Головна сторінка сайту
Сторінка 2 з 3«123»
Архів - тільки для читання
Бібліотека » Церква » Духовна література » Місяць Душ чистилищних (О. Стефан Досенбах, Т.І.)
Місяць Душ чистилищних
Дата: Вівторок, 27.04.2010, 01:29 | Повідомлення # 6
День XIII
Можемо допомагати душам у чистилищі
"Вірю, що душам, затриманим у чистилищі, прислуга вірних приносить допомогу". (Тридентський Собор, сес. 25)

1. Наскільки самі по собі душі у чистилищі є бідними, настільки ми для них є багатими. В силу спілкування Святих, ті душі можуть брати участь у творенні для нас духовного добра, а ми можемо жертвувати для них винагородження й платити їхні борги перед Богом. Непомильна Церква, опираючись на Святе Письмо і традиції, вчить, що через прислуги вірних, засвідчені душам у чистилищі, можна принести їм полегшення.
Біблія ясно говорить нам: "Тому він і приніс жертву переблагання за мертвих, щоб вони звільнилися від гріха" (2 Мак. 12, 46).
Святі Отці теж ясно про це говорять, і навіть визнавці іншої віри мусять визнати, що так від найдавніших часів учили Отці Церкви і так вірили християни. Завжди й усюди молилися за душі померлих. Ще в Старому Завіті складали їм жертви відкуплення і молилися за них. І якщо навіть жертви Старого Завіту могли виєднати прощення, то що ж, власне, молитви і жертви Нового Завіту, а, особливо, та жертва, яка є відновленням великої Жертви Відкуплення на Хресті Ісусом Христом? Хоч не відаємо, в якій мірі наші прислуги приносять користь душам у чистилищі, ані наскільки вони її потребують, однак знаємо: чого не потребують одні - виходить на поміч іншим. Яка радість для нас міститься в цій правді! Якщо ми втратили батька, матір, рідних, яких сердечно любимо, можемо реально засвідчити їм нашу любов та вдячність. Яке то щастя і яка нам потіха, що можемо надати їм поміч, порятувати їх у терпінні.
2. Наша допомога душам у чистилищі дає потрійний результат: приносить полегшення в терпіннях, скорочує їх або цілком їх припиняє. Полегшення в терпіннях - річ найменша, бо має відношення тільки до тієї кари, яка вважається найменшою, а не усувається кари найболючішої - віддалення від Бога. Тяжіє вона у цілій своїй погрозі, й неможливо знайти засіб, яким би можна було її злагіднити. Єдине, що може зарадити применшення любові до Бога, бо це зменшить тугу за Богом, а тим самим і муку цієї кари. Але що може зменшити їхню любов до Бога? Чим краще пізнають Бога, тим більше Його люблять, а чим швидше наближається година їхнього визволення, тим більше опановує їх любовна туга за Богом. Тільки зменшення часу того тужливого очікування або прискорення його було би порятунком для душ. І, власне, те визволення було б найбільшою поміччю, яку можемо їм надати, бо відкриваємо їм небо, впроваджуємо в товариство Святих, на трон слави, призначений для них за їхні чесноти і заслуги.
3. Якими ж могутніми ми є стосовно душ у чистилищі. Так, в наших руках знаходяться ключі від того страшного ув'язнення, ми посідаємо воду, котра може загасити той вогонь. Напевно, небагато існує актів милосердя більших за милосердя стосовно душ у чистилищі.
Дуже цінною є милостиня, але вона помагає бідним лише на короткий час. Більшим є добродійство звільнення когось з ув'язнення, але це ще не все, щоб бути повністю щасливим. Найбільше добродійство на землі - навернення грішника до Бога, адже звільняємо його від грішної смерті й відкриваємо йому двері до спасіння. Але і в тому разі ласка не завжди є тривалою в його житті, а спасіння - ще непевне. Зате визволити душу з чистилища - означає запевнити їй безконечне, вірне добро. Чи це не ангельська прислуга, подібна до тієї, коли Лазаря було оселено на лоні Авраама.
Навіть те, чого не можуть Ангели і Святі або можуть тільки завдяки молитвам, можемо ми, і досить вагомо, через наші добрі вчинки. Ось якою силою ми володіємо. Отож повинні вживати її з великою готовністю, бажанням і якнайкраще, щоб спасати бідні душі.
Молитва
О Боже, милосердя якого є невичерпним, вислухай також і нашу покірну молитву і уділи ласки відпущення всіх гріхів душам наших братів, рідних, доброчинців, бо колись Ти покликав їх до визнання Твого Святого Імені. Через Христа Господа нашого. Амінь.
П'ять "Отче наш", п'ять "Богородице Діво" і акти зітхання.
Приклад
26 вересня 1656 року в монастирі у Вестфалії помер о. Ян Фабриціус Т. І. як жертва любові до ближнього, яку засвідчив під час заразливої хвороби. Відвідував хворих, роздавав ліки, уділяв їм останнє святе Причастя, сам їх хоронив і сам відправляв за них Службу Божу. Наймилішою для нього була відправа Служби Божої за душі померлих, і він це здійснював стільки разів, скільки дозволяли на це установлені правила. Випросив у настоятелів того монастиря дозволу відправляти щомісяця урочисті відправи за померлих. Цей його запал був щедро винагороджений появою душ, які так просили його про спасіння, а потім за це щиро дякували. Перед смертю написав заповіт, де спеціально душам у чистилищі записав всі свої покути, умертвіння, молитви і відпусти, які будуть пожертвувані для них після його смерті.
(I. Nadosi: Heroes et victimae caritatis S. I.).

День XIV
Воля Божа - щоб ми допомагали душам померлих
"Добродійства та взаємної допомоги не забувайте: такі-бо жертви Богові приємні".
(Євр. 13, 16)
1. Відповідно до Своєї Святості, Господь Бог мусить сповняти справедливий присуд душам померлих, але своє Милосердя до деякої міри вкладає в наші руки і так говорить, як колись до Мойсея: "Дав тобі повну владу на користь тих душ. Через безконечний скарб заслуг Мого Сина можеш здійснювати чудесні справи милосердя для тих бідних. Добрі вчинки, які будеш виконувати в їхньому наміренні, стануть ніби каналом, котрим можеш направити їх до чистилища відкуплення Мого Сина. Іменую тебе наче б то Богом милосердя для тих душ".
Господь прагне, щоб ми затримали Його караючу правицю, щоб ми ніби вирвали з Його рук різку, котра приготовлена покарати душі, яких любить. Нетерпеливо чекає, аби ми за них покутували, щоб взяти їх до Себе, до вічної слави.
Чи мав би я відмовити Йому в тому, чого Він так гаряче прагне? Бажаю злучитися з Його милосердям, аби відпокутувати Божій справедливості за ті душі.
2. Господь Бог, безконечно Святий і Мудрий, шукає в усьому своєї слави. Для неї створив небо і землю, для неї дав світові Свого Єдинородного Сина, для неї заснував Свою Церкву. Також метою всіх наших дій повинна бути слава Божа. Все - на прославу Бога. В "Отче наш" Ісус Христос насамперед так каже молитися нам: "Нехай святиться ім'я Твоє..." Славити Господа Бога - одне з найголовніших завдань Святих у небі. Але через те, що тим душам прокладаємо дорогу до неба, де вони досконало пізнають Бога, Його любитмуть і прославлятимуть, - ми теж причиняємося до прослави Бога в спосіб найпотрібніший і найдосконаліший. Один знаменитий духовний провідник2 так глибоко проникнувся тією правдою, що виголосив: "Запрошую всіх, які палають бажанням прославити Бога і прагнуть лише чистої любові Бога, застановитися над тією правдою. Якщо св. Тереза й інші Святі говорили, що воліють перенести різні муки, аби хоч на одну ступінь збільшити Славу Божу, то як тоді слід чинити і терпіти задля спасіння душ з вогню чистилища, адже це чудовий спосіб піднести славу Божу на мільйони ступенів, і то не одну хвилину, а назавжди, на цілу вічність".
Так закликав й інший монах, що палав любов'ю до Ісуса, о. Ян від св. Марії: "Признаюся, що ціле своє життя я волів би провести в пустелі або ув'язненні, щоб не бути нічим більше зайнятим, як тільки тим, аби здобувати відпусти за померлих і кожного дня посилати Ісусові, Господу нашому, кілька душ, щоб там, з цілої сили своєї душі, могли Його любити і славити в Небесному Царстві".
3. Велику цінність мають добрі вчинки перед Лицем Бога, якщо сповняємо їх задля бідних душ. Славний духовний проповідник Луї Блозьє говорить: "Добрий і люблячий Господь любить душі своїх вибраних, які після смерті тіла ще очищаються, і так гаряче прагне їхнього визволення, що коли, з християнської любові, щиро молимося за них і жертвуємо за них святе Причастя чи заслуги Ісуса Христа, відмовляємо псалми, чинимо інші добрі вчинки, особливо коли за них жертвуємо Службу Божу, -це для Нього не менша приємність, наче для самого Ісуса, який би перебував в ув'язненні, старалися про полегшення або звільнення. Адже Господь сказав: "Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з Моїх братів найменших - ви Мені зробили" (Мт. 25, 40). Святий Тома з Аквіну повчає, що Богові миліша молитва за померлих, ніж за живих. Ці душі більше потребують помочі, бо не можуть самі собі допомагати.
І, нарешті, який вагомий маємо засіб, щоб винагородити Богові за наші гріхи, подякувати за Його безмежне добродійство, яким завдячуємо Його батьківській Любові. Бо чим скоріше допоможемо тим душам в огляданні Бога, тим більше принесуть Йому слави і подяки. Тому чинімо добру справу, в особливий спосіб посвячуймо себе спасінню тих душ. Насамперед, стараймося про визволення тих душ, які найбільше причиняться до Божої хвали, які будуть здібнішими до прослави Бога, а надто тих, які вже в найближчому часі будуть визволені, які тих, котрі найбільше опущені.
Молитва
Змилуйся, о Найласкавіший Ісусе, над душами в чистилищі, для спасіння яких Ти прийняв людську природу і поніс страшну смерть. Змилуйся над їхніми благаннями та через заслуги Твоєї Муки прости їм кару, яку гріхами собі заслужили. Твоя Свята Кров, о Добрий Ісусе, нехай потече в глибину чистилища і окропить там усіх терплячих. Подай їм Свою помічну руку і запровадь на місце світла та миру. Амінь.
П'ять "Отче наш", п'ять "Богородице Діво" і акти зітхання.
Приклад
Двоє отців Домініканців, Бертранд і Бенедикт, вели побожну дискусію: що є більшим учинком милосердя: допомагати душам в чистилищі чи працювати над наверненням грішників до Бога. Отець Бертранд ревно старався про навернення грішників, відправляв за них Служби Божі, жертвував за них молитви і покути. "Грішники, - говорив, позбавлені ласки Божої, кожної хвилини наражаються на осудження. За них Син Божий терпів на землі і помер на Хресті. А душі в чистилищі вже врятовані і мають запевнене спасіння". Отець Бенедект стверджував протилежне: грішники самі собі винні, що знаходяться в такому стані і, коли захочуть, можуть з нього вийти. Але душі в чистилищі знаходяться наче в ув'язненні і самі визволитися не можуть. Тому краще їм допомагати. Отця Бертранда ці докази не переконали, хоч не міг їх опротестувати. Але наступної ночі мав видіння, котре, напевно, його переконало, бо від того часу жертвував за душі померлих усі свої Служби Божі, в їх наміренні відмовляв молитви і чинив покути.
(З хроніки Отців Домініканців).

День XV
Радість у небі з приводу визволення душ із чистилища
"Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з Моїх братів найменших, - ви Мені зробили" (Мт. 25, 40).
Як запевняв Спаситель, великою буде радість у небі з приводу навернення одного грішника (Лк. 15, 7), однак він знову може втратити дорогу до неба, навіть загинути навіки; якою ж великою повинна бути радість у небі, коли з чистилища виходить душа, яка вже ніколи не втратить Бога.
1. Радіють Святі, бо дуже люблять ті душі і гаряче прагнуть їхнього спасіння. Чисельність їхня збільшується в небі, адже були опікунами тих душ, багато з яких мали до них особливе набоженство. Доброзичливі зв'язки не тільки не зникають у чистилищі, але стають ще тіснішими через велике терпіння, якого дізнають душі, віддані їхній опіці за в очікуванні повного спасіння. Бачать у тих душах результат своєї опіки і прохання, плоди свого доброго прикладу. Якою великою мусить бути їхня радість, коли ті душі нарешті покидають безодню чистилища й возносяться до Божого трону як співучасники їхнього вічного щастя.
2. Радіють теж святі Ангели, коли заносять наші молитви до трону Божого, напевно з особливою радістю приносять Господу Богу ті, які жертвуємо за душі померлих, бо знають про їхні великі терпіння, а їхнє спасіння знову заповнить ті трони, які опустіли через упадок Люципера і його послідовників. Також Ангели гаряче прагнуть слави Божої і знають, як цьому сприяє спасіння душ з чистилища. Бо були вони Ангелами Хоронителями тих душ, а обов'язок їхньої опіки над ними ще не закінчився. З якою великою радістю і як надійно виконує Архангел Михаїл те завдання, яке Церква приписала Йому в часі Служби Божої за померлих; а все, що чинимо для тих душ, повинен уважати, що чинимо для Нього. Ангели і Святі вічно славитимуть Боже милосердя за те, що таким чином поблагословив їх опіці, і вічно будуть вдячні тим вірним, які причинилися до спасіння тих, якими вони опікувалися.
3. Ще більшою є радість Пречистої Діви Марії, коли як Цариця Світу і Матір усіх людей, а значить і душ у чистилищі, єднає Своїх вірних дітей у Своєму материнському лоні. Адже обіцяла, що тих, хто буде носити Її Кармелітський Параман, якнайшвидше визволить з вогню чистилища в першу суботу після їхньої смерті. Які ми щасливі, що можемо причинитися до тієї великої слави Пречистої Діви. Як щедро Вона нас за це винагородить! Який вірний шлях заслужити собі у Неї Її уважність і опіку.
4. Велика радість Божого Спасителя, коли стаємо Його наступниками і співвідкупителями, бо допомагаємо тим душам найскоріше отримати свою частку в Його Відкупленні. Ісус Христос не опускає тих душ у вогні чистилища, адже вони - живі члени Його Містичного Тіла, Головою якого Він є. І якщо Ісус Христос сказав: "Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з Моїх найменших братів, - ви Мені зробили", тобто: так це мене буде втішати і за це буду винагороджувати, якби ви мені самому вчинили. То наскільки більше буде втішатися і наскільки більшою буде наша нагорода, якщо свої добродійства пожертвуємо тим душам, які терплять страшні муки, а самі собі допомогти не можуть.
5. Накінець, великою буде радість Отця Небесного, бо Він любить ті душі, які перебувають в Його ласці, які є Його вірними і вибраними дітьми та які будуть Його вічно вихваляти. Хоча мусить їх покарати, згідно зі своєю справедливістю, але, як на землі доброму батькові прикро, коли мусить покарати Своїх дітей, так і Господь Бог, Отець наш Небесний, гаряче прагне, щоб закінчилися терпіння Його улюблених дітей. Яку велику радість справляємо Його Батьківському Серцю, якщо причиняємося до їхнього спасіння, як мило мусить бути нашому спільному Батькові, коли бачить, як сердечно спішимо на поміч нашим терплячим братам і сестрам.
Невже можемо занедбати те, що таку радість справляє цілому небові? Чи не досить одного розважання, аби розігріти і зворушити наші серця, хоч би були холодні й байдужі, а тим самим заохотити нас щиро та розсудливо, а навіть з радістю поспішати на поміч померлим.
Молитва
О, святі Ангели і всі вибрані Божі Угодники, прийдіть на поміч терплячим душам у чистилищі. Пресвята Богородице, Пречиста Діво Маріє, будь їм найпершою Захисницею! Зверни на них Свої милосердні очі і покажи їм Ісуса, благословенний плід лона Твого, о ласкава, о милостива, о солодка Діво Маріє! Амінь.
П'ять "Отче наш", п'ять "Богоро дице Діво" і акти зітхання.
Приклад
Дон Бернардіно де Мендоза подарував св. Терезі своє чудове помістя, поблизу Валлядолід, щоб там заснувати монастир. Але ще до того, як було засновано монастир, дон Бернардіно несподівано захворів, втратив мову і так помер, що не міг висповідатися, але ще встиг подати знак жалю. Цим дуже засмутилася св. Тереза, бо боялася за його спасіння. А Ісус Христос сказав до неї: "Дочко моя, направду, спасіння його було у великій небезпеці, але отримав Мою ласку за прекрасне пожертвування для тебе, проте душа його не вийде з чистилища скоріше, ніж буде відправлена перша Служба Божа в тому монастирі". Від того часу не мала спокою св. Тереза. Постійно уявляла собі жахливе терпіння тієї душі. Хоч дуже прагнула спочатку заснувати монастир в Толедо, та, переборюючи великі труднощі, відразу взялася до закладення монастиря у Валлядолід. Тільки було споруджено найнеобхідніше, а вже в наступну неділю відправлено першу Службу Божу, в єдиному упорядкованому для цієї мети приміщенні.
Тоді побачила свята, як під час св. Причастя душа її доброчинця в повному блиску вступила до неба, сердечно дякуючи їй за поміч. Тим більшою була її радість, бо вважала, що здійснення обітниці Ісуса Христа треба очікувати аж по першій Службі Божій, яка відправиться після перенесення Святих Тайн до Кивоту Церкви нового монастиря.
(О. де Рібера, Життя св. Терези II, розд. 12).
Дата: Вівторок, 27.04.2010, 01:32 | Повідомлення # 7
День XVI Допомога душам померлих — прояв нашої любові
"Люби ближнього твого, як себе самого". (Мт. 22, 39)

1. Усіх людей, як дітей однієї Божої родини, повинна об'єднувати взаємна любов. Та любов, що є проявом нашої природи, спонукає нас співчувати в недолі ближньому, поспішати йому на допомогу, чинити для нього те, що чинили б нам. Чим більша його недоля, тим більший наш обов'язок йому допомагати. Невже той, хто має людське серце, дозволить бідному померти з голоду, хоча може порятувати його милостинею; не спасе дитину, яка потрапила в палаючий вогонь?
А чи не було би проявом нелюдяності, якщо того бідного чи дитину можемо порятувати, не наражаючи себе ні на яку небезпеку: просто - дуже легко. Отже, нечувано великою є недоля душ у чистилищі. Нічим не можуть собі зарадити, а мають великі борги. Незмірне терпіння тих найбідніших душ, що потребують найбільшої помочі. А ми можемо їм допомогти дуже легко. Чи це для нас не цілком природно прийти з допомогою до тих душ? А якщо б я знаходився в такому сумному положенні і якби мене палив вогонь чистилища, чи хотів би я, щоб про мене забули і були байдужими до моїх терпінь? Чи не прагнув би допомоги як прояву обов'язку стосовно природної людської любові.
2. Релігія не розкриває природних зв'язків любові, а робить їх ще тіснішими. Божий Законотворець Нового Завіту ушляхетнив природний вияв любові Своєю Любов'ю, вивищив новими почуттями, освятив Своїм прикладом і зміцнив Своїм авторитетом. Любов до ближнього -ознака, за якою Ісус Христос пізнає Своїх: "З того усі спізнають, що Мої ви учні, коли любов взаємну будете мати" (Ів. 13, 35). Любов - новий закон, що його приніс на землю Ісус Христос, - є, передусім, Його заповіддю, яку підніс на ту саму висоту, що і заповідь любові до Бога: "А друга заповідь подібна до неї: "Люби ближнього твого, як себе самого" (Мт. 22, 39). Якою ж великою, якою святою, якою Божою в християнстві є заповідь любові до ближнього! Але любов не втрачається, не зникає і після смерті. Хоча на деякий час ми фізично розлучені, але духовно дальше поєднані як члени того самого тіла, головою якого є Ісус Христос. Любов'ю ми злучені як з тими, що вже спаслися і перебувають у небі, так і з душами, що терплять у чистилищі. Де була би наша християнська любов, якщо б не подали помічну руку душам у чистилищі? Чи могли б тоді ми стверджувати, що любимо ближнього, як себе самого? Де була би тоді наша віра у спілкування Святих?
3. Душі в чистилищі заслуговують на нашу християнську і природну любов тим більше, чим більше відчувають себе святими. Зійшли зі світу в ласці Божій -значить, є дітьми Божими. Господь не тільки закликав їх, але і вибрав: недаремно помер за них Ісус Христос, відбувають справедливу покуту, імена їхні раз і назавжди вписані в книгу вічного життя. Які високі привілеї! Чим краще пізнають Бога, тим більше люблять Його як своє найвище добро. Ця любов є причиною того, що так болісно відчувають запізніле з'єднання з Богом, з великою тугою жадаючи Господа. Люблять також і нас як братів і сестер у Христі, а люблять нас щораз більше, бо набагато більше пізнають причини любові.
Чи можемо знайти достойніших помочі, як ті душі, котрі тісно з'єднані почуттям любові з Богом і з нами, отже, гідні нашої любові й нашої дієвої помочі. Слушно зауважує Діонізій Картуз: "Направду, не має той ані крихти християнської чи братньої любові, хто через недбальство або лінивство допускає, аби душі померлих терпіли у вогні чистилища".
Молитва
О Господи Ісусе, що на землі допомагав опущеним, молюся до Тебе, особливо за ті душі у чистилищі, які найбільше опущені. Подивись, як ті душі глибоко зануренні в полум'ї, як жалісно просять помочі, проте нема нікого, хто почув би їхні прохання й змилувався над ними. З християнської любові, співчуваю їм і з такою ревністю молюся за них, якби хотів молитися за своїх найкращих друзів. Амінь.
П'ять "Отче наш", п'ять "Богородице Діво" і акти зітхання.
Приклад
Одна вдова знатного роду мала сина одинака, якого вбив її неприятель. Убивця боявся, щоб його не знайшли і довго переховувався. Але з часом довідалися про його місце перебування і повідомили про це вдову, основного обвинувачувача. Вже влада мала намір його впіймати, але та шляхетна пані, погамувавши в собі всяке бажання помсти, сказала тайно його повідомити, щоб негайно втікав. Мало того, що була настільки шляхетною, що наказала дати йому грошей, навіть коня вбитого сина, аби легше тому було втікати.
Тим часом не переставала молитися за свого улюбленого сина, доля якого над усе лежала їй на серці. Отож її благородний учинок був такий милий Господеві, що звільнив душу її сина з чистилища. Він з'явився їй у великій радості і славі, коли вступав до неба, мовивши, що Господь Бог, зворушений її милосердям, звільнив його з чистилища, де мав би ще дуже довго терпіти.
Ось так багато значить для Ісусового Серця лише один акт любові до ближнього!

День XVII
Допомагати душам у чистилищі — обов'язок справедливості
"Віддай, що винен" (Мт. 18, 28).
1. Душі в чистилищі терплять не лише задля переблагання Божої справедливості, але часто також як жертви несправедливості зі сторони людей, і то не раз таких, яким найбільше довіряли. Милосердя для нещасних - одне з найістотніших почуттів людського серця, яке схиляє нас до того, що охочіше обіцяємо і даємо таким усе, що лише в наших можливостях. Так чинимо особливо тоді, коли вмираючий у своїй великій муці надіється на наші молитви. Не можемо противитися такому проханню, коли охоче обіцяємо йому, що ніколи не забудемо про нього в своїх молитвах і постійно всілякими способами будемо йому допомагати. Але, на жаль, тільки стихнуть похоронні дзвони, ледве закінчиться відправа, а вже почуття наші слабшають, уже стаємо байдужими і забуваємо про молитву й поміч, яку обіцяли і до котрої маємо відчувати себе зобов'язаними.
2. Дуже часто зобов'язує нас не тільки дана обітниця, але суворий обов'язок справедливості. Трапляється це тоді, коли хтось отримує спадок, призначений для допомоги померлим. Недотримання такого заповіту - несправедливість стосовно Господа Бога і людей. Якщо, як пише св. Іван, "кожний, хто ненавидить брата свого - душогубець", то що можемо сказати про того, хто не тільки не любить померлих, але навіть відмовляє їм у тому, до чого зобов'язаний кожен згідно зі справедливістю. "Як то так, - говорить св. Іван Хризостом, - погани спалюють разом з тілами своїх улюблених померлих навіть те найцінніше, що належить їм, а християни привласнюють собі те, що повинні принести в жертві не через спалення, а через учинки відкуплення за померлих, аби виєднати їм вічне щастя! Погани спалюють скарби своїх померлих, щоб віддати намарну честь їхній пам'яті, а християни допускають спалення не тіл померлих, але їхніх душ, бо хочуть насліддям їхнім збагатитися". Яка то страшна відповідальність учікує недбалих у виконанні заповітів. Це ж позбавить допомоги душам у чистилищі, якої б вистачило, щоб багатьох з них врятувати, допомоги, результатом якої було б вічне щастя. Чи не заслуговують ці вчинки на те, щоб називати їх святотатством, а їх виконавців - катами бідних душ. І Божа і людська справедливість переслідує їх. Декілька соборів піддали такі вчинки анафемі.
3. Існує багато приписів щодо суворого виконання обов'язку справедливості. Хіба небагато знайдеться людей, які б не були боржниками однієї або кількох душ у чистилищі. Справедливість зобов'язує нас стосовно усіх, яким завдячуємо своїм становищем і майном, а також стосовно тих, кому ми щось винні або яких повинні винагородити за вчинену їм кривду. А оскільки винагорода за вчинену їм кривду належить померлим особам, то єдине, що можливе в такому випадку - допомогти їхнім душам. Якщо ми комусь зашкодили в доброчесності, якщо ми когось ненавиділи, якщо ми комусь подали поганий приклад і згіршення або відвернули від доброго, стараймося, в міру своїх сил, принести йому полегшення у вогні чистилища. Тим більше ми до цього зобов'язані, якщо привели когось до гріха. І якщо, з нашої провини, вони тепер терплять, то ми повинні з усіх сил дбати про їхнє визволення.
Молитва
Не допускай, о Господи, аби ми грішили своїми несправедливими вчинками стосовно душ померлих. Отож просимо Тебе особливо за тих, за яких обіцяли молитися, і за яких зобов'язані молитися. Вчини, ласкаво, щоб наші винагородження відповідали нашому обов'язку, як також їхнім боргам, з огляду на Твою справедливість, щоб так вони осягнули нагороду вічного щастя. Амінь.
П'ять "Отче наш", п'ять "Богородице Діво" і акти зітхання.
Приклад
У житті св. абата Рабана Маура був такий випадок. В одному монастирі віддавна дотримувалися звичаю, який ще і тепер існує в багатьох монастирях: щоб порятувати душі монахів, які померли протягом тридцяти днів, роздавали вбогим страви, котрі отримували б ті монахи, якби були при житті. Одного разу, внаслідок епідемії, померло дуже багато братів, і скупий розпорядник не виконав для них того доброго звичаю або відклав його на пізніший час. Та незабаром і він помер. Не дісталося йому нічого з того милосердя. За декілька днів з'явився абатові і сказав: "Ще перебуваю в тяжких терпіннях. Хоча молитва братів приносить мені велике полегшення, але не можу бути звільнений з чистилища, поки не будуть звільнені мої брати, які там затримані через мою скупість. Милостиню, яку роздають у моєму наміренні, з Божого розпорядження, не мені, а їм призначається. Дуже прошу подвоїти милостиню, бо, після відкуплення моїх братів, Господь Бог і мене визволить".
Так і сталося. Місяцем пізніше знову з'явився, але вже був спасенний.

День XVIII
Що найбільше спонукає нас допомагати душам у чистилищі?
"Змилуйтеся, змилуйтесь наді мною, мої друзі". (Іова 19, 21)
Крім загального обов'язку допомагати душам у чистилищі, до якого зобов'язує нас і закон природи, і закон Христовий, існують ще й інші молитви, які випливають з особистого ставлення до померлих. Перш за все - це вдячність.
1. Стосовно наших доброчинців.
Забути про добродійства - значить виявляти тим більшу невдячність, чим більшої вдячності прагне голос нашого сумління, чим глибші корені почуття вдячності стосовно доброчинців закладені в людському серці. Чи знайдеться хтось такий, хто б не мав своїх доброчинців, які перебувають у вогні чистилища? Може це вихователі, душпастирі, наставники, які нас учили й виховували. Прикладом своєї чистоти, добрими порадами, високими принципами вели нас до чистоти, утверджували на дорозі спасіння, засвідчували нам добродійства, а в наміренні Бога стали знаряддям нашого спасіння. Чи була б краща нагода їм віддячитись, як тепер, коли терплять в чистилищі? І коли більш потрібні були б їм докази нашої вдячності, як не тепер, коли перебувають у чистилищі?
2. Стосовно наших друзів.
Хто не відчув сили і сердечності приязні? Вона нерозлучно поєднує серця. Вона присутня в радості і смутку, щасті і нещасті. З двох сердець вона творить одне. Хоча розлука перериває зовнішні стосунки, але сердець не може розірвати. Вони поєднані побожними спогадами, молитвами й іншими проявами добродійства, котрі подає релігія. Отож, якщо правдива любов справжніх друзів є такою дієвою на землі, наскільки більшою вона повинна бути стосовно тих, які щирою і вірною любов'ю з'єднані з нами, а тепер терплять у чистилищі. Св. Амброзій, після смерті імператора Теодозія, з яким приятелював, висловлюється так: "Люблю тебе і буду твоїм товаришем до кінця життя, і не покину тебе, поки своїми молитвами й сльозами не допроваджу тебе туди, де ти повинен перебувати, з огляду на свої заслуги, - в небі, разом з Господом Богом".
3. Вдячність стосовно наших рідних.
Чисельні і могутні прояви любові поєднують нас з рідними по крові: з батьками, дітьми, родиною. Вони щиро любили нас на землі, задля нас йшли на великі жертви, для нас працювали, терпіли, заспокоювали наші тривоги, осушували сльози, лікували рани, а тепер, може, через нас терплять, а за що? за свою велику поблажливість до нас або через свої гріхи, до котрих ми причинилися. Давно б уже були спасенними, якщо 6 ми виконали те, що свято обіцяли в часі їхньої смерті, до чого, зрештою, суворо зобов'язує нас почуття любові, вдячності, справедливості. Від кого можуть чекати допомоги, як не від нас? Хто повинен їх визволити, як не ми? І якщо щось і може збільшити терпіння цих душ та погіршити і так сумну їхню долю, то тільки відчуття, що опустили їх навіть ті, які зобов'язані їм усім, що є в них найсвятіше, і через яких хіба ще більше мусять терпіти. Як можемо байдуже споглядати на те, що вони терплять таку недолю? Чи це не була би та жорстока невдячність, що взиває про помсту до неба? Справді, не може нас не вразити сильний біль бататьох при втраті своїх близьких, але якби ті могли говорити, то чи не сказали б: "Менше плачте, а проявіть більше милосердя до нас і спішіть порятувати нас своїми молитвами й добрими вчинками".
Молитва
Отче Небесний, змилуйся над моїми батьками, братами, сестрами, рідними, приятелями і доброчинцями, які відійшли швидше від мене з цього світу і змушені ще терпіти в чистилищі. Спасителю, вилий на них Твою Спасительну Кров! Духу Святий, росою ласки своєї зволь їх покріпити! О Боже, наймудріший у винагородженні всього доброго, зволь за мене нагородити їх за всі засвідчені мені добродійства і дозволь їм використати найщедріші заслуги, які здобув Ісус Христос, Пречиста Діва Марія і всі Святі, аби, звільнившись від своїх терпінь, удостоїтись прийняття вічної радості. Зволь, ласкаво і мені колись оглядати їх у щасті вічної слави. Амінь.
П'ять «Отче наш», п'ять «Богородице Діво» і акти зітхання.
Приклад
Один молодий чоловік зійшов на манівці гріха. Через це часто засмучував свою матір, яку, зрештою, дуже любив.
Проте знову, у котрий раз, піддався своїм захопленням і намовам нещасних товаришів. Невдовзі після цього мати захворіла і померла. І ось, при ложі померлої був її син в колі родини, яка навколішки молилася і плакала. Він теж хотів молитися, але хоча був вченим чоловіком, забув усі молитви. Отож, узяв до рук молитовник, але і в ньому не знайшов жодної молитви за померлих. Тоді обурився сам на себе і подумав: "Ах, нещасний! не вмієш навіть помолитися за померлу матір. Адже вона буде довго терпіти, бо мала такого сина! Зрештою, не поможуть нічого їй твої молитви, якщо будеш продовжувати такий самий спосіб життя. Ні, так дальше не може бути. Навчуся знову своєї релігії, піду до св. сповіді і пожертвую святе Причастя за душу моєї матері".
Негайно так учинив, витривав у доброму і став взірцевим християнином.

День XIX
Допомагати душам у чистилищі — корисно для нас самих
"Якою мірою міряєте, такою і вам відміряють".
(Мт. 7, 2)
1. Не підлягає сумніву, що ті слова Спасителя також слід взяти до уваги, коли йдеться про допомогу, яку ми повинні нести душам у чистилищі. Наскільки ми тепер милосердні стосовно тих бідних душ, настільки Господь Бог буде милосердний до нас в цьому і майбутньому житті. Св. Авґустин говорить: "Чи хочеш, чоловіче, щоб Господь змилувався над тобою? Прояви милосердя до своїх ближніх у чистилищі. Бо так Господь буде милосердитися над тобою, як ти милосердишся над ближніми". Господь особливо буде старатися, щоби в скорому часі віддати належне Його справедливості стосовно нас, і щоб ми спаслися від вогню чистилища. Учителі духовного життя обіцяють милосердним велику допомогу в чистилищі і вважають любов, яку ми виявляємо стосовно душ померлих, певним знаком, що приведе нас до неба. Св. Тома з Аквіну пише: "Правдою є те, що хто винагороджує за душі померлих, ще не винагороджує за себе самого; але є також правдою і те, що той заслуговує ще на більше, ніж на відпущення провин, - на життя вічне. Таку користь приносить милосердя стосовно душ у чистилищі. Отож, хто би не бажав стати милосердним щодо них?
2. Як милосердя стосовно душ у чистилищі само собі готує нагороду, так брак милосердя щодо них стягає сам на себе покарання. Іншими словами: якщо хтось холодний, скупий, немилосердний щодо душ у чистилищі, то й люди стосовно нього будуть холодними, скупими, немилосердними. Помре, і якщо все буде добре, дістанеться до чистилища. Але хто там заступиться за нього? Ті, яких міг би визволити, перебувають ще в чистилищі або не йому завдячують своїм визволенням, а через те не матимуть жодного обов'язку заступитися за нього. А, може, ті, що залишаться на землі, більше для нього чинитимуть? Хто забуває про інших, той не може скаржитись, що забувають про нього. Якщо, можливо, успадкував маєток своїх родичів, а не пам'ятає про їхні душі, то легко може статися, що і його спадкоємці не пам'ятатимуть про нього, а його нещасна душа буде страшно покутувати у вогні чистилища, поки не сплатить все, до останнього шага. Господь це допустить, щоб справедливо його покарати. "Якою мірою міряєте, такою і вам відміряють". У чистилищі немає милосердя для тих, хто сам не мав милосердя. О, як тоді буде жаліти душа за свою колишню байдужість до душ померлих і повторюватиме те, що між собою говорили брати Йосифа: "Направду провинилися ми супроти нашого брата, коли бачили, як боліла душа його, коли він благав ласки в нас, а ми не послухали" (Бут. 42, 21).
Молитва
До Тебе, о Господи, звертаємося в покірній молитві за душі Твоїх слуг і слугинь і гаряче благаємо пробачити їм, якщо за життя в чому-небудь помилилися, і зволь прийняти їх до щасливого грона Твоїх вибраних. Через Христа Господа нашого. Амінь.
П'ять "Отче наш", п'ять "Богородице Діво" і акти зітхання.
Приклад
Арханіла Панігарольо, настоятелька монастиря св. Марти в Мілані, відзнамалася надзвичайною ревністю в молитві за душі у чистилищі. Проте рідко згадувала про душу свого батька, хоча за життя його сердечно любила. Надзвичайний і дивний випадок усунув те забуття.
У поминальний день з'явився їй Ангел Хоронитель, узяв за руку і запровадив до чистилища. Там між терплячими душами побачила й впізнала свого батька. Коли ж і він її впізнав, сказав: "О, моя донечко, невже можливо, що так надовго забула про мене, твого нещасного батька, який так тяжко тут терпить. Адже стільки любові проявляєш до чужих душ. З твоєю допомогою багато з них уже визволено, а про мене забуваєш, адже я - твій батько, і багато чим завдячуєш мені". Арханіла дуже засмутилася тими докорами, бо досконало відчувала, що на них заслужила. Тому зі сльозами обіцяла батькові, що вчинить усе, аби йому допомогти.
Коли ж над цим роздумувала, не могла собі усвідомити, як то могло статися, що забувала молитися про свого батька, хоча часто збуджувала в собі цю постанову. Ангел Хоронитель промовив до неї: "Господь Бог допустив це на твого батька як покарання за те, що на землі так мало дбав про своє спасіння і мало допомагав душам у чистилищі". Від того часу Арханіла не мала спокою, поки не визволила улюбленого батька з чистилища молитвами, постами, умертвіннями. Невдовзі з'явився батько, весь в ясності, подякував за визволення, яким їй завдячує.
Дата: Вівторок, 27.04.2010, 01:34 | Повідомлення # 8
День XX
Яка велика вартість набоженства за душі померлих
"Чини добре праведному, і отримаєш велику нагороду".
(Прип. 12, 2)

Набоженство за душі померлих навчає про три побожні чесноти, ті надприродні джерела, які підтримують у нас духовне життя. Ними зміцнюється наша:
1. Віра, бо:
а) ми пізнаємо, що, після розпаду тіла в порох, душа з ним не вмирає, але переходить у безсмертя, щоб там отримати нагороду чи покарання відповідно до своїх учинків. Як благородний Юда Макавей визнав свою віру в життя майбутнє тим, що запропонував принести жертву за своїх воїнів, що полягли в бою, так і ми через набоженство за душі померлих визнаємо нашу віру у воскресіння й спільне перебування з тими, які з вірою померли;
б) повчає нас, якою великою є Божа святість, справедливість і милосердя; що найменший гріх не узгоджується з Його святістю, що мусимо віддавати належне Його справедливості, що вчинки милосердя є нашим відкупленням;
в) є визнання віри в чистилище і можливість нести допомогу душам, які там затримані;
г) постійно нагадує нам невичерпні заслуги, терпіння і смерть Ісуса Христа, бо без них наші відкуплення не мали б надприродної вартості;
ґ) є постійним визнанням віри в ефективність Служби Божої, святого Причастя і відпустів;
д) постійно пригадує, що Небо є нашою правдивою метою і тільки там можемо бути справді щасливими.
Отже, ця набожність поєднує в собі різні акти віри.
2. Надія. Християнська надія живиться вірністю Господа Бога в дотриманні даних обітниць. А що ж інше заохочує нас допомагати душам, як не те довір'я, що Господь сповнить усе, що обіцяв задля заслуг Ісуса Христа? Сповнить те, про що ми Його просимо для себе чи для інших, чи для душ у чистилищі. Чим іншим є жертва наших учинків відкуплення і відпустів, отриманих за душі у чистилищі, як не могутнім актом надії та довіри до Бога? Сподіваємося і для себе заслужити милосердя, адже щодо інших ми були милосердними.
3. Любов. Чи то не любов Божа, тобто наслідування тієї любові, якою Бог живить людей, якщо любимо тих, яких Бог любить. І любимо їх тому, що їх Бог любить, і для того, щоб помножити Його честь та хвалу? Чи то не любов Ісуса, якщо розширюється Його відкуплення, віддається честь Його заслугам, винагородження, почитається Його Найсвятіша Кров і заповнюється небо? Чи то не любов ближнього, коли стараємося порятувати його з найбільшої недолі, удостоїти його найбільшого щастя й уторувати йому дорогу до Царства Небесного? Чи то не розумна любов нас самих, якщо тепер чинимо те, чого би прагнули для себе в годині смерті і в чистилищі, щоб було нами виконане, аби таким чином найскоріше доступити милосердя і спасіння, і здобути чим більші заслуги і нагороди?
В який же різноманітний і піднесений спосіб сповняємо Божі чесноти в цій відправі! Яка вона корисна, і як ми повинні її цінувати, як вірно і ревно її відправляти! Як точно і з посвятою ми повинні поширювати це набоженство й до нього заохочувати!
Молитва
Вияви, просимо Тебе, Господи, Своє милосердя до всіх душ у чистилищі, щоб не понесли покарання, на які заслужили, адже завжди прагнули сповняти Твого волю. І як на землі через правдиву віру були поєднані зі заступництвом вірних, так щоб і в майбутньому житті прилучилися до Ангельських Хорів. Через Христа Господа нашого. Амінь.
П'ять "Отче наш", п'ять "Богородице Діво" і акти зітхання.
Приклад
Прикладом великої набожності за душі у чистилищі був о. Регм Т. І.3 Нераз повідомляв своїх співбратів, про смерть котрогось з них, хоча той знаходився в іншій країні і не було жодної відомості про його кончину. Одного разу, коли приготовлявся до відправи Служби Божої, несподівано попросив, щоб дали йому чорний фелон, бо мусить цю Службу Божу пожертвувати за померлого.
Просив, заодно, присутніх помолитися за отця, який, власне, помер у Монако. Коли запитували його брати-монахи, чи той отець, якого дуже поважали за його чесноти, знаходиться в чистилищі, отець Регм відповів, що так, і то через смачні двірцеві страви. Пізніше довідалися про смерть того отця, а також про те, що в часі довгої хвороби присилали йому смачні страви з двору князя, який був його приятелем.
Іншого разу з'явився йому один з його братів-монахів, о. Астенсіс, який помер в Диліндзі. Здивований, запитав, чого собі бажає. На це о. Астенсіс відповів, що помер. На запитання, чи знаходиться в чистилищі, ствердив: "Ні, знаходжуся в небі в нечуваних розкошах".
Відбулося це, власне, в день смерті о. Астенсіса.
(Більше подібних випадків описано в історії Товариства Ісуса Південної Німеччини, автор - о. Ксеворій Кропфа).

День XXI
Набоженство за душі померлих — засіб для власного освячення
"Чоловік милосердний творить добро собі самому" (Прип. 11, 17).
1. Любов є як доповненням закону (пop. Рим. 13, 10), так і святістю душ. Набоженство за душі померлих - дієве виявлення любові Бога та ближнього. Хто довго практикує це набоженство, той довго плідно працює над своїм власним освяченням. Так само можемо сказати про інші чесноти, які виховуємо в собі під час того набоженства, а саме: про віру і надію, як це бачимо з попереднього розважання. Це набоженство будить у нас дух покути й ревності, звертає нашу увагу на невеликі прогрішення та заохочує до добрих учинків, щоби, скільки маємо можливості в цьому житті, вже винагороджували за дочасні кари, за наші гріхи. Учить нас покори, без якої навіть найкращі наші вчинки не можуть бути до вподоби Богові, бо в тій відправі немає нічого, що могло б улещувати нашу власну любов, адже не бачимо її результату і мало звертаємо уваги на себе. Вона є тим стимулом, аби ми перебували самі в собі, бо наставляє нас на те, щоб плід відкуплення жертвувати за душі померлих. Зближує нас з духом тих душ, чинить так, що переймаємося їхніми почуттями, засвоюємо їхній спосіб мислення. Через це все послаблюється в нас відчуття світу, а життя ласки щораз більше розвивається і вдосконалюється. Отже, хто може заперечити, що довголітні відправи за ті душі й активне співчуття до них сильно та дієво причиняться до нашої святості?
2. Кожний добрий учинок з любові до ближнього містить в собі, як і всі добрі вчинки, потрійний плід:
а) Заслуговує нагороду. Ісус Христос сам обіцяв нагороду в небі за кожний такий учинок, хоч би найменший: "Хто напоїть, як учня, одного з цих малих тільки кухликом холодної водиці, істинно кажу вам, той не втратить своєї нагороди" (Мт. 10, 42). Кожен з тих учинків здобуває нам ласку Божу, сильніше скріплює приязнь з Богом і дає нам право нагороди в небі;
б) Запевняє осягнення того, чого ми для себе або для інших просимо, і Божу поміч;
в) Є винагородженням, бо завжди поєднаний з якоюсь працею. Таким чином, кожним учинком сплачуємо борг Божій справедливості. Лише цей третій плід наших добрих учинків жертвуємо душам померлих, тобто відкуплення, а перші два залишаються для нас. Отож ці добрі справи, які чинимо за душі померлих, спричиняються до нашого освячення і щастя.
3. Так, саме жертва плоду винагородження наших добрих учинків за душі померлих причиняється до нашої святості. Бо любов, передусім, надає справжньої вартості нашим учинкам. Чим більше походять з почуття любові, тим вони миліші Богові, а для нас мають більшу заслугу. Власне, любов до Бога і любов до тих душ - основа добрих учинків, любов, яку в такій мірі не можемо виявити нікому, хто терпить на землі. Тому, чим більше ми для них жертвуємо, тим більше отримуємо для себе ласки і заслуги і святості. Стаємо милішими для Ангелів і Святих, Непорочної Діви Марії і самого Господа Бога, бо всі вони радіють з їхнього визволення.
Молитва
Поручаємо Тобі, Господи, душі Твоїх слуг і слугинь, щоб вічно жили для Тебе ті, які вмерли для світу. Пробач їм, з ласки Свого Милосердя, якщо на землі через людську свою слабкість чим-небудь провинилися. Через Христа Господа нашого. Амінь.
П'ять "Отче наш", п'ять "Богородице Діво" і акти зітхання.
Приклад

В об'явленнях св. Мехтильди читаємо, що коли та свята якось роздумувала про те, якою незмірно великою є Божа доброта, Ісус Христос сказав до неї: "Іди і придивися до найменшого з усіх спасенних, які перебувають у небі, бо в ньому можеш пізнати всю мою доброту". Після того духом була перенесена до неба, і коли там уважно розглядалася, щоб побачити того, про кого їй говорив Господь, підійшов до неї муж, повний королівської пишності та величі. Лице його було гарне, благородне й осяяне. При тому, був надзвичайно привабливий. Запитала його, ким він є і яким способом дійшов до такої надзвичайної краси. На то відповів: "На землі я був злочинцем і вбивцею. Але поступав скоріше із несвідомості звички, яку перейняв від своїх батьків, а не з переконання. Через покуту, накінець, зазнав милосердя. Але перед тим сто років перебував у чистилищі і багато терпів для свого очищення. Тепер незаслужена доброта Божа завела мене сюди, на вічний спочинок".

День XXII
Вдячність душ у чистилищі своїм доброчинцям
"Коли чиниш добре, знай, кому чиниш, і буде велика ласка в добрах твоїх"
(Прип. 12, 1).
1. Вже на землі ті душі любили нас як товаришів свого паломництва, як співвідкуплених через Ісуса Христа, як дітей того самого Отця, який є в небі; любили нас як знайомих, доброчинців, приятелів, рідних, але наскільки більше люблять нас тепер, коли набагато ясніше пізнають причину любові. А якщо ми, хоч і грішні й боржники стосовно Бога, в цьому житті можемо молитися за себе навзаєм, то чому ті душі не можуть молитися за нас?
Ця думка достовірна. Її обстоюють багато теологів: Беллярмін, Суарез. В неї вірить католицький люд. Святе Письмо пише, що "первосвященик Онія і пророк Єремія на другому світі молилися за своїх, що живуть на землі" (2 Мак. 15, 14). Свята Катерина з Болоньї запевняє, що в різних справах взивала про допомогу душі у чистилищі й була вислухана, навіть частіше та скоріше, ніж святими. Папа Бенедикт XIII оповідає, що о. Альфонс Кортезі, Товариство Ісуса, довго страждав через несподівані спокуси, хоча боровся з ними різними способами. Аж, урешті, звільнився від них, коли, за порадою Пречистої Діви Марії, яку просив про допомогу, почав ревно молитися за душі померлих. Подібно оповідають особи, досвідчені в духовному житті: коли у всьому розчаровуються, звертаються до душ у чистилищі і стають вислуханими. Бо чому ж Господь не мав би вислухати тих улюблених святих душ, якщо вони з місця своєї покути зі вдячністю і любов'ю моляться до Нього за нас?
2. Якщо ті душі навіть у чистилищі, де відлучені від Бога, терплять в ув'язненні, люблять нас, то наскільки більше любитимуть нас, коли через наші відкуплення будуть визволені з місця покарання, постануть перед Божим троном і як святі, як царі радітимуть у небі! Хто може висловити, які почуття вдячності наповнюють душу, якій Ангел звіщає звільнення і те, що спричинилася до цього та чи інша особа. Тим більше почуватимуть себе вдячними, тим палкішою буде їхня любов, чим більші були терпіння, від яких їх звільнено, чим більше добро, яке випало на їхню долю. А що, коли тим доброчинцем є особа, якій ніколи ніякої прислуги не вділили, яка їх ніколи не знала, яка молилася за душу на їхньому похороні або на Службі Божій за померлих, на їхньому невідомому гробі або в День Поминальний, або через те, що була членом того самого братства чи згромадження, або через те, що померли далеко від своєї Батьківщини й опущені своїми. Тим більше, якщо то був їхній неприятель, ненависть якого вони стягнули на себе, а тепер він їм пробачив і думає про своє та їхнє спасіння. Хто може розповісти, з якою сердечністю і любов'ю визволена душа буде вставлятися за свого визволителя. Щасливий, хто має перед Божим троном хоч би одного такого приятеля. Напевно, може сподіватися, що буде спасенний і швидко визволиться з чистилища. Направду, хоч би ми не мали жодних інших побуджень, цього одного достатньо, щоб нас запалити до милосердних учинків стосовно померлих душ.
3. Ісус сказав: "Придбайте собі друзів мамоною неправою, щоб, коли її не стане, вас прийняли в намети вічні" (Лк. 16, 9). Тими.друзями є вбогі, але не всі вбогі цього світу ввійдуть до Царства Небесного. Проте душі у чистилищі, хоч би найбідніші від усіх бідних, мають ту впевненість, що ввійдуть до неба. Це вони, згідно обітниці Ісуса Христа, "приймуть нас в намети вічні". З якою радістю там нас приймуть, запровадять перед трон вічного Бога і будуть в Його огляданні щасливі разом з нами! Аде радісне відчуття вдячності і любов в них не зменшується, а зростає в тій мірі, в якій зростає відчуття щастя від все більшого наближення до трону Божого. Цю радість поділяють з нами наші й їхні Ангели Хоронителі, особливо Пречиста Діва Марія. Як турботлива мати, хворому і терплячому синові якої ми запевнили полегшення й порятунок, так і Марія вставлятиметься перед Ісусом за тими, які потішали та рятували душі померлих Її слуг і дітей. Господь Бог тим готовніше вислухає Її молитви, чим милішою для Нього є чеснота вдячності.
Молитва
Змилуйся, просимо, о Господи, над душами Твоїх слуг і слугинь, за які складаємо Тобі Святу Жертву, й усильно благаємо Твою Велич, щоб вони, задля переблагальної Святої Жертви, удостоїлися вічного спочинку. Через Христа Господа нашого. Амінь.
П'ять «Отче наш», п'ять «Богородице Діво» і акти зітхання.
Приклад
Папа Бенедикт XIII розповідає, що свята Бригіда запевняла, що з глибини чистилища чула вигук: "Щедро буде винагороджений той, хто принесе нам полегшення в цьому терпінні". Іншого разу виразно почула голос, який взивав: "О Боже, стократно нагороди тих, які своїми молитвами приходять до нас на допомогу і з усіх сил наближають нас до Твого Божого Світла". Та ж свята оповідала, що чула від Ангелів такі слова: "Той щасливий на землі, хто допомагає душам у чистилищі своїми добрими вчинками і фізичним терпінням".
Ще зовсім недавно один шляхетний християнин у Парижі старався навернути до Бога смертельно хворого старця. Намагався проханнями і закликанням схилити його до примирення з Богом і до прийняття святого Причастя, але все надаремно. Тоді прийшла йому думка, щоб у тій справі звернутися до душ в чистилищі. Зобов'язався тоді, що замовить певну кількість Святих Літургій за душу найбільш опущених, але з тою умовою, щоб та душа випросила ласку жалю хворому старцеві. І ось уже того самого дня старий грішник попросив священика і виконав усі приписи доброго християнина, після того помер у щирій покуті.
Дата: Вівторок, 27.04.2010, 01:37 | Повідомлення # 9
День XXIII
Велика заслуга набоженства за душі у чистилищі
"Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя" (Мт. 5, 7).

1. Серед добрих учинків найбільш заслуговують на увагу вчинки милосердя, або любові ближнього, бо справжня любов до ближнього проявляється у вчинках, виконаних задля Бога, а тому містить у собі любов Божу: "увесь-бо закон міститься у цій одній заповіді: "люби ближнього твого, як самого себе" (Гал. 5, 14). Власне, про добрі вчинки згадує Вічний Суддя, коли праведних буде небом нагороджувати (пop. Мт. 25).
Отже, всі чини милосердя, в повній мірі, закладені в набоженстві за душі померлих. Воно заспокоює голод душі, бо для спраглих оглядання Бога відкриває небо і дає Ісуса - Хліб Ангелів. Воно заспокоює їхні прикрі почуття, бо відкриває джерело води, яка освячує життя вічне. Воно запроваджує їх до вічних осель і запевняє їм миле прийняття. Воно навідує їх на ложі мук очищуючого полум'я. Воно звільнило їх з усамітненого ув'язнення і запроваджує до неба. Нарешті, без порівняння, більше послужимо тим душам, вводячи їх до вічного спочинку, аніж коли їхнє мертве тіло ховаємо в лоні землі. Щасливий той, хто на питання Справедливого Судді про добрі вчинки зможе представити Йому душу, яку визволив із чистилища. Якщо Ісус Христос запевняє, що кожний учинок милосердя, засвідчений нещасливій людині, так потрактує, якби це засвідчено Йому Самому, то не можна сумніватися, що будь-який учинок милосердя на користь душам у чистилищі буде перейнятий так само: "Ходи, благословенний, - скаже Син Чоловічий до такого, - ходи, бо коли Я у тюрмі був ти відвідав Мене" (Мт. 25, 36)
2. Відповідно за душі померлих не тільки сповняємо всі вчинки милосердя, але ще досконало їх виконуємо. Бо виконуємо їх в наміренні тих, які їх потребують більше, ніж найнещасніші люди на землі, і в наміренні тих душ, які особливо милі Богові! Надто ті вчинки милосердя супроводжують обставини, яких аж надто часто не вистачає всім іншим, зрештою, добрих учинків. Вони натхнені вірою і нерозривно пов'язані з покорою. Якщо приходимо із допомогою убогим, то так, нераз, чинимо тому, що їхні терпіння викликають наше співчуття, або навіть через те, що нам надокучає їхня настирливість. Під час набоженства за душі померлих, скоріше, сама віра впливає на наші серця. Нічого тут не промовляє до наших почуттів, і хоча страшні ті терпіння, але бачимо і відчуваємо їх лише через віру. Інколи наша власна любов применшує значення наших учинків і позбавляє їх заслуги, бо через них хочемо заслужити пошану і вдячність наших ближніх. Набоженство за душі померлих - це дійство, скоріше, скрите. Ані інші, ані ми самі не бачимо його плоду, і тому воно мало підкріплює нашу зарозумілість. Цей вид любові ближнього - надприродний у своїй основі, своїй меті. Яка велика його заслуга! Якщо кухлик холодної води, поданий з любові, отримає свою нагороду, то наскільки щедрішим буде винагороджене милосердя, яке виявляємо тим душам.
3. Довіра, котру покладаємо на Боже милосердя, теж підносить заслуги добрих учинків. Власне, тим набоженством виявляємо найвищу довіру. Молимося за душі померлих з тим переконанням, що це для них дуже корисно, проте ніяких результатів не бачимо. Все виконуємо тільки з довірою у милосердя Боже. Св. Амброзій говорить: "Що-небудь чинимо з любові для душ померлих - замінюється для нас на ласки, а по смерті збираємо з цього стократні плоди".
А ці гідні подиву і повні заслуг учинки милосердя може виконати кожний в будь-який час і в дуже легкий спосіб. Хто не хотів би вжити всіх засобів, аби прийняти для себе таке святе, спасенне, повне заслуг набоженство.
Молитва
О Боже, Який даєш життя і тіло людське воскресінням освячуєш, Ти дозволив грішникам у молитві звертатися до Тебе, а тому просимо: вислухай нашу гарячу молитву, яку приносимо за душі слуг і слугинь Твоїх, звільни їх з терпінь чистилища і введи в гроно Святих Твоїх. Дай, о Господи, щоб зодягнулися в небесні шати й утішалися радістю раю. Амінь.
П'ять "Отче наш", п'ять "Богородице Діво" і акти зітхання.
Приклад

В Отранто, місті колишнього королівства Неаполь, одна особа почула, як проповідник з Чину Отців Кармелітів говорив, що ті, які побожно носять Параман Кармелітський і виконують усі необхідні приписи, в суботу, по смерті, за посередництвом Пречистої Діви Марії, будуть визволені від вогню чистилища. Отже, ца особа вступає до братства Святого Параману і просить Пречисту Діву, щоб виєднала їй ту ласку, аби померла в суботу, і щоб без зволікань була визволена з чистилища. Справді, померла в суботу, так як собі того бажала. Коли її дочка, дуже засмучена після втрати такої доброї матері, молилася за упокій її душі, прийшов до неї один відомий слуга Божий, про якого говорили, що Господь обдарував його особливими ласками, і промовив до неї: "Не плач, бо ручаюся, що та, яку ти так любила, за заступництвом Пречистої Діви визволена з чистилища і прийнята до грона вибраних".

День XXIV
Що потрібно, аби допомогти душам у чистилищі?
"Без мене нічого не можете чинити"
(Ів. 15, 5).
1. Набоженство за душі померлих не повинно обмежуватися тільки співчуттям, бо це ні нам, ні душам нічого б не допомогло. Щоб можна було назвати його ефекивним, мусить проявитися в дії, як і в любові, що є його підставою. "Якщо в серці є любов, проявляється вона в діях" (св. Григорій). Якщо вчинки милосердя повинні допомогти душам у чистилищі, якщо повинні погасити їхній вогонь чистилища або хоча скоротити його тривалість - то, перш за все, ті вчинки необхідно виконувати в стані освячуючої ласки. Нерідко люди моляться і багато чинять для тих душ, особливо в День Заупокійний, або під час якогось похоронного набоженства, відвідують гроби померлих, прикрашають їх квітами, вінками, запалюють свічки чи то відповідно до звичаю, щоб сподобатися іншим, чи то з особливої приязні до померлих. Але якщо ті вчинки ми сповняємо в стані тяжкого гріха, то душі не отримують від нас ніякої допомоги. В такому стані не можна нічого вчинити, що заслуговує на майбутнє життя, нічого, що в очах Божої справедливості мало би вартість відкуплення. Спаситель промовляє (Ів. 15, 5): "Я виноградина, ви - гілки. Хто перебуває в мені і я в ньому, той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого не можете чинити". А св. Павло так пише до Корінтян (1 Кор.13, 3): "І якби я роздав бідним усе, що маю, та якби віддав Моє тіло на спалення, але не мав любові, я не мав би ніякої користі". Таку любов можемо осягнути, перебуваючи в стані освячуючої ласки. Отже, як на інших можемо її перенести, як можемо іншим уділити того, чим самі не володіємо? Св. Франциск Ксаверій промовляв до тих, хто недавно навернувся: "Пам'ятайте про своїх братів, які терплять на тому світі. Святий запал вас оживляє, щоб їм допомогти, але насамперед подумайте про себе. Господь Бог не вислухає тих, які з нечистим сумлінням стануть перед Його Лицем". А в одному з листів до св. Ігнатія (Гоа, 16 вересня 1542 р.) пише: "Перш ніж подумати про порятунок душ у чистилищі, ми повинні пам'ятати про те, щоб власну душу з пекла вирятувати". Отже, якщо справді хочеш прислужитися душам у чистилищі, виконуй свої добрі вчинки в стані ласки, а якщо перебуваєш в стані смертельного гріха, перш за все, щиро висповідайся. І якщо чистим буде твій намір і велика любов, з якою виконуєш добрі вчинки - допоможеш душам у чистилищі.
2. Не можемо сказати, що все, що хтось чинить в стані смертельного гріха -безвартісне. Також і в цьому нещасливому стані треба добре чинити, щоб не примножувати своїх гріхів і покарань, або для того, аби у Божого милосердя виєднати ласку навернення й охорону перед дочасними карами. Ні один грішник не може навернутися без Божої ласки. Але Господь ні перед ким не зобов'язаний, щоб уділяти ласку: як Сам сказав, що дає її, кому хоче і коли захоче; звичайно, уділяє її тим, які виконують добрі вчинки, бо вони себе приготовляють і здатні прийняти ласку покути, молячи Бога про якнайшвидше її виєднання. Отже, грішник теж може чинити добрі справи, допомагаючи душам померлих, бо так прокладає собі дорогу до освячення, щоб потім ще більше й ефективніше їм допомагати.
3. Проте існують учинки, цінність яких не залежить від стану душі того, хто має намір їх створити. Так, наприклад, у стані гріха можна замовляти відправу Святої Літургії за душі померлих. Для себе за це не отримуєте ж одної заслуги, але Свята Літургія сама по собі має велику вартість. Хто не виєднає грішникові, який її замовив, ніякої заслуги на вічність, але допомагає душам у чистилищі, за яких її жертвує. Також можна пожертвувати за них молитви. Великий учений Суарез мав переконання в тому, що навіть у стані гріха можна отримати відпусти за душі померлих. Як тільки будуть виконані приписані умови, Свята Церква безпосередньо скеровує в наміренні померлих душ скарби винагородження Христа і Святих.
Молитва
Нахили вухо Твоє, о Господи, і вислухай наші прохання, в яких гаряче благаємо Твого милосердя. Зволи душі Твоїх слуг і слугинь, яких Ти відкликав з цього світу, перенести до країни спокою та світла, щоб отримали свою частку в щасливому домі Твоїх Святих. Амінь.
П'ять «Отче наш», п'ять «Богородице Діво» і акти зітхання.
Приклад
Помираючи, один батько заповів синові, щоб після його смерті завжди пам'ятав про нього. Син виконав прохання батька: молився за його душу, в його наміренні виконував добрі вчинки. Пройшло 32 роки. І ось з'являється душа батька вся в полум'ї і гірко скаржиться, що через стільки літ син не причинився до одного полегшення душі в ЇЇ тяжких терпіннях. "Як це може бути, - здивувався син, -адже я постійно жертвував і жертвую за тебе чисельні молитви й милостині, і це не помогло тобі?" "Бачиш, - відповів батько, - все, що ти чинив і чиниш не має вартості ні для мене, ні для тебе, бо все сповняєш у стані смертельного гріха. В своїх сповідях ти не виявляєш жалю за вчинені гріхи, тому всі вони були не дійсні. Милосердний Господь дозволив, аби заради твоєї і моєї користі, я міг тебе про це повідомити".
Після цієї появи син навернувся, при сповіді з щирим жалем покаявся за гріхи і невдовзі своїми добрими вчинками вирятував батька з чистилища.

День XXV
Способи допомоги душам у чистилищі
1. Молитва
"Свята й благочестива думка! -тому він приніс жертву переблагання за мертвих, щоб вони звільнилися від гріха"
(2 Мак. 12, 46).
Існує стільки способів допомагати душам померлих, скільки їх маємо для здобуття ласки і заслуг для себе. Адже можемо всі наші добрі вчинки одночасно жертвувати за них і в такий спосіб заступатися за них.
1. "Господь молитви праведних вислуховує" (Прип. 15,29). Молитва - найкращий спосіб отримати Божу ласку, бо з молитвою Господь пов'язав уділення Своїх Божих ласк: "Просіть, і дасться вам" (Мт. 7, 7). "І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите" (Мт.21, 22).
Молитва - ключ до небесного скарбу ласк. Якщо кожна молитва має таке велике значення, то, перш за все, найбільш ефективною є молитва за душі померлих, бо до неї причиняється наша любов. Молимося за душі, які люблять Бога і люблені Богом, молимося, щоб випросити для них духовні добра. І тому молитва за душі померлих тим легше і певніше є вислуханою, бо вже не існує для неї перешкод. Багато вчителів духовного життя підтверджують, що молитва за душі у чистилищі більш досконала, ніж молитва за грішників. Грішники добровільно зв'язують себе путами гріха, а душі померлих мусять відповідати за свої гріхи. Тому завжди і всюди в християнській вірі моляться за душі померлих. Власне, Святе Письмо хвалить і виразно заохочує до молитви: "Святою і благочестивою є думка молитися за померлих, щоб вони звільнилися від гріхів" (2 Мак. 12, 46).
2. Спільна молитва спільноти є найефективнішою, бо Господь виразно обіцяв, що вислухає таку молитву (пop. Мт. 18, 19-20). Чому ж би Господь не вислухав молитви Своєї Церкви? Молилася Церква про звільнення св. апостола Петра, і ось зійшов Ангел з неба, зірвав його кайдани і вивів з ув'язнення (пop. Ді. 12).
Так сходить Ангел світла і миру до в'язниці чистилища, і душі, які там перебувають, запроваджує до райського щастя тоді, коли Церква спільно відправляє свої святі молитви і просить Бога про милосердя для них. Так само ввечері, після дзвону на "Ангел господній", в деяких околицях після повторного дзвону, Церква заохочує до відмовляння псалму за душі померлих "З глибини взиваю..." або "Отче наш", "Богородице Діво" і "Вічний відпочинок...", уділяє за це відпусти. Отже, як активно ми повинні приймати участь у спільних молитвах за душі померлих!
3. Проте й індивідуально відправлені молитви за душі померлих приносять їм потіху та полегшу. Одночасно, коли молитва наша лине до Бога, милосердя Боже вступає до чистилища. О, яка це радість, що маємо такий легкий спосіб допомагати душам померлих, а яка потіха для тих убогих, які не можуть давати милостиню і не в змозі сповняти велику покуту. Тому вживаймо той святий і спасенний спосіб молитви; особливо використовуймо за душі померлих ті молитви, які Церква сама використовує, освячує їх і чинить милішими для Бога: взивання до Пречистої Діви за душі померлих, псалом "З глибини взиваю...", побожні зітхання "Душі всіх померлих вірних нехай спочивають у мирі". Молімося за них щоденно, як тільки можемо, бо і Церква пам'ятає про них у своїх відправах. Ні одна частина молитовника не закінчується без взивання до Божого милосердя за душі померлих. Молімося передусім за ті душі, за які ми особливо повинні молитися або за яких ми обіцяли молитися, а саме: за батьків, за рідних, приятелів, доброчинців... Молімося за них до Пречистої Діви, яка- і для душ у чистилищі є Матір'ю милосердя й Утішителькою терплячих. Святий Альфонс Ліґуорі в тому наміренні особливо рекомендує вервицю. Молімося за душі до св. Ангелів, бо, охоронивши їх від пекла, не меншу любов виявляють до них і тепер, а наші молитви якнайскоріше заносять перед Трон Божий, бо гаряче прагнуть, щоб душі, які були їм довірені, якнайшвидше стали перед Лицем Бога. Молімося до Святих, які, згідно з наукою Ісуса Христа, мають велику силу визволяти душі з чистилища і з певністю вислуховують наші прохання, бо краще знатимуть про їхню велику недолю.
Молитва
Ісусе, Сину Бога живого! Ти сказав: "Хто до Мене приходить, того не відкину. Хто Мені вірить, матиме життя вічне". Але ж бідні душі в чистилищі визнали Тебе за Сина Божого і честь Тобі віддавали, вірили Тобі, довіряли Тобі і любили Тебе. Тому просимо: вислухай їхній болісний стогін і наші гарячі молитви, звільни їх від терпінь та дай їм вічне щастя, якого завжди прагнули. Амінь.
П'ять «Отче наш», п'ять «Богородице Діво» і акти зітхання.
Приклад
Король Ліона, Санціо, помер, підступно отруєний. Тоді його дружина, яка його дуже любила, зняла свою королівську одежу і вступила до монастиря, щоб там служити Богові, а особливо -допомогти душі свого чоловіка. Гаряче молилася і вдень, й уночі, всі суботи постила на честь Матері Божої. І ось у суботу появився їй Санціо в чорній одежі, а лице його виражало великий біль. Подякував за молитви, але просив, щоб не переставала молитися, навіть збільшила свій запал: "Ах, - промовив, - якби я тільки міг виразити тобі, моя люба дружино, які страшні муки в чистилищі, напевно, збільшилася би твоя жалість наді мною. Благаю тебе, на милість Божу, помагай мені". Після цього королева впродовж сорока днів постила і молилася, а потім побачила свого мужа в небесному сяйві і почула, як він їй дякував за звільнення, просячи, щоб надалі молилася і розважала про муки чистилища та небесну радість, до якої він вступає, випереджаючи її, щоб там чекати на неї і бути її великим посланцем.

День XXVI
Способи допомоги душам у чистилищі
2. Служба Божа
"Полюбив нас і обмив нас від гріхів наших Кров'ю Своєю".
(Одкр. 1, 5)
Найкращий з усіх способів, якими можемо допомагати душам у чистилищі, - це Свята Літургія. Результат інших способів допомоги залежить від певних умов, стосовно яких ніколи не можемо бути переконані, чи відповідно ми їх виконали. Свята Літургія завжди має повну вартість сама по собі. Не існує іншого способу однаково милого для Бога і такого корисного для душ. Отці Церкви з особливою увагою говорили про безмірну цінність Святої Літургії за душі померлих. На Святій Літургії отримуємо жертву безцінної вартості, яка настільки могутня, що може відкупити цілий світ; жертву, що дорівнює вартості Хресної Жертви. Щодня Ісус Христос жертвує Себе на престолах усього світу, щоб нас обмити Своєю Кров'ю. "Він - примирення за наші гріхи, і не лише за наші, а й за гріхи усього світу" (1 Ів. 2, 2).
З давніх-давен складають жертву Святої Літургії за душі померлих. Вже Тертуліан пише: "Певного дня складаємо жертву за померлих". Святий Авґустин виразно говорить, що в день похорону його матері складено жертву Святої Літургії за її спасіння. У всіх, навіть найдавніших формулярах Святої Літургії, є згадка про душі у чистилищі. Нарешті, на Тридентському Соборі Церква своїм авторитетом утвердила, що душам, які затримані в чистилищі, найперше можемо допомагати відправою Служби Божої. Це жертва, мила для Господа.
2. Так, Свята Літургія має безмірну вартість: однієї єдиної вистачило б для спасіння всіх душ у чистилищі, однак з цього не випливає, що Господь весь безмежний плід відкуплення дає тому, за кого була принесена жертва. Міра вділення плоду залежить від наміру того, хто відправляє Святу Літургію, від його приготування, побожності і від способу життя тих душ, за яких жертвуємо Святу Літургію. Тому не достатньо відправити за душі померлих лише одну Службу Божу, адже є річчю дуже корисною і гідною заохочення, щоб це чинити так часто, як тільки можемо. Якщо душі, за які жертвуємо Службу Божу, вже у небі, то Божа доброта уділяє її плоди іншим душам у чистилищі. Св. Матильда бажала, щоб кожного дня відправлялася Служба Божа за її чоловіка, короля Генріха. Так само імператор Льотар II радив щодня відправляти Службу Божу за душі померлих. Також знаємо, що Церква дозволяє і навіть схвалює звичай жертвувати багато Святих Літургій за одну і ту саму душу, як також жертвувати всі Святі Літургії протягом року. Чини і ти в тій справі все, що тільки можеш.
3. Якщо не можеш замовити Святу Літургію, то хоча б вислухай її за душі померлих і поєднай з цим прийняття святого Причастя, бо, як говорить св. Бонавентура: "Святе Причастя - найкращий спосіб, який допомагає душам осягнути вічне щастя". Зрозумілою є причина тієї ефективності: як у час Святої Літургії, так і при прийнятті святого Причастя на нас спливає благодать Божа, якою найбільше вони сповнені. Звичайно, ефективність тим більша, чим з більшою ревністю та побожністю прилучаємо наші чесноти віри і надії, покори та жалю, любові й пожадання. Але як мало людей це розуміє. Багато з них, на жаль, надміру засмучується смертю улюблених осіб і не можуть утішитися, але вони дуже мало чинять, щоб їм допомогти. Якщо дійсно любимо померлих, то в їхньому наміренні, перш за все, приступаймо до Ісуса Христа під час Святої Літургії і святого Причастя. Відразу після їхньої смерті, наскільки це можливо, замовляймо Святу Літургію і приступаймо до Святих Тайн.
Чи міг би відмовити нам Ісус Христос, якщо в Своєму Причасті приходить до нашого серця, а ми благаємо Його про спасіння тих душ, які Він так уподобав?
Молитва
Всесильний, милосердний Боже, просимо Тебе, силою Твоїх Святих Тайн очисти з усіх гріхів ті душі слуг і слугинь Твоїх, за яких складаємо жертву Твоїй Величі, щоб через Твоє милосердя вони осягнули щастя вічного світла. Через Христа Господа нашого. Амінь.
П'ять «Отче наш», п'ять «Богородице Діво» і акти зітхання.
Приклад
Отець Россіґнолі розказує: "Брат Товариства Ісусового Андрій Симон дуже любив душі у чистилищі і придумав наступний спосіб, щоб їм запевнити дари Святої Літургії. Оскільки служив на фірті у монастирі новіціату св. Андрія в Римі, використав цю нагоду і просив багатьох високопоставлених осіб про пожертви на Святі Літургії за душі померлих. Щоб досягнути своєї мети, доглядав неподалік фірти маленький город, де росли чудові квіти. З квітів робив прекрасні букети і дарував їх доброчинцям померлих душ. Такий великий запал і розсудлива любов монаха причинилися до того, що багато людей приходили до монастиря і щедро давали пожертви, за які можна було замовити багато Святих Літургій за душі померлих. Коли прийшла година смерті брата, оточили його видимо всі душі, яким він допомагав за життя і допомагали йому до кінця (на велике здивування присутніх).
Одного дня, коли св. Франціск Боргяш приступав до престолу, щоб відправити Святу Літургію, здалося йому, що чує останнє зітхання улюбленої особи, яка далеко перебувала. За неї пожертвував Святу Літургію. Після закінчення з'явилася йому особа, яка померла, і сказала: "Віддав я душу мою в руки Творця в тій хвилині, коли ти почув мене. Було присуджено мені чистилище, і я вже знаходився в місці терпіння, але твоя Свята Літургія відкрила мені небо. Про цю поміч ніколи не забуду".
Багато авторів підтверджують, що вже Папа Григорій розказував, як з'являлися душі померлих і просили про Святу Літургію в наміренні свого спасіння, а після відправи Служби Божої дякували за допомогу. Існують незліченні приклади любові й ревності, щоб полегшити або спасти душі у чистилищі через Жертву Святої Літургії.

Дата: Вівторок, 27.04.2010, 01:40 | Повідомлення # 10
День XXVII
Способи допомоги душам у чистилищі
3. Відпусти
"Ваш надмір, щоб міг покрити їхню нестачу, а їхній надмір міг покрити вашу нестачу, і таким чином щоб панувала рівність" (2 Кор. 8, 14).

1. З допомогою відпустів теж можемо нести полегшення душам у чистилищі. Вже від багатьох віків уділяє Церква відпусти, які можна пожертвувати за душі померлих. Якщо наші молитви і добрі вчинки можуть допомагати душам, з якими нас єднає одна віра й та сама любов, чому не можемо вірити в те, що ще ціннішим для них є пожертвування скарбів ласки Церкви (з надмірних заслуг Ісуса Христа і Святих), особливо, що чиниться за посередництвом самої Церкви. Але та особливість не є такою безпосередньою, як у живих, при допомозі суду і розрішення, але тільки при посередництві акту заступництва, допомоги й пожертвування. Церква не має судової влади над померлими, бо вони вже не підлягають під її владу, але під владу Бога. Тому Церква не може безпосередньо звільнити їх від кар, але може жертвувати Божій справедливості відкуп за них зі своєї скарбниці, одночасно просячи Бога, аби зволив прийняти ту жертву. Якщо Господь прийме її, то через отримання відпусту душі померлих отримають повне або часткове звільнення від дочасної кари, яку могли б ще витерпіти.
А чому ж би Господь не мав цього прийняти? Чи свідчення віри про спілкування Святих не є певною гарантією? Чи заслуги Ісуса Христа, Пречистої Діви і святих не є безконечно дорогими Божому Серцю? Чи Церква, яка жертвує ті заслуги Отцю Небесному, не є милою Улюбленицею Його Сина? Проте ніколи Господь Бог не був зобов'язаний жодною строгою обітницею, що воліє прийняти той відкуп. Це прийняття залежить від міри Його шанування, гідної Досконалості, а може й від зусиль, які померлі виявили за життя, щоб бути достойними тієї допомоги. Також може видатися, що той, хто прагне отримати відпуст для душ померлих, через свою недосвідченість або забуття пропустить одну або кілька приписаних умов чи виконає їх недбало. Через це ніколи не можемо бути впевненими, чи відпуст, який жертвуємо за душі, є прийнятий Господом. Сподіватися цього можемо, і як ми попередньо сказали, маємо докази, аби сподіватися цього напевно.
2. Щоб хоча до певної міри зрозуміти, яку велику користь приносять відпусти душам у чистилищі, уяви собі, що ти кілька разів строго постив за них протягом 40 днів або чинив за них покуту в перших віках християнства протягом 40, 100 днів, або навіть протягом кількох років. Отож таке саме значення мають відпусти, які жертвуємо за душі померлих, адже вони причиняються до відпущення померлим такої кількості покарань, що належить їм відпокутувати, скільки б ми отримали заслуг для себе, через власну покуту. З іншого боку, хоч би хтось протягом цілого життя чинив різного роду суворі покути, не зміг би стільки допомогти душам у чистилищі, скільки через відпусти, і то за короткий час і винятково незначними вчинками. Направду, ми повинні дякувати Господу Богу і шанувати Його за те, що дав Церкві, а через неї і нам стільки могутніх засобів, аби ми могли допомагати душам померлих. Отже, з якою готовністю і з яким запалом ми повинні черпати з тієї дорогоцінної скарбниці, щоб нашою щедрістю покрити недостатні винагородження тих бідних душ.
3. Численними є молитви за душі померлих, що пов'язані з відпустами. Багато з них побожні християни відмовляють щодня. Але добре вранці кожного дня зробити собі намір, що жертвуємо за душі померлих ті всі відпусти, які пов'язані з нашими звичайними молитвами й добрими вчинками. Той намір, якщо тільки не буде анульований протилежним вольовим актом, матиме свій вплив на цілий день і вчинить нас учасниками всіх відпустів. Те, про що ми тільки сказали, ще більше стосується тих відпустів, які можемо отримати, перебуваючи в різних братствах.
Як відомо, Папи наділили відправу Хресної Дороги такими самими великими відпустами, які отримують при відвіданні Святих місць в Єрусалимі, і дозволили жертвувати всі ті відпусти за душі померлих. Отож розуміємо, яку велику користь приносить це набоженство душам у чистилищі.
Найціннішим відпустом для душ у чистилищі є відпуст, який отримуємо на відправі Служби Божої при спеціальному вівтарі, з яким Святіший Отець пов'язав отримання повного відпусту, і який можемо пожертвувати тільки за ті душі померлих, за яких відправлялася Служба Божа.
Молитва
Просимо Тебе, Господи, зволь дозволити, щоб співучасть у небесних таємницях запевнила Твоїм слугам і слугиням вічний спочинок та вічне світло, і щоб і я, за Твоєю ласкою, навіки царював з ними. Через Христа Господа нашого. Амінь.
П'ять «Отче наш», п'ять «Богородице Діво» і акти зітхання.
Приклад
У життєписі св. Магдалини де Пацці читаємо, що одна з ЇЇ сестер-монахинь, яку Магдалина з великою любов'ю доглядала, померла, а тіло її, як звичайно, було виставлене в Церкві. Магдалина хотіла ще раз побачити свою улюблену сестру, але, наблизившись, побачила, як душа її сестри піднеслася до неба. З радості вигукнула: "Бувай мені здорова, моя улюблена! Бувай мені здорова, душе щаслива! Як пречиста голубка відлітаєш до раю, а нас залишаєш на цьому нужденному світі. О, яке велике твоє щастя! Ще тіло твоє не поховано, а ти вже ввійшла до неба!"
У ту хвилину появився їй Спаситель і сказав, що ца душа 15 годин перебувала в чистилищі і за такий короткий час була визволена через те, що дуже дбала і старалася про отримання відпустів.
З того часу подвоївся запал законниць, щоб через отримання відпустів допомагати душам у чистилищі.

День XXVIII
Способи допомоги душам у чистилищі
4. Милостиня
"Дар милосердя подай усякому живому, а й мертвому не відмов твоєї ласки". (Сир. 7, 33)
1. Значну допомогу душам у чистилищі засвідчують наші вчинки милосердя. Святий Тома з Аквіну, не вагаючись, стверджує, що милостиня, а під нею розуміємо різні милосердні вчинки щодо тіла, має більшу силу винагородження, ніж молитва. Гарно про це висловлюється св. Бригіда: "Різні є гріхи на цьому світі і так само різними є муки чистилища. Як голодний втішається поживою, Спраглий напоєм, нагий одежею, як хворий втішається ложем, на якому зможе відпочити, так втішаються душі і так використовують добрі вчинки, які, в їхньому наміренні, сповняємо на землі". А які заслуги для себе отримуємо за ті вчинки!
Добре сказав св. Амброзій: "Усе, що чинимо і жертвуємо для померлих душ, зарахує нам Господь Бог колись, після нашої смерті, як заслуги і стократно нас винагородить". Так само про милостиню говорить св. Бернард. Сам Ісус Христос сказав: "Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя" (Мт. 5, 7). "Хто напоїть вас кухлем води тому, що ви Христові, - істинно кажу вам, - той не втратить своєї нагороди" (Мр. 9,41).
2. З-поміж учинків милосердя, які сповняємо за душі в чистилищі, - милостині приписують особливу заслугу винагородження: "Вода гасить вогонь палаючий, а милостиня гріхам противиться".
А Дух Святий говорить: "Простягни вбогому руку свою, щоб твоє благання було сповнене, і ти отримав благословення" - так, ніби хоче сказати, що немає досконалішого винагородження без учинків милостині. Святий Авґустин раз у раз радить чинити вчинки милосердя, особливо милостиню за померлих. Також св. Іван Хризостом говорить: "Не плачем помагаймо померлим, але молитвою і милостинею".
Милостиня, як той живильний дощ, що падає на вогонь чистилища, зменшує його пожираюче полум'я, а навіть гасить його. З похвалою відзивається св. Єронім про римського патриція Памахайя, що замість того, аби обсипати гріб своєї померлої дружини Павліни квітами і рожами, старався, щоб милостинею принести полегшення її душі. Про св. Маргариту з Кортони читаємо, що з'явився їй князь Пастерни - Рой Комез - і сказав: "О, якби люди знали, з яких великих мук визволяє їх власна щедрість стосовно вбогих, то все б роздали бідним і монахам, аби тільки запевнити собі їхні молитви". В який спосіб найблагородніше можемо застосувати дочасні добра, як пожертвувати їх на потіху бідним душам? Адже, завдяки цьому здобуваємо собі в небі приятелів, а вони нас колись приймуть до небесних осель. Один побожний чоловік говорить так: "Скільки разів голодний жебрак постукає до дверей або на дорозі простягне руку, стільки раз уяви собі, що то бідна душа в недолі просить про поміч. При цьому треба пам'ятати, що Господь Бог більше зважає на наше почуття, з яким даємо милостиню, ніж на саму милостиню. Ми наче князі для тих душ, незважаючи на те, чи ми вбогі, чи багаті. До милостині належать також побожні пожертвування, які приносимо в Церкві в наміренні душ померлих, а саме: побожні пожертви, свічки та інші дари.
3. Вище від учинків милосердя стосовно тіла стоять вчинки милосердя стосовно душі, і настільки їх перевищують, наскільки дух перевищує тіло. Тому вчений і побожний Боудон говорив: "Потішай засмучених, прийди з порадою до тих, які цього потребують, навчай тих, які не вміють, працюй над наверненням грішників, будь надзвичайно ввічливим до осіб терплячих і допоможи їм розвіяти зневіру. Чини це все за душі у чистилищі, а Господь проявить їм своє милосердя". О, як багато маємо способів, щоб допомагати душам! А якщо їм не допомагаємо - тоді де ж наша любов?
Молитва
О Боже, Ти, що завжди милосердишся і охороняєш нас, гаряче вставляємося до Тебе за душі слуг і слугинь Твоїх, яких Ти відкликав з цього світу, щоб не були вони віддані в руки неприятеля, але щоб Ти запровадив їх до райської батьківщини, щоб не терпіли вічних мук, адже вони вірили в Тебе і довіряли Тобі і заслужили на вічну насолоду. Через Христа, Господа нашого. Амінь.
П'ять «Отче наш», п'ять «Богородице Діво» і акти зітхання.
Приклад
Св. Петро Дам'ян, єпископ і кардинал, у дитинстві залишився сиротою. Ним опікувався його брат. Той обходився з ним дуже суворо, не по-людськи, а як з невільником. Малий Петрусь не мав ні відповідного відживлення, ні відповідної одежі. За розпорядженням брата навіть пас свиней, хоч походив зі шляхетної родини. Проте ні перед ким не жалівся на таке негідне й жорстоке ставлення, а у всьому був послушний братові.
Одного разу знайшов гроші і не міг дізнатися, кому вони належать. Звичайно, прийшла йому думка щось собі купити, аби заспокоїти голод чи краще зодягнутися. Коли розмірковував над тим, що має собі придбати, несподівано пригадав свого померлого батька і так сказав собі: "Що-небудь куплю собі - це принесе мені швидко проминаюче задоволення. Краще, як віддам ті гроші священику, щоб відправив Службу Божу за упокій душі мого батька". Цей поступок виєднав йому велике Боже благословення, бо інший брат прийняв його до себе, послав його на навчання, так що вкінці став великим святим чоловіком, приніс славу і гідність єпископату й усій Церкві.

День XXIX
Способи допомоги душам в чистилищі
5. Піст та умертвлення
"Знайте, що Господь вислухає ваші прохання, якщо в постах і молитвах перебуватимете перед Лицем Його"
(Юд. 4, 12).
1. Нарешті, допомагати душам у чистилищі можемо постом. У наш час люди не бажають слухати про піст, ані про умертвлення тіла, проте, відповідно до науки Євангелії, Святі Отці рекомендують ці вчинки як природній спосіб винагородження за гріхи. З покутою завжди поєднується піст, а також стриманість у їжі і питті. Через піст можемо віддати належне Божій справедливості, а також відпокутувати за покарання, які терплять душі у чистилищі.
2. Як піст, так і спасительні вчинки покути приносять допомогу душам у чистилищі. Все, що прикре для нас, містить у собі велику вартість для винагородження Божій справедливості. Оповідають, що св. Магдалина де Пацці цілі ночі проводила на молитві за душі померлих, постила і чинила тяжкі покути. Часто гаряче просила Бога, щоб змогла відпокутувати за інших, і Господь Бог нерідко приймав її жертви. Тоді по декілька днів терпіла страшні болі, зате потім бачила душі, що з радістю вступали до неба. Хто є дійсно ревним, не зволікає чинити покуту і умертвлення за душі померлих. Хто має менший запал, той може час від часу в чомусь собі відмовити, щоб не догоджати своїй природі, чи то в пошуках світських приємностей, чи, надто, у вживанні відчуттів, особливо очей, слуху і язика. Що ж може утримати нас від такого способу умертвінь? Хіба не те, що нічого вони нам не зашкодять, а навпаки, навіть є корисним, і, власне, тільки тому мають вартість винагородження, що є прикрими нашій чуттєвій природі і змушують нас до боротьби самих зі собою.
3. Проте можемо чинити винагородження не тільки добровільними вчинками покути, але і тим, що покірно будемо переносити терпіння, зіслані нам Богом, тобто терпіння і турботи цього життя. Хвороби, втрати, праця і неприємності, які в більшій чи меншій мірі трапляються у кожного в житті, можуть бути винагородженням як за нас, так і за душі у чистилищі, лиш би ми приймали їх з відданням себе Божій волі і покірно зносили. Все, що тепер терпимо і складаємо Богові в жертві, йде на користь тих бідних душ, так само, якби вони самі це терпіли. Скільки ж то вчинків винагородження можемо сповняти кожного дня! Будемо дуже необачними, якщо їх не використаємо. Адже через них будемо до вподоби Господу Богу, помножимо наші заслуги і принесемо вагому допомогу терплячим душам у чистилищі.
Молитва
О Господи, Спасителю наш, Ісусе Христе, який воскресив померлого Лазаря, що вже чотири дні перебував у гробі, змилуйся над душами, які терплять у чистилищі і зволь їх допустити до участі в безмежному Твоєму винагородженні, щоб через Свою Муку і смерть дарувати їм те, чого самі осягнути не можуть.
П'ять «Отче наш», п'ять «Богородице Діво» і акти зітхання.
Приклад
Магнанті, Ораторіанин, намагався наслідувати св. Філіпа Нері у любові до душ в чистилищі. Значні грошові суми, які надсилали йому доброчинні особи, вносив за Служби Божі, які відправлялися за душі померлих. А оскільки любив і практикував убогість, то в своїй кімнаті мав касу, яку називав скарбницею душ у чистилищі. До цього долучав свої пости, чування й інші умертвіння та покути. В своїй ревності пішов так далеко, що гаряче просив Бога перенести на нього частину покарань тих душ, щоб у той спосіб зменшити їхню недолю. Ті героїчні прагнення його були вислухані, бо з того часу почав терпіти страшні болі. Зате душі у чистилищі були вдячні йому, і їхньому заступництву завдячував найбільшу частину тих ласк, якими обдаровувало його небо.
Бібліотека » Церква » Духовна література » Місяць Душ чистилищних (О. Стефан Досенбах, Т.І.)
Сторінка 2 з 3«123»
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика