Головна сторінка сайту
Сторінка 4 з 4«1234
Архів - тільки для читання
Бібліотека » Церква » Духовна література » Щоденник сестри Марії Фаустини Ковальської (Боже Милосердя)
Щоденник сестри Марії Фаустини Ковальської
Дата: Понеділок, 08.03.2010, 00:50 | Повідомлення # 16
Четвертий зошит
Краків, 10 серпня 1937 року

Все для Тебе, Ісусе. Кожним ударом серця я прагну прославляти Твоє Милосердя. Скільки стане мені сил, я хотіла б заохочувати душі до віри в Твоє Милосердя, як Ти сам велів мені, о Господи. В моєму серці, в душі панує темна ніч. Перед моїм розумом є мур, якого не пробити і який заслоняє мені Бога. Однак причина цієї темряви криється не в мені. Незвичайною є та мука, всю повноту якої я боюсь описати. Але і в такому стані я намагаюся залишатися вірною Тобі, о мій Ісусе. Завжди і у всьому моє серце б’ється лише для Тебе.

10 серпня 1937 року

Сьогодні я повернулась із Рабки до Кракова. Почуваю себе дуже хворою. Одному Ісусові відомо, як я страждаю. Тими днями я цілковито уподібнилася до розп’ятого Ісуса. Озброїлась терпеливістю, щоби відповідати кожній сестрі, що не могла довше перебувати в Рабці, бо стан мого здоров’я там погіршився. Адже знаю, що деякі з них питають не задля співчуття, а щоб додати нових страждань.

12 серпня 1937 року

Сьогодні я бачила отця професора Сопоцька. Проїжджаючи через Краків, він завітав на хвильку до нас. Цей священик – то велика душа, по вінця наповнена Богом.
Ісус Христос ревно охороняє Своїх заступників. Він міцно з ними пов’язаний і велить мені віддавати перевагу їх судженню перед Його. Ісус відстоює те, що каже священик, і часто достосовується до його бажань. А інколи Його ставлення до душі залежить від думки священика.

14 вересня 1937 року

Сьогодні свято Воздвиження Чесного Хреста. Переживаю великі душевні страждання, коли стикаюся з образою Бога. Сьогодні я відчула, що недалеко від нашої фірти здійснювалися важкі гріхи. Дав мені Бог пізнати, як страждає душа, котра відпала від Бога, і одночасно побачила, як така душа ранить Наймилосердніше Серце Ісуса.
Сказав мені Христос: "Моя писарко, занотуй, що для грішників Я щедріший, ніж для праведників. Задля них Я зійшов на землю... задля них пролив Кров, Нехай вони не бояться наблизитись до Мене. Вони найбільше потребують Мого Милосердя".

П’ятий зошит

Краків, 20 жовтня 1937 року

Сьогодні починаються восьмиденні реколекції. Ісусе, мій Учителю, допоможи мені, щоб я якнайревніше відправила ці святі науки. Повністю віддаюся під дію Твоєї благодаті, нехай цілковито сповниться в мені Твоя воля, Господи.
Під час реколекцій Господь сказав мені: "Коли закінчиш ці реколекції, пам’ятай, що буду поводитися з тобою, як із досконалою душею. Прагну, щоб ти була в Моїй руці гнучким знаряддям для виконання справ."
Після цих реколекцій я почуваю себе зовсім переображеною любов’ю до Бога. О, Господи, освячуй мої діла, щоб вони здобули заслугу у вічності.
Сьогодні (19.11.37) після святого Причастя Ісус сказав мені, як сильно прагне Він приходити до людських сердець. "Прагну єднатися з людськими душами. Знай, Моя доню, коли зі святим Причастям Я входжу в їх серця, то Мої руки повні розмаїтих ласк, і Я хочу їх віддати душам. Але ті навіть не звертають на Мене уваги, залишають Мене насамоті і займаються чимось іншим. О, як Мені сумно, що душі не спізнали Любові. Поводяться зі Мною, як із чимось мертвим".
На те я відповіла Ісусові: "О, Скарбе мого серця, єдиний обранцю мого серця і вся насолодо моєї душі, прагну так прославляти Тебе в своєму серці, як прославлений Ти є на престолі Своєї предвічної хвали".

26 листопада 1937 року

Одноденні щомісячні реколекції. Під час них дав мені Господь світло повнішого пізнання Своєї волі. Те світло укріпило мене в глибокому спокої, даючи мені розуміння, що я нічого не повинна боятись, окрім гріха. Сьогодні я почула в душі голос: "Якби грішникам було відоме Моє Милосердя, не були б вони пропащими у такій великій, кількості. Кажи грішним душам, щоб вони не боялися наблизитись до Мене. Говори їм про Моє велике Милосердя".
Господь вів далі: "З утратою кожної душі Мене огортає смертельний смуток. Ти завжди Мене розраджуєш, коли молишся за грішників. Молитва за навернення грішних душ є для Мене наймилішою. Знай, Моя доню, що така молитва завжди буде вислуханою".
Надходить різдвяний піст. Я прагну в спокої та зосередженості духа підготуватись до приходу Ісуса. Прагну єднатися з Найсвятішою Богородицею і вірно наслідувати її в чесноті смиренності, завдяки якій Вона знайшла уподобання в очах Самого Бога. Вірю, що при Ній не відступлю від свого наміру.
Увечері, коли я на хвилю зайшла до каплиці, відчула гостре терня на голові. Тривало це коротко, але воно вп’ялося так боляче, що з одну мить моя голова впала на балюстраду. Мені здавалося, що те терня застрягло в мозку. Але то нічого. Все це задля душ, аби їм виблагати Боже Милосердя.
Живу з години на годину. Чинити інакше я не в стані. Дану хвилину намагаюся використати якнайкраще, правильно виконуючи усе, що вона мені дає. З непорушною вірою у всьому покладаюся на Бога.
Свято Непорочного Зачаття. Перед святим Причастям я побачила Богородицю у невимовній красі. Усміхаючись, Вона до мене промовила: "Моя доню, з Божої волі виключним і особливим чином маю бути для тебе Матір’ю. Але прагну, щоб і ти у незвичайний спосіб була Моєю дитиною. Бажаю, Моя улюблена доню, щоб ти вправлялася в трьох чеснотах, які найдорожчі для Мене, а для Бога – наймиліші. Перша – це покора, покора і ще раз покора. Друга – це чистота, третя – любов до Бога. Оскільки ти – Моя дитина, то мусиш особливо відзначитись у цих чеснотах".
Сьогодні нічна адорація. Через слабке здоров’я я не могла брати в ній участі, проте, поки заснула, в дусі єдналася з сестрами, що проводили адорацію. Між четвертою і п’ятою годинами мене щось раптово розбудило. Голос мені сказав, щоби я приєдналась до тих осіб, які зараз зайняті адорацією. Я зрозуміла, що є серед них душа, яка молиться за мене. Коли я заглибилась у молитву, то духом перенеслась до каплиці і побачила Господа Ісуса Христа, виставленого в дароносиці. Побачила в ній прославлене обличчя Господа. Він промовив: "Те, що ти бачиш наяву, ті душі бачать через віру. О, якою милою є для Мене сильна віра. Поглянь, хоч наче немає в Мені і сліду життя, однак насправді воно наявне у всій повноті і до того ж міститься в кожній облатці. Однак, щоб Я міг діяти в душі, та душа повинна мати віру. О, якою любою Мені є жива віра".
Майже місяць я почуваю себе гірше. За кожним разом, коли кашляю, відчуваю, що легені розкладаються. Інколи трапляється так, що я відчуваю розпад власного тіла (Сестра Фаустина щораз виразніше відчувала прояви згубного туберкульозу). Ту муку важко передати словами. Найважче примусити себе хоч що-небудь з’їсти, бо їжа викликає в мене нудоту. Одночасно мене хапають болі в кишках. Будь-яка гостріша страва спричиняє сильні болі, так що не одну ніч я звивалася в жахливих болях, заливаючись слізьми. Та все це – на користь грішників. Проте я спиталася у сповідника, як мені вчинити: далі терпіти задля грішників чи попросити настоятельку, щоби мені давали легшу їжу? Сповідник вирішив, що я повинна попросити іншу їжу. Я так і зробила, бо бачила, що це упокорення миліше Богові.
Одного дня мене охопили сумніви, як можна постійно відчувати розклад власного організму і одночасно ходити та ще й працювати. Чи ж це не омана? З іншого боку, це не може бути оманою, адже завдає мені таких жахливих страждань. Аж тут надходить одна з сестер на коротку розмову. Через кілька хвилин вона дуже скривилася і каже: "Сестро я тут чую запах трупа, цілком якби розкладався". Я їй відповіла, щоб вона не жахалася. То – від мене так чути. Її це дуже здивувало. Вона пішла, сказавши, до довше витримати не може. Я зрозуміла, що Бог дав тій сестрі таке відчуття, щоб позбавити мене сумнівів щодо мого стану і приховати його одночасно від згромадження. О, Ісусе, лише Тобі відома вся глибина цієї жертви.
За два дні до свят в їдальні нам зачитали таке: "Завтра Різдво Христове, Боговтілення".
При цих словах мою душу пронизало світло і Божа любов. Я глибше зрозуміла таємницю Втілення. Яке велике Боже Милосердя міститься в Таємниці Втілення Божого Сина!
Сьогодні Господь відкрив мені свій гнів на людство, яке за гріхи заслуговує на те, щоб скоротити його дні. Але я довідалася і про те, що існування світу підтримують вибрані душі, тобто чернечі ордени. Горе світові, якщо їх забракне!
Дата: Понеділок, 08.03.2010, 00:52 | Повідомлення # 17
СВЯТИЙ ВЕЧІР 1937 РОКУ
Після святого Причастя Матір Божа поділилась зі мною Своєю тривогою за Божого Сина, що лежала на її серці. Однак це занепокоєння було переповнене таким духом покори Божій волі, що , скоріше я назву його насолодою, аніж стурбованістю. Я зрозуміла, як моя душа повинна приймати кожну Божу волю.
З самого початку різдвяної Служби Божої я вся поринула в глибоку зосередженість і побачила ясла у Вифлеємі та сповнену великої любові Пресвяту Діву, яка повивала Ісуса.

НОВИЙ 1938 РІК

Хай буде благословенним Новий рік, в якому завершиться час мого вдосконалення (Сестра Фаустина, правдоподібно, мала внутрішнє бачення часу своєї смерті. Знала, що рік прийдешній буде для неї останнім роком життя). Заздалегідь дякую Тобі, Господи, за все, що зішле мені Твоя доброта. Дякую Тобі за чашу мук, з якої щоденно питиму. Не зменшуй її гіркоти, о Господи, але зміцнити мої вуста, щоби, як питиму гіркоту, я зуміла бути усміхненою з любові до Тебе, мій Учителю. Дякую Тобі за всі утіхи і ласки, яких я не спроможна перерахувати і які щоденно спадають на мене нечутно і невловимо, наче ранішня роса, та про які знаємо тільки я і Ти, Господи. За все це складаю Тобі подяку вже сьогодні, бо, може, в ту хвилю, як Ти подаш мені чашу, моє серце не спроможеться на подяку.
Старий рік закінчую в стражданнях і новий також розпочинаю в муках. Сестри встали в одинадцятій годині ночі, щоб не спати і привітати Новий рік. Я ж від самого присмерку корчилась із болю аж до дванадцятої. Я долучаю свою муку до молитов сестер, котрі в каплиці відшкодовують Богові за зневаги, завдані грішниками.
Коли пробила дванадцята година, моя душа поринула в глибоку задуму, Я почула: "Не лякайся, Моя дитино, Ти – не сама. Борись відважно, бо підтримує тебе Моє плече. Борись за спасіння душ, заохочуючи їх до віри в Моє Милосердя. Це є твоїм завданням і в цьому, і в прийдешньому житті".

21 січня 1938 року

Сьогодні Ісус мені сказав: "Ти часто називаєш Мене своїм Учителем. Це є миле Моєму Серцю, але не забувай, Моя ученице, що ти є ученицею Розп’ятого Учителя. Цього одного слова має бути тобі досить. Ти знаєш, що несе в собі хрест".
Ніч адорації. Сестри моляться в каплиці. Я єднаюсь із ними в духові, бо стан мого здоров’я не дозволяє мені піти туди. Цілу ніч я не могла заснути. Провела її у в’язниці з Ісусом. Він дав мені спізнати муки, яких там зазнав. Світ довідається про них у день суду.
Сказав мені Господь: "Я відкрив Своє Серце як живе джерело Милосердя. Нехай всі душі черпають із Нього життя, нехай припадають до того моря Милосердя з великим упованням. Грішники удостояться виправдання, а праведники утвердяться в доброму. Тому, хто покладав надію на Моє Милосердя, в годину смерті наповню душу Своїм Божим миром.
І мовив Господь: "Моя доню, не переставай провіщати Моє Милосердя. Цим ти принесеш охолоду Моєму Серцю, яке палає полум’ям співчуття до грішників. Передай моїм священикам, що запеклі грішники розпаюватимуться, слухаючи їх слів про Моє неосяжне Милосердя, про Моє співчуття, яке Я маю для них у Своєму Серці. Священикам, які проголошуватимуть і звеличуватимуть Моє Милосердя, дам предивну міць і надихну їх слова та зворушу серця, до яких промовлятимуть".
Одна з сестер постійно переслідує мене лише з тієї причини, що Бог так близько спілкується зі мною. Вона вважає, що все це я вдаю. Коли їй видається, що я чиню якісь прогрішення, то говорить: "З’яви мають, а такі помилки допускають". Вона розповідала про це й іншим сестрам, але завжди в негативному значенні. Вона швидше створює мені репутацію якоїсь дивачки. Завдало мені болю те, що ота краплина людського розуму береться судити про Божі дари. Після святого Причастя я молилася, щоб Бог просвітив її, проте дізналась, що, коли вона не змінить своєї вдачі, то не здобуде досконалості.

27 січня 1933 року

Сьогодні я спитала Господа: "Коли Ти забереш мене до Себе? Я вже так погано себе почуваю і з такою тугою чекаю Твого приходу". Ісус відповів мені: "Будь завжди напоготові. Вже недовго залишатиму тебе Я у цьому вигнанні. У тобі мусить звершитися Моя свята воля".
"О Господи, якщо Твоя свята воля ще не цілком здійснилася в мені, я готова на все, що Ти бажаєш. О мій Ісусе, дивує мене лише те, що Ти відкриваєш мені стільки таємниць, але таємницю години моєї смерті Ти не хочеш повідомити."
"Будь спокійна, Я дам тобі знати, але ще не тепер".

28 січня 1938 року

Сьогодні Господь сказав мені: "Запиши, доню, ці слова: всі душі, котрі схилятимуться перед Моїм Милосердям, і ширитимуть його славу, заохочуючи інших до віри в Моє Милосердя, в годину смерті не зазнають жаху. Моє милосердя захистить їх у тій останній боротьбі...
Моя доню, заохочуй душі відмовляти ту вервицю, якої Я тебе навчив, Тим, котрі чинитимуть так, Я з задоволенням дам усе, про що проситимуть. І душі запеклих грішників наповню миром, якщо вони будуть відмовляти вервицю до милосердя. А година їх смерті буде щасливою.
Пиши для зажурених душ. Коли така душа побачить і зрозуміє важкість своїх гріхів, коли відкриється її очам уся прірва убогості, в яку вона впала, нехай не розпачає, а з упованням кинеться в обійми Мого Милосердя, наче дитя в обійми дорогої матері. Цим душам належить право першості на Моє співчутливе Серце, на Моє Милосердя. Розповідай, що кожна душа, яка зверталась до Мого милосердя, ні не ошукалася, ні не була посоромлена. Особливо до вподоби Мені та душа, яка повірила у Мою доброту.
Напиши, коли цю вервицю будуть відмовляти біля вмираючого, встану між Отцем і тим, хто помирає, не як справедливий Суддя, а як милосердний Спаситель."

З0 січня 1938 року

Я прочитала за себе молитви за вмираючих. Тоді пролунало: "Як поєдналась ти зі Мною в житті, так само єднатимешся зі Мною в хвилину смерті". Після тих слів збудилася в моїй душі така надія на Боже Милосердя, що хоч би я і мала на совісті гріхи цілого світу та гріхи всіх засуджених, то не сумнівалась би в Божій доброті. Не вагаючись, кинулась би в безодню Божого Милосердя, яка завжди відкрита для нас. І упокорюючись серцем до тліну і пороху, я впала би до Його стіп і здалась би цілковито на Його святу волю, котра є самим Милосердям.
О мій Ісусе, життя моєї душі, моє буття, мій Спасителю, наймиліший мій Обранцю, а разом із тим мій Суддя. Ти знаєш, що в ту останню годину я не покладатимусь на жодні свої заслуги, а лише на Твоє Милосердя, Отож, вже сьогодні уся поринаю в безодню Твого Милосердя" яка завжди відкрита для кожної душі.
Коли я на хвилю зайшла до каплиці, Господь промовив до мене: "Моя доню, допоможи Мені спасти одного грішника, що вмирає. Відмов за нього ту вервицю, якої Я тебе навчив". Коли я почала молитися, то побачила того вмираючого в жахливих муках і боротьбі. Ангел-Хоронитель захищав його, але був наче безсильний: такою великою була злиденність цієї душі. Сила-силенна чортів чигала на ту душу, однак, коли я читала молитви, то побачила Ісуса таким, як на іконі. Промені, які вийшли з Серця Ісуса, огорнули хворого, а сили темряви в переполосі втекли. У спокої хворий віддав останній подих. Я пересвідчилась, як важливо відмовляти вервицю Милосердя біля вмираючого: вона втамовує Божий гнів.
В ту хвилину, коли я взяла в руки ручку, коротенько помолилась до Святого Духа і сказала: "Ісусе, поблагослови це перо, щоби все, що Ти велиш мені писати, служило Божій хвалі". Тоді я почула: "Так, благословляю, бо на цьому, що ти пишеш, лежить відбиток послуху настоятельці та сповідникові. І вже саме це несе Мені хвалу, а багато інших душ черпатиме пожиток для себе. Моя доню, Я вимагаю, щоб усі вільні хвилини ти присвятила писанню про Мою доброту і Милосердя. Це твоя місія і завдання на ціле життя".

Шостий зошит

ПРОСЛАВЛЯТИМУ БОЖЕ МИЛОСЕРДЯ НАВІКИ
Краків, 10 лютого 1938 року

Сам Господь спонукає мене писати молитви і гімни про Його Милосердя. Ці хвалебні пісні самі з’являються на моїх устах. Я зауважила, що на честь Божого Милосердя в моїй свідомості зринають готові слова. Вирішила, наскільки це буде в моїх силах, переносити їх на папір.

10 березня 1938 року

Прийшов лікар. З певної причини я не могла, як інші сестри, спуститись до нього у розмовницю і попросила, щоби прийшов до мене. Лікар мене оглянув і сказав: "Розповім усе сестрі, що доглядає хворих". Коли після від’їзду лікаря та сестра прийшла до мене, я повідомила їй причину, через яку не змогла зійти до розмовниці. Сестра виявила велике незадоволення. На питання, що лікар сказав про мої болі, відповіла: "Нічого. Сказав, що хвора вередує".
Коли вона пішла, я звернулась до Бога: "Господи, дай мені сили витримати страждання. Влий у моє серце чисту любов до цієї сестри."
Протягом цілого тижня вона жодного разу до мене не зазирнула. Однак болі раптово повторилися і тривали майже цілу ніч. Здавалося, що надходить мій кінець. Настоятелька вирішила покликати іншого лікаря. Той констатував, що стан мого здоров’я важкий і про повне одужання не може бути й мови. Виписав мені ліки, після вживання яких сильніші приступи більше не повторились. Той лікар дуже хотів, щоб я приїхала на лікування у Прондік. О мій Ісусе, дивні Твої присуди.

25 березня 1938 року

Сьогодні я побачила страждального Ісуса Христа. Він схилився наді мною і пошепки промовив: "Моя доню, допоможи Мені спасти грішників". Я сповнилася гарячим прагненням рятувати душі. Коли прийшла до тями, знала, яким чином повинна діяти. Приготувалася до ще більших страждань.

1 квітня 1938 року

Сьогодні знову почуваю себе гірше. Починає мене мучити висока температура. Не можу приймати їжу. Хочеться напитись чогось освіжаючого, але навіть так трапилось, що в глечику нема води, О Ісусе, все це задля того, аби випрохати для душ Милосердя.
Великий Четвер. Сьогодні почувала себе настільки сильною, що змогла взяти участь у церковних церемоніях. Під час Служби Божої явився Ісус і сказав: "Зазирни в Моє Серце, повне любові і Милосердя до людей, а передовсім до грішників. Дивись і проймайся Моєю Мукою". В одну хвилину я відчула і пережила у власному серці всю муку Ісуса і здивувалася, що ті тортури не позбавили мене життя.
Увечері під час Святої Години я почула: "Бачиш Моє милосердя до грішників, котре в цей момент на повну силу проявляється. Поглянь, як мало ти написала про нього. Це поки що тільки краплина в морі. Роби, що в твоїх силах, щоби грішники пізнали Мою доброту".

14 квітня 1938 року

Велика П’ятниця. Я побачила замученого Господа Ісуса Христа, але не прибитого до хреста. Ще перед розп’яттям Він сказав мені: "Ти є Моїм серцем. Розповідай грішникам про Моє Милосердя".
І дав Мені Господь внутрішнє осяяння всієї безмежності Свого Милосердя до душ, і я зрозуміла, що те, що я написала, є справді краплею.
Великдень. Під час Служби Божої, я дякувала Господеві за наше викуплення і за той найбільший дар, тобто любов, яку Він дає нам у святому Причасті, себто Себе Самого.

20 квітня 1938 року

Від’їзд до Прондіка. Я переживала, що лежатиму в одній палаті з іншими хворими. Якби ж тиждень-два, а то так довго, може, два місяці або й більше. Я звірилася Ісусові з усіх труднощів, страхів і побоювань. Ісус слухав мене з любов’ю, а потім промовив: "Будь спокійною, Моя дитино. Я – з тобою. Все готово. Я велів властивим Мені способом приготувати для тебе окрему кімнату". Заспокоєна, сповнена вдячності, я подалася на спочинок.
Наступного дня мене відвезла сестра Феліція. Коли ми приїхали, нам сказали, що для мене приготована окрема кімната. Зайшовши туди, ми здивувалися, що все так гарно підготовлено: чистенько, застелено обрусами, прибрано квітами. На шафці сестри поставили гарненького великоднього баранчика. Залишившись сама, я подякувала Господеві за ту велику ласку, Ісус промовив: "Будь спокійна. Я – з тобою". Втомлена, я заснула. Ввечері прийшла сестра, під опікою якої я перебувала, і сказала: "Завтра не зможете піти прийняти святе Причастя, бо ви є заслаба. Побачимо, як буде надалі". Це мене засмутило безмірно, але я відповіла надзвичайно спокійно: "Гаразд", здаючись цілковито на Господа. Намагалась заснути.
Вранці провела медитацію і приготувалася до святого Причастя, хоч не повинна була його приймати. Коли моє прагнення і любов дійшли до апогею, я побачила біля ліжка Серафима, який подав мені святе Причастя (На подібні випадки натрапляємо в житіях деяких святих, наприклад, св.Станіслава Косткі, св.Бонавентури), промовивши: "Ось Володар ангелів". Коли я прийняла Господа, дух мій поринув у Божу любов і зачудування. Так повторювалось 13 днів.

4 червня 1938 року

Під кінець триденних реколекцій Господь сказав мені: "Знай, що Моє серце – це саме Милосердя. З цього моря Милосердя розливаються ласки на увесь світ. Жодна душа, яка наблизилась до Мене, не відійшла без потіхи. Кожну убогість поглинає Моє Милосердя, а всіляка ласка б’є з того джерела, рятівна й освячуюча. Моя доню, Я прагну, щоби твоє серце було осердям Мого Милосердя. Прагну, щоби воно через твоє серце пролилося на цілий світ. Хто б до тебе не наблизився, нехай не відійде без віри в Моє Милосердя. Так жадаю, щоб душі мали ту віру... Скоріше би небо і земля пішли в небуття, ніж уповаючу душу не огорнуло би Моє Милосердя".

5 червня 1938 року

Зелені свята. Оновлення обітів. Я встала трохи раніше, ніж звичайно, і пішла до каплиці, поринаючи в Божу любов. Коли заглибилась у молитву і з’єдналась з усіма літургіями, які в цю хвилину відправлялись по всьому світу, за їх посередництвом я благала Бога про Милосердя для світу, а особливо для бідних грішників, котрі тепер умирають. Відразу отримала відповідь, що тисячі душ одержали ласку за допомогою молитви, яку я засилала до Бога. Не знаємо, скільки душ можемо спасти своїми молитвами і жертвою, тож завжди молімося за грішників.

17 червня 1938 року

У п’ятницю відразу після свята Божого Тіла я почувала себе так погано, що, гадала, наближається бажана хвилина. Дуже піднялась температура. Вночі сильніше спльовувала кров’ю. Вранці, однак, пішла прийняти Господа, але бути на Службі Божій вже не могла. Пополудню температура раптово впала до 35,8. Я була дуже ослаблена. В мені немов усе завмирало. Проте, коли я заглибилась у молитву, то зрозуміла, що не прийшла ще хвиля визволення.
Коли я зустрілась із Господом, то сказала Йому: "Ти вводиш мене в оману, Ісусе, Ти показуєш мені відкриту браму небес і знову полишаєш мене на землі".
Сьогодні зайшов до мене Господь і сказав: "Моя доню, допоможи Мені спасти душі. Підеш до вмираючого грішника і будеш відмовляти вервицю до Милосердя. Тим випросиш йому надію на Моє Милосердя, бо він у розпачі".
Раптово я опинилася в незнайомій хаті, де в жахливих муках помирав старший вже чоловік. Навколо ліжка зібралася заплакана родина і товпилося багато бісів. Коли я почала молитися, духи темряви з сичанням та погрозами в мій бік розбіглися. Та душа заспокоїлась і повна надії спочила в Бозі.
В ту саму хвилю я знову опинилась у своїй кімнаті. Як таке діється, не знаю.
Сьогодні я побачила Божу хвалу, яка плине з тієї ікони. Багато душ одержує ласки, хоча про них не говорить вголос. Бог отримує хвалу за посередництвом ікони, а зусилля сатани і лихих людей розбиваються і перетворюються в ніщо. Всупереч гніву сатани Боже Милосердя затріумфує над цілим світом і буде усіма шановане.
Я зрозуміла, що для того, аби Бог міг діяти в душі, вона повинна зректися самовільних учинків. Бо інакше Бог не здійснить у ній Своєї волі.
Сьогодні я побачила на небі у великому сяйві Найсвятіше Серце Ісуса. З рани виходили промені і поширювались на весь світ.
Коли одного дня я готувалась до святого Причастя і похопилася, що не маю нічого що могла б принести Йому в жертву, впала до Його стіп, благаючи зіслати на мою бідну душу все Його Милосердя: "Нехай Твоя ласка, що спливає на мене з милосердного Твого Серця, укріпить мене до боротьби і страждань, щоби я залишилась вірною Тобі. І хоч якою убогою я є, не лякаюся Тебе, бо добре знаю Твоє Милосердя. Ніщо не віддалить мене бід Тебе, Боже, бо все є мізерним у порівнянні з тим, що я спізнала. Не маю в цьому сумніву..."
(На цьому закінчується шостий і останній зошит нотаток сестри Фаустини Ковальської)

Ісусе, уповаю на Тебе!
О Кров і Водо, джерело Милосердя до нас, що виплинуло з Найсвятішого Серця Ісуса, – уповаю на Тебе*

Дата: Понеділок, 08.03.2010, 00:53 | Повідомлення # 18
ВЕРBИЦЯ ДО БОЖОГО МИЛОСЕРДЯ
На початку –
Отче наш
Богородице Діво
Вірую

На великих зернятках:

Отче Предвічний, жертвую Тобі Тіло і Кров, Душу і Божество Найдорожчого Сина Твого, а нашого Господа Ісуса Христа, щоб вимолити прощення гріхів наших і цілого світу (1 раз).

На малих зернятах:

Задля Його болісної Муки змилосердися над нами і цілим світом (10 разів).

На закінчення вервиці:

Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас і цілий світ (3 рази).

7 березня 1992 року Святіший Отець Іван Павло II визнав героїчні чесноти Марії Фаустини Ковальської і розпочав беатифікаційний процес.
18 квітня 1993 року Святіший Отець Іван Павло II проголосив Марію Фаустину Ковальську блаженною.

ДЕЯКІ ДАТИ

з життя сестри Марії Фаустини – Гелени Ковальської:

25.08.1905р. Гелена Ковальська народилася в селі Глоговєц, р н Турек, воєводство Лодзь.

Вересень 1917 р. Гелена Ковальська почала відвідувати початкову школу в Сьвініце.

Липень 1924 р. Їде у Варшаву, щоб вступити в монастир.

01.08.1925 р, Гелену Ковальську прийнято в монастир Згромадження Матері Божої Милосердя у Варшаві.

30. 04 1928 р. Сестра Фаустина складає тимчасові обіти.

01.05.1933 р. Сестра Фаустина складає вічні обіти.

Червень 1934р. Художник Е. Казімєровський закінчив малювання ікони Божого Милосердя.

09.12.1936 р. Настоятелька посилає сестру Фаустину в лікарню до Прондніка.

21.04.1938 р. Стан здоров'я Фаустини сильно погіршився. Її знову посилають до Прондніка.

26.09.1938 р. Отець професор Сопоцько востаннє відвідав сестру Фаустину в Кракові.

05.10.1938 р. Сестра Фаустина востаннє висповідалась, прийняля Святі тайни і помазання та о 22.45 померла.

Після смерті:
21.10.1965 р. Єпископ Юліан Гробліцький урочисто відкриває інформаційний процес. З того моменту сестра Фаустина одержала титул Слуги Божої.

20.09.1967 р. Його Еміненція кардинал Войтила закінчує у Кракові інформаційний процес Слуги Божої.

31.01.1968 р. На підставі Декрету св. Конгрегації у Справах Святих розпочався процес беатифікації Слуги Божої Фаустини.

Бібліотека » Церква » Духовна література » Щоденник сестри Марії Фаустини Ковальської (Боже Милосердя)
Сторінка 4 з 4«1234
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика