Головна сторінка сайту
Сторінка 2 з 2«12
Архів - тільки для читання
Бібліотека » Духовність » Обережно, секти! » Підгорецькі "василіяни"
Підгорецькі "василіяни"
Дата: Неділя, 14.02.2010, 00:38 | Повідомлення # 6
Звернення до вірних Української Греко-Католицької Церкви [c]
Будьмо уважні! Господь сказав притчу оцю: «Хто не входить дверима в овечу кошару, а влізає деінде, - той злодій і розбійник... Злодій тільки на те закрадається, щоб красти, убивати та нищити... А хто входить дверима, той вівцям пастир і його голосу слухають вівці. За чужим же не підуть вони, а будуть утікати від нього, бо не знають вони чужого голосу» (пор. Ів. 10. 1 - 10).

Будьмо уважні! Ми усі цінуємо єдність Церкви, замислюємося на чому вона полягає, докладаємо зусиль і віримо, що «сили пекельні її не подолають» (пор. Мт. 16. 18). Усім нам відомо, що «дім розділений в собі не встоїться» (пор. Мт. 12. 25), а коли йдеться про наш рідний дім, про нашу Українську Греко-Католицьку Церкву, то аж дух завмирає, що повстають сили, які хочуть розділити нашу оселю, посварити наші сім'ї та обманути побожний український люд.

Будьмо уважні! Вже протягом кількох років на Заході України діє група іноземців (група Догнал), які під виглядом греко-католицьких провідників збирають невдоволених священиків, монахинь або мирян і пропонують їм дуже принадний, але водночас обманний «шлях до неба». Називаючи себе новими «месіями» і «спасителями», вони стверджують, що лише вони знають правдиву науку Церкви, а всі решта помиляються і тим самим вселяють в уми людей зневагу до Української Греко-Католицької Церкви. Люди зваблюються на те, що нібито вони допомагають своїми молитвами, але що це за молитва, коли вони розпалюють ненависть до інших вірних; що це за гучне призивання ім'я «Ісусе», коли в поведінці вони є злі та агресивні? Невже ж можна любити Ісуса та очорнювати свого ближнього?

Будьмо уважні! Ці чужинці, які називають себе українцями греко-католиками, насправді жодного відношення не мають до нашої Церкви, яка терпіла переслідування та вистраждала свою єдність із Вселенською Церквою. Вони приїхали сюди лише тоді, коли наша Церква почала вставати з колін і зміцнюватися. Тоді виникає чітке запитання: яка ж справжня ціль їхньої релігійної діяльності? Як каже Священне Писання: «Ви пізнаєте їх за плодами їхніми» (Мт. 7. 16), отож, що криється під маскою «правовірних підгорецьких псевдокатоликів»? По-перше, вони розділюють українське суспільство, спричинюючи роздори в церковних парафіях і українських родинах. Невже ж релігія, а передусім наука Ісуса Христа має за завдання розділювати спільноти людей, чи може навпаки, має об'єднувати їх? По-друге, ці «найманці» взяли наше багатовистраждане ім'я «греко-католики» і таким чином деякі люди повірили їм, хоча насправді ці псевдопастирі викрадають наше означення. Це щось подібне, якби назватись вашим ім'ям і прізвищем та замість вас отримувати зарплату чи якийсь дорогий дарунок. По-третє, їхнє твердження про те, що Папа Римський їх визнає є фальшиве і не підтверджене жодним офіційним рішенням. Отож, якщо вам будуть казати, що вони безпосередньо підпорядковуються Святішому Отцеві, то ви попросіть їх нехай підтвердять свої слова відповідним документом.

Будьмо уважні! Основна частина цих псевдогрекокатоликів належала до отців Василіян. Однак, через непослух та гординю цих людей було видалено із монашого чину. Вони також були священиками, але настільки хотіли бути знаменитими і визначними, що їхнє священство стало обмінною монетою в отриманні власної слави, потоптавши при цьому репутацію інших священиків та єпископів. На що Церковний трибунал зреагував адекватно: заборонив їм священнодіяти і відлучив їх від Церкви. Опісля Апостольська столиця, тобто відповідна структура Римської курії, підтвердила це рішення як правильне і остаточне. Але на цьому діяльність чужинців не припинилася. Вони в брутальний спосіб почали влізати в наш спільний дім, Українську Греко-Католицьку Церкву, іменуючи себе єпископами. Трохи згодом ці особи відважилися на ще нахабніше, а саме те, що вони всіх законно призначених архиєреїв викляли з Церкви, а самих себе призначили на всі єпископські кафедри. Звичайно тут мова не йде, про те що вони є в силі захопити наші єпархіальні управління чи в Стрию, чи в Бучачі, чи то у Львові, чи в Івано-Франківську, однак тут ми маємо справу із рейдерством пропагандистського характеру, тобто це все робиться для того, щоб вірні були дезінформовані і недовіряли своїм архипастирям.

Будьмо уважні! Ми, духовенство, звертаємося до вас, дорогі вірні Української Греко-Католицької Церкви, щоб ви дбали про єдність Церкви. У своєму домі, на місці праці, в громадській діяльності, щоб ви пам'ятали, що кожен проповідник, який влізає в насильницький спосіб до храму вашої душі і хоче заволодіти вашим дорогоцінним серцем - це злодій і розбійник. Лише ті, які входять через двері вашої культурної спадщини та вашої релігійної приналежності є справжніми пастирями і їх голос неважко розпізнати. Щодо найманців-чужинців, які підступно і в не церковний спосіб хочуть нібито будувати кращу Церкву, то за ними не варто іти, бо голос незнаний для нас є чужий і він хоч інколи привабливий, однак є ворожий, бо хоче вкрасти, оволодіти, підпорядкувати душу нашого народу і серце нашої Церкви.

Будьмо уважні! Ця група псевдопастирів використовує різноманітні способи, щоб про них знали та говорили люди. Вони роздають свої листівки, розсилають листи та різні пропагандистські матеріали. Від недавна вони використовують відеокамери і за допомогою монтажу можуть робити такі сюжети, що якийсь один випадок може бути поміщений зовсім в інший хронологічний контекст. Тобто, обманом і підступом все робиться для того, щоб заволодіти найдорогоціннішим - нашим духовним домом, Українською Греко-Католицькою Церквою.

Будьмо уважні! Обізнані спостерігачі твердять, що за цим рухом «правовірних» греко-католиків стоять якісь сили, які зацікавленні в послабленні Української Греко-Католицької Церкви. До речі, самі псевдопастирі наголошують, що мовляв православних церков є кілька, то чому б не створити ще одну греко-католицьку? Це свідчить про те, що все це здійснюється за чиїмось лукавим сценарієм, щоб поділяти і потім керувати. Бо чим більше українське суспільство розділене, тим більше воно слабке і податливе на різноманітні впливи, в тому числі і фінансові.

Будьмо уважні! Ми чітко стверджуємо, що лише той має моральне право бути пастирем народу, який працює в ім'я єдності та взаємоповаги один до одного. Це стосується, як церковної сфери, так і державної. Ми осуджуємо вчинки тих людей, які маскуються і присвоюють ім'я Української Греко-Католицької Церкви, не маючи до неї жодного відношення, і твердимо, що їхнє серце б'ється не для нашої Церкви, не для України, не для її народу. Отож, слухаймо голос своїх пастирів, а не тих, хто лестивим словом намагається нас обманути.

Духовенство УГКЦ
Сокальсько-Жовківська єпархія

2. 09. 2009 р. Б.
http://www.christusimperat.org/uk/node/17806

Дата: Неділя, 14.02.2010, 00:38 | Повідомлення # 7
«Приходять до вас в овечій одежі, а всередині вовки хижі» (Мт 7,15)

Уже від кількох років на духовних теренах Західної України, підшиваючись під УГКЦ, рівно ж і Василіянський Чин, діє так звана група «догналівців». Отже, хто вони і звідки походять? Що проголошують і чого навчають?

Антонін Догнал, колишній священик Римо-Католицької Церкви у Чехії, запалений хворобливою ревністю, об'єднавши навколо себе Спіржика Річарда і його брата Юрія, а згодом Обергаузера Роберта і Гітюка Василя, проголосив себе їхнім непомильним вчителем, вимагаючи беззастережної довіри до свого навчання, включно з його методами. Найбільш відповідним духовним полем для такої експериментальної діяльності послужила Україна (адже інші держави чувають над психічним здоров'ям своїх громадян), де вдалося ввійти в УГКЦ і Василіянський Чин. Але, щоб осягнути мету (тут важко сказати, що йдеться про спасіння у Христі Ісусі), вибрано такі засоби: послідовно знеславлювати Церкву і її провід, а можливим прибічникам щось велике обіцяти, як от визволення з духовного рабства чи обмеження, повне прозріння і спасіння.

Щоб ще краще було зрозуміло суть справи «догналівців», усю її наївність і безглуздість, можемо подати таке порівняння. Кілька вчителів в одній школі, під натхненням одного з них, оцінивши усю проблемність навчання і виховання у державі, уклали простий план діяння, щоб ситуацію докорінно змінити на краще. Вони проголосили себе начальниками кількох обласних управлінь освіти, а свого провідника - відповідно міністром освіти і науки. Це настільки захопило їх, що вони ввійшли у цю нову роль, як це буває у виставі. А що оточення? - Спостерігає за цією комедією: хтось захоплюється, дехто підтримує чи осуджує артистів, розуміючи що це тільки прекрасна гра. Офіційна влада відповідно відреагувала на такі дії своїх підлеглих, звільнивши зі школи. Але теперішні артисти цього й слухати не хочуть. Вони пориваються навчати усіх і вимагають, щоб ними захоплювалися.

Скажете, що це тільки притча, але це реалії з нашого релігійного життя. Подібно діють «догналівці», підмінюючи й перекручуючи дійсність, подаючи тільки те, що грає їм на руку у їхньому обмеженому й суб'єктивному світі. Для прикладу можемо навести тільки деякі елементи, адже їх дуже багато:

* хоч «догналівці» обіцяли у своїй чернечій присязі Богові, що не будуть старатися «про церковні гідності», не тільки забули про те, чого мали дотримуватися, а, більше того, поставили собі за мету осягнути їх будь-якою ціною. Покинувши практику покори, поставили себе понад усіма, тому й мають зухвальство вказувати навіть Святішому Отцеві, як він має поступати, знеславлюючи при цьому усіх його помічників;
* щоб обманювати довірливий народ, маніпулюють мовчанням Римського Архієрея. Адже він фізично не у змозі вирішувати усі питання для добра Церкви, тому й доручає іншим церковним інституціям діяти «від його імені й його владою» (кан. 46 §1 ККСЦ). Тож декрети Конгрегації для Східних Церков про виключення з Василіянського Чину «членів групи Догнала» важні, немовби їх видав сам Папа. Тим більше, що апеляції проти цих декретів Найвищий Трибунал Апостольської Сигнатури у Ватикані відкинув як позбавлені будь-якої основи;

* у Церкві, як і в цивільних установах, є субсидіарність, тобто усі питання вирішуються на своєму рівні. Ніхто ж із громадян не подає своєї скарги у Верховний суд, бо для цього є компетентні місцеві суди чи пізніше апеляційні. Тож колегіальний трибунал Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ, за незаконне присвоєння уряду і його виконування, нанесені кривди й шкоди, розпалювання бунту та непослух, виніс «догналівцям» кару великої екскомуніки (червень 2008 р.). Апеляційний Колегіальний трибунал Верховного Архієпископства УГКЦ залишив вирок незмінним. Він є остаточним. Найвищий Трибунал Апостольської Сигнатури у Ватикані відкинув інші апеляції як позбавлені будь-якої основи;

* членам групи Догнала які покарані великою екскомунікою, забороняється служити Святу Літургію, уділяти чи приймати Святі Тайни, виконувати будь-які уряди, служіння або завдання, здійснювати акти управління, які, якщо однак здійснюються, є недійсні на підставі самого права (кан. 1434 §1);

* ставши явною сектою, «догналівці» далі підшиваються під УГКЦ, називають себе ченцями, більше того проголосили себе церквою, ще й до того єдино правовірною, тим самим немовби позбавивши всіх інших засвідчення правди і життя з Богом. А, згадаймо, за цю правду тільки з Василіянського Чину третина довоєнних отців залишила свої кості в катівнях, у мерзлотах Сибіру й розлогих азійських степах;

* на основі особистого фальшивого тлумачення апостольської і пророчої служби в Церкві провокаційно інспектують віру і виносять свої вироки законній церковній владі та її інституціям (Трибуналам, Конгрегаціям, Конференціям єпископів, усім єпископам УГКЦ, Настоятелям Чинів тощо), тобто усім, хто говорить їм правду, бо вона коле їх в очі. При цьому всіх одягають в одежу зради Христові, єресей і апостазії, щоб далі виглядати єдиними «ревнителями Божого закону» й мати вплив на легковірних людей;

* свою злобу «догналівці» зосередили на главі УГКЦ Блаженннішому Любомирові, наших єпископах. Хитро задумали, читають же Біблію: «Ударю пастиря, і розбіжаться вівці» (Мт 26,31). Таке діяння - це не що інше як передача смертельної отрути чи вірусу, який нищить серце й душу християнина. І чи має хтось ще відвагу називати це Божою справою? - Христос же прийшов спасати, а не судити; сіяти добро й мир. Він же скартав апостолів Якова й Івана, які хотіли стягнути вогонь з неба, щоб пожер самарян, які їх не прийняли. Чому ж? - А тому що їхня ревність була проти Духа Христа!

* практика Сазави, Праги й Підгірців показує, що дана група не здатна належно нормально функціонувати у структурі Церкви задля духовного добра вірних. Їм, як секті, церковні рамки явно завузькі. Тим більше, що вони не здатні творити щось нове по-Божому, а тільки робити замішання серед релігійних людей. Правопорядок, який регулює усе церковне життя, для них не що інше як «шматок паперу». Законну церковну владу, яка має апостольське передання, намагаються виключати із життя одним словом «апостати», щоб засновувати свою церкву, бо ж Христова Церква існує. Спитаєте, хто ж так вирішив. - Таж непомильний керівник групи, який присвоює усю владу (виконавчу, законодавчу й судову) виключно собі. Що буде далі? - А це неважко й передбачити.

Отже, що скажемо про членів групи Догнала?, Що це:

* збунтовані ченці, яких за непослух виключено з чернецтва;
* екс-священики, яких покарано вироком великої екскомуніки і яким заборонено священнодіяти, оскільки вони уже поза Церквою;
* самопроголошені єпископи, узурпатори духовних дібр і маніпулятори людського сумління;
* неправдиві вчителі, з властивими собі методами і способами діяння, які сіють розбрат, покарання й сумніви серед довірливих людей.

Запевненням нашого спасіння є повна злука з Католицькою Церквою тут на землі, а її мають ті охрещені, які у видимому організмі (яким є Церква) з'єднуються з Христом вузлами віровизнання, святих Тайн і церковного проводу (кан. 8 ККСЦ). Та й сам Син Божий Ісус Христос не даремно закликав до чування й молитви, попереджаючи, що постануть і вчителі неправдиві, які будуть і чуда творити, щоб звести навіть вибраних. Тож застерігаємо вас, наших вірних, не дайте втягнути себе у цей небезпечний і підступний експеримент, який чреватий своїми релігійно-духовними, але й психічними наслідками.

о. Йоанікій Чверенчук ЧСВВ
Протоігумен

22.08.2009 р., Львів

http://www.osbm.in.ua/ukr/news/396
http://www.christusimperat.org/uk/node/17541

Дата: Неділя, 14.02.2010, 00:40 | Повідомлення # 8
Лист Владики Володимира (Ющака) до «підгорецьких отців»

Слава Ісусу Христу!

Отці,

Вже від довшого часу засипаєте мене електронною та звичайною поштою. Повідомляю, що ваша електронна пошта, висилана з різних адрес, потрапляє автоматично у електронний смітник. Подібно є з Вашими звичайними листами, про що я вже скоріше повідомляв. Вони звичайно відсилаються вам, або потрапляють без читання у смітник, незалежно від цього, чи вислані вони в Україні чи у Чехії, чи вони з поданою зворотною адресою, чи анонімні.

Останнім часом дійшла до мене чутка, що погрожуєте мені наложенням екскомуніки, подібно як це було у випадку інших Владик з України та інших країн. Поставили ви мені здається також ультиматум - якщо до кінця липня не виповню ваших умовин, буду покараний.

Отці, шановні панове!

1. Пригадую, що у Східній Церкві ніхто не впадає автоматично у церковні кари, як у латинській Церкві, навіть якщо вчинив би якийсь злочин чи провину. У кожному випадку кара мусить бути накладеною на судовій дорозі та офіційно проголошена компетентною церковною владою.

2. Кара мусить бути накладена компетентною церковною владою. Для єпископа УГКЦ такою компетентною владою є Синод Єпископів УГКЦ, члени якого є потверджені Апостольським Престолом, та Апостольська Столиця. Про ці принципи ви дуже добре знаєте, бо використовували їх у своїй обороні, коли велись судові процеси компетентної монашої чи єпархіяльної влади супроти вас. Ви відкликувались не один раз від некорисних для вас присудів, пояснюючи, що або влада не була компетентною, або не були належно збережені процедури. Знаючи це погрожуєте владикам, бувши свідомими, що у ваших словах немає правди, надіючись, що таким способом свідомо замішаєте у головах простим людям. У світлі церковних законів ваші погрози та накладання кар не мають жодної сили. У Католицькій Церкві ви не є для нікого компетентною владою і не маєте жодних прав зв'язаних з веденням судових процесів та накладанням кар.

3. Погрожуєте людям Божими карами, приписуючи Богові свої прикмети, тобто жорстокість, ненависть та пімсту. А Бог є любов'ю і милосердям, який очікує навернення кожного грішника. Якщо Бог карав би так, як Ви страшите, мабуть досі ніхто з людей, в цьому і я і ви, не залишилися б у живих. Тому не виручайте Бога і не заступайте Його у справедливому і милосердному суді супроти світу, бо ніхто вам такого права не дав!

4. Ви є покарані компетентною церковною владою великою екскомунікою, яка була потверджена Апостольським Престолом. Тим самим ви втратили всі церковні права і гідності. Можете очевидно не підпорядкуватись рішенням Церкви, але мусите мати свідомість, що тим самим прямуєте у схизму, єресь та у пекло, закладаючи очевидно, що залишилась у вас ще бодай крихітка віри!? Жоден член Католицької Церкви не повинен мати з Вами жодних контактів. Пишучи до вас цього листа в якійсь мірі переступаю церковні закони, але думаю, що хтось повинен перестерегти вас, маючи на увазі спасіння ваших душ.

5. Кожний єпископ поставлений законно складав в часі єпископської хіротонії прилюдне католицьке визнання віри. Десять років тому робив це також і я. Не буду перед ніким, тим більше перед вами, покараними карою великої екскомуніки, на ваше бажання, поновно складати ісповідь віри. Я своєї віри не поміняв, ні не зрадив. Щоб когось засуджувати у зраді віри, треба йому це доказати. Дивлячись на ваші поступки вважаю, що це ви маєте серйозні проблеми з католицькою вірою і треба було б вам її серйозно передумати.

Отці, шановні панове!

Дивлячись з перспективи майже двадцяти років нашого знайомства, щораз виразніше зарисовується мені ваш образ та ваші задуми, з якими ви прийшли до Варшави. Сьогодні, з повною відповідальністю можу поділитись деякими своїми спостереженнями та досвідами:

1. Від самого початку вашого прибуття до Варшави (маю на думці тодішніх новиків: Догнала, обож Спіжіків та Юхельку) ви не були щиро і повною душею у василіанській спільноті, ані у Греко-католицькій Церкві. Ви потайки організували свої зустрічі з конференціями о. Догнала, як свого партикулярного, незалежного від монаших настоятелів, духовного провідника - гуру. Ви потребували лише, щоб якась визнана церковна спільнота дала вам офіційний юридичний статус, щоб таким способом ви могли залишитись у своїй неофіційній спільноті. У Варшаві було вам поставлено ультиматум - або пристосуєтесь до василіанських Правил і василіанського способу життя, або будете видалені з Чину та повертаєте у Чехію. Сьогодні видно, що тодішнє ваше зовнішнє підпорядкування було фальшивим. Помилкою нас, як тодішніх настоятелів було те, що ми вам повірили, замість тоді вже викинути з Чину.

2. Коли у 1997 р., з огляду на недугу тодішнього о. магістра новиків Петра Кушки ЧСВВ, призначено одного з вас - о. Франциска Юхельку, помічником магістра у Венгожеві, дуже скоро показалось, що час вашого «підпілля» у Василіанському Чині закінчився. У новіціяті почались наводити різні чужі духові св. Василія Великого практики. Була це проба ввести у життя Василіанського Чину ваші таємні практики, якими ви жили перед приїздом до Польщі, та таємно в часі варшавських студій. Наслідком цього було дисциплінарне звільнення о. Юхальки з обов'язків соція магістра новиків та відіслання його до Василіанської Містопровінції у Словаччині. Провінційна Управа рішила тоді також, щоб відпустити з Чину майже всіх тодішніх новиків, яких було біля десять чоловік, поміж ними також тодішнього новика Обергаузера.

3. У час ваших богословських студій у варшавській Семінарії пригадую розмови з о. Методієм, який явно закидав професорам, що у Семінарії не вчать правдивої католицької науки, лише єретичну науку. Сьогодні можна поставити питання та без проблем на нього відповісти: чия наука була єретична - чи варшавських професорів, чи ваша?

4. У 2000 році, в Римі, один з вас - тодішній о. Методій Спіжік, чого думаю він не заперечить, перед Базилікою св. Петра, звернувся безпосередньо до мене з проханням, щоб я допоміг, щоб його брат Їжі Спіжік став єпископом у Чехії! Для мене був це великий шок. Це була одинока така ситуація в моєму житті, коли хтось домагався єпископської гідності для свого брата. Ви показались тоді зовсім іншими людьми, як пам'ятав я вас з часів варшавських студій. Про свої негативні та несмачні відчуття я сказав тоді не лише самому о. Методію але також тодішньому Протоархимадритові Василіанського Чину о. Діонісію Ляховичу. Поведінка о. Методія стала для мене більш зрозумілою щойно тоді, коли я дізнався, що ви вже від довшого часу робили всякі старання у Ватиканських Конгрегаціях, щоб одного з вас призначено греко-католицьким єпископом у Празі. Одним словом вам мало було вже «василіанської шаки», бажали єпископської мітри та церковної незалежності. Відчитую це сьогодні як наступний продуманий ваш крок у напрямі творення окремої групи, яка була б юридично незалежною та яка мала б жити не за церковними католицькими, але за вашими принципами.

5. Наступним вашим кроком були відвідини у моїй резиденції у Вроцлаві о. Маркіяна Гітюка. Отець Маркіян приїхав до мене, без скорішого домовлення, пізнім вечором 28 травня 2003 р. Були це одинокі відвідини когось із вас у Вроцлаві. Показалось тоді, що ви є збунтовані проти папського призначення о. Владислава Гучка єпископом у Празі. Отець Маркіян переконував мене про негідність о. Гучка на єпископський уряд та намовляв мене, щоб я перебрав, під свою юрисдикції греко-католиків у Чехії!!! Я спитав його, що сталось з вашим обітом послуху Святішому Отцеві? Я пробував також переконати о. Маркіяна, щоб ви пішли поклонитись новому єпископу, та щоб відкрили закритий вами перед ним собор. Показалось пізніше, що зустріч з єпископом нічого не дала, бо скоріше ви зорганізували маніфестацію перед Апостольською Нунціатурою у Празі проти його папського призначення, а ваші люди пробували не допустити до єпископської хіротонії о. Владислава Гучка. Як одинокий український греко-католицький єпископ я був тоді на хіротонії у Празі та усе це бачив на власні очі.

Отці, шановні панове,

Повторюю своє твердження записане на початку цього листа - ви ніколи не були серцем і душею у Греко-католицькій Церкві ні у Василіанському Чині. Ви, як партикулярна спільнота, потребували лише визнання офіційною церковною структурою. Ви хотіли і хочете влади, щоб по-своєму заволодіти Церквою для своїх цілей. Не вдалось вам офіційно дійти до єпископської гідності у католицькій Церкві. Для мене це наявне свідоцтво діяння Святого Духа у Церкві. Чи і хто незаконно святив вас на єпископів, не знаю і не буду цього доходити. Застановляюсь лише, яким буде Ваш наступний крок? Коли пробуєте вмовляти людям, що єпископи є покарані, що Блаженніший є покараний, що Префект Конгрегації Східних Церков є у карах, що єпископські свячення є недійсними, коли сьогодні повчаєте і напоминаєте Папу, то що буде дальше? Невже проголосите, що один з вас є «правовірним» папою?

Панове, не буду вас страшити та накладати на вас церковних кар, так як ви це робите супроти моєї особи та інших єпископів. Хоча я вже десять років єпископом, ще ніколи на нікого не накладав церковних кар і маю надію, що не буду мусів цього ніколи робити.

Помолюсь за вас та відслужу Божественну Літургію, щоб Господь дав вам правдиву мудрість і навернення, щоб увільнив вас від ненависті та щоб був для вас милосердним і щоб не попали ви у пекло та не потягнули за собою невинних, збаламучених людей.

З молитвою

+ Володимир Р. Ющак, ЧСВВ
Владика Вроцлавсько-Гданський

http://www.ugcc.org.ua/824.0.html
http://www.christusimperat.org/uk/node/17656

Бібліотека » Духовність » Обережно, секти! » Підгорецькі "василіяни"
Сторінка 2 з 2«12
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика