Головна сторінка сайту
Сторінка 4 з 7«1234567»
Архів - тільки для читання
Бібліотека » Церква » Духовна література » Патерик (ДРЕВНІЙ ПАТЕРИК - ДЖЕРЕЛА ХРИСТИЯНСЬКОГО СХОДУ)
Патерик
Дата: Понеділок, 08.03.2010, 16:12 | Повідомлення # 16
РОЗДІЛ XI
Про те, що завсіди треба зберігати пильність

1. Сказав авва Антоній: Я знаю ченців, що після багатьох трудів упали й цілком утратили свій розум, бо поклалися на своє діло, як угодне Богові, й тому, що перекрутили заповідь Того, хто мовив: Спитай у батька, і він звістує тобі, у людей старших, вони ж тобі повідають (Втор. 32, 7).
2. Знову мовив: Чернець мусить уповні покладатися на старців, якщо можна, скільки йому кроків робити або скільки крапель пити в своїй келії, щоб він, бува, у тому не помилився. Брат, що помилився в цьому, знайшов у пустині самотнє й тихе місце і просив свого отця, кажучи: Дозволь мені оселитися в ньому; я сподіваюся на Бога й на твої молитви, бо маю багато потрудитися. І не дозволив йому його авва, кажучи: Справді, я знаю, що ти маєш багато потрудитися, але тому, що ти не маєш старця, не можеш сподіватися, що твоє діло угодне Богові, й тому, що ти зважуєшся думати, що сповняєш зовсім чернече діло, тим занапащаєш свій труд і розсудливість.
3. Авва Антоній мовив: Той, що кує кавалок заліза, спочатку глядить думкою, що має намір зробити: серп, меч чи сокиру. Так і ми маємо роздумувати: до якої нам чесноти змагати, щоб не трудитися намарно.
4. Брат спитав авву Арсенія, бо хотів від нього чути слово. А старець сказав йому: Всією своєю силою подвизайся так, щоб твоє внутрішнє ділання було задля Бога — й здолаєш зовнішні пристрасті.
5. Мовив знову: Як шукатимемо Господа, Він явиться нам. А як будемо втримувати Його, то й перебуватиме з нами.
6. Авва Даниїл сказав: Якось покликав мене авва Арсеній і каже мені: Успокій свого отця, щоби він мирно відійшов до Господа, — а він помолиться Йому за тебе і добре тобі буде (див. Вих. 20, 12).
7. Сказав авва Анувій: Від того часу, як надано мені Боже ім'я , неправда не виходила із уст моїх.
8. Авва Агатон мовив: Чернець не має доводити себе до того, щоб сумління викривало його в якому-небудь ділі.
9. Цей авва Агатон, коли хотів умерти, перебув три дні з розплющеними, непорушними очима. Браття торкнули його, кажучи: Авво Агатоне, де ти? Він відповів їм: Я стою перед Божим судом. Вони спитали його: Й ти боїшся? Він відповідає їм: Я за своїми силами намагався дотримати Божих заповідей, — та я чоловік, — тож як мені знати, чи вгодив я Богові? Браття кажуть йому: І ти не певний за свої вчинки, що вони згідні з волею Божою? Старець відповідає: Не маю відваги, доки не стану перед Богом: бо що инше суд Божий, а що инше суд людський. Коли ж вони хотіли спитати його ще про друге слово, він каже їм: Зробіть любов, не говоріть більше зі мною, я не вільний — і відійшов у радості. Бо брати бачили, як він відходив із цього життя з таким ніжним виразом, як коли хто прощається зі своїми друзями і дорогими. А мав він велику пильність у всьому, бо без цієї пильности чоловік не поступає в жодній чесноті.
10. Говорили про авву Аммоя, що коли він ходив до церкви, не дозволяв своєму учневі йти поруч себе, а поодалік. І коли учень підходив спитати його про помисли, то тільки-но авва відповідав йому, тут-таки віддаляв його, кажучи: Я тому не дозволяю тобі бути побіч мене, щоб коли ми говоримо про користь для душі, не домішалася до цього стороння розмова.
11. Авва Аммой говорив авві Асеєві на початку розмови: Як ти дивишся на мене тепер? Цей відповів йому: Як на ангела, отче! А опісля через якийсь час знову спитав його: Як тепер ти дивишся на мене? Він відповів: Як на сатану. Бо хоч би ти і сказав мені слово, я приймаю це, як меч.
12. Мовив авва Алоній: Якщо чоловік не скаже в своєму серці, що в світі я один і Бог — не знайде спокою.
13. Ще мовив: Коли чоловік захоче, то до самого вечора своїх днів поступає відповідно до Божої міри.
14. Авва Висаріон, умираючи, мовив: Чернець має бути, як херувим і серафим, і весь — око.
15. Подорожували раз авва Даниїл і авва Аммой. Авва Аммой сказав: коли ж ми, отче, сядемо в келії? Авва Даниїл відповідає йому: Хто ж тепер відбирає у нас Бога? І в келії — Бог і поза нею — той самий Бог.
16. Іще мовив: Багато значить молитися без розсіяння , а ще більше — співати без нього.
17. Він же говорив: Пам'ятай завжди про свою смерть, не забувай і вічного суду, і не згрішиш у своїй душі.
18. Ще мовив: Чоловік, який має обвинувачення, що підходить до його серця, далекий від Божої ласки.
19. Ще мовив: Ось, що проганяє з душі пам'ять про Бога: гнів, недбалість, бажання вчити й пустослів'я цього світу; а терплячість, лагідність і всіляке ділання за Богом притягують Божу любов.
20. Іще мовив: Наші древні отці говорили, що самітництво — це втеча від тіла.
21. Ще мовив: Хто під час спокуси віднаходить у собі почуття вдячности, той відганяє помисли, що надходять на нього; якщо ти не думаєш, що твій труд угодний Богові, то цим віднаходиш для себе Божу поміч, що стереже тебе.
22. Мовив ще: Не май злоби на чоловіка, щоби ти не зробив своїх трудів даремними.
23. Мовив ще: Чоловік, що має в своєму серці злобу помсти, занапащує свої труди й даремна його молитва.
24. Мовив ще: У тому істинний труд, коли ми маємо безпристрасність у тілі й скорботу в серці.
25. Іще мовив: Доки ти перебуваєш в тілі, не виносися в своєму серці, як той, що зробив що-небудь доброго. Бо як чоловік не може бути певний за плоди свого поля, заки їх не збире, не знаючи, що може статися, так і чернець не має роздумувати в своєму серці, що досконало зробив що-небудь доброго, поки дихає в своєму житті.
26. Мовив авва Петро, учень авви Ісаї, що говорив мій отець: Той, хто зносить нанесену йому догану і хто відрікається своєї волі щодо ближнього для Бога, щоб не дозволити ворогові вповні виявитися, показує в собі чоловіка, істинного працівника. Коли він має гідний ум до набування знання, то в цьому ділі сидить він у ногах Господа (Лк. 10, 35). Коли ж він не втрачає пильносте й ні про що инше не дбає, — то намагається відтяти свою волю, щоб не бути відлученим від любови Господа. А хто, не відтинаючи, утримує свою волю, той і з вірними не живе в мирі. Бо гнів і легкодушність, і дратівливість щодо брата, властиві душі, яка тільки мріє мати пізнання, але не має його.
27. Ще мовив: Легкодушність і осуджування кого-небудь у думці не дозволяють чоловікові бачити світло Божественне.
28. Ще мовив: Просім Бога, щоб Він дав нам оплакувати наші гріхи й щоб ми мали змогу уникати упадку людськості й не мали тісних зносин із світськими людьми, та не говорили марних слів, щоб розум не затемнився на шкоду пізнання Бога. Бо неможливо тому, хто слухає або говорить слово світу мати довір'я серця перед Богом (1 Йо. З, 21). А той, хто говорить, що йому ні трохи не шкодить слухання або розмови про світські справи, подібний до сліпого, котрий, коли принесуть йому смолоскип, не бачить його світла, так, як і світла від сонця, що освітлює весь світ. Це, очевидно, походить від того, що невелика хмарка затемнює його промінь і тепло. (Ті, що мають розум, розуміють це).
29. Іще сказав: Подвизайся уникати трьох пристрастей, що розбещують душу, а саме: грошолюбства, честолюбства й спокою. Бо коли ці пристрасті входять у душу, то вони не дозволяють їй досягнути поступу.
30. Сказав авва Петро, що він якось спитав авву Амуна: Що значить працювати для пристрастей? Авва сказав мені: Оскільки хто поневолений якою-небудь пристрастю, він не вважається Божим слугою, а той є Божий слуга, чиїм володарем є Бог. Доки він перебуває під владою пристрастей, — опанований нею не може він вчити инших, бо соромно йому вчити иншого, або взивати проти нього Бога, поки сам уперед не визволиться від неї. Бо як він буде вимагати від когось, коли сам опанований пристрастю? Сам він ні слуга, ні друг, ні син Божий, щоб вимагати від иншого, але постійно сам він має дбати про те, щоби увільнитися від тих пристрастей, яким він служить, і хай своє власне лице уважає він повним соромом перед Богом. Бо оскільки він поневолений пристрастями, мусить плакати над тим, що не удостоївся дерзновення перед Богом, яке дає істинна чистота, що її домагається Бог від чоловіка.
31. Іще сказав: Коли хто шукатиме Бога з сердечною натугою, то Бог почує його, і коли проситиме що-небудь у Нього з правильним розумінням, старанням і зусиллям сердечним, не зв'язуючись нічим із світу, але дбаючи про свою душу, щоб на суді представити її неосудженою, то Бог подасть йому.
32. Ще сказав: Не занедбуйте псалмів, бо вони відганяють від душі лукавих духів і оселюють у ній Святого Духа. Згадайте Давида: коли він грав на гуслях, як тоді заспокоювався Саул від лукавого духа! (див. 1 Сам. 16, 23). І знову: як народ був дуже спраглий у боротьбі з синами Моава Єлисей мовив: Приведіть до мене одного, що вміє грати на гуслях — і коли він грав, зглянувся Єлисей і знайшлася вода, і народ пив (див. 2 Цар. З, 15 і далі).
33. Говорив авва Ісая: Бережи свої уста, щоб твій ближній мав у тебе свою гідність; навчай свій язик Божих слів, виголошуваних із знанням, і неправда втече від тебе.
34. Мовив авва Теодор Еннатський: Коли Бог судитиме нас за недбалість у молитвах і псалмоспіві, то ми не можемо спастися.
35. Авва Теона сказав: Тому що віддалюємося ми умом своїм від споглядання Бога, полонять нас тілесні пристрасті.
36. Прийшли раз деякі з братів випробувати авву Йоана Колова, бо він не дозволяв своєму розумові розсіюватись і не говорив про справи цього віку. І кажуть йому: Ми дякуємо Богові за те, що випав рясний дощ і напоїлися фініки й випускають паростки, і брати знаходять діло для своїх рук. Авва Йоан відповідає їм: Подібно до цього, коли Святий Дух сходить у серця святих, вони обновляються і пускають паростки страху Божого.
37. Ще оповідали про нього, що він одного разу сплів мотузок для двох кошиків, та вжив його повністю на один кошик та й не завважив цього, поки не почав робити його стінку, бо його ум був зайнятий спогляданням.
38. Авва Йоан Колов сказав: Я подібний до чоловіка, що сидить під великим деревом і бачить багато звірів і плазунів, які приходять до нього. І коли він не може встояти проти них, вилізає на дерево в гору і рятується. Так і я: сиджу в своїй келії й бачу злі помисли, що находять на мене й коли не можу перемогти їх, прибігаю до Бога з молитвою і спасаюся від ворога.
39. Був у скиті один монах, дуже працьовитий тілом, та нестаранний у зберіганні почутих слів. Він прийшов до авви Йоана Колова, спитати його про цю забудькуватість. Вислухавши від нього слово, вернувся у свою келію і забув, що говорив йому авва Йоан. Знову пішов спитати його й, почувши від нього те саме слово, пішов. А як дійшов до своєї келії, знову забув слово, що його чув. Таким чином ходив він багато разів і через свою забудькуватість втрачав те, що чув. Після цього, стрінувшись із старцем, мовив: Знаєш, авво, що я знову забув, що ти говорив мені? Та щоб не турбувати тебе, я не приходив. Авва Йоан сказав йому: Йди, засвіти свічник, і він засвітив. І сказав йому ще: Принеси инші свічники і засвіти від нього. Він і вчинив так. І каже авва Йоан старцеві: Невже свічник терпить що-небудь, коли від нього запалюють инші свічники? Учень відповідає: Ні. Старець на це мовив: Так і Йоан: хоча б увесь скит ходив до мене, не перешкоджував би мені в благодаті Божій. Тому, коли хочеш, приходь, ні трохи не задумуючись. І таким чином за терпеливість обидвох Бог звільнив старця від забудькуватости. Така була робота скитян — підбадьорювати спокушуваних і приневолювати себе, щоб один одному принести пожиток.
40. Авва Йоан Колов говорив своєму учневі: Коли ми шануватимемо Єдиного, то й усі вшанують нас; коли ж ми зневажатимемо Єдиного, себто Бога, тоді всі зневажуть нас, і ми загинемо.
41. Мовив іще: Бути у в'язниці то означає сидіти в келії й завжди пам'ятати про Бога тверезим умом. Це виражають слова: У тюрмі був, і ви прийшли до мене (Мт. 25, 36).
42. Один брат спитав авву Йана, кажучи: Що мені робити? — часто приходить до мене брат кликати мене на роботу, а я тяжкий, слабий і погано працюю, що я вчиню за заповіддю? У відповідь сказав йому старець: Халев сказав Ісусові синові Навина: Сорок років було мені, як послав мене Мойсей... І ось тепер мені вісімдесят η 'ять років, але я й досі почуваю себе таким сильним, як і тоді (І.Н. 14, 7. 10-11). Так і ти, якщо можеш, як вийшов, так і увійди, — то йди. Коли ж не можеш — сиди в келії й оплакуй свої гріхи; а як знайдуть тебе в журбі, не силуватимуть виходити.
43. Сказав авва Йосиф авві Лотові: Ти не можеш бути ченцем, коли не будеш, як вогонь, увесь палаючий.
44. Сказав авва Ісидор, — скитський пресвітер: Коли я був молодий і перебував у своїй келії, не знав міри богослу-женню, бо ніч і день проводив у богослуженні.
45. Оповідали про авву Аполлона, що він мав учня на ім'я Ісаака. Добре навчений до всякого благого діла, набув він безмовности до таїнства Пресвятої Євхаристії. І коли він виходив до церкви, то не допускав нікого йти йому назустріч. Про це він говорив, що все добре в свій час; усьому час-пора (Проп. З, 1). Коли ж закінчилася служба, то він, немов би гнав його вогонь, спішився відійти до своєї келії. А часто після служби роздавали братам по одному сухареві й по чаші вина. І він не брав цього не тому, щоби відкидати благословення братів, тільки щоб дотримати безмовности церковної служби. Та сталося раз, що він зліг у хворобі. А браття, почувши про це, прийшли відвідати авву. Сидячи, вони питали його: Авво Ісааку! Чому ти після служби втікаєш від братів? Він відповів їм: Я не від братів тікаю, а від злих хитрощів диявола. Бо як хто бере запалену лампу і гається, стоячи на повітрі, то вона гасне. Так і ми, просвічувані Пресвятою Євхаристією, коли баримося поза келією, наш ум затемнюється. Так поступав преподобний Ісаак.
46. Авва Касіян оповідав про одного старця, який жив на пустині, що він благав у Бога дару, ніколи не дрімати, коли відбувається духовна розмова, а негайно западати в сон, коли хто стане злословити або пустословити, щоби це не доходило до його слуху. Він сказав: Диявол дбає про пустослів'я між людьми і є ворогом усякого духовного навчання, — і при тому наводив себе в приклад. Коли я, — оповідав старець, — розмовляв із одними братами про корисне, на них напав такий глибокий сон, що не могли рушити віями. Хочучи виявити ділання диявола, я заговорив про щось неважливе. Брати зраділи — і сон одразу ж відійшов. Тоді я мовив: Доки ми розмовляли про духовні діла, ваші очі морив сон. Коли ж вийшло від мене порожнє слово, ви всі охоче прокинулися. Тому прошу вас, завважуйте ділання лукавого диявола, дослухайтеся до себе самих, стережіться дрімоти, коли робите або слухаєте щось духовне.
47. Авва Макарій Великий сказав: Душа має зосереджувати свої думки в псалмоспіві зі скрухою і про ніщо инше не думати, як лишень про очікування Господа і про те, щоб зберегти свою вроджену любов тільки до Нього. Як мати збирає додому своїх дітей, провадячи їх і навчаючи, так і душа має збирати свої помисли, що всюди блукають, як мати своїх дітей, хоча б вони розсіювалися гріхом, щоби по змозі безперестанно зосереджувати їй свої помисли й дожидати Господа в твердій вірі, аби Він, прийшовши до неї, навчив її зосереджено молитися і шукати тільки Його одного.
48. Авва Мойсей мовив: Ніхто не може вступити до Христового війська, коли не буде весь, як вогонь, і не погордить честю і спокоєм, коли не відкине пожадання тіла й не дотримає всіх Божих заповідей.
49. Ще мовив: Уникаймо вільности в розмовах, щоби їх спека не спалила плодів наших трудів.
Дата: Понеділок, 08.03.2010, 16:12 | Повідомлення # 17
50. Іще сказав: набуваймо поваги до себе, достоїнства, простоти, лагідносте й пошани до всіх людей, й уникнемо вільности в розмовах - матері всіх лих.
51. Авва Пімен, бувши юнаком, раз пішов до одного старця, спитати його про три свої помисли. А як прийшов до нього, забув один із них. Коли ж вернувся до своєї келії, тільки-но став брати ключі, пригадав забутий помисел і, лишивши ключа, вернувся до старця. І говорив йому старець: Брате, ти не забарився прийти сюди. А він відповів йому: Коли я взяв ключа, то пригадав забутий помисел і не відчинив ключем дверей, а швидко знову прийшов. Дорога ж була дуже довгою. Старець мовив до нього: гаразд, Пімене, твоє ім'я прославиться по всій єгипетській землі.
52. Авва Аммун прийшов до авви Пімена й каже йому: Коли я приходжу до келії ближнього, або він приходить до мене в якій-небудь потребі, то ми боїмося розмовляти, щоби не закралася яка-небудь стороння розмова. Старець відповідає йому: Добре ти робиш; бо молодість потребує остороги. Авва Аммун каже йому: Як же розмовляли старці? Пімен відповів: Старці, що робили поступ, не мали в собі чого-небудь иншого або чужого на своїх устах, щоби говорити про те. Аммун сказав: Як буде необхідність, то чи хочеш, щоб я говорив зі Святого Письма, чи з роздумувань старців? Старець відповідає: Коли не можеш мовчати, то краще говорити з роздумувань старців, ніж із Святого Письма, бо в останнім випадку криється чимала небезпека.
53. Хтось спитав авву Пімена про помисли, й авва відповів: Коли ми утвердимо моральну діяльність нашу і будемо ревними у пильності, то не знайдемо в собі осквернення.
54. Оповідали про авву Пімена, що коли він хотів іти на загальне зібрання на молитву, то сидів із годину, старанно розбираючи свої помисли й опісля виходив.
55. Авва Пімен оповідав, що хтось питав авву Паїсія, кажучи: Що мені робити зі своєю душею — вона нечула і не лякається Бога? Авва відповів йому: Йди, пригорнися до чоловіка, що боїться Бога, й коли зблизишся з ним, він навчить тебе своїм прикладом боятися Бога.
56. Ще мовив, що початок і кінець для чоловіка є страх Божий. Бо так написано: Початок мудрости — острах Господній (Прип. 9, 10). Іще: як Авраам наблизився до жертовника, сказав йому Бог: Тепер бо знаю, що ти боїшся Бога (Бут. 22, 12).
57. Іще мовив: Оце три головні правила: бійся Бога, молися безнастанно і роби добро ближньому.
58. Авва Пімен мовив: Навіть якщо чоловік зробить нове небо і нову землю, то й тоді не може лишитися безжурним.
59. Іще мовив: Відходи від усякого чоловіка, що любить сперечатися.
60. Хтось спитав авву Петра, учня авви Лота, кажучи: Коли я сиджу в келії, то душа моя спокійна. Та коли приходить до мене брат і починає говорити мені сторонні слова, то моя душа непокоїться. Петро відповідає йому: Твій ключ відчиняє твої двері. Брат каже йому: Що означає це слово? Авва відповідає: Коли хтось приходить до тебе, ти питаєш його: Як живеш? Відкіля прийшов? Як живуть брати? Чи мають зносини з тобою? Чи ж тоді ти не відчиняєш дверей братові й чи не слухаєш того, чого не хочеш? Той каже: Справді, це так; — і що ж зробити, коли прийде брат? Старець відповідає: Плач усього навчає; де ж немає плачу, там неможливо берегтися. Брат каже йому: Коли я в келії, плач зі мною, та як приходить хто до мене або я сам виходжу з келії, то не знаходжу його. Старець каже братові: Він іще не в твоїй владі, та знаходиться при тобі на твою користь. Брат каже йому: Що це значить? Старець відповідає: Коли чоловік потрудиться в якім ділі, то в який час не пошукав би того плачу на свою користь, знайде його.
61. Авва Сисой дуже приневолюваний братом, який його питав, — сказав: Перебувай у своїй келії з тверезою думкою, віддай себе Богові з багатьма слізьми, — і заспокоїшся.
62. Брат спитав авву Сисоя, кажучи: Я хочу зберегти своє серце — й не можу. Відповідає йому старець: Яким чином ми збережемо серце, коли відчинені двері нашого язика.
63. Коли авва Силуан жив на Синайській горі, його учень відходячи на роботу, сказав йому: Спусти з водосховища воду й полий сад. Він же, вийшовши, заслонив своє лице лише куколем і дивився тільки собі під ноги. Тоді ж ішов до нього брат, а, побачивши його здалека, подумав собі: "Що він робить?" Опісля підійшов до авви й мовить: Авво, скажи мені, чому ти затулив своє лице куколем і так поливав сад? Старець відповідає: Тому, сину, щоби мої очі не виділи дерев і щоб вони не відволікали мого ума від Божого ділання.
64. Авва Мойсей спитав авву Силуана, кажучи: Чи може чоловік щодня класти початок? Авва Силуан відповідає йому: Якщо цей чоловік працьовитий, то він може класти початок щодня і щогодини.
65. Раз дехто спитав авву Силуана, кажучи: Як же ти жив, якщо осягнув таку розсудливість? А він відповів йому: Ніколи не впускав я до свого серця помислу, що прогнівляє Бога.
66. Авва Сепаріон сказав: Як вояки царя, стоячи перед ним, не сміють поглянути ні праворуч ні ліворуч, так само й чоловіка, що стоїть перед Богом і має страх Його повсякчасно, ніщо вороже не може налякати.
67. Мати Синклитикія сказала: Діти! Всі ми знаємо спасіння, та через власну недбалість тратимо його.
68. Іще мовила: Тверезімося, бо через наші почуття, хоча ми й не хочемо, приходять злодії. Як може дім не закоптитися, коли дим входить іззовні й коли вікна відчинені?
69. Ще сказала: Нам треба озброюватися проти демонів, бо вони приходять ззовні, а з середини викликують хвилювання. І душа, як корабель, то від зовнішнього неспокою топиться, то від внутрішнього нагромадження води йде на дно. Так і ми, то гинемо через гріхи, вчинені назовні, то осквернюємося внутрішніми помислами. Отже, належить як остерігатися зовнішніх нападів духів, так і вичерпувати нечистоти внутрішніх помислів.
70. Іще сказала: Ми не можемо тут бути безтурботними, бо Святе Письмо каже: Коли комусь здається, що він стоїть, нехай уважає, щоб не впав (1 Кор. 10, 12). Ми плаваємо в невідомості, бо наше життя — море (див. Пс. 103, 25), говорить святий співець Давид. Та в морі то знаходяться підводні камені, то наповнене воно великими звірями, то зберігає тишу. Ми, ченці, думаємо про себе, що плаваємо в тихій частині моря, а світські — в небезпечній. Ми плаваємо в день, проваджені сонцем правди, а вони блукають вночі через незнання. Та часто і світський, що перебуває в бурі й небезпеці, як голоситиме й буде пильним, може спасти свій корабель, а нам, що в тиші, доводиться йти на дно через недбалість, коли ми покидаємо стерно правди.
71. Авва Іпірехій мовив: Думкою твоєю завжди перебувай у Небесному Царстві, — і скоро упадкуєш його.
72. Іще мовив: Життя ченця має бути подібним до життя ангелів, спалюючи гріхи.
73. Авва Арсисій мовив: Я думаю, що коли чоловік не берегтиме добре свого серця, то все, що він чув, забуває і занехаює, і таким чином ворог знаходить у нього місце й кидає його в безодню. Бо, як приготована і запалена лампада, коли не подбають влити оливи, помалу гасне й урешті обіймає її цілковита темрява. І не тільки це, але і миш, що ходить коло неї, бажаючи з'їсти ґнота, заки вичерпається єлей, не може ним скористатися через вогонь; коли ж побачить, що не тільки нема світла, але й навіть теплоти від вогню, тоді, бажаючи скористатися ґнотом, перевертає лампаду. І коли лампа глиняна, то розбивається, коли ж мідяна, то господар дому ставить її як перед тим. Так само буває і з недбалою душею: помалу віддалюється від неї Святий Дух, поки вона зовсім не втратить свого тепла: і врешті ворог, винищуючи нахил душі до добра, осквернює зломі тіло. Коли ж чоловік виявиться добрим по нахилу своєму до Бога, та з простоти втягнеться в недбалість, то милосердний Бог, посилаючи в нього свій страх і пам'ять про муки, побуджує його бути пильним і берегти себе надзвичай обережно до своїх відвідин.
74. Брат спитав старця, кажучи: що мені робити? — мій язик непокоїть мене, і коли я приходжу в товариство братів, не можу стримати його, але викриваю й осуджую їх у всякому доброму ділі. А старець у відповідь мовив: коли ти не можеш стриматись, то старайся не перебувати з ними довго; бо той, що перебуває між братами мусить бути не чотирикутним, а круглим, старатися всім принести користь і берегти свій ум Божим страхом.
75. Декотрі отці оповідали: Був один великий старець, що вдостоївся дарів від Бога і зробився славним зі своєї чесноти. Ім'я його дійшло аж до царя. Щоби вдостоїтися його молитов, цар покликав його до себе. Як він побачився з ним — багато скористав і дав йому золота. Старець прийняв і, вернувшись до себе, полюбив поле і инше надбання. Прийшов до нього за звичаєм один із демонів. І старець каже йому: Відійди від Божого творіння. Демон відказує: Не слухаюсь тебе. Старець питає: Чому? Демон відповідає: Бо ти став, як один із нас, — покинув турботу про Бога, став займатися земною турботою, тому я не слухаюся тебе й не відходжу.
76. Прийшов один старець до иншого, й коли вони розмовляли, один сказав: Я умер для світу. Другий відповідає: Не сподівайся на себе до тієї пори, поки не вийдеш із цього тіла, бо як ти говориш, що «я вмер», то сатана не вмер.
77. Мовив старець: Подвизайся, скільки змога, в благо-чесному житті, щоб тобі виправитися.
78. Іще мовив: Бджола, куди не відлетить, робить мед, так і чернець, куди не піде, творить Боже діло.
79. Іще мовив: Май на думці завжди добро, щоби й робити його; бо думка чоловіка не схована перед Богом. Тож, думка твоя хай буде чиста від усякого зла.
(80. Старець мовив: Тому, хто перед тим не очистився, не можливо просвітити свою душу. 81. Один із отців сказав: Ченцеві треба постити з працею, співати псалми з увагою, молитися пильно й просити Бога із знанням того, чого просить, не робити нічого земного, а все духовне, бо в цьому — чернець.
82. Іще сказав: Соромно буде тим, що розтратили теперішній час, коли вони опісля будуть визвані на суд, бо жодного пожитку немає з нашого розпусного життя.
83. Іще сказав: Трудімося для майбутніх благ і готуймося до смерти, — і не даремно проведемо час наш.
84. Іще мовив: Будьмо пильними, браття, в годину боротьби не будьмо безпечні, не захоплюймося думкою злих діл, щоб лукавий помисел не ввійшов у наші душі.
85. Старець сказав: Чернець і ввечері, і ранком має давати собі звіт: чого не зробив він з того, чого хоче Бог, а що зробив такого, чого Він не хоче, і таким чином випробовуючи себе, все життя каятися. Таким треба бути ченцеві. Так жив авва Арсеній.
86. Старець мовив: Як хто згубить золото або срібло, може знайти що-небудь взамін, але той, що тратить час, не знайде його.
87. Старець говорив: Ні про що не треба дбати, тільки про страх Божий. І додав: Хоч я мусив турбуватися за тілесну потребу, та ніколи передчасно не думав я про неї.
88. Старець мовив: Як жовнір або стрілець, що йде у бій, не турбується про те, чи поранить його инший, а чи остане цілий, але кожний думає про свій подвиг. Таким має бути чернець.
89. Старець мовив: Як ніхто не може скривдити царського прибічника, так не може сатана що-небудь зробити нам, коли наша душа близько до Бога; бо сказано: Наблизьтеся до Бога, і Він наблизиться до вас (Як. 4, 8). Але тому, що ми постійно величаємося в собі, то ворог легко захоплює нашу жалюгідну душу в пристрасті безчестя.
90. Старець мовив: Чоловікові треба берегти своє діло, щоб воно не пропало. Бо, як хто зробить багато й нічого не збереже, то не придбає для себе жодної користи; коли ж хто зробить мало, і збереже, то діло його тверде.
91. Іще мовив старець: Від малого діла до великого, що його виконуємо, належить дивитися на працю, що воно спричинює, чи буде це в помислах, чи в ділах.
92. Мовив старець: Коли ти спиш і встаєш, чи що иншого робиш, а Бог перед твоїми очима, то ворог нічим не може тебе настрашити. Отже, коли думка ця буде в чоловіка, то й сила Божа буде з ним.
93. Старець мовив: Встаючи ранком, кажи самому собі: Тіло, працюй, щоб ти прокормилося, душе, тверезися, щоб успадкувати тобі Царство.
94. Брат спитав старця, мовлячи: Що мені робити з моєю безпечністю? Старець відповідає йому: Якщо ти не викоріниш цієї малої билинки, твоєї безпечности, то буде велике болото.
95. Брат сказав одному старцеві: Я не бачу жодної боротьби в моєму серці. Старець відповідає йому: Ти — хатина з чотирма дверима; хто хоче приходить і виходить через тебе, а ти не розумієш. Коли ж ти маєш двері й зачиниш їх і не даєш крізь них пройти лукавим помислам, тоді ти побачиш, як вони стоять знадвору і воюють проти тебе.
96. Передавали про одного старця: коли помисли говорили йому: Лиши сьогодні, розкаєшся завтра, — він відповідав їм: Ні! Сьогодні покаюся, і завтра нехай буде та сама воля.
97. Старець мовив: Коли наш внутрішній чоловік не є пильним, то неможливо зберегти й зовнішнього.
98. Старець мовив: Є три сили в сатани, що сприяють усякому гріхові: перша — забуття, друга — лінивство, третя — похіть, від неї ж чоловік паде. Отже, коли ум є пильним і чоловік не забувається, то не лінуватиметься; коли ж не лінуватиметься, то не впаде в похіть; коли ж не матиме похоті, то не впаде ніколи за Божою ласкою.
99. Старець мовив: Дотримуйся мовчання, про ніщо не журися, уважай на своє діло, лягаючи і встаючи з Божим страхом, — і не будеш боятися нечистих нахилів.
Дата: Понеділок, 08.03.2010, 16:13 | Повідомлення # 18
100. Старець мовив: Сатана плете кошики; скільки ти даєш йому кінців, стільки він і плете. Сказав же це він про помисли.
101. Старець сказав братові: Диявол — це ворог, а ти — дім. Він не перестає кидати в тебе, що хоче, сиплячи на тебе всяку нечистоту; твоє ж діло прийняти або не прийняти.
І коли ти занедбаєш, то твій дім наповняється нечистотами, й ти не маєш сили ввійти туди. Але перше, що він вкидає, ти викидай потрохи, а твій ум остане чистий за Божою благодаттю.
102. Хтось з старців говорив: коли волові закриють очі, тоді він ходить довкруги машини до мелення, коли ж не закриють, то й не ходить довкола. Так і диявол: якщо вспіє затемнити очі серця, принижує чоловіка в усякому грісі; коли ж у чоловіка просвітилися очі серця, то він легко може втекти від диявола.
103. Якийсь поганський жрець прийшов у скит і ночував в одного старця. Побачивши спосіб його життя, жрець сказав йому: Невже ви нічого не видите від вашого Бога? Той відповів: Ні! І мовив жрець: Коли ми відправляємо малі служби, об'являються нам всі тайни; а ви, що довершуєте такий великий труд, неспання і такі великі служби, говорите, що — нічого? Очевидно, ви маєте в своїх серцях злі помисли й це саме віддалює вас від вашого Бога й не дає вам знайти Його тайни. Почувши це, старці здивувалися і сказали, що, справді, нечисті помисли віддалюють нас від Бога.
104. Говорили, що на горі авви Антонія жило сім мужів, і під час збору фініків один із них був сторожем, що полохав птиць. А був там старець, і як він відсторожив свій день, то закричав, кажучи: Відійдіть, внутрішні помисли й і зовнішні птиці.
105. Один брат у келії розмочив своє пруття, і, коли сів плести, каже йому помисел: Піди, відвідай того і того старця. А брат знову роздумує в собі: через кілька днів піду. Помисел каже йому: А як умре брат, що тоді зробиш? Рівночасно ти й поговориш з ним тепер, у цю спеку. Та брат знову каже собі: Ні, не час іти. Помисел мовить йому: Але як ти тнеш пруття, то є час. Та він сказав: Закінчу зовсім з пруттям, тоді піду. Тим часом знову говорить собі: Але тепер гарне повітря, і встав, і покинув розмочене пруття, і взяв свою милоть та й пішов. Був у його сусідстві один прозорливий старець. Коли він побачив брата, який квапився, то закричав йому: Полонений, полонений, ходи сюди! І як прийшов цей, старець каже йому: Вернися до своєї келії. І брат розповів йому про боротьбу. І коли вернувся в свою келію і розкаявся, то демони закричали гучно, кажучи: О ченці, ви перемогли нас! І рогожа під ним була, як від вогню гаряча, а демони, як дим, стали невидимі. Тоді він пізнав їх хитрість.
106. Старець сказав: Брати, будьмо пильними, тверезімось у молитвах, займімося, щоб ми, роблячи Йому вгодне, спаслися. Жовнір на війні журиться тільки за свою душу, так само й стрілець. Отже, ми уподібнімося до них. Той, що живе за волею Бога, з Ним живе. Я поселюся в них і (посеред них) буду ходити. Буду їхним Богом, вони ж будуть моїм народом (2 Кор. 6, 16).
107. Один з отців мовив: бережися братів, що хвалять тебе і думок людей, що упосліджують ближнього; бо ніхто нічого не знає. Розбійник був на хресті, а за одне слово виправдався. Юда був зачислений до апостолів, а в одну ніч занапастив увесь свій труд і зійшов із неба в пекло. Тому ніхто, роблячи добро, хай не хвалиться; бо всі, що надіялися на себе самих впали в одну хвилину.
108. Старець сказав: Коли ти побачиш брата, що згрішив, то не приписуй вини йому, а його ворогові й кажи: Горе мені! Бо як він переможений, так і я, — і плач, шукаючи Божої помочі й щиро співчувай тому, що впав. Бо ніхто не хоче згрішити перед Богом, але всі ми зводимося.
109. Оповідали про одного старця, що він умирав у скиті. Брати оточили його постіль і почали вдягати його з плачем. А він розплющив свої очі й засміявся — тричі. Й просили його брати, кажучи: Скажи нам, авво, чому ми плачемо, а ти смієшся? Каже їм: Перший раз я засміявся тому, що ви всі боїтеся смерти; другий раз засміявся тому, шо ви не готові, а третій раз тому, що від труду відходжу в спокій, — і одразу старець віддав свого духа Господеві.
110. Старець сказав: Як гостинний чоловік не може впровадити до себе подорожнього, поки не почує на то згоди господаря дому; так і ворог, коли його не приймали, то не ввійде. Отже, молячись, кажи: Господи, ти знаєш усе, я скотина перед Тобою (Пс. 72, 22), нічого не відаю. Ти привів мене на дорогу цього спасіння. Спаси мене, Господи! Я слуга твій і син служниці Твоєї (Пс. 115, 7). Господи! Спаси мене за Твоєю волею.
111. Брат, що жив у келії, прийшов до одного старця і розповів йому про помисел, яким мучився. Старець каже йому: Ти полишив велике й чесне — страх Божий, а став тримати очеретяний прут, тобто лукаві помисли. Більше набувай вогню, що є страхом Божим; і тільки помисел наблизиться до тебе, то його очеретину спалює вогонь. Бо жодне зло не може поконати того, хто має страх Божий.
112. Старець сказав: Якщо ти віддалився від сущих за плоттю задля Бога, то не дозволяй, сидячи в келії, захоплюватися приємністю, жалкуючи за отцем чи матір'ю, або за дружбою братів, або милуючи синів чи дочок, або люблячу жінку; бо все покинув задля Бога. І згадуй про годину смерти, бо ніхто з них не може допомогти.
113. Старець мовив: Два корені великі й сильні; коли хто збереже їх, то за Божою благодаттю поконає всі пристрасті: це мати страх Божий у своєму серці й покірливість.
114. Один із старців говорив: ченцеві належить мати ці три: мандрівництво, убогість і мовчання з тверезістю.
115. Один з отців оповідав: Один трудівник був уважний до себе, та трапилося раз, що він трохи занедбав себе; але в час занедбування він отямився і сказав: Душе, доки занедбуватимеш своє спасіння? Невже не боїшся Божого суду? Чи не обнята ти цією безпечністю? Чи не віддана ти на вічні муки? Кажучи це собі самому, він піднявся на Боже діло. Як він творив молитву, прийшли демони й підбурювали його. Та він говорить їм: Доки ви будете непокоїти мене? Невже не задовольнились недбалістю минулого часу? Демони кажуть йому: Як ти був безпечний, то й ми були безпечні щодо тебе. Коли ти знову піднявся проти нас, то й ми піднялися проти тебе. Почувши це, він ще більше піднявся на Боже діло й робив поступ за Божою благодаттю.
116. Один брат, спокушуваний, прийшов до якогось старця і виявив йому свої спокуси, які він терпів. І каже йому старець: Нехай не доводять тебе до відчаю ці спокуси, що на тебе находять. Коли вороги бачать, що душа піднімається в гору і наближається до Бога, обурюються і їх сушить зависть; не можливо, щоб у спокусах не прийшов на поміч Бог і Його святі ангели. Тільки ти не переставай призивати Його з великою покорою. Тож, коли станеться з тобою що-небудь такого, пригадай собі присутність Бога — помічника нашого, нашу неміч, жорстокість ворога і одержиш Божу поміч.
117. Спитали старця: Що значить без розсіяння молитися Богові? (див. 1 Кор. 7, 35). І відповів: В чистоті дослухатися до Божих заповідей і до всієї Його волі.
118. Брат спитав старця, кажучи: В чому має полягати ділання душі, щоб вона принесла добрий плід? Старець відповів йому: Як на мене, ділання душі - це мовчання і пильність, утримання, страждання тіла, велика тілесна молитва й не звертання уваги на упадок людей.
119. Знову один з отців сказав: Якщо наперед не зненавидиш, то не зможеш полюбити. Якщо наперед не зненавидиш гріха, то не сповниш правди, як написано: ухилися від злого і чини добро (Пс. 33, 15). Втім, в усьому цьому потрібна ще готовність, якої завжди вимагає Бог. Бо Адам, бувши в раю, переступив Божу заповідь, а Йов, сидівши на гною, дотримав її. Отже, Бог шукає в чоловікові готовности й того, щоби чоловік завжди боявся Його.
120. Іще один з отців сказав: Був дуже багатий хлібороб; бажаючи навчити хліборобства своїх синів, сказав їм: Діти, чи знаєте, яким чином я став багатим? І якщо послухаєте мене, то й ви розбагатієте. — Просимо тебе, батеньку, скажи нам, яким чином? — А він пішов на хитрощі, щоб вони не були безпечні, й сказав їм: Є один день у році; і як хто буде працювати цього дня, розбагатіє, та по старости я забув, який це день. Тож не будьте безпечні, жодного дня не лишайтеся без роботи, щоби в числі днів, коли ви не працюєте, не виявився новий благословенний день і щоби після цього не працювали ви даремно весь рік. Так і ми, коли будемо працювати безперервно, то знайдемо дорогу життя.
121. Сказала мати Сарра: Коли я сходжу вниз по драбині, то уявляю собі перед очима смерть, поки зійду вниз.
Дата: Понеділок, 08.03.2010, 16:14 | Повідомлення # 19
РОЗДІЛ XII
Про те, що треба безнастанно й пильно молитися

1. Оповідли про авву Арсенія, що пізно в суботу на світанку недільного дня він лишив сонце поза собою і простягав руки свої до неба та молився доти, поки сонце не засяяло йому в обличчя; після того він сідав.
2. Браття питали авву Агатона, кажучи: Яка чеснота в подвижництві вимагає найбільшої праці? Він відповів: Простіть мені, я думаю, що немає більшої праці, як молитися Богові без розсіяння; бо завжди, як чоловік хоче молитися, ворог старається відволікти його, бо демони знають, що ніщо так не протидіє йому, як молитва до Бога. І в кожному подвизі, який би не звершував чоловік, під час його сповнювання отримує він заспокоєння, а молитва до останнього віддиху вимагає боротьби.
3. Авва Дула, учень авви Висаріона оповідав: якось зайшов я до келії мого авви й застав, що він стояв на молитві, а його руки простягнуті до неба. Так він робив протягом чотирнадцяти днів. Після того він покликав мене і мовив: Іди за мною! І ми вийшли та й пішли в пустиню. Відчувши спрагу, я сказав йому: Авво, я хочу пити! Старець узяв милоть, відійшов від мене як каменем кинути і, відправивши молитву, приніс милоть повну води. Ми вирушили в Лико, поки не прийшли до авви Йоана. Привітавши його, ми звершили молитву, а відтак сіли розмовляти про видіння, яке хто бачив. Авва же Висаріон сказав, що вийшло повеління від Господа, щоб зруйнувати храми. Так і сталося, і вони були знищені.
4. Сказав старець Евагрій: Коли ти безпечний, то молися, як написано. Молися ж зі страхом і трепетом, тверезо й пильно. Так треба молитися, особливо через поганих і каверзних, невидимих наших ворогів, що хочуть у тому нам напакостити.
5. Іще сказав: Коли ворожий помисел приступає до твого серця, то нічого иншого не вишукуй, тільки молитву, на ворога же вигострюй меч сліз.
в. Якось блаженному Епіфанієві, єпископові Кипрському, донесли від авви одної оселі в Палестині: за твоїми молитвами, ми не полишаємо правила, але щиро виконуємо і в третій, і в шостий, і в дев'ятий час та відправляємо вечірні молитви. А він зрозумів діло і оповістив їм, кажучи: Бачу, що инші години дня ви проводити без молитви, бо істинному ченцеві треба мати безнастанно молитву в своєму серці.
7. Раз авва Мойсей прийшов до криниці зачерпнути води й побачив там авву Захарію, що молився, і Божого Духа, як голуба, що сидів на ньому.
8. Як була вечеря любови й брати їли і розмовляли, то авва Ісая, Пелісійський пресвітер, сказав їм із докором: Мовчіть, браття! Я видів брата, що їв із вами й пив ті самі ваші чаші, — а молитва його здіймається, як вогонь перед Богом.
9. Авва Лот прийшов до авви Йосифа й каже йому: Авво, я по своїй силі творю малий піст, і молитву, і роздумую, і мовчу, і по своїй силі тримаю себе неоскверненим помислами, тож що мені ще робити? А старець встав, простягнув свої руки до неба, й десять його пальців були, як десять вогняних свічок. І каже: Як хочеш, будь весь вогнем.
10. Якось деякі ченці, так звані Евхити, прийшли до авви Лукія до Енату. І спитав їх старець, кажучи: Яка ваша ручна праця? Вони відповіли: Ми не займаємося ручною працею, — але, як каже апостол, безнастанно молимося. І сказав старець: Ви й не їсте? — Їмо, — відповіли вони. Старець мовить: Хто молиться за вас, коли ви їсте? І ще сказав їм: Ви й не спите? — Спимо, — відказували ті. Старець мовить: Хто молиться за вас, коли ви спите? І не знайшли що йому на це відповісти. Тоді старець сказав їм: Простіть мені, ви не робите, як говорите.
Я ж вам покажу, що, займаючись своєю ручною працею, я безнастанно молюся. Розмочивши трохи пруття, я сідаю з Богом, плету з них мотузок і говорю: Помилуй мене, Боже, з великої ласки Твоєї, та з безмежности милосердя Твого загладь беззаконня моє (Пс. 50, 3). І сказав їм: Чи це не молитва? Ті відповіли: Молитва. Старець сказав: Весь день проводжу в роботі й заробляю менш-більш шістнадцять монет, і дві з них подаю в двері убогим, а за решту їм. І той, що приймає дві монети, молиться за мене як я їм або як сплю, — і за Божою благодаттю в мене твориться безнастанна молитва.
11. Дехто спитав авву Макарія: Як нам треба молитися? Старець відповів їм: Не треба багато говорити, але часто здіймати руки й мовити: Господи, як Ти хочеш і як знаєш, помилуй мене! Коли ж нападає спокуса, говори: Господи, поможи! А Він знає, що для нас корисне, і так робить з нами.
12. В часи Юліяна-бунтівника, коли він із військом зійшов у діл Персії, то послав демона, щоб він чим скоріш ішов на захід і приніс йому відтіля якусь відповідь. Коли ж демон прийшов на те місце, в якому жив самітник, то перебув десять днів без руху й не міг іти далі ні в день, ані в ночі, бо чернець у ці дні не переставав молитися. І демон без вістки вернувся до того, що його послав. А він спитав його: Чому ти забарився? Демон відповів: І забарився, і повернувся назад, не зробивши нічого; бо я перебув десять днів на сторожі біля ченця Поплія, коли він перестане молитися, щоби йти дальше. Але він не переставав, і тому я не міг йти, та й вернувся, нічого не зробивши. Тоді безбожний Юліян розсердився і сказав: вернися назад, я помщусь йому. Але через декілька днів Юліяна за волею Провидіння було вбито. І зараз же один із полководців, що був із ними, пішов, узяв усе, що мав, і роздав убогим, і прийшов до старця, щоб стати ченцем. І, ставши великим подвижником, упокоївся в Господі.
13. Оповідали про авву Титоя: коли він один став на молитві й не опускав своїх рук, то його ум захоплювався в горі. Тому, як доводилося йому молитися з братами, він ставав скоріш опускати руки, щоб його ум не захоплювався і не чинив перепони иншим.
14. Один брат прийшов раз до прозорливого старця і просив його, кажучи: Помолися за мене, отче, бо я немічний. Старець сказав братові у відповідь те, що колись промовив один із святих: Той, хто наливає оливу на свою руку, щоби намазати слабого, сам наперед приймає масть від оливи. Так і той, що молиться за брата, поки йому принесе користь, сам отримує користь за вияв своєї любови. Тож, молімося, брате мій, один за одного, щоб ми спаслися; бо й апостол переконує, кажучи: Моліться один за одного, щоб вам видужати (Як. 5, 16).
15. Старець говорив, що безнастанна молитва скоро приводить ум до поправи.
16. Один із старців говорив: Як ніхто не може бачити свого лиця в мутній воді, так і душа, — як не визволиться від невластивих їй помислів, не може молитися споглядальною молитвою.
17. Один старець прийшов раз на Синайську гору, а як відходив відтіля, стрінув на дорозі брата, що, зітхаючи, говорив старцеві: Ми журилися, авво, посухою. Старець каже: Чому не молитесь і не призиваєте Бога? Брат сказав йому: І молитву творимо, і прошення, але дощу немає. Старець каже: Чому ж не молитесь усильно? Чи хочеш знати, що це таке? Станьмо на молитву. І, простягнувши руки до неба, помолився і зараз випав дощ. І брат, бачачи те, налякався і впав та поклонився йому. Але старець зараз же втік відтіля.
18. Браття оповідали: Якось ми прийшли до старців, і коли за звичаєм відбувалася молитва, привітали один одного й сіли. А після розмови, маючи намір відійти, просили знову звершити молитву. Тоді один зі старців сказав нам: Що ж ви не молитесь? Ми відповіли йому: як ми прийшли, авво, була молитва, а від того часу досі розмовляємо. Він сказав: простіть, браття, бо один брат, що сидів із вами і розмовляв, відмовив тридцять три молитви. І коли він це сказав, вони звершили молитву й відпустили нас.
19. Один самітник побачив, як один демон під'юджував иншого демона, прийти і розбудити ченця. І чує таку відповідь: Не можу цього зробити, бо я його будив, а він, уставши, спалив мене, бо співав псалми і молився.
20. Спитали старця: Що значить безнастанна молитва? І відповів: Моління, що його засилають до Бога із самої глибини серця з проханням про те, що корисне. Бо не тоді тільки ми молимося, коли стоїмо на молитві, але істинна молитва є та, коли ми можемо завжди в собі молитися.
21. Один брат мовчав у пустині в своїй келії, й дуже мучився від пригнічення духу, будучи спонуканим вийти з келії, але говорив сам собі: Душе! Ти не занепадеш, сидячи в келії, досить з тебе того, що нічого не робиш такого, щоб нікого не спокутувати, нікому не шкодити, ані не зазнавати шкоди від кого-небудь. Ти знаєш, від яких бід спас тебе Господь на те, щоби ти могла мовчати й зосереджено молитися Богові, ти не говориш пустого, не слухаєш некорисного, не бачиш нічого, що шкодить тобі. Одну маєш в собі боротьбу сердечну, та сильніший є Бог, і її заспокоїть, як я проситиму покори, бо Він знає мою слабість в усьому, тому й допускає, щоби я мав спокуси в душі. Коли він таким способом роздумував сам із собою, мав багато потіхи задля безнастанної молитви. Науку ж цю мав цей брат від святих Отців, що постарілися в пустині.
22. Старець мовив: Диво-дивне! Ми приносимо молитви, уявляючи собі Бога, що присутній і слухає наші слова, а коли грішимо, то чинимо так, наче б Він не видів нас.
23. Брат спитав старця: Чому мене бентежать помисли, коли я стою на молитві? І отримав відповідь: Бо диявол, що від початку не хотів поклонитися Богові всіх, скинений з неба, став непричетний до Божого Царства; тому, бажаючи з нами зробити те саме, він утримує нас від молитви.
Дата: Понеділок, 08.03.2010, 16:15 | Повідомлення # 20
РОЗДІЛ XIII
Про те, що треба бути гостинним і радо давати милостиню

1. Якось дехто з отців прийшли до авви Йосифа в Панефо спитати його, як приймати братів, що здалеку приходять до них: чи треба бути до них поблажливими й говорити з ними свобідно? І поки вони спитали старця, старець сказав своєму учневі: Дивися, що я хочу сьогодні зробити, і чекай. Старець поставив два стільці, — один ліворуч, а другий праворуч себе і сказав: Сідайте. І, ввійшовши до своєї келії, надягнув на себе стару одіж і вийшов з келії і перейшов поміж ними. І, вернувшись, одягнув свою одіж і знову вийшов і сів посеред них. А отці, дивуючись, дивилися на діла старця. І сказав їм старець: Чи бачили ви, що я зробив? — Так, — кажуть вони. Мовить до них: Чи змінився я від огидної одежі? — Ні, — відповідають. Старець ще каже: А чи не змінився від доброї одежі? — Ні, — відповідають. Сказав їм на те: Отже, коли я один і той самий у тій і иншій одежі, коли перша не змінила мене, то й ми таким способом маємо чинити — приймаймо братів за святим Євангелієм: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові (Мт. 22, 21). Тож, як приходять браття, приймаймо їх зі щирістю, а як залишимося самі, тоді потребуємо туги, щоб вона перебувала із нами. Вони ж, почувши, здивувалися, що старець сказав їм те, що в них було на серці, заки вони спитали його, і прославили Бога.
2. Авва Касіян сказав: Прийшли ми раз із Палестини до Єгипту до одного з отців і коли він прийняв нас з любов'ю, ми спитали його: чому ви, приймаючи чужосторонніх братів не дотримуєтесь правила вашого посту, як це ми прийняли в Палестині? А старець у відповідь сказав нам: Піст усе зі мною, а вас я не можу мати все при собі. Хоча піст — діло корисне й необхідне, одначе він у вашій волі, а діло любови ми сповняємо в необхідності, як вимагає Божий закон. Отже, прийнявши одного з вас у виді Христа, як довжник, служитиму з усією щирістю. Коли ж відпущу вас, можу відновити правило посту. Чи ж можуть постити весільні гості, доки жених з ними?... Але настане час, коли в них візьмуть жениха, й тоді вони поститимуть за тих днів (Мт. 2, 19-20).
3. Іще мовив: Ми прийшли до одного старця, і він запропонував нам трапезу. Коли ми наситилися, він упрошував ще прийняти їжі. Коли ж я сказав: «не можу», старець відповів: Шість разів я трапезував з різними захожими братами й, частуючи кожного, їв із ними, але й тепер я ще голодний. А ти їв один раз, тож невже ти наситився так, що не можеш більше їсти?
4. Раз у скиті дано наказ: Постіть цей тиждень і зробіть пасху*. Але трапилося браттям з Єгипту прийти до авви Мойсея. Старець приготував їм трохи вареного. Коли його сусіди побачили дим, сказали клирикам: ось, Мойсей переступив заповідь отців і приготував варене. Вони сказали: Як він прийде, ми скажемо йому. Як настала субота, клирики, знаючи велике життя авви Мойсея, кажуть йому перед народом: Авво Мойсею, ти переступив заповідь людську і сповнив заповідь Божу.
5. На другому тижні Чотиридесятниці прийшов брат до авви Пімена, відкрив свої помисли й, утішившись, каже йому: Я мало що не покинув був намір бути тут сьогодні. Старець каже йому: Чому ж? Брат відповідає: Я думав, що задля Чотиридесятниці ти не відчиниш мені дверей. Авва Пімен каже йому: Ми не вчилися замикати двері дерев'яні, а більше - язик.
6. Брат сказав авві Піменові: Коли я даю своєму братові трохи хліба або що иншого, то диявол очорнює цю милостиню, як таку, що її вчинено задля догоди чоловікові. Старець каже йому: Хоч би й це було задля лести, то ми маємо давати братові необхідне. Й оповів йому таку притчу: в одному місті жили два рільники. Один із них посіявши, зробив мале й нечисте, а инший, полінувавшись сіяти, не придбав нічого. Якщо настане голод, котрий із них знайде щось для прожиття? Брат сказав у відповідь: Той, що зробив мале й нечисте. Старець каже йому: Так і ми, сіймо, хоч і небагато й нечисто, аби не вмерти з голоду.
7. Брат спитав його: Скажи мені слово. Старець відповідає йому: Скільки можеш, займайся ручною працею, щоби з праці рук своїх давати тому, хто потребує, бо написано: милосердям і правдою покутується гріх (Прип. 16, 6). Брат каже йому: Що таке правда? Старець сказав у відповідь: Правда тут значить жити покірливо і давати милостиню.
8. Брат прийшов до якогось старця, а, відходячи, каже йому: Прости, авво, що я відволік тебе від твого правила. Старець сказав йому у відповідь: Моє правило таке, щоби заспокоїти тебе і відпустити з миром.
9. Близько кеновії жив самітник, що робив багато подвигів. Сталося так, що зайшли деякі до кеновії й змусили його їсти не в свій час. Браття після цього кажуть йому: Авво, чи не журишся ти тепер? Він сказав їм: Я журюся тоді, як сповню власну волю.
10. Говорили про одного старця з Сирії, що він жив при шляху до пустині, а його ділання було таке: Коли б не приходив із пустині чернець, він заспокоював його з доброю уважністю. Раз прийшов один самітник і старець заспокоїв його, та той не схотів спожити їди, кажучи: Я пощу. А старець зажурився і сказав йому: Не минай, прохаю, слуги твого (Бут. 18, 3). Прошу тебе, не погорди мною. Ходім, помолимося, — ось, і дерево тут; кому воно поклониться під час молитви, того й наслідуймо. Самітник вклякнув на молитву — й нічого не було. Вкляк і гостинний старець — і зараз же дерево зігнулося до нього. І, отримавши такий знак, вони подякували Богові, що творить чудесне.
11. Прийшло двоє братів до одного старця. А в старця був звичай не їсти щодня страви. Коли він побачив братів, прийняв їх з радістю і сказав: Піст має нагороду. І ще: той, хто їсть з любови, сповнює дві заповіді, бо він полишає власну волю і сповнює заповідь, заспокоївши братів.
12. Був один старець, що жив на пустинному місці. А був і другий далеко від нього, маніхей, і був він із числа пресвітерів. Коли маніхей пішов відвідати якогось свого одновірця, то застав його вечір у тому місці, де жив старець. І вагався, бажаючи постукати в двері, щоби ввійти і заночувати в нього, бо він знав, що старець знав його, як маніхея, і думав, що не схоче його прийняти. Але, змушений конечністю, постукав. Старець відчинив двері, а пізнавши його, посадив із радістю, заохотив його помолитися і заспокоївши його, сам пішов на спочинок. А маніхей вночі застановився і дивувався, кажучи: Як це не з'явилося в нього до мене жодної підозри? По правді, — це чоловік Божий. І прийшовши, упав йому до ніг і мовив: Від цього дня я православний; і таким чином залишився з ним.
13. Один тивейський чернець мав від Бога дар служіння, щоби кожному з тих, що приходять, служити на користь. Якось довелося йому роздавати християнську милостиню в якому селі. Коли це прийшла до нього за милостинею якась жінка, зодягнена в ганчір'я. Побачивши, що вона одягнена в ганчір'я, чернець опустив руку, щоб дати їй багато, але стиснулася його рука і взяла небагато. Ось, прийшла инша, добре зодягнена — й, бачачи її шати, чернець опустив руку, щоб взяти небагато; але простерлася рука його і взяла багато. І спитав він про ту й ту жінку, й дізнався, що та, що носить гарні шати, походить зі знатного роду, та збідніла й тільки для годиться мала такі шати; а друга — вдова, що має достатній маєток, навмисне зодягнулася в лахміття.
14. Був один чернець, що мав брата світського — вбогого, і як що виготовляв, давав йому. Але наскільки подавав йому, настільки той більше біднів. Брат прийшов і розповів це одному старцеві, а старець сказав: Коли хочеш мене послухати, то не давай йому більше, але скажи йому: Брате, як я мав, то давав тобі, а тепер ти, що матимеш зі своєї праці, приноси до мене. І якщо він коли принесе, то візьми від нього і де побачиш мандрівника, або вбогого, дай йому те, й попроси, щоби за нього помолилися. Вернувся брат і так зробив. Коли прийшов брат — світський, він сказав йому, як йому заповів старець. І той відійшов зажурений. І ось, першого дня взяв він зі свого городу дрібної трави і приніс йому. Брат узяв це й роздав старцям, прохаючи їх помолитися за нього, й світський одержав благословення і вернувся до свого дому. Після того приніс йому ще городини і три хліби. Брат узяв те, зробив, як перше — й світський знову одержавши благословення, вернувся. Коли світський прийшов утретє, приніс на велику ціну риби й вина, а брат, бачачи його, здивувався. Він прикликав бідних і заспокоїв їх. А своєму братові сказав: Чи не потребуєш ти трохи хліба? Він сказав: Ні, пане, - бо як я приймав від тебе милостиню то неначе вогонь входив до мого дому і нищив усе те, що в ньому було. Від тієї ж пори, як нічого від тебе не беру, перебуваю в достатку, і Бог мене благословить. Брат прийшов і розповів це все старцеві. А старець каже йому: Чи ти не бачиш, що діло ченця, — це вогонь, і куди воно приходить, — спалює? А для твого брата корисніше те, щоб він давав милостиню зі своєї пращ і приймав молитви від святих і таким чином діставав благословення.
15. Один зі старців оповідав: Є дехто, що часто робить багато добра, але лукавий змушує його пильно займатися дрібницями, щоби занапастити нагороду за всі добрі вчинки, які він робить. Коли я жив в Оксиринсі, до одного пресвітера, що давав великі милостині, прийшла вдова і просила в нього хліба. А він каже їй: Йди, принеси мені міру, тоді я відмірю тобі. Вона принесла. Пресвітер обмацав міру рукою і сказав: Велика вона, — й засоромив вдовицю. Коли вдовиця відійшла я сказав: Авво, ти продав хліб вдовиці? Він сказав: Ні, я дав їй як милостиню. Я сказав йому: Коли ти це віддав їй як милостиню, то як же ти звернув увагу на дрібницю і засоромив вдову.
16. Один старець жив із братом на засаді спільнотного життя. Старець був милосердний. Коли настав голод, то деякі почали приходити до його дверей і отримували милостиню. Всім, що приходили, старець давав пайку хліба. Брат, бачачи це, каже старцеві: Дай мені мою частку хліба, а ти розпоряджуйся своєю часткою як хочеш. Старець розділив хліб і давав милостиню зі своєї частки. І багато з тих, котрі чули, що старець давав усім, приходили до нього. А Бог, бачачи його добру волю, благословив хліби. А як брат з'їв свій хліб, каже старцеві: Авво, тому що в мене мало хліба, то візьми мене знову до спільноти зі собою. Старець сказав йому: Зроблю, як ти хочеш. І знову стали жити разом. Коли настав добрий час, убогі знову почали одержувати милостиню. Одного дня сталося так, що брат увійшов і побачив, що не стало хліба; тим часом прийшов убогий і старець сказав братові дати йому хліба. Але брат заперечив: Авво! Немає хліба. Старець каже йому: Іди й пошукай. Брат увійшов, уважно оглянув і знайшов хлібницю наповнену хлібом. Побачивши це — він налякався і дав бідному. І, пізнавши віру й чесноту старця, прославив Бога.
17. Оповідали про одну дівчину, що в неї вмерли батьки, і вона лишилася сиротою. Роздумавши, вона зробила свій дім готелем для отців зі скиту. Таким чином вона жила, приймаючи мандрівників, і в догідний час служила отцям. За якийсь час минулося її майно і в неї почалися нестатки. Зійшлися з нею розпусні люди і відвернули її від доброї долі. Після того вона почала жити так погано, що дійшла до розпусти. Почули про це отці й дуже зажурилися. Покликали авву Йоана Колова й кажуть йому: Ми чули про ту сестру, що вона погано живе. Коли вона могла, виявляла на нас свою любов. А тепер ми виявімо свою любов і поможім їй. Потрудися піти до неї й мудрістю, що її дав Бог тобі, піднеси її. Авва Йоан пішов до неї й каже воротарці: Скажи про мене пані. Та вона відіслала його, кажучи: Ви раніше об'їдали її, а тепер вона бідна. Авва Йоан каже їй: Скажи їй, бо я можу принести їй багато користи. А її слуги, насміхаючись, кажуть йому: А що ж ти їй можеш дати, коли хочеш бачитися з нею? Воротарка пішла і сказала про старця своїй пані. Дівчина каже їй: Ті ченці все вештаються коло Червоного моря і шукають перлин. Відтак, причепурившись, каже їй: Поклич його. Коли він увійшов, вона прийняла його й сіла на розкішній постелі. Авва Йоан підійшов до неї близько і, дивлячись в її лице, каже: Що це ти зневажаєш Ісуса, що дійшла до такого? Почувши це, вона цілковито заціпеніла, а старець схилив голову й почав сильно плакати. Дівчина каже йому: Авво, над чим ти плачеш? Старець поклонився і знову схилив свою голову і зі слізьми говорить їй: Бачу, що сатана сміється тобі в лице, як же мені не плакати? Дівчина, почувши це, була ще більше вражена й каже йому: Чи є покаяння, авво? Він відповідає: Є. Вона каже йому: Візьми мене, куди хочеш. Ходім, — відповів їй старець. І вона встала, щоб йти за ним. При тому авва Йоан завважив, що дівчина не зробила жодного розпорядження й нічого не сказала про свій дім — і здивувався. Коли вони прийшли в пустиню, настав вечір. Авва, влаштувавши з піску неначе невелике узголів'я для неї і, зробивши знак хреста, каже їй: Засни тут. Зробивши й собі недалеко й закінчивши молитви, які творив, старець положився. Та прокинувся він опівночі й бачить, немов якийсь ясний шлях, що сходить із неба до самої дівчини, й побачив ангелів Божих, що відносили її душу. Він встав, підійшов і торкнув її ногою. Коли ж побачив, що вона вмерла, впав ниць, благаючи Бога, — й почув голос, що говорив: Одна година її покаяння прийнята краще, як покаяння багатьох, що зволікають і не являють нічого подібного такому покаянню.
18. Авва Тимотей, пресвітер, сказав авві Піменові: В Єгипті є одна жінка, що живе в розпусті, а свою нагороду дає в милостиню. Старець сказав у відповідь: Вона не перебуває в розпусті, бо в неї видно плід віри. Довелося матері пресвітера Тимотея прийти до нього, щоби побачитися з ним. Він спитав свою матір: Чи та жінка лишилася в розпусті? Мати каже йому: Навіть збільшила число своїх перелюбників, але й милостиню збільшила. Пішов авва Тимотей і переповів це авві Піменові. А цей сказав: Не перебуває вона в розпусті. Прийшла знову мати авви Тимотея і сказала йому: Чи ти знаєш, що та розпусниця хотіла йти зі мною, щоб ти помолився за неї — але я не взяла її. Він же, почувши, дав знати про це авві Піменові. І каже йому авва Пімен: Краще ти піди і побачся з нею. Авва Тимотей пішов і відвідав її. Коли вона побачила його, вислухала від нього радо Боже слово й дуже плакала і журилася, й сказала йому: Від сьогодні я пригорнуся до страху Божого й перестаю бути розпусницею. І скоро пішла, вступила в жіночий монастир й дуже добре догоджувала Богові.
19. Сказала мати Сара: Добре творити милостиню, бо навіть як хто зразу приносить задля людської сподоби, одначе від людської сподоби доходить до Божого страху.
Бібліотека » Церква » Духовна література » Патерик (ДРЕВНІЙ ПАТЕРИК - ДЖЕРЕЛА ХРИСТИЯНСЬКОГО СХОДУ)
Сторінка 4 з 7«1234567»
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика