Головна сторінка сайту
Сторінка 3 з 10«12345910»
Архів - тільки для читання
Бібліотека » Церква » Духовна література » "Містичне Місто Бога" (Преподобної Мати Марії від Ісуса з Аґреди (1602-1665))
"Містичне Місто Бога"
Дата: Субота, 16.10.2010, 20:54 | Повідомлення # 11
ПРО ЧЕСНОТУ ВІРИ І ЯК ПРЕСВЯТА МАРІЯ ВПРАВЛЯЛАСЬ У НІЙ

У відношенні краси і гармонії всіх доброчесних навиків душа Пресвятої Марії була настільки просвітлена, ушляхетнена, до останку спрямована до найвищого Добра і останньої Мети всього сотвореного, що перевершувала в цьому всі істоти, уступаючи в них лише Богові. Кожен Її окремий вчинок був гранично плідний, повносильний і вичерпний, і височів понад чеснотами всіх других сотворінь. Хоч Найвищий від самого Зачаття дарував Їй, як майбутній Божій Матері, повний набір Божих і моральних чеснот, Вона ніколи не переставала вдосконалювати і помножувати їх власними заслугами.

Про чесноту віри у Марії сказала свята Єлисавета: "Щаслива Ти, що повірила, бо здійснеться сказане Їй від Господа. " (Лука, і, 45). Глибина віри у Пресвятої Діви мала надолужити недостачу тої віри у цілого людства і бути для смертних наочним свідченням того, якими величними й захоплюючими є Божі тайни і труди, і яку віру мають благословенні ангели у Небі.

Один погляд на світ показує нам, скільки народів, володінь і країн від його самого початку втратили право до істинної віри, яку так мало цінили невдячні смертні; як багато з них, нажаль, відкинули її, коли Господь у своїм щедрім милосерді наділяв їх нею. А як багато вірних, одержавши без жодної заслуги той дар віри, легковажили й гордили ним, дозволили йому безліяльно марнуватись на дорозі до останньої мети. Тому треба було, щоби знайшлась хоч одна істота, спосібна надолужити Богові за ту втрату, стати досконалим приміром і дороговказом для решти, включаючи Патріярхів, пророків, апостолів і мучеників, і всіх, що вірили чи ще повірять у християнські правди - аж до кінця світу.

Знання і віра у Пресвятої Марії були невіддільні від себе. Подібно до ангелів у Небі Вона без жодної перерви, неустанно розмишляла над Божими тайнами, поглиблювала свої знання про них, ніколи не забувала вивчене, і не мала ніяких сумнівів. Це було Її інтелектуальним вправлянням у вірі, за котрим слідували діла, що свідчили про цю незрівнянну віру. Св. Павло називає Патріярха Авраама батьком всіх віруючих (Рим. 4, 11), бо він перший дістав обітницю, надіючись проти всякої надії (Рим. 4, 18). Він бажав возхвалити віру Патріярха, бо той повірив Господеві, що його неплідна жінка приведе йому сина; а пожертвувавши цього єдиного сина на заколення за Божим наказом, він, як здавалось, навіть позбувався надії мати дальших, незліченних потомків, що їх йому перед тим Бог обіцяв. І все ж, супроти всіх законів природи Авраам повірив, що Господь дотримає слова в надприродний спосіб. Тому він заслужив, щоб його звали батьком усіх віруючих, що мали отримати печать тої віри - обрізання.

Але наша незрівняна Володарка Марія має ще більше право називатися Матірю віри і всіх вірних. Бо ще більш незрозумілим виглядало твердження, що дівиця без мужа може зачати й породити, ніж обітниця, що старша і неплідна жінка приведе Авраамові потомка. І жерт-венність Марії була більша, бо вона певніше знала, ніж Авраам, що Її Єдинородний Син неминуче стане жертвою для Бога за гріхи світу. Отже можна бути пев-ним, що в день остаточного звіту людей за свої вчинки на землі наша Володарка і Цариця буде особлившим способом допомагати своєму пресвятому Синові у судженні всіх тих, хто не скористався з Її приміру досконалої віри під час свого перебування на землі.

Слова Цариці

Моя доню. Безцінний скарб чесноти віри (вірування в надприродне) є прихований від тих смертних, що мають лише плотські і земні очі. Вони ж бо не відають, як оцінити і пошанувати дар такої незрівнянної вартості. Подумай, Моя найдорожча, яким був світ без віри, і яким би він був нині, коли б Мій Син і Господь не подбав був про неї. Скільки людей, котрих світ величав великими, могутніми і мудрими, занапастили себе через брак світла віри, зайшли від темряви свого безвірства в найогидніші гріхи, а звідти - у вічну тьму пекла! Скільки царств і країн, що самі є незрячими, слідують за ще більш засліпленими провідниками, аж поки вони разом не впадають в провалля вічного болю! А за ними йдуть злі християни, що прийнявши ласку й благословення віри, живуть так, якби її зовсім не мали у серці.

Не забувай, Моя люба подруго, про цей дорогоцінний самоцвіт, котрий Господь дав тобі, як віно і шлюбний дар, до твох заручин з Ним, щоб привести тебе до палати невіст у Його святій Церкві, а опісля - до зустрічі з Ним у вічному блаженстві. Постійно вправляй ту чесноту віри, бо вона підводить тебе до останньої мети, до якої ти змагаєш, і наближує тебе до предмету твоїх прагнень і любові. Віра вказує певну дорогу до вічного спасення. Віра є світлом, що сяє у темряві цього смертного життя і тривалої прощі. Вона неухильно веде людей до посідання Батьківщини, до якої вони мандрують, якщо вони не дозволять тій вірі загинути через невірство і гріхи. Віра наснажує інші чесноти, є поживою праведних і підтримує їх у трудах. Віра служить остереженням для невіруючих і маловірів, бо вказує на їх гріхи у цьому світі і грозить покаранням - в прийдешньому житті. Віра є всесильна, бо для віруючого не існує нічого неможливого. Віра освітлює і облагороджує розум людини, бо керує нею в темноті природного неуцтва, щоб вона не збилася з путі. Віра підносить чоловіка понад ним самим, щоб він ясно бачив і розумів з непомильною певністю те, що є понад його змислами. Таким чином, він (віруючий) звільня­ється від примітивної і негідної обмеженості тих, що вірять тільки тоді, коли в чомусь наочно пере­конаються з допомогою ограничених природних змислів, - котрі не беруть під увагу, що душа у в'язниці податливого на зіпсуття тіла є дуже стіснена у своїх діяннях через грубе втручання відчуттів. Тому ціни, Моя доню, цей дорогий скарб Католицької Віри, даний тобі Богом, пильнуй його і уживай гідно й шанобливо.

Дата: Субота, 16.10.2010, 20:57 | Повідомлення # 12
ПРО ЧЕСНОТУ НАДІЇ, І ЯК ПРЕЧИСТА ДІВА ВПРАВЛЯЛАСЬ У НІЙ

Чеснота надії природно йде слідом за чеснотою віри і визначена Богом, як її продовження. Бо якщо Всевишній вселяє в нас чесноту віри й бажає, щоб кожен, незважаючи на свій вік і становище в суспільстві, неомильно пізнав Бога, Його тайни і обітниці, то тільки з одною метою, - щоб ми розбудили у собі нестримне прагнення дійти до того найвищого Добра. Таке прагнення називаємо надією, і воно засівається у нашій волі при хрещенні. Бо розумна діяльність індивідуальної волі змагає до вічного блаженства, до найліпшого використання Божої ласки й подолання труднощів на цьому шляху. Прояви і спосіб діяння цієї чесноти регулюються світлом віри і розумним покладанням на непорушну обітницю Господа. Розумно надіючись, людина уникає двох крайностей - розпачі і самовпев­неності. З одної сторони, ми стаємо певні, що Бог не відніме нам того, що обіцяв усім, а з другої, - що обітниця нам не дається даром, а вимагає повного напруження всіх сил при допомозі Божої ласки.

Отже, у Пресвятої Марії ця чеснота надії, те бажання дійти до найвищого Добра, до Бога - перевершували досконалістю можливості усіх сотворених істот. Хоч Її надія була скріплена блаженними спогляданнями Найвищого у Небі, твердим переконанням в Його непорушній правдомовності й вірності, це не зменшу­вало Її зусиль ще більше подобатись Йому, ще більше заслужувати собі на обіцяну Їй славу Цариці Небес.

Більше того, якщо, як вже було сказано, Цариця Небес була наділена чітким знанням і вірою відносно всіх об'явлених правд, тайн і діянь Найвищого, і якщо акти надії супроводили всі акти віри, то хто окрім Господа, міг би їх почислити і зміряти? Сюди слід додати і Її сподівання на спасення людських душ у майбутній євангельській Церкві, що мали сповнитись через заслуги відкуплення людей Її пресвятим Сином. Як і чеснота віри, так і чеснота надії була створена тільки заради Марії, і тільки заради Неї - була дарована всьому людству.

В зв'язку з тим Святий Дух називає Її Матірю прекрасної любові і святої надії (Екл. 25,24). Бо подібно, як Вона стала Матірю Христа, одягнувши Його в плоть, так само Святий Дух вчинив Її Матірю надії, тому що Вона зачала й породила цю чесноту для вірних у Церкві.

В Ісусі Христі Церква має Небесного і правдивого Батька, що започаткував і заснував її своїми заслугами й трудами, збагатив її Божими ласками, власним приміром і наукою. Тому годилося, щоб Церква дістала також люблячу Матір, котра в особі Пресвятої Марії пестила б і кормила цих малих діточок біля своїх грудей (І Кор. 3; 1-2) делікатною поживою, аж поки вони самі не зуміють уживати їжі здорових і сильних дітей. Такою Матірю була Пресвята Марія, Котра від початків Церкви, коли Закон милосердя щойно народився для Її ще слабеньких дітей, почала підгодовувати їх солодким молоком своїх просвітлених повчань із істинно материнським милосердям.

До кінця світу Вона буде помагати новим дітям, заступатися за тих, котрих Христос приводить до себе щодня через свої заслуги і на просьби цієї Матері милосердя. Це Вона виховує і викормлює їх. Вона є нашою наймилішою Матірю, нашим життям і надією, початком наших благословень. Вона є нашим при­міром для наслідування. Вона є нашим запевненням у змаганні до вічного щастя, яке для нас заслужив Її пресвятий Син. Вона доставляє всю потрібну нам поміч.

Слова Цариці

Ти, Моя найдорожча, отримавши таке велике просвітлення про цінність цієї чесноти і про діла, котрі Я здійснювала з її допомогою, повинна невпинно трудитись, щоб наслідувати Мене відповідно до одержаної Божої ласки. Постійно пригадуй і обдумуй в душі обітниці Найвищого, і з непохитною впевненістю в їх Божественній достовірності розбуди своє серце, щоб ревно бажати і прагнути їх звершення. Такою твердою надією ти запевниш собі задля заслуг Мого пресвятого Сина прибуття до благословенного проживання у Небесній Батьківщині, і до товариства всіх тих, що будуть бачити в безсмертній славі Лице Найвищого. З її поміччю ти зможеш піднести своє серце понад земні речі і націлити свій ум на незмінне Добро, до Котрого ти змагаєш. Всі земні речі виглядатимуть для тебе клопітними і відштовхуючими; ти вважатимеш їх нікчемними і гідними зневаги; до нічого не будеш стреміти, лише - до милого й чарівного предмету твоїх бажань. В Моїй душі Я так завзято надіялась, як тільки було можливо для тих, що вже наблизились у вірі до свого предмету бажань і пізнали Його досвідом; жодна мова ані слова не зможуть описати чи передати силу тої надії.

Крім того, щоб це ще більше підштовхнуло тебе, подумай із глибоким жалем в серці про ті численні нещасні душі, що є Божою подобою із здатністю заслужувати собі славу: як вони по власній вині позбавляють себе тої надії! Якщо би діти святої Церкви зупинилися на хвилю в своїх марних заняттях, завдали собі труда обдумати і зважити благословення непомильної віри й надії, що відділяють їх від темряви, і що без ніякої їхньої заслуги відрізнили їх від послідовників сліпого невірства, - то вони би засоромились своєї байдужості і непам'ятливості, і осудили би власну нікчемну невдячність. Але хай такі себе не обманюють, бо найжахливіша кара їх чекає. Для Бога і для Святих вони найбільш огидні, бо гордують Кровю, яку пролляв Христос якраз для того, щоб виєднати їм оці благословення. З погордою, ніби це лиш байка, вони ставляться до благословень віри, поспішаючи ціле життя у своїх справах; не витратять ні дня, ні навіть години, щоби подумати про свої обов'язки і небезпеку, що їм грозить. О, ридай душе над цим гідним жалю лихом, і по своїй силі молись і працюй для його усунення через Мого пресвятого Сина. Повір мені, що які би зусилля і спроби ти не робила для цієї мети, всі вони будуть винагороджені Всевишнім.

ПРО ЧЕСНОТУ ЛЮБОВІ У ПРЕСВЯТОЇ ДІВИ МАРІЇ.

Найвидатніша чеснота любові є панею, царицею, матірю, життям і окрасою всіх інших чеснот; вона рядить ними, приводить їх у рух, спрямовує до остаточної і правдивої мети, веде до граничної досконалості, береже їх і спонукує зростати, просвітлює і освячує другі чесноти. Без любові вони стають маловартними, притемненими, отяжілими, неврожай­ними. Любов є ласкава, терпелива, ніжна, без сопер-ництва, зависті, напасливості, бажає - не громадити до себе, а - з готовністю все віддавати, є джерелом всього доброго й не мириться із злом (І Кор. 13,4). О, чесното понад чеснотами і найбільший скарбе Небес! Ти одна володієш ключами від раю. Ти є світанком непроми-наючого світла, сонцем вічного дня, очищаючим вогнем, п'янким вином, нектаром радості, солодощами, що насичують без набридання, світлицею спочинку для душі, остаточною в'яззю з Богом (Йоан 17, 21), тою ж самою, що єднає Бога Отця з Сином, а Їх Обох - із Святим Духом.

Задля шляхетності цієї чесноти наш Бог і Господь побажав, щоб Його звали Любовю (І Йоан 4, 16). Бог є любов, бо на відміну від моральних чеснот віри і надії, чеснота любові одинока є сутністю взаємин - співділа-ння і взаєморозуміння Трьох Божих Осіб у єдиній і нерозривній Пресвятій Тройці. Віра і надія с Божим даром, що призначений лише для смертних, як засіб осягнення чесноти любові і наближення до Бога.

Поза Господом Богом найповнішим втіленням чесноти любові є Пресвята Марія. Перед віками була вибрана Богом та Істота, любов і прив'язання Котрої до Сотворителя мали перевищувати ці якості в усієї решти людства. Вона одинока наслідувала в любові Сонце справедливості - свого пресвятого Сина. Марія любила Бога за те, що Він - Бог, чисто, запально, саможертвенно, без всяких побічних міркувань і розрахунків, і всіх людей - заради Бога, і подібно до Нього - без думки про людську взаємність і вдячність. Своєю любовю Вона прикрашала Небо й землю, і всі гідні речі, що існують поза Богом.

Досконала Божественна любов у цьому світі могла заіснувати лише в Ній. Вона надолужила весь людський довг любові до Бога в ту пору, коли всі люди ні не сплачували цього боргу, ні навіть не мали поняття про його розміри чи значення. Ця любов зобов'язала Бога Отця пожертвувати свого Єдинородного Сина задля Неї і для Відкуплення цілого світу.

Ось тому Святий Дух називає Марію матірю прекрасної любові (Екл. 24, 24). Ці слова також означають, що Марія є Матірю Того, Хто є нашою найсолодшою любовю, - Ісуса, нашого Господа і Відкупителя. Тому то й всі Святі є тільки окремими променями того Сонця, струмками, що вибігають з цього океану любові до Бога.

Джерелом любові нашої Княжни Марії були, зокрема, Її видіння Бога. Через них Вона пізнала, як слід любити Бога усіми силами душі. І можливо, що якби Господь не передбачив, що серед смертних народиться Марія, наша Цариця, то Він був би не дав Заповіді любові до Бога у нам відомій формі.

О, нвйсолодша і найчарівніша Мати прекрасної любові! Нехай усі народи пізнають Тебе, всі покоління - благословлять Тебе, всі сотворіння - величають і хвалять Тебе! Ти одинока - досконала, улюблена, вибрана Матір несотвореної Любові. Вона створила Тебе й вибрала, щоб Ти світила немов сонце в Твоїй прекрасній і бездоганній любові! Підійдімо ми, нещасні діти Єви, до цього сонця, щоб засвітитися і спалахнути. Приступімо до цієї Матері, щзоб знову народитись у любові. Приходьмо до цеї Вчительки, щоби навчила нас найвищої любові. Бо порівнянно з Богом всі другі цінні речі є безвартісні, кожна краса є невродливістю; і все, що для плотських очей є великим і гідним уваги, стає тоді нікчемним і безвартісним.

Слова Цариці

Моя доню. Якщо в материнському прив'язанні Я хочу, щоб ти йшла за Мною й наслідувала Мене в усіх інших чеснотах, то тим більше - Я виявлю тобі Моє бажання, щоб ти слідувала за Мною в чесноті любові; бо вона є метою і вінцем всіх інших чеснот. Бажаю, щоб ти з напруженням всіх сил досконало відтворила в своїй душі усе, що навчилась про Мою любов. Засвіти світильник твоєї віри й розуму, щоби знайти цю драхму безмежної вартості (Лука 15,8), і коли знайдеш її, забудь усе і погорди усім, що є земне і нетривке. Обдумуй знов і знов, розважай і бери під увагу ті невимірні підстави і причини, що чинять Бога любим понад усі другі речі. А щоб бути певною, що ти насправді Його кохаєш бездоганно, шукай у собі за наступними познаками і наслідками тої любові:

Чи твої думки і розважання постійно зосереджуються на Богові; - чи Його накази і поради не викликують у тебе відрази або нехіті; - чи боїшся Його образити; -чи зразу стараєшся Його перепросити за образу; - чи переживаєш, коли Його ображають і раділа би, якби всі сотворіння служили Йому; - чи хочеш і чи тобі є мило безнастанно говорити про Його любов; - чи насолоджуєшся в думках Його присутністю; - чи тобі сумно, коли за Нього забуваєш і коли відчуваєш, що Його немає біля тебе; - чи любиш те, що Він любить і чи маєш огиду до того ж, що й Він; - чи намагаєшся притягати всіх до приязні з Богом і до Його Милосердя; - чи молишся із впевненістю; - чи із вдячністю приймаєш Його ласки; - чи не марнуєш їх, а використовуєш на добро, для Божої честі і слави; - чи стараєшся подавити у собі всі відрухи пристрастей, котрі стримують тебе, чи заважають любити Бога й працювати над доброчесністю.

Ця чеснота вимагає такої послідовності: любити Бога понад усі сотворіння, тоді - себе і того, що найближче від нас, тобто - нашого ближнього. Бога муситься любити всіми помислами - без обману, цілою волею - без застережень чи роздвоєння, усім умом - не забуваючи, не допускаючи спадів, недбальства й неуваги. Ця любов до Бога не повинна мати ніяких побічних мотивів, бо Його треба любити тільки заради

Нього; - тому що Він є найвище Добро, найдосконаліша доброта і святість. Така любов заставляє сотворіння любити себе й свого ближнього, бо обоє належать до того самого Бога, від Котрого виводять своє походження, життя і діяльність. Той, що справді любить Бога заради Нього Самого, буде любити все, що від Бога; і все те певним способом сприяє великодушності тої людини. Стаючи милосердною, та людина розглядає ближнього, як твір і знаряддя Бога, чи це друг чи неприятель. Милосердний бачить лише те, що Боже, і -що у других людях має відношення до Бога, без значення, чи ближній є приятелем чи недругом, добродієм чи напасником. Він бере під увагу тільки відмінності індивідуальних часток в Божій ласці, і відповідно з цим мірилом любить все у Бозі і для Бога.

Дата: Субота, 16.10.2010, 20:58 | Повідомлення # 13
ВИПРОБУВАННЯ ЦАРИЦІ У ХРАМІ І СМЕРТЬ ЇЇ БАТЬКІВ

Ми залишили нашу царственну Принцесу в Її дитячих літах у храмі, зробивши відступ для бесіди про чесноти, дари й Божественні об'явлення; їх Вона, дитя за віком, але повнолітня неперевершеною мудрістю, -отримувала з руки Найвищого й негайно переводила в життя. Найсвятіша Дитина росла перед Богом і людьми віком і Божою ласкою. Але так завжди ставалось, що запал випереджував природні можливості, і що Божі ласки не уділялись Їй згідно з віком, а відповідно до прихильних накреслень і високих цілей Провидіння; їх бурхливі потоки шукали свого плеса, щоб успокоїтись у цьому Місті Бога. Найвищий не щадив своїх дарів і ласк, щогодини творячи чудеса своєю потужною Рукою, так ніби вся її діяльність була застережена виключно для Пресвятої Марії. А Її Величність так знаменито співділала із цим напливом Божих ласк в своєму тендітному віці, що наповнила серце Господа найбільшою благодушністю, а ангельські Небеса -захопленням. Небесні духи ставали свідками ніби дивного суперництва і змагання між Найвищим і Дитям Принцесою. Божественна сила, щоб збагатити Її, щодня виймала із скарбниці давні і нові благословення, призначені виключно для невинної Марії; а Вона, мов та благословенна земля, не тільки стократно видавала плоди, як це діялося з іншими Святими, а зуміла перевищувати у любові, подяках, похвалах, і усіх чеснотах найвищих і найревніших серафимів, не упускаючи жодної нагоди для практикування чеснот.

Навіть у тендітних літах Її дитинства було видно, що Вона зачитувалася Святим Письмом і розуміла його. Повна мудрості, Марія зіставляла в своїм серці одержу­вані Нею Божественні об'явлення із прочитаним у Святому Письмі, і тому неустанно засилала до Небес гарячі молитви і просьби за відкуплення людського роду і воплочення Слова. Вона більше читала пророків Ісайю і Єремію, і псальми, бо тайни про Месію і Закон ласки чіткіше повторялись в цих писаннях. В додатку Марія розширяла свій кругозір, задаючи своїм ангелам глибокі і несподівані питання й загадки. Багато разів із незрівнян­ною ніжністю свята Дитина висловлювалася про тайну людської природи Слова: що Він має стати немов­лятком, народитися від Діви-Матері, досягти зрілого віку, як інші люди, терпіти й умерти за всіх дітей Адама.

При цих обрадах і випитуваннях святі ангели і серафими давали відповіді, просвітлюючи Її, утверджуючи в переконаннях, і запалюючи Її непорочне серденько ще ревнішою любовю до Бога. Але вони завжди таїли від Неї Її власну найвищу поміж людьми гідність. Хоча Вона часто в найглибшій покорі жертвувала себе, як рабиня для Господа, і для тої щасливої Матері, котру Він вибере для свого народження у світ.

Найвищий прийшов до висновку, що повнота дарованих ласк і особистих чеснот Княжни Марії передбачає, що по усталеному часі Її заслуги мають досягти вершинної точки, і сягнути до трудних і шляхетних зобов'язань, незважаючи на Її дитячі літа. В одному з видінь Його Величність об'явив себе Їй, промовивши: "Моя Подруго і Голубко. Люблю тебе безмежно і бажаю від тебе того, що є наймилішим для Моїх очей і сповненням усіх Моїх бажань. Ти вже свідома, Моя доню, відносно прихованої вартості нестатків і терпінь, яких так лякається сліпа нео­свіченість смертних; і тобі дещо відомо, що Мій Єдинородний, коли зодягне себе в людську природу, має словом і ділом навчати дороги хреста; - що Він залишить ту дорогу, як спадщину для Моїх вибраних; і - що Він вибере її для себе і утвердить на ній Закон ласки, роблячи покірність і терпеливість у стражданні фундаментом непохитності і досконалості того Закону.

Бо це найкраще відповідає теперішньому станові людської природи, тим більше - після того, як стільки гріхів її зіпсували і збочили. Також те є згідним із Моєю Справедливістю і Провидінням, щоби смертні досягали й заслуговували собі на вінець слави через труднощі і хрест, оскільки Мій Єдинородний Син заслужить його тими ж засобами у людському тілі. Тому, Моя Дружино, ти зрозумієш, що було би несправедливо, щоб у тебе, котру Я вибрав своєю правицею для Мого задоволення і обдарував, Моя ласка дармувала в твоїм серці, чи щоб твоя любов не видавала овочів, чи щоб ти була виключена із спадщини Мого Обранця. Отже Я хочу, щоб задля любові до Мене ти погодилася прийняти терпіння і смуток."

На цю пропозицію Найвищого нездоланна Прин­цеса відповіла із більш хоробрим серцем, ніж чинили будь-коли у світі всі Святі й мученики: "Господи Боже і мій Найвищий Царю! Всі мої здібності і їх діяння, і мою власну істоту, що їх я отримала від Твоєї безмежної щедрості, я тримаю напоготові, як жертву для Твоєї Божественної приємності, бажаючи, щоб задоволити її повністю відповідно до бажань Твоєї безграничної мудрості і доброти. І якщо Ти даєш Мені якусь свободу вибору відносно чого-небудь, я з любові до Тебе бажаю вибрати лише терпіння аж до смерті. І благаю Тебе, моє Єдине Добро, щоб Ти вчинив з Твоєї рабині жертву аж до загибелі в терпінні, прийнятну для Твоїх очей. Я визнаю мій довг перед Тобою, Господи, могутній і най-милостивіший Боже, і - що жодне сотворіння не завдячує Тобі так багато, ані - що всі вони разом взяті не є винні Тобі стільки, скільки я одна, і - що зовсім не придатна до задачі: покрити цю заборгованість перед Твоєю Величністю. Але якщо Ти приймаєш терпіння, як спосіб надолуження, нехай вся скорбота і страждання смерті прийдуть до мене. Лише попрошу Тебе про Твою Божественну опіку і, припадаючи до Трону Твоєї безконечної величі, молю Тебе не покидати мене. Згадай, о мій Господи, найпевніші обітниці, які Ти дарував нашим Предкам і пророкам, що Ти будеш прихильним до праведних, стояти при тих, що в біді, потішати страждущих, бути їх захистом і обороною в стражданнях. Вірні є Твої слова, неомильні й певні - Твої обітниці; Небо й земля скоріше розпадуться, ніж Твої слова заведуть. Злоба сотворіння не в силі є вигасити Твоєї любові до тих, що надіються на Твоє Милосердя. Сповни у мені Твою святу і досконалу Волю."

Найвищий прийняв цю вранішню жертву від своєї ніжної Дружини, і лагідно їй відповів: "Прекрасна ти в твоїх мислях, Царська доню, Моя Голубко, Моя улюблена і вибрана. Я приймаю Твої бажання, як наймиліші для Мене і хочу, щоб для початку їх сповнення ти взяла під увагу, що згідно з Моїм Божественним розпорядженням твій батько Йоаким мусить перейти від цього смертного до вічного й безсмертного життя. Його смерть настане невдовзі і він відійде в мирі, і буде поміщений між Святими в аді, щоб ожидати відкуплення людського роду."

Ця об'ява не захитала царського серця Княжни Небес, благословенної Марії. Але Вона сповнилась жалем, бо любила батька святою любовю. Жаль уживався поряд з безхмарністю Її благородного серця. Вона почала гаряче молитись за святого Йоакима; благала у Господа ласки, щоб Її батько повністю віддався Богу при своєму переході через благословенну смерть; просила, щоб Бог оборонив Йоакима перед демоном, особливо - в цю годину; щоб зберіг його і помістив між вибраними, бо на протязі свого життя він визнавав і возвеличував пречудне й святе Боже Ім'я. А щоб ще більше прихилити Його Величність до сповнення цієї просьби, вірна Доня згодилась витерпіти все, що тільки Бог призначить.

Господь прийняв те прошення й утішив Небесне Дитя запевненям, що Він помагатиме Її батькові, як най-милосердніший і ласкавий Винагороджувач тих, що люблять Його і служать Йому, і - що Він помістить його між Патріярхами Авраамом, Ісааком і Яковом. В той же час Бог наново скріпив Марію для грядущих терпінь.

Вісім днів перед смертю Патріярха Йоакима Пресвята Марія одержала нове повідомлення від Господа про день і годину відходу Її батька. Це лише шість місяців минуло з часу Її введення у храм. Отримавши це повідомлення, Марія попросила дванадцятьох ангелів, про яких згадував св. Йоан у "Одкровенні", чувати біля постелі Її батька Йоакима, потішати і розраджувати його у недузі. А в останні години його життя Вона післала всіх ангелів своєї сторожі, просячи Господа, щоб батько їх побачив для більшої потіхи. Господь погодився на цю ласку і виконав всі бажання своєї вибраної. Великий Патріярх побачив тисячу ангелів, що стерегли Марію. Зверх того,

Всевишній приказав ангелам звернутись до Йоакима з такими словами: "Божий чоловіче. Нехай Найвищий і сильний Господь буде твоїм вічним спасенням, і нехай Він зішле тобі від свого святого місця потрібну і відповідну поміч для твоєї душі. Марія, твоя Дочка, післала нас, щоб помогти тобі в цю годину, коли ти мусиш заплатити твоєму Сотворителеві довг смертельності. Вона є найвірніша і найсильніша Заступниця перед Всевишнім; задля Її імені і миру ти зараз відійдеш з цього світу потішений і радіючий, бо Він вчинив тебе батьком такої благословенної Доні.

Хоч Його незбагненна Величність задля своїх прихованих декретів ще не виявив тайн і гідності, котрими Він наділить твою Дочку, Він бажає, щоб ти знав про них тепер, щоб ти міг звеличати і хвалити Його, щоб біль і скорбота природної смерті були полегшені ликуванням твого духа від цієї новини. Марія, твоя Доня, є вибрана і назначена як Та, в Котрій Божественне Слово одягне себе в людську плоть і форму. Вона має стати щасливою Матірю Месії і благословенною серед жінок, найбільш вивищеною поміж всіми сотворіннями, і нижчою лише від Бога одного. Твоя найщасливіша Доня має відновити те, що людський рід втратив через перший гріх; і Вона є високою горою, на якій має бути заснований і побудований новий Закон милосердя. Тому, що ти залишаєш для світу Дочку, через котру Бог відновить його, і приготовить остаточне лікарство, - відійди з нього з радісною душею. І нехай Господь благословить тебе з Сіону, і помістить тебе в спадщині Святих, і приведе тебе до споглядання і утіхи благословенного Єрусалиму."

Дружина Йоакима, свята Анна стояла в головах його ліжка, і за Божою Волею усе чула і розуміла. Коли ангели скінчили, святий Патріярх згубив дар мови, і в насту­паючій агонії почав у духу чинити гарячі акти любові до Бога, віри, захоплення, похвали, подяки, покори, і геройські акти інших чеснот. Він помер достойною смертю Святих. Ангели занесли його святу душу до аду Патріярхів і праведників. Найвищий післав душу святого Йоакима, як останнього посла і вістуна Господа, щоб об'явити усьому зібранню праведних, що світанок вічного дня вже близенько, що перші його промені пробиваються в світ через Пресвяту Марію, Дочку Йоакима і Анни, що від Неї має народитися Сонце Божественності - Христос, Відкупитель усього людсько­го роду. Святі отці і праведники в аді захоплено прийняли цю новину і заспівали подячні гимни Найвищому.

Дальші випробування нашої Княжни почались з того, що Господь припинив безперервні видіння, котрих Він удостоював Її до цих пір. Ще більше приголомшило Пресвяту Марію те, що ангели перестали Їй являтись. Зараз вони лишень незримо оточували Її і берегли. Вона відчула себе ніби забутою і покинутою одна посеред темної ночі. В душевній простоті свого невинного серденька маленька Цариця не в'язала цих подій із згодою Господа на Її терпіння. В своїй покірності і гарячій любові до Бога Вона прийшла до висновку, що більше не заслуговує на ласку, яку Бог відібрав Їй через невдячність. Неможливо описати, як жалібно Вона зітхала й тужила за минулою ласкою. І врешті - вилила свою душу перед Господом: "Найвищий Боже і Господи всього сотвореного, безмежний у щедрості і багатий милосердям! Я визнаю, мій Господи, що таке негідне сотворіння не може заслуговувати Твоїх ласк; моя душа з найбільшим жалем осуджує себе за невдячність і втрату Твоєї дружби. Якщо моя невдячність затьмарила Сонце, котре давало мені життя, захоплювало й запалювало, і якщо я була неуважною при віддаванні подяк за ці великі добродійства, то визнаю, мій Господи і Пастирю, цей гріх мого великого недбальства. Якщо, як темна і проста овечка, я не вміла бути вдячною і чинити, як Тобі до вподоби, дивись, що я простягаюсь долілиць на землю, припавши до пороху, щоби Ти, мій Боже, підніс мене з моєї нужди і злиднів. Твої всесильні руки створили мене (Йов 10, 8) і Ти не можеш не знати власного твору (Пс. 103, 14), і - в яку посудину Ти зложив свої скарби. Моя душа марніє в огірченні (Пс. 31, 11) і в Твоїй відсутності, бо Ти є найсолодшим життям. Ніхто, окрім Тебе, не може обновити її знемагаючого животіння. До кого я піду, коли Тебе немає? Куди мені звернути очі, коли не знаю світла, щоб керувало ними? Хто потішить мене, коли усюди само страждання? Хто вбереже мене від смерті, коли не лишилось жодного життя?"

Так само звернулась Вона до ангелів, не перестаючи жалітись: "Небесні Князі, посли великого і найвищого Царя, і найвірніші приятелі моєї душі! Чому ви теж покинули мене? Чому так само ви позбавили мене ваших милих лиць і відмовили мені ваших бесід? Але я не дивуюся, мої повелителі, з вашого невдоволення, якщо задля своєї невдячності я заслужила, щоб попасти в неласку у вашого і мого Сотворителя. Світила Небес, просвітіть мене в моїй темноті у цій справі; і якщо я вчинила помилку, поправте мене і дістаньте для мене прощення від мого Господа. Найблагородніші придворні Небесного Єрусалиму! Згляньтеся на моє горе й упослідження; скажіть, де мій Найлюбіший, де Він сховався (Пісня п. З, 3). Скажіть, де мені знайти Його, щоб не блукала я в товпі сотворінь (П. п. 1, 7). Але горе мені, бо не відповідаєте, хоч ви такі ввічливі і добре знаєте схованку мого Судженого, бо Він ніколи не закриває від вас свойого лиця і краси!"

Після того Вона звернулася до решти сотвореного світу у тривозі своєї любові, і так мовила до них: "Не сумніваюся: і ви, що дякуєте, і настроєні проти всього невдячного Богові, обурились на ту, що була невдячною. Але навіть, коли б по Божій милості ви дозволили мені лишитися між вами, хоч я така негідна, все одно ви не погасили би моєї туги. Прекрасні і розлогі є ви - Небеса; прекрасні і виблискуючі - планети і всі зорі; величні і потужні - стихії; земля - прикрашена і прибрана пахучими рослинами і травами: незліченні риби - у водах; могутні хвилі - в морі (Пс. 93, 4); птиці - швидкі у невагомім оперенні; скарби землі - заховані; смілі звірята - в своїй силі... І всі ви разом, мов східці угору, своєю чудесною гармонією - торуєте стежину до Мого Улюбленого. Але ж це тільки окружні стежки для того, хто Його кохає; і якщо я скоренько перебіжу через них, то не знайду мого блаженства в їх кінці. Бо через обмежений одвіт тих сотворених речей на Його невимірну щедроту мій біг не приносить вдоволення, моє горе - не меншає, мій біль - не стихає, моя мука -росте, бажання - міцніють, серце - розпалюється і непритомніє, не дістаючи заспокоєння від любові до простеньких земних речей."

Дракон нічого не знав про скриту мудрість і розсудливість нашої маленької Цариці. Але він відчував силу прихованої Божої опіки біля Неї, і в своїй гордині всіми способами, і - безуспішно, - пробував облягати це Місто Бога, навіть - відібрати Їй життя. Все пекло в своїй злобі порушилось проти Неї. Потерпівши невдачу в прямих атаках, нечистий вирішив дістати поміч від людських сотворінь - Її товаришок у храмі. Підступно він викресав у них іскри соперництва і зависті супроти Пресвятої Марії. Вони тепер не могли знести того, як точно й самовіддано Дитя Марія практикувалася в усіх чеснотах, і - що в світлі тої виняткової доброчесності їх власні упущення стають більш очевидними для їх учительки й священників. Повні відрази і гніву, вони змовились Їй докучати, переслідувати словами й ділами, аж поки Вона не забереться з храму.

На їх обвинувачення в лицемірстві Пречиста Діва із спокоєм і покорою відповідала так: "Мої подруги і наставниці. Без сумніву, ви праві, коли говорите, що я найменша і найгірша серед вас. Але тоді, мої сестри, як більш обізнані, ви повинні пробачити мої провини і навчити мене в моєму невіданні. Тому керуйте мною, щоб я зуміла справлятись ліпше і чинити, як вам подобається. Благаю вас, мої подруги, не відбирати мені вашого доброго ставлення, яке я щиро бажаю заслужити, хоч така недобра; бо я вас люблю і шаную, як слугиня, й послухаю вас в усіх речах, якими ви захочете випробовувати мою добру волю. Наказуйте мені й кажіть, чого бажаєте від мене."

Ці покірні й розчулюючі розумування не змягчили сердець Її товаришок, бо вони вже були отруєні злобою дракона. Вони ще більш розлютились на Неї за Її покірність, терпеливість, скромність й вибачливість, і продовжили свої переслідування. Диявол підбурював їх навіть до зухвалої думки, щоб відібрати Їй життя. Але Господь не дозволив на більше, як на словесні образи й стусани. Суперечки залишались в тайні від учительки й священників, а Пресвята Марія вправлялась в геройських актах покори й любові, віддаючи добром за зло, благословеннями - за проклони, молитвами -за блюзнірства (І Кор. 4,13). В усіх тих речах Марія нагромаджувала собі найбільші заслуги перед Всевишнім, викликала подив і захоплення в ангелів.

Трапилось одного дня, що ці дівчата, підбурені нечистим, привели Марію до опочивальні, де вони чулися в безпеці від посторонніх очей. Там вони почали без кінця ображати й кривдити її, щоб вивести з рівноваги й довести до остаточності. Але Цариця доброчесності не похитнулась ні на мить, відповідала їм дружньо й делікатно. Виведені з себе через невдачу, товаришки підняли крик, і їх почули в храмі. Поспішно увійшли учителька й священники; і тут Господь дозволив на нове впокорення для своєї Дружини після того, як вони гостро спитали присутніх про причину сварки. В той час, як найлагідніша Голубка мовчала, другі дівиці сердито відповіли: "Марія з Назарету своєю жахливою поведінкою втягає нас усіх у суперечку й сварку, бо коли вас тут немає, вона так дразнить і провокує нас, що якщо вона не піде геть, то миру між нами не буде. Коли позволяєм їй робити по-своєму, вона стає зухвалою; а як зганимо її, то кидається нам у ноги з удаваною покорою; а потім сперечається наново і робить замішання." Тоді священники й учителька завели Володарку світу в іншу кімнату і там сильно її осудили, намовляли до поправи й загрозили, що викинуть із храму, якщо Вона не поправиться. Більшої кари вони їй не могли би дати, навіть якби в чомусь завинила. Як тільки Її відпустили, Марія вернулась до товаришок і, припавши до їх ніг, попросила вибачення. Цього разу вони прийняли Її більш доброзичливо, вдоволені з Її сліз та із своєї перемоги перед наставниками. Але дракон, що підступно змайстрував всю справу, далі розбурхував пиху і зарозумілість храмових дівиць. Вони заповзялись принижувати й обмовляти добре ім'я Пречистої Діви, видумували нові неправдиві обвинувачення. Та Найвищий ніколи не дозволив їм сказати що-небудь обезчещуюче про Ту, котру Він вибрав на найсвятішу Матір для свого Єдинородного. Всі видумки обмежувались до дрібниць і типово жіночих інтриг.

Але Господь не спав і не дрімав (Пс. 121, 4) під час причитань своєї любої маленької Дружини, хоч здавалося - не чув їх, насолоджуючись геройством Її духових вправ; вони неодмінно закінчувалися славними тріюмфами, захопленням і подивом Небесних духів. Багаття переслідування ще тліло далі, щоби той Фенікс - Марія, знов і знов підводився з попелища своєї покори, і щоб Її невинне серденько відроджувалося щоразу для нових вишин і вимог Божої ласки. Коли ж прийшов відповідний час, аби покласти кінець засліпленій люті і зависті тих опутаних дияволом дівиць, Господь промовив до священника у сні: "Моя слугиня Марія є милою для Моїх очей, і вона є Моя бездоганна і вибрана. Вона цілком не винна в тому, в чому її винуватять." Те ж саме об'явлення отримала Анна, наставниця дівчат. Зіставивши ранком свої сни, обоє прийшли до заключення, що їх довго обманювали. Вони покаялись перед Княжною Марією, попросили прощення за те, що повірили свідченням дівчат, і обіцяли надолужити Їй за перенесені терпіння.

Вислухавши їх слова, Мати і джерело чесноти покори відповіла: "Мої наставники, це я заслуговую ваших доган, і я благаю вас не щадити їх для мене. Бо вони дуже потрібні мені. Я дуже ціную спілкування з моїми сестрами, другими дівчатами. Не хочу позбутися його по моїй вині. Бо я дуже вдячна, що вони зносять мене. І у відплату за ту користь бажаю ще вірніше їм служити. І все ж, якщо ви прикажете мені щось інше, я готова послухати вас." Така відповідь Пресвятої Марії ще більше заспокоїла і втішила священника і вчительку. Вони згодились на Її просьбу і відпустили з благосло­венням. Найпокірніша Діва відійшла, поцілувавши їх у руку. У тузі за Божественною любовю Вона дуже занепокоїлась, що під чуйним оком своїх вихователів буде позбавлена скарбу терпінь заради Господа.

Переслідування з боку дівиць припинились. Демон більше не зміг їх нацьковувати на Марію. Але Господь не показувався своїй невинній Дружині (дивно сказати) цілих десять років. Хоч в тому часі Найвищий для полегші своєї Улюбленої декілька разів усував вуаль від свого Обличчя, ця ласка виглядала більш стриманою, ніж у перші літа Її дитинства. Цей болючий брак видимої присутності Господа в житті Пресвятої Марії мав приготувати Її до майбутньої гідності Божої Матері. Бо якби Вона постійно втішалася спогляданням Його Величності, то не могла би терпіти, як терплять звичайні люди. Але Господь Бог не переставав збагачувати Її пресвяту душу новими дарами і надприродним просвіченням. Ці терпіння Пречистої Діви Марії почались за вісім днів перед смертю Її батька, святого Йоакима, коли Вона мала три і півроку, і тривали (включаючи переслідування пекла, а потім - і людей) до дванадцяти літ Її життя.

Одного дня, коли Марії вже минуло дванадцять років, ангели промовили до Неї, залишаючись далі невидимими: "Маріє, згідно з ухвалою Найвищого надходить кінець життя Твоєї святої матері Анни. Його Величність вирішив звільнити її з в'язниці смертного тіла і привести її труди до щасливого завершення." При цьому нежданному і сумному повідомленні серце прив'язаної до мами Доні наповнилось жалем. Припавши до землі в присутності Найвищого, Вона вилила свою душу в гарячій молитві за щасливу кончину Її матері, святої Анни: "Царю віків, невидимий і вічний Господи, безсмертний і всесильний Сотворителю вселенної! Хоч я - тільки порох і попіл, і хоч мушу визнати, що я є в довгу перед Твоєю Величчю, це не перешкодить мені промовляти до мого Господа (Буття, 18,27) і відкрити перед Тобою моє серце у надії, о мій Боже, що Ти не погордуєш тою, що завжди визнавала Твоє пресвяте Ім'я. Відпусти, о Господи, в мирі Твою слугиню, що із незламною вірою і довір'ям бажала чинити те, що Тобі до вподоби. Дозволь їй переможно і тріюмфально вийти з останньої битви, і вступити в браму Твоїх святих вибраних. Нехай Твоя могутня рука скріпить її при кінці її життєвого бігу. Нехай та сама Десниця, що помагала їй йти стезею досконалості, знову їй поможе. І позволь їй увійти, о мій Отче, в мир Твоєї дружби і ласки, бо вона завжди шукала його із відкритим серцем."

Господь не відповів явно на прохання своєї Улюбленої, але Його відповідь була чаруючою. Тої ж ночі Його Величність приказав ангелам-хоронителям Марії занести Її з тілом і душею до ліжка хворої матері. На Її місці при храмі залишився один з ангелів, що прийняв на себе вид Марії. Опинившись перед матірю, Небесна Володарка поцілувала її в руку і сказала: "Моя мамо і учителько. Хай Найвищий буде твоїм світлом і твоєю силою! І нехай Він буде благословенний, бо в своїй милості Він не дозволив, щоб я в моїй біді залишилась без твого останнього благословення. Моя мамо. Дозволь мені прийняти його із твоєї руки." Свята Анна поблагословила Марію і - з переповненим вдячністю серцем подякувала Господеві за даровані їй великі ласки. Вона ж бо знала про тайну її Доньки і Цариці, і не забула висловити свою вдячність за любов, яку Марія виявила їй. У середині цього молитовного чування свята Анна відчула спазми смерті і, спочиваючи в руках Пресвятої Марії, віддала Богові свою чисту душу. Марія закрила матері очі, як просила Анна, і поклала тіло в позицію для поховання. Тоді ангели віднесли Її назад до храму. Відчуваючи велику тугу за матірю і осамітнення, наша Цариця віддала хвалу Найвищому за великі ласки, які Її мати одержала в житті і у смерті, і - продовжувала зворушливо скаржитись у молитвах, що так довго не споглядає Всевишнього.

Вже день наближався, коли наша Небесна Княжна мала знову побачити Бога; бо як провісники світанку, лучі Божественного світла почали вистрілювати в Її душі, запалюючи серце пашінням близького незримого вогню, що пломеніє, та не спалює. Відчувши це нове просвітлення, Вона допитувалась в ангелів: "Мої приятелі і повелителі, мої найвірніші і чуйні вартові! Скажіть мені, котра це година моєї ночі? І коли зійде ясне світло дня, в котрім мої очі звидять Сонце Справедливості, що їх засвітить і дасть життя моїй любові і душі?" Святі Князі відповіли: "Дружино Найвищого. Твої омріяні Світло і Правда вже близенько; Воно не загається, бо вже надходить."

При цих словах серпанок невидимого світу трохи відслонився, і святі ангели показались Їй, як і в перші роки життя - у своїй сутності, так як вони виглядають у Небі. Це вони спрямували на Неї вищезгадане світло, щоб ще краще відточити Її здібності, умиротворити Її дух, що був перевтомлений тривогами через видиму відсутність Господа; щоб піднести Її до нового стану ласки, відповідного для споглядання Бога. Коли Господь через серафимів належно прикрасив і вдосконалив Її здібності, Він об'явився Пресвятій Марії. Хоч це було тільки внутрішнє видіння, воно було надзвичайно яскравим і захоплюючим, висушило безперервні сльози нашої Цариці, заспокоїло всі Її бажання, і поглинуло насолодою всю Її істоту.

Наша Княжна вийшла із цього видіння обновлена і Богоподібна. Просвічена новим і глибоким знанням науки і тайн Божественності, Вона ще більш віддано визнавала Царя, прославляла і хвалила Його неустан­ними гимнами і злетами свого умиротвореного і заспокоєного духа. В такій же мірі виросла її покора і другі види доброчесності. Тепер Її ревна молитва мала проникати все глибше й глибше до найповнішого пізнання Божої Волі, щоб неухильно проводити її в життя.

Дата: Субота, 16.10.2010, 20:59 | Повідомлення # 14
ЧУДЕСНЕ ОБРУЧЕННЯ МАРІЇ ІЗ СВЯТИМ ЙОСИФОМ

У віці тринадцять і півроку, досить підрісши для свого віку, наша чарівна Княжна, Пречиста Діва Марія мала ще одне внутрішнє духове видіння Божественності. Сталось щось подібне до події з Авраамом у Святому Письмі. Там Бог випробовував віру Авраама, прика­завши йому віддати на цілопальну жертву його єдиного сина Ісаака. Такому ж тяжкому випробуванню Всевиш­ній піддав непорочну Марію, сказавши їй вступити у подружній стан. Ось тут є легко зрозуміти правдивість слів: "О глибино багатства, мудрості і знання Божого! Які незбагненні Його постанови і недослідимі Його дороги!" (Рим. 11, 33). Як від Неба до землі, такі були далекі сподівання невинної Діви від Божого плану, коли Найвищий побажав, щоби Вона прийняла мужа для своєї охорони й товариства. Бо сама Вона твердо постановляла ніколи не мати чоловіка, і від маленьких літ незмінно поновляла клятву невинності.

Незважаючи на приголомшуючу несподіванку, премудра Невіста відклала в сторону власне судження, і досконаліше затримала спокій у своїй вірі і надії, ніж це вчинив Авраам. Сподіючись проти надії (Рим. 4,18), Вона так відповіла Господеві: "Предвічний Боже і незбагненна Величносте, Сотворителю Неба і землі, і всіх речей, що в них. Ти, о Господи, що важиш вітри (Йов 28, 25) і наказами твориш границі для моря, і підчиняєш всі сотворіння Твоїй Волі, - Ти можеш розпоряджатися мною, Твоїм невартісним червячком, як Тобі подобається, і - рівночасно так вчинити, щоб я не нарушила дану Тобі обітницю. І якщо це Тобі не буде прикро, мій добрий Господи, я висловлюю і наново підтверджую моє бажання залишитися невинною ціле моє життя, і мати тільки Тебе, як мого Господа і Супруга. А тому, що мій одинокий обов'язок, як сотворіння, є - послухати Тебе, заопікуйся, мій Супруже, щоб згідно із Твоїм Провидінням я могла уникнути цеї скрути, в яку мене ставить Твоя свята любов." Вона була смутна і схвильована, але здалась повністю на Божу Волю. Його Величність відповів: "Маріє, нехай твоє серце не хвилюється, бо твоя покірність є мила Мені, а Моя потужна рука не підлягає законам. По Моєму накресленню те станеться з тобою, що буде для тебе найкращим."

Потішена такою лише загальною обіцянкою, Пресвята Марія вийшла із видіння і повернулась у звичайний стан. Залишена між сумнівом і надією, Вона у своїй тривозі посилено вправлялася в молитві, в любові, вірі, покорі, надії та в інших чеснотах. Тим часом Бог промовив уві сні до первосвященника святого Симеона, приказавши йому видати замуж Марію, дочку Йоакима і Анни з Назарету. Свяшенник запитав, яка є Божа Воля відносно особи, з котрою дівиця Марія має одружитись. Господь дав йому вказівку скликати разом других священників і книжників, і сказати їм, що ця Дівиця залишилась одинокою сиріткою, і що Вона не має бажання виходити замуж. Але задля звичаю, при якому ніхто із первородних дівиць не залишає храму незаміжньою, годиться, щоби Вона була одружена з таким, що їм сподобається.

Премудра Діва із гідною поставою і виразом дівочої стидливості на личку покірно відповіла священникові: "Пане, щодо моїх схильностей, то я бажаю захоронити неперервну невинність ціле моє життя; бо я думала посвятити себе Богові на службу в цьому святому храмі у відповідь на великі благословення, які я в ньому одержала. Я ніколи не мала наміру чи бажання входити в супружий стан, бо вважаю себе нездатною виконувати злучені із ним обов'язки. Це була моя схильність. Але ти, мій Пане, що займаєш для мене місце Бога, навчиш мене, що є згідне з Його святою Волею."

"Моя доню, - відказав священник, - твої святі бажання є милі Господеві. Тільки ж пам'ятай, що жодна дівиця Ізраїлю не утримується від шлюбу так довго, поки ми очікуємо приходу Месії згідно з Божественними пророцтвами. Тому всі у нашому народі, що приводять на світ дітей, вважають себе щасливими й благословенними. У шлюбному стані ти маєш змогу служити Богові гідно і вірно. А щоб ти дістала товариша, що припаде до серця Богові і відповідатиме твоїм бажанням, ми помолимось до Господа, як я сказав тобі, щоб Він виділив для тебе чоло­віка, що буде милий Йому, і також - з лінії Давида. А ти також постійно молися за цю саму ласку, щоб Найвищий тебе обласкавив і покерував усіми нами."

Дев'ять днів залишалось для вибирання мужа для Марії. Пречиста Діва помножила свої молитви, благаючи Господа в сльозах і зітханнях, щоб Він сповнив свою святу Волю в тій справі, на якій Їй так дуже залежало. Під час тих днів Господь об'явився Їй і сказав: "Моя Дружино і Моя Голубко. Нехай твоє зажурене серденько відпружиться, нехай воно не хвилюється й не сумує; Я буду зважати на твої прагнення і просьби. Я покермую всіми речами і спрямую священників Моїм просвіченням. Я дам тобі супруга, якого Сам виберу, і такого, що не буде завадою твоїм святим бажанням; - а котрий завдяки Моїй ласці буде тебе у них леліяти. Я знайду для тебе бездоганного мужчину, підхожого для Мого серця, і виберу його з числа Моїх слуг. Моя власть не має меж, й Моя охорона і поміч ніколи тебе не підведуть."

Пресвята Марія відповіла: "Найвище Добро і Любове моєї душі! Ти досконало знаєш тайни мого серця й мої прагнення, які Ти розбудив у мені від першої миті існування, яке Ти дав мені. Тож захорони мене, мій Супруже, чистою і невинною, як я це бажала - для Тебе і через Тебе. Не погорди моїми зітханнями й не позбавляй мене споглядання Твого обличчя. Пам'ятай, мій Господи і Боже, що я тільки безвартісний хробачок, слабий і нікчемний - через мою незначущість; і якщо я відпаду від доброчесності в шлюбному стані, то принесу розчарування Твоїм і моїм бажанням. Подбай про мою безпеку, і нехай Тебе не відштовхнуть мої вади. Хоч я лише безкорисний порох (Буття 18, 27), все ж закличу до Твоєї величі, о Господи, довіряючи Твоєму безконечному милосердю."

У день вибирання мужа нашій Княжні Марії сповнилось чотирнадцять літ. У храмі зібралися разом всі молоді мужчини із племені Юди і лінії Давида, що тоді перебували в Єрусалимі. Наша Цариця теж походила з лінії царя Давида. Серед них був Йосиф, уродженець Назарету, що в той час проживав в Єрусалимі. Йосиф мав тридцять три роки (як Адам і Христос; - прим. наша). Пристійний мужчина з гарним обличчям, але також - гранично скромний і серйозний. Передусім, він був найневинніший думками і усім поведенням, і найсвятіший - у всіх своїх схильностях. З дванадцяти літ - прийняв і дотримувався обіту невинності. Він був кревним Діви Марії в третій степені, і був відомий, як найчистіший у житті, святий і бездоганний у Божих і людських очах.

Всі ті неодружені мужчини спільно із священниками молилися до Господа, щоб Святий Дух покерував ними у тім, як їм вирішити справу. Найвищий промовив до серця первосвященника, натхнувши його дати в руку кожному з молодців суху палицю; їм було приказано просити в сильній вірі, аби Його Величність визначив того, кого Він вибрав на супруга для Марії. Всі вони знали про пахощі Її чеснот, шляхетність, красу, скромність, маєтний стан і первородство; і кожен жадав щастя бути Її чоловіком. Між ними всіми один покірний і щирий Йосиф вважав себе недостойним такого великого благословення. До того ж, пам'ятаючи про присягу невинності, і знову вирішивши не ламати її, він залишив все на Божу Волю. Незважаючи на це, він більше від усіх поважав і цінив шляхетну дівицю Марію.

Поки вони всі були затоплені в цю молитву, палиця Йосифа розквітла, і сніжнобілий голуб, і чудесне сяйво - спочили на голові у Святого. В той час Господь у серці промовив до нього: "Йосифе, Мій слуго. Марія має бути твоєю супругою. Прийми її з дбайливою пошаною, бо вона є мила для Моїх очей, праведна і найчистіша тілом і душею; і ти чини все, що вона скаже тобі." При цьому знаку із Небес священники оголосили святого Йосифа, як супруга, якого Бог Сам вибрав для дівиці Марії. Покликана для заручин Божа Обраниця вийшла до згромадження, мов сонце, немов пишний місяць - із ангельським обличчям, незрівнянна в чаруючій красі, благородності і грації. І священники обручили Її з найбільш невинним і святим з-поміж мужчин - із святим Йосифом.

Небесна Княжна, ясніша ніж зорі на небосхилі, із заплаканим і жалібним личком, найпокірніша і, рівночасно - маєстична як Цариця, - відійшла від священників, попросивши благословенния у них, в учительки, і в товаришок, а також - пробачення за завданий їм клопіт. Їм усім Вона подякувала за користі, отримані з їх рук під час Її перебування при храмі. В товаристві видатніших громадян, що віддавали услуги для храму, Вона відправилась із Йосифом до Назарету.

У Назареті, де Княжна Небес успадкувала батьківський маєток, їх привітали кревні й приятелі. Коли скінчились належні церемонії гостинності, їх залишили у домі самих. По гебрейському звичаю це був ніби пробний час, коли чоловік і жінка мали вивчити свої нахили і характери, щоб опісля ліпше пристосуватись до співжиття з собою.

Під час тих днів святий Йосиф промовив до своєї дружини Марії: "Моя дружино і пані. Я віддаю подяки Господеві, найвищому Богові, що призначив мене Твоїм мужем без моїх заслуг, хоч я вважав себе невартим навіть Твого товариства. Але Його Величність, що може піднести низького, коли тільки захоче, виявив мені цю ласку. І я бажаю і надіюсь, покладаючись на Твою скромність і доброчесність, що Ти поможеш мені зробити гідний вклад у службі для Нього із праведним серцем. Тому вважай мене Твоїм слугою; і задля справжньої любові, яку я маю до Тебе, благаю Тебе: поправляй мої недоліки при виконанні домашніх обов'язків і других справ, які я повинен вміти, як добрий чоловік. Говори, Пані, що Тобі є миле, щоб я це міг сповнити."

Небесна Дружина вислухала ці слова із покірним серцем і погідною серйозністю, і відказала так: "Мій учителю, я щаслива, що Найвищий, щоб помістити Мене в цей стан життя, вибрав тебе на Мого чоловіка, і що Він так очевидно об'явив свою Волю, щоб я служила тобі. Але якщо ти мені дозволиш, я висловлю свої думки і наміри, щоб ти про них знав." Наповнений Божою ласкою, Йосиф відповів: "Говори, Пані. Твій слуга слухає."

Тут володарка світу, що завжди відчувала сором'язливість і ніяковість, коли наодинці говорила з мужчинами, за винятком хіба первосвященника, -попросила своїх ангелів бути присутніми, як свідки. Тисяча ангелів стала напозір навколо своєї Цариці, видимі лише для Неї. І ось що Вона мовила до святого Йосифа: "Мій пане і мужу, це тільки справедливо, щоб ми хвалили і славили з усією пошаною нашого Бога й Сотворителя, Котрий є безмежний в доброті і незбаг­ненний в своїх присудах. Для нас, таких потребуючих, Він виявив свою велич і милосердя, вибрав собі нас на службу. Я визнаю, що з-посеред усіх сотворінь Я біль­ше завдячую і винна Йому, ніж усі інші, і більше того, -ніж усі інші разом взяті; бо менше заслуговуючи, Я одержала з Його щедрої руки більше, ніж вони. Зро­зумівши в тендітному віці вагу цієї істини, а також ­облудність видимих речей, Я посвятила себе Богові вічними обітами невинності тіла і душі. Я належу Йому, і Його визнаю, як мого Супруга і Господа, з твердою рішучостю захоронити мою невинність для Нього. Тому благаю тебе, мій учителю, допомогти мені виконати це приречення, тимчасом, як в інших справах я буду твоєю слугинею, охочою працювати для вигоди твого життя, як довго буду жити. Прихились, мій мужу, до цієї постанови і прийми подібне рішення, щоб ми віддали себе нашому Предвічному Богові на сприєм-ливу жертву, щоб Він зміг прийняти нас в запашному приношенні і обдарувати вічними благами, на які ми надіємось."

Невинний обручник Йосиф, повен внутрішнього ликування, так Їй відповів: "Моя учителько, Ти дала мені знати про Твої невинні і добрі почуття, і тим розчулила і схвилювала моє серце. Я не відкривав своїх думок перед тобою, не знаючи, що Ти про все це думаєш. Я теж признаюсь, що маю більші зобов'язання перед Господом всього сотвореного, ніж інші мужчини. Бо Він мене дуже вчасно покликав своїм істинним просвітленням, щоб я любив Його усім серцем. І я хочу, щоб Ти знала, Пані, що в дванадцятирічному віці я теж дав обітницю служити Найвищому у постійній невинності. Тому я тепер радо підтверджую цей обіт, щоб не заважати Твоєму: в присутності Його Величності я обіцюю сприяти Тобі, наскільки це від мене залежить, щоб Ти служила Йому і любила Його відповідно до Твоїх найбільших бажань. З Божою поміччю я буду Твоїм найвірнішим слугою і товаришем.

І молюся, щоб Ти прийняла мою невинну любов, і вважала мене своїм братом, який і в гадці не має іншого роду любові, ніж та любов, яку Ти винна Богові, а після Бога - мені." Цією бесідою Найвищий скріпив наново чесноту невинності у серці святого Йосифа, і його чисту і святу любов до Пресвятої Дружини Марії.

За Божим промислом обі пресвяті й невинні душі переживали незрівнянну радість і втіху. Небесна Княжна любовно прислужувала святому Йосифові, а він служив своїй дружині Марії з чистим серцем, без жодного сліду тілесних пожадань. Тепер вони зайнялися розподілом майна, що залишилось по батьках Пречистої Діви: одну третину вони віддали до храму, де Марія виростала; друга третина - відійшла для бідних; а третя - лишилася в руках святого Йосифа для використання на його розсуд. Наша Цариця зберегла за собою тільки управнення служити йому і виконувати домашню працю. Премудра Діва завжди трималась осторонь від бесід з посторонніми і від матеріальних справ, таких як продаж чи купівля.

В своєму доподружньому житті святий Йосиф вивчив шановане усіми ремесло теслі. Він був незаможний і тому спитав свою Пресвяту Дружину, чи Вона згодиться, щоб він заробляв на Неї і на бідних своїм ремеслом. Вона схвалила його намір, мовлячи, що Господь воліє, щоб вони самі були бідними і, по змозі, допомагали другим бідним. Тоді між супругами розпочалося шляхетне змагання, хто кому має підлягати. Але Та, що була найпокірнішою між покірними, перемогла; бо оскільки муж є головою сім'ї,

Вона не дозволила на супротивний порядок. Вона бажала у всіх речах слухати свого мужа, і просила в нього лиш позволення допомагати убогим, на що святий Йосиф охоче згодився.

З плином часу святий Йосиф все більше пізнавав надзвичайні якості своєї Дружини, Її рідкісну мудрість, покірність, чистоту і другі чесноти, про велич котрих він раніше навіть не здогадувався. В захопленні він знов і знову дякував Господеві за те, що зволив йому дати приятельку й дружину, якої він цілком не заслужив. У передбаченні великого чуда Воплочення Слова і приходу Месії у світ Найвищий вчинив, що сама присутність Марії і бесіди з Нею наповняли душу Йосифа святим страхом і пошаною, на грані обожнювання. Бо Її обличчя сяяло надприродним світлом і невимовною величчю, як у Мойсея, коли він спускався з гори Сіону з таблицями Божих Заповідей (Вихід 34, 30). В той час Її зв'язок і розмови з Господом ставали більш тривалими й глибокими.

Слова Цариці

Моя доню. У зразку супружого життя, в котрий Мене помістив Найвищий, ти знайдеш докір для тих душ, котрі своє життя у світі вважають оправданням, чому вони не змагають до досконалості. Нічого неможливого немає для Бога і для тих, хто з живою вірою надіється на Нього, й повністю віддає себе під Його Провидіння. Я жила в домі Мого супруга так само бездоганно, як і в храмі; бо, змінивши стан життя, Я не поміняла ні Моїх прив'язань, ні бажання й завзяття любити Бога і Йому служити. Навпаки, Я стала ще більше пильнувати, аби обов'язки не заважали Мені служити Богові. За те Бог був прихильним до Мене і чудесним способом уладжував всі справи відповідно до Моїх прагнень. Господь те саме вчинить для усіх, хто буде із Ним співділати. Але люди посуджують супружий стан, обманюючи себе. Бо перешкодою для святого й досконалого життя є не сам стан, а марні і зайві клопоти й тривоги, в які втягуються сім'ї, забуваючи, який Господь добрий і вирозумілий; і тому віддають перевагу власній волі.

Дата: Субота, 16.10.2010, 21:00 | Повідомлення # 15
НОВЕНА ПЕРЕД ВОПЛОЧЕННЯМ

Для того, щоби Її взірцеве життя стало для всіх приміром найвищої святості, Всевишній поклав на нашу Царицю й Учительку обов'язки дружини святого Йосифа і поставив Її в ситуацію, де Вона була змушена стрічатися з сусідами і другими людьми. Вона так розраховано і докладно виконувала свої щоденні обов'язки, що викликала загальний подив і захоплення: і в Небесних духів, і в тих небагатьох щасливців, що мали нагоду з Нею спілкуватись; ангельська душа Марії полонила їх серця незнаною раніше радістю й піднесенням духа. Премудра Цариця в своїй скромності й покорі благала Господа, щоб приховав від людей даровані Їй ласки, щоб всі смертні Нею нехтували і гордили, оскільки це не образить Його безмірної доброти.

В цих буденних заняттях, у безупинних геройських вправах в доброчесності минуло пів року; шість місяців і сімнадцять днів відділяло день Її заручин із святим Йосифом від того дня, коли мало статися Воплочення. Милуючись духовими подвигами Пречистої Діви, Найвищий приспішував здійснення найбільшого чуда всіх часів: Воплочення Єдинородного від Отця у дівичому лоні Марії.

Девять днів перед Воплоченням Бог особливим способом почав підготовляти благословенну Марію до сповнення святого призначення.

В перший день цієї дев'ятиденної новени Княжна Марія піднялася опівночі по легкім відпочинку, щоби припасти долілиць перед Найвищим із своїми звиклими молитвами і щоденними вправами. Так само чинив Її славний предок, цар Давид (Пс. 119,62). І у відповідь на Її гарячі благання поскоріше вислати у світ Месію для спасення людей Найвищий дарував Їй перше із дев'яти видінь.

Вона побачила, що світ почався через доброту і щедрість Бога, що сотворіння не були потрібні, щоб розважати Бога чи додавати Йому слави; бо без них Він був щасливий у неперервній вічності перед сотворенням світу.

Бог показав їй сам процес Сотворення. Марія відчула і зрозуміла, як Бог напочатку сотворив небо й землю, як виглядала і як далеко простягалась порожнеча, і як темрява панувала над безоднею; як Дух Господень ширяв понад водами, і як за Божим наказом появилось світло; яка була природа того світла, як воно було відокремлене від темряви, і як був створений перший день. їй були показані проміри землі з її глибиною, географічними довготами і широтами, печери, пекло, ад і чистилище з їх мешканцями; країни, клімати і поділ світу з його усіми жителями. З такою ж ясністю Вона звиджувала небесні простори і вищі Небеса: як відбувалося сотворення ангелів в перший день; їх особисті риси і відмінності, ієрархії, посади, степені й чесноти. Пречиста побачила бунт недобрих ангелів проти Бога, їх упадок і призвідні причини, хоч Бог приховав від Неї, що саме згадка про Її особу в Небесах найбільш обурила люцифера. Вона зрозуміла справедливість їх покарання, і - як гріх перемінив їх особовість. І на завершення першого дня видінь Господь показав, що Вона сама була сформована з примітивного земного матеріалу, і що є наділена такою ж природою, як і всі, що обернуться в порох. Але Бог не відкрив, що Її доля буде іншою. У наслідку одержаного глибокого знання про світ наша Цариця, хоч була без гріха, відчула себе більш нікчемною, ніж усі діти Адама у своїх нещастях.

Оцим видінням Найвищий прокладав у серці Марії глибокі траншеї під фундаменти величної будівлі, що мала називатись Божою Матірю. Ця гідність майже не мала границь, уступала лише Богові Самому, отже мусіла спочивати на фундаменті найбільшої покори. У відповідь на такий сприятливий відгук Маріїного серця Його Величність тоді ж промовив до Неї: "Моя Дружино і Голубко. Велике є Моє бажання відкупити людину від гріха. Але Моя незмірна доброта була зв'язана потребою очікувати час, в котрім Я маю зійти вниз, щоби направити світ. Проси Мене неустанно в оці дні, сильно жадаючи сповнення цього бажання. Падай ниць в Моїй цорській присутності, не припиняй твоїх прохань і лементу, випрошуючи в Мене, щоби Єдинородний від Отця дійсно зійшов, щоб воз'єднатися з людською природою." На це Небесна Княжна відповіла: "Господи і Боже Предвічний, в Кого є вся сила і мудрість, чиїй Волі ніхто не може противитись! Хто ж може завадити Твоїй всемогутності? Хто затримає навальний потік Твоєї Божественності, так щоб не сповнилося Твоє задоволення від уласкавлення цілого людського роду?

О, мій Милий! Якщо часом я є перешкодою для такої безмірної ласки, то нехай скоріше загину, ніж мала би стримувати Твою утіху. Таке благословення не може залежати від заслуг будь-котрого сотворіння. Тому, Мій Господи і Учителю, не вичікуй, бо пізніше ми можемо мати на це ще менше заслуг, ніж тепер. Гріхи людей зростають, образи проти Тебе - множаться. То як ми можем заслужити благословення, коли із кожним днем все менше його варті? В Тобі Самому, мій Господи, закладені джерело і спонуки для нашого спасення: Твоя безмежна щедрість, щоб роздавати незліченні ласки -побуджує Тебе; стогнання Твоїх пророків і отців Твого народу - молять Тебе; Святі зітхають за Тобою, а грішники - виглядають Тебе. І якщо я, незначний і невдячний хробачок, все ж таки вартую Твоєї милостивої вибачливості, то наважуюсь із глибини мого серця благати Тебе, щоб Ти приспішив свій прихід і прискорив Твоє Відкуплення для Твоєї ще більшої слави."

Видіння скінчилося. Але у відповідь на Господню просьбу штурмувати Його безперервними благаннями і упокореннями Княжна Небес на протязі наступного дня повторяла вправи упокорення перед Богом, лежачи хрестом на долівці під час молитов за прихід Месії. Ця постава покірності надзвичайно подобалась Преблагословенній Тройці, бо предвіщала і символізувала майбутню жертву Божого Сина.

Другого дня, в тій самій опівнічній годині Марія мала нове видіння. Божа сила піднесла Її духово і, просвітливши змисли, приготовила для споглядання чудесних діянь Господа на другий день Сотворення.

Вона побачила, як і коли Бог розділив води, одні -внизу, інші - вгорі, встановлюючи небозвід. її зір проник у велич, впорядкованість рухів небесних тіл, в їх якості і способи існування.

Повінь цих спостережень поглинула Марію; ясне світло Божественності запалило і вознесло Її душу від захоплення і любові при виді доброти і всесильності Бога. Вона досягла вищого, Богоподібного рівня досконалості. І коли Найвищий попереднього дня дозволив Їй стати учасницею у Його Премудрості, то цього разу у відповідній мірі Вона одержала право співділати у Божій всемогутності. Він дав Марії владу над силами всесвіту, скомандувавши усім звіздам, планетам, землі, морям, стихіям і усім сотворінням слухати свою Царицю.

Все більше й більше Цариця Неба роздумувала над безмежними якостями Бога; все більше розпро­мінювалася Її краса під пензлем Божої Премудрості, що додавала світла і кольорів з вишини. Наступного дня їй показали, що сталося на третій день Спотворення.: як води, що опинилися під небозводом, зійшлися в одне місце, відкривши сухий грунт, який Бог назвав землею; а води - стали морем. Вона довідалась, яким способом земля видала із себе трави, всі рослини й овочеві дерева з їх плодами і насінням, кожне відмінне від іншого. Їі навчили про моря, їх поділ і глибини, про течії й приливи, про рослини і трави, квіти, дерева, корені, овочі й насіння, і - як кожна названа річ служить людині. За Божою ласкою Марія проникла в подробиці всіх речей глибше, ніж Адам, Соломон чи всі учені світу.

В додатку до всього побаченого Бог у цей третій день Маріїної новени дав Їй ласку заглянути в бездонну глибінь Божого милосердя до людей, і стати співучасницею Його жагучої любови до них, щоб згодом, як Матір і Заступниця грішників, Марія могла їх боронити. Ця співучасть Пресвятої Марії у Божій любові настільки була повна самопосвяти, що якби не Божа сила, то Вона не пережила би навальності своїх прагнень допомагати у спасенні людства. Повна такої Божественної любові й милосердя, наша Цариця була готова тисячі разів піти у вогонь, на меч, на найбільш досмертні муки задля спасення людей, з радістю бажала взяти на себе всі муки і нещастя, що їх людський рід переносив і буде переносити аж до кінця світу. Тому нехай смертні і всі грішники затямлять собі, скільки вони винні Пресвятій Марії.

З цього дня і надалі ми можемо вважати Марію Матірю доброти і милосердя, і то з двох підстав: перша - з того моменту Вона почала із особливою щедрістю ділити поміж нас всі скарби ласк, отримані від Бога; з найбільшою ніжністю в серці забажала вчинити всіх людей учасниками Божої любові; і друга підстава - ці помножені, одухотворені Господом почування і якості Пресвятої Марії були необхідні для достойного Зачаття предвічного Слова в Її дівичому лоні. Бо годилось, щоб покірний, добрий, милосердний, пресвятий Богочо-ловік народився від Матері з подібними нахилами. Хоч перед приходом на землю Він був Предвічним Богом, то одягаючи людську плоть, Він повинен був унаслідувати, наскільки можливо, якості своєї Матері; подібно як водні потоки, протікаючи крізь мінерали, обов'язково забирають із собою їх крупинки і якості.

В тому ж видінні Найвищий виявив Їй суть і тайни нового Закону милосердя, дари і благословення, приготовлені для вірних у новій Церкві Євангелія, і -Його бажання, щоб усі спаслися і скористались з овочу Відкуплення. Цілий океан Божественної Премудрості був перелитий в ум і серце нашої Княжни. Вся наука світу була маленькою супроти Її знань і розуміння, бо гріхи і лихе наставлення сотворінь відгородили їх від джерела мудрості. Це її знання почало проявлятися із тої години, коли Вона офіційно була вибрана на Матір Єдинородного від Отця.

Разом з полегшею в душі це об'явлення болюче вразило Марію. її несамовито опечалила злобна настроєність світу до неймовірної ласкавості Найвищого, їх засліплена нехіть до його безмірних скарбів і благословень, обкрадання самих себе із ласки вічного блаженства. Перейнята горем, наша Цариця у тому ж видінні запально пожертвувала Богові свої молитви, прошення, умертвлення, упокорення і самопосвятні акти любові до Бога і людей, аби надалі ніхто, якщо можна, не прирікав себе на вічне прокляття, щоби всі пізнали свого Творця і Відкупителя, визнали Його, поклонились Йому і Його полюбили.

На четвертий день Небесна Цариця Марія пізнала, коли і як були сформовані небесні світила, щоб відділяти ніч від дня, щоб визначати для людей пори дня і року, чергування місяців у році і самих літ; все - про сонце, місяць і зорі, про їх ділання і взаємодію, про орбіти, форму, розміри, властивості; - про впорядкованість, число і різноманітність планет.

Прийшов п'ятий день новени. Найвищий виявив Марії великі тайни відносно долі людських множин і числа осуджених, а також - всі перешкоди, котрими грішні люди затримують прихід у світ Предвічного Слова. Побачивши ці тайни, Пречиста Діва звернулась до Його Величності: "Мій Господи і безконечний Боже Премудрості і незбагненної святості! Про що є та містерія, яку Ти виявив мені? Не мають міри злодіяння людей! їх може змірити лише Твоя Премудрість. Але чи в силі вони, а то й ще гірші від них, вигасити Твою щедрість і любов, чи з ними змагатись? Ні, мій Господи й Учителю! Так не може бути; не сміє людська злоба ув'язнювати Твоє милосердя! Я - найменше варта в усьому людському роді; і все ж від його імені пригадаю Тобі про Твою вірність. Непомильна це істина, що швидше небо і земля пропадуть, ніж Твоє слово заведе (Іс. 51, 6); і також правдою є, що Ти багатократно передавав Твоє слово через святих пророків; і що Ти словом уст Твоїх обіцяв їм Відкупителя і наше спасення. Якже тоді, Мій Боже, можуть не сповнитись ці обітниці всупереч Твоїй Премудрості; або як людина може бути заведена всупереч Твоїй доброті? Щоб спонукати Тебе сповнити Твою обітницю і забезпечити їм вічне блаженство через Твоє Воплочене Слово, я нічого не маю, щоби пожертвувати від імені смертних, ані жодне сотворіння не може зобов'язувати Тебе. І якщо би це благословення мірилось заслугами, то не було би тоді прославленим Твоє безмежне і щедре милосердя. Лише

Ти Сам можеш накладати на себе зобов'язання, бо тільки в Самому Богові міститься достатня підстава, щоб Він захотів стати чоловіком. В Тобі єдиному була підстава і спонука, щоб нас сотворити; і тому в Тобі одному існує підстава, щоб нас направити після упадку. О не шукай, мій Боже і Найвищий Царю, за заслугами людей чи їх вищими мотивами, ніж Твоє власне милосердя і возвеличення Твого святого Імені."

"Це вірно, Моя Дружино, - відповів Найвищий, -що завдяки Моїй доброті Я зв'язав себе обітницею зодягнутися в людську природу і замешкати посеред них, і що ніхто в Моїх очах не міг би заслужити такої обітниці. Але така огидна для Моїх очей і спра­ведливості невдячна поведінка людей не заслуговує, щоб ця обітниця була виконана."

І тут по Волі Всевишнього Марія побачила всі людські сотворіння, котрі минулись, що живуть, і ті, що ще колись народяться; - і місце кожного з них на землі, їх добрі і злі вчинки, і їхній кінець. Якби не Божа сила, Вона була би не пережила цього видовища. Бог спеціально дарував це чудо Марії, щоб ще зміцнити Її любов до Господа і ближніх, щоб приготовити до місії Заступниці грішників перед Богом.

Вона далі заступалась за людей такими словами: "Господи і Предвічний Боже, невидимий і безсмертний! Я визнаю Твою справедливість, я возвеличую Твої діяння, я поклоняюсь Твоєму безграничному Єству і тримаю в пошані Твої суди. Моє серце тане від ніжної любові, коли я усвідомлюю Твою безмежну прихиль­ність до людей, і їх чорну невдячність і брутальність щодо Тебе. Для них всіх, о мій Боже, Ти бажаєш вічного життя; але так мало є вдячних за таку безмірну ласку, а багато тих, що згинуть через свою злобу. Якщо задля цього Ти облишиш своє зобов'язання, ми смертні пропа­демо! Але якщо Ти в своїм Божественнім передбаченні наперед усвідомлюєш гріхи і лихі наміри людей, що так дуже Тебе ображають, то так само Ти предвиджуєш, як Твій Єдинородний стане чоловіком, і - всю безконечну ціну і вартість Його трудів; а вони зрівноважать і переважать злобу гріха понад усяку міру."

Покірне і зворушливе прошення Пречистої Діви дуже сподобалося Богові Отцю. Але щоб ще більше розпалити в Неї любов до ближніх, Він не спішив уступати Її наполяганням. Господь Їй відповів: "Моя наймиліша Дружино і вибрана Голубко. Великого ти просиш в Мене, і дуже мало що Мене в'яже в стосунку до людей. Отож, як можна наділяти таким винятковим благословенням тих, що його не варті? Обійдемось з ними так, Мій друже, як заслуговує їх зло." А наш могутній і ласкавий оборонець відповів: "Ні, мій Учителю, не перестану бути докучливою; якщо я прошу багато, то прошу це у Тебе, Хто є багатий милосердям, сильний - в діянні, правдивий - у словах. Мій отець Давид сказав про Тебе і про Предвічне Слово: Поклявся Господь і каятись не буде. Ти Єрей повіки по чину Мелхіседека (Пс. 110, 4). Нехай тоді той Єрей прийде, що рівночасно має бути жертвою за наше спасення. Нехай Він прийде, бо Ти не можеш відмовитись від Твоєї обітниці! Бо Ти не обіцюєш, не знаючи. Нехай Він зодягнеться."

У цьому зв'язку (як це трапилося з праотцем Яковом) нашу Царицю спитали, яке її ім'я. Її одвіт був: "Я - дочка Адама, зроблена Твоїми руками із простого пороху."

І Найвищий промовив: "Надалі ти назовешся Вибрана на Матір Єдинородного." Але останню частину імені почули тільки жителі Небес. Пречиста зрозуміла лише слово ВИБРАНА. Після того Пресвята Тройця дала Марії тверду обітницю, що Вони вже посилають у світ Предвічне Слово, що стане чоловіком. Повна радості й захоплення, Вона попросила і одержала благо­словення Найвищого. Ось так ця сильна Жінка із змагання з Богом вийшла більш переможною, ніж Яків; бо окрім Божих ласк для себе завоювала велику здобич для нас всіх. Задля великої любові цієї Діви Бог дозволив себе перемогти, щоб дати нам життя своєю смертю на хресті.

На завершення наша Цариця побачила, як Господь творив світ на п'ятий день Сотворення: силою Божого наказу повстали з вод морські потвори, всілякі живі сотворіння, що повзають і кишать у воді, також - різне птаство крилате. Про кожного з них вона довідалась найменші подробиці. І всім їм Найвищий тут же приказав пізнавати і слухати Пресвяту Марію. Тут Марія вийшла із екстази і решту дня провела в молитовних вправах і прошеннях, до котрих Її зобов'язав Найвищий.

У шостий день новени Бог знову явився Марії і дав Їй ласку бути свідком шостого дня Сотворення світу. Ось, за наказом Господа земля породила живі істоти -наземних тварин, досконаліших ніж риби, плазунів і птахів у всіх їх різновидах. Вона пізнала і зрозуміла якості і призначення кожного з них, всі їх особливості й відмінності. І знову ж, на місці Вона одержала владу над ними всіми. Цю владу над тваринами Марія ужила при Рождестві Ісуса, коли наказала, щоб віл і осел своїм диханням зігрівали бідне Немовлятко.

А тоді були вимовлені слова Пресвятої Тройці: "Сотворімо людину на Наш Образ і Подобу; і нехай вона панує над рибою морською, над птаством небесним, над скотиною, над усіми дикими звірятами і над всіми плазунами, що повзають на землі." (Буття 1, 26). За цим Декретом був сформований із землі перший чоловік - родоначальник всього людства. Бог дав Марії світло пізнати гармонію людського тіла і душі, спосіб сотворення і вдихнення душі у тіло, і їх сполучення в одне ціле. Вона довідалась про число, призначення і взаємодію окремих елементів людського тіла: костей, вен і артерій, нервів і сухожиль; - про темпераменти, про способи відживлення, ріст і моторні властивості; -про те, як порушення початкової гармонії спричинює недуги, і - як їх лікувати.

Господь також виявив Марії щасливий стан первісної справедливості, в який Він помістив наших прабатьків Адама і Єву, також - умови їх життя, зовнішню красу, досконалість невинності і ласки і, - як недовго вони витривали в ній. Вона зрозуміла, як хитрість змія спокусила їх, якими були наслідки їхнього гріха, яку велику злобу має демон супроти людського роду. Слідкуючи за цим усім, Цариця відтворювала у душі геройські акти доброчесності, що були дуже милі

Богу. Вона розуміла, що як дочка перших батьків, походить із роду, що був невдячним для Сотворителя. Пригадуючи це, Марія плакала через перший гріх і його наслідки, так ніби сама завинила.

Прийшов сьомий день цього надзвичайного приготування Марії до Таїнства Зачаття Божого Сина, і в таку ж саму опівнічну годину Марію покликали. На цей раз святі ангели вознесли Її до Неба разом з тілом, а замість Неї - на землі лишився ангел, щоб представляти її в тілесному виді. Як і в попередні дні, Вона побачила Бога у духу, внутрішнім видінням; тільки зараз глибше сягнула в тайни Божественності, які Бог по своїй Волі може закрити або виявити. Тепер до Неї відізвався голос з Трону: "Наша Дружино і вибрана Голубко, наш коханий Друже, що став милим для Наших очей, і -вибраний з-посеред тисяч. Ми бажаємо наново визнати тебе Нашою Нареченою, і тому хочемо заквітчати й прикрасити тебе у спосіб, гідний Нашого накреслення."

При цих словах Найсмиренніша серед покірних принизила себе до крайніх меж в присутності Найвищого: "Біля Твоїх стіп, о Господи, лежить порох і жалюгідний червяк; готова Твоя остання рабиня, щоб у ній сповнились всі Твої бажання. Ужий, о Предвічне Добро, це незначне знаряддя, як того бажаєш, і використай його у Твоїй Правиці." Негайно Найвищий приказав двом найдостойнішим серафимам зайнятися обслуженням Пресвятої Марії, що горіла більшою любовю до Бога, ніж вони усі.

Після їх старань Пресвята Марія засяяла таким Божественним блиском і красою, і серце Бога так розм'якло від Її ніжних почувань, що Він вже не міг відкладати сповнення обітниці, на яку людство чекало більше, як п'ять тисяч років. Але тому, що це чудо мало бути здійснене з обильною Божою Мудрістю і Справедливістю, Господь так уложив цілу справу, що Марія мала стати рівночасно і Матірю Відкупителя, і -Посередницею в приспішенні Його приходу, і -Відкупителькою Його народу, ще більше, ніж Естер -для Ізраїлю. Найвищий Сам був зачарований благодатним наслідком своїх трудів, і промовив: "Повернись, повернись, о Суламіта, щоб Ми могли споглядати тебе." І продовжував далі: "Моя Дружино, Моя безнаганна і улюблена Голубко, мила для Моїх очей. Повернись і підступи до Нас, щоб Ми могли дивитись на тебе й любуватися тобою. Я не жалію, що сотворив чоловіка, і Я захоплений, що сформував його, бо ти народилась від нього. Нехай Мої Небесні духи бачать, як справедливо Я рішив і вирішую зараз, щоб вибрати тебе, як Мою Дружину і Царицю усіх сотворінь. Нехай вони видять, яку добру підставу Я маю, щоб радуватись цим дівичим лоном, звідки Мій Єдинородний, Той, що біля Моїх грудей, отримає найбільшу славу. Нехай всі розуміють, що якщо Я по справедливості відмовив Єві, першій цариці землі, задля її непослуху, то тепер тебе Я вводжу у найвищу гідність, виявляючи Мою велич і владу в співділанні з твоєю граничною смиренністю і самопониженням."

І щоб поставити останні штрихи на свою надзви­чайну працю по підготовці Марії до Її величного покликання, Господь простяг свою всесильну руку, і ще зміцнив дух та здібності сильної Жінки, даруючи їй нові нахили, звички і якості, яких незмога описати земними словами. Це був завершальний акт по оформленню Богоподібного образу, згідно з яким мала бути відлита людська особа Предвічного Слова. Між Богом Отцем і Матірю Відкупителя була досягнута найбільш можлива духова подібність. Так проминули восьмий і девятий день новени.

Найбільш вражаючим був факт постійного змагання між Її покірністю і Божою силою. Чим вище підносив Господь Пресвяту Марію у гідності і святості, тим більше Вона упокорювала й принижувала себе. їй навіть на думку не спадало, що Вона може стати Матірю Месії; Вона навіть не помічала в собі чогось великого і надзвичайного. Трапилось противне: чим вище піднімав її Всевишній, своєю десницею, тим смиренніше Вона думала про себе. Іменно тому Господь зглянувся на Її покору (Лука 1, 48), і через те всі покоління будуть звати Марію щасливою і благословенною.

Слова Цариці

Моя доню. Кожен, що любить лише з егоїзму і по-рабськи, невартий бути супругою Найвищого. Така не повинна любити чи боятись, мов рабиня, або -прислужувати за платню. Хоч задля надзвичайної доброти й досконалості її Обручника вона може відчувати дочірну і щиру любов, вона також повинна мати прив'язання до нього за те, що Він такий багатий і щедрий, що задля любові для душ створив таку різноманітність видимих дібр, щоб вони йшли на пожиток тим, котрі Йому служать; а також вона має відчувати любов до Нього, коли роздумує, скільки прихованих скарбів Він держить напоготові для тих, що бояться Його, як правдиві діти (Пс. 31, 20). Я хочу, щоб ти чулася зобов'язаною перед твоїм Господом і Отцем, Обручником і Приятелем при гадці про багатства, які дістають душі, що стають Його наймилішими дітьми. Бо як могутній Отець, Він держить напоготові ці великі і численні дари для своїх дітей, і якщо треба, всі дари -для кожного зокрема. При таких спонуках і заохотах для любові людське невдоволення не має оправдання, а невдячність людини за таку многоту благословень, роздаваних без міри, є непростима.

Пам'ятай також, Моя найдорожча, що ти не була чужинкою чи зайшлою в цьому домі Господа, в Його святій Церкві. Ти стала своєю і обручницею Христа між Святими, уласкавлена Його дарами і віном невісти. А тому, що всі дорогоцінності і майно жениха належать його законній дружині, подумай, у які великі володіння Він увів тебе, як учасницю і господиню. А тому втішайся ними всіми, як своя, і будь ревна, щоб відстоювати Його честь, як улюблена доня і дружина. Дякуй Йому за ці всі труди і ласки, так якби Господь їх усіх приготовив виключно для тебе. Люби і шануй Його як заради себе, так і задля всіх твоїх ближніх, для котрих Бог є таким щедрим. І в усьому тому наслідуй із своїми немічними здібностями те, що зрозуміла із Моїх учинків. Будь певна, Моя доню, що Мені буде дуже приємно, якщо ти величатимеш і прославлятимеш Всевишнього з палкою любовю за ті ласки і скарби, якими Божественна правиця осипала Мене понад усяке людське поняття.

Бібліотека » Церква » Духовна література » "Містичне Місто Бога" (Преподобної Мати Марії від Ісуса з Аґреди (1602-1665))
Сторінка 3 з 10«12345910»
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика