Головна сторінка сайту
Сторінка 7 з 7«12567
Архів - тільки для читання
Бібліотека » Церква » Духовна література » Патерик (ДРЕВНІЙ ПАТЕРИК - ДЖЕРЕЛА ХРИСТИЯНСЬКОГО СХОДУ)
Патерик
Дата: Понеділок, 08.03.2010, 16:26 | Повідомлення # 31
17. Один святий самітник благав Бога, кажучи: Господи, об'яви мені своє призначення. Часто й подвиги накладав на себе з цього приводу. Та Бог давав йому на розум, що сповнення тієї вимоги не можливе для людської природи. Коли ж він не переставав благати Бога, то Бог схотів сповістити старця й допустив, щоби прийшов до нього помисел — піти і відвідати одного самітника, що жив доволі далеко. Він наготував свій плащ і пішов у дорогу. А Бог послав ангела, що перемінився в ченця, стрінув старця і сказав йому: Куди йдеш, старче? Старець каже: До такого-то пустельника. А ангел каже: І я туди йду, підемо разом. Як минув перший день, прийшли вони в якесь місце, де був христолюбець, що прийняв їх і дав їм відпочити. А як вони їли, клав перед ними страву на срібній посудині. Після того, як вони закінчили, ангел узяв тарілку і кинув в повітр'я. Старець побачив це й образився. Відтак вони вийшли, йдучи разом, і наступного дня прийшли в инше місце. І там знайшли мужа-христолюбця, що любив ченців, і він прийняв їх із любов'ю, обмив їм ноги і просив відпочити. Він мав у себе сина-одинака й рано вивів його, щоби той отримав від них благословення. А ангел узяв його за горло і задушив. Побачивши це, старець вжахнувся, але нічого йому не сказав. Пройшли вони і третій день і не знайшли нікого, щоб прийняв їх; та надибали одну хатину, запустілу від давнього часу, й сіли в тінь під стіною. А старець, виходячи, — взяв із собою хліб і став їсти. Бачить ангел, що стіна заледве що не впаде, він устав, підперезався і почав розбирати її й знову будувати. Тоді старець роздратувався і закляв його, кажучи: Чи ти ангел, чи біс, — скажи мені, хто ти? Бо діла, що їх ти робиш, не властиві чоловікові. Вчора і передучора прийняли нас ці христолюбці, а ти в одного знищив тарілку, а в иншого задушив сина, а тут без жодної причини зупинився й займаєшся будовою. Тоді сказав йому ангел: Слухай, і я скажу тобі: перший, що прийняв нас, це чоловік боголюбний і по-Божому володіє тим, що йому належить. Але тарілка дісталася йому з несправедливого зиску; тож, щоби задля тарілки не занапастив він усього свого труду, я її знищив — і весь його труд чистий. І другий, що прийняв нас, це чоловік чеснотливий і милосердний. Коли ж його син лишився б живий, то став би знаряддям сатани й до забуття довів би добро свого батька; тому я задушив його, поки він ще молодий, щоби і він був спасенний, і діло батька не пропало перед Богом. А тут — господар цього двору — чоловік безбожний і старається багатьом робити зло; та він бідний і не все може робити. А дід, будуючи цю стіну, вложив у неї гроші. Щоби він не знайшов їх і не став кривдити, кого хоче, то оце я відбудував стіну і занапастив можливість знайти гроші. Іди в свою келію, бо, як сказав Святий Дух, Боже призначення — це велика безодня. Сказавши це, Божий ангел став невидимим. Тоді старець опам'ятався і вернувся в свою келію, прославляючи Бога.
18. Ішов один із отців через пустиню і, заглянувши до печери, бачить — сидить жінка; а видавалася вона йому звіром. І почав він кричати, і заклинати її, кажучи: Якщо ти людина, вийди, щоб я міг поговорити з тобою. Вона сказала: Йди, чоловіче, навіщо ти хочеш мене бачити? Я жінка, а до того нага задля мого Господа. А він дав їй свою одіж і сандалі, і вона взяла, вдягнулася, взулася і стала перед старцем. І каже їй старець: На Бога, вияви мені, хто ти? Вона ж йому сказала: Я була дочкою патриція й хотіли мене родителі віддати заміж, і зробити мого мужа спадкоємцем свого майна. А я, бачачи, що все на світі — марнота, утекла й прийшла у цю скелю. І сповнилося мені тут сімдесят літ до цього дня, і не бачила я чоловіка, крім тебе. Маю я цю посудину з водою і мочений біб, бо помножив їх Господь. І старець їв його, і пив воду, і покріпився ввельми, та, подякувавши Богові, пішов знову до своєї келії. Вона ж роздягнулася і сказала йому: Візьми своє, чесний старче, та він сказав їй: Лиши в себе, свята мати. Але вона не згодилася, а сказала йому: Піди, принеси другу одіж і другі сандалі, і скоренько приходи. Він пішов, зготував, що потрібно, а прийшовши, побачив, що вхід до цієї печери був привалений великим каменем. Отець помолився, відвалив камінь і зайшов досередини, та знайшов жінку померлою. Надівши на неї одіж і сандалі, чесно оплакуючи, поховав її святе тіло. А не бачив старець від молодости на одне око, та як віддав поклін та поцілував її чесні останки, раптом став бачити на нього і прославив Бога, що дав їй таку ласку і терпеливість. Старець відправив молитви, знову привалив камінь до печери і пішов, дивуючись і дякуючи Богові, що відкрив йому такий скарб.
Дата: Понеділок, 08.03.2010, 16:26 | Повідомлення # 32
Оповідання дванадцяти отців, що зібралися разом, про їхні власні подвиги
Якось зібралося разом дванадцять мудрих і духовних самітників і просили один одного, щоби кожний розповів, що сповнює він у своїй келії, яким подвигом трудиться і в якій духовній чесноті вправляється.
1. І сказав перший, що був найстарший між ними: Я, браття, від тієї пори, як почав жити в мовчанні, цілого себе розіп'яв для зовнішніх діл, пам'ятаючи написане: Розірвімо пута їх і скиньмо з себе ярмо їх! (Пс. 2, 3). І, немов будуючи стіну між своєю душею і тілесним, сказав собі в помислі: Як той, що стоїть зі середини стіни не бачить того, що стоїть поза нею, так і ти не бажай бачити зовнішніх діл, тільки вважай на себе самого й покладай надію на твого Бога. Бажаючи злі похоті за зміїв і гадюче поріддя, коли я почую, що вони зароджуються в моєму серці, наглядаю за ними з погрозами і гнівом, висушую їх і не перестаю гніватися на своє тіло і свою душу, щоби вони не зробили чого-небудь злого.
2. І другий сказав: Від того часу, як я відрікся землі, сказав собі самому: сьогодні ти відродився, сьогодні ти почав працювати Богові, сьогодні ти почав жити тут. Такий будь щодня, як мандрівник, котрому треба завтра відійти. І таку пораду даю я собі щодня.
3. Третій: я від самого досвітку виходжу до мого Господа і, поклонившись Йому, паду ниць і сповідаю свої гріхи. Як сходжу, кланяюся ангелам і прошу їх, щоби вони молилися Богові за мене і за все творіння. А коли зроблю це, сходжу в безодню, як це колись робили жиди, що обходили довкола Єрусалиму, розриваючи одежі й оплакуючи нещастя своїх отців, так і я роблю — оглядаю муки і бачу, як мучаться мої члени, і плачу разом із тими, що плачуть.
4. А четвертий сказав: Я так живу, наче б сидів на Елеонській горі з Господом і Його апостолами і говорив собі: від сьогодні не знай нікого за тілом, але разом із тим будь їх ревнителем і наслідуй їх життя, як і Марія, що сиділа біля стіп Господа і слухала Його слів, що говорив: Ви будете святі, бо я святий (Пт. 1, 16); будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний (Лк. 6, 36); будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий (Мт. 5, 48); навчіться від мене, бо я лагідний і сумиринй серцем (Мт. 11, 29).
5. П'ятий сказав: Повсякчас бачу я ангелів, що підіймаються і сходять, аби покликати душ, й завжди очікуючи кінця, кажу: Готове серце моє, Боже.
6. Шостий сказав: Я щодня уявляю собі, що чую від Господа такі слова: Потрудіться для мене, і я впокою вас. Подвизайтеся ще трохи, і покажу моє спасіння і мою славу. Якщо любите ви мене, то мої заповіді берегтимете (Йо. 14, 15). Якщо ви мої діти, то засоромтеся, як отця, що докоряє. Якщо ви мої брати, то виявіть мені пошану, як тому, що багато за вас перетерпів. Якщо ви мої вівці, то послухайте голосу пастиря (див. Йо. 10, 27). Якщо ви мої слуги, то наслідуйте страждання Владики.
7. Сказав сьомий: Я постійно роздумую і безнастанно нагадую собі ці три: віру, надію і любов, щоб вірою тішитися, надією утверджуватися, а з любови нікого ніколи не засмутити.
8. Восьмий сказав: Бачу я диявола, що літає й шукає, кого би проковтнути, і як іду кудись, бачу його зовнішніми очима і говорю проти нього Господу Богові, щоби він залишився без діла і над ніким не мав сили, а особливо над тими, що бояться Господа.
9. Дев'ятий сказав: Щодня я бачу церкву умових Сил і Господа їх слави, що сяє над усіх. Коли ж буваю незайнятий, виходжу на небо і споглядаю прекрасні чини ангелів, які безнастанно засилають Богові співи й захоплюють приємністю їх голосу, так, що розумію написане: Небеса повідають славу Божу (Пс. 18, 2) і все, що є на землі, вважаю за порох і помет.
10. Десятий сказав: Я завжди бачу ангела, що перебуває біля мене й спостерігаю за собою, роздумуючи про написане: Завжди я бачив Господа перед собою, бо Він праворуч мене, щоб я не захитався (Пс. 15, 8). Боюся його як наглядача за моїми дорогами й бачу, що кожного дня він підноситься до Бога і сповіщає про мої діла й слова.
11. Одинадцятий сказав: Звернувши своє лице на чесноти, як от: стриманість, невинність, терпеливість, любов, — втягнув я їх у себе самого і оточив себе ними. І куди не піду, кажу: де твої провідники? Не будь легкодушний і недбалий, якої б ти чесноти не захотів, вона близько тебе. Скільки хочеш, розмовляй про чесноти, щоби вони після смерти засвідчили про тебе перед Богом, що найшли собі відпочинок у тобі.
12. Дванадцятий сказав: ви, отці, що маєте небесний спосіб життя, придбали й небесне мудровання. І нема в тому нічого дивного, бо бачу, що ви підноситеся ділами і прямуєте вгору. І що скажу? Ви підноситеся і помислами, бо силою відтягаєте себе від землі й відчужуєтеся від неї. Коли я назву вас земними ангелами й небесними людьми, то не згрішу. А себе самого я вважаю негідним цього. Бачу свої гріхи перед собою, куди не піду й куди не звернуся; бачу, що вони стрічають мене, бачу їх по правиці й по лівиці. Засуджую себе на пекло, говорю: будь із тими, котрих ти гідний, бо трохи згодом будеш до них зачислений. Споглядаю я там голосіння і безнастанні сльози, про які ніхто й переповісти не може. Споглядаю, що инші скрегочуть зубами, тремтять усім тілом і трясуться з ніг до голови. І, впавши на землю, посилаюся попелом і благаю Бога, щоби не зазнати мені цих нещасть. Бачу і море вогненне, що безмірно хвилюється і бушує, так, що можна подумати, що вогненні хвилі досягнуть до неба. І в те страшне море, страшні й суворі ангели вкидають велике число людей, а всі вони кличуть і зойкають разом, і таких зойків і голосів ніхто й не чує на землі. І як хмиз, спалюють всі, й Боже милосердя відвернулося від них через їхні беззаконня. І тоді я оплакую людський рід, як це він наважується і слово мовити, й звертати увагу на що-небудь, коли стільки лиха назначено світові. І в цьому утримую душу, подвизаюся в плачі, що про нього сказав Господь, уважаючи себе негідним і неба, і землі, і, роздумуючи про написане: Стали сльози мої, як хліб, для мене вдень і вночі (Пс. 41, 4).
Такі вислови мудрих і духовних отців, що істинно шукали Господа. Нехай же станеться, щоб і ми провадили життя гідне спомину і оповіді, щоби стали ми непорочними, досконалими й бездоганними, благовгодили Богові, котрому слава на віки. Амінь.
Дата: Понеділок, 08.03.2010, 16:27 | Повідомлення # 33
РОЗДІЛ XXI
Вислови старців, що постаріли в подвижництві

1. Спитали старця: Що таке грошолюбство? І відповів: Недовір'я до Бога в тому, що Він піклується тобою, брак надії на Божі обітниці й любов до шкідливих приємностей.
2. Спитали ще: Що таке обмова? І відповів: Незнання Бога або слави Божої й заздрість ближнього.
3. Спитали: Що таке гнів? І відповів: Сварка, брехня і неосвіченість.
4. Спитали старця: Який має бути чернець? І відповів: Як на мене, мов один на самоті.
5. Спитав хтось старця: Чому я боюся, коли йду через пустелю? І відповів: Бо ти ще живий.
в. Іще спитав: Що треба робити, щоби спастися? А він плів мотузок і, не відриваючись від діла, відповів: Ось, як бачиш.
7. Спитали старця: Чому ти не буваєш ніколи безтурботним? І відповів: Бо я щоденно очікую смерти.
8. Ще спитали: Чому я безнастанно знеохочуюсь? І відповів: Бо ще не бачив ниви.
9. Спитали старця: Яке діло ченця? І відповів: Розмисел.
10. Спитали старця: Відкіля в мене спокуса до нечистоти? І відповів: Від ситної їди й сну.
11. Іще спитали старця: Яке є діло ченця? І відповів: Робити всяке добро і відкидати всіляке зло.
12. Спитали старця: Чим набувається покірливість душі? І відповів: як думаєш про саме зло, що в тобі.
13. Говорили старці, що молитва — це дзеркало для ченця.
14. Говорили старці, що немає нічого гіршого, над осудження.
15. Говорили старці: Ніколи не поступайся помислам.
16. Говорили старці, що вінець ченця — покірливість.
17. Говорили старці: Всякому помислові, що приходить до тебе говори: чи ти наш, чи від наших ворогів? І він доконче виявиться.
18. Говорили старці, що душа — це джерело: Як розкопуватимеш його, очиститься, коли засипеш — щезне.
19. Сказав старець: Я вірю, що Бог не є несправедливий і в тому, щоби вивести мене з в'язниці, і в тому, щоби вкинути до неї.
20. Ще сказав: У всьому себе насилувати — це Божа дорога.
21. Іще сказав: Чернець, що не працює, буде осуджений як зисколюб.
22. Сказав старець: Коли ми робимо зле, й Бог допускає це й терпить нам, то невже, — як робимо добре, — не буде нам допомагати?
23. Сказав старець: Не починай робити що-небудь, поки не випробуєш свого серця, чи задля Бога буде те, що маєш намір робити.
24. Іще сказав: Як чернець тільки тоді молиться, коли стає на молитву, то він зовсім не молиться.
25. Сказав старець: Двадцять літ провів я у боротьбі з помислом, щоби на всіх людей дивитися, як на одного.
26. Сказав старець, що найбільша з усіх чеснот — це розсудливість.
27. Сказав старець: Чим набувається покірливість душі? І каже: як думаєш тільки про свої гріхи.
28. Сказав старець: Що я міг придбати, того не робив удруге.
29. Іще сказав: Як земля не впаде додолу, так і той, що упокорюється, не впаде ніколи.
30. Сказав старець: Сором ченцеві, коли він, покинувши своє житло й розпочавши мандрування задля Бога, відтак піде на муку.
31. Іще сказав: Це покоління шукає не сьогоднішнього, а завтрашнього.
32. Сказав старець, що нашим ділом є спалювати дрова.
33. Іще сказав: Не бажай бути таким, що не заслуговує на погорду.
34. Сказав старець, що покора не гнівається і не викликає ні в кого гніву.
35. Іще сказав: Що гарне перебуває в келії ченця і наповнює його всіма добрами.
36. Сказав старець: Горе чоловікові, коли його ім'я більше за його діла.
37. Іще сказав: Сміх і зухвальство подібні до вогню, що спалює очерет.
38. Сказав старець: Що той, хто насилує себе задля Бога, подібний до чоловіка ісповідника.
39. Іще сказав: Хто буде немудрий задля Бога, того умудрить Бог.
40. Сказав старець: Чоловік, що кожної години має смерть перед очима, поконає недбайливість.
41. Іще сказав: Цього вимагає Бог від чоловіка: розуму, слова і діла.
42. Сказав старець: Що для чоловіка корисно боятися Божого суду, ненавидіти гріх, любити чесноту і завжди молитися Богові.
43. Сказав старець: Як віддих ніздрів усюди носимо зі собою, так і страх смерти та плач мусимо ми мати з собою завжди, поки існуємо.
РОЗДІЛ XXII
Розмова старців між собою про помисли
1. Питання: Як треба поводитися ченцеві в келії? Відповідь: Утримуватися від знайомства з людьми, щоби тоді, коли він мовчить, сам помисел очистив в собі житло для Бога.
2. Пит.: Чим має бути чернець?
Відп.: Чернець є голуб. Бо як голуб, виходячи в свій час на повітр'я, розпростирає свої крила і, якщо забариться поза своїм гніздом, попадає під удари хижих птахів і тратить свою миловидність, — так і чернець, що виходить на час богослуження, розпростирає свої думки та коли забариться поза своєю келією, попадаючи під напади демонів, затемнюється в помислах.
3. Пит.: Яким помислом виганяє диявол ченця з його келії?
Відп.: Диявол — то чародій, бо як чародій звірів ласкавими словами викликає звіря з його нори і, схопивши, кидає його на вулиці міста на посміх людям, а як він постаріє в нього, то врешті або вогнем його губить, або топить у воді, — так і чернець терпить те саме, коли, заманений помислами покидає свою келію.
4. Пит.: Коли брат вийде на службу і стріне на дорозі жінку, то як він може уникнути боротьби блуду?
Відп.: Боротьби не може уникнути, але може уникнути діла, коли під час зустрічі мовчатиме; бо як іскра від удару, стрінувшись з сіркою, вибухне вогнем, так і пуста розмова мужчини, звернена до жінки, породжує гріх.
5. Пит.: Яким помислом приходить блуд до чоловіка?
Відп.: Не одним, не двома, не п'ятьма й не десятьма, тільки дорогами, бо всі помисли, що від диявола, приховують у собі блуд.
6. Пит.: Чи є добре придбати собі два хітони?
Відп.: Той, що придбав два хітони, ще не стягнув на себе зла, що осквернює все тіло, бо душа не потребує зла, але тіло потребує покриття, сказано-бо: як маєте страву і одіж, то будьте цим задоволені.
7. Пит.: Як треба відправляти службу і якої міри посту дотримуватися ?
Відп.: Нічого більшого над те, що вам звелено, не робіть (див. Лк. З, 13), бо багато з тих, що забажали надзвичайного, не могли згодом сповнювати й малого.
8. Пит.: Як брат приневолюватиме мене випити чашу вина в його келії, чи добре піти геть?
Відп.: Утікайте від пиття вина і спасайтеся від нього, як сарна від сітей, бо не одні впали через це приневолювання падінням помислів.
9. Пит.: Чому я не можу перебувати з братами?
Відп.: Тому що не боїшся Бога, бо як згадаєш написане, що і в Содомі спасся Лот, не осудивши нікого, то спасешся і ти, хоча б кинувся жити посеред звірів.
10. Пит.: Коли спокусить мене брат, чи хочеш, щоби я вклонився йому?
Відп.: Вклонися йому і відразу ж віддали його від себе, бо ми знаємо, що авва Арсеній говорив: до всіх майте любов і від усіх ухиляйтеся.
11. Пит.: Яка корить чоловікові принести Євхаристію в церкві?
Відп.: Це діло — скарб, покладений перед Богом. І що ти покладеш тут, це прийме Він у горі.
12. Пит.: Що є гріх обмови?
Відп.: Гріх обмови не допустить чоловіка увійти перед Боже лице, бо написано: Я проганяв того, що тайно обмовляв свого ближнього.
13. Пит.: Чи бажати мені витерпіти муку задля Бога? Відп.: Коли хто в спокусі підтримає свого ближнього, то він рівний ангелові в печі, де перебувало троє юнаків.
14. Пит.: Чому, коли я стаю на молитву, мій помисел ухиляється вбік?
Відп.: Бо диявол від початку не хотів поклонитися Богові всіх, був скинутий з неба й позбавлений Царства Божого, він і нас відволікає від молитви, бажаючи і в нас діяти тим самим способом.
15. Пит.: Відкіля находять думки про приємність поживи й відтягають мене від посту?
Відп.: Тому що й Адама заманив цим диявол, то й на нас діє тим самим способом.
16. Пит.: Чому нечиста похіть так сильно воює в людині? Відп.: Бо диявол знає, що нечистота відчужує нас від Святого Духа, як говорить Бог: Не перебуватиме дух мій у чоловікові назавжди, бо він також є тіло (Бут. 6, 3).
17. Пит.: Чому диявол зваблює мене в спокуси і відтягає мене від моєї ручної роботи?
. Відп.: Бо сатана знає, що з праці рук є урожай милостині, й тому вкидає нас у спокуси, відволікаючи від діла й відбираючи у нас милостиню.
18. Пит.: Як може чоловік знищити намови лукавого? Відп.: Як риба не може перешкодити рибалці закидати вудку в море, та коли риба знає про шкоду від вудки й, відвернувшись від неї, спасається, а рибалка лишається з нічим, — так буває і з чоловіком.
19. Пит.: Чи є гріх для чоловіка ради помислу?
Відп.: Хвилі не чинять каменя негідним і наступ, залишаючись без дії, не робить чоловіка неправедним, бо написано, що всякий гріх, коли він недовершений, не є гріхом.
20. Пит.: Що значить написане: «коли хто матиме віру, як гірчичне зерно»?
Відп.: Як хлібороб, зоравши землю, засіває насіння, і зерно, коли знайде в землі сприятливі умови, пускає коріння і піднімає в гору стебло і паросток, так, що гніздяться на ньому небесні птиці, — так і чоловік: коли очистить своє серце, прийме Боже слово і перебуде в ньому, зроджує добрі помисли, так, що Божі заповіді перебувають у ньому.
21. Пит.: Чи добре жити в пустині?
Відп.: Сини Ізраїля, коли визволилися з єгипетської спокуси, й жили в шатрах, тоді пізнали, як треба боятися Бога, бо непотрібні були для них кораблі серед бурхливого моря; коли ж причалили до пристані, тоді стали торгувати. Так і чоловік: як не утвердиться на одному місці, не матиме розуміння правди. Бо над усі чесноти вибрав Бог безмовність, тому що написано: «на кого погляну, як не на лагідного і мовчазного, що тремтить перед моїми словами?»
22. Пит.: Чи добре бути посередником при суперечці брата? Відп.: Уникай цього, бо написано: затикають свої вуха, щоби не чути суду, й заплющують очі, щоб не бачити несправедливости.
23. Пит.: Наскільки корисно жити чоловікові на самоті? Відп.: Як борець, коли не боротиметься з людьми, не зможе навчитися штуки перемоги, коли вийде на двобій із противником, — так і чернець: як не буде наперед учитися з братами і не вивчить штуки помислів, не зможе жити самотнім і протистояти помислам.
24. Пит.: Коли буде потрібно йти на розмову з жінками, як треба зустрічатися з ними?
Відп.: Та потреба від диявола, бо диявол має багато нібито потрібних приводів. Коли й буде потреба йти на розмову з жінкою, не допускай, щоби вона говорила зайве, і сам ти, як станеш говорити, коротко виложи свою потребу, і відпусти жінку. Бо знай, коли загаїшся з нею, то її сопух приведе в нелад твій помисел.
25. Пит.: Яким помислом може чоловік втриматися від обмови?
Відп.: Як той, що бере в пазуху вогонь, попечеться, так і той, що бере участь у людських розмовах, не може лишитися чистий від обмови.
26. Пит.: Чи нічні видіння є від диявола?
Відп.: Як у день відволікає він нас чужими помислами, щоби ми не пильнували молитви, так в ночі займає наш ум видіннями, щоб під час сну перешкодити чистоті.
27. Пит.: Що треба робити чоловікові, коли в сні прийде на нього спокуса наруги над тілом?
Відп.: Коли хто застане свого противника в сні й стане топтати його ногами, то не може насміхатися над тим, що його потоптав, бо не перемогу він здобув, а радше осудження для себе. Так і спокуса, що напосяде у сні, не є справжньою.
28. Пит:. З чого може чоловік дістати благодать любити Бога?
Відп.: Коли хто бачить свого брата в грісі й стане взивати до Бога за поміч для нього, тоді дістане зрозуміння, як треба любити Бога.
29. Пит.: Яких чеснот або яких заповідей слід чоловікові дотримуватися, аби спастися йому?
Відп.: Є чотири чесноти, що відповідають чоловікові: піст, молитва, ручна робота і тілесна невинність. Воюючи супроти цих чеснот, сатана скинув Адама з раю, вжалив його укусом і, покривши соромом, спонукував його до втечі, щоби сховатися і не прийти перед Богом, аби не прощено йому гріха, коли б він поклонився Богові. Коли ж Адама прогнано з раю, задумав диявол лінивством засудити його і на инші гріхи, сподіваючись згодом розпукою утримати його в своїй владі. Але Чоловіколюбний Бог, знаючи каверзність диявола, дав Адамові роботу, сказавши: Обробляй землю, з якої ти взятий, щоби Адам серед клопотів за діло міг відвернутися від каверзного диявола. Отже, диявол кидається проти посту, проти молитви, проти ручної праці, бо ручна праця відганяє багато його злих підступів. Він кидається теж і проти невинности. Коли ж хто буде справний у сповненні цих чотирьох чеснот, володітиме й усіма иншими чеснотами.
30. Пит.: За які діла одержує чоловік ці чесноти?
Відп:. Коли хто хоче опанувати це мистецтво, то полишає всяке инше старання й впокорює себе самого, а за покору дістає дар мистецтва. Так і чернець: коли покине всяку людську турботу і впокорить себе самого нижче всякого чоловіка, не думаючи, що він кращий від когось або рівний комусь, ті чесноти знайдуть у ньому ділання і самі прийдуть. Бо сказано: «Іще ти будеш говорити, як скаже: ось, я прийшов».
31. Лиш.: Як може чоловік пізнати, що його молитва мила Богові?
Відп. Як чоловік не дотримається того, щоб не скривдити свого ближнього якимось тілесним чи душевним ділом, то його молитва буде гидка і Бог її не прийме, бо зойки скривдженого не допустять його молитви дійти до Бога. І як не помириться скоро зі своїм ближнім, то за весь час свого життя не очиститься зі своїх гріхів; бо написано: «Що зв'яжете на землі, буде зв'язане і на небі».
РОЗДІЛ XXIII
Питання молодого до тиверського старця, про те, як треба перебувати в келії, і про споглядання
1. Спитав брат старця: В якому напрямі треба подвизатися, сидячи в келії?
І сказав старець: Зовсім не мати в келії навіть і згадки про чоловіка.
2. Пит.: Яке ж ділання корисно мати в серці?
Відп.: Досконале ділання ченця — мати непохитну увагу, звернену до Бога.
3. Пит.: Як ум має проганяти помисел?
Відп:. Він не може всеціло зробити цього сам, бо не має сили. Коли ж помисел западе в душу, треба звертатися з молитвою до її Творця, а Він розтопить помисли, як віск, бо Господь наш — вогонь з'їдаючий.
4. Пит:. А як скитські отці уживали помисел, що воює? Відп:. І це є праця велика і чеснотлива, але трудна й не для всіх безпечна. Бо як увійде помисел в душу, й душа, досить потрудившися, зможе його прогнати, то инший помисел входить у душу і займає її. І таким чином душа, що чинть опір думкам, ніколи не може бути вільною для споглядання Бога.
5. Пит.: Яким способом помисел прибігає до Бога? Відп.: Коли прийде до тебе нечистий помисел, одразу відсахни ум і піднеси його вгору старанно, не зволікаючи, бо зволікання межує зі згодою.
6. Пит.: Коли прийде в душу чванливий помисел, що все сповнив, чи не буде корисно чинити йому опір?
Відп.: Саме в той час, як ти їй противишся, він більше від тебе знаходить, чим перечити тобі, й таким чином дух не може втримати його. Бо виявляється, що чоловік немов говорить: мені самому під силу боротися з пристрастями. Як той, що має духовного отця, всю турботу за себе полишає йому, а сам залишається безжурний і не підпадає Божому осудженню, — так і той, що цілковито віддасть себе Богові, вже не має потреби журитися помислами, — чи відкидати їх, чи лишати їм місце ввійти в душу. Якщо навіть увійде помисел, піднеси його вгору до свого Отця і скажи: це не моє діло, ось, мій Отець, — Він знає. І поки ти ще підноситимеш його, він серед дороги тебе покине й утече. Вищого й безжурнішого від такого ділання нічого в Церкві немає.
7. Пит.: Як же скитяни догодили Богові войовничими помислами?
Відп.: Тому що вони ділали з простоти й Божого страху, задля цього й Бог їм помагав і врешті, з Божої волі, приходило до них ділання споглядання задля великих трудів і їх любови до Бога.
8. Пит.: Як може такий дослухатися до споглядання? Відп.: Святе Письмо показало як. Бо Даниїл споглядав Його, як Ветхого деньми, Єзекиїл на херувимській колісниці, Ісая на високім, піднесенім престолі, а Мойсей, удостоївся, неначе би видів Невидимого (див. Євр. 11, 27).
9. Пит.: Як може ум бачити те, чого ніколи не бачив? Відп.: Чи ніколи не видів Царя, що сидить на престолі, хоч би на іконах?
10. Пит.: Чи корисно для ума описувати Божество?
Відп.: Краще описувати Божество, ніж мати нахил до нечистих помислів.
11. Пит.: Чи не буде це гріхом?
Відп.: Тримайся того, що бачили історично пророки, а досконале прийде само, як сказав апостол: «тепер бачимо як у дзеркалі і в думці, а колись побачимо лицем в лице»
12. Пит.: Чи не спричинить це несамовитосте думок?
Відп.: Коли хто по правді подвизається, не потерпить жодної шкоди. Один чернець сказав, що робив це весь тиждень, не орудуючи людською пам'яттю. А говорив мені, що він бачив у дорозі двох ангелів, що йшли з ним із одного і з другого боку, і не звернув на них уваги, бо написано, що ні ангели, ні сили не можуть відлучити нас від Христової любови. Отже, ум може завжди споглядати, і навіть, коли поконують його думки, а він не затаїться удатися до Бога, не позбавляється Божого споглядання. Скажу, коли ум удосконалиться в цім, то догідно споглядає і не скоро зрушується з висоти. Бо як засуджений, що його тримають під сторожею в темряві, визволиться і побачить світло, вже не захоче згадувати про темряву, — так і помисел, коли почне бачити духовне світло. Бо сказав хтось зі святих: коли я хотів випробувати свій помисел, чи піде він у світ, й дозволив йому, а він лишився на одному місці й нікуди не рухався. Бо він бачив, що як почне метушитися, то я можу приборкати його; і я знову підняв його вгору. Таке ділання довершує безмовність і молитва. Сказав іще, що постійна молитва скоро доводить ум до досконалости.
13. Пит:. Як можна завжди молитися, коли тіло немічне до служби?
Відп:. Не лише те, щоб стояти на молитві, називається молитвою, а щоби завжди, чи ти їж, чи ти п'єш, чи працюєш, не відступати від неї. Тому й сказав апостол: «Всякою молитвою і молінням». Бо як не відволікаєшся, розмовляючи з кимось, молися сам у собі.
14. Пит.: Якою молитвою належить молитися ченцеві? Відп.: Отче наш, Ти що єси на небесах.
15. Пит:. Яку міру добре мати для молитви?
Відп.: Міра не вказана, бо сказати: завжди і весь час — не є мірою; бо якщо чернець лише тоді молиться, коли стає на молитву, то він зовсім не молиться. Великий авва говорив і вчив: як я був у скиті, прийшов до одного, що перебував там, і він тільки привітав мене; а як нічого не відповідав мені, то я сидів і займався спогляданням, рівно ж як він плів мотузок. Наприкінці дня коло дев'ятого часу каже мені: Брате, як ти знайшов це ділання? Я ж сказав: Нас від молодости навчили цьому наші отці. А як ти знайшов його? І сказав старець-скитянин: Цієї науки я не дістав від моїх отців, але як мене бачиш, так і проводжу весь свій час: трохи ручної праці, трохи роздумів, трохи молитви й по силі очищення помислів, так, що і я не завважував і зовсім не знав, що деякі мають таке ділання. Я кажу йому: Справді, авво, так знайшли цю дорогу великі отці й так одержали дарування цього споглядання, бо великого Антонія ангели навчили так робити. А він сказав, що так треба на всіх людей дивитися, як на одного, і стримуватися від обмови.
16. Пит.: Коли від ченця необхідно вимагається такої молитви, то як він може дотриматися її серед людей?
Відп.: Коли чоловік є подвижником із самої природи, то Бог вимагає від нього, щоби він не мав пристрастей до тілесних речей, навіть до малої голки, бо й це може перешкодити його помислу дбати про небесне і про плач.
Бібліотека » Церква » Духовна література » Патерик (ДРЕВНІЙ ПАТЕРИК - ДЖЕРЕЛА ХРИСТИЯНСЬКОГО СХОДУ)
Сторінка 7 з 7«12567
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика