Головна сторінка сайту
Сторінка 1 з 212»
Архів - тільки для читання
Бібліотека » Церква » Духовна література » Найбільший скарб або щоденна Служба Божа (С. Людвік Кіяваріно)
Найбільший скарб або щоденна Служба Божа
Дата: Понеділок, 08.03.2010, 20:21 | Повідомлення # 1
Служба Божа - то велика любов взаємна, то спокій для сердець, то добро безконечне. Хто придбає що книжечку і її прочитає, той вже не зможе легковажно відноситись до Служби Бо¬жої і до св. Причастія, а буде поспішати якнай¬частіше до церкви. Цю книжку потрібно читати часто, бо після читання людина оновлюється ду¬ховно, дістає великий заряд віри в Бога, любові до ближнього і надії на спасіння. В книжці на¬ведено багато історичних фактів із життя відо¬мих людей, які свідчать про велику вартість Служби Божої.
Дата: Понеділок, 08.03.2010, 20:24 | Повідомлення # 2
Розділ 1
НАЙКРАЩИЙ ДАР

Чи хочете, мої Дорогі, щоб я вам пода¬рував гарний дарунок? - Не сумнівався, що так; тож читайте уважно цю мою книжечку, а дам вам пізнати скарб дуже цінний, незрівняної вартости, котрий перевищує всякий дар. Оповідають, що Карл IX, король французь¬кий, посідав дорогоцінну перлину, рідкісної краси, на котрій казав викарбувати наступні слова: "Хто мене посідає, не зазнає убо¬жества". Тож вчіться пізнавати той великий скарб, котрий я хочу вам жертвувати. І якщо будете ним користуватися, то ніколи не будете в цьому житті убогі на заслуги і ласки, а в майбутньому житті посядете небо і то без сумніву. Хочу вам подарувати ні більше, ні менше, тільки Ісуса, Його Тіло, Його Кров, Його Душу, Його Божество, заслуги Його Мук, Смерті і Відкуплений.
Звідки візьму такі гарні дари? Візьму їх там, де дійсно вони знаходяться - це в Службі Божій.
Так, в Службі Божій під видами хліба і ви¬на є Цілий Ісус, живий, правдивий, дійсний, істотний. Той самий, що народився в яслах, в стаєнці у Вифлеємі, що вмер на хресті і царює в небі з Тілом, Кров'ю, Душею, Божеством, як то визначив Тридентський Собор і як нас вчить Св. Письмо.
Ісус наново родиться на вівтарі в руках священика і в безкровний спосіб - це без пролиття крові, але справді жертвує Себе за нас, щоб віддати Отцю від нашого імені на-лежну Йому честь, виєднати нам прощення гріхів, якщо за них жалуєш, сплатити з на¬шою співучастю довги наші вчинені супроти Бога і одержати для нас великі і всякі ласки.
Одним словом, Ісус приходить на вівтар, щоб вділити нам овочів Мук і смерти Своєї. ***
Сумнівався про ту правду один чоловік, а зустрінувши одного дня Блаж. Івана з Ман-тови, запитав його, як це може бути, щоб слова священика мали таку силу, щоб могли перемінити хліб і вино в Тіло і Кров Христа Господа? "Ходи",- сказав Блаж. Іван і за¬провадив його до фонтана, а набравши склянку води, дав йому пити. Здивувався той чоловік, коли скуштував і почув, що це є вино, що вода перемінилася у вино. І коли випив; сказав, що в своєму житті ніколи не пробував такого знаменитого вина.
Тоді сказав святий: "Якщо за моїм посе¬редництвом, хоч я чоловік незначний, силою Божою вода перемінилася у вино, тим більше ти повинен повірити, що за посередництвом слів священика, котрі є словами Божими, хліб і вино перемінюються в Тіло і Кров Ісуса Христа!" Того вистачило, щоб навернути чо¬ловіка, котрий повірив та вчинив покуту за свої гріхи. Те саме і я вам кажу: „Якщо Бог може робити стільки чудес, то чому не може зробити, щоб бути дійсно присутнім на Службі Божій? Не сумніваймося, що це правда. Бог може все і щоденно в кожній Службі Божій, за посередництвом священика робити це велике чудо.



Розділ 2
ІСУС Є ДІЙСНО ПРИСУТНІЙ НА СЛУЖБІ БОЖІЙ

Так, Ісус є дійсно присутній на Службі Божій. Король маврів Ад Абулет ув”язнив католицького священика на ім”я Кеназія і запитав його, чи він вміє робити чудеса? „Так”,- сказав Кеназій- „І маю таку силу, що кількома словами переміню хліб в Тіло могутнього Господа небес, а вино - в Кров Його.”
Засміявся король на ті слова і приказав, щоб це велике чудо показав йому. Свящ. Кеназій з натхнення Божого згодився. Казав приготовити вівтар і наступного дня приступив до Служби Божої. Король разом з цілою своєю родиною, численними підвладними був присутнім. Уважно стежив за кожним рухом священика, раптово в мить освячення побачив агнця, що перемінився в руках священика в прекрасне Дитятко, що випромінювало чудесний блиск. Побачивши таке чудо. Король повірив в правдивість католицької віри і забажав пізнати її науку. Невдовзі охрестився, а з ним і багато підлеглих.
Хоч не бачимо Господа Ісуса з тілом присутнього в Св. Причастю (в частичках), та мусимо, однак, в те вірити, бо так нас вчить св, Віра і про це стверджують численні чуда. Тож мусимо вірити непохитно так, як вірив в те св. Людовик король Франції.
***
Одного ранку св. Людовик був в своїй кімнаті, коли почув, що прислуга біжить в сторону його апартаментів з криком: ”Чудо! Чудо!”. Коли стали перед ним, просили, щоб він зійшов з каплиці, де в руках священика, який відправляв Службу Божу, появилося прекрасне Дитятко. „Ступайте!” – відповів король, - „Я не потребую бачити, бо вірю – і огляданням чуда не хочу зменшити свою велику віру”. І не пішов до каплиці.
***
В 1263 р. один німецький священик Петро з Праги, дуже побожний, попав у спокусу і мав сумнів щодо дійсної присутності Гос¬пода Ісуса в Євхаристії. Щоб випросити собі світло в Бога, вибрався в подорож до Риму. Переїжджаючи через місто Больсено, затри-мався там і відправляв Службу Божу в церкві св. Христини. І ото в хвилині, коли підносив Агнця над чашею, замість тримати в руках хліб, почув і побачив правдиве Тіло, облите Кров'ю і то так рясно, що аж покровець був залитий. Можна собі уявити велике здиву¬вання священика, коли він це побачив. Кож¬на крапелька Крові мала на собі відбиток людського обличчя.
Той священик вже не мав сили ані відваги закінчити Жертву Служби Божої. Відкрив Кивот, вставив чашу і покровець, тремтячи відійшов від престолу і побіг, щоб кинутися до стіп папи Урбана IV, котрий якраз знахо¬дився в місті Орвієто біля Больсено, і попросив, щоб той йому простив цей, хоч недобровільний, сумнів. В церкві Св. Христини, де це сталося, аж дотепер зберігаються сліди того чуда. Коли той священик покидав престіл, кілька крапель Крові впало на ка¬м'яну підлогу і ті плями так сильно врилися, що посьогодні можна їх побачити виразно і явно як в 1263р. Вони зараз є для паломників і подорожніх предметом подиву.
Не сумнівайся ніколи і не втрачай нашу віру святу. Вірмо правдиво в дійсну присутність Господа Ісуса в Пресв. Євхаристії, бе¬ручи участь якнайчастіше в Службі Божій. Просім Бога, щоб відкрилися очі стільком недовіркам.



Розділ З
ГОСПОДЬ ІСУС В СЛУЖБІ БОЖІЙ ПОЧИТАЄ І ПРОСЛАВЛЯЄ БОГА

Та Дитинка прославляє і почитає за нас Свого Бога Предвічного. Оповідають, що одна свята душа, залюблена в Бозі так мо¬лилася одного разу перед Господом: "О Боже мій! О Боже мій! я хотіла би мати стільки сердець, стільки язиків, скільки листя на де¬ревах, скільки зерен піску на землі, скільки крапель води в морі, щоб любити Тебе і по¬читати Тебе, більше, ніж Тебе люблять і славлять-почитають всі сотворіння разом взяті, більше як Ангели, більше від неба ці¬лого". А Бог відповів їй: "Потішся донько Моя, бо ж слухаючи Службу Божу, можеш дати Мені безконечно більшу славу".
Не дивуйся тому, милий читачу, бо так є: слухаючи Службу Божу, складаєм Богу поклін і честь безконечно більшу, ніж та, яку Йому віддає ціле небо, всі Ангели й усі разом Святі, бо в часі Служби Божої Ісус лучиться з нами, щоб величати Бога, більше навіть, то Ісус Сам, котрий складає поклін Богу і почитає Його з нами і за нас.
А Ісус є безконечний, тож честь і поклін, який, слухаючи Службу Божу, віддаємо Богу з Ісусом і через Ісуса, є честю безконечно великою.
Ото, наймиліший, найлегший і найпевніший спосіб, щоб звеличити Бога і принести Йому хвалу, тому Богу, нашому Сотворителеві і Отцю, а також сплатити наш борг, який ми затягнули в Бога. Але для того треба слухати Службу Божу з живою вірою і вели¬кою побожністю.
***
В житті молодого Домініка Савіо, котрий помер, маючи 13 років, в ореолі святості. Про його виховання в книжці Івана Боско читаємо, що хлопчик завжди слухав Службу Божу з великою побожністю, а часто, особ¬ливо після св. Причастя, попадав в захоп¬лення - возносився понад землею і залишався так досить довго з руками зложеними, а ли¬цем роз'ясненим усміхом, а очима вп'яленими у Вівтар, доки товариші або самі настоятелі не відірвали його від споглядання Бога, щоб прикликати його до звичайних занять. В таких то захопленнях молодий Домінік гово¬рив довірливо з Богом і отримував важливі об'яви. В тих то хвилинах добре розумів, як то солодко і гарно почитати Бога.
Ми, звичайно, слухаємо Службу Божу з поспіхом, і з слабою вірою, з малою побожніс¬тю і не можемо зрозуміти того великого акту так, як його розуміли Святі. Але трохи від¬ваги і доброї волі, тоді до того поволі дійдемо.



Розділ 4
ГОСПОДЬ ІСУС В ЧАСІ СЛУЖБИ БОЖОЇ СПЛАЧУЄ І НАДОЛУЖУЄ ЗА НАШІ ГРІХИ

Хто з нас, наймиліші, без гріха? Хто може сказати, що ніколи його не вчинив? А гріх є великою образою Бога, і щоб за нього надо¬лужити, не вистачить всіх наших добрих вчинків, всіх молитов Святих і заслуг муче¬ників. Кожний гріх заслуговує на найстрогіші кари; а хто затримає руку Господню і громи Його слушного гніву? Ісус в Службі Божій, щоб ми тільки Йому не ставили пе¬решкод, то вчинить, жертвуючи себе як Жер¬тва Отцю Предвічному, руками священика.
***
Один капітан корабля Альфонс Альбу-шерше, чоловік гарячий і відважний, одного разу знаходився на морі у великій небезпеці разом з усіма подорожніми, з причини рап-тової бурі - вже не було ніякої надії, великі хвилі вдаряли в корабель, котрий, здавалося, ось-ось затоне в морських глибинах. Подо¬рожні і моряки кричали в розпуці, а вважа¬ючи, що вже все страчене, поручали свої душі Сотворителеві. Капітан, хоч задуманий і стривожений, додавав всім відваги. Але, ко¬ли буря шаліла щоразу більше і він почав тремтіти, тратити всяку надію. Раптом поба¬чив на палубі матір, котра тулила до грудей кількамісячну дитину. Блиснула йому думка:
- Жінко, позич мені свою дитину – сказав їй.
- Ніколи, - відповіла, - бо ти кинеш його до моря.
- Ні, - відповів Альфонс, - маю тільки надію врятувати всіх.
Говорячи це, взяв з рук жінки дитину, підносячи її догори до неба, благально звер-нувся до Господа, говорячи: "Боже великий. Боже справедливий і всемогучий, ми всі грішні і тисячі разів заслуговусмо на смерть, але та дитина є невинна. О! Боже любові і милосердя, через любов для тої дитини прости нам всім і вибач, спаси нас від бурі і смерти". Той акт живої віри і та проста, повна запалу молитва так Богу сподобалася, що скоро утих вітер, розпогодилося небо, заспокоїлися морські хвилі-буруни і всі були врятовані.
Якщо невинність малої дитини може побудити Бога до милосердя, о скільки ж більше може Дитинка Божа Ісус, коли йому в часі Служби Божої жертвується Пресв. Єв-харистія як Агнець миру. І ту жертву свя¬щеники складають Богу щоденно, в кожній Службі Божій, а коли священик підносить Агнця, то те чудо повторюється. Від Служби Божої залежить спасіння світу, його існу¬вання. Без Служби Божої світ вже давно був би знищений через наші гріхи.
В Римі є величавий образ, котрий носить назву "Остання Служба Божа". На тому об-разі є намальовані сцени, що попереджують кінець світу. В глибині священик закінчує Службу Божу, а Ангели нахилені над трубами чекають її кінця, щоб проголосити світу страшну годину Божої справедливости.
Образ той є твором славного маляра Лео¬нардо да Вінчі, котрий за допомогою пензля хотів передати те, що мав на серці: "Я є глибоко переконаний, що без Жертви Служби Божої світ такий, який зараз він є, був би вже запався під тягарем власної мерзоти (гріхів)".
Тож приписуймо Службі Божій велику вартість і слухаймо її з св. любов'ю і тре-петом, якщо можемо, то приступаймо до св. Причастя.


Розділ 5
В ЧАСІ СЛУЖБИ БОЖОЇ ІСУС СКЛАДАЄ ПОДЯКУ БОГОВІ ЗА НАС ЗА ОТРИМАНІ ЛАСКИ

В житті преподобної Францішки Фарнезе читаємо, що коли одного разу вона збенте-жилася через те, що не знає, як належно дяку¬вати Богу за отримані ласки, їй появилася Пресв. Матінка Божа і, вкладаючи в її обій¬ми Дитятко Ісус, сказала з материнською усмішкою: "Візьми Його, жертвуй Його як подяку. Він вчинить те, чого ти не можеш, а Бог цілком буде задоволений".
А чи ми належно дякуємо Богу за стільки отриманих ласк? Все те, що ним ми є, все те, що ми маємо, все приходить з безконечної доброти Божої. Це Він дав нам життя і нам його береже. Це Він дав, що ми народилися в християнськім краї і Він спрямував наші кроки до Небесної Батьківщини. Він нас боронить від стількох небезпек душі і тіла, одним словом, обдаровує нас постійним здоров'ям, силою, повітрям, світлом, хлібом, котрий споживаємо і всіма іншими добрами. А тепер, що ми дамо Богу взамін за всі такі великі отримані ласки? Треба, щоб Пресв. Матінка нам позичила Своє Дитятко, щоб ми могли жертвувати Його Богу як подяку. І це якраз чинимо в Службі Божій.
О! Благословенна Службо Божа, котра щоденно складає нам в руки Ісуса, ту світлу монету безконечної вартості, щоб нею надо¬лужити цілковито, щедро за той довг вдяч-ності, який ми учинили супроти нашого Творця, Охоронця і небесного Отця! Вкінці відкриймо, наймиліші, наші очі, щоб добре пізнати і оцінити той укритий скарб і кличмо повні подиву: "О! Що ж то за укритий скарб великий, скарб дорогоцінний і ніколи по-справжньому не оцінений знаходиться в Службі Божій.
Не досить кликати з подивом, треба вжи¬вати цей скарб. Приймаймо участь в Службі Божій, навіть щоденно, як тільки можемо і слухаймо її набожно. Скільки тратять ті, що залишаються в ліжку, губляться в дрібних, ні¬чого не значущих домашніх заняттях, тратять час на непотрібні розкоші і читання, коли тимчасом могли б вислухати Службу Божу.
***
Олександр Манцоні навіть в пізній ста¬рості щоденно з великим набоженством приймав участь в Службі Божій. Деколи родина і домашні старалися відвести його від того, щоб йти на Службу Божу до церкви з огляду на його старший вік або на непогоду.
Одного ранку падав дощ. Манцоні спостерігши, що година Служби Божої минула, а ніхто його не остеріг про те, закликав жінку і домашніх та сказав їм:
- Чому не дали ви мені піти на Службу Божу?
- Сьогодні рано так було погано, а ти так потребуєш відпочинку - відповіла дружина.
- О, мої дорогі, коли б я виграв в лотерею 300 000 лір. І коли б сьогодні був останній день, щоб вибрати той виграш, то ви були б мене збудили навіть опівночі, не дивлячись на погану погоду. А знайте, що Служба Божа є варта багато більше!"
Так, Служба Божа варта більше від будь-якої виграної лотереї; вона варта стільки, якщо Бог, скільки саме небо, а вартість її буде подвійна, якщо приступите до Св. Причастя.
Дата: Понеділок, 08.03.2010, 20:29 | Повідомлення # 3
Розділ 6
ГОСПОДЬ ІСУС В ЧАСІ СЛУЖБИ БОЖОЇ МОЛИТЬСЯ ЗА НАС І ВДІЛЯЄ НАМ ЛАСКИ

Якщо ми чогось потребуємо, то просимо тих, що нам можуть дати. Ми потребуємо стільки речей, як для тіла, так і для душі, а Бог є тим одиноким, котрий нам може все дати, всякі ласки, тож до Нього звертаймося за ними. Ті просьби ми можемо заносити за допомогою побожних зітхань, молитов, покути, милостині і стільки інших добрих вчип-ків, однак середником найпевнішим є Служ¬ба Божа, в котрій Христос молиться за нас, як молився на хресті за тих, що його роз¬п'яли. Так в Службі Божій Господь Ісус мо¬литься за вас, а тому, що одне слово Христа Господа варте мільйон (має безконечну вар¬тість) разів більше, як наше, то Служба Божа стає успішною, всемогутньою молитвою.
***
В історії Церкви читаємо, що св. Порфирій єпископ поїхав до Константинополя, до цісаря Гераклія, щоб для своїх підданих одержати велику ласку. Боявся св. Порфирій, що не дістане того, про що буде просити, але якраз в тому часі у цісаря народився син і єпископ скористав з тої нагоди, щоб отримати те, що прагнув. Чекав доти, поки дитину принесли до хреста. І зараз після хрещення всунув в ручки дитинки написану просьбу. Цісар, побачивши ту просьбу в ручках свого синка, взяв її, перечитав і хоч ласка, про яку Святий просив, була дуже велика, то синові своєму не хотів відмовити і задоволив бажання Св. Порфирія.
Ото гарний приклад того, що діється на Службі Божій. Ми складаємо наші молитви і наші благання в руки Господа Ісуса, а Він представляє їх Отцю Своєму небесному і чи ж то можливе, щоб вони не були вислухані? Бог ніколи не відмовить Своєму Синові і дасть вам на Службі Божій того всього, про що Його просимо, дасть грішникам ласку на-вернення, справедливим витривалості, дасть нам силу перемогти зло, сталість для роб-лення добоа. Вділить нам всім всяких ляск для душі і всяких дібр як для тіла, так і для здоров'я, гарних пір року, багатих врожаїв, дасть нам спокій в родині і суспільстві.
Благословенна Службо Божа! Вона є дійсно вологим ключем до всіх скарбів небес¬них. Скільки можемо, йдім на Службу Божу, слухаймо її уважно і просім завжди про чис¬ленні і великі ласки.
***
Недавно один хлопчик приступив перший раз до Святого Причастя. Господь промовив до тої невинної душі і бідна дитина дуже переживала, що ані батько, ані мати ніколи не ходили на Службу Божу. Просив їх про те, благав, але надармо.
Чи знаєте, що він тоді зробив? Два рази в тиждень почав ходити на Службу Божу раз за батька, раз за матір.
Мати зауважила, що в деякі дні хлопець встає дуже рано. Почала спостерігати за ним. Навіть, пішла раз за ним тихенько до церкви. Там побачила свою дитину, як клячав як ангел і молився з незвичайною ревністю. Тож зачекала на нього перед церквою і зі звору¬шенням питає, що то має значити? Хлопець кидається їй на шию, говорячи: "Мамо, вчора за тата, а сьогодні за тебе".
Догадайтеся, що було далі... Додам тіль¬ки, що в наступні дні той ангельський синок був на Службі Божій і клячав межи батьком і мамою. - Виєднав ласку навернення.

Розділ 7
СЛУЖБА БОЖА ХОРОНИТЬ НАС ВІД НЕЩАСТЬ

Св. Елисавета, королева Португалії мала пажа дуже чесного, котрому завжди пору-чала роздавати милостиню бідним. Другий паж, заздрісний, оскаржив його перед коро¬лем про тяжкий проступок. Король повірив і постановив зараз його покарати. Прикликав до себе начальника великих печей і сказав йому, що наступного дня пришле до нього пажа із запитанням, чи виконав наказ короля? Тоді має його схопити і вкинути на палення до найгарячішої печі. Так домовив¬шись, на другий день рано чесний паж був посланий до начальника печей. Але прохо¬дячи біля церкви, пригадав собі, що того дня ще не був на Службі Божій. Тож вступив до церкви і затримався на двох Службах Божих одна після другої.
В тому то часі король нетерпеливо очі¬кував повідомлення від начальника печей і не дочекавшись, вислав того заздрісного пажа, щоб побачив, чи приказ його викона¬ний. Керівник печей думаючи, що то є той паж, що має бути покараний, схопив його і кинув до такої розжареної печі, що полум'я знищило його цілком. Незадовго прийшов потім перший паж і запитав: "Чи ви викона¬ли наказ короля?" "Так, відповів пічник, іди і скажи королеві, що все пішло досконало". Тож, вертає до короля з відповіддю, а король, коли його побачив, здивувався, але коли довідався про те, що сталося, мусив признати справедливість Божого суду і звернув свою пошану доброму і чесному па¬жу, який був через Службу Божу спасенний від страшної смерті.
***
Св. Антоній оповідає нам, що одного разу двоє молодих, дуже недобрих людей, вибралося на прогулянку. Один з них вислухав Службу Божу, а другий - ні. Коли були в лісі, небо покрилося хмарами і зірвалася страшна буря. Серед громів і блискавок почули голос: "Забий, забий". І раптово грім ударив у одного з них і спалив його цілком. Другий перестрашений почав утікати; і оце той самий голос кличе за ним: "Забий, забий". Бідний молодець уважав себе за страченого і чекав тільки, котрий грім вдарить в нього, але ось інший голос відповідає першому: "Не можу, не можу, бо він сьогодні рано вислухав Службу Божу, а Служба Божа, на котрій він був присутній не позволяє мені в нього вдарити''.
Навіть за рахунок зусилля жертви ходім на Службу Божу. Вона для цілого світу є громовідводом перед слушним за наші гріхи гнівом Бога. О! Скільки ж разів Бог нас вибавив від смерти і численних небезпек за¬для Служби Божої, що її ми вислухали.
Служба Божа, говорить св. Леонард, так як і сонце кидає свої промені на добрих і злих, а навіть найгірша на світі душа, котра вислухає Службу Божу або каже її відпра¬вити, одержує з неї велику користь, хоч не просить про неї і навіть про це не думає.
***

В 1906 р. 31 травня в ранніх годинах дня, зробили замах на життя іспанського короля і королеви. Бомба вибухнула з великим гулом, сіючи навколо смерть, але король Альфонс XIII та королева Вікторія вийшли чудом без пошкоджень.
Пізніше довідалися, що того самого дня і більш-менш в тій самій годині, в котрій був замах, відправлялася Служба Божа, що її замовила королівська пара в Баварії, перед чудесним образом Матері Божої. На ту пам'ятку король і королева послали в чудесне місце до чудотворного образу уламки бомби, котрі впали до їх святкової карети, оправлені в золото з написом: "На доказ вдячності Цариці Неба і нашій улюбленій Пані король іспанський Альфонс XIII і королева Вікторія 31 травня 1906 р."


Розділ 8
СЛУЖБА БОЖА ЗВІЛЬНЯЄ НАС ВІД ГРІХА

Святий Августин говорить ясно, що хто побожно слухає Службу Божу, отримує про¬щення всіх гріхів до тої хвилі поповнених, як також силу, щоб звільнитися від смертельних гріхів і не поповняти вже їх більше. Пере¬дусім Служба Божа стирає гріхи повседенні.
Св. Юрій згадує нам про одну бідну жінку, що кожного понеділка давала на Службу Божу за свого чоловіка, що попав в полон до дикунів. Тому то вона думала, що його вже немає серед живих. Через декілька років її чоловік, діставши волю, повернувся до своєї дружини та розказував, що кожного поне¬ділка о певній годині спадали з його рук і ніг кайдани і так деякий час він був вільний від них. А було це якраз в тій годині, в якій за нього відправлялася Служба Божа.
Повседенні гріхи - це ланцюги духовні, що держать душу зв'язану, ув'язнену і не до-зволяють їй діяти з такою свободою, легкіс¬тю і ревністю, з якою вона могла б діяти, коли б вона була вільна від них. Служба Бо¬жа зриває ті кайдани, крушить ланцюги, сти¬рає повседневні гріхи і дає нам свободу дітей Божих.
По-друге. Служба Божа звільняє нас та¬кож і від гріхів тяжких. То не значить, що вона стирає гріхи сама безпосередньо, як це робить тайна св. Покути, але випрошує нам поміч в Бога та добрі натхнення, щоб ми за них жалували, а також середники, щоб ми їх не поповнювали, не впадали в них.
***
Один молодий чоловік із шляхетної роди¬ни Вальтазар Гвініджі, що проживав в місті Люкка, був азартним гравцем, мав страшну пристрасть до гри, що було причиною його численних та різнорідних упадків. Так, ідучи одного дня до дому гри, в якому проводив довгі години на забавах з товаришами, пе¬реходив попри церкву Св. Михаїла і раптом почув у своєму серці голос, що йому говорив: "Вступи до церкви і вислухай Службу Божу та поверни до стану ласки Божої". Хвилину боровся із собою, однак вступив до церкви, вислухав Службу Божу, висповідався перед шановним отцем Франчіотті, визнавши всі свої гріхи. Виходячи з церкви, зустрів своїх товаришів, що не могли стримати свого подиву, так наче б побачили помершого, що воскрес із мертвих.
Всі вони разом голосно скрикнули: "Як то, ти тут? Чи часом ти не Вальтазар Гвіні-джі? А якщо ти є ним, то як це сталося, що ти живий? Ми тебе оплакували вже як помер-лого".
Вальтазар, котрий нічого не знав про нещастя, що спіткало його товаришів, зані¬мів, не знаючи, що на те сказати. Але його здивування перейшло в перестрах, як дові¬дався, що, коли він був якраз в церкві на Службі Божій та сповідався, завалився дім, в котрому знаходилися його товариші, похо¬вавши їх під руїнами дому, а товариші, що стояли коло нього думали, що й він, що постійно знаходився разом з ними там, також загинув марно під грузами. Гвініджі, зрозумів, що своє спасіння він отримав зав¬дяки Божому натхненню та вислуханню Служби Божої. Після того випадку навернув¬ся цілковито. І вже до самої смерті він жив дуже побожно. От бачите, мої дорогі, якою доброю справою є вислухування добрих нат¬хнень, не вагаючись, та як багато ласк може нам принести слухання Служби Божої.

Розділ 9
СЛУЖБА БОЖА ПРИНОСИТЬ ЩАСТЯ

Наша природа вже є такою, що завжди шукає власного інтересу, бажає багатств, нагромадження речей, заробітку. А який же для цього є спосіб найпевніший? Щоденно слухати Службу Божу.
***
В житті Івана Милостивого читаємо, що в Александрії в Єгипті жили двоє ремісників, що були такого самого фаху, були тої самої професії. Один з них, маючи велику сім'ю, що мусив утримувати, завжди щось відкладав з заробітків, другий не мав дітей, працював день і ніч, навіть в святкові дні, а мимо того все знаходився в біді, в недостатках. Бачачи, як добре поводиться його товаришеві по фа¬ху, постановив звернутися до нього та запи¬тати про причину того його поводження.
Багатий ремісник-фахівець пообіцяв, що відкриє йому ту таємницю, але з умовою, що той прийде до нього на другий день ранень¬ко. Бідака з радістю погодився на те і на другий день у визначеній годині прибув до товариша. А той запровадив його до церкви на Службу Божу. Так робив він це три дні підряд. Бідний ремісник змучений тим ходженням до церкви запитав: "Мій дорогий, дорогу до церкви я знаю, але не можу мар-нувати час, щоб слухати щоденно Службу Божу. Якщо хочеш бути вірним своїй обіт¬ниці та відкрити таємницю мені - то добре, а якщо ні, то дуже дякую. До побачення".
Тоді той другий, звернувшися до свого товариша з любов'ю, відповів: "Бачиш, дру-же, те що мені в тому житті добре поводиться є якраз та причина, що я щоденно ходжу на
Службу Божу. І знаю, що Бог і благословить мою працю та дає мені щастя. Слухай і ти щоденно Службу Божу, а побачиш, що і в твоїм домі все обернеться на краще". І справді то сталося, бідний ремісник послухав поради приятеля, почав ходити на Службу Божу, знайшов працю, виплатив борги і так привів до порядку свою убогу хату і став жити в достатку.
Чи повірите в то, мої дорогі? Якщо ні, то попробуйте так напротязі року щоденно ходити на Службу Божу, а якщо ваші дочасні справи не налагодяться, то будете мати на мене жаль, однак я думаю, що все налаго¬диться.
***
Наслідуймо приклади, що їх дали нам великі люди, як Христофор Колумб, Томас Мор, Іван Собеський, котрі всю надію по¬кладали на Службу Божу та на св. Причастя. В 1683 році турки облягали Відень, думаючи по-людськи, то вся надія на оборону міста була втрачена, всі очікували тільки знищення і смерті.
Рано 12 вересня 1683р. в день, коли мала розігратися битва, король Іван Собеський слухає Службу Божу та навіть сам прислуго¬вує на ній і приймає св. Причастя, а одер-жавши благословення священика, повний за¬палу кидається із своїм військом до бою. Роз-биває ворогів та отримує велику перемогу.
Хочемо щастя? Повторяю, тримаймося найдавнішого середника, а ним є Служба Бо¬жа включно з прийняттям св. Причастя, якщо це тільки можливо.

Розділ 10
СЛУЖБА БОЖА ВИПРОШУЄ НАМ ДОБРУ СМЕРТЬ

Хоч би, мої дорогі, наше життя було й найдовше, вкінці треба вмирати, а від доброї чи злої смерти залежить наше майбутнє, щасливе або нещасливе і то навіки. Небо або пекло без кінця.
А чи може бути злою смерть в того, хто в своєму житті часто слухав Службу Божу? Ні, ніколи! Сказав то сам Господь Ісус Матильді. Одного разу Господь Ісус появився тій святій, і, потішивши її в душевних неспокоях, цілком заспокоїв її страх перед смертю, кажучи: "Знай, Матильдо, що хто має звичай слухати Службу Божу, буде в часі смерті потішений присутністю Ангелів і святих, його оборонців, котрі будуть його сильно, відважно обороняти перед всякими нападами дияволь¬ських сил так, що в спокою віддасть свою душу Богу".
О, яка гарна смерть наступить після жит¬тя, котре ми зуміли використати на часте слухання Служби Божої! Також давати на Службу Божу деякі жертви є вже самі по собі дуже успішні, щоб нам випросити щасливу смерть.
Св. Леонард з Порто Мауріньо оповідає, що в Римі жила грішниця, що не дбала про спасення своєї душі, тільки грішила та дру¬гих побуджувала - потягала до гріха, нічого доброго не робила, а тільки часто давала на Служби Божі. Так проминуло пару років, раптово вона почула сильний жаль за гріхи, відправивши сповідь з цілого життя, помалу так добре приготовилася до смерті, що не можна було сумніватися про її спасення.
Зараз ми всі є добрими християнами, але може бути, що диявол втягне нас до злого та поведе нас дорогою загибелі, тож пам'я¬таймо, що набожність до Служби Божої стане нам могутньою допомогою, щоб перемогти диявола, отримати навернення і добру смерть.
Св. Августин запевнює нас, що хто часто і добре слухає Службу Божу, той не помре наглою смертю. І тут хочу ще навести інший приклад, що подає святий Леонард.
***
Один селянин ходив та наймався на пра¬цю коло управи винниць і, працюючи в поті чола, утримував цілу свою сім'ю. Мав він звичай кожного ранку, поки піти на працю, вислухати Службу Божу. Одного дня дуже рано він пішов на Службу Божу, а потім за-лишився, щоб вислухати ще другу Службу Божу. А коли вийшов на площу, щоб най-нятися на роботу, виявилося, що вже праці не знайшов, бо всі власники вже замовили собі робітників. Повертався додому дуже при¬гноблений. По дорозі зустрів одного пана, що запитав його про причину його смутку.
- Що ви хочете,- відповів робітник, - сьогодні рано я затримавсь в церкві трохи довше та вже не знайшов праці.
- Не сумуй,- сказав той пан,- вернись до церкви, вислухай ще одну Службу Божу за мене, а я заплачу тобі за цілий день праці.
Ущасливлений робітник тоді пішов до церкви та радо вислухав не тільки одну Службу Божу, але всі, що того дня ще від¬правлялися в церкві. А вечером отримав від того пана заплату за цілий день праці. Вночі показався Ісус Христос тому панові, кажучи, що через його зле життя він мав бути вкине¬ний тої якраз ночі до пекла, але задля Служб Божих, котрі за нього вислухав той робітник, залишено йому ще час для покути. І так сам Спаситель наш відкрив йому, яку має силу Служба Божа хоронити нас від злої та наглої смерті. Але якже ж до того нам буде помічним Св. Причастя, що є задатком життя вічного.
Дата: Понеділок, 08.03.2010, 20:32 | Повідомлення # 4
Розділ 11
СЛУЖБА БОЖА ДУЖЕ СКОРОЧУЄ ТЕРПІННЯ ЧИСТИЛИЩА ТА ЗАХОРОНЯЄ НАС ПЕРЕД ПЕКЛОМ

Чи ж після ласки доброї смерти не є най¬більш бажаною велика ласка, щоб якнай-скорше дістатися до неба, не переходячи через чистилище, не затримуючись в ньому навіть дуже коротенько?
Тож усі святі є тої думки, що Служба Божа є якраз найпевнішим середником, щоб одержати від Бога ту дорогоцінну ласку. Для того великий слуга Божий св. Іван з Авіли, коли його запитали під кінець його життя, як вже стояв над гробом, чого бажає його серце, що хоче, щоб після його смерти йому зро¬били, відповів: "Служби Божі, Служби Божі, Служби Божі".
***
Св. Леонард оповідає, що один багатий купець з Генуї помер, не залишаючи ніякого запису на Службу Божу за свою душу. Всі дуже дивувалися, як міг такий багатий чоловік, побожний та милосердний, показа¬тися таким жорстоким до себе самого. Однак після похорону знайшли книжечку, з якої було видно, що він ще за життя свого думав про свою душу та про її добро, бо казав відправити за себе біля двох тисяч Служб Божих і в кінці написав таке речення - вислів: "Хто хоче свого добра, нехай ще за життя забезпечиться та не довіряє тим, що їх за¬лишить після своєї смерти на землі".
Св. Леонард після наведення цього речен¬ня, кличе також: Служби Божі, Служби Божі, Служби Божі, та з руками зложеними нага¬дує нам, говорячи, що тільки під тою умовою можемо живити в нашому серці надію, що підемо після смерти до неба, не переходячи через чистилище.
Зберігаймо той спогад цього гарного опо¬відання і зрозуміймо, яким досконалим і ко-рисним середником є Служба Божа, яким ве¬ликим скарбом вона є. Не говорім вже ніколи: "Одна Служба більше чи менше, мені все одно, або "досить одної Служби Божої в день святковий..." чи "Служба не дасть хліба..."
Відновім постанову від сьогоднішнього дня слухати Служби Божі якнайбільше, та йдім за тою порадою, щоб давати вже за життя на ті Служби Божі, що їх ми бажали б, щоб після нашої смерти вони були відправлені. Не до¬віряймо тим, що нас переживуть, пам'ятаючи слова приповідки: Більше дає світла свічка, що стоїть перед нами, ніж десять свічок, що стоять за нашими плечима.

Розділ 12
СЛУЖБА БОЖА Є НАЙБІЛЬШОЮ ДОПОМОГОЮ, ЯКУ МОЖЕМО ДАТИ ДЛЯ ДУШ В ЧИСТИЛИЩІ

Знаєте всі, які страшні терпіння в чисти¬лищі. Св. Єронім каже, що вогонь, що охоп-лює душі в чистилищі нічим не різниться від вогню пекельного, а будучи знаряддям Бо¬жої справедливості, приносить тим душам невимовні терпіння, що перевищують всякі муки, що їх ми можемо витерпіти на світі і уявити собі.
Але також той святий запевняє нас, що ко¬ли відправляється Служба Божа за душу в чистилищі, то сила вогня є наче б зменшена і за час, коли відправляється Служба Божа вона не терпить. Ще більше запевняє, шо Служба Божа звільняє багато душ з чис¬тилища і впроваджує їх до неба.
Справді св. Бернард, коли одного разу відправляв Службу Божу в костелі в Тре Фонтан в околицях базиліки св. Петра в Римі, раптом побачив драбину, що сягала від землі аж до неба, а по драбині ангелів, що сходили та виходили, що випроваджували з чисти¬лища душі та провадили їх до неба.
***
Отець Леордер, найславніший французь¬кий проповідник, що помер в 1861 році, так розповідав: "Один князь, поляк, недовірок, матеріаліст написав книжку, в котрій запе-речував безсмертність душі. Вже мав її по¬дати до друку, коли одного дня, проходжу¬ючись по своєму городі, зустрів одну жінку, що плакала, а та залита сльозами, кидаючись йому до ніг, просила: "Ох князю добрий, мій чоловік помер, його душа, напевно, терпить в чистилищі, а я бідна і не можу дати на Службу Божу "за померлих" за нього. Зми- лосердися, допоможи мені, щоб я могла помогти моєму любому чоловікові".
Той шляхетний пан, хоч був інших пере¬конань релігійних, ніж та жінка, котру уважав за жертву темноти, не мав відваги відкинути її. Витягнув з кишені золоту монету і дав її жінці, а вона ущасливлена біжить до костела і тут же передає її священикові та просить, щоб той відправив Службу Божу за померлого чоловіка. Потім через п'ять днів князь читав в своїм кабінеті, раптом підняв очі і побачив за два кроки від себе селянина в народнім строю.
"Князю,- сказав незнайомий,- я прийшов, щоб тобі подякувати. Я є чоловіком тої бідної жінки, що пару днів тому просила тебе про милостиню, щоб дати на Службу Божу за упокій моєї душі. Твоє діло милосердне було милим перед Богом і Бог позволив, щоб я прийшов та подякував тобі". Сказавши це, селянин зник, а князь негайно вкинув свою працю-твір в огонь і, піддаючись ласці Бо¬жій, повірив, навернувся та жив по-християнськи аж до смерти.
***
Розповідають про одну матір, яка після смерти свого десятирічного сина ніяк не могла заспокоїти свого болю. Вдень плакала, а ночами снила про свою дитину. Одного разу побачила його в сні посеред урожайних полів, спалених сонячною жарою. Посереди-ні була цистерна з зіпсованою водою, смер¬дючий запах йшов від тої води, а її син, будучи дуже спраглим від спеки, нахилився над тою цистерною та хотів пити, але не міг. Бідна дитина плакала, просила допомоги, але ніхто її не чув.
Нещасна жінка пробудилася та думає про той сон, що він означає, і доходить до того, що її Каролько, можливо, знаходиться в чис¬тилищі і потребує молитви, тож негайно дає на Службу Божу за упокій його душі. На¬ступні три ночі, завжди в тій самій годині, виразно чує той самий голос, що її кличе, бачить ті самі поля, але вже зелені, на них повно квітів, вода в цистерні вже прозора, чиста, а її синочок гарний-гарний, як ангел п'є її та граючись посеред квітів, повторює: "Дякую, мамо, дякую". Після цього голоc замовк і мати вже більше не снила про нього, але жила спокійно, будучи певною, що її дитина вже на небі.

Розділ 13
ПОМІЧ, ЯКУ ДАЄМО ДУШАМ В ЧИСТИЛИЩІ, ПРИНОСИТЬ НАМ ПОТІХУ

Подія, яку зараз розкажемо, сталася в Па¬рижі в 1827 році. Одна бідна служниця мала той гарний звичай, що завжди раз в місяць давала на Службу Божу за душі терплячі в чистилищі, але тяжко захворіла і втратила службу, витратила всі заощаджені гроші на життя. Після хвороби одного дня вийшла на вулицю, маючи всього в кишені 20 саньдів (близько рубля). А йдучи вулицею, пригада¬ла собі, що в тому місяці ще не дала на Служ¬бу Божу за душі в чистилищі, тож заходить до костела і повна довіри видає останні гро¬ші на Службу Божу за померлих і сама по¬божно вислухала її. Опісля виходить з косте¬ла, але ледве пройшла пару кроків, зустрічає блідого хлопця, зі шляхетним виглядом.
Він наблизився до неї і говорить: "Ти, певно, шукаєш праці, чи так?" - "Так, пане!" - "Йди на вулицю Н., номер мешкання Н. Здається, що там тобі буде добре"- І зник в натовпі. Бідна дівчина йде на вказану ву¬лицю і там стала перед панею з поважним виглядом.
- Пані,- говорить,- я довідалася, що тут потрібна служниця і я прийшла представи-тися!
- Моя дитино, тут ніхто не шукав служ¬ниці. Хто тебе тут прислав?
- Один хлопець, котрого тільки що я зу¬стріла на вулиці.
Та пані була дуже здивована, не могла на¬віть собі уявити, хто то міг бути. Раптом дів¬чина підняла очі і побачила на стіні портрет.
- Оце,- прошу пані, портрет того, з котрим я сьогодні розмовляла".
- "Але ж то мій син одинак, що вже два роки тому як він помер,- сказала матрона,-що це все означає?"
Тоді служниця розповіла докладно все, що сталося і легко можна було догадатися, що душа хлопця сьогодні була звільнена з чистилища бідною дівчиною. Тоді та пані не тільки прийняла її під свій дах, але від цієї хвилини вважала її не за служницю, а за свою дочку.
Оце спасенний наслідок одної Служби Божої, що її замовила бідна дівчина за душі в чистилищі.
***
Св. Петро Дам'ян був малою дитиною, коли родичі померли. Забрав його до себе його рідний брат, що дуже зле обходився з ним так, що навіть не давав йому їсти, ані потрібного одягу. Одного дня Дам'ян знай¬шов на дорозі дрібну монетку, а, не маючи змоги віднайти власника, дуже зрадів і здавалося йому, що він набув великий скарб. Вже думав, що купить собі капелюх, чере¬вики, куртку, бо був бідним та того всього потребував. Раптом прийшли йому на па¬м'ять його померлі родичі, очі наповнилися сльозами. Біжить до священика, віддає йому срібну монету і просить, щоб той відправив за них Службу Божу, за душі батька і матері, і чи повірите? Від того дня завдяки опіці душ з чистилища, життя Петра цілком змінилося.
Ним почав займатися другий брат, казав його вчити і Петро Дам'ян вивчився на священика, а відтак його висвятили на єпис¬копа, став кардиналом, а до того й святим.
Оце ще на один доказ більше, як то одна Служба Божа за душі в чистилищі, буває початком безчисленних ласк. Та оскільки ж більше ласк можемо одержати, якщо в часі Служби Божої приймаємо ще й Св.Причастя.

Розділ 14
ГОРЕ ТОМУ, ЩО НЕ ВИКОНУЄ СВОГО ОБОВ'ЯЗКУ І НЕ ДАЄ НА СЛУЖБУ БОЖУ ЗА СВОЇХ ПОМЕРЛИХ

О, скільки Бог винагороджує тих, що ви¬слуховують і дають на Службу Божу за своїх померших (з родини), о, стільки карає ті особи, що занедбують той святий обов'язок.
- Якщо хтось, - говорить св. Леонард, належить до тих скупердяїв, що не тільки мають так мало любови, що не вислуховують Служб Божих за своїх померших, але не виконують своїх обов'язків справедливості і не дають на Служби Божі, хоч в заповіті є застереження, щоб вони давали на Служби Божі, а це закон справедливости. Ідіть, ви гірші від диявола, бо дияволи мучать душі прокляті, а ви мучите душі вибрані. Ви гірші від дикунів, бо дикуни знущаються над ворогами, а ви жорстокі для свого батька, для вашої матері, для Божих приятелів, для вас немає сповіді, що була б важною, немає розрішення, якщо не будете покутувати за такий великий гріх, якщо не надолужите точно всім обов”язкам, що ви маєте супроти померлих.
Не викручуйтеся: „Не маю грошей, не можу”, на договори, на торгівлю, на забави, на непотрібні видатки, а, навіть, на грішне життя є гроші і можна їх знайти, але, щоб дати на Службу Божу за бідних померлих, грошей немає.
Добре запам”ятайте, що якщо тут, на землі, ніхто наших рахунків не переглядає, то остаточний звіт з них зложите перед Богом. З”їдаєте записи померших, записи на Служби Божі, але знайте, що тою жорстокістю і несправедливістю до душ померлих, до душ в чистилищі стягаєте на себе гнів Божий, помножуєте нещастя, бо як говорить св. Письмо: нещастя на здоров”ю, на майні, на славі, знищення всякого роду на тім світі, і потім, потім після нещасного життя дістанетеся в руки самого Бога, котрий буде вас судити без милосердя за ваші жорстокі несправед¬ливості, особливо відносно померших.
Тут не подаю вам прикладів особливих, що спали на доми і родини, що не виповнили своїх обов'язків супроти померших душ. Перейдіть всі міста, краї, пригляньтеся, скільки родин розкинутих, скільки родинних домів знищених, скільки великих маєтків занедбаних, магазинів замкнених, робіт при¬зупинених, яка ж того причина? Коли б ми хотіли дійти до суті справи, то знайшлася б причина в жорстокості супроти душ помер¬ших, в занедбанні побожних легатів, але то є тільки кари дочасні. Інші значно тяжчі за¬ховані на життя майбутнє і нераз Бог дозво¬ляє, що тою самою монетою тим, що так провинилися, відплачують їх нащадки.
У Францисканських хроніках читаємо, що один брат після смерти показався своєму товаришеві і об'явив йому великі терпіння, які він терпів у чистилищі за те, що за життя занедбував своїх померших, запевняючи, що добрі діла, Служби Божі, відправлені за нього, не приносять йому ніякої полегші, то за кару за то недбальство Бог дозволяє, що вони є помічними не йому, а іншим душам. Сказавши те, зник.
Ах, дозвольте мені ще раз вас просити, щоб ви відтепер дуже старанно допомагали душам в чистилищі, через що одночасно ж стрете і ваші довги, що їх затягнули перед Божою справедливістю. Головним середником до того є Служба Божа і св. Причастя, але передусім будьте пильними у виконанні обов'язків на користь душ в чистилищі, хоч би вам і прийшлось понести жертви.

Розділ 15
ПРО ОБОВ'ЯЗОК ВИСЛУХОВУВАТИ СЛУЖБУ БОЖУ В НЕДІЛЮ

Добре знаєте, мої дорогі, що обов'язково потрібно вислухати Службу Божу в неділі і свята, і хто без поважної причини того не робить, має тяжкий гріх, і, однак, є багато християн, що не дбають про Службу Божу і так легко пропускають її вислуховування. Свята в них сходять на залагоджуванні контрактів, на розмовах, на прогулянках, забавах, кіно, театрах, телевізорах, і так поступаючи, багато занедбує, тратить і легко¬важить собі Службу Божу. Не робім того, коли в свято почуємо радісний голос дзвону з церкви, подумаймо собі, що то голос Бога, шо кличе нас до свого дому і не відвер¬таймося плечима від Нього.
***
Пригадаймо собі перших християн, котрі спішили на Службу Божу з небезпекою для свого життя. (Є такі цікаві книжки про жит¬тя перших християн: "Фабіоля", "В копальнях Сардицїі", "Камо грядеше").
Оповідають про св. Анізію дівицю, що одного разу, йдучи в неділю на Службу Божу, помимо переслідувань, яке в той час було, зустріла вояка цісаря Діоклетіана, а той, побачивши її, здогадався, що вона, хри¬стиянка. "Стань,- сказав,- куди ти йдеш? Ах, ти християнка,- скрикнув жовнір,- пере¬шкоджу тобі йти до твого Пана, а заведу тебе, щоб ти дала богам жертву". Говорячи те, вхопив її за плечі та хотів потягти за собою. Анізія сильно вперлася і закликали на поміч свого Бога Ісуса. На те той нелюдський, немилосердний чоловік впадає в злість, витягає меч з піхви та вдаряє в серце християнки. Анізія падає, облита власною кров'ю, мучеництвом підтвердила свою рев¬ність слухання Служб Божих в неділі і свята.
***
Також і наші місіонарі оповідають нам гарні приклади з життя нецивілізованих лю-дей, котрі наражаються нераз на кількаденні подорожі через гори, пустелі, ліси, щоб тільки вислухати Служби Божі.
Отець Маріста, місіонар з Океанії наво¬дить факт, який мав місце недавно на від-критому морі. Раптом на морі побачив щось дивне, що, як виглядало, наближається до берега. Що то було? Ціле плем'я муринів, що кинулося вплав в море і переплило відстань щонайменше шість миль з нараженням жит¬тя, щоб мати ту потіху, вислухати Службу Божу.
Отець Прещані, описуючи, як щораз біль¬ше шириться правдива віра на Білорусії, го-ворить, що бідні її мешканці, закутані хутром ведмедя або рисі, бредуть снігами, лісами цілу ніч, щоб тільки дістатися на Службу Бо¬жу. Нераз були такі великі морози, що й вино в чаші замерзало, а ці люди, коли не могли поміститися в церквах, на церковнім подвір'ї в снігах стояли або клякали, молячись та б'ючи себе в груди. Бувало, що діти мліли на морозі, тоді матері притуляли їх до своїх грудей, огрівали своїм власним хуханням-теплом, бажаючи привести їх до свідомості.
***

Не так давно архикнязь австрійський Франц Фердинанд їхав до Берліна, щоб три-мати до хресту четвертого сина наслідника німецького трону. Тоді трапився такий ці-кавий та повчальний випадок, а при тому ха¬рактерний. Архикнязь виїхав з Відня в субо¬ту ввечері і мав прибути до Берліна в неділю біля 11-ої години вранці. Перед від'їздом зателефонував, просячи цісаря Вільгельма, щоб на вокзалі не вітали його офіційно тому, що він може запізнитися на останню Службу Божу в костелі св. Ядвиги, що відправляється о 11.30. Тож відкликано офіційний прийом, цісар тоді сам поїхав на вокзал в товаристві наступника трону і ад'ютантів, щоб привіта¬ти достойного гостя, звідки автом просто по¬їхали до костела св. Ядвиги на Службу Божу.
Якже повинні бути засоромлені ті, що для благих, немудрих нераз причин опускають Службу Божу.
Нехай же ті героїчні приклади заохотять нас до вірного виповнення нашого обов'язку вислухати Службу Божу в неділі і свята, і коли б ми були змушені працювати в неділі і свята, коли б церква була далеко і погода бу¬ла погана, то й тоді зробім жертву і не про¬пускаймо Служби Божої. Скільки ж робіт¬ників, начальників пошт, робітників залізни-ці, телеграфу, що мусять в неділі і свята пра¬цювати, а, однак, вони не опускають Служби Божої і вислуховують їх зранку та присту¬пають навіть до св. Причастя, а Бог певно їх буде благословити, а також і їхні родини.

Дата: Понеділок, 08.03.2010, 20:34 | Повідомлення # 5
Розділ 16
ГОРЕ ТОМУ, ЩО ПОГОРДЖУЄ СЛУЖБОЮ БОЖОЮ В СВЯТА

Поскільки Бог безмежно добрий для тих, що бояться Його і люблять Його, о стільки є справедливий для тих, що гордять Ним і нераз строго їх карає.
Св. Леонард оповідає, що одного разу троє купців з Губіо поїхало в суботу на яр-марок, що далеко від міста. Там перено¬чували і на другий день зранку в неділю двоє рішило вернутися додому, третій старався їх від того відмовити, просив, щоб найперше вислухали Службу Божу. Але надармо, бо вони, висміявши його, вибралися в дорогу. Приїхали до річки Корфуоне, в якій вода, внаслідок зливного дощу, дуже піднеслася, а не помітивши, що міст на ріці був непевний, погнавши коні, виїхали на міст. В тій самій хвилі міст завалився, а вони, з кіньми і това¬рами впали у вир та марно загинули. Через кілька годин селяни витягли на берег два трупи, тоді над”їхав третій купець, який зали-шився в місті, щоб вислухати Службу Божу, а пізнавши своїх товаришів, підніс руки до неба, дякував Богу, що вирятував його від вірної смерті. Відновив також постанову, що буде відтепер шанувати святкові дні, а особливо побожно слухати Службу Божу.
***

Еней Сільвіо, пізніше Папа Пій II, опо¬відає, що в Німеччині, в м. Сцівія колись мешкав багатий лицар, що втративши май¬но, опинився в біді, попав в тяжку мелан¬холію та був близький до розпуки. Одного дня сатана спокусив його, щоб той закінчив своє життя і повісився. А той лицар, не зна¬ючи як опертися спокусі, удався за порадою до побожного сповідника. Той йому сказав: "Хай ніколи не пройде день, щоб ти не вислухав Служби Божої, і нічого не лякайся".
Лицар пристосувався до тої поради та почав її практикувати, вислуховуючи що-ранку Службу Божу. Але одного разу, йдучи на Службу Божу, зустрів селянина, який радив йому повернутися додому, бо Служба Божа вже скінчилася, і не буде вже інших. Настрашився лицар, почувши таку новину, страх його огорнув і плачучи повторяв в розпачі: "Що буде зі мною? Що буде зі мною? Може, то вже останній день мого життя?" Здивувався селянин, бачачи його стурбованість, а бажаючи його потішити, сказав: "Не переживай, я зараджу всьому. Дай мені твій плащ, а я тобі за те відпродам заслуги моєї Служби Божої". Радо згодився лицар, віддав свій плащ і пішов до церкви. Помолившись, вертав додому і на тому місці, де з такою легкодушністю селянин продав йому за плащ заслуги своєї Служби Божої, побачив його висячого на дереві, як Юду і вже неживого. Погордив і продав Службу Божу, а спокуса сатани перейшла на нього, поконала його і схилила до самогубства.
О, яка велика є несвідомість тих християн, що не дооцінюють такого великого скарбу, яким є Служба Божа, замінюючи її марною забавою або принижуючи її до незначного заробітку. О, якою великою є підлість тих, хто легковажно погорджує Службою Божою.


Розділ 17
ЩОДЕННЕ СЛУХАННЯ СЛУЖБИ БОЖОЇ - ЦЕ ВЕЛИКА ЛАСКА

Це зрозуміли не тільки численні святі, але і королі, цісарі і князі. Константин Великий кожного ранку слухав Службу Божу в своєму палаці, а коли йшов на війну, то мав із собою завжди польовий вівтар і серед гуку битви, стуку зброї, поручав щодня відправляти Службу Божу. І вона то причинилася до цілого ряду великих перемог на війні.
Цісар Лотар на війні чи в часі спокою не одну, але аж три Служби Божі слухав щодня. Так само робив побожний король англій¬ський Генріх III. І Бог винагородив його дов¬гим, 56-річним пануванням.
***
Св. Людовик, король французький, кож¬ного ранку ходив на Службу Божу.
Св. Вацлав (Вячеслав), король чеський, слухав щодня Службу Божу, а часто сам служив до Служби Божої на збудовання всіх. А мав таке велике набоженство до Служби Божої, що сам власними руками сіяв збіжжя, витискав вино, що опісля мало бути вживане до Служби Божої, до тої жертви. Для тої справи мав визначене спеціальне поле та окрему винницю, що її зі знанням і власно¬ручно управляв в покорі духа.
Великий канцлер Томас Моор, хоч на ньому тяжіли справи цілої Англії, щодня був на Службі Божій. А коли одного разу в часі Служби Божої король поручив його при-кликати, покірно та з пошаною, але одно¬часно з християнською відвагою поручив просити монарха, щоб зволив зачекати аж закінчиться Жертва Служби Божої.
***
Наполеон І одного дня переглядав поря¬док денний славної консерваторії в Екомен і коли дійшов до параграфу, що говорив: "Учениці в неділі і свята, і в четверги будуть ходити на Службу Божу" вибухнув гнівом і сказав: "Принесіть мені перо" - і власною рукою виправив параграф і написав: "щодня будуть слухати Службу Божу". Опісля вже, будучи вигнанцем на острові св. Єлени, просив, щоб йому дали священика, що кож¬ного ранку відправив би йому Службу Божу.
Одного вечора сидів сам з генералом Монтолоном і поручив, щоб той приготував все до завтрішньої Служби Божої. Генерал виявив легке здивування, а Наполеон сказав на те: "Коли я сидів на троні, окружений лю¬дьми без віри, то не буду приховувати, що я керувався людськими поглядами, але тепер для чого я маю скривати те, що я думаю. Я хочу, щоб бути на Службі Божій і піду на Службу Божу. Нікого не змушую, щоб мені товаришили, а хто мене любить, піде за мною".
***
Гарсія Морено, президент республіки Еквадор, що в тому краю, зробив багато доброго під оглядом цивільним, моральним і релігійним, вставав раненько о годині 5-ій ішов до каплиці, все приготовляв до Служби Божої і сам служив до неї в присутності всіх домашніх. Неприятелі зненавиділи його, на¬пали на нього і вбили. Після смерти знайшли в його вбранні, книжечку "Наслідування Ісуса Христа", а на останній сторінці були виписані його постанови: "Слухати буду що¬денно Службу Божу". І ми повинні її викону-вати.
***

Св. Августин запевнює, що його мати щодня ходила на Службу Божу. Св. Омобоно був кравцем, Св. Одон - шевцем, але вони знаходили час, щоб рано йти на Службу Бо¬жу, а Бог їм давав здоров'я, працю і маєток.
Якою доброю та пожиточною справою було б, - коли б ми їх наслідували і щодня слухали Службу Божу. Не виправдовуймося браком часу, що ми не можемо, стараймося перейнятися думкою, що коли на Службі Бо¬жій, то Бог буде благословити нас в наших за¬няттях дома, в полі, в магазині, на праці. Ан¬гели наші хоронителі будуть за нас працю¬вати.
***
Св. Ізидор, селянин бідний, ніколи не опу¬скав Служби Божої, його хлібодавець неохо¬чим оком дивився на те, і часто навіть його лаяв, хоч був здивований, що помимо того його обов'язки завжди були виконані вчасно і краще, ніж праці інших слуг. Одного разу цікавий був побачити, хто за Ізидора працює в полі, коли той є в церкві на Службі Божій.
Яке ж було його здивування, коли побачив Ангела, що орав парою гарних волів, а Ізидор в той час був у церкві на Службі Божій.


Розділ 18
ЯК МИ МАЄМО ЙТИ НА СЛУЖБУ БОЖУ, ЩОБ її ДОБРЕ ВИСЛУХАТИ

Маємо йти до церкви скромно одягнені, чисто, без вишуканості і без пишноти. Одяг не повинен прилягати до тіла і не оголювати його частин.
Св. Амброзій, архиєпископ Медиолану, побачивши одного разу одну паню, що йшла до церкви в вишуканому і розкішному одязі, зблизився до неї, сказав голосом строгим: "Пані, чи думаєш, що ти йдеш на бал або до театру, що в такому строю входиш до церк¬ви? Покинь дім Божий та йди оплакувати свої гріхи, твоє грішне життя".
Ах, скільки ж християн сьогодні заслу¬говує на подібну догану. Скільки ж в наш час, навіть по малих селах йдуть на Службу Божу якраз з наміром показатися, щоб при-вернути своїм вбранням на себе увагу, і особливо, в особливіший спосіб заслуговують на догану жінки, які йдуть до церкви напарфумлені, намальовані, в штанах або в сукнях, що ображають скромність, без покритої го¬лови. Бог не може того стерпіти, відвертає від них очі і дуже часто зсилає на них кари.
***

Пару років тому, одна з газет, що вихо¬дить в Болоньї, описала наступний факт. Од-ної неділі, в одному з костелів того міста зі¬бралося багато вірних, щоб вислухати Служ¬бу Божу. Раптом входить молода особа напарфумлена і вбрана без належної скром¬ності, не клякнула, не перехрестилася, тільки ціла занята собою починає крутити головою то вліво, то вправо, щоб звернути на себе увагу. Люди були згіршені тією поведінкою, але і кара невдовзі діткнула ту, що так святотацьки поводилася. В одній хвилині не¬щасна зблідла, крик вирвався з її грудей, впа¬ла на землю вражена паралічем і так сконала.
***

Св. Єлисавета, королева Угорщини, зав¬жди скромно одягалася, а в один великий торжественний день мусила піти до церкви в дорогоцінному одязі, в короні на голові. Ко-ли молилася, поглянула на Розп'ятого Хрис¬та. Глибоко зворушена порівнювала в своїй голові свого Бога розп'ятого, терням увінча¬ного, покритого ранами, цілого скривавле¬ного і себе, одягнену в шовки, в пурпуру і золото. Раптом вибухнула голосним плачем і впала на землю біля стіп своїх дворян. Від то¬го дня вже ніхто її не бачив в церкві, одяг¬неною в дорогий одяг, з короною на голові. Що за гарний приклад для жінок-християнок.
***

Відомий і славний французький письмен¬ник Фрідріх Озанам, засновник Товариства Св. Вікентія а Павльо, професор Сорбони, слава Франції в XIX сторіччі, був одного разу за порадою лікаря в Амтіньоно коло Ліворно, де приготовлявся до того великого переходу, яким є смерть. Надходило свято Успення Матері Божої. Озанам заявив ото-чуючим, що бажає в тому дні піти до церкви та піти до св .Причастя. Дружина визвала з Ліворно повозку, щоб його завезти, однак він не хотів скористати з неї, кажучи: "Певно, це вже остання моя прогулянка в житті, яку я зроблю і тому хочу йти пішки, щоб ушану-вати Бога і Його Пресвяту Матінку. І опер¬шись на плече тої, котру називав своїм ан¬гелом, попрямував в сторону парафії. Селя¬ни, довідавшися, що Озанам приходить на набоженства зібралися коло церкви, а коли він блідий перейшов поміж ними, всі чоло¬віки з пошаною відкрили і похилили свої го¬лови, а жінки і діти руками кланялися йому, зворушені аж до сліз. Справді, це була вже остання Служба Божа для Озанама на землі.


Розділ 19
ЯК МИ ПОВИННІ ПОВДИТИСЯ НА СЛУЖБІ БОЖІЙ

Якщо хочемо так слухати Службу Божу, щоб виконати добре наш обов'язок супроти Бога та отримати дорогоцінні овочі, що пли¬нуть з тої Св. Жертви, треба так поводитися на ній, як цього вчить нас катехизм, а саме: тихо, уважно, з цілою внутрішньою скром-ністю і побожністю серця. Тож зле роблять ті, що під час Служби Божої розмовляють, сміються, залагоджують свої власні справи, кидають грішні погляди, поводяться погано, не віддають належної чести Господу Ісусу навіть в часі освячення Чесних Дарів, так що виглядає, що вони тільки для того прийшли до церкви, щоб образити Бога. Якщо Гос¬подь Ісус з таким обуренням вигнав зі свя¬тині в Ерусалимі тих, що зневажали її, якже ж не зішле кари на тих, що зневажають Його церкву в найсвятішій хвилі.
Оповідає отець Легнері, "що Філіп II, король Іспанський, зауважив одного ранку, що двоє панів з його оточення погано поводилися в часі Служби Божої. Коли вийшли з церкви, король їх покликав до себе і посварив так сильно, що один з них аж дістав інсульт і впав на землю, втративши притомність, та скоро після цього помер.
Читаємо також про одного з японських королів, котрий скоро після свого навернення на християнську віру довідався, що один з його вельмож в часі Служби Божої сміється та жартує. Зібрав цілий свій двір, викликав цього пана, та засудив його на смерть. Оточуючі королівські радники старалися відмовити його від того і благали про помилування нещасного.» Але король відповів твердо: "Ні! На смерть ".
"Якщо закон карає смертю тих, що мене образили б, чи ж не можу я карати тих, Що Бога ображають? " І дав підвладним строгий приклад, як мають заховуватися в церкві в часі Служби Божої.
А як Бог буде карати за брак пошани до церкви і Служби Божої?
Ах, пригадаймо собі Пресвяту Матір, кот¬ра в 1846 році з'явилася в Франції в місцевості Ля Салет і плакала на згадку тих страшних кар, що впадуть на людей за зневагу святих речей, а передусім без сумніву, за збезчещення церков і жертви Служби Божої. Також зле роблять ті, що сидять, розлігшись нескромно, плюють на підлогу, сплять, або замість мо¬литися, впокорюватися перед Богом, дума¬ють про щось цілком противне, про інші речі.
О! Наші вояки не так стоять перед ко¬ролем. То ж чи ці всі не вірять?
Одного разу Наполеон І був на Службі Божій, а побачивши офіцера, котрий стояв в часі освячення (піднесення), раптом підійшов до нього, вдарив його в плече і сказав: "Зле вихований! Клякни перед твоїм Господом Богом так як я, твій цісар, клякаю. Перед Господом Ісусом ми є менші ніж марна по¬рошина".
Ото людина велика навіть в опінії світа, котрий нас вчить пошанування і побожності в часі Служби Божої. Збільшім вашу віру, о мої дорогі, переймімся до глибини тим, що в часі Служби Божої ми справді перед Ісусом, нашим царем, нашим Богом.
Св. Іван Золотоустий запевнюс нас, що тисячі ангелів оточують престіл в часі Служ¬би Божої, бачив нераз їх він сам, як в мов¬чанні, похилені, з очима опущеними стоять в захопленні над освяченою частичкою. І чи ж не така повинна бути в нас поведінка в часі Служби Божої? Пам'ятаймо про те, що Служ¬ба Божа, то хвиля найбільш успішна, щоб випросити в Бога ласк, що їх ми потребуємо.
***
Св. Тома з Аквіну говорить, що в часі Служби Божої наші Ангели-хоронителі по-дають Богу наші молитви, а Ісус їх приймає і вислуховує.
Одного дня той святець побачив справді цілу процесію тих небесних духів, котрі в часі Служби Божої відходили від вівтаря, йшли на церкву і підходили до людей. Здивований забажав знати значення того видовища, перервав молитву і запитав про це ангелів. "Ах! дивуєшся, - була відповідь,- ми є ангелами-хоронителями тих вірних, що є в церкві на Службі Божій, відбираємо їх мо¬литви, заносимо їх до Ісуса, а взамін їм при-носимо різні ласки".
Коли ми є в церкві, мої дорогі, то не будь¬мо німі, а молімся за себе, за тих, що пору-чилися нашим молитвам. Молімся за Святій¬шого Отця, за єпископів, за священиків і за всіх християн.
Родичі хай моляться за своїх дітей, за родину, діти хай моляться за родичів і нас-тоятелів. Особливо молімся за бідних гріш¬ників. Просім Господа Ісуса про багато і з живою вірою. Чим більше будемо просити, чим живіша буде ваша побожність і віра, тим більші ласки сплинуть на нас навіть дочасні. Не забудьмо і про душі в чистилищі. Які молитви треба відмовляти до або після Служби Божої? Можемо читати відповідні молитви з молитовника, відмовляти вервицю, розважаючи тайни, можемо повторяти молитви ранішні або вечірні, або інші за себе, за свої справи, за інших, за живих, як і за померлих. Тільки молімся. Спасенною річ¬чю було б після Служби Божої відчитати Хресну Дорогу, розважаючи про страсті і смерть Господа Ісуса, збудім акти віри, надії, любові і жалю за гріхи наші включно з по¬становою поправитися з них.

Розділ 20
ХТО ПІД ЧАС СЛУЖБИ БОЖОЇ РОЗМОВЛЯЄ АБО ДОПУСКАЄ ДОБРОВІЛЬНІ РОЗСІЯННЯ ВТРАЧАЄ КОРИСТЬ ВІД СЛУЖБИ БОЖОЇ

Одна жінка, як читаємо в книзі з побож¬ними прикладами під назвою "Дзеркало по-божних прикладів", бажаючи одержати від Бога потрібну ласку, обіцяла, що протягом року вислухає дуже багато Служб Божих. То ж скільки разів, почувши дзвін, що кликав на Службу Божу, переривала всякі заняття і спі¬шила, незважаючи на дощ і сніг, спішила до церкви. Повернувшись додому, значила вислухані Служби Божі тим, що клала до мі- шечка зерно бобу за кожну Службу Божу. Мішечок вона старанно ховала. Скінчився рік, жінка ущасливлена відкриває мішечок, але на превелике своє здивування, вона знайшла тільки одно зерно. Здивована, зболіла, пішла до сповідника пожалітися, а він запитав, як вона ходила до церкви та з якою побожністю вона слухала Службу Божу. Мусила признатися, що по дорозі вона розмовляла, жартувала, в церкві також вона не уникала непотрібних розмов з тою чи другою знайомою, а думка в неї була зайнята роботою вдома чи в полі. "Оце причина, - відповів священник,- через що твої Служби Божі пропали. Сатана взяв їх для себе, Бог показав тобі, що втрачається заслуга доб¬рих діл, якщо їх виконуєш недбало".
І ми, мої дорогі, хто знає, скільки ми стратили заслуг, що випливають з добрих діл. Скільки Служб Божих ми стратили через непотрібні говорення, добровільне розсіяння, а відтак скаржимося, що нас Господь Бог не вислуховує.
Одного разу один християнин з тих, що ніколи не моляться, скаржився перед побож-ним єромонахом, що Бог йому не дає ласк. Священик дав йому добру науку:
- Візьми,- каже до нього,- той кошик і йди зачерпнути води.
- Перепрошую, отець кпить собі з мене. Як же ж я можу принести води в кошику!
- А як же ж ти можеш хотіти, щоби Бог давав тобі ласки, коли ти про те не просиш?-відповів законник.
- Коли йдемо до церкви, йдемо так, якби ми хотіли зачерпнути води, несім зі собою не кошик, то є розсіяння, легкодушність, але ве¬лике відро, то є жива побожність, бо вартість молитви є різнорідна, вона залежить від біль¬шої або меншої ревності, з якою відправлено.
Оповідають про одного монаха, що од¬ного разу він заглиблений в молитві зна-ходився в церкві, переповненій людьми. На своє превелике здивування побачив ангелів, похилених уважно над гарними книжками; тим більше: охоплювало його здивування, коли то, приглядаючись до них побачив, що одні писали буквами золотими, другі сріб- ними, інші звичайним чорнилом або навіть чистою водою. Здобувся на відвагу і покірно запитав про значення того всього; а знаєте, яку одержав відповідь?
- Пишемо відповідно до побожності і заслуги кожного. Букви писані золотом, то молитва найревніших, сріблом то менш ревних, чорнилом то молитви душ ще менше ревних, а водою то тих, що не мають ні ревності, ні побожності.
Якщо ж так є в дійсності, то постановім собі від сьогоднішнього дня, щоб наші мо-литви за кожним разом наш ангел-хоронитель записував тільки золотими буквами.
Бібліотека » Церква » Духовна література » Найбільший скарб або щоденна Служба Божа (С. Людвік Кіяваріно)
Сторінка 1 з 212»
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика