Головна сторінка сайту
Сторінка 4 з 4«1234
Архів - тільки для читання
Бібліотека » Церква » Духовна література » БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ (Отець Михайло Щудло, ЧНІ)
БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ
Дата: Понеділок, 08.03.2010, 15:49 | Повідомлення # 16
ЛІТУРГІЙНІ РИЗИ

ПОКИ священник пічне відправляти Божественну Літургію, він іде перед іконостас і відмовляє приписані молитви перед Царськими Дверми й іконами Спасителя та Богоматері. Отак священнослужитель приготовляє душу та серце до гідного відправлювання Божественної Літургії.
По відмовленні приписа¬них молитов священник іде до захристії, де зодягається в святі ризи. Коли ж є з ним диякон, так і він має свої ризи.
Наша Церква уживає пиш¬них риз в часі богослужень, щоб краще зазначити Божу велич, яку прославляємо богослужбами та викликати в нриявних високе поняття про Бога, що Його величаємо публиним почитанням. Вже поганські народи уважали богопочитання дуже важним ділом. Їхні жреці мали особливіші одежі, як приносили жертви ідолам. Старо¬завітні, ізраїльські священники мали виразний Божий приказ, як мали вбиратися, коли приносили Богові жертву чи відправ¬ляли якесь богослужебне діло. Он як це описує нам Св. Пись¬мо: «І велів Мойсей приближитися Аронові і його синам... І надів на його хитон і підперезав його і покрив його верхньою ризою і накинув на його оплічник і підперезав його мережаною крайкою наплічника... І повісив на нім нагрудник... І наложив мітру на його голову і на мітру поклав посвячену золоту бляху так, як заповів Господь Мойсееві». (Лев. 8, 6-9).
Таксамо поступила Христова Церква, відколи Христос осну¬вав її. Св. Єроним, Св. Епіфаній, Св. Іван Золотоустий і Св. Григорій Назіязенський виразно говорять, що священнослужи¬телі вживали осібних риз при відправлюванні Божественної Лі¬тургії від найдавніших часів.
Церковні ризи відрізняються від звичайної одежі своїм при¬значенням, видом і барвами, хоч в початках християнства цер¬ковні ризи назагал бували білі. Згодом Церква приписала різ¬ні барви риз, щоб краще віддати значення празників.
Наша Церква вживає оцих барв при відправлюванні різ¬них богослужень. Ці барви точно означені. Ніхто не може вживати таких барв у зазначені дні, які йому подобається. Тут слід придержуватися церковних приписів, що означують, які ризи треба вживати.
Білі ризи: Священник вживає їх у неділі та Свята Христа, Його Матері і Святих Божих угодників і угодниць, що не були мучеником чи мученицями. Білі ризи пригадують і означа¬ють радість і врочистість.
Чорні ризи: Священник вживає їх при похоронах і богослужбах за померших; панахида, парастас... Вони представляють смуток і біль.
Червоні ризи: Це барва крови. Священник уживає їх у свя¬та мучеників і мучениць.
Фіолетні ризи: Наша Церква вживає їх у часі посту.
Зелені ризи: Церква вживає їх на Зелені Свята.
Сині-блакитні ризи: Священник уживає їх у дні празників Богоматері та на молебнях чи акафистах у честь Божої Матері.
Христова Церква не зміняє літургійних риз, бо старинність надає їм велику повагу та врочистість. Крім цього ризи дока¬зують, що Церква не зміняється, але залишається така сама, як була в давніх часах, почавши від Христа.
Християнське священство ділиться на три ступні: дияконат, священство й єпископство. Оттому маємо потрійні ризи. Ко¬жен ступень має якісь особливіші ризи, що відрізнюють його від другого.
Так маємо дияконські, єрейські й архиєрейські ризи.

ДИЯКОНСЬКІ РИЗИ

Диякон уживає оці ризи при богослужбах:
(І) Стихар цебто біла чи червона, верхня одіж. Означає невинність своєю білою барвою або любов своєю червоною бар¬вою. Стихаря вживають так нищі, як і вищі служителі при богослужбах, бо всі вони є слугами Христа Господа. Ця одежа зветься стихарем від грецького слова «стих», бо вона в простій ліий сходить на долину. Зветься вона ще підризою, бо священнослужителі накла¬дають на неї ще інші ризи (1).
(II) Пояс. Диякон і священник оперезуються ним. Так як стихар пригадує білу ризу, що Ірод поклав на Христа, так пояс пригадує рушник, що ним Спаситель підперезався, як обмивав ноги Своїм учням на Тайній Вечері.
(III) Дальматика це зовнішня одежа, що диякон уживає. Пригадує вона пишність анголів у небі. (2).
(IV) Орар це довгий, вузький пояс, що диякон кладе собі на ліве рам'я, плечі та груди. Кожен раз, що диякон чинить щось у часі служіння, він уживає орар, держачи трьома пальцями правої руки. Орар пригадує ангольські крила. Як анголи Служать Богові перед Його престолом у небі, так диякони обслуговують священника при Господній трапезі. (3).
(V) Hараквиці стискають і притримують рукави стихаря, щоб вони не ссувалися. Означають вони шнури, якими Спаси¬тель був зв'язаний у часі Своїх Страстей. Брава наракавиця теж означає силу, що нею Христос переміг Сатану, а ліва це символ терпеливости та бодрости.
Диякон відограє дуже важну ролю в Східній Церкві. Він завжди супровожає священника в усіх богослуженнях. Так як Анголи обслуговують Христові, так диякон обслуговує священникові, що прославляє Бога богослужбами.

СВЯЩЕННИЧІ РИЗИ

Священник теж уживає оці ризи: стихар, пояс і нараквиці. Крім цього він має особливіші ризи, що належать до священн¬ичого служіння. На кліші стихар зазначений числом 1, пояс числом 3, а нараквиці числом 4.
Особливіші ж ризи священника це:
(I) Епітрахиль (зазначений числом 2) це вузький і довгий шаль, що священник накладає на шию. Епітрахиль сягає священникові до колін. Без епітрахнля священник не може виконувати ніякого літургійного служіння. Історія ж епітрахиля давна. Колись римські достойники носили пишну одіж з золотом обшитою на переді смугою. Була вона знаком власти та достоїнства. В такому й значенні сьогодні вживається в нашій Церкві епітрахиль. Він означає владу священника.

З бігом часу, коли стихар став літургійною одіжжю, так епітрахиль обтято так, що полишилася тільки його золотом ткана смуга, яку священник закладав на шию. Так ця одежа дістала назву епітрахиль. Він представляє священничу владу і Божу благодать, якою священник виконує цю владу над душами. Колись священники завжди носили на собі еійтрахиль. Сьогодні тільки Папа має право його завжди носити.
(II) Фелон (зазначений числом 5) був колись одіжжю, що мала зверху та з долини отвір і покривала цілого чоловіка, тому й звалася по-грецьки фелоніон. Церква прийняла цю одіж до своїх літургійних риз, обтинаючи її спереду, щоб не перешкаджала в виконуванні священничих функцій. Фелон означає вищі дари, що спливають на священника від Святого Духа та пригадує хламиду цебто червоний плащ, що вояки глузливо накинули на Спасителя, вітаючи Його немов царя. Хрест на задній частині фелоні пригадує нам хрест, що Спаситель двигав на гору Голгофу, де кати розп'яли Його. Пригадує він священникові, що слід терпеливо двигати тягар священства.

АРХИЄРЕЙСЬКІ РИЗИ

Єпископство це найвищий ступінь священство. Ризи єпис¬копа зображають велич його гідности та уряду в Христовій Церкві. Єпископ уживає оці ризи:
(1) Мантія це довгий фіолетний плащ. Спереду на ньому є вишиті дві таблиці, що звуться скрижалами. Вони пригаду¬ють, що архиєрей повинен пам'я¬тати про старий і новий завіт, з яких повинен черпати навчання для своїх вірних. Мантія це сим¬вол єпископської влади.
(2) Саккос це одіж подібна до дияконської дальматики. На образці вона зазначена числом 5. Саккос заступає єпископові фелон,тому й має таке саме символічнезначення, що й фелон. Колись грецькі царі носили саккос. Згодом царі відступили його грецьким патріярхам. З бігом часу всі східні єпископи дістали право носити саккос.
(3) Набедрник (зазначений числом 4) це чотирокутній платок, що звисає з пояса по правій стороні архиєрея. Набедрник представляє духовний меч і пригадує архиереям, що вони мають захищати свої духовні вівці перед напастями Христових ворогів і відбивати напади хибних навчань.
(4) Омофор (зазначений числом 2) це довгий, доволі ши¬рокий пояс, що єпископ носить на раменах, хоч кінці омофора звисають удолину. Омофор це найважніша одіж єпископа. Омофор є зроблений із вовни. По словам Св. Ісидора він пред¬ставляє заблудшу вівцю або взагалі цілий людський рід, що Христос немов добрий Пастир узяв на рамена, щоб привести до Свого небесного Вітця.
(5) Мітра (зазначена числом 7) пригадує терновий вінець, що жовніри наложили на голову Спасителя, і означає гідність єпископа як Христового заступника. Єпископи носять мітру при богослужбах від апостольських часів.
Єпископи теж уживають стихар (число 1) і нараквиці (число 3). Крім цього мають вони хрест на грудях (число 6). Хрест представляє віру та любов до Бога і ближнього, що горить у серці архиєрея. Уживають вони панагію цебто всесвятая. «Панагія це ковчежець, що має мощі Святих. Єпископ носить його на грудях. Панагія буває зверху прикрашена іконою Спасителя чи Богородиці. Архиєрей уживає жезл (число 8). Це своєрідна палиця, що означає владу єпископа і своїми вірними, бо він є їх першим духовним пастирем, якому допомагають парохи.

ЛІТУРГІЙНІ ПОСУДИ

Церковні чи літургійні посуди це знаряддя, що священник уживає їх при служінні Божественної Літургії чи при інших богослужбах і розділюванні Святих Тайн. Заслуговують вони особливішу пошану. Не кожен мирянин може доторкатися них. Бувають вони благословенні чи посвячені. Які ж ці літургійні посуди?
(1) Чаша це золота чи принаймні позолочена посудина, що служить до приношення Евхаристийної Жертви Нового Завіту. Чаша представляє гріб Спа¬сителя. Священник вливає до неї в часі Проскомидії ви¬но та воду, що при освячен¬ні перетворюється в Пресвя¬ту Кров Спасителя.
(2) Дискос це мала, золо¬та чи позолочена тарілка, що в Східньому обряді має підставку. Дискос служить при Літургії за посудину, на якій священник кладе Агнця і частиці, що в часі освячення пере¬мінюються в Пресвяте Тіло Христове. Одні літургісти твердять, і дискос представляє ясла, де Пречиста Діва зложила новонародженого Спасителя, другі кажуть, що він зображає гріб, де учні поклали мертве Тіло свого Господа. Тоді священник і диякон зображали б Йосипа з Ариматеї і Никодима, що з хреста зняли мерлого Спасителя та поклали до гробу.
(3) Звізда, зложена з двох лучків, пригадує звізду, що ста¬ла над печерою, в якій Спаситель світу прийшов на світ. Вона привела мудрців зо Сходу до Вифлеєму. Священник став¬ляє звізду над дискосом. Зпід лучків звисає маленька звізда.
(4) Копіє це малий, своєрідний ніж, що служить до викроювання Агнця і частичок із просфори в часі проскомидії. Представляє спису, що нею Лонгин пробив Христове Серце, щоб справдити смерть Спасителя. Зараз же із пробитого боку вий¬шла кров і вода.
(5) Лижечка служить до роздавання Св. Причастя. Зразу християни причащалися з чаші. Св. Іван Золотоустий зніс цей звичай і запровадив лижечку. Представляє вона розжа¬рений вуголь, що ним серафим доторкнувся уст пророка Ісаї й очистив його з гріхів. Священник це згадує, кажучи: «Це доторкнулося моїх уст, і здійме мої беззаконня і очистить мої гріхи».
(6) Мирниця це посудина, що зберігає святе миро вживане на мированні, що часто приходить у наших богослуясбах.
(7) Дароносиця це мала посудина, в якій священник носить хворим Св. Причастя.
(8) Дарохраннтельниця це посудина подібна до чаші з верхньою покривкою, в якій зберігаються в церкві Святі Дари для почитання та хворих, як теж для виставлення Найсвятіших Тайн для публичного почитания вірних, от як підчас суплікації.
(9) Кадильниця з лодкою кадила, що священник і диякон уживають у часі богослужб, щоб обкаджувати престіл, Святі Дари, вірних і церкву. Це обкаджування взято зо Старого Завіту, де Господь виразно наказав уживати кадила: «І по¬ставив (Мойсей) жертівника золотого в громадському наметі… і запалив на ньому запашне кадило, як заповів Господь Мой¬сееві». (Втор. 40, 26-27). Церква впровадила кадило в богослужби, наслідуючи східніх мудрців, що принесли кадило ново¬народженому Месії.
(10) Всеночник це знаряддя з ампулками на єлей, вино та пшеницю, що священник благословляє на Литії. По Литії чи Літургії священник роздає вірним освячений хліб. Це прига¬дує давню перекуску, що вірні споживали по нічнім богослуженні перед утренею.
(11) Свічки вживалися в Старім Завіті перед Скинією. «Як запалює Арон лямпи між двома вечорами, мусить кадити». (Ісх. 30, 8). Свічки пригадують нам світло, що Христова на¬ука принесла світові. Вказують теж на обов'язок християн хо¬дити в Христовому світлі цебто придержуватися засад і приказів Євангелії в житті.

Односвічник пригадує нам єдинство Пресвятої Тройці. Двосвічник (дикіріон) вказує на дві природі в Ісусі. Трисвічник (трикіріон) пригадує три Боєі особи. Семисвічник нагадує сім дарів Св. Духа.
Крім свічок Східні Церква вживає лямпи, що пригадують нам чистоту наших жертов на Божу славу. Вічна лямпа, що горить перед Царськими Дверми, пригадує нам вічний вогонь, що на виразний Божий приказ мав завжди горіти на жертівнику. Сьогодні по наших церквах горить вічна лямпа перед Найсвятішими Тайнами на честь і славу Ісуса Христа, що пробуває в Пресвятій Тайні Евхаристії. Христос це правдиве світло, що просвічує кожну людину, що приходить на світ. (Ів. 1, 9).

Слава Богові і Пречистій Діві, Матері Неустанної Помочі, Покровительці Чина Отців Редемптористів!

Бібліотека » Церква » Духовна література » БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ (Отець Михайло Щудло, ЧНІ)
Сторінка 4 з 4«1234
Пошук:

© 2008-2016 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика