Головна сторінка сайту
Сторінка 2 з 10«1234910»
Архів - тільки для читання
Бібліотека » Церква » Духовна література » "Містичне Місто Бога" (Преподобної Мати Марії від Ісуса з Аґреди (1602-1665))
"Містичне Місто Бога"
Дата: Субота, 16.10.2010, 16:00 | Повідомлення # 6
Глава 6.
НЕПОРОЧНЕ ЗАЧАТТЯ

Трибунал, чи найвищий суд Божої Волі, є єдиним невідкличним джерелом і одинокою універсальною причиною усієї світобудови. Всі речі з їх умовами і обставинами є наперед ухвалені і визначені, так що ніщо не є забуто, ані жодна сотворена сила не може перешкодити здійсненню Постанови у найменшій мірі. Всі сфери діяльності і їх компоненти залежать від цього прецизійного урядування, що править ними і співділає з природними причинами без затримки і неомильно у всьому, що мусить статися. Бог діє у всьому і все утримує при існуванні виключно своєю Волею. Без Нього все повернеться знову в небуття. Але тому, що Він сотворив всесвіт для своєї слави і для слави Воплоченого Слова, Бог від самого початку відчинив шляхи і передбачив способи, якими Друга Божа Особа мала зійти на землю, прийняти людську плоть і жити серед людей; через Неї люди мали наблизитись до Бога, шукати Його, пізнавати Його, боятись Його, любити Його, служити Йому, хвалити Його і вічно втішатися Ним.

Коли надійшла відповідна, наперед передбачена пора, Три Божі Особи нараджувались поміж собою, мовлячи: "Тепер є час почати працю для Нашого благовоління і покликати в буття ту невинну істоту і ту душу, котра має знайти ласку в Наших очах більше, ніж усі інші. Дозвольмо собі спорядити її найбагатшими дарами, і зложім у Ній дорогоцінності Нашого милосердя. Поскільки всі другі, котрих Ми покликали до буття, виявилися невдячними і бунтівничими відносно Наших бажань, руйнуючи Наш намір, а іменно - намір зберегти їх в щасливому стані їх прародителів, і поскільки не було би властиво, щоб Наша Воля стала повністю ударемнена, - тому ось сотворимо душу відповідно до Нашого благовоління, плід Наших прикмет, диво Нашої безконечної сили, без тіні чи плями гріха Адама. Давайте, вдосконалимо твір, котрий є об'єктом Нашої всемогутності, зразком для досконалення Наших дітей і завершальним вінцем творіння. Всі згрішили через свобідну волю і постанову першого чоловіка. Тому нехай Вона буде єдиною істотою, в котрій Ми відновимо і здійснимо те, що вони згубили через своє відхилення. Нехай вона буде в найвищій мірі іконою і подобою Нашої Божественності, і хай вона навічно буде в Нашій Присутності вершиною Нашої доброї Волі і радості. Для Неї Ми заощаджуємо всі привілеї і ласки, що були призначені для ангелів і людей в Нашому першому рішенні при умові, коли б вони залишились у первинному стані. Те, що вони втратили, Ми відновимо у цій Істоті, і до цих дарів додамо багато інших. Таким чином, Наш перший декрет не буде ударемнений, а буде виконаний на вищому рівні через цю Нашу єдину Вибрану. І тому, що Ми призначали і приготовляли найдосконаліші і найцінніші дарунки для сотворінь, що втратили їх, тепер ми повернемо струмінь Нашої щедрості на Нашу Улюбленицю. Ми виймемо Її з-під природного закону, згідно з яким приходять у світ інші смертні, щоб посів змія не мав у Ній частки. Я зійду з Небес в Її лоно, і в ньому одягну себе в людську природу з Її матеріалу".

"Це личить і належиться безмірній доброті Нашої Божественності, щоб вона була забезпечена і огорнута найчистішим (тілесним; - прим. наша) матеріалом, неторканим і незапятнаним вадою. Бо не годиться, щоб Наша Справедливість і Провидіння знехтували тим, що є найбільш придатне, досконале й святе, а вибирали те, що є неповноцінне, поскільки ніщо не може противитись Нашій Волі. Слово, котре стане чоловіком, як Відкупитель і Учитель людей, мусить закласти підвалини під бездоганний Закон милосердя; і мусить через нього навчити, що батька й матір треба слухати і шанувати, як вторинну причину природного існування людини. Божественне Слово першим має сповнити Закон, вшановуючи свою вибрану Матір, прославляючи Її своєю правицею, щедро обдаровуючи Її найбільш чарівними, святими й прекрасними дарами й ласками. Серед них ще буде й виняткова честь і благословення. Вона буде непідвладна Нашому ворогові і його злобі, і тому буде вільна від смерті гріха".

"На землі Слово буде мати Матір без отця, а у Небі Він має Отця без матері. Тому щоб заіснувала належна відповідність, співвідношення і погодженість при називанні Бога Його Отцем, а цієї Жінки - Його Матірю, Ми бажаємо встановити з Нею найтісніший зв'язок, який лиш є можливий між сотворінням і його Богом. Отже в жоден момент дракон не буде чванитись своєю вищістю над Жінкою, яку Бог буде слухати, як свою справжню Матір. Ця гідність бути вільною від гріха є слушна і відповідає гідності бути Матір'ю Слова, і сама по собі є навіть більш вартісна і корисна. Бо це є більше благо бути святим, ніж тільки матірю; тим не менше, материнству для Бога належиться уся святість і досконалість. Людська плоть, форму котрої Він прийме, мусить бути вільною від гріха. Поскільки у ній Він має відкупити грішників, Він не повинен бути змушений відкуплювати власну плоть поряд з їхньою. Його людська природа, воз'єднана з Божественною, має бути ціною Відкуплення, а значить - захороненою від гріха. Ми вже наперед передбачили і схвалили заслуги Слова в цій самій плоті і людській вдачі."

"Вона буде правдивою дочкою першого чоловіка. Але згідно з вимогами ласки Вона, як виняток, буде вільна від хиб; а згідно з вимогами природи - буде найдосконаліша і сформована по Волі Провидіння. А тому що Воплочене Слово має бути Учителем покори і святості, і - виснажуватись для цієї мети, бентежачи суєту і помилені вірування смертних своїми добровільними терпіннями, що мають неоціненну вартість в Наших очах, Ми бажаємо, щоб Та, котра буде Його Матірю, досвідчувала ті самі труди і невигоди, щоб Вона була виняткова в терпеливості, достойна похвали в терпіннях, і - щоб Вона в єдності з Єдинородним принесла сприйнятні для Нас жертви скорботи для Її більшої слави."

"Тепер прийшов час, - додав Його Величність, -котрий був ухвалений Нашим Провидінням, щоб привести на світло Істоту, найбільш милу і приємну для Наших очей. То Істота, в якій людська природа є звільнена від первородного гріха, котра має роздавити голову дракона, - що була представлена тим над­звичайним знаком: Жінка, що появилась на Небі у Нашій Присутності, і - котра має одіти предвічне Слово в людську плоть. Надійшла година благословленна для смертних, коли скарбниця Нашої Божественності має відчинитись, і Брама Небес відімкнеться. Нехай приписи Нашої Справедливості будуть змягчені пока­раннями, котрі Ми дотепер вчинили над смертними. Нехай вийде наяву Наша схильність до Милосердя. Нехай сотворіння збагатяться, і нехай Божественне Слово заслужить для них скарби ласки і вічної слави."

"Тепер нехай людський рід прийме Обновителя, Учителя, Брата і Приятеля, щоб був життям для смертних, лікарством - для недужих, утішителем - для засмучених, бальзамом - для поранених, провідником і товаришем - для тих, що в клопотах. Хай тепер сповняться пророцтва Наших слуг і дані їм обітниці, що Ми пішлем Спасителя, щоб відкупив їх. А для того, щоб все було проведено відповідно до Нашого доброго наставлення, Ми повинні дати початок містерії, що була прихована з часу уладження світу. Ми вибираємо для сформування Нашої улюбленої Марії лоно Нашої слугині Анни. В ній Вона буде зачата; і нехай у ній буде сотворена та Преблагословенна Душа. Хоч Її зародження і формування будуть проходити відповідно до закону природного розмноження, вони будуть різнитися степенем ласки, згідно з ухвалою Нашої Всемогутності."

"Ви вже знаєте, як старинний змій з того часу, як побачив образ тої чудесної Жінки, пробує пере хитрювати всіх жінок, і - як починаючи з першої сотвореної, - він переслідує всіх тих, що успішно вдосконалюються у вчинках і в житті; він очікує знайти серед них Ту, що роздавить його голову. Коли він наткнеться на цю невинну і бездоганну Істоту, він побачить Її святість і вживатиме всю свою силу, щоб переслідувати Її на підставі свого враження про Неї. Зарозумілість цього дракона є більша від його сили. Тому така є Наша Воля, щоб ви (ангели; - прим. наша) взяли під особливу опіку це Наше святе Місто і кивот Воплоченого Слова, щоб захищали, стерегли, помагали Їй і обороняли Її проти Наших ворогів, щоб ви просвічували, зміцнювали й потішали Її з усією належною дбайливістю і пошаною так довго, скільки Вона буде мандрівником посеред смертних."

На цю пропозицію Найвищого всі святі ангели припали ниць перед Царським Троном Пресвятої Тройці, виявляючи свою готовість і завзяття, щоб виконати доручення Бога. Кожен змагався, щоб його призначили, і пропонував себе до такої почесної служби. Рівночасно всі вони воздали хвалу і подяки Всевишньому у нових піснях, бо прийшла година для здійснення того, за що вони з жаром молилися на протязі многих віків. Я припускаю, що ця їх молитва тривала ще з часу скинення з Неба злих ангелів на чолі з драконом. Тепер вони промовили до Господа: "Найвищий і незрівнянний Боже і Господи! Ти достойний всякої пошани, хвали і вічної слави. Ми є Твої сотворіння, що зроблені згідно із Твоєю святою Волею. Пішли нас, Всемогутній Господи, для здійснення Твоїх пречудних діл і тайн, щоби у всіх ділах були сповнені Твої Найсправедливіші бажання. " Такими висловами прив'язаності ангельські князі визнавали своє підданство; і - якби це було можливим, то побажали б ще піднестись у своїй чистоті і досконалості, лише щоб стати більше вартими звання сторожів і слуг Марії.

Тоді Найвищий вибрав і призначив по сто Ангелів із кожного з дев'яти хорів. До них Він приписав дванадцять інших, що мали особливішим способом сприяти Марії в тілесній і видимій формі; вони одержали емблеми чи гербові щити Відкуплення. Це ті дванадцять, про котрих згадує двадцять перша глава Одкровення, як про сторожу міських брам. Про них я говоритиму пізніше. Помимо них, Господь відібрав ще вісімнадцять Ангелів з найвищих рангів, що мали восходити і сходити по містичних Сходах Якова з повідомленнями від Цариці до Його Величності, і - від Господа до Неї. В додатку Всевишній відрядив сімдесять серафимів, найближчих до престола, щоб вони спілкувались та вели бесіду з Княжною Небес, так як вони розмовляють між собою.

На чолі цього непереможного загону став Святий Архангел Михаїл, начальник усього Небесного війська. Хоч він не завжди товаришував Цариці, він часто бував біля Неї і являвся Їй. Всевишній визначив його, як повноважного посла Христа, нашого Господа, а для особливих випадків, - як оборонця Його Пресвятої Матері. Подібним же чином, Святий Архангел Гавриїл став представником і міністром Предвічного Бога Отця у справах Княжни Небес. Так Пресвята Тройця наперед подбала про опіку і охорону Божої Матері.

Тепер Божа премудрість приготовила всі речі для накреслення пречистого образу Матері Милосердя, свобідного від природного зіпсуття. Вже раніше було відраховано і зібрано потрібне число старинних Патріярхів і Пророків; бо гори мали бути зведені, на яких мало збудуватись це містичне Місто Бога (Пс. 87, 2). Далі владою своєї Правиці Бог підібрав незрівнянні скарби Божественності, щоб дати Їй віно, як належить. Тисяча ангелів мала нести службу, як вірні піддані своєї Цариці і Володарки. Він передбачив для Неї благородне, царське походження, і вибрав найсвятіших батьків. Коли би десь у світі існували святіші від них, Бог напевно був би вибрав тих, ще ліпших, для майбутньої Матері Бога.

У формуванні тіла Пресвятої Марії Всемогутній ідеально зрівноважив всі матеріальні складники, так щоб вони найліпше сприяли діянням Її святої Душі. Цей напричуд гарно зрівноважений темперамент став пізніше джерелом безхмарності і внутрішнього миру, що панував в Її особі. Не було нічого у Неї, що мало би спричиняти шкоду організмові чи мінімальне нищення тіла: ні надміру, ні недостачі, ні забагато води, ні -замало, ні забагато тепла для підтримання життя і травлення, ні - замало.

В суботу, що надійшла, Всевишній сотворив Душу своєї Матері і вселив її у тіло. Таким чином в світ увійшла та чиста Істота, святіша, досконаліша й миліша для Його очей, ніж усі, яких Він сотворив, чи ще сотворить до кінця світу. Здійснюючи цю працю, Бог дотримався дивної подібності з попередніми трудами по Сотворенню світу на протязі шести днів. Отже тепер, без сумніву, Він відпочив, згідно з метафоричною мовою Святого Письма, бо сотворив найдосконалішу Істоту, даючи початок праці Божественного Слова і Відкуплення Ним людського роду.

Отже в момент злучення душі Пресвятої Марії із тілом Вона була наділена ласками і дарами більше, ніж найвищі серафими в Небесах. Не було жодної миті, щоб Їй забракло світла, дружби й любові Сотворителя. Вона зразу володіла вищим почуттям справедливості, ніж Адам і Єва перед упадком. Зразу Їй було дозволено вживати розум, відповідний до одержаних дарів. Вона не мала марнувати жодної хвилини життя, а - негайно включатися в працю, побажану і приємну для Її Сотворителя.

Хоч Її принарядили наче невісту, ізходячу з Небес, обдаровану всіми досконалостями і повним обсягом впоєних чеснот, не було намірено, щоб Вона вживала їх усіх нараз. Достатньо було, щоб вправлялась лише у тих цнотах, які личили Її поточному стану розвитку в лоні її матері. Серед них були три євангельські чесноти: віра, надія і любов, які стосувалися безпосередньо Бога. Вона вмить почала їх практикувати з найбільшим захопленням, пізнаючи тонким відчуттям віри Божественність з її досконалостями і безмежними властивостями, і - Пресвяту Тройцю з Її окремими Особами. Це знання віри не було пригамоване ширшою обізнаністю, яку Їй теж дав Бог, як я скоро тут покажу. Вона також вправляла чесноту надії, бачучи у Богові джерело щастя і свою остаточну мету. Від самого Зачаття Її освячена душа линула до Бога в нестримному прагненні воз'єднатись з Ним, не відволікаючись до інших предметів, ані не гаючись ні на мить у цьому стрімкому леті. Рівночасно вступала в дію чеснота любові, коли Вона бачила в Богові безконечне і найбільше Добро, і відчувала до Нього таку глибоку вдячність, що не кожен Серафим міг з Нею рівнятись.

В найвищій надприродній мірі Вона володіла іншими моральними чеснотами, як і Дарами й плодами Святого Духа. Вона була обізнана з цілим природним і надприродним порядком сотворених речей. Від першої хвилини існування в лоні матері Вона була мудріша, розсудливіша, більш просвічена і спосібна розуміти Бога і всі Його труди, ніж всі інші істоти, за винятком Її пресвятого Сина.

Відповідно до цього знання Марія з геройською посвятою захоплювалась Богом, як Автором всіх чудесних творів, хвалила, прославляла Його, покло­нялась Йому, виявляла покору і любов до Бога і жаль за гріхи, поповнені проти Нього. Без зволікання Вона віддавала себе, як жертву для Найвищого, бо відчувала, що злі ангели і люди не зуміли пізнати й полюбити Його. Вона просила, щоб святі ангели, Царицею котрих Вона вже була, помагали Їй прославляти Сотворителя і Господа усього, а теж - молилися за Неї.

У цьому місці Господь показав Їй призначених для Неї ангелів-хоронителів, котрих Вона пізнала і прийняла з радісною безпосередністю, запросивши поперемінно з Нею проспівати гимни похвали Найвищому. Вона звістила їм наперед, що такою буде їх служба в Її смертному житті.

Можна лише чудуватись, що хоч форми Її тіла в материнському лоні були ще майже непомітними, Бог вже дав здатність своїй Матері проливати сльози жалю через людське ображання Бога. У цій предивній скорботі з першого моменту Її тілесного існування Марія почала старатися за поправу людства і розпочала працю посередництва, заступання за грішників і надолуження. Вона жертвувала Богові лемент своїх предків і праведних на землі, щоб Його Боже Милосердя не відкладало дальше спасення смертних, котрих Вона розглядала, як своїх братів. Ще не бесідуючи з ними, Вона вже сильно любила їх, від самого початку існування. Вона прийняла на себе службу Добродійки для людей. Ці прошення Найвищий прийняв з більшим задоволенням, ніж молитви всіх Святих і ангелів, і не приховував цього перед Нею, майбутньою Матірю Бога. Вона відчувала любов Бога і Його бажання зійти із Небес для відкуплення людей, хоч не мала поняття, як то здійсниться. Це випадало, щоби Бог відчував себе зобов'язаним прискорити свій прихід задля молитов і прохань цієї Істоти. Вона ж бо була найбільш достойна Його любові.

Описуючи ці тайни Небесного Царя, я мушу признатись у своїй неспосібності чітко передати людськими словами те, що відчуває моя душа через дароване їй світло. Навіть якби я володіла більш точними термінами і виразами, змальовування цих тайн все одно виглядало би незграбним і прісним. Тому нехай ця людська обмеженість визнає себе недостойною і неспроможною спрямувати свої очі на це Небесне Сонце, через котре промені Божественності пробились у світ, хоч воно ще ховалось за хмарами в материнському лоні святої Анни. Якщо ми просимо позволення споглядати цей чарівний краєвид, то приступаймо до нього з найбільшою відданістю і побожністю, вільні від духа протирічення. Тоді нам буде дозволено бачити власними очима Божий вогонь, що горить у кущі, а не спалює його (Вихід, 3, 2).

Слова Цариці

Це акт справедливості, який належиться Предвіч­ному Богові, що коли сотворіння дістає розум, то перший його рух має бути до Бога. Через пізнання воно починає любити Його, шанувати Його і поклонятися Йому, як своєму Сотворителеві і єдиному правдивому Господу. Батьки з самого початку зобов'язані навчати дітей про Бога і дбайливо керувати ними, щоб вони зразу бачили свою остаточну мету і змагали до неї в перших діях свого інтелекту і волі. Вони повинні з великою чуйністю відтягати їх від легковажності і дитячого збиточництва, до яких штовхає їх людська природа, якшо нею не управляти. Якщо батьки і матері будуть дбати, щоб запобігти цій бездумності і розбещеності своїх дітей, будуть від немовляти вчити їх про їхнього Бога і Сотворителя, то опісля вони легко призви-чаються, щоб визнавати Його і поклонятись Йому.

Моя свята Мама, що нічого не знала про Мій розум і справжній стан, наперед дуже дбала про ці речі. Бо ще, коли вона носила Мене в своєму лоні, Вона славила Сотворителя в Моєму імені, і жертвувала служіння і подяки за те, що Він сотворив Мене; благала Його оборонити Мене і привести з лона на денне світло. Так само другі батьки повинні гаряче молитися до Бога, щоб душі їх дітей через Його Провидіння могли одержати Хрещення і звільнитися від рабства первород­ного гріха.

І якщо розумна істота не знала і не прославляла Сотворителя на світанку свого ума, вона повинна вчинити це, як тільки пізнає Бога через світло Віри. З цього моменту та душа мусить натужуватися, щоб ніколи не згубити його з-перед очей, завжди боятись, любити і шанувати Його.

Дата: Субота, 16.10.2010, 20:49 | Повідомлення # 7
Глава 7.
БЛАГОСЛОВЕННЕ НАРОДЖЕННЯ НЕПОРОЧНОЇ МАРІЇ. ЇЇ ІМ'Я

Пресвята Марія, зачата без гріха, як ми вже описали, - була в душі цілком поглинута і захоплена своїм першим огляданням Божественності. З найпершої миті Її перебування в тісному приміщенні материнського лона Її благословенна душа почала й ніколи не переставала любити Бога.

Щаслива мати, Свята Анна теж проводила дні своєї вагітності одуховлено, під впливом діяння Святого Духа на всі її здібності. Але Боже Провидіння піддало її тяжким випробуванням, щоб вона заслужила собі на більшу нагороду. Люцифер із своїми підручними шукав по цілому світі за найсвятішими жінками, щоби знайти ту, чию постать він бачив у Небі. Найбільш видатні випадки він просліджував сам, не довіряючи умінням других, менш спосібних злих духів. Так він наткнувся на святу Анну.

Повний злоби і хитрості він приглядався до надзвичайної святості достойної пані Анни і всіх подій її життя. Хоч він не міг виміряти вартості скарбу, що був замкнений в її благословенному лоні (бо Господь закрив від нього цю і багато інших таємниць), все-таки він відчував потужну силу, що виходила від неї. Його озлоблювало те, що він не був годен знайти джерела тої таємної сили. В інші рази він успокоював себе думкою, що це звичайна вагітність, і що немає підстав для тривоги; ось так Господь лишив його на волю власних галюцинацій і примх. Тим не менше, погані передчуття не давали йому спокою, особливо, коли він спостеріг, як спокійно протікала її вагітність, і що багато ангелів стояло там на варті.

Сповнений підозри, дракон вирішив, якщо вдасться -то відібрати життя в блаженної Анни, а якщо ні, - то бодай позбавити її задоволення від вагітності. В безмежній гордині він вважав, що має силу відібрати життя в Тої, що буде Матірю Воплоченого Слова, чи навіть - життя Месії і Відкупителя світу, коли б він лише знайшов їх місцеперебування. Його пиха базувалась на перевагах його ангельської природи над станом і силою людської природи, так ніби обі не є підлеглі одній Божій Волі. Тому він нахабно підступив до Святої Анни, щоб спокушати її натяками, передчуттями, сумнівами і побоюваннями відносно правди про її вагітність в зв'язку з її поважним віком. Він пробував, чи не вдасться знайти якусь слабину, щоб захитати її волю. Але переможна пані оперлася тим нападам з покірною стійкістю, терпе­ливістю, з витривалою молитвою і сильним довір'ям до Бога. Вона звела нанівець хитромудрі підступи дракона, і за це заслужила собі на ще більшу ласку й охорону з Висоти. Бо тепер в її обороні брали участь ангельські князі, що стерегли її Пресвяту Доню. Але в своїй нестримній злобі ворог не лишив її в спокою. Оскільки через опір ангелів він не зміг звалити помешкання Святих Йоакима і Анни, щоби пошкодити її вагітності, він звернувся по поміч до людей. За намовою диявола одна з її знайомих жінок люто заатакувала Анну лайкою і глузуванням, твердила, що її вагітність походить від лихого. Слідом за нею пішли інші.

Благословенна Анна не дозволила вивести себе з рівноваги таким нападом; вона лагідно й покірно зносила образи, доброзичливо ставилась до своїх напасниць, навіть їм щедро помагала. Але вони, посідані дияволом, ще більше її зненавиділи: змовились відняти їй життя. Вмішалася однак тут сила Всевишнього, щоб ударемнити ті прояви їх природної жіночої слабості. Вони не тільки виявилися безсильними проти Святої; її упімнення схаменули їх, а молитви -навернули на добру дорогу.

Дракон був відбитий, але ще не переможений. Він знайшов доступ до служниці, що жила в домі Йоакима і Анни, і підбунтував її проти господині. Вона створила ще більший клопіт. Бо це був домашній ворог, і більш впертий і небезпечний, ніж другі. Проте з Божою поміччю свята Анна одержала ще славнішу перемогу. Сторож Ізраїлю не дрімав, але стеріг своє святе Місто (Пс. 121, 4), і так його обставив вартовими з найсильніших ангельських духів, що вони змусили до безславної втечі люцифера і його підручних. Їм вже більше не дозволили докучати благодатній матері, що вже очікувала народження благословенної Княжни Небес.

Воно сталося на восьмий день вересня, повних девять місяців по чудеснім Зачатті. Внутрішній голос Господа повідомив Анну, що час її родів настав. Повна радості вона впала ниць перед Господом, благаючи Божої помочі. Рівночасно за Божим Провидінням Благословенне Дитя Марія в цей момент знаходилася в молитовній екстазі, не відчуваючи зовсім, що приходить в світ.

Дитина народилася чиста і незаплямлена, прекрасна і повна ласки Божої, виказуючи тим, що Вона не підлягає природному закону і данині гріха. Хоч в загальних рисах вона народилася подібно до інших дочок Адама, Її народження супроводилось таким станом ласки, такими обставинами, що його можна вважати найчудеснішим народженням в світі, при­чинком для вічної хвали Її Сотворителя. О дванадцятій годині ночі ця Божественна Зоря прийшла у світ, відокремивши ніч старинного закону і його первісну темряву від нового світанку ласки. Її сповивали, обертали й одягали, як інших немовлят, хоча Її душа мешкала в надприродному світі. До Неї ставилися, як до інших немовлят, хоч своєю премудрістю Вона перевищувала всіх смертних і ангелів. Її мати не дозволила, щоб чужі руки торкались Дитяти: сама завинула Її в сповивачі. Свята Анна могла зразу зайнятись цією опікою, бо неподібно до інших матерів була звільнена від родових болів і трудів.

Прийнявши Дитя в свої руки, свята Анна промовила в духу до Бога: "Господи безграничної Мудрості і Сили, Сотворителю всього існуючого! Цей плід мого лона, що його я одержала від Твоєї щедрості, я жертвую Тобі з найбільшою вдячністю, бо Ти нагородив мене ним без жодної моєї заслуги. Розпоряджайся мамою і Дитиною згідно із Твоєю святою Волею, і глянь ласкаво на нас, непомітних із Твого високого Трону. Будь благословенний повіки, бо Ти збагатив світ Сотворінням, таким милим для Твого уподобання, і також за те, що в Ній Ти приготовив помешкання і кивот для Предвічного Слова. Я заношу мої вітання моїм предкам і святим Пророкам, а через них - усьому людському родові, - за цю запоруку Відкуплення, що Ти їм дав. Але як мені стати гідною, щоб опікуватись Тою, котру Ти дав мені в Дочки? - Мені, що негідна бути Її слугинею? Як мені поводитись із правдивим Ковчегом Завіту? Просвіти мене, о мій Господи і Царю, щоб я пізнала Твою Волю, і виконала її для Твого задоволення на службі у моєї Доні?"

Господь внутрішньо відповів достойній пані, щоб вона обходилась із своїм Небесним Дитям назовні так, як чинять інші матері, без виявів пошани; але щоб вона заховала в духу цю пошану, і виховувала це Дитя з усією материнською любовю і дбайливістю. Все те щаслива мама виконувала, обіймала і пестила свою Пресвяту Доню, як всі другі матері. Але вона завжди памятала про належну пошану і про Її призначення. Ангельська охорона милого Дитятка разом із безліччю других ангелів прислужувала Марії, коли Вона спочивала на руках у матері. Вони лучилися в Небесній музиці, яку часами чула й благословенна Анна. Тисяча ангелів, назначених сторожами величної Цариці, віддавали себе на служіння Їй. Це уперше Володарка Небес побачила їх у тілесній формі, з усіми відзнаками і шатами, як я опишу в іншому розділі. На Її просьбу вони разом з Нею воздавали хвалу Найвищому і славили Його в Її імені.

Тим часом, в сам момент народження Княжни Марії Найвищий післав Архангела Гавриїла, як посла, до святих Отців у аді. Небесний післанець зійшов, освітивши собою ту глибоку печеру, і утішив правед ників, що там перебували. Він сповістив їм, що світанок

вічного блаженства вже надійшов, і що поправа людини, якої так певно бажали святі Патріярхи і запові дали Пророки, вже розпочалася, бо народилась Та, що буде Матірю Месії. Тепер вони вже скоро увидять спасення і славу Найвищого. Святий князь дав їм зрозуміти найвищу досконалість Пресвятої Марії, і які чудесні діла Всевишній почав вершити через Неї; так вони краще усвідомили собі щасливий початок тайни, що мала закінчити їх затяжне ув'язнення в аді. Тоді всі святі Патріярхи, Пророки та інші праведники ураду­валися і новими гимнами хвалили Господа за цю ласку.

Всі ті події трапились у короткому проміжку часу. В першій своїй реакції на денному світлі наша Цариця впізнала своїх батьків і другі істоти. І зразу ж Рука Найвищого почала творити з Нею нові чуда, що були вище людського сприймання. В першому і найважнішому - Він післав незліченних ангелів, щоб доставили майбутню Матір предвічного Слова з тілом і душею до Небес, для сповнення Його дальших намірів відносно Неї. Святі князі послушно виконали наказ і прийняли Марію з рук Її святої мами; Анна навіть не запідозрила нічого, коли один з ангелів-хоронителів зайняв місце Дитяти в неї на руках. А торжественна процесія потягнулась в Небеса, щоб помістити ту істинну Веселку Згоди (Буття, 9, 12-17) у замку Царя царів і Володаря над володарями, де Вона пізніше мала перебувати повік. Це був другий крок в житті Пресвятої Марії - з землі до найвищих Небес.

Принесена до Неба руками ангелів, Дитятко Марія повна любові припала до землі перед Троном Найви­щого. Повторилось те (згідно з людським способом розуміння), що трапилось в оповіданні із Святого Письма, коли Ветсавія була вшанована сином Соломо ном, як цариця, в присутності ізраїльського тронного зібрання. Подібно, але славетніше Божественне Слово зустріло Дитятко Марію, яку Він вибрав як Матір, як Царицю вселенної. Хоч Марія ще не знала про свою справжню гідність майбутньої Божої Матері, ані про ціль проходячих тут містерій, Вона тим не менше розуміла, що перебуває перед лицем Пресвятої Тройці; бо Господь своєю ласкою зміцнив і відповідно пригото­вив здібності і розум новонародженого Немовляти.

Цариця була посаджена на Трон біля Господа, що мав стати Її Сином, і відразу почала просити, щоб Особа Слова зійшла з Небес на землю і злучилась з людською природою, як було обіцяно через старинних Патріярхів і Пророків. Марія благала Його прискорити направу людського роду, на яку ждуть так багато століть, в той час, як навколо множаться беззаконня і загибель душ. Найвищий почув це прохання своєї майбутньої Матері і запевнив Її, що Він незабаром зійде у світ, щоб одягнути на Себе і відкупити людську природу. Дальше - Найвищий побажав надати ім'я Дитяткові Цариці. Ангельських духів повідомили, що Три Божі Особи прийняли рішення ще перед віками створити милі імена ІСУС і МАРІЯ для Матері і Сина, для служіння котрим творився цілий світ.

В ході інформування про цю та много інших тайн святі ангели почули голос Бога Отця: " Наша Обраниця назоветься Марією, і це ім'я буде могутнє і чарівне. Ті, що закличуть до Нього з побожною любовю, дістануть найобильніші ласки. Ті, що вшанують Його і вимов­лятимуть з пошаною, будуть потішені і підбадьорені, і знайдуть у Ньому лікарство від своїх бід, скарби для свого збагачення, світло, що проведе їх до Неба. Воно буде грізним для пекольних сил; воно розчавить голову змії і здобуде славні перемоги над князями пекла". Господь віддав команду ангельським духам негайно об'явити те славне ім'я Святій Анні, так щоб постанова в Небесах була виконана на землі.

По цих словах святе Дитятко знову припало долілиць перед Троном, віддаючи з цілого серця подяки предвічному Богові; ім'я Вона прийняла із зворушливою радістю. А ласк і привілеїв отримала стільки, що для їх описання треба би спорядити цілу книгу з багатьма томами. Тим часом святі ангели вшановували Пресвяту Марію, як майбутню Матір слова, Царицю і Володарку, що посаджена на Троні праворуч свого Сина. Вони почитали Її святе ім'я, упадаючи ниць всякий раз, як воно звучало у словах Бога Отця, особливо ті ангели, що мали виписане то ім'я на своїх нагрудних емблемах.

В той час Свята Анна за Божим Провидінням була занурена в молитовному спогляданні тайн, що відноси­лися до гідності Божої Матері. Вона заховала їх глибоко у серці, обмірковуючи їх при догляданні святої Доні, що непомітно була повернута ангелами з Небес.

На восьмий день життя Цариці безліч ангелів чітким строєм зійшли з висоти, несучи гербовий щит із викарбуваним осяйним іменем МАРІЯ. Вони явилися благословенній матері Анні і сказали їй, що ім'я її Дочки буде Марія, що Боже Провидіння його вибрало й ухвалило, щоб Йоаким і Анна назвали так Дитину. Свята негайно закликала свого мужа, щоб повідомити його про це бажання Бога. Вони обоє покликали священника і своїх рідних, і урочисто надали своїй святій Дитині ім'я Марія. Ангели також відсвяткували цю подію своєю ангельською музикою, котру з людей чули лише Анна і Марія.

Слова Цариці

Для тебе, котру всупереч твоїй немічності і незначності Я милосердно вибрала, як свою ученицю і товаришку, маю таке напімнення: старайся всіми силами наслідувати Мене у вправі, в якій Я витримувала ціле Моє життя з найпершого моменту Мого народження, не пропускаючи ні одного дня, який би він не був повний праці і турбот. Вправа була такою. Кожного дня на світанку Я припадала до землі в присутності Найвищого і воздавала Йому подяки і хвалу за те, що Він - незмінний Бог, за Його безмежні досконалості, - що сотворив Мене з нічого; визнавала себе, як Його сотворіння і витвір Його рук.

Я благословлю Його і поклоняюся Йому, віддаючи належну шану, і возвеличую Його, як верховного Господа і Мого Сотворителя, як і Сотворителя всього, що існує. Я підношу Мій дух, щоб помістити його в руки Бога, жертвуючи себе з глибокою покорою і самозре­ченням, і прошу Його розпоряджатись Мною згідно з Його Волею і в цей день, і в усі дні Мого життя, а також - навчити Мене сповняти те, що Йому найбільше подобається. Це Я повторяла багато разів під час видимої праці дня, а в невидимих трудах - найперше зверталася до Його Величності, просячи поради, позволення і благословення для всіх Моїх справ.

Дуже побожно стався до Мого премилого імені. Бажаю, щоб ти переконалась у великій вартості і привілеях, які йому надав Всевишній; Я сама, як побачила у Небі ті привілеї, то відчула себе дуже зобов'язаною чинити відповідне надолуження. І всякий раз, коли ім'я МАРІЯ Мені приходить на ум (а це трапляється часто), або коли Мене покличуть тим іменем, то Я відчуваю прилив вдячності і новий запал для служби Господеві, Котрий дав його Мені.

Ти носиш те саме ім'я. Тому бажаю, щоб воно пропорційно викликало ті самі почуття у тебе, і щоб ти точно наслідувала Мене відповідно з даною лекцією, починаючи з цього дня і надалі, не пропускаючи найменшого пункту. І якщо у своїй немочі ти впадеш, то негайно піднесись і з жалем визнай свою помилку в присутності Господа і Моїй. Повторяючи ретельно ці святі вправи знов і знов, ти знайдеш пробачення за хиби і призвичаєшся змагати до чесноти, найвищої і найприємнішої для Господа. Тоді, йдучи за світлом, яке Він дає, і прямуючи до мети, що є найбільш милою тобі і Мені, ти знайдеш ласку, щоб слухати, уважати й підчинятись у всіх речах твоєму Обручникові й Господеві. Він шукає в тобі тільки те, що найчистіше, найсвятіше й досконале, і волю - скору і завзяту, щоб те найкраще пустити у дію.

Дата: Субота, 16.10.2010, 20:51 | Повідомлення # 8
Глава 8.
ЇЇ ДИТЯЧІ РОКИ

Царську дитину трактували, як і других дітей Її віку. Її пожива була звичайною, тільки - в меншій кількості. Подібно - із сном, хоч батьки дбали, щоб Вона достатньо спала. Вона не причиняла клопотів, ані не плакала через досаду, як це робили інші діти. Вона завжди була милою і нікому не докучала. Вона не поводилася, як звиклі діти, бо часто плакала і зітхала через гріхи світу, чекаючи його Відкуплення завдяки приходу Спасителя (наскільки дозволяли Їй на це вік і гідність Цариці). В Неї був милий вираз обличчя, що виявляло серйозність і особливу гідність, нічого дитячого. Часами вона дозволяла, щоби Її пестили, але вміла поставити межу своєю серйозною простотою, щоб знеохотити надмірну безцеремонність. Її мудра мама Анна обходилася із своєю Донечкою надзвичайно дбайливо і ніжно; подібно, Її татко Йоаким любив Її, як батько і як святий муж, хоч не мав тоді поняття про велику тайну. Дитя, із свого боку, його дуже кохало, - і як батька, і як Божого улюбленця. Воно допускало, щоби батько пестив Її більше, ніж другі, але за Божим натхненням і Йоаким і прочі виявляли зовні свої почуття з надзвичайною пошаною і уміркованням.

Дитятко Цариця завжди була ласкавою, бездоганною і милою. Її дитячий вік не перешкоджав допливу Божої ласки до Неї. Навіть у сні Вона ніколи не припиняла внутрішніх актів любові до Бога і других духовних вправ. З Божої Волі тим привілеєм можуть втішатись і другі люди. Але очевидно, що для Тої, Котру Всевишній вибрав, як свою Матір і Царицю всього сотвореного, ця ласка була подана понад всяку міру і поняття.

Немовлята не говорять, аж доки не навчаться мови. Марія ж володіла всіми людськими здібностями, включаючи і здатність говорити, вже з моменту свого Зачаття. Але вона добровільно мовчала півтора року згідно з передбаченням Найвищого, щоб не вирізнятися між другими дітьми. Як виняток, тоді Вона вживала мову лише при бесідах із своїми ангелами-хоронителями і в молитовних звертаннях до Господа. Але Її мати цього ніколи не чула і не знала, що Марія може говорити. Півтора року проминуло в такій повній мовчанці. Марія надолужувала своїм батькам іншими зовнішними виявами пошани і любові: при кожній нагоді затримувала в своїх рученятах долоні батьків, цілувала їх з найбільшим розчуленням і покірністю; і поступала так само, поки вони жили. Цим способом Немовлятко випрошувало їх благословення. Вони були щасливі з Нею, бо Вона вгадувала наперед всі їхні бажання, і намагалась їх сповнити, ще нім вони щось скажуть.

Коли Їй сповнилось два роки, Марія почала виявляти особливу жалість і милосердя для убогих. Вона випрошувала для них милостиню у святої Анни, і милосердна мама радо уступала як заради бідних, так і для задовільнення вразливих відчуттів її Пресвятої Доні; вона заохочувала майбутню Учительку милосердя любити і поважати убогих. Помимо випрошування милостині в матері Вона відкладала для бідних ще й частину від власної їжі. Вона вважала цю милостиню не ласкою для бідних, а довгом, що їм належиться по справедливості, говорячи в своєму серці: "Цей мій брат і пан заслуговує на те, що потребує, і що я отримую без всякої заслуги. " При жертвуванні милостині Вона цілувала руки бідних, а на самоті із ними - навіть ступні чи, якщо це не вдавалось, - то навіть землю, по якій вони ступали. Милосердячись над ближніми, Вона не забувала вставлятись перед Богом і за їхні душі.

Неймовірним був також вияв покори й послуху пресвятої Дитини, коли Її почали вчити читання і других шкільних предметів. Ангели були захоплені премудрістю і покорою Дитини, що діставши від Всевишнього повне знання про всі сотворені речі, дозволяла, щоб Її навчали подібно до звичайних людських дітей.

Наближався до завершення третій рік життя Пресвятої Марії, коли Вона мала пунктуально сповнити своє приречення, дане Всевишньому, - стати на службу Йому в Єрусалимському храмі. Тому Дитятко Марія вже шість місяців наперед почала готовити свою матір до неминучої розлуки, виявляла своє палке бажання жити в цьому храмі. Вона нагадувала мамі, скільки ласк вони одержали від Господа, якої вдячності Він заслуговує від них, потішала, що якщо Її посвятять Богові у храм, то Вона як Доня, стане для матері ще ближчою, ніж дома.

Свята Анна слухала стримані настоювання своєї Дитини, була готова підкоритись Божій Волі; але, все одно, серце їй краялось при думці про розставання з таким незрівнянним і милим Скарбом. Вона була би на місці вмерла з глибокого жалю, якби її не підтримувала рука Всевишнього. В горю вона промовила до Дитятка: "Моя люба Доню, багато років я прагнула тебе, і лиш пару літ маю щастя мати твоє товариство. Але нехай сповниться Божа Воля. Не хочу ламати своєї обітниців, в якій прирекла відіслати тебе до храму. Але ще є час! Май терпеливість, поки настане той день, коли сповниться твоє бажання."

Пару днів перед тим, коли Пресвятій Марії сповнилось три роки, Вона власкавилась отримати видіння, в якому Господь дав Їй знати, що прийшов для Неї час відійти до храму і жити там в посвяті Його служінню. Її невинна душа переповнилась радістю і вдячністю за цю пригадку, і Вона подякувала Богові такими словами: "Найвищий Боже Авраама, Ісаака і Якова, моє предвічне і найвище Добро! Тому що я не в силі Тебе вартісно возхвалити, нехай це вчинять ангельські духи від імені цієї покірної рабині. Бо Ти, безмірний Господи, що не потребуєш нічого, глядиш на цього нікчемного хробачка землі з Твоїм безгра­ничним милосердям. За що мені така ласка, що Ти приймаєш мене до свого Дому й служби, хоч я не заслуговую найжалюгіднішого місця на землі для мого проживання? Але якщо Ти настоюєш на цьому, бо Ти -великодушний, то благаю Тебе надихнути серця моїх батьків, щоб вони виконали Твою святу Волю."

В ту саму пору свята Анна теж мала видіння, в якому Господь приказував їй виконати приречення: передати свою Дочку до храму точно в день, коли Їй сповниться три роки. Без сумніву, цей наказ причинив святій Анні більше горя, ніж Боже розпорядження для Авраама пожертвувати свого сина Ісаака.

Святого Йоакима теж навідав Господь із тим самим наказом. Порадившись, Йоаким і Анна призначили день відправлення Дитятка до Єрусалимського храму. Великим було горе цього святого мужа, але не дорівнювало переживанням Анни: бо він ще не знав, що його Доня буде Божою Матірю.

Слова Цариці

Моя найдорожча доню. Пам'ятай, що всі живучі родяться, щоб померти, лише не відають, коли. Вони є певні, що життя коротке, що вічність не минає, і що тільки у цьому житті вони будуть пожинати вічне життя або вічну смерть. У цій небезпечній подорожі життя Бог встановив, щоб ніхто напевно не знав, чи є людина варта Його любові, чи - ні; бо якщо людина є в своєму розумі, ця непевність підштовхує її змагати з усієї сили до дружби із тим Господом. Божа справедливість вступає в дію, як тільки душа дістає розум; бо з цього часу і надалі Він просвічує, і спонукує, і провадить людину до доброчесності, і відтягає її геть від гріха, навчає її розрізнювати між вогнем і водою, схвалювати добро й осуджувати зло, вибирати чесноти й відкидати неморальність. Більше того, Бог кличе й побуджує душі своїм святим натхненням і постійним підказуванням, дає поміч Святими Тайнами, правдами Віри і Заповідями. Він веде людину вперед через її ангелів-хоронителів, проповідників, сповідників, служителів Церкви й учителів, - особливими терпіннями й ласками, смертю і другими трафунками, накресленнями Його Провидіння. Він розпоряджається всіми речами навколо людини таким чином, щоб притягнути до себе всіх людей, бо Він бажає всіх спасти. Таким способом Він надає в розпорядження сотворінь величезний набір милосердної помочі й підтримки, котрий вони можуть і повинні ужити для свого досконалення.

Цьому всьому противляться тенденції нижчої й чуттєвої природи, зараженої гріховним збудженням, що стремлять до чуттєвих речей, тривожать ум низькими апетитами й огидами, закріпачують волю фальшивою свободою некерованих пожадань. Також нечистий своїми чарами, облудними й беззаконними підмовами притемнює внутрішнє світло й ховає смертельну отруту під приємною покривою. Але Найвищий так легко не забуває своїх сотворінь; Він поновлює своє милосердя й поміч, прикликуючи заблуканих знов і знов. І коли вони відповідають на Його перший поклик, Він ще додає ласк згідно з Його Справедливістю, збільшуючи і помножуючи їх по мірі того, як душа на них відповідає. У винагороду за перемогу, яку душа здобуває над собою, сила її хтивості і пристрастей слабне, дух звільнюється, щоб ширяти вище, і підноситься понад власні схильності і понад демонів.

Але якщо людина нехтує можливістю піднятися понад свої низькі жадання і перемагати свою непам'ятливість, вона уступає ворогові Бога і її самої. Чим більше чоловік відчужує себе від Божої доброти, тим більш невартним він стає таємних закликів Найвищого, і тим менше він цінить Божу поміч, якою би великою вона не була. Бо нечистий і пристрасті одержують більшу зверхність і владу над його інтелектом, чинять його більш не придатним і неспосібним прийняти ласку Всевишнього. На цьому, Моя дорога доню, спочиває ціле спасення чи осудження душ, тобто - чи вони починають допускати до себе чи відпихати ініціативи Господа. Я бажаю, щоб ти не забувала цього повчання, так щоб ти могла відповісти на численні заклики, які одержиш від Найвищого. Дивись, щоб ти була сильною у побо рюванні Його противників і пунктуально дбайлива, щоб подобатись твоєму Господеві; бо так ти задовільниш Його і вислухаєш накази, котрі пізнаєш через Божественне світло. Я дуже кохала Моїх батьків, і ніжні слова Моєї матері зранили Моє серце. Але тому, що Я знала, що це Божа Воля, щоб їх залишити, Я забула про її дім і про своїх рідних, щоби піти за Моїм Супругом (Святий Дух; - прим. наша). Належна освіта і поучування дітей багато можуть вчинити, щоб полегшити їм практикування доброчесності, бо це приучує їх від самого світанку розуму йти за його, провідною зорею.

Дата: Субота, 16.10.2010, 20:52 | Повідомлення # 9
ВВЕДЕННЯ МАРІЇ В ЄРУСАЛИМСЬКИЙ ХРАМ

Три роки, визначені Господом для Марії скінчились. Йоаким і Анна вирушають з Назарету з кількома свояками в Єрусалим, щоби принести святе Дитятко до Господнього храму. Прекрасне Дитя з нетерпінням рвалося душею до Того, Хто перебував у Її серці. Цю скромну процесію ледво чи помітили земні сотворіння. Але Її невидимо супроводили численні ангельські духи, що долучилися до ангелів-хоронителів Марії. Вони урочисто відзначали ту знаменну подію, виспівуючи в Небесних мелодіях славу і хвалу Найвищому. Цариця Небес чула і бачила їх, а Її батьки відчували радість і полегшу у своїх серцях.

Тримаючи за руку Пресвяту Марію, Анна у супро­воді Йоакима увійшла до храму. Всі троє заглибились у щиру молитву до Господа. Але Марія одинока відчула, що Найвищий прийняв Її, бо посеред надпри­родного сяйва, що заповнило храм, до Неї промовив голос: "Прийди, Моя Улюблена, Моя Дружино, прийди до Мого храму, де Я бажаю чути твій голос хвали і служіння. " Відмовивши свої молитви, вони встали і вдалися до священника. Батьки передали свою Дитину в його руки і отримали благословення. Усі разом пройшли до відділення храмових будинків, де прожи­вало багато дівчат, яких виховували відлюдно у доброчесності, аж поки вони досягнуть подружнього віку. Це місце було спеціально застережене для первородних доньок з племені Юди і священничого коліна Леві.

П'ятнадцять східців вели до входу в ці приміщення. Інші священники зійшли вниз, щоб привітати благосло­венне Дитя. Згідно з законом один з них, нижчий званням, поставив Її на перший східець. За його дозволом Марія обернулась і клякнула перед Йоакимом і Анною, просячи їх благословення, цілуючи їм руки, поручаючи себе їх молитвам перед Богом. Розчулені святі батьки поблагословили Її і Вона зразу збігла по сходах нагору без жодної помочі; спішила з неймо­вірною радістю, ні разу не оглянувшись, не проливаючи сліз, не проявляючи жодного дитячого жалю від розставання із батьками. Всі присутні зчудувались, що така маленька дитинка виявила таку велич і непохитну волю. Священники прийняли Її до других дівчаток. А Святий Симеон приписав Марію до вихователів, серед котрих була пророчиця Анна. Цю святу жінку Господь просвітив особливим чином, так що Вона з радістю взяла під опіку це Дитя Йоакима й Анни. Вона розцінила цей обов'язок, як велику ласку Провидіння; вона дійсно заслужила своєю святістю і зразковим життям, щоб її ученицею стала майбутня Божа Матір і Повелителька всіх сотворінь.

Прибиті горем Йоаким і Анна вертались в Назарет, вже позбавлені свого найдорожчого Скарбу. Але Найвищий потішав і успокоював їх в тому стражданні.

Тимчасом достойний священник Симеон дістав з висоти світло відносно святості Марії і Її особливого післанництва (хоч ще не знав, якого); та й другі священники гляділи на Неї з великим признанням і пошаною. Сповнився сон Якова відносно Небесної драбини: тут теж, коли Дитя збігало вгору по пятнад цятьох східцях, одні Ангели сходили вверх, товаришуючи Марії, а другі - вниз, стрічаючи свою Царицю; в той час Бог на вершині чекав, щоб привітати свою Доню і подругу. Вона відчувала цю повну по вінця любов і була певна, що це дійсно Божий Дім і брама до Небес.

Опинившись перед вихователькою, Дитя Марія покірно клякнула перед нею й попросила благо­словення. Вона благала, щоб Її прийняли між других учениць в послуху і порадах, і просила учительку бути вибачливою, коли б Вона стала причиною якогось тягару чи клопотів. Пророчиця Анна, Її вчителька, із задоволенням прийняла Її і сказала: "Моя доню, ти знайдеш в мені добру матір, і я подбаю про тебе і твою освіту з найбільшою ретельністю. " З тою самою покорою святе Дитя звернулося до всіх присутніх дівиць: кожну привітала і обняла, пропонуючи себе їм на послуги; просила їх, як старших і більш обізнаних з обов'язками, щоб повчали її і давали накази. Вона також подякувала їм, що без жодних заслуг з Її боку вони Її прийняли у свою компанію.

Як і всім ученицям, вихователька призначила Їй місце для мешкання - окрему велику нішу, що виглядала, як мала кімнатка. Залишившись насамоті, Княжна Небес поцілувала долівку, бо це був святий грунт і частина храму. Вона покірно дякувала Господеві за цю нову ласку; відчувала вдячність навіть до землі, на якій Вона змогла стояти в цьому святому місці. Опісля вона звернулась до ангелів, кажучи: "Небесні Князі, гінці Всевишнього, найвірніші приятелі і товариші! Я прошу вас від усього серця лишитися зі Мною в цьому свято

му храмі Мого Господа, і як чуйні вартові, пригадувати Мені про все, що маю робити; навчайте мене і ведіть, як учителі й провідники, так щоб Я могла у всіх речах виконувати непомильну Волю Найвищого, приносити задоволення святим священникам, і слухати Мою вчительку і товаришок. " Далі Вона промовила до тих, про кого я вже згадувала, як про дванадцять ангелів з Апокаліпсу (Одкровення): "І вас Я прошу, Моє посольство. Якщо Всевишній вам дозволить, підіть і розрадуйте Моїх святих батьків в їх терпінні й самітності."

В той час, як дванадцять Ангелів виконували Її команду, Марія повела бесіду з другими Небесними духами. Вона почала відчувати велике, надприродне одушевлення й солодке захоплення. Найвищий негайно приказав серафимові приготовити Її найсвятішу душу до Небесної візити. В цю ж мить Вона наповнилась Божественним світлом і силою, що вдосконалили Її здібності відповідно до урочистості моменту. В супро­воді святих Ангелів, всередині сяючого почету Небесне Дитя було принесене з тілом і душею до Неба, де Пресвята Тройця прийняла Марію з великою прихильністю і задоволенням. Вона припала ниць в присутності Найвищого Господа, як і в попередніх видіннях, і прославляла Його в найглибшій пошані і покорі. Божественне світло ще більше преобразило Її, і тепер Вона внутрішнім знанням побачила Лице самого Бога. Це трапилося другий раз за перші три роки Її земного життя.

Людина не має ні засобів, ні способу, щоб описати, що значить - споглядати Божу Сутність і спілкуватися з Нею. А Особа Отця промовила до майбутньої Матері Його Сина: "Моя Голубко, Моя Улюблена. Бажаю, щоб Ти побачила скарби Моєї незмінної Істоти і Моїх безмежних досконалостей, і теж усвідомила тайні дари, призначені для душ, яких Я вибрав, як спадкоємців Моєї слави, що їх має спасти життєдайна кров Ягняти. Дивись, моя Доню, що Я щедрий для Моїх сотворінь, котрі знають і люблять Мене; що Я правдивий в Моїх словах; що Я вірний в Моїх обітницях; потужний і чарівний в Моїх працях. Заміть, Моя Доню, яка то незрівняна істина: що той, хто йде за Мною, не ходить у темряві. Бажаю, щоб ти, як Моя Вибрана, була наочним свідком тих скарбів, котрі Я тримаю в запасі, щоби піднести покірних, збагатити бідних, підняти на духу пригноблених, і винагородити за все, що смертні вчинять і витерплять заради Мого Імені."

Ще інші великі тайни були представлені святій Дитині в цьому спогляданні Божественності. Бо коли об'єкт, показуваний святій душі у повторних видіннях, не має границь, то й наступні його виявлення показують безмежне багатство нових містерій, захоплюють улюблену душу ще більшим подивом і любовю. Пресвята Марія відповіла Господеві таким чином: "Найвищий, Верховний і Предвічний Боже! Незрівнянний є Ти в своїй розкішності, надщедрий в Твоїх багатствах, невимовно чарівний в своїх тайнах, найвірніший в обітницях, правдивий в словах, найдосконаліший у своїх творах, - бо Ти є Господь безконечний і вічний у Твоїй сутності і якостях. Але Найвищий Господи, що може вдіяти моя нікчемність в порівняні з Твоєю красою? Я визнаю себе невартою дивитися на Твою Велич, хоч не можу обійтися без її доброго ставлення. В Твоїй Присутності, Господи, усе сотворене є нічим. Що вчинить Твоя слугиня, коли Вона є тільки порох? Здійсни у мені все, що Ти бажаєш, і що Тобі до вподоби. І якщо труднощі і переслідування, що їх терпеливо зносять смертні, якщо покора і лагідність є такими цінними в Твоїх очах, - не погоджуйся, Мій Улюблений на те, щоб я була позбавлена такого багатого скарбу й запоруки Твоєї любові. А щодо винагороди за ці терпіння, то віддай їх Твоїм слугам і приятелям, котрі заслужують їх більше від мене, бо я ще не трудилася на Твоїй службі і для Твого уподобання."

Найвищому дуже сподобалось прошення Небесної Дитини, і Він дав Їй зрозуміти, що допустить, щоб Вона терпіла і трудилась у житті для Його любові; водночас не виявив тоді, як це має статись. Княжна Небес подякувала за це благословення і за ласку терпіти й трудитися для Божої слави.

Палаючи бажанням забазпечити цю ласку для себе, Вона попросила у Всевишнього позволення прийняти в Його Присутності чотири обіти: невинності, убогості, послуху й довічного замкнення у храмі на місці, яке Він вкаже Їй. На цю петицію Господь відповів: "Моя Дружино. Мої думки підносяться понад усе, що є сотворене. І тому ти, Моя Вибрана, ще не відаєш, що трапиться в твоєму житті, і ще не розумієш, чому то неможливо є сповнити разом твої палкі бажання у той спосіб, як ти собі намислюєш. На обіт невинності Я дозволяю і бажаю, щоб ти його прийняла. Також бажаю, щоб з цього моменту ти відреклась від всіх земних багатств. Також є Моя Воля на те, щоб наскільки це можливо, ти дотримувалась інших приречень, так ніби ти прийняла їх усіх. Твоє бажання буде сповнюватися через багатьох інших невіст в грядущому Законі милосердя; бо для того, щоби наслідувати тебе й служити Мені, вони будуть приймати ті самі обіти і жити в спільноті. А ти будеш матірю багатьох таких дочок."

Тоді пресвяте Дитя в присутності Господа прийняло обіт невинності, а щодо решти, то не зв'язуючи себе клятвою, відреклася від усякого прив'язання до земних і сотворених речей. Більше того, Вона зобов'язалася до послуху заради Бога. У виконанні тих зобов'язань вона була більш точною, завзятою й послідовною, ніж будь-хто, що приймав такі приречення перед Нею, чи опісля.

Згодом ясне видіння Бога припинилось, але Її ще не вертали на землю. Ще залишаючись у Небесах, Вона втішалася внутрішнім уявним видінням Божественності у стані нижчої екстази, і в зв'язку з тим стала свідком інших див. В цьому другому й уявному видінні деякі із серафимів, наближених до Господа, підступили до Неї, і за Його наказом прикрасили й прибрали Її. Спочатку всі Її почуття були ілюміновані променистим світлом, яке наповнило їх Божественною красою. Тоді вони одягли Її у винятково розкішну мантію чи туніку, і опоясали шнурочком мерехтливих, різнобарвних і кольорових камінців, що оздобили Її понад людське поняття; вони підкреслювали непорочну чистоту й різноманітні геройські чесноти Її душі. Їй наділи також безцінне, вражаюче красиве намисто, що виділялося трьома великими самоцвітами, котрі символізували три чесноти: Віру, Надію і Любов; камені спадали аж на серце, ніби вказуючи на місцеперебування тих чеснот. Її рученята прикрашали сім перстенів небувалої краси, чим Святий Дух побажав довести до відома, що Він збагатив Її своїми Дарами у найвищій мірі. Наостанку Пресвята Тройця коронувала голівку Дитяти царською діадемою, що була виготовлена з незвичайного матеріалу, і оздоблена найдорожчими самоцвітами, вирізняючи Її тим способом, як Царицю Неба. На свідчення цього білі, сяючі одежі ангелів були прикрашені написами із щирого золота, що голосили: МАРІЯ, ДОЧКА БОГА ОТЦЯ, ДРУЖИНА СВЯТОГО ДУХА, І МАТІР ПРАВДИВОГО СВІТЛА. Останнього титулу Небесна Володарка не розуміла; але ангели зрозуміли і, дивуючись і вихваляючи Бога, помагали в цій новій і дивній церемонії. Накінець увага ангельських духів звернулась у сторону Найвищого, і голос від Трону Пресвятої Тройці промовив до Пресвятої Марії: "Ти будеш Моєю Дружиною, Нашою Улюбленою і Вибраною з-посеред всіх сотворінь на всю вічність; Ангели будуть тобі служити, і всі народи й покоління назвуть тебе благословенною. " (Лука 1, 48).

Прибране в придворний одяг Небес царственне Дитя відсвяткувало препишні заручини, яких навіть не могли собі уявити найвищі з херувимів чи серафимів. Бо Найвищий прийняв Її, як свою єдину і незмінну Дружину, і надав Їй найвищу гідність, яку лише може одержати сотворіння. Він доручив Їй свою власну Божественність в Особі Слова, і разом з Нею - всі скарби Божих ласк, що личать цьому вирізненню. В міжчасі найпокірніша серед покірних згубилася у вирі любові і чудування через усі ці ласки, і в присутності Господа промовила так: "Найвищий Царю і незрівнянний Боже! Хто Ти і хто є я, щоб Ти знижувався до мене, що є лише пилом, невартим такої ласки? В Тобі, мій Господи, немовби в ясному дзеркалі, споглядаючи Твою незмінну Істоту, я завважую і розумію без сумнівів свою низькість і нікчемність; я захоплююсь Твоєю незмірністю і визнаю свою неістотність. Бачучи Тебе, я перетворююсь в ніщо, розгублююся дивуючись, що така безконечна велич нахиляється до такого мізерного червячка, котрий заслуговує лише на забуття і погорду усіх сотворінь. О Господи, моє єдине Добро! Який Ти величний і захоплюючий в Твоєму вчинку! Яке зворушення Ти викликаєш через мене у Твоїх ангельських духів, котрі розуміють Твою безмежну щедрість, чарівність і милосердя в тому, що Ти підносиш з пороху оту, що навіть в ньому є убога, і ставиш її між князями! Я приймаю Тебе, о мій Царю і Господи, як мого Супруга, і жертвую себе, як Твоя рабиня. Нехай моя увага не відвернеться на жоден інший предмет, ані щоб моя пам'ять не тримала іншого образу, ні щоб моя воля шукала інших речей чи приємності, тільки Тебе, моє найвище добро, моя правдива і єдина любове. Нехай мої очі не глядять на жодне людське сотворіння, ані мої спосібності і почуття нехай не звертаються на що-небудь, окрім Тебе і того, на що Ти вкажеш. Ти -єдиний для Твоєї дружини, мій Улюблений, і вона -тільки для Тебе, Хто є незмінним і предвічним Добром."

З найбільшим задоволенням Найвищий прийняв цю згоду царственної Принцеси, щоб Бог увійшов в заручини з Її пресвятою душею. Як на свою правдиву Дружину і Володарку всього сотвореного, Він тепер вилив на Неї всю щедрість своєї ласкавості і влади. Він сказав, щоб Вона просила про все, що тільки забажає, і ні в чому Їй не буде відмови. Найпокірніша голубка негайно стала благати Господа, щоб змилувався над смертними і післав у світ свого Єдинородного для їх направи; щоб всі люди були покликані до пізнання Його Божественності; щоби Її природні батьки, Йоаким і Анна, одержали більше дарів з Його Правиці; щоб бідні і недужі дістали потіху і полегшу в своїх клопотах; і -щоб на Ній самій сповнилась Божа Воля. Це були лише деякі з більш настійних прошень, з якими маленька Дружина звернулась до Благословенної Тройці. І всі ангельські духи співали нові захоплюючі пісні в похвалу Найвищому, в той час, як інші - посеред Небесної музики - занесли святе Дитя із Неба назад, на те саме місце в храмі, звідкіля вони Її забрали.

Для того, щоби без зволікання почати вправи в убогості і послуху, як Вона обіцяла Господеві, Марія віддала виховательці всі речі, які одержала від матері на утримання і розваги, за винятком декількох книг і одежин. Вона просила її передати усе бідним, або ужити інакше, на свій розсуд, а також - у всьому Нею керувати. Тактовна жінка, пророчиця Анна по натхненню з Неба схвалила жертву прекрасної Дитини і забрала Їй усе, за винятком одягу, який був на Ній. Вона прийняла рішення подбати про Дитя особливим чином, як про убоге і безрідне. Бо кожна з других дівиць мала свої кишенькові гроші і певну суму, призначену на їх одягання та інші потреби відповідно до окремих смаків.

Порадившись із первосвященником, свята жінка дала також милій Дитині правило для щоденного життя. Таким чином, відрікшися від матеріальних речей і від своєї волі, Цариця і Володарка всього сотвореного отримала повну свободу від земних прив'язань, не посідаючи і не бажаючи нічого, крім гарячої любові до Бога і власного самопониження.

Слова Цариці

Моя доню. Серед великих і невимовних ласк Всевишнього у Моєму житті була та, про яку ти тільки-що довідалась і написала. Завдяки цьому ясному видінню Божественності і Її незбагненної сутності Я придбала знання про найбільш приховані святощі і містерії, а при тім прибиранні у Небі і заручинах -одержала незрівнянні благословення і відчула любе діяння Божественності у Моїй душі. Моє бажання прийняти чотири обіти (присяги) - невинності, бідності, послуху і довічного замкнення від світу – дуже сподобалися Господеві. Тим учинком Я заслужила, що при новому Законі милосердя богобоязнені у Церкві приходять, щоб жити відповідно до цих приречень, як зараз водиться. Це був початок того, що ваші віруючі нині практикують, сповняючи слова Давида в сорок четвертому псальмі: "Після Неї дівиць приведуть до Царя". Бо Господь ухвалив, щоб Мої прагнення стали підвалиною духовного життя й євангельського Закону. Я виконувала повністю і бездоганно все, що обіцяла Господеві, наскільки це було можливо у Моєму житті; ніколи Я не дивилася в лице мужчини, навіть - Мого мужа Йосифа, навіть - ангелів, якщо вони являлися Мені в людському виді; хоч Я бачила у Богові і знала їх усіх. Ніколи Я не прив'язувалася до жодного сотворіння, розумного чи нерозумного, до жодних людських дій чи нахилів. В усіх Моїх ділах Мною керував Найвищий, або Сам, або - через послушництво, якому Я себе добровільно піддала.

Тому уважай, Моя доню, і дуже бійся небезпеки; із поміччю Божої ласки підіймись вище себе самої, ніколи не позволяючи твоїй волі годитися на недисци-плінований крок або прив'язання. Хочу, щоб ти себе виснажувала, умираючи для власних симпатій й повністю одухотворюючись, так щоб вигасивши все, що земське, ти змогла повести ангельське життя і бесіду. Щоб заслужити собі звання Обручниці Христа, ти мусиш перейти поза межі і сферу людської істоти і ввійти у інший стан і надприродне існування. Хоч ти є земля, все одно маєш бути благословенною землею, без колючок пристрасті, чий овоч є увесь для Господа, її Господаря. Якщо ти є для твого Супруга, того верховного і всесильного Господа, хто є Царем над царями й Володарем над володарями, розглядай це нижчим твоєї гідності - повертати твої очі, а тим більше - твоє серце, - в бік таких нікчемних рабів, якими бувають людські сотворіння; бо навіть ангели люблять і шанують твою гідність, як супруги Найвищого. Якщо навіть серед людей вважається вопіющим зухвальством піднести очі з пожаданням на супругу земного князя, то який це злочин - повертати їх на супругу Небесного і всевладного Царя? І не меншим злочином буде те, якщо вона сама прийме той погляд і заохочуватиме таке зближення. Роздумай і зроби висновок сама, що немислимо жахливим є покарання, визначене за цей гріх. Не показую його тобі наглядно, щоб ти у своїй немічності не згинула на місці. Хотіла б Я, щоб Мого повчання вистачало, щоб підштовхнути тебе до виконання всього, про що напоминаю, і щоб ти, наскільки тобі стане сил, наслідувала Мене, як Моя учениця. Також будь ретельною в пригадуванні цієї інструкції твоїм монахиням, і наглядай, щоби вони по ній жили.

Моя доню. Найбільше щастя, яке може стрінути усяку душу у цьому смертному житті, це - коли Всевишній її покличе до свого Дому, посвяченого для служіння Йому. Бо цією ласкою Він рятує душу від небезпечного рабства і звільняє її від підлого закріпачення світом, де вона, позбавлена справжньої свободи, їсть хліб у поті свого чола. Хто є настільки темним і тугодумним, щоби не знати небезпек світського життя, котре нівечать всі огидні й нечестиві закони і звичаї, впроваджені через хитрість диявола і збоченість людей? Кращою часткою є монаше життя і відхід від світу; в них є безпека, а назовні - мука і бурхливе море, повне терпінь і нещасть. Люди не відають цієї правди, і їх не приваблюють її благо-словення через людську безсердечність і не

пам'ятливість. Але ти, душе, не будь глухою на голос Найвищого, уважай і узгіднюй з Ним свої вчинки. Тут хочу пригадати тобі про одну з найбільших пасток нечистого: це випадок, коли душа противиться заклику Господа, Котрий робить спроби схилити й притягнути її до досконалого життя в Його службі.

Навіть сам по собі публічний і священний акт прийняття габіту і вступу до монастиря розбурхує несамовиту лють пекольного дракона і його демонів; навіть - у випадку, коли він не виконується з належним запалом і чистим наміром. Бо вони знають, що цей акт причинюється не тільки до Божої слави і ликування святих ангелів, але й до майбутньої святості і досконалості душі в монашому житті. Дуже часто буває, що тих, котрі отримали габіти через приземні і людські корисливі міркування, навідує Божа ласка, котра їх вдосконалює і випрямляє усі речі. Якщо це є можливо навіть без початкового доброго намірення, то наскільки сильнішим і дієвішим буде світло і вплив ласки, і дисципліни монашого життя, коли душа приймає чернечі обіти під впливом Божественної любові, із щирим і ревним бажанням знайти Бога, Йому служити і Його любити?!

Дата: Субота, 16.10.2010, 20:53 | Повідомлення # 10
ПОВЧАННЯ ЦАРИЦІ ПРО ЧЕРНЕЧІ ОБІТИ. ЇЇ ПЕРШІ ЛІТА В ХРАМІ

"Моя дорога доню. Я не відмовлю тобі науки, яку ти просиш у Мене, бажаючи її застосувати у практиці. Але прийми її з відкритим і щирим умом, насправді готова йти за нею. Мудрець говорить: "Мій сину. Коли за ближнього ти поручився, коли дав руку твою за чужого, ти зв'язав себе словами уст своїх, піймався власними словами. " (Прип. 6, 1). Так само той, що присягнув перед Богом, зв'язав свою власну волю; він не має жодної свободи діяти, тільки згідно з волею і керівництвом Того, до кого він себе прив'язав; бо він є прикований власними словами, які він вимовив, приймаючи обітниці. Перед обітами вибір життєвих доріг був у його власних руках. Але раз він себе зв'язав і зобов'язав, то нехай знає, що він повністю згубив свою свободу, піддав себе Богові і настоятелям. Повна руїна або спасення душі залежать від способу використання свобідної волі. Але тому, що більшість людей її зле уживають і тим прирікають себе на осудження, Найвищий встановив чернече життя під святими обітами. Таким чином сотворіння, один раз уживши мудро свою свобідну волю, може надалі ту саму волю віддати Всевишньому, замість нею зловживати, коли би вона залишилась свобідною і необмеженою в виборі.

Завдяки отим обітам свобода чинити зло є, на щастя, втрачена, а свобода чинити добро - запевнена. Це ніби віжки, що відтягають подалі від загрози і спрямовують на рівний і надійний шлях. Душа звільнюється від рабства і підкорення страстям, одержує нову власть над ними, стає володаркою і королевою в уряді свого королівства, залишаючись підданою тільки Законові милосердя і натхненням Святого Духа. Отже якщо вона застосовує усю свою волю для виконання того всього, що обіцяла Богові, тоді Святий Дух буде розпоряджатись і керувати усіми її діями. Цим способом сотворіння переходить від умов і стану раба до становища дитини Найвищого, від земного до ангельського життя, коли зіпсуття і лихі наслідки первородного гріха не можуть діяти на повну силу. У цьому земному житті ти ніколи не зумієш усвідомити чи обчислити, як багато скарбів і благословень збирають собі душі, котрі з усією силою і відданням змагають до бездоганного дотримання своїх монаших обітів. Можу запевнити тебе, Моя найдорожча, що ті, хто є досконалі і точні в своїх чернечих обов'язках, своїми заслугами можуть зрівнятися з мучениками за Віру, а навіть - перевершувати їх.

У своїх стремліннях чернечі душі повинні найперше змагати, щоб пунктуально виконувати зобов'язання своїх обітів, включаючи пов'язані з ними чесноти. Лиш після того і в другу чергу вони можуть зайняти себе добровільними практиками, що їх можна назвати надвишковими. Деякі душі, яких зводить диявол, щоб вони проявляли необачну запопадливість до доскона­лості, є охочі обернути цей порядок: не вив'язуючись належно з вимогами свого стану, вони завзято набирають на себе інші добровільні вправи й навантаження, що звичайно є малокорисними, що часом породжу-ються самовпевненістю і відчуттям винятковості. Вони тайно бажають, щоби їх подивляли, як незвичайних у запалі і досконалості; тоді, як насправді - вони є дуже далекими навіть від початку процесу досконалення. Не хочу бачити у тобі такого вартого догани недоліку. Отже спочатку виконуй всі обов'язки твоїх обітів і спільнотного життя, а вже тоді додавай, що можеш, згідно із твоїми здібностями і натхненням Божої ласки. Все те разом ушляхетнить твою душу, вчинить її досконалою і побажаною в очах Бога.

Обіт послуху є головним у Вірі, бо він передбачає повне відречення від власної волі. Через нього чернець відрікається від влади чи права сказати собі: я хочу, або - я не хочу, я буду, чи - не буду робити; все це він відкидає, відрікається цього через послух, віддаючи себе в руки настоятеля. Щоб сповнити цей обов'язок, ти не повнна мудрувати, обманюючи себе, що ти ще володарка своїх уподобань, бажань, власної опінії. Бо правдивий послух мусить бути тої ж якості, що й Віра: накази настоятеля треба цінити, поважати і здійсню-вати, без всякого натяку на намислювання і критику. Відповідно до того, щоб слухати, ти мусиш позбутися свого погляду, власного життя, права на мову; натомість, мусиш дозволити, щоб тобою порушали як мерцем, живучим тільки на те, аби ретельно виконувати всі вказівки настоятеля. Ніколи не оспорюй навіть в душі, чи ти повинна сповнити його накази чи ні, лише -найкраще виконуй те, що наказано.

Пам'ятай, що послух є найдосконалішим тоді, коли стараєшся не образити настоятеля, демонструючи свою незгідність із ним. Він повинен знайти охоче послу-шенство, яке переконливо свідчило би, що його накази виконуються негайно, без заперечень і ремствування, чи словом чи видом. Настоятелі заступають місце Бога, і той, хто слухає своїх наставників, слухає самого Господа, котрий є у них, урядує ними і просвічує їх, так щоб їхні накази служили для спасення душі. Погорда, яку виказують настоятелям, переходить на самого Бога, що через них здійснює свою волю (Лука, 10, 16). Ти мусиш переконати себе, що Господь спонукує їх промовляти, і що це є слово самого Всевишнього. Моя доню, змагай, щоб бути послушною, щоб мати право говорити про перемоги (Прип. 21, 28). Не бійся послухати, бо це безпечна стежка; настільки безпечна, що Бог не вирахує помилок послушному у день Страшного Суду. Він скоріше всього витре і другі гріхи з огляду на жертву послушенства. Мій найсвятіший Син жертвував свої безцінні терпіння і смерть із особливою любовю до послушних, і вистарав для них особливі права відносно милосердя й ласки, і - надзвичайні привілеї для успіху і досконалення усіх тих, що підлягають послуху. Навіть тепер Він пригадує Богові Отцю про свій послух аж до смерті і Хреста, і це примирює Отця з людьми (Фил. 2, 8).

Обіт бідності є щирим відреченням і відходом від великого тягару проминаючих речей. Це є возвишення духа, це - полегша для людських слабостей, свободи благородного серця сягати за вічними і духовими благословеннями. Це - святість і достаток, в якому спрага за земними скарбами є заспокоєна, це-суверенність і власництво, де запановує найблаго-родніша утіха від посідання всіх багатств. Все це, Моя доню, і много інших благословень вміщаються у добровільній убогості; а сини землі не відають про це і позбавлені того іменно тому, що вони є любителями земних скарбів і ворогами цеї святої і достойної убогості. Хоч вони відчувають великий тягар багатства і терплять через нього, го все ж не замислюються над тим, що саме пригинає їх до землі, заганяє в її надра, щоб шукати золота і срібла в великій тривозі, безсон­ниці, труді і поті; ведуть себе так, якби були не людьми, а дикими звірятами, які не знають, що роблять і чому терплять. І якщо вони так виснажуються, перш ніж придбати багатство, то наскільки більше знемагають, коли заволодіють ним?! Нехай незліченні душі, що впали до пекла із своїм тягарем, засвідчать про це! Нехай їх необчислимі переживання, щоб зберегти своє багатство і здобути ще, нехай ті безоглядні закони, підсунені світові багатством і його власниками, засвідчать, чого це коштує утримати його!

Якщо, з одного боку, майно душить дух і тиранічно пригнічує його у слабких місцях, якщо воно подавлює найшляхетніший привілей душі - йти за вічними скарбами і самим Богом, то очевидно, з другого боку, -що добровільне убожество відроджує благородну поставу людини, звільняє її від підлого закріпачення, відроджує її шляхетну свободу і панування над речами. Душа є найбільшим паном, коли зневажає речі; і тільки тоді вона насправді володіє ними й найліпше розпо­ряджається, коли роздасть їх або покине по своїй добрій волі. Її потяг до них є найкраще вгамований, лише тоді, коли вона не дбає, щоб їх посідати. Тоді серце стає вільним і сприйнятливим на скарби Божественності, для приймання котрих Сотворитель надав йому майже необмежену здатність.

Тимчасові добра Найвищий сотворив для єдиної мети - утримання життя; коли та ціль осягнута, потреба в них відпадає. І поскільки ця потреба є обмежена, скоро і легко заспокоюється, то нема жодної підстави, щоб опіка над безсмертною душею здійснювалася лишень доривочно, час від часу; а щоб погоня за маєтком проводилась так послідовно, без передишки, як то водиться межи людьми.

Це верх збочення для людини - змішувати ціль і засоби у такій важній і настійній справі: присвячувати весь свій час, увагу, силу і розум для життя тіла, про тривалість і кінець котрого їй нічого невідомо, а з другої сторони - відводити для своєї бідної душі на протязі багатьох літ тільки одну годину, і то часто - останню і найбільш ризиковну.

Обіт невинності включає чистоту тіла і душі. Її легко згубити, а тяжко, часом (залежно від способу втрати) -неможливо направити. Цей дорогоцінний скарб зберігається у замку, що має багато брам і виходів. Якщо їх добре не стерегти й обороняти, то скарб є в небезпеці. Моя доню. Щоб бездоганно дотримати цей обіт, треба заключити непорушний договір із власними відчуттями: не вживати їх, хіба що згідно з підказками ума і для прослави Сотворителя. Через якийсь час відчуття стануть умертвлені і буде легко перемагати противників. Бо тільки через відчуття вони можуть заволодіти тобою. Бо жодні думки не можуть відновлятися, ані пробуджуватися до життя, коли їх не роздмухують і не розбуджують уявою і враженнями, які допускається до себе через зовнішнє сприймання.

Хоч тій, що прирікає стати і має право називати себе Христовою невістою, не повинно бракувати жодної чесноти, все ж таки чеснота невинності робить її найвартіснішою й наймилішою для її Обручника. Бо іменно невинність одухотворює її, відгороджує від земного зіпсуття, возвишує до ангельського життя і частинно - до Богоподібності. Ця доброчесність прикрашає і оздоблює всю решту чеснот, підносить тіло до вищого буття, просвітлює ум і захоронює в душі благородність, котра височить понад всім, що зіпсуте. Святе Письмо наголошує, що невинні товаришують Ягняті і слідують за Ним (Одкр. 14, 4), якраз тому, що та чеснота була особливішим овочем Відкуплення, який заслужив собі Мій Син на Хресті, де Він заплатив за гріхи світу.

Обіт замкнення є муром невинності і всіх чеснот, захоронком, де вони плекаються і розростаються. Це є привілей, який Небеса надають невістам Христа у Чині, звільняючи їх від обтяжуючої і небезпечної данини, котру свобода світу платить правителеві його марнот. Завдяки цьому обітові іноки живуть, як при безпечному причалі, в той час, як другі душі пускаються у плавання і їх метають бурі грізного моря. При таких перевагах монаше замкнення не можна вважати ув'язненням у клітці, бо воно пропонує просторі поля для зростання в чеснотах, для пізнання Бога, Його безконечних досконалостей, Його тайн і ласк, наданих людині. На таких розлогих ґрунтах монахиня може набиратись сил і радіти; і лише у випадку, коли це її не тішить, вона починає відчувати тісноту в тій найбільшій свободі. Хай для тебе, Моя доню, не існує іншого ігрального майданчика; не хочу бачити тебе замкненою в такому тісному просторі, як навіть увесь видимий світ. Піднесись до висоти пізнання і любові Бога, де немає жодних границь чи обмежень, що тримали би тебе, і де ти можеш жити в розкутій свободі. З тої вишини ти узриш, яким малим, нікчемним і негідним є те все, що на землі, і яке воно тісне для твоєї душі."

Тут я згадаю те, що Найвищий вияснив мені про Божу Матір. Ось Його слова: "Труди тої, що мала бути Матірю Богочоловіка, були найдосконалішими, і в цілості, і зосібна. Навіть їх розуміння перевищує можливості всіх людських сотворінь і ангелів. Її внутрішні акти доброчесності були такі цінні, і настільки заслуговували схвалення, що перевершували все, що можуть творити серафими. І ти, Моя душе, швидше відчуєш це, ніж зумієш висловити словами твоєї мови. Але така Моя Воля, щоб під час твоєї мандрівки у смертному тілі ти помістила Пресвяту Марію на вершку твоєї втіхи, і йшла слідом за Нею через пустиню відречення і відкинення усього, що є людське і видиме. Наслідуй Її пунктуально, відповідно до твоїх сил і світла, яке отримуєш. Нехай Вона буде твоєю провідною зіркою і начальницею. Вона об'явить тобі Мою Волю, і дозволить тобі знайти Мій святий Закон, що є записаний у Ній Моєю правицею. Роздумуй над ним вдень і вночі. Своїм заступництвом Вона вдарить по скалі людської природи Христа (Числа, 20, 11), щоб в цій пустині був достаток води Божественної ласки і світла, так щоби твоя спрага була погашена, змисли просвітлені і воля запалена. Вона буде світляним стовпом, щоб осяювати твій шлях (Вихід 12, 21), і хмариною, щоб давати тобі тінь, і підсиленням проти спеки твоїх пристрастей і безпощадності твоїх противників."

"В Ній ти матимеш ангела, котрий буде стерегти і вести тебе (Вихід 13, 21), і виведе геть від небезпек Вавилону й Содому, так щоб Моя кара не досягла тебе. Ти матимеш у Ній Матір, що полюбить тебе, Подругу, що порадить тобі, Господиню, що покерує тобою, Хоронительку, що прикриє тебе, і Царицю, котрій ти маєш служити і слухати Її, як прислуга. В чеснотах, в яких ця Матір Єдинородного вправлялась у храмі, ти знайдеш підсумок всіх найвищих досконалостей, відповідно з котрими ти повинна влаштувати своє життя: точну і надійну копію Її святості, красу не­винності, чарівність покори, найбільшу моторність у благочесті і послуху, витривалість у вірі, певність у надії, полум'яність у любові, і - найповніше зображення усіх чудес Моєї правиці. Згідно з цим правилом ти мусиш врегулювати своє життя; коло цього дзеркала мусиш поправити його і прибрати, щоб збільшити красу і грацію невісти, яка бажає увійти в світлицю свого Судженого і Господа."

"Якщо шляхетність і загальне наставлення учителя є спонукою для учня, робить його науку більш привабливою й доступною, то хто ж може сильніше причарувати тебе, як не твоя наставниця, що є Матірю твого Судженого, вибрана як найчистіша і найсвятіша між жінками, і - без тіні гріха, котра є в той самий час Дівицею і Матірю Єдинородного від Бога Отця, що є сяйвом Божественної сутності? Отже слухай цю суверенну Володарку, точно її наслідуй, і розважай безупинно над Її прекрасними якостями й чеснотами. Пам'ятай, що життя і бесіди, які Вона мала у храмі, це первовзір, котрий мусять відтворювати внутрішньо всі душі, що слідом за Нею посвячують себе, як Обручниці Христа. " То були вияснення та інструкції, які дуже побіжно дав мені Найвищий відносно життя і поведінки Пресвятої Марії у храмі.

Але, давайте, перейдемо зараз до більш подрібного опису Її дій. Після споглядання Божественності, коли Вона пожертвувала себе без останку Господеві, і віддала на розсуд виховательки усю свою власність, Марія попросила ще про правило для свого життя у храмі. Священник і вихователька спільно покликали до себе трилітнє Дитя. Княжна Небес клякнула перед ними, випросивши собі право залишатись у цій шанобливій позиції в ході усієї розмови.

Священник промовив до Неї: "Моя доню. Дуже маленьким дитям Господь привів тебе до свого дому і святого храму. Будь вдячна за цю ласку і старайся з неї скористати; тобто - вірно служи Йому в правді і щирим серцем. Опановуй усі цноти, щоб ти відійшла з цього святого місця приготована і скріплена проти клопотів і небезпек цього світу. Слухай свою наставницю Анну і починай зарання нести солодке ярмо доброчесності, щоби тобі було легше його нести усю решту твого життя. " Царственне Дитя відказало: "Ви, мій учителю, що є священником і служителем Бога, і займаєте Його Місце, і ви, моя наставнице: разом з ним керуйте мною і приказуйте мені, що маю робити, так щоб я не вчинила жодної помилки. Про це я вас благаю, бажаючи слухати в усіх речах."

Священник і учителька Анна відчули в духу велике просвітлення і надприродне натхнення, щоб звернути особливу увагу на це надзвичайне Дитя. Священник дав Їй правило для щоденного життя і сказав: "Моя доню. Ти будеш помагати при воздаванні хвали Богові і пісень на честь Господа з усією пошаною і побожністю. Будеш завжди молитися до Найвищого за потреби Його святого храму і Його народу, і за прихід Месії. О восьмій вечора ти будеш відходити на спочинок, і на світанку -підійматись, щоби хвалити Господа аж до третьої години (це - наша девята ранку). Від третьої години аж до вечора ти займатимеш себе якоюсь ручною працею, щоб учитись усяких речей. При їжі після твоїх вправ заховуй належну міру. Потім ти будеш слухати інструкції твоєї вчительки. Решту дня присвятиш читанню Святого Письма. І у всіх ділах будь покірна, привітна і послушна наказам твоєї наставниці."

Вислухавши на колінах оцю бесіду, пресвяте Дитя попросило благословення, поцілувало руку священника й учительки. Вона прийняла до серця усі ці розпорядження. І Та, що сама була вчителькою святості, так виконувала їхні розпорядження, ніби була останньою з-поміж усіх вихованок. Її прагнення й гаряча любов до Бога спонукували Її до багатьох інших зовнішніх вправ, що не були включені в розпорядок дня. Але тут Вона підчиняла себе служителеві Господа, віддаючи перевагу досконаленню у святому послуху, а не - високим побудженням власного запалу. Як Учителька всякої досконалості, Вона знала, що Господня Воля певніше виконується при покірній згідливості послуху, ніж при самостійному слідуванні за власними, хоч би найкращими мотивами.

Пречиста Діва вирізнялася між другими дівицями і в інших відношеннях. Наприклад, - просила у вихова-тельки позволення послужити усім: чистити кімнати, мити посуд; і особливо для цього - якнайшвидше кінчала приділену Їй працю. Це було чимось незвичай-ним для однієї із первородних дівчаток у храмі, яких трактували із значною увагою і респектом. І ще - маючи впоєне з дня народження розуміння усіх Божих тайн, в тому числі - тайн і церемоній у храмі, - Вона, тим не менше, не вгамовувалась, і старанно їх виучувала, так як і всі другі учениці. Весь час працювала над тим, щоби себе впокорювати: щоранку і щовечора, при вислуху-ванні будь-якого розпорядження чи отриманні позво-лення Марія не оминала нагоди, щоб попросити благо-словення в учительки, поцілувати їй руку чи навіть ступні.

Царственна Принцеса була такою згідливою, такою милою і товариською в своїх вчинках, такою готовою услужити навіть кожній дівиці у храмі, що скоро полонила всі серця.

Краса, витонченість і ввічливість нашої Цариці були без порівняння; буквально всі були Нею очаровані. Але Боже Провидіння стримувало зовнішні вияви цього захоплення в осіб, що стикалися з Нею. Само пресвяте Дитятко у всьому мало точну міру: їжі споживала мало, спала небагато. Але до сну Вона відходила в означений час задля обітниці послуху. На убогій лежанці, в оточенні серафимів і ангелів-хоронителів Вона продовжувала з любовю розмишляти над Божими ділами. Вона вміла пунктуально ділити й вико­ристовувати свій час. Багато читала із святих писань старинних пророків, і знала їх усіх. Провадила бесіди про них із святими ангелами своєї охорони. Якщо би наша Володарка записувала те, про що дізналася в ту пору, ми мали би багато доповнень до Святого Письма, досконало зрозуміли б глибоке значення і тайни в тих Писаннях, котрі зберегла Церква.

Слова Цариці

Моя доню. Людська природа є недосконала і недбайлива в практикуванні доброчесності, і легко видихається при духовних вправах; бо вона стало шукає відпочинку і з усієї сили уникає клопотів. Коли душа прислухується до тваринної, плотської частини своєї вдачі, ця остання поглинає і перемагає сили розуму і духа, заводить їх у небезпечне й ганебне рабство. Це -огидне відхилення, і всі повинні його дуже боятись. Але Бог, без порівняння, ще більше його не терпить у своїх служителях і в других духовних особах; від них бо очікується бездоганність, і через те понесена ними шкода є набагато серйознішою, коли вони не виходять переможно у поєдинку із власними пристрастями. Не пильнуючись в тій боротьбі, при частих невдачах вони заколисують себе ложним відчуттям безпеки, вдоволені поверховним виконуванням якихось легких зовнішніх практик доброчесності, уявляють собі (без поступу вперед) що пересувають гори. Тоді нечистий підсуває їм інші приманки і спокуси; недооцінюючи вартість духових вправ і практик, вони у всіх них починають слабнути, вважати їх малозначними, і гублять саме розуміння правдивої доброчесності.

Хочу, Моя доню, щоб ти стереглась цієї помилки, Пам'ятай, що добровільне легковаження одного недостатку відчиняє дорогу для других: поповнюються повседневні гріхи, а тоді - й смертельні. Таким чином, сповзається від одного провалля до іншого, аж до самого дна усякого зла. Щоб запобігти такому нещастю, слід здалеку перехоплювати течію гріха; бо практика чи обряд, що виглядають незначними, насправді є передовими чатами, які тримають ворога на відстані, в той час, як правила і закони щодо важніших справ - є фортечними мурами совісті. Якщо демон зуміє вломитися крізь зовнішні лінії оборони, він буде в ліпшій позиції для просунення вперед. А якщо у валах зробиться пролом через поповнення гріха (хоч і не тяжкого), він вже дістає можливість нападати на внутрішні володіння душі. А якщо душа ослабить себе лихими вчинками і звичками, то, не зміцнена ласкою, вона не проявить мужності під час атаки; тоді диявол, не зустрівши спротиву, її поступово підкорює.

Бібліотека » Церква » Духовна література » "Містичне Місто Бога" (Преподобної Мати Марії від Ісуса з Аґреди (1602-1665))
Сторінка 2 з 10«1234910»
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика