Головна сторінка сайту
Сторінка 2 з 4«1234»
Архів - тільки для читання
Бібліотека » Церква » Духовна література » БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ (Отець Михайло Щудло, ЧНІ)
БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ
Дата: Понеділок, 08.03.2010, 15:34 | Повідомлення # 6
ЕВХАРИСТИЙНА ЖЕРТВА – ЦЕ ВІДНОВА
ХРЕСНОЇ ЖЕРТВИ

ХРИСТОС УЧИНИВ неодне добродійство людському родові. Стався чоловіком, навчав людей, страждав і помер за них на хресті. Голгофська смерть Богочоловіка це завершення Його любови до людей: Ніхто не має більшої любови над ту, як хто своє життя віддає за своїх друзів. (Ів. 15, 13).
Все ж таки час був би затер або принаймні притемнив у людській памяті цей божественний вияв непонятної любови, якщо б Христос не був глибоко закарбував його у людському серці, звелівши Апостолам і їхнім наслідникам відновляти Його смерть: Робіть це на спомин про Мене! (Лук. 22, 19).
Вірна Христовому Заповіту Католицька Церква відновляє сотками тисяч своїх Священників гірку, жертовну смерть Спа¬сителя. Кожен престіл, де відправляється Бож. Літургія, це живе представлення та безкровне відтворення кривавої смерти Спасителя на горі Голгофті.
Кожен престіл це містична Голгофта, де стоїть закривавлений прапор нашого відкуплення, святий хрест, невичерпане джерело Божого милосердя, що різними ласками та благо¬словеннями безперестанку зба¬гачує християн, викликаючи в палких душах одушевлений оклик вдячної любови: Он Христос — розпята моя Лю¬бов!
Під голим небом без помочі Священників Христос відправив хресну Літургію. Всесвіт був його храмом, Христос Первосвященнком, закривавлений хрест престолом, пошарпане Тіло Спасителя приносом. — Великодня Пятниця розділила історію світу на період рабства і Божого синівства. Мало хри¬стиян було при кривавій Жер¬тві. Може ми часом заздрощали їх щастю? Бодрімся! В католицьких святинях щоденно ця сама Жертва буває відтворювана та відновлювана. — Як? Де? В часі Літургії. Літургія це містичне відновлення Страс¬тей і смерти Спасителя. Люблячий Спаситель в кожній Літургії Дійсно жертвує Небесному Отцеві своє Тіло та Кров. Той самий Христос, — твердить Тридентийськнй Собор — що ко¬лись пожертвувався криваво на жертівнику Хреста, пробуває та безкровно жертвується в часі Божественної Літургії.
Принос-жертва Бож. Літургії не вино та хліб, а Христос, що скривається під видами хліба та вина, як це твердить Тридентписький Собор: Один і той самий принос хреста і Літургії цебто Тіло та Кров Христа Господа. Сам Спаситель заявив на Тайній: Це Моє Тіло, що за вас віддається! Оця Чаша – Новий Завіт у Моїй Крові, що за вас проливається. (Лк. 22, 19-20).
В Літургії Христос містично жертвується свому Отцеві за нас, єднаючи небо з землею, як учинив криваво на Голгофті, бо кожного разу як споживасте цей хліб (Пресвяту Евхаристію в Святому Причасті) та пєте цю чашу, смерть Гос¬подню звіщаєте, яку Священник відновляє в часі Божественної Літургії. (І Кор. 11, 26).
Християни завжди вбачали в Бож. Літургії відновлення смерти Ісуса Христа. Святий Кипріян, єпископ Картагіни (258), свідчить: Священник приносить в церкві ту саму жер¬тву, що сам Христос колись приніс. . . — А згодом продовжає: Щоденно в часах гонень, як за спокою приносимо жертву, щоб вірні могли приготовитися стати жертвами через мученичу смерть.
Божественна Літургія невідлучна від Хресної Жертви, що надає їй сили та вартости. На хресті Христос помер фізично, в часі Літургії Священники освяченням хіба та вина гейби вби¬вають Спасителя, зображаючи розлуку Спасителевої душі від тіла на Голгофті, бо Священник не вимовляє власним іменем, а в імя Ісуса слова Освячення.
Тому Плятелій зве освячені види хліба та вина містичним убиттям і пожертвованням Спасителя.

Отець Матвій Кравлер відправляв у Парижі Бож. Літургію. Між присутніми був один масон безбожник, що погірдливо споглядав на престіл. В часі освячення побожний нарід при¬пав навколішки. Безвірок стояв дальше; нараз дивне зво¬рушення обгорнуло його. Приклякнув, схопив голову в ру¬ки та став хлипати мов мала дитина. По відправі пішов за Священником до захристії.— Отче, промовив крізь сльози, що ви робили? — Відправляв Літургію! — спокійно відказав Священник. — Ні, Отче, наставав недовірок. Я бачив На престолі якогось закривавленого чоловіка, що сумовито споглядав на мене! — Це Ісус Христос, пояснив Священник, що в часі Літургії відновляє свої Страсті та Смерть! — То в вас завжди Великодня Пятниця? — спитався здивований не¬довірок. — Так, відповів о. Кравлер, — бо кожна Літургія відновляє Смерть Спасителя на Голгофті! Як Христос своєю смертю на Голгофті прославив Бога, подякував Йому за всі ласки потрібні людям і при тім надолужив за всі гріхи люд¬ства, так і Бож. Літургія допомагає немічним людям гідно прославляти Бога, дякувати Йому за отримані ласки, випро¬шувати потрібні благодаті та належно надолужувати за що¬денні, навіть тяжкі, провини.
Святий Єроним каже: Одніська Бож. Літургія більше звели¬чує Бога ніж найкращі чесноти всіх Святих на землі й Ан¬голів у небі. — Тридентийськнй Собор доповняє слова свя¬того Вчителя, додаючи: Нехай буде виклятий, хто твер¬дить, що Бож. Літургія не тільки похвальна та подячна жертва, а не надолужна, якої невільно жертвувати за живих і померлих за гріхи, за надолуження та за всякі потреби.
Великий Господь і дуже прославлений і безконечна його велич (Пс. 144,3). – Чим люди зможуть прославити безконечного Бога? Чашу спасення прийму та ввізву, прославляючи, Господнє ймення! (Пс. 115, 13).
Сам Господь заявляє, що Евхаристийна Жертва вповні за¬довольняє його велич: Від сходу до заходу – по всьому світі – звеличане моє ймення поміж народами, бо всюди приносять мойому йменню чисту, непорочну, Евхаристийну Жертву! (Мал. 1, ІІ.)
Ця Новозавітня, Евхаристийна Жертва звеличує Бога більше ніж небо, земля, Святі та Анголи небесні, ба й сама Цариця неба, Преч. Діва Марія, бо Христос миліший Богові ніж цілий всесвіт.
В чистилищі дужі надолужують Богові за гріх Літургією, що святий Климент Олександрійський зве Жертвою примирення, опираючись на словах Божественного Спасителя: Це Моя Кров, що проливається за багатьох на відпущення гріхів. (Мт. 26, 7,8).
Ця відпокутна Жертва усмирює Божий гнів, розброює Божу справедливість, спонукуючи Господа змилосердитися над грішником, бо в кожній Бож. Літургії Христос кличе до свого Отця, заступаючись за грішниками, як колись благав із хреста змилосердитися та простити своїм розпинателям: Отче, про¬сти їм, бо не знають, що роблять. (Лк. 23, 34). Прости, Отче, засліпленому грішникові чи грішниці, бо зведені пристрастю та дияволом не розуміють, як тяжко зневажають тебе своїми гріхами!
Чи Бог міг би метати громами, як Христос жертвує за беззаконників свою пресвяту Кров, кличучи: Отче, пробач, бо в надолуження за їх гріхи жертвую Тобі свої Страсті! — Святий Віяней говорив: Літургія виєднює прощення в Божої справедливости! — Святий Кипріян додає: Літургія—це лік на наші хвороби та цілопалення, щоб надолужити за провини! — Святий Анзельм: Літургія перевищає всяку молитву, щоб прощати гріхи та кари! — Тридентийськнй Собор: Літургія усмиряє Бога та виєднює ласку покаяння.

Чому ж Божественна Літургія має таку велику силу в Божих очах? Св. Іван Золотоустий вияснює це отак: «Кожна Літургія має таку саму вартість, як смерть Христа на хресті». Як розп’яття Спасителя та Його надолужна смерть врятували людство від Божих кар і вічної заглади, так і Евхаристийна Жертва захищає нас від Божої справедливости, що готова карати за гріхи; оттому Тимотей Єрусалимський слушно твердив: «Вселенна вдержується Божественною Літургією».
Гріхів повно в світі. Чому ж не видно страшних кар Бо¬жих? — Христос щоденно усмиряє гнів свойого Отця загніваного на людей і на народи відновленням своїх Страстей на наших престолах, бо щоденно 350,000 католицьких Священників по всьому світі містично відновляють Христову Смерть на кожній Літургії.
Бідні, немічні люди потребують Божої ласки, щоб устояти¬ся проти зла і спокус диявола. Літургія виєднює їм всі потрібні ласки, бо жертва це найкраща молитва, каже кард. Велярмин. — Чи Небесний Отець зміг би нам щось відмовити, як Ісус пожертвує Йому свої Страсті, рани, заслуги, кров, по¬слух, любов і смерть? — Ні, бо Сам Божественний Спаситель врочисто заявив: Я знаю, що Ти завжди вислухаєш Мене! (Ів. 11,42).

Святий Альфонс Ліґорій, основник ОО. Редемптористів, не вагається твердити: «Якщо в часі Божественної Літургії не отримаємо якоїсь ласки, так трудно буде випросити її в Бога колиінде!» — А згодом додає: «Бог скоріше на Літургії аніж колиінде вислухує наші молитви, бо Первосвященнк Христос скріпляє їх. В часі Літургії Христос засідає на троні ласк, уділяючи помочі в усіх потребах! І Анголи моляться за нас в часі Божественної Літургії, роблячи милішими Богові наші мо¬литви!»
Літургія це невичерпане дежерело ласк для відкуплених людей! Я дякую мойому Богові за вас, святий Павло пише до Коринтян, бо ви всім збагатилися в Ньому, якщо тільки вико¬ристаєте Новозавітню Жертву, побожно слухаючи її! (І Кор. 1,4). — Тому святий Тома Аквінський твердить: «Всі ласки та дари, що отримуємо з Божих рук, походять зо Страстей і Смерти Ісуса Христа, що відновляються в часі Літургії. Божест. Літур¬гія вділяє ласку опертися лихим гадкам, нищить гріхи, здавляє тілесні порухи, скріпляє душу проти ворогів, нищить простительні гріхи, очищує, управеднює серце, вділяє сили діяти добро, відсильнює чистоту, спотужнює палкість любови, пома¬гає перемагати труднощі, сповняє душу всякими чеснотами!».
Святий Віяней: «Божественна Літургія це найсильніше бла¬гання, що перевищує всі молитви, добрі діла, вмертвлення. Вона нехибно виєднює душам чого попросять у Бога!»
Преп. Іван Мантуанський: «Жаден язик негоден вичислити ласк, привілеїв і користей, що виєднюють собі душі, слухаючи Божественну Літургію в стані освятної ласки!»
Святий Єроним: «Господь уділяє в часі Божественної Літургії чого б ми не попросили Його, ба й подає чого не просимо, якщо конечне воно нам!»

Дата: Понеділок, 08.03.2010, 15:35 | Повідомлення # 7
ВЕЛИЧ І ГІДНІСТЬ БОЖЕСТВЕННОЇ ЛІТУРГІЇ

НЕМА НІЧОГО кращого на землі, кориснішого для людей, ціннішого в очах Божих, любішого Серцю Спасителя ніж божественна Літургія. Святий Бернард зве Літургію Тайною Тайн, любов'ю любови! – Бож . Літургія своєю вартістю притемнила всі старозавітні жертви так, як сходяче сонце притемнює блиском чар і красу зорей. «Покладіть, каже Святий Лаврентій, на вагу всі
свої добрі вчинки, молитви, пости, милостині, умертвлення, а здругої сторони одну Літургію, так зобачите, що вона більше важить!» Не можна ніяким добрим ділом здобути стільки ласк і Божих благословенств, як Бож. Літургією, каже Святий Альберт Великий: «Хто, розважаючи про Христові Страсті, слухає Літургію, той здобуває більше заслуг ніж хто б босоніж ходив світами на прощі, постив на хлібі та воді, бичувався до крови, відмовляв триста разів Псалтир».
ПОКУТОЮ, милостинями, постами приносимо Богові людські дари, а побожним вислуханням Бож. Літургії жертвуємо Йому безконечно цінний дар, Тіло та Кров, рани, Страсті Ісуса Христа, Богочоловіка. — Тому слушно твердить Тридентійськпй Собор: На світі нема нічого божеоственнішого над Літургію!
Божественна Літургія це Евхаристійно-втілений Христос, що відновляє свої Страсті та смерть, складаючи Богові жертву безконечної вартости.
Навіть негідний і грішний Священник негоден принизити недосяжної вартости Літургії, бо негідність Священника не заторкує її. Цінність і гідність Божественної Літургії залежить від Первосвященнка Христа, а не від священнка-людини, що є тільки інструментом у руках Спасителя.
Божественна Літургія це містичне відновлення хресної Жер¬тви Ісуса. Тут саме велич і гідність Новозавітньої Жертви. — Що сталося на Голгофті, каже Святий Альфонс Ліґорій ЧНІ., те повторяється в Літургії. На Голгофті Христос дійсно проляв кров, а в Літургії проливає її містично.
Сам Спаситель це заявив при установі Новозавітньої Жерт¬ви: Це Моє Тіло, що за вас віддається. — Це Моя Кров, Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів! (Лук. 22, 19; Мт. 26, 28).
Велич і цінність подарунку залежить від жертвувателя та від приносу:
1)Хто ж приносить Новозавітню Жертву?
Сам Icyс Христос, втілений Бог є новозавітнім Священником, чистим, невинним, непорочним, святим, вічним, вищим за небо, невмірущпм жертвоприносцем. В кожнім католиць¬кім Священникові криється невидимий Христос, що як перший і головний Первосвященнк за поміччю земських, другорядних Священників відновляє свою Жертву, що колись приніс на хрес¬ті.
Будучи Божим Сином, Христос чинить безконечно вартісною Евхаристийну Жертву, де містично відновляється Голгофська драма нашого відкуплення та розділяються людям потрібні лас¬ки, щоб користати з відкуплення та дійти до неба,
2) Який принос?
Що Христос, Новозавітній Первосвященнк, приносить Вітцеві в жертву? — Не вівці, воли, муку, збіжжа, як це робили Ізраїльтяни, виявляючи Божу суверенність та владу над сві¬том!
Христос приніс Отцеві в жертву своє непорочне Тіло та до¬рогоцінну Кров, бо з бігом віків Господь не злюбив маловартіс¬них приносів ізраїльтян, що негодні були надолужити вповні за гріхи людей і належно вшанувати Божу велич: Жертви і при¬носів Ти не схотів, але Тіло мені зготовив, щоб я приніс гід¬ну, достойну Тебе жертву із нього! (Євр. 10, 5).
Що кращий і цінніший подарунок, то миліша Богові жертва: Нема нічого в світі більшого над Христа, каже Боссюет, в Христі ж нема нічого більшого над Ного жертву! — Неможли¬во знайти на землі чи в небі ціннішого приносу над самого Хри¬ста, Його Тіло та Кров.
Безконечна гідність Христа — Жертвоприносця та Жертви-Приносу надає безконечну вартість і гідність Новозавітній Жертві, Божественній Літургії.
На кожній Літургії Христос стає присутнім на престо¬лі та приносить Себе в жертву Небесному Отцеві.
Якийсь чоловік сумнівався, чи Христос дійсно жертвується в часі Літургії за гріхи людей, тому скептично споглядав на священника, що при престолі побожно відправляв Літургію. Христос змилосердився над скептиком. В часі освячення кров почала плисти з освяченого Агнця. Скептик припав навколішки та подякував Спасителеві за чудо, яким доказав йому свою дійсну присутність у Пресвятій Евхаристії та правдивість Новозавітньої жертви. Чудо заворушило ввесь католиць¬кий світ, тьми тьменні цікавих і побожннх паломників стали до напливати до Больсени. Італійський маляр, Рафаїл, увіковічнив це чудо на чудовій картині, що досіль зберігається в ватиканськім музею.
Слушно Святий Йоан Золотоустий твердить: Божественна Літургія буває для душ тим, чим для них була смерть Ісуса на хресті. — Літургією люди гідно вшановують Божу велич, дякують Творцеві за безчисленні добродійства, внблагують потрібні ласки, надолужують за зневаги.
Он вислови католицьких Учителів про гідність і успішність Божественної Літургії. Святий Альфонс Діґорій ЧНІ.: Божест¬венна Літургія більше звеличує Бога ніж усі Святі Учителі й Анголи, бо це похвала сотворінь, а в Літургії Ісус жертвується Богові та безконечно гідно звеличує Його.
Святий Віяней: Літургія — це жертва, що усмирює Бо¬жу справедливість і рятує світ від загибелі.— Папа Евген: Божественна Літургія краще прощає провини та кари ніж молитви всього світу.
Он яку подивугідну жертву мають християни! — Не дивниця, що диявол, воріг Божий, намагався та по нинішній день нама¬гається всіма силами знищити цю жертву, щоб позбавити Бога безконечної слави та вирвати людям наймогутніший засіб спасення!
Літургія це збір Божих чуд, каже Святий Бонавентура, бо вона завершує та гейби коронує всі подивугідні діла Божі для людства. Він учинив (Літургію) пам'ятку всіх своїх чуд, ласкавий і милосердний Господь. (Пс. 110, 4).

Літургія це таємниця таємниць: Як на небі повно зорей і в
раю Анголів, так у Божественній Літурії повно таємниць! — каже св. Альберт Великий. Хто б був коли поважився мріяти,
що Син Божий стане чоловіком, щоб помагати людям прославляти Бога, дякувати за добродійства, стати жертвою за людські гріхи, боронячи їх від справедливих Божих кар?
Славний, французький проповідник, Дюпанлю, звернувся раз до численно зібраних слухачів і запитав: Чим можемо подякувати Богу за все, що отримали від Нього? — Слухачі пильно стали споглядати на проповідника, чекаючи, що він сам відпо¬вість на поставлене питання? Тоді Дюпанлю відізвався: Жер¬тва Божест. Літургії перевищає все, що ми дістали від Бога. Правда, все завдячуємо Богові. — Чи ж гідно не віддячуємося Творцеві, як пожертвуємо Йому Його Сина? Чого ж більше міг би Бог домагатися від нашої вдячности?

Літургія — це осередок Католицької Церкви. — Церква загинула б під ударами ворогів, якщо б не мала Літургії, християни погрузилися б у пітьмі зіпсуття та безвіря, якщо б Евхаристийна Жертва не кріпила їх! — Он як Преп. Беда ви¬словлюється про Літургію: Божест. Літургія це Сонце християнського світу, душа віри, осередок католицької реліґії, зміст усього гарного, що люди подивляють у Христовій Церкві!
Святий Франциск Салесій додає: Літургія — це осередок на¬божности та побожности, спасіння і багатство людей, підпора світу, водопровід, яким Боже милосердя спливає на нас.
Святий Леонард Маврикійський захоплений красою Літургії кличе: Божест. Літургія це золотий ключ раю, сонце хри¬стиянства, душа віри, осередок католицької реліґії, компендій всього гарного та доброго, що має Божа Церква!
Літургія радує саме небо та збільшує його блаженство!
Свята Катерина Сієнська нераз бачила в часі Літургії Ан¬голів, що оспівували Божу славу, радіючи Безкровною Жерт¬вою. Нераз престол бував заллятий небесним світлом — немов трон предвічного Бога, на якім пробував Христос, жертовне Ягня. Свята нерідко бачила Божу Матір, як окружена блиску¬чими Анголами побожно слухала Божественну Літургію.
Літургія немов те духове сонце сповняє світ безчисленними ласками. Немає такого нужденного грішника на світі, якому б Божественна Літургія не принесла якоїсь користі.
Вітекінд, паганський князь Саксонців і страшний ворог Франків, забажав побачити, що саме християни роблять по церквах. Перебрався на жебрака та зайшов до церкви, де Священник відправляв Літургію. Зобачив там дивне диво. Вся церква була наповнена райським світлом. Анголи скупчено споглядали на престол, де Розпятий Спаситель відновляв свої Страсті та смерть. З престола кров Спасителя розплива¬лась по всьому світу, відновляючи життя та радість у вселенній. — Це предивне чудо сильно зворушило Вітекінда. Навер¬нувся, помирився з Карлом Великим і, як тільки міг, побожно слухав Божественну Літургію, розказуючи всім чудо, що сам був побачив...

Дата: Понеділок, 08.03.2010, 15:36 | Повідомлення # 8
РОЗВІЙ І ЗНАЧЕННЯ БОЖЕСТВЕННОЇ ЛІТУРГІЇ

ЖИТТЯ ХРИСТИЯН пропливає в літургійній атмосфері. Щонеділі та щосвята побожні вірні спішаться до церкви дякувати Богові за вділені їм добродійства, виблагувати потрібні ласки, щоб жити похристияиськи та вірно служити Богові. Люди люблять Божественну Літургію, бо нею найкраще служать Богові.
Ця Церковна відправа зветься Літургією, бо нею люди публично прославляють Бога, творячи одне серце на взір перших християн.
Перші християни жили літургійним життям: І пробували вони в апостольській науці, в братній спільноті і ламанні хліба та в молитві (Дії: 2, 42). — Отак закріплялося між ними почуття братерства, вирівнювалися соціальні різниці, витворювалася велика християнська родина, якої Христос голова.
Христос установив Літургію, залишаючи своїй Церкві владу; прикрасити її різними обрядами, що відтворюють перед очима вірних важніші події життя, діяльности, страстей і смер¬ти Спасителя. Божественна Літургія своїми символічними об¬рядами та церемоніями пригадує християнам народження, пуб¬лічне життя та смерть Спасителя.
Слухаючи побожно та зрозуміло Літургію, відтворюємо перед собою все життя Христа, входимо в таємниці Його зем¬ською післанництва. Отак Літургія для побожних душ стає незаступним джерелом правдивого, християнського духа, писав Пій Х-ий у 1903 році.
Папа Венедикт XV-ий, розуміючи значення Божест. Літургії в житті народів, заохочував Священників 1915 p.: «Поширюйте між народом пізнання Святої Літургії, вливайте в їхні серця побожне зрозуміння всіх молитов, обрядів, співів, якими в злуці з церквою висказують своє почитания Богові. Притягайте їх до активного співдіяння у пресвятих таїнствах і церковних святах, бо все те чудно притягає нарід до Священника та до Церкви, скріпляє побожність, оживляє віру, вдосконалює хри¬стиянське життя,» бо, каже Святий Іван Золотоустий: Кожна Літургія має тe саме значення (силу) як і смерть Спа¬сителя на хресті. — А Тимотей Єрусалимський додає: Світ іс¬нує завдяки Божественній Літургії.
Хто ж установив Божественну Літургію? Христос Спаси¬тель!—Коли? — На Тайній Вечері на передодні своїх Страстей, щоб зазначити, що Літургія це віднова Його Страстей і смер¬ти: Це Моє Тіло! Це моя Кров, що проливається на відпущення гріхів! (Мт. 26, 28; Лк. 22, 19-20).
Християни вже від самих початків святкували Тайну Вече¬рю, відновляючи Евхаристийну Жертву. Отак виглядала пер¬вісна Літургія, що її відправляли Апостоли по вознесенні Гос¬пода Ісуса. Починалася вона проповіддю Апостолів, що вияс¬няли народові Христову науку. По науці всі приявні спільно молилися. Потім слідувало предложения хліба та вина. Це жертвоприношення було переплітане побожними піснями, псальмами та читанням Св. Письма. Згодом слідувало освя¬чення Святих Дарів і їх переміна в Тіло та Кров Спасителя. Вірні стверджували свою віру в Евхаристийну присутність Господа словом: «Амінь». По освяченні Апостоли розділяли освячені Дари та роздавали приявним Св. Причастя. Літургія кінчалася загальним благодарениям Господа за Його ласкавість і любов до людей. По відправленні Літургії вірні сходилися на гостину, знану в історії, як агапи.

Зо зростом християнства та поширенням Святої Євангелії Апостоли почали прикрашувати Божественну Літургію різни¬ми обрядами, щоб учинити її величнійшою в очах вірних.
Святий Яків, апостол, бажав надати певну одностайність жертві християн, тому уложив першу Літургію, прикра¬шуючи слова освячення різними молитвами й обрядами, що відтворюють і пригадують людям важніші події життя Спаси¬теля на землі. Церква уживала три століття цієї Літургії.
Святий Василій Великий скоротив Божест. Літургію Святого Якова, бо вона тривала декілька годин.
Святий Іван Золотоустий іще більше скоротив Літургію Святого Василія. — Наша Церква відправляє її по сьогодніш¬ній день. Правда, з бігом віків ввійшли до неї деякі додатки: Проскомидію введено в восьмому столітті, Поминання Вірних на Великому Вході у 15-му столітті, бо дотіль Великий Вхід відбувався мовчки, Єдинородний Сине додано у шостому столітті.
Наша Літургія ділиться на три головні частини, відтворюючи та представляючи все життя Спасителя з важнішими Його подіями. — Життя ж Спасителя на землі ділиться на три періоди, тому Божественна Літургія має три частини.

І.—ПРОСКОМИДІЯ (Приготовлення) представляє наро¬дження Спасителя в Вифлеємі та Його укрите пробування в На¬зареті аж до тридцятого року життя.
II.—Літургія ОГЛАШЕННИХ цебто тих, що приготовлялися до хрещення, представляє публичне, апостольське життя Спа¬сителя з важнішими Його подіями. Публичне ж життя Спаси¬теля тривало три роки. Почалося хрещенням і закінчилося врочистим в'їздом до Єрусалиму на Квітну неділю.
ІІІ.—ЛІТУРГІЯ ВІРНИХ (прикладних, добрих християн) представляє Страсті, смерть, воскресения та вознесення Спаси¬теля.
Свята Ґертруда дуже любила слухати Літургію. Що¬денно вислухувала скільки могла. Христос надгородив її на¬божність до Безкровної жертви. Раз зобачила ціле життя Спа¬сителя чудово відтворене в часі Божест. Літургії.—На початку побачила прегарне Дитятко Ісуса, що мов у яслах лежало на престолі. Потім подивляла Ісуса Месію-Проповідника, що про¬ходив Палестину, голосячи Божественну Євангелію. По освя¬ченні з'явився на престолі розп'ятий Христос, що по Св. При¬часті зодягнувся блиском невимовної слави, як це було по вос¬кресінні.—3 того часу Свята так полюбила Літургію, що знаходила в ній свій рай на землі, бо Літургія це небесна квіт¬ка святого Хреста, знаряддя та запорука нашого спасіння.

ОБРЯДИ ТА ЦЕРЕМОНІЇ


Чим БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ нагадує життя Спасителя? Обрядами та церемоніями, що символічно вказують і пригаду¬ють присутнім поодинокі події туземного життя та діяльности Христа Господа.
Обряди та церемонії це ті дорогоцінні перлини, що прикра¬шують небесний діямант—Освячення, збільшують його цінність у людських очах, сповняючи надземським зворушенням наші серця, бо пречудно промовляють до наших очей, ушей. Ми люди, створіння зложені з душі і тіла, тому потребуємо зовнішніх символів, співів, якими серця відносяться до Бога.

ОН важніші церемонії Божественної Літургії. Що вони визначають, яку подію життя Спасителя пригадують?
Божест. Літургія не має пустих церемоній. Багатьом людям видаються обряди чимось непотрібним, бо не розуміють їх, не знають, що вони значать. Для тих, що розуміють Літургію — кожна церемонія чи обряд це перлина, що прикрашує Безкровну Жертву Нового Завіту. Церемонії чи обряди це духові рямці Новозавітньої, Безкровної Жертви. Церемонії висвітлюють велич Божест. Літургії, бо безнастанно нагадують людям життя Спасителя та важніші події чи діла туземного життя Богочоловіка.

ЦЕРЕМОНІЇ ПРОСКОМИДІЇ.—Проскомидія нагадує нам народження Спасителя у Вифлеємі. Священник бере Агнця (квадратову частичку пшеничного хліба), робить над ним знак хреста та проколює правий бік Агнця, бо Христос це невинне Ягнятко, що містично має померти за наше спасіння в часі Божест. Літургії, а саме підчас освячення. В Старому Завіті Господь був приказав ізраїльтянам убивати пасхальне ягнятко на знак визволу з єгипетської неволі. Христос це небесне Ягня, що криваво пожертвувалося колись на Голгофті, щоб визволити людей із неволі Люципера.
Крім цього Священник вливає до чаші вино та воду, що на освяченні перетворяться в Кров Спасителя. Вино означає Божу, вода людську природу Спасителя.
Христос народився в Вифлеємі поза містом і молодий вік провів у Назареті в укритті. Оттому Священник відправляє Проскомидію поза головним престолом, на бічнім престолі, так званім проскомидийнику. Біля народженого Спасители була Преч. Діва, Святий Йосип. Анголи, пастухи, царі. Над верте¬пом станула зоря. Царі принесли новонародженому Дитяткові свої дари. Священник кладе Агнця на дискос, бо Пречиста Діва поклала була своє Божеське Дитя в ясла. Сповила Його пеленками, тому священник покриває святі Дари різними покровцями. Преч. Діва це найважніша особа при народженні Бо¬гочоловіка, тому священник кладе більшу частичку по правій стороні Агнця, говорячи: Праворуч Тебе станула Цариця в зо¬лоту шату зодягнена. Ліворуч же Агнця священник ставляє менші частички на честь Святих. Під Агнцем кладе частички, згадуючи живих і померлих, Святішого Вітця, Єпископів, Священників і вірних. Всі ті частички священник викроює з просфори цебто округлого хлібця, що на верху має вибитий хрест і слова ІС ХР НI КА. Ці букви це скорочення грецьких слів Ієзус Хрістос ніка. Значать вони: «Ісус Христос перемагає».
Частички бувають розложені в трьох рядах по три на спо¬мин дев'ятьох ангельських Хорів.
Отак на дискосі буває чудово зображена та представлена ціла Церква зібрана біля Ісуса Христа: Тріюмфальна (Святі в небі), воююча (люди на землі) та страждальна (душі в чис¬тилищі), бо всі ми творимо одне містичне Христове Тіло.
Над вертепом, де народився Спаситель, станула зоря. Священник ставляє звізду над Святими Дарами, цебто над Агнцем. — Царі принесли дари: золото, кадило, миро. Священник обка¬джує приготовані дари.
Отак в Проскомидії церемонії представляють народжений й укрите життя Спасителя. Літургіст Микола Кабазіляс каже: «Згадка про пожертвования на хресті не поменшує цього зна¬чення, бо від хвилини свого народження Христос був призна¬чений, щоб принести Себе в жертву».

ЦЕРЕМОНІЇ ЛІТУРГІЇ ОГЛАШЕННИХ. — Скінчивши Прос¬комидію, Священник іде до головного престола, обкаджує його та зачинає Божест. Літургію словами: Благословено Царство… Кадило представляє наші молитви, що мов кадильний дим мають підноситися до неба.
Літургія Оглашенних це відтворення головних подій із апостольського життя Спасителя, коли то Христос окружений Дванадцятьма Апостолами проходив Палестину, голосячи лю¬дям свою Божественну Євангелію. Публичне ж життя Спасителя почалося Його хрещенням над Йорданом і закінчилося Тріюмфальним в'їздом до Єрусалиму в квітну неділю. Воно тривало три роки.
Ця частина Жертви зветься Літургією Оглашенних цебто тих, що не були охрещені, а тільки приготовлялися до хрещення. Вони могли бути тільки на Літургії Оглашенних, що триває від Благословено Царство аж до слів Єлици, огла¬шеннії ізидіте! — Тоді вони виходили з церкви, бо не могли бути на освяченні та на Літургії Вірних. Оглашенні стояли в притворі, як відправлялася Літургія Оглашенних, бо їм не вільно було входити до храму поки не прийняли хрещення.

Малий Вхід: Хор співає третій Антифон, а Священник бере Євангелію з престола й обходить престіл. Перед Священником іде свічконосець зо свічкою в руці. Священник представляє Ісуса, що голосить світові свою науку, що міститься в Єванге¬лії. Обійшовіи престіл, Священник подає людям цілувати Єван¬гелію. Потім підносить Євангелію та голосно кличе: Премуд-рость прости!
В часі Малого Входу нарід стоїть, показуючи пошану до нав¬чання Спасителя, бо Свята Євангелія вміщає в собі правдиву мудрість Божу, що Христос об'явив людям.
Що означає Малий Вхід? Початкові молитви та Єдннородний Сине пригадують нам укрите життя Спасителя в Назареті. Сам обхід довкола престола — це вихід Ісуса над ріку Йордан. Святий Боже пригадує нам хрещення Спасителя, коли то Пре¬свята Тройця зявилася над Йорданом, як Христос хрестився.
Благословення: Воньмім! Мир всім! — це благословення що Священник, як Христовий представник уділяє народові, щоб міг гідно вислухати Божественну Літургію.
Прокімен — це коротенький стишок здебільша взятий з книг Старого Завіту. Це залишок із читань книг Старого Завіту, яких давно уживали в часі Божественної Літургії.
Апостол — це винятки із листів Апостолів, що в перших ві¬ках читав призначений аколіт, а єпископ сидів на троні. Оттому Священник, що заступає єпископа, сидить за престолом.
По Апостолі Священник обкаджує престіл і вірних. Кадиль¬ний дим нагадує прерізні ласки, що Христос приніс на землю, як теж і добродійства, що спливають на людей з проповідуван¬ня Божого слова.
Свангелія — це наука Божественного Спасителя. Всі вірні хрестяться, поки Священник зачне читати Євангелію, заявляю¬чи, що вони готові виконати все, що Христос вимагає від них. Священник читає Євангелію звернений до людей, щоб могли зрозуміти Христовий Закон і жити по Його засадам і заповідям. Підчас читання Євангелії вірні стоять на знак пошани для Божого слова.
По Євангелії слідує Проповідь цебто вияснення Христової науки. Цей звичай проповідати в церкві почався ще за апо¬стольських часів, як свідчать Дії Апостолів. По відчитанні Закону старші Синагоги просили Павла та його товаришів промовляти: Мужі брати, промовляйте, якщо масте слово потіхи для народу! (Дії: 13, 15). — Всі присутні на Службі Божій мусіли бути на проповіді.— На проповіді могли бути публічні грішники, каянники, оглашенні. — Як же ж Священник виголосив слова: Єлици оглашеннії Ізидіте! — так усі оглашенні та публичні грішники-каянники виходили з церкви, бо почувалися негідні бути на освяченні.
Церква дуже настає на проповідь по Євангелії ще й сього¬дні. — От бельґійські єпископи видали розпорядження, яким заказали вірним виповняти свій недільний обовязок вислухан¬ня Божественної Літургії, де священник не вділяє людям катехитичної проповіді.
В перших віках християнства в Африці була клятва на всіх тих, що виходили з церкви підчас проповіді.
Слушно, бо звідкіля береться модерне зіпсуття, розводи, поганський дух двадцятого століття? З незнання засад святої віри! Як же ж можуть люди знати віру, якщо недільна про¬повідь зводиться до пятьох мінут, ба й то ще забагато для модерних спаганізованих християн! Як дорога наша мо¬лодь може бути християнська, ходити до своїх церков, держа¬тися скрупулятно свого українсько-католицького обряду, в яко¬му Бог сотворив її, коли вона не бачить і не знає, чому саме треба так поступати? Як покличуть Ісуса, що в Нього не ввірували? А як ввірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника? (Рим.10, 14).

Дата: Понеділок, 08.03.2010, 15:38 | Повідомлення # 9
ЦЕРЕМОНІЇ ЛІТУРГІЇ ВІРНИХ

ЯК ТІЛЬКИ Оглашенні вийшли з церкви, священник зачинав головну частину Літургії, що зветься Літургією Вірних, бо на ній могли бути приявні самі охрещені та добрі христи¬яни. Ця частина триває від слів: Єлици оглашеннії ізидіте до кінцевого Отпусту.
Що означає Літургія Вірних? Літургія Вірних представляє та відтворює Страсті, Смерть, Воскресення та Вознесення Спасителя.
Страсті Спасителя зачалися в Великий Четвер та закінчилися, в Страсну Пятницю о третій годині смертю на хресті. Спаситель Воскрес з гробу по трьох днях. Сорок днів пробував із Апостолами, Доповняючи їх духовний вишкіл. Опісля відійшов до неба, щоб вернутися при кінці світу на порахунки з людьми. Христос тоді забере добрих, прикладних християн до неба, а злих струтить на вічні муки до пекла.
Оці всі важніші події Страсного Тижня представлені різни¬ми церемоніями в Літургії Вірних.
Які ж церемонії має Літургія Вірних? Яким подіям з жит¬тя Спасителя вони відповідають?
По двох тихих молитвах, що Священник відмовляє мовчки, приходить ВЕЛИКИЙ ВХІД. — Священник відмовляє молитву: Іже Херувими: обкаджує престіл і переносить Святі Дари з проскомидийника на головний Престіл. Кадильний дим пред¬ставляє повітання й одушевлене прийняття Христа, як Він на осляті вїжджав до Єрусалиму посеред радісних окликів зібра¬ного народу, що кликав у запалі, вітаючи довго ожиданого Ме¬сію: Благословенний Той, Що іде в імя Господнє... — Отак Великий Вхід нагадує та відтворюює в'їзд Спасителя до Єрусалиму, або ще краще цілу Його подорож із Витанії до Святого Міс¬та ізраїльського народу, де мало внедовзі доконатися відкуплен¬ня людського роду смертю Бога-Чоловіка на хресті, що станув на Горі Голгофі.
ВІРУЮ це коротке й ядерне зясування усіх правд християн¬ської віри, що звернені до найбільшої тайни, цебто до смерти Богочоловіка. Треба відновити віру в інші правди, заки змо¬жемо повірити в таємницю таємниць тобто втілення, страсті і смерть Богочоловіка. Священник взиває замкнути двері, щоб не закрався до церкви якийсь невірний, поганин, що негідний бути на Безкровній Жертві Нового Завіту. Сам же Священник закриває собі очі воздухом, щоб пригадати вірним, що не бачи¬мо і не вповні розуміємо правди своєї віри, що відкриються нам по смерті, проте віримо в них, бо непомильний Христос обявив їх нам.
КАНОН — цебто жертвоприношення. Триває воно від Свят, Свят, Свят аж до Твоя от Твоїх. . . Христові слова: ЦЕ Є ТІЛО МОЄ! — ЦЕ МОЯ КРОВ! відновляють Хресну Жертву Спасителя цебто на ці слова Священника Христос містично вми¬рає на престолі за спасіння людей.
ТВОЯ ОТ ТВОЇХ. — Священник підносить Освячені Дари, жерт¬вує їх Богові в подяку за добродійства, що безперестанно спли¬вають на людство. Жертвуючи Богові Ісуса, віддаємо Творце¬ві більше ніж Він подав нам, бо Христос вартіший за всі Божі ласки та добродійства.
Ця церемонія піднесення Освячених Дарів нагадує нам вро¬чисту хвилинку пожертвовання Спасителя Небесному Отцеві, як то умираючи, Христос закликав: Отче, в Твої руки віддаю свого духа!
ОТЧЕ НАШ.— Наближається божественна хвилина злуки людини з Богом, Святе Причастя. Треба приготовитися до цієї таємничої злуки. Чим? Як? — Вірні звертаються до свого Творця солодким словом Отче наш...
ПЕРЕЛОМАННЯ АГНЦЯ. — Священник вимовляє: Воньмім Святая Святам! Ця старинна формула пригадує вірним, що вони повинні приймати Св. Причастя з чистим сумлінням до душі прикрашеної освятною ласкою. Уважайте, Св. Причастя це пожива для душ, що не мають тяжкого гріха на сумліні! Хто нечистий, нехай не поваксуєть¬ся наближатися та немов Юда приймати Тіло Божественного Спасителя, бо воно вийшло б йому на прокляття! При сло¬вах: Воньмім! священник підно¬сить Агнця, ламає його на чо¬тири частини. Одну частинку кидає до чаші, сполучуючи Ті¬ло та Кров Спасителя. Ця сполука освяченого Агнця з освя¬ченою Кров'ю зображає Вос-кресіння Спасителя, коли Його пресвята душа злучилася з тілом по тридневній розлуці, бо розділені види освяченого Хліба від свяченого Вина означають розлуку душі від тіла, а влучення їх це символ сполуки душі з тілом, що наступило в хвилині вос¬кресіння, коли Христос прославлений вийшов із гробу, щоб біль¬ше ніколи не вмирати.
СВЯТЕ ПРИЧАСТЯ.— Священник звертається до вірних з Освяченими Дарами, бо Христос зявився Апостолам по воскресенні. — Опісля роздає вірним Святе Причастя, де душі лучать¬ся зо Спасителем в інтимнім пориві любови.
Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви не будете споживати тіла Сина Людського й не будете пити крови Його, то в собі ви не будете мати життя. Хто споживає Моє тіло та пє Мою кров, той має вічне життя, і того воскрешу Я в по¬слідній день. Бо Моє тіло — правдива пожива, Моя ж кров — то правдиве пиття. Хто споживає Моє тіло та пє Мою кров, той в Мені пробуває, а Я в Ньому. Як живий Отець послав Мене, і Я живу Отцем, так і той, хто Мене споживає, він житиме Мною. Я є той хліб, що з неба зійшов! (Ів. 6, 53-58).
Опісля Священник благословляє наряд чашою, де є злучене Тіло та Кров Спасителя. Це нагадує посліднє благословення, що Спаситель уділив Учням, як відходив до неба. І Він вивіз їх за місто аж до Вітанії. І знявши свої руки, Він поблаго¬словив їх, та почав відступати та возноситися на небо. (Лк. 24, 50-51). — Оттому Священник бере Святі Дари та від¬носить їх на бічний престіл, і це означає відхід Спасителя до неба.
ОТПУСТ — цебто закінчення Божественної Літургії: Христос істинний Бог наш...
Он прегарні церемонії нашої української Літургії, що чудово відтворюють ціле життя Спасителя та Його криваву Жертву на Голгофті.
Треба тільки зрозуміти значення цих обрядів, так будемо дорожити Божественною Літургією, як найкращою перлиною нашого східнього обряду.


ПОДРІБНЕ ВИЯСНЕННЯ БОЖЕСТВЕННОЇ ЛІТУРГІЇ

ПОКІНЧИВШИ Проскомидію, Священник переходить до Головного Престола, обкаджує його на знак пошани для Бога, що гейби в небі пробуває на престолі, де приносимо Новозавітню Жертву з Тіла та Крови Спасителя.
Літургія Оглашенних ділиться на чотири частини, що зобра¬жують чотири важніші події з молодечого й апостольського життя Спасителя. І. Від Благословено Царство до Єдинородний Сине — це укрите життя Ісуса в Назареті. II. Вхід із Євангелією це поява Спасителя над рікою Йорданом. III. Свя¬тий Боже це Хрещення Ісуса, коли то зявилася вся Пресвята Тройця. IV. Читання Євангелії це трилітнє проповідування Спасителя по Палестині.
Побожний Яків кликав повен подиву, як зобачив Господа Бога на тому місці, де прийшлося йому спочивати: Яке страш¬не це місце! Не що інше воно, як Божий храм і небесна бра¬ма! (Бут. 28, 17). — Куди святіший кожен престіл, де Хрис¬тос відтворює свою Хресну Жертву! — Священник бере Євангелію, робить над престолом знак святого хреста, бо Літургія це від-битка та відтворення Хресної драми.
Христос приніс свою Хресну Жертву, щоб прославити Пресвяту Тройцю. Священник зазначує це, зачинаючи Божественну Літургію: Благословено Царство Отца, і Сина і Святого Духа.
Царство ж Боже настане, якщо люди проживатимуть у спо¬кою, як будуть намагатися спасти свою душу, як запанує мир поміж народами, як усі приступлять до Христової Церкви.
ЕКТЕНІЯ МИРНА. Ектенія це щира, сердешна, благальна молитва. За всі повище згадані добра вірні моляться в мирній єктенії. Зветься вона ектенією мирною, бо священні; починає її закликом до вірних: Миром Господу помолімся! Помолімся Господеві в спокою, відкинувши всі земські думки, журби та клопоти щоб могти гідно участвувати в Божественній Літургії.
На цей заклик вірний народ відповідає: Господи, помилуй! — Господи, змилосердися над нами твором своїх рук, дай нам спокійно, скупчено молити¬ся. Цею покірною молитвою єрихонський сліпець, десять прокажених, хананейка виєднали чудо в Спасителя. Ця молитовка мов стріла ранить Боже Серце Спасителя, що єдино прагне розділяти доб¬родійства своїм сотворінним. Яка ж молитовка може бути краща та відповідніша для Адамових синів, що скита¬ються по цій долині сліз по¬серед небезпек, спокус, ну¬жди, гріхів, клопотів? По¬трібно нам Божої помочі та милосердя. От тому так ча¬сто звертаємося до Бога в часі Божественної Літургії з покірним благанням: Госпо¬ди, помилуй!
В Мирній Ектенії Священник, що посередничить між Богом і людьми, збирає потреби, благання, бажання людей, сво¬їх вірних і представляє їх Богові. Нарід тимчасом долучує свою молитву до благання Священника, кличучи: Господи, помилуй! — Так, Господи, подай нам те, чого для нас благає в Тебе Священник, наш представник перед Тобою!

О свишнім мирі, о спасенії душ наших Господу помолімся! — Боже, подай нашим серцям той небесний мир, надземський спокій що ущасливлює людей уже на землі. Цей спокій стане повний, як дістанемося до неба, спасаючи свою душу!
О мирі всего міра… — Боже, дай світові правдивий мир, що є запорукою загального добробуту та народів. Війна це найбільше нещастя, ощ потягає за собою незлічимі горя, каліцтва, море сліз для нещасного людства.
В цій самій просьбі Священник поручає Богові святу Церкву, що для людей є ковчегом спасіння. Священник благає Господа, щоб Христова Церква була сильна та непоборна, щоб могла опертися напастям пекла та всяких фальшивих навчань і єре¬сей, якими Сатана намагається повалити її. Нехай вона по¬шириться по світі, бо, пригортаючи до себе народи, рятує їх від заглади та поширює Боже царство на землі.
Боже, зєдини розеднані свої діти, приведи до Католицької Церкви єретиків, схизматиків, поган, щоб усі були Твоїми Діть¬ми і на світі настала щаслива хвилина з'єдиненого любов'ю людства в одній отарі під проводом одного Пастиря, Христово¬го Заступника на землі.
О святім храмі сем... — Боже, благослови цей храм і вір¬них парафіян, що сходяться до Божого дому спільно молитися одні за одних. Бог скоріше вислухає спільну молитву ніж при¬ватні благання.
Опісля священник благає Господа та молиться за духовних і світських провідників, щоб вони якслід виконували свою владу на славу Божу та користь людей, якими правлять.
О Святійшем Вселенстім Архієреї, Папі Римстім... — Боже, благослови та помагай католицькій ерархії: Папі, Єпис¬копам і Священникам успішно працювати над поширенням Бо¬жого царства поміж людьми. — Якщо Священники будуть свя¬ті, то й святі будуть душі, над якими вони трудяться.
О придержащих властех наших... — Боже, опікуйся тими, що мають владу над народами, помагай їх воякам побороти во¬рогів, що загрожують дорогій батьківщині.
О граді сем... — Боже, захищай вірних християн нашого міста та всіх інших міст і сіл. — Так увесь нарід молиться за всіх своїх співгромадян.
О благорастворенії воздухов... — Боже, дай гарну погоду, захищай засіви, благословляй труди наших селян, посилаючи їм обильні жнива.
О плавающих, путешествующих... — Боже, захоронюй від катастроф і нещасть усіх, що подорожують морем або су¬шею, приверни здоровя хворим, благослови працю всіх робіт¬ників, верни з полону полонених вояків, що мучаться по дале¬ких краях.
О ізбавитися нам от всякія скорби... — Боже, визво¬ли нас від усякої журби, нужди, що мучать нас на цій землі.
Заступи, спаси... — Боже, чувай своєю ласкою над нашим тілом і душею, захищаючи нас від гріха та від нещасть.
Пресвятую, Пречистую... — Віддаймося Ісусові Христові, нашому люблячому Спаситслеві, що ласкаво прийме нас, якщо ввізмемо Преч. Діву і Святих Божих Угодників, бо їхні могутні молитви та заступництво виєднюють нам ласкаве прийняття.
Яко подобает Тебі всякая слава... — Ця Ектенія кінчиться возгласом, закликом, яким прославляємо Пресвяту Тройцю. Боже, прославляємо Тебе, в Тройці єдиного, бо Твоя велич, доброта, люблячість заслуговують на всяку похвалу сотворінь, яких Ти обдарив численними добродійствами.
Яка чудова, яка божеська ця Ектенія!— Прославляємо Бога величаємо Пресвяту Тройцю, але й не забуваємо про себе самих і свої щоденні потреби. Не забуваємо про наших ближніх що обнимаємо любовю, та благаємо Господа за них на Без¬кровній Жертві Божественної Літургії, бо Христос пожертвувався за всіх людей і за всі, так духовні, як і дочасні їхні потреби.
Взиваємо Преч. Діву, Божу та нашу любу Матір, бо вона своїми молитвами виєднює те, чого ми самі негодні випросити своїми скромними благаннями. Накінець мов діти віддаємося з повним довірям в руки люблячого Спасителя, бо ми певні, що вам не станеться ніщо лихе, якщо проживатимемо під Його ласкавою опікою! — Кінчаючи свої покірні благання, вірні виявляють свою певність, що Христос спогляне на них, і немов кличуть зо святим Павлом: Я знаю, в кого я ввірував! (2 Тим. 1,12).

Дата: Понеділок, 08.03.2010, 15:39 | Повідомлення # 10
МАЛИЙ ВХІД

Скінчивши Мирну Ектенію, Священник щераз потихо благає Господа подати світові ласки та добродійства, яких зіб¬раний у церкві нарід прохав у Мирній Ектенії.
Вірні ж тимчасом співають Антифони.
Що таке АНТИФОНИ? — Це спів на переміну цебто церков¬на пісня зложена з псаломних стихів із припівами на честь Ісуса Христа, Пречистої Діви та Святих. Два крилоси співають цю пісню на переміну, тимто й зветься вона антифоном. Сам Христос і Апостоли користувалися псальмами. Святі Отці вложили до Божестиної Літургії витяги з псальмів, що Старий і Новий Завіт не противляться один одному, але чудово доповняються.
Антифони бувають Щоденні, недільні й особливіші на визначальніші свята. Малі Ектенії розділяють антифони. Всіх антифонівє три.
Чому ж ці Ектенії звуться малими? — Бо в них є тільки чотири заклики.
Паки, паки миром Господу помолімся! — Щераз і щераз no¬молімся в мирі Господові! — Це подвійне паки (щераз) має по¬будити присутніх ревніше й уважсніше молитися.
Заступи, спаси. . . — Боже, захищай і спасай нас своєю ласкавістю, бо самі собою не маємо права до Твоєї особливішої помочі й опіки.
Пресявтую, Пречистую… — Новий заклик звертатися до Діви і Святих, що своїми чесно¬тами та молитвами виєднюють нам те, чого б ми не отримали власними заслугами.

Яко Твоя держава. . . Бо¬же, Ти один вічний, славутний, в Тройці єдиний Володар сві¬ту, якого сотворіння повинні повік прославляти та величати.

ЄДИНОРОДНИЙ СИНЕ… Це коротке та ядерне з'ясування життя Божого Сина в часі та в вічності, це чудова пісняна честь Спасителя, що, ставшись чоловіком, віддав життя за спасення людства. Єдинородний нагадує прнявним в часі Літургії, що Ісус, Боголюдина, зволив народитися з Преч. Діви Марії, що стала Божою Матірю цебто Богородицею, бо дійсно породила Христа Бога. Цей Христос Бог відкупив нас від віч¬ного прокляття хресною смертю, за що й належиться Йому вічна похвала враз з Отцем і Духом, бо всі три Божі Особи це один Бог у Пресвятій Тройці.
Хто уложив цю чудову пісню, перлину нашої Божественної Літургії? — Цісар Юстиніян склав її проти єретика Несторія, що поважився перечити Боже материнство Преч. Діви, звучи її звичайною женщиною, що дала нам Христа чоловіка, а не Христа-Бога.
Малий Вхід. — Ця церемонія пригадує нам появу Ісуса Хри¬ста над рікою Йорданом. По тридцятьох роках укритого жит¬тя в Назареті Спаситель обявляється світові над Йорданом, річкою в Палестині, бо по хрещенні мав зачати публичне, апо¬стольське життя, проповідуючи світові щасливу новину відкуплення людського роду.
Наука Спасителя вміщається в Святій Євангелії. Оттому Священник бере Євангелію й обносить довкола престола. Перед Священником ідуть два хлопчики. Один несе свічку, другий кадило… Обійшовши престіл, Священник дає вірним цілувати Євангелію. Підносячи ж Святу Книгу догори, врочисто та голосно кличе: Премудрость, прості!

Що означають ці обряди Малого Входу? — Священник пред¬ставляє Ісуса Христа. — Євангелія вміщає Христову науку.— Хлопчик зо свічкою нагадує святого Івана Хрестителя, що проповідуванням приготовляв нарід на прихід Месії. Свічка це світло Божої науки, що прояснює шлях нашої мандрівки до вічности. Кадило нагадує Божу ласку, що Спаситель приніс на землю людям доброї волі. Вірні цілують Святу Єван¬гелію на знак пошани та Любо¬ви до Христа та Його науки, що становить скарб християн.

Премудрость, прості! — це заклик Священника: Люди, ди¬віться, де правдива мудрість, що веде до вічного щастя в не¬бі. Будьте простодушні та не¬злобні, йначе не зрозумієте Христової науки, як негодні були зрозуміти та прийняти горді фарисеї й паганські философи, називаючи її згіршенням, нерозумом цебто нісеніт¬ницями.
Христова наука не подобається мудрагелям цього світу, не до смаку вона розкішникам, бо голосить покору, чистоту, братолюбність, умертвлений пристрастей, відвязання від земських дібр за якими ганяється загал людей.

На заклик Священника бути простодушними, покірними, люди відповідають: Прийдіте, поклонімося… — Ми приймаємо науку Христа, бо вона веде до неба та запевнює спасіння душі. Ми поклоняємося Спасителеві, що приніс із неба ту науку, яка запевняє нам Боже благословення на землі та вічне щастя в небі. Іншим божкам, от як змисловості, гордощам, земським добрам, не будемо кланятися, бо вони ведуть душі до пекла на вічну загибель.

ТРОПАРІ

ПО МАЛІМ ВХОДІ Священник мовчки благає Господа прийняти похвалу від людей, що прагнуть прославляти свого Творця, дякуючи за сотворения та прорізні добродійства.
ТРОПАРІ та КОНДАКИ. — Підчас тихої молитви Священника вірні під проводом дяків співають тропарі та кондаки. Що ж таке Тропар? Тропар це короткий опис подвигів, чеснот жит¬тя Спасителя, Богородиці та Святих.
Шо таке Кондак? Кондак — це короткий, похвальний гимн на честь Спасителя, Богородиці ЧИ Святих.
Тропарі та Кондаки зміняються зо святами. Маємо багато прерізних свят у році. Кожен день у році є присвячений яко¬мусь Святому чи Святій. Отак Церква бажає затримувати Живою пам’ять своїх Героїв і Героїнь поміж християнами, от¬тому пригадує їм життя, чесноти Святих і заохочує насліду-вати їх. Деякі дні присвячені Спасителеві та Його Пресвятій Матері. Це найважніші свята, бо Ісус і Його Мати займають найважніші місця в ділі відкуплення людського роду. Кожна неділя це ирнгадка Христового воскресення. Цілий літургій¬ний рік, пригадуючи християнам діла Христа, Богородиці та приклади Святих, має допомогти душам наближатися до Спа-сителя вправою в чеснотах, що їх подає нам Христос, Його Мати та Святі Божі угодники чи угодниці.
Літургійний рік у Східній Церкві починається першим ве¬реснем. Він ділиться на три періоди: (а) Великодній період починається неділею митника та фарисея і кінчається неділею Всіх Святих, що припадає в восьму неділю по Великодні.
(б) Другий період починається неділею Закхея та кінчаєть¬ся 31-им серпнем. (в) Третій період це Різдвяний період. Він зачинається 31-им серпнем і кінчається неділею Блудного Сина.
Великдень це осередок подвижних Свят, а Різдво неподвижних. В рамцях цих трьох періодів всі свята так розложені, що вони чудово пригадують нам найважніші діла Спасителя, Богородиці та Святих, і так ведуть нас до Христа, що є осе¬редком Нового Завіту. Церква за Божим надхненням устано¬вила ці свята, щоб через них освячувати наші душі. Освячен¬ня ж це вподібнення душі до Спасителя. Мати Божа, Святі Божі Угодники це живі відбитки Спасителя. Чудові наші цер¬ковні урочистості, дні присвячені Спасителеві, Преч. Діві Марії та різним Святим пригадують нам найважніші події життя Ісу¬са Христа, Божої Матері, Святих. Кодаки ж оспівують і звели¬чують їх чесноти та геройство, заохочують наслідувати їх, бо так наближаємося до Спасителя, вподібняємося до Нього: Кого Він (Бог) передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Його Сина, щоб Він був перворожден поміж багатьма братами. (Рим. 8, 29).
По кондакові хор співає Богородичен, похвальну пісню на честь Пресвятої Богородиці, бо Східня Церква при всіх молитвах величає Божу Матр і поручає народ її могутньому заступ¬ництву, бо вона посередниця між Богом і людьми. Через її руки, кажуть Святі Отці, переходять всі ласки, що Бог уділяє душам. Так Христос звеличує Свою Пресвяту Матір за її співдіяння в ділі відкуплення людського роду.
Отак вірні діти Церкви переживають разом зо своєю духовною Матірю життя Спасителя, Богородиці та Святих Подвижників, що гаряче любили Христа та служили Богові всім серцем.
Цілий церковний рік з прерізнимн святами це чудовий фільм життя Христа, Богородиці, Святих... Треба приглядатися до цього фільму, вживатися в нього, захоплюватися героями, що там з'являються. Оттоді Христос стане для нашого серця живим і повним чару та заохоти наслідувати Його чесноти... Наше ж життя наблизиться до геройства перших християн, яких Святий Павло не вагається звати Святими, бо дійсно такі були цілі християнські громади.
Звідкіля взялися в нас Тропарі та Кондаки? — Емеський диякон, Роман, зачав складати їх около 500 року по Христі. Свята Церква вложила їх до Божест. Літургії, щоб ці чудові взори чеснот і геройства завжди зберігалися в християнських серцях і памяті грядучих поколінь. — Кожен Святий чи Свята кличе нас своїм життям: Наслідуйте мене! (І Кор. 4, 16), як святий Павло писав до Коринтян.
Вірні співають Тропарі, а Священник потихо благає Бога в сердешній молитві ласкаво прийняти славословну молитву та подати ласку служити Богові все життя, яко Свят єcu, Боже наш… — Боже, Ти святий, Ти величний, Ти безконечний, люди всім серцем прославляють Тебе.

СВЯТИЙ БОЖЕ. . . — Це дуже давня пісня, бо сягає часів грецького цісаря Теодосія. Був тоді в Греції землетрус, що понищив багато сіл і міст. Царгородськнй патріярх, Прокль, зарядив покутний обхід, щоб усмирити Божий гнів. В часі обходу один малий хлопець зобачив небо розкрите, де чув, як Анголи співали: Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас. — Захоплений і зворушений оцим оповіданням розкаяний нарід став співати цю прегарну пісню.
Землетрус негайно покінчився на превелике здивування всьо¬го народу.
Святий Боже... — це чудове прославлення Пресвятої Трой¬ці. — Воно нагадує нам появу Пресвятої Тройці над Йорда¬ном: Син хреститься в ріці, Святий Дух зявляється під видом голуба, а Небесний Отець кличе з неба: Це мій Син улюбле¬ний, що Я вподобав собі! (Мт. З, 17).
Отак пісня Святий Боже нагадує нам хрещення Ісуса Хрис¬та в ріці Йордані. Хрещення в Йордані це вступ Ісуса до Його публичного, апостольського життя.
На Різдво Христове, Богоявлення, в Лазареву Суботу, на Ве¬ликдень, Зелені Свята замість Святий Боже співаємо: Єлици во Христа крестистеся. . . — В навечер'я цих свят Церква хрестила Оглашенних. На другий день в часі Літургії взи¬вала новоохрещених прославляти Бога за ласку святого хре-щення та відродження до життя ласки, співаючи Аллилуя цеб¬то Прославляймо Господа!
В хрестопоклонну неділю та на празннк Воздвижения Чес¬ного Хреста співаємо: Кресту Твоєму покланяємся, Владико... — Господи, кланяємося Твому Хрестові, бо хрестом Ти врятував нас від вічної загибелі...
По відспіванні Святий Боже Священник іде за престіл, звід¬кіля виголошує до народу: Воньмім! Мир всім! Премудрость, воньмім! — Люди, уважайте, бо почуєте науку Апостолів, що Христос був порозсилав по світу голосити народам правди Бо¬жого обявлення. Треба бути уважні, не розглядатися, не швендятися, бо йнакше не зрозуміємо науки, що вказує, як треба жити похристиянськи, щоб гідно носити імя Христових внзнавців і учнів. Святий Павло каже в листі до Римлян: Все, що давніше написане, було написане нам на науку, щоб ми терпінням і потіхою з Писання мали надію! (Рим. 15, 4) — Священник за престолом представляє Спасителя укритого в пу¬стині.
ПРОКІМЕН — Хор співає прокімен, стишок зо Старого Заві¬ту, щоб зазначити одність обидвох завітів, бо ж обидва завіти, так Старий, як і Новий, звернені до Христа, що є осередком усього Божого діяння та центральним пунктом історії людства. — Прокімен уводить вірних у дух Нового Завіту та підготовляє їх до слухання науки Христових Апостолів, як Старий Завіт приготовляв людство до приходу Месії.
АПОСТОЛ. — Дяк читає уривок із писань Апостолів. Читан¬ня Апостола на думку одних толкувателів представляє і прига¬дує поширення Христової науки, яку Апостоли рознесли наро¬дам світу своїм проповідуванням і питанням. Інші ж толкувателі твердять, що читання Апостола пригадує людям факт, що Божественний Спаситель уперед посилав Своїх Апостолів або учнів туди, куди згодом Сам мав удатися з голошениям Своєї науки. —Священник сидить по правій стороні Горного си¬діння, бо представляє Христа, що по воскресенні засів праворуч Свого Небесного Отця.
По прочитанні Апостола священник чи диякон обкаджує прес¬тол і нарід. Обкаджування вказує та пригадує ласки та духо¬ві добродійства, що спливають на вірних із читання Євангелії та побожного слухання проповіді.

Бібліотека » Церква » Духовна література » БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ (Отець Михайло Щудло, ЧНІ)
Сторінка 2 з 4«1234»
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика