Головна сторінка сайту
Сторінка 1 з 11
Архів - тільки для читання
Бібліотека » Церква » Духовна література » ЗАГАДКИ СПАДКОВОСТІ - СПАДКОВА ПОРЧА (Прот. Володимир Луговий)
ЗАГАДКИ СПАДКОВОСТІ - СПАДКОВА ПОРЧА
Дата: Понеділок, 08.03.2010, 16:55 | Повідомлення # 1
ЗАГАДКИ СПАДКОВОСТІ

Кожен з нас, людей, народжується не як нове створіння Боже, а як спадкоємець усіх попередніх поколінь. В усіх цих родах є святі, є ті, кого б ми назвали звичайними грішниками - люди недосконалі, і є грішники дуже закоренілі.
Кожен з нас по спадковості отримує властивості душі і тіла від всіх предків, починаючи з Адама і Єви. Але деколи ми отримуємо властивості не добрі і не
погані: залежить від нас, що ми з них зробимо.
Часто можна почути запитання, чому діти терплять за гріхи своїх родичів?
Запитаю і я вас, а як по-іншому Господь зупинив би людей від гріха, коли б не переносив кару за гріхи родичів на дітей? І наш народ по досвіду знає, що діти часто відповідають чи терплять за гріхи батьків. Тому так часто звучить застереження тим, хто збирається свідчити несправедливо чи зробити яке-небудь інше зло: Подумай про дітей. Цей біблійний досвід закріп¬лений і в звичайному людському законо¬давстві, в тому значенні, що діти позба¬вляються майна за злочини батьків. Страждає репутація в суспільстві не тільки дітей, але і внуків, і правнуків. Недавно стався такий випадок, що один чоловік бажав оженитися на дівчині, але коли довідався, що її батько сидів у в'язниці, відмінив своє рішення.
Одначе не потрібно розчаровуватися, тому що ні в чому немає сліпої фата-льності. Милостивий Господь може зупинити наказувати дитину, якщо вона істинно розкається і буде взивати до Нього - Небесного Отця про прощення прародичів.
Мама святого Фанурія була недоброю жінкою, але кара не зачіпила сина за її гріхи. Він став святим і постійно молився за неї. Моліться і ви за своїх померлих родичів. Адже коли Господь прощає померлих грішників, тоді їхні гріхи не лягають на плечі потомків. В цьому і заключається значення церковних молитв за померлих: щоб Господь простив їх гріхи, і щоби кара не впала на їхніх дітей.
Згідно християнського віровчення всі ми походимо від двох перших людей -Адама і Єви. Цей факт, який дехто розуміє як біблійне передання, доказаний найновішими відкриттями сучасних вчених-генетиків. Ось чому мова про вплив спадковості на кожного з нас, йде в буквальному значенні від Адама і Єви. Християнська Церква під первородннм гріхом завжди розуміла те «сім'я тління ту спадкову порчу і схильність до гріха, яку люди отримують від Адама.
Зачаття і народження - це канал, по якому передається прабатьківська порча.
Я в беззаконні зачався і в гріхах родила мене мати моя - кається пророк Давид, а апостол Павло прямо пов'язує гріховну порчу людської природи із злочином Адама: однією людиною гріх увійшов у світ, і через гріх - смерть, так і смерть перейшла на всіх людей, тому що в ньому всі згрішили.
Спадкова порча вразила нещасний рід людський і розповсюджується в ньому, як ракова пухлина.
В цій праці буде йти мова про духов¬ний вплив гріхів роду на потомків, про страждання дітей за вбивства, перелюб¬ства і страшну несправедливість, які вчи-нили їхні батьки і матері.
Аналізуються генетичні і фізіологічні наслідки куріння, алкоголізму, наркоманії, штучного аборту і чревоугоддя.


ГРІХ В СПАДЩИНУ

З християнської точки зору всі ми, діти Адама є без вини винуватими. Особисто з нас ніхто в раю не согрішив, та все ж всі ми причасні до первородного гріха. Він с переступлення Божественного закону і хвороба душі, що відпала від Божественної благодаті.
Християнське богослів'я розуміє піл первородним гріхом спадкову порчу, тобто по словах Максима Ісповідника: пристрасність, тлінність і смертність.
Отже, пристрасність - це тяга до гріховного життя і підверження мукам і болям, оскільки сили і здатності душі отримали погане направлення, вони буквально вийшли з строю. Гріховні страсті стали немовби другою природою людини, витіснили основне ядро її емоцій і почуттів, бажань і волі, розсудку і розуму. Страсті наповнили душу людини чорнотою і пітьмою, розітлили розум, роз¬слабили волю, затьмарили почуття.
Гріховні пристрасті не жаліють нікого, їх сліди вгадуються вже в поведінці мале¬ньких дітей, які не мають власних гріхів. Ще блаженний Августин запримітив, як грудна дитина з завистю дивилася на свого молочного брата, якого мама першого приклала до грудей. Часто діти є капризні через ревність до інших людей, стараю¬чись переключити увагу дорослих на себе, і лукавлять, коли хочуть добитися свого.
На жаль, деколи люди ведуть себе гірше тварин. І що дивуватися, коли невдячно¬го називають - свинею, лінивого — трут¬нем, прелюбодія - кобелем, безтолково¬го - бараном, а впертого - ослом. Той, хто опустився морально, стає подібним до прототипу в тваринному світі. Якщо така пристрасть повністю оволодіє людиною, то вона пересилить її образ в природі. Людина – кішка стане більш егоїстичною, ніж кішка, людина - собака - безжаліснішою за вовка, людина-лисиця - хитрішою за лисицю. Коли проб'є останній час, і скрита під маскою тіла душа стане голою, тоді відкриється в лиці того звіра, якого сама людина виховала в собі.
Без Бога душа гріховна, фальшива, неминуче стає дрібязковою і не чує голосу совісті.
Після гріхопадіння Господь Бог зробив Адамові і Єві «шкіряні одежі». Замість «Риз світла» прародичі отримали «шкіряні ризи», які в свою чергу по товмаченню святих отців являються грубим, смерт¬ним, твариноподібним тілом.
По причині падіння наше тіло вступило в один ряд з тілами тварин, воно існує життям тварин, життям впалого єства. Воно служить для душі темницею і гробом.
Преподобний Антоній Великий гово¬рив, що людина по розуму (духу) єднається з невимовною Божою силою, а по тілу - має спорідненість з тваринами. Але не тварини шляхом свого звичайного розвитку піднялися до рівня людини, а навпаки - людина після гріхопадіння в деякій ступені деградувала до рівня тварин. Причина цього - тлінність. Через неї душа підкорилась тілу і разом з ним стала постійним джерелом тління (роз¬кладу). Гріх і душа змішалися, подібно як полова і пшениця на одному полі. З тих пір психічна діяльність людини багато залежить від фізіологічних процесів. Наші наміри нетверді, розум недосконалий, і думки помилкові. Яскравий приклад - шизофренія (з грецької - розщеплюю пам'ять). При цій хворобі відмічається розірваність почуттів і думок, роздвоєння психічної діяльності, відчуження осо¬бистості від навколишнього світу і розкол всередині неї.
Спочатку людина була призвана Богом до безсмертя. Після гріхопадіння у світ увійшла смерть, яка, в свою чергу тримає рід людський під владою диявола, що володіє державою смерті і царює навіть над тими, що не згрішили (Рим. 5.14)
Після гріхопадіння не стало в світі людини, якою вона була створена, пов-ністю вона втратилася, знешкодилася і померла. Вона померла для Бога, а живе власним своїм єством.
Людина, яка відкинула свою подібність з Богом, відмовившись від синівства Йому - не справжня людина, а тільки схема людини.
Згідно святих отців, стати людиною в повному значенні цього слова - це відпові¬дати своєму покликанню, а не просто існувати. Стати людиною без союзу з Богом, без єднання з Ним неможливо. Без Бога настає смерть для душі, а з часом і тіла.
Ось чому християнство говорить про дві смерті кожної людини. Існує просто життя і благодатне життя душі в Бозі. Буває фізична смерть і смерть душі, що відпала від Бога.
Біологічна смерть подібна на сон, тимчасовий відпочинок тіла, тайна пере-ходу в інший світ, де душа находиться до воскресіння мертвих. Крім того, нерозкаянних грішників, окрім смерті тіла, очікує і смерть душі. Духовна смерть - це відпадання людини від Бога, від благодаті Святого Духа. Таких людей Святе Пись¬мо називає мертвими, два рази мертвими.
Убивство душі є умертвління словес¬ного розуму, через впадіння в діла непри¬стойні, а погибель душі - є падіння в відчай після вчинення беззаконня.
Отже, спадкова порча - пристрасть, тлінність і смертність, прив'язує людину до матеріального світу, підчиняє його власним хибам і дозволяє демонам мучити її.

Дата: Понеділок, 08.03.2010, 16:57 | Повідомлення # 2
СИЛА ДУХОВНОЇ СПАДЩИНИ

Від Адама до наших днів в червоній ріці крові ховається чорна струя гріха. В крові ховається гріх, з неї передається гріх, через кров наслідується гріх від Адама до наших днів. Діагноз гіркий, але правдивий. Кров з прадавна символізує тісний звязок поколінь - родинні вузи, що поєднують предків з потомками.
Голос крові - це не шути кров'яного тиску в жилах, а духовний вплив старших на молодших. Причому, мова йде як про родичів - бабусь, дідів, так і про весь біологічний вид людський. Ось чому над головою кожного з нас висять відразу три домоклових меча: спадкова порча, без¬законня власного роду і власні гріхи.
Вони відображаються на тілесному, душевному і духовному здоров'ї посередництвом багатьох факторів, особливо в духовній спадщині.
По суворому, але справедливому заува¬женні святителя Ігнатія Брянчанінова, ми вже народжуємося вбитими вічною смертю. Ми не відчуваємо що вбиті, по за-гальній властивості мертвих, не відчувати свого умертвління. Раніше хрещення бла¬годать ззовні направляє душу на добро, а сатана гніздиться в самих її глубинах. З того моменту, як ми відроджуємося в хрещенні, нечистий є ззовні, а благодать - всередині. Ми відроджуємося в воді дією Святого Духа, внаслідок чого відразу очищаємося і тілом, і душею, при цьому Дух Святий вселяється в нас, а гріх виганяється Ним.
Якщо і надалі людина не бореться з гріхом, не призиває на допомогу благодать Божу, не бере участі в спасительних тайнах Церкви, і, що ще гірше, свідомо віддає себе у владу нечистої сили, то благодать відступає, і вона повністю губить свою душу. Людина лиє воду на ту мельницю, яка належить сатані, і тоді, бажає вона того чи не бажає, вирощує в собі погані плоди спадкової порчі - пристрасть, тлінність і смертність.
Своєю нерозкаяністю люди дають на¬сінню смерті енергію, і воно кочує з покоління в покоління, росте за наш рахунок, немовби паразит чи бур'ян, що віднімає сили в культурної рослини. Якщо ми не боремося з духовною смертю, то допома¬гаємо їй вбивати нас. Ось душа і мертвіє, перебуваючи ще на землі. Хто в такому стані покидає цей світ, той попадає прямо в челюсті пітьми. Хто пробує виправитися - отримує надію перебувати в світлі Божому.
Душа такої людини жива і на землі, і на небі, тому що Бог не є Бог мертвих, але жи¬вих, тому що у Нього всі живі, а душа гріш¬ника мертва до тих пір, поки він не розка¬ється. Признаком життя душі служить її тяга виконувати дві головні Євангельські заповіді: любити Бога і ближнього, як ceбe самого. Жити - значить любити, людина, помирає душею, коли перестає любити.

ДУХОВНИЙ ЗВ'ЯЗОК МІЖ ДУШАМИ

Батьківська спадковість розвивається в дітях ще в утробі матері, а потім закріплю¬ється чи ослаблюється вихованням. Ось чому родичі воєдино зв'язані з дітьми не¬видимими духовно-моральними вузами.
Душі обмінюються одна з одною усвоєними цінностями і значеннями. Спілку¬вання сердець звершується як інтуїтивне знання і проникнення, деколи несвідомо. Від предків до потомків постійно переті¬кає деяка духовна енергія. Старець Паісій Святогорець говорить, що так само, як Божественна Благодать являється силою, яка діє на відстані і передається людям, так і лукава енергія диявола є діючою силою, що передається на відстані. Для прикладу, якщо дві душі находяться в духовному стані і одна з них думає про іншу, то між ними є духовне єднання, і одна душа передає Божественну силу іншій. Так само і дві душі, що живуть гріховно і мають між собою спілкування, то одна з них на відстані приймає від іншої диявольський вплив, немовби від одної йде телеграма до іншої. Розірвати такий диявольський зв'язок може тільки покаяння.
Якщо одна людина кається, то вона не¬мовби не піднімає слухавку свого духовного телефону, обривається лінія, і зв'язку немає. Не виключено, що людина, яка залишилася без відповіді, задумається і виправиться.
Духовний вплив матері на дитину є дуже великий. Серце люблячої матері -особливо чутливий орган спілкування з дітьми. Воно повністю наповнене ними, і точно настроєне на їхню прийомну хвилю.
Материнська молитва зі дна моря піднімає - говорить народна мудрість. Любляча материнська душа мучиться і переживає інтуїтивно, хоч не знає напевно, що дитина порапила в біду.
По духовному зв'язку від родичів до дітей і навпаки, передається деяка духовна інформація. Вона може бути благотвор¬ною і спасительною, або, навпаки, хворобливою і смертельною.

КАРА НЕБЕСНА

Колись цар Давид спокусився красою Вірсавії, жінки свого воєначальника Урії. Давид послав Урію на вірну смерть, і, зайнявши його місце, спонукав Вірсавію до гріха.
За навмисне вбивство, перелюбство і нерозкаянність у вчиненому Господь Бог покарав царя. Від імені Господа пророк Нафан мужньо і строго викрив Давида, після чого Давид визнав свою провину. Тоді пророк сказав: Господь зняв з тебе гріх твій, ти не помреш, але помре у тебе син... І дав Господь хворобу на дитину, і вона захворіла. Давид сильно каявся. Добавив до гарячої молитви строгий піст. Цар надіявся, що Господь помилує його, і дитина виживе. Але все одно дитина померла, і справдились слова Святого Письма: Кожен спокушається своєю похіттю, похіть зачавши породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть.
Гріх ніколи не залишається безнаказаним, і життя постійно переконує нас у цьому. Досить переглянути повсякденні газети, телевізійні передачі і художні фільми. Трагедія сім'ї Давида, на жаль, періодично повторяється. Насильство і сексуальні злочини, як правило, тягнуть за собою нову кров і суворе покарання. І, певно, ні в якій більше сфері людського життя немає стільки спадкових гріхів, як в інтимній сфері.
Діти страждають чи мучаться за перелюбство своїх батьків, і тільки розкаяння чи виправлення батька чи матері які грішать, приносить полегшення життя дитини.
Великим родовим гріхом є і несправедливість по відношенню до ближніх, за що терплять діти цих неспра¬ведливців, також і самі вони закінчують своє життя в великих душевних муках.
Не можна відкидати і той факт, що не¬честиві або ті, що чинять гріхи, часто жи¬вуть у розкошах і мають добре здоров'я. Невідомо чому Господь допускає робити їм неправду і одночасно дає їм фізичне здоров'я, багато років життя і благопо¬луччя. Ми можемо тільки здогадуватися.
По-перше, Господь зберігає беззакон¬ників для кари в день суду.
Друга причина - милосердя і довготерпіння Боже, які грішники лицемірно використовують.
І накінець, грішникові не воздається на землі за злі справи, оскільки «Бог береже для його дітей нещастя його» (Йов 21,19). Під нещастям Св. Письмо розуміє не тільки хвороби, але і перипетії долі, життєві негаразди, різні спокуси, сімейні і особисті біди. Поклавши розплату на плечі дітей, Господь заставляє їх розрахо¬вуватися по духовним векселям і по нерозкаяним боргам предків. В цьому проявляється Божественна справедли¬вість, яка є більшою за всі земні уявлення про злочин, кару і відплату по рахункам.
Згідно вчення блаженного Нифонта, багаточисельними і важкими хворобами дітей Господь старається врозумити і направити на істинний шлях їхніх родичів. Діти, які постраждали для навернення своїх родичів, отримають вічне життя і обминуть пекло. Діти без гріха страждають за те, щоб їм за безвинну їхню смерть отримати вічне життя, а родичам через їхні страждання сподо¬битися істинного розкаяння. Ті, що заслужили кари, змиряються з цим, загладжують свою провину. А ті, що терплять безвинно, отримують нагороду від Господа в відповідності до тієї неправ¬ди, яка їх постигла. В обох випадках Господь із зла робить добро, і використо¬вує біду в педагогічних цілях - для очищення чи виховання душі задля воздаяння чи нагороди.
Хвороба, послана за беззаконня роду, дається як хрест, в тому числі і за померлих близьких, для викуплення їхніх гріхів. Те, що з людської сторони видається горем, з точки зору вічності виявляється добром. На вазі Божій і зітхання, і сльозин¬ка мають ціну, не пропадає нічого.
Духовно-промисловий зв'язок хво¬роби з гріхом існує завжди, але не завжди медично-психологічний. З однієї сторо¬ни, чим більше грішать і чим слабше каються родичі, тим більша впевненість, що дитина буде хворою. З іншої сторони, чим менше грішать і чим більше каються родичі, тим більша ймовірність, що їхня дитина виросте здоровою. Але треба сказати, що само по собі благочестя родичів стовідсотково не гарантує благо¬получчя і здоров'я їхніх нащадків. У кожної людини все дуже індивідуально.

Дата: Понеділок, 08.03.2010, 16:58 | Повідомлення # 3
МЕХАНІЗМИ ДУХОВНОЇ СПАДКОВОСТІ

Отже, яким же чином біди і напасті випадають нам за гріхи предків? Християнство відповідає на це питання так: за нерозкаяність від людини в тій чи іншій мірі відступає благодать (несотворена Божа енергія), і Господь дозволяє дияволові керувати своєю жертвою або допускає інші нещастя. Цю безблагодатність і наслідують нащадки. Коротко кажучи, сім'я - це свого роду майстерня, де проходить виховання і навчання особистості людини. Там формуються її ідеали і цінності, традиції і звички, запити й інтереси.
Дитина немовби акумулює, засвоює ту інформацію, яка передається їй з глибини віків по спадковості і прививається шляхом виховання. Така інформація не завжди є доброю і морально чистою. Часто вона навпаки калічить здоров'я і руйнує моральні звичаї. Причому, приховується вона на дні душі і вражає з підтишка.
Отже, до духовної спадковості не мож¬на відноситися легковажно. Очевидно, що турбота за долю і благополуччя дитини повинна починатися задовго до появи її на світ. Коли родичі твердять, що вложили в дитину часточку своєї душі, то це є не пустим хвалінням чи гарною приказкою тому, що по спадковості дітям від родичів передаються не тільки фізичні власти¬вості, але і духовні. І це спонукає задума¬тися нас над нашими обов'язками по відношенню не тільки до Бога, але і до роду людського.
Велике зобов'язання всіх батьків - завжди пам'ятати про це, завжди перема-гати свої пороки і пристрасті, завжди кая¬тися перед Богом в своїх гріхах, очищати серце своє, щоб його чистоту передавати своїм дітям. Ось чому гріховний стан душі батьків при зачатті і під час вагітності є великий гріх.
Родичі можуть зробити свою дитину щасливою ще до народження. Після морально-обережного зачаття і богобояз¬ненного перебігу вагітності дитина наро¬джується з великою силою проти гріха, або з деяким попереднім запасом добра. Очевидний гріх тих батьків, які вчи¬няють навпаки: заражають своїми пороками не тільки душевні сили, але і свою кров, і, таким чином, передають дітям з самим зачаттям власні недуги, душевні і тілесні. Звідси, для прикладу, спадкова тяга до пияцтва і запою, до розпусти чи недружелюбності. Воістину людина пізнається в дітях своїх. Яка мама, така і дочка - підтверджує пророк (Із. 16,44). Ті, що бажають мати достойних дітей, розумно поступлять, коли завчасно самих себе зроблять достойними батьками.

ГРІХ, ЩО ПЕРЕРОСТАЄ В ХВОРОБУ

Лікарі-генетики намагаються з'ясува¬ти, чим конкретно ми ризикуємо захворі¬ти при отриманих генах, які хвороби нам найбільше загрожують. Нагадаємо, що в людини нараховується 46 хромосом, і близько 35 тисяч Генів. Змінення в них часто приводять до спадкової патології (наприклад синдрому Дауна, Гемофілії і т. п.) чи мають схильність до появи виразкової хвороби, цукрового діабету, гіпертонії, атеросклерозу, раку. По спадковості передається і пристрасть до шкідливих звичок. Таким чином пороки чи пристрасті предків калічать здоров'я нащадків.
Візьмемо хоча би куріння. Перш за все, нікотин руйнує нервову систему, в тому числі і ті відділи, що відповідають за статеву поведінку і дітородні органи, внаслідок чого рівень безплідності серед юнаків і молодих чоловіків, що курять, в два рази перевищує середньостатистичний.
Дія никотину на статеву сферу дівчат проявляється в руйнуванні менстру-ального циклу. Існує тісний зв'язок між систематичним курінням і раннім клімак-сом. Також куріння у дівчат приводить до затримки статевого дозрівання і схильності до нетрадиційних сексуальних орієнтацій. Коли курить вагітна жінка, її дитина знаходиться в такому стані, як в'язень у газовій камері, і поступово у дитини розвивається тютюнове отруєння всього організму, звідси - середньо-утробна затримка розвитку, відслойка плаценти, викидні, передчасні роди, мертвонароджені. За даними вчених, менше однієї пачки викурених сигарет за день - ризик смерті плоду на 20 відсотків, більше пачки - 35 відсотків ймовірності, що плід помре.
Також великої шкоди організмові людини завдає алкоголь. Вино-горілчані вироби токсичні для всіх органів і тканин людини, в першу чергу, для печінки і підшлункової залози. Людям, які постійно вживають алкоголь, властиві серйозні психічні порушення (наприклад: депресії, психози, невротичний страх) і різні психологічні відхилення.
Розхвалюючи алкоголь, реклама соро¬м'язливо замовчує про його безпосе-редню дію на статеву функцію і залози внутрішньої секреції, гормони яких зумовлюють статеве поводження, внаслідок чого знижується можливість зачаття у жінок і статева неспроможність у чоловіків.
Повністю алкоголь виводиться з організму чи перетравлюється ним не раніше 14-16 днів від початку вживання. Якщо людина випиває менше одного разу в 2 тижні, то всеодно постійно відчуває інтоксикацію. У тих, хто випиває рідко, ферментів, які виділяє печінка для знешко¬дження алкоголю, виробляється мало, внаслідок чого епізодна випивка супрово¬джується втратою здатності до заплід¬нення і каліченням плоду. Алкоголь впливає на ембріон не тільки в залежності від кількості випитого батьками, але і від стадії внутрішньо - утробного розвитку.
Кожна чарка, випита вагітною жінкою, ділиться з її дитиною. Деколи плід доводять алкоголем до втрати свідомості і смерті, коли його мама тільки починає приходити до себе.
Хронічний алкоголізм призводить до алкогольного синдрому плоду. Шкідливим може виявитися і одноразовий прийом алкоголю. В результаті, новонароджені з'являються на світ маленькими, з психічними і фізичними порушеннями, зустрічаються такі аномалії, як опущення вік, асиметрія очей, зміна форми черепа, плоскість голови і т. п. У дітей прояв¬ляється нервозність, втрата сну і апетиту, часті істерики, погана координація рухів, невропатія, затримка розумового розвитку, інфантилізм, головні болі і інші симптоми. З цього бачимо, якими важкими наслідками обертається легковажність і нестриманість батьків, а потім запитуємо, за що нас Господь Бог покарав, коли дитина народжується калікою чи хворою. Не Бог покарав, а людина себе сама наказала за свою життєву поведінку.

НАСИЛЬСТВО НАД ЕМБРІОНОМ
(АБОРТ)

По християнському віровченю, всяке насильство над життям майбутньої люд¬ської особистості злочинне з моменту зачаття. Навмисне переривання вагітнос¬ті, незалежно від її термінів, прирівню¬ється до вбивства. Частина вини лягає і на тих, хто спонукає чи безпосередньо приймає участь в процедурі штучного аборту. Аборт, в свою чергу, може привести до того, що діти, або навіть внуки тих, хто зробив аборт, будуть безплідними - говорить професор Лондонської клініки. Він висуває гіпотезу генетичної причини післяабортної без-плідності. По суті, аборт - це втручання в роботу всього організму. Після аборту йде якби «вибухова хвиля». Вона проходить по яйцеклітинах і змінює їх ДНК. В першу чергу, пошкоджуються гени, які відповідають за репродукцію майбутньої дитини. Постраждалі гени залишаються неактив¬ними і на рідних дітей можуть не впли¬нути, зате вони передадуть по ланцюжку порушення внучкам і правнучкам.

ХАРЧУВАННЯ

Великий вплив на майбутнє потомство має наше харчування, особливо пере-їдання. Для здоров'я людини має значення не тільки його власний раціон, але і те, як кормилися її предки. В цьому значенні дуже цікаві дослідження шведського вченого Кааті і його колег. Вони проаналізували історії хвороб трьохсот шведів. Потім вчені вивчили стан здоров'я їхніх внуків.
З'ясувалося, що внуки тих, які забагато вживали їжі, частіше хворіють хворобами серця, у них в 4 рази більше шансів захво¬ріти цукровим діабетом, ніж у внуків тих, які їли помірно. Виявляється, що схильні до об'їдання діди гублять здоров'я своїх внуків.
Отже, на прикладі куріння, алкоголізму, наркоманії, штучного переривання вагіт¬ності і об'їдання ми коротко описали деякі механізми спадковості, хвороботворної і смертоносної генетичної інформації. Останні дослідження науки показали, як гріхи роду відображаються на нас і яким чином вони шкодять нашим генам.
Посередництвом патологічних мута¬цій гріхи роду можуть розпалювати у потомків генетичний вогонь, і тоді демонам легше підштовхувати нас до зла, легше керувати нами.
Спочатку гріх переростає в хворобу, а потім хвороба тягне нас до гріха.
Спадкові схильності - це пом'якшуюча обставина, подібно як злидні чи погане виховання, але цим не потрібно виправ¬довуватися, а виробляти в собі силу волі і боротися з тими пороками, які в нас є. В кінцевому рахунку, ми самі вибираємо, поступитися гріхові чи ні.
Якщо власних сил нам не вистачає, потрібно звертатися до Господа, який завжди простягне нам руку допомоги.
Всі ми маємо надію на спасіння. І якщо ми розкаємося в цьому земному житті, то по молитвах Церкви і Своєї милості, Господь Бог може визволити нас з самого пекла. Повністю приречений на муки тільки той, кого на страшному суді Господь викреслить із книги життя.
Коли Господь прощає померлих грішників, тоді їхні гріхи не лягають на плечі нащадків. В цьому і заключається значення церковних молитв за померлих: щоб Господь простив їх гріхи, і щоби кара не впала на їхніх дітей.

МОЛИТВА - ПРОХАННЯ

О праведний Судде, що наказуєш дітей за гріхи родичів, до третього і четвертого роду, відверни таку кару від дітей моїх, не наказуй їх за мої гріхи, але окропи їх росою Твоєї благодаті, нехай вони преуспівають в добрих справах і святості, нехай виростають в Твоєму благоволінні і любові благо-честивих людей.
Амінь.

Бібліотека » Церква » Духовна література » ЗАГАДКИ СПАДКОВОСТІ - СПАДКОВА ПОРЧА (Прот. Володимир Луговий)
Сторінка 1 з 11
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика