Головна сторінка сайту
Сторінка 1 з 11
Архів - тільки для читання
Бібліотека » Церква » Духовна література » Ліки проти гріхів
Ліки проти гріхів
Дата: Понеділок, 08.03.2010, 20:03 | Повідомлення # 1
Передмова

Мабуть, немає людини, котра б протягом свого земного життя не хворіла. Якщо говорити окремо про недугу душ. то увесь світ, без винятку, заповнений хворими людьми. А тією хворо¬бою душі є гріх. „Коли ми кажемо, що гріха не маємо то ми самих себе обманюємо, і правди в нас немає” (1 Ів. 1.8).
Хто чимраз більше любить Бога, той ясніше бачить свої гріхи, бо любов просвічує розум, який є оком і сторожем серця.
Серце—це обличчя і дзеркало душі, святиня Бога, найсвятіше і найдорожче, що є в людині.
На жаль, наше серце є часто забруднене, зранене й розби¬те різного роду гріхами. Тому маємо потребу очищати і лікува¬ти його, використовуючи три основні методи:
1) добрі діла для душі і тіла ближнього;
2) боротьба з гріховними пристрастями;
3) молитва та прийняття Святих Тайн—Сповіді і Причастя.
Якщо будемо сумлінно їх використовувати—це будуть най¬кращі хвилини нашого життя, зустрічі з Богом у наших ближ¬ніх, своїй душі і в Святих Тайнах.
У цій книжечці викриваються основні хвороби душі і пропонуються ліки проти них із коротенько зібраних духовних рецептів-повчань з науки Святого Письма, богословської літератури, вчення святих, а також використано життєвий досвід багатьох подвижників Церкви у боротьбі зі злом.

Цифри від 1 до 43 означають, що дане речення чи абзац взяті з духовної літератури, навчання святих і богословів Церкви, згідно із записаним порядком в кінці книжечки.
Позначення (Мт. 6, 15) і т. п. вказують, що дане речення є цита¬тою Св. Письма чи підтверджене ним (якщо не взяте в лапки).

Дата: Понеділок, 08.03.2010, 20:06 | Повідомлення # 2
Гордість

Гордість — це диявольський винахід, початок і схови¬ще гріхів4.
У собі цей гріх тяжко зауважити, бо він чисто духовний і не пов'язаний з нічим матеріальним, як, наприклад, пия¬тика, крадіжка тощо.
Один премудрий старець картав гордого брата, а той, засліплений, сказав йому: „Прости мені, отче, я не гордий". Старець заперечив: „Чим же ти, сину мій, ясніше можеш до¬казати свою гордість, як не тим, що говориш: „Я не гордий"?
Властивість гордості — самого себе поставити ви¬щим від інших. Гордий отримує задоволення не від того, що має, але від того, що має більше чи краще від інших. Не каже: „Я гарний, багатий, здібний", але: „гарніший, багат¬ший, здібніший". Фарисей хвалиться:„Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди — грабіжники, неправедні, пере¬любці, або як оцей иитар" (Лк. 18,11).
Бог залишає піклуватися людиною, коли її розум любується про свої заслуги, про що свідчать упадки при великих віруваннях.
Святий Макарій Єгипетський описує, що бачив такого, котрий у часі переслідування за Христову віру був провід¬ником, а коли настала свобода, він був у великій пошані, і розум його зійшов у такий стан, якби він ніколи не чув Бо¬жого слова.
Ще інший подвижник, який жив біля св. Макарія,виганяв бісів, виліковував хворих накладанням рук. Потім, прославлений світом і насолоджуючись самим собою, згордів і упав у саму глибину гріха6.

Покора

Ліки проти гордості—покора.
Хоча б ми відзначались постом, молитвою, милости¬нею або якоюсь іншою чеснотою, все те без покори роз¬падеться і загине3.
Як м'ясо, не приправлене сіллю, псується, так і вико¬нані добрі вчинки без покори легко псуються і пропада¬ють.
Складові частини покори
1) Вважати себе самого нижче від усіх (Фил. 2,3).
2)Усі свої добрі вчинки приписувати тільки Богові (Ів. 15,5).
„Розум, волю, серце, тіло — всього тебе сотворивГосподь. Що ти маєш своє?"4
Що означає: вважати себе нижчим від інших?
1) Не дивитися на гріхи інших, але завжди на свої.
2)Постійно перед очима безконечної величі Божої усвідомлювати свою власну мізерність.
Як бути людям, які не бачать своїх гріхів?
Рекомендується звертати увагу на те, які гріхи ба¬чать у них близькі люди, в чому дорікають31.
Початок оздоровлення в покорі.
Коли думка не хвалиться природними даруваннями4.
Що робити, коли хвалять?
1) Корисніше – мовчати31.
2) Не радіти і не насолоджуватися тим, але пригадати собі свої недоліки.
3) Коли ти на вершку тріумфу і тобі з усіх сторін ап¬лодують, умій також почути відлуння реготу, що його ти викликав своїми невдачами24.
Як чинити з нашими здібностями?
1) Покірно визнавати наші можливості, здібності, ними тішитися як дарами, які ми отримали від Творця.
2) Ревно їх удосконалювати, пильнувати і викорис¬товувати для служіння ближнім34. Бо суть спасіння одна — любов до Бога і до ближніх31.
Ступені покори
1) Усвідомлювати свою малозначимість.
2) Терпеливо переносити чиюсь недооцінку.
3) Приймати з радістю зневаги і насмішки від людей, знаючи, що через це прощається гріх і цим догоджуємо Богові31.
Примітка: Намагайтеся втримати своє добре ім'я та честь — це не суперечить чесноті покори, а є законним правом, а деколи й святим обов'язком26.
Терпіння задля покори
Господь знає неміч людини, що вона скоро підносить¬ся, тому посилає їй скорботи, щоб вона ставала покір¬ною і ревніше шукала Бога6.
Святий Ап. Павло пише про себе: „І щоб я не згордів надзвичайними об'явленнями, дано мені колючку в тіло, посланця сатани, щоб бив мене в лице, щоб я не нісся вгору" (ІІ Кор. 12, 7).
Покірний не нарікає, коли тратиться з ним щось не¬приємне. Він відразу осуджує себе, кажучи, що гідний цього, і не буде докоряти іншому, не буде на іншого пе¬рекладати провину. Таким чином, те, що сталося, він зно¬сить без обурення, без журби, з великим спокоєм, а тому не гнівається ні на кого і ні в кому не викликає гніву5.
Три слова покори
• Прости
• Благослови
• Помолися за мене31.
Покірний не бачить у собі покори. Він не може зловити покори і сказати: „Я покірний", але живе покір¬но.
Чим більше святі наближалися до Бога, тим більше вважали себе грішниками.
Так Авраам, коли побачив Господа, назвав себе зем¬лею і попелом (Бут. 18,27).
Покора знищує всі хитрощі диявола, обеззбро¬ює і проганяє його31.
Одного разу св. Антоній побачив усі тенета, які дия¬вол розставив на землі. На запитання: „Хто зможе їх уникнути?" — одержав відповідь: „Покірний"15.
Як здобути покору?
Так, як це буває у всіх мистецтвах, тільки працею і сталою вправою можна набути звичай покори1.

Гнів

Причина гніву: високодумність, пустохвальство, гро¬шолюбство, переїдання і деколи гріх нечистоти4.
Наслідок: ненависть, ворогування, прокльони4, лу¬кавство6.
Ніщо так не затемнює душі і ясності думок, як неопанований гнів, що проявляється з великою силою. З од¬ним нам тільки наказано бути у ворожнечі — з дияво¬лом, а до брата ніколи не май у серці злоби3.
Бо коли Бог є любов'ю (1 Ів. 4, 8), то зрозуміло, що диявол є ненавистю. Тому той, хто має любов, має Бога і, навпаки, той, хто має ненависть, живить у собі дияво¬ла1.
Отже, якщо маєш на когось ненависть (бажаєш зла, не хочеш простити, не вітаєшся),—кайся або до Свято¬го Причастя не приступай (1 Кор. 11,27).
Тебе тяжко скривдили і ти не можеш простити?
Згадай розп'ятого Ісуса Христа. Тебе тяжче скривди¬ли? Він серед страшних болів не тільки простив катам, але й молився за них: „Отче, прости їм, не знають бо, що роблять" (Лк. 23,34).
А ти у своїй злобі може замість „прости" просиш „зап¬лати" своїм кривдникам?
Якщо не простиш ближньому, то й Господь не простить тобі (Мт.6,15).
І ти про це молишся в молитві „Отче наш”: „...прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватим нашим”.
Отже, завжди кажіть: „Я прощаю. Отче, щоб мені від Тебе мої незліченні гріхи прощалися” 29.
З чого починається прощення ворогам?
З усвідомлення, що найбільшим нашим ворогом є не людина, але ненависть, котру ми впустили до свого сер¬ця. Вона роз”їдає нас і не дає нам жити4.
Ми покликані бути людьми любові, а не нена¬висті.
Якщо ми зазнали зла, не поширюймо його далі, не шукаймо помсти і молімося за свого кривдника, щоб він змінився, усвідомив, що скривдив, та прагнув не робити більше зла, але жити по правді36.
Гарячковість не вважаймо, як щось маловажне.
Коли ми розгнівані, деколи біси скоро відходять від нас. З тією метою, щоб ми злегковажили гарячковістю і накінець цю свою хворобу зробили невиліковною. Такий каже: „Хоч нервуюся, але це в мене скоро проходить4.
Коли ми роздратовані, погляньмо в дзеркало.
Коли б розгнівана людина могла бачити себе в мо¬мент роздратованості, тоді не було б необхідності роби¬ти їй зауваження, тому що немає нічого найнеприємнішого (гидкого), як роздратоване, як роздратоване лице35.
Оберігаймося крайнього ступеня роздратованості. Нервуватися і ятритися на себе самого словами і рухами тіла, якби з якимось кривдником4.
Як захиститися від гарячковості?
1. Приготуймося наперед, передбачаючи зустріч з такими людьми, що можуть нас рознервувати (Пс. 118, 60).
2.Може бути несподівано, але стараймося, щоб га¬рячковість не вийшла назовні (не підходила вище гор¬ла).
3.Якщо ми заслабкі, щоб не допуститися сварки, кра¬ще відійти, аніж вислуховувати зневаги.
Приклад: Одна жінка, жартуючи, зізналася, що ніяк не може посваритися зі своїм чоловіком, котрий завжди уникає її, коли вона роздратована.
Примітка. Не досить мати солодкі слова для чужих, але потрібно мати також і для домашніх, щоб не бути поза домом, як Ангели небесні, а вдома — як пекельні30.
Чим нам шкодять — те служить на нашу ко¬ристь.
Відомо, що декотрі люди, обсипавши кого-небудь лай¬ливими словами просто в лице, кажуть: „Я такого-то доб¬ре обмив". І це правда, бо очищуємося від гарячковості, коли терпеливо переносимо зневаги від інших"4.
Як стерпіти образу?
Спочатку мовчанням, потім упокорити себе, потім молитвою за кривдників1.
Коли часом потрібне обурення, нехай буде умірковане і з розвагою1, щоб не впустити гнів до свого серця. Бо якщо він хоч раз впроситься, годі його вигнати, а якщо переночує, то переміниться в ненависть. Загніваний чо¬ловік ніколи не визнав, що він загнівався неслушно.

Лагідність

Людей спокійної вдачі, які не відчувають заколоту у своїх душах, називаємо лагідними1.
Лагідність — це непорушний стан душі, що залиша¬ється незмінним серед лиха і добра, в пониженні і по¬хвалі.
Ступені лагідності:
— початок — стерпіти зневаги, хоч з гіркотою і бо¬лем у душі;
— середина — не засмучуватися, коли скривдили;
— кінець (якщо він є) — приймати висміювання як похвалу4.

Прокльони

Прокльони — це словесне виявлення комусь зла. Це зверхній гріх, який походить з ненависті і гніву25.
За всяке прокляття людина відповідатиме пе¬ред Богом.
Знай, що сказане на тебе незаслужене прокляття повертається на голову тієї людини, котра осмілилась клясти31.
Будьмо у Божій ласці освячуючій (без тяжкого гріха) і не біймося прокльонів.
Один чоловік, проклинаючи і бажаючи смерті св. о. Піо, нагло помер. Цю подію так пояснив святець: Прокляття не могло мені нічого зробити, бо я був всеціло в Божій опіці; воно повернулося назад до чоловіка, спри¬чинивши йому смерть".
Як повестися з такими, хто нам кляне?
„Благословляйте тих, які вас проклинають"(Лк. 6,28). Як відучитися клясти тим, хто призвичаївся до прок¬линаючих слів?
1. Не припускатися гніву.
2. Замінити слова прокльону на слова з побажання¬ми добра. Наприклад: „Нехай тобі добро буде" і т. п.
3. Пам'ятати, що хто кляне, той стягує на себе вічне прокляття.

Захланність
Захланність (грошолюбство)—корінь усього зла (1 Тим. 6,9).
Кожна людина має право на приватну власність (дім, господарку, транспортний засіб і т. п.), яку любить, ці¬нує та охороняє. Без приватної власності родина не в силі успішно виконувати свої обов'язки та виховувати своїх дітей.
Загальний спосіб набування власності — це чесна і пильна праця33.
Ознакою захланності є надмірна прив'язаність до майна. А це видно зі скупості, байдужості до бідних, пригнобленості та розпуки при втраті матеріальних ре¬чей27.
Захланність веде до:
— нещирості, лукавства, ненависті, крадіжки, заз¬дрості, жорстокості, вбивства;
— виробляє в людині подвійне лице, подвійний язик і хоче служити двом панам „Богові і мамоні”, що є не¬можливим (Мт. 6,24).
Ліками проти захланності є убогість духа і ми¬лостиня.
Знак блаженної убогості: коли ризикуємо втратити або втрачаємо матеріальне добро, і при цьому сер¬це наше спокійне, воно здається на волю Божу, а уста можуть промовити зі св. Йовом: „Господь дав, Гос¬подь і взяв. Нехай ім'я Господнє буде благословен¬не!" (Йов. 1,21).
Спитаймо себе: „Як би ми повелися при можливій втраті матеріальних речей"?
Як зберегти душевний спокій, коли вас обікра¬ли?
1. Злодія можна шукати, але уникати підозрінь на кого-небудь.
2. Пам'ятати, що терпеливе перенесення втрати до¬рогих речей рівносильне добровільній роздачі милос¬тині.

Милостиня

Правдиво багатий не той, хто багато набув, але той, хто багато роздав3.
Не бажай багатства немов би для того, аби мати що роздати бідним.
У цьому є підступи лукавого, який часто приходить в образі марнославства і вкидає ум у діла суєтні та кло¬пітливі. Маєш у Євангелії приклад вдовиці, яку похва¬лив Сам Господь Ісус, що двома лептами перевищила свавілля і величину пожертвувань багачів17.
Коли даємо милостиню, робімо це зі щирою любов'ю і милосердям, без гордої поведінки і виставляння себе перед людьми.

Дата: Понеділок, 08.03.2010, 20:12 | Повідомлення # 3
Заздрість
Заздрість — це смуток з чужого щастя, або радість з людського горя.
Коренем заздрості є самолюбство. Ця страшна от¬рута спричинила перше вбивство, зневажила природу і осквернила землю; нищила церкви, породила єресі; пе¬ретворює людину в диявола3.
Як іржа точить залізо, так заздрість — душу, що в ній загніздилася1.
Як перемогти заздрість?
1. Якщо будемо радіти разом з тими, кому заздримо, і разом з ними сумуватимемо про те, про що вони сумують, виконуючи заповіді Апостола: „Радуйтеся з тими, що радуються, плачте з тими, що плачуть (Рим.12,15) 11.
2. Не звертати уваги на тих людей, як посідають вище від нас становище у суспільстві, хоча мають на це не більше (а то й менше) прав, ніж ми; краще звертати увагу на тих, котрі не менше, ніж ми (а інколи й більше), мають право на краще становище, але насправді є у гіршому від нас. Перше веде до злості і заздрості, a друге змушує нас бути задоволеними нашим становищем1.
3. Порівнюймо себе і свої досягнення не з сусідом чи другом, а з самим собою в якийсь термін часу. Погодь¬теся: самому собі заздрити якось смішно.
Навчімося бути не тільки милосердними, але й раді¬ти успіхами та щастям інших.

Лукавство

Лукавство (облуда) — це:
1) перекручення правди, брехливе оправдовування себе добрими намірами, безодня підлесливості, звичка брехати, підступна усмішка при викритті4;
2) лукавий запевняє комусь свою приязнь, але в сера плекає і підтримує безперервно вороже ставлення26;
3) хвалить когось у його присутності, але коли його немає, то ганить і очорнює26.
Коли ця хиба є повною, дозрілою, виразною, вона тоді все в душі нищить18.
Лукавий ніколи не перебуває в спокої, але завжди наповнений роздратованістю, підступністю, гнівом, зав¬жди заздрить, жорстокий; хто його любить, над тим зну¬щається; хто заслуговує на похвалу, тим мерзиться; хто робить успіхи, тим не задоволений. Одним словом — спільник диявола4.
Горе тому, хто оточений підлесниками.
Підлесники — великі вороги наші. Вони засліплюють нам очі, не дають нам бачити своїх великих недоліків і тому загороджують нам дорогу до досконалості, особ¬ливо якщо ми самотні і недалекоглядні. Тому потрібно завжди зупиняти підлесників, які говорять нам підлес¬ливі речі, або ухилятися від них13.
Щасливий, хто оточений простими і щирими людь¬ми, які не приховують правду, хоч і неприємну, викри¬ваючи наші прогріхи, пристрасті, промахи13.
Що лікує виразку душі—лукавство?
1. Часті падіння виправляють лукавих, даючи їм спа¬сіння і незлобність4.
2. Простота і щирість з корінням виривають лукав¬ство і до дна лікують душу18.
Хто є щирий?
Це той, хто поступає зі своїми ближніми відкрито, незрадливо і не підлесливо.
Подібною до щирості є свята простота. Це дитяча невинність, якої домагається Ісус Христос (Мт. 18,3)26.

Брехня

Лицемірство — це винахідник і вчитель брехні.
Не знає дитятко брехні, бо його не знає душа ще не забруднена лукавством4.
Брехня має короткі ноги, не може скритися, щоб опіс¬ля не стала явною. Хто хоч раз збрехав—наражається на недовіру26.
Людина правдомовна, ступає прямою дорогою впев¬нено, не спіткнеться на протиріччях, не має страху, що потрібно буде оправдовувати свої слова та вчинки26.
Правда в очі коле чи породжує ненависть у тих, хто не витримує вислуховувати їх. Але згодом їхнє обу¬рення перемінюється в пошану, а це створює довіру3.
Чи завжди потрібно говорити правду?
Все, що говоримо, має бути правдою, але не завжди правду потрібно виявляти. Якщо вона приносить нещас¬тя—то ні31.
Чи можна сказати неправду для якоїсь корис¬ті?
Ні! Немає жодного винятку1.

Обмова

Обмова—це виявлення без слушної причини прав¬дивих, але таємних лихих вчинків ближнього33.
Причина обмови: самолюбство, багатослівність, не¬нависть.
Наслідок: лукавство, злопам'ятність4.
Не осуджуй твого, бо в цьому твоє падіння5.
Юда був у соборі учнів Христових, а розбійник — у числі вбивць. В одну мить сталася їх переміна. Той, кого судиш, як злочинця, може в останню хвилину життя роз¬каятися, а ти через осудження — засліпнути в гріхах.
За які гріхи осудимо ближнього—тілесні чи душевні — в ті самі упадемо, інакше не буває4.
Коли можна виявити чужі провини?
Святий Василій Великий вказує на два випадки, коли можна про когось говорити лихе:
— щоб порадитися з досвідченим, як грішника на¬правити;
— щоб застерегти перед злим, якщо хтось без зас¬тороги пристає зі злим, наче з добрим (II Сол. 3,14).
Хто поза тими двома випадками лихословить іншо¬го, щоб його зненавиділи або висміяли, той обмовник, хоч і правдою є те, що каже1.
Як відлучитися від гріха осудження?
Якщо осудиш когось, то зроби собі правило: зробити в той день хоча б три земних поклони з молитвою за того, кого ти осудив: „Спаси, Господи, і помилуй (ім'я) і його молитвою помилуй і мене, гріщного”. Повір, якщо будеш так робити, то Бог поможе тобі і зовсім позбу¬тись цієї гріховної звички31.
Як повестися, копи обмовляють?
Обмовник становищем є вищий, рівний, нижчий.
1. Становищем вищому немає обов'язку звертати увагу. Тільки не потрібно притакувати, або виразом об¬личчя чи питаннями спонукати обмовника до продов¬ження бесіди.
2. Становищем рівному: якщо звернення уваги було б безхосенне, належить перевести розмову на іншу тему.
3. Становищем нижчому потрібно поправити27.
Хто перед тобою обмовляє, скажи: .Перестань, бра¬те, я кожного дня падаю в лютіші гріхи, то як можу його осуджувати?" Таким чином зробиш два добра: одним пластирем вилікуєш і себе, і ближнього4.
Щасливий той, хто так озброєний проти цієї вади, що в його присутності ніхто не наважується вести обезславлюючих бесід10

Непоміркованість у їжі і питті

Непоміркованість у їжі і питті — голова усіх прис¬трастей.
Причина непоміркованості — звичка.
Наслідок — нечистота, жорстокість серця, сонли¬вість, злі думки, лінивство, пусті бесіди, неслухняність, затемнення розуму, пустохвальство, осквернена молит¬ва, навіть розпука4.
Як їсти і пити на славу Божу?
Не як слуга черева—для приємності, але як Божий робітник, щоб мати силу до праці згідно із заповіддю Христа1.
Що робити, коли перенаситишся їжею?
Візьмись за якусь фізичну роботу, а не лягай спати, щоб не осквернюватись нечистими гріхами31.
Чим допомогти хворим недугою пияцтва?
1. Молитвою, а особливо сорокаденним читанням Акафісту на честь ікони Божої Матері „Неспита чаша"; читанням Акафісту на честь муч. Боніфатія, а також читанням псалтиря протягом 40 днів (щодня, хоча б по 10 псалмів).
2. Паломництвом до чудотворних місць.
Приклад. Одна мати ішла до Зарваниці в намір енні за сина пияка. Коли повернулася додому, син сказав: „Мамо, я більше пити не буду".
3. Найуспішніший спосіб: коли сам пияк бажає вилі¬куватися.
Як позбутися недуги пияцтва?
1. Уникати місця і „друзів”, які спонукають до цього гріха.
2. В ту хвилину, коли хочеться випити, візьміть до рук св. Євангеліє і читайте або повторюйте багато ра¬зів цю коротеньку молитву: Господи, Іcyce Христе, по-милуй мене, грішного". (Цей спосіб успішно допомагає тим, хто бажає позбутися пияцтва, навіть, здавалось би, в безнадійній ситуації).
3. Загальна Св. Сповідь і Св. Причастя.
Загальні ліки проти непоміркованості в їжі і питті:
1) пам'ятати про смерть;
2) практикувати піст, що відганяє злі думки, розум робить світлим, серце — чистим, тіло — здоровим.

Куріння

Історія і мета куріння
Коли 12 жовтня 1492 р. Христофор Колумб прича¬лив до о. Сан-Сальвадор, він та його супутники були здивовані небаченим видовищем: аборигени випуска-ли клубками дим з рота і носа. А справа була в тому, що індійці справляли свій ритуальний празник, на якому курили особливу траву до повного одурманення. Необхід¬но додати, що в цьому стані вони спілкувалися з демо¬нами і потім розповідали, що їм говорив „великий дух".
Після повернення на батьківщину, іспанські мореп¬лавці познайомили європейців з описаним задоволен¬ням. Таким чином, джерелом куріння тютюну було слу¬жіння ідолам41.
У Церкві встановлено Богослужіння з використан¬ням ладану. Сатана в своїй ненависті до Бога ніколи не здатний піднятися вище карикатурного мавпування з Божих діл, вирішив наперекір: щоб людина курила май¬же безперестанку гострий і пахучий дим, приносячи його, ніби постійне кадило, демону, який живе в тілі13.
Отже, курці, перестаньте кадити сатані!
Що допомагає залишити курити?
1. Ті, хто залишив курити, вважають, що треба мати сильне бажання не курити.
2. Кожний день читайте Євангеліє по 1-ій главі або й більше, а коли нападе нудьга, читайте до тих пір, поки вона не перейде, або на самоті робіть 33 земних покло¬ни в пам'ять земного життя Спасителя і в честь Прес¬вятої Трійці.
3. Загальна Св. Сповідь і Св. Причастя.
4. Відвідування святих місць у цьому наміренні41.
5. Розважте про шкідливі наслідки куріння — леге¬неві, серцево-судинні та ракові захворювання, гангре¬ну, тромбофлебіт та ампутацію ніг.

Нечистота

Після людиновбивства та відречення від Христа вона є найтяжчим гріхом4.
Нечистота деформує розум і остаточно веде до роз¬пуки. Коли людина забуде про свою власну гідність, вона опускається нижче тварини до царства насилля і напасництва без меж33.
Ти живеш у цивілізації „смерті”, яка хоче умертвити все благородне, що є в тобі.
Сьогоднішній світ показує, що він у силі перевищити гріхами бридкої нечистоти Содом та Гоморру, щоб бути знищеним і вкинутим у вічний пекельний вогонь. Для цього активно стараються засоби масової інформації, намагаючись позбавити людство сором'язливості, яка є захистом від розпусти.
Стережи очі!
Бо вони майже насильно тягнуться до гріха. Один необережний погляд довів царя Давида до тяжкого упадку (II Сам. 11,2).
Наслідок порнографії
Американець Теодор Бунд (який був засуджений на смертну кару за насильство і вбивство майже 100 жі¬нок) в інтерв'ю сказав: „Порнографія штовхнула мене на дорогу насильства. Спочатку вона збуджувала мою уяву, а потім я став рабом цих фантазій... Без впливу жорстокої порнографії моє життя було б інакшим” (ос¬таннє слово перед стратою 24.01.1989 p.).
Не вір усе життя своєму тілу!
Злобна пристрасть гріха нечистоти постійно чекає на твою необережність, щоб несподівано в один момент привести до упадку.
Утікай від розпусти!
1. Хто хоче з тілесними спокусами боротись або тіль¬ки оборонятись, цей рідко коли буде переможцем, тому втікай перед всякою нечистотою і будеш спасенний34.
2. Уникай найменшої нагоди до гріха; безсоромних осіб та тих, до котрих відчуваєш пристрасть.
3. Уникай лінивства і непоміркованості в їжі і питті.
Не суди того, хто впав у болото бридкої нечистоти, але май до нього співчуття і жаль, бо сам можеш упасти з причини осудження.
Не одягайся безсоромно!
Перша прикраса жінки — це скромність в одязі. Без цієї прикраси жіноча стать видається гарною хіба в очах розпусників і дияволів27.
Що робити, коли на думку приходять нечисті грі¬хи?
1. Надмірно не тривожся, але погорджуй ними.
2. Думай про страждання Ісуса Христа, смерть нашу, Страшний Суд, муки пекла.
3. Якщо б думка схиляла до гріха майже цілим сер¬цем, лише противилася б воля („ні, я таки не вчинив би цей гріх") — гріха немає30.
4. Головним ліком проти нечистих спокус є виявлення їх у Св. Сповіді та Св. Причасті.
Молоді люди!
Не плутайте любов із захопленням!
Використовуйте час, щоб вивчити людину, а не тіло!
У чому проявляється достойність дівчини і що відповісти тому, хто пропонує вступити в близькі стосунки?
1. Я не іграшка. Моє тіло створене Богом.
2. Дошлюбна чистота для мене—цінність, і я не можу дарувати її кому попало, а збережу для свого майбут¬нього чоловіка. Тому я не піддамся ніяким обмовам та звинуваченням, що мої погляди не сучасні. Бо це неправ¬да.
3. Коли я стану матір'ю, буду любити кожну зачату мною дитину і берегтиму її, які б не були перешкоди на моєму життєвому шляху43.
В чім проявляється достойність хлопця?
1. Сильний чоловік ніколи не втрачає над собою контроль.
2. Мені подобається моя дівчина. Доказом моєї лю¬бові буде стриманість, а не розпуста.
3. Від моєї сьогоднішньої поведінки залежить, яка буде моя майбутня сім'я і яким я стану батьком.
4. Коли я стану батьком, любитиму всіх зачатих мною дітей, якими б вони не були43.
Українська молоде, збережи дошлюбну чистоту!
У 1999 р. перед Білим домом у Вашингтоні 211 840 молодих людей склали письмову декларацію, зобов'я¬зуючись зберігати дошлюбну чистоту, стримуючись від сексуальних зв'язків аж до укладання Тайни Подруж¬жя.
Юнаки і дівчата!
Може, когось з вас кличе Господь до досконалішого життя в монастир? Нехай кожен запитає себе, чи це запрошення не стосується його.
Монастир — це земне небо4; рай щастя, свята зем¬ля.
Якщо бажаєш неподільно любити Ісуса, дарувати Йому всю повноту свого довір'я, віддаючись тільки Йому — Ісус кличе тебе!
Чи зможеш на запрошення Ісуса відповісти: „так", або: „спробую"?
„Незважаючи на випробування, спротив та інші труд¬нощі, великою радістю є послухатись Божого поклику і піти за Ним" (Молода послушниця, Франція).
Якщо життя моє для мене сенс, то цим я завдя¬чую вступові до монастиря. Живу в монастирі вже 15 років і здається, що всі ці дні пронизані ясним світлом, бо кожен день— це крок до Бога, Який є істинною ціллю чернечого життя" (Сестра Елен Френсіс, Канада).
Дата: Понеділок, 08.03.2010, 20:16 | Повідомлення # 4
Лінивство
Лінивство є учителем всякого зла (Сирах 33,28)
Походить з надмірної любови до відпочинку та ви¬год27.
Ледаче життя веде до:
1) бідності (Прип. 10,4);
2) притуплює розум;33
3) спонукає до багатьох гріхів, а головно — нечисто¬ти, байдужості, холоду духовного, закаменілості серця26.
Примітка. Щоб якась ледача людина жила чесно, невинно, це було б великим чудом, якби камінь, що па¬дав згори,6 затримався б у повітрі.
Лінивство до молитви і взагалі служіння Богові та ближньому починається „від непоміркованості в їжі і питті13. Як хтось не хоче працювати, хай і не їсть" (II Сол.
3,10).
Проявом лінивства є:
— не боротися з гріховними звичками і злими прис¬трастями6;
— не робити ближньому добра3.
Ніщо не робить людину такою подібною до Бога, як добрі вчинки.2
Служіння ближнім — це один з методів очищення людського серця від гріховного бруду, бо служимо Бо¬гові, Який живе у наших ближніх21.
Щоб осягнути вічне небо, необхідно боротися зі злом.
„Царство Боже здобувається силою" (Мт. 11,12).
Ставайте кращими від години до години з витрим¬кою і геройством. Хто каже, що це не буде важко? Я кажу вам: це найтяжче від усіх зусиль. Але ж винагоро¬да — Небо, а воно достойне цього зусилля29.
Приготуймося до боротьби на все земне життя. Во¬рог душі ніколи не гине, тому потрібно завжди бути го¬товим до боротьби то з одним, то з іншим грішним нахи¬лом27.
Вважаймо, бо диявол підсуває думку зневірень, зне¬охочення, пригноблення, смутку, а навіть і розпуки27.
У боротьбі проти злої пристрасті не будьмо малодуш¬ні, але віддаймося Богові, кажучи від усього серця: „Не можу я встояти проти злого, поможи мені, бідному" — і прийде спокій6.

Сум, зневіра, розпука

Не гріх бути сумним, коли година гірка. Гріх давати су¬мові вільний лет і допускатися безпідставності або від¬чаю29.
У сумних думках немає ніякого сенсу.
Вони не звільняють від скорботи, не приносять ніякої допомоги, тільки розладнують душу і тіло19.
Сумні думки відганяємо:
1) вдячністю Богові (Йов. 2,10:1.21):
2) не думаймо про предмет смутку, а заповнім розум і серце молитвою, пам'яттю про Бога16.
Якщо не можемо відігнати тугу і скорботу, прибі¬жімо до молитви, подібно, як Господь Спаситель, Який у Гетсиманському саді три рази молився, щоб дати приклад, що у всякій скруті і смутку, скорботі сердечній молитва є прибіжищем. І як би ти не був засмучений та малодуш¬ний, не потрібно відступати від молитви, поки не дійдеш до того, що воля твоя згодиться з волею Божою. І серце твоє змириться та наповниться мужністю і з радістю зус¬тріне те, чого перед тим страхалося і бажало втекти.
Господь скорбив, а по молитві сказав учням: „Вставай¬те, наближається мій зрадник" (Мт. 24,46)32.
Якщо ми покарані терпіннями і бідами, чи потріб¬но з цього сумувати?
Сумуймо не про те, що ми покарані, а про те, що при¬пустилися гріхів, які є джерелом терпіння. Отже, якщо маємо нерозкаяні у Св. Сповіді гріхи — це терпіння для нашого навернення.
Примітка. Якщо ми покаялися в гріхах, приймімо тер¬піння як покуту (чистилище) вже тут, на землі, щоб зібра¬ти заслуги на життя вічне.
Пам'ятаймо: святі випрошували для себе в Бога тер¬піння з любови для навернення грішників.
Не впадай у розпуку!
Святий Ап. Петро, після того як зрадив Христа, не зне¬вірився, не впав у розпуку, але вилив гіркі сльози покаян¬ня.
Все земне життя не втрачай надію на Боже мило¬сердя.
Ані серйозність, ані часті упадки не повинні нас відвер¬тати від Св. Сповіді та кидати у безнадійність. Якщо втра¬тимо довіру, надію на Боже милосердя, тоді буде катас¬трофа. Жаль без надії на прощення має Каїн та Юда Іскаріотський.
Господь кличе: „Не хочу смерті грішника, але щоб на¬вернувся і жив" (Єз. 33,11).
Що робити, коли сильно непокоять думки самогуб¬ства?
1. Збудіть у собі акти віри, надії, любови до Бога23.
2. Помоліться довше, а коли можливо, то промовте ко¬роткі молитви. Наприклад: „Ісусе, рятуй мене”.
3. Відкрийте свій розпачливий стан у Св. Сповіді.
4. Якщо думки є невідступні і нав'язливі, поспішіть за консультацією до священика, котрий уповноважений цер¬ковним урядом читати молитви екзорцизму.

Наркоманія

Наркоманія — політ у безодню.
Виникає на тлі духовної порожнечі, тобто — безду¬ховності (лікар-психіатр Богдан Луговий). Близько сто¬їть біля самогубства і є сусідом окультизму40.
Майже всі покоління ворожбитів користувалися по¬дібними зіллями для досягнення відповідного стану „ви¬тонченості" для безперешкодного спілкування з духами темряви40.
Прийняття наркотичної сировини ради чогось неба¬ченого, цікавого, незвичайного є уже запрошенням ду¬хів темряви володіти людською душею. Біси будуть вті¬шати до тих пір, поки людина зовсім не застрягне в нар¬котичній пристрасті. Виникне необхідність збільшувати дозу отрути, без котрої стане важче жити. Потіхи стра¬тять свою первинну захопленість і швидко заснуть. Ди-явол уже не улещує, а грубо насміхається над своєю жертвою, невідступно нав'язуючи думку про самогуб¬ство.
Добровільний відхід від життя — це його найулюб¬леніша ядовита пожива, котру він пропонує, щоб отри¬мати в полон безсмертну людську душу40.
Як позбутися наркотичної залежності?
1. Розпочати духовний спосіб життя. Молитися, прис¬тупати до Св. Сповіді і якнайчастіше до Св. Причастя, читати св. Євангеліє і псалтир.
2. Якнайшвидше звернутися до лікаря-нарколога.
3. Лікуватися одночасно (паралельно) медикаментоз¬но і духовно.
4. Після медикаментозного періоду лікування обо¬в'язково перейти на реабілітаційний (лікар-нарколог Та¬мара Рибакова).
5. Не захоплюйтесь рок-музикою, яка стимулює до вживання наркотиків.

Комп'ютерна віртуальність

Надмірне захоплення комп'ютерною віртуальністю призводить до того, що на сьогодні вже лікують від „ін¬тернетів” як від якогось психічного розладу чи своєрід¬ного наркотичного стану.
Пацієнт плутає реальний світ із видуманим комп'ю¬терним і хоче жити саме у віртуальному, нереальному світі.

Рок-музика

В результаті досліджень виявлено, що із 700 найпопулярніших пісень „важкого металу": 50%—говорять про вбивство; 35% —про сатанізм; 7%—про самогубство.
Ці пісні не викривають зло, але спонукають його чинити42.
У м. Джеферсон-Тауншип, штат Нью-Джерсі, США, юнак Том Салліван, убивши ножем свою матір, покін¬чив життя самогубством. Увесь тиждень перед цим він наспівував рок-пісеньку про кров і вбивство матері. Він був талановитим студентом, відмінним спортсменом, але захоплення музикою „важкого металу” спонукало до трагічного наслідку.
„Рок завжди був диявольською музикою " — за¬явив у 1976 р. Давид Бові, один із знаменитих зірок у рок-музиці.
На численних платівках знаходяться послання, за¬кодовані технікою, котрі часто покликаються на культ сатани і демонів. Ті послання запихають у голови моло¬дим, а вони про це нічого не знають. (Проф. музики Урбен Бленшет).
Відомий гітарист Джиммі Хендріс перед смертю гли¬боко втягнувся в сатанізм. Одного разу він зізнався: лю¬дей можна гіпнотизувати музикою, і таким чином, коли знаходиться слабке місце, в їх підсвідомості можна на¬віювати все, що ми забажаємо.
Не поодиноким випадком є те, що рок-концерти за¬кінчуються програмами і трагічними наслідками.
Рок-музика стимулює вживання наркотиків і впливає на молодих більше, ніж відкрита порнографія, закликаючи до розбещеності, призводить до психічних захво¬рювань42.
За словами лікаря, професора-асистента клініки ди¬тячої психіатрії при Теннессійському університеті, США, Павла Кінга, 80% його молодих пацієнтів щоденно слу¬хали музику „важкого металу".
„Не існує нешкідливої для сім'ї рок-пісні" (Мік Джергер).
„Мета цієї музики — збільшити прогалину між поко¬ліннями, відчужити дітей від батьків" (Пауль Кантер).

Окультизм

Окультизм — це спілкування, зв'язок людини із си¬лами зла за допомогою ворожби та чародійства.
Ворожба — це диявольська поміч пізнавати таємні речі: минулі, теперішні і приблизно на 70% майбутні25.
Примітка. Тільки пророки з Божої волі говорили не¬помильно про майбутні речі, а ворожбитові (ясновиди¬ці) сатана навіює тільки те, що зі свого досвіду перед¬бачає, тому помиляється.
Одним із різновидів ворожби є астрологія.
Вона намагається запрограмувати нас своїми гороскопічними повідомленнями, щоб позбавити розсудку і віри в Бога. Ми стверджуємо, що небесні світила дають пізнати зміни клімату (з дощової погоди на сонячну і т. п.), але щоб впливати на наші вчинки і керувати нами?
Не зорі, а сам сатана намагається маніпулювати людьми через своїх співробітників-астрологів23.
Чародійство (магія) — це вміння робити дивні речі за допомогою злого духа25.
Чорні маги — прямо спричиняють людині зло.
Білі маги — прикриваються маскою побожності (мо¬литвою, церковною атрибутикою, „оздоровленням”), роблячись таким чином небезпечнішими удвоє.
Як оздоровляють екстрасенси - „цілителі"?
1. Методом перерозподілу енергії в організмі, в ре¬зультаті чого хворий орган отримує приплив енергії з здорового органу і поправляється, а той хворіє. Так „виліковують" від виразки, а людина незабаром помирає від інфаркту39.
2. Забирають біль, який є сигналом організму, що в ньому не все гаразд. Коли немає болю, людина не чує руйнівних процесів в організмі.
3. Під впливом екстрасенсів у пацієнта внаслідок трансмутації (перетворення елементів) відбувається руйнування хімічного балансу в організмі, зокрема, в крові, що може, за даними вчених, призвести до захво¬рювання на рак і навіть на СНІД.
Від кого, яким способом і як отримують свої здібності чарівники?
Від злого духа, котрого прийняли через:
1) видіння (приклад ясновидиці Ванги);2
2) призваних злих духів у родину, яких передають з роду в рід;
3) читання магічної літератури.
Наслідки після звернення до окультистів:
1) втрачається ласка Божа;
2) віднімається радість спасіння;
3) з'являється тривога, невпевненість, страх і деп¬ресія;
4) схильність до самогубства;
5) опанування злим духом (біснуватість).
Дата: Понеділок, 08.03.2010, 20:19 | Повідомлення # 5
Кодування
Щоб заволодіти душею людини, біси через гіпноти¬зерів, цілителів-кодувальників намагаються пригнітити волю людини і запровадити в її підсвідомість свою прог¬раму. Для цього пропонується на сеансах розслабити¬ся, закрити очі, ні про що не думати і виконувати волю гіпнотизера.
Кодують проти алкоголізму, куріння, наркотиків, але при цьому обходяться з людиною, як з комп'ютером. Його програмують, а людину кодують на виконання чу¬жої волі, щоб у кінцевому результаті віддалити від Бога і привести до вічної загибелі39.
Увага!
Якщо гіпнотичні сеанси змінить нова система коду¬вання для вигідного вирішення світових проблем, тоді чи не зобов'язуватимуть усіх стати „біороботами", щоб прийняли „клеймо звіра на чоло чи зап'ястя правої руки" (Об. 13,16-17).
Захистом проти окультних сил є віра в Бога.
Віра — це матір усіх благ, лік на спасіння, щит, що охороняє тих, які вірять не досліджуючи. В трудних об¬ставинах і в нещасті будемо шукати потіхи у вірі, котра спрямовує використовувати найважливіші засоби проти нечистої сили: молитву, Св. Сповідь, Cв. Причастя, Св. Літургію; ношення на собі освяченого хрестика чи медалика, вживання освяченої води.
Примітка: У найскладніших ситуаціях звертайтеся де священика, який уповноважений церковним урядом читати молитви екзорцизму (вигнання бісів).

Молитва

За своєю якістю — це єднання з Богом.
За своєю суттю — це пожива для душі, просвічення розуму, міст для проходження спокус, дзеркало духов¬ного поступу;4 приносить спокій, радість, любов; очищує думки, почування, бажання21.
Молитися — це не тільки говорити, але й слухати, відпочивати у тихій, мирній і лагідній присутності Бога36.
Довго перебуваючи на молитві і не бачучи плодів, не говори: „Я нічого не здобув". Бо саме перебування на молитві є уже придбанням. Яке добро вище від цього — перебувати у з'єднанні з Господом?4
Добровільно не смієш бути розсіяним на молитві, але якщо ти все-таки розсіяний, але спокійно молишся далі— це буде твоєю великою заслугою, бо Спаситель знає, що до Нього не ангел молиться, а тільки нужденна лю¬дина. Молися далі безустанно14.
Як зберегти зосередження на молитві?
Переконанням, що Бог перед тобою і дивиться на тебе1.

Служба Божа

Сама назва означає найкраще служіння Богу. Служ¬бу Божу називають ще Святою Літургією, що в перек¬ладі означає всенародне почитання Бога. Отже, у ній має брати участь увесь народ.
Перші християни воліли краще померти, аніж з лінив¬ства опустити торжественну Святу Літургію. А сьогод¬нішній християнин здається нічим так не боїться знех¬тувати, як недільною Службою Божою.
Що таке Служба Божа?
Це не театральна вистава і не тільки спільна молит¬ва, в якій достатньо взяти участь декілька разів на рік.
Служба Божа — це відновлення хресної жер¬тви Ісуса Христа на Голгофі, тільки в безкровний спосіб. При хресній жертві не могли бути присутніми усі вірні, тому Христос подбав про те, щоб усі народи (Мал. 1,11) мали можливість бути хоча б при її безкров¬ному відновленні.
Служба Божа — це Христос між нами під видом хліба та вина.
На Тайній Вечері Господь Ісус поблагословив хліб і вино, кажучи: „Це є Тіло моє, це є Кров моя”(Мт. 26.26-28), перетворивши цим самим хліб і вино у Тіло і Кров Свою словами: „Чиніть це на Мій спомин (Лк. 22,19), Спаситель зобов'язав апостолів та їх наступників — єпископів, священиків — повторювати те саме.
Отже, коли священик на Св. Літургії говорить слова освячення: „Прийміть, їжте — це є Тіло Моє... Це є Кроє Моя...", у той момент хліб і вино перемінюються в Tіло і Кров Господню. Хліб і вино перестають існувати, хоч зовнішньо їхній вигляд, смак, вага, запах не змінюють¬ся для того, щоб ми могли прийняти Ісуса через їжу в природний для нас спосіб. Ця велика таємниця назива¬ється переміненням.
Якщо ти християнин, як можеш без поважної причини в неділю і торжественні свята опустити Св. Літургію?
Тоді не обманюй себе, що віриш у Бога. Твоїм богом є те, чому замість Св. Літургії присвячуєш свій вільний час — телевізор, веселі забави, ігри, грошові інтереси і т. п. Ти знайшов собі кумира (ідола), котрого більше ціниш, як запрошення Христа (Лк. 14,15-20).
Як розраховуєш святкувати вічно з Ісусом у небі, коли тут, на землі, в святковий день втікаєш від Нього?
Зупинись! Ісус кличе тебе, подумай про це! Він з лю¬бові до тебе прийняв вид поживи, щоб готувати тебе у Св. Причасті, щоб духовно ти не помер (Ів. 6,50).
Ісус чекає тебе!
Не відмовляйся прийти, бо залишишся поза Цар¬ством Небесним (Лк. 14,24).
Вартість Служби Божої не залежить від стану ласки священика, тому що жертвує себе Сам Христос, а не священик (Соб. Трид. 22,1).
Ласки, які одержують присутні на Службі Бо¬жій:
1) спливає ласка Святого Духа, щоб розкаятися з тяжких гріхів;
2) присутнім в освячуючій ласці прощаються легкі гріхи;
3) благословення в щоденному житті26.
Участь у Святій Літургії
Найвищою метою є не духовні потіхи: насолода спі¬вом, архітектурна і малярська краса храму і т. п., але потрібно ходити до церкви зі страхом Божим і вірою за благодаттю і освяченням душі.

Страх Божий

Страх Божий — це не побоювання Бога, а побою¬вання відпасти від Бога9. Страх Божий є:
1) даром Святого Духа, початком мудрості (Прип. 1, 7), ненависть до зла (Прип. 8,13);
2) він просвічує душу, вбиває лихе побажання, про¬ганяє лукавого, ослаблює пристрасті, нагороджує ми¬ром, наповнює душу святими думками8;
3) початком любові і тому він у неї переходить9.
Страх Божий необхідний як вступ до правдивої по¬божності, а потім приходить любов, що веде до доско¬налості тих, які були приготовані страхом1.
Хто не має страху Божого?
Той, хто наповнений любов'ю або духовно мертвий4.
Як оживити в собі страх Божий?
Пам'ятай про суд і вічні муки8.
Любов
Любов — корінь усякого добра;3 найвидатніша чес¬нота, цариця, матір, життя і окраса всіх інших чеснот. Вона найшляхетніша, бо Бог є любов (І Ів. 4,16).
Бог любить тебе
— Може не знаходиш у собі багато рис, які б тобі подобалися, але для Бога ти найгарніше створіння в світі. Ти — Божа дитина.
—Може не відчуваєш, що хтось дорожить тобою, трак¬туючи тебе як безвартісного, і ти сам себе так сприймаєш?
— Пам'ятай! Ти — неоціненний образ і подоба Божа (Бут. 1,26).
— Може відчуваєш себе нелюбленим, небажаним, покинутим?
„Навіть, якби тебе всі покинули, я тебе не покину", — каже Господь.
— Може відчуваєш себе самотнім?
— Бог з тобою, де б ти не був (Пс. 139,1-10).
— Вважаєш, що ти здатний тільки на недобрі вчинки?
— Відкрий для Бога своє серце, з усіма його вадами і слабкостями, і Він вилікує тебе Своєю любов'ю (Єр. 31,3).
Якщо бажаєш відповісти Богові любов'ю на любов — виконуй Божі заповіді (Ів. 15,10).
Поза Господом Богом найповнішим втіленням чес¬ноти любові є Пресвята Богородиця28 — ідеал христия¬нина XXI ст.20
Віддаймо себе повністю Небесній Матері назавжди, беззастережно, як улюблені діти, і Вона навчить нас найвищої любові, оберігаючи і лікуючи від злоякісної хвороби — смертельного гріха.
Той, хто любить Бога, буде любити і ближнього, як твір і образ Божий, не роблячи різниці між другом та ворогом.
Любити іншу людину, це:
1) сумувати з того, що їй шкодить, радіти і старатися про те, що їй приносить користь1;
2) сприяти їй у тому, щоб вона відкрила свої здібності і таланти, пізнала зміст свого життя36
3) прощати з серця образу;
4) немає більшої любові, як бути готовим навіть життя своє віддати за неї (Ів. 15.13).
Примітка: Світ гине через брак любові.
Людське життя починається під час зачаття, і з цьо¬го часу плід є людською особою (доктор медицини Бер¬нард Натансон).
Найбільшою сучасною злочинністю є вбивство нена¬родженої дитини.
„Якщо ми погоджуємося з тим, що матір може вбити свою дитину, як можемо пояснити людям, щоб не вби¬вали один одного" (блаж. мати Тереза з Калькутти).
„Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших — ви мені зробили", — каже Христос (Мт. 25. 40 ).
Серед усіх створінь дійсно найменшим, найслабкішим, беззахисним, навіть без голосу — є ненароджене дитятко, котре не в силі опротестувати зазіхання на свої основні права20.
Коли ненароджене малятко вбивають, воно терпить жахливі муки, як при катуванні дорослої людини.
Через екран апарату ультразвукового дослідження можна побачити як плід (8-10 тижнів) намагається втек¬ти від абортної кюретки, намагається її руками і ногами відштовхнути.
Доктор мед. Б. Натансон був приголомшений поба¬ченим через відеозапис, як під час аборту відривалися окремі частини тіла дитини, і з розтрощеного черепа витікав мозок22.
Спіралі, протизаплідні таблетки не запобігають ва¬гітності, але відбирають життя у вже зачатої дитини (Канд. мед. наук Людмила Максимець).
Дозвольте мені прийти в цей світ — це голос серця ненародженої дитини.
Мамо, дозволь мені жити... Ти — моя єдина мама. Я люблю тебе із самого початку, тому що живу в тобі. У нас тече одна і та сама кров. Лікарі не знають, чи не хочуть знати, яка буде твоя доля після того, як ти позба¬вишся мене. Ти говориш, що немає умов для того, щоб виховати мене. Не вбивай мене, мамо! Я знаю: ти мене не запланувала. Але саме ти мені була дана, я тебе по¬любив, тому що людина має тільки одну маму. Дозволь мені жити, і ти ніколи не будеш про це жалкувати...43. І серце твоє буде чисте від найстрашнішого гріха.
Тож полюбім і захистімо найменшу, найслабшу лю¬дину, бо в ній живе любов (І Ів. 4, 16), що кличе: Не убий!"
Дозвольмо любові жити серед нас!
Зустрічаймося з Богом у наших ближніх!
Зустрічаймося з Богом у своїй душі!
Зустрічаймося з Богом у Святих Тайнах!

Думки св. отців, учителів Церкви, окремих видань, використані у посиланнях при підготовці цієї книжки
1. св. Василій Великий
2. св. Григорій Богослов
3. св. Іван Золотоустий
4. св. Іван Ліствичник
5. св. Антоній Великий
6. св. Макарій Єгипетський
7. св. Ніл Синайський
8. св. Єфрем Сірійський
9. св. Климент Олександрійський
10. св. Єронім
11. св. Максим Ісповідник
12. св. Ісаак Сірійський
13. св. Іван Кронштадський
14. св. о. Піо
15. св. Доротей
16. блаж. Діадох
17. св. Євагрій Понтійський
18. митр. Андрей Шептицький
19. свт. Іван Брянчанінов
20. Папа Іван Павло II
21. „Добротолюбіє"
22. „Рука Господня"
23. „Взгляд под маску"
24. „Шлях до успіху"
25. „Моральне богослів'я"
26. „Аскетичне богослів'я"
27. Духовний провідник"
28. „Марія"
29. „Богочоловік"
30. „Дорога побожного життя"
31. „1140 вопросов и ответов о духовной жизни"
32. „Духовна боротьба"
33. „10 Божих заповідей"
34. „Квіти св. Франциска"
35. „О гневе"
36. „Бути людиною"
37. „Ризикуючи життям"
38. журнал „Педагогіка толерантності"
39. „Число зверя"
40. „Дороги, ведущие в ад"
41. „Курение"
42. „Игра с огнем"
43. журнал „Любите друг друга"

Бібліотека » Церква » Духовна література » Ліки проти гріхів
Сторінка 1 з 11
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика