Головна сторінка сайту
Сторінка 3 з 4«1234»
Архів - тільки для читання
Бібліотека » Церква » Духовна література » БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ (Отець Михайло Щудло, ЧНІ)
БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ
Дата: Понеділок, 08.03.2010, 15:40 | Повідомлення # 11
ЧИТАННЯ ЄВАНГЕЛІЇ

ЗАЧИНАЮЧИ читати Євангелію, Священник каже: Воньмім! цебто: Уважайте, якщо бажаєте навчитися правдивої мудрости.
Свята Євангелія це наука Ісуса Христа списана чотирма
Євангелистами: Матей, Марко, Лука, Іван.
При читанні Євангелії два свіченосці держать горіючі свічки, пригадуючи, що Єван¬гельська наука це світло для людей посеред пітьми та зіп¬суття світу. Христос промо¬вляє до народу устами Священника, що читає Євангелію.
Вірні, перехрестившись, побожно слухають Христові слова, що для знедоленого людства є дорогою до неба, правдою, що ніколи не заведе на манівці, як це буває з люд¬ським завчанням, і життям, бо тут на землі вділяє душам життя ласки, а по смерті віч¬не жити слави в небі. Слуш¬но каже Святий Августин: Христос промовляє до нас, як слухаємо Євангелію!
По Євангелії Священник цілує святу Книгу, бо Христова Наука це найбільше добродійство, що Господь подав людям, за яке вірні висловлюють свою вдяч¬ність словами: Слава Тобі, Господи, слава Тобі!

ПРОПОВІДЬ. — Від найдавніших часів по прочитанні Єван¬гелії Священники навчали людей, виясняли їм станові обовязкн, побуджували до ревного християнського життя, вказуючи на вічну надгороду в небі... Святий Франциск Салесій писав до святої Іванни Шанталь: «Мій Боже, наша віра така гарна, що я вмираю з любови. Віра це дорогоцінний скарб, що треба замкнути в серці, бо віра в Христа є для людини невичерпним джерелом потіхи, довіря, терпеливости на цій долині сліз і горя!»
Недільна проповідь це єдина нагода почути Боже слово, бо ж щоденна праця по фабриках чи вдома багатьом не дозволяє на читання побожних книжок і часописей. — Хто занедбує не¬дільну науку, той ніколи не буде добрим християнином, бо не знатиме Божого закону. — Оттому свята Церква так сильно на¬стає па недільну проповідь.
ЕКТЕНІЯ СОГУБА. — Рцем вcи от всея души... Священник взиває нарід гаряче, всею душею молитися Богові, бо йнакше наша молитва не подобається Йому.
Господи, вседержителю. . . Боже, Ти, що всім кермуєш і дер¬жиш у своїх руках, почуй і помилуй нас.
Єще молимся о святійшем, вселенстім Архієреї... Тут мо¬лимося за Папу, за Епископів, що в імені Христа рядять Церк¬вою, бо потрібно їм обильних ласк, щоб гідно виповнити цей важливий обовязок.
Єще молимся о предержащих властех наших... Як цер¬ковна єрархія дбає про наші душі, так світська влада піклуєть¬ся земським добробутом підвладних і забезпеченням життя громадян. Треба молитися, щоб ласкавий Господь помагав дер¬жавним мужам добре та справедливо рядити державою.
Єще молимся о предстоящих людех... Згадай, Господи, та вислухай усіх, що разом зо Священником приносять Тобі без¬кровну жертву. Вірні участю в Літургії приносять жертву!
Яко милостив і человіколюбец... Боже, ми певні, що Ти вислухаєш наші благання, бо Ти добрий і милосердний. Природне воно Богові вислухувати прохання бідних і немічних сотворінь, бо він любить людей.
ЕКТЕНІЯ ОГЛАШЕННИХ. — Оглашенні були це дорослі особи, що приготовлялися до хрещення. Церква молиться за них і поручає їх Богові, щоб стали гідними Його слугами. — Огла¬шенні стояли в притворі, бо їм невільно було входити до церк¬ви, поки не прийняли хрещення.
Помолітеся, оглашеннії, Господеві. — Оглашенні, кликав Священник, моліться Господеві, щоб зволив прийняти вас за своїх дітей!
Вірнії, о оглашенних помолімся... Добрі християни, охре¬щені душі, моліться, щоб Господь змилувався над оглашенними та допустив їх до хрещення.
Чого ж треба прохати в Бога для Оглашенних? — Огласит їх словом істини… Треба благати, щоб милосердний Господь дав їх належно зрозуміти правду та красу християнської віри.
Откриєт їм Євангеліє правди... Щоб Господь просвітив їх душевні очі та показав їм, що вічна, непомильна правда зна¬ходиться в одній Євангелії.
Соєдинит їх святій своєй... церкві... Щоб Господь прий¬няв їх до своєї Церкви, поза якою нема спасіння для тих, що знають, яка правдива Церква, але покидають чи не хочуть вступити до неї, бо це невигідне їм.
Спаси, помилуй, заступи… Боже, священник звертається до Бога, помилуй і захищай оглашенних своєю ласкою, шоб ви¬повнилися їхні прагнення та вони стали вповні християнами.
Оглашений, глави ваша Господсві приклоніте. — Оглашенні, поклоніться Богові, що покликав вас до правдивої віри та доз¬волив хоч на часок брати участь у Божественній Літургії.
Священник потихо благає Господа змилосердитися над оглашенними та в слушний чаг; подати їм ласку святого хрещення, простити гріхи та прийняти до соборної й апостольської Церкви.
Да і тії с нами славять пречестної і великоліпоє імя Твоє... Боже, дай, щоб оглашенні скоро стали повними християнами та могли разом із іншими прославляти Тебе!
Єлици оглашенниї, ізидіте... Оцим закликом Священник кінчає Літургію Оглашенних, кличучи: Хто нехрещений, нехай вийде з церкви, бо тепер зачинається найважніша частина Літургії, на якій можуть бути самі охрещені та прикладні християни. Нехрещені ж і публічні грішники чи каянники мусіли вийти з церкви, бо були негідні участвуватн в прино¬шенні Безкровної Жертви.. .

ЛІТУРГІЯ ВІРНИХ

Спаситель три роки трудився між ізраїльським народом.
Нераз пройшов Палестину, голосячи добру новину відкуплення по селах і містечках. Земська карієра Христа не була блискучою. Гонення ворогів, шикани фарисеїв, незрозуміння народу й учнів огірчували працю Спасителя.
По трьох роках Ісус опинився на передодні Голгофської траґедії. Знав, що Його жде. Нетерпеливо чекав на Страсті та смерть, бо тільки Хресна Смерть Богочоловіка зможе врятувати людство від прокляття: Я маю хреститися хрещенням власної крови, й як Я мучуся, поки сповниться. (Лк. 16, 50).
В квітну неділю Спаситель урочисто в’їхав до Єрусалиму по¬серед небувалих оплесків одушевленого народу. Три дні нав¬чав у Святині. В четвер установив Пресвяту Евхаристію, від¬правляючи першу Літургію, що мала увіковічнити на зем¬лі Його смерть на Голгофті. — Ще того самого вечора вибрався до Гефсимаий, де розпочав свої Страсті, що в п’ятницю закін¬чилися болючою смертю на хресті.
По трьох днях воскрес із гробу, пробув 40 днів із учнями. Опісля відійшов до неба. . .
Всі ці події коротко відтворені в Літургії Вірних.

МОЛИТВИ ВІРНИХ. – Літургію Вірних можна поділити на чотири частини: І. Великий Вхід. И. Канон. III. Святе При¬частя. IV. Закінчення Жертви.
Закликаючи оглашенних вийти з церкви чи радше із при¬твору, де вони слухали Літургію Оглашенних, священник роз¬виває антиминс немов на знак, що внедовзі відкриється перед очима вірних найбільша тайна Божої всемогутності та любови цебто переміна хліба в Тіло та вина в Пресвяту Кров Спасите¬ля.
Антиминс це квадратова, льняна хусточка, що має мощі якогось Святого чи Святої, що пригадують нам, що перші хри¬стияни відправляли Божественну Літургію на гробах Святих. Не завжди можна було відправляти Літургію на гробі Святих чи тому, що подекуди не було таких гробів або через гонення християн неможливо було удаватися до їх гробів. Оттоді наша Східня Церква заступила цю практику антиминсом, який лег¬ко можна переносити з місця на місце.

При кінці Літургії Оглашенних нехрещені та публичні грі¬шники виходили з церкви, бо наближалася врочиста хвилина жертвоприношення Тіла та Крови Сина Божого, в чому вони негідні були брати участь. Полишалися самі вірні, добрі хри¬стияни. Священник взиває їх приготовлятися до принесення жертви Богові: Єлици вірий, паки й паки миром Господу по¬молімся! – Молімся, Браття, щоб достойно, побожно та без¬грішно принести Богові Евхаристийну Жертву. Потім Священник мовчки молиться Господеві за вірних, благаючи для приявних чистого сумління, очищення з усякого тілесного та ду¬шевного бруду, просвічення розуму, щоб зрозуміли гідність Новозавітньої Жертви та могли заслужливо участвувати в ній, бо не зможе бути мила Богові жертва того, хто пробуває в тяжкім гріху чи в неволі пристрастей.
Яко под державою твоєю всегда храними… – так кінчаються молитви за вірних.

ВЕЛИКИЙ ВХІД. – Помолившись за вірних у двох тихих мо¬литвах, Священник з піднесеними до неба руками молиться за себе самого. Простягнені до неба руки виявляють палкість його серця, з якого молитви линуть до Бога. Чого ж Священник благає для себе? – Просить Господа вчинити його гідним жертвоприносцем, очистити його сумлін¬ня від усякого бруду гріхов¬ного, відв’язати серце від земських дібр і журб, бо йнакше не зможе достойно та на¬лежно принести в жертву Христове Тіло та Кров.
Тимчасом хор або нарідспіває чудову пісню Іже Херувими. Чому Церква велить народові співати цю Ангельську пісню? Бог сотворив Анголів, щоб вони прославляли Його в небі. Те, що Анголи роблять у небі, люди повинні чинити на землі, бо Бог сотворив людство, щоб воно славило Його. Люди це тілесні Анголи, тому Церква каже до них: Іже Херувими тайно, образующе…. Люди, прославляйте Бога, бо ви заступаєте Херувимів на землі! Евхрастійне втілення Христа на престолі в часі Божественної Літургії перетворює Церкву на небо, де люди, злучившись із Анголами, мають славити свого Творця, відкинувши всі земські журби та клопоти.
Херувимська пісня та молитва ввійшла до нашої Літургії за часів Юстиніяна И (565-578). Ця чудова пісня-молитва велить християнам забути про земські справи в неділю, що пригадує нам Христове воскресіння, та звернути свої серця та гадки до великої тайни, що внедовзі відкриється перед нашими очима. Ця тайна це містичне втілення та розп’яття Божого Сина в часі освячення. Херувимська пісня нагадує анголів, що Св. Іван бачив у небі, як співали перед Божим троном: «Аллилуя» цебто «Прославляймо Господа!» (Апок. 19, 3)
Священник обкаджує престіл перед Великим Входом і так гейби приготовляє Спасителеві дорогу до добровільної смерти, що Він відновляє при кожнім освяченні Святих Дарів. Це при¬гадує християнам, як єврейські діти стрічали Христа при в’їзді до Єрусалиму та як одушевлений народ вистелював перед Ним дорогу вітками й одіжжю.
Обкадивши престіл і Вірних, Священник переносить Святі Дари з проскомидийника на головний престіл, молячись за Голову Христової Церкви, Папу Римського, Єпископів, вірних, бо Літургія це жертва за все людство подібно, як Хресна Жертва Спасителя на Голгофті, яку вона містично та таїнственно відтворює на наших престолах.
Вірні відповідають на молитву Священника чудовим і порив¬ним окликом: Яко да Царя всіх подимем... Колись римські вояки, звеличуючи своїх вождів, складали щити на списи, са¬жали на них Полководця Тріюмфатора та посеред одушевление окликів несли його в поході. – Христос, наш духовий Вождь, переможець смерти і Сатани, що визволив нас із неволі гріха та від пекла. За те треба підняти Його на щиті наших сер¬дешних похвал і подякувати Йому за визволення від вічного прокляття.
Отак кінчається Великий Вхід, що пригадує нам урочис¬тий в’їзд Спасителя до Єрусалиму на передодні Його Страстей і смерти.
При кінці молитви Великого Входу Священник згадує: І всіх вас православних хрістіян... – Хто ці православні християни? Чи ті, що відлучилися від Церкви? – Ні! Пра¬вославний це той, що прославляє Бога так, як треба, так як Бог цього бажає. — Прославляють же так Бога ті, що нале-жать до тої Церкви, яку оснував Ісус Христос.— Христос оснував одну, святу, католицьку й апостольську Церкву, якої видимим Головою на землі був Святий Петро. Римський же Папа, займаючи єпископський престіл Святого Петра, є його наслідннком на землі та видимим головою Христової Церкви. Хто ж злучений із видимим Головою Церкви та слухає його розпорядків про службу Богові, той належно цебто по-православному прославляє Бога.
Перенісши Святі Дари на головний престол, священник став¬ляє їх посеред престола та відмовляє 20-21 стих 50-го псаль¬ма: «Господи, поступай ласкаво з Сіоном... Тоді ласкаво спо¬глянеш на жертви правди, приноси та цілопаленпя: тоді по¬кладуть телята (в жертву) на Твій престол». Стихи псальма пригадують нам старозавітні жертви, особливо жертву ягняти, що зображала смерть Спасителя на хресті, бо Христос це Боже Агня, що забрав і спокутував гріхи людства. При відмовлюванні стихів псальма священник обкаджує Св. Дари на престолі. Це своєрідна присвята речей Богові в жертву. Отак присвяче¬ні Богу дари заслуговують на пошану та поважання.

Дата: Понеділок, 08.03.2010, 15:41 | Повідомлення # 12

ПОЖЕРТВУВАННЯ СВЯТИХ ДАРІВ

ПО ВЕЛИКІМ ВХОДІ наближається КАНОН цебто найважніша частина Літургії, коли священник приносить Богові Безкровну Жертву Нового Завіту, відтворюючи містично Страсті та Смерть Спасителя на Голгофті.
Всі молитви й обряди, що попереджають освячення, приготовляють вірних гідно принести Безкровну Жертву.
Священник взиває вірних: Ісполним молитву нашу Господеві! Доповнім почату молитву, збільшуючи запал і ревність, що вчинять нас гідними принести Богові безконечногідну жертву Тіла та Крови Його Сина.
За що треба молитися? – О предложенних, чесних Даріх…, щоб ці Дари подобалися Господові, бо внедовзі Хліб і Вино стануть Безкровною Жертвою, змінюючись у Пресвяте Тіло і Кров Ісуса Христа.
О святім храмі сем і с вірою… входящих в онь… Молімся, щоб Храм Церква були гідним місцем і щоб вірні були достойні принести Богові Христа в жертву, бо незабаром наста¬не урочиста хвилина освячення.
0 ізбавитися от всякої скорби… Щоб Господь захоронив нас від усякої скорботи та тілесної і духовної нужди через за¬слуги Христа.

ПОЖЕРТВУВАННЯ. – Священник відмовляє потихо молитву жертвування, благаючи Бога прийняти Евхаристійну Жертву за наші гріхи та за людські провини: 0 наших грісіх і людських невідіийх. – Крім цього просить Бога ласкаво споглянути на приготовлені Дари (хліб і вино), що внедовзі перетворяться в Тіло та Кров Христа Господа. – Благає Святого Духа для людей, щоб мали вони одне серце, як це було в перших християн, що пробували на ламанні хліба.

БЛАГАЛЬНА ЕКТЕНІЯ. – Спаситель помер, щоб привернути людям затрачену Божу ласку, надприродні добра та спасення душі. В благальній Ектеий (молитві) Священник прохає Господа подати людям ті добра, що влегшують спасіння та ведуть до неба.
Заступи, спаси… Боже, нехай Твоя ласка й опіка не опус¬кають людей, поки живуть на землі.
Дне всего совершенна…Боже, дай нам свято та безгрішно провести кожен день, бо святі дні творять святе життя. Свя¬те ж життя заповнює людям спасіння та вічне щастя в небі.
Вірні відповідають на благання Священника, скріплюючи його молитву прохальним закликом: Подай, Господи! – Так, Го¬споди, дай нам ті добра, яких Священник, наш представник пе¬ред Твоїм престолом, прохає для нас, своїх вірних дітей.
Ангела мирна, вірна наставника… Боже, постав біля нас Ангола Хоронителя, що б захищав наше тіло та душу від уся¬кого тілесного та духовного нещастя і провадив безпечною до¬рогою до неба, відганяючи від нас диявола з його спокусами!
Ирощенія і оставленія гріхов… Боже, прости нам гріхи, щоденні провини, що наражають на небезпеку душу та вічне спасіння.
Добрих і полезних душам нашим… Боже, подай нам усе потрібне, щоб добре жити, віддали від нас, що могло б запрова¬дити нас до гріха й упадку.
Прочеє время живота нашего… Боже, подай нам мир, про¬сти прогріхи, подай ласку покутувати за гріхи всю решту жит¬тя.
Христіянскія кончини живота нашего... Боже, дай нам ласку померти добрими християнами, захорони від надмірних болів конання, дай нам без стиду з’явитися на суд перед Ісусом Христом і здати такий рахунок зо свого життя та Божих ласк, щоб Суддя зволив прийняти нас до вічного щастя в небі.
Хто ж учинить успішними наші благання, хто заступиться за нами перед Христом Суддею? – Пречиста Діва Марія, по¬середниця ласк і співвідкупителька людського роду. – Оттому Священник взиває вірних вповні віддатися Христові через ру¬ки Пречистої Діви та Святих Божих Угодників: Пресвятую, пречистую Владичицу нашу Богородицу і Приснодіву Марію... Будемо певні, що Христос прийме нас, якщо Божа Мати пере¬дасть нас Свому Синові та попрохає Його спасти нас. – Святий Анзельм твердить: Станеться все, чого Марія забажає! – А Кардинал Гуґон додає: Багато блаженних мешканців неба бу¬ли б ніколи не дісталися до раю, якщо б Пречиста Діва не бу¬ла заступилася за ними.
Св. Альфонс Ліґорій, основннк ОО. Редемптористів і великий учитель католицької Церкви, додає: «Дитина Марії не згине». Он тому Церква взиває її могутнього заступництва, хоч Хрис¬тос це головний наш заступник перед Отцем, якого благаємо вислухати наші молитви ради Ісуса, що приніс Себе Богу в жертву, яку знову відтворить унедовзі на престолі. Вірні віддають Христові себе, своє тіло, душу, життя, бо відповідають: Тебі, Господи. — Так, Господи, прийми нас ради Пречистої Діви та Святих небесних Заступників. Священник кінчає благальну Ектенію закликом до Предвічного Вітця, щоб спасав наші душі та подав нам згадані добра відкуплення та спасіння ради заслуг Ісуса Христа, що став офі¬ційним Посередником між Богом і людьми: Він (Христос) — посередник Нового Завіту, щоб через смерть, що була для відкуплення за першого (Старого) завіту вчинених переступів, покликані цебто добрі християни прийняли обітницю вічного насліддя. (Євр. 9, 15).
Вірні відповідають: Амінь: Цебто: Нехай так буде! — Так, вповні та невідклично віддаємося Ісусові Христові, бо знаємо, що поза Ним нема спасіння.

ВІРУЮ

ПО ІІРОСИТЕЛЬНІЙ Ектеніі Священник звертається до вірних словами: Мир всім! Хвилина Безкровної Жертви близька. Треба успокоїти свої серця, проганяючи всякі пусті гадки, лихі бажання, пристрасті, що турбують людські серця. Люди відповідають: І духові твоєму, бажаючи Священникові того самого спокою серця, бо він головний жертвоприносець. Священники це тільки другорядні жертвоприносці через яких Христос відновляє Свою Жертву.
Возлюбим друг друга!... Спокій і християнська любов мусить лучити всіх, що приявні на Літургії, яка є жертвою любови: Полюбім своїх братів, цебто ближніх, щоб могли ми гідно принести Богові в жертву Ісуса, що жертвується за ввесь людський рід. Бог не прийме жертви, якщо гніваємося на свого брата. Христос виразно зазначив у своїй Євангелії: Коли принесеш свій дар до жертівника та пригадаєш собі, що твій брат має щось на тебе, позостав отут перед жертівником свій дар і піди, помирися зо своїм братом і тоді вертайся та приноси свій дар! (Мт. 5, 23-24).
Перші християни цілувалися в церкві на знак прощення і злуки в тій самій вірі. Згодом цей звичай заник. Священник цілує Воздух, яким були прикриті Святі Дари, на знак, що вірні в згоді та в любові. Вірні відповідають: Отца і Сина і Святого Духа… Ми все пробачили своїм ближнім, тому готові прославляти Бога в Тройці Єдиного...
Отак приявні на Божественній Літургії вірні відновляють свою віру та поцілунком мира стверджують свою братолбність, бо віра без діл мертва та не має вартости в Божих очах.

Символ віри. — Священник взиває відновити й оживити віру, бо ж Новозавітня Жертва це одна з найбільших таємниць християнської реліґії: Двері, двері... — На ці слова колись двер¬ник замикав двері церкви, щоб не ввійшов який поганин, єретик або грішник і не перешкоджав народові приносити жертву. Сьогодні ж слова «Двери, двери...» пригадують вірним хри¬стиянам, що тайни віри закриті для поган і невірних відкриваються перед очима всіх тих, що простим серцем і щирою ду¬шею приймають навчання Святої Євангелії та церковної єрархії.
Священник підносить воз¬дух, закриває собі ним очі, щоб зазначити, що не всі правди нашої віри ясні для людського розуму. Ми віри¬мо на землі в те, що колись зобачимо в небі. Віримо на слово Спасителя, що негоден помилитися сам, ані нас за¬вести в блуд. Символ віри це найкращий вступ до Безкров¬ної Жертви, що є осередком Христової реліґії й ясним со¬нечком Католицької Церкви.
Символ віри ввійшов до на¬шої Літургії десь на початку шостого століття. Це осуд двох єретиків, Арія та царгородського патріярха Македо-нія, що заперечували Божество Ісуса Христа та Святого Духа.
Цілий нарід співає це чудове визнання віри, за яку померли міліони мучеників. За цю святу Христову віру ще й сьогодні караються по большевицьких тюрмах тисячі наших братів у рідній Україні. — Наш нарід відмовляє голосно, виразно, одушевлено Символ віри, співає його серцем і душею, а не шепче немов стидався б його...
Поцілунком мира та визнанням віра нарід приготовився до Безкровної Жертви, бо розбудив у собі віру відмовленням Сим¬волу віри та любов до Бога і ближнього. Щоб учинити прияв¬них іще уважнішими і свідомішими великої хвилини освячення Пресвятих Дарів і містичного втілення та жертви Божого Сина, священник закликає всіх приявних на Божественній Літургії: Станім добрі, станім со страхом... Пристойно заховуй¬мося, проймімся святим страхом, бо он-он – Христос відновить Хресну Жертву. – Вірні відповідають: Милость мира... Ми знаємо, що Евхаристийна Жертва це превеликий Божий дар для людства та небесний принос, яким зможемо гідно прослав¬ляти Бога, подякувати за добродійства, випросити потрібні лас¬ки, надолужити за провини… – Оттому ми всі пройняті важ¬ливістю хвилини, що наступає, бо це віднова Страстей і Смерти Христа на Голгофті.
Словами «Милость мира...» наша Церква висказує, в чому саме полягає ця Безкровна Жертва. Ця Жертва Тіла та Крови Спасителя це плід примирення людей з Богом. Христос смер¬тю на хресті поєднав Творця з людськими сотворіннями та без¬конечно прославив Його. Те саме чинить у світі Божественна Літургія.
Благодать Господа нашего Ісуса Христа…– Священник бла¬гословляє нарід і немов каже: Люди, нехай Христова ласка спливе на вас, якщо ви вже приготовані приносити жертву. Нехай Пресвята Тройця буде з вами, бо у її честь приносите Евхаристийну Жертву. – Вірні відповідають: І со духом тво¬їм! Нехай буде вона і з тобою, щоб ти гідно прославляв її Хри¬стовою жертвою.
Священник, підносячи руки догори, взиває вірних забути про землю та всі туземні справи: Горі іміїм сердца! Піднімім свої серця та гадки до неба! Вірні відповідають: Імами ко Господу. Ми вже звернули до Господа свої серця. Ми вже приго¬товилися приносити Богові жертву.
Тоді Священник закінчує приготований до жертви: Благода¬рім Господа! Прославляйте Господа, якщо ваші серця вже го¬тові. – Вірні відповідають: Достойно і праведно єсть покланятлися Отцу і Сину…Дійсно Бог заслуговує, щоб Йому покло¬нятися, бо Він наш Творець і найбільший Добродій. Все що маємо, походить від Нього. Безкровна Хресна Жертва це Його дар для людей, за що належиться Йому вічна подяка. Ми готові прославляти Його велич і дійсно прославляємо її, співаючи чудову пісню Достойно і праведно єсть...

КАНОН БОЖЕСТВЕННОЇ ЛІТУРГІЇ

КАHОН це грецьке слово, що означає правило, цебто обряд жертвоприношення. Канон триває від Достойно і праведно єсть до Достойно єсть яко воістинну блажити Тя Богородицу…
Канон це осередок, найважніша частина, душа Літургії, бо тут саме священник відновляє Хресну смерть Спасителя, приносячи Богові Безкровну Жертву.
Хліб, що внедовзі перетвориться в Тіло Христа, має бути пшеничний, щоб зазначити, що Тіло Спасителя було непорочне, безгрішне, святе. Вино має бути з правдивої виноградини, бо вказує на Божественну Кров Ісуса Христа. Церква велить додати декілька краплин чистої води до вина, бо правдоподібно так учинив був Спаситель на Тайній Вечері, бо жиди додавали трохи води до вина, як споживали пасхальну вечерю. Змішання води з вином, у якому вода гейби затрачує свій вигляд і природу, вказує на злуку ду¬ші з Христом: Ви стали учасниками Божої природи. (І. Пет. 1,4)
Священник дякує Богові за всі добродійства, за сотворення, відкуплення, привернення Божого дитинства, особливо за те, що годиться прийняти Безкровну Жертву від людей. Все те Священник чинить у тихій молитві, яку кінчає: Хоч безчисленні Анголи прославляють Тебе – тут священник підносить голос і кличе: Побідную пісну пою ще…Вірні ж, які відв’язалися від усього земського та палкою любов’ю вподібнилися до Ангелів, співають з Анголами пісню, що пророк Ісая зачув у небі посеред Серафимів: СВЯТ, СВЯТ, СВЯТ… Господь Саваот (Господь небесних сил цебто Анголів), ісполнь небо і земля слави Твоєя… Осанна (будь ласка, спасай нас) в вишних. Благословен грядий во імя Господне, осанна в вишних (на небі).
Друга частина цієї чудової пісні це похвальний гимн, що ізраїльські діти співали, коли Христос в’їжджав до Єрусалиму на передодні своїх Страстей. Християни повторюють ту саму пісню, бо Спаситель з’явиться за хвилину під видом хліба та вина, щоб відновити безкровно свою Криваву Жертву на Голгофті.
Священник ударяє дискос звіздою, щоб звернути увагу вірних на освічення, що доконує жертву. Деякі літургісти твердять, що ударення дискоса звіздою по чотирьох боках означає, що Божа слава сягає на цілу вселенну, як відправляється Божественна Літургія, бо ж це безконечно-вартісна жертва, що безмежно прославляє Бога.
Вдаряючи звіздою чотири боки дискоса, священник робить знак хреста, чим пригадує, що наближається хвилина містичної віднови Христової смерти та Страстей. Опісля відмовляє тиху молитву, де лучить свої благання з проханнями вірних і похвалами Анголів, прославляє Божу любов, що подала людям Божого Сина, щоб Він запевнив усякому віруючому вічне життя. – Христос доконав людське відкуплення, закінчуючи його на Голгофті. В навечір’я Своєї смерти Ісус Христос відправив свою першу Божественну Літургію, що увіковічнила Його смерть. Це була Христова Тайна Вечеря.
Священник відтворює її на часі Літургії. Бере хліб і, благословляючи його, виголошує над ним Христові слова, що сам Спаситель ужив при установі Пресвятої Евхаристії: Прийміть Споживайте, це — Моє Тіло! — Потім схиляється над чашею та голосно вимовляє слова другої частини освячення: Пийте з неї всі, це Моя Кров Нового Завіту, що за багатьох (за всіх) проливається на відпущення гріхів. (Мат. 26, 26-28).— Священник отак виповняє Христовий приказ продовжати до кінця світу Тайну Вечерю, що він установив як символ і відновлення своєї хресної Жертви на Голгофті: Робіть це на спомин про Мене! (Лк. 22, 19). По кожнім освяченні Священник глибоко кланяється, народ побожно похиляє голову, віддає пошану містично втіленому Христові, що водночас пожертвувався за нас на престолі.
Священник бере навхрест зложеними руками дискос і чашу, ІАрнстос помер на хресті, підносить Святі Дари і жертвує містично зродженого на престолі Божого Сина Небесному Вітцеві: Твоя от Твоїх Тебі приносяще... — Он приносим Тобі, Отче, в жертву Твого Сина за всіх людей, добрих і злих, живих померших, і за всі добродійства, що подав Ти людству, бо Безкровною Жертвою ми годні подякувати Тобі гідно та вповні надолужити за гріхи світу, бо Твій Син Ісус вартує більше ніж усі Твої дари.
В Божест. Літургії під видимим священником криється невидимий Христос, як це твердить Святий Іван Золотоустий: «Як бачите, що Священник приносить Евхаристийну Жертву, то вбачайте в ньому не людину-Священника, a Icуca Христа, що невидимо доконує жертву.» — Тридентийський Собор додає: «Той самий Христос жертвується за посередництвом своїх Свя¬щенників, який сам пожертвував себе на Голгофті.» На слова: Твоя от Твоїх: вірні складають поклін Евхаристийному Хри¬стові, співаючи: Тебе поєм, Тебе благословим...

Прославляємо Тебе, Ісусе, що мов у Вифлеємській печері зроджуєшся на наших престолах і мов на Гол¬гофті вмираєш за наше спасін¬ня та за наші гріхи.
Тілесне око не бачить Евхаристийних чуд, але християни певні про них, бо Христос не може завести їх у блуд. Англій¬ські протестанти насміхалися з найбільшого ірляндського па¬тріота, Данила О'Коннела: «Як можеш вірити, що під видом хліба та вина є Христос»? — О'Коннел відповів: «Спитайтеся Христа! Він сказав: Це Моє Тіло! Вірю Йому на слово, бо воскресенням потвердив прав¬дивість свого навчання».

МОЛИТВА ПРО СВЯТОГО ДУХА. — Священник робить три знаки хреста над освяченими Дарами, призиваючи Святого Духа. Священник не благосло¬вляє Тіла Христового, а тільки пригадує, що Літургія це повторення та відновлення Хресної Жертви, що доконалося в часі освячення Дарів. Священник взиває дарів Святого Духа, щоб вірні скористали з Евхаристийної Жертви, бо з Хресної багато людей не хотіли користати, не розуміючи її, от як цікавий жидівський народ, фарисеї, розбій¬ник, що були при смерті Спасителя.

ПОТРІЙНА ЖЕРТВА. — Літургія це жертва Христової Церкви, яка складається зо Святих у небі, з душ у чистилищі та з християн на землі — цебто з прославленої, воюючої та страждальної Церкви, бо всі три частини творять одну Христо¬ву Церкву, становлять одну Божу Родину.— Бувши членами одної Божої Родини, можемо помагати одні другим своїми молитвами. Літургія це найкраща та найкорисніша молит¬ва. Вона збільшає радість Святих у небі, сходить цілющою росою на наших рідних, приятелів у чистилищі, виєднює безчисленні ласки християнам на землі.— Оттому Святі заохочують приявних на Літургії благати б Бога ласк, особливов часі освячення, бо тоді Бог Отець нічого не відмовить нам, споглядаючи на Ісуса, що жертвується за нас і своєю жертвою скріпляє наші благання.

ОБКАДЖЕННЯ. — Священник обкаджує освячені Дари. Ка¬дильний дим представляє жертву, що знялася з престола перед Божий трон.

ДОСТОЙНО ЄСТЬ. — Священник взиває приявних на Лі¬тургії подякувати Пречистій Діві Марії за те, що подала нам Ісуса, жертву Нового Завіту. Без Преч. Діви ми не мали б Лі¬тургії, бо не було б гідної Бога жертви. — Вірні одушевлено прославляють Божу Матір, бо породивши Божого Сина, без¬конечно перевнщає всякі сотворіння, людей і Анголів. Бог не міг зодягнути її вищою гід¬ністю, хіба що повернув би її в Бога, а це неможливе. Бувши Божою Матірю, вона чесніша від Херувимів, славніша від Серафимів, бо вони Божі слуги, а Вона Мати Його Сина. — Св. Іван Дамаскин каже про Пречисту Діву: «Пречиста Діва безконечно перевищає гідністю всіх царів.» — Св. Тома Аквінський: «Бог не міг дати Преч. Діві щось більше ніж Боже материнство.» — Св. Авґустин кличе: «Що скажу я тупоумний про Тебе? Що б не сказав, так це не дорівняє Твоїй гідності.» — Св. Андрей Критський кінчає: «Один хіба Бог годен гідно прославити Тебе!» —

ВірніпрославляютьБогородицю, а паламар дзвонить, закликаючи неприявних злучитися з народом у церкві в прославленні Божої Матері.

Опісля Священник поручає Богу Католицьку Церкву, Папу, голову видимої Церкви, володаря держави, всю церковну єрархію і всіх вірних, бо Літургія це жертва за всіх. — Вірні відповідають: І всіх і вся. Боже, поручаємо Тобі всіх людей і всі їхні потреби, за них бо Христос пожертвувався в часі Божесвенної Літургії.

Дата: Понеділок, 08.03.2010, 15:43 | Повідомлення # 13
ПРИГОТОВАННЯ ДО СВЯТОГО ПРИЧАСТЯ

В СТАРОМУ ЗАВІТІ були деякі жертви, яких частину Гос¬подь приказав споживати жертвоприносцям на знак злуки з Богом. Божественна Літургія це жертва Християн. — Хри¬стос виразно приказав християнам споживати Його Тіло, бо воно є духовою поживою для душі, запорукою сильного хри¬стиянського життя, забезпекою перед гріхом і прокляттям: Я —Хліб життя. Хто споживатиме цей Хліб, той повік буде жити. А хліб, що Я дам, то Моє Тіло, яке Я дам за життя світу. (Ів. 6, 51).
Святе Причастя це доповнення Евхаристийної Жертви. — Треба добре приготовитися до гідного прийняття Христового Тіла та Крови. Священник згадує про всіх тих, що потре¬бують помочі, от що подоро¬жують по морі чи приковані хворобою до ложа болів. Свої благання закінчує: І даждь тім єдиніми усти і єдинім сердцем славити... Священник звертається і благословляє людей, щоб Божа ласка допо¬магала їм гідно прославляти Бога: І да будут милости великаго Бога... Вірні відпові¬дають: І со духом Твоїм. Не¬хай Господь помагає і тобі гід¬но приносити Безкровну Жертву.

ПРОСИТЕЛЬНА ЕКТЕНІЯ.

Ця Ектенія приготовляє вір¬них до гідного Святого Причастя. — Вся святия поминувше... Згадавши всіх Святих, молімось Господові, щоб гідно прийня¬ти Святе Причастя.

О принесенних і освященних честних Даріх... Молімось, щоб Святі Дари, Тіло і Кров Спасителя, вийшли нам на спасін¬ня, як приймемо їх до свого серця.
Яко да человіколюбец Бог наш... Щоб Господь прийняв Святі Дари немов духовні пахощі, і послав нам ласки, що Свя¬тий Дух розділяє людям.
О ізбавитися нам от всякія скорби. . . Нехай Святий Дух визволить нас від усякої скорботи, біди, нужди, бо вони не по¬магають нам краще приготовитися до Святого Причастя.
Священник відмовляє тиху молитву, жертвує Богу власне та життя вірних, благає, щоб Святе Причастя було для всіх за¬певненням спасіння, а не вічним прокляттям. — Опісля Священник щераз повторяє Благальну Ектеіню, закінчуючи її закли¬ком лучитися з Богом. Вірні відмовляють ОТЧЕ НАШ, бо чим краще ніж Господньою Молитвою можемо приготовлятися до Святого Причастя? — Отче наш творить чудовий перехід від освячення до Святого Причастя. Тертуліян зве Господню молитву скороченою Євангелією, що з молитвою благодарення та благання вміщає в собі зміст Христової науки та закону.
Молитва «Отче Наш» це чудове приготований до Святого Причастя. Вірні мають щирою молитвою звернути свої душі до Бога, щоб могли гідно прийняти Божого Сина до своїх сер¬дець. Серця ж до Бога звертаємо сердешньою молитвою. Яка ж молитва може краще підняти наші душі до Бога ніж та, що її навчив нас сам Божий Син, Ісус Христос? Якщо б була якась інша краща молитва, так безперечно Христос був би нас нав¬чив її.
Отче наш учить нас чого та в якому порядку маємо благати
в Бога. Отче наш: Отче, вислухай нас, бо батько вислухує
благання своїх дітей! — Для християн Бог — Батько, для жидів був Він паном.
Іже єси на небесіх: Небо осідок Бога, всетаки Він захотів бути Батьком для дітей бідного Адама.
Да святится імя Твоє: Нехай люди прославляють Твоє імя, бо Ти —Пан світу, людей і Анголів.
Да прійдет царствіє Твоє: Нехай люди признають Тебе ца¬рем своїх душ і сердець, проживаючи по Твому законові.
Да будеш воля Твоя: Нехай люди так дбайливо повнять Твою волю на землі, зберігаючи Твої заповіді, як Анголи виповняють її на небі, бо тоді настане Боже царство на світі, як люди про¬живатимуть так, як Бог приказує своїм законом.
Покінчивши прославляти Бога, благаємо потрібних для себе дібр: Хліб наш насущний даждь нам днесь: Святе Причастя це хліб для душі, земські добра ж потрібні, щоб жити на землі, бо зберігають і уприємнюють нам життя.
Остaви нам долги наша: Прости нам наші щоденні провини та гріхи, що не дозволяють нам гідно прийняти Святе При¬частя.
І не введи нас во іскушеніє: Захоронюй нас перед спокуса¬ми, бо ми немічні. Якщо ж і дозволиш дияволові спокутувати нас, так подай сили перемогти спокусника, бо самі ми безсиль¬ні супроти хитрих затій диявола та власних пристрастей.
Но ізбави нас от лукаваго: Звільни нас від усяких дияволь¬ських нещасть, хворіб, гріха, упадків, що огірчують людям земське життя та утруднюють загалові охоче та весело служи¬ти Тобі.
Священник кінчає благання: Яко Твоє єсть царство... Прославляємо Тебе, бо ми Твої підвладні, що мають віддава¬ти чолобитню свому володаре¬ві.
Мир всім! — Священник ба¬жає вірним спокою серця, що перевищає всяке почування земського щастя, бувши дже¬релом щастя для тих, що люб-лять Бога та Його святий за¬кон. Спокій Божий мусить запанувати «в серцях, до яких за хвилину ввійде Христос, бо йнакше душа не почує Його голосу посеред світового га¬ласу.
Священник схиляє голову та благає Бога, щоб Святе При¬частя було для всіх джерелом Божого благословення. Вчи¬ни це, Отче, ради заслуг Ісуса Христа, що став нашою жерт¬вою: Благодатію і щедротами і человіколюбієм єдинороднаго Сина Твоєго...
Священник бере Агнця, підносить його понад дискос і кличе голосно: Воньмім, Святая Святим! Люди, уважайте, нехай ніхто не поважиться наблизитися до Святого Причастя, якщо має в душі тяжкий гріх, бо негідне Причастя було б для нього печатю вічного прокляття. Ці слова пригадують вірним, що вони мають приступати до Св. Причастя з чистим сумлінням і душею прикрашеною освятною ласкою. Хто пробуває в тяжкім гріху, той не може гідно причащатися. Він мусить уперед очистити свою душу доброю сповіддю, бо це велике святокрадство та претяжкий гріх негідно цебто в тяжкім гріху присту¬пати до Св. Причастя. Краще не причащатися ніж приймати негідно Св. Причастя. — Вірні відказують: Єдин Свят, єдин Господь... Божественно святий один тільки Ісус Христос...
Священник розділяє Агнця па чотири части, одну частинку кидає до чаші, лучить Тіло з Кровю, і це пригадує нам славне воскресення Спасителя, коли по трьох днях Його душа злучи¬лася з тілом, щоб повік не розлучатися. Христос, воскреснув¬ши з мертвих, уже більше не вмирає, смерть уже не панує над Ним! — кличе св. Павло. (Рим. 6, 9).
Переламавши Агнця на чо¬тири частини, священник кидає горішню частину до чаші, ка¬жучи: «Ісполненіє Святаго Ду¬ха» цебто Повнота Святого Духа. Деякі літургісти отак вияснюють ці короткі слова: Ми віримо, що Святий Дух, за діянням якого Христос стався людиною та пробуває містично під видами хліба і вина на престолі, теж є приявний і уділяється душам, що побожно при¬ймають Тіло і Кров Спасителя. Інші ж отак це вияснюють: Як за діянням Св. Духа Христос стався чоловіком, так і за діян-ням цього самого Св. Духа до¬конується Евхаристийна Жертва в часі Божественної Літургії.
Вложивши частину Агнця в чашу, священник подекуди на Сході вливає трошки гарячої води до чаші. Ця церемонія пред¬ставляє любов, з якою душі лучаться з Христом у Св. Причасті. Інші літургісти добачують у цьому Святого Духа, що вділяєть¬ся душам, що побожно приймають Тіло та Кров Спасителя.

СВЯТЕ ПРИЧАСТЯ І БЛАГОДАРЕННЯ

СВЯЩЕННИК відмовляє: Вірую, Господи, і ісповідую... Це визнання віри в Евхаристійного Ісуса, що криється під видами хліба та вина. Ти Христос Син Бога живого! кличе зо Св. Петром. Згадує свої щоденні похибки і жалує за них та кличе з розкаяним розбійником: Згадай про мене, Господи, як прийдеш у своє царство! Опісля споживає частину Агнця і причащається Христовою Кровю, звертається до вірних і взн¬ає їх наблизитися до Господньої Трапези: Co страхом Божим і вірою приступіте! Наближіться з пошаною та вірою до Спасителя, бо без віри не скористаєте з Божого Дару. Вірні радісно вітають Спасителя, що приходить до них у Святому Причасті: Благословен грядий во імя Господнє... Нехай буде благословенний предобрий Спаситель, що зволпв загостити по¬серед нас.

СВЯТЕ ПРИЧАСТЯ. — Священник роздає Святе Причастя вірним. Потім благословляє їх Святими Дарами, бо Христос перед вознесенням поблагословив зібраних учнів: Знявши руки свої, поблагословив їх. (Лк. 24, 50). По благословенні вірних,Священник підносить догори чашу та показує її вірним і відносить на проскомидийник. Цей обряд нагадує нам вознесення Спасителя до неба, де засів праворуч Свого Вітця. Священник вимовляє слова: Благословен Бог наш всегда, нині іприсно і во віки віков: Нехай Христос буде благословенний повік!
БЛАГОДАРЕННЯ. — Народ зачинає співати чудову, благо¬дарную пісню на честь Спасите¬ля, дякуючи за Св. Причастя: Да ісполнятся уста наша хваленія Твоєго, Господи... Нехай наші уста завжди благода¬рять Бога, що дозволив нам прийняти Пресвяту Евхаристію, гос¬тити в своїм серці Христа Спасителя.
По відспіванні цієї пісні Священник зачинає з народом пуб¬личне благодарення: Прості пріємше Божественная... Тайни ... Благодарім Господа за те, шо прийшов до нашого серця.
Заступи, спаси... Ісусе, захищай нас у житті, щоб ми були гідні Твої учні та свято поступали в усіх обставинах нашого що¬денного життя, бо ми прийняли Тебе до своїх сердець.
День весь совершен... Дай, Господи, провадити свято день по дню, бо з поодиноких днів складається наше життя. Як святі, безгрішні наші дні, то й святе, безгрішне ціле наше життя.
Священник потиху молиться, щоб Христос зберігав у ласці, утверджував у добрі християн ради заслуг і молитов Пречистої Діви.
Яко Ти єси освященіє наше... Ти бо один годен освятити нас, за що й благодаримо Тебе.
Опісля Священник звертається до вірних: С миром ізидем! Вірний народе, Безкровна Жертва скінчилася. Ви були при віднові Христової смерти, прийняли Спасителя до свого серця. Тепер вертайтеся додому, до своїх щоденних обовязків. — Вірні ідказують: О імени Господни: Так, розійдемося в імя Боже.

ЗААМВОННА МОЛИТВА. — Священник у давніх часах відмовляв цю молитву за амвоном, тому зветься вона заамвонна. Ам¬вон це колишнє підвищення, що стояло посеред церкви. Ко¬лись лектори та співаки виконували з нього свій уряд. Зго¬дом амвон усунено на лівий бік головної навати і він біль¬ше не стоїть посередині цер¬ковного корабля. Священник сходить від престола і відмов¬ляє Заамвонну молитву: Бла¬гословляяй благословящия Тя... де впосліднє поручає Бо¬гові народ, Церкву, світ, володарів, бо всяке добро похо¬дить від Бога. Нарід дякує Богові за всі добродійства: Буде ім'я Господне благосло¬венно... (Пс. 1 б2, 2). Нехай Господь повік благословляєть¬ся на світі за Його для людей: ласкавість і доброту.
Священник немов добрий батько благословляє свої діти на відхідне: Благословеніє Господне на вас... Нехай Боже благословення буде завжди над вами, захоронює від зла та веде до неба. Вірні відповідають: Амінь. Нехай Боже благословення буде із нами по всі дні нашого життя, поки не дістанемося до неба. Це благословення має більшу силу ніж благословення поза Божест. Літургією, бо священник має тоді в серці Ісуса Христа, тому це благословення повне ласк для тих, що побожно приймають його.

Священник робить поклін перед престолом: Слава Тебі, Боже наш… Слава, слава Тобі, Боже, в Тройці єдиному, подяку складаємо за те, що дозволив відновити Безкровну Жертву Нового Завіту та прийняти Святе Причастя до свого серця. — Вірні докінчують коротеньку подяку Священника за Безкровну Жерт¬ву, прославляючи Пресвяту Тройцю, що дала нам Ісуса, без яко¬го не було б ні відкуплення, ні Літургії, ні Святого При-частя: Слава Отцу і Сину і Святому Духу...

ОТПУСТ. — Священник звертається до вірних та бажає, щоб Христос ради заслуг Пречистої Діви та Святих зберігав їх і про¬вадив до вічного спасіння. Вірні відповідають: Амінь: Нехай так буде! Нехай Христос веде нас до неба. Нехай буде мило¬сердний для нас, бо ми ніколи не дісталися б до неба, коли б Господь захотів по справедливості поступати з людьми.
Священник відходить споживати Святі Дари на проскомиднйнику, а народ, помолившись, розходиться додому.

ПОБОЖНИЙ угодник Божий, Петро Клю, зобачив чудове, повне пишного квіття дерево, що виросло в каплиці, де священник побожно відправляв Літургію. Ці запашні квіт¬ки спадали на людей, що слухали Літургію. Одне ж зди¬вувало його. Одні квітки, спавши на деяких приявних, зараз усихали та вянули, інші ж зберігали свою чудну свіжість і запах. Не розуміючи Тайни, Петро удався до Священника. Он що воно значить, — промовив Священник. Дерево це символ Божого благословення, запашні квітки це ласки, що сплива¬ють на тих, що слухають Літургію. Ці квітки скоро сох¬нуть і вянуть у затверділих, розтріпаних, грішних серцях, бо вони не хочуть користати з них. У добрих, побожних душах ці квітки зберігають свою чудну свіжість і запах, бо вони викори¬стовують їх, щоб жити по християнськи та ревно служити Бо¬гові.
Христос вислужив нам безліч ласк своєю кровавою жертвою на хресті. — Святі Тайни, особливо жертва Літургії, роз¬діляють людям ці ласки. — Святий Бонавентура кличе: «Хри¬стос учинив людям велике добродійство, стаючись чоловіком. Не менше добродійство робить Він щоденно, сходячи на престіл в часі Божест. Літургії». — Святий Іван Золотоустнй додає: «Божественна Літургія має таку саму вартість, як хресна жертва Спасителя». Св. Авґустин виясняє, чому Божест. Літургія така цінна жертва: «Літургія є відновою хресної жертви, тому має ту саму силу, що й смерть Спасителя, щоб виєднати людям всяке добро та вічне спасіння.» — Святий Тома завершує оцін¬ку Евхаристийної жертви: «Літургія має ту саму вартість для спасіння світу, що й Хресна жертва».
Літургія своїм благородним виливом і ласками проникає не¬бо, землю та чистилище. Вся вселенна обновляється Божест¬венною Літургією.

Дата: Понеділок, 08.03.2010, 15:44 | Повідомлення # 14
БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ – ЦЕ НАЙКРАЩА МОЛИТВА

І. — Божест. Літургія гідно прославляє Бога. Св. Письмо ка¬же: Вихваляйте Бога, як хочете, Він всеодно понад усяку по¬хвалу. (Сир. 43, 32). — Всетаки люди годні гідно прославити свого Творця! — Як і чим? — Літургією! Ця Безкровна Жертва так прославляє Його, як на це заслуговує Його безко¬нечна велич. Літургією можемо діпняти того, що й са¬мим Алголам неможливе, бо каже Св. Альфонс, основний ОО. Редемптористів: «Похвали Анго¬лів, Святих, мучеників не прославляють так Бога, як Літургія. — Обмежені сотворіння год¬ні частинно почитати Бога. Божественна Лі¬тургія ж безконечно прославляє Бога, бо тут жертвується втілений Божий Син, що гідністю дорівнює Вітцеві».

II. — Божест. Літургія гідно дякує Богові за всі добродійст¬ва: сотворення, відкуплення, призначення до неба, Боже синів¬ство, прощення безчисленних гріхів, щоденні ласки, сила в противнощах, захорона перед нещастями, все це Божі добро¬дійства, за які треба дякувати. Чим гідно та належно подякує¬мо Творцеві? Одною Літургією вповні віддячуємося за всі отри¬мані добродійства, ба й кажуть Святі, що й навіть більше дає¬мо Богові ніж отримали від Нього, бо Христос-Жертва вартішин за всі Божі добродійства та ласки.

III. — Божест. Літургія випрошує в Бога все, чого людям потрібно на землі. Проживаючи на долині сліз і горя, потребуємо Божої помочі, щоб не зневіритися, не попасти в гріх, щоб пере¬могти всі спокуси та жити по Христнянськи. Божест. Літургія запевняє нам всі потрібні ласки, щоб зберігати Божий закон і спастися.
Святий Людвик IX. французький король, возив завжди в по¬ходах Пресв. Евхаристію, знаходячи в ній поміч, пораду та силу посеред воєнних і життєвих труднощів.
Літургія розпалює в душі Божу любов і полегшує сум¬лінне виповнення станових обовязків. — Свята Франциска Рим¬ська бачила в часі Літургії Ісуса, Жертовне Ягня, що палало любов'ю до людей, розпалюючи в них порив до Бога.
Про подібне чудо читаємо в житті Св. Йосафата Кунцевича, великого українського мученика за злуку нашої Церкви з Римською Столицею. Нарід нераз бачив Дитя Ісуса над ча¬шею, як в часі Літургії Йосафат благословляв нарід, як теж і ангола, що стояв на престолі, де Йосафат відправляв Божественну Літургію. Часом небесне світло оточувало його, а не¬бесні Анголи служили йому до Літургії.
Літургія зберігає душу невинною посеред небезпек світу. Французький король, Пилип Авґуст, проживав посеред зіпсу¬того двору і прерізних приман, а всетаки був чесний і невин¬ний, бо щоденно бував на Літургії, де часто бачив Невин¬не Ягня Ісуса, якому кланялися Анголи, величаючи Його своїм царем.
Літургія запевнює успіх нашим молитвам. — Господь обіцяв вічну надгороду за шклянку води подану вбогому ради Бога. — Чи відмовив би нам ласки, як пожертвуємо Йому чашу дорогоцінної Крови Спасителя, що благає для нас ласки та милосердя?
Святий Порфірій бажав якоїсь ласки в грецького царя. На¬писав своє прохання та поклав його на серці маленького Теодозія, царського синка. — Цар зобачив прохання та негайно задовольнив його.
Чи Бог не вислухав би нас, як в часі Літургії складаємо свої молитви на серці Божого Сина, що жертвується за нас свому Вітцеві? — Та ж ласки це скінчені та обмежені дари, а Христос і Його Жертва безконечні!
Літургія запевняє дочасні добра, коли вони корисні для нашої душі, бо тут лучимося з Христом, що підсильнює наші молитви. Оттому Св. Франциск Салесій каже: «Не дістанемо ласки взагалі, якщо ми негодні виєднати її в часі Божествен¬ної Літургії.
В однім селі проживали два столярі. Один працював в будень і свята, а всетаки був завжди нужденний. Другий щонеділі та свята ішов до церкви. Йому завжди велося. — Бідний столяр спитав товариша: Чому тобі так добре все йде, хоч куди менше працюєш аніж я? — Мудрий робітник відповів: Буваю часто на Божественній Літургії. Наслідуй Мене! По¬слухав. — Щастя теж усміхнулося йому. — Отак справджуються Христові слова: Шукайте найперше Божого Царства, а це все додасться вам! (Лк. 12, 31).

IV. — Божест. Літургія надолужує за гріхи й усмирює Божий гнів. — Кожен гріх має в собі безконечну злобу, тому безмежно ображає Бога та накликає на грішника громи Божої справедли¬вости. Один Христос, що є безконечним Богом, годен споку¬тувати зневаги завдані безконечній Божій величі. — Він це ро¬бить в часі Літургії: Це Моя Кров, що проливається за бага¬тьох на відпущення гріхів. (Мт. 26, 28).
Гріхів повно на світі, а кар не видно. Чому? — Христова Кров, що містично спливає з наших престолів, кличе до Бога, як сам Христос колись молився з хреста за своїх розпинателів: Отче, прости їм! (Лк. 23, 34).
Христос заявив св. Мехтильді: «Нема такого великого гріш¬ника, якого б я радо не помилував, якщо в часі Літургії попрохає в мене прощення!» Тридентийський Собор навчає: «Усмирений Божественною Літургією Господь вділяє ласку та дар покаяння, прощає будь-які великі гріхи та провини.
Авантюрник Альфонс Абу-керк зо своїми зовсім не святими вояками опинився посеред страшної бурі на розлогому океані. Корабель потапав у розшалілих хвилях. Оттоді Aльфонc підняв одне немовля і закликав: «Боже, ми грішні та неварті помилування за наші гріхи. Змилосердися над нами ради цього невинного немовляти!» Буря втихла та всі врятувалися. Чи Христос не краще за немовля усмирює свого загніваного на грішників Отця? — Мільйони грішників уже бу¬ли б провалилися до пекла, якщо б не було Божественної Літургі.
V. — Божественна Літургія визволяє, душі з чистилища та веде їх до щастя в небі, бо сплачує довги гріховні Божій справедливості за живих і за померлих. Бог приймає надолуження свого Сина та визволяє душі з чистильного вогню. — Пожертвування невинного Ягняти це надолуження за душі в чистилищі» — каже Святий Григорій Великий. — Папа Св. Євген додає: «Божественна Літургія краще виєднює прощення кар і гріхів аніж молитви всього світу!»
В часі Літургії кров Спасителя спливає на чистильні душі, змиває рештки гріховних плям, очищує з залишків невідпокутуваних провин, сплачує гріховні довги. — Святий Єроним, учитель католицької Церкви, не вагається твердити, що за кож¬ну Божественну Літургію побожно відправлену багато душ ви¬ходять із чистилища.
Святий Вернард попав в захоплення в часі Літургії і зобачив, як Анголи сходили до чистилища та випроваджували звідтам блискучі душі, забираючи їх до неба — Свята Тереса Авільська заснувала манастир у Валладоїді при помочі одного багатого шляхтича, що внедовзі потім помер.
По якімсь часі душа його з'явилася святій оснувательці та промовила: «Я в чистилищі, з якого не вийду, поки в валладоїдськім манастирі не відправиться за мене Літургія. — Свята негайно звеліла скінчити манастир і відправити Літургію. По Літургії душа знову з'явилася посеред блиску та заявила: «Я вже вийшла із чистилища та іду до неба. Дякую за від¬правлену за мене Божественну Літургію!»

СВЯТЕ ПРИЧАСТЯ – ЦЕ ДОПОВНЕННЯ
ЕВХАРИСТИЙНОЇ ЖЕРТВИ

СВЯТЕ Причастя вірних цебто народу це доповнення Евхаристийної Жертви.
Свята Франциска Римська зобачила в часі Божест. Літургії пишну святиню. Білий Агнець спочивав на престолі. Фран¬циска наближалася до престола та зобачила блискуче Серце Ісуса, що за кожним ударом повторяло: «Хто прагне, нехай прийде до Мене!»
Отак Христос запрошував приявних до Св. Причастя. Із¬раїльтяни споживали частину принесеної Богові жертви, злучуючись із своїм Творцем. Хри¬стос виразно приказав христи¬янам споживати Евхаристийну Жертву: Прийміть, споживай¬те, це Моє Тіло. (Мат. 26, 26).
Перші християни завжди приступали до Св. Причастя в часі Літургії. Ляодикійський Собор у 314 році видав рішен¬ня, яким наказав виганяти з церкви всіх тих, що бувши на Літургії, не приступали до Свя¬того Причастя.
Христос жертвується за лю¬дей, щоб виєднати їм усі по¬трібні ласки. Люди мусять брати участь у Його жертві, щоб стати учасниками виєднаних ласк і благодатей, що Христос вислужив на хресті та розділяє в часі Літургії перш за все в Св. Причасті.
Наша Літургія заохочує нас приступати до Св. Причастя словами священника: Приступіть зо страхом Божим і з вірою!

Свята Ґертруда зобачила и часі Літургії Ісуса Христа, що відновляв свою хресну жертву. Ясне проміння продиралося з Цого Серця та входило до сердець приявних християн, заливаючи солодощами Божих ласк їхні душі, бо Безкровна жертва це звершення Христової любови до людей: Полюбивши Своїх, що у світі були, до кінця полюбив їх. (Ів. 13, 1).

ЯКІ Ж ЛАСКИ ЗАПЕВНЯЄ НАМ СВЯТЕ ПРИЧАСТЯ?

Святе Причастя лучить нас з Ісусом Христом: Хто споживає Мене, той житиме Мною! (Ів. 6, 57). — Побожна Марія Латаст, проста селянська, французька дівчина, бачила в свому серці по Св. Причасті Ісуса Христа, що сидів на троні. Блискучі Анголи оточували Його трон.
Як Св. Причастя лучить душу з Ісусом? — Чи приязню, що лучить двох другів, чи кров'ю, що сполучує батьків із дітьми, чи надприродним вузлом, що з двох молодят робить одне тіло та одну душу в Тайні подружжа? — Ні! Злука душ з Христом у Св. Причасті куди сильніша та краща. Мов два кусники воску, наче пожива з тим, хто спо¬живає її, так душа лучиться з Христом у Св. Причасті, пе¬ретворюючись у Нього.
Свята Марія Палійська зобачила свою душу по Св. Причасті. Захоплена інтимною злукою душі з Богом кликала: «Я не знаю, чи була я жива чи мертва, в небі чи на землі, бо я нічого не бачила хіба одного Бога!»
Душа лучиться любовю та ласкою зо своїм Спасителем, бо це тайна Божої любови.

ІІ. — Святе Причастя збільшує освятну ласку, що включає побільшення надприродних чеснот віри, надії, любови до Бога та до ближнього, чистоту, второпність, мужність, як теж дари Святого Духа...
Всі Тайни збільшають освятну ласку, але найбільше ласк подає Св. Причастя, що є джерелом усіх ласк, бо в ньому пере¬буває Спаситель світу з усіма скарбами відкуплення. Отож тут душі черпають Божу ласку з самого дяжерела, а не з потіч¬ків, якими є Святі Тайни: хрещення, миропомазання...
Збільшуючи освятну ласку, Св. Причастя побільшує нашу вічну славу в небі, бо Св. Причастя перевищає вартістю всі інші добрі вчинки, от як піст, покуту, милостиню... Всі доб¬рі діла порівнані до одного доброго Св. Причастя видаються зеренцем піску супроти височенної гори.
ІІІ. — Св. Причастя прощає повседневні гріхи та дочасні кари за них. — Тридентійський Собор зве Св. Причастя ліком на щоденні наші похибки. — Святе Причастя розбуджує в душі запал, порив любови та так прощає повседневні гріхи. — Ни¬щить воно й кари за гріхи, бо воно більше заслужливе перед Богом ніж якенебудь добре діло. — Христос, входячи до душі, краще очищує її ніж всяка покута чи вогонь у чистилищі.
IV. — Святе Причастя захоронює душу перед поновними упадками. — Кожне добре Св. Причастя збільшає в душі освятну ласку та всі християнські чесноти, поменшує змисловість і схильність до гріха, скріпляючи душу проти спокус диявола та приман світа і тіла. Невладнані пристрасті та схильності тра¬тять нагальність, пожадливість маліє, душа стає відпорна на гріх.
Євангельська жінка стала здорова, хоч тільки доторкнулася Христової одежі. — Куди краще лікує душу Христос, як увійде до її серця в Св. Причасті.
Одне жиденя, йдуче за прикладом християнських дітей, прий¬няло Св. Причастя. Прийшо додому та розповіло це батькам. Розлючений батько вхопив невинне дитя та вкинув його в роз¬палену піч. — Диво! — Не згоріло. — На крик дитини надбігла мати та християни сусіди. — Всі дивувалися. — Хто тебе захи¬щав? — питалися дитини. — Та Пані, що в церкві держить пре-гарне дитя! — відповіло врятоване жиденя. — Розлючена товпа, що збіглася до хати, вхопила єврея та вкинула його до печі. — Єврей негайно згорів. Це сталося в Царгороді 574 року. — Ціла родина вирятованого жиденяти і багато інших жидів на¬вернулися до Христової Церкви.
V. — Святе Причастя помагає сумлінно виповняти станові обовязки, від яких залежить наше вічне спасіння. — Станові обовязкн це тайна святости людей. — Хто сумлінно виповняє їх для Бога, той святий, бо виповняє Божу волю та вподібнюється до Бога. — Обовязки ті часом можуть бути прикрі та тяжкі. Святе Причастя полегшує й осолоджує їх. —Душа стає сильна посеред труднощів життя. — Небесна манна робить її героїнею. — Св. Віянеq каже: «Бог не знайшов у всесвіті відповідної по¬живи Для душі, тому рішився стати Сам її поживою. — Яка гарна пожива! Душа відживляється своїм Богом!»
Святий Секунд, улюбленець римського цісаря, Адріяна, сво¬бодно відвідував вязнпці християн. Їхнє щастя посеред тер¬пінь дивувало його. — Звідкіля черпаєте стільки сили? — спи¬тався здивований паганський офіцер. — Пресвята Евхаристія додає нам відваги та терпеливости іти на муки! — сказали хри¬стияни. Ми приймаємо та підсильнюємо нею наші сили! — Секунд зацікавився християнською вірою, став завчати її та на¬вернувся. Цісар звелів арештувати його. — Не злякався тор¬тур. Прийняв Св. Причастя та пішов відважно на муки.
V. — Святе Причастя запевняє душі вічну славу. — На Тайній Вечері Христос молився, щоб були з Ним ті, що Отець дав був Йому. (Ів. 17, 24). — Хто ж більше Христовий аніж душа, що злучилася з Ним у Св. Причасті? — Проживаючи з Ним на землі дуща виповняє християнські обовязки, кориться в усьому Божій волі та запевняє собі вічне життя в небі. Хто спожи¬ває цей хліб, той житиме повік! — каже Христос. (Ів. 6, 58). Христос не видасть дияволові душі, що часто та добре присту¬пала до Св. Причастя.

Дата: Понеділок, 08.03.2010, 15:47 | Повідомлення # 15
ПРИГОТОВАННЯ ДО СВЯТОГО ПРИЧАСТЯ
ТА БЛАГОДАРЕННЯ

Одне Святе Причастя може вчинити душу святою! — ка¬же Св. Тереса Авільська. — Чому ж стільки християн, що часто, ба й щоденно приступають до Св. Причастя, зовсім не є святими? — Святе Причастя не є талізманом, що автома¬тично робить святою душу, яка приймає його. —Треба гідно приймати Св. Причастя, щоб зазнати його сили та освятитися.
Що ж треба робити? — Треба мати відповідне приготовання та благодарення.

ПРИГОТОВАННЯ ДО СВЯТОГО ПРИЧАСТЯ

Душа мусить бути приготована до Св. Причастя, щоб могла користати з нього. Приготовання буває дальше та безпосеред¬нє.
1. Подальше приготовання вимагає, щоб душа була вільна від тяжких і вповні добровільних, простительних гріхів. — До¬пускається тяжкого гріха святокрадства та стягає на себе Боже прокляття, хто в тяжкім гріху приймає Св. Причастя, бо зневажає найбільші святощі Христової Церкви цебто Тіло та Кров Спасителя, які приймає до серця забрудженого гріхом. Велика це зневага для Христа приймати Його до серця, де дия¬вол панує через гріх. Бог проклинає таких зухвальців: Хто їстиме хліб Цей (Св. Причастя) чи питиме чашу Господню негідно (в стані тяжкого гріха), той буде винний супроти тіла та крови Господньої, каже Св. Павло (1 Кор. 11, 27). — Треба сповіддю очистити сумління, поки душа наблизиться до Господньої трапези. Нехай же людина розважить себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай пє! — каже Апостол народів, бо хто їсть і пє, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і пє! П Кор- 11, 28-29).
В старинній Греції був звичай, що засудженець мав ликнути виписаний декрет смерти. Це означало, що він мусить по¬мерти, бо для нього вже нема надії на рятунок після проликнення власного засуду. Негідне Св. Причастя припечатує прокляття того, хто в тяжкім гріху поважився прийняти Го-споднє Тіло та Кров.
Як часто треба сповідатися, щоб могти щоденно приступати до Св. Причастя? Хто є в стані освятної ласки цебто вільний від тяжкого гріха, той може щоденно приступати до Св. Причастя. Вистачає раз на тиждень або й дві неділі при¬ступити до сповіді, щоб трима¬ти серце чистим навіть від простительних гріхів.. Слід зао¬хочувати вірних, щоб присту¬пали до Господньої Трапези, коли тільки бувають на Бо¬жественній Літургії.

II. — Безпосереднє приготованння вимагає, щоб душа була скупчена, думала про Спасителя, що має прийняти до серця. Люди приготовляються заздалегідь, як до них має за¬гостити високоповажаний гість, цар, президент... — Отож треба віддалити від себе непотрібні гадки, розтріпання, забути про щоденні клопоти, прогнати з серця земські журби, щоб ду¬мати про одного Христа. —
Авраам полишив слуг під горою, як вибрався складати жер¬тву Богові на горі Морія, щоб одним Богом займатися. Так і Душа повинна бодай на часок забути про землю, щоб думати про тайну любови, до якої має наблизитися.
Нарід найкраще приготовляється до Св. Причастя, як бере активну участь у Божественній Літургії. Наша чудова Літур¬гія своїми символічними обрядами та церемоніями розвиває перед нами ціле життя Спасителя. Беручи активну участь у Літургії та відповідаючи на прохання священника, ми перехо¬димо все життя Спасителя та чудово приготовляємося до учас¬ти в Безкровній Жертві через Св. Причастя.
Перед самим Св. Причастям треба збудити короткий акт віри, жалю за гріхи, покори, любови та бажання якнайкраще прийняти Господа до свого серця.
Отак Св. Причастя буде для душі тим чудним Бояжим промін¬ням, що мов сонце кришталь перетворить її в нову людину.
Спаситель сказав до одної побожної душі: «Якщо б люди ро¬зуміли та думали про те, що діється в Св. Причасті, так не раз, а тисячі разів на день бажали б причащатися. Тут душа пе¬ретворюється в Бога! Люди рвалися б до Св. Причастя, щоб бодай на короткий час могли справді відозватися до Мене: «Ісусе, тепер так люблю Тебе, як Ти заслуговуєш, щоб сотворіння любили, бо люблю Тебе Твоїм власним серцем!»
По Св. Причасті кожен повинен повторити слова Св. Кате¬рини Сієнської, що промовила до свого сповідника, прийняв¬ши до серця Спасителя: «Чи ви, отче, не бачите, що я вже не та Катерина, що колись була? Я змінилася в іншу особу!»

БЛАГОДАРЕННЯ

Святе Причастя не видасть усіх плодів, якщо душа не вчи¬нить відповідного благодарення цебто як не подякує Спасителеві за добродійство Св. Причастя, задержуючись бодай 15 мінут на щирій і сердешній молитві по прийнятті Господа до свого серця.
Старинні Перси мали особливіший закон у своїм кодексі прав, що карав невдячних громадян.
Вдячність пориває Серце Спасителя і змушує Його обдарювати душу новими та ще обильнішими добродійствами та ласка¬ми. — За всяке добродійство, за здоровя, за сотворення, за свя¬те хрещення належиться Богові похвала та вдячність. Куди ж більше треба дякувати Христові за Св. Причастя! Злука зо Спасителем через прийняття Його Пресвятого Тіла та Крови це найбільше добродійство, що Бог подає людям по ласці викуплення.
Христос вразливий на людську невдячність. Було Йому прикро, коли оздоровлені прокаженій не прийшли подякувати Йому. Отож належиться дяка Богові за невимовний дарунок Його! (2 Кор. 9, 15). — Час подяки за Св. Причастя це час бла¬годарення, що слідує зараз по Св. Причасті. — Свита Тереса твердить, що хвилини по Св. Причасті це найдорощий час на¬шого життя. — Треба якслід використати його, щоб збагатитися в Божі ласки. — Св. Марія Паційська повторяла своїм нович¬кам: «Ах, сестри, не йшли б ми так недбало до Св. Причастя й так легкодушно не кидали б Ісуса по Св. Причасті, якщо б памятали, що приймаючи Св. Причастя, приймаємо Бога, вічне Слово.» — Св. Іван Золотоусттий осуджує гостро тих, що не роб¬лять благодарення: «Хто зараз по Св. Причасті втікає з церкви, той подібний до Юди, що втік споміж Апостолів, як тільки прийняв Христове Тіло.»
Одна побожна жінка, що часто приступала до Св. Причастя, не дбала про благодарення, Св. Пилип Нерійський упімнув її, але це ніщо не помогло. Раз вона виходи¬ла з церкви зараз по Св. Причасті. Святий Пилип звелів двом свіченосцям супровожати її вулицями Риму з двома засвіченими свічками. Це обурило жінку до краю. Вер¬нулася та почала скаржитися. Святий спо¬кійно відповів: «Є звичай у нас супровожати Христа з запаленими свічками, як священник несе його до хворих. Ви ж маєте в серці Спасителя. Чому б не можна було вас супровожати додому?» Це спам’ятало побожну жінку. З того часу вона завжди робила благодарення по Св. Причасті.

Як же практично треба відбувати благодарення? —

І.— Прийнявши Св. Причастя, упокорімся перед Ісусом, на¬слідуючи побожних пастухів, які припали перед Ним у яслах навколішки.

II — Благаймо довірливо всіх потрібних ласк для себе та для других. Ісус по Св. Причасті пробуває в нашім серці гейби на троні милосердя та питається: Душе, чого бажаєш від Мене? Прохай, бо я готов усе подати тобі! — Просім багато, то й багато дечого дістанемо від Ісуса. — Виложім Йому свої справи, терпіння, клопоти, журби як доброму приятелеві, що охотно поможе нам. — Не лякаймося з довірям говорити з Ісусом, бо Він любить нас і дбає про наші дочасні, як і духовні справи.
За кого ж ми повинні молитися? За поширення Христового Царства на землі, за навернення до Католицької Церкви наших Нез'єдинених Братів і Сестер, за українську Церкву та Нарід, за священничі та монаші покликання між нашою молодю, за Папу Римського та наших єпископів і священників, за конаючих грішників, за відступників від католицької Церкви, щоб вони навернулися, за бідні душі в чистилищі, за свою родину та за власну душу. Просіть і буде вам дано! каже Божественний Спаситель. (Мат. 7, 7).
ІІІ. — Посвятім Йому своє тіло, душу, працю, зайняття, уломності, віддаючись Йому вповні гарячим і великодушним актом любови. — Він радо пробуватиме з нами, буде нашим до¬радником у щоденному житті, потіхою в смутках, силою в ви¬повненні станових обовязків, проживатиме в нашім серці, щоб ми могли справді сказати зо Св. Павлом: Живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу тепер в тілі, то живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив і видав Себе Са¬мого за мене. (Гал. 2, 20).
На закінчення благодарення відновім оцей акт посвяти Божественному Серцю Спасителя та Непорочному Серцю Марії, Цариці України: «Божественний Спасителю, дякуючи за пре¬велику ласку Св. Причастя, віддаюся Тобі назавжди. Посвя¬чую Тобі свою душу та тіло, щоб там ніколи не було нічого, що могло б Тобі не подобатися. Стережи мене навіть від наймен¬шого гріха. Дай ласку радніше померти ніж зневажити Тебе тяжким гріхом. Посвячую Твойому люблячому Серцю і Твоїй Матері Свою родину, батька, матір, жінку, чоловіка, діти та всіх моїх кревних. Благослови та чувай над ними. Посвячую Тобі свій дім, щоб там панувала згода, любов і щоб там не було ніколи жадного гріха. Посвячую Тобі нашу Церкву та нарід. Посвячую Тобі конаючих грішників і душі в чистилищі. Все те віддаю Тобі через руки Пречистої Діви, Матері Неустанної Помочі».

Бібліотека » Церква » Духовна література » БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ (Отець Михайло Щудло, ЧНІ)
Сторінка 3 з 4«1234»
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика