве впевнене в ній, і не малий з неї прибуток. Платить вона добром йому, і ніколи злом, доки віку її. Дбає про льон та вовну й охоче працює власними руками. Мов той купецький корабель, здобуває хліб здалека. Встане досвіта, домашнім роздасть їжу, а служницям - їх роботу. Зі свого доробку садить виноградник. Оперізується силою й кріпить руки свої. Бачить, що праця чесна й добра, проте світло в неї не гасне до пізньої ночі. Долоню свою розтулює бідному, подає руку нужденному. Не боїться, що рідні скрутно буде: вся родина має подвійний одяг. Робить вона собі килими; висон, пурпур - її одяг. Мужа її кожний знає - сидить він у воротях між громадськими мужами. Тче вона покривала й продає, а пояси доставляє купцям фенікійським. Витривалість і краса - одяг її, й весело глядить вона в майбутнє. Уста свої відкриває лише на слова мудрі, на язиці в неї - лагідна наука. Пильно вона наглядає за порядком в домі й не знає їсти хліба, нічого не робивши. Встають діти - її величають, і муж її всюди вихваляє. Багато жінок честивих, ти ж - усіх перевищила! Бо принада - річ непевна; пишна врода - річ минуща; богобоязлива ж жінка - от кого хвалити треба! Платіть же їй по тому, що її надбали руки. Прославляйте її в громаді за її вчинки!
А св. Петро у своєму першому Соборному Посланні (3, 3-5) пише:
„Вашою окрасою хай буде не зовнішнє заплітання волосся й одягання в золото, або пишний одяг, а потайний серця чоловік, у нетлінні лагідного й мовчазного духа, що перед Богом дорогоцінне. Так колись і святі жінки, що надіялись на Бога, прикрашали себе, корячись своїм чоловікам”.

Бібліотека » Церква » Церковна наука, повчання » ПОДРУЖЖЯ
Сторінка 1 з 11
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика