Головна сторінка сайту
Сторінка 1 з 11
Архів - тільки для читання
Бібліотека » Духовність » Християнська містика » Душі померлих, що покутують
Душі померлих, що покутують
Дата: Неділя, 14.02.2010, 01:01 | Повідомлення # 1
Покутники — се такі небіжчики, що по причині гріхів, яких допустилися на сім світі, не можуть на другім світі мати спокою, доки або самі їх не загладять, або хтось із їх рідні чи знайомих. До того часу вони тиняються по сім світі і терплять різні прикрості, відповідно до величини їх злого вчинку. Найліпше ілюструють се приклади.

Чоловік покутує за те, що оженився з кумою, наслідком чого земля не хоче його приймати до себе. Інший чоловік покутує тому, що вмер несповіданий, і домагається, щоби хто висповідався за нього. Скупар покутує за своє скупарство, а чоловік, що лишив легат на богослуження, покутує доти, доки жінка не виплатила легату. Жінка не має ніде спокійного пристановища, доки за неї не найма­ють богослуження. Богач покутує за те, що брав усе від бідного нюхати табаку, а сам не купував ніколи. Успокоюється аж тоді, коли його син дав бідному воли за винюхану табаку.

Навіть попи, хоч слуги Господні, мусять не раз покутувати по смерти на сім світі. Один піп покутує за те, що казав поховати себе у брудній сорочці. Коли йому дали чисту сорочку, перестав появля­тися. Інший покутує тому, що взяв гроші на служби, а не відправив усіх. Ще інший мусить уперед порозділювати наскладані гроші на добрі діла, і аж тоді перестає ходити.

Час покути неозначений, і майже все залежить від складу об­ставин.
http://traditions.org.ua/mifologiya-ta-demonologiya-/pokutniki.html

Дата: Неділя, 14.02.2010, 01:25 | Повідомлення # 2
Взято із книги "Отець Піо: стигматик, містик, чудотворець", с. 44:

Quote
Душі з чистилища

Відомо про велику любов і милосердя о. Піо до душ, які страждають в чистилищі, за які він багато і часто молився. Він також часто наголошував на тому, як сильно їм потрібні наші молитви, терпіння і самозречення, які жертвуємо Богові в їхньому намірі.

Отець Піо розповідав про те, як зявлялись йому душі померлих, благаючи його про допомогу і заступництво. Ось один з таких випадків, про який 1922 року розповів підліток (о. Піо) з капуцинської колегії в Сан-Джованні-Ротондо:

"Декілька днів тому, увечері, я зійшов до каміна, щоб зігрітись, і зі здивуванням побачив чотирьох невідомих мені братів, які сиділи мовчки навколо вогню з опущеними на обличчя каптурами. Я привітався з ними словами: "Слава Ісусу Христу", але жоден з них не відповів. Я поглянув на них уважніше, щоб упізнати, хто вони, але жодного не впізнав.
Я ще трохи побув там і, коли придивився до них, мені здалося, що вони страждають. Знову привітав їх і пішов до келії отця ігумена, щоб дізнатись, чи не прибули до нас , часом, якісь брати з-за кордону. "А хто б вирушив у дорогу в такий час", - відповів настоятель. Я, однак, стверджував, що внизу, біля вогню, сидять, гріючись і нічого не кажучи, четверо капуцинів. Жодного з них я не впізнав і не знаю, хто вони.
Ми з отцем-ігуменом відразу зійшли вниз, але там нікого не було. Тоді я зрозумів, що це були давно померлі брати, які відбували кару в чистилищі у тому місці, в якому образили Бога. Всю ніч я провів перед Найсвятішими Тайнами у молитві про звільнення їх від мук у чистилищі.


Quote

Якось морозяної сніжної ночі о. Піо побачив, що двері кімнати відчинились й увійшов якийсь старець, одягнений у плащ, які носили селяни з Сан-Джованні-Ротондо. "Хто ти і чого хочеш?"
- запитав о.Піо несподіваного о цій порі гостя, який зайшов до монастиря не відомо як.
Старець відповів: "Отче Піо, я Пєтро ді Мауро, якого називали Пречоч, помер у цьому монастирі 18 вересня 1908 року в келії номер 4, коли тут був притулок для жебраків. Одного вечора, лежачи в ліжку, я заснув із запаленою цигаркою і згорів. Перебуваю в чистилищі. Тільки св.Літургія може мене звільнити. Бог дозволив мені прийти сюди і просити отця про порятунок."
Отець Піо одразу ж вранці відправив св.Літургію в наміренні незвичайноо гостя, а потім пішов до архіву, щоб переконатися, чи справді така подія трапилась 1908 року у стінах монастирських будівель. Записи слово в слово підтвердили розповідь нічного привида.
Дата: Неділя, 14.02.2010, 01:52 | Повідомлення # 3
Взято із книги "Могутність Христової віри", о. Антоній Масюк (Львів, Добра книжка, 2002), с. 33:

Quote
Хочу розповісти ще про один випадок, що трапився зі мною. Було літо. Ми молилися в церкві на вервичці, та, коли всі розійшлися і вже нікого не було, я пішов до келії. Моя кімната була першою. Відмовив вечірні молитви і приготувався до сну. Чую, хтось іде від захристії, шурхаючи габітом по землі, піднімається на сходинки бетонні і з них падає головою додолу. Я відчиняю двері - нема нікого. Так повторялося декілька раз, і я подумав собі: "Це мене, видно, хтось хоче настрашити. Як почую тільки, що він піднімається по сходах, я його зловлю і подивлюся, хто це".
Як подумав, так і зробив. Узяв ліхтарик у ліву руку, права рука - свобідна, заховався в кутку біля вхідних дверей і очікую. Минає час, чую:: нічний гість не забарився, йде, як і минулого разу. Бачу - монах, коли він наблизився до мене, я його зловив за каптур, але, на диво, у мене в руках лишилася бараняча вовна, а він утік. Я за ним навздогін, а бр. Яким Лютак біжить за мною і кричить:
- Антонію, залиш його! Навіщо привида ловити!
Ми обійшли весь монастир, і нікого не побачили. На подвірї була каплиця, і той "нічний гість" підійшов до того місця, де був престіл і зник. Якщо би я був сам, то може боявся би, але був бр. Яким Лютак, то вже не було так страшно.
Зранку отець-магістр відправив Службу Божу, я дав снідання, а він сміється, кажучи:
- Що то Антоній якісь біди лапає по ночах?
Ми розповіли йому, що відбувалося вночі, і він на те спокійно відповів:
- У літописі написано, що тому 150 років загинув один 78-річний священик, але, маючи неспокутуваний гріх за Божим провидінням, на місці, де вчинено гріх, відбуває покуту. А було це так:
на Успення Матері Божої він відправляв співану Службу Божу, а інший священик мав проповідь(Колись монахи так не жили, як тепер, а для кожного монаха чи священика була окрема кухня, і на денний прожиток давали йому відповідну квоту гроша. Він ті гроші міг віддати бідним або собі купити хліба і чаю). Та, на жаль, там де була церква, там жиди будували поблизу корчму, і той священик, - котра тоді була година важко сказати, - не пішов до кухні, а до корчми, і випив собі бойдик спирту. То стільки рідини, щоб умочити у ній великий палець. Після дванадцятої не можна було випити навіть води. А він зголоднів після корчми, йшов до кухні, наступив на габіт, упав і забився. Ото вже минуло 150 років, але його душа не має спокою, тому і ходить. Завтра я відправлю Службу Божу коло Матері Божої, і та душа заспокоїться.
Від того часу той привид мене ніколи більше не турбував.
Дата: Неділя, 14.02.2010, 02:02 | Повідомлення # 4
о. Габріель Аморт "… але визволи нас від лукавого"
Несподіванки для екзорцистів —
душі померлих

У Чині Римському під §4 є пересторога для екзорцистів про те, що злий дух може маскуватися під святого чи ангела. Відомо, що в своїй практиці екзорцисти зустрічаються і з таким явищем, як присутність душ померлих чи демонів, які видають себе за них. Ось що говорять про це самі екзорцисти.
Екзорцист з Лаціо: “В моїй пpaкmuцi траплялися випадки, коли злий дух намагався вдавати з себе померлого, навіть називав його прізвище та ім’я. Але бувало і так , що здавалося, ніби померла людина поруч. Тоді я вмовляв її повернутися на місце, визначене для неї Спасителем. На тої випадок, якби вона не була засуджена на вічні муки, обіцяв їй молитви i пожертви. Намагався пробудити в ній жаль за гріхи і віддавав її милосердю Божому. Інколи ці душі більше про себе не давали знати, хоч екзорцизми доводилось продовжувати “.
Екзорцист з Сицилії: “На підставі особистого досвіду стверджую, що диявол може послуговуватися душами засуджених на вічні муки людей, щоб переслідувати живих. Однак не поділяю припущень про те, що в позачассі існують якісь блукаючі душі, які, чекаючи на остаточний присуд Божий, можуть входити в душі живих. Кілька разів доводилося мені під час екзорцизмів відчувати присутність мага. Це були випадки, коли людина, наслідуючи диявола, за допомогою диявольської сили здійснювала плагіam “.
Екзорцист з Марше: “Я спостеріг велику різницю у випадках присутності демонів і душ померлих. В присутності демонів відчувається потужна негативна енергія, злість, ненависть, тоді; як душі померлих виявляють себе здебільшого спокоєм і повагою. Думаю, що екзорцизм myт зовсім недоречний. Можливо, тpe6a заупокійного Богослужіння чи панахиди? “
Екзорцист з Венето розповідає про конкретний випадок: “Якось до мене звернулася жінка з приводу того, що в будинку, який вони з чоловіком придбали, діються дивні речі: відчувається чиясь присутність, чується стукіт i неприємний запах. Перший екзорцизм я провів по телефону. Під час цього екзорцизму господиня дому зомліла. Тоді я прийшов сам, аби відправити Богослужіння i звільнити від злого духа кожне приміщення. Під час екзopцuзму виявилось, що в будинку перебувають душі його колишніх власників. Вони назвали свої імена: Рінальдо, Мавро, Анна. Мешканці околиці, де був розташований будинок, пригадали, що Рінальдо був братом Мавра і батьком Анни; що вони практикували магію чи щось подібне, а один з них грішив з тваринами. Виявилось, що їхні нащадки живі і ненавидять теперішню власницю будинка та її дітей, обмовляють їх і проклинають. Коли про все це я розповів своїй пацієнтці, вона пpoдaла будинок. Teпер з чоловіком і дітьми мешкає в центрі містечка, і ніякі злі духи їх не турбують “.
Екзорцист з Англії: “Знаємо, що всі померлі перебувають в Раю, Пеклі або Чистилищі. Душі, які пepeбувaють в Чистилищі, моляться за нас і виявляють нам вдячність за наші молитви, тому мені здається, що вони можуть інколи являтися живим, щоб пoпpocumu їх про молитву, допомогти їм чи подякувати. Але в жодному випадку вони не можуть спокушати чи докучати живим. Той усі духи, які пepeслідують живих, вважаю злими духами, а не душами засуджених на вічні муки людей. В тих випадках, коли дух називає себе іменем померлої людини, знаю, що за життя цієї людини саме він її звів, тож звертайся до нього як до злого духа, зв’язаного з покійним, а не як до душі покійного. Але це тільки моє особисте пepeконання. Тому я з цікавістю вислухаю спостереження інших екзорцистів “.
Екзорцист з Пуглії: “Вважаю, що демон не може використовувати душу засудженої на вічні муки людини, щоб опановувати живих— просто в такий спосіб він доводить їх до розпачу. Якось під час екзорцизму злий дух сказав мені, що він не один, що в oпaнованій людині аж чотири духи засуджених на вічні муки людей. Я був вражений i звернувся за порадою до отця Піо. “Не дозволь ошукати себе ”, - рішуче і суворо відповів отець Піо. — Ніяких чотирьох духів немає, є тільки один, і це справжній демон, який розмовляв чотирма голосами i поводиться так, як чотири різних особи. “Коли я переказав усe це демонові, почув у відповідь: “Хіба не знаєш, що така моя природа? Я ж лукавий”. Тепер щодо душ з Чucтилища. Я вважаю, що вони не можуть мати негативного впливу на людей і предмети - це нелогічно. А от маг або чарівник, який викликав опанування злим духом, може тримати опановану людину на шнурку, але завданням наших молитов якраз і є розірвання цього зв’язку. Що ж до харизматиків, то я ставлюся до них з упередженням—вони або пepecлідyють якусь особисту мету, або занадто фантазують”.
Екзорцист з П’ємонту: “На мою думку, програми телевізійні і фільми, в яких розповідається про підступи диявола, приносять багато шкоди, бо заводять людей на манівці і наштовхують на серйозну небезпеку. Що ж до душ померлих, то тут хочу зауважити таке: ми не знаємо скільки часу вони перебувають в Чистилищі (якщо в їхньому випадку можна говорити про час). Церква не ставить жодних обмежень, посилаючи до Бога молитви за померлих. В пepшомy посланні апостола Павла до Коринтян скaзaнo: ”Коли мертві зовсім не воскресають, чого тоді за них хреститись?” (1 Кор. 15, 30). Перші християни вірили, що молитва за померлих має велику силу. Відомо також, що від тих, хто проходить ініціацію (комплекс обрядових дій, за допомогою яких змінюється cmaтyc людини) окультиста, вимагають віддати свою душу, волю, пам’ять чи владу невидимим духам і силам — так нав’язується контакт з силами темряви i людина потрапляє в повну від них залежність. Маг може також послуговуватись людиною, яка до нього звертається, на власний розсуд, зокрема, за допомогою телепатії, змушуючи її робити дивні речі, про які вона або не пам’ятає, або вважає, що то був тільки сон. Коли я молюся над такою людиною, з неї промовляє голос самого мага, якого я змушую Іменем Ісуса відмовитись від будь-якої влади над опанованою людиною. Але бувають і такі випадки, коли демон видає себе за мага і доводиться кілька місяців проводити екзорцизм, щоб дійти до істини. Тому я переконаний, що душі померлих не переслідують живих — це роблять демони.
Скажімо, під час одного екзорцизму я виявив, що ніякого духа померлої 6абусі, яка начебто прокляла подружжя, немає, а є дух пpoкляття i ненависті, яким бабуся за життя була опанована чи з допомоги якого скористалася. А meпep кілька слів про так
званих дуxiв-пpовiднuків, які стверджують, що вони дуxu померлих. Відомі випадки, коли прихильники Елвіса Преслі стверджували, що в них вселився дух відомого співака. Мені
довелося звільняти від такого духа дівчину, яка вважала Елвіса Преслі своїм кумиром і дуже раділа, що в неї вселився його дух, поки
цей дух не почав схиляти її до самогубства. Після екзорцизму дівчина повернулася до рівноваги і спокою, зовсім забувши про “духа - провідника “.
Екзорцист з Франції: “Опанування, тобто вселення злого дуxa в людину, уже само пo собі є таємницею і випробуванням для екзорцистa. Особливо, коли злий дух видає себе за померлого, називає його ім’я; розповідає ким був на землі (можливо, навіть священиком чи монахом), де жив, який вчинив гріх і за що засуджений на вічні муки. Інколи, згадуючи пpo свої гріхи, кричить від розпачу і страху. Містифікація, зазвичай, настільки майстерна, що екзорцucm починає сумніватися: а, може, це дійсно душа засудженої на вічні муки людини?… В своїй практиці я зустрівся з кількома випадками дії злого духa через душу засудженої на вічні муки людини. Розповім про один з них, але наголошую: в цьому випадку не йшлося про вселення злого духа в людину, а пpo викликану ним агресію. Ось цей випадок. Олена, мати дуже побожної родини, несправедливо втратила роботу, яка була єдиним засобом для існування. Довідавшись, що неподалік мешкає смертельно хвора жінка, яку рідні відмовляються доглядати через її важкий характер, погодилась взяти на себе обов’язки по догляду за хворою. В цьому вона вбачала також можливість прислужитися Богові і спробувати навернути хвору, яка була людиною невіруючою. Вдень і вночі протягом багатьох місяців тривала її пожертва. Hapeшmi надійшла для хворої остання година, однак вона категорично відмовлялася молитися з Оленою, коли та промовляла молитви на вервиці. Раптом помираюча, яка щойно корчилася від болю на своєму ложі, підвелася, втупила погляд в одну точку, наче там когось побачила, і витягнувши праву руку в нaпрямi тієї з’яви, рішучим жестом відкинула її. Тієї ж миті її очі вивернулися з орбіт і вона упала на ліжко мертва. Кімната наповнилася смородом, і Олена відчула різкий біль, який не покидав її і після похорону, поки не замовила кілька Богослужінь за покійну… Факти, викладені в цій історії, можна пояснювати пo різному:
1. Переповнена пекельною ненавистю, у вирішальний момент хвора відкинула cпaсіння. Не відчувала вона ніякої вдячності i до тієї, котра нею опікувалася, бажаючи потягнути і її за собою у вічну темряву. В цьому випадку йшлося 6 про душу прокляту, яка взялася мучити святу.
2. 3авдяки молитвам i пожертвам Олени хвора в останню мить відкинула диявола, який був переконаний, що заволодів нею навіки, і тому почав мститися Олені “.
Екзорцист з Сатрапії: “На підставі особистого досвіду стверджую, що опановує людиною злий дух, а не душа засудженого на вічні муки. В моїй практиці кілька разів траплялося, що злий дух видавав себе за душу померлої людини. Одного разу навіть почав плакати і просити, щоб за нього молилися і замовляли панахиди, але робив усе це для того, щоб ввести мене в оману. Та я продовжував екзорцизм, i тоді він вибухнув лайкою.
Злий дух немає ніякої влади і діє лише в межах, дозволених справедливістю Божою, тому маніпулювати душами, засудженими на вічні муки, не може “.
Екзорцист з Америки: “В багатьох випадках мені здавалося, що я мав справу з душами померлих людей, які чомусь залишалися у помешканнях, що раніше їм належали. Так, душі чоловіка i двох жінок, які померли в одному домі, переслідували родину, що там оселилася. Звичайний екзорцизм на них не діяв. Довелося молитися як за померлих і відсилати їх у визначене Богом місце. Досвід багатьох екзорцистів, свідчення історичні, антропологічні, а також досвіт інших релігій – усе це дозволяє зробити висновок, що не всі душі відразу після смерті ідуть до Пекла, Чистилища чи Раю. Деякі залишаються “заблокованими “, і одна з причин такої заблокованості—прижиттєвий зв’язок із злим духом “.
Екзорцист з Лаціо: ‘`В своїй практиці я завжди переконувався, що у випадку опанування та й у випадку “зараження ” негативом людини чи місця, маємо справу з демоном. Лише один раз дух повідомив, що він засуджений на вічні муки, назвав своє призвіще та ім’я, обставини смерті i причини своєї присутності в опанованій ним людині. Але після проведення екзорцизму, який приніс звільнення, нічого більше від цього духа я не почув. Думаю, що демон просто прикидався душею засудженої на вічні муки людини. Що ж до душ з Чистилища, то це душі святі і чинити зла вони не можуть “.
Екзорцист з Кампанії: “В цьому питанні не можна бути категоричним, адже ми знаємо, що в Пеклі є своя ієрархія, то чому диявол не може присилувати душу засудженої на вічні муки людини переслідувати живих? Я прийшов до цього висновку, спостерігаючи за проявами сили значно слабшої, аніж у випадку прucуmнocmi демона. Думаю, що таки існують блукаючі душі, які ще не знайшли свого остаточного місця пpuзначення. Розповім про один випадок, який я записав на магнітофонну плівку. Якось звернулася до мене жінка, яка скаржилася на сильні і дивні болі. Коли я почав молитися, вона поринула в транс. “В ім’я Бога, скажи мені, хто ти?” — звернувся я до злого духа. Відповів, що він албанець, родом з Калабрії. Жив в iншiй місцевості, але в задушні дні вирішив провідати могили рідних. Коли повертався назад, був нaпідпиткy і потрапив в аварію. 3агинув сам i став причиною смерті ще однієї людини. Я зауважив, що згадка про злого духа у нього викликає страх, отож запитав: ” Ти перебуваєш в Пеклі? “, “Ні “, — відповів дух. “В такому випадку скажи, де ти? “В темряві ”. Тоді я запитав його, як він увійшов в жінку, і почув зовсім несподівану відповідь: сторож цвинтаря використав якісь частини його тіла, аби її зачарувати. На питання, чи хоче він побачити Обличчя Бога, відповів: “Так” . Про Матір Божу нічого не знав. Я почав сумніватися, чи перебуває він в темряві (в гебрейському шеолі) i запропонував йому перепросити Бога за гріхи. Він погодився висповідатися і умовно я дав, йому розрішення. Потім запитав його, коли вийде з жінки. Він сказав, що через двадцять днів. “А куди підеш?” — “Покутувати”. Того вечора, коли жінка повернулася додому, дух звернувся до неї `з такими словами: “Я приніс то6i багато сmpaждaнь, але в тому не було моєї вини. Коли буду в Небі,бaгamо за meбe молитимусь”. Коли я думаю пpo цей випадок, згадую св. Франциска, який випросив воскресіння для жінки, що помеpлa в стані смертельного гріха: після воскресіння жінка висповідалася і заснула навіки, але уже в спокої”.
Екзорцист з П’ємонту: “Наша спільнота молитовна, яка займається звільненням і зціленням родин та очищенням родового дерева, має 6aгaто позитивного досвіду. Якщо ми, скажімо, припускаємо, що хтось з родини помер в ненависті, страху, проклятті, в стані алкогольного сп’яніння чи в божевільні, і був забутий усіма, діємо за такою схемою: просимо у нього пробачення від імені родини або тих, хто його покинув чи довів до такої смерті. Просимо, щоб віддалив від себе всяку ненависть і просив прощення у тих, кого образив сам, а тоді разом з нами просив у Бога пробачення за гріхи. Розповідаємо йому про життя вічне, яке на нього чекає, і закликаємо скласти біля підніжжя Хреста Господнього усі свої провини i зректися будь-якого зв’язку з світом окультизму. Ми переконалися, що цей засіб є дуже дієвим, i буває, що той, кому ми в такий спосіб допомогли, заступається потім перед Богом за усю свою родину. Але бувають випадки, коли якась душа просить допомоги за посередництвом людини чужої, вселяючись в неї і змушуючи її страждати. Одного разу це була душа двадцятилітнього воїна, який загинув під час Другої світової війни. Проклинав Гітлера і просив, аби його по-людськи поховали. Ось що ми йому відповіли: “Тільки Ісус є нашим суддею, і ми йому покірні. Якщо те, що ти говориш, правда, жертвуємо тобі нашу допомогу, будемо за тебе молитися i відправимо похорон. Якщо ж говориш неправду, жертвуємо усе це тим, які дійсно потребують допомоги i в цьому намірі відправляємо Богослужіння. “Після цих слів ми наче відчули холодний протяг і тієї ж миті дух покинув опановану людину. А ось ще один випадок. Якось, опанована духом жінка, побачила козака, якого на скаку стягували з коня вороги. Він сказав, що через його зраду загинуло багато людей і тепер він просить пробачення і допомоги, яка би принесла спокій його душі. А вселився саме в ту жінку, бо вона нагадувала йому його колишню кохану. А ще він хотів би мати хоч якийсь християнський знак на своїй покинутій і забутій могилі… В цьому випадку ми діяли так, як і в першому, i жінка була звільнена “.

Бібліотека » Духовність » Християнська містика » Душі померлих, що покутують
Сторінка 1 з 11
Пошук:

© 2008-2017 Свята Традиція УГКЦ

Яндекс.Метрика