Головна сторінка сайту
Сторінка 2 з 2«12
Архів - тільки для читання
Бібліотека » Церква » Духовна література » Найбільший скарб або щоденна Служба Божа (С. Людвік Кіяваріно)
Найбільший скарб або щоденна Служба Божа
Дата: Понеділок, 08.03.2010, 20:35 | Повідомлення # 6
Розділ 21
НАЙКРАЩА СЛУЖБА БОЖА Є ТА, В ЧАСІ КОТРОЇ ПРИСТУПАЄМО ДО СВ. ПРИЧАСТЯ

Служба Божа - то найбільший скарб на світі на цій землі, то золотий ключ до неба, але є ще один скарб небесний, що нам запевнює Небо, словом є щось, що Службі Божій надає вартість найвищу, а тим є св. Причастя.
Ясно, що слухаючи Службу Божу, ми є присутні на віднові мук і смерті Господа Ісуса, але, приступаючи до св. Причастя, ді¬стаємо самі Господа Ісуса і стаємо живим пристановищем Його.
Через Службу Божу беремо участь в ово¬чах мук і смерті Христа Господа, але через св. Причастя саме дерево життя, це Господь Ісус стає нашою власністю.
В Службі Божій товаришимо Господеві Ісусові на Голготу, на смерть, в св. Причастю беремо участь в Його бенкеті.
В Службі Божій Господь Ісус нас взиває, щоб ми з Ним плакали і терпіли, в св. При¬частю запрошує, щоб ми з Ним веселилися, радувались.
В Службі Божій обмиває нас Кров'ю Своєю Пресвятою, а в св. Причасті кормить нас Тілом Своїм.
Служба Божа є тільки заповідженням не¬ба. Св.Причастя є задатком вічного щастя.
Хоч Господь Ісус, яко Бог є Всемогутній і мудрістю самою не міг би нам однак дати нічого більше ніж Св. Причастя. Тож при¬ступаймо до Св. Причастя кожен день, коли не маємо тяжких гріхів, а коли є - то спішіть до сповіді.
Читаємо в римській історії, що Агріпа був протягом 6 місяців в'язнем цісаря Тиберія, на¬ступник цісаря випустив його на волю, з жестом, повним щедрості, бо дав цісар Агріпі золотий ланцюг, що важив стільки, скільки ва¬жили ланцюги залізні, котрими був так довго закований, хотячи через те виразити, що хоче його прив'язати, але добродійствами такими великими, якими тяжкими були залізні кай¬дани, якими його зв'язав був Тиберій.
Так і з нами поступає Господь Ісус, якщо в часі Служби Божої приступаємо до св. Причастя. Через Службу Божу пригадує нам свої муки, звільняє від ланцюгів залізних, якими нас спутав сатана. А св. Причастя при¬ковує нас золотими ланцюгами своєї любови.
Не говоріть мені, що неможливо приступати (щодня) часто до св. Причастя. Знаю виховні заклади жіночі, де учениці бувають щодня на Службі Божій і приступаю до св. Причастя. Знаю також заклади виховні для хлопців, де рівно ж всі приступають до св. Причастя. Знаю також клуби святкових зібрань ранішніх для молоді, де щонеділі багато приступає до св. Причастя. Знаю краї, де щоранку чисельно як чоловіки так і жінки, і діти йдуть на Службу Божу і приступають до св. Причастя. Якщо для тих всіх св. При¬частя щоденно є можливе, для чого тільки для нас то має бути неможливим?
О так, залишім наші упередження, ходім на Службу Божу, а будемо там в доброму товаристві людей, що більше знають і більше варта, ніж ми. Зі Служби Божої та з св. При-частя виноситься всяке добро і одержується всяке добре, одержуються всякі ласки.
Генерала Соніса, що був одним з найщасливіших і найхоробріших вождів, одного разу запитали, що він робив, що ніколи нія¬кого наступу на війні не помилив. Ніякої помилки не зробив, не програв?
- Зараз вам відповім,- промовив по¬божний генерал, - кожного ранку, як тільки я є свобідний, то йду на науку до найхоробрішого вождя, який коли-небудь був.
- А до кого?
- До Ісуса,- відповів Соніс, - Іду на Службу Божу і до св. Причастя. Оце таємниця всіх моїх перемог.

Розділ 22
ОСТАННЄ НАГАДУВАННЯ

Св. Леонард, коли закінчив свою гарну книжку про вартість Служби Божої, під впливом святого захоплення та гарячого запалу, закликав: "О, люди збаламучені, лю¬ди збаламучені, що робите?
Чому не спішите до церков, щоби слухати стільки Служб Божих, скільки тільки змо-жете. Чому не наслідуєте ангелів, що як тільки відправляється Служба Божа, то ці¬лими загонами сходять з неба і стають перед нашими вівтарями, з пошаною, повною скромності, щоби з більшим успіхом засту¬патися за нас".
Дозвольте, мої дорогі, щоб я, поки закінчу ту книжечку, вступив на гору Ґолґоту і там біля стіп Хреста в Імені Ісуса Христа закликав: "Чому, о люди всі, чому хоч ви, дорогі християни, не приходите пити Моєї Крови, що вас із гріхів обмиває? Чому не приходите отримувати заслуги Моїх Мук і стіль¬ки ласк, скільки тільки потребуєте? Слухай¬мо голос Ісуса, ідім до Нього, бо Він за нас щодня жертвується в Службі Божій. Ідім навіть тоді, хоч година не вигідна, пора року холодна, дороги погані, а Господь Ісус по¬числить наші жертви і наповнить нас Своїм благословенням. Ідім, хоч церква далеко. Господь Ісус почислить наші кроки, щоб за те винагородити в часі вічності.
***
Хроніки святих Отців згадують про одного старого пустинника, що мешкав далеко від церкви, а однак щодня йшов, щоб не опустити, не стратити Служби Божої та св. Причастя. З часом, однак, старіючи, від¬чував, що сили йому не дописують, а дорога до церкви дуже йому тяжіла, тож не хотячи втратити Служби Божої, постановив пере¬нести свою келію самітну ближче церкви.
Наступного дня, йдучи до церкви із за¬доволенням, що цю дорогу вже останній раз проходить, але раптом, на превелике його диво, почув за собою голос, що лічив його кроки: "раз, два, три", - оглядається, але нікого не бачить. Йде дальше і чує дальші "п'ять, шість". Оглядається вдруге, але на¬дармо. Пустився третій раз в дорогу, йде, а голос ясний і виразний лічить: "сім, вісім". Тоді з Божого натхнення кличе обернувшись швидко: "Ох, хто ти, що йдеш за мною". І ба¬чить гарну дитинку усміхнену, що відпові¬дає: "Я є твоїм ангелом хоронителем і з доручення Бога щодня рахую твої кроки, що ти робиш, щоб йти на Службу Божу і до св. Причастя. Сьогодні, однак, іду за тобою останній раз і лічу голосно, щоб ти чув". Пустинник зрозумів науку і замість келію перенести ближче, переніс її ще далі під церкви, щоб збільшити заслуги участи на Службі Божій і св. Причастя.

О так! Ходім на Службу Божу. На Службі Божій багатий і бідний зустрічаються при тому самому вівтарі, моляться до того самого Бога, приймають той самий Хліб Ангель¬ський. Служба Божа - то любов взаємна, то спокій для сердець, то добро безконечне. Спі¬шім радо на Службу, бо то найбільший скарб на землі, то золотий ключ до неба. Якнай¬частіше приступаймо до св. Причастя, бо то найбільший дар Божий- Хліб життя, задаток певний на небо.

Бібліотека » Церква » Духовна література » Найбільший скарб або щоденна Служба Божа (С. Людвік Кіяваріно)
Сторінка 2 з 2«12
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика